АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ…………………………………………….. 11
1.1. Поняття адміністративної відповідальності військовослуж-бовців………………………………………………………………… 11
1.2. Правова характеристика обставин, що виключають адмініст-ративну відповідальність військовослужбовців...…………...……. 23
1.3. Адміністративні стягнення, які застосовуються при призна-ченні покарання військовослужбовцям…………….….………….. 36
1.4. Порядок і умови накладення адміністративних стягнень на військовослужбовців…………….………………………………….. 56
Висновки……………………………………………………………... 66
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЯКІ ПОШИРЮЄТЬСЯ НА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ……………………... 70
2.1. Поняття і юридичний аналіз адміністративних правопору-шень, відповідальність за які поширюється на військовослужбо-вців………………………………………………………….………… 70
2.2. Класифікація адміністративних правопорушень, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці……………….. 97
2.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушен-ня, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбов-ці………………………………………….……….………………….. 113
2.4. Виконання постанов про накладення адміністративних стяг-нень на військовослужбовців………………………………………. 133
Висновки…………………………………………………………….. 138
РОЗДІЛ 3. ПРОФІЛАКТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ………………………………. 143
Висновки……………………………………………………………... 163
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………...……………………………………………… 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……………………. 172
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….…. 193
Додаток А. Анкета та результати анкетування …….………………….. 194
Додаток Б. Акти про реалізацію наукових досліджень …...………….. 201

ВСТУП

В умовах сьогодення Україна здійснює реформування, вдосконалення та створення нових форм управління і правового забезпечення у всіх сферах суспільного життя. Важливе значення у цих необхідних процесах відводиться ад-міністративно-правовій реформі. Вона за своїм змістом має комплексний характер, що зумовлено прагненням створити у нашій державі нову суспільно-політичну формацію. А це, у свою чергу вимагає врегульованості різних галузей права.
Цьому сприяє діюча Конституція України, в статтях якої проголошено побу-дову демократичної, соціальної держави, у якій права і свободи людини є пріоритет-ними, поряд з іншими соціальними цінностями. Крім цього, набуває нового змісту дотримання законів з боку різних категорій посадових осіб та звичайних громадян. Будь-які правопорушення прямо чи опосередковано негативно впливають на соціаль-ну і правову захищеність особи. Тому ефективна боротьба з цими негативними яви-щами повинна визнаватися в якості необхідної передумови державно-правового уст-рою.
Актуальність теми дослідження. Важливість і масштабність завдань з охо-рони життя та здоров’я, прав та інтересів громадян відповідно до ст. 3 Конституції України, реформування адміністративного законодавства, а також поширеність адмі-ністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема спе-цифіки відповідальності військовослужбовців.
Військовослужбовці, поряд з іншими громадянами, визнаються суб’єктами адміністративної відповідальності. Однак їх правовий статус суттєво відрізняється від загального. Це визначається можливістю, а в більшості випадків – і обов’язковістю трансформації їх загальної відповідальності у специфічну. Така нормативна регламе-нтація була успадкована з часів існування радянського адміністративного і військово-го законодавства та пояснювалася тим, що в інтересах обороноздатності країни, підт-римання дисципліни у військах юрисдикція цивільних органів повинна була поширю-ватися на військовослужбовців лише за окремі адміністративні проступки.
В Україні започатковано створення армії нового зразка, яка б відповідала пот-ребам розумної достатності, була б орієнтованою на захист своєї території і керова-ною з боку цивільних органів влади. У зв’язку з цим змінюється становище самого військовослужбовця, який за своїм правовим статусом наближається або повинен на-ближатися до інших громадян. Ці питання є актуальними, вони існували ще до прого-лошення української незалежної держави і вимагають належного наукового осмис-лення та реалізації у сфері державного управління.
Крім того, особливого значення слід надавати профілактиці адміністративної деліктності як діяльності, що здатна суттєво впливати на це негативне соціальне яви-ще. Теоретичні розробки в цьому напрямі з’явилися порівняно недавно і не стосува-лися питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбо-вців. На сьогодні вони потрібні, оскільки комплекс профілактичних заходів повинен відповідати об’єктам профілактичного впливу і враховувати специфіку середовища застосування.
Загальні теоретичні і практичні положення, що стосуються адміністративної відповідальності і порядку її реалізації, відображені у працях Д.М.Бахраха, Г.П.Бондаренка, І.О.Галагана, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, М.І.Єропкіна, А.П.Клюшніченка, Л.В.Коваля, Б.М.Лазарева, О.Є.Луньова, І.В.Мартьянова, Ю.С.Рябова, А.П.Шергіна, О.М.Якуби, Ц.А.Ямпольскої та інших на-уковців. Ці роботи стали теоретичним підґрунтям кодифікації адміністративного пра-ва, проведеної у 80-х роках XX ст. Проте інститут адміністративної відповідальності вимагає свого подальшого реформування, що зумовлюється дією нової Конституції України і проведенням в Україні адміністративно-правової реформи.
Проблеми профілактики адміністративних деліктів розглядалися у монографі-ях І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, Л.В.Коваля, О.І.Остапенка, В.І.Ремньова, В.А.Юсупова, які започаткували і розвинули теорію адміністративної деліктології.
Дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбов-ців у сфері управлінської діяльності проводили такі вчені, як М.В.Артамонов, М.В.Бєлоконєв, М.І.Кузнєцов, О.Є.Луньов, В.В.Чумак, В.О.Шамрай. Розроблені ними положення мають побічне значення для з’ясування особливого статусу військовослу-жбовців як суб’єктів адміністративної відповідальності, оскільки вони були сформу-льовані при вирішенні інших завдань і за інших часів.
Викладені обставини, потреба в удосконаленні норм чинного адміністратив-ного законодавства, що регулюють відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних проступків, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми роблять тему дисертації актуальною і зумовлюють її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота вико-нана згідно з планом наукових досліджень Національної академії Прикордонних військ України на 1999 рік – НДР № 299 – 1708 І і відповідає перспективному плану дисертаційних досліджень у Прикордонних військах України в 1998 – 2005 роках.
Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті з’ясувати і вирішити теоретичні питання стосовно адміністративної відповідальності військовослужбовців з наступним виробленням пропозицій і рекомендацій для вдос-коналення чинного законодавства та використання їх у правозастосовчій діяльності суб’єктами адміністративної юрисдикції. Цій меті підпорядковані основні завдання роботи:
 на підставі існуючих і виявлених ознак проаналізувати особливості ад-міністративної відповідальності військовослужбовців з урахуванням їх правового статусу;
 встановити суттєві ознаки адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, і на основі існуючої адміністративної практики провести їх порівняльну класифікацію;
 дослідити процесуальний порядок провадження у справах про адмініст-ративні правопорушення військовослужбовців та характерні особливості в юрисдик-ційній діяльності щодо цієї категорії справ;
 проаналізувати організацію та стан профілактики адміністративних пра-вопорушень, які вчиняються військовослужбовцями.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються з приводу за-стосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності та профілактики серед них адміністративних правопорушень, а також адміністративно-правові норми, що регулюють ці відносини, та практика їх застосування.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність військовослуж-бовців як підінститут адміністративного права.
Методи дослідження. Для з’ясування процесу розвитку інституту адміністра-тивної відповідальності військовослужбовців використовувалися різноманітні наукові методи пізнання. Серед них: метод системного аналізу застосовувався з метою співс-тавлення різних нормативно-правових актів стосовно їхньої дії; застосування порів-няльно-правового методу дало змогу встановити можливість існування обмеження загальної відповідальності військовослужбовців у різних суспільно-політичних фор-маціях; за допомогою соціологічного та статистичного методів визначено теоретичну і практичну можливість та необхідність обмеження адміністративної відповідальності військовослужбовців; логіко-семантичний метод сприяв визначенню окремих ключо-вих категорій, а саме: “відповідальність”, “мета”, “можливість”, “профілактика”, “причини” й “умови” і дозволив здійснити кореляцію можливих наслідків від їх прак-тичної реалізації.
У роботі використовувалися теоретичні напрацювання з філософії, теорії пра-ва, адміністративного і кримінального права, кримінології та адміністративної делік-тології.
Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, норм законодавчих і підзаконних актів України, які регламентують питання адміністративної відповідальності та процесуального порядку її реалізації, правового статусу військових формувань і військовослужбовців, здійснення профілактики адміністративних правопорушень. Проведено порівняльне дослідження окремих напрямів відповідальності військовослужбовців зарубіжних країн (Канада, Російська Федерація, США, ФРН тощо).
У процесі дисертаційного дослідження автором врахована практика застосу-вання національного адміністративного законодавства, зокрема положень постанов Пленуму Верховного Суду України, а також практика військових судів Західного ре-гіону України, стан правозастосовчої практики Закону України “Про боротьбу з ко-рупцією”, практика застосування судами конфіскації майна та аналіз судової статис-тики Верховного Суду України. Використані результати анкетування військовослуж-бовців і курсантів міліції в кількості 455 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є першим в українській теорії адміністративного права монографічним до-слідженням адміністративної відповідальності військовослужбовців на основі поло-жень нового українського військового законодавства, яке спрямоване на реформуван-ня Збройних сил та інших військових формувань України.
Найбільш важливими з-поміж теоретичних положень, висновків і практичних пропозицій, що сформульовані в дисертації та відповідають вимогам наукової новиз-ни, є такі:
 здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано поняття адмініст-ративної відповідальності військовослужбовців, яке визначається як зміна правового статусу військовослужбовців, що здійснюється уповноваженим на те органом (поса-довою особою), за відсутності між ними відносин службового підпорядкування у ре-зультаті застосування лише визначених для даної категорії (особливих суб’єктів) ад-міністративних стягнень і проявляється або в обмеженні прав військовослужбовців, або в покладанні додаткових обов’язків за вчинення окремих адміністративних пра-вопорушень, у порядку і на умовах, передбачених нормами адміністративного зако-нодавства;
 виходячи з проведених теоретичних і емпіричних досліджень, а також положень сучасного національного законодавства України обґрунтовано необхідність виключення відповідальності військовослужбовців у разі вчинення ними адміністративного правопорушення на виконання неправомірного наказу командира (начальника);
 здійснено класифікацію адміністративних правопорушень, що вчиня-ються військовослужбовцями, відповідно до якої виділено три групи проступків за-лежно від можливості застосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності;
 обґрунтовано встановлення адміністративної відповідальності за вчи-нення військовослужбовцями адміністративних правопорушень, що становлять пев-ний рівень суспільної небезпеки і заміни адміністративної відповідальності на дисци-плінарну у разі вчинення цією категорією осіб незначних адміністративних правопо-рушень;
 доведено недоцільність застосування до військовослужбовців окремих видів адміністративних стягнень, а саме: виправних робіт і адміністративного арешту, а до військовослужбовців строкової служби – також і штрафу;
 обґрунтовано можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності у разі порушення військовослужбовцями адміністративних заборон і невиконання службових обов’язків;
 на підставі правил підвідомчості, відповідно до яких судові органи розг-лядають певне коло справ про адміністративні правопорушення обґрунтовано визна-чення компетенції військових судів щодо військовослужбовців у провадженні в таких справах. Пропонується передбачити в законодавчому порядку, що справи про адміні-стративні правопорушення, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції у разі вчинення цих правопорушень військовослужбовцями, повинні розглядатися у військових судах гарнізонів;
 обґрунтовано необхідність встановлення в законодавстві України про адміністративну відповідальність права на оскарження постанов по справах про адмі-ністративні правопорушення будь-яких юрисдикційних органів, що сприятиме зміц-ненню прав людини і відповідатиме вимогам Конституції України;
 встановлені певні особливості профілактики адміністративних правопо-рушень серед військовослужбовців, що проявляються в об’єктах профілактики (при-чини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб’єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб по попередженню пра-вопорушень, залучення до цієї діяльності військової громадськості), а також в окре-мих заходах профілактичного впливу. Обґрунтовано необхідність використання для попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців запобіж-них властивостей адміністративної відповідальності, до якої притягаються військово-службовці за вчинення адміністративних правопорушень, які становлять певний рі-вень суспільної небезпеки.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що ви-кладені в ньому висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій діяльності (при вирішенні практичних питань попередження адміні-стративних правопорушень серед військовослужбовців), правотворчій діяльності (при підготовці проектів нормативно-правових актів, які стосуються цієї проблеми), науково-дослідницькій роботі (для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту адміністративної відповідальності військовослужбовців), а також у навчально-виховному процесі військових та юридичних вузів і факультетів (зокрема, при викладанні відповідних тем курсу адміністративної відповідальності, курсу військового права, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури).
Основні результати дослідження реалізуються у навчальному процесі Націо-нальної академії Прикордонних військ України при викладанні навчальної дисциплі-ни “Адміністративна відповідальність” (2 курс навчання), що підтверджено актом про реалізацію результатів наукових досліджень № 2693 від 12 жовтня 2001 року. Окремі наукові положення, які містяться в дисертаційному дослідженні використані для ви-роблення методичних рекомендацій щодо здійснення службово-бойової діяльності Прикордонними військами України (зокрема, щодо з’ясування ознак юридичного складу адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок охорони державного кордону України, а також встановлення загальних засад прова-дження в справах про порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України), що підтверджено актом про реалізацію результатів наукових дослі-джень № Ю 448 від 26 грудня 2001 року.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорено на за-сіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Націона-льної академії Прикордонних військ України, а також кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення дисерта-ційного дослідження були викладені на всеукраїнській конференції “Проблеми дер-жавотворення та захист прав людини в Україні” (м. Острог, квітень 2001 р.), шостій і сьомій регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2000 р. і лютий 2001 р.), регіональ-ній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулю-вання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), міжвузівській науково-теоретичній конференції “Розбудова України як правової держави: сучасність та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, травень 1999 р.).
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані автором у дисер-тації, відображено в п’ятьох статтях у фахових наукових виданнях, що входять до пе-реліку ВАК України та двох статтях у збірниках за матеріалами наукових конферен-цій.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відпові-дає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України та складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури кількістю 278 найменувань, додатків на 13 сторінках. Загальний обсяг ди-сертації становить 205 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Особливості встановлення, регламентації та реалізації адміністративної відпо-відальності військовослужбовців не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність розв’язання цілої низки питань теоретичного та практичного значення. В зв’язку з цим, в результаті проведеного дослідження про-аналізовано специфіку відповідальності цих суб’єктів у разі вчинення адміністратив-них правопорушень, що дало можливість обґрунтувати наступні наукові та практичні результати.
1. Враховуючи обмежений характер адміністративної відповідальності вій-ськовослужбовців, поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців визначається як зміна правового статусу військовослужбовців, що здійснюється упо-вноваженим на те органом (посадовою особою), за відсутності між ними відносин службового підпорядкування у результаті застосування лише визначених для даної категорії (особливих суб’єктів) адміністративних стягнень і проявляється або в обме-жені прав військовослужбовців, або в покладанні додаткових обов’язків за вчинення окремих адміністративних правопорушень в порядку і на умовах, передбачених нор-мами адміністративного законодавства.
2. Внаслідок того, що адміністративні правопорушення за ступенем суспі-льної небезпеки значно відрізняються від злочинних діянь, можливий варіант, коли в адміністративному законодавстві буде закріплена окрема обставина, що виключає адміністративну відповідальність саме такої категорії осіб, як військовослужбовці, у разі вчинення ними діяння, що підпадає під ознаки адміністративного проступку, на виконання незаконного, неправомірного наказу навіть у випадку, коли невідповідність певним нормативним актам була очевидною для виконавця-підлеглого. Ця обставина має бути закріплена у ст. 15 КУпАП, яка спеціально присвячена питанням адміністративної відповідальності військовослужбовців. На підставі цього пропону-ється ч. 4 цієї статті викласти у такій редакції: “Військовослужбовці не підлягають адміністративній відповідальності у випадку вчинення діяння, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення на виконання наказу чи розпорядження”.
3. Враховуючи особливий правовий статус військовослужбовців строкової служби, цю категорію громадян необхідно звільнити від адміністративного штрафу у всіх випадках вчинення ними адміністративних правопорушень і застосовувати дис-циплінарні стягнення, що матимуть більш значне попереджувальне значення. Крім того, стосовно військовослужбовців усіх категорій повинно виключатися застосову-вання виправних робіт і адміністративного арешту, що може позначитися на несенні військової служби. Виходячи з цього необхідно ч. 1 ст. 15 КУпАП після слів “адмініс-тративний арешт” доповнити словами “а до військовослужбовців строкової служби – крім того, штраф”.
