ФЕДУНЬ Мар’яна Василівна ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ФЕДУНЬ Мар’яна Василівна

УДК341.171

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
В РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 12.00.11 міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
МИКІЄВИЧ Михайло Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Львів 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1. Характеристика права Європейського Союзу у сфері поводження з відходами

1.1Становлення та розвиток правового регулювання поводження з відходами в Європейському Союзі...

12

1.2Поняття та види відходів у праві Європейського Союзу.

30

1.3Інституційно-правовий механізм поводження з відходами в Європейському Союзі

44

Висновки до Розділу1

57

РОЗДІЛ2. Правове регулювання операцій поводження з відходами в Європейському Союзі

2.1Механізм правового регулювання поводження з відходами у Європейському Союзі

61

2.2Правове регулювання виникнення відходів...

67

2.3Правове регулювання утилізації та видалення відходів у Європейському Союзі

74

2.4Правове регулювання поводження зі специфічними категоріями відходів у Європейському Союзі..

93

Висновки до Розділу2

111

РОЗДІЛ3. Правове регулювання співпраці України та Європейського Союзу у сфері поводження з відходами

3.1Сучасний стан та перспективи формування законодавства України щодо поводження з відходами в умовах інтеграції до Європейського Союзу

115

3.2Правові основи співробітництва України та Європейського Союзу з питань поводження з відходами у контексті Угоди про асоціацію 2014року

131

3.3Адаптація законодавства України до права Європейського Союзу у сфері поводження з відходами...

138

Висновки до Розділу3

147

ВИСНОВКИ...

