АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ




  • скачать файл:
  • Название:
  • АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ
  • Кол-во страниц:
  • 474
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
    ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ВНУТРІШНІХ СПРАВ

    На правах рукопису

    БАРАШ ЄВГЕН ЮХИМОВИЧ

    УДК 342.5


    АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ
    СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ


    12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право;
    інформаційне право


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    доктора юридичних наук


    Науковий консультант —
    Комзюк Анатолій Трохимович,
    доктор юридичних наук, професор




    Харків — 2012

    ЗМІСТ

    ВСТУП………………………………………........................................ 5
    РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ………………………………………………………………… 18
    1.1. Державна кримінально-виконавча служба як об’єкт державного управління 18
    1.2. Сутність, особливості та функції управління Державною кримінально-виконавчою службою 28
    1.3. Система управління Державною кримінально-виконавчою службою 42
    1.4. Інформаційне забезпечення управління Державною кримінально-виконавчою службою 57
    Висновки до розділу 1 75
    РОЗДІЛ 2 ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ…………………………………………………………………. 80
    2.1. Призначення, завдання та функції Державної кримінально-виконавчої служби 80
    2.2 Організаційна структура Державної кримінально-виконавчої служби 88
    Висновки до розділу 2 104
    РОЗДІЛ 3 ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ....................................... 106
    3.1. Структура та зміст правового статусу Державної кримінально-виконавчої служби 106
    3.2. Обов’язки Державної кримінально-виконавчої служби 121
    3.3. Права Державної кримінально-виконавчої служби 137
    3.4. Відповідальність Державної кримінально-виконавчої служби 152
    Висновки до розділу 3 163
    РОЗДІЛ 4 ФОРМИ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВНІЙ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ………………………………………………………………… 167
    4.1. Поняття та види правових актів управління в Державній кримінально-виконавчій службі України 167
    4.2. Особливості розробки, прийняття та виконання правових актів управління в Державній кримінально-виконавчій службі України 184
    4.3. Організаційні форми управління в Державній кримінально-виконавчій службі України 201
    4.4. Методи управління в Державній кримінально-виконавчій службі України 218
    Висновки до розділу 4 234
    РОЗДІЛ 5 УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ДЕРЖАВНІЙ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ СЛУЖБІ………………………… 239
    5.1. Поняття та структура персоналу кримінально-виконавчої служби 239
    5.2. Державно-службові відносини в Державній кримінально-виконавчій службі 255
    5.3. Соціально-правовий захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України 275
    5.4. Дисципліна та відповідальність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби 293
    Висновки до розділу 5 311
    РОЗДІЛ 6 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ.. 318
    6.1. Розвиток функцій, організаційних структур та форм управління Державною кримінально-виконавчою службою 318
    6.2. Поліпшення роботи з персоналом органів Державної кримінально-виконавчої служби як засіб удосконалення її діяльності 336
    6.3. Зарубіжний досвід управління у сфері виконання покарань та можливості його використання в Україні 351
    Висновки до розділу 6 369
    ВИСНОВКИ…………………………………………………………... 373
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….. 373
    ДОДАТКИ…………………………………………………………….. 432







    ВСТУП
    Актуальність теми. Створення належних умов для забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів особами, які відбули покарання, поступове наближення умов відбування покарання засудженими особами до міжнародних стандартів вимагає системного перегляду правових засад діяльності органів та установ виконання покарань, а також місця та ролі Державної кримінально-виконавчої служби України в сучасних суспільстві та державі.
    За роки незалежності кримінально-виконавча система України зазнала істотних правових, організаційних та штатних змін, пов’язаних з її реформуванням. Але стверджувати, що ці зміни завжди мали системний і комплексний характер, сприяли істотному оновленню характеру та змісту виконання цією службою пенітенціарної функції, ще передчасно. Зокрема, діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України не повною мірою відповідає характеру нових суспільних відносин, сучасним вимогам пріоритетного забезпечення прав, свобод людини і громадянина, у тому числі і в місцях позбавлення волі. Докорінного реформування потребує функціонально-організаційна структура, управлінська та кадрова політика кримінально-виконавчої системи у напрямку їх оптимізації. Необхідним є також перегляд взаємовідносин органів та установ виконання покарань як з державними, так і з громадськими органами з метою забезпечення демократизму та прозорості у їх діяльності, а також приведення вітчизняної практики виконання кримінальних покарань у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил та інших міжнародно-правових актів у цій сфері. Потребує підвищення й рівень професіоналізму працівників Державної кримінально-виконавчої служби, на часі реформування системи спеціалізованих навчальних закладів або центрів підготовки та перепідготовки кадрів для кримінально-виконавчої системи тощо.
    Удосконалення управління зазначеною державною службою повинно відбуватися в межах розпочатої Президентом України оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, в процесі якої було створено Державну пенітенціарну службу України, яка повинна забезпечити втілення нових підходів, використання нових форм та методів щодо реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
    Реалізація зазначених завдань має здійснюватись на відповідних наукових засадах, у зв’язку з чим виникає потреба у глибокому дослідженні адміністративно-правових засад управління органом виконавчої влади спеціальної компетенції — Державною кримінально-виконавчою службою України (ДКВСУ). Окремі питання діяльності органів та установ виконання покарань розглядали у своїх працях І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, Р.А. Калюжний, В.А. Льовочкін, О.Б. Пташинський, Г.О. Радов, О.В. Романенко, І.С. Сергеєв, А.Х. Степанюк, В.М. Трубніков, С.Я. Фаренюк та інші вчені. Певні організаційні та управлінські аспекти функціонування цих органів та установ в сучасній науці досліджували О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, О.Г. Боднарчук, А.О. Галай, О.Г. Гамалій, С.К. Гречанюк, М.Н. Курко, М.І. Немченко, Є.М. Попович, В.П. Пєтков та ін. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, в яких аналізується діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, дослідження проблем управління цією службою залишається епізодичними і неповними.
    Таким чином, необхідність удосконалення та системного оновлення існуючої кримінально-виконавчої системи, її функціонально-організаційної структури, форм та методів управління, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики — з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правових засад управління Державною кримінально-виконавчою службою України.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до основних положень Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленої Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008, Концепції Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України вiд 26.11.2008 р. № 1511-р., пп. 13.1, 13.2, 13.7, 13.11, 13.27 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
    Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити адміністративно-правові засади управління ДКВСУ і на цій основі виробити концепцію цього управління, а також пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.
    Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
    – визначити особливості ДКВСУ як відносно самостійного об’єкта державного управління;
    – виявити сутність та особливості здійснення управління ДКВСУ та його функції;
    – охарактеризувати сучасну систему управління ДКВСУ;
    – визначити характерні риси інформаційного забезпечення управління ДКВСУ;
    – надати характеристику призначення, завдань та функцій ДКВСУ як органу державного управління;
    – розкрити поняття та зміст вимог, які висуваються до персоналу органів державного управління;
    – охарактеризувати організаційну структуру ДКВСУ;
    – розкрити зміст поняття «правовий статус Державної кримінально-виконавчої служби», уточнити його структуру;
    – з’ясувати основні форми та методи управління, що використовуються в управлінні ДКВСУ;
    – розкрити функції, поняття та різновиди актів управління ДКВСУ та особливості їхньої розробки, прийняття та виконання;
    – визначити форми та методи управління персоналом ДКВСУ;
    – опрацювати шляхи удосконалення основних форм кадрового забезпечення та соціального захисту персоналу ДКВСУ;
    – окреслити перспективні форми та методи управління структурними підрозділами ДКВСУ та запропонувати ефективні заходи щодо поліпшення роботи з її персоналом;
    – надати пропозиції щодо адаптації управлінської практики ДКВСУ до світових стандартів пенітенціарної діяльності;
    – визначити шляхи вдосконалення адміністративно-правових засад управління Державною кримінально-виконавчою службою України.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час управління Державною кримінально-виконавчою службою.
    Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади управління Державною кримінально-виконавчою службою України.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правових засад організації та функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. Застосування діалектичного методу дало можливість виявити місце Державної кримінально-виконавчої служби серед інших державних органів, виявити особливості управління цим органом, а також встановити специфіку функцій, організаційних структур та форм управління (1.1, 4.2, 6.1), а також охарактеризувати окремі елементи статусу цього органу (3.1). Використання системно-структурного методу дало можливість дослідити організаційно-функціональну структуру державної кримінально-виконавчої служби (2.1, 2.2, 4.3), структуру її правового статусу (3.1), встановити особливості та специфіку реалізації державно-службових відносин (5.2). За допомогою правового аналізу охарактеризовано правові норми відповідних галузей права, якими визначено правову основу управління ДКВСУ (1.1, 4.1), зміст її правового статусу (3.2, 3.3, 3.4), а також форми та методи управління в Державній кримінально-виконавчій службі (4.3, 4.4). Використання формально-логічного методу сприяло формуванню понятійного апарату дослідження, дозволило сформулювати відповідні пропозиції до чинного законодавства, яким регламентовано функціонування цього державного органу, за допомогою вказаного методу також опрацьовано висновки до розділів та загальні висновки. Порівняльно-правовий та історичний методи дозволили провести узагальнення досвіду інших країн, а також форм та методів управління ДКВСУ (1.1, 6.3). Метод моделювання дозволив визначити загальну структуру механізму управління ДКВСУ (1.3), організаційну структуру цього державного органу (2.2), структуру її адміністративно-правового статусу (розділ 3), дослідити елементи державно-службових відносин в Державній кримінально-виконавчій службі (розділ 5), опрацювати шляхи удосконалення управління Державною кримінально-виконавчою службою (розділ 6). На підставі використання соціологічного та статистичного методів проведено дослідження стану та виявлені характеристики окремих складових механізму управління ДКВСУ, охарактеризовано діяльність цього органу щодо реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
    Дисертаційне дослідження виконане із врахуванням напрацювань фахівців з філософії, загальної теорії держави та права, теорії управління та адміністративного, конституційного, інформаційного, цивільного, господарського, міжнародного, кримінального, кримінально-виконавчого права, інших галузевих правових наук, а також логіки, мовознавства, соціології та ряду інших галузей знань, таких, зокрема як В.Б. Авер’янов, А.Б. Агапов, С.М. Алфьоров, О.Ф. Андрійко, І.В. Арістова, Г.В. Атаманчук, В.Г. Афанасьєв, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, В.Д. Берназ, К.С. Бєльский, Ю.П. Битяк, А.Ф. Волобуєв, В.М. Гаращук, О.П. Гетманець, І.П. Голосніченко, О.М. Джужа, О.А. Задихайло, В.В. Зуй, І.Г. Ігнатченко, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, О.М. Клюєв, В.А. Кобзаненко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, О.Д. Крупчан, Т.М. Кравцова, Є.Б. Кубко, А.М. Куліш, М.Н. Курко, Б.М. Лазарєв, К.Б. Левченко, В.В. Лисенко, О.Є. Луньов, А.В. Мазур, В.М. Манохін, Н.П. Матюхіна, В.А. Мисливий, Р.С. Мельник, О.М. Музичук, В.В. Назаров, В.Я. Настюк, О.П. Орлюк, В.П. Пєтков, Є.М. Попович, А.О. Селіванов, О.Ю. Синявська, Ю.М. Старилов, С.С. Студенікін, В.М. Тертишник, Ю.О. Тихомиров, М.М. Тищенко, В.В. Тіщенко, В.М. Трубніков, Ю.С. Шемшученко, В.А. Юсупов, О.М. Якуба, О.Н. Ярмиш та ін.
    Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади управління Державною кримінально-виконавчою службою України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання та організації діяльності пенітенціарних установ може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності Державної кримінально-виконавчої служби та інших правоохоронних органів України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання управління ДКВСУ та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження вироблено концепцію управління цією службою, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
    вперше:
    – доведено, що реалізація виконання кримінальних покарань є самостійною функцією держави, яка включає свідомий та цілеспрямований вплив органів державного управління спеціальної компетенції на кримінально-виконавчу систему та відповідні відносини з метою виконання завдань та досягнення мети виконання покарань;
    – обґрунтовано точку зору, що невід’ємним обов’язковим елементом здійснення функції держави щодо виконання кримінальних покарань є державне управління кримінально-виконавчою службою, на формування змісту якого впливають як структура кримінально-виконавчої служби, так і завдання та функції органів, що безпосередньо реалізують державну політику у сфері виконання покарань;
    – управлінську діяльність в ДКВСУ визначено як сукупність нормотворчої та нормозастосовчої діяльності відповідних суб’єктів управління ДКВСУ, яка реалізується через акти управління (загальні та індивідуальні), а також виявляється у вжитті заходів організаційно-правового, соціально-економічного, матеріально-технічного та морально-психологічного характеру, спрямованих на ефективну реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
    – обґрунтовано позицію, що виникнення системи управління ДКВСУ, управлінських форм діяльності, системи заходів впливу відбувається як поєднання на основі структурно-функціонального підходу на правовому підґрунті організаційних структур, форм, методів їхньої управлінської діяльності, що має своїм наслідком створення нової організаційно-правової якості — комплексної, гнучкої, цілісної системи управління ДКВСУ, яка є умовою ефективного функціонування кримінально-виконавчої системи;
    – запропоновано механізм удосконалення управління ДКВСУ, в основу якого покладено властивості системності та ієрархічності організації цього державного органу, де основним елементом визнано об’єктно-послідовний метод розвитку;
    – доведено, що в сучасних умовах розвитку в Україні інформаційного суспільства інформаційне забезпечення діяльності ДКВСУ є основною складовою управління цим державним органом та засобом його здійснення, де постійне отримання, обробка та використання інформації про стан об’єкта управління (органів та установ виконання покарань, розвиток кримінально-виконавчих відносин) передбачає можливість прийняття та подальшого коригування управлінських рішень з урахуванням змін у стані та параметрах об’єкта управління;
    – обґрунтовано, що без формування якісно нового складу персоналу органів і установ виконання покарань як нової генерації державних службовців, здатної вирішити покладені на них завдання, неможлива ефективна реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, а тому підготовка кадрів, перепідготовка і підвищення їх кваліфікації визнані одними з перспективних шляхів оптимізації діяльності ДКВСУ відповідно до вимог сьогодення;
    – визначено шляхи вдосконалення адміністративно-правових засад управління Державною кримінально-виконавчою службою України, сформульовано пропозиції щодо уточнення низки нормативних актів, які регулюють діяльність цієї служби (Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Положення про Державну пенітенціарну службу України вiд 06.04.2011 р. № 394/2011, постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вiд 07.11.2007 р. № 1294 тощо);
    удосконалено:
    – розуміння основних властивостей системи управління ДКВСУ, що мають бути враховані та реалізовані під час її реформування, до числа яких запропоновано віднести такі положення: забезпечення єдності системи управління ДКВСУ, яка функціонує на ґрунті загальних принципів та форм державного управління; забезпечення публічно-правового характеру управління ДКВСУ, що передбачає переважне застосування адміністративно-правових методів його здійснення; формування механізму управління ДКВСУ як певного системно-структурного утворення; визнання системи управління засобом та формою реалізації управлінських відносин та здійснення управлінського впливу;
    – методологічні засади адміністративно-правового забезпечення організації управління ДКВСУ, відповідно до яких належність цього органу до держави та походження його статусу від публічної влади обумовлює те, що ця система повинна будуватися та функціонувати із урахуванням загальних принципів та підходів, властивих здійсненню державного управління та організації функціонування більшості державних органів, а покладання на ДКВСУ обов’язку щодо реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань передбачає переважно централізований спосіб організації, функціонування та управління пенітенціарною системою України та наділення суб’єкта управління цією службою адміністративно-владними повноваженнями;
    – визначення головної мети діяльності органів та установ ДКВСУ, яка полягає в забезпеченні умов виконання кримінального покарання, що має стати не лише карою, але сприяти виправленню та перевихованню засуджених;
    – систему спеціальних принципів управлінської діяльності в ДКВСУ, до складу яких віднесено такі положення: а) єдиноначальність і персональна відповідальність; б) чітке визначення доцільного і реально здійсненного обсягу робіт для кожного структурного підрозділу і окремого співробітника; в) чітке визначення підлеглості одиниць управління, а також відповідність прав, обов’язків і відповідальності керівників;
    – форми (загальні та індивідуальні акти) та етапи (розробка, видання та реалізація актів) правотворчої діяльності ДПтСУ, яка є невід’ємною складовою управління в ДКВСУ, визначено недоліки цієї діяльності та запропоновано шляхи їх усунення (систематизація та моніторинг відомчих нормативно-правових актів з метою виявлення та усунення прогалин і колізій, дублювання приписів у їхніх нормах; забезпечення єдності термінології, дотримання єдиних стандартів оформлення нормативних актів, єдиних базових принципів, на яких відбувається створення актів тощо);
    дістали подальшого розвитку:
    – зміст наукових положень щодо структури правового статусу (мета, завдання, функції, обов’язки, права, відповідальність та адміністративні процедури діяльності) державного органу;
    – система заходів та методологічних положень, спрямованих на оптимізацію організаційних структур управління ДКВСУ (побудова організаційної структури управління та кадрового забезпечення ДКВСУ на ґрунті прозорості, додержання конституційних прав і свобод людини, включення дієвих механізмів громадського контролю; забезпечення здійснення управління ДКВСУ на ґрунті принципів законності, демократизму, об’єктивності, гласності, системності, децентралізації за окремими напрямами зі збереженням управлінської вертикалі для забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; потреба у розробці нової моделі організаційно-управлінської структури);
    – заходи, які сприятимуть стабілізації складу персоналу ДКВСУ, до числа яких запропоновано віднести такі: законодавче закріплення системи матеріальних та інших гарантій проходження служби в органах і установах виконання покарань; удосконалення системи стимулювання персоналу органів і установ виконання покарань до ефективного, якісного і сумлінного виконання службових обов’язків; покращення умов праці, робочого місця; розроблення та внесення на затвердження до Кабінету Міністрів України проекту постанови про затвердження Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби;
    – система організаційно-правових заходів, спрямованих на усунення існуючих недоліків та удосконалення інформаційного забезпечення діяльності ДКВСУ, до числа яких віднесено: забезпечення ДКВСУ сучасною обчислювальною, комунікаційною технікою та іншими технічними засобами; створення та введення в дію єдиної інформаційно-аналітичної (пошукової) системи ДПтС України та інтеграція її у єдину інформаційну мережу держави; відокремлення як самостійних підрозділів секторів (відділів) інформаційно-аналітичного забезпечення та введення відповідних посад інспекторів з інформаційно-аналітичного забезпечення; підвищення рівня компетентності та обізнаності персоналу ДКВСУ щодо форм та методів користування сучасною обчислювальною та комунікаційною технікою, а також сучасними інформаційними технологіями.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
    – у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять концепцію управління ДКВСУ, можуть бути основою для подальшої розробки проблем управління правоохоронними органами;
    – у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для удосконалення чинних і розробки проектів законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню правового регулювання діяльності ДКВСУ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у нормотворчу діяльність Державної пенітенціарної служби України від 30.11.2011 р.);
    – у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів та установ ДКВСУ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області від 06.12.2011 р.);
    – у навчальному процесі матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи», «Кримінально-виконавче право», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 02.12.2011 р.).
    Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема: «Женщины в местах лишения свободы» (Гомель, республіка Білорусь, 2007); «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей» (Кіровоград, 2007); «Виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу із засудженими до довічного позбавлення волі в Україні» (Біла Церква, 2008); «Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука» (Суми, 2008); «Тривалі строки відбування покарань та довічне позбавлення волі; минуле, сьогодення та майбутнє» (Запоріжжя, 2008); «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2008); «Уголовно-исполнительная система сегодня: взаимодействие науки и практики (Новокузнецьк, Росія, 2009); «Від громадянського суспільства — до правової держави» (Харків, 2009); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010); «Уголовно-исполнительная система сегодня: взаимодействие науки и практики» (Новокузнецьк, Росія, 2010); «Від громадянського суспільства — до правової держави» (Харків, 2010); Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України» (Київ, 2011); «Теорія і практика кримінального судочинства» (Харків, 2011); «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011).
