Ксьондзик Катерина Віталіївна Становлення договірних та інституційних засад міжнародно-правового захисту соматичних та репродуктивних прав людини

Краткое описание

Ксьондзик Катерина Віталіївна, аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Становлення договірних та інституційних засад міжнародно-правового захисту соматичних та репродуктивних прав людини» (12.00.11 - міжнародне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національ­ному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КСЬОНДЗИК КАТЕРИНА ВІТАЛІЇВНА
УДК 341.1/8
ДИСЕРТАЦІЯ
СТАНОВЛЕННЯ ДОГОВІРНИХ ТА ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ СОМАТИЧНИХ ТА
РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник -
доктор юридичних наук, доцент
Медведєва Марина Олександрівна
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.................................................................. 13
ВСТУП ................................................................................................................... 14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СРПЛ В
МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ.................................................................................. 23
1.1. ПОНЯТТЯ СРПЛ ТА ЇХ МІСЦЕ В МЕХАНІЗМІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО
ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ....................................................................................... 23
1.2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОНЦЕПЦІЇ СРПЛ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ................... 23
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І................................................................................ 75
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІРНИЙ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ
МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ СФЕРОЮ
СРПЛ....................................................................................................................... 78
2.1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ У СФЕРІ СРПЛ............................................... 78
2.2. ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ СРПЛ........................................................................ 111
2.3. РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РЕГУЛЮВАННІ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ
ІЗ СФЕРОЮ СРПЛ ............................................................................................... 129
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ............................................................................. 146
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ
СФЕРОЮ СРПЛ, НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ.......................................... 148
3.1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ СФЕРОЮ СРПЛ, В
ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ ..................................................................................... 148
3.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ СФЕРОЮ СРПЛ, В
УКРАЇНІ............................................................................................................... 161
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ........................................................................... 178
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ........................... 184
13
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ГМО – Генно-модифіковані організми
ДРТ – Допоміжні репродуктивні технології
ЄС – Європейський Союз
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
ІКТ – Інформаційно-комунікаційні технології
КМУ – КабінетМіністрівУкраїни
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
МКБ – Міжнародний комітет з біоетики ЮНЕСКО
МУКБ – Міжурядовий комітет з біоетики ЮНЕСКО
МПГПП – Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
МПЕСКП – Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні
права
НАН України – Національна академія наук України
НАМН України – Національна академія медичних наук України
АС – Африканський Союз
ОАД – Організація Американських Держав
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СРПЛ – соматичні та репродуктивні права людини
ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури
14
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Науково-технічна революція ХХ–
ХХІ століть збільшує навантаження на право і змушує його адаптуватися до
нових реалій і викликів. Міжнародне право не єдиний, але основний
регулятор міжнародних відносин. Одним із критеріїв ефективності
міжнародного права є його здатність швидко та ефективно відповідати на
виклики, які стоять перед державами та іншими учасниками міжнародних
відносин, особливо у сфері прав людини.
Значні досягнення в галузі медицини і генетики поставили перед
міжнародним співтовариством низку питань, на які воно не має єдиної
відповіді. Саме завдяки новітнім медичним технологіям стало можливо
говорити про соматичні та репродуктивні права людини (далі – СРПЛ).
Водночас далеко не всі СРПЛ пов’язані з біотехнологіями. Деякі практики
регулювання/коригування репродуктивної функції людини та розпорядження
власним тілом сягають своїм корінням у давні часи. Концепція СРПЛ
ґрунтується на багатьох етичних, моральних та філософських позиціях, які
відрізняються залежно від культурно-історичних умов, релігійних поглядів
та науково-технічного рівня розвитку держав.
Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю здійснити
комплексний аналіз концепції СРПЛ та виробити ефективний механізм
міжнародно-правового захисту прав людини у сфері діяльності, яка значно
впливає на психічну, тілесну і особливо репродуктивну сфери існування
людини. Крім того, актуальність теми обумовлюється необхідністю
окреслення меж міжнародно-правового та національно-правового
регулювання діяльності, пов’язаної із СРПЛ.
