Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції)

Краткое описание

Вступ ............................................................................................3 - 9

Розділ 1

Адміністративна діяльність міліції України та поліції Великобританії, США, Канади та Франції ...................................…………………...10 - 132

1.1 Поняття, принципи та зміст адміністративної діяльності міліції України та поліції Великобританії, США, Канади та Франції ..............10 – 53

1.2 Правові основи адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн ................................................................................54 - 81

1.3 Основні види адміністративної діяльності підрозділів поліції зарубіжних країн : Великобританії, США, Канади та Франції.....82 - 132

Розділ 2

Адміністративно – процесуальне забезпечення адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн .................................133 - 168

2.1 Порівняння адміністративно – процесуальної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн .............................................................133 - 157

2.2 Застосування заходів попередження, припинення та покарання в адміністративній діяльності поліції зарубіжних країн та їх відмінність у порівнянні з заходами, які використовуються міліцією України ..158 - 168

Висновки ..............................................................................................169 - 182

Список використаних джерел ............................................................183 - 194

Таблиці та додатки ..............................................................................195 - 250

Вступ

Актуальність теми дослідження Глибокі і невідворотні демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають перебудови і значного підвищення на цій основі рівня ефективності та якості діяльності правоохоронних органів. У першу чергу ці вимоги стосуються міліції – найчисельнішого загону правоохоронців, оскільки виконання нею завдань сьогодення пов‘язане передусім з реалізацією цілого ряду нових принципів, заснованих на визнанні загальнолюдських цінностей: гідного ставлення до особи, посилення охорони прав та свобод громадян, різних форм власності та інших пріоритетів правового, демократичного суспільства, визначених Конституцією України.
Успішне виконання цих завдань неможливе без урахування кращих зразків як попереднього вітчизняного, так і сьогоднішнього закордонного досвіду.
У дисертаційному дослідженні висвітлюються й порівнюються основні, найважливіші проблеми адміністративної діяльності міліції України, та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції) визначається ступінь її ефективності
В зарубіжних країнах ця діяльність поліції детально регламентована і закріплена в діючому законодавстві. В Україні сьогодні існує цілий ряд неврегульованих законодавством аспектів діяльності міліції, особливо в сфері адміністративного (виконавчо–розпорядчого) напрямку.
Як свідчить дослідження працівники міліції України в окремих випадках мають ширше поле компетенції ніж поліцейські порівнюваних країн, але ефективність їх роботи значно нижча.
З метою з‘ясування причин цього аналізуються та порівнюються законодавчі акти і положення нормативних документів, що регламентують цю діяльність. На основі аналізу пропонуються певні законодавчі та організаційні зміни спрямовані на поліпшення роботи вітчизняної міліції.
Опрацьовані також практичні результати адміністративної діяльності міліції Хмельницької та Житомирської областей з урахуванням позитивних та негативних тенденцій.
В процесі дослідження використовувалися наукові праці вчених Баланкіна Б.Г., Бахраха Д.М., Бельського К.С., Веремеєнка І.І., Голосниченка І.П., Гончарука С.Т., Додіна Є.В., Дорогих М.М., Даньшина І.М., Єропкіна М.І., Захарова В.Ф., Клюшниченка А.П., Коваля Л.В., Кондратьєва Я.Ю., Коренєва О.П., Курілова Б.А., Кузнецової Н.Ф., Манохіна В.М., Масленікова М.Я., Остапенка О.І., Попова Л.Л., Серьогіна О.В., Сорокіна В.Д., Столбового В.П., Соколова Ю.А., Шахунянца Є.М., Шакуна В.І., Шергіна О.П., Якуби О.М., Яценка С.С., вчених зарубіжних країн: Абадинського Г., Веделя Ж., Драго Р., Інсіарді Д., Кенні К., Келлінга Г., Лея Л., Марфі К., Неджаті З., Судерленда Е., Фрідмана Р., Фельтеса Т, Хагана Ф., Школьника Д. та інших.
Незважаючи на важливість і актуальність вивчення досвіду зарубіжних країн та потребу його наукового опрацювання при перебудові роботи міліції України в сфері її адміністративної діяльності, комплексного підходу в цьому напрямку в наукових розробках в нашій державі ще не було. Ця проблема в Україні не була, також предметом жодного монографічного або дисертаційного дослідження.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження безпосередньо пов‘язаний з програмою реформування правоохоронних органів та наукових досліджень, яку виконує Національна академія внутрішніх справ України, а також з плановими темами кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, він відповідає змістові програми: “Міліція та населення – партнери”, розробленої Національною академією внутрішніх справ України і затвердженої Міністром внутрішніх справ України, та концепції адміністративної реформи в Україні.
Метою та завданнями дисертаційного дослідження є висвітлення стану проблем, пов‘язаних з удосконаленням адміністративної діяльності міліції України на основі вивчення і порівняльного аналізу законодавства України та ряду зарубіжних країн, практики його реалізації і наукових досліджень з цих питань.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження дисертант поставив такі завдання:
- проаналізувати поняття, принципи та зміст адміністративної діяльності міліції України та поліції Великобританії, США, Канади і Франції;
- розглянути та порівняти правові основи адміністративної діяльності міліції України та поліції названих країн;
- дослідити окремі напрями діяльності поліції зарубіжних країн в сфері адміністративної діяльності та порівняти їх з подібними напрямками діяльності міліції України;
- встановити об‘єктивні обставини, які негативно впливають на адміністративну діяльність міліції та розробити пропозиції щодо її покращення на підставі вивчення досвіду роботи поліції зарубіжних країн;
