АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧО-ЛІКУВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

На правах рукопису

БОГАТЮК ІРИНА ГРИГОРІВНА

УДК 342.951:[332.33:615.](043.3)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧО-ЛІКУВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Артеменко Олена Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - ПРАВОВІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧО-ЛІКУВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 12
1.1. Поняття земель оздоровчо-лікувального призначення 12
1.2. Правове регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні 24
1.3. Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Україні 41
Висновки до 1 розділу 59
РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧО-ЛІКУВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ 64
2.1. Система органів державної влади, які регулюють використання земель оздоровчо-лікувального призначення 67
2.2. Адміністративно-правове регулювання охорони земель оздоровчо-лікувального призначення 79
2.3. Адміністративно-правові відносини у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення 97
Висновки до ІІ розділу 105
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧО-ЛІКУВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ 108
3.1. Вдосконалення адміністративно-правової діяльності органів державної влади у сфері охорони земель оздоровчо-лікувального призначення 108
3.2. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства щодо використання земель оздоровчо - лікувального призначення в Україні 122
3.3. Регулювання використання та охорони земель оздоровчо-лікувального призначення: зарубіжний досвід 143
Висновки до ІІІ розділу 160
ВИСНОВКИ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні трансформаційні процеси у сфері використання оздоровчих ресурсів країни загалом і земель оздоровчо-лікувального призначення, зокрема, значною мірою залежать від формування ефективних, екологоорієнтованих, організаційно-економічних механізмів системи державного управління та розвитку правових відносин.
Недосконалість дій органів державної влади може негативно вплинути не тільки на лікувальні властивості земель, а й призвести до вилучення їх із обігу в рекреаційній сфері. Адміністративно-правове регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення є важливим інструментом у функціонуванні держави на сучасному етапі її розвитку. Державне регулювання розвитку рекреації в Україні характеризується недосконалою нормативно-правовою базою, відсутністю єдиного контрольного органу державної влади, слабкою системою фінансування санаторно-курортної галузі, що, у свою чергу, веде до неефективного використання санаторно-курортного потенціалу.
Відсутність науково обґрунтованих стратегічних орієнтирів і механізму регулювання в оздоровчо-лікувальній галузі, недостатній контроль на рівні держави за раціональним використанням і охороною оздоровчо-лікувальних земель є причиною багатьох негативних наслідків.
Це зумовлює необхідність проведення комплексних наукових досліджень адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці таких українських учених у галузі екологічного права: В. Андрейцева, Г. Анісімової, О. Баб’яка, Г. Балюк, В. Басая, А. Гетьмана, І. Каракаша, В. Комарницького, В. Костицького, Н. Малишевої, М. Малишка, В. Мунтяна, О. Погрібного, В. Попова, С. Размєтаєва, В. Семчика, Н. Титової, В. Федоровича, В. Шахова, Ю. Шемшученка, М. Шульги та інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань у цій сфері.
У дослідженні використані також наукові праці вчених-правознавців радянської та російської правової науки в галузі адміністративного й екологічного права: Г. Аксеньонка, М. Атаєва, А. Анісімова, С. Боголюбова, М. Брінчука, М. Веліканової, А. Вилегжаніна, А. Волкова, Т. Гайворонської, Л. Заславської, О. Дубовик, Н. Еріашвілі, Б. Єрофеєва, Е. Ісмайлової, О. Колбасова, О. Красова, Є. Немировського, В. Петрова, Г. Полянської та інших.
Автором вивчено й використано наукові праці адміністративістів B. Авер’янова, Ю. Битяка, В. Богуцького, В. Гаращука, В. Галунько, О. Єщука, С. Ківалова, О. Мельника, В. Олефіра, М. Пихтіна та інших, у яких розглядаються питання особливостей правового регулювання та специфіки адміністративних відносин.
Дослідженню питань правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення присвячені праці таких провідних українських науковців, як А. Бобкова, І. Костяшкін, А. Орлов, Ю. Петлюк, О. Ткаченко, Ю. Шемшученко та інші.
Зазначаючи існування наукових праць щодо дослідження та реалізації окремих позицій адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні, які проводяться фахівцями в різних галузях права, на сьогодні все ще потребує вдосконалення адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні. Це, у свою чергу, обумовлює актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Інституту землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті та Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України «Організаційно-правові засади соціальної політики держави в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні» (державний реєстраційний номер 0111U006362) у межах Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки, затвердженої Законом України від 21.09.2000 р. № 1989–ІІІ; Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 880-р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі вивчених наукових праць, міжнародного досвіду, чинного законодавства України сформулювати нові науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні.