150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

155

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом тривалого історичного часу міжнародне співтовариство шукає виходи з екологічної кризи, що охопила фактично всі країни світу, ставлячи своїм завданням досягнення екологічної безпеки. Важлива роль у досягненні цієї глобальної мети людства відводиться міжнародно-правовим аспектам охорони навколишнього середовища, які є складовою вирішення численних екологічних проблем.
Однією з актуальних проблем є проблема поводження з відходами, що завдає великої шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу в цілому. Її розв’язання значною мірою залежить від створення й належного функціонування міжнародно-правових механізмів, що регулюють відповідні відносини у даній сфері. Складовою цих механізмів є право Європейського Союзу (ЄС), що стосується регулювання поводження з відходами. Уцьому плані співробітництво України з ЄС у сфері охорони довкілля, включаючи поводження з відходами, є завданням, що безпосередньо випливає з Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС 2014р. Отже, для України, яка активно інтегрується в різноманітні сфери діяльності ЄС, дослідження цієї тематики вкрай актуальне, враховуючи те, що економічна ситуація у сфері відходів має всі ознаки критичної, а законодавство України ще не відповідає приписам права ЄC у цій галузі.
У вітчизняній юридичній літературі проблема поводження з відходами в ЄС далеко ще не розкрита. Проте вона не залишається поза увагою дослідників, зокрема в останні роки були захищені дисертації Н.О.Максіменцевої та В.О.Юрескул, присвячені аналізу законодавства України стосовно небезпечних і побутових відходів. Питання права ЄС у сфері поводження з відходами та гармонізації його із законодавством України в цих дисертаціях спеціально не досліджувались. Разом з тим у деяких публікаціях досліджуються окремі питання, що стосуються аналізу ряду правових категорій поводження з відходами в законодавстві України і праві ЄС та характеристик інтеграційних процесів правового регулювання в цій сфері. У цілому ж дана дисертаційна робота є першим дослідженням, в якому висвітлюється комплекс питань у цій досить специфічній і водночас важливій сфері, що регулюється правом ЄС та законодавством України в контексті співпраці з останнім.
Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені положення загальнотеоретичних і спеціальних праць вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема В.І.Андрейцева, М.М.Брінчука, А.П.Гетьмана, О.К.Вишнякова, О.М.Шпакович, О.В.Тарасова, О.Л.Дубовик, Л.М.Ентіна, С.Ю.Кашкіна, С.М.Кравченко, М.М.Микієвича, Н.Р.Малишевої, Н.О.Максіменцевої, В.М.Топорніна, Ю.С.Шемшученка, О.М.Шемякіна, М.В.Шульги, М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, В.Н.Денисова, А.І.Кравчука, В.І.Муравйова, Р.А.Петрова, П.Д.Пилипенка, О.І.Жолнович, А.Л.Чернявського, В.Я.Бурака, В.О.Юрескул, Я.Янса, Г.ВанКалстера, Л.Кремера, Я.Ханекварта, Б.Драневіча, Д.Єжманського, П.Пальмера, Д.Петера, У.Пуетера та інших.
У дисертаційній роботі досліджено норми первинного і вторинного права ЄС, рішення Суду Європейського Союзу, що стосуються діяльності ЄС у сфері поводження з відходами. Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі установчих договорів Європейських Співтовариств та ЄС, угод, якими внесено до них зміни й доповнення, Договору про ЄС і Договору про функціонування ЄС (Лісабонський договір), актів органів та інститутів ЄС, правових актів, що регламентують операції поводження з відходами в ЄС, правових актів з питань адаптації законодавства України до права ЄС у цій сфері, законодавства України у сфері поводження з відходами, Угоди про асоціацію між Україною та ЄС 2014р.; вітчизняних і зарубіжних доктринальних джерел, досліджень загальної теорії держави і права, міжнародного права, порівняльного правознавства, політології, економіки, історії, а також юридичної практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планового наукового дослідження кафедри європейського права факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка «Правові аспекти реалізації євроінтеграційної стратегії України» (номер державної реєстрації 0109U004352).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексне теоретичне розроблення проблем, пов’язаних із поводженням з відходами у ЄС.
Зазначена мета окреслила необхідність виконання таких завдань:
- охарактеризувати етапи становлення й розвитку регулювання відносин у сфері поводження з відходами в праві ЄС;
- визначити специфіку та зміст поняття відходів у праві ЄС;
- проаналізувати роль інституційного механізму ЄС у правовому регулюванні відносин у сфері поводження з відходами;
- визначити правову природу операцій у сфері поводження з відходами в рамках права ЄС, що стосуються їх виникнення, утилізації та видалення;
- охарактеризувати правове регулювання операцій у сфері поводження зі спеціальними категоріями відходів, що здійснюється в рамках права ЄС;
- визначити сучасний стан і перспективи формування законодавства України щодо поводження з відходами в умовах інтеграції до ЄС;