    Публікації. Основні положення дисертації відображено в одноосібній монографії, 23 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у 7 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, 2 навчальних посібниках та у збірнику наукових праць.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми ― визначення адміністративно-правових засад управління ДКВСУ і вироблення на цій основі концепції цього управління. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети:
    В роботі акцентовано увагу на тому, що суспільно-політична важливість і державно-правова природа функціонування сфери виконання покарань обумовлюють домінуючу роль державних органів в управлінні кримінально-виконавчими процесами та відносинами, з урахуванням чого обґрунтовано доцільність визнання первинними елементами механізму державного управління вказаною сферою та основним суб’єктом реалізації функції держави з виконання покарань відповідних державних органів спеціальної компетенції (органів та установ ДКВСУ), через які забезпечується реалізація завдань і функцій у сфері виконання покарань.
    Доведено, що державне управління у сфері виконання покарань є різновидом управлінської діяльності, яка включає свідомий і цілеспрямований вплив органів державного управління спеціальної компетенції на кримінально-виконавчу систему та відповідні відносини з метою підвищення їхньої ефективності. Невід’ємним елементом управління у сфері виконання покарань є державне управління кримінально-виконавчою службою, структура якого за своєю будовою має складний характер. На її формування істотно впливають як структура кримінально-виконавчої служби, так і завдання та функції органів, що безпосередньо реалізують державну політику у сфері виконання покарань.
    Зроблено висновок, що, враховуючи належність ДКВСУ до держави та походження цього органу від публічної влади, система управління ДКВСУ повинна будуватися та функціонувати з урахуванням загальних принципів та підходів, властивих здійсненню державного управління та організації функціонування більшості державних органів, відповідно до яких покладання на ДКВСУ обов’язку щодо реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань передбачає переважно централізований спосіб організації, функціонування та управління кримінально-виконавчою службою та наділення суб’єкта управління цією службою адміністративно-владними повноваженнями. Централізація системи управління ДКВСУ, враховуючи обсяг та специфіку виконуваної функції та завдань, покладених на цю службу, повинна забезпечувати побудову ієрархічної системи органів, підприємств та установ кримінально-виконавчої системи, які переважним чином мають між собою підпорядкування по вертикалі, що і обумовлює спосіб та метод реалізації управління ДКВСУ.
    До основних властивостей системи управління ДКВСУ, які повинні бути враховані та реалізовані під час її удосконаленню, запропоновано віднести такі положення: забезпечення єдності системи управління ДКВСУ, яка функціонує на ґрунті загальних принципів та форм державного управління; забезпечення публічно-правового характеру управління в ДКВСУ, що передбачає переважне застосування адміністративно-правових методів його здійснення; формування механізму управління ДКВСУ як певного системно-структурного утворення, яке складається із низки елементів (суб’єкт, об’єкт, механізм, функції, організаційна структура, кадри, процес), де існування зв’язків взаємозалежності та взаємообумовленості передбачає виникнення та існування системи управління ДКВСУ як цілісного за змістом та єдиного за формою явища; визнання системи управління засобом та формою реалізації управлінських відносин та здійснення управлінського впливу, забезпечення належної реалізації мети, функцій, структури, методів і процесів управління.
    Доведено, що особливістю інформаційного забезпечення діяльності ДКВСУ як частини управлінської діяльності та засобу її здійснення слід вважати постійне (непереривне) отримання інформації про стан об’єкта управління (органів та установ виконання покарань), де використання цих даних при прийнятті управлінських рішень передбачає можливість їхнього подальшого коригування та прийняття інших управлінських рішень з урахуванням змін у стані та параметрах об’єкта управління. Пропонується під поняттям «інформаційне забезпечення діяльності ДКВСУ» розуміти частину управлінської діяльності з аналізу, планування і підготовки управлінських рішень, яка становить безперервний процес обробки та використання інформації про стан існування органів, підприємств та установ ДКВСУ, який здійснюється за допомогою обумовлених особливостями існування інформації засобів та методів, що призводить до формуванням інформаційних фондів, та спрямований на забезпечення належного функціонування системи ДКВСУ.
    Обґрунтовано точку зору, що в сучасних умовах реформування ДКВСУ головна мета діяльності її органів та установ полягає у виправленні і ресоціалізації засуджених, запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
    З метою оптимізації організаційних структур управління ДКВСУ запропоновано вжити такі заходи та врахувати низку таких методологічних положень: 1) забезпечити поетапний розвиток організаційної структури управління та штатного забезпечення ДКВСУ, організаційна побудова яких має бути прозорою, забезпечувати додержання норм права, конституційних прав і свобод людини, утвердження дієвих механізмів громадського контролю; 2) здійснити удосконалення системи управління, що має базуватися на принципах законності, демократизму, об’єктивності, гласності, системності, децентралізації за окремими напрямами зі збереженням управлінської вертикалі для забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; 3) розробити нову модель організаційно-управлінської структури установ виконання покарань різних видів з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.
    Наведено додаткові аргументи на користь позиції, що основу правового статусу органів та установ виконання покарань складають: мета, завдання, функції, обов’язки, права, відповідальність та адміністративні процедури їхньої діяльності. Під правовим статусом органів та установ виконання покарань (ДКВСУ) запропоновано розуміти визначену у законодавчих актах сукупність взаємопов’язаних елементів (цілей, завдань, функцій, обов’язків, прав та відповідальності, а також адміністративні процедури їхньої діяльності), які забезпечують можливість для цих органів та установ забезпечувати ефективну реалізацію єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
    Поняття «обов’язок Державної кримінально-виконавчої служби (її органів та установ)» пропонується розуміти як визначену у законах та підзаконних нормативно-правових актах складову правового статусу ДКВСУ, яка становить міру належної та необхідної діяльності (поведінки) системи органів та установ ДКВСУ (їхніх посадових осіб), яку вона повинна здійснювати з метою забезпечення прав та в інтересах особи, суспільства та держави в цілому під час фактичної реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, невиконання або неналежне здійснення якої тягне за собою заходи державного примусу.
    Поняття «права (повноваження) Державної кримінально-виконавчої служби (її органів та установ)» визначено як передбачену в законах та підзаконних нормативно-правових актах складову правового статусу ДКВСУ, яка становить міру можливого державно-владного впливу з боку системи органів та установ ДКВСУ (їхніх посадових осіб) на інших учасників кримінально-виконавчих відносин, який вони можуть здійснювати з метою забезпечення прав та інтересів особи, суспільства та держави під час фактичної реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, неналежне виконання якої забезпечене заходами державного примусу.
    Акцентовано увагу на тому, що нормотворчість як форма управління в ДКВСУ реалізується шляхом розроблення правових актів управління, в межах яких відбувається реалізація встановлених в матеріальних нормах прав та повноважень керівників органів та установ виконання покарань, спрямованих на вирішення практичних завдань управління. Наголошується, що важливість цього аспекту управління ДКВСУ зумовлює необхідність його удосконалення шляхом систематизації нормативних актів; створення системи моніторингу відомчих нормативно-правових актів з метою виявлення та усунення прогалин і суперечностей, колізій і дублювання приписів у нормах відомчих актів; забезпечення єдності термінології, дотримання єдиних стандартів оформлення нормативних актів, єдиних базових принципів, категорій та понять, які використовуються при створенні актів.
    Доведено, що інститут нормативно-правових актів потребує серйозного реформування та подальшого розвитку, оскільки відсутність закону про відомчі правові акти характеризує правову систему як неповну і таку, що не відповідає принципам правової держави. З метою усунення зазначеного недоліку пропонується прийняти Закон України «Про нормативно-правові акти», у нормах якого закріпити основи правотворчості, визначити суб’єктів нормотворення, вказати на найважливіші аспекти, пов’язані з порядком підготовки, прийняття, видання та впорядкування нормативно-правових актів.
    Охарактеризовано форми та методи управління в ДКВСУ, які обумовлені процесом практичного виконання функцій та завдань управління. Запропоновано: під організаційно-правовими формами управління в ДКВСУ розуміти здійснення компромісних та узгоджених варіантів дій, а також прийняття відповідних актів суб’єктів та об’єктів управлінських відносин; під методом управління в ДКВСУ розуміти сукупність взаємопов’язаних способів, прийомів і засобів цілеспрямованого впливу органів управління та їхніх посадових осіб у встановлених межах та відповідній формі на свідомість, волю і поведінку об’єктів управління: органи та персонал ДКВСУ, з метою досягнення цілей, вирішення завдань і здійснення функцій управлінської діяльності; під адміністративними методами управління в ДКВСУ розуміти способи, прийоми впливу суб’єкта управління на об’єкт управління через призму владних розпоряджень з метою забезпечення функцій ДКВСУ.
    Основними заходами, які можуть сприяти стабілізації кадрового складу, названо: законодавче закріплення системи матеріальних та інших гарантій проходження служби в органах і установах виконання покарань: забезпечення персоналу житлом, належним грошовим забезпеченням; створення системи соціального страхування на випадок хвороби чи травми під час проходження служби; надання пільг та компенсацій при отриманні кредитив на індивідуальне будівництво; удосконалення системи стимулювання персоналу органів і установ виконання покарань до ефективного, якісного і сумлінного виконання службових обов’язків; внесення змін до Додатку № 24 Постанови Кабінету Міністрів № 1294 щодо підвищення розмірів окладів за звання; покращення умов праці, робочого місця (забезпечити належним обладнанням, персональними комп’ютерами, автоматизованими робочими місцями, тощо), дозвілля, відпочинку; розроблення та внесення на затвердження до Кабінету Міністрів України проекту постанови про затвердження Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, який відповідатиме сучасним соціально-економічним і політичним процесам, які проходять в Україні.
    Доведено нагальну необхідність у продовженні процесу створення у структурі органів і установ виконання покарань власної служби психологічного забезпечення, діяльність якої полягала б у наданні допомоги керівникам усіх рівнів з питань зміцнення дисципліни й законності в органах і установах виконання покарань, створення ефективної системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу.
    Враховуючи відповідну зарубіжну практику і керуючись принципом доцільності, запропоновано відокремити слідчі ізолятори від ДКВСУ і передати їх в управління МВС України. Таку пропозицію обґрунтовано тим, що основним завданням ДПтСУ є реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, а діяльність слідчих ізоляторів спрямована на утримання осіб, стосовно яких обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що є, по суті, засобом здійснення іншої функції, властивої органам внутрішніх справ, — досудове слідство.
    Пропонується підтримати вироблену міжнародними організаціями, зокрема ОБСЄ, Європейським Союзом і Радою Європи, єдину позицію щодо оптимальної інституційної моделі системи виконання покарань, якою є пенітенціарна система, керована Міністерством юстиції, та продовжити заходи щодо її реалізації у вітчизняній правовій системі та правозастосовчій практиці.
    Обґрунтовано точку зору, що сучасні тенденції розвитку та досвід функціонування пенітенціарної системи в окремих державах цілком можуть бути використані у процесі подальшого удосконалення діяльності ДКВСУ, проте зауважено, що включення відповідних запозичень у практику управління та організації виконання покарань повинно відбуватися з урахуванням традицій та конституційно-правових принципів нашої держави, а також виключно в межах загальновизнаних у міжнародно-правових актах норм та стандартів пенітенціарної діяльності.
    Зроблено висновок, що тенденція до «приватизації» пенітенціарної функції держави, яка має місце в окремих країнах, потребує ґрунтовного наукового дослідження на монографічному рівні, з подальшим внесенням змін до кримінально-виконавчого законодавства, на кшталт окремої Глави 22 «Виконання покарання у виді позбавлення волі у приватних установах» Розділу ІІІ «Виконання покарання у виді позбавлення волі» КВК України. Відповідна глава має визначати правову природу приватних установ виконання покарань та особливості реалізації в них кримінально-виконавчого процесу в межах загальних імперативних приписів вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства. Відповідні зміни мають бути внесені також до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» щодо комплектування приватних тюрем відповідним персоналом, а також до відповідних відомчих нормативно-правових актів, що регламентують порядок виконання і умови відбування покарання у виді позбавлення волі.
    З урахуванням аналізу зарубіжного досвіду доведено, що потребує посилення тенденція до демілітаризації ДКВСУ та підхід до управління цією системою на західний манер на ґрунті існуючих європейських традицій з урахуванням положень Європейських пенітенціарних правил. Зважаючи на те, що у більшості персоналу (особливо у тих, хто безпосередньо працює зі спецконтингентом) це викликає обурення, оскільки у менталітеті і свідомості вітчизняного пенітенціарного правоохоронця формений одяг асоціюється з низкою позитивних аспектів проходження служби, наголошено, що не можна одразу перебудувати вітчизняну пенітенціарну систему, не змінивши докорінно менталітет персоналу пенітенціарних органів та установ, спецконтингенту, який формувався не одне десятиліття під впливом радянської виправно-трудової політики, наступницею якої є відповідна вітчизняна державна політика у сфері виконання покарань з багатьма тогочасними елементами, у тому числі й управлінськими.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України. Академ. курс : підручник : у 2 т. : Том 1. Загальна частина / Ред. колегія : В.Б. Авер’янов та ін. — К. : ТОВ “Вид-во “Юридична думка”, 2007. — 592 с
    2. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры : монография / В. Б. Аверьянов. – К. : Наук. думка, 1990. – 148 с.
