Петров Роман Арестович. Правова природа "Acquis" Європейського Союзу та його транспозиція у правовій системі третіх країн




  • скачать файл:
  • Название:
  • Петров Роман Арестович. Правова природа "Acquis" Європейського Союзу та його транспозиція у правовій системі третіх країн
  • Альтернативное название:
  • Петров Роман Арестович. Правовая природа "Acquis" Европейского Союза и его транспозиция в правовой системе третьих стран Petrov Roman Arestovich. The legal nature of the "Acquis" of the European Union and its transposition in the legal system of third countries
  • Кол-во страниц:
  • 376
  • ВУЗ:
  • Ін-т законодавства Верховної Ради України. - К.
  • Год защиты:
  • 2014
  • Краткое описание:
  • Петров Роман Арестович. Правова природа "Acquis" Європейського Союзу та його транспозиція у правовій системі третіх країн.- Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.11, Ін-т законодавства Верховної Ради України. - К., 2014.- 376 с.




    ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ


    На правах рукопису

    ПЕТРОВ РОМАН АРЕСТОВИЧ

    УДК 341.161


    ПРАВОВА ПРИРОДА «ACQUIS» ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ЙОГО ТРАНСПОЗИЦІЯ У ПРАВОВІ СИСТЕМИ ТРЕТІХ КРАЇН


    12.00.11 – міжнародне право
    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора юридичних наук


    Київ – 2014

    ЗМІСТ

    Перелік умовник позначень і скорочень 6
    Вступ.......................................................................................................................10
    Розділ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА «acquis» ЄС 19
    1.1. Еволюція поняття «acquis» ЄС................................................................23
    1.2. Огляд теорій про правову природу «acquis» ЄС у сучасній юридичній науці........................................................................................................................30
    1.3. Правова природа «acquis» ЄС у внутрішній і зовнішній сферах його застосування 38
    1.3.1. Правова природа «acquis» ЄС у внутрішній сфері його застосування...........................................................................................................38
    1.3.2. Правова природа «acquis» ЄС у зовнішній сфері застосування 72
    Висновки до розділу 1 93
    РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПРИРОДА «ACQUIS» У ЗОВНІШНІХ УГОДАХ ЄС 95
    2.1. «Аcquis» ЄС в Угоді про Європейський економічний простір 97
    2.1.1. Цілі Угоди про ЄЕП 97
    2.1.2. Обсяг і зміст «acquis» ЄС в Угоді про ЄЕП 98
    2.2. «Аcquis» ЄС в секторальних угодах між ЄС та Швейцарією 107
    2.2.1. Цілі секторальних угод між ЄС та Швейцарією 107
    2.2.2. Обсяг і зміст релевантного «acquis» у секторальних угодах між ЄС та Швейцарією 112
    2.3. «Аcquis» ЄС в угодах про асоціацію між ЄС та країнами ЦСЄ 114
    2.3.1. Цілі угод про асоціацію між ЄС та країнами ЦСЄ 114
    2.3.2. Обсяг і зміст релевантного «acquis» в угодах про асоціацію між ЄС та країнами ЦСЄ 115
    2.4. «Аcquis» ЄС в угодах про стабілізацію та асоціацію між ЄС та балканськими країнами 125
    2.4.1. Цілі УСА між ЄС та балканськими країнами 126
    2.4.2. Обсяг і зміст «acquis» в УСА 128
    2.5. «Аcquis» ЄС в угодах про європейсько-середземноморське співробітництво 135
    2.5.1. «Аcquis» ЄС в Угоді про асоціацію між ЄС та Туреччиною 137
    2.5.3. «Аcquis» ЄС в УЄСС між ЄС та Ізраїлем 144
    2.5.4. «Аcquis» ЄС в УЄСС між ЄС та Тунісом 147
    2.6. «Аcquis» ЄС в угодах про партнерство та співробітництво 152
    2.6.1. Цілі УПС 152
    2.6.2. Обсяг і зміст «acquis» ЄС в УПС 155
    2.7. «Аcquis» ЄС в Угоді Котону 165
    2.7.1. Цілі Угоди Котону 165
    2.7.2. Обсяг і зміст «acquis» ЄС в Угоді Котону 166
    2.8. «Аcquis» ЄС в договорах про розвиток торгівлі та співробітництва між ЄС та третіми країнами 171
    2.8.1. «Аcquis» ЄС в ДРТС між ЄС и ПАР 172
    2.8.3. «Аcquis» ЄС в Рамковому ДРТС між ЄС та Південною Кореєю 176
    2.8.4. «Аcquis» ЄС в Рамковому ДРТС між ЄС та Мексикою 180
    2.8.5. «Аcquis» ЄС в Міжрегіональній рамковій угоді про співробітництво між ЄС та МЕРКОСУР 184
    Висновки до розділу 2 190
    РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ «ТРАНСПОЗИЦІЯ ПРАВА» ТА МАТЕРІАЛЬНІ І ПРОЦЕСУАЛЬНІ СПОСОБИ ТРАНСПОЗИЦІЇ «ACQUIS» ЄС У ПРАВОВІ СИСТЕМИ ТРЕТІХ КРАЇН 197
    3.1 Поняття «транспозиція» права в сучасній правовій науці 199
    3.2. Матеріальні способи транспозиції «acquis»ЄС у правові системи третіх країн. 203
    3.2.1. Транспозиція фіксованих елементів «acquis» ЄС у правові системи третіх країн 203
    3.3.1. Транспозиція динамічного «acquis» ЄС у правові системи третіх країн.... 206
    3.3. Процесуальні способи транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. 235
    3.3.1. Формальна/неформальна участь третіх країн в процесі прийняття рішень в рамках ЄС 236
    3.3.2. Обмін інформацією 244
    3.3.3. Технічна, адміністративна та фінансова допомога іншим країнам з боку ЄС....... 250
    3.4. Вплив інститутів, створених у межах зовнішніх угод ЄС, на транспозицію «acquis» ЄС у правові системи третіх країн 261
    3.4.1. Вплив спільних інститутів, створених у рамках зовнішніх угод ЄС, на транспозицію «acquis» ЄС в правові системи третіх країн 262
    Висновки до розділу 3 270
    РОЗДІЛ 4. ТРАНСПОЗИЦІЯ «ACQUIS» ЄС У ПРАВОВУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ.. 274
    4.1. Особливості визначення обсягу і змісту «acquis» ЄС в процесі його транспозиції у правову систему України 276
    4.2. Транспозиція «acquis» ЄС у правову систему України в Угоді між Україною та ЄС про асоціацію 282
    4.3. Транспозиція «acquis» ЄС у правову систему України в Угоді про Енергетичне співтовариство 291
    4.3.1. Транспозиція «acquis» ЄС у правові системи третіх країн в рамках енергетичної політики ЄС 292
    4.3.2. Транспозиція «енергетичного acquis» ЄС у правову систему України в рамках ЕнС 297
    4.4. Європеїзація української судової системи, як результат транспозиції «acquis» ЄС у правову систему України 314
    4.4.1. Застосування «acquis» ЄС Конституційним Судом України 315
    4.4.2. Застосування «acquis» ЄС загальними судами України 318
    Висновки до розділу 4 323
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 324
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 336



    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ

    АКТ - Африка, Карибський басейн та Тихоокеанський регіон
    АЛА - програма фінансової і технічної допомоги та економічного співробітництва з країнами, що розвиваються (Азія, Латинська Америка)
    ГАТС - Генеральна угода з торгівлі послугами
    ГАТТ - Генеральна угода з тарифів та торгівлі
    ДЕнС - Договір про заснування Еенергетичного співтовариства
    ДЄС - Договір про ЄС
    ДРТС - Договір про розвиток торгівлі та співробітництва
    ДФЄС - Договір про функціонування Європейського Союзу
    ДЕнС - Договір про Енергетичне співтовариство
    ЕнС - Енергетичне співтовариство
    ЄАВТ - Європейська асоціація вільної торгівлі
    ЄЕП - Європейський економічний простір
    ЄЕС - Європейське економічне співтовариство
    ЄЄА - Єдиний Європейський Акт
    ЄІДПЛ - Європейська ініціатива у сфері демократії та прав людини
    ЄКПЛ - Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
    ЄПС - Європейська політика сусідства
    ЄС - Європейський Союз
    ЄСАП - Європейський спільний авіаційний простір
    ЄСВС - Європейське співтовариство з вугілля і сталі
    ЗМІ - Засоби масової інформації
    ЗСП - Загальна система преференцій
    ІЄСП - Інструмент європейського сусідства та партнерства
    ІНТЕРРЕГ - Програма фінансової допомоги структурних фондів ЄС, спрямована на розширення прикордонного та міжнародного співробітництва держав - членів ЄС та сусідніх країн
    ІПА - Програма фінансової допомоги державам-кандидатам перед їх вступом до ЄС
    ІСПА - Фінансовий інструмент структурної політики ЄС у період, що передує вступу до ЄС
    ІСРЕС - Інструмент співпраці з метою розвитку та економічного співробітництва
    КАРДС - Програма допомоги ЄС у сфері реконструкції, розвитку та стабільності на Балканах
    МВФ - Міжнародний валютний фонд
    МЕДА - Програма фінансової допомоги для здійснення європейсько-середземноморського співробітництва
    МЕРКОСУР – «Південноамериканський спільний ринок»; регіональна угода, що об’єднує Аргентину, Бразилію, Парагвай та Уругвай
    ММО - Міжнародна митна організація
    МОП - Міжнародна організація праці
    МОС - Міжнародна організація зі стандартизації
    МРУС - Міжрегіональна рамкова угода про співробітництво між ЄС та МЕРКОСУР
    МТЗКЮ - Міжнародний трибунал щодо злочинів у колишній Югославії
    НАТО - Організація Північноатлантичного договору
    НАФТА - Північноамериканський договір про зону вільної торгівлі
    НБСЄ - Нарада з безпеки і співробітництва в Європі
    НПАА - Національна програма щодо адаптації acquis
    ОБСЄ - Організація з безпеки і співробітництва в Європі
    ОЕСР - Організація економічного співробітництва та розвитку
    ООН - Організація Об’єднаних Націй
    ПА – Порядок денний асоціації
    ПАР - Південно-Африканська Республіка
    ПД - План дій
    ПДГВР - Постійно діюча група високого рівня Енергетичного співтовариства
    ПСА - Процес стабілізації та асоціації
    РФ - Російська Федерація
    РНС - Режим найбільшого сприяння
    САПАРД - Спеціальна програма ЄС із розвитку сільського господарства та сільської місцевості для держав-кандидатів
    СЗППБ - Спільна зовнішня політика та політика безпеки
    СНД - Співдружність Незалежних Держав
    СПСОКПС - Співробітництво поліцій та судових органів у кримінально-правовій сфері
    СОТ - Світова організація торгівлі
    СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік
    СТП - Спільна торговельна політика
    США - Сполучені Штати Америки
    ТАСІС - Програма ЄС з надання технічної та фінансової допомоги країнам СНД та Монголії
    ТРІПС - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
    УАЦСЄ - Угода про асоціацію між ЄС та державами Центральної і Східної Європи
    УВВ - Угода про взаємне визнання
    УЄСС - Угода про європейсько-середземноморське співробітництво між ЄС та середземноморськими країнами
    УПС - Угода про партнерство та співробітництво
    УСА - Угода про стабілізацію та асоціацію
    ФАРЕ - Програма фінансової допомоги країнам Центральної та Східної Європи перед їх вступом до ЄС
    ФАТФ - Міжурядова комісія з боротьби з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом
    ЦСЄ - Центральна та Східна Європа
    ЮНКТАД - Конференція ООН з торгівлі та розвитку
    CJEL - Columbia Journal of European Law
    CML Rev. - Common Market Law Review
    CMLR - Common Market Law Reports
    Duke J. of Comp. & Int. Law - Duke Journal of Comparative & International Law
    EC Bull - Bulletin of the European Communities
    ECLR - European Competition Law Review
    ECR - European Court Reports
    EFA Rev. - European Foreign Affairs Review
    ICLQ - International and Comparative Law Quarterly
    ELJ - European Law Journal
    ELRev. - European Law Review
    EPL - European Public Law
    JCMS - Journal of Common Market Studies
    Eur. J.L. Reform – European Journal of Legal Reform
    LIEI - Legal Issues of European Integration
    MJICL - Maastricht Journal of International and Comparative Law
    O.J. - Official Journal of the European Union
    RSC - Центр імені Роберта Шумана
    RTDE - Revue Trimestrielle de Droit Europeen



    ВСТУП

    Актуальність теми дисертаційного дослідження. Останні шістдесят років відбувається повномасштабний процес глибокої політичної, економічної та правової інтеграції між країнами Європи. У ході цього процесу на початку 90-х років минулого століття було створено Європейський Союз (далі – ЄС) – унікальну форму міжурядового співробітництва країн європейського континенту й наднаціонального економічного та правового регулювання. Європейська інтеграція стала причиною багатьох новел політичного, економічного та правового характеру, які зумовили привабливість цієї моделі регіональної інтеграції для країн всього світу, у тому числі й України.
    ЄС – поки що єдиний приклад наднаціональної правової системи, що успішно функціонує в межах окремої регіональної міжнародної організації. Правова система ЄС унікальна завдяки верховенству та прямій дії її норм у державах – членах ЄС, а також наявності правових досягнень – «acquis» ЄС, які повинні поділяти та застосовувати як держави – члени ЄС, так і держави, що претендують на членство чи на особливі відносини з ЄС.
    Державам – членам ЄС і третім країнам необхідно застосовувати правове поняття, яке не має чітко визначеного змісту, обсягу та структури. У зв’язку з цим виникає необхідність єдиного тлумачення та застосування «acquis» ЄС, особливо в зовнішній політиці ЄС. Наприклад, з одного боку, у процесі переговорів щодо вступу чи асоціації з ЄС сторони повинні мати однакове уявлення про обсяг та зміст «acquis» ЄС для того, щоб узгодити пріоритети та час і, якщо це можливо, перехідний період для рецепції «acquis» ЄС у національне законодавство третіх країн. З іншого боку, представникам третіх країн не потрібно було б витрачати переговорний потенціал і час на отримання перехідного періоду для імплементації «базового acquis», якщо він повинен бути застосований третьою країною одразу та в повному обсязі. Інший приклад необхідності єдиного підходу до тлумачення «acquis» ЄС – це процес «добровільної гармонізації» національного законодавства третіх країн із правом ЄС. У цьому випадку треті країни добровільно сприяють транспозиції «acquis» ЄС у національну правову систему в обмін на побудову сприятливіших політичних та економічних відносин з ЄС.
    Активізація політичної, економічної та правової інтеграції України до ЄС й обумовлене цим поширення дії права ЄС у державах пострадянського простору істотно посилили інтерес до наукових досліджень із вивчення транспозиції права ЄС у правові системи третіх країн, обсягу та змісту поняття «acquis» ЄС. Однак такі дослідження до останнього часу здебільшого здійснювалися в площині загального аналізу права зовнішніх зносин ЄС, аналізу «acquis» ЄС, а також фундаментальних засад конституційного устрою ЄС. У цих сферах доробок науковців України і пострадянського простору є досить значним (роботи В.І. Муравйова, О.К. Вишнякова, М.М. Микієвича, О.Л. Копиленка, В.Н. Денисова, М.О. Баймуратова, В.В. Мицика, О.О. Гріненко, Н.Р. Малишевої, О.В. Київець, С.Ю. Кашкіна, М.Л. Ентіна, П. О. Калініченка, А. Є. Санченко та інших).
    Питання використання поняття «acquis» ЄС у міжнародних відносинах ЄС та праві ЄС викликало неабиякий інтерес серед зарубіжних науковців (роботи К. Мортелманса, М. Мареску, П. Ван Елсувеге, К. Гільона, С. Блокманса, А. Вінер, Х. Крензлер, М. Кремони, М. Еверсон, К. Делкор, К. Жиалдіно, С. Везеріла та інших). Таким чином, можна констатувати, що питання, пов’язані із визначенням обсягу, змісту та ролі поняття «acquis» ЄС у праві ЄС та міжнародних відносинах ЄС, не обійдені увагою міжнародних і вітчизняних науковців та дослідників із пострадянських країн. Разом із тим, у сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено аналізу питань, пов’язаних із визначенням матеріальних і процесуальних способів транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. Мало вивченими є питання щодо правової природи «acquis» ЄС, його обсягу та змісту у зовнішніх угодах ЄС. Недослідженими залишаються, зокрема, питання практичного визначення елементів «acquis» ЄС під час переговорів про укладення нових угод між ЄС і третіми країнами та транспозиції «acquis» ЄС у правову систему України.
    Зв'язок із науковими темами, планами, програмами. Тема дослідження відповідає напрямку науково-дослідної роботи кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (далі – НаУКМА). Зокрема, тема дисертаційного дослідження є основною частиною програми «Правове регулювання асоціації між Україною та Європейським Союзом» (державний реєстраційний № 0113U000938).
    Метою дослідження є визначення правової природи поняття «acquis» ЄС у сфері зовнішніх відносин ЄС та закономірностей транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн, у тому числі України.
    На досягнення поставленої мети спрямовано виконання таких завдань:
    - проаналізувати історичний розвиток теоретичних уявлень про поняття «acquis» ЄС та практику його використання в праві ЄС на відповідних історичних етапах європейської інтеграції;
    - вивчити правову природу поняття «acquis» ЄС, дослідити сучасні підходи до розуміння сутності цього поняття взагалі та практичного використання у сфері міжнародних відносин ЄС зокрема;
    - визначити базові елементи «acquis» ЄС та дослідити внутрішню і зовнішню сфери використання поняття «acquis» ЄС у праві ЄС;
    - проаналізувати обсяг і зміст «acquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС;
    - встановити особливості та пріоритети застосування «acquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС;
    - дослідити правові механізми транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн та визначити, яким чином поняття «acquis» ЄС може використовуватися в процесі тлумачення та реалізації цілей і завдань зовнішньої політики ЄС;
    - окреслити матеріальні та процесуальні способи транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн;
    - визначити особливості застосування «acquis» ЄС в Угоді про асоціацію між ЄС і Україною та в Угоді про Енергетичне співтовариство;
    - вивчити вплив транспозиції «acquis» ЄС на процес європеїзації правової системи України.
    Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку із транспозицією «acquis» ЄС у правові системи третіх країн.
    Предметом дослідження є «acquis» ЄС.
    Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових та спеціальних правознавчих методів, застосування яких дозволяє всебічно дослідити окреслений предмет. Серед елементів цієї системи необхідно зазначити формально-логічний метод, використаний для визначення обсягу та змісту поняття «acquis» ЄС, а також формулювання основних висновків дослідження; системно-структурний метод, застосований для з’ясування місця і значення поняття «acquis» ЄС у структурі нормативно-правових актів та в системі законодавства в ЄС і державах-членах ЄС; історичний метод, за допомогою якого досліджено практику використання поняття «acquis» ЄС на різних етапах розвитку права ЄС і проаналізовано наукові підходи до визначення змісту «acquis» ЄС та способи транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. Серед основних методів, що використовувалися для досягнення поставленої дослідницької мети, необхідно відзначити порівняльно-правовий метод, за допомогою якого здійснено співставлення змісту та обсягу «acquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС із третіми країнами Метод тлумачення правових норм дав змогу з’ясувати роль та значення «acquis» ЄС у процесі його транспозиції в правові системи третіх країн.
    Джерельна база дослідження. Для досягнення поставленої мети були проаналізовані наукові праці (монографії, наукові статті) із міжнародного та конституційного права, права ЄС, теорії права, філософії права, юридичної методології, історії права, історії правових учень європейських і вітчизняних авторів; досліджені та порівняні відповідні правила законодавчої техніки, які стосуються використання поняття «acquis» ЄС, а також безпосередньо визначення, що містяться в законодавстві ЄС та європейських країн; для вивчення практики застосування поняття «acquis» ЄС, його ролі в процесі тлумачення правових норм, вимог до якості їх формулювання були розглянуті рішення конституційних та вищих судів європейських держав, а також рішення Суду ЄС та Європейського суду з прав людини; для з’ясування значення поняття «acquis» ЄС для гармонізаційних процесів проаналізовані результати робіт відповідних комісій та робочих груп із гармонізації правової термінології в європейських державах, акти законодавства ЄС та національного законодавства держав-членів.
    Серед використаних джерел значну частину складають іншомовні матеріали в оригіналі (англійською, французькою, німецькою, російською мовами); якщо в тексті не зазначено інше, переклад іншомовних джерел виконано здобувачем самостійно. У ході підготовки дисертації використано матеріали, зібрані під час академічних відряджень до Лондонського університету (Велика Британія), Гентського університету (Бельгія), Європейського університетського інституту (м. Флоренція (Італія)), Центрального Європейського Університету (м. Будапешт, Угорщина), Регензбургського Університету (Німеччина), Університету Рупрехта-Карла та Інституту порівняльного публічного та міжнародного права ім. Макса Планка (м. Гейдельберг, Німеччина), Російської державної бібліотеки (м. Москва, Російська Федерація), Московського державного юридичного університету ім. О.О. Кутафіна (м. Москва, Російська Федерація).
    Наукова новизна одержаних результатів. За результатами проведеного дослідження оприлюднено положення і висновки, які є новими для сучасної вітчизняної правової науки, зокрема:
    вперше:
    - окреслено історичний шлях розвитку поняття «acquis» ЄС та формування теоретичних уявлень про «acquis» ЄС, починаючи з часів заснування ЄС. Показано, що істотні зміни в підходах до розуміння правової природи та значення поняття «acquis» ЄС у праві ЄС мали еволюційний характер і були пов’язані із процесом європейської інтеграції в цілому;
    - на основі порівняльно-правового аналізу визначено, що підходи до використання поняття «acquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС із третіми країнами відрізняються і залежать від цілей цих угод і характеру відносин між ЄС і третьою країною;
    - виявлено, що цілі зовнішніх угод ЄС із третіми країнами відіграють значну роль у визначенні та встановленні обсягу й змісту поняття «acquis» ЄС, який використовується в цих угодах;
    - визначено обсяг і зміст «acquis» ЄС в Угоді про асоціацію між ЄС та Україною, а також в Угоді про Енергетичне співтовариство;
    - на основі практики Конституційного та загальних судів України доведено вплив транспозиції «acquis» ЄС на європеїзацію правової системи України;
    удосконалено:
    - розуміння сутності поняття «acquis» ЄС. Встановлено коло факторів (динамізм та залежність від цілей застосування), врахування яких дозволяє чіткіше відмежувати цю дефініцію від інших та визначити правову природу поняття «acquis» ЄС;
    - систему елементів поняття «acquis» ЄС: «базовий acquis», «інституціональний acquis», «acquis Союзу», «м’який acquis»;
    - функцію впливу «acquis» ЄС на процес зближення правових систем третіх країн із правом ЄС;
    - розуміння можливості використання поняття «acquis» ЄС «для цілей» конкретного нормативного акта та зовнішньої угоди ЄС із третіми країнами;
    - визначення чинників впливу транспозиції «acquis» ЄС на європеїзацію правової системи України;
    - положення щодо матеріальних і процесуальних способів транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. Встановлено, що ці способи потребують врахування та подальшого дослідження, беручи до уваги сучасні процеси адаптації законодавства України до законодавства ЄС;
    отримали подальший розвиток:
    - розуміння правової природи поняття «acquis» ЄС. Запропоновано розрізняти внутрішню та зовнішню сфери використання «acquis» ЄС, виходячи із його функціональних особливостей. Кожен із цих видів використання поняття «acquis» ЄС вимагає специфічних юридико-технічних засобів закріплення, що має бути враховано в українській практиці законотворення;
    - положення щодо інструментального (прикладного) значення поняття «acquis» ЄС; зокрема, визначено, як поняття «acquis» ЄС може ефективно використовуватися в порівняльно-правових дослідженнях (у тому числі для цілей вдосконалення вітчизняного законодавства) та при здійсненні перекладів законодавчих текстів.
    Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем, пов’язаних із удосконаленням законодавства України та підвищенням якості правового забезпечення відносин України з ЄС, а також для розробки ефективних науково-методичних рекомендацій із нормопроектування, що сприятиме утвердженню принципу верховенства права в Україні. Результати дослідження щодо особливостей формулювання поняття «acquis» ЄС у залежності від його функціонального призначення можуть використовуватися безпосередньо в законопроектній роботі. Висновки щодо значення поняття «acquis» ЄС для правової гармонізації можуть бути корисними для адаптації законодавства України до законодавства ЄС, у тому числі для цілей розробки методичного забезпечення адаптаційних процесів. Результати дослідження можуть бути використані під час проведення переговорів із ЄС про укладання нових угод між ЄС і Україною. Також вони можуть бути використані при викладанні та подальшому вдосконаленні навчальних курсів «міжнародне публічне право», «порівняльне конституційне право», «право ЄС», «право зовнішніх відносин ЄС», «загальна теорія права», «актуальні проблеми теорії права» й інші.
    Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри галузевих правових наук факультету правничих наук НаУКМА та відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також були апробовані на низці наукових, науково-практичних конференцій, круглих столів та семінарів. Зокрема, здобувач брав участь у щорічних наукових конференціях Української асоціації європейських студій (2006 – 2012 роки), щорічних міжнародних конгресах з конституційного права у м. Регензбург (Німеччина), Першому семінарі з актуальних питань права Європейського Союзу «Вплив Лісабонської угоди на відносини між ЄС та Україною» (21 квітня 2011 року), Другому семінарі з актуальних питань права Європейського Союзу «Імплементація і застосування «секторального acquis» ЄС у правовій системі України: здобутки, проблеми і виклики» (11 квітня 2012 року) міжнародній конференції «Угода про асоціацію між ЄС та Україною: на шляху до глибокої інтеграції без набуття повного членства» (22 квітня 2013 р.) та інших наукових заходах в університетах Оксфорду (Велика Британія), Лідса (Велика Британія), Гейдельбергу (Німеччина), Генту (Бельгія), Барселони (Іспанія).
    Публікації. Результати дослідження відображені в індивідуальній монографії (18 друк. арк.) і 36-ти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також інших працях.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Отримані результати дослідження дозволяють сформулювати наступні узагальнені висновки:
    1. Починаючи з витоків європейської інтеграції, поняття «acquis» ЄС стало широко застосовуватись серед інститутів та держав-членів ЄС та символізує всі правові та політичні досягнення ЄС за півстолітній період його еволюції. що «acquis communautaire» - це комплексне та міждисциплінарне поняття, яке буквально означає спільні правові досягненя чи спільну правову спадщину ЄС.
    2. До обсягу «acquis communautaire» входить первинне та вторинне право ЄС, судова практика ЄС, «м’яке» право ЄС, та інші «неформальні» джерела. Враховуючи універсальний характер «acquis communautaire», необхідно уточнювати обсяг і зміст кожного елемента «acquis communautaire» в кожному конкретному випадку застосування цього поняття.
    3. «Аcquis» ЄС - динамічне та комплексне поняття, яке активно застосовують у внутрішніх та зовнішніх сферах діяльності ЄС. Відрізняльною ознакою поняття «acquis» ЄС є те, що його обсяг та зміст змінюється відповідно до цілей його застосування. По-перше, обсяг та зміст «acquis» ЄС може змінюватися залежно від мети застосування цього поняття інститутами ЄС. Наприклад, у внутрішній сфері застосування «acquis» ЄС інститути ЄС мають за мету розвиток ЄС на підставі його політичного, правового, економічного та культурного спадку. Навпаки, у зовнішній сфері застосування «acquis» ЄС інститути ЄС ставлять собі мету «просування» цінностей та принципів ЄС за межі ЄС, максимальну підготовку держав-кандидатів до вступу у ЄС та сприяння адаптації передових досягнень економічної, політичної та правової співпраці між державами-членами ЄС та третіми країнами. Другий висновок полягає у тому, що суб’єкт правовідносин повинен самостійно визначати обсяг та зміст «acquis» ЄС у кожному конкретному випадку його застосування. На жаль, незважаючи на те, що поняття «acquis» ЄС активно вживається у практиці інститутів ЄС, у законодавстві ЄС досі не існує загального підходу до розуміння обсягу та змісту поняття «acquis» ЄС.
    4. Обсяг і зміст «acquis» ЄС у внутрішній сфері його застосування охоплює множину видів «acquis» ЄС, що застосовуються в процесі внутрішньої діяльності ЄС. По-перше, це «базовий acquis», який охоплює загальні принципи права ЄС, цілі та норми, що регулюють реалізацію спільних політик ЄС. «Базовий acquis» не може бути змінений чи скасований без завдання шкоди наднаціональному характеру правової системи ЄС. По-друге, до обсягу поняття «acquis» ЄС у внутрішній сфері його застосування включається і джерела міжнародного публічного права, які мають обов’язковий характер і для держав - членів ЄС. Крім того, обсяг поняття «acquis» ЄС охоплює всю правову спадщину ЄС (первинне, вторинне право ЄС та судова практика ЄС) і так зване «м’яке право» ЄС, котре не наділене обов’язковою юридичною силою.
    5. Обсяг і зміст «acquis» ЄС у зовнішній сфері його застосування охоплює так званий «acquis вступу», як невід’ємну частину копенгагенських критеріїв, виконання яких є обов’язковою передумовою вступу держави-кандидата до ЄС. Також, угоди ЄС з третіми країнами щодо асоціації, партнерства та співробітництва містять положення, у яких прямо чи опосередковано вжито «acquis» ЄС. Зовнішні угоди ЄС містять так звані «положення про зближення законодавства», у яких містяться посилання на «acquis» ЄС. Такі положення передбачають як «жорсткі», так і «м’які зобов’язання» третіх країн щодо зближення національного законодавства з пріоритетними сферами законодавства ЄС. Треті країни, які бажають підвищити рівень співробітництва з ЄС, починають процедуру «добровільної гармонізації» національного законодавства з правом ЄС. В установчих договорах ЄС можна знайти посилання на «секторальний acquis», який регулює окремі політики ЄС.
    6. «Аcquis» ЄС застосовується у зовнішніх угодах ЄС як у широкому, так і у вузькому значенні. У першому випадку обсяг «acquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС містить в собі такі невизначені правові категорії: «вагомі елементи», «загальні цінності», принципи міжнародного публічного права та міжнародного торгового права, принцип недопущення дискримінації та інше. Проте, жоден із цих елементів не сформульований чітко у зовнішніх угодах ЄС, чим залишає можливість широкої інтерпретації кожної зі Сторін. Тим не менше, ці елементи є необхідними для створення загального правового поля між ЄС та іншими країнами для посилення їхніх взаємовідносин. Наприклад, в ЄПС підкреслено необхідність застосування «спільних цінностей» країнами-сусідами із метою покращення їхніх двосторонніх відносин із ЄС. Після вступу в силу Лісабонського договору в Договорі ЄС можна знайти перелік «цінностей Союзута принципів, які застосовуються як у внутрішній, так і у зовнішній політиці ЄС. У другому випадку зовнішні угоди ЄС часто містять посилання на релевантний «acquis» ЄС, який означає секторальне законодавство ЄС, що складає основу тексту будь-якої угоди та/або в додатку до будь-якої зовнішньої угоди ЄС. Релевантний «acquis» ЄС - динамічна правова категорія, яка міняє свій обсяг та зміст залежно від конкретних цілей зовнішньої угоди ЄС. Тобто, наприклад, релевантний «acquis» ЄС в межах секторальних угод між ЄС та Швейцарією суттєво відрізняється від релевантного «acquis» ЄС в межах ДРТС між ЄС та Мексикою. Це можна пояснити тим, що секторальні угоди між ЄС та Швейцарією передбачають лише імплементацію секторального «acquis» ЄС у правову систему Швейцарії. А в межах ДРТС між ЄС та Мексикою створюється зона вільної торгівлі між ЄС та Мексикою на базі релевантних норм СОТ. Іншою особливістю застосування «acquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС є те, що обсяг «acquis» ЄС не однаковий, а постійно змінюється разом із еволюцією правової системи ЄС. Наприклад, в угодах про асоціацію ЄС із балканськими країнами (УСА) включені нові елементи «acquis» ЄС, яких не було в попередніх зовнішніх угодах ЄС (наприклад: аудіовізуальні мережі, транскордонна трансляція, здійснення прав інтелектуальної власності на програми та трансляція по супутнику або через кабель, співпраця у сфері електронних комунікацій та супровідних послуг).
    7. Основними суб’єктами застосування «acquis» ЄС є інститути ЄС. Крім того, до суб’єктів застосування «acquis» ЄС належать фізичні та юридичні особи ЄС. Правове становище громадян ЄС та громадян третіх країн на території ЄС також регулюється «acquis» ЄС. Треті країни добровільно або ж примусово застосовують «acquis» ЄС у тих випадках, коли вони вступають у договірні відносини з ЄС чи мають намір інтегруватися з ЄС. Обсяг поняття і зміст «acquis» ЄС можна охарактеризувати за допомогою великої кількості джерел, але «базовий acquis» являє собою «недоторканну» основу, яка знаходиться у серцевині кожного виду «acquis» ЄС.
    8. В цьому дослідженні під «транспозицією» розуміється переніс «acquis» ЄС у правові системи третіх країн з метою досягнення «адаптації», «зближення», «гармонізації», «уніфікації» національного права з «acquis» ЄС. Поняття «транспозиція» також відноситься до напрямів і форм узгодженого правового розвитку держав, але співвідноситься з поняттями «адаптації», «зближення», «гармонізації», «уніфікації» як загальне і спеціальне. Тобто, поняття «транспозиція» – це процес, який має на мету досягнення «адаптації», «зближення», «гармонізації», «уніфікації» з правом ЄС чи іншої міжнародної організації, і передбачає застосування багатьох методів і способів задля досягнення мети переносу «acquis» ЄС у правові системи третіх країн.
    9. Цілі і задачі зовнішніх угод ЄС визначають особливості та пріоритети транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. З одного боку, ціль повноправного членства у ЄС передбачає не лише імплементацію та застосування третьою країною релевантних елементів «acquis» ЄС, що перераховані у додатках до даної угоди (Угода про ЄЕП, УАЦСЄ, УСА), а також й ініціювання непростого процесу добровільного зближення національного законодавства такої країни із законодавством ЄС. З іншого боку, ціль більш тісного політичного діалогу між ЄС та третьою країною означає, що така країна зобов’язана неухильно дотримуватися «суттєвих елементів» угоди (УПС, ДРТС, Угода Котону), а також застосовувати секторальне релевантне «acquis» ЄС. Ціль лібералізації економічних відносин між ЄС та третьою країною передбачає застосування правил та стандартів СОТ, незалежно від формального членства сторін у СОТ (УПС, Угода Котону). Ціль утворення митного союзу між ЄС та Туреччиною вимагає від Туреччини застосування правових норм ЄС у сфері митних зборів у повному обсязі.
    10. Існує відповідний зв'язок між обсягом і змістом «acquis» ЄС, який повинен бути застосований третьою країною, та такими факторами, як цілі зовнішньої політики ЄС щодо третіх країн та визнання ЄС їх правових систем. Наприклад, угоди про асоціацію із державами ЄАВТ та Швейцарією не містять ані норм про «суттєві елементи», ані посилань на законодавчі норми щодо прав людини або фундаментальних свобод. У випадку із Швейцарією відсутність цих елементів можна пояснити відсутністю рамкової угоди між ЄС та Швейцарією. У випадку ж Угоди про ЄЕП це пояснюється недостатньою увагою з боку ЄС до прав людини та зобов’язанням із дотримання фундаментальних свобод у зовнішніх угодах ЄС в момент підписання цієї Угоди. Угоду про ЄЕП можна розглядати виключно в якості економічної рамкової угоди, яка має за ціль доступ держав-членів ЄАВТ на внутрішній ринок ЄС. УЄСС з Ізраїлем, на відміну від інших УЄСС, свідчить про визнання ЄС правової системи Ізраїлю. Наприклад, положення про зближення законодавства в Угоді про асоціацію між ЄС та Ізраїлем передбачає можливість взаємного зближення законодавства Сторін, тоді як іншими УЄСС передбачені безпосередні та опосередковані засоби транспозиції «acquis» ЄС у правові системи середземноморських країн.
    11. Транспозиція «acquis» ЄС у правові системи третіх країн здійснюються індивідуально та із врахуванням різних політичних, економічних та правових пріоритетів зовнішньої політики ЄС щодо окремих країн. У деяких випадках ЄС виявляє готовність поступитися цілісністю «acquis» ЄС, дозволяючи іншим країнам імплементувати релевантний «секторальний acquis» ЄС поступово та секторально. Наприклад, завдяки успішній та наполегливій переговорній стратегії Швейцарії, їй дозволено частково відмовитися від обов’язкової імплементації низки обов’язкових складових «шенгенського acquis». В інших випадках ЄС посилює тиск на інші країни з метою імплементації ними повного обсягу «acquis» ЄС. Наприклад, УСА із Хорватією та Албанією передбачають так званий «допереговорний acquis» у правові системи балканських країн. «Аcquis» ЄС у зовнішніх угодах ЄС виходить за межі правового поняття, та з успіхом застосовується в якості інструменту зовнішньої політики ЄС щодо третіх країн.
    12. ЄС здійснює послідовну політику, спрямовану на транспозицію «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. ЄС виступає в якості міжнародного органу – ініціатора законодавчої гармонізації у багатьох сферах, починаючи з забезпечення чесної конкуренції, захисту прав людини та закінчуючи стандартами захисту прав споживачів. З цією метою багато зовнішніх угод ЄС містять безпосередні та опосередковані посилання на «секторальний acquis» ЄС, виправдовуючи це відсутністю релевантних міжнародних норм і принципів. Багато норм зовнішніх угод ЄС практично ідентичні відповідним статтям установчих договорів ЄС. Такий підхід сприяє тому, щоб треті країни запозичували основні принципи «acquis» ЄС добровільно та часто до початку формальних переговорів про підготовку їх вступу до ЄС. Проте, зобов’язання із зближення у зовнішніх угодах ЄС стосуються не лише держав-кандидатів на вступ до ЄС, але й країн, які або взагалі не планують приєднуватися до ЄС, або не зможуть отримати таку можливість навіть у далекій перспективі. В останньому випадку зовнішні відносини ЄС спрямовані на транспозицію «acquis» ЄС з метою найбільшого зближення третіх країн до правового поля ЄС. Зовнішні угоди ЄС із країнами, які не є кандидатами на вступ до ЄС, часто підтверджують необхідність виконання обов’язків про м’яке наближення за допомогою гармонізації законодавства з актами міжнародного права. Наприклад, у секторальних угодах між ЄС та Швейцарією зазначається, що зближення законодавства сприяє «на міжнародному рівні гармонізації технічних регламентів, стандартів та принципів, які регулюють виконання процедур перевірки відповідності».
    13. Існують матеріальні і процесуальні способи, за допомогою яких зовнішні угоди ЄС здійснюють процес транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. «Матеріальні способи» транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн включають: гомогенність, зближення законодавства, взаємне визнання стандартів і законодавства. «Процесуальні способи» транспозиції «acquis» ЄС у правові системи третіх країн здійснюються через: формальну/неформальну участь у законодавчих процедурах ЄС, обмін інформацією, а також технічне та фінансове сприяння з боку ЄС.
    14. У зовнішніх угодах ЄС надається перевага матеріальним способам транспозиції динамічного «acquis» ЄС над транспозицією фіксованого «acquis» ЄС у правові системи третіх країн. Це робиться для забезпечення певного рівня гомогенності між правопорядками третіх країн та динамічним «acquis» ЄС. Тому в зовнішніх угодах ЄС навмисно уникають точного визначення релевантного фіксованого «acquis» ЄС, проте у них міститься рекомендація відповідним країнам розпочати так звану «добровільну гармонізацію» законодавства, яка, як доведено, є «найбільш дешевим», найбільш ефективним та найменш уразливим способом захисту правової системи ЄС ззовні.
    15. Зобов'язання із гармонізації та зближення законодавства у зовнішніх угодах ЄС не є статичними або однорідними. Цілі та завдання зовнішніх угод ЄС і статус політичних відносин між сторонами, що їх підписали, постійно розвиваються і удосконалюються. Тому стан відносин ЄС з іншими країнами може допомогти в розумінні короткострокових та довгострокових перспектив щодо ефективного забезпечення дотримання процесу гармонізації/зближення законодавства в межах кожної зовнішньої угоди ЄС. Матеріальні способи транспозиції «acquis» ЄС можуть застосовуватись відповідно до цілей та завдань зовнішніх угод ЄС або ж відповідно до загального рівня двосторонніх відносин ЄС з будь-якою іншою країною. З одного боку, цілі та завдання заснування митного союзу та надання доступу до внутрішнього ринку ЄС тягнуть за собою певні наділені юридичною силою зобов’язання для третіх країн щодо імплементації динамічних, «наступних за підписанням» норм «acquis» ЄС. З іншого боку, цілі секторальної співпраці можна пояснити такими, що не мають юридичної сили, зобов'язаннями з боку третіх країн щодо імплементації динамічних, «наступних за підписанням» норм «acquis» ЄС. Встановлення режиму взаємного визнання між сторонами - одна з найбільш розвинених форм двосторонніх відносин, оскільки передбачає найвищий рівень довіри між сторонами. Зрештою, це забезпечує лібералізацію взаємної торгівлі та усуває можливі перешкоди в торгівлі між ЄС та третьою країною.
    16. Процесуальні та матеріальні способи транспозиції «acquis» ЄС в правові системи третіх країн мають багато спільного. Вони сприяють досягненню конкретних цілей і завдань зовнішніх угод ЄС. З одного боку, у зовнішніх угодах ЄС, спрямованих на тісну економічну та політичну інтеграцію третіх країн до ЄС (Угода про ЄЕП, САЦСЄ, УСА, Анкарська угода), передбачено просунуті процесуальні способи транспозиції «acquis» ЄС (досягнення гомогенності законодавства , формальна / неформальна участь у прийнятті рішень інституціями ЄС, технічна та фінансова допомога). З іншого боку, у зовнішніх угодах ЄС, що мають за мету помірну політичну й економічну співпрацю з іншими країнами (УПС, ДРТС), передбачено менш складні процесуальні способи транспозиції «acquis» ЄС (обмін інформацією, технічна допомога в певних галузях співпраці). У зовнішніх угодах ЄС не дуже охоче погоджується на будь-яку форму формальної / неформальної участі третіх країн у прийнятті рішень інститутами ЄС. Замість того, зовнішні угоди ЄС захищають інституційну і правову автономію сторін, трансформуючи акцент на неформальний обмін інформацією та надання фінансової та технічної допомоги іншим країнам, що може сприяти добровільній гармонізації законодавств третіх країн відповідно до стандартів ЄС.
    17. Цілі і завдання зовнішніх угод ЄС впливають на компетенцію і склад спільних інститутів, створених в рамках цих угод. З одного боку, зовнішні угоди ЄС, що націлені на більш тісну економічну та політичну співпрацю ЄС з іншими країнами (Угоди про ЄЕП, САЦСЄ, УСА, УПС), передбачають утворення щонайменше двох, а то й трьох спільних інститутів. Ці інститути уповноважені ухвалювати обов’язкові рішення, маючи при цьому найбільш різноманітні засоби для забезпечення транспозиції «acquis» ЄС в правові системи третіх країн. З іншого боку, зовнішні угоди ЄС, що ставлять за мету економічну або секторальну співпрацю (секторальні угоди між ЄС і Швейцарією, ДРТС), характеризуються наявністю загальних інститутів, які приймають рішення, які не наділені обов’язковою юридичною силою. Рішення інститутів, утворених в рамках зовнішніх угод ЄС, не завжди мають пряму дію в правових системах третіх країн, а залежать від національного конституційного права. З цієї причини ці інститути мають обмежені засоби забезпечення транспозиції «acquis» ЄС в правові системи третіх країн. Яскраво виражені інтеграційні цілі зовнішніх угод і значний прогрес у двосторонніх відносинах, безсумнівно, спонукають треті країни до запозичення джерел «acquis» ЄС до національних правових систем. З іншого боку, обмежені цілі та завдання зовнішніх угод ЄС навряд чи можуть сприяти виконанню третіми країнами їх «м'яких» зобов'язань із добровільної гармонізації національної правової системи до правових стандартів ЄС. Тому, спільні інститути, утворені в рамках зовнішніх угод ЄС, служать свого роду містком, за допомогою якого здійснюється одностороння транспозиція «acquis» ЄС в правові системи третіх країн, проте без елемента взаємності.
    18. В дисертації визначається обсяг і зміст «acquis» ЄС в угоді про асоціацію між ЄС і Україною. Майбутні угоди про асоціацію між ЄС та сусідніми країнами будуть відрізнятися особливими цілями - можливістю тісної інтеграції з ЄС, але без перспективи повного членства в ЄС, за умови значного удосконалення власної політичної, економічної та правової систем. Обсяг і зміст «acquis» ЄС в угоді про асоціацію між ЄС і Україною збудовано на ефективному дотриманні Україною «спільних цінностей» ЄС та глибокому секторальному співробітництві. Україна бере на себе зобов’язання імплементувати і застосовувати «секторальний acquis» ЄС в рамках співробітництва з ЄС.
    19. Приєднання України до ЕнС передбачає багато змін для правової системи нашої держави. Судові та виконавчі органи України вимушені застосовувати не тільки «енергетичне acquis» ЄС, визначене на момент підписання протоколів про приєднання до ЕнС, але також застосовувати основоположні принципи права ЄС, «динамічне енергетичне acquis» ЄС, та рішення інститутів ЕнС. Встановлення відносин асоціації між ЄС і Україною може значно підвищити ефективність транспозиції і застосування існуючого і динамічного «енергетичного acquis» ЄС в правовій системі Україні.
    20. Перспектива встановлення асоціативних відносин між ЄС та Україною, поступова реалізація програми зближення законодавства України до «acquis» ЄС, а також фінансова та технічна допомога ЄС Україні є ключовими факторами європеїзації української судової системи. Вже існує практика застосування «acquis» ЄС українськими судовими органами, як джерело переконливого характеру. Підписання і вступ в дію нової угоди про асоціацію між ЄС і Україною значно посилить «європеїзацію» судової системи України. Українські суди будуть вимушені частіше застосовувати різноманітні джерела «acquis» ЄС ЄС через інтеграційні цілі угоди про асоціацію з ЄС. Створення поглибленої та всебічної зони вільної торгівлі приведе до інтенсивного застосування «секторального acquis» ЄС українськими судами, що буде передумовою справжньої «інтеграції без формального членства» України до ЄС.
    21. Транспозиція «acquis communautaire» у правові системи третіх країн - важлива мета зовнішньої політики ЄС. У більшості зовнішніх угод ЄС зазначається, що досягнення цілей цих угод обумовлено успішною імплементацією та ефективним застосуванням релевантного «acquis communautaire» третіми країнами. Для цього ЄС розробив і успішно застосовує різні матеріальні і процесуальні способи транспозиції «acquis communautaire» у правові системи третіх країн. Таку політику ЄС пояснюють необхідністю створення сприятливого правового середовища за межами ЄС, яка допоможе інвесторам ЄС ефективно захищати свої інтереси в цих країнах, а отже, отримати доступ на ринки третіх країн.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА