АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Краткое описание

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні триває поступова переоцінка, переосмислення політико-правових ідей та цінностей, відбувається процес оновлення системи права, її галузей та інститутів, трансформація практики правозастосування. Становлення ринкових відносин, формування нового правового простору, зміна соціальних пріоритетів призводять до необхідності по-новому, більш ґрунтовно, дослідити усталені правові інститути, які створюють фундамент правової системи та забезпечують належний рівень функціонування правових відносин в країні.
В період формування правової держави значну роль відіграє один з основних інститутів адміністративного права – інститут адміністративної відповідальності. Концепція адміністративної реформи в Україні, основні положення якої схвалені Указом Президента України від 22 липня 1998 року "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні", поряд з іншими заходами, передбачає реформування адміністративного законодавства взагалі та інституту адміністративної відповідальності, зокрема. Чільне місце в системі інституту адміністративної відповідальності посідають адміністративні стягнення.
Актуальність проблем адміністративних стягнень ґрунтується на певних факторах: 1) економічному  побудова ринкової економіки потребує державного регулювання господарських відносин конкретними правовими засобами, в той же час коло цих засобів, підстави застосування та їх види мають визначатися на законодавчому рівні; 2) політичному  необхідність створення та підтримки режиму законності в сфері виконавчої влади, з метою забезпечення захисту в адміністративно-правових відносинах умов для належної реалізації прав та свобод громадян; 3) нормативно-правовому  створення в Україні, нового та реформування чинного адміністративного законодавства має відбуватися на підставі науково обґрунтованого врахування тих соціальних, економічних, політичних змін, що відбуваються, з метою створення ефективного правового механізму захисту суспільних відносин.
Хоч проблематика адміністративних стягнень є однією з ключових у змісті інституту адміністративної відповідальності, проте вона, за звичай, не досліджувалась окремо від інших правових явищ. Усталені підходи та положення тривалий час не оновлювалися, що не найкращим чином відобразилося на законотворенні.
Різні аспекти адміністративної відповідальності в тому числі і адміністративних стягнень тією чи іншою мірою висвітлювались в роботах українських вчених–адміністративістів: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.П. Бондаренко, Ю.П. Битяка, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Є.Б. Кубка, А.Т. Комзюка, Д.М. Лук’янця, І.В. Мартьянова, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, І.А. Тимченко, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.І. Шишкіна, О.М. Якуби та інших вчених. Проблематику адміністративних стягнень розглядали в своїх роботах і російські вчені: О.В. Агєєва, О.П. Альохін, Д.М. Бахрах, Ю.М. Козлов, Б.М. Лазарєв, Д.М. Овсянко, І.І. Вєрємєєнко, М.І. Єропкін, А.П. Шергін, В.А. Юсупов та деякі інші.
Водночас треба зауважити, що навіть, коли питання адміністративних стягнень підіймалися, їх висвітлення та дослідження найчастіше провадилося в межах приписів чинного законодавства, яке на сьогодні не відповідає належною мірою вимогам реформування українського адміністративного права, його гармонізації зі стандартами європейського законодавства.
Наукові дослідження недостатньо спрямовувалися на концептуальне осмислення тенденції правових змін, на нові явища у законотворенні та практиці правозастосування. Так, відсутнє чітке визначення природи фінансових та інших економічних санкцій, не передбачених чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Потребує більш ґрунтовного вивчення та дослідження сама сутність адміністративних стягнень, їх характерні особливості, функції, мета застосування, характерні риси й інші загальні та спеціальні характеристики, за якими вони вирізняються серед широкого кола державних примусових заходів. Визначення правового поняття адміністративного стягнення, окреслення характерних ознак дасть змогу в кожному спірному питанні за допомогою аналізу, порівняння та співвіднесення зрозуміти з яким явищем ми маємо справу, до якого правового інституту чи підінституту воно відноситься, і які правила мають застосовуватись при його реалізації.
Потребують оновлення теоретичні засади видового розрізнення адміністративних стягнень, виділення ознак, за якими стягнення відносяться до того чи іншого виду чи кваліфікаційної групи, з’ясування правового та теоретичного підґрунтя застосування до особи, винної у вчиненні адміністративного проступку двох видів адміністративних стягнень. На особливу увагу заслуговують питання застосування адміністративних стягнень, а саме: підстави, принципи застосування, процесуальні правила, компетенція та повноваження державних органів, строки, в межах яких до винної особи може бути застосоване адміністративне стягнення та інші.
Зазначеними потребами адміністративно-правової науки та практики правозастосування пояснюється актуальність обраної теми дисертаційного дослідження. Зміна пріоритетів держави, виведення на перший план людини, її інтересів прав та обов’язків має отримати відповідне відображення в фундаментальних правових інститутах.
Мета та основні завдання дослідження. Метою даного дисертаційного є вироблення теоретичних підходів до визначення правової природи адміністративних стягнень, підстав, принципів і механізму їх застосування та підготовка висновків і пропозицій щодо удосконалення відповідної законотворчої та правозастосовчої практики.
Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження вирішувалися такі завдання:
на підставі співвіднесення понять “адміністративний примус”, “адміністративна відповідальність”, “адміністративно-правова санкція”, “адміністративне стягнення” виявити сутнісні риси адміністративного стягнення, які дозволяють провести відмежування їх від інших адміністративно-правових санкцій;
обґрунтувати місце адміністративних стягнень серед широкого кола правових санкцій, передбачених чинним законодавством, в тому числі і економічних, а також спільні ознаки, що характеризують родову належність відповідних санкцій до заходів адміністративної відповідальності;
виокремити видові групи адміністративних стягнень, визначити критерії їх класифікації за окремими ознаками;
дати оцінку нормативного масиву, що складає правову основу застосування адміністративних стягнень;
узагальнити перелік та розкрити зміст принципів застосування адміністративних стягнень;
виробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань регламентації та застосування адміністративних стягнень.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є сукупність правових норм і відносин, що складають зміст інституту адміністративної відповідальності. Предметом дисертаційного дослідження є система адміністративних стягнень, передбачених законодавством України, та правове регулювання відносин, пов’язаних з їх застосуванням.
Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі всього дисертаційного дослідження використовувалися загальнонауковий діалектичний метод, а також похідні від нього методи (зокрема, системний метод, метод структурно-функціонального аналізу  при дослідженні правової природи адміністративних стягнень). Спеціально-наукові методи – формально-нормативного аналізу, порівняльно-правовий та інші застосовувалися при визначенні правової природи економічних санкцій та виділенні їх характерних ознак. Теоретичну базу дослідження складають здобутки загальної теорії держави та права щодо юридичної відповідальності та правових санкцій, а також відповідні дослідження вчених-адміністративістів О.В. Агєєвої, О.П. Альохіна, В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, А.С. Васильєва, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Копєйчикова. Є.Б. Кубка, В.М. Марчука, І.М. Пахомова, В.Ф. Опришка, В.Ф. Сіренка, А.О. Селіванова, М.Ф. Селівона, О.Ф. Фрицького, І.І. Вєрємєєнко, М.І. Єропкіна, А.П. Шергіна, Ю.С. Шемшученка, В.В. Цвєткова, В.А. Юсупова та деяких інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в сучасній юридичній науці України з урахуванням накопиченого теоретичного та практичного досвіду проведено цілісне дослідження адміністративних стягнень як відносно самостійного правового явища з метою вироблення нового погляду на їх місце в системі адміністративно-правових санкцій та обґрунтування висновків і рекомендацій щодо удосконалення відповідного законодавства та практики його застосування.
У межах здійсненого дослідження одержані наступні наукові результати, які мають наукову новизну або містять суттєві ознаки новизни.
1. Вироблено відмінне від існуючих в юридичній літературі авторське тлумачення поняття адміністративного стягнення, що характеризує його як покарання, закріплене санкцією порушеної правової норми чи норми, яка забезпечує її захист та застосовується органами адміністративної юрисдикції до особи, що вчинила адміністративний проступок.
2. Визначено сукупність ознак, за якими з широкого кола санкцій, в тому числі економічних і фінансових, виокремлюється родова група адміністративних стягнень, віднесення до якої можливе лише за умов відповідності наступним вимогам: а) санкції застосовуються за порушення адміністративних правовідносин чи правовідносин, що охороняються нормами адміністративного права; б) санкції застосовуються органами, наділеними адміністративно-юрисдикційними повноваженнями; в) санкції носять карний характер.
3. Наведено додаткову аргументацію висновку щодо неправомірності встановлення та регулювання питань застосування адміністративних стягнень підзаконними актами та запропоновано законодавчо закріпити положення про обмеження повноважень органів адміністративної юрисдикції щодо уточнення та роз’яснення законів України з питань застосування адміністративних стягнень шляхом деталізації відповідних приписів в цих законодавчих актах.
4. Обґрунтовано необхідність чіткого законодавчого закріплення ознак, за якими розмежовуються основні та додаткові адміністративні стягнення, з виокремленням як ключової ознаки мети їх застосування.
5. Узагальнено перелік та розкрито зміст принципів застосування адміністративних стягнень, обґрунтовано необхідність їх визначення безпосередньо в КпАП України.
6. Обґрунтовано пропозиції щодо необхідності закріплення строків застосування адміністративних стягнень не лише до фізичних, а й до юридичних осіб. Зокрема запропоновано законодавчо закріпити наступні критерії визначення строків: з дня вчинення правопорушення; з дня виявлення правопорушення при триваючому правопорушенні; з дня проведення уповноваженими державними органами, спеціально передбачених законом заходів контролю, якщо правопорушення не могло бути виявлене іншим чином, але не пізніше законодавчо встановленого терміну для проведення таких заходів.
7. Дістало подальший розвиток дослідження питання відмежування адміністративного правопорушення та проступку та запропоновано додаткову авторську аргументацію такого розмежування.
8. Сформульовано пропозиції щодо законодавчого врегулювання низки нерозв’язаних питань практики застосування адміністративних стягнень. Зокрема, щодо положення, згідно якого у випадку, коли санкція правової норми містить декілька видів стягнень, хоча б одне з яких повинно застосовуватися судом, то така справа має виключно судову підвідомчість. Запропоновано також скасувати частину третю ст. 328 Митного Кодексу України (від 11.07.2002 р.), оскільки її положення суперечать ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, змінюють строки застосування одного з видів адміністративного стягнення  конфіскації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в законотворчій діяльності з метою усунення існуючих недоліків у практиці застосування адміністративних стягнень.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у подальшій науковій роботі за напрямами вивчення правової природи адміністративних стягнень, адміністративної відповідальності, дослідження особливостей застосування та оскарження адміністративних стягнень, проблем вдосконалення адміністративно-юрисдикційних органів, а також у навчальному процесі при викладанні спеціальних курсів “Адміністративні стягнення за законодавством України: види та підстави застосування”, “Адміністративна відповідальність фізичних та юридичних осіб” чи в загальному курсі “Адміністративне право”.
