АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ

Краткое описание

З м і с т
Стор.
ВСТУП........................................................................................................... 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНОЇ
СПРАВИ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ
ЗАСОБІВ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ ..................................................... 9
1.1. Митна справа як об’єкт адміністративно-правової охорони.............. 9
1.2. Поняття та види адміністративно-правових засобів
здійснення митної справи ................................................................... 34
Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СПРАВОЮ..... 50
2.1. Загальна характеристика системи державного управління
митною справою...................................................................................... 50
2.2. Правовий статус митних органів.......................................................... 61
2.3. Державна служба в митних органах..................................................... 78
Розділ 3. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС ЯК ЗАСІБ
ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ....................................... 98
3.1. Сутність та види адміністративного примусу, його
значення в здійсненні митної справи................................................... 98
3.2. Адміністративно-запобіжні заходи, які застосовуються
у сфері здійснення митної справи........................................................ 110
3.3. Заходи адміністративного припинення порушень митних правил... 133
3.4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.... 149
ВИСНОВКИ................................................................................................. 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................... 174

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Кожна держава, в тому числі і Україна, самостійно здійснює функції щодо захисту суверенітету у різних сферах, включаючи економічний. Зокрема, ст. 17 Конституції України визнає захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. В той же час неухильне зростання зовнішньоторговельних зв’язків і науково-технічного співробітництва з зарубіжними країнами – один з найважливіших напрямків зовнішньої політики України. Підвищення ролі економічних і науково-технічних зв’язків з іншими країнами вимагає певних заходів для удосконалення управління всією зовнішньоекономічною діяльністю. Тим самим підкреслюється необхідність зміцнення не тільки економічної, але і правової основи зовнішньоторговельних зв’язків із зарубіжними країнами.
Таким чином, сьогодні роль державних органів, за допомогою яких здійснюються зовнішні економічні зв’язки, підвищується, зростає значення подальшої правової регламентації їх діяльності. Сказане повною мірою стосується і такої важливої ланки системи зовнішньої торгівлі, як митні органи, які сприяють виконанню зовнішньоекономічної політики країни властивими їм засобами і формами, реально здійснюючи митну справу.
В регулюванні митної справи важливу роль відіграють норми адміністративного права або, іншими словами, адміністративно-правові засоби її здійснення, ефективність діяльності митних органів значною мірою залежить від якості цих засобів. Тому все більшої актуальності набувають питання удосконалення адміністративно-правових засобів здійснення митної справи і одночасно наукового дослідження основних проблем митного права. Наразі кількість і рівень досліджень у цій галузі в сучасній юридичній літературі неадекватні стану митного законодавства і обсягу правовідносин, які складаються на його основі. В умовах зрослого зовнішньоторговельного обігу, розвитку міжнародного туризму, засобів транспорту і зв’язку підвищуються вимоги, які ставляться до роботи митних органів, виникає необхідність в удосконаленні правових основ їх діяльності.
Разом з тим у вітчизняній юридичній літературі зазначені засоби висвітлено недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. У зв’язку з цим дослідження проблем використання адміністративно-правових засобів у здійсненні митної справи набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та самоврядування в Україні” № 0186.0.070865. Цей напрямок відповідає також Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його реалізації визначити сутність, види та особливості адміністративно-правових засобів, які використовуються у сфері здійснення митної справи, підстави та порядок їх реалізації, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання цих засобів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у сфері здійснення митної справи.
Предмет дослідження становлять теоретичні та практичні питання використання адміністративно-правових засобів здійснення митної справи, а також шляхи удосконалення зазначених засобів.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
♦ охарактеризувати митну справу як об’єкт адміністративно-правової охорони;
♦ визначити сутність та види адміністративно-правових засобів здійснення митної справи;
♦ дати характеристику системи державного управління митною справою;
♦ проаналізувати правовий статус митних органів, а також особливості державної служби в цих органах;
♦ визначити сутність та види адміністративного примусу, його значення в здійсненні митної справи;
♦ здійснити аналіз адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються для здійснення митної справи;
♦ охарактеризувати заходи адміністративного припинення порушень митних правил;
♦ визначити поняття та зміст адміністративної відповідальності за порушення митних правил;
♦ проаналізувати підстави і процедури адміністративної відповідальності у сфері здійснення митної справи;
♦ визначити шляхи удосконалення адміністративно-правових засобів здійснення митної справи.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження змісту адміністративно-правових засобів здійснення митної справи, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділи 1.1-1.2). З використанням методу аналізу і синтезу визначено систему державного управління у сфері здійснення митної справи (підрозділ 2.1), структуру правового статусу митного органу та його службовця (підрозділи 2.2, 2.3) та заходів адміністративного примусу, що застосовується у сфері здійснення митної справи (підрозділ 3.1). Методи класифікації, групування, порівняльно-правовий, документальний аналіз використовувались для хараткретистики адміністративно-запобіжних заходів (підрозділ 3.2), заходів адміністративного припинення, що застосовуються у сфері здійснення митної справи (підрозділ 3.3), а також аналізу адміністративних проступків та адміністративних стягнень у зазначеній сфері, провадження щодо їх застосування (підрозділ 3.4).
Науково-теоретичною базою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузях загальної теорії права, конституційного права і державного будівництва, теорії управління, адміністративного та митного права, зокрема – В.Б. Авер’янова, Г.Т. Агеєнкової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, Ф.Л. Жоріна, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, М.Я. Маслєннікова, В.Я. Настюка, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, П.В. Пашка, А.І. Педешка, В.П. Пєткова, Ю.С. Рябова, В.М. Самсонова, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи, М.Г. Шульги, О.Н. Ярмиша та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, численні відомчі акти Державної митної служби України, які регулюють суспільні відносини у сфері здійснення митної справи. Використовувався також ряд проектів законодавчих актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні проступки, Адміністративного процесуального кодексу України, Адміністративно-процедурного кодексу України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про діяльність митних органів за останні роки. Використано також особистий досвід роботи дисертанта в митних органах.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим проблемам використання адміністративно-правових засобів у сфері здійснення митної справи. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
1) вперше визначено поняття та систему адміністративно-правових засобів, які використовуються у сфері здійснення митної справи;
2) удосконалено характеристику системи державного управління митною справою;
3) одержав подальший розвиток аналіз правового статусу митних органів та їх службовців;
4) дістало подальший розвиток розуміння сутності адміністративного примусу, який застосовується у сфері здійснення митної справи;
5) поліпшено визначення поняття та системи адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються для здійснення митної справи;
6) одержали подальший розвиток уявлення про систему заходів адміністративного припинення порушень митних правил;
7) удосконалено характеристику сутності, підстав та процедур адміністративної відповідальності за порушення митних правил;
8) вперше сформульовано шляхи удосконалення адміністративно-правових засобів здійснення митної справи, пропозиції щодо удосконалення ряду адміністративно-правових норм, які діють у цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- в науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем використання адміністративно-правових засобів у сфері здійснення митної справи;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного митного законодавства, зокрема, Митного кодексу України;
- у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність митних органів щодо використання адміністративно-правових засобів у сфері здійснення митної справи;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації вже використовуються у Національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять з дисциплін «Митне право» та «Судові і правоохоронні органи».
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. У співавторстві опубліковано статтю «Адміністративний примус як засіб здійснення митної справи в Україні» (здобувачем визначено поняття та систему заходів адміністративного примусу, які застосовуються у сфері здійснення митної справи). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях: міжнародній «Митна справа в Україні: Сучасні проблеми та шляхи вдосконалення» (Дніпропетровськ, 1999) та всеукраїнській «Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції» (Київ, 2003), а також на засіданнях кафедри управління в органах внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у чотирьох статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, а також тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правових засобів здійснення митної справи. Основні з них такі.
Митна справа є однією з найсуттєвіших складових частин економіки країни, яка дає значні грошові надходження до бюджету, дозволяє надійно зберегти народні надбання в галузі культури, стимулює розвиток вітчизняної промисловості та сільського господарства, міжнародних зв’язків та міжнародної торгівлі. Митна справа в Україні включає встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.
Митна політика не зводиться лише до техніки митної справи, до власне митних заходів (огляд і випуск вантажів, нарахування мита тощо). Це поняття більш широке, воно охоплює різні сторони діяльності держави в галузі зовнішньої торгівлі і зовнішніх економічних зв’язків. Митна політика – це система політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, спрямованих на реалізацію і захист внутрішньо- і зовнішньоекономічних інтересів з метою динамічного здійснення політичних і соціально-економічних перетворень в умовах формування ринкових відносин.
Адміністративно-правові засоби здійснення митної справи можна визначити як сукупність встановлених нормами адміністративного права прийомів і способів, за допомогою яких держава впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою забезпечення дотримання порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митного регулювання, процедур митного контролю, попередження та припинення порушень митних правил, притягнення винних до відповідальності та інших засобів проведення в життя митної політики.
Серед адміністративно-правових засобів здійснення митної справи виділяються два блоки. Перший з них – це засоби організації управління митною справою. До них належать: а) засоби визначення видів та структури органів виконавчої влади, які діють у сфері здійснення митної справи; б) засоби закріплення правового статусу цих органів; в) засоби, які визначають правовий статус службовців митних органів та порядок проходження в них державної служби. Другий блок утворюють адміністративно-правові методи управлінської діяльності митних органів. Найважливіше значення має поділ методів управління з огляду на характер управлінського впливу того чи іншого заходу на а) переконання і б) примус.
Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в сфері здійснення митної справи є Державна митна служба України, яка організує здійснення митної політики, забезпечує ефективне функціонування митної системи. Вона очолює систему митних органів, на які покладається безпосереднє здійснення митної справи. Система митних органів України в наш час складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів.
Правовий статус митних органів утворюють такі елементи як питання утворення органу, його структура і штати, призначення, завдання, функції, повноваження (обов’язки і права), відповідальність, форми та методи діяльності. Не всі ці питання в митному законодавстві знайшли достатнє закріплення, воно потребує значного удосконалення.
В аналізі правового статусу митних органів особливо дискусійним є питання про віднесення цих органів до числа правоохоронних. На користь визнання митних органів правоохоронними свідчить кілька обставин. По-перше і найголовніше, в Законі «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» їх прямо названо правоохоронними. По-друге, із правоохоронних функцій, перерахованих в цьому ж Законі, митні органи здійснюють три. По-третє, досить часто ознакою правоохоронного органу визнається його озброєність. Посадовим особам митних органів таке право надано. По-четверте, про правоохоронний статус митних органів свідчить закріплення ряду правових гарантій діяльності їх посадових осіб.
Функції і повноваження митних органів здійснюють їх працівники – посадові особи та інші службовці цих органів. Реалізуючи власний правовий статус, кожен такий службовець одночасно здійснює статус митного органу, в якому він проходить службу. Визначення правового статусу службовців митних органів належить до основних напрямків адміністративно-правового регулювання митної справи, тобто норми, які забезпечують таке регулювання, становлять один із адміністративно-правових засобів її здійснення.
Правовий статус державних службовців митних органів утворюють покладені на них обов’язки і надані їм права, гарантії їх здійснення, а також відповідальність. Важливе значення має також визначення порядку проходження служби цими службовцями, оскільки саме після прийняття на службу і до її припинення особа має відповідні обов’язки і права.
На думку дисертанта, закріплення в законодавстві обов’язків державного службовця, в тому числі службовця митних органів, не можна визнати досконалим. Ці обов’язки встановлено низкою законів, причому, навіть в одному Законі «Про державну службу» таким обов’язкам присвячено кілька статей. Уявляється, що можна було б норми, які визначають основні обов’язки державних службовців, систематизувати, об’єднати і закріпити в одній статті зазначеного Закону.
Права службовців митних органів, на думку дисертанта, митним законодавством визначено також дуже недосконало, адже про їх права безпосередньо щодо здійснення митної справи мова практично не йде. Це стосується також і нового Митного кодексу, в якому основна увага приділена присвоєнню спеціальних звань службовцям митних органів та визначенню специфіки їх трудових прав. Уявляється, що в ньому слід значно ширше закріпити права цих службовців як представників державних органів, які здійснюють митну справу, зокрема, наприклад, право перевіряти документи, вимагати припинення правопорушень, застосовувати митні забезпечення, здійснювати огляд і переогляд транспортних засобів, товарів та інших предметів і речей, особистий огляд, взяття проб і зразків, доставлення порушників, витребування документів тощо.
Серед адміністративно-правових засобів здійснення митної справи в Україні значне місце займає адміністративний примус, шляхом використання якого реалізуються найважливіші правоохоронні функції держави та багатьох її органів, в тому числі митних. Застосування митними органами адміністративного примусу має свої особливості, що пояснюєть¬ся специфікою завдань та функцій, які на них покладаються. Разом з тим в наукових працях в сфері митного права з незрозумілих причин термін «адміністративний примус» практично не використовується, хоча окремі його заходи незмінно аналізуються.
Адміністративний примус як засіб здійснення митної справи – це застосування посадовими особами митних органів до осіб, які не перебувають у їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх передбачених митним законодавством заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державного управління, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення.
До заходів адміністративного примусу, які застосовуються посадовими особами митних органів, слід віднести три групи заходів: адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення і адміністративні стягнення.
Адміністративно-запобіжні заходи, які застосовуються у сфері здійснення митної справи, становлять комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дозволяють виявляти і не допускати контрабанду і порушення митних правил, забезпечувати правопорядок за різних надзвичайних обставин.
До адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються посадовими особами митних органів, на думку дисертанта, належать: перевірка документів; огляд і переогляд транспортних засобів, товарів та інших предметів і речей; застосування митних забезпечень; особистий огляд; взяття проб і зразків; входження на територію підприємств, установ і організацій.
Варто звернути увагу на надмірне ускладнення в митному законодавстві процедури провадження особистого огляду. В законодавстві про адміністративні правопорушення, зокрема, в ст. 264 КпАП, ця процедура закріплена набагато простіше. Те ж саме можна сказати про законодавство, яке регулює правовий статус інших правоохоронних органів. На думку дисертанта, в Митному кодексі доцільно передбачити можливість провадження особистого огляду без попереднього дозволу начальника митного органу чи особи, що його заміщує, з наступним їх повідомленням.
В Митному кодексі (як чинному, так і новому) не передбачено право на оскарження здійснення особистого огляду, у зв’язку з цим Кодекс необхідно доповнити відповідними положеннями.
Заходи адміністративного припинення порушень митних правил можна визначити як засноване на законі примусо¬ве переривання (припинення) діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках – і кримінально-правовий характер, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків порушень митних правил, забезпечення провадження в справах про ці порушення і притягнення винних у їх вчиненні до адміністративної, а у виняткових випадках – до кримінальної відповідальності.
До таких заходів слід включити: вимогу припинити протиправну поведінку; анулювання дії ліцензії на право займатися певним видом діяльності; доставлення порушника; адміністративне затримання; огляд транспортних засобів, товарів та інших предметів, які є предметами порушення митних правил; витребування документів; митне обстеження територій, приміщень або транспортних засобів; вилучення речей і документів; застосування заходів фізичного впливу; застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.
Адміністративне затримання, як і особистий огляд, посадові особи митних органів можуть застосовувати тільки рішенням начальника митного органу України чи особи, яка його заміщає. На думку дисертанта, таке ускладнення також є надмірним, в Митному кодексі доцільно передбачити можливість здійснення адміністративного затримання без попереднього дозволу начальника митного органу чи особи, що його заміщує, з наступним їх повідомленням.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил в наш час регулюється переважно Митним кодексом, а в частині, не врегульованій ним, – відповідно до законів України. Таке правило передбачено ст. 103 МК України (в новому МК це правило відсутнє, хоча не можна сказати, що він в повному обсязі регулює адміністративну відповідальність за порушення митних правил, ряд положень залишились невизначеними).
Адміністративну відповідальність у сфері здійснення митної справи можна визначити як накладення уповноваженими на те органами (посадовими особами) на громадян та посадових осіб, які вчинили порушення митних правил, адміністративних стягнень на підставах і у порядку, передбачених законом.
За порушення митних правил застосовуються лише окремі з адміністративних стягнень. Це попередження, штраф і конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, предметів, транспортних засобів, грошей.
В більшості санкцій статей МК України конфіскація передбачається як альтернативне стягнення, тобто вона може і не застосовуватися. На думку дисертанта, рішення по справі про порушення митних правил може прийняти також і митний орган, він тільки не може застосувати конфіскацію. Тому в справах про порушення митних правил, за які конфіскація передбачається як альтернативне стягнення, слід встановити також і альтернативну підвідомчість. Тобто справа спочатку розглядається митним органом, який може застосувати до порушника штраф, прийняти рішення про припинення справи відповідно до закону. Якщо ж він вважає необхідним застосування до порушника конфіскації – передає справу до суду.
В ст. 29 КпАП слушно було б, на думку дисертанта, встановити також обмеження на застосування конфіскації до посадових осіб, оскільки власниками відповідних предметів є не вони, а юридичні особи, яких вони представляють. Причому, ці юридичні особи можуть бути і державними підприємствами, тобто конфіскація в цих випадках взагалі неможлива, тому що зазначені предмети в цьому разі перебувають у державній власності, конфіскація якої є безглуздям.
В новому Митному кодексі про використання норм КпАП нічого не сказано, проте, загальні правила накладення адміністративних стягнень визначено дуже поверхово. Власне, із цих загальних правил визначено лише строки накладення стягнення, про інші правила навіть не згадано. Однак, це не означає, що ці правила не повинні використовуватися, адже інакше просто неможливо вирішити конкретну справу. Отже, необхідно застосовувати положення КпАП. Тому, на думку дисертанта, новий МК уже потребує уточнення, в ньому необхідно передбачити таку можливість.
В Положенні про провадження в справах про порушення митних правил встановлено ряд правил, які в МК відсутні, причому, стосуються вони не тільки провадження, але і всього інституту адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Власне, в Положенні змінено навіть термінологію. В ньому тільки в назві сказано про провадження, надалі ж цей термін замінено на термін «митні розслідування», якими визнається система процесуальних дій, встановлених МК України, а в частині, яка не передбачена ним, – Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зазначене Положення має бути приведено у відповідність до норм МК і КпАП України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Декларація про державний суверенітет України: Затверджена постановою Верховної Ради УРСР від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
3. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
4. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
5. Про митну справу в Україні: Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 44. – Ст. 575.
6. Митний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
7. Митний кодекс України. – Харків: „ФІНН”, 2002. – 192 с.
8. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
9. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
10. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 162.
11. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
12. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
13. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
14. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст. 1122.
15. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
16. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Прийнято резолюцією 2200 А (XXІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 30-41.
17. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Прийнято резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4-25.
18. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку: Прийняті резолюцією VIII Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками від 7 вересня 1990 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 35-39.
19. Про персональні звання державної митної служби України: Постанова Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 261.
20. Положення про Державну митну службу України: Затверджено Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. // Таможенное законодательство Украины (Сборник нормативных актов) / Сост.: Ю.П. Битяк, М.Г. Шульга, П.В. Пашко, В.М. Шевчук. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – С. 94-102.
21. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
22. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територію: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. // ЗПУ України. – 1996. – № 4. – Ст. 148.
23. Положення про порядок застосування вогнепальної зброї: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 96-97.
24. Положення про застосування спеціальних засобів і зброї службовими особами митних органів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1993 р. № 426 // ЗП України. – 1993. – № 11. – Ст. 232.
25. Про Порядок взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення досліджень, необхідних для їх митного оформлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1998 р. № 1665 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 42. – Ст. 1557.
26. Про створення регіональних митниць та митниць Державної митної служби України: Наказ Державної митної служби України від 20 грудня 1996 р. № 564.
27. Типове положення про регіональну митницю Державної митної служби України: Затверджено наказом Державної митної служби України від 28 січня 1997 року № 27.
28. Типове положення про митницю Державної митної служби України: Затверджено наказом Державної митної служби України від 26 березня 1998 р. № 169.
29. Про створення митних постів Державної митної служби України: Наказ Державної митної служби України від 29 січня 1997 р. № 37.
30. Положення про Управління власної безпеки і контролю: Затверджене наказом Державної митної служби України від 5 квітня 2000 р. № 192.
31. Інструкція про атестацію посадових осіб митних органів України: Затверджена наказом Державної митної служби України від 5 березня 1997 р.
32. Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації: Затверджено наказом Державної митної служби України від 14 жовтня 2002 р. № 561.
33. Про Тимчасові правила митного контролю за переміщенням через митний кордон України предметів, валюти і цінностей громадян: Наказ Державного митного комітету України від 31 грудня 1991 р. № 9.
34. Положення про порядок здійснення особистого огляду громадян, які прямують через митний кордон України: Затверджено Державним митним комітетом України 9 червня 1992 р.
35. Порядок замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів: Затверджений наказом Державної митної служби України від 17 листопада 1998 р. № 723.
36. Положення про провадження в справах про порушення митних правил: Затверджено наказом Державного митного комітету України № 205 від 4 листопада 1992 р.

37. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-13.
38. Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 1999. – № 8. – С. 8-11.
39. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наук. думка, 1990. – 145 с.
40. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні / НАН України: Ін т держави і права ім. Корецького. – К.: Ін. Юре, 1997. – 48 с.
41. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Харків: Право, 1998. – 37 с.
42. Агеенкова Г.Т. Меры административного пресечения: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – М., 1982. – 23 с.
43. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 112 с.
44. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М. Манохина и Ю.С. Адушкина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 168 с.
45. Административная ответственность: Учебник / Агапов А.Б. – М.: Статут, 2000. – 250 с.
46. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
47. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие классификация // Сов. государство и право. – 1987. – № 6. – С.12-19.
48. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
49. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
50. Андрійко О.Ф. Розвиток адміністративного права в Україні // Часопис Київського університету права. – 2001. – № 1. – С. 54-58.
51. Бабенко І. Митники проти контрабанди // Уряд. кур’єр. – 1999. – 12 травня.
52. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 158 с.
53. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХІВС, 1995. – С. 13-18.
54. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
55. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59-64.
56. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
57. Бахрах Д.Н. Таможенное право как институт административного права // Государство и право. – 1995. – № 3. – С. 13-21.
58. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административ-ных правонарушениях: Пособие. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
59. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
60. Безсмертний Є.О. Адмінітративно-запобіжні заходи, що застосову-ються органами внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 19 с.
61. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Гос-во и право. – 1999. – № 12. – С. 12-20.
62. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
63. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
64. Бондаренко С. Митна політика та її зв’язок з економічним становищем в Україні // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 2. – С. 39-45.
65. Брэбан Г. Французское административное право / Пер. с фр. Д.И. Васильева; Под ред. и со всуп. ст. С.В. Боботова. – М.: Прогресс, 1988. – 487 с.
66. Ванжа А. Проблеми правового забезпечення митної служби в Україні // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 2. – С. 13-14.
67. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2001. – 288 с.
68. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2001. – 142 с.
69. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н.Давыдова. – М.: Наука, 1990. – 344 с.
70. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: „Ін юре”, 2002. – 668 с.
71. Габричидзе Б.Н. Практика применения Таможенного кодекса Российской Федерации. – М.: Книжный мир, 1998. – 496 с.
72. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
73. Гегель Г.В.Ф. Философия права: Пер. с нем. / Ред. и сост. Д.А.Керимов и В.С. Нерсесянц. - М.: Наука, 1990. – 316 с.
74. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. – 2002. – № 2. – С. 26-30.
75. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К.: КМУЦА, 1995. – 78 с.
76. Государський А.В. Митна служба як головний фактор захисту економічної незалежності України // Митна справа. – 2002. – № 3. – С. 27-30.
77. Гравина А.А., Терещенко Л.К., Шестакова М.П. Таможенное законодательство. Практический комментарий. – М.: Юрист, 1997. – 392 с.
78. Гребельник О. Митна політика в умовах трансформації економічної системи // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С. 73-77.
79. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За ред. В.Б.Авер’янова. – К.: «Ін-Юре», 1999. – 272 с.
80. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – К.: Ін-т держ. і права ім.. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
81. Деркач Л.В. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. – К.: ІАМУ Держ¬митслужби України, 1998. – 572 с.
82. Додин Е.В., Серафимов В.В. Акты санкционированного вмешательства в сфере торгового мореплавания: Учеб. пособие. – Одесса: Юрид. лит., 2001. – 152 с.
83. Дугенец А.С. Процессуальные сроки в производстве по делам об административных правонарушениях: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – М., 1995. – 22 с.
84. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
85. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні (конспект курсу лекцій з програмних тем): Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 248 с.
86. Загальна теорія держави і права / За редакцією В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
87. Заяць В. Митне регулювання як джерело поповнення державного бюджету // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 2. – С. 27-37.
88. Институты административного права России / Отв. ред. И.Л.Бачило и Н.Ю.Хаманева. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1999. – 264 с.
89. Каленський М. Митниця має сприяти зовнішній торгівлі та бути прозорою і прогнозованою // Уряд. кур’єр. – 2003. – 4 лютого.
90. Калмыков Ю.Х., Баранов Н.А. Правовые средства обеспечения имущественных потребностей граждан // Гражданское право в сфере обслуживания. – Свердловск, 1984. – С. 49-51.
91. Кивалов С.В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: Одесский гос. ун-т им. И.И. Мечникова, 1996. – 175 с.
92. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2001. – 304 с.
93. Ківалов С.В., Кормич Б.А Митне право: система та динаміка розвитку // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 7-15.
94. Кисин В.Р. Меры административно-процессуального принуждения, применяемые милицией: Учеб. пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1987. – 60 с.
95. Кисловский Ю.Г. История таможни государства Российского. – М.: НПО „Автор”, 1996. – 288 с.
96. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, приме-няемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
97. Коваль Л. Адміністративне право України. Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
98. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий) / Под общ. ред. А.С. Васильева. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.
99. Козырева Т.И. Административное принуждение и его виды. – М.: Юрид. лит., 1975. – 189 с.
100. Козырин А.Н. Таможенное право в России. Учебное пособие. – М.: Фирма «СПАРК», 1995. – 134 с.
101. Козюбра М.І. Переконання та примус. – К.: Вища школа, 1970. – 145 с.
102. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
103. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
104. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством України про адміністративні правопорушення. – Запоріжжя: „ВЕРЖЕ”, 2000. – 241 с.
105. Коломоєць Т.О. Штрафи як різновид санкцій майнового характеру у сфері митної справи // Митна справа. – 2002. – № 3. – С. 22-27.
106. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
107. Комзюк А.Т. Державно-владний аспект адміністративного примусу // Вісник Академії правових наук України: Збірник наукових праць. – 2000. – № 4 (23). – С. 129- 137.
108. Комзюк А.Т. Деякі проблеми реформування законодавства, що регулює адміністративний примус // Збірник наукових праць Української академії управління при Президентові України. – Вип. 2. Ч. ІІ. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – С. 316-321.
109. Комзюк А.Т. Законодавство про адміністративні проступки: проблеми визначення сутності, завдань та системи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип.14. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – С. 107-112.
110. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 345 с.
111. Комзюк А.Т. Підстави застосування заходів адміністративного примусу // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник. – Том 18. – К.: Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. – С. 492-496.
112. Комзюк А., Комзюк В. Адміністративний примус як засіб здійснення митної справи в Україні // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С. 34-37.
113. Комзюк В.Т. Деякі проблемні питання застосування конфіскації предметів порушень митних правил // Вісник Університету внутрішніх справ. Спецвипуск. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – С. 28-30.
114. Комзюк В.Т. Особливості адміністративної відповідальності у сфері здійснення митної справи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 21. Ч. ІІ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – С. 72-76.
115. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 144 с.
116. Корнєва Т. Проблеми розвитку митного законодавства // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 2. – С. 10-13.
117. Коросташова І. Адміністративна відповідальність громадян за порушення митних правил під час переміщення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 2. – С. 14-18.
118. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. М.: Юрид. лит-ра, 1985. – 192 с.
119. Масленников М.Я. Порядок применения административных взысканий: Учеб.-практ. пособие. – М.: БЕК, 1998. – 257 с.
120. Минц Б.И. Понятие и роль правовых средств в хозяйственных отношениях // Изв. вузов. Правоведение. – 1983. – № 2. – С. 69-74.
121. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шуль¬га. –Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – 114 с.
122. Нерсесьянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 1997. – 648 с.
123. Никеров Г.И. Административно-процессуальное право США // Гос-во и право. – 1997. - № 12. – С. 96 – 103.
124. Ніколаєва Л. Удосконалення митного регулювання як необхідна передумова для вступу України до світової організації торгівлі // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С. 77-80.
125. Німченко В. Напрями реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 19.
126. Общая теория права и государства: Учебник /Под ред. В.В.Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
127. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Г.А. Туманова. – М.: Юристъ, 1997. – 448 с.
128. Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – 1999. – № 12. – С. 25-28.
129. Основи митної справи: Навч. посібник / За ред. П.В.Пашка. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, 2002. – 318 с.
130. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський ін т вн. справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
131. Павлов А. Митні органи в Україні у ХХ ст. (історико-юридичний аналіз) // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С. 50-62.
132. Павлов А.П. Правові та історичні передумови організації митної справи в Україні // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 3-16.
133. Павлов А.П. Кадрове забезпечення митних органів України: організаційно-правові аспекти: Дис... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 206 с.
134. Павловский Р.С. Причини вчинення aдміністративних правопорушень i умови, що цъому сприяють // Рад. право. - 1987. – № 4. – С.18-22.
135. Панова И.В. Административно-юрисдикционный процесс. Монография. – Саратов: Изд-во Светопись. – 1998. – 256 с.
136. Пастушенко Е.Н. Цели и функции административной ответственности // Изв. вузов. Правоведение. - 1987. – № 3. - С. 36-41.
137. Пахомов С.І. Деякі проблемні питання застосування митного законодавства України // Митна справа. – 2002. – № 3. – С. 47-50.
138. Пашко П., Маляревська О. Практика та перспективи митно-тарифного регулювання // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 2. – С. 37-39.
139. Педешко А.І. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 20 с.
140. Педешко А.І. Деякі особливості застосування стягнень за порушення митних правил // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 9. – Харків, 1999. – С. 140-144.
141. Педешко А.І. Технологія оформлення зовнішньоекономічних вантажів у пунктах пропуску через Державний кордон України // Вісник Запорізького юридичного інституту. Вип. 4. – Запоріжжя, 1999. – 144-148.
142. Проект Адміністративного процесуального кодексу України. – К., 2001. – 51 с.
143. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України. – К., 2001. – 18 с.
144. Проект Концепції реформи адміністративного права України / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.П. Голосніченко та ін. – К. – 1998. – 57 с.
145. Пилипенко А.А. Правовий захист працівників митних органів України // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 27-31.
146. Производство по административным правонарушениям: Учеб. пособие / Отв. ред. Д.Н.Бахрах. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. – 80 с.
147. Прокопенко Е.В. Организация таможенного контроля в аэропорту // Митна справа. – 2002. – № 3. – С. 3-13.
148. Прокопенко В.В. Правовое регулирование таможенного контроля и таможенного оформления воздушных судов // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 48-52.
149. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 197 с.
150. Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 169 с.
151. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М., 1984. – 223 с.
152. Розин Л.М. Проблемы классификации мер административного принуждения // Управление и право. – 1982. – Вып.7. – С. 182-189.
153. Российское таможенное право: Учеб. Для вузов / Рук. авт. кол. и отв. ред. Б.Н. Габричидзе. – М.: Изд. Группа ИНФА-М – Норма, 1997. – 520 с.
154. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. – Пермь: Кн. изд-во, 1974. – 82 с.
155. Саввин М.Я. Административный штраф. – М.: Юрид. лит-ра, 1984. – 112 с.
156. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 120 с.
157. Сандровский К.К. Таможенное право (Особенная часть). Учебное пособие. – Киев: Изд-во Киевского ун-та, 1972. – 101с.
158. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: Учеб. пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1988. – 55 с.
159. Серегин А.В. Основания и порядок применения мер административ-ного воздействия. – М.: РИО Академия МВД СССР, 1974. – 39 с.
160. Сиренко В.Ф. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К.: Наук. думка, 1993. – 165 с.
161. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел. 2000 – 704 с.
162. Словарь административного права / Бачило И.Л., Гандилов Т.М., Гришковец А.А. и др. – М.: Фонд “Правовая культура”, 1999. – 320 с.
163. Словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие. Рук. авт. кол. Н.И.Панов. – Х.: Основа, 1997. – 180 с.
164. Советское административное право: Учебник / Под ред. Р.С.Павловского. – К.: Вища школа, 1986. – 416 с.
165. Соловков Ю. Митниц