ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………..……………...…...............………… 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
1.1. Місце, роль та поняття організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України..........................................................................12
1.2 Фактори зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України.................................................................................................................33
1.3. Сутність нормативно-правового забезпечення організації та управління в сфері професійної захищеності працівників ОВС України ......................................53
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ
2.1. Безпека працівників органів внутрішніх справ як результат нормативно-управлінського впливу....................................................................................................68
2.2. Співвідношення організаційних і правових засобів забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України ...........................................................................84
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
3.1. Дотримання дисципліни працівниками ОВС України як умова підвищення безпеки їх професійної діяльності..........................................................102
3.2 Професіоналізм працівників органів внутрішніх справ як фактор забезпечення безпеки їх діяльності.............................................................................118
3.3. Напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України..........................................................................129
ВИСНОВКИ….................................................................................................. 154
ДОДАТКИ..........................................................................................................165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................169

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Орієнтиром розвитку людства на шляху до цивілізова¬ного суспільства завжди було досягнення такого стану, в якому людині не загрожує жодна небезпека – ні соціально-політичного, ні природного, ні техногенного характеру. Сьогодні одним із найважливіших критеріїв розвитку демократії у будь-якій державі є захищеність її громадян, яка закріплена у законодавчих нормах та має діючий механізм реалізації, що дозволяє максимально зменшити ризик настання небажаних наслідків для життя, здоров’я, честі, гідності та інших нормативно закріплених прав і законних інтересів людини. Побудова в Україні правової держави обумовлює важливість вирішення проблеми забезпечення безпеки її громадян. За цих умов питання забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ набуває нового, більш актуального значення. По-перше, будучи громадянами України, працівники органів внутрішніх справ мають невід’ємні права, закріплені Конституцією України, в якій зазначається, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. По-друге, виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх обов’язків у сфері захисту прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин певною мірою залежатиме від рівня захищеності самих правоохоронців. По-третє, нормативно-правове забезпечення безпечного виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх професійних обов’язків є недосконалим, значна кількість правових актів застаріла або містить численні прогалини та суперечності. У зв’язку з цим питання організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України набувають сьогодні особливої актуальності.
Внаслідок загострення криміногенної обстановки, зростання злочинності в її найагресивніших формах почастішали випадки виникнення екстремальних ситуацій, коли життю або здоров’ю працівників органів внутрішніх справ загрожувала реальна небезпека. Працівник органів внутрішніх справ під час виконання службових обов’язків може бути об’єктом посягання і водночас зобов’язаний припинити будь-яке посягання на інші об’єкти, що охороняються, чи які він має захищати, тобто свідомо ризикувати своїм здоров’ям і навіть життям для усунення небезпеки. Крім того, діяльність працівників органів внутрішніх справ здебільшого пов’язана з небезпекою та стресовими ситуаціями. Своєрідність впливу небезпеки полягає в її постійній потенційній присутності. Можливість нападу на працівників правоохоронних органів існує протягом усього часу виконання оперативно-службових завдань, зокрема, патрулювання, чергування і навіть носіння форменого одягу та зброї.
Зазначені особливості службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ вимагають надійного забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків. Однак, існуючий нині рівень забезпечення безпеки їх діяльності свідчить, що стан вирішення цієї проблеми далекий від бажаного. Так, з 1991 по 2006 роки в Україні загинули 890 працівників міліції, 5 917 – були поранені.
У рішеннях колегії та керівництва Міністерства внутрішніх справ України неодноразово зазначалося на необхідність посилення роботи зі створення безпечних умов службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, однак суперечливість та розпорошеність нормативно-правової бази у цій сфері та недостатність науково-методологічного підґрунтя організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС значно ускладнюють вирішення проблеми.
Нині суттєвим науковим підґрунтям для виконання дослідження стали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі управління, адміністративного та інших галузей права. Зокрема, автор спирався на ґрунтовні дослідження В.Б.Авер’янова, Ю.П.Битяка, В.П.Васьковської, І.П.Голосніченка, О.М.Джужи, Є.В.Додіна, Л.В.Коваля, Р.А.Калюжного, А.П.Клюшніченка, В.К.Колпакова, О.В.Копана, А.Т.Комзюка, Я.Ю.Кондратьєва, М.В.Корнієнка, В.П.Крошко, В.А.Ліпкана, О.В.Негодченка, Н.Р.Нижник, В.І.Олефіра, В.Ф.Опришка, С.В.Пєткова, В.Д.Сущенка, Ю.С.Шемшученка, О.М.Якуби та інших науковців. Проте ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень. Отже, глибоке дослідження організаційно-правових засад та особливостей забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України, а також розробка пропозицій і рекомендацій щодо її подальшого удосконалення зумовлена такими чинниками: важливістю створення стану максимальної захищеності працівників ОВС як носіїв прав та свобод, закріплених Конституцією України; небезпечним характером службово-професійної діяльності працівників ОВС у процесі захисту ними законних прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин; недостатнім рівнем безпеки діяльності працівників ОВС на сучасному етапі розвитку правової держави; недосконалістю нормативно-правового забезпечення безпечних умов професійної діяльності працівників ОВС; недостатністю наукових розробок у галузі організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС, які мають бути теоретично-методологічним підґрунтям для подальшого удосконалення організаційно-управлінських відносин та правової бази у досліджуваній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з п. 23 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004, п. 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 років, а також планами наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення, теоретичний аналіз, розкриття сутності та особливостей організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС, розробка конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
У роботі поставлено такі основні завдання:
- визначити мету організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України;
- визначити сутність та поняття безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ;
- дослідити основні завдання організаційно-управлінської діяльності у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України;
- визначити та охарактеризувати фактори, які впливають на зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ;
- проаналізувати сучасний стан забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України;
- визначити основну мету правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ;
- дослідити нормативно-правове забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників ОВС України;
- визначити поняття небезпеки та професійного ризику в професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ;
- визначити напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері організації безпеки діяльності працівників ОВС України.