Апробація і публікація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях. Зокрема, на конференціях: “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування”, що відбулася 25-27 травня 2000 р., м. Суми; “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем”, що відбулася 17-20 жовтня 2000 р., м. Київ; “Становлення і розвиток правової системи України”, що пройшла 21 березня 2002 р., м. Київ. Тези всіх доповідей опубліковано.
Наукові результати дослідження використовувалися автором при викладанні спеціального курсу “Адміністративна відповідальність фізичних та юридичних осіб” у Київському університеті права.
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 211 сторінок, в тому числі перелік джерел містить 20 сторінок (205 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

В ході дослідження правової природи, характерних ознак, підстав та принципів застосування адміністративних стягнень, їх взаємодії та взаємозв’язку з іншими правовими інститутами автор дійшов наступних висновків.
За загальним правилом, адміністративно-правові санкції спрямовані на охорону та забезпечення належного дотримання правових норм. Натомість адміністративні стягнення мають місце лише після порушення, недотримання встановлених правил поведінки, фактично забезпечуючи захист вже порушеної правової норми. З огляду на це, вбачається, що головною метою застосування адміністративних стягнень, поряд з профілактичним впливом та попередженням майбутніх правопорушень, є покарання правопорушника.
Окресливши декілька підходів до розгляду адміністративних стягнень, автором обрано підхід, згідно з яким адміністративне стягнення визначається як певне покарання, закріплене санкцією правової норми. Таким чином, адміністративне стягнення  це покарання, зафіксоване в санкції порушеної правової норми чи норми, яка забезпечує її захист, що застосовується в адміністративному порядку органами адміністративної юрисдикції до особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Суспільні відносини, на захист яких спрямоване застосування адміністративного стягнення, не обмежуються лише управлінськими відносинами. Коло цих відносин значно ширше, вони формуються як в управлінській сфері, так і поза її межами. Водночас захист цих відносин забезпечують органи, наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями (як органи виконавчої влади так і органи правосуддя).
Автор розглядає адміністративне стягнення як складовий елемент змісту інституту адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність  це правовий механізм застосування адміністративно-юрисдикційними органами до особи, що вчинила адміністративний проступок, покарання (адміністративного стягнення), передбаченого санкцією правової норми, що порушена, або норми, що забезпечує її захист, з метою покарання суб’єкта неправомірної поведінки, її попередження, а також профілактичного впливу на правопорушника. До елементів цього правового інституту включаються декілька обов’язкових складових елементів:
а) законодавчо закріплений порядок застосування адміністративного стягнення;
б) вчинення протиправного діяння (бездіяльності)  адміністративного проступку;
в) суб’єкт адміністративного проступку;
г) покарання – адміністративне стягнення;
д) орган, наділений адміністративно юрисдикційними повноваженнями.
Автор підтримує позицію деяких науковців, відповідно до якої юридичні особи, поряд з фізичними особами, можуть зазнавати примусового впливу з боку уповноважених органів у разі вчинення адміністративного проступку в формі адміністративного стягнення.
Обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення положення, яким би обмежувалися повноваження органів, наділених правом застосування адміністративних стягнень за вчинення адміністративних проступків щодо уточнення, роз’яснення та тлумачення законів України. Це зумовлено тим, що за Конституцією України відповідні повноваження надані виключно Конституційному суду України. Крім того, орган якому делеговано каральну функцію, а саме застосування адміністративних стягнень, не може одночасно контролювати належне дотримання встановлених правил поведінки і роз’яснювати правові норми, якими ці правила закріплені, та на підставі яких цей орган має здійснювати відповідну функцію.
Автор виділяє узагальнені ознаки, за якими ідентифікує так звані економічні санкції як адміністративні стягнення.
Потребує нового підходу визначення правомірності застосування до осіб, що вчинили адміністративний проступок, декількох адміністративних стягнень.
Базуючись на аналізі наявних теоретичних досліджень, вказує на єдність правової природи всіх адміністративних стягнень і на те, що ні законодавець, ні науковці не наділяють додаткові адміністративні стягнення якимись специфічними особливостями. Тож на сьогодні не можна говорити про те, що виступаючи як додаткові стягнення втрачають свої каральні властивості. Це підтверджується й тим, що законодавець закріпив положення, відповідно до якого додаткові стягнення (зокрема конфіскація та оплатне вилучення) можуть виступати і як основні. Водночас наголошується, що логічним є критерій відмежування основних та додаткових стягнень за метою їх застосування, а точніше за тим наслідком, який передбачає законодавець у випадку застосування того чи іншого стягнення.
Застосування поряд з основними стягненнями додаткових передбачає, на думку автора, поряд з покаранням правопорушника, ще й усунення умов для подальшого вчинення правопорушень, носить компенсаційний характер або має на меті позбавлення незаконно отриманих вигод. Чітке розмежування основних та додаткових стягнень за вказаними ознаками дає можливість при їх застосуванні дотримуватися принципу доцільності та відповідності провини та покарання. В іншому випадку, можна дійти висновку, що при застосуванні основного та додаткового стягнення, які в свою чергу виступають самостійними видами адміністративних стягнень і є адміністративно-правовим примусом, на особу накладається два покарання, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 61 Конституції України.
Автор пропонує вирішити це питання шляхом чіткого законодавчого закріплення ознак, за якими відмежовуються основні та додаткові стягнення та мета їх застосування.
Проведене дослідження показало, що на сьогоднішньому етапі розвитку правової системи України єдиною підставою для застосування адміністративного стягнення є вчинення особою адміністративного проступку. Адміністративний проступок виділяється з певного кола антисуспільних діянь ( дії чи бездіяльності ) за характерними ознаками, передусім, за сукупністю законодавчо окреслених правових ознак, притаманних саме цьому діянню (дії чи бездіяльності) та передбачуваністю карності. Таким чином, запропоновано розмежувати адміністративні правопорушення, що не є карними та проступок (карне правопорушення), за вчинення якого передбачено застосування покарання у вигляді адміністративного стягнення. З огляду на це слід визначити адміністративний проступок як діяння (дію або бездіяльність), що характеризується сукупністю правових ознак, закріплених законом, притаманних лише йому, спрямоване на порушення адміністративних правовідносин чи відносин, що охороняються нормами адміністративного права, за вчинення яких передбачено застосування адміністративного покарання.
Застосування адміністративних стягнень має спиратися на єдині, законодавчо закріплені, чітко визначені, незмінні положенняпринципи. Їх закріплення та дотримання є однією з гарантій забезпечення прав учасників юрисдикційного провадження. Законодавче закріплення основних принципів застосування адміністративних стягнень є першим і важливим кроком для закладення основи побудови взаємовідносин між громадянами, юридичними особами та відповідними органами управління на засадах поваги один до одного, та до встановлених правил поведінки. Пропонуємо нормативно закріпити наступні принципи застосування адміністративних стягнень: законності, рівності всіх перед законом та органом, що вирішує справу, індивідуалізації покарання, об’єктивності та неупередженості, презумпції невинуватості, невідворотності застосування адміністративного стягнення до особи, відносно якої було доведено винність та протиправність поведінки, пропорційності провини та покарання, усунення подвійності покарання, чинності законодавства, що регулює питання адміністративної відповідальності.
Враховуючи специфіку суб’єктів застосування адміністративних стягнень, автор вважає, що в подальшому за органами виконавчої влади та судами загальної юрисдикції має бути збережена каральна функція. Враховуючи також, що відсутній єдиний нормативний акт, який би регламентував процесуальну діяльність як органів правозастосування, так і органів правосуддя, нагальною є потреба в прийнятті Кодексу адміністративних процедур.
У свою чергу, в ньому має бути вирішена проблема розмежування їх компетенції у випадках, коли санкції правових норм передбачають застосування декількох покарань різної підсудності. На думку автора, логічним є законодавче закріплення положення, відповідно до якого, у випадку, коли санкція правової норми містить декілька видів стягнень, хоча б одне з яких має застосовуватися судом, то така справа має виключно судову підсудність.
Проведене дослідження свідчить, що відсутнє не тільки теоретичне обґрунтування процесуальних строків притягнення до адміністративної відповідальності юридичних та фізичних осіб, а й законодавчо не узагальнено та не систематизовано критерії визначення цих строків. Що ж до юридичних осіб, то в більшості законодавчих актів вони взагалі не передбачені. Строки притягнення до адміністративної відповідальності фізичних осіб хоча і визначені ст. 38 КпАП України, можуть змінюватися іншими законодавчими актами, наприклад, Митним кодексом України. Таке положення є неприпустимим. На думку автора, строки притягнення до адміністративної відповідальності потребують приведення до єдиного критерію та усунення положень, якими встановлюється безстрокова відповідальність.
Пропонується законодавчо закріпити наступне визначення порядку обчислення строків: з дня вчинення правопорушення; з дня виявлення правопорушення при триваючому правопорушенні; з дня проведення уповноваженими державними органами, спеціально передбачених законом заходів контролю, якщо правопорушення не могло бути виявлене іншим чином, але не пізніше законодавчо встановленого терміну для проведення таких заходів.
Запропоновано також скасувати частину третю ст. 328 Митного Кодексу України (від 11.07.2002 р.), оскільки її положення суперечать ст. 38 КпАП, а саме, змінюють строки застосування одного з видів адміністративного стягнення  конфіскації.
Правові гарантії дотримання прав у процесі застосування адміністративного стягнення, на нашу думку, складаються з декількох складових елементів: а) це чітко сформульовані положення законів, якими регулюється питання застосування адміністративних стягнень; усунення протиріч між правовими нормами, порушення чи недотримання яких ініціює застосування карних адміністративних санкцій (стягнень); б) дотримання принципів притягнення до адміністративної відповідальності та принципів адміністративного провадження органами адміністративної юрисдикції; в) наявність державного контролю за належним виконанням органами адміністративної юрисдикції своїх функцій по застосуванню адміністративних стягнень та притягнення до адміністративної відповідальності.
Наявна система заходів захисту та гарантій, навіть при їх недосконалості, є досить важливою. Оскільки вона застерігає уповноважені органи від вчинення дій, що суперечать нормам закону, стимулюють ріст правосвідомості та професіоналізму, та гарантують особам, стосовно яких здійснюється адміністративне провадження, об’єктивність та неупередженість вирішення справи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, 1998. 59 с.
2. Фуллер Лон Л. Анатомия права. – К: Сфера, 1999. С. 12
3. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект) . Л.: Издательство ЛГУ, 1990. – 139 с.
