АДМІНІСТРАТИВНІ ЮРИСДИКЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ЮРИСДИКЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1. Сутність, особливості та структура адміністративного процесу ........ 10 1.2. Поняття та зміст юрисдикційних проваджень ........................................37 1.3. Види юрисдикційних проваджень ............................................................ 50
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
2.1. Поняття та особливості адміністративної юрисдикції в органах внутрішніх справ.....................................................................................................64
2.2. Принципи адміністративної юрисдикції в органах внутрішніх справ......................................................................................................................... 78
2.3. Суб’єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності в органах внутрішніх справ...................................................................................................100

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ЮРИСДИКЦІЙНИХ ПРОВАДЖЕНЬ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
3.1. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам внутрішніх справ.........................116
3.2. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ ............. 140
3.3. Порядок провадження за скаргами громадян в органах внутрішніх справ…………….....................................................................................................156
ВИСНОВКИ ...........................................................................................................173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................180
ВСТУП

Актуальність теми. Адміністративно-правова реформа, яка здійснюється в Україні, є складовою частиною загальної державно-правової реформи і передбачає якісне удосконалення галузі державного управління, забезпечення та охорону відповідних суспільних відносин, розробку механізмів надійного захисту прав громадян від неправомірних дій органів та посадових осіб виконавчої влади і місцевого самоврядування. Ця необхідність спричинена, серед іншого, неналежним правовим регулюванням та практичним здійсненням працівниками органів та підрозділів системи МВС України адміністративно-юрисдикційної діяльності як однієї з найважливіших правоохоронних і правозастосовчих функцій зазначених суб’єктів адміністративного права. У зв’язку з цим гостро постає проблема вдосконалення нормативної бази, покликаної регулювати юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ України.
Наукове дослідження питань юрисдикційної діяльності працівників органів внутрішніх справ, а саме - юрисдикційних проваджень має допомогти удосконаленню як національного законодавства в сфері регулювання загальних питань адміністративного процесу, так і відповідних відомчих нормативно-правових актів, які регулюють юрисдикційні провадження у системі МВС України. Означене набуває ще більшої значущості за умов пріоритетного визначення Конституцією України основних прав і свобод людини, в зв’язку з чим гостро постає проблема розробки та прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України та Адміністративно-процедурного кодексів України, де б знайшли своє відображення теоретичні розробки з правового регулювання та організації юрисдикційно-процесуальної діяльності органів та посадових осіб системи МВС України.
Дотепер дослідження питань адміністративно-юрисдикційних проваджень залишається епізодичним і неповним. Хоча останнім часом у вітчизняній і зарубіжній літературі проблемам удосконалення правового регулювання зазначеного інституту адміністративного права надається належна увага. З огляду на незначний інтерес з боку науковців і практиків до проблем вивчення особливостей правового регулювання адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ, і відповідно недостатній рівень наукових досліджень даної проблеми, її ґрунтовне дослідження сьогодні набуває особливого змісту та актуальності.
Вирішення правоохоронних завдань органами внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями безпосередньо залежать від якості адміністративно-юрисдикційної діяльності, що визначає необхідність і перспективу її подальшого дослідження як у теоретичному, так і в практичному плані. Таким чином, необхідність у подальших дослідженнях сутності та особливості адміністративної юрисдикції в органах внутрішніх справ обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження юрисдикційних проваджень у системі МВС України.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.5.23 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р., п.1.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також п.2.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту і видів адміністративних юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ, їх місця в адміністративному процесі на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, а також в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення зазначеного виду процесуальної діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати особливості становлення та розвитку інституту адміністративно-процесуальної діяльності в Україні;
- визначити поняття, сутність, особливості та структуру адміністративного процесу;
- проаналізувати види та зміст юрисдикційних проваджень, здійснити їх класифікацію;
- визначити компетенцію органів внутрішніх справ та їх посадових осіб як суб’єктів адміністративної юрисдикції;
- розмежувати поняття “адміністративна юстиція” та “адміністративна юрисдикція”;
- з’ясувати механізм правового регулювання та практики здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності в органах внутрішніх справ України;
- визначити принципи та функції адміністративної юрисдикції в органах та підрозділах системи МВС України;
- дати характеристику окремих видів адміністративно-юрисдикційної діяльності в органах внутрішніх справ;
- визначити поняття: “адміністративний процес”, “процесуальна стадія”; “адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ”;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правових засад та практики організації й ефективного здійснення адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах та підрозділах системи МВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються в сфері здійснення працівниками органів внутрішніх справ адміністративно-юрисдикційних проваджень.
Предмет дослідження становлять теоретичні і організаційно-правові питання здійснення в органах внутрішніх справ юрисдикційних проваджень.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.3). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження видів юрисдикційних проваджень (підрозділ 1.3). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси становлення та розвитку як адміністративного процесу як в цілому, так і юрисдикційних проваджень зокрема (підрозділи 1.1., 2.1). Системно-структурний метод використано для визначення місця правових норм, що регулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ, а саме: провадження в справах про адміністративні і дисциплінарні проступки та провадження за скаргами громадян (підрозділи 3.1-3.3). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ та їх посадових осіб по здійсненню юрисдикційних проваджень (підрозділи 2.1, 2.3). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності здійснення окремих видів юрисдикційних проваджень у системі МВС України (підрозділ 2.1).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії права і держави, розробки фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права – В.Б.Авер’янова, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, Д.П.Калаянова, О.П.Клюшниченка, Л.В.Коваля, А.Т.Комзюка, О.П.Коренєва, Ю.М.Козлова, В.А.Лорія, М.Я.Маслєннікова, О.І.Остапенка, Н.Г.Саліщевої, А.О.Селіванова, М.М.Тищенка, Ю.О.Тихомирова, О.П.Шергіна, А.Ю.Якімова, Ц.А.Ямпольської та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють питання адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які стосуються адміністративно-юрисдикційних проваджень у системі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим теоретичним та практичним концептуальним проблемам становлення і функціонування інституту адміністративно-юрисдикційних проваджень. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- поглиблено історико-правовий аналіз становлення і розвитку інституту адміністративно-юрисдикційних проваджень у правоохоронній та правозастосовчій діяльності органів внутрішніх справ;
- удосконалено основні підходи до розгляду сутності адміністративного процесу загалом та адміністративно-юрисдикційних проваджень зокрема;
- отримало подальший розвиток з’ясування різних (а часом і досить суперечних) точок зору щодо природи адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах та підрозділах системи МВС України;
- уточнено визначення понять “адміністративний процес”, “адміністративна юрисдикція”, “адміністративна юстиція”, “адміністративно-юрисдикційні провадження”, “адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ”, “процесуальна стадія”;
- обґрунтовано авторське бачення особливостей та видів адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ України;
- вперше в систематизованому вигляді визначаються суб’єкти органів внутрішніх справ, котрі уповноважені здійснювати адміністративно-юрисдикційні провадження, з’ясовано їх компетенцію як суб’єктів адміністративної юрисдикції;
- отримало подальший розвиток визначення поняття, правових засад, принципів і функцій адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ України;
- вперше сформульовано конкретні пропозиції щодо уточнення чинних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини в сфері адміністративно-юрисдикційних проваджень органів внутрішніх справ України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ;
– у правотворчості – використання результатів дослідження сприятиме вдосконаленню правового регулювання адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практику розгляду і вирішення органами внутрішніх справ та їх посадовими особами їх адміністративно-юрисдикційних справ;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації вже використовуються під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність” та “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”. Знайшли вони застосування також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено дисертантом на науково-практичній конференції: “Нормативно - правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ” (Харків, 2004р.), на теоретичних семінарах кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності ОВС України Національного університету внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання автора дисертації використовуються в процесі викладання курсу “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” та спецкурсу “Адміністративна відповідальність” у Національному університеті внутрішніх справ, зокрема при читанні лекцій та практичних занять.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення розуміння адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ України.
До основних висновків і пропозицій, одержаних внаслідок проведеного дослідження можна віднести:
1. Досліджуючи адміністративний процес з’ясовано, що в широкому розумінні його розглядають як сукупність послідовних дій, урегульованих правовою нормою, які забезпечують певний порядок діяльності органу (посадової особи) виконавчої влади щодо застосування і реалізації адміністративно-правових норм. У вузькому розумінні адміністративний процес - це врегульована законом адміністративно-процесуальна діяльність суб'єктів адміністративної юрисдикції - уповноважених (компетентних) виконавчих органів (посадових осіб) - щодо застосування норм матеріального права під час розв'язання адміністративно-правової справи або під час розгляду справ про адміністративно-правові порушення.
2. Визначаючи призначення адміністративного процесу, зроблено висновок, що в наш час його має бути зорієнтовано не тільки на розгляд справ про правопорушення. Головним, на думку дисертанта, в адміністративному процесі є те, що він виступає гарантом реалізації громадянами і юридичними особами своїх статусів в адміністративній сфері. З цього випливає низка важливих висновків, що стосуються не тільки окремих питань, але й самих сутнісних принципів адміністративного права, проблематики адміністративного провадження в цілому.
3. Якісна сутність адміністративного процесу визначається через те, що він є: по-перше, правомірним порядком реалізації громадянами і юридичними особами своїх статусів в адміністративній сфері; по-друге, процесуальне становище громадянина виражається в тому, що він має встановлені процесуальні права та обов'язки і фактичну можливість реалізувати їх по ходу розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ; по-третє, громадянин може виступити ініціатором юрисдикційного процесу своїми відповідними діями (наприклад, поданням скарги), вимагати від органів і осіб, уповноважених вирішувати справу, ознайомлення з матеріалами справи, надавати докази, давати пояснення тощо.
4. Під процесуальною стадією, під якою розуміється відносно уособлена, відділена часом та логічно пов'язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження, що характеризується певним колом суб'єктів і закріплюється в процесуальних актах.
5. Адміністративну юрисдикцію розглянуто як частину правоохоронної діяльності щодо застосування норм права компетентними органами (посадовими особами) в сфері виконавчої влади, яка здійснюється в межах законодавчо закріплених адміністративно-юрисдикційних проваджень. Таке її розуміння дозволило включити до змісту адміністративно-юрисдикційної діяльності всю сукупність процесуальних дій, що здійснюються правозастосувачем як до розгляду адміністративної справи, так і після її розгляду аж до прийняття рішення по ній.
6. Під адміністративно-юрисдикційним провадженням розуміється розгляд адміністративно-правових спорів у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами), які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушника до відповідальності або поновлення порушеного права.
7. З’ясовано, що видами адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах внутрішніх справ є: провадження в справах про адміністративні правопорушення; дисциплінарне провадження; провадження за скаргами громадян. Об’єднуючим фактором (ознакою) зазначених вище юрисдикційних проваджень органів внутрішніх справ є те, що вони розпочинаються після вчинення певного правопорушення (адміністративного, дисциплінарного) або коли має місце спір про порушення певного права.
8. Запропоновано власне поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ, під якою необхідно розуміти самостійний вид державної, підзаконної, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, що полягає в розгляді та вирішенні в передбаченому нормативно-правовими актами порядку правових спорів з метою охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями.
9. Розширено поняття підвідомчості, під якою в дисертаційному дослідженні розуміється віднесення конкретної адміністративної справи, об’єктом якої є спір про право до відання певного суб'єкта адміністративної юрисдикції, згідно з яким покладено на нього функції та обсяг завдань у сфері правоохоронної діяльності.
10. З метою зміцнення законності доцільно, не звужуючи компетенції органів внутрішніх справ та їх посадових осіб як суб’єктів адміністративної юрисдикції, наділити юрисдикційними повноваженнями спеціальних інспекторів (1-2 особи) міськрайлінорганів, залишивши в цілому за іншими працівниками органів внутрішніх справ повноваження здійснювати підготовчі заходи щодо майбутнього розгляду і вирішення адміністративних справ.
11. Залежно від обсягу юрисдикційних повноважень усіх працівників органів внутрішніх справ поділено на три категорії: перша – це працівники, які причетні до виявлення адміністративних (дисциплінарних) проступків, інших правових спорів - вони застосовують в разі необхідності заходи адміністративного примусу, здійснюють збір доказів по справі, але самостійно провадження не здійснюють навіть на першій його стадії (порушення справи); друга – це особи, які порушують справу, проводять адміністративне розслідування, але після цього передають її за підвідомчістю; третя – це особи, які мають право безпосередньо розглядати справу та приймати по ній рішення.
12. Запропоновано власне визначення поняття провадження в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам внутрішніх справ під яким розуміється комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, які спрямовані на вирішення питань про притягнення до адміністративної відповідальності і здійснюються спеціально уповноваженими посадовими особами у визначеній нормативно-правовими актами формі з метою охорони прав і законних інтересів громадян, власності, громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.
13. Зроблено висновок про необхідність перегляду існуючої системи органів та посадових осіб, які мають право розглядати справи про адміністративні проступки. Очевидно, що зазначена система в наш час надмірно розширена, до неї постійно включаються нові органи і посадові особи. До того ж, велика кількість справ про адміністративні правопорушення розглядається різними посадовими особами, які не мають юридичної освіти, а тому часто некваліфіковано, допускаються упередженість і суб’єктивізм, порушення вимог законності притягнення порушників до адміністративної відповідальності.