СРПЛ або, як їх іноді називають, біологічні права є особливою
категорією. З одного боку, вони ґрунтуються на положеннях існуючих
міжнародних договорів із захисту громадянських, політичних, соціальних,
15
економічних, культурних прав, але, з іншого боку, доктринально
обґрунтовано їх належність до окремого, четвертого, покоління прав людини,
яке пов’язане з визначенням автономії особи.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці як
вітчизняних учених, так і зарубіжних науковців. Зокрема, теоретичною
розробкою СРПЛ займалися такі зарубіжні вчені, як А. Абашидзе, Р. Адорно,
Дж. Аннас, Е. В. Григорович, С. І. Івентьєв, А. І. Іойриш, Р. Ісасі, М. Кербі,
Б. Кнопперс, А. І. Ковлер, В. І. Крусс, М. А. Лаврик, О. М. Нестерова,
Г. Б. Романовський, А. Солнцев, О.Е. Старовойтова, Дж. Харріс, Х. ТенХаве,
К. Е. Шнайдер.
У рамках вітчизняної науки міжнародного права дослідженням СРПЛ
займаються О. Аврамова, О. Р. Антонюк, О. О. Барабаш, Р. Ю. Гревцова,
Ф. В. Дахно, Т. І. Длугопольська, А. О. Дутко, М. Р. Заболотна, О. Жидкова,
О. А. Красовський, М. О. Медведєва, О. А. Мірошниченко, Н. Б. Мушак,
С. І. Повалій, Р. О. Стефанчук, Н. Тюхтій, Р. М. Хажинський, Н. В. Хендель.
Дослідженням окремих аспектів біотехнологічної діяльності займаються
Х. І. Вонсович, Т. Р. Короткий, Н. А. Мазур, Е. Е. Мухамедова,
С. Г. Стеценко та ін.
Однак теоретичне обґрунтування концепції СРПЛ є недостатнім.
Досліджуючи окремі аспекти цього питання і тематики, вчені все ж таки не
надали єдиного визначення поняття СРПЛ, не здійснили комплексного
аналізу співвідношення різних видів СРПЛ, основних принципів їх
регулювання, а також не запропонували чітких критеріїв розмежування між
можливостями людини розпоряджатися своїм тілом та відповідними
правами.
Дискусійна природа окремих СРПЛ, різноманіття правових підходів до
регулювання сфери СРПЛ на рівні національного права та існування
прогалин у механізмі міжнародно-правового регулювання означеної сфери
зумовлюють важливість і нагальність здійснення комплексного аналізу
закономірностей становлення та розвитку цієї концепції, класифікації
16
соматичних і репродуктивних прав, визначення спільних проблем
регулювання СРПЛ на міжнародному та національному рівнях і
пропонування шляхів їх розв’язання.
Крім того, науковці комплексно не проаналізували механізми
попередження зловживань та правопорушень у сфері СРПЛ, а також
неправильного тлумачення положень міжнародно-правових актів, що
регулюють зазначену галузь співробітництва держав.
Дисертаційне дослідження також ґрунтується на аналізі міжнародноправових договорів у галузі прав людини, актів «м’якого права»,
національного законодавства України та іноземних держав. До того ж для
проведення даного дослідження використовувалися звіти та робочі матеріали
ВООЗ, а також таких міжнародних організацій, як Amnesty International.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми № 16БФ048-01
«Асоціація, як новий формат відносин України з Європейським Союзом:
політичний, правовий, економічний та інформаційний аспекти», яка є
складовою Комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного
дослідження є здійснення всебічного, системного та комплексного аналізу
концепції СРПЛ, визначення основних прогалин і колізій у регулюванні
діяльності, пов’язаної із СРПЛ, на міжнародному і національному рівнях, а
також запропонувати шляхи створення ефективного механізму міжнародноправового регулювання цієї сфери.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких
завдань:
1) дослідити історію розвитку концепції СРПЛ;
2) визначити місце СРПЛ у сучасному механізмі захисту прав людини;
3) надати визначення поняття СРПЛ та окреслити перелік прав, які
належать до СРПЛ;
17
4) визначити принципи регулювання діяльності, пов’язаної із СРПЛ;
5) з’ясувати роль та значення міжнародних організацій і міжнародних
судових установ у регулюванні діяльності, пов’язаної із СРПЛ;
6) проаналізувати законодавство іноземних держав і України щодо
регулювання діяльності, пов’язаної із СРПЛ, та висвітлити спільне та
відмінне між ними.
Об’єктом дослідження є національні та міжнародні правовідносини,
що виникають у сфері захисту соматичних та репродуктивних прав людини.
Предметом дослідження є норми міжнародних договорів і звичаїв,
актів міжнародних організацій, актів національного законодавства України та
зарубіжних держав, рішення міжнародних судів, а також міжнародно-правові
доктринальні погляди, присвячені захисту соматичних та репродуктивних
прав людини.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні
використовується сучасний методологічний інструментарій, що включає в
себе загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Серед
загальнонаукових методів автор використовує історико-логічний метод,
семантичний метод, а також методи аналізу та систематизації, що дають
змогу забезпечити цілісність і збалансованість дослідження. За допомогою
історико-логічного методу вдалося визначити основні етапи становлення
концепції СРПЛ, а також пояснити логіку закріплення окремих СРПЛ в
міжнародно-правових актах. Для цілей визначення ключових понять, зокрема
соматичних прав людини та репродуктивних прав людини, було застосовано
семантичний метод. За допомогою методу аналізу в роботі було досліджено
всі існуючі міжнародно-правові акти, документи міжнародних організацій та
«м’яке право» щодо регулювання сфери, пов’язаної із СРПЛ. А за допомогою
методу систематизації автор привела в системний порядок норми і
положення, які регулюють сферу, пов’язану із СРПЛ.
У роботі було також застосовано спеціальні наукові методи:
порівняльно-правовий та метод правового моделювання, які зробили
18
можливим комплексний аналіз міжнародно-правових документів, а також
національного законодавства різних держав. За допомогою порівняльноправового методу було здійснено дослідження законодавства України та
іноземних держав щодо регулювання сфери, пов’язаної із СРПЛ, визначено
основні спільні риси та відмінності в регулюванні означеної сфери. Метод
правового моделювання дав змогу сформулювати саму концепцію СРПЛ,
об’єднавши соматичні та репродуктивні права, дослідити цю концепцію та
сформулювати певні закономірності у регулюванні сфери, пов’язаної із
СРПЛ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження
є одним із перших у вітчизняній науці комплексним аналізом концепції
захисту СРПЛ у міжнародному праві. За результатами проведеного
дослідження сформульовано такі положення, що містять елементи наукової
новизни та винесені на захист як особистий внесок дисертанта:
упepшe:
- здійснено порівняльний аналіз та визначено особливості
соматичних і репродуктивних прав людини, які полягають у тому, що вони
стосуються свободи людини самостійно розпоряджатися своїм тілом; проте
соматичні права стосуються насамперед однієї людини і її тілесності, в той
час як репродуктивні права включають в себе права обох батьків та права
ненародженої дитини; СРПЛ мають різний об’єкт і метод регулювання,
зокрема соматичні права охоплюють питання, пов’язані з тілесною природою
людини взагалі, свободою приймати рішення щодо її тіла та геному, а
репродуктивні права стосуються бажання й можливостей людини
продовжувати (або не продовжувати) свій рід та необхідності збереження і
покращення її репродуктивного та статевого здоров’я; сфера тілесної свободи
людини регулюється переважно через встановлення обмежень і заборон, тоді
як забезпечення репродуктивного та статевого здоров’я здійснюється через
надання прав і закріплення обов’язків;
19
- визначено етапи становлення концепції СРПЛ, яка виникла та
почала активно розвиватися із середини ХХ століття і тісно пов’язана із
науково-технічним прогресом; історично першими науковці почали
виокремлювати репродуктивні права людини, хоча за своєю суттю
репродуктивні права людини є вужчою категорією, ніж соматичні;
- здійснено порівняльний аналіз вітчизняної та зарубіжної доктрин
щодо СРПЛ, визначено, що концепції соматичних прав та репродуктивних
прав людини розвивалися окремо, навіть територіально; західні вчені не
вживають поняття «соматичні права», лише «репродуктивні права», а
питання, які не належать до сфери репродуктивних прав, вони переважно
досліджують у контексті співвідношення принципів сучасного міжнародного
права прав людини з принципами біоетики;
- проаналізовано принципи регулювання діяльності, пов’язаної із
СРПЛ; встановлено, що спеціальними принципами сучасного міжнародного
права, які регулюють СРПЛ, є такі: принцип поваги до гідності та прав
людини, принцип недискримінації та рівного ставлення, принцип
добровільної, інформованої згоди особи на проведення наукових досліджень
і медичних втручань щодо неї, принцип переваги інтересів та добробуту
окремої людини над інтересами суспільства та науки, принцип відповідності
наукових досліджень і медичних втручань професійним критеріям і
стандартам, принцип максимальної користі та мінімальних ризиків для
особи, щодо якої проводяться наукові дослідження і медичні втручання,
принцип конфіденційності даних пацієнта або особи, над якою проводяться
дослідження чи здійснюються медичні втручання;
- здійснено детальний аналіз принципу поваги до гідності і прав
людини в міжнародному праві в контексті регулювання діяльності,
пов’язаної із СРПЛ; визначено, що цей принцип є звичаєвою нормою
сучасного міжнародного права, оскільки відповідає критерію тривалості й
однаковості застосування, а також критерію визнання даного правила
юридично обов’язковою нормою звичаєвого права; означений принцип є
20
основою для формування цілого комплексу норм, які регулюють сферу
відносин щодо розпорядження людиною власним тілом та репродукції.
удосконалено:
- визначення понять соматичних та репродуктивних прав людини;
- тлумачення відповідних положень міжнародно-правових актів у
сфері СРПЛ, а також проведення різниці між благами, бажаннями і
можливостями людини та категорією прав людини, необхідних для її
існування й розвитку;
- визначення місця СРПЛ в механізмі міжнародно-правового захисту
прав людини;
- підхід щодо співвідношення СРПЛ та біоетики;
отримало подальший розвиток:
- обґрунтування переліків прав, які належать до соматичних та
репродуктивних;
- дослідження концепцій «європейського консенсусу» та «margin of
appreciation» (свободи розсуду) стосовно СРПЛ;
- дослідження ролі та значення міжнародних організацій у
регулюванні діяльності, пов’язаної із СРПЛ;
- аналіз судової практики Європейського суду з прав людини (далі –
ЄСПЛ) та Міжамериканського суду з прав людини стосовно питань, які
виникають у сфері діяльності, пов’язаної з СРПЛ;
- дослідження національного законодавства України та зарубіжних
держав стосовно регулювання діяльності у сфері СРПЛ.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Наукове
значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що
сформульовані висновки та теоретичні положення можуть сприяти
подальшому розвитку науки міжнародного права. Науково-практичний
матеріал і висновки можна застосувати в подальших дослідженнях
міжнародно-правового регулювання діяльності, пов’язаної із СРПЛ.
21
Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі
при розробці навчальних посібників, підручників і методичних матеріалів, а
також викладанні нормативних дисциплін «Міжнародне публічне право»,
«Права людини у міжнародному праві».
Практичне значення дослідження полягає у тому, що положення
дисертації можуть бути використані як рекомендації для реформування
відповідного національного законодавства України у сфері захисту прав
людини, а також обґрунтування позиції нашої держави з питань захисту
соматичних та репродуктивних прав людини в міжнародних організаціях.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане
дисертантом особисто. Усі висновки, узагальнення, припущення, пропозиції
зроблені автором завдяки самостійній дослідницькій роботі, аналізу
релевантного механізму міжнародно-правового регулювання, судової
практики та доктринальних праць, на які подано відповідні посилання.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на
засіданні кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні
положення та ключові ідеї дисертаційного дослідження оприлюднено у
виступах і публікаціях на таких наукових та науково-практичних
конференціях: Міжнародна науково-практична конференція: «Права людини
на здоров’я та сприятливе довкілля в сучасному міжнародному праві» (27
травня 2015 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція
студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (2 квітня
2015 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція студентів,
аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин»
(30 березня 2017 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного
дослідження отримали відображення в п’яти наукових статтях у фахових
виданнях, перелік яких затверджено МОН України, двох статтях в іноземних
фахових виданнях, трьох опублікованих тезах доповідей в матеріалах
22
міжнародних науково-практичних конференцій, а також у дописах в одну
колективну монографію.
Структура й обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями
дослідження та дають змогу послідовно розглянути теоретичні і практичні
аспекти обраної теми. Дисертаційна робота складається зі вступу, семи
підрозділів, об’єднаних у три розділи, висновків та списку використаних
джерел.
Загальний обсяг дисертації складає 204 сторінки, з яких обсяг основного
тексту становить 163 сторінки. Список використаних джерел складається з
203 найменувань, викладених на 19 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Проаналізовано історію становлення та розвитку концепції захисту
СРПЛ у міжнародному праві. Визначено, що доктрина соматичних прав та
репродуктивних прав людини розвивалися окремо. Концепція
репродуктивних прав людини розвивалася із середини ХХ ст. і є досить
поширеною серед західних науковців. Концепція соматичних прав людини
виникла дещо пізніше і фактично була створена російськими науковцями.
Автор визначає, що можна простежити два підходи до вивчення означеного
кола питань: 1) в контексті нової категорії прав – соматичних (особистісних,
біологічних), або нового – четвертого – покоління прав людини; 2) в
контексті правового регулювання питань біоетики.
2. Визначено місце СРПЛ в сучасному механізмі захисту прав людини.
Автор вважає, що СРПЛ виокремилися з уже закріплених та визнаних прав
людини і тісно пов’язані з правом на життя, правом на здоров’я, правом на
повагу до приватного і сімейного життя, правом на свободу від
дискримінації, правом на свободу від катувань та сексуального насильства.
Крім того, репродуктивні права тісно пов’язані із захистом прав жінок та
дітей, однак вони стосуються також і чоловіків. Автор обґрунтовує, що
більшість СРПЛ за своєю природою є позитивними, оскільки для їх
забезпечення держава має вживати спеціальних заходів.
3. Надано авторське визначення поняття СРПЛ та окреслено перелік
прав, які належать до СРПЛ. Так, під репродуктивними правами людини
автор розуміє гарантовані та охоронювані суб’єктами міжнародного права
блага і можливості людини, спрямовані на продовження чи припинення нею
роду та захисту її репродуктивного здоров’я.
До загальновизнаних репродуктивних прав людини автор відносить:
право самостійно приймати рішення щодо своєї фертильності; право на
лікування після аборту; право на репродуктивне та статеве (сексуальне)
180
здоров’я; право на планування сім’ї та вирішення питання щодо кількості та
інтервалів народження дітей; право на інформацію щодо засобів та методів
планування вагітності; право на свободу від сексуального насильства; право
на скасування дискримінаційних звичаїв щодо жінок; права, пов’язані з
вагітністю та народженням дитини (особливий захист і піклування про
матерів та новонароджених дітей). До спірних репродуктивних прав людини
автор відносить: право на штучну репродукцію (репродуктивне клонування,
використання ДРТ, зокрема сурогатне материнство); право на аборт; право на
прогностичне генетичне тестування.
4. Соматичні права людини автор визначає як гарантовані та
охоронювані суб’єктами міжнародного права блага і можливості людини
щодо внесення змін в її геном і тіло з метою лікування та наукових
досліджень.
Зокрема, до загальновизнаних прав людини, які є основою та
передумовою становлення соматичних прав, автор відносить такі: право на
життя; право на повагу до гідності; право на особисту недоторканність; право
на свободу від катувань; право на користування здобутками науковотехнічного прогресу. До загальновизнаних соматичних прав людини автор
пропонує віднести: право на тілесну цілісність; право на захист від
неправомірного втручання у біологічну природу; право на донорство клітин і
тканин. До спірних соматичних прав людини автор пропонує віднести такі
права: право на смерть (самогубство та евтаназія); право розпоряджатися
своїм тілом після смерті; право на генну терапію; право на використання
стовбурових клітин; право на віртуальне моделювання; права, пов’язані із
впровадженням ІКТ до тіла людини; право на зміну статі та вибір статевого
партнера; право на доступ до своїх біологічних даних; право не давати згоду
на обробку та збереження особистих біологічних даних владою; право на
вживання наркотиків та психотропних речовин; право на винагороду за
користування власним тілом.
181
5. Визначено принципи регулювання діяльності, пов’язаної із СРПЛ.
Автор обґрунтовує, що до спеціальних принципів сучасного міжнародного
права, які регулюють СРПЛ, належать: принцип поваги до гідності та прав
людини, принцип недискримінації та рівного ставлення, принцип
добровільної, інформованої згоди особи на проведення наукових досліджень
і медичних втручань щодо неї, принцип переваги інтересів та добробуту
окремої людини над інтересами суспільства та науки, принцип відповідності
наукових досліджень і медичних втручань професійним критеріям і
стандартам, принцип максимальної користі та мінімальних ризиків для
особи, щодо якої проводяться наукові дослідження і медичні втручання,
принцип конфіденційності даних пацієнта або особи, над якою проводяться
дослідження чи здійснюються медичні втручання.
За своєю юридичною природою вони значно відрізняються, оскільки
фактично лише принцип поваги до гідності і прав людини, принцип
недискримінації та принцип добровільної інформованої згоди можна вважати
загальновизнаними на універсальному рівні.
6. З’ясовано роль і значення міжнародних організацій та міжнародних
судових установ у регулюванні діяльності, пов’язаної із СРПЛ. Найактивніша
діяльність щодо захисту СРПЛ провадиться в рамках двох комітетів
ЮНЕСКО – Міжнародного комітету з біоетики та Міжурядового комітету з
біоетики, ВООЗ, Ради Європи, Міжамериканської комісії з прав людини та
Африканської комісії з прав людини.
Автор узагальнює, що справи щодо захисту СРПЛ розглядаються
ЄСПЛ, Міжамериканською комісією з прав людини та Міжамериканським
судом з прав людини, Африканською комісією з прав людини і народів.
Автор вважає, що держави не готові приймати обов’язкові міжнародні
договори з найбільш етично складних питань, оскільки не мають єдиного
бачення щодо їх регулювання. А ЄСПЛ та комісії не мають повноважень
ухвалювати нові норми. Спроби ЄСПЛ застосувати доктрину еволютивного
тлумачення та концепцію «європейського консенсусу» для вирішення
182
нагальних практичних питань, розширюючи положення Європейської
конвенції з прав людини 1950 р., багатьма вченими і фахівцями сприймається
неоднозначно і навіть негативно.
7. Проаналізовано законодавство іноземних держав та України щодо
регулювання діяльності, пов’язаної із СРПЛ. З’ясовано, що у більшості
держав світу – окрім України, Російської Федерації, Уганди та 20 штатів
США – заборонено комерційне сурогатне материнство. Також у світі існує
консенсус щодо заборони репродуктивного клонування людини. Стосовно
інших категорій прав позиції держав значно відрізняються. Автор визначає,
що більшість держав сходиться на позиції необхідності дозволу абортів за
виняткових обставин та за медичними показаннями. У багатьох державах
заборонено активну евтаназію.
8. Законодавство України відповідає її міжнародно-правовим
зобов’язанням у сфері захисту СРПЛ. Україна є досить ліберальною
державою у сфері доступу до методів штучної репродукції – ДРТ, зокрема
сурогатного материнства, а також послуг штучного переривання вагітності.
Автор вважає, що регулювання цієї сфери є досить ґрунтовним, проте і має
низку недоліків. Так, не врегульовано питання платності послуг сурогатного
материнства, а також не визначено природу, форму та порядок укладення
договору про сурогатне материнство. Крім того, законодавство містить низку
недоліків стосовно формулювання положень щодо криміналізації абортів, а
також не містить «застереження з міркувань совісті».
В Україні заборонено евтаназію та репродуктивне клонування людини,
а також торгівлю органами людини. Також у законодавстві України
встановлено презумпцію чіткої згоди на трансплантацію органів і тканин
після смерті людини. Проте ніде в законодавстві не встановлено чіткої
заборони отримувати фінансову вигоду від користування тілом людини та
його частинами.
9. Автор пропонує внести до Розділу ІІ «Права, свободи та обов’язки
людини і громадянина» Конституції України положення щодо захисту
183
соматичних та репродуктивних прав людини, зокрема у такому
формулюванні:
1. «Інтереси та добробут окремої людини переважають над інтересами
суспільства та науки.
Кожному гарантується право на цілісність та захист від неправомірного
втручання у його біологічну природу».
2. «Кожному гарантовано право бути поінформованим про
дослідження, які над ним проводяться.
Особа залучається до медико-біологічних досліджень, лише якщо не
існує таких самих за ефективністю способів провести аналогічні
дослідження.
Заборонено експлуатацію жінок у процесі застосування медикобіологічних досліджень».