4. Алексеев С.С. Теория права: издание 2-е, переработанное и дополненное. – М.: БЕК, 1995. – 310 с.
5. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок , ответственность. – М., 1986.  С. 280-281
6. Пеньков Е.М. Социальные нормы – регуляторы поведения личности. М., 1972. 
7. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность.  М., 1976.  С. 44
8. Алексеев С.С. О понятии права // Правоведение. – 1970.  №1.  С. 21
9. Алексеев С.С. Общин дозволения и общин запреты в Советском праве. – М.: Юридическая литература, 1989. – С. 251
10. Державне управління: теорія та практика / під загал. ред. В.Б Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
11. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 715 с.
12. Бахрах Д.Н. Административная ответственность.  Пермь, 1966.  193 с.
13. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т Переконання та примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність (курс лекцій).  Х., 1994,  43 с.
14. Кожевников С.Н. Государственное принуждение: особенности и содержание // Советское государство и право. – 1978.  №5.  С.51
15. Федорченко В.П. Административные штрафы. – М.: Знание, 1971. – 58 с.
16. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юридическая литература, 1972. – 152 с.
17. Васильєв А.С, Орзих М.Ф. К вопросу о соотношении и отраслевой принадлежности административного процесса и производства по делам об административных нарушениях // Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сб. науч. тр. – К., 1983.  С. 6
18. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994. – 153 с.
19. Статистичний щорічник України – 1999. – Київ: Техніка, 2000.
20. Аналіз роботи загальних судів України за 1997 рік за даними судової статистики / Вісник Верховного Суду України. – 1998. -№1(7). – С. 43-48
21. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції за 1998 рік за даними судової статистики / Вісник Верховного Суду України. – 1999. - №2(12). – С. 26-38
22. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції за 1999 рік за даними судової статистики / Вісник Верховного Суду України – 2000. - №2(18). – С. 24-31
23. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в І півріччі 2000 року за даними судової статистики / Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №5(21). – С. 32-38
24. Бахрах Д.Н. Меры административного и общественного воздействия на правонарушителей. – М.: Правда, 1971. – 112 с.
25. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16.03.00р. //Відомості Верховної Ради. – 2000.  №23.  Ст.176
26. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Л.: ЛДУ, 1975. – с.
27. Кодекс України Про адміністративні правопорушення від 07.02.84 станом на 17.01.2002 // Відомості Верховної Ради. – 1974.  додаток до №51.  Ст.1122
28. Митний Кодекс України від 12.12.91 станом на 17.05.2001 //Відомості Верховної Ради. – 1992.  №16. Ст.203
29. Козлов Ю.М., Попова Л.Л. Административное право. – М.: Юрист, 1999. – 717 с.
30. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права //Государство и право. – 1997.  №11.  С.20-21
31. Бельский К.С. О системе административного права // Государство и право. – 1998.  №3.  С.9
32. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М: Зерцало, 1978.  С.7
33. Цивільний Кодекс України від 18.06.1963 // Бюлетень законодавства і юридичної практики в Україні. – К.: Юрінком, 1999
34. Проблемы теории государства и права / под общ. ред. С.С. Алексеева. – М.: Юридическая литература, 1987. – 440 с.
35. Теория государства и права / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА М-НОРМА, 1997.  С.433-434
36. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. – М.:МГУ, 1981.  С. 61
37. Недбайло П.Е. О юридических гарантиях применения правових норм //Правоведение. – 1971.  №3.  С. 51
38. Юридическая ответственность и законность (очерки теории). – М., 1976.  С. 69
39. Матузов Н.И. Теория государства и права.  М., 1999.  С.434
40. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж: ВГУ, 1976.  198 с.
41. Цвєтков В.В., Щербак А.И. Дисциплина и ответственность в апарате государственного управления. – К: Наукова думка, 1985.  С. 148-149
42. Советское административное право /под ред. В.И. Попова, М.С. Студеникиной. – М., 1988.  С. 88
43. Туранов В.И. Правовые основы административной ответственности в СССР. – Куйбышев, 1984.  С. 4.
44. Алексеев С.С. Государство и право. – М.: Юридическая литература, 1994. – 189 с.
45. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Инфра М-Норма,1997.  С. 79
46. Матеріали семінару, що відбувся у Києві 1993 року “Нагляд за адміністративними установами”, підготовані Інформаційною агенцією США. К., 1993.  С. 17-18
47. Рrinciples of Administrative Law concerning the relations between Administrative Authorities and Private Persons, Council of Europe.  Strasburg, 1996.  р.
48. Адміністративна реформа для людини /за заг. ред. І.Б. Коліушка.  К., 2001.  Центр політико-правових реформ.  С. 57-64
49. Шебанов А.Ф. Норми советского социалистического права.  М.: 1956.  С. 33
50. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм,. – М.:,1960.  С.67
51. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юридическая литература, 1975. – 180 с.
52. Пиголкин А.С. Нормы советского социалистического права и их структура / Вопросы общей теории советского права Сб. науч. труд. – М., 1960.  200 с.
53. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения / сб. науч. труд. Вопросы административного права на современном этапе.  М., 1963.  С. 60-69
54. Закон України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.  №10.  Ст.144
55. Юсупов В.А. Теория административного права.  М.: Юридическая литература, 1985.  С.117
56. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф.дис.к.ю.н:12.007/ Нац. юр. акад. України ім. Я.Мудрого.  Х., 1999. – 16 с.