Предметом дослідження є теоретично-методологічні засади, нормативна основа та механізм реалізації організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів, що призначені для отримання об’єктивних достовірних результатів. Діалектично-матеріалістичний метод оцінки соціальних процесів і явищ застосовувався під час визначення місця та ролі організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності рядового і начальницького складу (підрозділ 1.1), визначення факторів зниження безпеки діяльності працівників ОВС України (підрозділ 1.2). Структурно-функціональний метод дав змогу визначити співвідношення організаційно-управлінських і нормативно-правових заходів та засобів забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України (підрозділ 2.2). За допомогою методів системного аналізу та синтезу досліджено вплив дисципліни та професіоналізму працівників ОВС на безпеку їх діяльності (підрозділи 3.1, 3.2). Статистичний метод застосовано під час вивчення сучасного стану забезпечення безпеки працівників ОВС (підрозділ 3.1). За допомогою формально-логічного та логіко-семантичного методів удосконалено понятійний апарат проблематики безпеки діяльності працівників ОВС (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3).
Нормативною та емпіричною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, законодавство України, відомчі нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України і деяких зарубіжних країн, аналітичні матеріали, статистичні дані та результати проведеного автором дослідження, результати анкетування працівників ОВС зі всіх регіонів України, які протягом 2005–2006 навчального року навчалися на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС Харківського національного університету внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо особливостей організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України. У межах здійсненого дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які мають наукову новизну:
вперше:
– запропоновано новий підхід до безпеки діяльності працівників ОВС як до забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків;
– визначено мету організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України як забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків;
– визначено основні завдання організаційно-управлінської діяльності із забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, до яких віднесено такі: а) вивчення та аналіз головних факторів і причин трагічних випадків під час виконання професійних обов’язків; б) впровадження спеціальних програм з підготовки до дій у небезпечних ситуаціях; в) регулювання питань професійного захисту працівників; г) усунення небезпечних умов професійної правоохоронної діяльності;
– визначено основну мету правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ, яка полягає у закріпленні ефективного механізму прийняття й реалізації організаційно-управлінських рішень. Ці рішення повинні прийматись уповноваженими суб’єктами, мати встановлену нормами права форму та відповідати певному рівню в системі нормативно-правових актів;
– доведено, що до спільних ознак права й управління у сфері забезпечення безпеки професійної діяльності працівників слід віднести такі. По-перше, елементи механізму права не збігаються з механізмом управління. Механізм права – це сукупність правових засобів, які використовуються у процесі реалізації регулятивної функції права. Механізм же соціального управління включає в себе цілі, принципи, функції, методи управління. По-друге, те саме стосується системи права і системи управління. Під системою права розуміють побудову права як нормативного утворення, тобто розподіл його на певні частини, що називаються галузями та інститутами права. Під системою управління, у вузькому значенні, розуміють сукупність управляючої та керованої підсистем або сукупність динамічно-пов’язаних між собою елементів: суб’єкта управління, об’єкта управління, каналів прямого та зворотного зв’язку і навколишнього середовища. По-третє, право й управління у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів, служб та підрозділів мають різнохарактерний вплив на об’єкти. Правові заходи і засоби, регламентуючи відносини осіб рядового та начальницького складу, самі собою їх не реалізують. Вони реалізуються у процесі управління та організації управлінської діяльності;
– доведено, що основними видами небезпеки у сфері професійної діяльності працівників ОВС України є: потенційна, уявна, провокована та реальна небезпека й охарактеризовано їх особливості;
удосконалено:
– визначення поняття „безпека діяльності працівників органів внутрішніх справ”, під яким необхідно розуміти систему економічних, правових, матеріально-технічних, соціальних, психологічних, кадрових, інформаційних та спеціально-технічних заходів, спрямованих на усунення небезпечних для життя, здоров’я, честі, гідності і недоторканності осіб рядового і начальницького складу факторів під час виконання ними своїх посадово-функціональних завдань та обов’язків;
– визначення поняття небезпеки у професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ як сукупності різних за змістом, характером, силою та наслідками впливу умов, об’єктів, предметів, факторів і процесів, які загрожують безпеці діяльності осіб рядового і начальницького складу і здатні заподіяти шкоду життю, здоров’ю, честі, гідності та недоторканності останніх у процесі виконання ними посадово-функціональних обов’язків;
– визначення поняття професійного ризику працівників органів внутрішніх справ, який належить розуміти як необхідну умову їх службово-трудової діяльності, за якої завжди існує ймовірність заподіяння шкоди здоров’ю, життю, честі, гідності та недоторканності осіб рядового та начальницького складу внаслідок дії тих чи інших небезпечних факторів, об’єктів, предметів або процесів;
дістало подальшого розвитку:
– а) вивчення рівня безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ; б) визначення причин порушень дисципліни і законності, низького професіоналізму, безвідповідального ставлення осіб рядового та начальницького складу до вимог нормативних актів;
– класифікація факторів, які впливають на зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, яка включає дві основні групи. Перша група факторів пов’язана з особливостями правозахисних цілей, функцій, завдань органів служб та підрозділів внутрішніх справ; друга – з професійною діяльністю працівників ОВС;
– потреба здійснення кодифікації нормативно-правового матеріалу в галузі забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ. Доведено, що результатом такої кодифікаційної роботи має бути Положення про забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, у якому будуть вирішуватися всі важливі питання захисту й охорони права працівників органів внутрішніх справ на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність, і запропоновано структуру цього нормативно-правового акта.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на їх основі у поєднанні з іншими науковими розробками цього спрямування, здійснюватиметься позитивний вплив на функціонування та реформування організаційно-управлінських відносин та нормативно-правового забезпечення у сфері забезпечення безпеки працівників ОВС України. У галузі науково-дослідної роботи результати дисертаційного дослідження є внеском до формування основ подальшого опрацьовування проблем, пов’язаних з організаційно-правовим забезпеченням безпеки діяльності працівників ОВС України. У навчальному процесі результати дослідження використовуються при викладанні навчальної дисципліни „Безпека діяльності працівників ОВС України” у Харківському національному університеті внутрішніх справ (Акт від 25.10.05р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються при визначенні критеріїв якості управлінської діяльності, спрямованої на запобігання випадків надзвичайних подій з працівниками ОВС України, в органах, службах та підрозділах, а також при складанні тематичних планів, програм та розробці методичних рекомендацій щодо оволодіння працівниками ОВС знаннями, вміннями і навичками у сфері зниження небезпеки, зумовленої характером професійної діяльності (Акт від 3.12.05 р. ).