    3. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В. Б. Аверьянов. – Киев : Наук. думка, 1979. – 235 с
    4. Административное право Народной Республики Болгарии. Общая часть / А. Ангелов, П. Стайнов ; пер. с болгар. Волков Л. Б. – М. : Госюриздат, 1960. – 507 c.
    5. Административное право России: Учебник. Часть 1. Государственное управление и административное право / Под ред. А.П. Коренева. — М.: Московская академия МВД России; Щит, 2002. — 306 с.
    6. Административное право Украины : учеб. [для студ. вузов юрид. спец.] / под ред. Ю. П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков : Право, 2003. – 576 с.
    7. Адміністративне право України / за заг. ред. С. В. Ківалова. – О. : Юрид. літ-ра, 2003. – 894 с.
    8. Адміністративне право України : підручник / [Коломоєць Т. О., Пирожкова Ю. В., Армаш Н. О. та ін.] ; за заг.ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 480 с.
    9. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
    10. Адміністративне право України: Академічний курс : підручник : в 2 т. / [ред. кол.: В. Б.Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2007– . – Т. 1. Загальна частина. – 2007. – 592 с.
    11. Адміністративне право України: навч. посіб./ Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарупа. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. — 368 с.
    12. Азаров С.Ю. Адміністративний статус ДДУПВП / С.Ю. Азаров // Збірник наукових праць молодих вчених. — К.: РВВ КЮІ, 2005. — С. 68-72.
    13. Александров А.И. Уголовная политика и уголовный процесс в российской государственности: история, современность, перспективы, проблемы / Под ред. В.З. Лукашевича. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. Гос. Ун-та, 2003. — 562 с.
    14. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Т. 2 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 359 с.
    15. Алексеев С. С. Проблемы теории права : в 2 т. Т. 2 / С. С. Алексеев. –– Свердловск, 1973. – 399 с.
    16. Алексеев С.С. Проблемы теории права : в 2 т. Т. 1 / С. С. Алексеев. –– Свердловск: Юрид. лит., 1972. – 400 с.
    17. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. — М. : Изд. БЕК, 1994. — 224 с.
    18. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : в 2 ч. Ч. 1 / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов. – М., 1995. – 269 с.
    19. Андросюк В. Г. Професійна психологія в ОВС. Загальна частина : курс лекцій / В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, В. С. Медведєв. – К. : УАВС, 1995. – 111 с.
    20. Ануфрієв М. І. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України : навч.-метод. посіб. / [М. І. Ануфрієв, B. C. Венедиктов, О. В. Негодченко, В. О. Соболев, В. К. Шкарупа, B. I. Щербина]. – Д. : Наука і освіта, 2000. – 164 с.
    21. Ануфрієв М.І. Реформування ОВС — завдання №1/ М.І.Ануфрієв // Іменем закону. –1998 р. — № 6. — С.8-9.
    22. Аппарат управления социалистического государства. Ч. 1. – М. : Юрид. лит., 1976. – 320 с.
    23. Ардавов М. К. Особенности формирования и динамика деловых мотивов штатных работников ОВД : сб. ст. адъюнктов и соискателей / М. К. Ардавов. – М., 1979. – 296 с. – С. 56-61.
    24. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти : монографія / І. В. Арістова ; за заг. ред. Бандурки О. М. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
    25. Арсеньев А. С. Анализ развивающегося понятия / А. С. Арсеньев, Б. С. Библер, Б.М. Кедров. – М. : Наука, 1967. – 439 с.
    26. Артамонов В. П. Управление органами, исполняющими наказание / В. П. Артамонов. – М. : Изд-во МГУ, 1986. – 129 с.
    27. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1975. – 239 с.
    28. Атаманчук Г. В. Методологические предпосылки концепции государственной службы РФ / Г. В. Атаманчук // Государственная служба РФ: первые шаги и перспективы. – М. : Статус, 1997. – 351 с. – С. 3-45.
    29. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : куpc лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
    30. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Григорий Васильевич Атаманчук. – 4-е изд., стер. – М. : Омега-Л, 2006. – 584 с.
    31. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом / Г. В. Атаманчук. – М. : Политиздат, 1968. – 412 с.
    32. Афанасьєв К. К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект): дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Афанасьєв Костянтин Костянтинович. – Луганськ, 2002. – 173 с.
    33. Бадира В. А. Сучасний процес нормотворчості Державної кримінально-виконавчої служби потребує ефективності та оптимізації / В. А. Бадира // Піднесення до права. Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства – головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань : зб. доповідей та тез (Запоріжжя, 21–22 грудня 2006 р.). – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2006. – С. 80–88.
    34. Байдуж В. П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України (за матеріалами Дніпропетровської області) / В. П. Байдуж // Реалізація кадрової політики в умовах реформування Державної кримінально-виконавчої служби : матеріали навч.-метод. семінару. – К. : ДДУПВП, 2006. – С. 25–28.
    35. Бандурка О. М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ : підручник / О. М. Бандурка, В. О. Соболєв. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
    36. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
    37. Бандурка О. О. Управління державною податковою службою в Україні: організаційно-правові аспекти: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Бандурка Олександр Олександрович. – К., 2007. – 499 с.
    38. Баранова С.В. Соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / С.В. Баранова; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. — Луганськ, 2004. — 19 с.
    39. Бараш Є. Ю. Вдосконалення організаційних структур та форм управління Державною кримінально-виконавчою службою / Є. Ю. Бараш // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2011. – № 4 (55). – С. 189-196.
    40. Бараш Є. Ю. Державно-службові відносини у Кримінально-виконавчій службі України / Є. Ю. Бараш // Європейські перспективи. – 2011. - № 4. - Ч.1. - С.53-57.
    41. Бараш Є. Ю. Деякі проблеми роботи з персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України та шляхи їх вирішення / Є. Ю. Бараш // Митна справа – 2011. - № 6 (78). Частина 2, Книга 2. - С. 464–470.
    42. Бараш Є. Ю. Інформаційне забезпечення управління Державною кримінально-виконавчою службою / Є. Ю. Бараш // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 34–40 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11momvоu.pdf.
    43. Бараш Є. Ю. Нормативно-правове забезпечення управління в Державній кримінально-виконавчій службі України / Є. Ю. Бараш // Право і безпека. – 2010. – № 5 (37). – С. 71-75.
    44. Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07/ Є. Ю. Бараш . – Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2006. — 19 c.
    45. Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бараш Євген Юхимович. – Х., 2006. – 189 с.
    46. Бараш Є. Ю. Особливості розробки та прийняття нормативно-правових актів управління в Державній кримінально-виконавчій службі України / Є. Ю. Бараш // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2011. – № 2 (спецвипуск). – С. 248-255.