57. Бондаренко Г.П. Штраф як вид адміністративно-правової санкції. – Л.: ЛГУ, 1965. – С.
58. Савин М.Я. Административный штраф. – М.: Юридическая литература, 1984.  112 с.
59. Павлова Е.С. Применение судьей мер административного взыскания.  М., 1987.  75 с.
60. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К.: МВС України, 1995.  С. 23
61. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху” від 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.  № 22.  Ст.107
62. Овсянко Д.М. Административное право. – М.: Юрист, 1999. – 444 с.
63. Серегин А.В. Административная ответственность за нарушение общественного порядка.  М., 1968. – 107 с.
64. Опришко В.Ф. Ответственность по новому административному законодательству. – К.: Знание, 1983.  С. 13
65. Бахрах Д.Н. Особый субъект административной ответственности / Административная ответственность и гарантии её законности (сборник статей).  Пермь, 1972.  С. 151
66. Герасименко Є. Суб’єкт адміністративного проступку //Право України. – 1999.  №4.  С. 41
67. Додін Е.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності. – К.: Знання, 1976. – С. 8
68. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики // Право України. – 1999.  №9. – С. 6-9
69. Лук`янець Д. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності // Право України. – 1999.  №7. – С.
70. Шемшученко Ю.С. Правове регулювання адміністративної відповідальності за економічні правопорушення // Радянське. Право. – 1988.  №5. – С.
71. Попова В.И. Основные проблемы совершенствования законодательства об административной ответственности / Ученые записи, вып.5. – М., 1965.  С. 10
72. Указ Президиума Верховного Совета СССР “О дальнейшем ограничении применения штрафов, налагаемых в административном порядке” // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961.  №35  Ст.368
73. Коваль Л. Яким бути Адміністративному Кодексу України // Право України.  1993.  №3.  С. 24
74. Указ Президії РСРСР “Щодо участі колгоспів, радгоспів, промислових, транспортних підприємств і господарських організацій в будівництві, реконструкції, ремонті та утриманні автомобільних шляхів” від 07.04.67р. // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1980.  №30.  Ст.993
75. Додин Є.В. Субъект административного проступка / Ученые записи, вып.5. – М., 1965.  С. 51
76. Додін Є.В. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб / Концепція розвитку законодавства України.  К., 1996.  С. 114-115
77. Додін Є.В. Адміністративна відповідальність в світлі Конституції України // Юридический вестник. – 1997.  №3. – С. 72
78. Овчарова Е.В. Материально-правовые проблемы административной ответственности юридических лиц (к проекту кодекса РФ об административных правонарушениях) // Государство и право. – 1998.  №7.  С. 14-19
79. Саниахметова Н.А. Санкции за нарушение антимонопольного законодательства // Бизнес. (документы, комментарии, консультации). – 27.04.1998.  №16. – С. 38
80. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку.  К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2001.  С. 75
81. Савраскіна Т.В. До питання про фінансову відповідальність / Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: зб. наук. пр.  Суми, 2000.  С. 231
82. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії та практики) //Право України. – 2000.  №1.  С. 24-31
83. Алехин А.П, Кармолицкий А.А, Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: Зерцало, 1997.  С. 269
84. Попова В.І. Основні проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність / Вчені записки. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність. – М., 1965.  С. 4
85. Галаган І.А. Про вдосконалення законодавства щодо адміністративної відповідальності / Вчені записки. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність.  М., 1965.  С. 34
86. Єршов В.Н. Щодо кодифікації та систематизації законодавства про штрафи / Вчені записки. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність. – М., 1965. – С. 68-70
87. Административная ответственность граждан /под ред. Д.Н. Бахраха. – Перм, 1974.  157 с.
88. Студеникина М.С. Пути кодификации административного законодательства. Административное право и процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») Государство и право. – 1998.  №8.  С. 21
89. Інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби” затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерством фінансів України від 20.04.1995р.// Відомості Верховної Ради. – 2001.  №10.  Ст.44
90. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стягнення невнесених у строк податків та неподаткових платежів” від 21.01.1993р. // Відомості Верховної Ради. – 1993.  №13.  Ст.144
91. Бондаренко А. На совоїх помилках вчитися добре, а на чужих краще // Юридична практика. – 2001.  №26 (184). – С.
92. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 // Відомості Верховної Ради.  №17.  Ст.99
93. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1993.  №25.  Ст.274
94. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1995.  №24.  Ст.189
95. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 // Відомості Верховної Ради. – 1995.  №4.  Ст.29
96. Закон України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” від 14.10.1994 // Відомості Верховної Ради. – 1994.  №46.  Ст.411
97. Закон України “Про відповідальність підприємств, установ, організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину” від 05.12.1996 // Відомості Верховної Ради.  1997.  №7.  Ст.58
98. Закон України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. станом на 20.06.2001р. // Відомості Верховної Ради. – 1998.  №1.  Ст.1
99. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996р, станом на 15.03.2001р. // Відомості Верховної Ради. – 1996.  №51.  Ст.292
100. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” від 18.02.1992 //Відомості Верховної Ради. – 1992.  №21.  Ст.296
101. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.  №12.  Ст.64
102. Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя // Вісник Верховного Суду. – 1997.  №1
103. Луньов А.Е. Советское административное право. – М., 1960.  С.146-147;
104. Луньов А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М., 1961.  С. 52-53.
105. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
106. Український Радянський енциклопедичний словник.  К, 1989.  Т.3.  С. 195
107. Шергин А.П. Административные взыскания по советскому праву: Автореф. дис. канд. юр. наук.  М., 1969. – С. 12
108. Якуба О.М. Административная ответственность по советскому праву в свете дальнейшего усиления охраны прав личности: Автореф. дис. канд. юр. наук.  18 с.
109. Резвых В.Д. Административная ответственность за хозяйственные правонарушения.  Горький, 1976.  С. 119
110. Дымченко В.И. Административная ответственность предприятий и организаций. – Владивосток, 1985.  С. 35
111. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. - М., 1999.  Т.4.  С. 646
112. Козлов Ю.М. Советское административное право.  М., 1984.  С.162
113. Коломоєць Т.О. Законодавство України про адміністративні штрафи: деякі пріоритети реформування // Українське адміністративне право. Актуальні проблеми реформування (збірник наукових праць).  Суми, 2000.  С. 128
114. Декрет Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.03.1993 // Відомості Верховної Ради. – 1993.  №17.  Ст.184
115. Еропкин М.И Управление в области охраны общественного порядка. – М., 1965.  С. 131
116. Салищева Н. О проекте Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях // Российская юстиция. – 1995.  №12.  С. 44
117. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 04.04.1994 із змінами станом на 18.01.2000 // Відомості Верховної Ради. – 1994.  № 23.  Ст.161
118. Закон України “Про власність” від 07.02.91р. // Відомості Верховної Ради. – 1991  №20.  Ст.249
119. Закон України “Про міліцію” від 20.12.90р. // Відомості Верховної Ради. – 1991.  №4.  Ст.20
120. Закону України “Про захист прав споживачів” від 12.05.91 із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради. – 1991.  №30.  Ст.379
121. Конституція України від 28.06.1996 – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
122. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.99 // Рішення Верховного Суду України 2000рік
123. Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.02.1999 року “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” // Вісник Верховного Суду України. – 1999.  № 2 (12)
124. Закон України “ Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995р із змінами на 23.03.2000 // Відомості Верховної Ради. – 1995.  №34.  Ст.266
125. Теория государства и права: курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1997. – С. 469
126. Липницкий Д.Х., Болотова А.Д. Основні напрямки уніфікації економічних санкцій.  Донецьк, 1998. – 25 с.
127. Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України: Автореф. дис канд. юр. наук.  Одеса, 1995.  20 с.
128. Босий О.Д. Поняття податкової відповідальності / Українське Адміністративне право: актуальні проблеми реформування. Зб. наукових праць.  Суми, 2000.  С. 77
129. Зима Т.О. Співвідношення адміністративних стягнень та фінансових санкцій, які застосовуються до юридичних осіб /Українське Адміністративне право: актуальні проблеми реформування. Зб. наукових праць.  Суми, 2000.  С.116
130. Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” від 20.02.2002 // Урядовий кур’єр. – 2002.  №34
131. Постанова Національного банку України №335 від 08.08.2001 “Про накладення штрафів на банки”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.09.2001р. за № 779/5970 // Офіційний вісник України. – 2001.  №36.  С. 229
132. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. Фінансове право. – Х., 1998.  С. 282-285
133. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. – Х.: Легас, 2001.  С. 28
134. Гега П., Доля Л. Основи податкового права. – К.: Знання, 1998. – 266 с.
135. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10.05.1993 із змінами та доповненнями станом на 07.12.2000 // Відомості Верховної Ради. – 1993.  №27.  Ст.289
136. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 // Відомості Верховної Ради. – 1991.  №29.  Ст.377
137. Закон України “Про цінні папери та фонову біржу” від 18.06. 1991 // Відомості Верховної Ради. – 1991.  №38.  Ст.508
138. Положення “Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.1998 // Офіційний вісник України.  11.06.1998.  №21.  С. 33
139. Власов В.А, Студеникин С.С. Советское административное право. – М.: Гос. изд-во юридической литературы, 1959.  С. 163
140. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 станом на 08.06.2000 // Відомості Верховної Ради. – 1971.  додаток до №50.  Ст.375
141. Постанова голови Верховного суду України від 13.01.1998 “Щодо закриття провадження в справі за фактом вчинення корупційного діяння // Рішення Верховного Суду України.  1999
142. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя –3-е изд. – М.: Изд-во политической литературы, 1975.  С. 298
143. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. – К.: Юрінкои Інтер, 1999
144. Коваль Л.В., Герасименко Є. Проблеми нормотворчості у сфері адміністративних правопорушень // Право України. – 1992.  №3.  С. 20
145. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Автореф.дис. .канд. юр. наук 12.00.07 Ін-т держ. і права ім.В.М.Корецького. – К., 2000. – С. 14
146. Развадовський Ю.Й. Адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів, що торкаються забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис. канд. юр. наук 12.00.07.  Одеса, 1998.  С.8
147. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству. – М., 1988. – 52 с.
148. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. – К., 1985. – 56 с.