Апробація результатів дисертації здійснювалась за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи, шляхом розробки проектів нормативних актів та внесення пропозицій щодо їх змін у чинному законодавстві. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження, викладені дисертантом у роботі, дістали відображення у наукових публікаціях автора. Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 2003), „Захист соціальних та економічних прав людини: Міжнародні стандарти та законодавство України” (Київ, 2004), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри управління в органах внутрішніх справ та кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у семи наукових публікаціях, п’ять з яких опубліковано у вітчизняних фахових виданнях, затверджених ВАК України та двох – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список литературы

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць з адміністративного права, а також різних галузей юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння та удосконалення організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України. Основні з них такі:
1. Загальною метою організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України є забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканість в процесі виконання ними своїх посадових обов’язків. Ці права мають загальнолюдській характер, бо притаманні кожній людині чи громадянину. Особливості полягають лише в формах, методах, способах та рішеннях забезпечення їх реалізації, і прямо залежать від виду та характеру професійної діяльності тієї чи іншої категорії працівників. З огляду ризиковий, небезпечний характер професійної діяльності працівників ОВС більш надійними, порівняльно з іншими категоріями зайнятого населення, мають бути й правозахисні заходи. Сутність безпеки діяльності працівників ОВС полягає в надійному захисті життя, здоров'я, честі, гідності та недоторканості останніх під час виконання ними своїх посадово-функціональних обов'язків стосовно охорони й забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин.
2. Поняття безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ необхідно розуміти як систему економічних, правових, матеріально-технічних, соціальних, психологічних, кадрових, інформаційних та спеціально-технічних заходів, спрямованих на усунення небезпечних для життя, здоров'я, честі, гідності і недоторканості осіб рядового і начальницького складу факторів під час виконання ними своїх посадово-функціональних завдань та обов'язків.
3. До основних завдань організаційно-управлінської діяльності в сфері забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС віднесено наступні: а) вивчення та аналіз головних факторів і причин трагічних випадків під час виконання професійних обов'язків; б) впровадження спеціальних програм по підготовці до дій у небезпечних ситуаціях; в) регулювання питань професійного захисту працівників; г) усунення небезпечних умов професійної правоохоронно-правозабезпечувальної діяльності.
4. Фактори, які впливають на зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, поділяються на дві основні групи. Перша група факторів пов’язана з особливостями правозахисних цілей, функцій, завдань органів служб та підрозділів внутрішніх справ; друга - з професійною діяльністю працівників ОВС. Об’єктивні умови функціонування органів внутрішніх справ обумовлюють вимоги до професії правоохоронця, останні, у свою чергу, є підґрунтям для виникнення численних факторів зниження безпеки діяльності працівників ОВС другої групи. Загальними вимогами до професії працівника ОВС є: а) сувора правова регламентація професійної діяльності; б) наявність у працівника владно-розпорядчих повноважень; в) процесуальна самостійність; г) висока екстремальність, емоційність службового трудової діяльності; д) широке коло суб’єктів спілкування; е) нестандартний, творчий, часто конфліктний характер служби і праці; ж) постійні зміни умов службово-трудової діяльності. Цілі, функції та завдання функціонування органів внутрішніх справ, вимоги, які ставляться до професійного правоохоронця, обумовлюють виникнення під час службово-трудової діяльності небезпечних факторів, які знижують безпеку діяльності працівників ОВС.
5. Аналіз сучасного стану забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС свідчить: а) рівень безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ знаходиться на низькому рівні; б) основними причинами такої ситуації є порушення дисципліни й законності, низький професіоналізм, недостатній рівень соціально-правового захисту працівників, безвідповідальне ставлення осіб рядового та начальницького складу до вимог нормативних актів; в) низький рівень безпеки діяльності працівників ОВС залишається незмінним протягом багатьох років.
6. Основна мета правового регулювання організаційно-управлінських відносин в сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ полягає в закріплені ефективного механізму прийняття й реалізації організаційно-управлінських рішень. Означені організаційно-управлінські рішення повинні прийматись уповноваженими суб’єктами, мати встановлену нормами права форму та відповідати певному рівню в системі нормативно-правових актів.
