ДЕРЖАВНИЙ ПРИМУС В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

ТРЕЩОВА ОЛЕНА РОСТИСЛАВІВНА

УДК 342.9

ДЕРЖАВНИЙ ПРИМУС В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Битяк Юрій Прокопович, доктор юридичних наук, професор

Харків – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ………………………………

14
1.1. Зловживання процесуальними правами як підстава застосування державного примусу в адміністративному судочинстві…………………..
14
1.2. Державний примус в адміністративному судочинстві: поняття, зміст і особливості………………………………………………………………….
32
1.3. Проблеми класифікації заходів державного примусу в адміністративному судочинстві ……………………………………………
54
Висновки до Розділу 1 …………………………………………………… 71
РОЗДІЛ 2
ВИДИ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ……………………………………………

74
2.1. Заходи запобігання в адміністративному судочинстві 74
2.2. Заходи припинення в адміністративному судочинстві …………… 97
2.3. Правове регулювання і особливості відповідальності в адміністративному судочинстві ……………………………………………
112
2.4. Заходи захисту в адміністративному судочинстві…………………… 128
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………………… 144
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ….

149
3.1. Аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання державного примусу в сфері адміністративної юстиції ……………………………….
149
3.2. Напрями удосконалення порядку застосування заходів державного примусу в адміністративному судочинстві в Україні …………………….
170
Висновки до Розділу 3 ……………………………………………………… 180
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………... 192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Головним завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Забезпечити виконання визначних завдань можливо шляхом дотримання встановлених чинним законодавством правил з боку усіх учасників судового процесу. При цьому зловживання вказаними особами процесуальними правами суттєво затягують час судового вирішення адміністративних спорів, ведуть до значного збільшення справ, які знаходяться в судах (готуються до розгляду чи розглядаються), обумовлюють труднощі із захистом за допомогою адміністративної юстиції прав та інтересів громадян і юридичних осіб у публічно-владній сфері. Зазначене не сприяє досягненню завдань та цілей адміністративного судочинства України, унеможливлює його здійснення в розумний строк на засадах верховенства права, що є однією із важливих умов функціонування правової, демократичної держави.
Нажаль діяльність адміністративних судів в Україні засвідчила існування у сфері адміністративного судочинства численних випадків процесуальної недобросовісності осіб, які беруть участь в справах. Цим зумовлена важливість опрацювання шляхів та засобів ефективної протидії фактам невиконання або неналежного виконання своїх процесуальних обов’язків особами, які беруть участь в адміністративних справах, підтверджується необхідність застосування в адміністративному судовому процесі відповідних примусових, в тому числі процесуальних, заходів дотримання учасниками справи процесуальних вимог.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) [1] визначає право суддів адміністративних судів застосовувати з метою запобігання зловживанням процесуальними правами та реагування на факти невиконання своїх обов’язків учасниками адміністративного судового процесу, відновлення правопорядку, достатньо різноманітних за видами і призначенням примусових заходів як процесуального, так й матеріально-правового характеру. Разом з тим, заходи державно-примусового впливу, їх сутність, мета та умови застосування в адміністративному судочинстві, поки що не стали предметом широких наукових досліджень, а тому не зазнали відповідного узагальнення, осмислення, що не сприяє ефективному їх запровадженню на практиці з метою належної протидії порушенням правил та вимог чинного адміністративно-судового процесуального законодавства.
Необхідністю проведення таких наукових досліджень, з метою надання пропозицій щодо практичного застосування заходів державного примусу в адміністративному судочинстві при розгляді адміністративних справ, коли допускаються правопорушення з боку учасників процесу, пояснюється вибір теми дисертаційного дослідження. Не дивлячись на відсутність монографічних досліджень щодо застосування державного примусу в адміністративному судочинстві не можна не звернути увагу на те, що проблемам державного примусу в сферах діяльності органів виконавчої та судової влади приділяється значна увага. Вони знайшли місце в роботах відомих представників вітчизняної адміністративно-правової науки, які здійснили доктринальний вплив на опрацювання автором проблематики державного примусу в адміністративному судочинстві. Це ідеї та положення, наведені в роботах В.Б. Авер’янова, Н.В. Александрової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, І.Б. Коліушка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, О.В. Константого, В.В. Кривенка, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, Д.М. Лук’янця, Н.П. Матюхіної, Р.С. Мельника, В.Я. Настюка, Н.Р. Нижник, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педька, В.Г. Перепелюка, О.П. Рябченко, І.Л. Самсіна, А.О. Селіванова, М.І. Смоковича, В.С. Стефанюка, В.П. Тимощука, М.М. Тищенка, Г.Й. Ткач, М.І. Цуркана, В.І. Шишкіна, А.М.Школика, О.М. Якуби та інших.
Питання застосування державно-правового примусу в діяльності органів державної влади на загальнотеоретичному рівні в цілому опрацьовувалися в роботах С.С. Алексєєва, С.І. Вершиніної, М.В. Вітрука, В.М. Горшенева, М.І Козюбри, О.Є Лейста, Д.А. Ліпінського, О.Г. Лук’янової, М.В. Макарейка, А.А. Маліновського, О.В. Петришина, О.С. Попкової, А.М. Смірнова, М.М. Хміля, М.В. Цвіка, Л.С. Явича та низки інших визначних науковців.
Теоретичну основу для роботи склали також наукові доробки питань застосування заходів протидії порушенням процесуального правопорядку, реагування на факти невиконання обов’язків в судочинстві його учасниками таких дослідників відповідних проблем правосуддя в цивільних та господарських справах як: В.О. Аболонін, О.В. Бобровник, Є.В. Васьковський, М.О. Вікут, А.О. Власов, М.А. Гурвич, С.П. Дегтярьов, О.М. Єрмаков, І.М. Зайцев, В.В. Комаров, М.В. Кузнєцов, Л.Г. Лічман, Д.А. Марданов, О.В. Ніколайченко, О.Г. Новіков, Д.Г. Нохрін, З.В. Попова, А.В. Смітюх, М.К. Треушніков, О.С. Фонова, Н.О. Чечіна, Д.Ф. Шакіров, М.Й. Штефан, А.В. Юдін.