4. На підставі аналізу загально-правових ознак адміністративного правопо-рушення, адміністративні правопорушення, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців на загальних підставах визначаються як протиправні, винні дії чи бездіяльність військовослужбовців, які посягають на громадський порядок, влас-ність, права і свободи громадян, порядок управління і за які законом передбачена мо-жливість застосування, а у разі, коли такі діяння становлять корупційні або інші пра-вопорушення, пов’язані з корупцією, – обов’язкове застосування адміністративних стягнень.
5. Оскільки в результаті певних правопорушень військовослужбовцями од-ночасно порушуються правила адміністративного характеру і функціональні службові обов’язки, не слід виключати можливості поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності. Законодавче закріплення такого поєднання не вимагається, але у правозастосовчого органу має бути можливість вирішення питання про притягнення додатково ще до одного виду відповідальності. Підставами для кумуляції адміністративної і дисциплінарної відповідальності може послужити систематичне вчинення правопорушень, заподіяння значної шкоди тощо. Це сприятиме врахуванню в кожному конкретному випадку обставин вчинення правопорушення і надасть можливість правозастосовчим органам більш ефективно вести боротьбу з антигромадськими проявами. У зв’язку з цим було б доцільно в ч. 3 ст. 15 КУпАП внести такі зміни: виключити слова “замість накладених стягнень”. Вказана норма звучатиме так: “У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності”.
6. Суб’єктами корупції слід визнавати осіб, що виконують функції держави. Тому до їх числа не слід відносити військовослужбовців строкової служби, курсантів і слухачів військових навчальних закладів, осіб на військових підприємствах і в установах, що виконують трудові функції і не наділені владними повноваженнями.
7. Адміністративні правопорушення, що вчиняються військовослужбовця-ми, поділяються на три групи проступків. До першої з них належать адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність за вчинення яких може поширю-ватися і на військовослужбовців. Друга група об’єднує корупційні діяння та інші пра-вопорушення, пов’язані з корупцією. Характерною особливістю цього виду адмініст-ративних правопорушень є те, що військовослужбовці у разі їх вчинення у будь-якому разі нестимуть загальну, поряд з іншими особами – невійськовослужбовцями, відповідальність. За вчинення таких діянь заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну не допускається. До третьої групи належать адміністративні право-порушення, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність за Дисцип-лінарним статутом Збройних Сил України. Ці проступки становлять більшість адміні-стративних правопорушень, передбачених у КУпАП і деяких інших законодавчих ак-тах.
8. Оскільки певні поняття, використані для позначення адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці відповідають у загальному по-рядку, підлягають поширеному тлумаченню, необхідно ч. 1 ст. 15 КУпАП сформулю-вати так, щоби вказувалися номери частин і статей, що передбачають склади адмініс-тративних правопорушень. Це полегшить правозастосовчу практику, оскільки не ви-магатиме додаткового тлумачення.
9. За більшість адміністративних правопорушень військовослужбовці по-винні відповідати у дисциплінарному порядку. Поряд з цим, справи про окремі адмі-ністративні правопорушення повинні розглядатися і по них виноситься рішення зага-льними адміністративно-юрисдикційними органами. До цієї категорії мають належати справи про адміністративні правопорушення, що характеризуються високим рівнем небезпеки, яка за об’ємом наближається до злочинів. У зв’язку з цим, друге речення ч. 1 ст. 15 КУпАП пропонується викласти у такій редакції: “Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопо-рушення за дисциплінарними статутами. За правопорушення, передбачені статтями 42, 44, 51 і частиною другою статті 41, статтями 78, 82 – 83, 901, 95, 167, 1681, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 80, 81, 85, 121 – 1281, частинами першою і другою статті 129, частиною четвертою статті 133, статтями 139 і 140, статтями 1841 і 185, статтями 1856 – 1858, статтями 18510 і 2122 КУпАП, а також за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, і порушення митних правил ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах”. Це не виключатиме мож-ливості притягнення військовослужбовців у такому випадку до дисциплінарної відпо-відальності. Поєднання різних видів відповідальності в даному випадку відповідатиме суспільній небезпеці посягання.
10. У Кодексі України про адміністративні правопорушення має бути прямо вказано, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 85, 121, 122, 1221, 1222, 123, 124, 130, 132, 1841, 1856, 1858 і 2122 КУпАП (та деякими ін-шими нормами у випадку встановлення адміністративної відповідальності за інші ад-міністративні правопорушення, справи про які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції), а також статтями 109, 112 – 118 МК України та Законом України “Про боротьбу з корупцією”, у разі вчинення їх військовослужбовцями, повинні розгляда-тися у військових судах гарнізонів. Тобто, враховуючи правила підвідомчості, відпо-відно до яких судові органи розглядають певне коло справ про адміністративні пра-вопорушення, повинні враховуватися і правила так званої спеціальної підсудності (за аналогією з кримінальним процесом), що встановлює компетенцію військових судів над військовослужбовцями у разі вчинення ними цих правопорушень. Тому пропону-ється доповнити КУпАП статтею 2211 такого змісту: “Стаття 2211. Військові суди га-рнізонів. Судді військових судів гарнізонів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 85, 121, 122, 1221, 1222, 123, 124, 130, 132, 1841, 185, 1856 – 1858, 18510 і 2122 цього Кодексу, а та-кож статтями 109, 112 – 118 Митного кодексу України та Законом України “Про бо-ротьбу з корупцією” у разі вчинення їх військовослужбовцями”.