7. Нормативно-правове забезпечення організації та управління в сфері професійної захищеності працівників ОВС - це сукупність усіх юридичних засобів, прийомів, способів, за допомогою яких регулюються ці відносини. Основне місце в цьому юридичному інструментарії відводиться нормативно-правовим актам та нормативним приписам. За своєю сутністю нормативно-правове забезпечення організаційно-управлінських відносин в сфері професійної захищеності працівників ОВС відображає волю українського народу, політику держави та органів внутрішніх справ щодо забезпечення безпеки діяльності осіб рядового й начальницького складу. Мета нормативно-правового забезпечення організації та управління в сфері професійної захищеності працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ полягає в створенні й закріпленні ефективного правового механізму здатного забезпечити оптимальну процедуру розробки та реалізації відповідних організаційно-управлінських рішень.
8. До спільних ознак права і управління в аспекті забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ слід віднести наступне. По-перше, і управлінські, і правові заходи і засоби в сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ мають однакове значення. Право здійснює юридичний, а управління – управлінський вплив на діяльність осіб рядового та начальницького складу з метою створення надійного захисту й охорони життя, здоров‘я, честі, гідності та недоторканості працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ під час виконання ними своїх посадово-функціональних обов‘язків. По-друге, управлінські і правові заходи та засоби фактично мають однаковий об‘єкт регулюючого впливу. Це діяльність працівників ОВС. Однакові є й суб‘єкти управління та правового регулювання. Це: суспільство, держава, керівництво органів внутрішніх справ. До відповідних ознак права і управління в сфері забезпечування безпеки професійної діяльності працівників ОВС, на нашу думку, слід віднести такі з них: елементи механізму права не збігаються з механізмом управління. Механізм права - це сукупність правових засобів, які використовуються в процесі реалізації регулятивної функції права. Механізм же соціального управління включає до себе цілі, принципи, функції, методи управління. Крім цього, те саме стосується системи права і системи управління. Під системою права розуміють побудову права як нормативного утворення, тобто розподіл його на певні частини, що називаються галузями та інститутами права. Під системою ж управління, у вузькому смислі, розуміють сукупність управляючої та керованої підсистем, або сукупність динамічно-пов‘язаних між собою елементів: суб‘єкта управління, об‘єкта управління, каналів прямого та зворотного зв‘язку і навколишнього середовища. Право і управління в сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів, служб та підрозділів мають різнохарактерний вплив на об‘єкти. Правові заходи і засоби, регламентуючи відносини осіб рядового та начальницького складу, самі собою не реалізують їх. Вони реалізуються в процесі управління та організації управлінської діяльності.
9. Поняття небезпеки у професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ слід визначати як сукупність різних за змістом, характером, силою та наслідками впливу умов, об‘єктів, предметів, факторів й процесів, які загрожують безпеці діяльності осіб рядового і начальницького складу й здатні заподіяти шкоду життю, здоров‘ю, честі, гідності та недоторканості останніх в процесі виконання ними посадово-функціональних обов‘язків. Основними видами небезпеки в сфері професійної службово-трудової діяльності працівників ОВС є: потенційна, уявна, провокована та реальна небезпека. Потенційна виникає при будь-якому можливому контакті з негативними якостями об‘єктів чи суб‘єктів ситуації. Уявна є результатом перебільшення чи хибної оцінки негативних якостей ситуації, поведінки конкретних осіб, хибного тлумачення мовних повідомлень. Провокована виникає внаслідок прояву окремих особистісних негативних якостей працівника (агресивність, грубість, жорстокість, пиха, гонор тощо) і відповідної протиправної реакції на них з боку інших осіб. Реальна – це наслідок несприятливої динаміки оперативно-службової ситуації з реальними факторами загрози життю та здоров‘ю працівника. Поняття професійного ризику працівників органів внутрішніх справ належить розуміти в якості необхідної умови їх службово-трудової діяльності, за якої завжди існує ймовірність заподіяння шкоди здоров‘ю, життю, честі, гідності та недоторканості осіб рядового та начальницького складу внаслідок дії тих чи інших небезпечних факторів, об‘єктів, предметів або процесів.