- розробити перспективні напрями вдосконалення адміністративної діяльності міліції України на основі використання результатів дисертаційного дослідження;
- сформувати пропозиції щодо змін та доповнення відповідних законодавчих та інших нормативних актів з метою підвищення ефективності діяльності міліції України.
Об‘єктом дослідження є правові норми, які регулюють суспільні відносини, що визначають адміністративну діяльність міліції України та поліцій зарубіжних країн, їх співвідношення та можливість впливу на них шляхом підвищення ефективності адміністративної діяльності.
Предметом дослідження є організація адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн, а також формування напрямів поліпшення цієї діяльності на підставі їх аналізу та порівняння.
Методи дослідження: Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних процесів та явищ, який дозволяє врахувати взаємопов’язані системи побудови поліції зарубіжних країн та міліції України, форми та методи їх адміністративної діяльності і практичне застосування законодавства.
У дослідженні застосовувались системно – аналітичний, порівняльно – правовий, формально – логічний і типологічний методи, які сприяли логічному аналізу систем права та його застосування в роботі міліції України і поліції зарубіжних країн, а також співставленню форм діяльності правоохоронних структур.
З метою практичного порівняння діяльності міліції та поліції і її аналізу використовувались соціологічні методи: анкетування, спостереження, інтерв’ювання та аналіз документів. Ці та інші методи наукового дослідження використовувались у їх взаємозв’язку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою в Україні спробою із залученням наукових методів зробити порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції деяких зарубіжних країн і на основі такого аналізу визначити конкретні шляхи її вдосконалення. Вона відзначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і напрямів удосконалення законодавства та практичного поліпшення адміністративної діяльності міліції України.
У дисертації обґрунтовується ряд теоретичних положень та висновків і практичних рекомендацій по удосконаленню чинного законодавства та структурних змін в системі МВС України. Найбільш значущими з них є:
1. Визначення поняття, змісту та принципів адміністративної діяльності міліції України та поліції Великобританії, США, Канади та Франції.
2. Визначення та порівняння правових основ адміністративної діяльності міліції і поліції та їх впливу на ефективність цієї діяльності.
3. Вивчення та порівняння обсягу компетенції міліції України та поліції зарубіжних країн і визначення причин, що знижують ефективність цієї діяльності.
4. Систематизація практичних форм і методів адміністративної діяльності міліції та поліції з метою визначення напрямів її удосконалення.
5. Доведення різниці в підходах до оцінювання адміністративної діяльності з теоретичного боку в Україні та зарубіжних країнах.
6. Обґрунтування необхідності скорочення кількості складів адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються посадовими особами органів внутрішніх справ.
7. Обґрунтування пропозицій по вдосконаленню структури МВС України.
8. Пропозиції по підготовці конкретних нормативних документів в окремих напрямах адміністративної діяльності міліції України (охорона громадського порядку та громадської безпеки, боротьба з пияцтвом та алкоголізмом, розповсюдженням наркотичних засобів, проституцією та робота дозвільної системи) з врахуванням досвіду роботи поліції зарубіжних країн.
Емпіричну базу дослідження становлять вивчені та проаналізовані автором понад 120 нормативних документів, які регулюють адміністративну діяльність як міліції України, так і поліції зарубіжних країн. На запитання спеціально розробленої автором анкети відповіли понад 200 працівників міліції та понад 100 працівників поліції, що брали участь у міжнародних миротворчих місіях ООН у колишній Югославії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому що:
1. Вони можуть бути основою для подальших теоретичних розробок з питань удосконалення організації адміністративної діяльності міліції України.
2. Впровадження запропонованих пропозицій щодо внесення змін до окремих нормативних актів поліпшить зміст і організацію практичної роботи органів внутрішніх справ України.
3. Запропоновані положення та висновки також можуть бути використані для удосконалення структури МВС України;
4. Матеріали дисертації будуть корисними в навчальному процесі, зокрема при підготовці відповідних навчальних посібників та при викладанні курсу “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України” і “Основи діяльності поліції зарубіжних країн”
Апробація матеріалів дослідження. Дисертація обговорена на засіданні кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України і дістала позитивний відгук. Основні результати дисертаційного дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднені автором на: науково - практичній конференції : “Наукові розробки Академії – удосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ” ( Українська академія внутрішніх справ України, м. Київ, 1994 р.) та на науково – практичній конференції “ Забезпечення захисту прав людини в правоохоронній діяльності” ( Національна академія внутрішніх справ України, м. Київ, лютий 2000 року).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються для підготовки текстів лекцій в Інституті управління Національної академії внутрішніх справ України, а також кафедрою теорії та практики управління при викладанні курсу “ Основи діяльності поліції зарубіжних країн”.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 6 публікаціях: навчальному посібнику та в п’ятьох наукових статтях, чотири з яких у фахових виданнях.
Структура дисертації визначається метою та завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК і композиційно складається з вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, таблиць та додатків. Повний обсяг дисертації становить 250 сторінок, з них - таблиці на 39 сторінках, додатки на 17 сторінках. Список використаних джерел включає 166 найменувань.