- охарактеризувати правові основи співробітництва України та ЄС з питань поводження з відходами в контексті Угоди про асоціацію 2014 р.;
- проаналізувати процеси адаптації законодавства України до права ЄС у сфері поводження з відходами.
Об’єкт дослідження правовідносини, що характеризують поводження з відходами в рамках права ЄС та співпрацю України в цій сфері.
Предмет дослідження принципи і норми права ЄС, які регулюють поводження з відходами і визначають діяльність інституціональних механізмів у цій сфері, а також правові засади співпраці України та ЄС з метою приведення її законодавства у відповідність до стандартів ЄС.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертації визначається предметом та об’єктом дослідження, а також характером виокремлених завдань. З метою отримання найбільш достовірних наукових результатів у написанні дисертації застосовано низку загальнонаукових і спеціальних правових, теоретичних та емпіричних методів пізнання, що доповнюються принципами діалектики. Використання цих методів здебільшого мало комплексний характер.
Формально-юридичний метод використано для того, щоб зосередити увагу на правових аспектах проблематики поводження з відходами в ЄС. Водночас застосування принципів діалектики дало змогу розглядати юридичні питання в їх взаємозв’язку з політичними й економічними чинниками.
Серед загальнонаукових методів пізнання важливе значення мало використання методу аналізу, індукції, аналогії, абстрагування, сходження від конкретного до абстрактного. Їх використання під час теоретичного аналізу положень права ЄС, права навколишнього середовища ЄС та практики держав-членів дало змогу сформулювати авторський підхід до визначення поняття відходів у праві навколишнього середовища ЄС.
Використання історичного методу допомогло з’ясувати зміст актів первинного та вторинного права ЄС та їх ролі у правовому регулюванні поводження з відходами. Значною мірою він доповнювався порівняльним методом, який уможливив зіставлення правової бази поводження з відходами в ЄС та Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даній дисертаційній роботі вперше здійснено спробу дати комплексний аналіз основоположних загальнотеоретичних, науково-методологічних і науково-практичних проблем правового регулювання поводження з відходами в рамках ЄС, висвітлено організаційно-правові аспекти, а також досліджено правові основи співробітництва України та ЄС у цій сфері. Отже, за результатами дисертації сформульовано такі висновки, які містять положення наукової новизни, що виносяться на захист:
уперше:
- сформульовано авторський підхід до визначення поняття відходів у праві ЄС через порівняння його з відповідним законодавством України для реальних можливостей гармонізації зі стандартами ЄС;
- визначено етапи становлення й розвитку інституту поводження з відходами в праві ЄС, починаючи з часу формування до сучасного періоду, що характеризує його як комплексний у праві охорони навколишнього середовища;
- обґрунтовано необхідність прийняття Україною компенсаційного та заохочувального нормативного-правового акта у сфері поводження з відходами, який має узгоджуватися з відповідними стандартами ЄС і бути спрямованим на мінімізацію шкоди навколишньому середовищу;
- запропоновано зміни до законодавства України, що стосуються розширення категорій небезпечних відходів з віднесенням до них небезпечних речовин і предметів, що утворюються в результаті воєнних дій або терористичних актів, становлячи велику небезпеку для людей та навколишнього середовища;
удосконалено:
- доктринальне розуміння поняття поводження з відходами в ЄС та перелік операцій, яке воно охоплює, а саме щодо виникнення відходів, який має включати всі види діяльності ЄС, пов’язані з виникненням, збиранням, транспортуванням, зберіганням, сортуванням, переробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів;
- межі застосування компетенції інституціональних органів ЄС у сфері поводження з відходами, що є спільною компетенцією ЄС і держав-членів;
- методологію класифікації структур і діяльності інституційно-правового механізму ЄС у сфері поводження з відходами, що складається з основних та допоміжних органів, і це дає підстави стверджувати, що останні несуть безпосередню відповідальність за здійснення відповідних стандартів ЄС;
- поняття операції з утилізації відходів у праві ЄС для використання їх у процесі вдосконалення законодавства України, особливо з питань рекуперації та регенерації;
- термінологічні поняття законодавства України стосовно видалення відходів згідно з відповідними стандартами ЄС, через зіставлення його зі знищенням чи знешкодженням відходів і тлумачення цієї операції як такої, що веде до їх захоронення і спалення, та необхідності заміни терміна «знешкодження» терміном «зведення до мінімуму утворення відходів» або «зменшення їх небезпечності»;
- правові та фактологічні підходи щодо необхідності внесення змін у законодавство України щодо поводження з відходами, зокрема з питання запобігання накопиченню відходів від електричної й електронної техніки та запровадження їх повторного використання;