    47. Бараш Є. Ю. Переконання, заохочення та примус як методи управління у Державній кримінально-виконавчій службі України / Є. Ю. Бараш // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2011. - № 4 (57). - С.382-388.
    48. Бараш Є. Ю. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби: поняття та структура / Є. Ю. Бараш // Право і безпека. – 2010. – № 4 (36). – С. 75-80.
    49. Бараш Є. Ю. Протидія професійної деформації персоналу пенітенціарної системи як невід’ємна складова процесу реформування Державної кримінально-виконавчої служби України / Є. Ю. Бараш // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2010. – № 4 (51). – С. 96-105.
    50. Бараш Є. Ю. Розвиток функцій управління Державною кримінально-виконавчою службою України / Є. Ю. Бараш // Наука і правоохорона. – 2011. - № 3 (13). Частина 2. - С. 9–15.
    51. Бараш Є. Ю. Удосконалення організаційно-правових засад відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Україні / Є. Ю. Бараш // Право і безпека. – 2008. - № 7 (2). - С.48-52.
    52. Бараш Є. Ю. Форми управління в Державній кримінально-виконавчій службі України / Є. Ю. Бараш // Наше право. – 2011. - № 4. - Ч.1. - С. 26-31.
    53. Бараш Є. Ю. Функції управління Державною кримінально-виконавчою службою / Є. Ю. Бараш // Наше право. – 2011. - № 2. - Ч.2. - С. 87-91.
    54. Барко В. І. Стан психологічної готовності молоді до навчання в закладах МВС / В. І. Барко, О. В. Шаповалов // Практична психологія в органах внутрішніх справ : матеріали республ. наук.-практ. конференції. – К. : РВВ КІВС при УАВС, 1995. – С. 19–20.
    55. Барко В. І. Теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / В. І. Барко. – К., 2004. – 44 с.
    56. Басін К.В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 — К.: Ін-тут держави і права ім. В.М. Корецького, 2006. — 16с.
    57. Басовский Л. Е. Менеджмент : учеб. пособие / Л. Е. Басовский. — М. : ИНФРА-М, 2000. — 216 с.
    58. Баулін В. В. Кадрове забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та шляхи удосконалення роботи з персоналом / В. В. Баулін // Реалізація кадрової політики в умовах реформування Державної кримінально-виконавчої служби : матеріали навч.-метод. семінару. – К. : ДДУПВП, 2006. – С. 15–19.
    59. Бахрах Д. Н. Административное право России : учеб. [для вузов] Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 2002. – 445 с.
    60. Бахрах Д. Н. Дисциплинарно-правовое принуждение в Российской Федерации / Д. Н. Бахрах // Государство и право. – 2006. – № 6. – С. 43-50.
    61. Бахрах Д. Н. Основные понятия теории социального управления / Д. Н. Бахрах. – Пермь : ПГУ, 1978. – 102 с.
    62. Бахрах Д. Н. Форма государственного управления / Д. Н. Бахрах // Советское государство и право. – 1983. – № 4. – С. 20–27.
    63. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. / Д.Н. Бахрах, С.Д. Хазанов, А.В. Демин — М.: Норма — Инфра-М, 2002. — 623 с.
    64. Бахрах Д.Н. Формы и методы деятельности государственной администрации: учебное пособие / Д.Н. Бахрах, С.Д. Хазанов. — Екатеринбург, 1999. — 176 с.
    65. Бачило И. Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации / И. Л. Бачило. – М. : Юрид. лит., 1976. – 198 с.
    66. Бевзенко В. М. Управління природно-заповідним фондом в України: організаційно-правові питання: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бевзенко Володимир Михайлович. – Х., 2005. – 210 с.
    67. Бельский К. С. Феноменология административного права / К. С. Бельский ; отв. ред. Кремень С. А. – Смоленск : Изд-во Смоленск. гуманитар. ун-та, 1995. – 144 c.
    68. Бержерон Р. Правила нормопроектування / Роберт Бержерон. – [Б. м. : б. и.], 1998. – 41 с.
    69. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І. О. Биля. – Х., 2004. – 20 с.
    70. Битяк Ю. Державна служба в Україні, її види / Ю. Битяк // Вісник Акад. правових наук України. – 2000. – № 3. – С. 58–65.
    71. Битяк Ю. П. Державна служба та розвиток її демократичних основ. – Х. : Укр. юрид. академія, 1990. – 74 с
    72. Битяк Ю. П. Соціальна роль державної служби в Україні / Ю. П. Битяк // Проблеми законності. – 1999. – Вип. 38. – С. 51–57
    73. Біла книга : Розвиток Державної кримінально-виконавчої служби України. – Київ, 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=50319&cat_id=50036.
    74. Боднарчук О. Г. Кадрове забезпечення діяльності пенітенціарної системи в України: адміністративно-правовий аспект: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Боднарчук Олег Григорович. – Ірпінь, 2009. – 301 с.
    75. Большая Советская Энциклопедия: Т. 1. – 2-е изд. – М., 1952. – 656 с.
    76. Большой юридический словарь / [авт. сост.: Додонов В.Н. и др.] ; под ред. А. Я.Сухарева и др. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
    77. Бондаренко Є. Д. Особливості інформаційного забезпечення торгівельного підприємства / Є. Д. Бондаренко // Актуальні проблеми сучасної науки : п’ята всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/bondarenko-ed-osoblivosti-informatsiynogo-zabezpechennya-torgovelnogo-pidpriemstva.
    78. Борденюк В. І. Концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави / В. І. Борденюк // Право України. – 2003. – № 11. – С. 17–23.
    79. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління : конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії : монографія / В. І. Борденюк . – К. : Парламент. вид-во, 2007. – 576 с.
    80. Борденюк В.І. Деякі проблеми законодавчого визначення повноважень місцевого самоврядування в Україні / В.І. Борденюк // Ідеологія державотворення в Україні: історія та сучасність : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 22–23 листопада,1996 р.). — К., 1997. — № 1. — С. 118–129.
    81. Бортняк Ф. В. Форми та методи діяльності державної виконавчої служби: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бортняк Федір Всеволодович. – К., 2008. – 207.
    82. Бризгалов В. Н. Наукове управління виправно-трудовими установами / В. Н. Бризгалов, В. Т. Коломієць. – К. : Вища шк., 1971. – 212 с.
    83. Бриль К. І. Правозастосовчий акт як особливий вид індивідуальних правових актів : дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бриль Костянтин Іванович. — К., 2008. — 191 с.
    84. Брожик Л. Інформаційні технології та ефективність державного управління / Л. Брожик // Персонал. — 2007. — № 8. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.personal.in.ua/article.php?ida=563
    85. Брызгалов В. Н., Коломиец В. Т. Научное управление исправительно-трудовыми учреждениями. – К.: Киевская высшая школа МВД ССР, 1971. – 132 с.