Список литературы

Висновки

Порівняння адміністративної діяльності міліції України та поліції Великобританії, США, Канади та Франції дає можливість зробити певні узагальнення та на цій основі визначити основні напрямки покращення діяльності міліції України.
Досягнення цієї мети перш за все можливе шляхом удосконалення механізму правового регулювання адміністративної діяльності та удосконалення тактики застосування різних форм і методів виявлення, попередження та припинення адміністративних правопорушень.
Є, звичайно, й інші шляхи вдосконалення адміністративної діяльності, але їх розробка потребує додаткових наукових досліджень.
Вдосконалення правового механізму регулювання адміністративної діяльності в першу чергу слід починати з перебудови правової бази. Правова база повинна вдосконалюватись, насамперед, шляхом конкретизації в законодавчому порядку ряду термінів, які мають безпосереднє відношення до покращення адміністративної діяльності міліції України. Це стосується таких понять, як громадське місце, громадський порядок та громадська безпека.
Чітке законодавче визначення цих, та деяких інших понять, на нашу думку, сприятиме конкретизації роботи правоохоронних органів в цілому, а також активізації та підвищенню ефективності діяльності міліції в цілому.
В новому кодексі про адміністративні правопорушення слід ввести перед кожним розділом особливої частини статтю визначення термінів, як це зроблене в усіх кримінальних кодексах США. 56, 59
Для внесення до нового адміністративного кодексу можливо запропонувати таке визначення громадського місця:
Громадським місцем вважається місце, яке можуть відвідувати громадяни за плату або безкоштовно і яке є місцем відпочинку громадян чи проведення масових заходів. До громадських місць відносяться вулиці, двори будинків, місця загального користування (гаражні кооперативи, дачні кооперативи), розважальні заклади (бари, ресторани, кінотеатри та театри та т.ін.), заклади громадського харчування, парки, а також певні земельні ділянки, на яких проводяться масові заходи (мітинги, збори, релігійні процесії та т.ін.).
Громадський порядок – це, на нашу думку, стан суспільних відносин, який дає можливість громадянам безпечно виконувати свої обов`язки та вимагати забезпечення здійснення своїх прав і який охороняється державою. За порушення громадського порядку винні притягаються до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Громадська безпека – це такий стан речей у суспільстві, який дає можливість громадянам працювати та відпочивати без страху за своє здоров`я та життя. Громадська безпека охороняється державою і за порушення правил громадської безпеки винні притягаються до відповідальності.
Звичайно, ці визначення можна вдосконалювати та змінювати, але їх наявність в кодексі про адміністративні правопорушення, на нашу думку, є обов`язковою.
Певні кроки в цьому напрямку вже робляться. Наприклад, спроба визначення громадського місця дана в наказі МВС України №438 від 21.06.1996р.
Наступним кроком в удосконаленні механізму правового регулювання адміністративної діяльності міліції України повинен бути, на наш погляд, перегляд окремих статей КУ п АП і внесення ряду доповнень та уточнень.
На нашу думку, слід доповнити кодекс про адміністративні правопорушення правовою нормою, яка б встановлювала відповідальність за появу в громадських місцях в стані наркотичного сп`яніння та внести зміни в ст. 130 Кодексу, тобто ввести відповідальність за управління транспортними засобами в стані сп`яніння. Такі правові норми існують в кримінальних кодексах та законах Великобританії, США та Канади і порушення цих норм тягне за собою таку ж саму відповідальність, як і за появу в нетверезому стані в громадських місцях та управління транспортними засобами в стані сп`яніння.
Наприклад, згідно ст. 49.01 та 49.02 кримінального кодексу штату Техас немає ніякої різниці між особою, яка вживала алкоголь для того, щоб сп’яніти чи наркотики. Стаття стверджує, що нетверезою вважається особа, яка тимчасово немає нормальних розумових чи фізичних властивостей і розлад яких наступив внаслідок вживання алкоголю, медичних препаратів, наркотиків, особливо небезпечних наркотиків чи комбінацій з двох чи більше таких речовин. 59
Це питання набуває особливої ваги в наші дні, адже в Україні щороку збільшується кількість осіб, які вживають наркотичні засоби, а відповідного законодавства немає. На початок 1997 р. в Україні офіційно зареєстровано 56 тисяч наркоманів.160 Але за твердженням голови Національної ради по боротьбі з наркоманією при Кабінеті Міністрів України В.В.Дурдинця, ця цифра зменшена в 10 –12 разів. 161
В Кодексі України про адміністративні правопорушення до 1991 року існувала відповідна правова норма про притягнення громадян, які вживали наркотичні засоби без призначення лікаря до відповідальності. В 1991 році редакція цієї статті змінена, тобто вживання наркотичних засобів дозволене всім в будь-яких розмірах, в будь-якому місці. Таке “демократичне рішення” призвело до того, що контролю за вживанням наркотичних засобів на Україні практично немає.
Потребують уточнення правові норми, які б визначали “невеликі розміри” наркотичного засобу, з врахуванням тяжкості наркотику, а також класифікацію наркотичних засобів.
Використання досвіду зарубіжних країн в цьому плані є, на нашу думку, необхідним. Ці питання порушувались автором, в 2000 році підготовлена стаття “Наркоманія: адміністративні засоби боротьби в Україні та на Заході,” в якій проаналізовано досвід адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн з питань попередження розповсюдження наркотичних засобів. 162
Підлягають змінам також і правові норми, які передбачають відповідальність за посіви снотворного маку чи конопель. Адже за розрахунками спеціалістів, обсяги щорічного нелегального обігу макової соломки становлять понад 600 тонн. 161 Це наркотичне зілля не завозиться в Україну; навпаки – Україна постачає його в Росію, Білорусь та інші країни СНД. Для того, щоб зменшити обсяг обігу макової соломки, слід активізувати роботу міліції та дати можливість у повному обсязі працювати законодавству. Законодавство ж буде працювати тоді, коли воно буде застосовуватись не лише міліцією. Особливо це стосується покарання правопорушників. Міліція повинна виявляти правопорушників. Карати ж їх повинен суд.
Потребують також доповнення і уточнення інший ряд статей та розділів Кодексу про адміністративні правопорушення України .
Так, одним з напрямків удосконалення механізму правового регулювання адміністративної діяльності міліції України може стати підвищення відповідальності за правопорушення, які скоєні в громадських місцях або посягають на громадський порядок чи громадську безпеку. Необхідним видом покарання за всі правопорушення такого типу повинен стати адміністративний арешт.