Для досягнення поставленої мети потрібно розв’язати такі завдання:
– проаналізувати ознаки земель оздоровчо-лікувального призначення й дати власне визначення;
– розкрити специфіку правового регулювання адміністративно-правової охорони земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні;
– виділити проблеми оздоровчої рекреації на сучасному етапі розвитку держави та окреслити шляхи їх подолання;
– проаналізувати державне регулювання у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення, систему і компетенцію органів у даній сфері та визначити їх контрольні функції;
– проаналізувати адміністративно-правові відносини та розкрити їх специфіку у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення;
– розробити шляхи вдосконалення державного регулювання у сфері охорони земель оздоровчо-лікувального призначення;
– дослідити підстави застосування адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері використання та охорони земель оздоровчо-лікувального призначення;
– розглянути здобутки міжнародного досвіду у сфері використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення;
– сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні.
Предметом дослідження – адміністративно-правове регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат у сфері використання та охорони земель оздоровчо-лікувального призначення (розділи 1, 2). Для проведення історико-правового генезу розвитку оздоровчої рекреації використовувались порівняльно-правовий метод і метод єдності логічного й історичного (підрозділ 1.3, 2.1). Методи системно-структурний і функціональний застосовувалися під час дослідження компетенції державних органів з регулювання використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). Методи аналізу й синтезу використовувались для з’ясування предмета, об’єкта та суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення (підрозділ 2.3). Логіко-семантичний метод застосовувався під час дослідження правових категорій, аналізу диспозицій окремих статей Земельного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (підрозділи 3.2, 3.3).
Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України та міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, що містять норми, які регулюють відносини у сфері використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення, підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять правова публіцистика, довідкові видання у цій сфері та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин у сфері рекреації та нових шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові, теоретичні положення, висновки і пропозиції щодо вдосконалення чинної нормативно-правової бази адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення в Україні, а саме:
уперше:
– сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо необхідності прийняття Закону України «Про використання та охорону земель оздоровчо-лікувального призначення», який містив би норми щодо регулювання, охорони та розпорядження природними ресурсами оздоровчо-лікувального призначення;
– запропоновано створити при Державному агентстві України з туризму та курортів службу з питань регулювання використання рекреаційних об’єктів;
удосконалено:
– поняття земель оздоровчо-лікувального призначення й подано авторське визначення;
– систему підготовки фахівців у галузі оздоровчо-лікувального менеджменту як однієї зі складових в організаційній та управлінській діяльності даної сфери;
– специфіку адміністративних відносин у сфері використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення через подання визначення цього поняття;
– напрями усунення негативних тенденцій у розвитку сучасних територіальних санаторно-курортних комплексів;
– систематизацію зарубіжного досвіду використання та охорони земель оздоровчо-лікувального призначення;
набули подальшого розвитку:
– наукові позиції щодо вдосконалення діяльності системи органів державної влади, які регулюють адміністративно-правові відносини та здійснюють контроль у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення;
– специфіка адміністративної відповідальності у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення;
– пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики у сфері використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення проблемних питань використання земель оздоровчо-лікувального призначення;
– у правозастосовній діяльності – теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть застосовуватися компетентними органами, зокрема органами виконавчої влади, для забезпечення використання земель оздоровчо-лікувального призначення (довідка управління Держкомзему у Броварському районі Київської області);
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства й Кодексу України про адміністративні правопорушення у сфері використання й охорони курортних та оздоровчо-лікувальних територій (довідка Головного управління Держкомзему у м. Києві);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративний процес» і спецкурсів земельно-правового регулювання (акт упровадження Інституту землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті).
Апробація результатів дисертації. Наукові положення, основні результати дослідження, розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях, а саме: «Актуальні проблеми юридичної науки» (м. Хмельницький, 26–27 жовтня 2007 р.); «Соціальна відповідальність як фактор розвитку громадянського суспільства» (м. Київ, 20–21 лютого 2008 р.); «Актуальні питання юридичної науки» (м. Тернопіль, 30 вересня 2008 р.); «Актуальні проблеми юридичної науки» (м. Хмельницький, 13–14 листопада 2009 р.); «Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства» (м. Київ, 23–25 лютого 2011 р.); «Земельні ресурси і земельні відносини: стан, проблеми реформування, перспективи оптимізації» (м. Київ, 29–30 вересня 2011 р).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у восьми наукових працях, з яких: чотири публікації у фахових виданнях з юридичних наук і чотири публікації у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновки до розділів, загальні висновки до дисертації та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок, з них: 170 сторінок – основний текст; 15 сторінок – список використаних джерел (150 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження специфіки адміністративно-правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення дало можливість запропонувати нове вирішення визначених наукових проблем і зробити такі висновки:
1. Основні ознаки, притаманні землям і курортам, відносять їх до категорії оздоровчо-лікувальних і є лікувально-оздоровчою місцевістю як природна територія, що має мінеральні й термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні й інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
Запропоновано авторське визначення земель оздоровчо-лікувального призначення, до яких слід відносити території з виявленими запасами природно-лікувальних ресурсів, включених до складу земель оздоровчого призначення, придатних для використання населенням з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
2. Специфіка правового регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення полягає в тому, що сьогодні норми не узгоджені зі збереженням природних геосистем курортів. Останні існують самі по собі, а водо-, надро-, земле-, лісокористування (як загальне, так і спеціальне) здійснюється без урахування стану цих геосистем. Рекомендовано прийняти єдиний Закон України, в якому мають відбитися норми щодо регулювання, охорони й розпорядження природними ресурсами оздоровчо-лікувального призначення. Запропоновано назву цього акта як Закону України «Про використання й охорону земель оздоровчо-лікувального призначення», а також його структуру.