11. На стадії розгляду і вирішення адміністративної справи вповноважений орган (посадова особа) зобов’язаний з’ясувати, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення військовослужбовця на розгляд відповідних командирів (начальників) для накладання дисциплінарного стягнення. Така нормати-вна регламентація повинна бути відображена в ст. 280 КУпАП, яку пропонується піс-ля слів “трудового колективу” доповнити словами “або відповідних командирів (на-чальників) – у разі вчинення правопорушення військовослужбовцем”.
12. Трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців у дисциплінарну виключає компетенцію органів і посадових осіб, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи стосовно цієї категорії громадян. Це пов’язане з тим, що накладання дисциплінарних стягнень входить у компетенцію ли-ше військового командування. Тому, у разі виявлення органом чи посадовою особою, який розглядає адміністративну справу стосовно військовослужбовця, що вчинене адміністративне правопорушення має каратися у дисциплінарному порядку, матеріа-ли справи потрібно передати командирові (начальникові) правопорушника. Рішення питання про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення війсь-ковослужбовця на розгляд відповідних командирів (начальників) для накладання ди-сциплінарного стягнення повинно оформлятися постановою про закриття справи. У зв’язку з цим ст. 284 КУпАП необхідно доповнити ч. 3 такого змісту: “У справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців постанова про закриття справи також виноситься при передачі матеріалів на розгляд відповідних командирів (нача-льників)”.
13. У законодавстві України про адміністративну відповідальність необхід-но передбачити право на оскарження постанов по справах про адміністративні право-порушення будь-яких юрисдикційних органів, що сприятиме зміцненню прав людини і відповідатиме Конституції України 1996 року.
14. На підставі нормативного регулювання, відповідно до якого військовос-лужбовці у разі вчинення адміністративних правопорушень несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, слід також, поряд із загальними обставинами, встановити обов’язок припинення виконання постанови про накладання стягнення на військовослужбовця у випадку, коли він не підлягає адміністративній відповідальності. В зв’язку з цим пропонується ст. 302 КУпАП доповнити частиною другою такого змісту: “Виконання постанови припиняється у разі, коли буде виявлено обставини за ст. 15 цього Кодексу, якщо особа, до якої застосовується адміністра-тивне стягнення, несе відповідальність за адміністративні правопорушення за дисци-плінарними статутами”.
15. Для профілактики адміністративних правопорушень серед військовос-лужбовців характерними є певні особливості, що проявляються в об’єктах профілак-тики (причини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб’єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб щодо попере-дження правопорушень, залучення до цієї діяльності військової громадськості), а та-кож в окремих заходах профілактичного впливу.
16. Для попередження адміністративних правопорушень серед військовос-лужбовців необхідно використовувати запобіжні властивості адміністративної відпо-відальності, яка повинна передбачатися для військовослужбовців за вчинення адміні-стративних правопорушень, що є загально-громадськими і становлять певний рівень суспільної небезпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 528 с.
2. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управле-нии // Правоведение. – 1986. – № 5. – С. 67 – 72.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 78 с.
4. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притяг-нуто до адміністративної відповідальності в 1999 році. Статистичний бюлетень (фор-ма 1 - АП). – К.: Держкомстат України, 2000. – 129 с.
5. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притяг-нуто до адміністративної відповідальності в 2000 році. Статистичний бюлетень (фор-ма 1 - АП). – К.: Держкомстат України, 2001. – 147 с.
6. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М.Манохина и Ю.С.Адушкина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 166 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Вып. 2. – Сверд-ловск, 1964.
8. Алексеев С.С. Философия права. – М.: НОРМА, 1998. – 336 с.
9. Алёхин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
10. Анджієвський В.С. і Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – К.: Політвидав України, 1987. – 107 с.
11. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці пра-вопорушень в сучасних умовах: Автореферат дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ун-т внутр. справ. – Харків, 1999. – 17 с.
12. Артамонов Н.В., Орлов Г.В. Проблемы правового статуса военнослужащих в СССР // Советское государство и право. – 1990. – № 11. – С. 47 - 51.
13. Архів військового суду Західного регіону. Копія постанови судді військо-вого суду Ужгородського гарнізону від 17 серпня 1998 року (Вхідний № 1470). – 2 с.
14. Архів Військового суду Західного регіону. Копія постанови судді військо-вого суду Івано-Франківського гарнізону від 1 жовтня 1998 року (Вхідний № 1774). – 2 с.
15. Архів Військового суду Західного регіону. Копії постанов суддів військо-вого суду Вінницького гарнізону (Вхідний № 67). – 20 с.
16. Афонін Е.А. Становлення Збройних сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми. – К.: Інтерграфік, 1994. – 304 с.
17. Ашитов З.О. Предупреждение воинских правонарушений. –Караганда: Ка-рагандинская высшая школа МВД СССР, 1977. – 136 с.
18. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. –Харьков: Основа, 1991. – 360 с.
19. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
20. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответ-ственности: Учеб. пособие. – Пермь: Перм. гос. ун-т им. А.М.Горького, 1969. – 344 с.
21. Бахрах Д.Н. Субъект административной ответственности // Учёные записки Пермского гос. ун-та им. А.М.Горького, к-ра ист. и теории г-ва и права. – № 173: Юридические науки. – Пермь, 1968. – С. 141 – 164.
22. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
23. Бачило И.Л. Проблемы ответственности в управлении. (“Круглый стол” административистов СССР и ГДР) // Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 138 – 141.
24. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути её реализации. – Л.: Изд-во ЛГУ – 1986. – С. 175.
25. Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленск, 1995. – 144 с.
26. Білоусов Ю.В. До питання про способи захисту прав військовослужбовців від неправомірного наказу // Адвокат. – 1998. – № 4. – С. 23 – 25.