Деякі пропозиції з цього приводу вносились автором в свої статтях. 163
Це треба зробити тому, що як свідчить статистика, понад 70% всіх зареєстрованих адміністративних правопорушень так чи інакше пов’язані з громадськими місцями, громадським порядком та громадською безпекою. Як свідчить зарубіжний досвід, таке передбачене в законодавстві Великобританії, США, Канади та Франції.
При чому слід, на нашу думку, не лише підвищити відповідальність за скоєння правопорушень, віднесених до глави 14 Кодексу про адміністративні правопорушення України, а й за скоєння інших дій, які посягають на громадську безпеку та громадський порядок. Це стосується порушень правил дорожнього руху ( cт.cт.122, 123, 124, 128, 129, 130 та інші), порушень правил і норм ядерної та радіаційної безпеки (cт.95), порушення правил користування електроенергією чи газом, які можуть спричинити порушення громадської безпеки (cт.103.1,103.2), порушення правил ветеринарно-санітарних вимог (cт.107), порушення правил торгівлі спиртними напоями (cт.156), порушення правил утримання собак та котів (cт.154) та інших.
Одним з головних шляхів вдосконалення механізму правового регулювання сфери адміністративної діяльності міліції України є і перегляд cт.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою поступового скорочення кількості справ, які розглядаються посадовими особами органів внутрішніх справ. Ці функції можна передати як судам загальної юрисдикції з введенням додаткових посад адміністративних суддів, чи створенням окремої системи типу поліцейських трибуналів у Франції.
Питання про створення адміністративних судів неодноразово розглядалось в юридичній літературі України. 164, 165
На нашу думку, це дає можливість:
1. Зменшити навантаження на працівників міліції, надати їм можливість більш безпосередньо працювати над проблемами охорони громадського порядку та використовувати більш широкий спектр покарань за скоєні правопорушення.
2. Розгляд матеріалів про правопорушення в судах сприятиме підвищенню якості вирішення справ.
3. Поступове зменшення кількості справ, які розглядаються в міліції, буде сприяти зменшенню кількості зловживань та підвищенню авторитету як міліції, так і судів.
4. Формування нової системи адміністративної юстиції, на нашу думку, буде позитивно впливати на підвищення правосвідомості громадян, поваги до закону та правоохоронних органів в цілому.
5. Наближення до європейських та світових стандартів в сфері прав людини і, як наслідок, підвищення авторитету України як правової держави.
Деякі позитивні кроки в цьому напрямку вже зроблені, відповідні положення закладені в Конституції України (cт.cт. 29, 30, 31, 32 та інші).
Питання активізації адміністративної діяльності міліції України нерозривно пов`язані з питанням компетенції міліції України по виконанню вимог закону.
Насамперед, на нашу думку, слід вирішити питання про скасування нормативних актів, які свідчать про недовіру працівникам міліції. Один з них – це обов`язкова присутність понятих при проведенні особистого огляду громадян чи огляду речей під час відсутності власника (cт.264 КпАП України).
Як було проаналізовано вище, в жодній з західних країн при проведенні особистого огляду та обшуку присутність понятих не є обов`язковою. Поліцейські роблять огляди та обшуки самостійно.
В Україні виконання вимог цієї статті, по-перше, додатково завантажує працівників міліції, які повинні, крім того, що виявляти порушників, складати протоколи та інші документи, займатись ще й пошуками понятих, що не є простим завданням, особливо в нічний час. По-друге, таких правових норм не існує в жодній країні і тому можна з певністю сказати, що вони спрямовані на додатковий нікому не потрібний контроль за працівниками міліції.
Окремо слід поставити питання про деякі шляхи спрощення вирішення питань про притягнення до відповідальності громадян за скоєні правопорушення. Це стосується вимог про пред`явлення характеристик при розгляді справ про правопорушення в судах. Практично це здійснюється, коли скоєні правопорушення і громадяни притягаються до відповідальності за cт.cт.51, 173, 178 та деякими іншими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення є відповідні норми, які вказують, що рішення приймається з врахуванням особи правопорушника. Але ніде не вказано, що міліція повинна готувати відповідні характеристики на правопорушників.
У cт.256 цього ж кодексу детально розписано, що повинно бути в протоколі про адміністративне правопорушення, але також немає згадки про характеристики.
Cт.280, яка регламентує з`ясування обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, також не вказує на необхідність представлення характеристик.
Крім того, таких правових норм не існує в жодній з країн світу.
На нашу думку, відміна обов`язкового представлення характеристик на особу правопорушника є також одним з шляхів підвищення ефективності адміністративної діяльності міліції.
Для удосконалення адміністративної діяльності міліції України слід також, на нашу думку, провести ряд заходів організаційного плану, спрямованих на перебудову служб та підрозділів органів внутрішніх справ.
Одним з перспективних напрямків вдосконалення діяльності міліції в цивільному плані є створення дільниць громадської безпеки, як це зроблено, наприклад, в республіці Білорусь. Такі дільниці створені з метою забезпечення доступності для населення при зверненні до міліції за допомогою при порушенні прав, свобод та законних інтересів громадян, своєчасного реагування та підвищення оперативності при захисті їх особистої безпеки, попередження та розкриття злочинів, охорони правопорядку на вулицях та в інших громадських місцях.
Дільниці громадської безпеки створюються в мікрорайонах міст з населенням 15-20 тисяч жителів. До складу дільниці включаються дільничні інспектори міліції, співробітники інспекції в справах неповнолітніх ( в Україні це працівники кримінальної міліції в справах неповнолітніх), патрульної служби та дорожньо-патрульної служби.
Штат дільниці формується з розрахунку 1 співробітник міліції на 500 жителів мікрорайону.
Працівники блоку кримінальної міліції до складу дільниці громадської безпеки не входять. В разі скоєння тяжкого злочину на дільниці до його розкриття залучаються відповідні служби кримінальної міліції та працівники міліції громадської безпеки.
Дрібні злочини та адміністративні правопорушення розслідуються працівниками дільниці громадської безпеки.