На наш погляд, актуальність обраної теми дисертації пояснюється не лише відсутністю монографічних досліджень державного примусу в адміністративному судочинстві, нагальністю системного наукового опрацювання питань державного примусу в цій сфері судочинства України, а і постійним зростанням ролі адміністративних судів у вирішенні публічно-правових спорів, числа звернень до них фізичних та юридичних осіб за захистом своїх прав. Так, в 2010 році до окружних адміністративних і місцевих загальних як адміністративних судів надійшло на розгляд 1 929 432 справ та матеріалів, що на 24,21 відсотки більш ніж в 2009 році, з яких було розглянуто 1 761 401 справ і матеріалів.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” відповідно до Комплексної цільової програми № 0106U002285 “Права людини і проблеми організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадського суспільства” на 2006-2010 роки. Тему роботи затверджено на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 21.09.2007 року (протокол № 1).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексній науковій розробці проблем поняття, видів, особливостей, правового регулювання та застосування державного примусу в адміністративному судочинстві, створенні теоретичних засад для ефективної протидії зловживанням процесуальними правами, фактам невиконання процесуальних обов’язків, вчинення інших правопорушень у ньому, здійснення правосуддя в адміністративних справах у встановлений законом розумний строк на засадах верховенства права і законності.
Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються наступні науково і практично значимі завдання:
– визначено види зловживань процесуальними правами, як підстави застосування державного примусу в адміністративному судовому процесі України, їх зміст та особливості;
– запропоновано авторське поняття державного примусу в адміністративному судочинстві, визначено особливості цього процесуального явища;
– проведено класифікацію унормованих в КАС України видів заходів державного примусу на певні однорідні групи, насамперед, за критерієм мети їх застосування;
– з’ясовано сутнісні відмінності між заходами запобігання, припинення, відповідальності та захисту (правовідновлення) в адміністративному судочинстві України, встановлено загальні риси та визначено функції цих примусових заходів;
– розглянуті проблеми правового регулювання застосування заходів запобігання при здійсненні правосуддя по адміністративних справах в Україні;
– досліджено природу і особливості заходів припинення правопорушень в процесі діяльності органів правосуддя по розгляду та вирішенню публічно-правових спорів;
– розглянуті особливості юридичної відповідальності за правопорушення в адміністративному судочинстві України, запропоновані шляхи удосконалення правового регулювання й порядку її застосування;
– проаналізована сутність, властивості та визначені конкретні види заходів захисту (відновлення) процесуального адміністративно-судового правопорядку;
– проведено порівняльній аналіз правового регулювання заходів державного примусу в адміністративній юстиції України та в країнах ЄС у цілях розробки рекомендацій щодо можливого впровадження їх досвіду в національне законодавство і практику правозастосування;
– з’ясовано основні проблеми й недоліки в системі та законодавчому унормуванні порядку застосування заходів державного примусу для протидії фактам невиконання чи неналежного виконання процесуальних обов’язків в адміністративному судочинстві України, наведені наукові обґрунтування стосовно шляхів їх вирішення, надані конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного у цій сфері законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з правовим регулюванням та застосуванням державно-примусових заходів в адміністративному судочинстві України, забезпеченням правопорядку при здійснення правосуддя з адміністративних справ.
Предметом дослідження є державний примус в адміністративному судочинстві України.

Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією використовувалися як загальнонаукові (діалектичний, системно-структурний, аналізу та синтезу, семантичний), так і спеціальні (історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-правовий, логіко-правовий) методи наукового пізнання. Застосування діалектичного методу надало можливості: а) виділити в чинному правовому механізмові адміністративно-процесуального регулювання види заходів державного примусу, відокремити їх в певну систему, в якій встановити внутрішні зв’язки та взаємозалежності, а також їх відмінності; б) з’ясувати колізії, прогалини і недоліки в законодавчому визначенні видів, підстав та умов застосування державно-примусових заходів в адміністративному судочинстві України, навести пропозиції щодо їх усунення (розділ 1, пп.1.2, 1.3; розділ 2, пп. 2.1–2.4; розділ 3, підрозділ 3.2). Семантичний метод дав змогу дослідити сутність та сформулювати наукові дефініції категорій “державний примус”, “зловживання процесуальними правами”, “процесуальні диверсії”, “заходи запобігання”, “заходи припинення”, “заходи відповідальності”, “заходи захисту” в аспекті їх розуміння в адміністративному судочинстві (розділ 1, пп. 1.1, 1.2; розділ 2, пп. 2.1–2.4). За допомогою системно-структурного методу класифіковано види державного примусу на чотири групи: запобігання, припинення правопорушень, відповідальності і захисту (відновлення); визначено їх систему в межах кожної з груп; (розділ 1, пп. 1.1, 1.3; розділ 2, пп. 2.1–2.4). Метод аналізу та синтезу дозволив всебічно опрацювати значний за обсягом теоретичний та емпіричний матеріал, пов’язаний з урегулюванням та запровадженням державно-примусових заходів з метою охорони адміністративно-судових правовідносин (розділ 1, пп.1.1, 1.3; розділ 2, пп. 2.1–2.4; розділ 3, підрозділ 3.2). Історико-правовий метод покладено в основу методології опрацювання способів боротьби із недобросовісною поведінкою в сфері судочинства, підходів до класифікації державно-примусових заходів у вітчизняній юридичній науці (розділ 1, пп. 1.1, 1.3). Застосування порівняльно-правового методу мало місце при проведенні аналізу особливостей правового регулювання державного примусу в адміністративному судочинстві у Франції, Німеччині, Австрії, Нідерландах, Польщі, Естонії та Україні для використання підходів до вирішення відповідних проблем в національному адміністративно-судовому законодавстві (розділ 3, пп. 3.1). За допомогою формально-правового методу досліджено чинний механізм правового унормування заходів державного примусу в адміністративному судочинстві України, визначено їх систему, підстави, умови і порядок застосування (розділ 2, пп. 2.1–2.4). Логіко-правовий метод дав змогу встановити властивості, відмінні та загальні риси заходів державного примусу в адміністративному судочинстві України, а також взаємні зв’язки між ними, і на підставі цього зробити висновки й узагальнення щодо формування теорії та удосконалення практики застосування вказаних заходів примусу (розділ 1, пп. 1.2, 1.3; розділ 2, пп. 2.1–2.4; розділ 3, підрозділ 3.2).
Теоретичною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних фахівців у галузі науки загальної теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права і процесу, цивільного, господарського та кримінального процесів, судоустрою, філософії й соціології права, енциклопедична, довідкова та навчальна юридична література.
Емпіричний фундамент роботи склали положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, інших законів у сфері правосуддя, судова практика в адміністративних справах Вищого адміністративного суду України, Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, законодавство про адміністративну юстицію держав–членів ЄС, рекомендації органів Ради Європи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання та застосування державного примусу в адміністративному судочинстві. Наукова новизна міститься й у зроблених автором висновках, пропозиціях відносно розуміння сутності видів і порядку запровадження державно-примусових заходів в адміністративному судочинстві України.
У роботі обґрунтовуються нові та конкретизуються, розвиваються існуючі в науці адміністративного права і процесу важливі в теоретичному й практичному аспектах положення щодо правової основи здійснення правосуддя в адміністративних справах, протидії правопорушенням у ньому.
Наукова новизна знаходить вираження в таких результатах дисертаційного дослідження:
вперше:
– поняття зловживання процесуальними правами розглянуто як наукову і практичну проблему, запропоноване його авторське визначення, та обґрунтований його розгляд, як підставу застосування примусу в адміністративному судочинстві.
– розглянуто структуру і особливості інституту державного примусу в адміністративному судочинстві України, який застосовується з метою усунення перешкод для реалізації прав та інтересів в судочинстві особами, які беруть участь в адміністративних справах, а також забезпечення належного функціонування адміністративної судової процесуальної форми; визначено його зміст та наведено поняття;
– проведено класифікацію державного примусу, що застосується в адміністративному судочинстві, на види за метою їх застосування на заходи запобігання, припинення, відповідальності та захисту;
– визначені та досліджені характерні риси, властивості та відмінності процесуального і матеріально-правового примусу в правосудді з адміністративних справ, доведено існування процесуальної відповідальності, як самостійного заходу відповідальності в адміністративному судочинстві;
– на основі аналізу положень КАС України запропоновано систему державно-примусових заходів запобігання, припинення, відповідальності та захисту у вітчизняному адміністративному судочинстві;
– здійснено порівняльний аналіз законодавчого закріплення заходів державного примусу та порядку їх реалізації країн ЄС і на цій основі сформульовані відповідні пропозиції щодо удосконалення національного законодавства та механізму його застосування в судовому адміністративному процесі;
– надано конкретні пропозиції щодо удосконалення норм КАС України стосовно системи, видів і порядку застосування заходів державного примусу при відправленні адміністративного судочинства.
дістали подальшого розвитку:
– наукові положення стосовно адміністративного судочинства як нової підгалузі адміністративного права України (окремої галузі процесуального судового права);
– положення теорії адміністративного процесу щодо правозахисної (неюрисдикційної) природи адміністративного судочинства, службової (допоміжної) ролі державно-примусових заходів у ньому;
– погляди щодо класифікації заходів державного примусу в адміністративно-правовій науці на види, відмінності між заходами запобігання, припинення, відповідальності і захисту;
– наукові доробки щодо видів санкцій процесуальних норм, виділення процесуальної відповідальності в самостійний вид юридичної відповідальності;
– пропозиції вчених-юристів щодо виділення в системі державно-примусових заходів такого виду, як заходи захисту (відновлення), зокрема в адміністративно-судовій процесуальній сфері;
– наукові доробки щодо забезпечення реалізації приписів законодавства у сфері адміністративного судочинства переважно заходами процесуального характеру, врегулювання порядку застосування штрафних санкцій за порушення його норм безпосередньо в КАС України, запровадження інституту зустрічного позову в цьому виді правосуддя.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в дисертаційному дослідженні узагальнення, висновки й пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій діяльності – для подальшої розробки проблем адміністративного судочинства, боротьби із зловживаннями процесуальними правами і протидії фактам невиконання суб’єктивних обов’язків у ньому шляхом застосування заходів державного примусу;
– у сфері правотворчості – для вдосконалення чинного КАС України щодо порядку здійснення адміністративного судочинства, визначення ефективних заходів протидії порушенням його норм;
– у навчальному процесі – під час викладання у вищих навчальних закладах України курсів “Адміністративне право”, “Адміністративний процес”, “Адміністративне судочинство”, “Розгляд судами адміністративних справ”. Їх також може бути використано при підготовці підручників з відповідних навчальних дисциплін;
– у правозастосовчій діяльності адміністративних судів для недопущення фактів недобросовісної поведінки з боку учасників адміністративного судочинства, забезпечення належного розгляду та вирішення судом публічно-правових спорів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на засіданнях кафедри адміністративного права Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”. Окремі її положення доповідались автором на: щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку”(м. Харків, 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Держава і право: de lege praeterita, instante, futura” (м. Миколаїв, 2009 р.); ХVIII міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я” (м. Харків, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (м. Черкаси, 2010 р.); науково-практичній конференції “Правова система України: проблеми і тенденції розвитку” (м. Харків, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми політико-правового розвитку в XXI ст.” (м. Москва, 2010 р.).
Окремі положення дисертаційного дослідження дістали апробації в процесі розгляду справ Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим, суддею якого є здобувач.
Публікації. Основні результати, отримані здобувачем у процесі роботи над дисертацією, викладені в 5-х наукових друкованих публікаціях у фахових виданнях та тезах 7-и доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертаційному дослідженні здійснене теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукових завдань, що полягає у комплексній науковій розробці проблем державного примусу в адміністративному судочинстві, протидії зловживанням процесуальними правами, фактам невиконання процесуальних обов’язків, вчинення інших правопорушень у ньому, здійснення правосуддя в адміністративних справах у встановлений законом розумний строк на засадах верховенства права і законності.
Дослідження теоретично-правових питань державного примусу в адміністративному судочинстві, підстав його застосування, класифікації на види, проблем удосконалення заходів державного примусу, підвищення ефективності законодавства у сфері діяльності адміністративної юстиції, його застосування адміністративними судами при розгляді публічно-правових спорів дозволяє можливим зробити наступні висновки.
1. Зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві це навмисні недобросовісні діяння (дії чи бездіяльність) осіб, що беруть участь у справах адміністративної юрисдикції, які полягають в порушенні умов реалізації наданих їм процесуальних прав, використанні їх з перевищенням меж або не за призначенням, не з тією метою, з якою їх надано, внаслідок чого завдається шкода правам та інтересам інших учасників судового провадження, створюються умови для порушення нормальної діяльності адміністративних судів з правильного і в розумний строк вирішення публічно-правових спорів. Зловживання процесуальними правами є підставою застосування адміністративного примусу в адміністративному судочинстві.
2. Зловживання процесуальним правом, як вид процесуального правопорушення, вчиняється навмисно, шляхом свідомо направлених на досягнення певного бажаного для відповідної особи результату діянь. Обов’язковою ознакою зловживання процесуальним правом як підстави застосування до суб’єкта його вчинення з боку суду тих чи інших примусових заходів, є настання від такої поведінки певної шкоди для завдань адміністративного судочинства (наприклад, відстрочення судового захисту порушених (обмежених) прав або свобод особи). Не можна розглядати зловживанням процесуальним правом (правопорушенням) діяння, якщо це не призвело до настання тих чи інших негативних матеріальних чи правових наслідків для інших учасників адміністративного судового процесу чи судочинства загалом.
3. Примус в адміністративному судочинстві – це сукупність обмежуючих сферу індивідуальних правових можливостей правопорушника заходів, як правило, організаційно-процесуального, майнового або психологічного впливу, які запроваджуються суддями адміністративних судів за умов, на підставах і в порядку, визначених, головним чином, нормами КАС України шляхом прийняття відповідної ухвали (судового рішення) до суб’єктів адміністративного судового процесу, які зловживають в ньому своїми правами, не виконують обов’язків, допускають інші порушення правових приписів Кодексу, з метою забезпечення належного функціонування судової адміністративно-процесуальної форми, прав учасників процесу.
4. Державно-примусові заходи, що застосовуються в адміністративному процесі, поділяються на чотири групи: а) заходи запобігання (попередження) зловживань правами та інших процесуальних правопорушень; б) заходи припинення правопорушень в процесі; в) заходи відповідальності (як процесуальної, так і матеріально-правової); г) заходи захисту (відновлення порушеного правопорядку в сфері адміністративного судового процесу).
5. Заходами запобігання в адміністративному судочинстві є встановлені (закріплені) КАС України заходи державного примусу, які застосовуються судом для забезпечення законного і своєчасного розгляду та вирішення справ адміністративної юрисдикції, досягнення завдань ефективного судового захисту прав і свобод фізичних, прав та законних інтересів юридичних осіб, в публічно-владній сфері.
Застосування заходів запобігання не передбачає обов’язкового настання для відповідної особи тих чи інших негативних наслідків матеріального, організаційного чи особистісного характеру.
Аналіз змісту КАС України дає змогу до заходів запобігання в адміністративному судочинстві віднести: 1) роз’яснення процесуальних прав і обов’язків учасникам правосуддя в адміністративних справах, приведення до присяги перекладача, експерта, свідка; 2) попередження перекладача, експерта і свідка під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад, завідомо неправдивий висновок, завідомо неправдиві показання і за відмову без поважних причин від виконання покладених на них у процесі обов’язків; 3) покладення на учасника адміністративного судочинства обов’язку посвідчити своїм підписом факт належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання в адміністративній справі; 4) прийняття ухвали про проведення закритого судового засідання та видалення з залу суду осіб, які не є учасниками провадження, або не залучені в справу в статусі експерта, спеціаліста, перекладача, свідка; 5) прийняття ухвали про заборону фото – і кінозйомки, відео –, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також про транслювання судового засідання по радіо і телебаченню у разі, коли згоди на зазначене не дають приватні суб’єкти, які беруть участь в адміністративному судочинстві з метою захисту у ньому того чи іншого свого інтересу; 6) прийняття ухвали про видалення з залу судового засідання особи, яка бере участь у справі, на час допиту малолітнього чи неповнолітнього свідка; 7) видалення з залу судового засідання свідків до початку розгляду справи по суті та недопущення можливості їх спілкування з особами з таким же процесуальним статусом, які вже дали покази; 8) вирішення у спосіб прийняття відповідної ухвали питань відводу (самовідводу) складу суду, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача; 9) прийняття ухвали про забезпечення позову (за умови відсутності обставин порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача в публічно-владній сфері, з метою забезпечення реалізації яких він звернувся до адміністративного суду, але за очевидної загрози допущення цього до завершення вирішення адміністративної справи); 10) прийняття ухвали про забезпечення доказів (за існування реальних загроз того, що у подальшому їх отримання буде неможливим чи ускладненим через відповідні неправомірні дії певної заінтересованої у результатах вирішення справи особи; 11) прийняття ухвали про зупинення провадження у справі.
6. Заходи припинення правопорушень в адміністративному судочинстві це такі рішення та процесуальні дії адміністративного суду, які вчинюються в процесі розгляду справи адміністративної юрисдикції у разі виявлення порушення процесуальних норм або виникнення реальної загрози такого порушення з метою оперативного припинення протиправної ситуації, недопущення настання негативних наслідків та забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності за відповідний протиправний вчинок. Запровадженням цих заходів гарантуються матеріально-правові та процесуальні інтереси учасників судочинства, створюються умови для встановлення об’єктивної істини в публічно-правовому спорі, його розгляд та вирішення у розумний строк на засаді законності.
7. Систему заходів припинення в адміністративному судовому процесі України складають визнані КАС України рішення та дії суду, зокрема: 1) зупинення головуючим в судовому засіданні надання пояснень та промови (під час судових дебатів) особи, яка бере участь у справі, коли вона виходить за межі відведеного на це часу або повідомляє суду відомості, які не мають значення для вирішення спору; 2) прийняття ухвали про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого суду у випадках, коли після відкриття провадження у ній з’ясовується, що справа даному суду предметно або територіально не підсудна; 3) заходи процесуального примусу, передбачені розділом VI КАС України: а) попередження учасників судочинства та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, коли вони допускають порушення порядку або не виконують розпорядження головуючого; б) видалення цих осіб з залу суду у разі повторного вчинення вищезазначених дій; в) прийняття ухвали про тимчасове вилучення письмових чи речових доказів, у разі їх неподання без поважних причин за вимогою суду або неповідомлення про причини цього; г) привід до суду через органи внутрішніх справ належно викликаних осіб, особисту участь яких у розгляді справи судом визнано обов’язковою, свідка, які без поважних причин не прибули в судове засідання або не повідомили про причини неприбуття; 4) прийняття ухвали про забезпечення позову у разі, коли підставою для цього є необхідність зупинення очевидного триваючого порушення суб’єктом владних повноважень прав або свобод громадянина, прав чи законних інтересів юридичних осіб, з метою захисту яких вони звернулися до органу адміністративної юстиції.
8. За порушення правил адміністративного судочинства закон передбачає застосування до його учасників процесуальної (безпосередньо визначеної нормами КАС України) і матеріальної відповідальності (кримінальних покарань та адміністративних стягнень). Процесуальна відповідальність передбачена ст.. 267 КАС України. Матеріальна встановлена ст..ст. 382, 384 і 385 КК України та ст..ст. 185-3, 185-6 КУпАП.
9. Заходи захисту в адміністративних справах – це реагування суду на факти правопорушень з метою відновлення процесуального правопорядку, порушених суб’єктивних прав учасників судочинства. Такі заходи застосовуються після припинення протиправної поведінки та передбачають спонукання суб’єкта до виконання такого, що раніш існував, але не був дотриманим (реалізованим) відповідного процесуального обов’язку. Вони забезпечують ліквідацію негативних наслідків від протиправного діяння без покарання особи, яка не дотримується процесуальних норм.
10. Систему заходів захисту в адміністративному судочинстві України становлять: санкції правовідновлення, нікчемності і процесуальні фікції. Санкціями правовідновлення є: 1) скасування (повне або часткове) незаконних або необґрунтованих судових рішень в порядку апеляційного та касаційного провадження, а також перегляду Верховним Судом України; 2) поворот виконання судового рішення; 3) звернення постанови адміністративного суду до негайного виконання; 4) окремі ухвали адміністративних судів; 5) покладання обов’язку щодо сплати судових витрат.
До санкцій нікчемності належать: 1) відмови суду у вжитті заходів щодо забезпечення доказів; у відкритті провадження за позовною заявою, апеляційною і касаційною скаргами; 2) залишення судом: позовної заяви, апеляційної і касаційної скарги без руху; позовної заяви без розгляду; 3) повернення судом позовної заяви, апеляційної і касаційної скарги.
Серед процесуальних фікцій як заходів захисту в адміністративному судочинстві є дві групи негативних правових наслідків для особи, яка не дотримується процесуальних норм, не виконує своїх обов’язків, вчиняє недобросовісні дії. До першої належить право суду розглянути справу на основі наявних у ній доказів, якщо особа не надає їх за відповідним запитом, не з’являється без поважних причин в судове засідання, залишає зал судового засідання. До другої групи відноситься визнання судом особи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, розгляд й вирішення справи без її участі на основі наявних відомостей, якщо така особа не виконує обов’язку щодо повідомлення про своє місцезнаходження (проживання), місце роботи, служби, ухиляється від вручення судових повісток про виклик або повідомлень, не інформує суд про причини неприбуття.
11. Основними напрямами удосконалення законодавчого регулювання застосування державного примусу в адміністративному судочинстві України, на погляд автора, можна визначити слідуючи: а) врегулювати процесуальну відповідальність учасників процесу в окремій главі «Процесуальна відповідальність учасників судочинства», яку включити до розділу ІV КАС України; б) привести розміри штрафів у відповідність із потребами практики та закріплення компетенції щодо їх накладання за судами адміністративної юрисдикції; в) врахувати в законотворчій практиці досвід інших країн щодо врегулювання процесу охорони правопорядку у судовому адміністративному процесі, за умови можливості його імплементації в законодавством України; г) доповнити КАС України рядом норм стосовно застосування штрафних санкці, інституту зустрічного позову та інше.
12. Доповнити КАС України статтею 272-1 такого змісту:
“Стаття 272-1. Штраф
1. Суд, який розглядає справу, накладає штраф на учасників адміністративного судового процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, в разі:
1) очевидного грубого або неодноразового допущення цими особами зловживань, наданими їм цим Кодексом процесуальними правами, невиконання обов’язків, чи повідомлення суду недостовірних відомостей, внаслідок чого завдається шкода правам або законним інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, унеможливлюється виконання судом завдань з об’єктивного та повного вирішення публічно-правового спору у встановлений законом розумний строк, якщо за відповідні вчинки не передбачено вжиття заходів кримінальної відповідальності;
2) невиконання суб’єктом владних повноважень, його посадовою чи службовою особою, в тому числі в разі неприйняття ними участі в справі, обов’язку щодо надання у встановлений судом строк документів або інших відомостей, необхідних для вирішення публічно-правового спору, відзивів на апеляційну або касаційну скаргу, скарги про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами чи в порядку реалізації повноважень Верховним Судом України, невиконання інших законних вимог суду;
3) неявки без поважних причин у визначний день і час до суду свідка, експерта, перекладача, представника суб’єкта владних повноважень, іншої особи, участь якої в розгляді справи судом визнана обов’язковою або неповідомлення про причини неявки;
4) непідкорення осіб, присутніх в залі суду, розпорядженням головуючого чи порушення ними порядку під час судового засідання, або вчинення інших дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил.
2. Питання про накладання штрафу суд вирішує негайно після виявлення правопорушення. Для цього в судовому засіданні оголошується перерва.
3. При визначенні розміру штрафу суд враховує майнове положення особи, характер вчиненого порушення та шкоди, якої було ним завдано.
13. У разі доповнення КАС України статтею 272-1 доцільно ч. 1 ст. 269 КАС України, в якій визначаються види заходів процесуального примусу, також доповнити новим пунктом 5 – «штраф».
14. Обґрунтованим уявляється запровадження в КАС України такого заходу захисту суб’єктивних прав від зловживань позивачем адміністративною судовою процедурою як інститут зустрічного позову (крім випадків оскарження нормативних та індивідуальних рішень адміністративних органів), а також компенсаційних (відновлювальних) заходів у формі присудження до сплати особою, яка виголосила в судовому засіданні образливі чи наклепницькі висловлювання на адресу іншого учасника провадження, певної суми коштів в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду в цьому ж процесі.
15. Як захід захисту суб’єктивних прав позивача, у разі невиконання постанов адміністративних судів суб’єктами владних повноважень, в тому числі колегіальними, варто унормувати право суду прийняти власне рішення з питань, які підлягають адмініструванню. З огляду на це, пропонується доповнити ч. 2 ст. 162 КАС України абзацом другим наступного змісту:
“Окрім постанови про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд може постановити про врегулювання (встановлення, зміну чи припинення) правовідносин у випадку невиконання цим учасником провадження зазначених дій у встановлений строк”.
Також надати суду право приймати ухвали про забезпечення позовних вимог в матеріальному за характером публічно-правовому спорі, яка б передбачала накладання арешту на майно чи покладання обов’язку на відповідача внести грошову заставу на суму позовних вимог. При цьому право подавати заяви про забезпечення позовних вимог необхідно надати і суб’єктам владних повноважень, коли вони є позивачами в справах адміністративної юрисдикції (ч. 4 ст. 50 КАС України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]: від 06.07.2005 р. № 2747-IV // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15. – Заголовок з екрана.
2. Хабло, О. Ю. Зловживання у сфері кримінального процесу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. Ю. Хабло ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2008. – 20 с.
3. Бобровник, О. Зловживання процесуальними правами в цивільному процесі / О. Бобровник // Право України. – 2008. – № 7. – С. 27–29.
4. Про деякі питання запобігання зловживанням правами в господарському судочинстві [Електронний ресурс] : інформ. лист Вищ. госп. суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua/news/797/. – Заголовок з екрана.
5. Фонова, О. С. Зловживання процесуальними правами учасниками господарського процесу / О. С. Фонова // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України : зб. наук. пр. – 2008. – Вип. 6. – С. 187–199.
6. Забродський, А. Зловживання правом як загальна тенденція процесу / А. Забродський // Юрид. радник. – 2006. – № 5. – С. 25–26.
7. Смитюх, А. Что такое процессуальные диверсии / А. Смитюх // Юрид. практика. – 2005. – 3 янв. (№ 1/2). – С. 12–13.
8. Павленко, Д. Добросовісність як принцип господарського процесуального права [Електронний ресурс] / Д. Павленко // Юридичний журнал. – 2005. – № 5. – С. 118–124. – Режим доступу до журн. : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1734.
9. Бабін, І. І. Презумпція добросовісності в податковому праві: теорія та практика застосування / І. І. Бабін // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 375 : Правознавство. – С. 77–81.
10. Бартошек, М. Римское право (Понятия, термины, определения) : пер. с чешск. / М. Барташек. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
11. Римское частное право : учебник / под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М. : Юриспруденция, 2005. – 448 с.
12. Волков, В. А. Злоупотребление гражданскими правами. Проблемы теории и практики / В. А. Волков. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 464 с.
13. Поротикова, О. А. Проблема злоупотребления субъективным гражданским правом / О. А. Поротикова. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 280 с.
14. Юдин, А. В. Злоупотребление процессуальными правами в гражданском судопроизводстве / А. В. Юдин. – СПб. : Издат. Дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 360 с.
15. Васьковский, Е. В. Учебник гражданского процесса [Электронный ресурс] / Е. В. Васьковский. – М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1917. – 429 с. // Все о праве : компас в мире юриспруденции. – Режим доступа : http://www.allpravo.ru/library/doc2472p0/instrum4301/print4360.html. – Загл. с экрана.
16. Аболонин, В. О. Злоупотребление правом на иск в гражданском процессе Германии : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / В. О. Аболонин ; Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 2008. – 27 с.
17. Радченко, С. Злоупотребление процессуальными правами / С. Радченко [Электронный ресурс] // Арбитражная практика. – 2005. – № 5. – Режим доступу до журн. : http://www.vegaslex.ru/text/31596.html.
18. Грель, Я. В. Злоупотребление сторон процессуальными правами в гражданском и арбитражном процессе : автореф. дис. .. канд. юрид. наук : 12.00.15 / Я. В. Грель ; Томск. гос. ун-т. – Новосибирск, 2006. – 26 с.
19. Юдин, А. В. Злоупотребление процессуальными правами в гражданском судопроизводстве : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.15 / А. В. Юдин ; С.-Петерб. гос. ун-т. – СПб., 2009. – 46 с.
20. Селіванов, А. О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин : наук. вид. / А. О. Селіванов. – К., Вид. Дім “Ін Юре”, 2000. – 68 с.
21. Пухтецька, А. А. Європейські принципи адміністративного права та їх запровадження в законодавстві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. А. Пухтецька ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2009. – 20 с.
22. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
23. Школик, А. М. Порівняльне адміністративне право : навч. посіб. для юрид. ф-тів та міжнар. відносин / А. М. Школик. – Л. : ЗУКЦ, 2007. – 308 с.
24. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / навч. посіб. / за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К. : Старий Світ, 2006. – 576 с.
25. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] : від 4 листоп. 1950 р. // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004. – Заголовок з екрана.
26. Константий, О. В. Конституційні перетворення не можуть оминути правового механізму судового захисту основних прав і свобод людини і громадянина / О. В. Константий // Бюл. М-ва юстиції України. – 2007. – № 1. – С. 12–18.
27. Бурков, А. Л. Судебная защита прав граждан от незаконных нормативных актов / А. Л. Бурков. – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2005. – 180 с.
28. Малиновский, А. А. Злоупотребление субъективным правом как юридический феномен : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / А. А. Малиновський ; Моск. гос. ин-т междунар. отношений МИД России. – М., 2008. – 52 с.
29. Грибанов, В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2000. – 399 с.
30. Крусс, В. И. Актуальные аспекты проблемы злоупотребления правами и свободами человека / В. И. Крусс // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 46–53.
31. Гурвич, М. А. Право на иск / М. А. Гурвич. – М. ; Л. : АН СССР, 1949. – 215 с.
32. Адміністративне право України : академ. курс : підручник : у 2 т. / редкол. : В. Б. Авер'янов (голова) [та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2007. – Т. 1 : Загальна частина. – 592 с.
33. Прокопенко, О. Б. Право на справедливий суд : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / О. Б. Прокопенко ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х., 2011. – 20 с.
34. Смітюх, А. В. Процесуальні диверсії та зловживання процесуальними правами в умовах правової реальності України / А. В. Смітюх // Вісн. госп. судочинства. – 2007. – № 1. – С. 89–93.
35. Опрышко, Е. В. Злоупотребления процессуальными правами / Е. В. Опрышко // Юрид. вестн. Росгосстраха. – 2006. – № 11.
36. Боровкова, О. С. Виды злоупотреблений процессуальными правами в гражданском процессе [Электронный ресурс] / О. С. Боровкова // Материалы докладов XVI Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов». — М. : МАКС Пресс, 2009. – Режим доступа : http://www.lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2009/htm/30_3.pdf.htm. – Загл. с экрана.
37. Шебанова, Н. А. Злоупотребление процессуальными правами / Н. А. Шебанова // Арбитр. практика. – 2002. – № 5. – С. 48–52.
38. Руденко, В. Б. Зловживання процесуальними правами як вимушений засіб захисту / В. Б. Руденко // Суд. апеляція. – 2008. – № 4. – С. 53–57.
39. Гранин, А. Ф. Убеждение и принуждение в правоохранительной деятельности органов внутренних дел (Теоретические вопросы) / А. Ф. Гранин. – Киев : Киев. высш. шк. МВД СССР, 1973. – 122 с.
40. Гетьман, І. В. Засади правового спілкування у правозастосовній діяльності органів державної влади України / І. В. Гетьман // Проблеми законності : республік. міжвідом. наук. зб. – Х., 2009. – Вип. 104. – С. 3–9.
41. Попкова, Е. С. Юридическая ответственность и ее соотношение с иными правовыми формами государственного принуждения : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. С. Попкова ; Моск. юрид. ин-т МВД России. – М., 2001. – 23 с.
42. Чашников, В. А. Государственно-правовое принуждение: общетеоретические вопросы : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. А. Чашников ; Урал. юрид. ин-т МВД России. – Екатеринбург, 2006. – 28 с.
43. Шевчук, О. М. Засоби державного примусу у правовій системі України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. М. Шевчук ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 20 с.
44. Макарейко, Н. В. Право и принуждение: к вопросу взаимосвязи / Н. В. Макарейко // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского : Власть и право. – Н. Новгород, 2003. – Вып. 2. – С. 329–337.
45. Вершинина, С. И. О теории принуждения в правовой науке / С. И. Вершинина // Вектор науки Тольят. гос. ун-та. Спец. вып. «Правоведение». – 2009. – № 2. – С. 25–30.
46. Комзюк, А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / А. Т. Комзюк ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 336 с.
47. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / за заг. ред. О. П. Пасенюка. – К. : Істина, 2007. – 608 с.
48. Бандурка, А. М. Административный процесс : учебник / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Киев : Литера ЛТД, 2001. – 336 с.
49. Демський, Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е. Ф. Демський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
50. Тимощук, В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення : монографія / В. П. Тимощук. – К. : Конус-Ю, 2010. – 296 с.
51. Бевзенко, В. М. Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень: правові засади, підстави та форми : монографія / В. М. Бевзенко. – К. : Прецедент, 2010. – 475 с.
52. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство : навч. посіб. / за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської. – К. : Істина, 2007. – 152 с.
53. Коркунов, Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 430 с.
54. Соловьев, Э. Ю. И. Кант: взаимодополнительность права и морали / Э. Ю. Соловьев. – М. : Наука, 1992. – 210 с.
55. Загальна теорія держави і права : підручник / за заг. ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
56. Базылев, Б. Т. Социальное назначение государственного принуждения в советском обществе [Электронный ресурс] / Б. Т. Базылев // Изв. вузов. Правоведение. – 1968. – № 5. – С. 29–36. – Режим доступа до журн. : http://www.law.edu.ru/magazine/article.asp?magID=5&magNum=5&magYear=1968&articleID=1133997.
57. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
58. Цыганкова, Е. А. Классификация принудительных мер по типу воздействия на волю принуждаемого [Электронный ресурс] / Е. А. Цыганкова // Русская цивилизация: Наука, образование, общество : электрон. науч. изд. (журн.). – 2009. – № 4. – Режим доступа до журн. : http://publ.uchis-online.ru/files/chio5-4.pdf.
59. Про судоустрій і статус суддів [Електронний ресурс] : Закон України від 07.08.2010 р. № 2453-VI // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. – Заголовок з екрана.
60. Комзюк, А. Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : від 07.12.1984 р. № 8073-X // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10. – Заголовок з екрана.
62. Стецовский, Ю. И. Судебная власть : учеб. пособие / Ю. И. Стецовский. – 2-е изд. – М. : Дело, 2000. – 400 с.
63. Чиркин, В. Е. Публичная власть / В. Е. Чиркин. – М. : Юристъ, 2005. – 175 с.
64. Франчук, В. И. Основы общей теории социального управления / В. И. Франчук. – М. : Ин-т организац. систем, 2000. – 180 c.
65. Нохрин, Д. Г. Государственное принуждение в гражданском судопроизводстве : монография / Д. Г. Нохрин. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 256 с.
66. Перепелюк, В. Г. Адміністративний процес / В. Г. Перепелюк. – Чернівці : Рута, 2001. – 316 с.
67. Колпаков, В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : монографія / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
68. Кузьменко, О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 358 с.
69. Бахрах, Д. Н. Административно-процессуальное принуждение [Электронный ресурс] / Д. Н. Бахрах // Известия вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59–64. – Режим доступа до журн. : http://law.edu.ru/magazine/article.asp?magID=5&magNum=4&magYear=1989&articleID=177949.
70. Хорощак, Н. В. Адміністративні стягнення за законодавством України : монографія / Н. В. Хорощак. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 172 с.
71. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : від 05.04.2001 р. № 2341-III // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14. – Заголовок з екрана.
72. Братусь, С. Н. Спорные вопросы юридической ответственности / С. Н. Братусь // Совет. государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27–35.
73. Бахрах, Д. Н. Советское законодательство об административной ответственности / Д. Н. Бахрах. – Пермь : Перм. гос. ун-т, 1969. – 319 с.
74. Серегина, В. В. Государственное принуждение по советскому праву / В. В. Серегина. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1991. – 120 с.
75. Алексеев, С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 361 с.
76. Курганова, А. С. Уголовно-исполнительная система в механизме государственного принуждения: общеправовой анализ : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. С. Курганова ; Владимир. юрид. ин-т. – Владимир, 2007. – 30 с.
77. Сарсенов, К. М. Государственное принуждение и его реализация в деятельности органов внутренних дел : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / К. М. Сарсенов ; С.-Петерб. юрид. ин-т МВД России. – СПб., 1996. – 32 с.
78. Суркова, И. С. Конституционно-правовое принуждение, применяемое к органам государственной власти субъектов Российской Федерации в системе федеративных отношений : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / И. С. Суркова ; Иркутск. гос. экон. акад. – Омск, 2008. – 27 с.
79. Максимов, И. В. Административные наказания / И. В. Максимов. – М. : Норма, 2009. – 464 с.
80. Цыганкова, Е. А. Классификация мер государственного принуждения по целевой направленности / Е. А. Цыганкова // Общество и право. – 2009. – № 4.
81. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов и фак. / под ред. С. С. Алексеева. – М. : Норма, 2005. – 496 с.
82. Общая теория права : курс лекций / под общ. ред. В. К. Бабаева. – М. : Юрист, 2003. – 592 с.
83. Еропкин, М. И. О классификации мер административного принуждения / М. И. Еропкин // Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963. – С. 60–68.
84. Битяк, Ю. П. Адміністративне право України : конспект лекцій / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Харьков : Нац. юрид. акад. України, 1996. – 160 с.
85. Бандурка, О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. М. Бандурка ; Укр. юрид. акад. – Х., 1994. – 158 с.
86. Голосніченко, І. П. Адміністративне право України: основні категорії і поняття : навч. посіб. / І. П. Голосніченко ; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. – К. : МАУП, 1998. – 452 с.
87. Додин, Е. В. Акты санкционированного вмешательства в сфере торгового мореплавания : учеб. пособие / Е. В. Додин, В. В. Серафимов. – Одесса : Юрид. лит., 2001. – 152 с.
88. Коваль, Л. В. Адміністративне право : курс лекцій / Л. В. Коваль ; відп. ред. І. Д. Борис. – К. : Вентурі, 1996. – 206 с.
89. Колпаков, В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
90. Комзюк, А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види і організаційно-правові питання реалізації : монографія / А. Т. Комзюк. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – 336 с.
91. Настюк, В. Я. Адміністративна відповідальність як складник митного законодавства / В. Я. Настюк // Проблеми законності : республік. міжвідом. наук. зб. – Х., 2002. – Вип. 55. – С. 120–126.
92. Коломоєць, Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : монографія / Т. О. Коломоєць ; Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя : Поліграф, 2004. – 403 с.
93. Мельник, Р. С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Р. С. Мельник ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 19 с.
94. Князьков, А. С. К вопросу о классификации административного принуждения [Электронный ресурс] / А. С. Князьков // Вестник Томского государственного педагогического университета. Серия : Гуманитарные науки (правоведение). – 2000. – Вып. 1. – С. 11–13. – Режим доступу до сб. : http://vestnik.tspu.ru/files/PDF/ articles/knyaz-kov_a._s._11_13_1_17_2000.pdf.
95. Розин, Л. М. Проблемы классификации мер административного принуждения / Л. М. Розин // Управление и право. – М., 1982. – Вып. 7. – С. 182–186.
96. Бахрах, Д. Н. Производство по делам об административных правонарушениях / Д. Н. Бахрах, Э. Н. Ренов. – М. : Знание, 1989. – 95 с.
97. Гижевский, В. К. Меры административного принуждения, применяемые органами внутренних дел на транспорте / В. К. Гижевский. – Киев : Киев. высш. шк. МВД СССР, 1986. – 76 с.
98. Административное право : учебник / под ред. Л. Л. Попова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2005. – 703 с.
99. Миколенко, А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине : учеб. пособие / А. И. Миколенко. – Xарьков : Одиссей, 2004. – 272 с.
100. Шкарупа, В. К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / В. К. Шкарупа ; Одес. держ. ун-т ім. І. І. Мечникова. – О., 1996. – 57 с.
101. Адміністративне право України : навч. посіб. / Г. Г. Забарний, Р. А. Калюжний [та ін.]. – К. : Паливода, 2003. – 209 с.
102. Бельский, К. С. К вопросу о прямом административном принуждении / К. С. Бельский // Административное и административно-процессуальное право : сб. ст. – М., 2004. – С. 231–238.
103. Кожевников, С. Н. О принуждении в правоохранительной деятельности советского государства / С. Н. Кожевников // Проблемы применения советского права : сб. учен. тр. Свердл. юрид. ин-та. – Свердловск, 1973. – Вып. 22. – С. 118–127.
104. Штефан, М. Й. Цивільне процесуальне право України : академ. курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. Й. Штефан. – К. : Видав. Дім “Ін Юре”, 2005. – 624 с.
105. Чорнооченко, С. І. Цивільний процес : навч. посіб. / С. І. Чорнооченко. – Вид. 2-е, переробл. та допов. – К. : Центр навч. л-ри, 2005. – 472 с.
106. Гражданский процесс России : учебник / под ред. М. А. Викут. – М. : Юристъ, 2004. – 459 с.
107. Гражданский процесс : учебник / под ред. М. К. Треушникова. – М. : Городец-издат, 2003. – 720 с.
108. Новиков, А. Г. Гражданская процессуальная ответственность : автореф. дис. .. канд. юрид. наук : 12.00.15 / А. Г. Новиков ; Сарат. гос. акад. права. – Саратов, 2002. – 34 с.
109. Ермаков, А. Н. Меры защиты в арбитражном процессуальном праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / А. Н. Ермаков ; Сарат. гос. акад. права. – Саратов, 2002. – 27 с.
110. Чуклова, Е. В. Понятие, основания и виды процессуальной ответственности: теоретический аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. В. Чуклова ; Самар. гуманит. акад. – Краснодар, 2009. – 28 с.
111. Рябов, Ю. С. Административно-предупредительные меры: теоретические вопросы / Ю. С. Рябов. – Пермь : Книж. изд-во, 1974. – 81 с.
112. Безсмертний, Є. О. Адміністративно-запобіжні заходи, які застосовуються органами внутрішніх справ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Є. О. Безсмертний ; Ун-т внутр. справ. – Х., 1997. – 140 с.
113. Єгупенко, В. В. Заходи адміністративного запобігання та припинення адміністративних правопорушень на транспорті органами Державтоінспекції МВС України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. В. Єгупенко ; Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 186 с.
114. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : від 16.01.2003 р. № 435-IV // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=435-15. – Заголовок з екрана.
115. Конституція України [Електронний ресурс] : прийнята на п’ятій сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 254%EA%2F96%2D%E2%F0. – Заголовок з екрана.
116. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комент. : у 2 т. / за заг. ред. Р. О. Куйбіди. – К. : Кн. для бізнесу, 2007. – Т. 2. – 728 с.
117. Юсупов, Т. Б. Обеспечение иска в арбитражном и гражданском процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Т. Б. Юсупов ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2005. – 22 с.
118. Тлумачний словник української мови / за ред. В. С. Калашника. – Х. : Прапор, 2002. – 992 с.
119. Тюрин, В. А. О понятии мер пресечения в административном законодательстве / В. А. Тюрин // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 23–29.
120. Бачун, О. В. Правовий статус суб’єктів адміністративного судочинства : монографія / О. В. Бачун ; за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Логос, 2009. – 117 с.
121. Кузніченко, С. О. Заходи процесуального примусу, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України / С. О. Кузніченко, О. О. Кашкаров // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. – Симферополь, 2008. – Т. 21, № 1. – С. 75–81.
122. Кузьменко, О. Особливості застосування заходів процесуального примусу в адмініст