27. Блажко А.К. Административная ответственность за правонарушения, при-меняемая в административном порядке: Автореф. дисс. ...канд. юрид. наук: 12.711 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова. – Л., 1970. – 25 с.
28. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений: Учеб. пособие. – Мн.: Изд-во “Университетское”, 1986. – 287 с.
29. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – VI, 790 c.
30. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
31. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
32. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук: 711 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. – М., 1970. – 14 с.
33. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
34. Верцюх В.В. Закон і армійський наказ // Адвокат. – 1997. – № 1. – С. 21 - 25.
35. Виховна робота в Збройних силах України: Навчально-методичний посіб-ник / Відп. ред. М.П.Козирев. – Львів: ВІДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
36. Воєнна доктрина України: Затверджена постановою Верховної Ради Укра-їни від 19 жовтня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 43. – Ст. 409.
37. Военная администрация. – М.: Военный ин-т, 1970. – 465 с.
38. Военная администрация. – М.: Военный краснознаменный ин-т, 1980.
39. Военные уставы Петра Великого / Под ред. Н.Л.Рубинштейна. – М.: Госу-дарственная ордена Ленина библиотека СССР имени Ленина. Отдел рукописей, 1946. – 80 с.
40. Военное право: Учебник / Под ред. А.Г.Горного. – М.: Воениздат, 1984. – 334 с.
41. Военное право: Учебник / Под ред. Н.И.Кузнецова – М.: Изд-во “Военный университет МО РФ” – “Всеармейский издательский центр гуманитарной учебной литературы”, 1996. – 318 с.
42. Воинскій уставъ о наказаніяхъ // Сводъ военныхъ постановленій 1869 го-да. – Часть шестая. – Книга двадцать вторая. – Изданіе третье (по 1 октября 1900 го-да). – С.-Петербургъ: Государственная типографія, 1900.
43. Волков О.Ф. Коментар на статтю В.В.Верцюха “Закон і армійський наказ” // Адвокат. – 1997. – № 1. – С. 26.
44. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (Гос. и матери-альноправовое исследование). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
45. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 197 с.
46. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М.: Юрид. лит., 1965. – 227 с.
47. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміні-стративного права. – К.: Вища школа, 1991. – 207 с.
48. Голосніченко І.П. Пропозиції щодо розвитку деяких видів профілактики // Радянське право. – 1991. – № 1. – С. 29 - 33.
49. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством Украї-ни (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ): Навча-льний посібник. – К., 1995. – 80 с.
50. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л.И.Антоновой и Б.И.Кожохина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 152 с.
51. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 201 с.
52. Декрет ВЦИК и СНК РСФСР “О порядке наложения административных взысканий” от 23 июня 1921 года // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1921. – 7 сентября № 52. – Ст. 310.
53. Декрет ВУЦВК та РНК УРСР “Про порядок видання обов’язкових постанов та про накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку” від 27 червня 1922 року // ЗУ УРСР. – 1922. – № 36. – Ст. 553.
54. Державний архів Хмельницької області. – Ф. 325. – Оп. 1. – Спр. 23. – Арк. 24 - 25.
55. Директива Міністра оборони України № Д - 4 від 26 січня 1994 року “Про організацію та завдання правового виховання в Збройних Силах України”. – Окреме видання. – 6 с.
56. Директива Міністра оборони України № Д - 3 від 2 лютого 1999 року “Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо зміцнення військової дисципліни у ЗСУ”. – Окреме видання. – 12 с.
57. Дисциплінарний статут: Затверджений Головним отаманом С.Петлюрою 7 грудня 1922 року. – Видання Управи Навчання Війська Генерального штабу, 1923. – 46 с.
58. Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551 - ХІV // Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999. – С. 207 - 245.
59. Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 40 с.
60. Дисциплинарный устав Вооруженных Сил СССР: Утверждён приказом Министра Вооруженных Сил СССР от 1 июля 1946 года. – М.: Воениздат, 1948.
61. Дисциплинарный устав Вооруженных Сил СССР: Утверждён Указом Пре-зидиума Верховного Совета СССР 23 августа 1960 года. – М.: Воениздат, 1961. – 48 с.
62. Дисциплинарный устав Вооруженных Сил СССР: Утверждён Указом Пре-зидиума ВС СССР от 30 июля 1975 года // Свод законов СССР. – Т. 9 – М.: Известия, 1982. – С. 463 – 494.
63. Дисциплинарный устав Красной Армии: Утверждён приказом Народного Комиссара Обороны СССР № 356 от 12 октября 1940.
64. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. – 1997. – № 3 – С. 70 - 74.
65. Додин Е.В. Основание административной ответственности: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук / Всесоюзный науч.-исслед. ин-т советского законодательства. – М., 1965. – 15 с.
66. Додин Е.В. Подготовка нового Кодекса Украины об административных правонарушениях // Юридический вестник. – 1994. – № 1.
67. Додин Е.В. Понятие и причины административной деликтности // Пробле-мы административного права и совершенствования административной деятельности органов внутренних дел: Сборник научных трудов. – К.: КВШ МВД СССР, 1981. – С. 44 - 54.
68. Додин Е.В. Процессуальные формы профилактики административных проступков // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб. – Харьков: “Вища школа”, 1982. – С. 36 - 41.
69. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. – К.: “Вища школа”, 1988. – 256 с.
70. Дорошенко А.Д., Овсій І.О. Спрут, що охоплює планету // Політика і час. – 1998. – № 5. – С. 28 - 34.
71. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответ-ственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат, 1989. – 350 с.
72. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 132 с.
73. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 1: А – Г. – 631 с.