Така ж система існує у Великобританії, США та Канаді. У Великобританії, наприклад, працівники кримінальної поліції (детективи) підпорядковані відділам поліції графств (районів) і не мають прямого відношення до охорони громадського порядку та громадської безпеки. Якщо вони задіяні в загальних заходах по охороні громадського порядку, то вони займаються збиранням інформації, зустрічаються з довіреними особами, проводять заходи оперативного характеру, а не беруть участі в охороні громадського порядку. Вони не носять форменого одягу і до їх посадових функцій не входять питання охорони громадського порядку та громадської безпеки.
Охороною громадського порядку (у Великобританії – “королівського порядку”) займаються в основному констеблі. (Констебль при більш детальному розгляді частково відповідає посаді дільничного інспектора в Україні, але часом він виконує також функції міліціонера патрульно-постової служби). При вчиненні тяжкого злочину констеблі надають допомогу в його розкритті, охороняють місце злочину, збирають інформацію, але розкриття тяжких злочинів до їх функцій не входить.
Таку ж систему ми можемо спостерігати і в США. Детективи займаються розкриттям скоєних злочинів і не мають ніякого відношення до охорони громадського порядку.
В організаційному плані в Україні можна запропонувати проведення організаційно-штатних змін та створити окремі підрозділи, які б конкретно займались адміністративною діяльністю, охороною громадського порядку та громадської безпеки.
На даний період хоч підрозділи громадської безпеки і виділені в системі органів внутрішніх справ, вони в більшості своїй виконують не властиві їм функції.
Як показало анкетування, проведене серед дільничних інспекторів Хмельницької області, вони близько 60% свого робочого часу віддають розкриттю злочинів, скоєних на їх дільницях та на інших дільницях. Основна робота в цьому напрямку передбачає проведення:
А) подвірних обходів та опитування населення з метою отримання інформації про злочин та тих, хто його скоїв;
Б) перевірка раніше засуджених на причетність їх до скоєння злочину;
В) перевірка хронічних алкоголіків, наркоманів та інших підозрілих осіб;
Г) проведення раптових перевірок гуртожитків, окремих кварталів та квартир;
Д) проведення засідок та інших заходів з метою затримання злочинців.
Безпосередньо на своїй дільниці інспектори працюють від 25 до 30% свого робочого часу.
У певній мірі це стосується й інших служб міліції громадської безпеки: патрульної служби, дозвільної системи, ДАІ та інших.
При скоєнні злочинів всі служби відділу задіяні для розкриття злочинів, питання ж адміністративної діяльності залишаються осторонь.
Створення окремих підрозділів, дільниць громадської безпеки надасть можливість більш конкретно працювати дільничним інспекторам, підрозділам патрульної служби та іншим в питаннях активізації охорони громадського порядку і громадської безпеки та адміністративної діяльності міліції в цілому.
Організаційні зміни, на нашу думку, повинні бути проведені і в деяких структурних підрозділах органів внутрішніх справ.
Це стосується підрозділів дозвільної системи, патрульно-постової служби, ДАІ та деяких інших. Що стосується дозвільної системи, то ця служба в системі МВС України досить слабка, не укомплектована відповідними спеціалістами. Ми ж можемо спостерігати, що з кожним разом збільшується кількість зброї та інших засобів самозахисту у населення в особистому користуванні.
У Верховній Раді України обговорюється проект закону про надання дозволу громадянам на придбання та особисте користування короткоствольною нарізною зброєю, тобто пістолетами, револьверами та іншими видами зброї. Все це, звичайно, сприятиме підвищенню напруження в суспільстві, а по-друге, збільшить навантаження на працівників міліції, особливо дозвільної системи та блоку громадської безпеки. Але, крім контролю за зброєю, працівники дозвільної системи працюють ще і над іншими питаннями: реєстрацією та видаванням печаток, штампів, засобів друку, розмножувальної техніки, різних технологічних речовин, вибухівок для проведення вибухових робіт та ін.
Таким чином, необхідно поставити питання про необхідність збільшення кількості працівників дозвільної системи. Це можна зробити за рахунок скорочення патрульної служби та ДАІ.
У західних країнах Великобританії, Франції та Канади дозвільній системі приділяється велика увага. На облік взята вся зброя, яка знаходиться в особистому користуванні громадян. Всі дані про зброю занесені до поліцейських комп`ютерів і з‘ясувати, хто є власником певного виду зброї, чи володіє він нею на законних підставах – справа декількох хвилин.
З іншого боку, як вже згадувалось, в західних країнах підвищена відповідальність за правопорушення, пов`язані з вогнепальною зброєю. Наприклад, в США в деяких штатах за незаконне зберігання чи перереєстрацію зброї та інші порушення, пов`язані зі зброєю, громадянин може бути покараний двома роками позбавлення волі.
Згідно українського законодавства, такі порушення – це здебільше адміністративні правопорушення і караються незначним штрафом.
Звідси логічно виникає питання про перегляд законодавства та підвищення відповідальності за правопорушення, пов`язані з неправильним використанням, зберіганням та реєстрацією зброї.
Треба врахувати ще й те, що в західних країнах при виявленні порушень, пов`язаних зі зброєю, якщо власник неправильно її зберігав, використовував, чи неправильно перереєстрував, вона вилучається, і власник, для того щоб повернути її, повинен зачекати певний проміжок часу і заплатити штраф. 58
Інша пропозиція щодо організаційних змін з метою вдосконалення механізму правового регулювання стосується паспортної системи. Якщо врахувати закордонний досвід, то в країнах Заходу питанням видавання паспортів, реєстрацією іноземців та іншими проблемами, пов`язаними з паспортною роботою, займаються органи місцевого самоврядування. Ці відділи, хоч і не підпорядковані поліції, але працюють в тісному контакті з нею. Вони інформують поліцію, хто і з якою метою отримує паспорт. Внутрішніх паспортів, прописок та реєстрацій в західних країнах не існує.
Таким чином слід ставити питання про розатестацію паспортної служби та передавання цих функцій місцевим органам влади.
Одним із напрямків вдосконалення адміністративної діяльності міліції України, на нашу думку, є також удосконалення системи покарань, введення нових видів покарань та диференціювання відповідальності за скоєні правопорушення.
Заслуговують уваги системи покарань за дрібні правопорушення, які використовуються у Великобританії, США, Канаді та Франції. Види покарань, які застосовуються, перераховані вище у підрозділі 2.2.
Узагальнюючи систему покарань за дрібні правопорушення західних країн, слід відмітити, що суди застосовують санкції у вигляді штрафів від найнижчого рівня до відчутних розмірів, адміністративних арештів, виправних та громадських робіт від однієї доби до півроку.
Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу”, який був прийнятий Верховною Радою України 07.02.1997 року, збільшив розміри штрафів, які застосовуються за скоєння адміністративних правопорушень. Але економічна ситуація в Україні не дає можливості застосовувати його в повному обсязі. В даний час доцільніше було б ширше застосовувати альтернативні види покарання: адміністративний арешт, виправні роботи, адміністративно-примусові роботи, громадські роботи та т. ін.
В цілому слід розробити систему застосування цих видів покарань, яка на нашу думку була б ефективніша за штрафи, з урахуванням сучасної економічної ситуації в Україні.
Ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає примусове виконання постанови про стягнення штрафу. Але положення цієї статті дуже рідко застосовуються в практичній діяльності. Примусове вилучення майна в громадян, на нашу думку, в сучасній економічній ситуації в Україні може підвищити ефективність роботи міліції та інших органів по попередженню адміністративних правопорушень.
Необхідно також розглянути питання про встановлення в законодавчому порядку підвищеної адміністративної відповідальності щодо громадян, які не з`явились до суду чи іншої установи, де розглядається справа про скоєні ними адміністративні правопорушення.
Це також підвищить авторитет суду та інших органів, які мають право вирішувати питання про притягнення громадян до адміністративної відповідальності.
З метою підвищення ефективності використання таких мір покарання, як виправні роботи та адміністративний арешт, слід ввести в законодавство поняття “громадські роботи” (як покарання за скоєні адміністративні правопорушення). Слід в законодавчому порядку визначити, де, коли і як можуть використовуватись громадяни, засуджені до громадських робіт та встановити відповідальність за ухилення від цього покарання, відбування громадських робіт може бути замінено виправними роботами, якщо особа працює на підприємстві чи в установі (cт.322-325 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У зарубіжних країнах особи, засуджені до громадських робіт, використовуються на роботах по впорядкуванню доріг, вулиць, місць загального користування та інших об`єктах. Це можна зробити в Україні, що, до речі, робилось в 50-60 роках.
Особливою проблемою для міліції України є проблема взаємовідношень з населенням. З метою зниження протистояння міліції та населення в 1999 році НАВСУ разом з МВС України була розроблена програма «Народ і міліція – партнери», підготовлені і втілюються в життя науково – методичні рекомендації щодо виконання цієї програми, підготовлено ряд наукових статей. 166
Це питання повинно вирішуватись в комплексі. Для зниження антагонізму громадян та міліції можливе використання ряду положень концепції «комунального поліціювання», яка широко застосовується в зарубіжних країнах, вивчення досвіду стосунків поліції та населення в зарубіжних країнах та інші напрями роботи.
Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції Великобританії, США, Канади та Франції – перша спроба, яка спрямована на співставлення проблем адміністративної діяльності української міліції та поліції західних країн.
У роботі можливо не повністю охоплені окремі аспекти діяльності поліції західних країн. Це викликано тим, що в Україні відсутні більшість нормативних актів, які визначають діяльність поліції західних країн, тому аналізувати та порівнювати адміністративну діяльність доводилось суто з поліцейських джерел.
Подальші розробки та вивчення цієї проблеми дадуть можливість висвітлити та проаналізувати всі аспекти, які ще недостатньо висвітлені в роботі.
Особливої уваги на нашу думку заслуговує концепція пошукового поліціювання, яка набирає все більшого поширення в країнах Заходу.
Основна її мета – покращення роботи поліції через встановлення тісних стосунків з населенням, громадськими організаціями, державними та іншими організаціями та установами. З цією метою до діяльності поліції по охороні громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі з правопорушеннями залучаються всі громадяни, які проживають в комуні (районі). У роботі поліції західних країн у цьому напрямку ми можемо спостерігати і деякі моменти, які мали та мають місце в роботі міліції України – це організація і робота з добровільними народними дружинами, зв`язок та взаємодія з комітетами будинків, іншими організаціями за місцем проживання громадян.
Поліція західних країн ставить за мету викорінення умов та причин, які породжують злочинність та порушення правопорядку. Це має бути досягнуте за рахунок вкладення капіталу в розвиток системи охорони здоров`я, освіти, створення нових робочих місць.
Звичайно, за теперішньої економічної ситуації в Україні ми не можемо запозичити весь позитивний досвід діяльності поліції країн Заходу, але вивчення його окремих елементів та впровадження їх в практику роботи органів внутрішніх справ сприятиме покращенню роботи міліції України в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1.Pomorsky S. American Common Law and Principle “Nullum Crimen Sine Llege”, Warsawa, 1985, рр. 10 –17.
2.Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально – процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США, Навчальний посібник, Юрінком Інтер, К., 1999, стор. 3.
3.English I., Card R., Butterworth’s Police Law, 6-th edition, Butterworth, London 1999. рр. 1, 2, 18, 46, 109, 182, 467, 468, 457 – 472, 520, 691 – 694.
4. Dalley M.I., Landry P. R. Changing the Way We Do Business into the Twenty – First Century, Gazette, Vol. 62, # 1, 2000, pp. 33 – 40.
5.Гончарук С.Г. Административные правонарушения и полномочия органов внутренних дел по борьбе с ними, КВШ МВД СССР, K., 1987.
6.Чабан В. П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України, Автореферат кандидатської дисертації, НАВСУ, Київ, 2001, стор. 1 – 2.
7.Коваль Л.В. Адміністративне право України, Основи, Київ, 1994, стор. 69, 116.
8.Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Підручник під загальною редакцією І.П.Голосніченка та Я.Ю.Кондратьєва. Київ, УАВС, Київ, 1994, стор. 104 – 105, 131.
9.Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”, УАВС, Київ, 1996, стор. 12 –14.
10.Административная деятельность органов внутренних дел. Учебник под ред. А.П.Коренева. Московский юридический институт МВД России, Изд-во “Щит-М”, М., 1997, стр. 7.
11.Административное право и административная деятельность органов внутренних дел. Учебное пособие под редакцией П.Л.Попова Академия МВД СССР, М., 1990, стр. 84.
12.Юридична енциклопедія Українська енциклопедія ім. М. Бажана, К., 1998, стор. 51.
13.Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, Відомості Верховної Ради України №1, К., 1995.
14.Кодекс України про адміністративні правопорушення ВВР № 24 , 2001р. (зміни внесені Законами України )
15.Помаский В.Е. Административно-правовые средства, применяемые в деятельности органов внутренних дел по охране общественного порядка при проведении спортивных мероприятий в сб. “Совершенствование профилактической и административной деятельности органов внутренних дел” , ВШМ МВД СССР, М., 1985.
16.Black H. C. Black’s Law Dictionary, 5th edition, West Publishing Company, Saint Paul, Minnesota, 1990, p. 97.
17.Garner B.A. A Dictionary of Modern Legal Usage, 2nd edition, Oxford University Press, New York, 1995, p. 28.
18.Sampson F., Blackstone’s Police Manual, General Police Duties 1998/99, London, Blackstone, 1999, рр. 183,217.
19.Lord Hailshamе of Maryenborne, Laws of England, Butterworths, London, 1990. pp. 112, 200.
20.Koch B.C.M. The Politics of Crime Prevention, Aldershort, Ashgate, 1998, p. 103.
21.Report of the Commissioner of Police of the Metropolis 1995/96, Secretary of State for the Home Department, London 1996, p. 111.
22.Feltes T. The Function and the Role of the Police Studies, Academy of Criminal Justice, volume 17(2), Baden Wurtenberg, 1994, pp. 12, 21.
23.Newburn T., Brown D., Cresp D., Gewhurst P. Policing the streets, Research Bulletin, Home Office Research and Statistic Department # 29, London, 1980, p. 18.
24.Police Chief 1998, May, p. 28.
25.Cole T.G. The American System of Criminal Justice 3rd edition, Brooks/Cole Publishing Company, Monterey, California, 1992, pp. 13 – 14, 166, 186.
26.Livingstone I. Crime and Criminology. 2nd edition, Prentice Hall, New Jersey, 1996, p. 402.
27.The people’s way, Pony Express July-August 1998, p. 33.
28.Understanding Community Policing A Framework for Action, New York, US Department of Justice, New York, August, 1994, pp. 27, 36.
29.Inciаrdi I.A. Criminal Justice, University of Delaware, Harcourt Brace and Jovanovitch Company Publishers, Orlando, Florida, 1996, p. 49,186, 188, 189.
30. Thomas C.W., Herpburn Y.R. Crime Criminal Law and Criminology, W.M.C. Brown Publishing Company, Dubuque, Iowa, 1994, p. 192.
31. Police and Community Pioneer Partnership Initiatives against Hate Crimes, Police Chief, August, 1998, p. 18.
32. Code de Procedure Penale, Dalloz, Paris, 1995, p. 38, 39, 54, 124, 250.
33. Ведель Ж. Адмистративное право Франции, Прогресс, M.,1973, cтр. 465 – 467.
34. Code de L’urbanismе (Decret 73-1022 du 8 Novembre 1973) Mission d’ordre administrative 332, Paris, 1998, р. 39.
35. La Gendarmerie, Son Histoire, Ses Missions, Selection du Reader’s Digest, Paris 1997, pp. 164 – 165.
36. Code de La Route, Ordonance # 58-1216 du 15 Decembre 1958, Mission d’ordre Administratif 21d, Paris, 1998, p. 221.
37. Waltmann Y.L., Holeland M.K., The Political Role of Law Courts in Modern Democracies London, Mackmilan Press LTD, London, 1994, p. 133.
38.Clinton B., Gore A., Putting the People First, New York Times, December 30, 1990.
39.Goldstein H. “Does Community Policing Work? Efficient? Corporative?” New York Times December 30, 1990.
40.Wilson У., Kelling Y., “Broken Windows” Atlantic Monthly, March, 1982, pp. 29 – 36.
41.Kelling J., Wassermann R., Williams H. Police Accountability and Community Policing Perspectives on Policing # 7 New York, November 1988, p. 1 – 7.
42.Trojanowicz R., Bucqueroux B., Community Policing. A Contemporary Perspective , Anderson, Cincinnati, OH, 1989., p. 25.
43.Trojanowicz R., Bucqueroux B. Development of Meaningful and Effective Performance Evaluations, Michigan State University, East Lansing, Michigan, 1992.
44.Murphy C. Community Policing in Canada. Pretense and Reality in Police and Community, edited by Feltes T. Holzkirchen, Felix Verlag, 1990.
45.Skolnick I.H., Baylce D.H. Community Policing Issues and Practice around the World. National Institute of Justice, Washington D.C. 1988.
46.Friedmann R.R. Community Policing Comparative perspectives and projects New York, Georgian University, Harvester, 1992.
47.Skogan W.I., Maxfield M.I. Coping with Crime, London, Sage, 1981.
Dolling D., Feltes T. Community Policing, Comparative Aspects of Community Oriented Police Work, Felix, Verlag, Holzkirchen, 1993.
48.Dolling D., Feltes T. Community Policing, Comparative Aspects of Community Oriented Police Work, Felix, Verlag, Holzkirchen, 1993.
49.Reasons C.F., Wirth B.A. Police Community Relations A National Survey, Journal of Social Issues 31(1) 1975, p. 27 – 37.
50.Metro Dade Police Department, Manual of Standard Operation Procedures Part 1,2,3, Metro Dade Police Department, Florida, 1996, p 2 – 22, 2 – 25, 4 – 32, 4 – 35.
51. A Commitment to Ethics, Pony Express, April, 2001, p. 34.
52.Scogan W. G. Disorder and Decline, Crime and the Spiral of Decay in American‘s Neighborhoods, New York, 1990, p. 38 – 45.
53. Кримінальний кодекс України Атіка, Київ , 2001.
54.Sutherland E., White Collar Crime New York, McGraw Hill, Dryden, 1969.
55.Tappan W.P., Crime, Justice and Correctivness, New York, McGraw Hill, 1980.
56.California Penal and Vehicle Codes 1997 unabridged, Law/ Tech Publishing Company, California, 1997, p 585 – 587.
57.Arizona Criminal Code Arizona’s Association of Prosecutors and Attorneys, Arizona, 1999, sections 13 –602, 13 – 601.
58.Indiana Criminal Code, Boston, Association of Indiana prosecutors and attorneys, 1997, рр. 71, 140, 141, 142, 170, 171.
59.Texas Criminal Law and Motor Vehicle Handbook, Longwood, Gould Publication, 1999, рр. 3 – 4, 18, 115, 685, 1015.
60.Уголовное право Соединенных Штатов Америки, Сборник нормативных актов, M., Издат. Университета Дружбы народов, 1986.
61.Federal Criminal Code and Rules West Publishing Company, New York, 1996, p. 294, 491 – 492, 1161 – 1168.
62.Alabama Criminal Code The Board of State Prosecutors and Attorneys, Alabama, 2000, sections 13A 1-2, 13А –11 – 53.
63.Siegel L.I., Criminology, Theories, Patterns and Typologies. 5th edition, West Publishing Company, Saint Paul, 1997, pp.20, 27.
64.Alpert H. Emile Durkheim and his Sociology, New York, 1939.
65.Hagan F.E., Introduction to Criminology, Nelson Hall, New York, 1994, p. 6.
66.Perkins H.I. Criminal Law 2nd edition New York, Mineola 1979.
67.Vetter H.I., Silverman I.I. Criminology and Crime (An Introduction), Harper and Row, New York, 1986.
68.Шахунянц Е.М. Преступление и проступок по уголовному праву Англии и США, Автореферат, ВЮЗИ, М., 1976, стр. 16.
69.Kenny C.S. Outlines of Criminal Law, Cambridge University Press Reprint, Cambridge, 1993, р. 102.
70.Criminal Code of Massachusetts, Harper and Row, Boston, 1999, p. 8.
71.Code Penal, Dalloz, Paris, 1998, рр. 89, 1017, 1146, 1205, 1260,1631, 1636.
72.Конституція України, Преса України, К., 1996, стор 5,8.
73.Thinking about Crime: Theories of Crime and Justice, Walton Hall, The Open University, London, 1996, р. 24.
74.Smith A.T.H. Public Order Act and the Offences against Public Order, London, Sweet and Maxell, 1997, р. 28.