3. У сучасних умовах недосконалою є система підготовки спеціалізованих кадрів, недостатня кількість як управлінського, так і обслуговуючого персоналу. Крім того, недостатньо поширена практика страхування рекреантів; невідповідним є співвідношення показника «ціна/якість» на послуги в окремих санаторно-курортних закладах; неналежний рівень та ефективність використання наявної матеріально-технічної бази і природних рекреаційних ресурсів; має місце масове перепрофілювання санаторно-оздоровчих закладів, баз відпочинку, зокрема дитячих. Запровадження окремого напряму підготовки фахівців у галузі оздоровчо-лікувального менеджменту сприятиме усуненню зазначених вище прогалин в організаційній та управлінській діяльності даної сфери. Проведення обліку запасів лікувально-оздоровчих ресурсів дасть змогу включити їх до державного кадастру природних лікувальних ресурсів України та усунути негативні тенденції у розвитку сучасних територіальних санаторно-курортних комплексів. Такий захід передбачає необхідність нормативно-правового врегулювання питань щодо впорядкування й використання оздоровчо-лікувальних ресурсів, оптимізації системи оподаткування в санаторно-курортній сфері.
4. Недосконалість нормативно-правової бази, відсутність органу державної влади з питань розвитку курортів, рекреаційних земель та їх охорони, слабка система фінансування санаторно-курортної галузі – складові державного регулювання розвитку цієї сфери України, що негативно відбивається на ефективності використання й розвитку сучасних територіальних санаторно-курортних комплексів України та їх збереження. Зважаючи на неврегульованість багатьох питань у санаторно-курортній галузі, необхідно розробити шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання охорони земель рекреаційного призначення, внести зміни до чинних і розробити нові нормативно-правові акти. Традиційні способи правової охорони курортних і лікувально-оздоровчих земель (встановлення спеціального правового режиму і створення охоронних зон у межах відповідних адміністративно-територіальних утворень) не відповідають сучасному розвитку технологій і, як наслідок, є не досить ефективними, оскільки триває їх поступовий занепад.
5. Адміністративно-правові відносини у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення – це суспільні відносини, що виникають між органами державної влади і суб’єктами господарювання, які є носіями прав і обов’язків щодо володіння, користування і розпорядження землею.
6. Для уточнення та поліпшення діяльності органів державної влади різного рівня запропоновано:
- до проекту Закону України «Про сільський зелений туризм» включити такі напрями:
систему використання оздоровчо-лікувальних земель;
порядок правового регулювання використання природних лікувальних ресурсів,
проведення постійного моніторингу курортних та оздоровчо-лікувальних земель і відповідних ресурсів, запровадження спеціальної юридичної відповідальності за правопорушення в цій галузі;
- утворити у складі Державного агентства України з туризму та курортів службу, в спектр діяльності якої мають входити завдання щодо регулювання та використання рекреаційних об’єктів, виконання в межах законодавства контрольно-наглядової функції стосовно цільового використання оздоровчо-лікувальних об’єктів;
- враховуючи розвиток оздоровчо-лікувальної та курортної галузі, розробити й затвердити загальнодержавну та регіональні програми розвитку курортів на перспективу. Беручи до уваги темпи економічного та технічного розвитку суспільства, ці програми слід розробляти на три роки із систематичним оновленням у межах цього часового проміжку;
- врегулювати на законодавчому рівні компетенцію органів державної влади різного рівня через внесення відповідних змін до Законів України «Про курорти», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших актів законодавства, а також приведення чинного законодавства України з питань курортно-оздоровчої діяльності у відповідність до міжнародних норм і стандартів.
7. Виділено групи неправомірних дій, зважаючи на специфіку відповідальності та класифікацію земельних правопорушень, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, а саме: порушення затвердженої містобудівної документації в разі відведення земель і протиправних дій посадових та юридичних осіб, що спричинили самовільне зайняття земель; порушення встановленого режиму використання земель з особливими умовами їх використання; нераціональне використання земель, які мають оздоровчо-лікувальні властивості, невиконання обов’язкових заходів щодо поліпшення якості земель та охорони ґрунтів від водної, вітрової ерозії та запобігання іншим негативним процесам; використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, а також способами, що призводять до псування земель; ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання приписів посадових осіб, які здійснюють державний контроль за використанням і охороною цих земель.
Для вдосконалення інституту майнової відповідальності за шкоду, завдану територіям та об’єктам рекреаційних і оздоровчо-лікувальних зон необхідно: поширити дію штрафної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства в межах земель оздоровчо-лікувального призначення України на територіях, які перебувають у резерві як природні оздоровчі землі, та встановити розміри штрафних санкцій за ці порушення не менш ніж удвічі більші за встановлені розміри за заподіяння шкоди іншим природним територіям та об’єктам, що не належать до особливо охоронюваних. Так, зокрема, слід передбачити адміністративну відповідальність за порушення строків і порядку розгляду клопотань про створення територій і об’єктів курортних та оздоровчо-лікувальних зон, відведення цих територій та об’єктів для інших потреб, відсутність або неналежне оформлення відповідної документації, яка обов’язково має вестися або зберігатися в межах територій та об’єктів курортних і оздоровчо-лікувальних зон відповідно до чинного законодавства України.
8. Запропоновано низку доповнень до деяких статей чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення у сфері використання й охорони курортних і оздоровчо-лікувальних територій:
У разі скоєння правопорушення на землях оздоровчо - лікувального призначення застосовуються загальні норми, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони природи й використання природних ресурсів (глава 7 КУпАП України). Слід встановити окремі санкції щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правового режиму в межах округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони оздоровчо-лікувальних територій, що наразі законодавством не передбачено.
Запропоновано увести у Кодекс України про адміністративні правопорушення окрему статтю, яка передбачала б відповідальність за порушення у сфері використання та охорони курортних, оздоровчо-лікувальних і рекреаційних зон, визначала склад відповідних правопорушень, що було б юридичною підставою притягнення винних до відповідальності.
Наголошено, що існує певна невідповідність між Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами. Зважаючи на те, що юридичні особи теж є носіями спеціальної екологічної правосуб’єктності, варто усунути прогалину в чинному КУпАП, включивши до суб’єктів адміністративних правопорушень юридичних осіб.
9. Впровадити в діяльність підприємств, установ та організацій, які здійснюють контроль за оздоровчо-лікувальними закладами в Україні, позитивний досвід країн Європейського Союзу та «країн-сусідів», практику використання природно-рекреаційних об’єктів шляхом укладання тривалих оренд, концесійних угод, франчайзингу та субконтрактингу та адміністративно-правові заходи, пов’язані з оздоровленням іноземців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право Украины: Учебник / под общ. ред. С.В. Кивалова. – Х. : Одиссей, 2004. – 880 с.
2. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.] ; За ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право, 2001. – 528 с.
3. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР / Г.А. Аксененок. – М.: Госюриздат, 1958.– 424с.
4. Аксененок Г.А., Краснов Н.И. Право землепользования в СССР и его виды / Г.А. Аксененок, Н.И. Краснов. – М.: «Юрид. лит.», 1964. – 548 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – В 2-х т.– М. : Юридическая литература, 1981. –Т. 1. – 1981. – 529 с.
6. Ананьев М. А. Международный туризм / М.А. Ананьев. – М.: М., 1968. – 208 с.
7. Андрейцев В.И. Экологическое право: проблемы совершенствования / В.И. Андрейцев // Вестник Киевского государств, ун-та – Сер. «Юридическая наука». – К., 1990. – № 31. – С. 23-29.
8. Андропов О.М. Стан рекреаційного комплексу України / О.М. Андропов // Економіка і Екологія. – 2005. – № 24.
9. Бабенко А.Г. Оценка потенциала и развития курортно-рекреационного хозяйства Крыма / А.Г. Бабенко, С.В. Нехаенко // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 20. – С. 26 – 30.
10. Бабкин А.В. Специальные виды туризма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fictionbook.ru/author/a_v_babkin/specialniye_vidiy_turizma/read_online.html?page=7 .
11. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области туризма / Н.С. Барчукова. – М.: МО, 1986. – 176 с.
12. Батурин С.Н. Территориальные режимы и территориальные споры: государственно-правовые проблемы / С.Н. Батурин. – М., 2001. – 543 с.
13. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М. : Норма-ИНФРА, 2002. – 445 с.
14. Бедненко А.Б. Административно-правовые вопросы организации иностранного туризма в соц. странах [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / А.Б. Бедненко. – Иркутск, 1972. – 238 с.
15. Бессонова В.Б. Государственная политика в сфере туризма: правовой аспект / В. Б. Бессонова [Електронный ресурс]. – Режим доступа : www.tourlib.net.
16. Бобкова А.Г. До питання про поняття природних рекреаційних ресурсів / А.Г. Бобкова // Право України. – 2000. – № 5. – С. 51–54.
17. Бобкова А.Г. Правове обеспечение рекреационной деятельности / НАН Украины. Донецкий гос. ун-т. – Донецк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
18. Богатюк І.Г. Загальні проблеми правової охорони курортних і лікувально-оздоровчих місцевостей / І.Г. Богатюк // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. – 2008. – № 3 – С. 117-199.
19. Богачов В. Необхідність підвищення екологічної безпеки в Україні [Текст] / В. Богачов // Економіст. – 2008. – №9. – С. 12-14.
20. Бусуйок Д.В. Обмеження прав на землю за законодавством України: Монографія / Д.В. Бусуйок. – К.: ТОВ «Видавництво»Юридична думка», 2006. – 144 с.
21. Ваниева Э.А. Рекреационные ресурсы Крыма: современное состояние и перспективы развития / Э. А. Ваниева // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 68. – С. 90 – 93.
22. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року [Текст] : за станом на 14.07.2011 // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 24. – Ст.189.
23. Гайдук А. Дослідження розвитку світової туристичної індустрії з використанням методу сценаріїв / А. Гайдук // Регіональна економіка. – 2008. – № 3. – С. 152-159.
24. Гетьман А.П., Шульга М.В. Екологічне право України: Підручник / А.П. Гетьман, М.В. Шульга. – Х.: Право, 2005.
25. Глушкова В.Г. Экономика природопользования [Текст]: учебное пособие / В.Г. Глушкова, С.В. Макар. – М.: Гардарика, 2007. – 448 с.
26. Григорьев В.К. Вопросы теории земельного права / В.К. Григорьев. – М.: Госюриздат, 1963.
27. Григорьев В.К. Советское земельное право / В.К. Григорьев. – М.: Госюриздат, 1957.
28. Ґудзь П. Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів / П. Ґудзь // Регіональна економіка – №4. – 2000.
29. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности: Учеб. пособие / В.Г. Гуляев. – М.: Нолидж, 1996. – 156 с.
30. Державне управління і менеджмент : Навч. посіб. / [Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін. ; за заг. ред. Г.С. Одінцової] – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. –492 с.
31. Джигирей В.С. Основи екології та охорони навколишнього природного середовища. Екологія та охорона природи [Текст]: навчальний посібник / В.С. Джигирей, В.М. Сторожук, Р.А. Яцюк; Мін-во освіти і науки України. – 2-е вид., доп. – Львiв: Афiша, 2004. – 272 с.
32. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – 2-е вид. перероблене та доповнене / І.А. Дмитренко – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
33. Дорогунцов С.И. Перспективы рационального использования рекреационных ресурсов Украины в целях массового оздоровления населения / С.И. Дорогунцов, В.И. Куценко, В.И. Ольшевский, Л.Ф. Гаврилюк // Проблемы развития рекреационного хозяйства в приморских районах: Матер. ІV междунар. науч.-прак. семинара (г. Южный, 19-21 октября 1994 г.).– Одесса, 1994. – С. 9-11.
34. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
35. Екологічне право України: Підручник. – 2-е вид., перероблене та доповнене. – К.:Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
36. Екологічні основи природокористування [Текст]: Навч. посібник / Т.А. Сафранов. – 3-е вид., стереот. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 248 с.
37. Елисеев Н., Шалбыков А. Проблемы и задачи заповедников / Н. Елисеев, А. Шалбыков // Охота и охотничье хозяйство. — 1982. – № 4. – С. 1-2.
38. Ерофеев Б.В. Советское земельное право / Ерофеев Б.В. – М., 1965.
39. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 26.09.2003 – 2003. – № 39. – Ст. 350
40. Закон України «Про державний кордон» від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2 – Ст. 5.
41. Закон України «Про екологічну експертизу» вiд 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 21.02.1995 – 1995. – № 8. – Ст. 54.
42. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 05.07.1994 – 1994. – № 27. – Ст. 218.
43. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки» вiд 21 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 24.11.2000 – 2000. – № 47. – Ст. 405.
44. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000.– № 40.– Ст. 337.
45. Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» вiд 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 20.10.2000 – 2000 р. – № 42. – Ст. 348.
46. Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 15.12.2000 – 2000. – № 50. – Ст. 435.
47. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 25.06.1997. – 1997. – № 24. – Ст. 170
48. Закон України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення» від 11 січня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 04.03.2005 – 2005. – № 9. – Ст. 174.
49. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 р. // Урядовий кур'єр вiд 09.02.2011 – № 24.
50. Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 04.06.2009. – 2009. – № 47–48.– Ст.719.
51. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.1991 – 1991. – № 41. – Ст. 546.
52. Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 19.03.1999 – 1999 р., № 11. – Ст. 79.
53. Земельне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
54. Земельне право: Підручник для юрид. інст-в і юрид. фак-тів держ. ун-тів. / За ред. М.Д. Казанцева. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1960. – 302 с.
55. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. [Текст] : за станом на 05.10.2011 // Урядовий кур'єр вiд 15.11.2001 – № 211.
56. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.С. Семчика. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 680 с.
57. Земельное право России: Учебник по специальности «Правоведение» / В.В.Петров (ред.): МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: Стоглав, 1995. – 300 с.
58. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 910 c.
59. Казанцев Н.Д., Колотинская Е.Н. Правовая охрана природы в СССР / Н.Д. Казанцев, Е.Н. Колотинская. – М.: Гос. изд-во юр. лит. – 1962. – 134 с.
60. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 7 грудня 1984 р. [Текст]: за станом на 16.10.2011 // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 18.12.1984. – 1984 р. – № 51. – Ст. 1122.
61. Кодекс України про надра вiд 27.07.1994 [Текст]: за станом на 17 листопада 2011 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 06.09.1994. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
62. Колбасов О.С. Охрана природы по советскому законодательству / О.С. Колбасов. – М.: Гос. изд-во юр. лит., 1961. — 76 с.
63. Колбасов О.С. Правовая охрана природы / О.С. Колбасов. – М.: Знание, 1984. – 112 с.
64. Колотинская Е.Н. Правовая охрана природы в СССР / Е.Н. Колотинская. – М.: Изд-во Моск. унта, 1962.–196 с.
65. Конституція України [Текст] : зі змінами та доповненнями: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червн. 1996 р.] // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
66. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян [Текст] : дис. ... канд.юрид.наук : 12.00.06 / І.О. Костяшкін ; Київський національний університет Імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 163 с.
67. Краснова И.О. Земельное право: элементарный курс / И.О. Краснова. – Киев: Юристъ, 2003. – 172 с.
68. Краснов Н.И. Правовой режим земель специального назначения / Н.И. Краснов. – М.: Госюриздат, 1961. — 215 с.
69. Крассов О.И. Земельное право: Учебник / О.И. Крассов. — С. 24.
70. Кулинич П. Правовий режим земель оздоровчого призначення / П. Кулинич // Юридичний журнал. – № 12. – 2008 [назва з екрану] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3081
71. Курортні ресурси України. / Під ред. проф. М.В. Лободи. – К.: Укрпрофоздоровниця, „Тамед”, 1999. – 334 с.
72. Лендєл Г.Д. Економіка // Становлення, розвиток та реформування санаторно–курортної системи України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// Pages from 74–81. Pdf
73. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року [Текст]: за станом на 14.07.2011 // Відомості Верховної Ради України вiд 26.04.1994. – 1994. – № 17. – Стор. 443. – Ст. 99.
74. Методичні основи грошової оцінки земель в Україні: Наукове видання / Ю.Ф. Дехтяренко, М.Г. Лихогруд, Ю.М. Манцевич, Ю.М. Палеха. – К., 2002. – 246 с.
75. Мкртчян Г.М. Методы оценки эффективности освоения природных ресурсов. – Новосибирск: Наука, 1984.
76. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР: Навчальний посібник для студентів юрид. вузів і факульт. / В.Л. Мунтян – 2-е вид., доп. – К.: Вища школа», 1982. – 232 с.
77. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування / В.Л. Мунтян. – К.: КДУ, 1973. –181с.
78. Недашковская Н. Ю. Рекреационная система Советских Карпат / Н.Ю. Недашковская. – К.: Вища школа. – 1983 – 117 с.
79. Общая теория советского земельного права. – М., 1983. – 301 с.
80. Омецинский Б.Ф. Курортная отрасль Украины и перспективы её развития / Б.Ф. Омецинский // Укр. бальнеол. журнал. – 2002. – №4. – С. 7-11.
81. Орлов A.M. Проблеми визначення правового статусу лікувальних і оздоровчих місцевостей / А. М. Орлов // Держава і право: зб. наукових праць : юридичні і політичні науки. – К., 2003. – Вип. 21. – С. 345-348.
82. Орлов А.Н. Правовые проблемы природопользования и охраны окружающей среды курортных, лечебно-оздоровительных и рекреационных местностей (на материалах Автономной Республики Крым) [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / А.Н. Орлов. – Симферополь, 2005 – 212 с.
83. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористування [Текст]: Підручник / Л.Г. Мельник. – Суми: Університетська книга, 2006. – 759 с.
84. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії : Посібник / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. — К. : Знання, 1998.
85. Палієнко У.О. Адміністративно-правові відносини у сфері нотаріальної діяльності / У. Палієнко // Митна справа. – № 1 (73). – 2011. – Ч. 2. – С. 7-11.
86. Петров В.В. Экология и право / В.В. Петров. –М.: Юрид. лит., 1981. –224 с.
87. Повітряний кодекс України від 04 травня 1993 року [Текст] : за станом на 16.09.2011 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
88. Положення про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення від 18 грудня 1982 р. № 2640-82 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних і протиепідемічних питань. – Т. 5. – Ч. 2. – К., 1998 г.
89. Поляков В.А. Правовая охрана курортов / В.А. Поляков. – Фрунзе: «Илим», 1972. – 76 с.
90. Постанова Верховної Ради України від 11 січня 2005 року № 2306-IV «Про оголошення природних територій міста Саки Автономної Республіки Крим курортом державного значення» // Відомості Верховної Ради України вiд 18.03.2005 – 2005. – № 11. – Ст. 206.
91. Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР «Про затвердження Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» // Відомості Верховної Ради . – 1998. – № 38–39. – Ст. 248.
92. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 231-р. «Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі» // Офіційний вісник України вiд 08.05.2003. – 2003 р. – № 17. – Ст. 785.
93. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1900 «Про заходи щодо поліпшення роботи з використання і охорони територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення в Одеській області» // Урядовий кур'єр вiд 25.12.2003. – № 244.
94. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 805 «Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад» // Офіційний вісник України вiд 27.07.2001. – 2001. – № 28. – Ст. 1260.
95. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 564 «Про утворення Державної служби туризму і курортів» // Офіційний вісник України. – 2005. – № 28. – Ст. 1638.
96. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» // Офіційний вісник України вiд 06.05.2011 – 2011 р. – № 32. – Стор. 81. – Ст. 1359.
97. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 р. № 132 «Про затвердження Положення про Державну службу туризму і курортів» // Офіційний вісник України вiд 01.03.2006 – 2006 р. – № 7. – С. 108. – Ст. 354
98. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1269 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю – курорт Євпаторія» // Офіційний вісник України вiд 06.08.1999 – 1999. – № 29. – С. 58.
99. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1992 року № 591 «Про затвердження Положення про курорт Сатанів» [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=591-92-%EF
100. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 562 «Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів» // Офіційний вісник України від 08.06.2001. – 2001 р. – № 21. – Стор. 221. – Ст. 953.
101. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. № 1415 «Про затвердження типових положень про управління культури і туризму обласної, Севастопольської міської, Головне управління культури, Головне управління охорони культурної спадщини, управління туризму і курортів Київської міської, відділ культури і туризму районної, районної у м. Севастополі, відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини районної у м. Києві державної адміністрації» // Офіційний вісник України від 22.01.2010. – № 1. – Ст. 8.
102. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» [Текст] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP041094.html
103. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 382 «Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства культури і туризму» // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – Ст. 1202.
104. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. № 346 «Про ліквідацію урядових органів» // Урядовий кур'єр вiд 08.04.2011 – № 64.
105. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576 «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» // Урядовий кур'єр вiд 23.01.1997.
106. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року № 1067 «Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року» // Офіційний вісник України вiд 05.10.2007. – 2007 р. – № 72. – Ст. 2699.
107. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 452 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів» // Урядовий кур'єр вiд 06.06.2001 – № 98.
108. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 425 «Про утворення Державного департаменту з питань діяльності курортів» // Офіційний вісник України вiд 01.06.2001 – 2001. – № 20. – Ст. 843.
109. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. № 1499 «Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1499-96-%EF
110. Правдюк Н.Л. Екологічний аудит як інструмент управління природокористуванням [Текст] / Н.Л. Правдюк // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2007. – № 4. – C. 299-304.
111. Правовой режим земель в СССР / Отв. ред. Г.А. Акеененок. – М.; Наука, 1984. – 236 с.
112. Правовые вопросы охраны природы в СССР: Сборник статей / Отв. ред. Г.Н. Полянская. – М.: Госюриздат», 1963. – 332 с.
113. Правознавство: Навчальний посібник / П.В. Мельник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 309 с.
114. Регіональна економіка [Text]: курс лекцій. Модуль 2. Екологія / ДВНЗ «УАБС НБУ»; уклад.: Б.А. Дадашев, В.В. Обливанцов, В.П. Гордієнко. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. – 123 с.
115. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації / В.С. Кравців, В.К. Євдокименко, М.М. Габрель, М.В. Копач. – Чернівці, 1995. – 72 с.
116. Рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2001 року № 11-рп/2001 vd20010713 vn11-рп/2001 Справа № 1-39/2001 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1327.
117. Рогачов В. Необхідність підвищення екологічної безпеки в Україні [Текст] / В. Богачов // Економіст. – 2008. – № 9. – С. 12-14.
118. Розвиток оздоровчої та рекреаційної мережі: Концепція Генеральної схеми планування території України (рукопис). – К., Дніпромісто, 1998.
119. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 231-р «Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі» // Офіційний вісник України від 08.05.2003. – 2003. – № 17. – Стор. 122. – Ст. 785.
120. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 1088-р. «Про схвалення Стратегії розвитку туризму і курортів» // Офіційний вісник України вiд 22.08.2008 – 2008 р. – № 60. – Стор. 27. – Ст. 2041.
121. Савоста О.П. Правове регулювання діяльності у сфері курортів / О.П. Савоста // Теорія і практика державного управління. – 2009. – № 1 (24) [Електронний ресур]. – Режим доступу: http://www.kbua pa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2009-1/doc/3/32.pdf.
122. Советское природо-ресурсовое право. Особенная часть: Учебное пособие для студ. юрид. спец. вузов / Авт. В.К. Попов /рук./ и др. – X.; Вища шк., Изд-во ХГУ, 1987. – 270 с.
123. Степанов В.Н. О формировании государственной стратегии Украины по развитию рекреационного хозяйства и курортно-оздоровительного природопользования / В.Н. Степанов // Проблемы развития рекреационного хозяйства в приморских регионах : Матер. ІV междунар. науч.-прак. семинара «Экономико-экологические проблемы приморских регионов» (г. Южный, 19-21 октября 1994 г.). – Одесса, 1994.– С.11-13.
124. Стеченко Д.М. Концептуальні засади використання системного підходу у дослідженнях рекреаційно-туристичного природокористування / Д.М.Стеченко, І.В.Безуглий // Регіональна економіка. – 2008. – № 4. – С.72–79.
125. Теорія держави і права: навч. посібник / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков, В. П. Пастухов, В. О. Сумін]. – К. : Юрінформ, 1995. – 189 с.
126. Титова H.I. Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи / Н.І. Титова. — Львів: Вид. Льв. ун-ту, 1973. – 220 с.
127. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров. – М. : Эксмо, 1998. – 798 с.
128. Ткаченко Е.Н. Право пользования курортными, лечебно-оздоровительными и рекреационными зонами : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Е. Н. Ткаченко. – Х., 1999. – 161 с.
129. Транин А.А. Национальные парки в СССР: проблемы и перспективы / А.А. Транин. – М.: Наука, 1991.–294 с.
130. Указ Президента України від 08.04.2011 № 444/2011 «Про Положення про Державне агентство України з туризму та курортів» // Урядовий кур'єр від 05.05.2011. - № 80.
131. Указ Президента від 2 грудня 2005 р. № 1688/2005 «Про Положення про Міністерство культури і туризму України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=1688/2005
132. Указ Президента України від 11 квітня 2002 р. № 331/2002 «Питання Державної туристичної адміністрації України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1083.1185.0
133. Указ Президента України від 13 квітня 2011 р. №452/201 «Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України» [Текст] // Офіційне Iнтернет-представництво Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13433.html
134. Указ Президента України від 4 квітня 2011 р. № 388/2011 „Про Положення про Міністерство культури України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=388/2011
135. Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” // Урядовий кур'єр вiд 14.12.2010 – № 234.
136. Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку: Експертна доповідь / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2007. – 256 с.
137. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. – К.: Вища школа, 2002. – 195 с.
138. Харічков С.К. Реформування економічних та організаційних зв’язків у рекреаційно-туристичному комплексі регіону / С.К. Харічков // Проблеми розвитку курортної справи і туризму в Одеському регіоні: Матер. наук. конф. 29-30 березня 2000 р. – Одеса, 2000. – С. 17-19.
139. Хвесик М.А, Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулювання природокористування: Монографія / М.А Хвесик, Л.М. Горбач, Ю.П.Кулаковський. – К.: Кондор, 2009. – 524 с.
140. Царенко О.М. Основи екології та економіка природокористування [Текст]: Навчальний посібник / О.М. Царенко, О.О. Нєсвєтов, М.О. Кадацький. – 2-е вид., стереот. – Суми: Університетська книга, 2004. – 400 с.
141. Цветкова Е.В. Правовая охрана окружающей среды в сельском хозяйстве / Е.В. Цветкова. – М., 1989. – 247 с.
142. Цибух В. Туризм – справа державна / В. Цибух // Міжнародний туризм. – 2000. – № 5. – С. 84-86.
143. Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003 р. [Текст] : за станом на 01.01.2012 // Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
144. Черчик Л.М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні: Монографія / Л.М. Черчик. – Луцьк: ЛДТУ, 2006. – 352 с.
145. Чубуков Г.В. Земельное право Росии: Курс обзорных лекций / Г.В. Чубуков. – М., 1999. – 106 с.
146. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии: Монография / Ю.С. Шемшученко. – К.: Наукова думка, 1989.–232 с.
147. Шем’яков О.П. Правове регулювання використання та охорони надр [Текст] : дис. ... канд.юрид.нак : 12.00.0.6 / О.П. Шем’яков; Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 207 с.
148. Щербак А. И. Правовая ответственность должностных лиц аппарата государственного управления / А. И. Щербак. — К.: Наук. думка, 1980. – 133 с.
149. Щербак А. И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц / А. И. Щербак. – К.: Наук. думка, 1986. – 152 с.
150. Ярочкин В.И. Секьюритология – наука о безопасности жизнедеятельности / В.И. Ярочкин – М.: Ось-89, 2000. – 400 с.