ДЬОРДЯК ОКСАНА ВАСИЛІВНА. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Краткое описание

ДЬОРДЯК ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Назва дисертаційної роботи: "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ"

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ДЬОРДЯК ОКСАНА ВАСИЛІВНА
УДК 341:379.85
ДИСЕРТАЦІЯ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ
ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ
Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник -
кандидат юридичних наук, доцент Динис Г еоргій Г еоргійович
Ужгород - 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 13
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 26
1.1. Понятійно-категоріальний апарат у міжнародно-правовому регулюванні діяльності з надання туристичних послуг 26
1.2. Характеристика основих видів міжнародно-правового регулювання
туристичних послуг 40
Висновки до РОЗДІЛУ 1 52
РОЗДІЛ 2. УНІФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 54
2.1. Уніфікація правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг у рамках універсальних міжнародних договорів, що стосуються сфери туризму 54
2.2. Уніфікація правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг у рамках регіональних та двосторонніх міжнародних договорів 71
2.3. Поняття електронного туризму та його міжнародно -правове регулювання 81
2.4. Проблеми реалізації і гарантій прав людини на відпочинок у системі
сучасних міжнародних відносин 93
Висновки до РОЗДІЛУ 2 103
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ У РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ...106
3.1. Компетенція Європейського Союзу в правовому регулюванні діяльності з надання туристичних послуг 106
3.2. Основи правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг у Європейському Союзі 116
3.3. Проблеми імплементації норм acquis щодо регулювання діяльності з надання туристичних послуг у національні законодавства держав-членів ЄС 132
3.4. Роль Суду Європейського Союзу в уніфікації норм правового регулювання
діяльності з надання туристичних послуг 140
Висновки до РОЗДІЛУ 3 151
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ 153
4.1. Правове регулювання діяльності з надання туристичних послуг в українському законодавстві та його співвідношення з європейськими та світовими стандартами 153
4.2. Інтеграція України до Європейського Союзу та її вплив на регулювання
діяльності з надання туристичних послуг 164
Висновки до РОЗДІЛУ 4 173
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТОК А. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 207

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/70/193 визначено 2017 рік Міжнародним роком сталого туризму в інтересах розвитку. В контексті загальної Програми ООН 2030 для сталого розвитку та Цілей Сталого Розвитку (ЦСР) Міжнародний рік спрямований на підтримку змін у політиці, діловій практиці та поведінці споживачів до більш сталого сектора туризму, який може сприяти розвитку ЦСР. Зважаючи на загальносвітову тенденцію до співпраці в цій галузі щодо створення універсальних норм, які її регулюватимуть, та вплив такого регулювання на людей в усьому світі, екологію, економічний розвиток та процвітання, підтримку миру та співробітництва, дослідження стану міжнародно-правового, регіонального та національного регулювання цієї галузі допоможе зрозуміти та вирішити в майбутньому основні проблеми, які стримують розвиток туризму.
Швидкі темпи розвитку туристичної індустрії призводять до виникнення різноманітних видів релізації дозвілля. Туризм як предмет дослідження різних дисциплін є феноменом, який може використовуватися на позначення різних понять. Він передбачає не тільки процес переміщення людей у бажані пункти призначення, але й організацію та реалізацію свого дозвілля, а також включає необхідні супутні послуги. Індустрія туризму активно розвивається, що зумовлює виникнення нових видів правовідносин. Відповідно, актуалізується потреба в ефективному регулюванні таких правовідносин. Особливістю регулювання цих відносин є транскордонний характер туризму, що передбачає вихід за рамки правового регулювання в межах однієї держави. Розбіжності в регулюванні туристичних відносин призводять до повільного розвитку туристичної індустрії, а також до виникнення неконкурентного середовища і численних порушень прав людини. Відтак, виникає питання щодо притягнення до відповідальності за порушення та завдані збитки.
