Каталог / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Международное право; Европейское право
скачать файл:
- Название:
- Іващенко Олена Русланівна. Міжнародне право у національному правопорядку європейських держав та застосування міжнародного права національними судами
- Альтернативное название:
- Иващенко Елена Руслановна. Международное право в национальном правопорядка европейских государств и применения международного права национальными судами
- ВУЗ:
- КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
- Краткое описание:
- Іващенко Олена Русланівна. Міжнародне право у національному правопорядку європейських держав та застосування міжнародного права національними судами.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.11, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2014.- 210 с.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ІВАЩЕНКО Олена Русланівна
УДК 341.49
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО У НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРАВОПОРЯДКУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ ТА ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НАЦІОНАЛЬНИМИ СУДАМИ
Спеціальність: 12.00.11 – міжнародне право
дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник
МИЦИК Всеволод Всеволодович
доктор юридичних наук, професор
КИЇВ – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ……................…………………………………………………………13
1.1. Теоретичні та практичні проблеми взаємодії міжнародного та національного права………....………………………………………………....13
1.2. Теоретико-правові засади впливу міжнародного права на правову систему держави…………….....…………………………………….…………27
1.3. Міжнародне право у національному правопорядку та судах країн континентального та загального права (порівняльний аналіз на прикладі Італії, Королівства Нідерландів, Російської Федерації, Чехії та Великої Британії)………..……………………………………………………………….49
Висновки до розділу 1…………………………………………………………66
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ СУДІВ….....…………….......……………..69
2.1. Роль національного суду у процесі внутрішньодержавної реалізації норм міжнародного права………………………………………………….…..69
2.2. Особливості застосування джерел міжнародного права в національній судовій практиці…………………………….………………………………….77
2.3. Юридична техніка застосування норм міжнародного права в рішеннях національних судів ……………………….…………………………………....93
Висновки до розділу 2………………………………...………………………106
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ТА СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ….......................109
3.1. Нормативно-правовий аналіз законодавства України щодо взаємодії міжнародного та національного права……………………………………....109
3.2. Принципи і норми міжнародного права в практиці Конституційного Суду України…………………………………………………………….........134
3.3. Міжнародне право в рішеннях судів загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України…………………………………………………...151
Висновки до розділу 3………………………………………………………...177
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………....180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...187
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проблема ефективної реалізації положень норм міжнародного права у національних правопорядках держав завжди була у центрі уваги юридичної науки та практики. В умовах зростання взаємозалежності держав та нагальної необхідності вирішення життєво важливих проблем світового співтовариства її актуальність зумовлюється необхідністю вироблення виважених внутрішньодержавних нормативних та інституційних механізмів узгодження та взаємодії міжнародного та національного права. Новою тенденцією в цьому складному процесі є зростання та зміцнення ролі національних судових установ, які, реалізуючи функцію правозастосування, покликані забезпечувати належний захист національних і міжнародних цінностей, підвищувати їх реальне значення для держав і людей.
У той же час, доводиться констатувати, що сьогодні ні міжнародна, ні національні правові системи в достатній мірі не готові до нової ролі національних судів у цій царині. Частіш за все відсутня відповідна нормативна основа застосування міжнародних норм національними судами. Не завжди готові до діяльності в нових умовах і кадри юстиції (судді, прокурори, адвокати). За умов такої неоднозначності дослідження теоретичних та практичних аспектів застосування норм міжнародного права національними судовими органами набуває неабиякої актуальності і обумовлюється необхідністю гармонізації законодавства в межах європейського правового простору з метою ефективного виконання міжнародних зобов’язань держав.
Особливого значення тема дослідження набуває також для України, яка, будучи учасницею численних багатосторонніх міжнародних конвенцій і впливових міжнародних організацій, прагне більш повного та активного входження у світове співтовариство, подальшої інтеграції у європейські структури.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена також недостатнім рівнем вивчення запропонованої теми, відсутністю монографічних досліджень, присвячених аналізу ролі національних судових установ в функціонуванні міжнародного права в національних правопорядках держав, питанням юридичної значимості норм міжнародного права для національних судів, їх компетенції та специфіці розглядати справи з використанням норм міжнародного права. Так, у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці більшість праць присвячені загальним питанням співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Наукові праці авторитетних дослідників цього питання Буроменського В.М., Буткевича В.Г., Василенка В.А., Волошина Ю.О., Гавердовського А.С., Денисова В.Н., Євінтова В.І., Ігнатенка Г.В., Левіна Д.Б., Лукашука І.І., Мицика В.В., Мюллерсона Р.А., Осьмініна Б.І., Терлецького Д.С., Тимченка Л.Д., Тункіна Г.І, Усенка Є.Т., Черніченка С.В., Шевчука С.В. та інших склали теоретичну базу дисертаційного дослідження. Окремі аспекти функціонування міжнародного права в діяльності національних судових установ в певних державах висвітлені в роботах українських та російських учених Ахтирської Н.М., Буроменського В.М., Буткевича В.Г., Зимненко Б.Л., Тузмухамедова Б.Р. та інших, західних науковців Д. Анцелотті, Я. Броунлі, А.Р. Дженінгса, , П.М. Дюпоі, А. Кассезе, Г. Кельзена, Я. Кербрат, Г. Лаутерпахта, Г. Шермерса, Малкольма Н. Шоу, Дж. Фіцморіса та інших.
Видається доцільним продовжити вітчизняні дослідження взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права аналізом визначення місця і ролі національних судових органів у внутрішньодержавному механізмі реалізації норм міжнародного права.
Нормативну основу дисертаційного дослідження становлять положення конституційного і поточного національного та іноземного законодавства, міжнародних договорів. Аналізуються судова практика – рішення і узагальнення судових органів європейських держав.
Зазначені вище чинники обумовили актуальність та важливість теми дослідження з теоретичної та практичної точок зору.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми «Правові засади співпраці України з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і практика», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» №11БФ048-01.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз сучасних концепцій взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права в національних правопорядках європейських держав та їх вплив на визначення ролі та діяльність національних судових установ в процесі застосування норм міжнародного права. Для досягнення мети поставлено такі завдання:
узагальнити теоретичні та практичні проблеми взаємодії міжнародного та національного права з урахуванням історичних аспектів становлення та сучасного стану розвитку концепцій їх співвідношення;
визначити теоретико-правові засади впливу міжнародного права на становлення правових систем держав та проаналізувати основні форми і методи такого впливу;
проаналізувати і порівняти конституційні особливості дії міжнародного права у національних правопорядках та судовій практиці європейських держав континентального та загального права;
визначити роль національних судів в процесі внутрішньодержавної реалізації норм міжнародного права;
дослідити особливості застосування джерел міжнародного права в національній судовій практиці;
проаналізувати правила міжнародної юриспруденції, які застосовують судді в процесі судового застосування норм міжнародного права;
здійснити нормативно-правовий аналіз законодавства України щодо взаємодії міжнародного та національного права;
дослідити та проаналізувати судову практику Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України щодо застосування норм міжнародного права.
Об'єктом дослідження є комплекс правовідносин, що виникають у сфері взаємодії міжнародного та національного права європейських країн та застосування норм міжнародного права в їхньому національному судочинстві.
Предметом дисертаційного дослідження є сукупність теоретичних та практичних питань щодо особливостей процесу взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права в правових системах європейських держав та застосування норм міжнародного права національними судами.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступають загальнонаукові та спеціально-правові методи дослідження, що використовуються в науці міжнародного права. З числа загальнонаукових методів дослідження застосовувались філософський, діалектичний, синергетичний, індукції та дедукції, аналізу і синтезу, типологізації, формалізації, аналогії, матеріалістичні та емпіричні методи наукового пізнання. Серед спеціально-правових методів використовувались історичний метод для дослідження становлення та розвитку наукової думки щодо співвідношення міжнародного та національного права; порівняльно-правовий метод, за допомогою якого визначались особливості реалізації і застосування норм міжнародного права в конституційній та судовій практиці європейських держав; метод системного аналізу, застосування якого мало на меті з’ясування місця і ролі національних судових установ в процесі застосування норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері; метод комплексного аналізу допоміг визначити особливості застосування національними судами окремих видів джерел міжнародного права; формально-логічний метод вживався з метою вироблення однотипного підходу до положень конституційних актів та судових рішень щодо статусу і застосування норм міжнародного права в національних правопорядках європейських держав.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що ця дисертація є одним з перших у вітчизняній науці комплексних досліджень проблеми співвідношення і взаємодії міжнародного права та внутрішньодержавного законодавства держав у світлі її впливу на застосування національними судовими установами положень норм міжнародного права для їхньої ефективної реалізації у національних правових системах на прикладі європейських країн.
За результатами проведеного дослідження сформульовано наступні положення та висновки, які містять елементи наукової новизни та виносяться на захист як особистий внесок дисертанта:
Вперше:
обґрунтовано прямий, безпосередній, правовий зв'язок впливу внутрішньодержавної регламентації співвідношення міжнародного та національного права на застосування норм міжнародного права національними судовими установами;
виявлено, що національний суд після необхідних внутрішньодержавних імплементаційних заходів може в межах своєї компетенції застосовувати міжнародно-правові норми до конкретних суб’єктів і обставин, що знаходить своє матеріальне втілення в судових рішеннях;
встановлено, що національні суди уповноважені використовувати у своїй діяльності такі джерела міжнародного права, статус і дія яких законодавчо визнана їх державою. Переважна ж більшість країн у своєму законодавстві, попри існуючі для них міжнародно-правові зобов’язання, що породжують всі джерела міжнародного права, регулюють дію лише одного з них – міжнародного договору;
доведено, що роль національних судових органів в процесі інституційного забезпечення реалізації норм міжнародного права є основоположною, оскільки саме вони наділені функцією правозастосування;
систематизовано принципи внутрішньодержавного спеціального тлумачення норм міжнародного права, серед яких: принцип доброзичливого ставлення до міжнародного права, принцип об’єктивної системи цінностей, принцип порівняльної аналогії, колізійний принцип;
виявлено, що норми міжнародного права застосовуються національним судом як в процесі розгляду справи, так і її вирішення. В залежності від цього таке застосування може виявлятися безпосередньо у тексті судового рішення або слугувати загальною правовою основою для формування судової позиції у справі;
Дістали подальшого розвитку:
аналіз положень конституційного законодавства та судової практики європейських країн з системами континентального та загального права, в процесі чого було встановлено загальну сталу тенденцію визнання незаперечного впливу міжнародного права на їх правові системи та усвідомлення ними необхідності побудови ефективних внутрішньодержавних механізмів узгодження міжнародного та національного права;
обґрунтування положення про те, що розмаїття поглядів щодо співвідношення норм міжнародного та національного права України демонструє недостатню врегульованість цього питання на законодавчому рівні і загалом свідчить про обмежену функцію міжнародного права в правопорядку нашої держави;
узагальнення практики судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України щодо застосування норм міжнародного права, яка внаслідок відсутності ефективного механізму та відповідного досвіду характеризується непослідовністю та неузгодженістю.
Удосконалено:
аналіз класичних і сучасних концепцій співвідношення міжнародного та національного права, а також способи і форми реалізації норм міжнародного права в національних правових системах;
положення про те, що процесуально судове застосування норм як національного, так і міжнародного права, майже не відрізняється, оскільки суд застосовує норму останнього на підставі і з дозволу першого. Специфіка ж такого застосування полягає в тому, що норми міжнародного права після відповідних процедур імплементації все ж не втрачають свого зв’язку з міжнародно-правовою системою, в рамках якої вони створювались;
обґрунтування тези про те, що національний суддя для правильного розуміння положень міжнародного права в сенсі їх придатності до застосування в національній правовій системі, діючи незалежно, уповноважений застосовувати як загальні, так і спеціальні правила тлумачення норм міжнародного права.
Наукове і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані висновки й теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвиткові науки міжнародного права. Зібраний науково-практичний матеріал і висновки можуть стати корисними в подальших дослідженнях з міжнародного та національного права. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при проведенні практичних занять та розробці навчальних посібників, підручників та методичних матеріалів, а також викладанні нормативних дисциплін «Міжнародне публічне право», «Право міжнародних договорів», «Права людини в міжнародному праві», «Судові системи та порівняльне судове право», «Порівняльне конституційне право». Дисертація може використовуватись в рамках програми підготовки та підвищення кваліфікації національних суддів та інших кадрів юстиції.
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання в роботі Комітетів Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Конституційного Суду України, у практиці судів загальної юрисдикції, в тому числі Верховного Суду України. Вагоме значення мають положення дослідження для суб’єктів національного права, що мають намір звертись за захистом порушених прав до судових установ національного і європейського рівня.
Дисертація може виявитись корисною при визначенні правової внутрішньодержавної та зовнішньополітичної позиції України з різних питань міжнародного та національного права. Висновки дослідження свідчать про необхідність вдосконалення конституційного та судового законодавства України і можуть бути використані в процесі запровадження конституційної та судової реформи.
Особистий внесок здобувача. Всі результати цієї роботи, сформульовані висновки, положення та рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені у виступах і публікаціях на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 21 жовтня 2010 р.) (тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (Київський університет права НАН України, м. Київ, 28 жовтня 2010 р.) (тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 20 жовтня 2011 р.) (статтю опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 25 жовтня 2012 р.) (тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» (Причорноморська фундація права, м. Одеса, 16–17 листопада 2012 р.) (тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне правотворення: питання теорії та практики» (Причорноморська фундація права, м. Одеса, 14–15 грудня 2012 р.) (тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права» (Запорізька міська громадська організація «Істина», м. Запоріжжя, 22–23 грудня 2012 р.) (тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини в сучасному світі» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 20 березня 2013 р.) (статтю опубліковано), на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у п’ятьох наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, а також у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 207 найменувань. Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінки, з яких бібліографія викладена на 24 сторінках.
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
У висновках сформульовано найсуттєвіші результати і положення дослідження, які полягають у наступному.
1. Історія розвитку міжнародного та внутрішньодержавного права свідчить про те, що взаємозв’язок між ними, виражений в тій чи іншій мірі і формі існував завжди. На сьогодні характер співвідношення двох систем права доктринально визначається рядом теорій і концепцій – від класичних – моністичних і дуалістичної; до сучасних – координації, гармонізації та інші. Детальний аналіз запропонованих теорій та концепцій, властивих їм переваг та недоліків, доводить в першу чергу їх теоретичну значимість, оскільки з практичної точки зору жодна держава в процесі побудови своєї національної правової системи не зв’язана їхніми постулатами, однак, з іншого боку, саме вони є доктринальним джерелом для постійного пошуку ефективних внутрішньодержавних механізмів реалізації норм міжнародного права з метою виконання державами своїх міжнародних зобов’язань.
2. За загальним правилом визначення форм здійснення норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку належить до виключної компетенції держави, і попри всю їх різноманітність і складність в теоретичному і практичному плані, зводиться до імплементації, трансформації, інкорпорації, імплементації, теорії узгодження, рецепції, відсилання, паралелізації, теорії виконання тощо. Враховуючи відсутність усталеного понятійного апарату для позначення всіх форм внутрішньодержавного здійснення положень норм міжнародного права вважається за доцільне розглядати їх відповідно до назв та значень, що вони мають в конкретних правових системах держав. При цьому держави повинні мати у своєму розпорядженні всі форми та користуватися ними в залежності від потреб практики на різних етапах її розвитку, не виділяючи як виняткової та не відкидаючи як непридатної, жодної з них.
3. Об’єктивна необхідність дотримання державою взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань ставить перед нею завдання побудувати ефективний механізм по забезпеченню дії норм міжнародного права у своєму правопорядку, що проявляється, в першу чергу, через закріплення певної моделі взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права за допомогою конституційного законодавства та/або судової практики.
Практичні наслідки закріплення таких моделей можна прослідкувати на прикладах конкретних держав. Так, конституційна та судова практика Італії та Королівства Нідерландів підтверджують закріплені в цих державах монізм правового міжнародно-правового звичаю та договору відповідно. Закріплення примату лише однієї галузі міжнародного права – права прав людини з особливо привілейованим конституційним статусом Загальної Декларації прав людини 1948 року характерне для Чехії. Абсолютно дуалістичний підхід розмежування міжнародного та національного права притаманний Великій Британії. Правова система Російської Федерації побудована на засадах дуалістичної теорії з визнанням верховенства Конституції і водночас пріоритету норм міжнародного договору над національними законами.
4. Сучасний теоретичний та практичний стан проблеми взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права свідчить про прямий, безпосередній, правовий зв'язок впливу внутрішньодержавної регламентації співвідношення міжнародного та національного права на застосування норм міжнародного права національними судовими установами.
5. Практична ж ефективність реалізації норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку держави залежить не тільки від нормативно-правового, але й від інституційного забезпечення такої реалізації. Усвідомлюючи різний розподіл повноважень органів державної влади, саме судові органи наділені функцією застосовувати норми міжнародного права до конкретних суб’єктів і обставин хоча й після необхідних процедур їх введення чи перетворення, що вимагає національна правова система держави. Таке застосування знаходить своє матеріальне вираження в судових рішеннях, що в залежності від приналежності держави до англосаксонської чи романо-германської правової сім’ї, можуть бути повноцінними джерелами права або володіти обов’язковим характером для сторін справи.
6. Національні суди уповноважені використовувати у своїй діяльності такі джерела міжнародного права, статус і дія яких законодавчо визнана їх державою. Переважна ж більшість країн у своєму законодавстві, попри існуючі для них міжнародно-правові зобов’язання, що породжують всі джерела міжнародного права, регулюють дію лише одного з них – міжнародного договору. Міжнародний звичай підлягає судовому застосуванню лише в поодиноких країнах (Італія, Велика Британія), основні закони решти держав, в кращому випадку, обмежуються лише згадками в тексті про загальновизнані принципи і норми міжнародного права, не передбачаючи реального механізму їх реалізації (РФ, Франція). В національних правових системах загальні принципи, визнані цивілізованими націями не вважаються джерелами міжнародного права, їх правила відображені в законодавчих актах і підлягають застосуванню органами державної влади як національні джерела права здебільшого для подолання правових прогалин як правила юридичної логіки. На сьогодні ні міжнародне, ні національне право не містять обов’язку держав по застосуванню міжнародних судових рішень та доктрини як допоміжних засобів для встановлення змісту норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері. Не визначеною залишається можливість застосування національними судами актів міжнародних органів і організацій
7. Норми міжнародного права застосовуються національним судом як в процесі розгляду справи, так і її вирішення. В залежності від цього таке застосування може виявлятися безпосередньо у тексті судового рішення або слугувати загальною правовою основою для формування судової позиції у справі. Процесуально застосування норм як національного права, так і міжнародного майже не відрізняється, оскільки суд застосовує норму останнього на підставі і з дозволу першого. Специфіка ж такого застосування полягає в тому, що норми міжнародного права після відповідних процедур імплементації все ж не втрачають свого зв’язку з міжнародно-правовою системою, в рамках якої вони створювались. Як наслідок перед судом постає завдання правильного її розуміння в сенсі придатності застосування в національній правовій системі, що неможливо забезпечити без належного тлумачення.
8. Судове тлумачення норм міжнародного права – особливий вид тлумачення, що полягає не тільки у встановленні суддею змісту норми, але й способу її застосування та відтворення в конкретних умовах справи. Тлумачення і застосування норм права здійснюється суддею незалежно від позицій інших органів державної влади. Національний суддя уповноважений застосовувати як загальні, так і спеціальні правила тлумачення. В ході спеціального тлумачення важливу роль відіграють принцип доброзичливого ставлення до міжнародного права, принцип об’єктивної системи цінностей, принцип порівняльної аналогії, колізійний принцип, а також правила і принципи тлумачення міжнародних договорів, кодифіковані статтями 31-33 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року.
9. В процесі написання рішення національний суддя як автор вирішує питання способу застосування і відображення норм міжнародного права в тексті рішення, в залежності від чого вони можуть використовуватись як додаткове або повноцінне джерело права. Важливим також є те, в якій частині рішення відповідно до його структури, відображаються норми міжнародного права. Найбільше юридичне значення має зазначення змісту норм міжнародного права в мотивувальній і резолютивній частині, оскільки саме вони містять аргументи, якими керувався суд при вирішенні справи по суті і кінцевий результат судового розгляду. Важливо зазначити, що на спосіб і місце застосування міжнародного права в судових рішеннях суттєвий вплив мають також сторони по справі, які можуть не тільки доводити до відома суду про існування відповідних норм, але й відкрито наполягати на їх застосуванні. Особливого значення застосування норм міжнародного права набуває, коли вони є єдиним джерелом врегулювання відносин по справі. У цьому випадку таке застосування, незважаючи на його складнощі, є неминучим.
10. Детальний аналіз положень законодавства України, на думку автора, не дає підстави робити висновок про проголошення на державному рівні в Україні примату міжнародного права. Більше того розмаїття поглядів щодо співвідношення норм міжнародного та національного права демонструє недостатню врегульованість цього питання на законодавчому рівні. Положення Конституції і законів України носять загальний характер, і присвячені лише одному джерелу міжнародного права – міжнародному договору, всі інші джерела, а також їх місце в правовій системі України залишаються невизначеними. В силу суперечностей між діючими національними законодавчими актами у питанні співвідношення міжнародного та національного права не вироблено механізму застосування положень міжнародного договору національними суб’єктами права, в тому числі національними судами, що загалом свідчить про обмежену функцію міжнародного права в національному праві України.
11. Функцію судового правозастосування в Україні здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України. Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції наділений також функціями попереднього і наступного конституційного контролю. У практиці як Конституційного Суду, так і судів загальної юрисдикції спостерігаємо використання положень міжнародних договорів, рекомендацій міжнародних органів і організацій, загальновизнаних принципів і норм, рішень Європейського Суду з прав людини. Разом з тим, можна відзначити і субсидіарний характер використання норм міжнародного права, оскільки воно здійснюється у більшості випадків з метою лише підсилення правової мотивації судових рішень як додатковий засіб доведення правомірності позиції суду, що однак за певних умов здатне відігравати істотне значення і не обмежується якоюсь певною категорією справ. Практика застосування положень міжнародних договорів судами загальної юрисдикції на сьогодні є неоднозначною, що спричиняється відсутністю єдиного підходу на рівні законодавства щодо механізму такого застосування. Рішення судів вищих інстанцій на чолі з Верховним Судом України визнають наявність прогалин у національному праві, а також додатково звертають увагу судів не тільки на обов’язковості використання у їхніх рішеннях положень міжнародних договорів у визначеній сфері, а й перераховують найбільш важливі серед них з метою подолання невідповідності українського законодавства міжнародним зобов’язанням і забезпечення найефективнішого судового захисту.
12. Застосування міжнародного права національними судами є відносно новим явищем, яке виникло в процесі реалізації норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку держав з метою виконання ними своїх міжнародно-правових зобов’язань. В силу своєї новизни більшість держав, в тому числі Україна, на сьогодні ще не виробили ефективного механізму реалізації, а отже і судового застосування норм міжнародного права. Така ситуація зумовлює нагальну потребу в подальшому аналізі і вдосконаленні конституційного та судового законодавства держав про міжнародне право і відповідних зусиль науковців і практиків у цій сфері. В Україні вважається необхідним сформувати на законодавчому рівні єдину послідовну позицію щодо ставлення України до міжнародного права, привести у відповідність нормативні положення існуючих законодавчих актів, що визначають статус міжнародного договору в національній правовій системі, а також прийняти нові, що стосуються в першу чергу, визначення статусу інших джерел міжнародного права, судового застосування положень норм міжнародного права, повноважень національних суддів у справах, що вимагають застосування норм міжнародного права тощо. Автор переконаний, що важливе значення в цьому процесі має також загальне підвищення рівня правової свідомості суспільства, професійної підготовки юристів у сфері знань і розуміння міжнародного права, усвідомленнями ними своєї визначальної ролі і відповідальності в процесі забезпечення міжнародних і національних правових цінностей як перед окремими індивідами та державою, так і перед всім міжнародним співтовариством в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Література українською та російською мовами
1. Ануфриева Л. П. Влияние международного права на формирование, функционирование и развитие внутригосударственного права // Международное публичное право / Под ред. К. А. Бекяшева. М., 1999. – С.86.
2. Анцилотти Д. Курс международного права. Том 1, Введение – Общая теория. Пер. с итал. А. Л. Саккети, Э. М. Фабрикова; Под ред. Д. Б. Левина. М. : ИЛ, 1961. 457 с.
3. Бирюков П.Н. Теории согласования международных и внутригосударственных правовых норм // Международное право. Общая часть / Отв. ред. Р.М. Валеев, Г.И. Курдюков. М.: Статут, 2011. С.159.
4. Браво Л.Ф. Применение международного права в правопорядке европейских стран // Росссийский ежегодник международного права. 1995. СПб., 1996 . - С.138.
5. Броунли Я. Доктрина инкорпорации в судах Англии и стран Содружества // Международное право. - Кн. 1. - С.83.
6. Буроменський М. В. Міжнародне право. Навч. Посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.134, 142.
7. Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – С.608.
8. Буткевич В.Г. Согласование международного и внутригосударственного права. – К., 1981. – 311 c.
9. Вельяминов Г.М. Международные договоры в «международном частном праве» и его понятие // Государство и право. 2002. №8. – С.79.
10. Венская конвенция о праве международных договоров: Коммент. / Сост. и авто. А.Н.Талалаев. – М., 1997.
11. Висновок Конституційного Суду України від 02 червня 1999 року №2-в/99 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до статті 46 Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України» (справа про внесення змін до статті 46 Конституції України) // Офіційний вісник України. – 1999. – №24. – С.176.
12. Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року №3-в/2001 у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) // Офіційний вісник України. – 2001. – №28. – 1267 c.
13. Вышинский А.Я. Международное право и международная организация // Сов. гос-во и право. М., 1948. №1. С.22.
14. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1980. – С.61.
15. Гаврилов В.В. Теории согласования международных и внутригосударственных правовых норм // Государство и право. – 2005. – №12. – С.61-70.
16. Ганюшкин Б.В. Проблемы трансформации и имплементации международно-правовых норм в отечественной доктрине международного права / Б.В. Ганюшкин // Общепризнанные принципы и нормы международного права, международные договоры в практике конституционного правосудия: Матер. Всерос. совещ. (Москва, 24 декабря 2002 года) / Под ред. М.А. Митюкова, С.В. Кабышева, В.К. Бобровой и А.В. Сычевой. – М.: Междунар. отнош., 2004. – С. 77-86.
17. Гегель Г.В. Философия права. М., 2007. - С.425-426, 428.
18. Голунский С.А., Строгович М. С. Теория государства и права. М., 1940. С. 301, 302.
19. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06 листопада 1991 року №1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №6. – С.56.
20. Даниленко Г.М. Применение международного права во внутреней правовой системе России: практика конституционного суда // Гос. и право. – 1995. – №11. – С.116.
21. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31. – С.429.
22. Денисов В.Н. Проблеми створення публічного порядку в зовнішньополітичній діяльності України./Суверенітет України і міжнародне право (Від. ред. В.Н.Денисов, В.І. Євінтов). – К., 1995. – С.28.
23. Денисов В.Н. Розвиток правових засад та механізмів верховенства міжнародного права у внутрішньодержавному праві України / В.Н. Денисов, А.Я. Мельник // Взаємодія міжнародного права з внутрішньодержавним правом України / за ред. В.Н. Денисова; Національна академія наук України, інститут держави і права імені В.М. Корецького. – К.: Юстініан, 2006. – С.12-39, С.16; С.63-68.
24. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №1. – С.30.
25. Евинтов В.И. Международный и внутренний правопорядок в структуре международного сообщества / В.И. Евинтов // Реализация международно-правовых норм во внутренем праве / Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евинтов; Академия правових наук Украины, Институт государева и права им. В.М. Корецкого. – К.: Наукова думка, 1992. – С.25-40.
26. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката: У 2 ч. / О.Д. Святоцький, Т.Г. Захарченко, С.Ф. Сафулько та ін.; Зазаг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – Ч. 1. – 616 с.
27. Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини: (Коментар до ст. 9 Конституції України) // Український часопис міжнародного прав людини. – 1998. – №1. – С.27.
28. Євінтов В.І. Імплементація рішень Європейського Суду з прав людини: український та міжнародний досвід / В.І. Євінтов // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. В.Н. Денисова. – К.: Юстиніан, 2006. – 672 с.
29. Иванов С.А. Применение конвенции МОТ в России в переходной период // Гос. и право. – 1994. – №8,9. – С.72.
30. Каланда В.А. О трансформации норм международного права в правовую систему Российской Федерации (конституционно-правовой аналіз). – Московский журнал международного права. – 1994. – №3. – С.12-27.
31. Карташин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М., 1995. – С.17.
32. Кемби Ж.-П. Конституционные суды Европы и международное право // Российский ежегодник международного права. 1995 / Гл. ред. Л.Н. Галенская. – СПб.: СКФ «Россия-Нева», 1996. – С.146.
33. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06 липня 2005 року №2747-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №35 (№№35-36, 37). – С.1358.
34. Колосов Ю.М. Соотношение международного и внутригосударственного права // Международное право / Отв. ред. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. М., 2000. – С.9.
35. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – С.141.
36. Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. – М.: Наука, 1974. – 263 с.
37. Лукашук И.И. Взаимодействие международного права и внутригосударственного права в условиях глобализации / И.И. Лукашук // Журнал российского права. – 2002. – №3. – С.115-128.
38. Лукашук И.И. Конституции государств и международное право. – М.: Спарк, 1998. – С.68.
39. Лукашук И.И. Конституция России и международное право // Общепризнанные принципы и нормы международного права и международные договоры в практике конституционного правосудия: материалы Всероссийского совещания (Москва, 24 декабря 2002 года) / под ред. М.А. Митюкова, С.В. Кабышева, В.К. Бобровой и А.В. Сычевой. . – М.: Междунар. отнош., 2004. – С.87-95.
40. Лукашук И.И. Международное право в судах государств. – СПб.: СКФ «Россия – Нева», 1993. – 304 с.
41. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1996. – С.220.
42. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ин-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 432 с.
43. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2001. – 432 с.
44. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – 3-е изд., перераб и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.
45. Лукашук И.И. Нормы международного права в правовой системе России. – М., 1997. – С.42.
46. Лукашук И.И., Лукашук О.И. Толкование норм международного права. – М., 2002. – 157 c.
47. Марочкин С.Ю. Дейсвие норм международного права в правовой системе Российской Федерации: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01; 12.00.10 / Уральская гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1998. – 43 с.
48. Марочкин С.Ю. Проблема эффективности норм международного права / С.Ю. Марочкин. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1988. – 152 с.
49. Мартиненко П. Місце і роль Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року в конституційно-правовому механізмі України // Вісник Конституційного Суду України. — 2002. — №2. – С.64.
50. Мартиненко П.Ф. Конституція України і міжнародне право: аспекти взаємодії // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №3. – С.59.
51. Медведєва М.О. Теоретичні та практичні аспекти реалізації міжнародно-правових норм у галузі охорони навколишнього середовища, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. – К.: «Фенікс», 2011. – 484 с.
52. Международное право. Перевод с немецкого / Фердросс А.; Под ред.: Тункин Г.И. (Предисл.); Пер.: Кублицкий Ф.А., Нарышкина Р.Л. – М.: Иностр. лит., 1959. – 652 c.
53. Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів колишнього СРСР. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2004. – С.21.
54. Мережко О. О., Неліп М.І. Становлення правової системи України в контексті сучасного міжнародного права. – К. – 1998. – С.10-13, 14.
55. Мицик В.В. Міжнародне право у правовій системі України // Український часопис міжнародного права. – 2012. - №4. – С.12-30.
56. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. – М.: Междунар. Отношения, 1982. – С.136.
57. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под. ред. проф. М.Н. Марченко. – Т. 2. Теория права. – М.:Издательство «Зеркало», 1998. – 640 с.
58. Орзих М.Ф., Крусян А.Р. Современный конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право: Монография. – Киев: Алерта, 2006. – 290 с.
59. Осминин Б.И. Заключение и имплементация международных договоров и внутригосударственное право: [монография] / Б.И. Осминин. – М.: Инфотропик Медиа, 2010. – 400 c.
60. Паліюк В.П.Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. – К.: Фенікс, 2004. – С.24.
61. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №30. – С.1114.
62. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 21 червня 2001 року №2533-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – №120. – С.217.
63. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 року №1953-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №10. – С.137.
64. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №49. – С.272.
65. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 року №3767-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №10. – С.45.
66. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року №1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №50. – С.540.
67. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 року №1543-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №46. – С.617.
68. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – 40. – С.263.
69. Рабинович П.М., Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти). – Львів, 2002. – С.57.
70. Радойнов П.М. Съгласуване на вътрешно державното и международното право / П.М. Радойнов. – София: Наука и изкусство, 1971. – 176 с.
71. Раушнинг Д. Применение норм международного пуюличного права в рамках национальной правовой системы // Российский ежегодник международного права, 1998-1999. – СПб.: СКФ «Россия-Нева», 1999. – С.279-283.
72. Решетов Ю.А. Возбуждение национальной вражды в контексте международного права, зарубежной и российской судебной практики // Мжмп. 1992. – №3. – С.20.
73. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частини першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їх статусу) // Офіційний вісник України. – 2004. – №49. – С.62.
74. Рішення Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року №13-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», за конституційним зверненням Воробйова В.Ю., Лосєва С.В. та інших громадян щодо офіційного тлумачення положень статей 22, 41, 64 Конституції України (справа про заощадження громадян) // Офіційний вісник України. – 2001. – №41. – С.143.
75. Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 у справі за конституційним поданням громадянина Сердюка Валерія Анатолійовича про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного Кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) // Офіційний вісник України. – 2003. – №17. – С.138.
76. Рішення Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року №9-рп/2000 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» (справа про ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.) // Офіційний вісник України. – 2000. – №29. – С.195.
77. Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/1999 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону України «Про державний бюджет України на 1999 рік» (справа про фінансування судів) // Офіційний вісник України. – 1999. – №28. – С.169.
78. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64,124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) // Офіційний вісник України. – 1998. – №1. – С.169.
79. Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року №11-рп/1999 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару) // Офіційний вісник України. – 2000. – №4. – С.126.
80. Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) // Офіційний вісник України. – 2003. – №6. – С.103.
81. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року №12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство» // Офіційний вісник України. – 1998. – №32. – С.59.
82. Савенко М. Конституційний суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №1. – С.78.
83. Савенко М. Роль міжнародно-правових актів у діяльності Конституційного Суду України із захисту прав і свобод людини // Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — №2. – С.75.
84. Серьогіна С. Використання практики Європейського суду з прав людини як перспективний напрям оптимізації конституційного судочиства в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – №6. – С.42.
85. Советское государство и международное право / Ф.И. Кожевников, А.Д. Кейлин, Д.Н. Колесник и др. / Отв. ред. Ф.И. Кожевников. – М.: Междунар. отн., 1967. – С. 113.
86. Суворова В.Я. Реализация норм международного права. Текст лекции / В.Я. Суворова. – Екатеринбург: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1992. – 44 с.
87. Талалаев А.Н. Право международных договоров: Действие и применение договоров / А.Н. Талалев. – М.: Междунар. Отношения, 1985. – 296 с.
88. Терлецький Д.С. Конституційно-правове регулювання дії міжнародних договорів в Україні: Монографія. – Одеса: Фенікс, 2009. – 232 c.
89. Толстых В.Л. Курс международного права: / ученик / В.Л.Тостых. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – С.1056.
90. Трагнюк О.Я. Тлумачення норм міжнародних договорів національними судами // Право України. – 2003, №3. – С.91–95
91. Тункин Г.И. Теория международного права. – М.: Зерцало, 2000. – 398 c.
92. Україна в міжнародному співтоваристві // Суверенітет України і міжнародне право / Денисов В.Н., Євінтов В.І., Акуленко В.І. та ін.; Відп. Ред.. В.Н. Денисов, В.І. Євінтов. – К.: Манускрипт, 1995. – С.53.
93. Усенко Е.Т. Очерки международного права. – М.: Норма, 2008. – 240 c.
94. Хайд Ч. Международное право, его понимание и приминение Соедененными Штатами Америки: Пер с анг. – М.: Изд-во иност. лит-ры, 1950. – Т.1. – С.199.
95. Черниченко С. В. Теория международного права. В 2-х томах. Том 1: Современные теоретические проблемы. – М., 1999. – С.170.
96. Черниченко С.В. Реализация международно-правовых норм, ее предпосылки и результаты / С.В. Черниченко // Советский ежегодник международного права. 1980. – М., 1981. – С.53–65.
97. Черниченко С.В. Сущность и механизмы взаимодействия международного и внутригосударственного права // Международное право / Под ред. А.А. Ковалева, С.В. Черниченко. 4 изд. М., 2011. – С.103.
98. Швакин С.В. Применение международного права во внутреннем правопорядке как результат международного взаимодействия национальных правовых систем // Евразийский юридический журнал. –2012. –№1 (44) 2012. С.34-36.
99. Шевчук С.В. Порівняльне прецедентне право з прав людини. – К.: Видавництво «Реферат» 2002. – 344 c.
100. Шпакович О. «М’яке право і міжнародні організації / Ольга Шпакович // Публічне право. – 2011. – №4. С.173-179.
101. Шумилов В.М. Итальянская доктрина международного права. Часть 2: Обзор учебника: Конфорти Б. Международное право. Неаполь, 1999) // Московский журнал международного права. – 2005. – № 2. – С. 30- 35.
Література іноземними мовами
102. Benvenisti E. Judicial Misgivings Regarding the Application of International Law: An Analysis of Attitudes of National Courts // European Journal of International Law. 1993. – V. 4. –161 p.
103. Bledsoe R., Boczek B. The International Law Dictionary. – ABC-CLIO, 1987. – P. 31.
104. Brownlie I. Principles of Public International Law. Oxford. 2003. P. 32- 33.
105. Brownlie I. The relation of municipal and international law // Brownlie I. Principles of Public International Law. 7th edn. Oxford, 2008. P. 41-44.
106. Cameron I. The Swedish Experience of the European Convention on Human Rights since Incorporation // Int’l & Compar. L. Quart. – 1999. – V. 48.
107. Cassese A. Implementation of international rules within national systems // A. Cassese. International Law. Oxford, 2004. – Chapter 12. – P. 213-237.
108. Denza E. The Relationship between International and National law // International Law / edited by Malcolm D. Evans. Second edition. 2006. P. 429.
109. Fitzmaurice G. The General Principles of International Law Considered from the Standpoint of the Rule of Law. 92 Hague Recueil. 1957, II. P. 68-94.
110. Frowein J.A. The implementation and promotion of international law through national courts // International law as a language for international relations. – The Hague; Boston: Kluwer Law International. – P. 4-90.
111. Ginsburgs G. Domestic Law and International Law // Toward the “Rule of Law” in Russia. – N.Y., 1992. – 257 p.
112. Goldsmith J.L., Posner E.A. A Theory of Customary International Law // University of Chicago Law Review. – 1999. – Vol. 66, №4. – P. 1113-1179.
113. Harris D.J. Cases and Materials on International Law / D. J. Harris. — London : Sweet&Maxwell, 1998. — P. 68-71.
114. International and European Law in the National Legal Order // Universiteit van Amsterdam /Syllabus 1. – 2009-2010. – 272 p.
115. Jennings R.Y. «The Judiciary, International and National, and the Development of International Law» (1996) 45 Intl Comparative L Q p. 4.
116. Kelsen H. Principles of Intenational Law. N. Y., 1952. P. 417, 418.
117. Malcolm N. Shaw. International and municipal law // Malcolm N. Shaw. International law. 6th edn. Oxford, 2008. P. 129-193.
118. Malcolm N. Shaw. International law before municipal courts. / International Law. Cambridge, 2007. P. 129.
119. Nollkaemper A., Direct Effect of Public International Law. – 2010. – P. 81.
120. Prinssen J. and Schrauwen A., Direct Effect. Rethinking a Classic of Legal Doctrine. – 2002. – P. 157-180.
121. Schermers H.G. The role of domestic courts in effectuating international law // Leiden journal of international law. – 1990. – Vol. 3, №3. – P. 77-85.
122. The Judge and International Law / Council of Europe Publishing, September 1998. – 178 p.
123. The Role of Domestic Courts in the International Legal Order. By Richard A. Folk. Syracuse University Press. 1964. – 184 p.
124. Virally M. The Relation Between International Law And Municipal Law // Manual of Public International Law. N.Y., 1968. P. 167
125. Wasilkowski A. Monism and Dualism at Present // Theory of International Law at the Threshold of the 21st Century. – Kluwer Law International, 1996. – P. 332.
126. Webster’s Third New International Dictionary. – Camb. (Mass.), 1966. – P. 453.
127. Weiss E. Understanding compliance with international environmental agreements: The baker’s dozen myths / Edith Brown Weiss / University of Richmond Law Review. – 1999. – Vol. 32, No. 5 – P. 1555-1585.
Джерела Інтернет
128. Draft articles on Responsibility of the States for Internationally Wrongful Acts, with commentaries. Fifty-third session – 2001 / International Law Commission [Електронний ресурс]: Веб-сайт Комісії ООН з міжнародного права. – Режим доступу: http // www. un.org. – Назва з екрану.
129. Institut De Droit International [Електронний ресурс]: Веб-сайт Інституту міжнародного права. – Режим доступу: http // www.idi-iil.org. – Назва з екрану.
130. The Activities of National Judges and the International Relations of their States. Session of Milan – 1993 / Institut De Droit International [Електронний ресурс]: Веб-сайт Інституту міжнародного права. – Режим доступу: http // www.idi-iil.org. – Назва з екрану.
131. The Constitution of the Kingdom of the Netherlands with the changes were made in 2002 [Electronic Resource]: Official website of the Dutch House of Representatives. – Mode of access: htpp://www.houseofrepresentatives.nl. – Title from the screen.
132. Барбук А. Непосредственное действие международных договоров: теоретический аспект // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. – №2 [Електронний ресурс]: Веб-сайт Международного суспільного об’єднання з науково-дослідних і науково-освітніх програм. – Режим доступу: http: // evolution.info. – Назва з екрану.
133. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року [Електоронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
134. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо міжнародних договорів від 23 серпня 1978 року [Електронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http // zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
135. Гузей С.В. Юридическая сила норм международного права во внутреннем праве РФ и их реализация [Электронный ресурс]: Сайт электронной библиотеки юридического факультетаСПбГУ. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru. – Название с экрана.
136. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією від 2 липня 1997 року [Електронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
137. Заключний Акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року [Електронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http // zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
138. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 8 листопада 1990 року [Електоронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
139. Конституция Итальянской Республики от 22 декабря 1947 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.zakony.com.ua. – Название с экрана.
140. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 года [Электронный ресурс]: Официальный веб-сайт Государственной Думы Российской Федерации. – Режим доступа: http://www.duma.gov.ru. – Название с экрана.
141. Конституция Чешской Республики от 16 декабря 1992 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.zakony.com.ua. – Название с экрана.
142. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року. №4651–VІ [Електронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua. – Назва з екарану.
143. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року. №4651–VІ [Електронний ресурс]: Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
144. Мережко О.О. Співвідношення міжнародного і національного права // Юридичний журнал. – 2002. – №2 [Електронний ресурс]: Веб-сайт видавничої організації ЮСТИНІАН. – Режим доступу: http: // justinian.com.ua. – Назва з екрану.
145. Постанова Верховного Суду України від 01 лютого 2005 року у справі №2-8/8393–2005 [Електронний ресурс]: Реєстр судових рішень ІАЦ ПДІ «Праксіс». – Режим доступу: індикатор: ГВ 00694. – Назва з екрану.
146. Постанова Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року [Електронний ресурс]: Веб-сайт Верховного Суду України . – Режим доступу: http: // scourt.gov.ua. – Назва з екрану.
147. Постанова Верховного Суду України від 13 травня 2003 року [Електронний ресурс]: Реєстр судових рішень ІАЦ ПДІ «Пр
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн