Сорока Наталія Євгенівна. Міжнародно-правовий захист авторського права в рамках Європейського Союзу

Краткое описание

Сорока Наталія Євгенівна. Назва дисертаційної роботи: "Міжнародно-правовий захист авторського права в рамках Європейського Союзу"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
СОРОКА НАТАЛІЯ ЄВГЕНІВНА
УДК [341.018:347.77]:061.1ЄС
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
В РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Спеціальність: 12.00.11 – міжнародне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Микієвич Михайло Миколайович
доктор юридичних наук, професор
Львів – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
АВТОРСЬКОГО ПРАВА
12
1.1. Сутність, ґенеза та перспективи розвитку інституту авторського
права
12
1.2. Міжнародно-правове регулювання захисту авторського права та
суміжних прав у рамках системи ООН
28
1.3. Універсальні механізми охорони торговельних аспектів прав
інтелектуальної власності
46
Висновки до розділу 1 56
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ
АВТОРСЬКОГО ПРАВА В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
61
2.1. Особливості формування джерел авторського права Європейського
Союзу
61
2.2. Інституційний механізм захисту авторського права в Європейському
Союзі
82
2.3. Особливості імплементації актів вторинного права ЄС з
інтелектуальної власності в національні законодавства держав-членів
100
2.4. Практика Суду ЄС у формуванні європейських стандартів захисту
авторського права та суміжних прав
115
Висновки до розділу 2 135
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО
ПРАВА
142
3.1. Договірно-правові основи співробітництва України та
Європейського Союзу у сфері захисту права інтелектуальної власності
142
3.2. Імплементація норм ЄС щодо захисту авторського права в
національний правопорядок України в рамках Угоди про асоціацію між
Україною та ЄС
156
Висновки до розділу 3 176
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ACTA – Антиконтрафактна торговельна угода (англ.: the Anti-Counterfeiting Trade
Agreement)
BASCAP – Бізнес-ініціатива Міжнародної торгової палати щодо зупинення
підробок та піратства (англ.: ICC Business Action to Stop Counterfeiting and Piracy)
BDPI – Бюро інтелектуальної власності Франції (франц.: Le bureau de la propriété
intellectuelle)
BIRPI – Об’єднані міжнародні бюро із захисту інтелектуальної власності (франц.:
Bureaux Internationaux Réunis pour la Protection de la Propriété Intellectuelle)
CTM – Торговельна марка Співтовариства (англ.: Community Trade Mark)
DMCA – Закон про авторське право в цифрову епоху США (англ.: Digital
Millennium Copyright Act)
OHIM – Офіс ЄС з питань гармонізації внутрішнього ринку (англ.: Office of
Harmonization in the Internal Market)
ВМО – Всесвітня митна організація
ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ДЄС – Договір про Європейський Союз
ДзЄС – Договір про заснування Європейської Спільноти
ДСІВ – Державна служба інтелектуальної власності України
ДфЄС – Договір про функціонування Європейського Союзу
ЄС – Європейський Союз
МОП – Міжнародна організація праці
ОКУ – організації колективного управління
СОТ – Світова організація торгівлі
Суд ЄС – Суд Європейського Союзу
ТРІПС – Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
УПС – Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими
Співтовариствами та їх державами-членами
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізованого світу
результати інтелектуальної діяльності відіграють визначальну роль в інноваційних
стратегіях та є потужним невичерпним ресурсом і рушійною силою економічного
зростання. Як свідчать нещодавні дослідження, майже 39 % усієї економічної
активності в Європейському Союзі (приблизно 4,7 трильйона євро на рік) та 26 %
зайнятості населення (56 мільйонів робочих місць) забезпечуються секторами з
інтенсивним використанням прав інтелектуальної власності. Таким чином, успішні
економічні показники перебувають у прямій залежності від ефективності правових
механізмів захисту прав інтелектуальної власності.
В епоху інформаційного суспільства й стрімкого розвитку технологій галузі,
що базуються на використанні об’єктів авторського права, стали потужним
інструментом для економічного, соціального і культурного зростання. Досвід
Європейського Союзу, де сформувалася ефективна система захисту прав
інтелектуальної власності та запроваджені надійні режими охорони авторського
права й суміжних прав, надзвичайно важливий для реформування сфери
інтелектуальної власності України. Своєчасна і повна імплементація актів ЄС у
сфері інтелектуальної власності, зокрема авторського права, набуває особливого
значення в контексті виконання міжнародних зобов’язань України відповідно до
Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зазначені обставини свідчать про
актуальність дисертаційного дослідження як з погляду теоретичного, так і з
практичного.
Успішне реформування сфери інтелектуальної власності, зокрема
імплементація норм права ЄС у сфері авторського права відповідно до вимог Угоди
про асоціацію стане свідченням переходу України на якісно новий рівень розвитку
– від країни з пострадянськими підходами до регулювання творчої діяльності до
країни з економікою інноваційного типу, де правове регулювання адаптоване до
сучасних ринкових моделей та базується на використанні ефективних і прозорих
механізмів забезпечення авторського права й суміжних прав.
5
Теоретичну основу дослідження склали праці зарубіжних і вітчизняних
правознавців у сфері міжнародного права, права Європейського Союзу, зокрема
іноземних дослідників Дж. Борнкамма, В. Бенабу, Д. Вейвера, М. Вівана, Ф.
Готцена, Т. Десюрмона, А. Дітца, К. Карона, A. Kеревера, А. Кура, С. фон Левінскі,
Д. Ллевеліна, A. Лукаса, М. Ляйстнера, Д. Річарда, П. Самуелсон, Г. Сандро, В.
Скордамалья, А. Строуелла, П. Торреманса, Г. Тріттона, E. Ульмера, М. Фічора, А.
Франсона, П. Хугенхольца та ін.; російських учених: А. Абдулліна, М. Бірюкова,
Н. Богданова, М. Богуславского, С. Грігоряна, М. Ентіна, А. Капустіна, С. Кашкіна,
І. Лукашука, М. Марченка, А. Мінкова, Г. Нєгуляєва, Ю. Тіхомірова, К. Ханіної,
С. Чернишевої. Серед вітчизняних науковців цю проблематику в різних аспектах
досліджували Г. Андрощук, Н. Бочарова, О. Вдовиченко, А. Гавердовський, Л.
Грицаєнко, В. Дроб’язко, Р. Дроб’язко, Р. Еннан, Ю. Капіца, В. Кисіль, Л. Комзюк,
О. Крупчан, В. Лук’янець, В. Муравйов, О. Орлюк, К. Смирнова, С. Ступак, Н. Сюр,
І. Тараненко, О. Шпакович, І. Яковюк.
Попри актуальність теми та достатньо високий ступінь її розробки в науці
міжнародного права у вітчизняній юридичній науці відсутні комплексні правові
дослідження організаційно-правових засад регулювання авторського права на рівні
ЄС. Відчутна потреба у вивченні джерел авторського права Європейського Союзу,
інституційного механізму його забезпечення, особливостей імплементації
директив ЄС у національні законодавства держав-членів та практики Суду ЄС у
формуванні європейських стандартів захисту авторського права. Це дозволило б
розробити рекомендації стосовно ефективної імплементації норм ЄС з авторського
права та реформування національної сфери інтелектуальної власності. У цьому
контексті дисертаційне дослідження набуває неабиякої актуальності.
Особливу увагу в дослідженні надано аналізу та систематизації рішень Суду
ЄС, завдяки яким було сформульовано доктринальні принципи «специфічного
предмета» охорони, «вичерпання прав», а також надано тлумачення та роз'яснення
положень директив ЄС у сфері авторського права та суміжних прав.
Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного
дослідження та необхідність подальшого опрацювання й вивчення теоретичних
6
засад міжнародно-правового захисту авторського права в рамках Європейського
Союзу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках планового дослідження кафедри європейського права
факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені
Івана Франка «Правові форми та механізми реалізації міжнародної
правосуб’єктності України в європейській регіональній інституційній системі»
(номер державної реєстрації 0113U005125).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна теоретична
розробка цілісних уявлень про особливості міжнародно-правового регулювання
авторського права, організаційно-правових засад його захисту в Європейському
Союзі, а також з’ясування змісту й обсягу міжнародно-правових зобов’язань
України щодо захисту авторського права відповідно до Угоди про асоціацію.
Згідно із зазначеною метою в дослідженні поставлено такі завдання:
- з’ясувати ґенезу, сучасний стан і перспективи розвитку інституту
авторського права на національному та міжнародному рівнях;
- проаналізувати особливості міжнародно-правового регулювання
авторського права в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(ВОІВ), ЮНЕСКО та інших спеціалізованих установ ООН;
- дослідити міжнародні договірні та інституційні механізми охорони
торговельних аспектів прав інтелектуальної власності в рамках Світової організації
торгівлі (СОТ);
- розкрити особливості формування системи джерел авторського права ЄС
та співвідношення відповідних актів вторинного права ЄС з нормами міжнародних
договорів;
- проаналізувати особливості функціонування інституційного механізму
захисту авторського права в Європейському Союзі;
- дослідити особливості процесу імплементації актів права ЄС у сфері
інтелектуальної власності в національні законодавства держав-членів;
- систематизувати практику Суду ЄС через призму формування
7
європейських стандартів захисту авторського права й суміжних прав;
- проаналізувати договірно-правові основи співробітництва України та
Європейського Союзу у сфері захисту інтелектуальної власності, зміст та обсяг
міжнародних зобов’язань України відповідно до Угоди про асоціацію;
- запропонувати практичні рекомендації з реформування сфери
інтелектуальної власності в Україні, зокрема щодо імплементації актів ЄС з
авторського права й суміжних прав у національне законодавство.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі
здійснення міжнародно-правового захисту авторського права в рамках
Європейського Союзу.
Предметом дослідження є міжнародно-правові механізми захисту
авторського права в рамках Європейського Союзу, їх співвідношення з
універсальними механізмами в рамках ВОІВ та СОТ, а також міжнародні
зобов’язання України з імплементації актів ЄС з авторського права та суміжних
прав у національне законодавство.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного
дослідження є система загальнонаукових, філософсько-світоглядних і спеціальних
методів наукового пізнання, застосування яких забезпечує наукову об’єктивність і
достовірність одержаних результатів, досягнення поставленої мети й завдань.
У дослідженні застосовано історико-правовий метод – під час вивчення
ґенези авторського права, особливостей формування системи джерел авторського
права ЄС та еволюції прецедентного права ЄС у цій сфері; формально-юридичний
метод – при з’ясуванні правової природи авторського права і юридичного змісту
актів, що слугують основою міжнародно-правового регулювання авторського
права й суміжних прав на міжнародному рівні та в рамках ЄС, а також договірноправових основ співробітництва України і Європейського Союзу. Порівняльноправовий метод дав можливість дослідити відмінності між континентальною та
англо-саксонською концепціями авторського права, особливості імплементації
актів ЄС з інтелектуальної власності в національні законодавства держав-членів та
проаналізувати стан відповідності законодавства України з авторського права
8
актам ЄС. Своєю чергою, на основі структурно-функціонального методу
досліджено інституційний механізм захисту авторського права в Європейському
Союзі та визначено основні напрямки співпраці на міжнародному та регіональному
рівнях у сфері охорони інтелектуальної власності, а також співпраці України та
Європейського Союзу в питаннях імплементації норм права ЄС в національний
правопорядок України. Крім цього, методи системного аналізу і класифікації
використано для дослідження практики Суду ЄС з авторського права й суміжних
прав та її систематизації, виходячи із критерію їхніх цілей і напрямків правового
регулювання. У роботі широко застосовано категорії і методи формальної логіки:
поняття, визначення, доказ, спростування, аналіз, синтез, індукція, абстрагування
тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
першим у вітчизняній науці міжнародного права комплексним науковопрактичним дослідженням міжнародно-правового захисту авторського права в
рамках Європейського Союзу. За результатами проведеного дослідження
сформульовано такі положення, які містять елементи наукової новизни й
виносяться на захист як особистий внесок дисертанта:
уперше:
- досліджено процес формування системи джерел авторського права
Європейського Союзу. Окремо детально проаналізовано акти вторинного права, які
є основною формою правотворчості інститутів ЄС у цій сфері, їх співвідношення з
нормами міжнародних договорів, що діють у рамках ВОІВ і СОТ;
- досліджено особливості функціонування інституційного механізму
захисту авторського права в Європейському Союзі, ефективність якого полягає в
добре скоординованій співпраці всіх інститутів ЄС на різних рівнях за активної
участі національних парламентів, дорадчих органів та спеціальних агенцій ЄС,
зокрема Офісу з питань гармонізації внутрішнього ринку (OHIM) (з 23 березня 2016
року – Офіс інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO));
- обґрунтовано ключову роль Європейської Комісії в гармонізації
авторського права в Європейському Союзі. Розглянуто такі види діяльності
9
Європейської Комісії як публікація зелених і білих книг, підготовка проектів
директив, публікація звітів про результати дії директив, контроль над процесом їх
імплементації в національні законодавства, звернення до Суду ЄС в разі
невиконання державами-членами зобов’язань з імплементації;
- встановлено залежність форм, засобів і строків імплементації актів ЄС у
сфері авторського права в національні законодавства держав-членів від
особливостей їхніх правових систем, культурних і правових традицій, а також від
чіткості положень самих директив; досліджено правові техніки й процедури, які
використовують держави-члени в процесі імплементації директив ЄС;
- здійснено систематизацію рішень Суду ЄС з авторського права та
суміжних прав, виходячи з критерію цілей і напрямків правового регулювання, у
результаті весь масив рішень розділено на такі чотири групи: формування
понятійного апарату, визначення обсягів правової охорони, тлумачення положень
директив, розмежування юрисдикції права ЄС та права держав-членів;
- проаналізовано зміст і обсяг міжнародних зобов’язань України щодо
захисту авторського права й суміжних прав у рамках Угоди про асоціацію, стан і
перспективи співпраці України і Європейського Союзу в цій галузі;
- узагальнено висновки експертів Європейського Союзу в рамках проекту
Twinning, міжнародних експертів і на їх основі сформовано рекомендації щодо
приведення національного законодавства з авторського права у відповідність до
норм права ЄС та реформування сфери інтелектуальної власності в Україні;
удосконалено:
- теоретичні положення про розширення компетенції ЄС у сфері
інтелектуальної власності з набранням чинності Лісабонським договором;
- дослідження результатів гармонізації acquis communautaire у сфері
авторського права, а також перспектив його кодифікації чи уніфікації;
- обґрунтування особливої ролі й значення практики Суду ЄС у формуванні
європейських стандартів захисту авторського права й суміжних прав;
дістали подальшого розвитку:
- висновки щодо обґрунтування необхідності пошуку нових підходів до
10
регулювання сфери захисту авторського права в умовах інформаційного
суспільства й стрімкого поширення цифрових технологій;
- результати порівняльно-правових досліджень класичної романогерманської та англосаксонської концепцій авторського права;
- аналіз правового статусу ВОІВ та її ролі в міжнародно-правовому
регулюванні авторського права та суміжних прав;
- результати наукових досліджень універсальних механізмів охорони
торговельних аспектів прав інтелектуальної власності в системі СОТ.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому,
що основні положення й одержані результати дисертаційного дослідження можуть
бути використані в роботі органів влади, громадських організацій, творчих і
професійних спілок у процесі приведення національного законодавства у сфері
авторського права й суміжних прав у відповідність до норм права ЄС, а також як
теоретичний матеріал при розробці нормативно-правових актів, спрямованих на
адаптацію законодавства України в цій галузі до правових стандартів ЄС.
Результати дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції можуть
бути використані в подальших наукових теоретичних розробках стосовно
дослідження джерел права ЄС, зокрема рішень Суду ЄС з авторського права,
інституційного механізму захисту авторського права, особливостей імплементації
актів вторинного права ЄС у національні законодавства держав-членів,
міжнародно-правового регулювання охорони авторського права та суміжних прав
у рамках системи ООН й універсальних механізмів охорони торговельних аспектів
прав інтелектуальної власності. У навчальному процесі – при викладанні курсів
«Міжнародне публічне право», «Право міжнародних організацій», «Право
Європейського Союзу», «Право інтелектуальної власності»; для написання
підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури з питань
адаптації законодавства України у сфері авторського права до норм права ЄС.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано
здобувачем особисто. Усі положення, висновки, узагальнення й пропозиції
обґрунтовано на основі особистого внеску здобувача та звернень до праць
11
зарубіжних і вітчизняних дослідників, на які обов’язково даються посилання.
У співавторстві підготовлено статтю: Імплементація права ЄС у сфері
інтелектуальної власності в рамках реалізації Угоди про асоціацію між Україною
та Європейським Союзом // Право України. – 2015. – № 8. – С. 65-74. Не менше
половини її обсягу є науковим доробком дисертанта.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на
засіданні кафедри європейського права Львівського національного університету
імені Івана Франка. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на
міжнародній науково-практичній інтернет-конференції "Другі економіко-правові
дискусії" (м. Львів, 14 травня 2014 року, матеріали опубліковано); Всеукраїнській
науково-практичній конференції «Нові завдання та напрями розвитку юридичної
науки у ХХІ столітті» (м. Одеса, 6-7 лютого 2015 року, матеріали опубліковано);
Міжнародній науковій конференції «Юридична наука та практика у третьому
тисячолітті» (м. Кошице, Словацька Республіка, 27-28 лютого 2015 року, матеріали
опубліковано); IV Міжнародній науково-практичній конференції
«Соціокультурні, політико-правові та економічні аспекти розвитку міжнародного
середовища» (м. Львів, 16-17 квітня 2015 року, матеріали опубліковано).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження
відображено в 6 наукових статтях у фахових виданнях України (5 одноособових та
1 у співавторстві), 2 статтях у зарубіжних виданнях, а також 4 тезах доповідей на
науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена
предметом, метою, завданнями та логікою дослідження й складається зі вступу,
трьох розділів, розділених на дев’ять підрозділів, висновків та списку
використаних джерел, який нараховує 312 найменувань. Загальний обсяг
дисертації становить 220 сторінок, з яких 189 сторінок – основний текст та
бібліографія на 31 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках сформульовано найсуттєвіші положення й результати
дисертаційного дослідження, що полягають у наступному:
1. Технічний прогрес є важливим фактором змін у сфері міжнародноправового захисту авторського права. Стрімкий розвиток інформаційних
технологій упродовж останніх десятиліть призвів до переоцінки ролі й цінності
інтелектуальної власності, зокрема авторського права. З винайденням інтернету,
що значно спростив доступ до інтелектуальних продуктів, авторське право постало
перед серйозними викликами. На фоні появи вільного програмного забезпечення
copyleft, вільних ліцензій creative commons сформувалися суспільні упередження
стосовно того, авторське право стримує творчість і обмежує особисті права та
свободи. Як і для будь-якого правового інституту, для авторського права
тривожним сигналом є те, що значна частина суспільства перестає сприймати його
за норму. Закономірно необхідністю за таких обставин є пошук нових підходів до
регулювання сфери інтелектуальної творчості, а саме компромісу між посиленим
захистом авторського права, з одного боку, й забезпеченням фундаментальних прав
на інформацію, доступ до культурної спадщини, захист персональних даних – з
іншого. Водночас досягнення балансу інтересів авторів, виробників і користувачів
неможливе без виховання у суспільстві належної поваги до інтелектуальної
власності.
2. Провідну роль у запровадженні міжнародних механізмів захисту
інтелектуальної власності відігріє ВОІВ, під егідою якої прийнято відповідні
міжнародні договори, 8 з них – безпосередньо у сфері авторського права. Особливе
місце серед них посідають Бернська конвенція про охорону літературних і
художніх творів від 9 вересня 1886 року, яка поклала початок міжнародному
регулюванню авторського права, та Римська конвенція про охорону інтересів
виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення від 26 жовтня 1961
року, яка започаткувала міжнародне регулювання суміжних прав. До
найважливішого доробку ВОІВ слід віднести прийняті 20 грудня 1996 року Договір
181
про авторське право й Договір про виконання і фонограми, які піднесли
міжнародний захист авторського права й суміжних прав на сучасний рівень,
адаптувавши їх до умов цифрового середовища, а також Пекінський договір про
аудіовізуальні виконання від 24 червня 2012 року, що зміцнює майнові права
кіноакторів, та Марракеський договір про полегшення доступу сліпих і осіб з
вадами зору чи іншими обмеженими можливостями сприймати друковану
інформацію щодо опублікованих творів від 27 червня 2013 року. Відповідно до
Стратегії реалізації програми з авторського права та суміжних прав на 2014-2015
рр. першочерговими завданнями ВОІВ є забезпечення ефективного використання
системи авторського права, зокрема колективного управління правами, у
цифровому середовищі й надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, з
метою реалізації економічного потенціалу, закладеного в їхній культурі.
Послідовну політику захисту авторського права на міжнародному рівні
проводить ЮНЕСКО насамперед у рамках прийнятої під її егідою в 1952 році
Всесвітньої конвенції про авторське право. Однак з приєднанням до Бернської
конвенції наприкінці 1980-х років США та країн, що виникли на пострадянському
просторі, значення ЮНЕСКО в міжнародному регулюванні авторського права
поступово зменшується.
3. Окреме місце в системі міжнародної охорони інтелектуальної власності
займає СОТ, яка доповнила систему світової торгівлі інтелектуальною складовою
шляхом укладення 15 квітня 1994 року Угоди ТРІПС. Окрім встановлення базових
норм щодо існування, обсягу та забезпечення дотримання прав інтелектуальної
власності, ефективність Угоди полягає в запровадженні процедури вирішення
спорів, до якої держави-члени СОТ можуть вдаватися в разі порушення іншою
державою зобов’язань за угодою ТРІПС.
Надзвичайно ефективними на рівні міжнародних урядових організацій є
Інтерпол та ВМО, що спрямовують зусилля на боротьбу з виготовленням і
поширенням контрафактної й піратської продукції та в співпраці з низкою
міжнародних організацій створюють потужний альянс проти організованої
транснаціональної злочинності у сфері інтелектуальної власності.
182
4. Система джерел авторського права в Європейському Союзі формувалася
поетапно. У перші десятиліття функціонування Європейської економічної
спільноти сфера інтелектуальної власності знаходилася поза межами компетенції
ЄС та регулювалася окремим положеннями установчих договорів, міжнародними
договорами і рішеннями Суду ЄС, який намагався узгодити потреби спільного
ринку з територіальним за своїм характером правом інтелектуальної власності.
Лише з набранням чинності Лісабонським договором у 2009 році ситуація
докорінно змінилася передусім завдяки новій ст. 118 ДфЄС, що визначила
спеціальну компетенцію ЄС щодо утворення нової категорії – європейських прав
інтелектуальної власності – з метою забезпечення однакового рівня їх захисту в
усьому Союзі, що свідчить про особливу увагу Європейського Союзу до питань
охорони інтелектуальної власності. З початком гармонізації в другій половині
1980-х років почали формуватися джерела вторинного права ЄС, що є основною
формою правотворчості інститутів ЄС у сфері авторського права. Численні
міжнародні договори, учасниками яких є держави-члени і сам Європейський Союз,
здійснюють зовнішній влив на розвиток авторського права ЄС. Основні договори
у сфері інтелектуальної власності прийняті під егідою ВОІВ. Крім цього, усі
держави-члени та Європейський Союз є членами СОТ, відтак на них поширюється
дія Угоди ТРІПС. Особливе місце в системі джерел авторського права ЄС займають
спеціальні принципи права (національного режиму, автоматичної охорони,
вичерпання прав) та норми рекомендаційного характеру у вигляді зелених і білих
книг, робочих доповідей, програм тощо.
5. Регламент як акт прямої дії, що не потребує імплементації, посідає вище
місце в ієрархії актів вторинного права ЄС, однак з огляду на предмет дослідження
встановлено, що він застосовується виключно у сфері забезпечення дотримання
прав інтелектуальної власності. Своєю чергою, правове регулювання у сфері
авторського права, яке є особливо чутливим до національних культурних і
правових традицій, здійснюється шляхом прийняття директив, що, як правило, не
мають прямої дії й залишають державам-членам вибір форм і засобів
імплементації. Станом на сьогоднішній день прийнято десять директив ЄС у сфері
183
авторського права, завдяки яким було сформовано єдиний понятійнокатегоріальний апарат, визначені предмети та обсяги правової охорони,
гармонізовані строки охорони, що дозволило усунути розбіжності, що мали
негативний вплив на функціонування внутрішнього ринку.
За результатами дослідження всі директиви ЄС у сфері авторського права
розділено на три групи: 1) директиви, що базуються на міжнародних договорах і
розвивають їхні положення відповідно до вимог внутрішнього ринку; 2) директиви,
що вперше в міжнародній практиці запровадили норми щодо охорони певних
об'єктів авторського права, що знайшли своє подальше відображення в
міжнародних договорах; 3) директиви, прийняті з метою виконання міжнародних
зобов'язань ЄС, їх положення практично збігаються з нормами відповідних
міжнародних договорів.
Можна зробити висновок, що в найближчій перспективі авторське право ЄС
розвиватиметься в трьох напрямках: перегляд директиви щодо супутникового
мовлення й кабельної ретрансляції; модернізація ключових положень авторського
права ЄС з метою їх увідповіднення до вимог і реалій єдиного цифрового ринку;
ратифікація Пекінського і Марракеського договорів ВОІВ.
6. Важливим джерелом авторського права ЄС є практика Суду ЄС.
Упродовж перших десятиліть існування ЄЕС та після 1991 року з прийняттям
перших директив у сфері авторського права практика Суду ЄС виконувала різні
завдання. Якщо на першому етапі діяльність Суду ЄС була спрямована на
вирішення конфлікту між принципами спільного ринку та правами інтелектуальної
власності, намагаючись вивести їх із національної сфери правового регулювання
на рівень компетенції ЄС, то з початком 1990-х років практика Суду ЄС
зосередилася навколо тлумачення і роз'яснення положень прийнятих директив
шляхом винесення преюдиційних висновків. Саме завдяки практиці Суду ЄС на
першому етапі були сформульовані засадничі принципи «специфічного предмета»
для різних інститутів права інтелектуальної власності, відповідно до якого
виділяють існування прав, яке регулюється нормами національних законодавств, та
їх здійснення, яке знаходиться в площині застосування права ЄС (так звана
184
дихотомія права інтелектуальної власності); та принцип «вичерпання прав», згідно
з яким правовласник після введення охоронюваного об’єкту в комерційний оборот
шляхом продажу втрачає право на контроль за подальшим його розповсюдженням
у ЄС, в результаті охоронюваний об’єкт інтелектуальної власності вільно циркулює
на теренах ЄС без будь-яких обмежень. Практика Суду ЄС у сфері авторського
права почала невпинно зростати з прийняттям директиви 2001/29/ЄС про
гармонізацію певних аспектів авторського права й суміжних прав в
інформаційному суспільстві та впродовж останніх років спрямовується головним
чином на формування єдиного ринку використання об’єктів авторського права у
цифровому середовищі (справи Infopaq [Сase C-5/08], Painer [Case C-145/10], SAS
[Case C-406/10] та UsedSoft [Case C-128/11]).
7. Оскільки практика Суду ЄС у сфері авторського права й суміжних прав є
достатньо об’ємною, доцільно систематизувати її, розділивши на кілька груп
залежно від цілей та напрямків правового регулювання. Так, запропоновано
розділити рішення Суду ЄС у цій сфері на такі чотири групи, які стосуються: 1)
формування понятійно-категоріального апарату; 2) визначення обсягу правової
охорони; 3) тлумачення положень директив та роз’яснення з їхнього застосування;
4) розмежування юрисдикції національного права держав-членів та права ЄС.
8. Аналіз інституційного механізму ЄС у сфері захисту авторського права
свідчить про добре скоординовану роботу його інститутів на різних рівнях,
спрямовану на запровадження належного рівня охорони авторського права на усій
території ЄС. Загальні орієнтири Європейського Союзу у сфері захисту прав
інтелектуальної власності визначає Європейська Рада. Варто відзначити тенденцію
до посилення ролі Європейського Парламенту у правотворчому процесі з
прийняття директив у сфері авторського права й суміжних прав. Водночас
важливою залишається діяльність Ради ЄС з прийняття регламентів із
впровадження процесуальних засобів захисту інтелектуальної власності.
Можливість впливати на політику Європейського Союзу у сфері захисту
авторського права мають національні парламенти, роль яких посилилася з
прийняттям Лісабонського договору, та Економічно-соціальний комітет як
185
дорадчий орган та виразник інтересів громадянського суспільства шляхом
підготовки консультативних висновків щодо законопроектів ЄС.
Спеціальна агенція ЄС – Офіс з питань гармонізації внутрішнього ринку
(OHIM) – здійснює функції з надання правової охорони торговельним маркам і
дизайнам, компетенція якого була нещодавно розширена на всі інститути
інтелектуальної власності, зокрема авторське право. З 2012 року в підпорядкування
Офісу передана Європейська обсерваторія протидії порушенням прав
інтелектуальної власності, що веде статистичну й просвітницьку роботу. Крім
цього, з 24 жовтня 2014 року OHIM адмініструє загальнодоступну онлайн базу
сирітських творів, автори яких невідомі. З 23 березня 2016 року OHIM отримає
нову назву – Офіс інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO).
9. Ключову роль в процесах гармонізації acquis communautaire з авторського
права й суміжних прав відіграє Європейська Комісія, діяльність якої охоплює усі
стадії правотворчого процесу, а також не менш важливий етап правозастосування.
Своєчасно реагуючи на виклики авторському праву, Комісія вносить проекти
відповідних директив на розгляд Європейському Парламенту й Раді. Після
прийняття директив Європейська Комісія зосереджує свої зусилля над оцінкою
результатів їхньої дії, здійснює контроль над процесом їх імплементації, за потреби
подає пропозиції внесення змін і доповнень. Комісія регулярно, як правило кожних
3-4 роки, звітує перед Європейським Парламентом, Радою та Економічносоціальним комітетом про застосування директив у сфері авторського права. У разі
невиконання державами-членами своїх зобов’язань з повної, своєчасної і коректної
імплементації Комісія ініціює судові процеси у Суді ЄС, як це мало місце у 2006-
2007 роках у випадку неналежної імплементації директиви 92/100/ЄЕС щодо права
на прокат, право на позичку та деякі суміжні права Ірландією, Італією, Іспанією,
Португалією, Бельгією, Люксембургом. Практично в усіх випадках Суд ЄС
встановив факт невиконання державами-членами зобов'язань з імплементації
директив. Крім цього, Європейська Комісія ініціює створення спеціалізованих
органів, діяльність яких спрямована на посилення захисту інтелектуальної
власності. Так, у 2009 році в рамках Генерального директорату з внутрішнього
186
ринку й послуг була заснована Європейська обсерваторія по боротьбі з
контрафактною продукцією, а у 2014 році створена робоча група експертів із
забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності.
10. Після прийняття директив на рівні ЄС наступає не менш важливий етап
їх імплементації в національні законодавства держав-членів. На цьому етапі
головну роль відіграє внутрішній національно-правовий механізм впровадження
директив, що має особливу вагу у сфері авторського права й суміжних прав, яка є
чутливою до національних культурних і правових традицій. Наприклад, у Франції
завдання з імплементації директив ЄС у сфері авторського права покладені на Бюро
інтелектуальної власності (франц. – Le bureau de la propriété intellectuelle (BDPI)),
засноване при Міністерстві культури та комунікацій, дії якого координує
Генеральний секретаріат у європейських справах. Вибір форм та засобів
імплементації директив ЄС з авторського права залежить від особливостей
правової системи держав-членів, а головним чином від того, наскільки чинний
рівень охорони відрізняється від запровадженого директивою. Зазвичай, на
імплементацію директив у галузі авторського права державам-членам відводиться
півтора-два роки, однак в окремих випадках строк може бути збільшено
(наприклад, на імплементацію директиви про право слідування було надано більше
чотирьох років).
Згідно з проведеним дослідженням, основні труднощі, які виникають в
процесі імплементації директив ЄС з авторського права, пов’язані з відмінностями
у правових традиціях держав-членів і їхніх підходах до правового регулювання, а
також нечіткістю окремих положень директив, в той час, як причиною технічних
затримок у впровадженні актів ЄС нерідко є федеративний і децентралізований
устрій окремих держав (Бельгія, Італія).
11. Сфера інтелектуальної власності була завжди пріоритетною у зовнішній
політиці України. Вже перші міжнародні договори України з ЄС – Тимчасова угода
про торгівлю та торговельні відносини між Європейськими Співтовариствами та
Україною і Угода про партнерство та співробітництво між Україною і
Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами – містили положення
187
стосовно захисту інтелектуальної власності й закріплювали чіткі міжнародні
зобов’язання України із наближення законодавства, а також строки адаптації.
Зобов’язання з приєднання до міжнародних конвенцій у сфері інтелектуальної
власності Україна виконала своєчасно, в той час, як певних зрушень у
впровадженні базових стандартів захисту інтелектуальної власності вдалося
досягти лише із приєднанням України у 2008 році до СОТ, зокрема в рамках Угоди
ТРІПС.
12. Із підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським
Союзом ситуація докорінно змінилася. Правову базу для наближення законодавств
у сфері інтелектуальної власності встановлює глава 9 розділу IV Угоди, до якої
внесені положення основних директив ЄС з авторського права й суміжних прав за
винятком останніх директив про деякі випадки дозволеного використання
сирітських творів та колективне управління правами. Згідно зі ст. 249 Угоди
Україна повинна забезпечити повну імплементацію норм у сфері захисту прав
інтелектуальної власності впродовж 18 місяців з дати набрання чинності Угодою.
13. Важливим інструментом наближення національного законодавства до
права ЄС є плани заходів з імплементації. Відповідно до планів імплементації актів
законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності, затверджених Кабінетом
Міністрів України 4 березня 2015 року, передбачено імплементацію 12 директив та
7 регламентів ЄС у сфері авторського права, суміжних прав і промислової
власності. Важливо, що до Плану імплементації була додана й згадана директива
2014/26/ЄС про колективне управління авторським правом і суміжними правами,
положення якої не увійшли до Угоди про асоціацію, що свідчить про
невідкладність реформування цієї галузі. Загалом з метою імплементації розділу
«Інтелектуальна власність» Угоди про асоціацію ДСІВ у співпраці з європейськими
експертами в рамках проекту Twinning розробила чотири законопроекти в галузі
авторського права, електронної комерції та боротьби з Інтернет-піратством, що
заслуговують позитивної оцінки. Запропоновані законопроекти створюють
ефективні й прозорі механізми регулювання таких важливих і проблемних сфер, як
діяльність організацій колективного управління, захист авторського права в
188
цифровому середовищі, вводять нові терміни (виробник першого запису фільму,
колективна торговельна марка), реформують частково застарілий понятійний
апарат.
14. Однак адаптація законодавчої бази є лише першим кроком у
реформуванні сфери інтелектуальної власності, яке неможливе без ефективних
механізмів правозастосування та дієвої судової системи. У цьому контексті
виокремлено два першорядні завдання реформування галузі. Передусім,
невідкладною є розробка Стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в
Україні, яка б виражала цілеспрямовану політику держави та слугувала правовою
та інституційною базою для проведення реформ. Очевидно, віднесення реформи
захисту інтелектуальної власності до першочергових пріоритетів за вектором
безпеки у Стратегії сталого розвитку "Україна 2020" та результати парламентських
слухань 17 червня 2015 року "Інтелектуальна власність в Україні. Стан та
концептуальні засади розвитку" свідчать про розуміння проблеми на найвищому
рівні. По-друге, видається доцільним вивести ДСІВ з-під підпорядкування
Мінекономрозвитку і створити на її базі національне відомство з питань
інтелектуальної власності – центральний орган виконавчої влади із спеціальним
статусом, діяльність якого координується безпосередньо Кабінетом Міністрів
України.
До інших невідкладних напрямків реформування галузі слід віднести
актуальні проблеми використання інтелектуальної власності у Збройних силах
України, зокрема необхідність закріплення на законодавчому рівні за державою
прав на об’єкти інтелектуальної власності, особливо військового призначення з
метою запобігання витоку інноваційних та винахідницьких продуктів за кордон.
Поряд з цим, вкрай важливими є усунення внутрішньовідомчої неузгодженості та
покращення координації між органами виконавчої влади на центральному і
регіональному рівнях.
Вирішення гострої проблеми підвищення рівня компетентності судових та
правоохоронних органів доцільно розпочати із запровадження спеціалізації судів,
що розглядають спори, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, а в
189
найближчій перспективі – створення Спеціалізованого суду з розгляду справ у
сфері інтелектуальної власності за прикладом Австрії, Німеччини, Великобританії
чи США. Водночас важливим чинником ефективного реформування галузі є
підвищення рівня обізнаності суспільства щодо цінності інтелектуальної власності
та необхідності її захисту.
15. У контексті заходів із забезпечення належного рівня захисту авторського
права та суміжних прав на національному рівні невідкладними і пріоритетними
зазначено такі три сфери: створення дієвих і прозорих правових механізмів
діяльності організацій колективного управління; необхідність посилення захисту
авторського права та суміжних прав в мережі Інтернет та впровадження заходів
ефективної боротьби з підробками і піратством. Вирішення цих проблемних
завдань, які безпосередньо торкаються захисту саме авторського права, дозволить
наблизити національний рівень захисту інтелектуальної власності до міжнародних
стандартів, покращити міжнародний імідж та інвестиційну привабливість України