Клубань Марія Володимирівна Адміністра­тивно-правові засади впровадження електронної освіти в Україні

Краткое описание

Клубань Марія Володимирівна, адвокат: «Адміністра­тивно-правові засади впровадження електронної освіти в Україні» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінан­сове право; інформаційне право). Спецрада К 26.501.01 у Науково-дослідному інституті інформатики і права НАПрН України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНФОРМАТИКИ І ПРАВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

КЛУБАНЬ МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК [342.951:37.014.5] (477)

ДИСЕРТАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
081 – Право

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
/Клубань М.В./

Науковий керівник: Панова Ірина Вікторівна кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП 2
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ОСВІТИ 11
1.1. Поняття та правова природа електронної освіти та її впровадження в Україні 11
1.2. Місце електронної освіти в структурі освіти України 36
1.3. Інституційна складова забезпечення електронної освіти в Україні 58
Висновки до першого розділу 78
РОЗДІЛ ІІ. АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 80
2.1. Адміністративно-правове забезпечення впровадження електронної освіти в України 80
2.2. Науково-методичне забезпечення електронної освіти в Україні 103
2.3. Державний контроль у сфері електронної освіти в Україні 126
Висновки до другого розділу 148
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВИХ ЗАСАД ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 150
3.1. Зарубіжний досвід правового забезпечення впровадження електронної освіти 150
3.2. Проблеми та перспективи розвитку адміністративно-правового забезпечення впровадження електронної освіти в Україні 172
Висновки до третього розділу 181
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 220
Додаток А 220
Додаток Б 220
Додаток В 223
Додаток Г 225
Додаток Д 226
Додаток Е 231
Додаток Є 233
Додаток Ж 239

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і стабільного розвитку конкурентоспроможності демократичної держави на міжнародній арені. Національною доктриною розвитку освіти ключовими засадами розвитку інформаційного суспільства закріплено пріоритетні заходи, спрямовані на реалізацію державної політики, зокрема, удосконалення освітнього процесу, доступність та ефективність освіти, створення умов для приведення рівня і якості освітнього потенціалу у відповідність з вимогами кадрового забезпечення інноваційного розвитку України. Одним із інструментів розвитку інформаційного суспільства є саме електронна освіта, впровадження якої сприятиме створенню умов для оновлення форм, засобів, технологій та методів викладання дисциплін та розповсюдження знань, розширенню доступу до освіти. Тож на сьогодні нагальною є потреба у визначенні адміністративно-правових засад впровадження електронної освіти, ефективній інтеграції інформаційних технологій в освітній процес, розвитку цифрових освітніх ресурсів, організаційному забезпеченні та підготовці учасників освітнього процесу.
Такий цілеспрямований інтерес до електронної освіти пояснюється тим, що в останнім часом відбулися значні зміни в економіці праці: зросли вимоги до працівників, практично в усіх галузях суспільного виробництва почали широко використовуватись інформаційні технології. Подібні зміни викликали нагальну потребу у створенні умов для постійної, швидкої, адаптивної і водночас якісної підготовки працівників, позаяк існуючі системи підготовки не можуть задовольнити ці потреби, виникла необхідність в пошуку оновлених способів отримання знань. Сучасні вектори інноваційного розвитку соціальних процесів підштовхують Україну до розробки та вибору випереджувальної моделі подальшого прогресу та

залучення суспільних ресурсів, що істотно впливають на національну систему освіти. Інноваційні технології в освіті стають ефективним механізмом розвитку держави та дієвим чинником її реформування.
Впровадження електронної освіти є складним багатовекторним процесом, що потребує значних матеріальних, інтелектуальних і фінансових ресурсів та вимагає вирішення комплексу правових, організаційних, технологічних, методологічних та інших проблем.
Зазначені обставини обумовлюють необхідність розробки комплексного теоретичного підґрунтя, спрямованого на правову організацію суспільних відносин щодо впровадження електронної освіти в Україні. Не зменшуючи ролі й значущості доробку попередніх науковців в галузі управління освітою, необхідно визнати, що в Україні ще немає комплексних спеціальних досліджень адміністративно-правових засад впровадження електронної освіти, що і зумовило вибір теми дисертації.
Проблематикою реформування освіти шляхом її інформатизації, розроблення комплексної моделі адміністративно правових засад реформування освіти в Україні займались українські і зарубіжні вчені- юристи та інші фахівці такі, як: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, І. В. Арістова, Г. В. Атаманчук, О. А. Баранов, Д. Н. Бахрах, І. Л. Бачило, К. І. Бєляков, Ю. П. Битяк, В. М. Брижко, К. Л. Бугайчук, А. Б. Венгеров, В. В. Галунько, В. М. Гаращук, С. П. Головатий, О. Д. Довгань, О. В. Зайчук, С. І. Запара, В. М. Захарченко, Т. Є. Кагановська, Р. А. Калюжний, М. І. Козюбра, Л. П. Коваленко, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. П. Коренєв, Б. А. Кормич, Т. А. Костецька, О. В. Кохановська, В. І. Курило, С. Л. Лисенков, В. І. Луговий, Л. А. Луць, О. В. Малько, А. І. Марущак, М. М. Марченко, М. І. Матузов, О. М. Музичук, В. Я. Настюк, В. С. Нерсесянц, А. М. Новицький, Н. Б. Новицька, Н. Р. Нижник, Д. В. Огородов, В. І. Олефір, І. В. Панова, П. С. Пацурківський, О. В. Петришин, В. Г. Пилипчук, Т. А. Плугатар, А. В. Поляков, В. Н. Протасов, П. М. Рабінович, І. М. Рассолов, Ю. М. Рашкевич,

Н. А. Савінова, О. Д. Святоцький, О. М. Селезньова, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, В. Д. Сорокін, Р. О. Стефанчук, С. Г. Стеценко, Ж. В. Таланова, Ю. О. Тихомиров, Р. О. Халфіна, І. М. Шопіна, М. В. Цвік, В. І. Яковюк та інші. Значний внесок у дослідження проблеми використання електронних технологій у навчанні й відкритої освіти зроблено В. Ю. Биковим.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Закону України «Про освіту», Указу Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти». Тема роботи відповідає Пріоритетним напрямкам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2016–2019 роки, схвалених Вченою радою ХНУВС 23 лютого 2016 року (протокол № 2). Дисертація виконана в межах науково- дослідної роботи Харківського національного університету внутрішніх справ
«Реалізація та удосконалення адміністративного законодавства України» (номер державної реєстрації 0113U008197).
Результати дослідження було розглянуто та обговорено на засіданні науково-практичного семінару в Науково-дослідному інституті інформатики і права Національної академії правових наук України (18 грудня 2018 року).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення наукових праць у сфері юриспруденції, чинного національного та зарубіжного законодавства, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правових засад впровадження електронної освіти в Україні в умовах розбудови інформаційного суспільства, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення впровадження електронної освіти в Україні та національного законодавства у сфері освіти.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:

– визначити поняття та правову природу електронної освіти та її впровадження в Україні;
– встановити місце електронної освіти в структурі освіти в Україні;
– охарактеризувати інституційну складову забезпечення електронної освіти в Україні;
– розкрити зміст адміністративно-правового забезпечення впровадження електронної освіти в Україні;
– охарактеризувати науково-методичне забезпечення електронної освіти в Україні;
– окреслити державний контроль у сфері електронної освіти в Україні;
– узагальнити зарубіжний досвід правового забезпечення впровадження електронної освіти, визначити можливості його використання в Україні;
– виявити проблеми адміністративно-правового забезпечення впровадження електронної освіти в Україні та розробити шляхи його удосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі впровадження електронної освіти в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади впровадження електронної освіти в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стала сукупність методів та прийомів наукового пізнання – як загальнонаукових, так і спеціальних: діалектичний, історично-правовий, комплексний, міждисциплінарний, системного аналізу, статистичний, структурно- функціональний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально- юридичний та ін. Особливості об’єкта і предмета дослідження, його мета і завдання обумовили використання таких методів: історично-правовий – при розгляді процесів гносеологічного розвитку електронної освіти (підрозділ 1.1); діалектичний – засади впровадження електронної освіти розглядається в нерозривному зв’язку його юридичного та педагогічного змісту (підрозділи