14. Для встановлення режиму законності пропонується сконцентрувати увагу не тільки на гарантіях прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, але й на гарантіях, наданих потерпілій особі, якій правопорушенням заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду. Тому доцільно всі права потерпілого визначити в одній статті КпАП, причому значно розширивши їх коло. Це дозволить потерпілому, захищаючи свої права, бути активним учасником провадження. Як відповідність, - в ст.269 КпАП права потерпілого має бути закріплено в такому ж обсязі, в якому в ст.268 КпАП це зроблено щодо порушника.
15. Запропоновано також, що в КпАП України має бути визначено підстави та приводи порушення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Єдиною фактичною підставою порушення провадження є наявність у діянні особи складу адміністративного проступку. Крім підстави для порушення справи про адміністративний проступок, має бути ще й привід. Такими приводами в КпАП слід, на думку дисертанта, визнати: звернення (письмові або усні) громадян; повідомлення посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; повідомлення засобів масової інформації; повідомлення об’єднань громадян; безпосереднє виявлення проступку уповноваженою посадовою особою. Закріплення в КпАП звернення громадян як приводу до порушення провадження стане однією з гарантій того, що їх права будуть захищені.
16. Зроблено висновок про доцільність посилення загального значення процесуальних строків і відповідальності суб’єктів юрисдикції за їх дотримання. В наш час порушення того чи іншого строку (наприклад, строку розгляду справи) практично ніяких правових наслідків не тягне. Вбачається, що недодержання встановленого строку розгляду справи має бути підставою для скасування постанови і закриття справи, інакше взагалі відпадає потреба в його регулюванні.
17. До особливостей дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ віднесено: порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності регулюється спеціальним законодавством; правові норми, за порушення яких передбачено дисциплінарну відповідальність, містяться у нормативно-правових актах різної юридичної сили (від законів до наказів начальників органів внутрішніх справ); наявність специфічних заходів дисциплінарного впливу, які перераховані у п.15 Дисциплінарного статуту ОВС; відповідальність настає за порушення не тільки правових норм, але й за етично-моральних правил поведінки; в разі вчинення особою рядового або начальницького складу орга¬нів внутрішніх справ адміністративного проступку за загальним правилом передбачається заміна одного виду юридичної відповідальності на інший, що в літературі одержало назву субститутної відповідальності. Доцільність замі¬ни адміністративної відповідальності дисциплінарною в цьому випадку пояснюється особливостями служби в органах внутрішніх справ, особливим правовим статусом їх працівників, а відтак і специфікою юридичної відповідальності за порушення правових норм, які охороняються правовими санкціями. На жаль, ні в КпАП, ні в Дисциплінарному статуті не визначено механізм заміни зазначених видів відповідальності одного іншим, хоча, на думку дисертанта, він має певні особливості і потребує чіткого врегулювання.
18. Особливостями процесуальних норми, які регулюють дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ, названо таке: вони не кодифіковані; орієнтовані на простоту та оперативність дисциплінарного провадження; застосовуються тільки до працівників органів внутрішніх справ; застосовуються посадовими особами та громадськими організаціями, наділеними дисциплінарною владою в органах внутрішніх справ; застосовуються у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку; результат застосування цих норм - накладення дисциплінарних стягнень; регулюють порядок реалізації не тільки дисциплінарно-правових норм, але й норм моралі.
19. В Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ пропонується визначити підстави дисциплінарної відповідальності, оскільки в його ст.15 сказано лише про те, що на осіб рядового і начальницького складу мо¬жуть накладатися стягнення з наведенням їх переліку, а от за що вони накла¬даються, незрозуміло. Серед таких підстав варто назвати вчинення правопорушення.
20. Зроблено висновки про доцільність включення до чинного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх наступного визначення дисциплінарного проступку: “Винне, протиправне невиконання або неналежного виконання особою рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ службово-трудових обов’язків, перевищення повноважень, а також вчинення проступків, які дискредитують працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, за вчинення яких встановлено дисциплінарну відповідальність”.
21. Враховуючи основні напрямки реформування органів внутрішніх справ України, прийняти новий Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, де були б переглянуті види дисциплінарних стягнень, процесуальний порядок їх накладення та права начальників щодо застосування дисциплінарних стягнень. Урегульованість дисциплінарного провадження сприятиме нормальній роботі органів внутрішніх справ у сфері підтримання службової дисципліни, буде зменшувати вірогідність порушень дисциплінарної практики посадовими особами, наділеними дисциплінарною владою в органах внутрішніх справ України.
22. Порядок реалізації громадянином свого права на оскарження рішень державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб слід розглядати як вид юрисдикційного провадження, де має місце спір про порушення певного права або законних інтересів, що дозволяє відмежовувати його від інших звернень і відповідно вимагає його належного процесуального нормативно-правового забезпечення.
23. Зважаючи на те, що в наш час в органах внутрішніх справ скарги реєструються в одному журналі разом з пропозиціями і заявами громадян, а матеріали їх перевірки містяться в одній справі, хоча їх юридична природа різна, доцільною була їх роздільна реєстрацію. Запровадження такого порядку багато в чому полегшило б роботу з вивчення і аналізу цих видів звернень, а також контролю за законністю їх розгляду і вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. - Ст. 1122.
3. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР – 1971. – Додаток до № 50. - Ст. 375.
4. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. -№ 38-39.- Ст. 288.
5. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20.
6. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. –1991. - № 53. - Ст. 793.
7. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст.504.
8. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. № 1. – ст.1.
9. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
10. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. –1993. -№ 52. - Ст. 490.
11. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.
12. Про мови в УРСР: Закон Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. - № 45. – Ст. 631.
13. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 25. – Ст. 426-441.
14. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ: Затверджений Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р. № 1368-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 45. – Ст. 599.
15. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // Вісник державної служби України. - 1998. - № 3.
16. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19 березня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - № 12. Ч.1.-Ст.111.
17. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138 / 2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 42. - Ст. 1774.
18. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” Затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури і Міністерства фінансів України від 4.03.96 р. № 6/5,3,41 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 6.03.96 р. № 106 /1131.
19. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – 583 с.
20. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від сфери власності, в засобах масової інформації: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року // ЗПУ. – 1997. -№ 4. – Ст. 202.
21. Про затвердження Інструкції про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини та пригоди в органах внутрішніх справ: Наказ № 500 МВС України від 14 лютого 1991 р.
22. Про затвердження Інструкції про освідчення водіїв на предмет сп’яніння: Наказ МВС України, МОЗУ, МЮУ № 114/38/15 від 7 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 95. – Ст. 138.
23. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ № 185 МВС України від 22 лютого 2001р.
24. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Наказ № 414 МВС України від 10 червня 1998 р.
25. Про заходи по зміцненню законності в діяльності органах внутрішніх справ: Наказ МВС України № 552 від 6 грудня 1991 р.
26. Про затвердження Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ № 1217 від 22 жовтня 2003 р.
27. Про стан виховної та культурно – просвітньої роботи з персоналом в органах і підрозділах внутрішніх справ України у 2002 році: Доповідна записка МВС України, № 640/Гн від “18” січня 2003 р.
28. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ за 2002 рік: Аналітично-статистичний збірник Департаменту інформаційних технологій МВС України. – Київ – 2002.
29. Довідка про розгляд звернень громадян, які надійшли в органи внутрішніх справ України за 1999, 2000, 2001 роки та в 1 – му півріччі 2002 року. Управління справами МВС України.
30. Проект Адміністративного процесуального кодексу України. – К., 2001. – 51 с.
31. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України // Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор – упорядник В.П.Тимощук.- К.: Факт, 2003. – 496 с.
32. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях.- М.: “ЮНВЕРС”, 2002.- 272 с.
33. Авер'янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. Законодавство: проблеми ефективності. - К.: Наукова думка, 1995. – 140с.
34. Административное право. Общая и Особенная части : Под ред. Ю.П. Козлова. – М.; Юрид. лит. , 1968. – 575с.
35. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. -X.: Право, 2000. - 520 с.
36. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. - X.: Ун-т внутр. справ, 2001. - 112 с.
37. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 112 с.
38. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П.Голосніченка, Я.Ю.Кондратьєва. -К.: Укр. академ. внутрішніх справ, 1995. - 177 с.
39. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. О.М.Бандурки. - X. : Ун-т внутр. справ, “Еспада”, 2000. - 368 с.
40. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право. - 1998.-№ 8. - С. 5-32.
41. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. - М.: Юристъ, 1999. - 728 с.
42. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник для слушателей Академии МВД СССР/ Под редакцией Л.Л. Попова. - М.: Академия МВД СССР, 1990. – 222 с.
43. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая. Учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева. - М.: Московская академия МВД России, Изд-во “Щит-М”, 2000. – 304 с.
44. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел (милиции): Учеб. пособие / Под ред. А.П.Коренева. - М.: МВШМ МВД СССР, 1988. - 90 с.
45. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР / Под. Ред. В.М. Манохіна. Изд-во Сарат. Ун-та, 1986, - с.128.
46. Алексеев С.С. Общая теория права. Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1982.–359с.
47. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. - М.: Юрид. лит., - 1981. – Т 1.- 360 с.
48. Алехин А.П. Административная ответственность за правонарушения на транспорте. – М.: Юрид. лит., 1967. – 140 с.
49. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М. ”Теис”, 1994. Часть 1. – 269 с.
50. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. - М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. - 640с.
51. Аникин С.Б. Проблемы и перспективы административной юрисдикции органов внутренних дел Российской Федерации. Дис. канд. юрид наук: 12.00.02. / Академия МВД Российской Федерации. – М., 1996. – 193с.
52. Антипов В.И. Научно-практический комментарий Закона Украины «Об обращениях граждан». - К.: ИВУ «Правові джерела», 1997. – 121 с.
53. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
54. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
55. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Правоведение. - 2000. - № 3. - С. 4-15.
56. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административний процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
57. Бахрах Д.Н., Боннер А.Т. Административная юстиция: развитие и проблемы совершенствования // Сов. гос – во и право. – 1975. - № 8. – С. 13 – 21.
58. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - 368 с.
59. Берени Ш., Самел Л., Барацка Р., Иванович И. Венгерское административное право. – М.; Прогресс, 1990. – 564 с.
60. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. -X.: ООО “Одиссей”, 1999. - 224 с.
61. Битяк Ю.П. Посада в структурі державного органу та його апарату і категорії службовців // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції. 9-11 листопада 1995р.— Харків: НЮА України, 1995.— С. 112-114.
62. Бойцова В.В., Бойцова В.Я. Административная юстиция к продолжению дискус¬сии о содержании и значении // Государство и право. – 1994. - № 5. — С.42—53.
63. Бренар Т. Французкое административное право. - М.: Прогресс, 1988. - 350 с.
64. Вакуленко А. Н. Методы регулирования административно-правовых отношений. – М.: Сов.радио, 1981. – 149 с.
65. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1981.- 183 с.
66. Галаган И.А. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в «непроцессуальных» отраслях).- Воронеж: Изд-во Воронеж. у-та, 1985.- 94 с.
67. Галаган И.А. Административная ответственость в СССР: про-цессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1976. – 198 с.
68. Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. Тацій В.Я. - X.:НЮАУ, 2000. - Вип. 42. - С.106-112.
69. Герасименко Є. До питання про адміністративну юрисдикцію в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2000.- Вип. 75 – С. 74-77.
70. Гетьман А.П. К вопросу о природоресурсовом процессе // Проблемы социалистической законности. - № 25.-Харьков: Основа, 1991.- С.64-70.
71. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. – 2002. – № 2. – С. 26-30.
72. Гурвич М.А. Основные черты гражданского процессуального правоотношения // Сов. государство и право. — 1972. — № 2. - С.31-33.
73. Даль В. Толковый словарь. – М.: Гослитиздат, 1935.- Т. 4. – 704 с.
74. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. - Изд. 2-, переработ, и доп. - М.: Русский язык, 1976. - 1096 с.
75. Демин А.А. Понятие административного процесса и административно -процесуальний кодекс Российской Федерации // Государство и право. – 2001. - № 6. – С. 16-24.
76. Демин А.А. Теория административного процесса: соотношение материального и процессуального права // Правовая наука и реформа юридического образования .- Воронеж, 1996. - Вып. 6. - С. 94-114.
77. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - 265 с.
78. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1985.– 100 с.
79. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юрид. лит, 1973. – 192 с.
80. Додин Е.В. Административная юрисдикция органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: КВШ МВД УССР, 1981. – 136 с.
81. Дрейшев Б.В. Правотворческие отношения в советском государственном управлении. - Л.: Издат - во ЛГУ, 1978. – 144 с.
82. Застрожная С.К. Советский административный процесс: Учеб. пособие. -Воронеж: Воронеж. ун-т, 1985. - 100 с.
83. Звіт перед Українським народом. Десять років на варті правопорядку // Міліція України. – 2002. - № 2.
84. Зеленцов А.Б. Інститут адміністративного позову в російському праві: проблема становлення // Вестн. Рос. ун-та дружбы народов. Серия. Юридические науки. - 1998. - № 1. - С. 16-28.
85. Иванов В.А. Советский административный юрисдикционный процесс// Советское государство и право. – 1980. – № 6. – С. 28–35.
86. Калаянов Д.П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ України: Навч. посібник. – Одеса: АО БАХВА, 2000. – 128 с.
87. Карпович А.Д. Организационно-правовые вопросы административной юстиции Фран¬ции. Автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юр. наук, 1990. — 21 с.
88. Карташов В.Н. Принципы правоприменительной деятельности // Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений: Межвузов¬ский тематический сборник. - Ярославль,- 1981.- С. 49-56.
89. Кіраталов О.В. Принципи юридичного процесу // Право України. – 1999. - № 4. – С. 23-25.
90. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулигантве. – М.: Наука, 1970. – 150 c.
91. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. -87с.
92. Коваленко О.И., Пилипчук А.Н. О системе административно-наказуемых нарушений, подведомственных милиции // Проблемы административного права и совершенствования административной деятельности ОВД.: Сборник научных трудов. – Киев, 1981. - С.160-167.
93. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. - 3-є вид. - К.: Вентурі, 1998. - 208 с.
94. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. – Киев: Высшая школа, 1979. – 230 с.
95. Коваль Л., Герасименко Є. Проблеми нормотворчості у сфері адміністративних правопорушень // Право України. - 1992.- № 3. - С. 20-22.
96. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.
97. Коваль Л.В. Співвідношення адміністративного провадження з цивільним і кримінальним процесами // Проблеми правознавства : Міжвід.наук.зб. / Київ.ун-т. К.1975.- Вип.30,- С.47-52.
98. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. - М.: Юрид. лит., 1975. – 184 с.
99. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1967. – 160 с.
100. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.:Юрінком Інтер, 1999. - 733 с.
101. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис.доктора юрид. наук. – Х., 2002. – 408с.
102. Комзюк А.Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки // Вісник Університету внутрішніх справ. -1998. -№ 8. – С. 101-104.
103. Комзюк А.Т. Деякі проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000. – С. 219-222.
104. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
105. Котюргин С.И. Понятие, принципы и формы административно-юрисдикционной деятельности милиции / Лекция. – Омск, 1973. – 37 с.
106. Коренев А.П. Применение норм советского административного права: Автореферат дис… докт. юрид. наук. - М., 1971. – 37 с.
107. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение. — М.: Юрид.лит, 1978. – 194 с.
108. Краткая философская энциклопедия. - М.: Изд. группа Прогресс -Энциклопедия, 1994. - 576 с.
109. Кригер Г.А. Место принципов советского уголовного права в системе принципов права. – Советское государство и право. – 1981. - № 2. - С.103-105.
110. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.П. Лозбякова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 205 с.
111. Крупчан О. Запровадження адміністративної юстиції // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 2.- С.80 -86.
112. Крутько В.П. Словник іншомовних слів. – К.: Наукова думка, 2000. – 662 с.
113. Курінний Є.В. Розгляд звернень громадян в органах внутрішніх справ України: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 36 с.
114. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов.– М.: Юрид. лит-ра, 1986. – 223 с.
115. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки, - М.: Юридическая литература, 1988. - 320 с.
116. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления: Правовые проблемы оформления и реализации. АН СССР. Ин-т гос-ва и права. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 280 с.
117. Лазарев В.В. Общая теория права. Курс лекций. – Нижний Новгород: Изд-во ННПИ, 1993. –102 с.
118. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. - Тбилиси: Изд-во Тбил. ун-та, 1986. - 281 с.
119. Лория В.А. Некоторые вопросы теории кодификации администритивно-процессуального права. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1974. – 104 с.
120. Лунев А.Е. Вопросы административного процесса // Правознавство. - 1962. - № 2. - С.27-33.
121. Махина С. Н. Управленческий и административный процессы: проблемы теории и перспективы правового регулирования. Дис. канд. юрид наук: 12.00.02. / Воронежский государственный университет. - Воронеж, 1998. – 218 с.
122. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. – М.: Юрид. лит-ра, 1989. – 187 с.
123. Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях. Учебное пособие. – М.: Луч, 1992. – 103 с.
124. Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях (составление процессуальных документов): Учеб. пособие. - Караганда: Карагандинская высшая школа МВД СССР, 1989. - 79 с.
125. Мельников Ю.И., Рудкин Ю.Д. О процессуальном в юридической деятельности // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды – Ярославль: ЯрГУ, 1989.- С. 60-70.
126. Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові пра¬вової держави // Право України. - 1998.- № 8.- С. 39-46.
127. Міліція звітує // Іменем Закону. – 2002. - № 32.
128. Нижник Н.Р. Правовое регулирование государственных управленческих отношений. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук.: 12.00.02. / Рос. акад. упр.— М., 1992.- 33 с.
129. Новосёлов В.И. Правовые положения граждан в советском государственном управлении. – Саратов, Изд-во Саратовского ун-та, 1976. – 216 с.
130. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. - М.: Издательство «Зерцало».-1998.- 431 с.
131. Остапенко O.I. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. - Львів, 1995. - 312 с.
132. Панова И.В. Административный процесс в Российской Федерации: понятие, принципы и виды и // Правоведение. - 2000. - № 2. - С.114-127.
133. Панова И.В. Административно-юрисдикционный процесс. Монография. – Саратов: Изд-во Светопись. – 1998. – 256 с.
134. Перетерский И.С. Всеобщая история государства и права. Ч. 1. Древний Мир. – М.: Юрид. издательство, 1945. – 195 с.
135. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. – Чернівці: Рута: ЧНУ, 2001. – 315 с.
136. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека // Проблемы законности. - 1997. - Вып.32. - С. 3-11.
137. Петров Г.И. Советское административное право. – Л. Изд-во Ленинградского ун-та, 1960. – 420 с. 73.Пешков А.Б. Проблемы административно-правового метода регулирования советских общественных отношений. – Иркутск: Изд-во Иркутского гос. ун-та, 1974. – 180 с.
138. Пешков А.Б. Проблемы административно-правового метода регулирования советских общественных отношений. – Иркутск: Изд-во Иркутского гос. ун-та, 1974. – 180 с.
139. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление, Гражданин. Ответственность (сущность, применение и эффективность административных взысканий). – Л.: Наука, 1975. – 250 с. 54.Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция (общее учение). – К.: Наукова думка, 1973. – 213 с.
140. Попович С.Н. Административное право. Общая часть. — М: Прогресс, 1968. – 463 с.
141. Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция (общее учение). – К.: Наукова думка, 1973. – 213 с.
142. Правовые формы деятельности в общенародном государстве. Учебное пособие / Под общ. ред. В.М. Горшенева. – Харьков: Юрид. институт, 1985.- 223 с. 141.Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 197 с.
143. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 197 с.
144. Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 169 с.
145. Производство по административным правонарушениям: Учеб. пособие / Отв. ред. Д.Н.Бахрах. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. – 80 с.
146. Руденко В.П. Краткий словарь иностранных слов. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. – 531 с.
147. Розенфельд В.Г., Серегина В.В. Административное принуждение. Учеб. пособие. – Воронеж. 1996. – 213 с.
148. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. - М.: Юрид. лит., 1964.- 158с.
149. Салищева Н..Г Гражданин и административная юрисдикция в СССР. — М.: Наука, 1970. – 164 с.
150. Салыгин В.П. Процессуальные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 152 с.
151. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 117 с.
152. Синько В.Н. Основы государства и права. – Уфа: Кн. изд-во, 1994. – 217с.
153. Синявська О. Принципи дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ // Вісник Університету внутрішніх справ. –– 2000. -№ 10. – С. 88-93 с.
154. Сиренко В.Ф. Интересы в системе основных институтов совет¬ского государственного управления. - К.: Наукова думка, 1982.- 159 с.
155. Сморчков А.І. Правоприменительное решение // Юридичес¬кая деятельность: сущность, структура, виды. – Ярославль: ЯрГУ, 1989.-139с.
156. Советское административное право: Учебник / Под ред. В.М. Манохина.- М.: Юрид. лит, 1977. – 542 с.
157. Советское административное право. Часть Общая и Особенная:Учебник для слушателей вузов МВД СССР / Под ред. М.И.Еропкина. – К.: Вища школа, 1978. – 394 с. 17.Советское административное право. Государственное управление и административное право - М.: Юрид. лит-ра, 1978. – 358с.
158. Советское административное право. Государственное управление и административное право - М.: Юрид. лит-ра, 1978. – 358с.
159. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – М., Юрид.лит., 1972. – 239 с.
160. Спиркин А.Г. Основы философии. – М., 1988. с.384.
161. Словарь административного права / Бачило И.Л., Гандилов Т.М., Гришковец А.А. и др. - М.: Фонд “Правовая культура”, 1999. - 320 с.
162. Стефанюк В. Адміністративний процесуальний кодекс України. Яким йому бути? // Право України. – 1999. – № 12. – С. 15-20.
163. Телегин А.С. Производство об административным правонарушениях в органах внутренних дел. М.: ВЮЗШ, 1991.-53 с.
164. Теория государства и права / Под. Ред. В.И.Денисова. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1967. – 415 с.
165. Теория права и государства. Учебник / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. – Х.: Консум, 1997. – 496 с.
166. Тихомиров Ю.А. О концепции развития административного права и процесса // Государство и право. - 1998.- № 1. - С.5-14.
167. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 496 с.
168. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины, про¬блемы теории и пути совершенствования. — Х.: Изд-во НУВД, 1998. – 268 с.
169. Українське державотворення. Невитребуваний потенціал: Словник – довідник / О.М.Мироненко, Ю.I.Римаренко, I.Б.Усенко, В.А.Чехович. - К.: Либiдь, 1997. - 560 с.
170. Фатхутдінова О.В. Принципи юридичного процесу // Держава і право: Зб