ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЇ

Краткое описание

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВАСИЛЕНКО ЛЕСЯ ПАВЛІВНА
УДК 342.5:504

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЇ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Курило Володимир Іванович
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України

Київ - 2012
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

ВСТУП 7

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ 17
1.1. Історія становлення державної та правової політики у галузі захисту об'єктів довкілля від негативних факторів 17
1.2. Загальна характеристика сучасного стану правового регулювання діяльності органів виконавчої влади у галузі захисту об'єктів довкілля 41
1.3. Проблемні питання правового регулювання змісту організації та діяльності органів виконавчої влади у галузі захисту об'єктів довкілля 63
Висновки до розділу 1 88

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В ГАЛУЗІ ЗАХИСТУ ОБ'ЄКТІВ ДОВКІЛЛЯ 92
2.1. Система державного управління в галузі захисту об'єктів довкілля 92
2.2. Повноваження посадових та службових осіб спеціальних підрозділів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі захисту об'єктів довкілля 118
2.3. Проблемні питання законодавчого регулювання адміністративних процедур у справах, пов'язаних з порушенням законодавства про захист об'єктів довкілля 143
Висновки до розділу 2 166

РОЗДІЛ 3. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У ГАЛУЗІ ЗАХИСТУ ОБ'ЄКТІВ ДОВКІЛЛЯ 169
3.1. Зарубіжний досвід правового регулювання діяльності органів виконавчої влади у галузі захисту об'єктів довкілля 169
3.2. Шляхи удосконалення діяльності органів виконавчої влади України у галузі захисту об'єктів довкілля 191
Висновки до розділу 3 206

ВИСНОВКИ 209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КМУ Кабінет міністрів України
ОВВ Орган виконавчої влади
НІСД Національний інститут стратегічних досліджень
ЗУ Закон України
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
Мінстат Міністерство статистики України
ВРУ Верховна Рада України
Мінприроди Міністерство охорони навколишнього природного середовища
НАН Національна академія наук України
Держкомстат Державний комітет статистики України
Держсанепідемслужба Державна санітарно-епідеміологічна служба України
ГМО Генетично модифіковані організми
ГМР Генетично модифіковані рослини
ГМТ Генетично модифіковані тварини
Мінагрополітики Міністерство аграрної політики України
Мінекології Міністерство екології та природних ресурсів України
Держмитниця Державна митна служба України
ЦОВВ Центральний орган виконавчої влади
ЗМІ Засоби масової інформації
Конвенція Міжнародна конвенція про захист рослин
АРК Автономна Республіка Крим
Генпрокуратура Генеральна прокуратура України
РАН Російська академія наук
ВЦВК Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет
РНК УРСР Рада Народних Комісарів УРСР
АК УРСР Адміністративний кодекс УРСР
ВРЕ Велика Радянська енциклопедія
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЦДАГОУ Центральний державний архіву громадських організацій України
ЦК КПРС Центральний Комітет Комуністичної Партії Радянського Союзу
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
РМ УРСР Рада Міністрів Української РСР
ЦК КПУ Центральний Комітет Комуністичної Партії України
Держплан СРСР Державний плановий комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Мінсільгосп СРСР Міністерство сільського господарства Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Мінхімпром СРСР Міністерство хімічної промисловості Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Держкомнауки СРСР Державний комітет з питань науки
АН СРСР Академія наук Союзу Радянських Соціалістичних Республік
ВАСГНІЛ Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені В.І. Леніна
ПВР УРСР Президіум Верховної ради Української Радянської Соціалістичної Республіки
Держстандарт Державний комітет СРСР по стандартах
ООН Організація Об'єднаних Націй
ЄЕК ООН Європейська економічна комісія Організаціі Об'єднаних Націй
Хартія Всесвітня Хартія природи
ОДВ Органи державної влади
МР Місцеві Ради
СУ ДОУ Спеціально уповноважений державний орган управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
РПУ Рахункова палата України
ЗКУ Земельний кодекс України
СУ ОВВ Спеціально уповноважений орган виконавчої влади
СУ ОДУ Спеціально уповноважений орган державного управління
ВКУ Водний кодекс України
Санепідемслужба Державна санітарно-епідеміологічна служба України
МДА Місцеві державні адміністрації
ВКР Виконавчі комітети обласних, районних, міських і селищних Рад депутатів трудящих
ВР СРСР Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік
АР Автономна республіка
Держекоінспекція Державна екологічна інспекція
Конституція Конфедерації Конституція Швейцарської Конфедерації
МНС Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Казначейство Державне казначейство України
Концепція Концепція адміністративної реформи в Україні
ПДВ Податок на додану вартість
Конвенція про захист прав Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
КоАП РФ Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях
ФОВВ Федеральний орган виконавчої влади
ФС Федеральна служба
РБ Республіка Білорусь
СМ РБ Совет Министров Республики Беларусь
ВР РБ Верховна Рада Республіки Білорусь
МПРО Міністерство природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь
Мінздоров'я Міністерство охорони здоров'я Республіки Білорусь
МНСБ Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь
Комлісгосп Комітет лісового господарства при Раді Міністрів Республіки Білорусь
Комземресурсів Комітет із земельних ресурсів, геодезії й картографії при Раді Міністрів
ПВКпАП Процесуально-Виконавчий кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення
КпАП Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення
РМ Республіка Молдова

ВСТУП

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Критичний стан основних життєво важливих об’єктів довкілля, таких як, земля, вода, атмосферне повітря є безпосереднім результатом їх забруднення та отруєння, що, у свою чергу, негативно впливає на стан здоров’я громадян України. Ці негативні впливи посилюються шкодою від нераціонального використання природних ресурсів, що спричиняє порушення природних процесів, підрив рівноваги екосистем довкілля, а відтак і економіки. Таке становище суперечить Конституції України, яка гарантує громадянам України право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, що не може бути обмеженим.
Кризовий стан навколишнього природного середовища в Україні є не тільки ознакою неналежної діяльності органів виконавчої влади у цій сфері, а й наслідком поєднання протилежних за змістом і сутністю функцій, якими є забезпечення організаційних заходів стосовно захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників та забезпечення організаційних заходів щодо охорони надр і об’єктів довкілля у якості природних ресурсів з одночасним правом видачі дозволів на їх використання. Поєднання цих функцій надає право органам виконавчої влади контролювати самих себе у протилежних за змістом і сутністю напрямах діяльності і не свідчить про забезпечення реалізації публічних та приватних інтересів.
