Реформування служб органів внутрішніх справ, що здійснюють адміністративну діяльність

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП….................................................................................................….....3

РОЗДІЛ I. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ в адміністративно-політичній сфері управління – проблеми оновлення.

1.1. Необхідність переосмислення поняття державного управління як підстава для реформування адміністративної діяльності органів внутрішніх справ..................................................................................................................……..11

1.2. Нове бачення громадського порядку і громадської безпеки, що обумовлює зміни в системі адміністративних служб органів внутрішніх справ..................................................................................................................……..35

1.3. Контроль та нагляд за виконанням правил безпеки дорожнього руху, як напрямок адміністративної діяльності, що потребує реформуван-ня.………52

Висновки до першого розділу.........................................................………..82

РОЗДІЛ II. Проблеми реформування служб органів внутрішніх справ, що здійснюють адміністративну діяльність.

2.1. Сучасне організаційне становище служб міліції, що здійснюють зовнішньо-системну адміністративну діяльність органів внутрішніх справ............................................................................................................………...85

2.2. Створення міліції місцевого самоврядування як один із чинників посилення охорони громадського порядку.............................................……….102

2.3. Функції пожежної безпеки, охорони майна фізичних та юридичних осіб, життя та здоров’я громадян на договірних засадах як не властиві адміністративній діяльності органів внутрішніх справ………………………...124

2.4. Вдосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ як передумова реформування служби громадської безпеки…..………………………………………………………………………...149

2.5. Реформування системи служб міліції, що здійснюють адміністративну діяльність.......................................................................……….167

Висновки до другого розділу .………………………………………..….195
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВ-КИ........................................................................………199
СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................………..205
ДОДАТКИ ………………………………..………………………...……………226

Вступ

Актуальність теми дослідження. Демократизація українського суспільства, перехід економіки нашої країни до ринкових відносин, прийняття нової Конституції України, яка закріпила основні права і свободи громадян та напрями розвитку держави, вимагає кардинальних змін структури виконавчої влади, проведення адміністративної реформи в Україні. Крім того, адміністративна реформа передбачає не лише вдосконалення системи цих органів, але і достеменне покращення правового регулювання відносин у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки і, що є найголовнішим, їх реалізації.
Перехід від планової економіки до ринкових відносин зумовив глибокі зміни в системі виконавчої влади у сфері управління економікою. Проголошення в Україні принципу верховенства права, визнання найважливішими цінностями людини її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, а також визнання і гарантування Конституцією України місцевого самоврядування та інших демократичних чинників зумовили необхідність реформування і органів виконавчої влади, які здійснюють управління в адміністративно-політичній сфері й, зокрема, органів внутрішніх справ.
В Україні розроблена і впроваджується в життя Концепція адміністративної реформи як стратегічний документ перетворення виконавчої влади в дійовий механізм державного управління, створення організаційних умов для надання громадянам України та іншим особам управлінських послуг з метою задоволення їх прав і свобод. Складовою системи заходів щодо реформування виконавчої влади є реформування органів внутрішніх справ. Концепція адміністративної реформи вважається програмою загальних перетворень у сфері державного управління. Реформування кожної галузі управління потребує власного наукового обґрунтування. Не є винятком і галузь внутрішніх справ, як одна із найважливіших, де права і свободи людини та громадянина реалізуються, а інколи і порушуються. Саме це спонукає до вивчення відповідності організації системи органів внутрішніх справ новим завданням та напрямам їхньої діяльності. Попередні дослідники, які вивчали організацію і діяльність органів внутрішніх справ, стосовно їх необхідності реформування (Ю.Ф. Кравченко, М.І. Ануфрієв, М.І. Іншин та інші) дійшли висновків про необхідність вдосконалення системи і структури органів внутрішніх справ. Однак дослідження Ю.Ф. Кравченка на рівні кандидатської дисертації питань реформування органів внутрішніх справ зачепило проблему вдосконалення служб міліції, що здійснюють адміністративну діяльність, лише на рівні загального, основна увага в ньому концентрувалась на реформуванні процесу управління у боротьбі зі злочинністю[1]. Так само можна сказати і про підготовлену ним книгу “Міліція України”, в якій є розділ, присвячений реформуванню органів внутрішніх справ[2]. М.І. Ануфрієв присвятив кандидатську дисертацію вивченню шляхів вдосконалення кадрового забезпечення органів внутрішніх справ. М.І. Іншин вивчав проблеми управління та правового регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ. М.В. Корнієнко у 2000 році здійснив наукове дослідження проблем удосконалення управління силами і засобами органів внутрішніх справ при проведенні масових заходів та інших ускладненнях оперативної обстановки у сфері охорони громадського порядку. Питанням комплексного дослідження служб міліції, що здійснюють адміністративну діяльність, на предмет необхідності їх реформування в умовах незалежної української держави наукових досліджень проведено не було. Цей сегмент організації й діяльності органів внутрішніх справ досліджується вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження перебуває у безпосередньому зв’язку з програмою наукових досліджень, яку виконує Національна академія внутрішніх справ України, а також з плановими темами кафедри теорії та практики управління органами внутрішніх справ (п. 146 Плану науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт на 2002 р.). Дисертація виконана у рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1), пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. Крім того, цей напрямок досліджень отримав своє підтвердження і в Указі Президента України “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. № 143\2002.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження поля-гає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду виявити стан організації й правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та визначити закономірності реформування служб міліції, що її здійснюють, розробити пропозиції щодо створення ефективної системи служби громадської безпеки.
Виходячи із зазначеної мети дослідження, визначено такі конкретні за-вдання:
проаналізувати адміністративну діяльність органів внутрішніх справ в адміністративно-політичній сфері управління для виявлення закономірностей, що зумовлюють їх оновлення;
виявити пріоритетні напрями розвитку відносин громадського порядку, інтересів різних суб’єктів правовідносин стабільності і непорушності;
проаналізувати правовідносини безпеки дорожнього руху як складову громадської безпеки для виявлення таких, що мають у своєму змісті опосередковані відношення до забезпечення безпеки громадян і в процесі реформування органів внутрішніх справ можуть бути переглянуті на предмет зміни суб’єктів цих правовідносин;
вивчити сучасне організаційне становище служб міліції, що здійснюють зовнішньосистемну адміністративну діяльність органів внутрішніх справ;
переглянути функції пожежної безпеки, охорони майна фізичних і юри-дичних осіб, життя та здоров’я громадян на договірних засадах на предмет їх належності адміністративній діяльності органів внутрішніх справ;
обґрунтувати доцільність створення міліції місцевого самоврядування як один із чинників посилення охорони громадського порядку;
проаналізувати стан урегульованості нормами права адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та виробити пропозиції щодо його вдосконалення;
визначити основні напрями реформування служб міліції, що здійснюють адміністративну діяльність.
Об’єктом дослідження стали адміністративно-правові відносини громадського порядку та громадської безпеки, а також організації служб органів внутрішніх справ, що здійснюють адміністративну діяльність.
Предметом дослідження є закономірності розвитку служб органів внутрішніх справ, система і структура підрозділів міліції, що здійснюють адміністративну діяльність, матеріали їх практики, правові акти, які регулюють цю діяльність, та чинники, що зумовлюють реформування зазначених служб.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали загально визначені наукові критерії об’єктивності та дослідницькі методи, що на них ґрунтуються. Для дослідження еволюції понять “громадський порядок”. “громадська безпека”, “адміністративна діяльність”, “служба органів внутрішніх справ”, а крім того функцій, форм і методів управлінської діяльності широко використовувалися такі методи наукового пізнання, як аналогія та аналіз.
Для порівняння сучасного стану окремих напрямів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ з минулими роками, зокрема, стану охорони громадського порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху застосовувались: аналітичний, формально-логічний, порівняльно-статистичний методи. Використовувались також методи спостереження, анкетування, опитування та інші, які були не лише основним інструментом відбору фактичного матеріалу, а й умовою досягнення поставленої автором мети.
Основним був формально-логічний метод, при цьому найчастіше дисертантом використовувались такі прийоми цього методу, як описання та аналіз.
Ця праця підготовлена з урахуванням теоретичних досліджень, які
виконали В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, А.А. Богданов, І.І. Веремеєнко, І.П.Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.М. Горшенев, Е.В. Додін, М.І. Єропкін, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, А.П. Клюшніченко, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, Р.А. Калюжний, В.М. Марчук, Е.Б. Кубко, Б.М. Лазарев, В.Д. Резвих, О.Є. Луньов, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, Р.С. Павловський, І.М. Пахомов, Г.І. Петров, М.С. Студенікін, Ю.О. Тихомиров, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа, О.М. Якуба та інші.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали служб МВС України, що здійснюють адміністративну діяльність, результати опиту-вання 133 працівників міліції громадської безпеки, 143 працівників ДАІ, 120 осіб начальницького складу Державної служби охорони, 132 підприємців, 467 водіїв автотранспортних засобів.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що у ньому вперше комплексно вивчається проблема організації й діяльності служб ОВС, що здійснюють адміністративну діяльність на предмет виявлення закономірностей, які зумовлюють напрями реформування міліції громадської безпеки.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд понять, поло-жень, висновків та пропозицій, до найбільш значущих з яких можна віднести:
поглиблене аргументування поняття управління в адміністративно-політичній сфері, яке розглядається як діяльність щодо організаційного обслуговування громадян, надання їм управлінських послуг;
визначення поняття управління в адміністративно-правовій сфері та по-няття адміністративної діяльності в сучасних умовах, яке має завдання забезпечення прав та свобод громадян у сфері громадського порядку і громадської безпеки;
обґрунтування дуалістичності природи інтересів у сфері громадського порядку, зміни пріоритетів відносин у цій сфері;
результати аналізу відносин безпеки дорожнього руху, як складової частини громадської безпеки, що зумовлює функціонування служби ДАІ в системі органів внутрішніх справ;
пропозиції щодо повного регулювання правовідносин громадського порядку в єдиному адміністративно-правовому акті – Законі України “Про охорону громадського порядку” та концептуальних положеннях цього закону;
положення щодо необхідності перегляду норм Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” у зв’язку із новою класифікацією злочинів у Кримінальному кодексі України;
пропозиції щодо доцільності вдосконалення правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ;
концептуальні положення щодо основних напрямів вдосконалення адміністративно-правового реформування дозвільної системи в Україні;
визначення основних завдань Департаменту Державтоінспекції України та класифікації функцій цієї служби.;
обґрунтування необхідності скасування приймальників-розподільників для осіб, затриманих за бродяжництво, правового визначення протиправності бродяжництва та його поняття;
пропозиції щодо запровадження в Україні Єдиного державного реєстру фізичних осіб та їх реєстрації й передачі його ведення та здійснення інших функцій паспортної системи – Міністерству юстиції України;
висновки щодо необхідності реформування служби ДАІ на власній основі та в системі МВС України;
обґрунтування закономірностей об’єднання підсистем МВС України – Департаменту адміністративної служби міліції та Департаменту ДАІ.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що по-ложення і висновки проведеного дослідження створюють основу для подаль-шого поглибленого теоретичного вивчення можливостей вдосконалення організації адміністративних служб міліції.
Пропозиції автора можуть бути використаними при реформуванні підрозділів міліції, що здійснюють адміністративну діяльність, розробці проектів Законів України “Про міліцію місцевого самоврядування”, “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”. Запропонований дисертантом підхід до викладення нормативного матеріалу може бути використаний при вдосконаленні Положення про Державну автомобільну інспекцію.
Висновки і практичні рекомендації, які містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні системи і структури Департаменту адміністративної служби міліції.
Матеріали дисертації можуть бути враховані при підготовці лекцій з курсу “Наукова організація управління в органах внутрішніх справ” та “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертації обговорені на засіданні кафедри теорії та практики управління в органах внутрішніх справ Національної академії внутрішніх справ України і отримали позитивний відгук. Окремі матеріалі дослідження висвітлені у виступі на науково-практичній конференції “Проблеми взаємопорозуміння органів внутрішніх справ з населенням” 26 жовтня 2001 року у Донецькому інституті внутрішніх справ МВС України, а також у відповідних публікаціях.
Окремі матеріали дисертаційного дослідження використовувались у на-вчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України у ході проведення семінарських і практичних занять з курсу “Наукова організація управління в органах внутрішніх справ” та у Київському інституті внутрішніх справ у лекціях з курсу “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”.
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у п’яти стат-тях фахових наукових видань (дві з них у співавторстві).
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дослі-дження дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки (у тому числі додаток на 1 сторінці); список використаних джерел включає 230 найменувань.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження адміністративно-правових відносин громадського порядку та громадської безпеки, організації служб органів внутрішніх справ, що її здійснюють, а також соціальних закономірностей розвитку цих служб, дало нам можливість зробити наступні загальні висновки:
1. В сучасний період державне управління, його зміст в Україні слід розглядати як діяльність щодо організаційного обслуговування громадян, надання їм управлінських послуг з боку держави.
2. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ здійснюється в адміністративно-політичній сфері. В дисертації дається поняття цієї сфери. Вона буде виражатися в забезпеченні зміцнення авторитету нашої держави у зовнішніх політичних відносинах; її законних інтересів в політичній і економічній сферах; охороні державності і державного суверенітету; територіальної цілісності; захисті економічного, науково-технічного потенціалу держави та прав громадян від посягань з боку іноземних держав; громадського порядку та громадської безпеки; боротьбі зі злочинністю, причинами та умовами, що їх породжують.
3. Адміністративна діяльність – це складова управління в галузі внутрішніх справ, яку можна визначити як систему суспільних відносин, які виникають у зв'язку з забезпеченням прав та законних інтересів громадян, громадського порядку і громадської безпеки, виконанням адміністративних стягнень та інших завдань, які випливають із Закону України “Про міліцію” та інших законодавчих актів, де у відповідності з нормами права одним із суб'єктів є орган або установа внутрішніх справ, їх підрозділ або службовець.
4. В сучасних умовах основне завдання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ перемістилося із охорони державних інтересів до забезпечення прав та свобод громадян у сфері громадського порядку і громадської безпеки.
5. Виділяється два напрями адміністративної діяльності – внутрішньо-системний (організаційний) і зовнішньо-системний (право-охоронний). В аспекті подальшої деталізації управлінських суспільних відносин виділяються такі види правоохоронної адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, що здійснюються дотепер: охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки (правил дозвільної системи, пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху); охорона власності; забезпечення правил паспортної системи; додержання правил в’їзду в Україну і перебування в країні іноземних громадян та осіб без громадянства, а також виїзд громадян за кордон.
6. У відносинах громадського порядку змінилися пріоритети. Якщо у, так званому, соціалістичному суспільстві, яке ми будували, основним напрямом у розвитку відносин громадського порядку було соціальне, колективне, державне, а потім тільки індивідуальне, то зараз в цих відносинах займають перше місце та є основною цінністю права людини і громадянина. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
7. Охорона громадського порядку повинна здійснюватись з урахуванням інтересів відповідних суб’єктів. Інтерес в стабільності відносин громадського порядку має дуалістичну природу щодо держави та місцевого самоврядування. Держава заінтересована у правовому стані громадського порядку і, в першу чергу, занепокоєна в достатності сил та засобів щодо забезпечення передбачених в Конституції України прав і свобод людини та громадянина, особливо це стосується таких прав, як право на життя, здоров'я, людську гідність. Територіальна громада має інтерес щодо вирішення питання місцевого значення, серед яких ми бачимо і охорону громадського спокою, і громадської моральності, і благоустрою на території села, селища або міста.
8. Аналіз змісту завдань щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, як складової громадської безпеки дозволив зробити висновки, що реєстрація транспортних засобів та періодичний їх державний технічний огляд є безпосереднім наданням послуг громадянам і не відносяться до контрольної діяльності Державтоінспекції. В процесі реформування служби ДАІ ці невластиві їй функції слід буде передати іншим органам та підприємствам.
9. Віднесення до системи МВС України служби пожежної безпеки, як випливає із цього дослідження є помилковим. Адже серед основних напрямків функціонування Державної пожежної безпеки мало функцій, що пов'язують цю службу із боротьбою зі злочинністю та її попередженням. Тобто завдання цієї служби не збігаються із призначенням Міністерства внутрішніх справ України. Але вони співпадають із завданнями іншого центрального органу виконавчої влади, а саме з завданнями Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Тому є всі підстави щодо системної адаптації даної служби до МНС України.
10. Державну службу охорони при МВС України доцільно відокремити від даного Міністерства, створивши самостійну систему управління нею. Основними аргументами її самостійності є наступні: прийняття керівництвом ЦА ДСО самостійних управлінських нормативних рішень на рівні центрального органу державного управління; наявність в системі органів ДСО специфічних працівників, укладання з ними трудових і колективних договорів; наявність міжрайонних органів ДСО, повна їх відповідальність за неналежне надання послуг охорони; слабкість організаційних зв’язків з органами внутрішніх справ; недопустимість у компетенції органу ДСО як конкурента іншим охоронним організаціям права ліцензування цих організацій; чисельність міліції ДСО не передбачається законом.
11. Дуалізм інтересів (громад і держави) у відносинах громадського порядку обумовлює створення міліції місцевого самоврядування, а також правового регулювання її організації і діяльності. На наш погляд, деякі положення існуючого на даний час Указу Президента України “Про утворення місцевої міліції”, у зв’язку зі зміненими умовами існування, потребують перевірки на предмет відповідності положенням Конституції України. Існує нагальна потреба в прийнятті Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування”, який визначав би: завдання і функції міліції місцевого самоврядування, її права, обов’язки та принципи організації; структуру і штати підрозділів цього виду міліції; порядок управління нею, проходження служби в органах.
12. Основним шляхом вдосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, як передумови реформування служб, що її здійснюють, є: найповніше врегулювання відносин громадського порядку нормами адміністративного права шляхом розробки проекту і затвердження Закону України “Про охорону громадського порядку”; виправлення Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” у відповідності до нового кримінального законодавства; вдосконалення адміністративного законодавства, що регулює адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ, а також відносини дозвільної системи, компетенцію окремих служб міліції.
13. Нині немає потреби органам внутрішніх справ мати в своїй системі приймальники-розподільники. Утримання в них громадян до 30 діб не є конституційним. Є потреба визначити поняття бродяжництва, визнавши його протиправним діянням. Для його визначення доцільно брати такі дії, які порушують громадський порядок. Це блукання в громадських місцях осіб, які своїм зовнішнім видом порушують громадську моральність, проживання не у встановлених для цього місцях тощо.