74. Євтіхієв О.Ф. Основи радянського адміністративного права: Підручник для студентів ВУЗ’ів та для урядових осіб адміністрації. – Б. М.: Держ. вид-во України, 1928. – 296 с.
75. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963. – С. 60 - 67.
76. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступ-лений и криминологическая информация. – Львов: “Вища школа”, 1980. – 212 с.
77. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СРСР (Во-просы теории). – Львов: “Вища школа”, 1976. – 194с.
78. Закон об уголовной ответственности за воинские преступления: Коммен-тарий / Под ред. А.Г.Горного. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
79. Закон Союза ССР “Об обязательной военной службе” // Собрание законов СССР. – 1928. – № 51. – Ст. 448, 449.
80. Закон Союза ССР “Об обязательной военной службе” // Собрание законов СССР. – 1930. – № 40. – Ст. 134.
81. Закон Союза ССР “О всеобщей воинской обязанности” // Ведомости Вер-ховного Совета СССР. – 1967. – № 44. – Ст. 552.
82. Закон Союза ССР “О статусе военнослужащих” (Инициативный проект) // Советское государство и право. – 1990. – № 11. – С. 51 - 60.
83. Застрожная О.К. Советский административный процесс: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 100 с.
84. Зелинский А.Ф. Значение норм уголовного права для предупреждения преступлений: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. – М., 1966. – 19 с.
85. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: “Прапор”, 1996. – 260 с.
86. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета // Совет-ское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 70 – 76.
87. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики преступлений: Учебное пособие. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1977. – 94 с.
88. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения право-нарушений: (проблемы социального контроля). – М.: Юрид. лит., 1980. –176 с.
89. Карпец И.И. Наказание. Социально-правовые и криминологические про-блемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
90. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. лит., 1969. – 167 с.
91. Кауфман Д. Корупція в тумані двозначності // Політика і час. – 1998. – № 5. – С. 58 – 65.
92. Ківалов С.В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова. Юридический институт, 1996. – 176 с.
93. Климов І., Бєлоконєв В. В яких випадках наказ командира вважається не-законним? // Народна армія. – 1997. – 24 вересня. – С. 3.
94. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение.): Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
95. Клюшниченко А.П. Советское административное право: Общая часть: Специализированный курс лекций. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 264 с.
96. Князев С.Д. Обстоятельства, исключающие административную ответ-ственность // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 97 - 99.
97. Кобалевский В. Очерки советского административного права. – К.: Госиз-дат Украины, 1924. – 258 с.
98. Кобалевский В. Советское административное право. – Харьков: Юриздат, 1929. – 420 с.
99. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
100. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: “Вища школа”, 1979. – 230 с.
101. Коваль Л. Нормотворчість рад у сфері адміністративних правопорушень (ретроспективний нарис) // Право України. – 1998. – № 8. – С. 25 - 27, 49.
102. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Науч.-практ. коммент. / В.С.Анджиевский, Э.Г.Герасеменко, Е.В.Додин и др. – К.: Украина, 1991. – 623 с.
103. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними ма-теріалами: Станом на 1 січня 2001 року / Відп. ред. Е.Ф.Демський. – К.: Юрінком Ін-тер, 2001. – 1088 с.
104. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення: Офіц. текст. – К.: Політвидав України, 1985. – 171 с.
105. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
106. Командиру о военно-уголовном законодательстве / Под общ. ред. А.Г.Горного. – М.: Воениздат, 1985. – 206 с.
107. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 377 с.
108. Комментарий к Основам Законодательства Союза ССР и союзных рес-публик об административных правонарушениях / Под ред. Б.Л.Лазарева. –М.: Юрид. лит., 1983. – 167 с.
109. Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
110. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.
111. Концепція адміністративної реформи в Україні: Схвалена рішенням Дер-жавної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи від 25 березня 1998 року // Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 4. – С. 8 – 34.
112. Концепція боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки: Затверджена Ука-зом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367 / 98 // Закон і бізнес. – 1998. – 8 липня. – С. 5 – 17.
113. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових фор-муваннях України: Затверджено Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981 – Окреме видання. – 5 с.
114. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 – 1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
115. Короткий тлумачний словник української мови: Близько 6750 слів / Під ред. Д.Г.Гринчишина. – К.: Рад. шк., 1988. – 320 с.
116. Корупція в Україні та стан правозастосовчої практики Закону України “Про боротьбу з корупцією” (системний аналіз). – Київ, 1997. – Окреме видання. – 52 с.
117. Клименко В.А., Мельник М.І., Хавранюк М.І. Кримінальна відповідаль-ність за посадові злочини / Мельник М.І., Омельченко Г.О., Хавронюк М.І. Коментар до Закону України “Про боротьбу з корупцією”. – К.: Бліц-інформ, 1996. – 512 с.
118. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 вересня 2000 р.: У 2 кн. / Упоряд.: П.П.Андрушко, С.Д.Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 1. – 784 с.
119. Кримінальний кодекс України: // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
120. Кримінально-процесуальний кодекс України // Кодекси України. – У 3-х томах / Відп. ред. В.Ф.Бойко. – К.: Юрінком-Інтер, 1997. – Кн. 3. – С. 167 – 350.
121. Криминология (изд. 3-е, испр. и доп.). – М.: Юрид. лит., 1976. – 400 с.
122. Криминология / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 415 с.
123. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н.Кудрявцева, В.Е.Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
124. Криминология: Учебник / Под общ. ред. А.И.Долговой. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 784 с.
125. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М.: Наука, 1976. – 286 с.
126. Кудрявцев В.Н. Социально-психологические аспекты антиобщественного поведения // Вопросы философии. – 1974. – № 1. – С. 108.
127. Кужегет С.С. Обстоятельства, отягчающие административную ответ-ственность и их значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск: Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1987. – 92 с.
128. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держа-ви // Право України. – 1988. – № 5. – С. 66 - 68.
129. Лазарев Б. Административная ответственность. – М.: Моск. рабочий, 1985. – 77 с.
130. Лазарев Б.М. Административные правонарушения и ответственность за их совершение // Советское государство и право. – 1985. – № 8. – С. 35 – 36.
131. Лазарев В.В., Попов Л.Л. Новое законодательство об административных правонарушениях и его применение // Советское государство и право. – 1986. – № 3. – C. 52 –55.
132. Лащенко П.Н. Единоначалие и воинская дисциплина. – М.: Воениздат, 1988. – 94 с.
133. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М., 1962.
134. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (Теоретиче-ские проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
135. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 104 с.
136. Лобзяков В.П., Овчинский С.С. Административно-правовые меры преду-преждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1978. – 150 с.
137. Лукьянец Д.М. О законодательном определении административной от-ветственности // Юридическая практика. – 1999. – 1 - 15 апреля. – С. 10.
138. Лунёв А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
139. Лунёв А.Е. Воспитательное и правоохранительное значение администра-тивной ответственности. – М.: О-во “Знание” РСФСР, 1983. – 40 с.
140. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
141. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому зако-нодательству. – К.: “Вища школа”, 1985. – 56 с.
142. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. Сущ-ность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных право-нарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 209 с.
143. Матвеев Г.К. Основания юридической ответственности // Советское гос-ударство и право. – 1971. – № 11. – С. 28 – 37.
144. Матвеев С.В. Индивидуальные субъекты административной ответствен-ности // Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 79 – 82.
145. Матвеев С.В. Субъекты административной ответственности // Субъекты советского административного права: Межвузов. сб. науч. труд. – Свердловск: СЮИ, 1985. – С. 152 - 160.
146. Мацкевич И.М. Корыстно-насильственная преступность в Вооруженных силах // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 57 - 62.
147. Митний кодекс України: прийнятий 12 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
148. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та криміно-логія України (статті, доповіді, рецензії). – К.: Генеза, 1999. – 944 с.
149. Миньковский Г.М. Предмет криминологической профилактики преступ-лений и некоторые проблемы её эффективности // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1972. – Вып. 17. – С. 11 - 20.
150. Мота А.Ф. Класифікація адміністративних правопорушень, за скоєння яких несуть відповідальність військовослужбовці // Збірник наукових праць. – № 9. – Ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1999. – С. 291 – 295.
151. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфіка-ції. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
152. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 144 с.
153. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за ста-ном законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За ред. В.Ф.Бойка, Я.Ю.Кондратьєва, С.С.Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
154. Невмержицький Є.В. Корупція як соціально-політичне явище: особливо-сті проявів і механізми подолання в сучасній Україні: Автореф. дис. ...канд. політ. на-ук: 23.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 1999. – 19 с.
155. Новіков В.В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень правил дорожнього руху: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1997. – 24 с.
156. Новіков В.В., Чистоклетов Л.Г., Зрибнев М.А., Аламбець М.М. Застосу-вання вогнепальної зброї працівниками міліції. Навчально-практичний посібник. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВСУ, 1998. – 165 с.
157. Номенклатура посад для призначення офіцерів, генералів, адміралів по особовому складу: Затверджена наказом Міністра оборони України № 120 від 28 бе-резня 1998 року. – Окреме видання. – 7 с.
158. О дальнейшем ограничении применения штрафов, налагаемых в админи-стративном порядке: Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР от 21 июня 1961 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 35. – Ст. 368.
159. О понятии и характеристике административных правонарушений против социалистической собственности / Сборник научных трудов: Административные пра-вонарушения, посягающие на социалистическую собственность и борьба с ними. – Горький, 1983. – С. 49 – 60.
160. Общая теория права и государства / Под ред. В.В.Лазарева. – М.: Юрист, 1996. – 475 с.
161. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Г.А.Туманова. – М.: Юрист, 1997. – 448 с.
162. Овсянко Д.М. Служебное расследование: Пособие для офицерского со-става / Под ред. Колибабы Г.Н. – М., 1960.
163. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик об админи-стративных правонарушениях: Приняты Верховным Советом СССР 23 октября 1980 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1980. – № 44. – Ст. 909.
164. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий фено-мен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при Україн-ській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
165. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1997. – 43 с.
166. Ответственность в управлении / Отв. ред. А.Е.Лунёв, Б.М.Лазарев. – М.: Наука, 1985. – 303 с.
167. Павловский Р. Причини вчинення адміністративних правопорушень і умови, що цьому сприяють // Радянське право. – 1988. – № 5. – С. 43 – 46.
168. Печеницин В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск: Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1988. – 58 с.
169. Плева В.А. Організаційно-правові проблеми матеріальної відповідально-сті осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1999. – 19 с.
170. Политологический словарь / Под общ. ред. В.И.Астаховой и Н.И.Панова. – Харьков: “Прапор”, 1997. – 199 с.
171. Політологічний енциклопедичний словник: Навчальний посібник / Ред. Ю.С.Шемшученко, В.Д.Бабкін. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
172. Положение о Государственной автомобильной инспекции: Утверждено постановлением Совета Министров СССР от 10 августа 1978 года / Свод законов СССР. – Т. 10. – М.: Известия, 1980. – С. 346 – 351.
173. Положення про видання місцевими виконкомами та Радами обов’язкових постанов та про накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку // ЗУ УРСР.