149. Шергин А.П. Научное обеспечение борьбы с административными правонарушениями (Третьи Лазаревские чтения) // Государство и право. – 2000.  №10.  С. 23
150. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Російськой Федерации. – М.: Зерцало, 1997.  С. 274
151. Луньов А.Е. Административное правонарушение и административная ответственность // Социалистическая законность. – 1981.  №3.  С. 20
152. Петров Г.И Советское административное право. – Л., 1960.  С. 288
153. Якуба О.М. Дальнейшее совершенствование административного законодательства: Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963.  С. 14
154. Шишов О.Ф. Преступление и административный проступок. – М., 1967.  С. 34
155. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. – П., 1969.  С. 73
156. Клюшниченко А.П. Пьянство и административная ответственность. – К., 1975.  С.77-78
157. Лазарев Б.М. Административная ответственность. - М.: Московский рабочий, 1976. – С. 11-15
158. Студеникина М.С. Законодательство об административных правонарушениях. – М., 1981. – С .10
159. Лазарев В.В., Попов Л.Л. Новое законодательство об административных правонарушениях и его применение // Советское государство и право. – 1986.  №3.  С. 53
160. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради. – 2001.  №25-26.  Ст. 131
161. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією” від 18.01.2001 // Відомості Верховної Ради. – 2001.  №13.  Ст.66
162. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради. – 1961.  №2. – Ст.14
163. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка. – С., 1987.  С. 17
164. Печеницын В.А. Состав Административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Х., 1988. – 58с.
165. Тараненко С. Новий погляд на принципи захисту прав і свобод громадян у законодавстві про адміністративні проступки // Право України. – 1999.  №9.  С. 12
166. Корнєв А.П. Кодифікація адміністративного права. – М.: Юридична література, 1970.  С. 68-69
167. Сорокін В.Д. Адміністративно-процесуальне право. – М.: Юридична. Література, 1997.  С. 68-69
168. Лорія В.А. Проблеми кодифікації адміністративно-процесуального права: Автореф..дис д-ра юр.наук 12.00.07 – К., 1976.  С. 44-45
169. Салищева Н.Г. К вопросу об административном процессе в СССР / Зб. Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963.  С. 136
170. Проект Кодексу України про адміністративні проступки, розроблений робочою групою під керівництвом Стефанюка В. при Верховному Суді України
171. Постанова Голови Верховного Суду України “Щодо порушення зобов’язання про зворотне вивезення автомобіля з митної території України” від 29.10.1998 / Рішення Верховного Суду України.  1999
172. Кононов А.Л. Об общих принципах права во Французской и Бельгийской судебной практике по административным делам // Государство и право. – 2001.  №3.  С. 85.
173. Якимов А.Ю. Принципы административно-юрисдикционного процесса // Государство и право. – 1999.  №5.  С. 5-11
174. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность? – М., 1990.  С. 27
175. Доповідь правничого радника офісу генерального прокурора Ірландії п.Артура Планкетта та почесного голови адміністративного трибуналу Калсруга (Німеччина) п.Едуарда Лібермана та судді адміністративного апеляційного суду Франції пані Міррей Гірс на семінарі з питань Адміністративної юстиції. – К., 23-24 квітня 1997.  С. 3
176. Конституція Швейцарії, Switzeland’s New Federal Constitution 18/12/1998 / Робочий переклад українською мовою зроблено Андрієнко А.О., головним консультантом Управління по забезпеченню зв’язків з Верховною Радою України Адміністрації президента України. – К., квітень, 2000
177. Рішення Конституційного суду України “У справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України від 09.02.99р. // Офіційний Вісник України.  05.03.1999.  №7.  С. 160
178. Загальна теорія держави і права /під заг.ред В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997.  С. 190-191
179. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М., 1955.  С. 91
180. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения. – Л., 1972. – С. 107
181. Соловьева В.А. Судебно-процесуальный порядок разрешения публично-правовых споров .// Государство и право. – 1999.  №10.  С. 19
182. Шергин А.П. Административная юрисдикция. – М.: Юридическая литература, 1979.  С. 71
183. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – М.: Юридическая литература, 1973.  Т.2.  С. 273-288
184. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления.  М.: Юридическая Литература, 1979.  С. 13
185. Кізіма Н.В. Економічні санкції, передбачені законодавством України та їх родова належність // Право України – 2002. №6 – С. 132-136
186. Андрійко О.Ф. Розвиток системи державного контролю у контексті адміністративної реформи / Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми під заг. ред. В.Б. Авер’янова та І.Б. Коліушко. – К., 1999.  С. 34
187. Крупчан О.Д. Адміністративна юстиція як форма судового контролю щодо виконавчої влади: проблеми інституціоналізації / Державний контроль у сфері виконавчої влади (наукова доповідь) під заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрнаукацентр, 2000.  С. 42
188. Закон України “Про відповідальність за вітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну” від 10.01.2002 // Офіційний вісник України. – 2002.  №5. – Ст.160
189. Положення “Про накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 №1312 // Офіційний вісник України. – 1999.  №30. – С. 11
190. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.04.2001 // Офіційний вісник України.  29.06.2001.  №24.  С. 57
191. В.Кротюк, А.Іоффе, Д.Лук’янец Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення // Право України. – 2000.  №5. – С. 32-33.
192. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Солдатова Г.І. щодо офіційного тлумачення положень ст 59 Конституції України, ст.44 Кримінально-процесуального Кодексу України, ст.268, 271 Кодексу України про адміністративне правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.12.2000 // Офіційний Вісник України.  08.12.2000.  № 47. – С. 109
193. Наумов В.Л. Организационно-правовые вопросы управления качеством продукции на промышленном предприятии.  К., Наукова думка.  1979.  С. 120-122
194. Энциклопедический словарь «Конституция Российской Федерации». – М., 2001
195. Андрійко О.Ф. Державний контроль: нові погляди на його сутність /Державний контроль у сфері виконавчої влади (наукова доповідь)