Розвиток туристичної індустрії вимагає створення універсальних міжнародно-правових норм, які допоможуть зробити її доступнішою для туристів, прибутковішою для держав та тих, хто продає туристичні послуги. Туризм є комплексним явищем, а отже, його компоненти підпадають під різні напрями регулювання, а саме: правила добросовісної конкуренції, захист прав споживачів, захист прав людини, регулювання міграції, регулювання перевезень пасажирів та ін. Аналізований феномен також стимулює розвиток країн із різним рівнем економічного розвитку, створює умови для розбудови інфраструктури, надає робочі місця тощо. Ще в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. держави відзначили його важливу роль в економічного розвитку та збереженні миру.
Актуальність теми дослідження також зумовлена швидким розвитком новітніх технологій та їх впливом на туристичну діяльність. Виникнення нових способів організації подорожі, які часто не мають жодного регулювання, а отже, часто призводять до порушення прав споживачів й уникнення відповідальності за порушення таких прав. Розвиток мережі Інтернет, яка не має кордонів, впливає на туризм і, відповідно, спричиняє необхідність створення єдиних міжнародно- правових норм, що регулюватимуть усі аспекти електронного туризму.
Нормативну основу дослідження становлять міжнародно-правові акти, створені в рамках основних світових організацій, нормативно -правові акти, створені в рамках найбільш впливових регіональних об’єднань, двосторонні дороговори між державами та регіональними об’єднаннями, законодавство Європейського Союзу (далі - ЄС), рішення Європейського суду з прав людини, рішення Суду ЄС, рішення національних судів.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять праці з питань міжнародного публічного, міжнародного приватного та європейського права, історії та туристичної діяльності українських науковців (В. Г. Буткевич, О. В. Буткевич, М. В. Буроменський, В. А. Василенко, О. Ф. Висоцький,
О. К. Вишняков, А. С. Довгерт, В. Н. Денисов, А.І. Дмитрієв, Г. Г. Динис,
В. К. Забігайло, Л. Г. Заблоцька, О. В. Задорожній, В. І. Євінтов, В. І. Кисіль, В. І. Муравйов, А. В. Пазюк, В. М. Репецький, К. К. Сандровський, О. Ю. Серьогін, Л. Д. Тимченко, К. С. Шахбазян, Т. Г. Сокол., А. Є. Козловський, Т. М. Анакіна) та ін. Серед зарубіжних учених особливу увагу вивченню міжнародного публічного права, міжнародного приватного права, права ЄС, питань туризму, захисту прав споживачів на міжнародному рівні, міжнародної співпраці в рамках регулювання туристичної діяльності, регулювання туристичної діяльності в межах ЄС приділили: Л. А. Алексідзе, Ю. А. Баскін, М. М. Богуславский, Г. В. Ігнатенко, Ю. М. Колосов, І. І. Лукашук,
A. М. Талалаєв, О. І. Тіунов, С. В. Черніченко, Т. Гервей (T. Hervey), Б. Гіпл (B. Hepple), Е. Ейде (A. Eide), Е. Росас (A. Rosas), С. Дойч (S. Deutch), С. Негат (S. Negut), Д. Вайсброт (D. Weissbrodt), Р. Чолевінскі (R. Cholewinski),
B. Сандгольц (W. Sandholtz), Дж. Річчардсон (J. Richardson), М. М. Бірюков, М. Клаес (M. Claes), Т. Івас (T. Evas), Г. Фалькнер (G. Falkner), М. Гартлап (M. Hartlapp), О. Трейб (O. Treib), С. Лейбер (S. Leiber), М. Шольтен (M. Scholten), Е. Муір (E. Muir), Д. Коекнер (D. Koenker), А. Г оруш (A. Gorsuch), А. Дж. Буркат (A. J. Burkat), С. Медлік (S. Medlik), Дж. Трайб (J. Tribe), Р. В. Макінтош (R. W. McIntosh), С. Пейдж (S. Page), Дж. Вол (G. Wall), Я. Єоман (I. Yeoman), Е. Коен (E. Cohen), М. Джууль (M. Juul), М. Калі (M.Cali) та ін.
У вітчизняній науці дослідження у сфері міжнародно-правого регулювання діяльності з надання туристичних послуг проводилося в рамках міжнародного приватного права. Дослідження цієї теми в рамках міжнародного публічного права та права ЄС в Україні проводиться вперше, що підтверджує актуальність роботи.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі міжнародного права Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» у рамках теми наукових досліджень, що є загальною плановою темою кафедри міжнародного права юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» «Теорія та практика трансформацій сучасного міжнародного права» (номер державної реєстрації 01150007030)».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз міжнародно-правового, зокрема регіонального, регулювання діяльності з надання туристичних послуг, регулювання діяльності з надання туристичних послуг у рамках Європейського Союзу та порівняльний аналіз такого регулювання з українським законодавством, виявлення його особливостей та значення для функціонування й розвитку ефективного уніфікованого законодавства, покликаного регулювати туристичну діяльність.
Для досягнення поставленої мети в дисертації сформульовано такі завдання:
- встановити сутність поняття «туризм» у праві, його сучасне значення та місце в міжнародному праві, праві ЄС та українському законодавстві, виявити його сучасний правовий зміст з позиції доктринального й практичного підходів;
- дослідити юридичну природу та особливості основних видів правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг;
- проаналізувати особливості міжнародно-правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг у рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій, дослідити ефективність такого регулювання на практиці;
- з’ясувати вплив сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на туристичну діяльність, охарактеризувати сучасний стан міжнародно-правового, регіонального та національного регулювання діяльності з надання туристичних послуг із використанням таких технологій;
- визначити основні проблеми реалізації та гарантій прав людини на відпочинок у системі сучасних міжнародних відносин, відповідальність та можливість отримання відшкодування за порушення такого права в рамках існуючих міжнародних та регіональних судових інституцій;
- розкрити особливості та механізми правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг у ЄС, визначити роль суду ЄС в уніфікації такого регулювання;
- дослідити сучасний стан українського законодавства у сфері регулювання діяльності з надання туристичних послуг та проаналізувати його відповідність світовим та європейським стандартам;
- охарактеризувати вплив процесу інтеграції України до ЄС та впровадження європейських стандартів у сфері регулювання туристичних відносин у національне законодавство України.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у процесі туристичної діяльності та мають транскордонний характер.
Предметом дослідження є універсальні та регіональні міжнародно-правові акти, які регулюють діяльність із надання туристичних послуг, правові акти ЄС щодо регулювання такої діяльності, практика Європейського суду з прав людини, Суду ЄС, національних судів, праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з даного напряму.
Методи дослідження. У дисертації використано систему взаємопов’язаних загальнонаукових та спеціальних інструментів наукового пізнання, спрямовані на досягнення сформульованої мети дослідження.
При визначенні основних категорій та понять у туристичній діяльності застосовувався формально-логічний метод. У дослідженні основних видів регулювання діяльності з надання туристичних послуг - метод класифікації.
Логіко-семантичний метод дозволив встановити відсутність єдиного визначення туризму в міжнародних актах. За допомогою системного методу досліджено поняття правового регулювання туристичної діяльності не тільки як окремої сфери, а й частини регулювання багатьох інших сфер правового регулювання (захист прав споживачів, захист прав людини, права пасажирів та ін.).
Метод правового аналізу використовувався у процесі аналізу норм основних міжнародно-правових та регіональних актів, законодавства ЄС та України, що регулюють діяльність із надання туристичних послуг. За допомогою порівняльно-правового методу проведено порівняльний аналіз чинного міжнародного права у сфері регулювання туристичної діяльності, його співвідношення із законодавством ЄС та України.
Нормативно-аналітичний метод та метод експерименту дозволив проаналізувати дію міжнародних норм, норм права ЄС та України у процесі реалізації права на відпочинок у конкретних випаках на основі прикладів судових рішень Європейського суду з прав людини, Суду ЄС та рішень національних судів.
За допомогою історико-правового методу досліджено розвиток міжнародного права, законодавства ЄС та України у сфері регулювання туристичної діяльності.
Процес інтеграції України до ЄС та його вплив на ефективність розвитку національного законодавства у сфері туристичних послуг проаналізовано за допомогою теоретико-прогностичного методу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше у вітчизняній науці проведено комплексний порівняльний аналіз сучасного міжнародного права, законодавства в рамках найбільших регіональних об’єднань (у тому числі, в рамках ЄС) та законодавства України щодо регулювання діяльності з надання туристичних послуг.
У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано низку положень, що містять елементи наукової новизни та виносяться на захист як особистий внесок дисертанта.
Уперше:
- у вітчизняній міжнародно-правовій науці комплексно досліджено правове регулювання діяльності з надання туристичних послуг у рамках основних міжнародно-правових актів, актів основних регіональних об’єднань та законодавстві ЄС. На підставі рішень Європейського суду з прав людини, суду ЄС та національних судів виявлено основні проблеми та перешкоди на шляху до реалізації права на відпочинок у сучасних міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність уніфікованого законодавства створює численні перешкоди у процесі здійснення туристичної діяльності;
- на підставі нормативних актів ООН та наукових праць зарубіжних вчених доведено важливість віднесення прав споживачів до основних прав людини, що, зважаючи на транскордонний характер туризму, матиме важливе значення для створення універсальних міжнародних норм та гарантуватиме ефективну, з точки зору права, реалізацію туристичних поїздок;
- на підставі порівняльного аналізу правового регулювання в рамках міжнародного права, нормативних актів у рамках основних регіональних об’єднань, ЄС та України аргументовано, що саме ЄС ініціює трансформації регулювання діяльності з надання туристичних послуг та за допомогою рішень Суду ЄС створює ефективні норми для захисту прав споживачів та постачальників туристичних послуг;
- досліджено сучасні міграційні та візові політики різних держав та їх вплив на реалізацію та гарантію права на відпочинок у системі сучасних міжнародних відносин. Проаналізовано основні порушення прав людини, що випливають з міграційних та візових політик на підставі рішень ЄСПЛ та суду ЄС;
- з’ясовано вплив розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на туристичну діяльність, досліджено сучасний стан правового регуювання діяльності щодо надання послуг через мережу Інтернет, можливість і процес правового захисту у випадку порушення прав онлайн-споживачів. У цьому контексті проаналізовано становлення та розвиток феномену електронного туризму - частини електронного бізнесу та електронної комерції - та його міжнародно-правове регулювання, у правовому полі досліджено вплив сучасних соціальних Інтернет-мереж на діяльність із надання туристичних послуг;
- проведено комплексний аналіз компетенції ЄС у правовому регулюванні діяльності з надання туристичних послуг, проблем імплементації норм у сфері туризму в державах-членах ЄС та роль Суду ЄС у процесі створення загального права ЄС в цій сфері;
- проаналізовано вплив підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на розвиток вітчизняного законодавсвтва у сфері надання туристичних послуг.
Удосконалено:
- положення про необхідність створення модельного уніфікованого законодавства щодо регулювання діяльності з надання туристичних послуг, яке буде приділяти особливу увагу розвитку ІКТ та допоможе створити ефективну систему правового захисту порушених прав споживачів і постачальників послуг з акцентуванням на слабкій стороні цих правовідносин;
- дослідження сучасного українського законодавства у сфері діяльності з надання туристичних послуг з метою підвищення його ефективності в системі розвитку сучасних міжнародних відносин, що ґрунтується на порівнянні з відповідним регулюванням у рамках ЄС та на міжнародному рівні.
Отримали подальшого розвитку:
- наукові підходи до питання створення уніфікованих понять та категорій у правому регулюванні діяльності з надання туристичних послуг;
- аналіз вливу глобальної мережі Інтернет на діяльність із надання послуг, сучасного стану регулювання електронної торгівлі у вітчизняному законодавстві та міжнародному праві.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в подальших наукових дослідженнях міжнародного права та права ЄС, вітчизняного законодавства в аналізованій сфері, яка є актуальною, перебуває під впливом розвитку сучасних ІКТ та має транскордонний характер.
Результати дисертаційної праці можуть бути використані у процесі створення нових нормативно-правових актів України, доповнень та внесення змін у багатосторонні міжнародні договори, двосторонні договори між Україною та іншими державами та організаціями про співробітництво в питаннях щодо надання туристичних послуг. Створений науково-практичний матеріал сприятиме подальшим міждисциплінарним науковим дослідженням, присвяченим міжнародно-правовому регулюванню діяльності з надання туристичних послуг, слугуватиме науковим матеріалом у навчальному процесі при підготовці посібників, підручників, курсів лекцій тощо.
Враховуючи те, що в дисертації проаналізовано рішення міжнародних та вітчизняних судових установ та на їх основі наведено конкретні приклади правових перешкод та порушень прав туристів, результати дослідження можуть стати корисними для споживачів, постачальників туристичних послуг та осіб, які надають послуги в сфері права.
Особистий внесок здобувача. Усі результати наукового дослідження є особистим здобутком дисертантки, а саме дисертаційне дослідження є самостійною роботою, зробленою на основі дослідження та аналізу міжнародних документів та існуючих наукових концепцій.
Апробації результатів дисертації. Положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі, зокрема, при викладанні курсів із міжнародного публічного права, теорії та практики міжнародного права, правового регулювання відносин між Україною та ЄС. Окремі положення дисертації були оприлюднені на VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів «Закарпатські правові читання» (25¬27 квітня 2014 р., м.Ужгород) та VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Закарпатські правові читання» (21-23 квітня 2016 р., м. Ужгород).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 4 статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях України, 3 з яких включені до міжнародних наукометричних баз, 1 статті в іноземному виданні, що зараховане до міжнародних наукометричних баз, а також двох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку А (Списку опублікованих праць за темою дисертації). Загальний обсяг дисертації становить 208 с., із яких 24 с. - список використаних джерел (227 позицій).

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі проведеного комплексного аналізу наукових праць, міжнародного права та українського законодавства, рішень міжнародних та національних судових установ та інших джерел для дослідження правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг сформульовано низку концептуальних висновків та пропозицій, які спрямовані на вдосконалення міжнародного права та національного законодавства, що стосується надання туристичних послуг.
1. Встановлено, що туризм - це комплексне явище, яке включає в себе різні види правовідносин та в більшості випадків має транскордонний характер. В аспекті правового регулювання це явище є новим і увага до нього виникла досить недавно, що пояснює недостатній рівень правового захисту суб’єктів цих правовідносин на національному та міжнародному рівнях. Поняття туризму та правовідносини, які з нього випливають, мають змінний характер, оскільки на них завжди впливають багато факторів. У сучасному науковому дискурсі існує безліч визначень понять «туризм» та «турист», і всі вони відрізняються, залежно від свого призначення. Зважаючи на вагомий внесок туризму у розвиток економіки, майже всі держави світу активно почали співпрацювати для забезпечення сприятливого середовища для нього.
2. Доведено, що міжнародні багатосторонні та двосторонні угоди про співпрацю, акти міжнародних урядових та неурядових організацій, законодавство більшості держав не містять єдиних уніфікованих визначень понять туризму та туристичної послуги, що викликає складність у правовому регулюванні таких відносин, зважаючи на траскордонний характер туризму, який вимагає існування єдиного уніфікованого визначення для створення якісного регулювання. Зазвичай, у них міститься прив’язка до часу та цілей подорожі, що значно звужує сферу регулювання. Суб’єктами сучасних туристичних правовідносин мають вважатися всі, хто користуються туристичними послугами, а не тільки особи, які подорожують із культурними цілями, що дозволяє значно розширити коло осіб, які будуть підпадати під відповідне регулювання. Ідеться про бізнес-мандрівників, волонтерів, студентів по короткочасних навчальних програмах, туристів для медичних потреб та ін.
3. На сьогодні існують тільки м’які норми на міжнародному рівні, які розглядають туризм з точки зору права людини на відпочинок (наприклад Глобальний етичний кодекс туризму), але для ефективного уніфікованого міжнародно-правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг необхідно створити єдине загальнообов’язкове визначення поняття туризму та туристичної послуги, яке буде включати в себе право людини на відпочинок, різноманітні похідні та додаткові послуги, що забезпечують туристичну подорож, розвиток сучасних ІКТ, та акцентуватиме увагу на захисті більш вразливої сторони, туриста, який часто, подорожуючи до іншої країни, стикається з порушенням своїх прав та проблемами їх ефективного захисту. Відсутність єдиного визначення спричиняє різне регулювання в державах, що, у свою чергу, унеможливлює розвиток якісного та захищеного туризму.
4. Доведено, що діяльність із надання туристичних послуг не містить єдиного комплексного регулювання в міжнародному праві, а підпадає під регулювання багатьох пов’язнаних із нею сфер. Туризм включає в себе різноманітний спектр економічних, соціально -культурних та екологічних аспектів розвитку. У сучасних міжнародних правовідносинах усі держави намагаються активно співпрацювати для розробки єдиних правил, щоб створити сприятливе середовище для торгівлі туристичними послугами, захисту прав споживачів, розвитку транспортної інфраструктури та підвищення мобільності мандрівників шляхом лібералізації візових політик, які є невід’ємною частиною діяльності з надання туристичних послуг.
5. Невід’ємною частиною уніфікації норм правового регулювання діляьності з надання туристичних послуг є створення єдиних міжнародних стандартів щодо захисту прав споживачів. У цьому напрямку наразі існують лише м’які норми в рамках ООН. Для міжнародної спільноти першочерговим є створення загальнообов’язкових міжнародних правил щодо захисту прав споживачів і віднесення їх до прав людини, адже в такий спосіб захист гарантуватиметься загальнообов’язковими нормами міжнародного права та забезпечуватиметься міжнародними судовими установами (наприклад, ЄСПЛ).
6. Проаналізувавши міжнародно-правові документи, що стосуються діяльності з надання туристичних послуг, встановлено, що вони не є загальнообов’язковими, і в більшості випадків мають рекомендаційний характер. Вони дають можливість обирати, приєднуватися до того чи іншого документа чи ні, не визначають чітких строків імплементації норм у законодавства держав, що спричинює створення різного внутрішньо-правового регулювання туристичної діяльності, зважаючи на різні потреби держав. Країни, що розвиваються, прагнуть покращити економіку і в основному опікуються питаннями регулювання інвестиційної сфери у процесі залучення інвесторів у туристичний бізнес. Вони менше зважають на регулювання негативного впливу на навколишнє середовища від туризму і повільніше імплементують відповідні норми. Розвинені країни, навпаки, більшу увагу приділяють розвитку сталого туризму та безпеці всередині своїх країн, що породжує створення бар’єрів на шляху інвестування в їхню туристичну індустрію, а також незліченні перешкоди для туристів під час подорожування. Це стосується дискримінаційних візових бар’єрів, питань контролю на кордонах, високої стандартизації для іноземних інвесторів тощо.
7. Доведено, що в усіх міжнародно-правових документах відсутні норми регулювання туристичної діяльності з використанням ІКТ. Чинне міжнародно- правове регулювання діяльності з надання туристичних послуг є застарілим, воно не враховує сучасні способи споживання та надання туристичних послуг.
8. Встановлено, що регулювання діяльності з надання туристичних послуг на регіональному рівні має більш якісний та ефективний характер. Це пов’язано із зобов’язаннями, які беруть на себе сторони в рамках цих відносин.
На відміну від загальних міжнародних норм, що існують у цій галузі, регіональні норми швидше імплементуються в законодавства учасників регіональних угод, у зв’язку з існуванням обговорених механізмів такої імплементації.
9. Доведено, що сучасні туристичні послуги стали прямо залежними від ІКТ, для пошуку та придбання яких споживачі використовують нові інформаційні джерела, що допоможуть їм прийняти остаточне рішення перед купівлею туристичної послуги, та здійснюють купівлю безпосередньо за допомогою ІКТ. Це створює необхідність уніфікації такого регулювання на міжнародному рівні і є першочерговим завданням для міжнародної спільноти у зв’язку з особливістю таких правовідносин, які пов’язані з їх транскордонним характером та відсутністю територіальних меж для відповідного регулювання. Глобальний характер мережі Інтернет вимагає створення єдиного регулювання, яке захистить споживача, що організовує свою подорож за допомогою онлайн - контентів, від розповсюджених перешкод і проблем, які виникають при здійсненні електронної комерції та бізнесу (наприклад, недобросовісна комерційна практика та кібер-шахрайства).
10. Створення напівофіційної міжнародної організації Міжнародної мережі захисту прав споживачів і правозастосовчої практики (ICPEN), яка допомагає інтернет-споживачам захистити та оскаржити порушені права, є реальним досягненням міжнародного співтовариства. Для вироблення міжнародного механізму забезпечення гарантії захисту прав онлайн-споживачів існує необхідність в отриманні офіційного статусу ICPEN або формуванні єдиного загального механізму міжнародно-правової відповідальності за порушення, які здійснюються в Інтернеті на прикладі такої організації. Це допоможе створити правові основи для гарантії безпечної реалізації туристичних подорожей та уникнення недобросовісних комерційних практик у цій галузі.
11. Встановлено, що розвиток сучасного туризму та збільшення туристичних подорожей по всьому світу, причиною чого став розвиток інформаційного суспільства, супроводжуються зі стримуванням і гальмуванням, які є наслідком боротьби з численними загрозами тероризму та напливу нелегальної міграції внаслідок війн у країнах третього світу. Постійні загрози життю та здоров’ю громадян змушують держави покращувати гарантію їх безпеки. Різноманітні заходи, регульовані державами, що стосуються безпеки документів, контролю на кордонах, візової політики та нових міграційних законів, є основною перешкодою в процесі реалізації мандрівниками свого права на подорож, права на свободу пересування, права на відпочинок та права на самовираження, які гарантуються основними міжнародно-правовими документам щодо захисту прав людини.
12. Основні міжнародно-правові документи у сфері захисту прав людини виправдовують ці обмеження з посиланням на виключну компетенцію держав регулювати всі необхідні питання, що стосуються забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, охорони здоров’я тощо - усе це випливає з поняття «суверенітету». Доведено, що в аналізованих документах подано надто загальне визначення обмеження цього права, що спричинює виникнення різних міграційних політик, породжує дискримінацію для осіб, які хочуть здійснити подорож до країн, що активно борються з напливами нелегальної міграції. Разом із цим, існування Європейського суду з прав людини, суду ЄС дозволяє оскаржити інколи зовсім невиправдану дискримінацію при реалізації свого права на свободу прересування та права на відпочинок. Хоча рішення цих судових установ не є джерелами міжнародного та європейського права, однак для держав вони є істотним чинником для забезпечення уникнення прецедентів таких порушень.
13. На основі результатів дослідження діяльності ЄС у процесі уніфікації регулювання діяльності з надання туристичних послуг встановлено: ЄС наділений достатньою компетенцією в цій сфері регулювання, що надало можливість створити ефективні уніфіковані норми права для захисту прав споживачів від недобросовісної комерційної практики постачальників туристичних послуг, а постачальникам - можливість працювати в умовах захищеного законом конкурентого ринку в рамках ЄС, аналогів якому сьогодні немає. Хоча існуючі проблеми в процесі імплементації цих норм в національні законодавства держав- членів створюють перешкоди на шляху забезпечення реалізації цих норм права, ЄС створив правову основу для її забезпечення, де гарантом є Комісія ЄС, яка повинна слідкувати за виконанням процедури імплементації.
14. Доведено, що Суд ЄС, який на практиці тлумачить норми права ЄС, відіграє важливе значення в уніфікації норм щодо регулювання діяльності з надання туристичних послуг. Прецеденте право ЄС створює основи для впровадження постійних змін у законодавство ЄС, які завжди є необхідними в процесі розвитку торгівлі, способів здійснення такої торгівлі, ІКТ та мобільності. Будь-який розвиток суспільства завжди вимагає змін у правовому регулюванні відносин у ньому, зокрема, у сфері туризму та подорожування з різних мотивів. Аналізуючи рішення Суду ЄС, які стосуються тлумачення Директив та Регламентів, що безпосередньо регулюють діяльність із надання туристичних послуг, європейські законодавці мають ширші можливості створити сприятливе правове поле для розвитку сучасного електронного туризму, підвищити рівень захисту прав споживачів та сприяти наданню якіснішого туристичного продукту в умовах розвитку ІКТ.
15. У результаті проведеного аналізу законодавства України доведено, що воно регулює основні аспекти відносин, пов’язані з діяльністю з надання туристичних послуг, але велика кількість норм такого законодавства має загальний характер, що створює основу для їх різноманітного тлумачення судовими органами. Чинне законодавство, яке регулює електронну комерцію, звичайно, сприяє розвитку сучасної туристичної діяльності, але, разом з цим, відсутність у ньому норм, що регулюють конкретну організацію подорожей та їх придбання в мережі Інтернет, у Законі «Про туризм» не надає такого ж захисту українським споживачам, як ЄС своїм громадянам.
16. Встановлено, що інтеграційний курс України до ЄС є важливою перевагою для розвитку туризму в Україні, який допоможе подолати економічну кризу. Підтвердивши високиий рівень законодавсвта ЄС у сфері регулювання діяльності з надання туристичних послуг та, відповідно, проаналізувавши численну кількість невідповідностей такого регулювання в українському законодавстві, доведено, що підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС 2014 р. допоможе поступово вийти на рівень захисту, який існує в рамках ЄС.
17. Задля ефективного розвитку туризму в усьому світі, який є невід’ємною частиною життя кожної людини, запропоновано створити єдині загальнобов’язкові міжнародно-правові акти щодо регулювання діяльності з надання туристичних послуг, яке об’єднає всі види регулювання та допоможе усунути численні перешкоди, пов’язані з відмінностями регулювання в різних державах, як для постачальників туристичних послуг, так і для їх споживачів. Ці акти мають враховувати: визнання суб’єктом такого регулювання всіх осіб, які використвують ланцюг туристичних послуг, незалежно від мети, часу та цілей подорожі; акцентування на забороні недобросовісної комерційної практики в мережі Інтернет, яка часто вводить в оману онлайн-споживачів таких послуг; віднесення прав споживачів до основних прав людини та створенні єдиного механізму притягнення до відповідальності за порушення їхніх прав.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Анакіна Т. М. Судовий прецедент у праві Європейського Союзу. Автореф. дис. ... канд. юр. наук. Харків, 2008. 21 с.
2. Бирюков М. М. Європейское право: до и после Лиссабонского договора. Москва: Статут, 2013. 240 с.
3. Вишняков О. К. Право Європейського Союзу. Одеса: Фенікс, 2013.
882 с.
4. Гаагская декларация Межпарламентской конференции по туризму 1989 года [Електронний ресурс]. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ 995 904.
5. Глобальный этический кодекс туризма ЮНВТО от 1 октября 1999 года [Електронний ресурс]. URL: http://zakon3.rada. gov.ua
6. Динис Г. Концептуальні основи транскордонного співробітництва України з сусідніми європейськими державами: міжнародно-правовий аспект. // Наукові записки «Транскордонне співробітництво у контексті перспектив європейської інтеграції України». Серія «Політичні науки». 2010. № 4. С. 20-39.
7. Динис Г. Міжнародно-правові концепції глобального права, права інтернету або кіберправа та трансформації міжнародного права // Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 279-285. [Електронний ресурс]. URL: kul-lib.narod.ru/bibl.files/chas-2011-2/279.pdf.
Динис Г. Г. Сучасний статус та перспективи відносин між Україною та Вишеградською четвіркою: механізм міжнародно-правового регулювання //
Часопис Київського університету права. 2010. № 4. С. 328-337.
8. Додатки до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року [Електронний ресурс]. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/984 a11.
Дьордяк О. В. Загальна характеристика видів надання туристичних послуг та їх міжнародно-правове регулювання // Право і суспільство. 2017. Вип. 1. С. 270¬274.
Дьордяк О. В. Надання туристичних послуг через Інтернет та його міжнародно-правове регулювання // Український часопис міжнародного права. 2017. Вип. 1. С. 124-130.
Дьордяк О. В. Понятійно-категоріальний апарат у міжнародно-правовому регулюванні діяльності з надання туристичних послуг // Актуальні проблеми держави і права. 2016. Вип.76. С. 57-62.
Дьордяк О. В. Уніфікація правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг у рамках Карибського регіону // Науковий вісник Херсонского державного університету. Серія Юридичні науки. 2017. Вип. 1. Т. 2. С. 164-167.
9. Європейська Конвенція з прав людини 1950 [Електронний ресурс]. URL: http://www.echr.coe.int/Documents/Convention UKR.pdf.
10. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2012 року» [Електронний ресурс]. URL: http ://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/3477-15.