ПАВЛЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТРАНСКОРДОННИМ ЗЛОЧИНАМ

Краткое описание

ПАВЛЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТРАНСКОРДОННИМ ЗЛОЧИНАМ "

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Павленко Андрій Володимирович
УДК 341.231: 061.1ЄС
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТРАНСКОРДОННИМ ЗЛОЧИНАМ
Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Муравйов Віктор Іванович
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Теоретико-правові засади правового регулювання
боротьби з транскордонними злочинами в Європейському Союзі
14
1.1. Концептуальні засади кримінального права Європейського
Союзу
14
1.2 Становлення правового регулювання протидії транскордонній
злочинності в ЄС
32
1.3. Організаційно–правовий механізм ЄС протидії
транскордонним злочинам
44
Висновки до розділу 1 65
Розділ 2. Правові засади діяльності ЄС в галузі боротьби із
транскордонними злочинами
66
2.1. Нормативно-правове регулювання боротьби із злочинами
проти громадської безпеки
67
2.2. Правове регулювання протидії транскордонним злочинам
проти волі, честі, гідності особи, а також статевої свободи та статевої
недоторканості особи
99
2.3. Діяльність ЄС щодо запобігання транскордонним злочинам у
сфері підприємницької діяльності
2.4. Протидія іншим транскордонним злочинам в ЄС
110
128
Висновки до розділу 2 149
Розділ 3. Практика України щодо імплементації стандартів
Євросоюзу у сфері боротьби із транскордонними злочинами
151
3.1. Становлення та розвиток співробітництва України та
Європейського Союзу в галузі протидії транскордонними злочинам
151
3.2 Організаційно-правовий механізм співпраці між Україною та
Євросоюзом у сфері боротьби із транскордонними злочинами в рамках
Угоди про асоціацію
158
3
3.3. Відповідність законодавства України європейським стандартам
боротьби із транскордонними злочинами
167
Висновки до розділу 3 201
Висновки 202
Список використаних джерел 207
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Створення території без внутрішніх
кордонів в Європейському Союзі, запровадження свободи пересування товарів,
осіб, послуг та капіталів створило не лише суттєві переваги для розвитку
держав-членів, але й послабило перешкоди для розповсюдження по
європейському континенту транскордонної злочинності. Технологічні процеси
та глобалізація також зробили свій внесок до становлення високоорганізованих
кримінальних злочинів та злочинних груп на міжнародному рівні. Боротьба із
транскордонними злочинами є одним з основних пріоритетів діяльності
Євросоюзу в контексті завдання збереження й розвитку Союзу як простору
свободи, безпеки та юстиції.
Запобігання можливостям зловживання чотирма фундаментальними
свободами Європейського Союзу транскордонною злочинністю вимагає більш
широкого, багаторівневого та багатостороннього співробітництва як в
практичній, так і в законодавчій сферах. За останнє десятиріччя в ЄС було
запроваджено правові засади для ефективного реагування на нові виклики з
боку цього інтеграційного об’єднання на рівні Союзу.
З 21 грудня 2007 року цілий ряд держав-членів Євросоюзу з Центральної
та Східної Європи, включаючи ті, що межують з Україною (зокрема,
Угорщина, Польща, Словаччина), стали частиною Шенгенської зони. Отже,
дослідження правових засад протидії транскордонним злочинам в ЄС набуває
особливої актуальності для нашої держави.
Питання правових механізмів Євросоюзу у сфері боротьби із зазначеними
злочинами стосується всіх держав, оскільки торкається питань безпеки, що на
сьогодні має фундаментальний характер для існування всього людства. З
огляду на це, дослідження правових засад діяльності ЄС та його держав-членів
у сфері протидії транскордонній злочинності полегшить розуміння
інтеграційних процесів, що відбуваються в цьому інтеграційному об’єднанні, з
правової точки зору, а також надасть можливість прогнозувати їх розвиток у
5
майбутньому. Крім того, питання особливостей регулювання правоохоронної
діяльності в зазначеній сфері тісно пов’язане із удосконаленням правового поля
для пересування українських громадян на території держав-членів ЄС. Не
зважаючи на те, що Україна не є членом Євросоюзу, українські громадяни
зможуть в повній мірі користуватися перевагами безвізового режиму щодо
поїздок до держав-членів Об’єднання лише після того, як наша держава зможе
показати рішучість щодо протидії цілій низці транскордонних злочинів,
зокрема корупції. Дослідження процесу становлення та особливостей
регулювання правоохоронної діяльності в Євросоюзі надасть можливість, поперше, завершити процес гармонізації законодавчої бази України зі
стандартами та вимогами ЄС, що є основою для використання існуючих
переваг безвізового режиму в Євросоюзі українськими громадянами, а подруге, запозичити позитивний досвід політики Союзу і, по-третє, визначити
проблеми, помилки, негативи держав-членів ЄС, та уникнути їх.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках наукової теми «Правові засади
співпраці України з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і
практика», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у
міжнародних інтеграційних процесах» № 06БФ048-01.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення
особливостей правового механізму Євросоюзу стосовно запобігання
транскордонним злочинам та притягнення до відповідальності осіб, винних в їх
вчиненні. Досягнення поставленої мети пов’язується з вирішенням наступних
завдань:
- проаналізувати положення існуючих концепцій та визначити існуючі
підходи до поняття та змісту європейського кримінального права, як нової
системи правових норм, які регулюють діяльність Європейського Союзу
стосовно боротьби із транскордонними злочинами;
6
- висвітлити та проаналізувати генезис та еволюцію механізмів запобігання
транскордонним злочинам та притягнення до відповідальності осіб, винних в їх
вчиненні в Євросоюзі;
- визначити організаційно-правовий механізм ЄС щодо забезпечення
ефективної політики протидії транскордонній злочинності;
- розкрити зміст поняття і правові засади боротьби із злочинами проти
громадської безпеки;
- окреслити правові умови протидії транскордонним злочинам проти волі,
честі, гідності особи, а також статевої свободи та статевої недоторканості
особи;
- надати юридичну оцінку діяльності ЄС у сфері запобігання
транскордонним злочинам у сфері підприємницької діяльності та іншим
злочинам транскордонного характеру;
- охарактеризувати еволюцію співробітництва між Україною та
Євросоюзом щодо протидії транскордонним злочинам;
- висвітлити специфіку організаційно-правового механізму співпраці
України та ЄС в зазначеній сфері в рамках Угоди про асоціацію;
- розкрити й проаналізувати актуальні питання відповідності українського
законодавства щодо протидії транскордонним злочинам як передумови
запровадження безвізового режиму між ЄС та Україною.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, пов’язані з
реалізацією політики ЄС у сфері протидії транскордонним злочинам, що
визначаються установчими договорами, актами вторинного законодавства та
судовою практикою цього інтеграційного об’єднання.
Предметом дослідження є аналіз сучасних правових засад боротьби із
транскордонними злочинами в Європейському Союзі, зокрема норм, що
регулюють:
- - організаційно-правовий механізм ЄС в рамках простору свободи,
безпеки та юстиції в зазначеній сфері;
7
- боротьбу із злочинами проти громадської безпеки;
- протидію транскордонним злочинам проти волі, честі, гідності особи, а
також статевої свободи та статевої недоторканості особи;
- діяльність ЄС у сфері запобігання транскордонним злочинам у сфері
підприємницької діяльності та іншим злочинам транскордонного характеру;
- співпрацю України з Європейським Союзом в сфері попередження
транскордонних злочинів.
Методи та теоретична основа дослідження. Методологічне підґрунтя
дисертації спирається на застосування в дослідженні комплексу наукових
методів та підходів, властивих правознавству загалом, і, зокрема, науці
міжнародного права, насамперед системно-структурного, діалектичного,
формально-юридичного, порівняльно-правового тощо.
Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод,
що дає можливість дослідити проблему в єдності її соціального змісту та
юридичної форми, а також здійснити системний аналіз становлення та
формування механізму запобігання та протидії транскордонним злочинам в
Євросоюзі.
Методологія дослідження передбачала використання таких
загальновизнаних методів, як історично-правового, логічного, системного і
порівняльно-правового аналізу, статистичного і прогностичного, а також
формально-логічного. Комплексний підхід до аналізу досліджуваних питань і
використання зазначених методів дозволили всебічно розглянути правові
механізми ЄС в сфері боротьби із транскордонними злочинами, визначити їх
особливості та зробити висновки щодо відповідності законодавства України в
зазначеній сфері у зв’язку із перспективами запровадження безвізового
режиму.
Порівняння та критичний аналіз різних, інколи цілком протилежних точок
зору й різнопланової аргументації юристів-міжнародників, які представляють
переважну більшість фахівців, а також основні течії науки міжнародного права,
8
політиків, представників правлячих кіл різних держав, сприяли опрацюванню в
дисертації авторської концепції досліджуваної теми.
У дисертаційному дослідженні були використані положення Договору про
Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу, а
також акти вторинного права ЄС, Хартія основних прав ЄС, документи і
матеріали Комісії ЄС, положення чинних двосторонніх та багатосторонніх
міжнародних договорів, конвенцій, угод, що відносяться до питань протидії
транскордонним злочинам, рішення Суду ЄС, законодавчі акти України. Під
час опрацювання теми дисертаційного дослідження автор спирався на наукові
праці та статті вітчизняних юристів-міжнародників та вчених країн СНД, які
стосуються окремих аспектів протидії транскордонним злочинам. Науковий
контекст дисертації корелюється з працями В. Антипенка, М. Главацького,
Л. Грицаєнко, І. Дира, А. Дмитрієва, Н. Зелінської, В. Ірінєєвої, С. Кашкіна,
Я. Костюченка, А. Лапкіна, З. Макарухи, М. Микієвича, В. Муравйова,
А Омельченка, В. Опришка, М. Пашковського, Ю. Паукової, В. Посельського,
Р. Петрова, О. Святун, К. Смирнової, Л. Тимченко та ін.
У дослідженні проаналізовані ідеї, концепції та правові підходи до
проблеми правового регулювання боротьби із транскордонними злочинами в
Європейському Союзі закордонних авторів: Дж. Апап, В. Вагнера,
В. Валкенбург, В. Зибера, П. ван Дюйна, С. Карекласа, А. Кліпа,
Дж. Оккипинті, С. Пірса, Р. Рамфа, В. Руджиера, М. Шейноста, та ін.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає,
насамперед, у тому, що вона є першим у вітчизняній правовій науці
спеціальним комплексним дослідженням особливостей правового регулювання
протидії транскордонним злочинам характеру в Європейському Союзі.
У результаті проведеного дослідження сформульовано положення, яким
притаманні елементи наукової новизни та які виносяться на захист:
Вперше:
1. проаналізовано існуючі концептуальні підходи до визначення
природи та змісту кримінального права ЄС, як нової системи правових норм,
9
які регулюють діяльність Європейського Союзу стосовно боротьби із
транскордонними злочинами;
2. проаналізовано еволюцію становлення механізму протидії
транскордонним злочинам в Євросоюзі, в результаті чого встановлено, що
процес формування політики в ЄС в зазначеній сфері розпочався в 1970-х рр.
ХХ сторіччя і на сьогодні включає чотири етапи, кожен з яких має свої
особливості щодо компетенції самого інтеграційного об’єднання, джерельної
бази та повноважень інститутів;
3. виходячи з положень законодавства Євросоюзу, здійснено комплексне
дослідження організаційно-правового механізму запобігання та протидії
транскордонним злочинам, та встановлено, що на сучасному етапі (після
набуття чинності Лісабонським договором) в установчих договорах ЄС в якості
транскордонних злочинів визначено: тероризм, торгівля людьми та сексуальна
експлуатація жінок і дітей, незаконна торгівля наркотиками, незаконна торгівля
зброєю, відмивання грошей, корупція, підробка платіжних засобів,
комп’ютерні злочини та організована злочинність (ст. 83 Договору про
функціонування ЄС). Втім, цей перелік не є вичерпним, оскільки Рада ЄС,
діючи одностайно, після отримання згоди Європейського Парламенту може
ухвалити рішення, що визначає інші сфери злочинності;
4. для цілей цього дисертаційного дослідження запропонована
авторська класифікація транскордонних злочинів в ЄС, де за критерій
класифікації взято об’єкт злочинного посягання: транскордонні злочини проти
громадської безпеки (тероризм, організована злочинність, незаконна торгівля
зброєю); транскордонні злочини проти волі, честі, гідності особи, а також
статевої свободи та статевої недоторканості особи (торгівля людьми,
сексуальна експлуатація жінок і дітей); транскордонні злочини у сфері
підприємницької діяльності (підробка платіжних засобів, відмивання грошей);
інші тяжкі злочини транскордонного характеру (незаконна торгівля
наркотиками, корупція, комп’ютерні злочини);
10
5. проаналізовано положення цілої низки нових нормативно-правових
актів, прийнятих в Євросоюзі після набуття чинності Лісабонським договором
у 2009 р., зокрема, це Директива 2011/36 щодо запобігання та боротьби з
торгівлею людьми та захисту її жертв, Директива 2011/93 про боротьбу з
сексуальним насильством та сексуальною експлуатаціє дітей та дитячою
порнографією, Регламент 258/2012 про імплементацію ст. 10 Протоколу ООН
проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових
частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію
Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої
злочинності, Директива 2013/40 про атаки проти інформаційних систем,
Директива 2014/62 про кримінально-правовий захист євро та інших грошових
знаків від підробок, Директива 2015/849 про запобігання використанню
фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму та
деякі інші, що дозволяє твердити про прагнення ЄС удосконалити існуючі
механізми правового регулювання в зазначеній сфері;
6. формалізовано, що співробітництво Євросоюзу та України в напрямку
поширення свободи пересування осіб в контексті підписання угоди про
асоціацію та запровадження безвізового режиму для подорожей громадян
України до держав-членів ЄС вимагає від України виконання вимог,
визначених у Плані-дій для України щодо безвізового режиму, зокрема у сфері
протидії транскордонним злочинам: розвитку необхідних законодавчих та
інституційних засад у сфері запобігання корупції та притягнення, винних в
цьому злочині осіб; поглибленні співробітництва між українськими
правоохоронними органами та Європолом та Євроюстом, розробці відповідних
умов для запровадження у довгостроковій перспективі безвізового режиму між
Україною та Євросоюзом; забезпеченні повноцінного набуття чинності Угоди
Євросоюзом про асоціації між Україною та; розробці, впровадженні та
удосконаленні стратегій, правової бази та процедур боротьби із відмиванням
коштів, наркотиками та торгівлею людьми.
11
Удосконалено:
7. розуміння механізму ЄС щодо протидії транскордонним злочинам, який
вимагає узгодженої діяльності інститутів, органів та агентств ЄС з одного боку,
та законодавчих, виконавчих та правоохоронних органів держав-членів з
іншого;
8. аналіз законодавства України на предмет його відповідності стандартам
ЄС щодо боротьби із транскордонною злочинністю та визначені сфери, які
потребують подальшого вдосконалення.
Дістали подальшого розвитку:
9. положення про компетенцію Європейського Союзу в сфері простору
свободи, безпеки та юстиції.
10. дослідження правових засад Євросоюзу щодо функціонування
Європолу, Євроюсту, перспектив запровадження Європейського офісу
громадського прокурора та Європейського бюро по боротьбі з шахрайством.
Теоретичне та практичне значення роботи. Одержані результати мають
теоретичне значення, оскільки вони містять нові підходи до визначення
фундаментальних понять, а також розгорнений аналіз існуючих правових
механізмів Європейського Союзу щодо боротьби із транскордонними
злочинами. Результати дисертації можуть бути корисними при розробці та
вдосконаленні основних нормативно актів України у сфері протидії злочинам,
які можуть набувати транскордонного характеру, а також сприяти
поглибленню співробітництва між нашою державою та ЄС.
Положення дисертації можуть бути використані при викладанні курсів
«Міжнародне публічне право», «Право Європейського Союзу», «Міжнародне
кримінальне право» та «Право Євросоюзу в сфері юстиції та внутрішніх
справ», а також при підготовці відповідних підручників і навчальних
посібників.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане
автором одноособово. Аргументовані в роботі теоретичні положення та
висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора, синкретичному
12
аналізі наукових та нормативних джерел й узагальненні практики
функціонування права Європейського Союзу та України.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і
висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і
європейського права Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження, принципи та положення роботи презентувалися в
рамках шести науково-практичних конференцій: Міжнародна науковопрактична конференція «Верховенство права у процесі державотворення та
захисту прав людини в Україні» (Одеса, Україна, 1-2 березня 2013 р.) (тези
опубліковані), Одинадцята міжнародна науково-практична конференція
студентів, аспірантів та молодих учених «Шевченківська весна» (Київ, 21
березня 2013р.), Міжнародна наукова конференція «Асоціація України з
Європейським Союзом: стан, проблеми, перспективи» (Київ, 15 листопада 2013
р. (за результатами конференції опублікована стаття), Міжнародна науковопрактична конференція студентів, аспірантів та молодих учених
«Шевченківська весна» (Київ, 10 квітня 2014 р.), Міжнародна науковопрактична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні
проблеми міжнародних відносин» (Київ, 22 жовтня 2015 р.), V Міжнародна
науково-практична конференція «Міжнародне право: de lege praeterita, instante,
futura» (Одеса, 13-14 листопада 2015 р. (тези опубліковані).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи Павленка А.В.
знайшли своє відображення в восьми наукових працях: з яких 4 – статті,
опубліковані у наукових фахових виданнях України, 1 – стаття, опублікована у
фаховому виданні іноземної держави, 1 – стаття, опублікована в іншому
виданні, та 2 – тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена
специфікою мети, завдань та предмета дослідження. Дисертація складається зі
вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаної
13
літератури. Загальний обсяг дисертації складає 244 сторінки, із них 38 сторінок
– список використаної літератури з 293 найменування

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дисертаційного дослідження можна зробити такі
висновки:
1. Існуючі концептуальні підходи європейської інтеграції в центр
своєї уваги повсякчасно ставили природу цього явища та роль виконавчої
влади держав-членів у становленні європейського інтеграційного об’єднання.
При чому кожна концепція дає підстави вважати, що становлення механізму
ЄС щодо протидії злочинам транскордонного характеру є закономірним
процесом, спричиненим різними факторами. Цей механізм був покладений в
основу кримінального права ЄС, яке перебуває зараз в процесі формування.
2. Механізм запобігання злочинам транскордонного характеру та
боротьба з їх наслідками пройшов довгий шлях свого становлення: від
нерегулярних зустрічей представників правоохоронних органів держав-членів з
певних спільних проблемних питань, до повноцінної політики Європейського
Союзу в рамках простору свободи, безпеки та юстиції. Цей механізм можна
умовно поділити на чотири етапи, кожному з яких притаманні свої особливості
щодо компетенції інтеграційного об’єднання в зазначеній сфері, системи
джерел, ролі та повноважень інститутів.
3. Основу організаційно-правового механізму у сфері протидії
злочинам транскордонного характеру складають положення установчих
договорів, цілий ряд актів вторинного законодавства ЄС у зазначеній сфері
(регламенти, директиви, рамкові рішення, конвенції), універсальні міжнародні
договори. Інституційний механізм забезпечення політики Євросоюзу щодо
співробітництва у кримінальних справах складають основні інститути ЄС:
Європейська Рада, Європейський Парламент, Рада та Комісія, наділені
відповідними повноваженнями, а також спеціалізовані агентства ЄС, створені
203
для покращення співробітництва в цій сфері – Європол, Євроюст, Європейське
бюро по боротьбі з шахрайством.
4. Злочинами проти громадської безпеки в контексті права
Європейського Союзу є тероризм, організована злочинність та незаконна
торгівля зброєю. Правові засади ЄС щодо протидії міжнародному тероризму
включають заходи, прийняті як в рамках Простору свободи, безпеки та юстиції,
так і в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Це дає
можливість запобігати терористичним атакам, перешкоджати виникненню
таких ситуацій у майбутньому та притягати до відповідальності осіб, винних у
цьому злочині. Важливість проблеми тероризму також була підтверджена
практикою Суду ЄС, який розглядав та продовжує розглядати справи, пов’язані
із застосуванням санкцій до фізичних та юридичних осіб, підозрюваних у
фінансуванні терористів.
Потреба в узгоджених діях всіх держав-членів ЄС задля рішучих заходів,
спрямованих проти організованої злочинності, поставила питання про
необхідність започаткування політики ЄС в цій сфері. Каталізатором цього
процесу стало приєднання ЄС в 2004 р. до Конвенції ООН про
транснаціональну злочинність, що спричинило істотне оновлення вторинного
законодавства ЄС із запровадженням термінології, процедур та санкцій,
відповідно до положень Конвенції ООН.
Правова база щодо запобігання торгівлі вогнепальною зброєю також
перебуває під впливом положень універсальних міжнародних договорів,
зокрема Протоколу ООН проти незаконного виготовлення та обігу
вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до
неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої
злочинності. У відповідності до цього в ЄС запроваджений дозвільний порядок
експорту, імпорту та транзиту вогнепальної зброї, її складових частин і
компонентів, метою якого є протидіяти незаконній торгівлі зброєю шляхом
удосконаленого порядку відслідковування та контролю за експортом цивільної
зброї з ЄС.
204
5. В Євросоюзі реагування на транскордонні злочини проти волі,
честі, гідності особи, а також статевої свободи та статевої недоторканості особи
є пріоритетним завданням для інститутів та держав-членів, а боротьбі із ними
завжди приділялася першочергова увага. На підтвердження цього свідчить той
факт, що саме Директива 2011/36 щодо запобігання та боротьби з торгівлею
людьми та захисту жертв та Директива 2011/93 про боротьбу з сексуальним
насильством та сексуальною експлуатаціє дітей та дитячою порнографією
стали першими актами вторинного законодавства, прийнятими відповідно до
ст. 83 ДФЄС, після набуття Лісабонським договором чинності в грудні 2009 р.
Особливість цих актів полягає в тому, що тут великий наголос робиться не
лише на переслідуванні злочинців, винних у вчинені зазначених злочинів, а й
на необхідності надання допомоги та захисту жертвам, реінтеграції їх до
нормального життя, врахування в першу чергу інтересів неповнолітніх жертв із
залученням психологів та соціальних працівників.
6. Злочини в сфері підприємницької діяльності (відмивання грошей та
підробка платіжних засобів) підривають стабільність та економічну
самостійність не лише окремих держав-членів, а й всього Європейського
Союзу. Саме в сфері протидії відмиванню грошей правові засади в ЄС
змінювалися найчастіше, порівняно із іншими злочинами транскордонного
характеру. ЄС намагається реагувати на всі зміни, що відбуваються в
зазначеній сфері та запроваджувати все новіші бар’єри для легалізації коштів,
отриманих злочинним шляхом.
Це саме стосується підробки платіжних засобів. Запровадження єдиної
валюти євро стало важливим етапом європейської інтеграції, проте воно ж
створило умови для поширення в ЄС фальшивих банкнот та монет євро. З цією
метою в Євросоюзі прийнято цілу низку актів, якими встановляється
кримінальна відповідальність за підробку євро та інших платіжних засобів, а
враховуючи те, що наразі платіжними засобами є не тільки паперові гроші, а й
платіжні картки, то в Союзі також діють нормативно-правові акти, спрямовані
на боротьбу із їх підробкою.
205
Крім цього, в Євросоюзі прийняте спеціальне законодавство про боротьбу
із незаконним обігом наркотичних речовин, корупцією та комп’ютерними
злочинами. Ці злочини також негативно впливають на рівень безпеки та
стабільності у всьому європейському регіоні, часто вони є супутніми іншим
злочинам, а тому адекватна реакція держав-членів та самого ЄС вимагають їх
узгодженої діяльності, врахування новітніх тенденцій та наукових розробок.
7. Ще з моменту проголошення незалежності України усвідомлення
набула думка про те, що наявність спільного кордону з державами, які спочатку
мали статус країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу, а в 2004 – 2007
рр. набули повноцінного членства, створює ідеальні умови для використання
території України для вчинення транскордонних злочинів. Тому, починаючи із
середини 1990-х рр. між нашою державою та ЄС починають укладатися
двосторонні документи, в яких безпосередньо визначалися сфери
правоохоронної діяльності та злочини, протидія яким вимагає координованої
діяльності обох сторін. Важливе значення в цьому контексті мають Угода про
партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими
Співтовариствами, Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України,
План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ 2001 р.,
План дій Україна — ЄС 2005 р. та План дій Україна – ЄС у сфері юстиції,
свободи та безпеки 2007 р. У кожному з цих документів відбувалося
розширення сфер співпраці та поглиблення вже існуючого співробітництва. Із
підписанням Угоди про асоціацію та прийняттям до неї Порядку денного
асоціації розпочався нових етап відносин між нашої державою та європейським
інтеграційним об’єднанням. Зазначена Угода є взагалі першим договором ЄС з
третіми країнами, де питання про політичну асоціацію об’єднані в один
документ з питаннями про економічну інтеграцію. Це повинно надати новий
імпульс і відкрити шлях до нових прогресивних перетворень, що зокрема
дозволить більш ефективно реагувати на випадки злочинів, які мають
транскордонний характер.
206
8. Питання відповідності українського законодавства європейським
стандартам протидії злочинам транскордонного характеру є наріжним
камінням не просто ефективного співробітництва між ЄС та Україною. Воно
визначено однією із вимог, що встановлено Євросоюзом стосовно
запровадження безвізового режиму поїздок громадян нашої держави до
держав-членів ЄС. Останні п’ять років виконання українською стороною Плану
дій з лібералізації візового режиму ознаменувалися прийняттям в грудні 2015 р.
Комісією ЄС Шостої доповіді, в якій було визначено, що Україна майже
повністю виконала всі вимоги стосовно прийняття і ефективного застосування
законодавства щодо запобігання та боротьби із транскордонними злочинами,
проте на порядку денному залишається проблема функціонування реального, а
не декларативного механізму боротьби із корупцією. Імплементація всіх цих
вимог матиме результатом отримання всіма громадянами України можливості
вільно без віз пересуватися територією держав-членів ЄС, а також сприятиме
поглибленню інтеграції між нашою державою та Європейським Союзом