10. Поняття „безпека діяльності працівників органів внутрішніх справ” слід розуміти ширше, ніж забезпечення лише їх особистої безпеки. Безпека діяльності працівників ОВС - явище багатопланове і включає низку взаємопов‘язаних компонентів. До основних з них віднесено: а) економічна безпека – відповідність матеріального забезпечення працівника його об‘єктивним матеріальним потребам; б) правова безпека – відповідність правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ об‘єктивним умовам та завданням цієї діяльності; в) матеріальне-технічна безпека – відповідність матеріально-технічного забезпечення службово-професійній діяльності працівників ОВС, об‘єктивним умовам і завданням останньої; г) соціальна безпека – відповідність соціального статусу органів служб та підрозділів та їх працівників важливості тих правоохоронних завдань, які вони виконують; д) соціально-психологічна безпека – це насамперед відповідність громадської думки про діяльність органів внутрішніх справ об‘єктивним оцінкам їх діяльності та відповідність „образу працівника” реальним професійним та особистісним типам працівників; є) кадрова безпека – відповідність рівня професійної надійності працівників вимогам, які ставляться до особи рядового чи начальницького складу, задач та реальних умов діяльності органів системи Міністерства внутрішніх справ; ж) інформаційна безпека – відповідність можливостей отримання інформації, необхідної для ефективної професійної діяльності, реальній потребі мати таку інформацію для вирішення службових завдань та забезпечення професійної захищеності й особистої безпеки працівників ОВС; з) спеціальна безпека – ефективність спеціальних заходів оперативно-розшукового, контррозвідувального та іншого характеру, дій підрозділів власної безпеки по захисту органів внутрішніх справ від деструктивного впливу злочинного середовища; і) психологічна безпека – відповідність спеціальних заходів, спрямованих на профілактику та попередження психологічної деформації особистості працівника, ступеню реального впливу на нього психотравмуючих факторів, пов‘язаних з професійною діяльністю; и) фізична безпека – відповідність комплексу правових, матеріально-технічних, управлінсько-організаційних та інших заходів, забезпечуючих життя й здоров‘я працівників при вирішенні ними професійних обов’язків, реальним можливостям знизити цей ризик чи небезпеку до об’єктивно можливої межі. Професійна безпека працівників органів внутрішніх справ – це конкретна характеристика самої діяльності. Вона залежить від рівня професійної захищеності, але безпосередньо пов’язана з реальною мірою професійного ризику та здатністю осіб рядового та начальницького складу звести цей ризик до можливої межі при вирішення професійно-службових задач. Цей ризик може мати матеріальний, професійно-моральний, психологічний та фізичний характер. До матеріального ризику відноситься можливість втрати чи пошкодження якихось матеріальних об‘єктів або предметів, які належать органу внутрішніх справ чи працівникові. Професійно-моральний ризик передбачає погрози, шантаж, провокації, втягування працівника в незаконні зв‘язки з злочинними елементами. Ризик психологічний – це можливість отримання психологічних травм, психологічної дестабілізації особистості під впливом стресів та емоційно-психологічних перевантажень, пов‘язаних з професійною діяльністю. Фізичний ризик – це небезпеки для життя і здоров‘я працівника, пов‘язана з його службово-трудовою діяльністю.
11. Сутність службової дисципліни працівників ОВС має двохаспектний склад. Це: а) сукупність правових норм, що встановлюють порядок здійснення службових обов‘язків і прав працівників; б) фактичне дотримання ними цих норм або правомірна поведінка при виконанні останніми службових повноважень. Правові норми, що регламентують службову дисципліну працівників органів внутрішніх справ, поділяються на такі групи: норми, що регулюють службові обов'язки і права працівників органів внутрішніх справ; норми, що визначають методи забезпечення службової дисципліни; норми, що регулюють засоби заохочення працівників; норми, що встановлюють заходи впливу за порушення службової дисципліни; норми, що регулюють процедуру (порядок) підтримання і зміцнення службової дисципліни (дисциплінарно-процесуальні). Водночас, службова дисципліна не зводиться тільки до правових відносин, правової свідомості, правових норм, спрямованих на зміцнення правопорядку в країні та її інститутах і організаціях. Вона включає в себе також і ті соціальні, моральні, політичні, психологічні зв‘язки і відносини, соціальні і моральні норми, що забезпечують зміцнення громадського порядку, форм діяльності людей, які сприяють ефективному досягненню цілей державних організацій, установ, інститутів. У зв‘язку з цим включення до механізму забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ соціальних і психологічних факторів – важливий інструмент поліпшення стану дисципліни в підрозділах органів внутрішніх справ. Поняття службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ слід визначити як встановлений нормами права порядок взаємовідносин учасників службово-трудових відносин, що забезпечує ефективну діяльність осіб рядового та начальницького складу щодо захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, створює необхідні умови для створення надійної системи безпеки діяльності працівників ОВС.
12. Усі умови внутрішнього порядку, які впливають на стан службової дисципліни, а, відповідно, й ефективність функціонування працівників ОВС та надійність системи безпеки діяльності останніх слід типологізувати за наступними групами. 1. Умови оперативно-службової діяльності, які включають дотримання вимог психофізіології праці; дотримання вимог ергономіки праці; дотримання вимог естетики робочого місця; забезпечення безпеки оперативно-службової діяльності. 2. Умови, які характеризують стан службової дисципліни, а саме: характер групових і міжособистісних відносин у підрозділах; характер відносин між начальниками і підлеглими; рівень конфліктності і стресовості в підрозділах і службах; дотримання моральних норм взаємовідносин серед працівників; характер відносин між організацією і громадськими утвореннями органів внутрішніх справ. 3. Умови, які передбачають вияв впливу кадрової політики в органах внутрішніх справ на стан службової дисципліни. Сюди відносяться проблеми, пов‘язані з аналізом: порядку підбору, вибору, навчання, переміщення, звільнення працівників органів внутрішніх справ; інформаційного забезпечення апаратів по роботі з персоналом; профорієнтації, адаптивної роботи, роботи щодо професійної, соціальної і психологічної ресоціалізації; механізму, службового просування. 4. Умови, які включають такі питання планування роботи з працівниками ОВС: наявність продуманої стратегії кадрового забезпечення органів внутрішніх справ; відповідність наявного персоналу штатному розкладу підрозділів; порядок оцінки кандидатів на вакантні посади; механізм оцінки якостей працівника органів внутрішніх справ. 5. Умови розвитку працівників ОВС: бази для бойової, професійної, службової підготовки; системи з перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ; робота з резервом на висунення; забезпечення професійної та соціально-психологічної адаптації нових працівників. 6. Умови, що належать до системи мотивації оперативно-службової діяльності, яка включає: порядок формування оперативно-службової діяльності; оцінку результатів оперативно-службової діяльності; засоби морального заохочення; застосування нестандартних форм заохочення ефективної оперативно-службової діяльності. 7. Умови, пов'язані з юридичним забезпеченням службових відносин: узгодження розпорядчих документів, які стосуються питань зміцнення службової дисципліни; правове забезпечення оперативно-службової діяльності працівників; правовий захист працівників ОВС. 8. Умови, пов‘язані з розвитком соціальної інфраструктури підрозділів: організація харчування працівників ОВС; забезпечення працівників продуктами, пайками, обмундируванням; організація житлово-побутового обслуговування; розвиток культури і виховання працівників ОВС; забезпечення охорони здоров‘я і відпочинку працівників ОВС; забезпечення дитячими установами; попередження і профілактика конфліктів і стресів у підрозділах; транспортне обслуговування працівників. 9. Умови, пов‘язані з питаннями розробки нових кадрових структур для роботи з персоналом, які забезпечували б зміцнення службової дисципліни.
13. Професіоналізм працівників органів внутрішніх справ - це принцип організації та функціонування державної служби в них органах, службах та підрозділах. Це не лише одна з основних вимог, яка визначає формування та практичну діяльність працівників ОВС, але й необхідна правова умова, без виконання якої неможливе отримання права на здійснення посадово-функціональних завдань і повноважень. Уявляється, що основними ознаками такого принципу є: а) компетентність працівників органів внутрішніх справ – знання ними справи, наявність необхідної освіти, навичок в роботі, вивчення та завдання передового досвіду; б) систематичне якісне виконання працівниками різних завдань, прийняття обґрунтованих рішень, стабільність службово-трудових відносин, відчуття сталості і корисності службово-трудової діяльності; в) ротація працівників, що забезпечує динамізм в системі органів внутрішніх справ, удосконалення способів, прийомів та методів професійної діяльності; г) вміння застосування засобів і заходів безпеки діяльності осіб рядового та начальницького складу в процесі виконання ними посадово-функціональних обов’язків.
14. Для полегшення в користуванні та ефективного застосування правових приписів, масив нормативно-правових актів, покликаний регулювати службово-трудові відносини в сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, має бути певним чином структурованим і впорядкованим. Це завдання може бути вирішеним лише за допомогою систематизації нормативно-правових актів. Систематизація нормативно-правового забезпечення безпеки професійної діяльності працівників ОВС потрібна, по-перше, для його подальшого розвитку. Аналіз і обробка діючих нормативно-правових актів, групування правових приписів за певною схемою, створення внутрішньо єдиної системи актів є необхідною умовою ефективності загальної та відомчої правотворчості, сприяє ліквідації прогалин і протиріч у досліджуваному різновиді нормативно-правового забезпечення. По-друге, вона забезпечує зручність при реалізації нормативних приписів, можливість оперативно знаходити і правильно тлумачити потрібні для конкретної ситуації норм. Нарешті, систематизація є необхідною передумовою цілеспрямованого та ефективного правового виховання працівників органів внутрішніх справ, загальнотеоретичних та прикладних наукових досліджень, навчання курсантів і слухачів у відомчих закладах освіти. Систематизація нормативно-правового забезпечення безпеки професійної діяльності працівників ОВС має здійснюватись за допомогою інкорпорації та кодифікації. Інкорпорації нормативно-правових актів, покликаних забезпечити регулювання відносин в сфері безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, притаманне вирішення тактичних завдань систематизації даного нормативного матеріалу, а кодифікації - стратегічних. Інкорпорація відіграє допоміжну роль щодо кодифікації нормативно-правових актів. Результатом інкорпорації є зовнішнє опрацювання чинного законодавства, а кодифікації - внутрішнє. Завдання інкорпорації нормативно-правового масиву з питань забезпечення безпеки професійної діяльності сьогодні полягає у підготовці Міністерством внутрішніх справ України відповідних збірників нормативних актів. Зовнішня обробка розглядуваного нормативно-правового матеріалу мусить відбуватися, на наш погляд, у двох варіантах: у хронологічному та предметному. Постійне видання таких збірників (хоча один раз на рік), вирішить багато актуальних завдань: а) забезпечить правову освіченість працівників органів, служб та підрозділів; б) поліпшить проведення в життя нормативних приписів; в) зменшить випадки видання наказів, інструкцій та інших документів правового характеру, які суперечать діючому законодавству; г) виключить можливість прийняття дублюючих один одного актів; д) дозволить своєчасно виявляти відмінені акти або акти, які фактично втратили силу, вносити в чинні акти доповнення і зміни; е) створить об’єктивні передумови для правильного застосування правових норм, подальшого зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Аналіз сучасної ситуації, що склалася в сфері організаційно-правового регулювання питань безпеки діяльності працівників ОВС свідчить про необхідність здійснення кодифікації нормативно-правового матеріалу в даній галузі. Результатом такої кодифікаційної роботи мусить бути Положення про забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ. Цей нормативно-правовий акт повинен в вирішувати усі важливі питання захисту й охорони права працівників органів внутрішніх справ на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканість. Структура даного нормативного акту обов’язково повинна містити наступні розділи: преамбула; терміни; загальні положення; право працівників органів внутрішніх справ на безпеку професійної діяльності; суб’єкти та об’єкти забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС; механізм забезпечення безпеки служби і праці працівників; особливості забезпечення безпеки діяльності осіб рядового та начальницького складу; відповідальність за порушення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ; заключні положення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. - Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
2. Буданов А.В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел. – М.: Академия МВД России, 1997. – 132 с.
3. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія /За заг. ред. Бандурки О.М. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 287 с.
4. Долгова А.И, Серебрякова В.А., Королева М.В. Неблагоприятные тенденции преступности в России, их причины и меры борьбы с ними //Изменения в преступности и проблемы правопорядка. – М: Криминологическая ассоциация, 1994. – С.3 – 21.
5. Ковалев Е.Е. Радиационный риск на Земле и в космосе. – М.: Атомиздат., 1976. – 135 с.
6. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – Ст.141.
7. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
8. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Дис…д-ра юрид.наук: 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право.- Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 420 с.
9. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 1991.– №4. – Ст.20.
10. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22 . – Ст.303.
11. Про підсумки роботи органів внутрішніх справ за 2000 рік та завдання відповідно до вимог Президента України, Уряду щодо поліпшення боротьби зі злочинністю та посилення охорони громадського порядку: Рішення колегії МВС України №9 Км/1 від 18.12.2000 р.. – К.: МВС України, 2000 – 22 с.
12. Про оголошення рішення колегії МВС України «Про стан професійної підготовки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ України та заходи щодо їх вдосконалення відповідно до завдань Президента України з питань забезпечення належного громадського порядку та протидії злочинності в державі»: наказ МВС України №759 від 21 жовтня 2000 р. – К.: МВС України, 2000. – 120 с.
13. Рабінович П.М. Права людини: діалектика універсалізації найменувань та урізноманітнювання змісту й меж // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №3. – С. 3-9.
14. Рабінович П.М. Права людини: концептуальні засади // Права людини і громадянина: Проблеми реалізації в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1988. – С.3 – 28.
15. Тацій В.Я. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини – головний конституційний обов’язок демократичної, правової, соціальної держави // Вісник Академії правових наук України. – 2000.– №4. – С.3 – 18.
16. Ямковий В.І Реалізація права на судовий захист прав і свобод людини в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001 – Спецвипуск. – С.84 – 86.
17. Общая теория прав человека / под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
18. Шмидт-Асман Е. Правовое государство //Государственное право Германии. - В 2 т. -Т.1. – М: Юрист, 1994. – С.42 – 84.
19. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навчальний посібник. - К.: Атака, 1999. – 208 с.
20. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
21. Ершов Ю.Г. Философия права (материалы лекций). – Екатеринбург, 1995.- 431 с.
22. Явич Л.С. Сущность права. - Л.: Издательство ЛГУ, 1978. – 286 с.
23. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: вид-во “Поліграфіст”, 2002. – 416 с.
24. Скомороха В. Права людини на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування та конституційне правосуддя // Право України. - 2002 - №6. - С.3-9.
25. Государственное право Германии // Сокращенный перевод немецкого семитомного издания. - В 2т. - Т.1. - М.: Юрист, 1994.- С.60-71.
26. Магновський І. Конституційно-правовий статус особи // Право України. - 2002.- №7. - С.18-21.
27. Кравченко Ю.Ф. Проблеми забезпечення прав і свобод людини в діяльності міліції України // Вісник Університету внутрішніх справ. - 2000.- №11. - С.3-9.
28. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини // Право України. - 2001. - №1. - С.34-36.
29. Рабинович С. Права людини і соціальна доктрина католицької церкви // Вісник Академії правових наук України. - 2001.- №1.- С.154-167.
30. Хальота А.Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина // Право України. - 2000. - №8. - С.55-57.
31. Теченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. - 2003. - №5 - С.47-51.
32. Рабинович С. Поняття прав людини у природно-правовій думці неотомізму // Вісник Академії правових наук України. - 2003.- №1 - С.114-124.
33. Негодченко О.В. Концепція захисту прав і свобод людини в адміністративно-юрисдикційній діяльності міліції // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - №21. - С.8-13.
34. Гальченко В. Сучасні проблеми захисту прав людини в Україні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: УАДУ, 2002. - Вип.1 - С.301-311.
35. Головатий С. Демократія в Україні ще тільки зароджується // Український часопис прав людини. - 1995.- №1 - С.10-14.
36. Національна безпека і оборона. - 2000.- №5. - С.6-7.
37. Козлова Е.И. Кутафин О.С. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. - М.: Юрист, 1996. - 480 с.
38. Конституційне право України // за ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 1999 – 736 с.
39. Конституционное право: Учебник // за ред. А.Е.Козлова.-М.: Изд-во БЕК, 1996.- 464 с.
40. Хальота А Методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації прав людини// Право України. - 2001.- №5. - С.43-46.
41. Матузов Н.И. Личность. Право. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права.- Саратов, 1972.- 218 с.
42. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини та громадянина // Право України. – 2002 - №5. - С.37-41.
43. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч.посіб.- Ч.1- К.: Наукова думка, 1998. - 168 с.
44. ЛоккДж. Опыты о человеческом разумении. - В 3т.- Т.1.- М.: Мысль, 1985. - 535 с.
45. Максимов С.І. Концепція прав людини Дж.Локка як вияв сили і слабкості класичної теорії природного права.// Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк: вид-во Донецького інституту внутрішніх справ. – 2002. - №1. - С.3-10.
46. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. Политико-правовое положение трудящихся в Европейском сообществе/ Пер.с англ.-М.: Изд-во МГУ, 1995.- 176 с.
47. Государственное прав Германии - В 2т. -.-Т.2.- М. : ИГП РАН , 1994. - 462 с.
48. Юлдашов О. Природно-правова цінність категорії “гідність людини” як підґрунтя будь-якого реформування (до проблем принципів державотворення) // Вісник Академії правових наук. - 2002. - №1.- С.92-99.
49. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень.- Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 158 с.
50. Шость Н.В. Конституція України: права і свободи громадян. - К.: Юринком Інтер, 1998. - 98 с.
51. Чорнооченко С.І Право на свободу та особисту недоторканість фізичних осіб в Україні: проблеми здійснення та захисту // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002.- №17. - С.72-77.
52. Зеленецький В.С., Куркин М.В. Поняття безпеки та її забезпечення суб’єктами кримінального процесу// Вісник Університету внутрішніх справ. – 1992 - Вип. 2. - С.84-86.
53. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2003. - 207 с.
54. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник.-К.: Знання, 1999.- 184 с.
55. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. - Суми: Університетська книга, 1999. – 301 с.
56. Безопасность жизнедеятельности: Учебник/ Под ред.Е.А.Арустамова. - М. : Издательский дом “Дашков и К”, 2001. - 678 с.
57. Буданов А.В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел. - М.: Академия МВД России, 1997.- 132 с.
58. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків: Науково-практичні рекомендації/ Г.Ю.Юхновець, В.Г.Андросюк, Л.І.Казіміренко – К.: Вид-во Нац. Акад. внутр. справ, 1999 – 71 с.
59. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія. - К.: НАВСУ,1997.- 191 с.
60. Матюхіна Н.П. Забезпечення особистої безпеки персоналу органа внутрішніх справ: основні підходи // Вісник Університету внутрішніх справ.-2000. - №19. - С.63-72.
61. Управлення персоналом организации: Учебник / Под. ред. А.Я.Кибанова.- М.: ИНФРА* М, 1997 - 512 с.
62. Юриста О. Суб’єкти правоохоронних відносин// Право України.-1998. - №2. - С.73-75.
63. Административное право. Общая и особенная части: Учебник / Под.ред. А.П.Корнева. -М.: МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
64. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. А.М. Бандурки. - Х.: Ун-т внутр. дел, 1999. - 350 с.
65. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія/ За заг. ред. О.М. Бандурки. -Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2002. – 336 с.
66. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально - методичний посібник. - Одеса: Юрид. літ., 2002. - 320 с.
67. Адміністративне право України/ За ред. Ю.П.Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
68. Овсенко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под.ред. Г.А.Туманова –М.: Юрист, 1999 - 448 с.
69. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник /Кол.авт.: І.П.Голосніченко, В.І.Шакун, І.Г.Кириченко та ін. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995.- 177 с.
70. Перевозчиков О.В., Сухарев В.Ф. Цели, задачи и функции органов внутренних дел.: Лекція. - М.: Академія МВД СССР, 1989.- 18 с.
71. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Х.: Основа, 1996.- 398 с.
72. Пахар І.В. Умови праці в органах внутрішніх справ як соціальна категорія // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002.-№18.- С.491-494.
73. Виноградов М.В. Проблемы распространенности, диагностики и профилактики психических расстройств среди личного состава органов внутренних дел. - М.: МВД СССР, 1982. - 121 с.
74. Андросюк В. Коли ситуація екстремальна //Іменем Закону.-1996.- № 44-45. - С.38-42.
75. Надаенко В.С. Организационно-правовое обеспечение личной безопасности работников органов МВД Украины //Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - №8. - С.80-84.
76. Мартыненко О.А. Профессиональная деформация сотрудников ОВД: роль стрессовых факторов // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999.- №8. - С.151-155.
77. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Медведєв В.С. Професійна психологія в ОВС. Загальна частина: Курс лекцій. - К.: УАВС, 1995. - 111 с.
78. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология. - М: Юрид. лит., 1991.- 464 с.
79. Васильев В.Л. Юридическая психология. - М.: Юрид. лит., 1991.- 418 с.
80. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юрист, 1998.- 488 с.
81. Про стан та заходи щодо удосконалення професійної підготовки, зміцнення дисципліні і законності серед особового складу органів внутрішніх справ України: Рішення колегії МВС України № 6 Км/2 від 15 липня 1997 року. - К.: МВС України, 1997. – 11 с.
82. Про стан роботи стосовно забезпечення особистої безпеки працівників міліції ГУ МВС, УМВС в областях, УМВСТ та покарання винних: наказ МВС України № 159 від 13 березня 1998 року. - К.: МВС України, 1998. - 4 с.
83. Про серйозні недоліки в організації професійної підготовки та забезпечення безпеки особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ України: наказ МВС України №728 від 21 жовтня 2000 року. - К.: МВС України, 2000. - 5 с.
84. Про зміцнення законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України та заходи щодо вдосконалення системи і порядку реагування на загострення оперативної обстановки в регіонах у зв’язку зі скоєнням особовим складом резонансних надзвичайних подій: наказ МВС України № 62 від 25 січня 2001 року. - К.: МВС України, 2001. - 26 с.
85. Про результати раптових перевірок стану службової підготовки особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ УМВС України в Полтавській області і на Південній залізниці та покарання винних: Наказ МВС України № 441 від 14 травня 2002 року - К.: МВС України, 2002 - 4 с.
86. Самигин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. - Ростов н/Д .: Феникс, 1997.- 480 с.
87. Кин Е.В. Профессиональная деформация сотрудника ОВД, пути и средства её профилактики и устранения // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - №8. - С.164-166.
88. Скриль С.А. Теоретические проблемы эффективности законодательства в сфере государственного управления: дисс…канд.юрид.наук: 12.00.07: теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. - К., 2001. - 194 с.
89. Дрейшев В.В. Правотворческие отношения в советском государственном управлении. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 175 с.
90. Цвєтков В.В. Державне управління як основний різновид соціального управління //Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. - К., 1998. - С.17-37.
91. Лукаш С.С. Нормативно-правове забезпечення ефективності управл