Значний масив принципових питань правового регулювання, зокрема: захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників, охорони надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів – не отримали комплексного вирішення у нормотворчій практиці та у вітчизняній юридичній літературі. Тому необхідність такого дослідження зумовлюється потребами обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства та поглиблення системи наукових знань про організаційно-правові засоби охорони довкілля.
Зазначене свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи та необхідність подальшого опрацювання питань, пов’язаних з діяльністю органів виконавчої влади з питань екології.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України та безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами науково-дослідної теми «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз організаційно-правових засад діяльності органів виконавчої влади з питань екології стосовно захисту людини, об’єктів довкілля від негативних чинників, раціонального використання надр та інших об’єктів довкілля і вироблення науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного природоохоронного законодавства та адміністративно-правового регулювання правозастосовної діяльності цих органів.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
– провести історико-правовий аналіз державної політики у сфері захисту людини і об’єктів довкілля від негативних чинників та у сфері охорони надр і об’єктів довкілля у якості природних ресурсів з метою її удосконалення;
– здійснити теоретико-правовий аналіз понять «захист людини та об’єктів довкілля від негативних чинників» і «охорона надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів»;
– обґрунтувати тезу про те, що об’єднання напрямів діяльності органів виконавчої влади щодо захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників і охорони надр та об’єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів, не може сприяти дієвому контролю за їх реалізацією;
– розмежувати та охарактеризувати функції, цілі і завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів відповідно до статей 3, 13, 50 Конституції України та положень Всесвітньої Хартії природи;
– вивчити досвід зарубіжних країн щодо діяльності органів виконавчої влади у сфері захисту довкілля;
– обґрунтувати пропозиції щодо необхідності прийняття Законів України «Про захист довкілля» та «Про промислове використання об’єктів довкілля та надр».
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників в умовах становлення правової держави.
Предметом дослідження є система законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-правові засади діяльності органів виконавчої влади з питань екології.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний та наукові методи системного, історичного, статистичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного та структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ. Їх застосування характеризується системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх юридичної форми і соціально-правового змісту, дати визначення змісту правової категорії «інститут національної організації захисту об’єктів довкілля від негативних чинників» і запропонувати його введення у науковий обіг науки адміністративного права. За допомогою історичного та порівняльного методів у дисертаційній роботі було виявлено історичні періоди з характерними об’єднуючими рисами, якими є: домінування природоресурсного напряму, нехтування принципами захисту людини та об’єктів довкілля від негативних факторів, нелогічність отруєння об’єктів довкілля за плату; чисельність дублюючих повноважень контролюючих органів, кількісний показник яких жодним чином не виправдовує критичного стану довкілля; існування адміністративного примусу щодо застосування отрутохімікатів у сільськогосподарському виробництві (розділ 1). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного визначено сутність правових категорій «інститут національної організації захисту довкілля», «інститут національної організації раціонального та безпечного для людини та довкілля використання надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів»; відмінності відомчої служби з охорони природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки від запропонованих інститутів (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод застосовано при розмежуванні змісту і сутності інституту захисту людини і об’єктів довкілля від негативних чинників та інституту охорони надр і об’єктів довкілля у якості природних ресурсів та поняття «екологічна безпека», що надало можливість дійти висновку про нелогічність законодавчого визначення напрямів діяльності органів виконавчої влади у трьох галузях (розділи 1, 2, 3). Формально-юридичний метод використовувався при визначенні розбіжностей понять «навколишнє природне середовище» та «довкілля». За допомогою загальнонаукового та статистичного методів з’ясовувалася специфіка діяльності відомчих органів у галузях охорони природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки (розділи 1, 2, 3). При дослідженні системи державного управління у зазначених галузях використано системно-функціональний метод (розділи 1, 2).
Емпіричною основою дослідження є чинне законодавство України з питань регулювання адміністративних процедур, що здійснюються органами виконавчої влади у галузях охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. У дослідженні використовувалося також законодавство зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання аспектів державної політики влади може бути використано в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять також статистичні матеріали, довідкові видання, узагальнення практичної діяльності органів виконавчої влади у сфері захисту об’єктів довкілля, політико-правова публіцистика.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, зокрема фахівців у галузях адміністративного, аграрного, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права, загальної теорії держави і права: В.Б. Авер’янова, В.І. Андрейцева, А.М. Бандурки, В.М. Гаращука, А.П. Гетьмана, В.М. Єрмоленка, Б.А. Кистяківського, Ю.М. Козлова, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, В.М. Комарницького, В.В. Костицького, М.В. Краснової, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Є.В. Курінного, А.Є. Луньова, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.Ф. Погорілка, Б.Г. Розовского, В.І. Семчика, С.С. Студенікіної, Р.Й. Халфіної, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших.
Окремі питання, пов’язані з предметом дослідження, перебували у центрі уваги вчених у галузі екології, хімії, економіки, науки державного управління, філософії: Г.О. Білявського, М.М. Бринчука, Б.О. Кістяківського, Т.Г. Крупнової, Т.Ю. Маркіної, П. Мітчелла, О.М. Микитюка, Ю.П. Одума, М.Ф. Реймерса, Г.П. Петюха, Ю.О. Чікіна, С.М. Чистова та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших комплексних наукових досліджень правового регулювання діяльності органів виконавчої влади, напрямами якої, зокрема, є захист людини та об’єктів довкілля від негативних факторів і охорона надр та об’єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів. Дослідження спрямоване на подальший розвиток науки адміністративного права та внесення науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення вітчизняного законодавства.
У результаті проведеного дослідження отримано низку наукових положень та висновків, що містять наукову новизну та виносяться на захист:
уперше:
– запропоновано визначення інституту «служби захисту довкілля», під яким пропонується розуміти сукупність адміністративно-правових та технічних норм, що визначають організаційно-правовий статус національної організації захисту довкілля і регламентують безпосереднє виконання нею обов’язків, які випливають з приписів статей 3, 50 Конституції України та Всесвітньої Хартії природи і регламентують правила: а) здійснення превентивних заходів із попередження впливу негативних факторів на людину та об’єкти довкілля; б) ліквідації наслідків впливу негативних факторів на людину та об’єкти довкілля; в) реалізації майнового впливу на винних осіб у спричиненні шкоди об'єктам довкілля; г) забезпечення неухильного застосування, дотримання та виконання чітко визначених на законодавчому рівні правил захисту об’єктів довкілля від негативних чинників у всіх сферах виробничо-господарської та приватної діяльності;
– визнано недоцільним наділення Держекоінспекцій правом розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки це суперечить статті 124 Конституції України, відповідно до якої забороняється делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами;
− обґрунтовано необхідність створення в Україні «Національного органу захисту довкілля» та «Національного органу з питань промислового використання об’єктів довкілля та надр»;
– доведено, що положення статей 20, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суперечать конституційним приписам та мають причинний зв’язок із довільною нормотворчою діяльністю спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, результатом якої є: визначення на власний розсуд напрямів діяльності Держекоінспекцій, надання платних послуг екологічного характеру;

удосконалено:
– положення про те, що природоохоронне законодавство радянського періоду та періоду незалежної держави характеризується спільними негативними ознаками, якими, зокрема, є концентрація функцій охорони природи, поєднаних з дозвільними функціями щодо використання природних ресурсів, взаємозв’язок між погіршенням стану довкілля і чисельністю органів, які дублюють функції контролюючих органів;
– характеристику завдань держави, що випливають зі змісту статей 1, 3, 8, 13, 19, 28, 50, 64, 66, 116, 124 Конституції України щодо реалізації права людини на безпечне для життя та здоров’я довкілля, ефективного адміністрування у сферах захисту довкілля, раціонального використання надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів;
– тезу, що об’єднання законодавчим шляхом функцій захисту людини та об’єктів довкілля від негативних чинників із функціями охорони надр і об’єктів довкілля з одночасним наданням права видачі дозволів на їх використання є узаконенням неконтрольованої діяльності або наданням права органам виконавчої влади контролювати самих себе;
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування, що кризовий стан довкілля і одночасне порушення прав людини на безпечне для життя та здоров’я довкілля є результатом редагування Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на користь інтересів представників промислового капіталу, що не сприяє реалізації положень статей 3, 19, 50 Конституції України та унеможливлює здійснення державного контролю за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності;
– положення про неконституційність, а відтак незаконність надання платних послуг екологічного характеру, власне, за виконання конституційних обов’язків, що суперечить вимогам Конституції України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про джерела фінансування органів державної влади»;
– дослідження напрямів удосконалення чинного законодавства України у сфері захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників і у сфері охорони надр та об’єктів довкілля відповідно до норм Конституції України, Всесвітньої Хартії природи, інших міжнародних актів;
– низка теоретичних висновків, що:
застосування чинним законодавством термінів «повноваження» та «компетенція» відносно службових та посадових осіб органів державної виконавчої влади не узгоджуються із сутністю інституту обов’язку, принципом законності та принципом персональної юридичної відповідальності, реалізація яких може мати місце тільки за наявності у цих осіб конкретних обов’язків;
виконання обов’язків посадовими та службовими особами здійснюється за рахунок платників податків, а тому ототожнення поняття «обов’язок» з поняттям «адміністративна послуга» суперечить Конституції України та іншим нормативно-правовим актам;
існуюча з часів радянської влади багатоступенева система контролюючих органів у сфері захисту довкілля не сприяє захисту прав людини та об’єктів довкілля від негативних чинників, збереженню і раціональному використанню природних ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки проблем адміністративного права, зокрема, при розробці адміністративно-процедурних правил діяльності органів виконавчої влади, а саме: функцій, обов’язків та персональної відповідальності їх посадових та службових осіб у галузі захисту довкілля, охорони надр та об’єктів довкілля, забезпечення їх діяльності у повній відповідності з вимогами статей 1, 3, 8, 50 Конституції України;
– у правозастосовній діяльності – для удосконалення адміністративно-правового статусу інституту служби захисту довкілля відповідно до вимог Конституції України та Всесвітньої Хартії природи;
– у правотворчій діяльності – для розробки проектів законодавчих актів, що сприятиме суттєвій зміні умов правового регулювання у сфері захисту об’єктів довкілля від негативних факторів;
– у навчальному процесі – при викладанні курсів адміністративного та екологічного права, а також при підготовці й написанні посібників, практикумів із цих дисциплін.
Матеріали дисертаційної роботи впроваджені:
– у нормотворчу діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України (акт впровадження від 22.02.2011 р. № 4014/11/10-11-МП);
– у правозастосовну практику Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області (акт впровадження від 23.12.2011 р.);
– у навчальний процес Житомирського національного агроеколо-гічного університету для студенів спеціальності «Правознавство» при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Екологічне право» (акт впровадження від 24.01.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, усі сформульовані положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Окремі висновки, положення і рекомендації, обґрунтовані в дисертаційній роботі, доповідалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Наука. Молодь. Екологія – 2010» (Житомир, 26–28 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (Запоріжжя, 28 грудня 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертації оприлюднені у трьох статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях, що включені до переліку ВАК, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи визначені предметом дисертаційної роботи і зумовлюються поставленою метою та завданнями. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (323 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 249 сторінок, з них основного тексту – 214 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційної роботи, виконаної на основі аналізу законодавства України, зарубіжних держав і практики його реалізації, теоретичного осмислення міжнародних правових актів та численних наукових праць у галузі адміністративного, цивільного, аграрного, земельного та екологічного права, автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на подальший розвиток теорії адміністративного права шляхом формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій і понять, внесення наукових пропозицій з удосконалення чинного адміністративного законодавства України, що регламентує діяльність органів виконавчої влади у двох протилежних сферах діяльності, якими є захист людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників і охорона надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів. Основні з них такі:
1. Доведено, що стан правового регулювання питань захисту об’єктів довкілля від негативних чинників та їх охорони від знищення у Російській імперії в періоди абсолютизму (XVIII – середина XIX ст.) – переходу до буржуазної монархії (середина XІX – початок XX ст.) можна вважати позитивним з точки зору досягнення кінцевого результату. Вдосконалення діяльності природоохоронних служб, прийняття жорстких адміністративних та карних заходів (знищення підприємств, діяльність яких негативно впливала на атмосферне повітря, арешт винних осіб, стягнення суттєвих за розміром штрафів, відсутність адміністративного примусу з боку державної влади щодо застосування отрутохімікатів у сільськогосподарському виробництві тощо) – все це сприяло реалізації правового захисту довкілля, охороні об’єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів. Розвиток законодавства імперії у означених сферах припинився із встановленням радянської влади.
2. З’ясовано, що започаткований в Російській імперії принцип захисту об’єктів довкілля від негативних чинників у радянський період був трансформований у декларований принцип захисту довкілля і спрямований на глобальну індустріалізації економіки, яка передбачала інтенсивну експлуатацію природних ресурсів, необґрунтоване втручання в природні процеси, будівництво хімічних підприємств для забезпечення потреб сільського господарства, примусову хімізацію сільського господарства. Закон УРСР «Про охорону природи Української РСР» започаткував легалізацію чисельних контролюючих органів, наділивши їх замість обов’язків та відповідальності завданнями «організовувати» охорону природи як об’єкта соціалістичної власності.
3. Теоретико-правовий аналіз понять «захист людини та об’єктів довкілля від негативних чинників» і «охорона надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів», дозволив з’ясувати, що правильним є застосування поняття «охорона» по відношенню до матеріальних об’єктів та фізичних осіб, які потребують саме охорони; «захист» – по відношенню до людини та об’єктів довкілля, які потребують захисту від негативних чинників. Таким чином, Закони України «Про захист об’єктів довкілля» та «Про промислове використання об’єктів довкілля та надр», які ми пропонуємо прийняти має відповідним чином визначати сутність спеціалізованої служби, змістом діяльності якої має бути захист об’єктів довкілля від впливу негативних чинників та охорона надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів.
4. Обґрунтовано, що довільне застосування у правовій науці термінів «екологія», «забезпечення екологічної безпеки» не узгоджується не тільки з правовою наукою, в якій нема місця для обумовлення правових питань генетики, етології та фізіології, але й зі статтями 1, 3, 8, 50, 13 Конституції України, глибинний зміст яких вимагає визначення двох головних напрямів: а) захист людини (ст. 3, 50) та об’єктів довкілля (ст. 13, 50) від впливу негативних чинників; б) раціональне й безпечне для людини використання надр та об’єктів довкілля (ст. 13, 50) у якості природних ресурсів та їх охорона від знищення, розкрадання. Тому в інтересах держави й громадян України було б доцільніше утримувати за рахунок сплачених податків: національну організацію захисту довкілля від негативних факторів та національну організацію, яка б здійснювала виважене й прозоре для громадян України розпорядження державною власністю. Правильне визначення цілей і завдань законодавства у таких двох важливих сферах, безперечно, має безпосереднє відношення до визначення функцій органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.
5. Доведено, що положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 р., в тому числі й постанови Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» 1998 р., ґрунтуються на трьох суперечливих напрямках, якими є: а) охорона навколишнього природного середовища; б) використання природних ресурсів; в) забезпечення екологічної безпеки. Така правова конструкція завуальовує необхідність реалізації таких важливих складових, як захист об’єктів довкілля від негативних чинників, систематичне їх виявлення та попередження, здійснення заходів по відшкодуванню спричиненої довкіллю шкоди, відновлення природного стану об’єктів довкілля. Тому пропонується виокремити два напрями діяльності органів виконавчої влади щодо захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників і охорони надр та об’єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів, що дасть змогу контролювати їх реалізацію.
6. Відсутність у чинному законодавстві визначень таких понять, як: «навколишнє природне середовище», «охорона навколишнього природного середовища», «природні ресурси», «раціональне використання природних ресурсів», «забезпечення екологічної безпеки» унеможливлює чітке розуміння цілей, завдань та функцій органів виконавчої влади з питань екології, обов’язків та відповідальності їх посадових осіб. Численні законодавчі акти у сфері охорони природи свідчать не тільки про суперечливість створеної системи контролю заради контролю, а й про грубі порушення статті 19 Конституції України (органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України). Тому відповідно до статей 3, 13, 50 Конституції України та положень Всесвітньої Хартії природи пропонується встановити такі функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів: запобігання спричиненню шкоди довкіллю від негативних факторів, в тому числі й при веденні робіт, пов’язаних із використанням її об’єктів та ресурсів надр; ліквідація наслідків завданої довкіллю шкоди; забезпечення виконання з боку юридичних та фізичних осіб встановлених законом вимог у галузі захисту довкілля; притягнення до відповідальності винних у завданні шкоди довкіллю.
7. Доведено, що недоліком Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є встановлення платних послуг екологічного характеру, що не може сприяти законності у діяльності органів виконавчої влади та захисту довкілля. Встановлення підстав для надання платних послуг, суперечить Конституції України та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади». Такі дії можна характеризувати як відмову від виконання передбачених Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» обов’язків або привласнення права доступу до бюджетних коштів.
8. Обґрунтовано, що проблема приписів щодо адміністративних процедур, пов’язаних із відшкодуванням «збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», носить комплексний недолік. По-перше, застосовування терміну «збитки» по відношенню до законодавства, а не до спричиненої шкоди об’єктам довкілля, не узгоджується ні з теорією права, ні з логікою. По-друге, надання органам виконавчої влади права здійснення адміністративних процедур у справах про адміністративні правопорушення грубо порушує вимоги статті 124 Конституції України щодо єдиного порядку здійснення правосуддя виключно судами і Конвенції про захист прав та основних свобод людини, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків або встановить обґрунтованість звинувачень.
Отже, встановлений чинним законодавством порядок, на підставі якого посадовим особам, зокрема спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у галузі екології, надане право розглядати справи про адміністративні правопорушення та виносити рішення, однозначно потребує скасування (ч. 1 ст. 242-1 КУпАП).
З огляду на зазначене необхідно переосмислити встановлені адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення:
по-перше, це має бути відповідальність за завдання шкоди довкіллю, а не за порушення нормативно-правових актів; по-друге, адміністративне стягнення у вигляді штрафу має бути збільшена та доповнена обов’язком відшкодування шкоди, що завдана об’єктам довкілля, у повній відповідності зі статтею 66 Конституції України.
9. На основі аналізу законодавства, що регулює діяльність органів виконавчої влади у галузі захисту об’єктів довкілля у державах СНД доведено, що законодавство України, так само як і законодавство Російської Федерації, республік Молдови та Білорусь ґрунтується на пріоритеті сировинно-витратного спрямування економіки, що призводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, негативно відображається на стані об’єктів довкілля, а відтак і здоров’ї населення, та потребує удосконалення.
10. Обґрунтовано, що існуючі законодавчі положення у галузі охорони навколишнього природного середовища не узгоджуються з вимогами статей 1, 3, 8, 19, 50 Основного Закону, змістом яких є забезпечення гілками влади права людини на безпечне для життя та здоров’я довкілля. Тому, на основі комплексного підходу, необхідно привести законодавство України у означеній сфері у відповідність до Конституції України та Всесвітньої Хартії природи.
Зокрема, це потребує:
– визначення згідно зі статтями 1, 3, 8, 13, 50 Конституції України двох напрямів діяльності органів виконавчої влади у сферах: а) захисту людини та об’єктів довкілля від впливу негативних чинників; б) раціонального та безпечного для людини використання надр та об’єктів довкілля у якості природних ресурсів; їх охорони від знищення, розкрадання, внесення до природоресурсного та природоохоронного законодавства України відповідних змін та доповнень;
– відмови від багатоступеневої системи контролюючих органів, яка була встановлена Законом УРСР «Про охорону природи Української РСР» 1960 р. та існує досі у вигляді декларованих повноважень і компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування контролювати природоохоронну діяльність, що ніяким чином не сприяє захисту об’єктів довкілля від негативних чинників;
– з метою досягнення ефективного державного адміністрування у сферах захисту людини та довкілля від негативних факторів та раціонального використання надр і об’єктів довкілля у якості природних ресурсів пропонується створити Національний орган захисту довкілля і Національний орган з питань промислового використання об’єктів довкілля та надр;
– прийняти Закони України «Про захист довкілля» та «Про промислове використання об’єктів довкілля та надр»;
– визначити, що:
Національний орган захисту довкілля є центральним органом виконавчої влади, в обов’язки якого входять питання: захисту людини та об’єктів довкілля від дії негативних факторів; охорони ландшафтів, природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних із історико-культурною спадщиною; передбачається, що він виконуватиме роль єдиної координуючої служби захисту об’єктів довкілля від негативних чинників, якому надано право здійснювати нагляд за діяльністю інших центральних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб у означеній сфері;
Національний орган з питань промислового використання об’єктів довкілля та надр є центральним органом виконавчої влади, в обов’язки якого входять питання раціонального використання надр та об’єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів, їх охорона. Окрім зазначених питань, на цей орган має бути покладено обов’язок здійснення адміністративних процедур у сфері відновлення земель, стан яких погіршений внаслідок гірничих робіт, інших видів господарської діяльності, пов’язаних з використанням об’єктів довкілля у якості природних ресурсів.
Вбачається, що запропонована структура захисту та охорони довкілля під безпосереднім контролем Президента України, як гаранта додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина та Кабінету Міністрів України дасть змогу реально поліпшити стан довкілля та зберегти національні багатства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Голиченков А.К. Очерки истории экологического права: развитие правовых идей охраны природы / А. К. Голиченков, Т. Е. Новицкая, С. В. Чиркин // Вестн. Московского ун-та. Сер. 11. Право. - 1991. – №1-3. - С. 50-66.
2. Про проголошення незалежності України: постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. №1427-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №38. – Ст. 502.
3. Булгаков М.Б. Российское природоохранное законодательство XI - нач. XX вв. / М.Б. Булгаков, А.А. Ялбулганов. - М.: Изд-во "ЛЕГАТ", 1997. – 83 с.
4. Гапоненко В. Природоохоронні напрями в державницькій політиці
українського козацтва [Електронний ресурс] / В. Гапоненко. – Режим доступу: http://www.cossackdom.com/cossack21/gapon_prir
5. Тихомиров М.Н. Соборное уложение 1649 года / М.Н. Тихомиров, П.П. Епифанов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. - 431 с.
6. Грозовський І. Охорона природи в Запорозькій Січі / І. Грозовський // Право України. – 1997. - №12. – С. 103-105.
7. Права, за якими судиться малоросiйський народ / упоряд. та автор вступної статтi К. Вислобоков; вiдп. ред. Ю. Шемшученко; НАН України, Iн-т держави i права iм. В.М.Корецького. - К., 1997. - 548 с.
8. Полный Свод законов Российской империи: в 2-х кн. / под ред. А.А. Добровольского Обер-Прокурора Судебного Департамента Правительствующего Сената. – СПб.: Издание Юрид. книжного магазина И.И. Зубкова под фирмой "Законоведение", 1911. – Кн. 2, т. ІХ-ХУІ.
9. Петриков А.В. Сельское хозяйство России в ХХ веке / А.В. Петриков, М.Л. Галас // Россия в окружающем мире: 2001 (Аналитический ежегодник) / под общей ред. В.И. Данилова-Данильяна, С.А. Степанова. - М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. - 332 с.
10. Елина О.Ю. Мир, война и "туковый вопрос" (из истории производства минеральных удобрений в России, 1900-1920-е г.г.) / О.Ю. Елина // Вопросы истории естествознания и техники. – 2001. – №3. – С. 3-36.
11. Про землю: декрет ВЦВК от 27 октября 1917 г. // Известия ЦИК, № 209 от 28 октября 1917 года.
12. О запрещении сделок с недвижимостью: декрет Всерос. Центрального Исполнительного Комитета от 18 декабря 1917 г. // Собрание Узаконений. - 1917. - №10. - Ст. 154.
13. О социализации земли: декрет Всерос. Центрального Исполнительного Комитета от 19(6) февраля 1918 г. // Собрание Узаконений. - 1918. - №25. - Ст. 346.
14. Закон о трудовом землепользовании: постановление III сессии Всерос. Центрального Исполнительного Комитета IX созыва от 22 мая 1922 г. // Известия ВЦИК. – 1922. - 14 июля.
15. О лесах: декрет ВЦВК от 27 мая 1918 г. / Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1918. - №42. - Ст. 522.
16. Про охорону лісів: декрет РНК УРСР від 26 лютого 1919 р. // ЗП УРСР. – 1919. - №16. – Ст. 176.
17. Цветков Б.Н. Идеи ленинского декрета "О лесах" и некоторые теоретические вопросы совершенствования советского лесного законодательства / Б.Н. Цветков // Правоведение. - 1969. - №3. - С. 13–19.
18. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учебник [для юрид. вузов] / А.Б. Венгеров. - 3-е изд. - М.: Юриспруденция, 2000. — 528 с.
19. Большая Советская Энциклопедия [электронный ресурс]: http://www.multimedia.ru/sol/00.h].
20. Про надання чинності Адміністративному кодексові УРСР: постанова Всеукр. Центрального Виконавчого Комітету від 12 жовт. 1927 р. // Зб. Уз. УРСР. - 1927. – №31. – Арт. 142.
21. Бакулин С.Н. Внешняя торговля СССР за 20 лет (1918 - 1937 г.г.): стат. справочник / С.Н. Бакулин, Д.Д. Мишустин. – М.: Междунар. книга, 1939. – 264 с.
22. Колбасов О. С. Советское законодательство об охране природы за 40 лет / О.С. Колбасов // Правоведение. - 1958. - №1. - С. 37–46.
23. Штильмарк Ф.Р. Эволюция представлений об охране природы в советской литературе / Ф.Р. Штильмарк // Journal of the History of Biology. – 1992. - Vol. 25, №3. - P. 429-447.
24. Шемшученко Ю.С. Адміністративно-правова охорона природи Української Радянської Соціалістичної Республіки / Ю.С. Шемшученко, В.Ф. Погорілко. - К.: Наук. думка, 1973. - 128 с.
25. Папаян Р.А. Христианские корни современного права / Р.А. Папаян. — М.: Изд-во «НОРМА», 2002. – 416 с.
26. Центральний державний архів громадських об'єднань України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Archives/index.php?ca02
27. Фролов В. Тупик терпения / В. Фролов // Народная Воля. – 2004. - 16 июля.
28. Василенко В. А. Осторожно, снова поворот (О переброске части стока сибирских рек на юг) [Электронный ресурс] / В.А. Василенко. – Режим доступа: http://www.cawater-info.net/review/vasilenko.htm.
29. Нечипоренко М. Cпорудження Каховського водосховища. Трагедія Великого Лугу [Електронний ресурс] / М. Нечипоренко. – Режим доступу: http://psk.at.ua/blog/2009-02-20-8
30. Алексеев А. Триумф или авантюра? Сорокалетие целины // Дуэль. – 1996. - 18 марта.
31. Про охорону природи Української РСР: закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30 червня 1960 р. // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1960. - №23. – Ст. 175.
32. Шемшученко Ю.С. Правова охорона природи в умовах науково-технічного прогресу / Ю.С. Шемшученко // Трибуна лектора. – 1975. - №11. - С. 29-32.
33. Про посилення боротьби з бур'янами: постанова Ради Міністрів УРСР від 11 травня 1962 р. №531 // ЗП УРСР. - 1962. - №5. - Ст. 73.
34. Про основні напрями хімізації сільського господарства на 1971-1980 роки: постанова Центрального Комітету КП України та Ради Мін-в Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 серпня 1970 р. №441[Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP.
35. Об усилении охраны природы и улучшении использования трудовых ресурсов: постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 29 декабря 1972 г. №898 (по состоянию на 03.08.1988) // Сб. постановлений Союза Советских Социалистических республік. – 1973. – № 2. – Ст. 6.
36. Карантин растений (СТ СЭВ 1741-79) [Электронный ресурс] : Гос. стандарт Союза ССР ГОСТ 20562-75. – [Введен в действие от 5 марта 1975 г. №588]. - Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr
37. Система стандартов в области охраны природы и улучшения использования природних ресурсов (СТ СЭВ 1364-78)[Электронный ресурс]: Гос. стандарт Союза ССР ГОСТ 17.0.0.01-76. – [Введен в действие от 25.03.76 г. №699]. – Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr.
38. Охрана природы. АТМОСФЕРА. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями (СТ СЭВ 1364-78)[Электронный ресурс]: Гос. стандарт Союза ССР ГОСТ 17.2.3.02-78. - [Введен в действие от 24 августа 1978 г. №2329]. – Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr.
39. Защита растений (СТ СЭВ 1740-79)[Электронный ресурс]: Гос. стандарт Союза ССР ГОСТ 21507-81. – [Введен в действие от 16 сентября 1981 г. №4256]. – Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr.
40. Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей санитарного состояния [Электронный ресурс]: Гос. стандарт Союза ССР ГОСТ 17.4.2.01-81. – [Введен в действие от 20 марта 1981 г. №1476]. – Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr.
41. Конституція (Основний Закон) України: закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р. №888-IX // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. - №18. - С. 268.
42. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекцій / Г.В. Атаманчук. – М.: «Юридическая література», 1997.
43. О мерах по обеспечению ввода в действие в 1985 году производственных мощностей и природоохранных объектов на предприятиях по производству минеральных удобрений в Украинской ССР: постановление Совета Мин-в Украинской ССР от 25 марта 1985 г. №122 // [Электронный ресурс]: – Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr.
44. Про затвердження Статуту Українського товариства охорони природи: постанова Ради Міністрів Української РСР від 1 жовтня 1986 р. №352 // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP.
45. О коренной перестройке дела охраны природы в стране: постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 7 января 1988 г. №32 // СП СССР. – 1988. - №6. - Ст. 14.
46. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №13-14, № 15-16, № 17. - Ст. 112.
47. Комаров Б. Уничтожение природы / Б. Комаров // Possev-Verlag V. Gorachek K.G. - Frankfurt-Main, 1978. – 208 c.
48. Про відповідальність за порушення вимог, спрямованих на поліпшення екологічної обстановки в Українській РСР: указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 січня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – №5. – Ст. 60.
49. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25. – Ст. 131.
50. Про Концепцію розвитку землеробства в Українській РСР на період до 2005 року та її реалізацію: постанова Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 8 травня 1990 р. №107 // [Электронный ресурс]: – Режим доступа: http://www.tqm.spb.ru/3_gostr
51. Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності: постанова Верховної Ради України від 25 жовт. 1991 р. №1268-XII // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP.
52. Про державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати: постанова КМ України від 19 лютого 1996 р. №226 // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP.
53. Система НАССР. Hazard Analysis and Critical Control Point. – Львів: Леонорм, 2003. – 216 с.
54. Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми "Здорова нація" на 2009-2013 роки: розпорядження КМ України від 21 травня 2008 р. №731-р // Офіційний вісник України. – 2008. – №3. – Ст. 1241.
55. Конституція України: прийнята на п»ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
56. Тихомиров Ю.А. Законность в Российской Федерации / Ю.А. Тихомиров, А.Я. Сухарев, И.Ф. Демидов. – М.: Спарк, 1998. – 215 с.
57. Нацiональна безпека України, 1994-1996 р.р.: наук. доп. Нац. iн-ту стратегiчних дослiджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua//book/otch/z
58. Про проголошення незалежності України: постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. №1427-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – Ст. 502.
59. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2007 році [Електронний ресурс] / Мін-во України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Мін-во охорони навколиш. природного середовища України, Нац. акад. наук України. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/annual_report/2007
60. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 році [Електронний ресурс] / Мін-во навколиш. природного середовища, Рада по вивченню продуктивних сил України, НАН України. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/cgi-bin/go?page=10&type=left
61. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно–політичного та соціально–економічного розвитку: монографія / за заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – 744 с.
62. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. №188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №38-39. - Ст. 248.
63. Про внесення змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": закон України від 5 березня 1998 р. №186/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст. 230.
64. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25 червня 1991 р. №1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 35. - Ст. 546.
65. Костицький В.В. Найкраще що є у Бога на Землі / В.В. Костицький // [Електронний ресурс] kostytsky.com.uapablications.php
66. Европейские экологические регионы // День. – 2008. № 106 - 19 июня 2008 года. [Електронний ресурс]. – режим доступа : www.day.kiev.ua/20304
67. Environmental Performance Reviews. Ukraine. Second Review. ECE/CEP/133. - № 24. - 2007. - 223 p. [Electronic resource]. – Available from: http://www.un.org/russian/.
68. Петюх Г.П. Трансгенна навала: трохи історії: [генетично-модифіковані продукти] / Г.П. Петюх // Сільські вісті. - 2007. - № 116. - С. 2.
69. Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів: закон України від 31 травня 2007 р. №1103-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – №35. – Ст. 484.
70. Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття: закон України від 12 вересня 2002 р. №152-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №44. – Ст. 320.
71. Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття: від 29 січня 2000 р. // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP
72. Доповідна записка про реальні загрози національній безпеці України внаслідок самоусунення Мінекобезпеки України від координації діяльності органів виконавчої влади щодо збереження довкілля та про невідкладні заходи з екологізації сільськогосподарського виробництва: від 18.12.99 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ecoportal.univ.kiev.ua/uk.
73. Про Концепцію (Основи державної політики) національної безпеки України: постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. №3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №10. – Ст. 85.
74. Крупнова Т.Г. Химия окружающей среды: учеб. пособие / Т.Г. Крупнова, Ю. И. Сухарев. – Челябинск : Изд-во ЮУрГУ, 2005. – Ч. 2. – С. 36.
75. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: постанова КМ України від 19 верес. 2007 р. №1158 // Офіційний вісник України. – 2007. – №73. – Ст. 2715.
76. Про затвердження галузевої програми "Захист рослин 2008-2015": наказ Мін-ва аграр. політики України від 6 груд. 2007 р. №867/112 // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP
77. Білявський Г. О. Основи екологічних знань: підручник / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй. – К.: Либідь, 1997. – 297 с.
78. Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій: указ Президента України від 26 берез. 1999 р. № 284/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - №13. - С. 10.
79. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. І голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2007. – 1736 с.
80. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40. – Ст. 356.
81. Міжнародна конвенція про захист рослин: затв. конф. ФАО на її 29-ій сесії у листоп. 1997 р. // [Електронний ресурс]// Коваленко А., ДемчикЄ., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP
82. Про захист рослин: закон України від 14 жовт. 1998 р. №180-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №50. – Ст. 310.
83. Про пестициди і агрохімікати: закон України від 2 берез. 1995 р. №86/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №14. – Ст. 91.
84. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію України: постанова КМ України від 17 листоп. 2001 р. №1520 // Офіційний вісник України. – 2001. - №47. - Ст. 2084.
85. Про ліквідацію урядових органів: постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 // Офіційний вісник України. – 2011. - №26. - Ст. 1054.
86. Положення про Державну екологічну інспекцію України: указ Президента України від 13 квітня 2011 року № 454 // // Офіційний вісник України. – 2011. - №29. - Ст. 1260.
87. Монтескье Ш.Л. О духе законов, или Об отношениях, в которых законы должны находиться к устройству каждого правления, к нравам, климату, религии, торговле и т. д.. К чему автор прибавил новые исследования о законах римских, касающихся наследования, о законах французских и о законах феодальных: пер. с фр. / Ш.Л. Монтескье ; под ред. А.Г. Горнфельд. – С.Пб.: Л. Ф. Пантелеев, 1900. – 800 c.
88. Бигон М. Экология. Особи, популяции и сообщества: в 2-х т.: пер. с англ. / М. Бигон, Дж. Харпер, К. Таунсенд. — М.: Мир, 1989. — Т. 1. - 667 с.; Т. 2. – 477 с.
89. Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества: В 2-х т. Т. 2.: Пер. с англ.— М. : Мир, 1989.— 477 с, ил.
90. Митчелл П. 101 ключевая идея. Экология / П. Митчелл. - М.: Изд-во «ФАИР-ПРЕСС», 2001. - 224 с.
91. Основи екології: навч. посібник / О.М. Микитюк, В.В. Грицайчук, О.З. Злотін, Т.Ю. Маркіна. — 2-е вид., стереотип. — Харків: ОВС, 2004. — 144 с.
92. Воронков Н.А. Основы общей экологии: учебник [для студ. высших учеб. завед.] / Н.А. Воронков. - М.: Агар, 1999. – С. 96.
93. Маглыш С.С. Общая экология: учеб. пособие / С.С. Маглыш. — Гродно: ГрГУ, 2001. — 111 с.
94. Юджин П. Одум. Экология: в 2-х т.: пер. с англ. / Юджин П. Одум. – М.: Мир, 1986. – Т. 1. - 328 с.
95. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): учебник [для высших юрид. учеб. завед.] / М.М. Бринчук. – М.: Юристъ, 1998. – 688 с.
96. Охрана окружающей среды: учеб. пособие [для студ. вузов] / С.В. Белов, Ф.А. Барбинов, А.Ф. Козьяков, Г.П. Павлихин ; под ред. С.В. Белова. - М.: Высшая шк., 1983. - 264 с.
97. Николайкин Н.И. Экология: учебник / Н.И. Николайкин, Н.Е. Николайкина, О.П. Мелехова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дрофа, 2003. — 624 с.
98. Екологічне право України: підручник [для студ. юрид. вищих навч. закл.] / А.П. Гетьман, В.С. Шахов, М.В. Шульга [та ін.]. — Харків: Право, 2001. — 384 c.
99. Голиченков А.К. Экологическое право России: словарь юридических терминов / А.К. Голиченков. — М.: Издательский Дом "Городец", 2008. — 448 с.
100. Игнатов В.Г. Экологическое право: учебник / В.Г. Игнатов, А.В. Кокин, В.Н. Кокин. - М.: МарТ ИКЦ, 2005. – 448 с.
101. Пучинина Т.Г. Основы экологического права: учеб. пособие / Т.Г. Пучинина. – Красноярск: КГУ, 1999. – 336 с.
102. Краснов Н.И. Право окружающей природной среды в СССР / Н.И. Краснов // Правоведение. - 1990. - №4. - С. 25-34.
103. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве / А.П. Гетьман. - Харьков: Основа, 1994. – 136 с.
104. Барбашова Н.В. Проблеми деволюції в екологічному праві України: монографія / Н.В. Барбашова. – Донецьк: Апекс, 2007. - 268 с.
105. Чикин Ю.А. Общая фитопатология: учеб. пособие / Ю.А. Чикин. – Томск, 2001 – 170 с.
106. Стэкмен Э. Основы патологии растений / Э. Стэкмен, Дж. Харрар. - М.: Изд-во иностр. лит., 1959. - 540 с.
107. Союзная Конституция Швейцарской Конфедерации: от 18 апреля 1999 г. [Электронный ресурс] / Северо-Кавказская Акад. Гос. службы. – Режим доступа: http://www.uristys.ru/.
108. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: навч. посібник [для юрид. фак. вузів] / В.О. Котюк. - К.: Вентурі, 1996. — 208 с.
109. Общая теория права и государства: учебник / под ред. В.В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2001. — 520 с.
110. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д.А. Керимов. - М., 1972. - 470 с.
111. Пиголкин А.С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СССР: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: спец. 12.710 - Теория и история государства и права / А.С. Пиголкин. - М., 1972. - 41 с.
112. Лазор О.Я. Адміністративно-правові засади державного управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 / О.Я. Лазор; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2004. — 36 с.
113. Російсько-український словник / голов. ред. М. Я. Калинович. – К.: Вид-во Акад. наук Укр. РСР, 1956. – 804 с.
114. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік: прийнята позачерговою 7-ю сесією Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовт. 1977 р. // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP
115. Халфина Р.О. Методологический аспект теории правоотношений / Р.О. Халфина // Советское государство и право. – 1971. - №10. - С. 21-22.
116. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. - М.: Юрид. литература, 1974. - 351 с.
117. Халфина Р.О. Право как средство социального управления / Р.О. Халфина. – М.: Наука, 1988. - 255 с.
118. Алексеев С. С. Право как средство социального управления / С.С. Алексеев, Р.О. Халфина. - М.: Наука, 1988. - 255 с.
119. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1959. – 88 с.
120. Авер'янов В. Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка / В.Б. Авер»янов // Право України. – 2004. - №10. - С. 25-30.
121. Материалы научной конференции "Прозрачность правосудия: международные стандарты и российская практика", Москва, 10-11 октября 2000 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.femida.ru/pr_prozr_prav/conferens/firstday/.
122. Семчик В.І. Землі під охороною закону / В.І. Семчик // Право України. – 1997. - № 3. С. 42-48.
123. Комарницький В.М. Екологічне право: навч. посібник / В.М. Комарницький, В.І. Шевченко, С.В. Єлькін. - 3-є вид. - К.: Центр навч. літератури, 2006. - 224 с.
124. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы) / Н.Ф. Реймерс. — М.: Журнал "Россия Молодая", 1994. — 367 с.
125. Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р. №2768-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №3. - Ст. 27.
126. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. №213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №24. – Ст. 189.
127. Симоненко В. Програми життя - це державні програми збереження навколишнього природного середовища в Україні / В. Симоненко // Голос України. – 2008. - 5 серпня.
128. Петраков І.Ю. Проблеми охорони навколишнього середовища в Україні [Електронний ресурс] / І.Ю. Петраков, М.М. Дренькало. – Режим доступу: http://www.health.gov.ua/publ/conf.nsf/50e0ce97.
129. Про охорону атмосферного повітря: закон України від 16 жовт. 1992 р. №2707-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №50. – Ст. 678.
130. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: закон України від 24 лютого 1994 р. №4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №27. – Ст. 218.
131. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. №8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. - №51. – С. 1122.
132. Про податок з доходів фізичних осіб: закон України від 22 трав. 2003 р. №889-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №37. – Ст. 308.
133. Про Державний бюджет України на 2010 рік: закон України від 27 квіт. 2010 р. №2154-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - №22/23. - Ст. 263.
134. Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати: закон України від 20 жовт. 2009 р. №1646-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - №4. – Ст. 19.
135. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. №1 // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP
136. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 груд. 2004 р. №17 // [Електронний ресурс]// Коваленко А., Демчик Є., Молчановський О. Windows-версія інформаційно-пошукової системи по законодавству "ПРАВО". Версия ПРОФ". – К.: Інформ.-аналіт. центр "БІТ", 2002-2008. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) ; – Систем. вимоги: Windows 95/98/МЕ//NT4/2000/XP
137. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. // Відомості Вер