1.2 , 3.2); порівняльно-правовий – при з’ясуванні співвідношення понять національної системи освіти і науки з європейськими цінностями у галузі освіти, участі України у Болонському процесі (підрозділи 3.1, 3.2); структурно-функціональний – при визначенні місця і ролі електронної освіти в структурі освіти (підрозділ 1.2); системного аналізу – для співставлення різноманітних нормативно-правових актів з метою з’ясування їх впливу на відносини в сфері інформатизації освіти (підрозділи 2.1, 2.3). Логіко- семантичний метод дозволив дослідити понятійний апарат, визначено поняття, зміст та сутність електронної освіти, електронного навчання, науково- методичне забезпечення електронної освіти (підрозділи 1.1, 2.2). Використання соціологічного та статистичного методів сприяло узагальненню юридичної практики, аналізу емпіричної інформації, пов’язаної з темою дисертаційного дослідження (підрозділ 1.2). За допомогою формально- юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які регулюють здобуття освіти та сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення (підрозділи 2.1, 3.2). Використання методів аналізу, узагальнення та синтезу дозволило з’ясувати систему органів контролю, основні принципи їх діяльності, функції та інституційну складову забезпечення електронної освіти (підрозділи 1.3, 2.3).
Науково-теоретичною основою дисертації є теоретико-методологічні розробки та монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців з загальної теорії держави і права, у галузях конституційного, адміністративного, інформаційного права та напрацювання науковців з теорії публічного управління.
Нормативно-правовою базою дисертації є Конституція України, міжнародні договори, угоди, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, інші закони України, постанови Кабінету Міністрів України, положення, розпорядження Міністерства освіти і науки України, а також інші відомчі нормативно-правові акти, які регламентують впровадження електронної освіти.

Емпіричну базу дисертаційної роботи складають результати статистичних досліджень та матеріали опитувань щодо впровадження електронної освіти у закладах вищої освіти України, добірка спеціальної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, публікацій у періодичних виданнях і довідкова література.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці та впровадженні авторського підходу щодо дослідження адміністративно- правових засад впровадження електронної освіти в Україні і визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного й інформаційного права комплексним монографічним дослідженням.
У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, запропоновані особисто здобувачем, а саме:
вперше:
– визначено процедуру впровадження електронної освіти в Україні як комплекс етапів, принципів, шляхів, методів, способів та інструментів забезпечення впровадження електронної освіти в Україні на основі формування, розробки, використання й розвитку нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-технічного, кадрового, інтелектуального й фінансово-матеріального забезпечення процесу створення інтегрованої інтерактивної інформаційної системи;
– здійснено комплексний аналіз структури освіти України як об’єкта правового забезпечення, визначено місце електронної освіти у структурі освіти України та запропоновано впроваджувати електронну освіту як різновид індивідуальної форми здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;
– запропоновано структурований механізм адміністративно-правового регулювання відносин щодо впровадження електронної освіти, виявлено окремі недоліки, які необхідно усунути;
– обґрунтовано комплексний підхід щодо науково-методичного забезпечення електронної освіти в Україні;

удосконалено:
– поняття «електронна освіта» як форму здобуття освіти та «електронне навчання» як процес здобуття нових знань за допомогою інформаційних технологій;
– теоретико-правові положення про інституційну складову забезпечення електронної освіти;
– інструментарій впровадження електронної освіти, зокрема врегулювання інституціональної складової;
– теоретичні засади державного контролю у сфері електронної освіти в Україні як складової реалізації державної політики у сфері освіти;
набули подальшого розвитку:
– функціональні підходи щодо приведення до максимально можливих позитивних результатів впровадження електронної освіти для підвищення ефективності навчання;
– формулювання основних переваг для здобувачів освіти а також викладачів при належному законодавчому врегулюванні для впровадження електронної освіти;
– пропозиції до чинного законодавства України, спрямовані на удосконалення впровадження електронної освіти у структуру освіти України, зокрема до Законів України «Про освіту», «Про професійну (професійно- технічну) освіту», «Про вищу освіту», розроблено авторський проект Концепції впровадження електронної освіти в Україні, Положення про електронну освіту при індивідуальній формі навчання у закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;
– узагальнення досвіду зарубіжних країн щодо правового врегулювання впровадження і реалізації електронної освіти;
– тенденції щодо подальшого спрямування адміністративно-правових засад впровадження електронної освіти, які необхідно враховувати при реформуванні даної сфери суспільних відносин в Україні.

Практичне значення отриманих результатів. Зроблені у роботі висновки й надані пропозиції у прикладному аспекті спрямовані на формування науково обґрунтованих стратегій і тактики, нових пріоритетів, напрямів і завдань правового забезпечення впровадження електронної освіти, як складової реалізації Національної доктрини розвитку освіти, і можуть бути використані у:
 науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розвитку теоретико-правових та методологічних питань Національної доктрини розвитку освіти;
 сфері правотворчості – з метою удосконалення чинного національного законодавства щодо реалізації державної політики в галузі освіти, зокрема запропоновано «Концепцію впровадження електронної освіти в Україні», «Положення про електронну освіту при індивідуальній формі навчання у закладах професійної (професійно-технічній) та вищої освіти»;
 сфері правозастосовної діяльності – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, використані у процесі реалізації державної політики в галузі освіти, покращення умов для здобуття освіти у Куп’янському районі (довідка про впровадження від Куп’янської міської ради Харківської області від 23.11.2018 р.) та Харківською спеціалізованою школою І–ІІІ ступенів № 66 (довідка про впровадження від Харківської міської ради від 03.12.2018 р.);
 освітньому процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та посібників з навчальних дисциплін
«Адміністративне право», «Актуальні проблеми застосування адміністративного законодавства» та при викладанні зазначених дисциплін (акт впровадження на факультеті № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ від 12.11.2018 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Наукова новизна, висновки та рекомендації сформульовані

автором особисто, обґрунтовані на підставі власних досліджень та міркувань. За умови використання наукового доробку інших учених для обґрунтування власних міркувань автора, на нього зроблені посилання.
Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри загальноправових дисциплін факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на шести науково-практичних конференціях: «Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми» (Харків, 13 листопада 2015 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 20 листопада 2015 р.), «Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми» (Харків, 25 листопада 2016 р.), «Актуальні проблеми реформування системи законодавства України» (Запоріжжя, 26–27 січня 2018 р.), «Юридична наука нового часу: традиції та вектори розвитку» (Одеса, 9 березня 2018 р.), «Юридична наука в сучасному світі: здобутки та перспективи» (Одеса, 21 вересня 2018 р.).
Публікації. Основні здобутки дисертаційної роботи викладено у 13-ти публікаціях, п'ять з яких опубліковано у виданнях, що визначені МОН України як фахові з юридичних наук, дві – у зарубіжних наукових виданнях, та шість у тезах доповідей, виданих за результатами проведення міжнародних науково-практичних конференцій та семінарів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації, вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 258 сторінки, з них основного тексту – 190 сторінок, список використаних джерел налічує 268 найменування і займає 29 сторінок, додатки розміщено на 21 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні особливостей адміністративно-правових засад впровадження електронної освіти в Україні, а також шляхів їх удосконалення. Сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Розгляд наявних наукових позицій та підходів до з’ясування поняття та значення електронної освіти дозволив дійти висновку, що електронна освіта є інноваційною формою здобуття освіти, має низку особливостей та забезпечує розвиток творчої та особистісної складової освітнього процесу. Основу освітнього процесу в цих умовах становить цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота здобувача, який може навчатися в зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом з можливістю контакту з викладачем за допомогою різноманітних технічних засобів.
Запропоновано під «електронною освітою» розуміти форму здобуття освіти, за якою освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, з використанням електронних освітніх ресурсів, інформаційних технологій та Інтернету.
2. Аналіз чинного законодавства України та зарубіжного досвіду використання понятійного апарату дозволив стверджувати про необхідність розмежування понять «електронна освіта» та «електронне навчання». Так, під електронним навчанням запропоновано розуміти цілеспрямований процес здобуття нових знань та навичок за допомогою інформаційних технологій. Вирішальну роль у розвитку електронного навчання відіграє Інтернет. Електронне навчання відкриває перед закладами освіти можливість підвищення продуктивності зменшення витрат, пов’язаних із проведенням

очних занять, а також поліпшення процесу обміну знаннями і доведення до мінімуму витрат на навчання.
Впровадження новітніх технологій в освітній процес спрямоване на глибше розуміння навчального матеріалу; формування таких компетенцій, як: комунікативні (безпосереднє спілкування за допомогою засобів мережі), інформаційні (пошук інформації з різних джерел та можливість її критичного осмислення), самоосвіти (вміння навчатись самостійно). Аргументовано позицію щодо стимулювання здобувача самостійно приймати рішення, визначати зміст своєї навчальної діяльності та знаходити засоби її реалізації, з метою оволодіти тією чи іншою дисципліною. Окрім того, електронна освіта виконує й виховну функцію – сприяє формуванню провідних якостей особистості: активність, самостійність, самовдосконалення, творчість.
3. У результаті проведеного дослідження вбачається доцільним запропонувати наступні домінанти впровадження електронної освіти в Україні: інтеграційні процеси в освіті (впровадження стандартів навчання, уніфікація методів, технологій і т.д.); демократизація процесу отримання освіти (свобода вибору і рівний доступ широких слоїв населення до якісної освіти незалежно від соціального статусу, місця проживання, фізичних можливостей); інформатизація освіти в умовах формування інформаційного суспільства, що передбачає створення єдиного інформаційного освітнього простору (змістовної комп’ютерно-технологічної та інформаційно- комунікаційних основ інтеграції).
4. На основі аналізу доктринальних положень отримано висновок, що освіта – це систематизована, цілеспрямована, послідовна діяльність, направлена на отримання знань, умінь, навичок здобувачем освіти, що має на меті отримання певного результату в інтелектуальних, морально-естетичних, фізичних сферах життя. Освіта необхідна суспільству для соціалізації та розвитку, і як вид творчості особи, і як діяльність держави у створенні умов для виховання та навчання людини і громадянина. Освіта є способом

отримання професії, грамотності, спілкування та розвитку. Саме тому від ступеню доступності, відкритості освіти для всіх є показником ступеню розвитку суспільства.
Виділено функції, що виконує освіта як соціальний інститут у сучасному інформаційному суспільстві: економічна, яка полягає у прийнятті участі у відтворенні робочої сили шляхом формування професійного потенціалу суспільства; соціальна, яка реалізується шляхом формування всебічно розвиненої особистості та проведення адаптації працюючих до змін оточуючого середовища. Указані функції створюють діалектичну єдність і є наслідком безперервної освіти особистості протягом усього життя.
5. Визначено місце електронної освіти в структурі освіти України та запропоновано впроваджувати електронну освіту як різновид індивідуальної форми здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. За умови використання світового досвіду, поєднання прогресивних технологій електронної освіти з кращими технологіями та методами класичних форм навчання, в перспективі електронна освіти може набути стрімкого розвитку. Вмотивовано, що широке впровадження і розвиток електронної освіти в Україні потребує вирішення комплексу завдань за такими напрямами, як управлінсько-організаційне забезпечення; матеріально-технічне та фінансове забезпечення; кадрове забезпечення потреб електронної освіти; методичне забезпечення з урахуванням специфіки навчання; просування електронної освіти на освітньому ринку та ринку праці.
6. Запропоновано розглядати інституційну складову забезпечення діяльності закладів освіти сучасними інформаційними технологіями у взаємозв’язку повноважень органів різних гілок влади для досягнення єдиної мети – створення умов для отримання якісної, інформаційної, сучасної освіти у чіткій відповідності вимогам законодавства України. Інституційну складову забезпечення електронної освіти становлять: Президент України,

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації.
7. На основі аналізу доктринальних досліджень отримано висновок, що адміністративно-правове регулювання впровадження електронної освіти – це цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини, які складаються у сфері здобуття електронної освіти з метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових засобів забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, нормального функціонування громадянського інформаційного суспільства та держави. Тоді, як адміністративно-правове забезпечення впровадження електронної освіти є надзвичайно складним і об’ємним інститутом адміністративного права, пронизаним багатьма вертикальними і горизонтальними зв’язками, що поєднує однорідні суспільні відносини: систему адміністративно-правового регулювання, правотворчість, правозастосування, правоохоронну діяльність, свою структуру, засоби і типи правового забезпечення, механізм адміністративно-правового забезпечення, джерела, принципи, тлумачення норм адміністративного права, адміністративно-правові відносини, статус суб’єктів адміністративного права, індивідуальні адміністративні акти, методи, режими, процедури, ефективність механізму адміністративно- правового регулювання та напрями адміністративно-правового забезпечення діяльності закладів освіти.
8. Обґрунтовано, що для повноцінного розвитку та впровадження електронної освіти в Україні, необхідно враховувати наступні чинники: формування нормативно-правової бази, наявність кваліфікованих викладачів, навчальні матеріали в електронному вигляді, заклади освіти, які організовують здобуття електронної освіти, створення матеріально-технічної та фінансово-економічної бази, наявність та вільний доступ до мережі Інтернет, популяризацію електронної освіти.

9. Встановлено, що науково-методичне забезпечення електронної освіти здійснюється за допомогою електронних підручників, посібників, онлайн лекції, індивідуального плану навчання, індивідуальні завдання, електронні тести, наявність вільного доступу до електронних бібліотек. Методологічними принципами електронної освіти названо: принцип інтерактивності навчання; принцип гнучкості; принцип модульності навчання; принцип орієнтації на самонавчання; принцип самооцінки в навчанні, принцип зручності та доступності інтерфейсу користувача програмних та інформаційних ресурсів.
10. Аналіз існуючих точок зору щодо поняття державного контролю дозволив запропонувати авторське його визначення з урахуванням найбільш суттєвих сторін цього явища і його ролі у сфері електронної освіти. Відзначено, що державний контроль у сфері електронної освіти повинен забезпечувати реалізацію єдиної державної політики в сфері впровадження електронної освіти у закладах освіти Україні. Аргументовано, що удосконалення контрольної діяльності державних органів у сфері впровадження електронної освіти повинно здійснюватися за двома основними напрямками: вдосконалення законодавства, зокрема, прийняття необхідних нормативно-правових актів про впровадження електронної освіти та створення організаційних умов ефективності використання електронної освіти.
11. Аналіз зарубіжного досвіду впровадження електронної освіти дозволив виділити низку позитивних моментів, які можуть бути застосовані в Україні для впровадження електронної освіти та навчання. У результаті проведеного аналізу визначено, що однією з провідних тенденцій розвитку європейських систем освіти та професійної підготовки є електронне навчання, що передбачає використання нових мультимедійних технологій та Інтернету для вдосконалення якості навчання за рахунок забезпечення доступу до ресурсів та послуг, обміну інформацією та співпраці.

На основі синтезу відповідних положень щодо досвіду інших країн світу в правовому забезпеченні впровадження електронної освіти в Україні пропонується: 1) використовувати електронні ресурси в освітньому процесі;
2) започаткувати проведення різних програм і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації щодо використання інформаційних технологій педагогами; 3) створювати умови та заохочення для педагогічних працівників спрямованих на розробку електронних освітніх програм; 4) створити єдине освітнє середовище; 5) інтеграція інформаційних технологій в освітній процес; 6) ініціювати закріплення в законодавстві такої форми здобуття освіти, як електронна освіта.
12. Відзначено, що удосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів виконавчої влади України у сфері реалізації державної політики щодо інформатизації є одним із пріоритетних напрямів сучасного етапу розвитку країни. Аргументовано, що досягнення відповідної мети дасть змогу створити ефективний правовий механізм забезпечення електронного навчання і, буде сприяти утвердженню життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави.
Запропоновано шляхи реалізації електронної освіти: забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних рівнях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян для можливого переходу на наступні ступені; формування потреби та здатності здобувача освіти до самоосвіти; оптимізації системи перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації, модернізації системи післядипломної освіти на основі відповідних державних стандартів; створення інтегрованих навчальних планів і програм; розроблення та впровадження сучасних інформаційних технологій в процес навчання; формування та розвитку навчальних науково-виробничих комплексів ступеневої підготовки фахівців; організація навчання відповідно до потреб особистості і ринку праці на базі професійних (професійно- технічних) та закладів вищої освіти.

13. Наголошено, що проблеми адміністративно-правового забезпечення впровадження електронної освіти в Україні мають комплексний характер і не можуть бути вирішені на рівні окремих державних органів або закладів освіти. Виокремлено ряд проблем, які необхідно вирішити: відсутність нормативно-правової бази, яка б забезпечувала здобуття електронної освіти та надання електронних освітніх послуг; обмеженість доступу здобувачів освіти до інформаційних технологій; недостатня кількість та низька якість існуючих електронних освітніх ресурсів; не обізнаність учасників освітнього процесу з перевагами електронної освіти; відсутність фінансових та матеріально-технічних ресурсів; різні темпи процесів інформатизації закладів освіти, що призводить до нерівного доступу здобувачів до освітніх ресурсів та електронної освіти; непідготовленість педагогічних кадрів до розробки електронних навчальних дисциплін, методології застосування такої форми викладання; відсутність системи розробки електронних освітніх ресурсів; відсутність методології електронної освіти.
Обґрунтовано, що удосконалення адміністративно-правових засад впровадження електронної освіти в Україні має реалізовуватися шляхом проведення правових, організаційних, методичних та технічних заходів:
– розробка нормативно-правової бази організації здобуття електронної освіти, та внесення змін до існуючих законів, прийняття відповідних положень, постанов, рекомендації, в тому числі журналів успішності та обліку роботи викладачів, норм оплати праці;
– створення єдиних стандартів програмного забезпечення для закладів освіти з переліком сертифікованого програмного забезпечення та технічного обладнання, з експлуатаційними характеристиками, необхідними для організації електронної освіти з урахуванням існуючої інфраструктури та володіння технологіями учасників навчального процесу;
– розробка механізмів формування, відбору і розповсюдження електронних освітніх ресурсів;

– розвиток нових видів електронних ресурсів, таких, як електронні лекції, електронні підручники, електронні освітні ресурси, створення інтерактивних засобів навчання;
– створення системи професійної підготовки викладачів і методистів з метою застосування та розробки електронних освітніх ресурсів;
– розвиток нових освітніх методик, інтегрованих з інформаційними технологіями;
– підготовка здобувачів до використання системи електронної освіти;
– визначення організаційної структури, відповідальної за впровадження системи електронної освіти в заклади освіти.
Для реалізації зазначеної мети пропонується прийняти Концепцію впровадження електронної освіти в Україні та Положення про електронну освіту при індивідуальній формі навчання у закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. Належне впровадження електронної освіти в України можливе при внесенні змін до Законів України «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту»
«Про вищу освіту».