75.Baker S., English J. A Guide to the Police and Magistrates’ Courts Act 194 London, Butterworths, 1994, pp. 1 –19, 179 –187.
76.Police Review, June 1998, p. 7.
77.Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ. Українсько-американське бюро захисту прав людини. Амстердам – Київ, 1996 р.
78.Керрі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки, Веселка, K., 1993.
79.California Peace Officers Legal Sourcebook 1997, Field Guide, California, California District Attorneys Association, 1997, p. 2 – 23, 79.
80.Manual of Los Angeles Police Department, Los Angeles, Planning and Research Division, 1997, p. 45 – 47.
81.Yamamoto M.I. Canada Criminal Justice System, Criminal Justice System in Europe and North America, Heuni, Helsinki, 1996, p. 15.
82.An Act to Revise the Police Act and Amend the Law Relating to Police Services, Ontario, Queen’s Legislative Assembly, 1990, p. 12.
83.L’ordre administrative 39d; La service de Jandarmerie, Securite Publique, Paris 1997.
84.Гончарук С. Т. Адміністративні стягнення, Київ, 1999, стор. 45.
85.Waddington P.A.J. The Strong Arm of the Law Clanderon Press, Oxford, 1991.
86.Levenson H., Fairweather F., Police Power a Practical Guide, London, Biddles LTD, 1992, рр. 35 – 67, 92, 121, 180, 206.
87.Brown A. Police Governance in England and Wales Cavendish Publishing LTD, London, 1998, p. 15.
88.R.V. Howell 3 all E.R. p. 383 at 388-389, London, 1982.
89.Hutnick B.M. Criminal Law and Court Procedures, Delmar Publishers, New York, Albany, 1994,p 25, 48.
90. Rogers M.P., Borges M.R. Massachusetts Criminal Procedure, Statutory and MV Update for Police Officers 1997, Commonwealth Police Service inc., Massachusetts, 1997.
91.Israel H. I., Kammissar I., Lafare R. F., Criminal Procedure and Constitution, West Publishing Company, Chicago, 1992.
92.Carey G., California Police Officer Legal Sourcebook, California, North Highlands, California Department of Justice, Office of Attorney General, 1997 р. 2 – 14, 2 – 20, 1 – 17, 1 – 18.
93.Heather D.R.H. Snow’s Annotated Criminal Code, Annual Edition, Toronto, Carswell, 1996, pp. 14 – 1, 14 – 2, 4 – 1, 4 – 14, 6 - 31, NCA – 5.
94. Mission d’ordre administrative 32, ( Ordonance # 60 – 529 du 4 juin 1960) Paris, 1998.
95.Французская республика: Конституция и законодательные акты. Прогресс, M., 1989.
96.Dantzker M.L. Police organization and management, Butterworth, Boston, 1999, pp. 35 – 55.
97. Locton D., Ward R. Domestic Violence Cavendish Publishing Limited, London, 1997, pp. 101, - 129.
98.Butler A.I.P. Police Management 2nd edition, Billing and Sons LTD, Dartmouth, 1994, p. 94.
99.Губанов А.В. Полиция зарубежных стран. МАЭП, Москва, 1999, стр. 71 – 74.
100.Police Review, 1 May, 1998, pp. 22 – 23.
101.Police Review, 10 April, 1998, p. 18.
102.Cerrah I. Crowds and Public Order Policing, Aldershort, Ashgate 1998, pp. 201, 210 – 213.
103.Police Review, 11 September, 1998, pp. 16 – 18.
104.Heavens L. Calvert’s Powers of Arrest and Charges, 9th edition, Butterworth, London, 1995, pp. 5, 31 – 32, 75 – 76.
105.Clayton R., Tomilson H. Police Actions, A Practical Guide, John Wiley and Sons, Chichester, 1997, pp. 22 – 23.
106.Lorton R. A-Z of Policing Law The stationary office, London, 1998, pp 8, 12, 13, 82 – 85, 137 – 141.
107.Dixon D. Law in Policing Clanderon Press, Oxford, 1997, pp. 267 – 307.
108.Sampson F. Blackstone’s Police Manual, Road Traffic 1998/99, London, Blackstone, 1999.
109.“Правила дорожного движения”, затверджені Постановою Кабінету Міністрів 31.12.93., “А.С.К.”, К., 2001, стор. 7.
110.Закон України про дорожній рух ВВР № 31, 1993 р. зі змінами від 02.02.94, 10.11.94, 24.03.99.
111.Fyfe I.I., Green I.R. Police Administration McGraw Hill, New York, 1997, рр 546 – 561.
112.Residential Security, Crime Prevention, Kansas Bureau of Investigation Kansa, Topеka, 1998, pp 19 – 21, 29.
113.Currie E. Confronting Crime an American Challenge , Pantheon Books, 1985, pp. 11 – 24.
114.Little C.B. Deviance and Control, Theory, Itasca, Illinois, Research and Social Policy Peacock Publishers, 1994, рр. 186-196.
115.James E. Doyle. Physical Evidence Handbook, 5th edition. Wisconsin Department of Justice, Madison 1993 pp. 150-164.
116.The World Almanac and Book of Facts, World Almanac Books, New Jersey, 2001, p. 860.
117.Sourcebook of Criminal Justice Statistics US Department of Justice, New York, Albany, 2000, р. 425, 489.
118.Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України, теорія, досвід, шляхи удосконалення, Основа, Харків, 1996, стор. 341.
119.Pony Express #9 1998.
120.Waterloo Regional Police Service Annual Report, 1997, St. Jacobs Printer LTD, Ontario, 1997, р. 28.
121.Gazette, A Royal Canadian Mounted Police Publication vol. 60 May 1998 Montreal, 1998, р. 29.
122.Mewett A.W., Manning M. Criminal Law, Butterworths, Toronto, 1987, р. 509.
123.McLean M. Martin’s Criminal Code Butterworths, Toronto, 1985, р. 272.
124.Dien F., Maintien de l’Ordre et defense, Preparation au concours d’admission a l’ecole de formation des officiers de gendarmerie, Centre de documentation, Paris, 1996.
125.La Gendarmerie Aujourd’hui, Atlas, Paris, 1991, pp. 84 – 87.
126.Le Service de la Gendarmerie 33d, Mission de l’ordre Administratif Securite Publique, Paris, 1998, р. 42, 77.
127.Шергин А.П., Михайлов А.А., Фефилова В.Ф., Скворцов С.М. Процессуальные формы административно - юрисдикционной деятельности органов внутренних дел, M., ВНИИ МВД СССР, 1985.
128.Самойленко А.В. Административные штрафы милиции как средство охраны советского правопорядка. Автореферат, К, 1981.
129.Манохин В.М. Советский административный поцесс М. 1978.
130.Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Пермь, 1979.
131.Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право Л., Изд-во Ленингр. Университета, 1976.
132.Юридический энциклопедический словарь М. 1984, стр. 414.
133.Маслеников М.Я. Административно-юридический процесс, Воронеж, Изд-во Воронежского ун-та, 1990.
134.Шергин А.П. Административная юрисдикция, М, 1986, стр. 9.
135.Бахрах Д.Н., Ренов З.Н. Производство по делам об административных правонарушениях, М., Знание, 1989, стр. 17.
136.Васильєв А.С., Орзих М.Ф. К вопросу о соотношении отраслевой принадлежности административного процесса и производстве по делам об администритивных правонарушениях в сб. Произволство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел К., КВШ МВД СССР, 1989.
137.Основні результати нагляду за дорожнім рухом і дані про адміністративну практику Державтоінспекції МВС України K., УДАІ МВС України, 1996.
138.Основні результати нагляду за дорожнім рухом і дані про адміністративну практику Державтоінспекції МВС України K., УДАІ МВС України, 1999.
139.Nedjati Z.M. Administrative Law, Nicosia, 1974.
140.Актуальные вопросы буржуа