    86. Бурило Ю. П. Організаційно-правові питання державного управління в інформаційній службі: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бурило Юрій Павлович. – К., 2008. – 215 с.
    87. Василенков П. Т. Органы советского государства и их система на современном этапе / П. Т. Василенков. – М., 1967. – 302 с.
    88. Васильев A. M. Теория государства и права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 570 с.
    89. Васильев А. В. Правотворчество в советском социалистическом обществе : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.710 «Теория и история государства и права» / А. В. Васильев. – М., 1972. – 21 с.
    90. Васильев А. С. Административное право Украины. Общая часть : учеб. пособие / А. С. Васильев. – Х. : Одиссей, 2001. – 288 с.
    91. Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. [для вузов] / В. Л. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1991. – 464 с.
    92. Васин В. Н. Правовые основы прохождения службы в органах внутренних дел. / В. Н. Васин, В. П. Лозбяков, В. А. Углев. – М. : МЮИ МВД России, 1994. – 176 с.
    93. Вебер М. Избранные произведения. / М. Вебер ; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давидова ; пер. с нем. – М. : Прогресс, 1990. – 804 с.
    94. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2002. – 1440 с.
    95. Венедиктов В. С. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців : наук.-практ. посіб. / В. С. Венедиктов, М. І. Іншин. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 188 с.
    96. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
    97. Висновок №190 (1995) ПАРЄ щодо заявки України на вступ до Ради Європи від 26.09.1995 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/N190(1995).html
    98. Витрук М. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / М. В. Витрук. – М. : Юрид.лит., 1979. – 229 с.
    99. Волкодаев Н. Ф. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту / [Н.Ф. Волкодаев, В.А. Лазарева, А.А. Напреенко, Н. Ю. Черкесова, Ю. И. Стецовский, А. М. Ларин]. – М. : Наука, 1988. – 321 с.
    100. Воробъев В. О. Особенности государственной службы в СССР / В. О. Воробьев // Советское государство и право. – 1984. – № 5. – С. 23–29.
    101. Габричидзе Б.Н. Административное право Российской Федерации: учебник для вузов [Б.Н Габричидзе, А.Г. Чернявский]. — М.: Дело и Сервис, 2001. — 624 с.
    102. Гавриленко Д. А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение / Д. А. Гавриленко ; под ред. А. П. Шергина. – М. : Наука и техника, 1988. – 328 с.
    103. Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарання: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Галай Андрій Олександрович. – Ірпінь, 2003. – 215 с.
    104. Галінський О. І. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби (на матеріалах Одеської області) / О. І. Галінський // Реалізація кадрової політики в умовах реформування Державної кримінально-виконавчої служби : матеріали навч.-метод. семінару. – К. : ДДУПВП, 2006. – С. 38–45.
    105. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні / В. М. Гаращук. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
    106. Гернет М. Н. История царской тюрьмы : в 5 т. / М. Н. Гернет. – 3-е изд. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – Т. 1: 1762–1825. –1960. – 384 с.
    107. Горенко С. В. Реалізація кадрової політики в умовах реформування Державної кримінально-виконавчої служби / С. В. Горенко // Реалізація кадрової політики в умовах реформування Державної кримінально-виконавчої служби : матеріали навч.-метод. семінару. – К. : ДДУПВП, 2006. – С. 29–32.
    108. Горшенев В. М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977 г. / В. М. Горшенев // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 г. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – С. 51–58.
    109. ГОСТ 34.003-90. Информационная технология. Комплекс стандартов на автоматизированные системы. Автоматизированные системы. Термины и определения : издание офицальное. – М. : Стандартинформ. – 2009. – 16 с.
    110. Государственная служба: теория и организация : курс лекций / под общ. ред. Охотского Е. В., Игнатова В. Г. – Ростов н/Д : Феникс, 1998. – 640 с.
    111. Государственное управление: основы теории и организации : учебник : в 2 т. Т. 2 / под ред. В. А. Козбаненко. – Изд. 2-е, с изм. и доп. – М. : Статут, 2002. – 592 с.
    112. Гошовська В. А. Соціальна безпека : пошук нової парадигми / В. А. Гошовська // зб. наук. ст. / В. А. Гошовська, І. Ф. Курас, Е. М. Лібанова та ін. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – 150 с. – С. 36-38.
    113. Гречанюк С. К. Взаємодія установ виконання покарань зі спеціальними державними інституціями по влаштуванню звільнених осіб (організаційно-правові аспекти) / С. К. Гречанюк // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2010. – Вип. 48. – С. 248–253.
    114. Гречанюк С. К. Об’єкт управління в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України / С. К. Гречанюк // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 9. – С. 111–113.
    115. Гречанюк С. К. Організація взаємодії установ Державної кримінально-виконавчої служби України з засобами масової інформації / С. К. Гречанюк // Вісник Акад. адвокатури України. – 2010. – № 1 (17). – С. 37–41.
    116. Гречанюк С. К. Основні методи реалізації управлінської діяльності начальника територіального органу Державної кримінально-виконавчої служби України / С. К. Гречанюк // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2010. – Вип. 47. – С. 228–232.
    117. Гречанюк С. К. Планування як одна з функцій управління установами та органами Державної кримінально-виконавчої служби України / С. К. Гречанюк // Юридична Україна. – 2010. – № 6. – С. 32–36.
    118. Григорян Л. А. Советы – органы власти и народного самоуправления / Л. А. Григорян. – М. : Юрид. лит., 1965. – 87 с.
    119. Гришин В. Інформаційні системи як ефективний засіб забезпечення прийняття управлінських рішень органами державної влади / В. Гришин // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 5. – С. 29–32.
    120. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Грищенко Анна Володимирівна. – К., 2002. – 227 с.
    121. Грохольський В. Удосконалення нормативно-правового забезпечення управління ораганами внутрішніх справ України / Грохольський В., Грохольська Л. // Вісник Академії управління МВС. – 2007. – № 2–3. – С. 12–20.
    122. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; пер. з франц. В. Шовкуна. – К. : Основи, 2000. – 165 с.
    123. Гусева С.И. Пенитенциарная система Финляндии / С.И. Гусева // Человек: преступление и наказание. — 2009. — № 1. — С. 181-185.
    124. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. М.: Рус. яз., 1978. Т. 1.- 720 с..
    125. Дейнеко О. А. Проблемы эффективности работы управленческих органов / О. А. Дейнеко. – М. : Наука, 1973. – 355 с.
    126. Декларація про державний суверенітет України : Верховна Рада УРСР; Декларація вiд 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31. — Ст. 429.
    127. Демків Р. Я. Закон в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Демків Роман Ярославович. – К., 2007. – 217 с с.
    128. Державне управління : навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
    129. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
    130. Державне управління в Україні :
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА