Гарбазей Дмитро Олександрович. Міжнародно-правові основи боротьби з корупцією

Краткое описание

Гарбазей Дмитро Олександрович. Міжнародно-правові основи боротьби з корупцією.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.11, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2015.- 224 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГАРБАЗЕЙ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 341.4+341.48

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

12.00.11 – міжнародне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Сироїд Тетяна Леонідівна
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2015
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................. 4
ВСТУП……………………………………………………………......... 7
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК
ІНСТИТУТУ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ У
МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ…………………………......................... 17
1.1. Роль універсальних міжнародно-правових норм у
попередженні та боротьбі з корупцією............................................... 17
1.2. Міжнародно-правова основа співробітництва
європейських держав у сфері боротьби з корупцією……………….. 34
1.3. Нормативно-правове регулювання питань щодо боротьби
з корупцією на Американському континенті………………………... 75
1.4. Міжнародно-правова основа боротьби з корупцією
в рамках Африканського континенту……………………………….... 81
1.5. План дій ADB/ОECD щодо боротьби з корупцією
для країн Азії та Тихого океану………………………………………. 101
Висновки до розділу 1……………………………….................. 109
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОКРЕМИХ СКЛАДІВ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ,
ПЕРЕДБАЧЕНИХ МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ
ЩОДО БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ………………………………. 112
2.1. Одержання неправомірної вигоди…………………………….. 112
2.2. Надання неправомірної переваги……………………………… 146
2.3. Незаконне збагачення………………………………………….. 156
2.4. Зловживання службовим становищем………………………... 164
2.5. Розкрадання, неправомірне привласнення або інше
нецільове використання майна державною посадовою особою та
розкрадання майна в приватному секторі………………………….... 167

2.6. Відмивання доходів, отриманих від правопорушень,
пов’язаних з корупцією………………………………………………… 174
Висновки до розділу 2…………………………………………............. 186
ВИСНОВКИ……………………………………………………............. 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………........... 199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Конвенція ООН 2003 р. (англ. UNCAC) – Конвенція ООН проти корупції (№ A/RES/58/4 від 31 жовтня 2003 р.)
Кримінальна конвенція 1999 р. (англ. СОЕ Сriminal law) – Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS № 173 від 27 січня 1999 р.)
Конвенція ЄС 1997 р. – Конвенція про боротьбу з корупцією серед посадових осіб Європейських Співтовариств або посадових осіб держав-членів Європейського Союзу (C 195 від 25 червня 1997 року)
Міжамериканська конвенція 1996 р. (англ. OAS convention) –Міжамериканська конвенція проти корупції (№ В-58 від 29 березня 1996 р.)
Конвенція АС 2003 р. (англ. AU convention) – Конвенція Африканського союзу про попередження і боротьбу з корупцією (від 11 липня 2003 р.)
Конвенція ОЕСР 1997 р. (англ. OESD convention) – Конвенція про боротьбу з підкупом посадових осіб іноземних держав при проведенні міжнародних ділових операцій (від 21 листопада 1997 р.)
Конвенція ООН проти ТНОЗ 2000 р. (англ. UNTOC) – Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності ( № A/RES/55/25 від 15 листопада 2000 р.)
Модельний закон СНД 1999 р. – Модельний закон про боротьбу з корупцією Співдружності Незалежних Держав (№ 13-4 від 03 квітня 1999 р.)
Протокол САДК 2001 р. (англ. SADC protocol) – Протокол проти корупції Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК) (від 14 серпня 2001 р.)
Протокол ЕКОВАС 2001 р. (англ. ECOWAS protocol) – Протокол про боротьбу з корупцією Економічного Співтовариства Західноафриканських Держав (A/59/853 від 21 грудня 2001 р.)
План дій АБР/ОЕСР 2001 р. (англ. ADB/ОECD action plan) – План дій щодо боротьби з корупцією для країн Азії та Океанії АБР/ОЕСР 2001 р.
Цивільна конвенція 1999 р. (англ. СОЕ civil law) – Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією (від 04 листопада 1999 р.)
Декларація ООН 1996 р. – Декларація проти корупції та хабарництва в міжнародних комерційних операціях (Резолюція ГА ООН № A/RES/51/191 від 16 грудня 1996 р.)
Додатковий протокол 2003 р. – Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (№ ETS 191 від 15 травня 2003 р.)
Конвенція РЄ про відмивання 1990 р. – Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (№ ETS 141від 08 листопада 1990 р.)
Конвенція РЄ про відмивання та тероризм 2005 р. – Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (№ СETS 198 від 16 травня 2005 р.)
Рамкове рішення ЄС 2003 р. – Рамкове рішення Ради «Про боротьбу з корупцією в приватному секторі» (2003/568/JHA від 22 липня 2003 р.)
Договір СНД проти легалізації 2007 р. – Договір держав-учасниць СНД про протидію легалізації (відмиванню) злочинних доходів і фінансуванню тероризму (від 05 жовтня 2007 р.)
Директива ЄС 2012 р. – Директива Європейського парламенту та Ради міністрів ЄС із боротьби з шахрайством у фінансових інтересах Союзу за допомогою кримінального права (COM (2012) 363 final від 11 липня 2012 р.)
Директива ЄС щодо відмивання коштів 2005 р. – Директива Європейського Парламенту і Ради Європи про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму (2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 р.)
Рекомендація C(97)123/FINAL – Рекомендація Ради щодо заходів боротьби з хабарництвом у міжнародних ділових операціях (C(97)123/FINAL від 23 травня 1997 р.)
Рекомендація С(2009)159/REV1/FINAL – Рекомендація Ради щодо подальшої боротьбі з підкупом іноземних державних посадових осіб у міжнародних комерційних угодах (С(2009)159/REV1/FINAL від 26 листопада 2009 р. зі змінами на 18 лютого 2010 р. – С (2010)19)
Керівні принципи 1997 р. – Резолюція Комітету Міністрів РЄ «Про двадцять керівних принципів боротьби з корупцією» (№ 97(24) від 6 листопада 1997 р.)
Декларація SEAPAC( англ. Zero Tolerance to Corruption in Southeast Asia: Common Goal, Common Action) – Декларація Організації парламентарів Південно-Східної Азії проти корупції (SEAPAC) «Нульова терпимість до корупції серед країн Південно-Східної Азії: загальна мета, спільна дія» (жовтень 2013 р.)
УНЗ ООН (англ. UNODC) – Управління ООН із наркотиків і злочинності
Конференція – Конференція Учасників Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р.
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
ЄС – Європейський Союз
РЄ – Рада Європи
ГРЕКО – Група держав проти корупції
ОАД – Організація Американських Держав
MESICIC – Механізм щодо подальших заходів із впровадження Міжамериканської конвенції проти корупції
Консультативна рада – Консультативна рада щодо боротьби з корупцією Африканського союзу
Механізм огляду – Африканський механізм колегіального огляду (APRM)
ЕКОВАС – Західноафриканське Економічне Співтовариство
САДК – Співтовариство розвитку Південної Африки
ЕККАС – Економічне співтовариство Центральноафриканських держав
АБР – Азіатський банк розвитку
ФАТФ (англ. Financial Action Task Force on Money Laundering - FATF) – Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей
ВСТУП
Актуальність теми. Серед глобальних проблем сучасності однією з найгостріших є проблема корупції, яка послаблює демократію і правопорядок, призводить до численних порушень прав людини, спотворює ринкові механізми, суттєво погіршує якість життя людей, сприяє організованій злочинності, тероризму та несе реальну загрозу міжнародній безпеці. Дві третини усіх країн, що розглядалися в рамках визначення Індексу сприйняття корупції за 2013 рік, отримали менше 50 балів за шкалою від 0 (дуже корумповані країни) до 100 (корупція відсутня); це є свідченням того, що органам влади не вистачає прозорості, а чиновникам – підзвітності. Багато країн (від Латинської Америки до Європи), в яких громадяни закликали політичних лідерів боротися з корупцією, отримали за Індексом незмінні або й гірші показники [1].
Масштаб загрози, яку становить корупція для розвитку людства, визначив пріоритетну роль боротьби з нею в рамках світової спільноти. Це знайшло відображення у численних міжнародних антикорупційних ініціативах, розробці фундаментальних міжнародних документів щодо боротьби з корупцією, створенні механізмів міжнародного співробітництва, правової допомоги у даній сфері. Важливі міжнародні інструменти боротьби з корупцією, прийняті протягом останніх десятиліть у рамках ООН, регіональних (ОЕСР, ЄС, РЄ, АС, ОАД) та субрегіональних (САДК, ЕКОВАС, SEAPAC) організацій, зумовили стійкий прогресивний розвиток міжнародної співпраці у напрямку подолання корупції як загрози національної та міжнародної безпеки.
Водночас залишається не вирішеною проблема колізій між універсальними та регіональними міжнародними договорами, що створює значні перепони у здійсненні реальних заходів щодо боротьби з корупцією. Насамперед це проявляється в неузгодженості понятійного апарату (визначенні термінів «корупція», «суб’єкт злочину», «предмет злочину»), у розбіжностях при визначенні обсягу та конкретизації корупційних діянь, форм вчинення актів корупції як прояву об’єктивної сторони. Також серед проблем варто виділити значну кількість застережень, що здійснюються державами-учасницями до міжнародних договорів про боротьбу з корупцією у питаннях криміналізації, юрисдикції, конфіскації майна та взаємної правової допомоги. У свою чергу, відсутність єдиної позиції до визнання діяння корупційним злочином, різні підходи до тлумачення складу конкретного злочину залежно від приналежності договору до тієї чи іншої міжнародної (регіональної) організації, створюють труднощі у подоланні проявів транснаціональної організованої злочинності, корупції, легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.
Наявні проблеми міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю значною мірою спричинені відсутністю належної доктринальної бази у даній сфері. Вітчизняні науковці здебільшого досліджували загальні аспекти боротьби з корупцією, механізми реалізації міжнародних договорів, окремі питання міжнародної співпраці в рамках ООН, Ради Європи. Частково вказана проблематика знайшла своє відображення в роботах В.Ф. Антипенка, М.В. Буроменського, М.І. Данількевича, М.І. Журавель, Н.А. Зелінської, О.В. Києвець, Д.М. Киценка, А.С. Мацька, Є.В. Невмержицького, І.С. Нурулаєва, Н.В. Пронюк, В.М. Репецького, Р.Г. Рябошапки, Т.Л. Сироїд, О.В. Ус та інших. У зарубіжній доктрині міжнародного права вказане питання досліджувалося дещо ґрунтовніше, як рамках СНД (зокрема, у роботах П.Д. Біленчука, П.М. Бірюкова, Г.І. Богуша, В.М. Боркова, О.Г. Волеводза, А.В. Кофанова, І.І. Лукашука, В.В. Лунєєва, В.П. Панова, Л.І. Сібгатулліної, А.М. Шевченко), так і країнах Європи та Америки (зокрема, у роботах T. Бергера, Я. Воутерса, Г. Дорджа, І. Карра, Н. Кофеле-Кале, М. Моралеса, Л. Mузiли, С. Рингаерта, Е. Софі, П. Чонки, П. Шрота та ін.). Проте спеціальні комплексні дослідження міжнародно-правової бази з питань протидії корупції (універсальні, регіональні та субрегіональні договори) як в Україні, так і за кордоном не проводились, розгорнута характеристика особливостей складу корупційних діянь, об’єктивно-суб’єктивної складової не надавалась.
Загалом стан дослідження міжнародного підґрунтя для криміналізації корупційних діянь як у вітчизняній, так і зарубіжній доктрині міжнародного права не відповідає викликам сьогодення. Викладене вище дає підстави вважати за необхідне проведення комплексного дослідження правової бази універсального, регіонального та субрегіонального рівня з питань протидії корупції, особливостей будови корупційних діянь, їхньої об’єктивно-суб’єктивної складової в рамках міжнародного права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації сформульована згідно з Пріоритетними напрямками розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затвердженими Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10, Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр. (затверджених Наказом МВС України від 23.07.2010 р. № 347), Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2010-2014 рр., затверджених 28 грудня 2010 р. (із доповненнями, затвердженими наказом ХНУВС від 26 квітня 2011 р. № 202).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є дослідження міжнародно-правової основи боротьби з корупцією для подальшого удосконалення співробітництва держав у цій сфері.
Відповідно до мети дослідження в дисертації зосереджена увага на виконанні таких задач:
- дослідити ґенезу інституту запобігання корупції в міжнародному праві;
- надати розгорнуту характеристику змісту міжнародних договорів із питань криміналізації корупційних діянь на всіх рівнях міжнародного співробітництва;
- виявити особливості сучасної конвенційної регламентації відповідальності за корупційні злочини та специфіку формулювання складів цих злочинів у чинних міжнародних договорах універсального, регіонального і субрегіонального характеру;
- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення положень міжнародних договорів в аспекті узгодженості понятійного апарату, спільності підходів до обсягу та конкретизації корупційних діянь, форм вчинення актів корупції як прояву об’єктивної сторони тощо;
- надати юридичну характеристику складів корупційних злочинів, передбачених чинними міжнародними договорами універсального, регіонального і субрегіонального характеру;
- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення, універсалізації та єдності будови елементів складу злочину при криміналізації актів корупції;
- сформулювати рекомендації теоретичного та прикладного характеру щодо вдосконалення правової регламентації протидії корупції на міжнародному рівні;
- визначити міру відповідності антикорупційного законодавства держав наявним міжнародно-правовим стандартам щодо боротьби з корупцією, виокремити основні напрямки його удосконалення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з міжнародним співробітництвом у боротьбі зі злочинністю.
Предметом дослідження є міжнародно-правові основи боротьби з корупцією.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертантом використовується весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які широко застосовуються в сучасній науці міжнародного права. Зокрема, діалектичний метод застосовано для дослідження розвитку концепції боротьби з корупцією на міжнародному рівні у зв’язку із суперечливим розвитком державності та інтернаціоналізацією злочинності. Історико-правовий метод знайшов своє відображення в ході аналізу становлення та розвитку міжнародного співробітництва з питань протидії корупції на універсальному, регіональному та субрегіональному рівнях. Застосування системно-структурного та формально-юридичного методів сприяло аналізу положень міжнародно-правових документів із питань боротьби з корупцією, в тому числі й криміналізації корупційних діянь. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат та внесено пропозиції щодо його універсалізації. Використання порівняльно-правового методу дозволило провести порівняння елементів складу корупційних злочинів, закріплених міжнародними договорами, дослідити розвиток міжнародного співробітництва щодо боротьби з корупцією в рамках різних міжнародних організацій, проаналізувати та виокремити особливості механізму реалізації та моніторингу виконання міжнародних конвенцій у частині криміналізації актів корупції.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням положень універсальних, регіональних і субрегіональних міжнародно-правових актів щодо боротьби з корупцією, в якому акцентовано увагу на об’єктивно-суб’єктивних елементах складу корупційних злочинів та вдосконаленні понятійного апарату.
У рамках проведеного дослідження одержані такі результати, що мають наукову новизну та виносяться на захист.
Уперше:
- обґрунтовано положення, що сучасний етап міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю характеризується формуванням у межах міжнародного кримінального права окремого інституту протидії корупції;
- надано розгорнуту характеристику змісту міжнародних договорів універсального, регіонального і субрегіонального рівнів із питань криміналізації корупційних діянь; виявлено особливості сучасної конвенційної регламентації відповідальності за корупційні злочини та специфіку формулювання складів цих злочинів у чинних міжнародних договорах;
- виокремлено основні недоліки універсальних, регіональних та субрегіональних міжнародних договорів щодо боротьби з корупцією, серед яких: можливість внесення застережень; відсутність механізмів дієвого моніторингу стану виконання положень відповідних конвенцій, порядку фінансування політичних партій, випадків підкупу іноземних посадових осіб тощо; зосередження головної уваги на боротьбі з підкупом, на шкоду протидії іншим проявам корупції та ін.;
- охарактеризовано склад таких корупційних злочинів, як: одержання неправомірної вигоди; надання неправомірної переваги; незаконне збагачення; зловживання службовим становищем; розкрадання, неправомірне привласнення або інше нецільове використання майна державною посадовою особою та розкрадання майна в приватному секторі; відмивання доходів, отриманих від правопорушень, пов’язаних із корупцією.
Удосконалено:
- доктринальні підходи до формулювання складу корупційних злочинів; доведено, що визначення незаконного збагачення, котре міститься в міжнародних договорах, є недосконалим і потребує доповнень і змін, зокрема: а) потребує розширення коло суб’єктів відповідальності за незаконне збагачення, а саме притягнення до відповідальності не лише державних посадових осіб, але й членів сім’ї чи партнерів посадовця; це дасть змогу, з одного боку, закріпити чіткі вимоги щодо суб’єктів злочину незаконного збагачення та впровадження їх у законодавство держав, а з іншого – відслідковувати незаконні надходження державних посадових осіб і швидко та адекватно реагувати та виявляти латентні корупційні діяння; б) для характеристики предмету злочину доцільно вживати термін «майно», тобто будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені в речах або в правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них;
- наукові підходи щодо подальшого розвитку міжнародно-правової основи боротьби з корупцією шляхом поліпшення юридичних конструкцій, універсалізації та єдності будови елементів складу злочину при криміналізації актів корупції; зокрема:
а) обґрунтовано необхідність запровадження у всіх міжнародних конвенціях щодо боротьби з корупцією єдиного терміну «службова особа» для позначення суб’єкта корупційних діянь; це дасть змогу забезпечити, з одного боку, однакове правозастосування всіма державами-учасницями цих конвенцій, а з іншого – єдність підходів до протидії корупції як у публічному, так і приватному секторі;
б) запропоновано авторське тлумачення терміну «неправомірна перевага», під яким пропонується розуміти вигоду матеріального (грошові кошти, пільги, послуги, право на майно, дії майнового характеру) чи нематеріального (нематеріальні активи) характеру, яку без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують; ключовим у даному випадку є поєднання як матеріальних, так і нематеріальних благ, які незаконно отримуються;
в) обґрунтовано некоректність формулювань об’єктивної сторони окремих корупційних злочинів, зокрема відмивання коштів і легалізації коштів; виходячи з того, що співвиконавство, пособництво, підбурювання не є елементами об’єктивної сторони складу злочину, а формами співучасті у вчиненні злочину, запропоновано внести зміни до ст. 23 Конвенції ООН проти корупції 2003 р. та аналогічних положень інших міжнародних договорів, передбачивши у переліку протиправних діянь лише участь, причетність або вступ у зговір із метою вчинення будь-якого зі злочинів, визначених цією статтею, замах на його вчинення.
Набули подальшого розвитку:
- наукові положення щодо особливостей регіональних міжнародно-правових актів у сфері боротьби з корупцією; обґрунтовано, що країни Європи в боротьбі з корупцією традиційно акцентують увагу саме на подоланні активного та пасивного підкупу, тоді як країни Африки, сприйнявши кращий світовий досвід, підходять до цих питань із більш широких позицій, що дозволило їм розробити фактично один із найдосконаліших регіональних договорів у даній сфері;
- наукові положення щодо специфіки субрегіонального рівня міжнародних актів у сфері боротьби з корупцією; обґрунтовано, що цей рівень представлений здебільшого в Африканському (Протокол проти корупції Співтовариства розвитку Півдня Африки від 14 серпня 2001 р., Протокол про боротьбу з корупцією Економічного Співтовариства Західноафриканських Держав A/59/853 від 21 грудня 2001 р.) та Азіатському (Декларація Організації парламентарів Південно-Східної Азії проти корупції (SEAPAC)) регіонах і має такі особливості: можливість заміщення нормами протоколу ЕКОВАС національного законодавства; визначення чіткого переліку осіб, що потребують захисту та межі його здійснення; деталізація протоколом САДК терміну «корупція» тощо;
- доктринальні підходи до формування ефективного міжнародно-правового механізму протидії корупції; обґрунтовано висновок про те, що відсутність у багатьох міжнародних договорах норм та механізмів моніторингу виконання положень зводить нанівець навіть самі перспективні ідеї та пропозиції, тому міжнародному співтовариству необхідно прикласти зусилля щодо створення універсального контрольного механізму за дотриманням виконання конвенцій як на універсальному, так і регіональному рівнях.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – як підґрунтя для подальшого поглибленого теоретичного вивчення питання щодо криміналізації корупційних діянь, опрацювання окремих аспектів елементів складу корупційних злочинів у рамках вдосконалення міжнародного співробітництва;
– у правотворчості – для імплементації положень міжнародних договорів до законодавства держав-учасниць у частині однакового тлумачення, розуміння та реалізації особливостей об’єктивно-суб’єктивного складу злочину; вдосконалення норм та положень міжнародних договорів універсального та регіонального рівнів;
– у правозастосовній діяльності – для вдосконалення практики міжнародного співробітництва держав-учасниць щодо протидії та боротьби з корупцією, виконання взятих міжнародно-правових зобов’язань, прогнозування нових тенденцій у боротьбі з проявами актів корупції на міжнародній арені;
– у навчально-освітньому процесі – при розробці навчально-методичних комплексів, навчальних посібників, підручників та викладанні дисциплін “Міжнародне право”, “Міжнародне кримінальне право”, “Міжнародне та порівняльне кримінальне право”.
Апробація результатів дисертації. Висновки і рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, обговорені на засіданні кафедри конституційного та міжнародного права факультету підготовки фахівців для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертаційного дослідження були висвітлені у виступах на міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях та інших наукових форумах, у т.ч. міжнародній науково-практичній конференції «Направления усовершенствования правотворческой деятельности в Украине как основы создания согласованной системы эффективных нормативно-правовых актов» (м. Сімферополь, 9-10 серпня 2013 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне державотворення та право творення: питання теорії та практики» (м. Одеса, 4-5 жовтня 2013 р.), II міжнародній науково-практичній конференції «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 26 жовтня 2013 р.), матеріалах «круглого столу» «Юстиція, свобода і безпека як сфери Європейської інтеграції України» (м. Харків, 3 березня 2014 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні», (м. Львів 25-26 липня 2014 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне правотворення: питання теорії та практики» (м. Дніпропетровськ, 1-2 серпня 2014 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє» (м. Донецьк, 5-6 грудня 2014 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Правова реформа та забезпечення демократизаційних процесів і національної безпеки в Україні» (м. Одеса, 12-13 грудня 2014 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Херсон, 12-13 грудня 2014 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 14 наукових публікаціях, з яких 5 статей, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук (1 стаття – у закордонному науковому фаховому виданні), а також у тезах 9-ти наукових доповідей і повідомлень на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні міжнародно-правової основи боротьби з корупцією для подальшого удосконалення співробітництва держав у цій сфері. Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження викладені у таких висновках:
1. Міжнародним угодам щодо попередження та боротьби з корупцією притаманні такі риси: 1) зосередження уваги на забезпеченні захисту свідків, інформаторів, жертв корупції та їхніх родичів; 2) факультативність багатьох положень; 3) закріплення норм про притягнення до відповідальності за корупційні діяння юридичних осіб; відкритість щодо приєднання всіма державами світу, в т.ч. й регіональними організаціями економічної інтеграції, але за умови, що принаймні одна держава-член такої організації підписала універсальну Конвенцію; 4) закріплення широкого спектру взаємної правової допомоги.
2. Характерною особливістю міжнародних угод, прийнятих у рамках європейського співтовариства у сфері боротьби з корупцією, є: 1) наявність обмежень щодо участі, прийняття та ратифікації договорів. Серед обмежень є: обов’язкове членство держави у відповідній міжнародній організації – ОЕСР, ЄС, РЄ; участь у розробці відповідного міжнародного договору (Конвенція ОЕСР 1997 р., Кримінальна конвенція 1999 р., Цивільна конвенція 1999 р.); запрошення до участі у відповідному договорі (Кримінальна конвенція 1999 р., Цивільна конвенція 1999 р.); відсутність у тексті конвенцій положень щодо здійснення заходів із попередження проявів корупції (превентивні заходи); зосередження уваги в рамках регіонального співробітництва на боротьбі з активним та пасивним підкупом, як головним проявом корупції; 2) наявність у договорах положень щодо такої форми участі у вчиненні злочину, як санкціонування, спрямоване на підкуп іноземної посадової особи; наявність положень щодо відповідальності юридичних осіб. 3) наявність дієвого механізму моніторингу виконання положень конвенцій; 4) закріплення положень щодо необхідності відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок акту корупції, та дієвих механізмів захисту прав потерпілих; 5) широкі юрисдикційні положення.
3. Характерними ознаками Міжамериканської конвенції 1996 р., прийнятої в рамках ОАД, є: 1) відсутність обов’язковості щодо реалізації на національному рівні превентивних заходів; 2) рекомендаційний характер юрисдикційних положень; 3) наявність положення щодо кримінальної відповідальності за незаконне збагачення посадової особи, коли вона не може зрозуміло пояснити суттєве збільшення майна, що мало місце під час виконання нею своїх обов’язків; 4) спрямованість на боротьбу з корупцією серед державних службовців, тобто тільки у сфері публічного сектора (приватний сектор у ній не згадується); 5) відсутність положень щодо міжнародного моніторингу її виконання; 6) наявність спеціального механізму моніторингу виконання положень Конвенції.
4. Регіональні та субрегіональні договори у сфері боротьбі з корупцією Африканського континенту мають свої унікальні особливості, що виділяють їх із-поміж інших міжнародних договорів про боротьбу з корупцією, зокрема, поєднання на території континенту двох різних правових систем: романо-германської та англосаксонської. Тому безпосередній вплив на формування правової основи протидії корупції на теренах Африки має Міжамериканська конвенція 1996 р. (положення щодо незаконного збагачення, превентивних заходів, використання термінів «посадова особа», «предмет неправомірної вигоди») та Кримінальна конвенція 1999 р. (хабарництво в приватному секторі, зловживання впливом, легалізація доходів та інші). Суттєвими недоліками цих угод є положення стосовно участі в них лише держав-членів відповідних організацій (окрім Протоколу ЕКОВАС 2001 р.) та можливість внесення застережень щодо положень договорів (окрім Протоколу САДК 2001 р.).
5. Унікальним саме для Конвенції Африканського Союзу 2003 р. є положення про розповсюдження юрисдикції держави-учасниці на акт корупції або злочин, пов’язаний із ним за умов, що злочин, хоча і був вчинений за межами юрисдикції держави-учасниці, проте, на думку відповідної держави, він впливає на її життєві інтереси або завдає шкідливих чи небезпечних наслідків або наслідки такого правопорушення мають вплив на державу-учасницю.
6. Азіатсько-Тихоокеанський регіон є єдиним, який не має свого регіонального договору щодо боротьби з корупцією, проте країни активно використовують та імплементують у своє національне законодавство Конвенцію ООН 2003 р., Конвенцію ООН проти ТНОЗ 2000 р., Конвенцію ОЕСР 1997 р. Водночас, прийнятий під егідою АБР/ОЕСР План дій АБР/ОЕСР щодо боротьби з корупцією для країн Азії та Тихого океану (2001 р.), містить низку загальних принципів і стандартів реформування політики, які зацікавлені уряди регіону зобов’язуються реалізовувати на добровільній основі. Тому в цьому документі відсутні положення щодо криміналізації актів корупції. Недоліком є також відсутність у Плані дій АБР/ОЕСР 2001 р. положення щодо необхідності імплементації у національне законодавство інших форм корупції, окрім хабарництва державних посадових осіб, зокрема хабарництво у приватному секторі, розкрадання майна, зловживання службовим становищем, незаконне збагачення та інші. Важливість Плану, серед іншого, визначається його орієнтуванням не лише на забезпечення прозорості та непідкупності державних службовців, але й забезпечення протидії корупції у приватному секторі та активна участь громадськості у боротьбі з нею.
7. У силу належності до різних правових сімей однакове застосування всіма державами-учасницями норм конвенцій неможливе і потребує універсалізації термінів задля однакового їхнього розуміння та використання у внутрішньому законодавстві та міжнародній співпраці. Тому пропонується внесення змін до понятійного апарату міжнародних договорів шляхом заміни терміна «державна посадова особа» на термін «службова особа», що дає змогу як однакового розуміння всіма державами-учасницями міжнародних конвенцій про боротьбу з корупцією суб’єкта злочину, так і поєднання в одному терміні державного та приватного сектора регулювання.
8. Зважаючи на ту обставину, що в діючих міжнародно-правових актах у сфері боротьби з корупцією відсутнє тлумачення терміна «неправомірна перевага», запропоновано авторське тлумачення терміна, під яким слід розуміти вигоду матеріального (грошові кошти, пільги, послуги, право на майно, дії майнового характеру) та нематеріального (нематеріальні активи) характеру, яку незаконно обіцяють, пропонують, надають або одержують. Ключовим у даному випадку є поєднання матеріальних та нематеріальних благ, які незаконно отримуються.
9. Для міжнародних договорів у сфері протидії корупції є характерним закріплення широкого кола протиправних діянь, пов’язаних із корупцією. Як результат, практично всі склади корупційних злочинів є складними (два і більше безпосередніх об’єкти, дві або більше дій, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину, різні способи учинення злочину або настання різних наслідків). Практично всі корупційні діяння є злочинами з формальним складом, виняток становлять розкрадання майна посадовою особою та зловживання службовим становищем (у будь-якому випадку протиправні дії, що становлять склад відповідного злочину, завдають шкоди, що може полягати у підриві авторитету органів влади, спричиненні матеріальних та моральних збитків державі, суспільству, громадянинові).
10. Чітко окреслене і однозначно трактоване міжнародними актами формулювання способу отримання неправомірної вигоди «особисто або через посередників», як елемента складу злочину, призводить до залишення поза увагою складної або завуальованої форми отримання неправомірної вигоди, коли зовні отримання такої переваги відповідає загально прийнятим нормам правомірної операції. Тому доречно було б, на нашу думку, при визначенні способу отримання неправомірної переваги викласти вже наявне формулювання таким чином: «особисто або через посередників або в інший спосіб», які б охоплювали всі можливі способи вчинення цього злочину в частині визначення «особисто або через посередників», або застосовувати для характеристики цього складу злочину вже наявні норми з Кримінальної конвенції Ради Європи (особисто або опосередковано, хоча воно і не в повній мірі відповідає вимогам сьогодення).
11. Міжнародні договори в сфері боротьби з корупцією, що визначають хабарництво в приватному секторі як склад злочину, залишили поза увагою питання щодо визначення місця і ролі засновника приватного підприємства в даному складі злочину. ЄС закріплює як одну з ознак суб’єкта даного злочину особу, що виконує роботу на користь підприємства. Аналіз терміна «засновник» дозволяє стверджувати, що діяльність останнього необхідно віднести до виконання роботи на користь підприємства, а тому потребує визнання в якості суб’єкта даного складу злочину.
12. Поза увагою багатьох міжнародних договорів про боротьбу з корупцією залишилось питання щодо визначення суб’єкта злочину надання неправомірної вигоди. Винятком стали угоди європейського рівня, в положеннях яких зазначено, що суб’єктом злочину корупції є будь-яка особа. Можливість визнання в якості суб’єкта злочину посадової особи повинно засвідчувати найбільшу суспільну небезпеку через порушення вказаною особою всіх етичних норм та принципів державної служби та відповідно повинно бути додатковою кваліфікуючою ознакою вказаного складу злочину та вимагати більш суворого покарання.
13. Відмінними рисами складів злочинів надання неправомірної переваги є: 1) суб’єкт злочину (будь-яка особа, фізична або юридична особа і лише для сфери дії Протоколу САДК 2001 р. – громадяни держави-учасниці, особи, що мають постійне місце проживання на її території або володіють підприємствами, юридичною адресою реєстрації яких є відповідна територія); 2) мета як складова суб’єктивної сторони злочину ( заохочення до виконання чи невиконання своїх функцій, одержання або збереження комерційної чи іншої неправомірної переваги у зв’язку з веденням міжнародних справ (для Конвенції ООН 2003 р.), заохочення їх до виконання чи невиконання своїх службових обов'язків (для Кримінальної конвенції 1999 р.), отримання або збереження ділової вигоди, а також отримання неналежних переваг при здійсненні міжнародних ділових операцій (для Конвенції ОЕСР 1997 р.); 3) становище особи, стосовно якої вчиняються протиправні дії у формі пропозиції, обіцянки чи дачі неправомірної переваги (особа, яка керує роботою організації приватного сектора або працює на будь-якій посаді, у такій організації – для хабарництва у приватному секторі); 4) наявність безпосереднього зв’язку між діями особи та її службовою діяльністю.
14. Визначення незаконного збагачення, запропоноване міжнародними актами, не є досконалим і потребує доповнень і змін, зокрема: а) потребує розширення коло суб’єктів відповідальності за незаконне збагачення; б) застосування для характеристики предмета злочину терміна «майно», тобто будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені в речах або в правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них.
15. Найбільш повномасштабно до питання протидії розкраданню, привласненню та іншому нецільовому використанню майна підійшла Конвенція ООН 2003 р., яка не тільки максимально широко визначила форми протиправних посягань (розкрадання, привласнення та інше нецільове використання), але й охопила питання розкрадання майна у приватному секторі. На жаль, найбільш вузьке розуміння проблеми протизаконного поводження з майном ми можемо побачити в актах у сфері боротьби з корупцією Африканського регіону, які оперують лише однією формою – нецільовим використанням майна. При цьому в тексті документів чітко зазначено, що є саме нецільовим використанням. Зазначена позиція призводить до нехтування проблемою привласнення та розкрадання майна.
16. Серед положень міжнародних договорів як універсального (Конвенція ООН 2003 р.), так і регіонального (Конвенція РЄ про відмивання та тероризм 2005 р., Протокол ЕКОВАС 2001 р., Директива ЄС щодо відмивання коштів 2005 р.) рівнів щодо протидії відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом, чільне місце посідають діяння, що передбачають у якості кримінально караних участь, причетність або вступ у змову з метою вчинення будь-якого зі злочинів, пов’язаних із легалізацією коштів, замах на його вчинення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або надання порад під час його вчинення. Проте, аналізуючи структуру об’єктивної сторони складу злочину, доходимо висновку, що співвиконавство, пособництво, підбурювання не є елементами об’єктивної сторони складу злочину – вони є формою співучасті суб’єктів злочину у вчиненні відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом. У свою чергу, готування та замах на вчинення протиправних діянь, передбачених пп. 1, 2 п.1, пп 1. п.2 ч.1 ст.23 Конвенції ООН 2003 р. може створювати самостійний склад злочину. Тому ми вважаємо за доцільне внести зміни до ст. 23 Конвенції ООН 2003 р. та інших міжнародних договорів, що містять аналогічні положення шляхом визнання в якості протиправних діянь пп2. п.2 ч.1 ст.23 Конвенції ООН лише участь, причетність або вступ у зговір із метою вчинення будь-якого зі злочинів, визначених цією статтею, а також замах на його вчинення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Corruption Perceptions Index 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cpi.transparency.org/cpi2013/results/.
2. Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей // Організація економічного співробітництва і Розвитку. Мережа боротьби проти корупції для країн Східної Європи і Центральної Азії. – ОЕСР. – 2007р. – 131 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oecd.org/corruption/acn/39972270.pdf.
3. Конвенція ООН проти корупції: правовий базис запобігання та протидії корупції в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.minjust.gov.ua/21048.
4. Попередження злочинності та кримінальне правосуддя у контексті розвитку: реалізації та перспективи міжнародного співробітництва. Практичні заходи боротьби з корупцією/ Заходи від 07.09.1990. станом на 26 березня 2007 року // Міжнародні організації та союзи / Законы Украины. Информационно-правовой портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.uazakon.com/document/tpart17/isx17483.htm
5. Участь України в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії корупції // офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://castle.minjust.gov.ua/0/35749.
6. United Nations Convention against Corruption Signature and Ratification Status as of 2 April 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://treaties.un.org/pages/viewdetails.aspx?src=ind&mtdsg_no=xviii-14&chapter=18&lang=en.
7. United Nations Convention against Corruption (UNCAC) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/uncac.
8. Конвенция Організації Об’єднаних Націй проти корупції, затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № A/RES/58/4 від 31 жовтня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 49 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_c16/page.
9. Супрун О. Здійснення Конвенції Організації Об’єднаних націй проти корупції [Текст] / О. Супрун // Ліга. Блоги. – 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://blog.liga.net/user/asuprun/article/8863.aspx.
10. Здійснення Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції – оцінка громадянського суспільства // Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. – К.: ФОП Москаленко О.М., 2011. – 68 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.lib-krm.org/photos/2011_12_Zdiysnen_Konven_UN_Anticorruption_WEB_final.pd.
11. UNODC's Action against Corruption and Economic Crime [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.unodc.org/unodc/en/corruption/index.html?ref=menuside.
12. United Nations Convention against Corruption – № A/RES/58/4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/convention-highlights.html#Asset_recovery.
13. UNCAC Review Mechanism [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uncaccoalition.org/en/uncac-review/uncac-review-mechanism
14. United Nations Convention against Transnational Organized Crimes (with protocols), New York, 15 November 2000 // Audiovisual Library Of International Law [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://legal.un.org/avl/ha/unctoc/unctoc.html.
15. Signatories to the United Nations Convention against Transnational Crime and its Protocols [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CTOC/signatures.html.
16. Status United Nations Convention against Transnational Organized Crime [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XVIII-12&chapter=18&lang=en.
17. UN Convention against Organized Crime and the protocols there to [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.auswaertigesamt.de/EN/Aussenpolitik/Friedenspolitik/VereinteNationen/Schwerpunkte/OKriminalitaet_node.html.
18. The United Nations Convention against Transnational Organized Crime and the protocols there to // United Nations Office on Drugs and Crime, United Nations. – New York, 2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.unodc.org/documents/treaties/UNTOC/Publications/TOC%20Convention/TOCebook-e.pdf.
19. The United Nations Convention against Transnational Organized Crime and its Protocols // United Nations Crime and Drug Conventions, 19 November 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.wunrn.com/reference/pdf/crime_cicp_convention.pdf.
20. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей на 62-м пленарном заседании, 15 ноября 2000 года - № A/RES/55/25 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unodc.org/pdf/crime/a_res_55/res5525r.pdf.
21. UN Convention against Transnational Organized Crime [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/untoc.
22. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності A/RES/58/4, 15 листопада 2000 року // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_789/page2.
23. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії / В. Г.Буткевич., В.В.Мицик, В. В.Задорожній. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
24. Шалінська, І.В. Акти «м'якого права»: поняття та значення у міжнародному правопорядку / І.В. Шалінська // Соціологія права. — 2011. — № 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39605
25. United Nations Declaration against Corruption and Bribery in International Commercial Transactions, 16 December 1996 - A/RES/51/191 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/documents/ga/res/51/a51r191.htm.
26. Inernational Initiatives // The International & Regional Environment [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.pmg.org.za/docs/2003/appendices/INTREG.htm.
27. United Nations Declaration against Corruption and Bribery in International Commercial Transactions: resolution A/RES/51/191 adopted by the General Assembly, 23 November 2013, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.refworld.org/docid/5290addf4.html.
28. Travaux Pre`paratoires of the negotiations for the elaboration of the United Nations Convention against Corruption // United Nations Office on Drugs and Crime, United Nations. - New York. - 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://persmin.gov.in/DOPT/EOI_Revised/Travaux_Preparatoires.pdf.
29. Збірник нормативно-правових документів із питань запобігання та протидії корупції в Україні. Довідкове видання / Укладач Пастухова О.В. – Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». – Х.: 2012. – 134 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vodolaga.org/2012/Korupcia/Zbirnyk_Int_corruption.pdf.
30. Convention on Combating Bribery of Foreign Public Officials in International Business Transactions and Related Documents // OECD. - 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oecd.org/daf/anti-bribery/ConvCombatBribery_ENG.pdf.
31. Economic Co-operation and Development（OECD) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.iaaca.org/AntiCorruptionAuthorities/ByInternationalOrganizations/InterGovernmentalOrganization/201202/t20120215_805456.shtml.
32. Recommendation of the Council for Further Combating Bribery of Foreign Public Officials in International Business Transactions 26 November 2009 – C(2009)159/REV1/FINAL Amended on 18 February 2010 – C(2010)19 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://webnet.oecd.org/OECDACTS/Instruments/ShowInstrumentView.aspx?InstrumentID=258&InstrumentPID=258&Lang=en&Book=.
33. Гарбазей Д.О. Попередження хабарництва в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку [Текст] / Д. О. Гарбазей // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф-ціїї, м. Львів, 25-26 липня 2014 р. – Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2014. – С. 99-102.
34. Recommendation of the Council on Enhancing Integrity in Public Procurement, 16 October 2008 – C(2008)105 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://acts.oecd.org/Instruments/ShowInstrumentView.aspx?InstrumentID=131&InstrumentPID=127&Lang=en&Book=.
35. Recommendation endorsed by the Development Assistance Committee at its High Level Meeting, 6-7 may 1996 - DCD/DAC(96)11/FINAL // Anti-corruption Proposals for Bilateral Aid Procurement [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oecd.org/development/governance-development/28321276.pdf .
36. Recommendation of the Council on Bribery and Officially Supported Export Credits, 14 December 2006 – C(2006)163 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://acts.oecd.org/Instruments/ShowInstrumentView.aspx?InstrumentID=201&InstrumentPID=197&Lang=en&Book=.
37. Compendium of International Legal Instruments on Corruption. Second edition // United Nations. – New York, 2005. – 269 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unodc.org/documents/corruption/publications_compendium_e.pdf.
38. La Pietra Recommendations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.transparency.org/content/download/2544/14788/file/la pietra.doc.
39. Summary Overview OECD Convention on Combating Bribery of Foreign Public Officials in International Business Transactions [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.transparency.org/content/download/2558/14830/file/OECD Summary.doc.
40. OECD Convention - OECD Working Group on Bribery [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/advocacy/monitoring/monitoring_mechanisms/oecd_convention#sthash.ATvb8dxs.dpuf .
41. Final Declaration of the Second Summit of Heads of State and Government of the Council of Europe. – Strasbourg, 10-11 October 1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=593437.
42. Action Plan of the Second Summit of Heads of State and Government of the Council of Europe. – Strasbourg, 10 and 11 October 1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.cvce.eu/obj/action_plan_of_the_council_of_europe_s_second_summit_strasbourg_10_and_11_october_1997-en-1bd6ded8-fb8b-4403-8483-a35cc9205f6d.html.
43. Explanatory Report to Criminal Law Convention on Corruption (ETS No. 173) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://conventions.coe.int/Treaty/en/Reports/Html/173.htm.
44. The Twenty Guiding Principles for the Fight Against Corruption adopted by the Committee of Ministers on 6 November 1997 at the 101st session of the Committee of Ministers [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=593789
45. А list of signatories and ratifications of the Criminal Law Convention / Status as of: 10/6/2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ChercheSig.asp?NT=173&CM=&DF=&CL=ENG.
46. Civil Law Convention on Corruption, 1999 // Asset Recovery Knowledge Centre [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.assetrecovery.org/kc/node/9d66c80e-a342-11dc-bf1b-335d0754ba85.1.
47. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS No. 174) від 04 листопада 1999 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 9. – стор. 252 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_102.
48. Конвенция Совета Европы об уголовной ответственности за коррупцию [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archiv.council.gov.ru/files/journalsf/item/20110603131311.000000.pdf.
49. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS No. 173) від 27 січня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 47 (47-48). – стор. 2028 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_101.
50. List of declarations made with respect to treaty No. 173 Criminal Law Convention on Corruption / Status as of: 10/6/2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeDeclarations.asp?NT=173&CM=&DF=&CL=ENG&VL=1.
51. Explanatory Report to Additional Protocol to the Criminal Law Convention on Corruption (ETS No. 191) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.conventions.coe.int/Treaty/en/Reports/Html/191.htm.
52. Council of Europe Criminal Law Convention and Protocol on Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/coe_criminal_law.
53. Mexico and the Parliamentary Assembly [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coe.int/en/web/portal/mexico.
54. GRECO: Members and Observers / Situation at: 03/06/14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/greco/general/members_en.asp.
55. Конвенция Совета Европы о гражданско-правовой ответственности за коррупцию // Международные механизмы противодействия коррупции: информационно-аналитический обзор Аппарата Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации / За общ. ред. Н.В. Ильиной. – М., 2010. – 63 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://council.gov.ru/media/files/41d44f2442aa29d8a5dd.pdf.
56. What is GRECO? // Group of States against corruption (GRECO) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/greco/general/3.%20What%20is%20GRECO_en.asp.
57. How does GRECO work? // Group of States against corruption (GRECO) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/greco/general/4.%20How%20does%20GRECO%20work_en.asp.
58. Group of States against Corruption (GRECO) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/advocacy/monitoring/monitoring_mechanisms/greco_monitoring.
59. Explanatory Report Civil Law Convention on Corruption (ETS No. 174) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Reports/Html/174.htm.
60. List of signatories and ratifications of the Civil Law Convention [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ChercheSig.asp?NT=174&CM=&DF=&CL=ENG.
61. Peter Csonka CIVIL LAW AND CORRUPTION / Peter Csonka // The 9th International Anti-Corruption Conference (ІАСС) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://9iacc.org/papers/day3/ws1/d3ws1_pcsonka.html.
62. Explanatory Report Civil Law Convention on Corruption (ETS No. 174) // The Council of Europe. – 16 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ethicintelligence.com/wpcontent/uploads/11_explanatory_report_civil_law.pdf.
63. Швец Е.В. Некоторые аспекты международно-правового сотрудничества государств – членов Совета Европы в области борьбы с коррупцией / Е.В. Швец // Журнал российского права. – 2000. – № 7. –С. 18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lawmix.ru/comm/6795.
64. Сибгатуллина Л. И. Конвенция о гражданско-правовой ответственности за коррупцию: некоторые правовые аспекты / Л. И. Сибгатуллина // Вестник ТИСБИ. – 2008. – № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1307038.
65. Summary Overview Council of Europe Civil Law Convention on Corruption (CoE Civil Convention) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/coe_civil_law .
66. Hans G. Nilsson The Development of a European Union Policy Against Corruption / Hans G. Nilsson // 8th International Anti-Corruption Conference [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.8iacc.org/papers/nilsson.html.
67. Convention drawn up on the basis of Article K.3 (2) (c) of the Treaty on European Union on the fight against corruption involving officials of the European Communities or officials of Member States of the European Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:41997A0625
68. EU Anti-Corruption Conventions // BUSINESS ANTI-CORRUPTION PORTAL [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.business-anti-corruption.com/about/about-corruption/eu-anti-corruption-conventions.aspx.
69. Matthew S. Queler, Foreign Corrupt Practices Act / Matthew S. Queler, Wendy Wu, Bettina Chin // Proskauer on International Litigation and Arbitration Managing, Resolving, and Avoiding Cross-Border Business or Regulatory Disputes [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.proskauerguide.com/law_topics/27/III/:pf_printable.
70. Convention drawn up on the basis of Article K.3 (2) (c) of the Treaty on European Union on the fight against corruption involving officials of the European Communities or officials of Member States of the European Union (С 195) // Official Journal of the European Communities, 25.06.97 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://db.eurocrim.org/db/en/doc/310.pdf.
71. Convention against corruption involving officials [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://europa.eu/legislation_summaries/fight_against_fraud/fight_against_corruption/l33027_en.htm.
72. Council Framework Decision 2002/584/JHA of 13 June 2002 on the European arrest warrant and the surrender procedures between member states, (OJ L 190 of 18.07.2002) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32002F0584:EN:HTML.
73. Commission steps up efforts to forge a comprehensive anti-corruption policy at EU level, 6 June 2011 - MEMO/11/376 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/press-release_MEMO-11-376_en.htm?locale=en.
74. Commission fights corruption: a stronger commitment for greater results (IP/11/678) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://europa.eu/rapid/press-release_IP-11-678_en.htm?locale=en.
75. Jan Wouters The Fight Against Corruption in International Law / Jan Wouters, Cedric Ryngaert, Ann Sofie // Working Paper No. 94 – July 2012 Cloots [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ghum.kuleuven.be/ggs/publications/working_papers/new_series/wp91-100/wp94-jwouters-cryngaert-acloots.pdf.
76. A New Package of Measures for Greater Commitment and Better Results // Fighting Corruption in the EU [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.datev.com/portal/ShowPage.do?pid=dpicom&nid=123690.
77. EU Anti-Corruption Report, 3 February 2014, – COM(2014) 38 final [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/dgs/home-affairs/e-library/documents/policies/organized-crime-and-human-trafficking/corruption/docs/acr_2014_en.pdf.
78. Commission unveils first EU Anti-Corruption Report, 3 February 2014, Brussels [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/press-release_IP-14-86_en.htm.
79. Cecilia Malmström Commission unveils first EU Anti-Corruption Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/press-release_SPEECH-14-89_en.htm.
80. Council Framework Decision 2003/568/JHA of 22 July 2003 on combating corruption in the private sector // Official Journal L 192, 31/07/2003/ – p. 0054 – 0056 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32003F0568:EN:HTML.
81. Corruption in the private sector: framework decision [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/other/l33201_en.htm.
82. Joint Action 98/742/JHA of 22 December 1998 adopted by the Council on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union, on corruption in the private sector Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://europa.eu/legislation_summaries/other/l33074_en.htm.
83. Гарбазей Д.О. Рамкове рішення ЄС «Про боротьбу з корупцією в приватному секторі» [Текст] / Д. О. Гарбазей // Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф-ціїї, м. Донецьк, 5-6 грудня 2014 р. – Харків: Східноукраїнська наукова юридична організація, 2014. – С. 120-122.
84. Report From The Commission To The European Parliament And The Council based on Article 9 of Council Framework Decision 2003/568/JHA of 22 July 2003 on combating corruption in the private sector (COM(2011) 309 final), 6.6.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/dgs/home-affairs/what-we-do/policies/organized-crime-and-human-trafficking/corruption/docs/report_corruption_private_sector_en.pdf.
85. Combating corruption in the private sector [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/fight_against_fraud/fight_against_corruption/l33308_en.htm.
86. European Scrutiny Committee – Thirty-Eighth Report. Documents considered by the Committee on 19 July 2011, including the following recommendations for debate: EU enlargement: Croatia [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.publications.parliament.uk/pa/cm201012/cmselect/cmeuleg/428-xxxiv/42812.htm.
87. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / за ред. Б.В. Романюка, М.І. Камлика. – К.: Школяр, 1999. – 480 с.
88. Гарбазей Д. О. Правова регламентації протидії корупції Міжамериканською конвенцією проти корупції [Текст] / Д. О. Гарбазей // Порівняльно-аналітичне право. Електронне наукове фахове видання. – 2013. – Вип. 2. – Ужгород : Ужгород. нац. ун-т, 2013. – С. 366-368;
89. Інформаційна довідка щодо держав, які підписали та ратифікували Міжамериканську конвенцію проти корупції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oas.org/juridico/english/Sigs/b-58.html.
90. Межамериканская конвенция против коррупции [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.council.gov.ru/files/journalsf/20110603131532.000000.pdf. (90).
91. Богуш Г.И. Коррупция и международное сотрудничество в борьбе с ней: дис. на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. – Москва, 2004.
92. Віденська конвенція про право міжнародних договорів // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. – Ст.343. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_118
93. Міжамериканська конвенція проти корупції, прийнята на третій пленарній сесії держав-членів Організації Американських Держав № В-58, Каракас, Венесуела, 29 березня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_089.
94. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
95. Гарбазей Д. О. Незаконне збагачення: міжнародно-правовий аспект [Текст] / Д. О. Гарбазей // Науковий вісник Міжнарод. гуманіт. ун-ту. Зб. наук. праць. Вип. 6-1 том 2. – Одеса : Міжнар. гуманіт. ун-т, 2013. – С. 212-217.
96. Механизм Follow-Up по осуществлению Межамериканской конвенции против коррупции (MESICIC) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oas.org/juridico/english/mesicic_intro_en.htm.
97. Follow-Up On The Inter-American Convention Against Corruption And On The Inter-American Program For Cooperation In The Fight Against Corruption. Adopted at the fourth plenary session, held on June 8, 2010 (AG/RES. 2576 (XL-O/10) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oas.org/juridico/english/agres_2516.pdf.
98. Peter W. Schroth The African Union Convention on Preventing and Combating Corruption / Peter W. Schroth // Journal of African Law. Volume 49. Issue 01. – April 2005. – p. 24-38 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.researchgate.net/publication/231857671_The_African_Union_Convention_on_Preventing_and_Combating_Corruption.
99. African Union Convention on Preventing and Combating Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.au.int/en/sites/default/files/AFRICAN_UNION_CONVENTION_PREVENTING_COMBATING_CORRUPTION.pdf
100. List of Countries Which Have Signed, Ratified/Acceded to the African Union Convention on Preventing and Combating Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.africaunion.org/root/AU/Documents/Treaties/List/African%20Convention%20on%20Combating%20Corruption.pdf.
101. Regional Anti-Corruption Programme for Africa (2011 – 2016) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.uneca.org/sites/default/files/publications/combating-corruption-improving-governance-in-africa-2011-2016.pdf.
102. Afican Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iaaca.org/AntiCorruptionAuthorities/ByInternationalOrganizations/InterGovernmentalOrganization/201202/t20120215_805451.shtml.
103. The African Union Convention on Preventing and Combating Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/au_convention.
104. Осуществление главы III (Криминализация и правоохранительная деятельность) Конвенции Организации Объединенных Наций против коррупции на региональном уровне (CAC/COSP/IRG/2013/1) // Доклад Группы осуществления Конвенции ООН против коррупции Конференции государств-учасниц Конвенции ООН против коррупции. – Вена, 27-31 мая 2013 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/WorkingGroups/ImplementationReviewGroup/27-31May2013/V1381713r.pdf.
105. The African Union Convention on Corruption and NEPAD’S African Peer Review Mechanism // 6th Global Forum on Reinventing Government Towards Participatory and Transparent Governance. – Seoul, Republic of Korea, 24-27 May 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.auanticorruption.org/uploads/unpan021256.pdf.
106. Colin Nicholls QS Corruption And Misuse Of Pablic Office / Colin Nicholls QS, Nim Daniel, Alan Bacarese, John Hatchard // Second Edition. Oxford University Press. – 29 sept. 2011. – 861 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://books.google.com.ua/books?id=MoYNfjdEy7kC&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false.
107. Akere T. Muna Understanding the African Union Convention on Preventing and Combating Corruption and Related Offences [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.auanticorruption.org/uploads/Transparency_International_2005.pdf.
108. Dr. Alireza Deihim The United Nations Convention Against Corruption and African Union Convention on Preventing and Combating Corruption: An Overview / Alireza Deihim // A paper presented at the IV Global Forum on Fighting Corruption. – Brasilia, Brazil, June 7-10 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.cgu.gov.br/ivforumglobal/pdf/alirezadeihimpaper.pdf.
109. Southern African Development Community (SADC) Protocol against Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/sadc_protocol.
110. Phil Matsheza SADC Protocol against Corruption: Making It Work / Phil Matsheza // Africa Workshop. - Prague, The Czech Republic, 9th October 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://iacconference.org/documents/10th_iacc_workshop_SADC_Protocol_against_Corruption.pdf.
111. Progress on Signature and Ratification of Anti-Corruption Instruments by SADC Member States: Who is lagging Behind among SADC Member States? Researched by Obert Chinhamo and Alouis Munyaradzi Chaumba [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://actsouthernafrica.files.wordpress.com/2012/08/24-august-2012-progress-report-on-the-status-of-signature-and-ratification-of-anti-corruption-treaties-by-sadc-member-states.pdf.
112. SADC Protocol against corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.sadc.int/files/7913/5292/8361/Protocol_Against_Corruption2001.pdf.
113. Corruption & Anti-Corruption in Southern Africa // Analysis based on the results of the Regional Seminar on Anti- Corruption Investigating Strategies with particular regard to Drug Control for the SADC Member States / Edited by Ugljesa Zvekic. – 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.unodc.org/pdf/southafrica/southafrica_corruption.pdf.
114. Corruption and the law in South Africa - part one // Сorruption watch. – Tuesday, 26/11/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.corruptionwatch.org.za/content/corruption-and-law-south-africa-part-one.
115. Indira Carr. Corruption, the Southern African Development Community Anti-corruption Protocol and the principal-agent-client model / Indira Carr // International Journal of Law in Context, 5,2 Cambridge University Press. – 2009. – p. 147–177 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://epubs.surrey.ac.uk/2717/1/carr02.pdf.
116. Christof Hartmann Governance Transfer by the Economic Community of West African States (ECOWAS) / Christof Hartmann // A B2 Case Study Report, SFB-Governance Working Paper Series. - № 47. - Berlin: Collaborative Research Center (SFB) 700. – December 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sfb-governance.de/publikationen/sfbgov_wp/wp47/WP47_Hartmann.pdf?1393203517.
117. Economic Community of West African States Protocol on the Fight against Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unterm.un.org/DGAACS/unterm.nsf/8fa942046ff7601c85256983007ca4d8/746ea90d45298c3d85257a6700726ea2?OpenDocument.
118. Гарбазей Д.О. Особливості попередження корупції в рамках Протоколу про боротьбу з корупцією Економічного Співтовариства Західноафриканських Держав [Текст] / Д. О. Гарбазей // Правова реформа та забезпечення демократизаційних процесів і національної безпеки в Україні: матеріали всеукр. наук.-практ. конф-ціїї, м. Одеса, 12-13 грудня 2014 р. – Одеса: Міжнар. гуманіт. ун-т, 2014. – С. 101-104.
119. Economic Community of West African States Protocol on the Fight against Corruption [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.afrimap.org/english/images/treaty/ECOWAS_Protocol_on_Corruption.pdf.
120. Mathias Hounkpe Dayo Olaide Can we revive the fight against corruption in West Africa? - DAKAR, SENEGAL. – December 9, 2012 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osiwa.org/en/portal/newsroom/430/Can-we-revive-the-fight-against-corruption-in-West-Africa.htm.
121. Tagbo G. Agbazue Report on benchmarking Anti-Corruption Initiatives in Africa [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.baacafrica.org/m/files/fs/aicc_anticorruption_report_en.pdf.
122. Assessing the Efficiency and Impact of National Anti-Corruption Institutions in Africa // Governance and Public Administration Division. December. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.uneca.org/sites/default/files/publications/anti-corruprion_document.pdf.
123. 1st regional Anti-Corruption Conference for Asia and the Pacific [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org/site/adboecdanti-corruptioninitiative/regionalseminars/1stregionalanti-corruptionconferenceforasiaandthepacific.htm.
124. 2nd regional Anti-Corruption Conference for Asia and the Pacific [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org/site/adboecdanti-corruptioninitiative/regionalseminars/2ndregionalanti-corruptionconferenceforasiaandthepacific.htm.
125. 3rd regional Anti-Corruption Conference for Asia and the Pacific [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org/site/adboecdanti-corruptioninitiative/regionalseminars/3rdregionalanti-corruptionconferenceforasiaandthepacific.htm.
126. Anti-Corruption Action Plan for Asia and the Pacific [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oecd.org/site/adboecdanti-corruptioninitiative/anti-corruptionactionplanforasiaandthepacific.htm.
127. План действий по борьбе с коррупцией для стран Азии и Океании // Антикоррупционная инициатива для стран Азиатско-тихоокеанского региона AДБ/ОECР [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.oecd.org/site/adboecdanti-corruptioninitiative/meetingsandconferences/35111513.pdf.
128. Member countries and economies [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org/site/adboecdanticorruptioninitiative/theinitiativesmembercountriesandeconomies.htm.
129. Гарбазей Д.О. Протидія корупції в рамках Азіатсько-Тихоокеанського регіону [Текст] / Д. О. Гарбазей // Сучасне правотворення: питання теорії та практики: матеріали міжнар. наук.-практ. конф-ціїї, м. Дніпропетровськ, 1-2 серпня 2014 р. – Дніпропетровськ: Громадська організація «Правовий світ», 2014. – С. 101-104.
130. The ADB/OECD Anti-Corruption Action Plan for Asia-Pacific [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instrume