14. У зв’язку з визнанням неконституційності прописки в Україні є необхідність запровадження єдиного державного реєстру і реєстрації фізичних осіб. Не дивлячись на те, що паспортна служба положенням про неї віднесена до міліції громадської безпеки, завдання і функції, що покладаються на неї, свідчать про обмежені її можливості в забезпеченні громадської безпеки і громадського порядку. Основне призначення даної служби – це створення умов для реалізації громадянами свого права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Міністерство юстиції має завдання забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина. Саме йому пропонується передати виконання функцій паспортної системи від МВС України.
15. Потребує реформування служба Державної автомобільної інспекції як на власній основі, так і в системі МВС України. Основними напрямками реформування ДАІ на власній основі є нормативно-правовий, управлінський, кадровий, організаційно-технічний, підвищення її авторитету, вдосконалення боротьби зі злочинністю і охорона громадського порядку.
16. Є відповідні закономірності щодо об’єднання підсистеми Департаменту адміністративної служби міліції і Департаменту державної автомобільної інспекції, які після виведення із підпорядкування МВС України Державної служби охорони і Державної пожежної безпеки будуть керовані єдиним управлінським центром – МВС України. Назву центрального апарату щодо цього центру можна було б залишити стару – “Департамент адміністративної служби міліції”, або, як це випливає із Закону України “Про міліцію”, “Департамент міліції громадської безпеки”. До закономірностей, обумовлюючих об’єднання цих двох служб можна віднести наступні. Зараз в систему ДАСМ вже входять на правах структурних підрозділів відповідні служби, компетенція яких визначена Кабінетом Міністрів України окремо. Певні підрозділи як ДАСМ, так і ДДАІ в якості неосновної функції здійснюють дізнання щодо злочинів, визначених законодавцем. Вилучення із системи ДАСМ деяких служб вивільнить його керівництво від здіснення відповідних функцій управління, об’єм компетенції цієї служби скоротиться за рахунок чого воно буде мати змогу здійснювати управління системою ДАІ. Забезпечення безпеки дорожнього руху є складовою більш об’ємного поняття – поняття громадської безпеки, це є підґрунтям для об’єднання вказаних вище служб. Спільна координація взаємодії ДДАІ і ДАСМ із міліцією місцевого самоврядування також є підставою для такого об’єднання.
Використання реформованих підрозділів, поява міліції місцевого самоврядування буде потребувати нових підходів до планування їх роботи. Нового значення набуде план комплексного використання сил і засобів в охороні громадського порядку (єдина дислокація).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Кравченко Ю.Ф, Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання). Автореф. дис...кандид. юрид. наук: 12.00.07. Університет внутрішніх справ. - Харків, 1998. - 19 с.
2.Кравченко Ю.Ф. Міліція України. - К.: Генеза, 1999. - 432 с.
3.Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Підручник під ред. Голосніченка І. П. та Кондратьєва Я. Ю. К.:УАВД. - 1995. - С.7.
4.Советское административное право. Под ред. В. М. Манохина. - М. :Юрид. лит. - 1997. - С.9.
5.Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”//Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24 - Ст.170.
6.Закон України “Про судоустрій”//Відомості Верховної Ради України.- 2002. - 15 лютого.
8.Советское административное право. Под ред. А. П.Коренева. - М.: Юрид лит.-1986.-С.5.
9.Советское административное право, Под ред. П.Т. Василенкова. - М.: Юрид лит.-1981.-С.47.
10. Административное право. Под ред. Ю.М.Козлова. - М.: Юрид лит.-1968.-С.9.
11.Административное право. Под ред. М.Н.Еропкина. - М.: Юрид.лит. - 1971.-С.4.
12.Якуба О.М. Советское административное право. К.: Вища школа. - 1975. - С.8-9.
13.Советское административное право. Под ред. Р.С.Павловського. - К.:Вища школа.-1986.-С.64.
14.Советское административное право. Государственное управление и административное право. - М.: Юрид. лит.-1998.-С.23.
15. Советское административное право. Под ред. Манохина. - С. 13.
16 Адміністративне право. Під ред. М. Єропкіна. - С. 7.
17. Стайнов П., Ангелов А. Административное право Народной Республики Болгарии. - М.: Госюриздат. -1960.-С.8.
18. Венгерское административное право. - М.: Прогресс.-1990.-С.24.
19. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). - Ірпінь. УФЕУ. - 1998. - С.12.
20. Адміністративне право України. Підручник. Під ред. Ю.П.Битяка.-Харків.:Право.-2000.-С.8.
21. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер.-1999.-С.18-21.
22. Гончарук С.Т. Адміністративне право України.- К.: НАВСУ.-2000.-С.13.
23. Луньов А.Е. Теоретические проблемы государственного управления.- М.:1974.-С.5.
24. Социальные и государственно-правовые аспекты управления в СССР.-К.:Наукова думка.-1978.-С.47.
25. Советское административное право.- М.:Юрид.лит.-1977.-С.7.
26. Клюшніченко А. П. Советское административное право.- К.: НИи РИО СССР.-1975.-С.7.
27. Державне управління. Теорія і практика. під ред. В.Б. Авер'янова.-К.:Юрінком Інтер.-1998.-С.37.
28. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. –М.:-Зерцало.-1996.-С.8.
29. Овсянко Д.М. Административное право.- Москва.:Юристъ.-1977.-С.8
30. Административное право. Под ред. проф. Ю.М.Козлова и Л.Л.Попова. - М.: Юристъ.-1999.-С.24-25.
31. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М.: Юринформцентр.-1998.-С.41-42.
32. Научные основы государственного управления в СССР.- М.-1968.-С.14
33. Атаманчук Г.В. Сущность совесткого государственного управления. -М.: Юрид лит.-1980.- С.24.
34. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. - М.-1987.-С.6.
35. Stillman, - London. - 1976, р.269.
36. Райт Г. Державне управління (переклад з англійської В.Івашка). - К.: Основи. - 1994.
37. Бребан Г. Французское административное право.- М.:Прогрес.-1988. -
С.27-28.
38. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие. Под ред. Козырина А.Н. - М.: Изд. Спартак.-1996.-С.107.
39. Forsthoff E Dic Verwaltung als Leistungstrger.-Stuttgart-Berlin.-1969-S.3.
40. Див. Ст.83-87 Основного закону Федеративной Республики Германии. Германский фонд международного правового сотрудничества. - Бонн. - 1997.
41. Концепція адміністративної реформи в Україні.К.:Центр політико-правових реформ.-1998. - С.3.
42. Закон України “Про власність” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – Ст. 249.
43. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука (тектология). Часть . Второе издание. - Ленинград-Москва: Книга, - 1929. - С. 27.
44. Пахомов І.М., Андріанов М.І., Додін Є.В. Радянське адміністративне право. (Особлива частина). - С.233.
45. Конституція України. - К.: Преса України.-1997.-С.3-4.
46. Положення про Міністерство закордонних справ України, затверджене Указом Президента України від 3 квітня 1999 р. № 357/99//Офіційний вісник України,1999.№ 14.
47. Указ Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1069/2000 “Про внесення змін до Положення про Міністерство закордонних справ України //Офіційний вісник України.-2000.-№ 38.
48. Закон України “Про Службу безпеки України//Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 27.-Ст.382.
49. Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 //Офіційний вісник України.-2000.-№ 42.
50. Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 30 грудня 1997 р. № 1396 //Офіційний вісник України.-1998.-№2.
51. Указ Президента України “Про внесення змін і доповнень до Положення про Міністерство юстиції України від 31 липня 2000 р. № 934/2000р. //Офіційний вісник України.-2000 р.-№31.
52. Закон України “Про міліцію” //Відомості Верховної Ради УРСР.-1991. -№4. -Ст.20.
53. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. “Про систему центральних органів виконавчої влади”. // Голос України. - 1999. - 17 грудня.
54. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Підручник. Під ред. І.П.Голосніченка, Я.Ю.Кондратьєва, - К.:УАВС.-1995.-С.5-6.
55. Колонтаевский Ф.Е. О содержании и значении организации в административной деятельности органов внутренних дел. //Актуальные проблемы совершенствования административной деятельности органов внутренних дел в условиях развитого социализма. -К.:НИиРИО КВШ МВД ССР.-1983.-С.21.
56. Білий П.М., Голосніченко І.П., Сущенко В.Д. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ та проблеми її правового регулювання.// Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. - УАВС.-1995.-С.6.
57. Під функцією розуміється складова частина управлінської діяльності, сам процес управління – це практичне здійснення різного роду взаємопов'язаних управлінських функцій / Див.: Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. Часть 1.- М.: МГУ.-1969.-С.81.
58. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. - М.:Наука.-1978.-С.239.
59. Атаманчук Г.В.Государственное управление:проблемы методологии правового исследования.М.: “Юридическая литература”.- 1975. - С.84.
60. Положення про Головне управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України //Наказ МВС України від 20 листопада - 1997 р. - №790.
61. Советское административное право. Методы и формы государственного управления. - М.:Юрид.лит. -1977. - С.41.
62. Тихомиров Ю.Я. Управленческое решение. М.: “Наука”, - 1972, С.33
63. Лернер А.Я. Начало кибернетики. - М.:Мисль. - 1967.- С.10.
64. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). - М.:Юрид.лит.-1976.-С.37
65. Серегин А.В. Общественный порядок и образ жизни. //Сов. гос-во и право. - М. - 1978. - N 4. - С.35.
66.Словарь русского языка. Том 3. Издание третье, стереотипное. - М.: Русский язык. - 1987. - С.310.
67. Дурманов Н.Д. Уголовная ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. - М. - 1962. - 62 с.
68. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. - М.: Юрид. лит.- 1973. - 67c.
69. .Кириченко В.Ф. Об усилении борьбы с хулиганством. М.: Знание. - 1967.- 76 с..
70 .Кузнецова М.Ф. Уголовная ответственность за нарушение общественного порядка. - М.: Госюриздат. - 1963. - 32 с.
71. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. - Т.1. - М.: НИИ МВД СССР. - 1981.-С.36.
72. Войцеховский А.В., Додин Е.В., Голосниченко И.П. Организация патрульно-постовой службы по единой дислокации: Учебное пособие. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР. - 1981.- С.10-11.
73. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. - М.: -1965.-С.11.
74. Еропкин М.И., Попов Л.Л., Административно-прав¬вая охрана общественного порядка. - М., -1973.-С.7.
75. Околович Л.Я. Организация охраны общественного порядка по единой дислокации. - М.: Академия МВД.- 1979. - 136 с.
76. Васильев А.М. Теория государства и права. - М., -1977.-С.41.
77. Денисов А.И. Теория государства и права. - М.,-1980.-С.400.
78. Головченко В.В. Мораль // Юридична енциклопедія. Т. 3. - К.: Вид. “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана. - 2001. - 770 с.
79. Євдокимов В.П. Диалектика противоречий научно-технического развития и админисративное право //Административное право и ускорение НТП. - Калинин.: КГУ.-1988.- С.13.
80. Степанян В.В. Значимые для правотворчества интересы и их отражение в советском праве. //Сов. государство и право.-1977.-№ 2.-С.122.
81. Сиренко В.Ф. Проблема интереса в государственном управлении. - К.: Наукова думка, 1980. – С. 83.
82. Морозов В.С. Социальный интерес и поведение личности. - М.: Политиздат.-1977.-С.34.
83. Закон України “Про дорожній рух”. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №31. - Ст.338;
84. Закон України від 10 листопада 1994 р. “Про внесення змін до статті 32 Закону України “Про дорожній рух” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №46. - Ст.414.
85. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно Військової інспекції безпеки дорожнього руху”// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №19. – Ст.173.
86. Новіков В.В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень Правил дорожнього руху. Автореферат дисс. канд. юрид. наук: 12.00.07 // Національна академія внутрішніх справ України. К.: 1997, – 23 с.
87. Єгупенко В.В. Заходи запобігання та припинення адміністративних правопорушень на транспортні органами Дорожньої автомобільної інспекції. Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, – 2002, – С.20.
88. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1997 р., – №341 // Офіційний вісник України, 1997 р., – №16 - 23.05.97 р.
89. Наказ МВС України від 3 лютого 1992 р., – №45 “Про заходи по удосконаленню діяльності дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України”.
90. Кодекс України про адміністративні правопорушення \\Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984 р., додаток до №51. – Ст. 1122 .
91. Постанова Кабінету Міністрів від 11 квітня 1996 року №421 “Про заходи щодо боротьби з легалізацією в Україні викрадених за кордоном транспортних засобів, додержанням вимог законодавства у сфері їх обігу”.
92. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року №1094, зі змінами та доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів від 10.10.1994 р., №697; 6.12 1999 р., №816; 13.01.1995 р., № 21; 8.08.1995 р., №619; 1.04.1996 р., №374; 28.06.1997 р., №641; 1.03.1999 р., №291; 18.08.2000 р., № 1296; 18.01.2001 р., № 30.
93. Дорожньо-транспортні пригоди в Україні (оперативна інформація за 12 місяців 2001 року). – К.: МВС України, - 2001. - 101 с.
94. Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів // Наказ МВС України, Мінздрава України, Мінюсту України від 24 лютого 1995 р., №114/38/15-36-18.
95. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху” // Відомості Верховної ради України. – 2001р., №22. – С.107.
96. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 травня 1992 р., № 322.
97 . Положення про спеціалізовані служби організації дорожнього руху.
// Наказ ВМС України, Мінтрансу України та Держжитлокомунгоспу України від 31 грудня 1993 р., № 859/550/86.
98.Правила державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів, затверджені постановою Кабінету Міністрів від 2.03.1999 р., № 487 та 8.07.1999 р., № 1210.
99. Правила проведення державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних меліораторних і дорожньо-будівельних машин, транспортних причепів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1999 року № 652.
100. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий,
– Харьков: Одиссей, – 1999. – С.670;
101. Цивільне право. Частина друга, підручник, під ред. О.В.Дзери. К.: Вентурі. – 1977. – С.334.
102. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р., №1388. Зі змінами внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 19.04.1999 р., №637 від 18.08.2000 р., №1276 від 7.05.2001 р., №482 // Урядовий кур’єр. – 1998 від 17.09.98 р..
103. Наказ МВС України від 2 листопада 1994 р., №599 “Про затвердження інструкції про порядок обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, проведення перевірок в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України”.
104. Наказ МВС України “Про створення єдиної автоматизованої інформаційно-пошукової системи Державної автомобільної інспекції” від 2 вересня 1992 р., № 513.
105. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р., № 220.
106. Наказ МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попереджені, розкритті та розслідуванні злочинів” від 9 січня 1997 р., № 3/1/2/5/2/2.
107. Наказ Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України “Про спільну діяльність щодо виявлення викрадених транспортних заходів та усунення їх від незаконного придбання і реєстрації” від 21 січня 1999р., № 4/5/39.
108. Кононенко Л.М. Административно-правовая деятельность государственной автомобильной инспекции в сфере подготовки водительских кадров.
Автореферат дисс. канд. юрид. наук: 12.00.02. – КВШ МВС СССР. К.:1987. – С.3-4.
109. Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами”. від 8 травня 1993 р., № 340, зі змінами внесеними (Постановами Кабінету Міністрів України від 6.12.1993 р., № 980 та 18.10.1999 р., № 1919.
110. Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження зразків національного та міжнародного посвідчень водія і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів” від 31 січня 1992 р., № 47.
111. Наказ Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів” від 9 червня 2000 р., № 124/345 // Офіційний вісник України. 2000 р., № 26 від 04.08.2000 р.
112. Інструкця про порядок приймання екзаменів, оформлення, видачі (обліку) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи. Наказ МВС України від 21 червня 1993 р., № 394, з змінами внесеними наказом МВС України від 2 лютого 1994 р., № 166.
113. Закон України “Про пожежну безпеку” // Вісник Верховної Ради України. – 1994. – №5. – Ст.21.
114. Саркисян С.А. Голованов Л.В. Прогнозирование развития больших систем. М.: 1975.
115. Туманов Г.А. Организация управления в сфере охраны общественного порядка. М.: Акад.. МВД СССР. – 1972. – С.79.
116. Блауберг И.В. Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: –1973. – С.61-66.
117. Наказ МВС України від 28 липня 1994 р., №404 “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України” зі змінами внесеними згідно з наказом МВС України №533 від 6 липня 2001р..
118. Наказ МВС України від 2 жовтня 1995 р., №657 “Про затвердження Настанови про організацію роботи підрозділів Державної пожежної охорони, що охороняють об’єкти на договірних засадах” (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МВС України №512 від 29.07.2000р.).
119. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №23. – С.176.
120. Інструкція “Про охорону службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державної служби охорони при МВС України грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться уповноваженими на те особами підприємств, установ та організацій усіх форм власності” затверджена наказами МВС України №643 від 23 вересня 1997р.
121. Типова структура органів внутрішніх справ України, затверджена Наказами МВС України від 11 жовтня 1997 р., №688 зі змінами внесеними наказами МВС України від 27.11.97 р., №797; 28.11.1997 р., №806; 26.02.1998 р., № 115; 26.02.1998 р., №121; 29.09.1998 р., №683; 24.12.1998 р., №957; 7.02.2000 р., №77; 23.05.2000 р., № 319; 4.04.2001 р., №246; 25.06.2001 р., № 484; 25.06.2001 р., № 490; 9.08.2001 р., №669; 29.12.2001 р., №1182.
122. Тимчасове положення “Про Управління (відділ) державної пожежної охорони ГУ МВС, УМВС України” від 11 червня 1999 р., №464.
123. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
124. Декларація прав людини від 10 грудня 1949р.;
125. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Місцеве самоврядування України. Вип. 1-2/6-7. – К., 1994. – С. 70;
126. Руда Н.І. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми правового регулювання // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К., 1997. – Випуск 6. – С. 64.
127. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін. Юре - 1977. – С. 5-6.
128. Рабінович П.М. Конституційні права людини в Україні: Юридичні проблеми реалізації // Правова держава. Щорічник правових праць, 1988. – Випуск 9. – С. 11.
129. Кравченко В. Муніципальна міліція в Україні: проблеми визначення законодавчого статусу // організаційно-правової проблеми створення та діяльності муніципальної міліції в Україні. - К.: ГО “Товариство науковців по сприянню муніципальній реформі”, - 2000. - С.8.
130. Кидрук Ю.В. Проблеми створення та діяльності місцевої міліції в Україні (адміністративно-правові та організаційні аспекти. Автореф. дис....канд. юрид. наук: 12.00.02 – К.: УАВС, – 1995.
131. Голосніченко І.П. Визначення об’єкту правового регулювання Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування (місцеву міліцію)” // Організаційно-правові проблеми створення та діяльності муніципальної міліції в Україні. – С.21.
132. Проект Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування”.
133. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. Щорічник наукових праць. – К., 1998. – Вип. 9. – С. 8.
134. Кравченко В. Муніципальна міліція в Україні: Проблеми визначення законодавчого статуту. – К., 1998. – С. 13.
135. Статут міської сторожі міста Кракова.
136. Закон Чеської Національної Ради від 6 грудня 1991 р. “Про муніципальну поліцію”.
137. Положення про муніципальну міліцію ГУВС м. Москви (затверджено постановою Уряду Москви від 01.07.1997 р. № 486 “Про внесення змін і доповнень до постанови Уряду Москви від 17.12.1996 р. “Про вдосконалення роботи муніципальної міліції МГБ ГУВД м. Москви”).
138. Закон України “Про міліцію, яка утворюється за рахунок коштів місцевого бюджету” та Закон України “Про муніципальну міліцію” (проект) // Організаційно-правові проблеми створення та діяльності муніципальної міліції в Україні. – С. 87-152.
139. Указ Президента України “Про утворення місцевої міліції”// Урядовий кур’єр. – 2001. – 9 лютого.
140. Біленчук П., Крошко В., Петров В. Про можливість створення оперативних підрозділів муніципальної міліції // Організаційно-правові проблеми створення та діяльності муніципальної міліції. – С. 33-34.
141. Стенограма науково-практичного семінару “Організаційно-правові проблеми створення та діяльності муніципальної міліції в Україні”. Виступ професора І.П. Голосніченка. – К.: 27 – 28 січня 2000 р.
142. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування”// Відомості Верховної Ради. – 2001. – №33. – Ст. 175.
143. Закон України “Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №34. – Ст. 266.
144. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР 29 червня 1991р. №114 (зі змінами і доповненнями)// Наказ МВС України від 13 вересня 1991р. №358.
145. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст. 399.
146. Закон України “Про пожежну безпеку”// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №5. – Ст. 21.
147. Положення про пожежну охорону, затверджене постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку” від 26 липня 1994 р., № 508.
148. Положення про Головне управління Державної пожежної охорони МВС України, затверджене наказом МВС України від 11 червня 1999 р., № 464;
149. Типове положення про Управління (відділ) Державної пожежної охорони ГУ(У) МВС України затверджене наказом МВС України від 11 червня 1999 р., № 464;
150. Советское административное право. – М.: Юрид. лит., – 1977. – С. 254.
151. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади. Автореф. дис…. д-ра. юрид. наук.: 12.00.07. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – С.2.
152. Настанову про організації роботи підрозділів Державної пожежної охорони, що охороняють об’єкти на договірних засадах, затверджену Наказом МВС України від 2 жовтня 1995 р., № 657.
153. Еропкин М.И. Административно-правовые проблемы охраны общественного порядка в Советском государстве: Автореф. дис…. д-ра. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1967. – С.26.
154. Еропкин М.И., Клюшниченко А.П., Коренев А.П., Сорокин В.Д. Советское административное право. – К.: КВМШ МВД СССР, 1978. – С.145.
155. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: історія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – С.211.
156. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. - Пермь, - 1974. - 87с.
157. Столбовой В.П. Администативно-предупредительные меры милиции как средство борьбы с правонарушениями в условиях развитого социализма. Автореф. дис…. кандид. юрид. наук: 12.00.02. – К.: КВШ МВД СССР, - 1984.
158. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ. Автореф. дис.... кандид. юрид. наук: 12.00.07. – Харків.: Університет внутрішніх справ, - 1997.
159. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку” від 26 липня 1994., № 508.
160. Кунц Г., О`Доннел С. Управление: системный и ситуационый анализ управленческих функций. – М.: Прогресс, 1981. – Т.1. – С. 55.
161. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. К.: НАВСУ, 1999. – С. 38.
162. Вишняков В.Г.Совершенствование аппарата управления на современном этапе. // Советское государство и право. – 1966. – №1. – С. 32-33.
163. Указ Президента України “Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи” від 28 жовтня 1996 р., № 1005/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 30 жовтня.
164. Указ Президента України “Про внесення змін і доповнень до Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 3 квітня 2000 р., № 553/200 // Офіційний вісник України. – 2000. – №14.
165. Разаренов Ф.С.Служба вневедомственной сторожевой охраны при органах милиции: Учебное пособие. – М.: МВД РСФСР, 1961. – С. 4;
166. Охрана МВД СССР: Учебное особие. – К.: НИи РИО КВШ МВД СССР, 1982. – С. 7.
167. Матеріали архіву центрального агентства Державної служби охорони при МВС України. Справа №1, 1952 – 1966 рр.
168. Справочник по законодательству для органов прокуратуры, суда и Министерства внутренних дел. – Т.2. – Ч.2. – М.: Юриздат, 1966.
169. Наказ МООП УРСР від 3 червня 1966 р., № 253.
170. Собрание действующего законодательства СССР. – Раздел ХХVII. Законодательство об охране государственной безопасности и общественного порядка. – М.: Известия, 1975. – С.305.
171. Наказ МВС СРСР № 401 за 1971 р.
172. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності” від 10 серпня 1993 р., № 615.
173. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 229.
174. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р., № 615 ” від 15 серпня 2001р. №1053.
175. Организация и деятельность подразделений вневедомственной охраны при органах внутренних дел ( руководство для работников вневедомственной охраны). – Минск: МВД БССР, 1970. – С. 30-31.
176. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Том. III. – М.: “Государственное издательство иностранных и национальных словарей”, 1956. – С.397-398.
177. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 червня 1973 року ”Про основні обов’язки і права радянської міліції з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю” // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1973. – №24.
– Ст.309.
178. Наказ ГУ ДСО при МВС України № 391 від 18 грудня 2000 р.
179. Положення про головних (провідних) фахівців у системі Державної служби охорони // Наказ ГУ ДСО при МВС України № 391 від 18 грудня
2000 р.
180. Закон України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – С.116.
181. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: Форум, 2001. – С. 244-245.
182. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування”// Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 грудня.
183. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №36. – С.299.
184. Наказ МВС України від 30 серпня 1993 р., № 132 зі змінами і доповненнями.
185. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука (тектология). Ч.1. Издание третье. Ленинград-Москва: К нига, - 1925. - 300 с.
186. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука. Книга 2. - М.: Экономика, 1989. – 351 с.
187. Теорія держави та права. Під ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1995. - С. 218.
188. Сурилов А.В. Теория государства и права. - К.: Одеса, 1998.
189. Закон України “Про військову службу правопорядку у Збройних силах України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №32. - Ст. 225.
190. Закону України “Про державну податкову службу в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №6. - Ст. 37.
191. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №52. – Ст. 455.
191. Наказ МВС України “Про затвердження інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції від 14 жовтн