набули подальшого розвитку:
- положення щодо змісту принципу передбачливості, що формується в міжнародному екологічному праві, згідно з яким держави мають обережно ставитися до проведення ними діяльності, пов’язаної з небезпечними речовинами, включенням до такої діяльності небезпечних відходів, що підлягають утилізації;
- концептуальні засади принципу права ЄС стосовно обов’язковості давати оцінку впливу на навколишнє середовище від діяльності, що планується, поширивши її на сферу правовідносин, що регулюють поводження з відходами.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення й висновки, отримані в дисертаційній роботі, можуть використовуватись для подальших наукових досліджень у сфері охорони навколишнього середовища ЄС та екологічному законодавстві України, а також у міжнародному екологічному праві в цілому. Зокрема їх можна використовувати у таких сферах діяльності:
науково-освітній у навчальному процесі під час підготовки та викладання курсів «Право Європейського Союзу» та «Право навколишнього середовища Європейського Союзу», «Міжнародне екологічне право»;
правотворчій під час розроблення правових документів у сфері екологічного права;
правозастосовній у процесі реалізації нормативно-правових актів, законодавства України, якими регламентовано порядок поводження з відходами;
інформаційно-аналітичній у процесі поширення знань із права навколишнього середовища ЄС та України.
Особистий внесок здобувача.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані найбільш суттєві результати й положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо правового регулювання поводження з відходами в рамках Європейського Союзу:
1. Запропоновано ширше поняття відходів, яке є відмінним від встановленого в законодавстві України та актах ЄС, де воно сприймається як технічний термін, який уособлюється з рішенням власника, тоді як вирішальне значення належить суб’єктивному фактору, що визначає ставлення власника щодо них. Враховано такі кваліфікаційні ознаки, як виникнення відходів у результаті стихійних лих, катастроф і воєнних дій. Отже, під відходами необхідно розуміти предмети, матеріали чи речовини, які втратили свої корисні якості для їх власника, а також предмети чи матеріали, які утворились у результаті стихійних лих, катастроф і військових дій тощо.
2. Виділено шість етапів еволюції права ЄС щодо поводження з відходами з часу його становлення та розвитку в особі комплексного інституту, діяльність якого визначається нормами права охорони навколишнього середовища. Отже, врегулювання питань щодо поводження з відходами в ЄС стало не тільки передумовою формування екологічного права ЄС, а й значно вплинуло на формування стандартів захисту та безпеки праці. Перші норми поводження з відходами, встановлені в установчих договорах ЄС, набули розвитку в наступних періодах і характеризуються досить високим рівнем правового регулювання, забезпечуючи реалізацію права громадян ЄС на безпечне навколишнє середовище.
3. Функціонування інституційної системи ЄС у сфері поводження з відходами базується на діяльності практично всіх інституціональних органів ЄС. Крім того, в рамках ЄС створено систему спеціальних органів, які займаються питанням охорони навколишнього середовища, в тому числі до сфери їх повноважень належать питання поводження з відходами. До них входить Комітет ENVI (Environment, Public Health and Food Safety), що діє у складі Парламенту ЄС. Він готує доповіді та пропозиції, а також залучається до правотворчої діяльності. Важлива роль належить також Європейському Агентству з навколишнього середовища, головною метою якого є забезпечення незалежної інформації про стан навколишнього середовища. Це основна інформаційна база для тих, хто залучається до прийняття, проведення й оцінювання екологічної політики, а також для інформування громадськості. Аналіз їх діяльності дає підстави стверджувати, що ці допоміжні органи відіграють не менш важливу роль, аніж основні, надаючи ЄС можливість гнучко реагувати на проблеми, пов’язані з відходами та поводженням з ними.
4. Через свої органи ЄС реалізовує компетенцію, надану йому державами-членами. Вона є спільною для них, що означає, що як ЄС, так і держави-члени можуть ухвалювати обов’язкові акти щодо поводження з відходами. Виходячи з важливості проблеми поводження з відходами, ЄС сам бере на себе регулювання цих питань, проте залишає можливість державам-членам застосовувати норми власного законодавства.
5. Визначено перелік видів діяльності в зазначеній сфері, які охоплюють терміни «поводження з відходами в ЄС» або «операції поводження з відходами в ЄС». Зроблено висновок, що законодавство ЄС не включає поняття «виникнення відходів», хоча це є однією з важливих стадій поводження з відходами. Ця стадія має неабияке значення для запобігання виникненню значних обсягів відходів, що досягається розробленням відповідних нормативів, тобто кількістю відходів конкретного виду, яка може виникати під час виробництва одиниці продукції. Тому поняття поводження з відходами в ЄС включає всі види діяльності, пов’язані з виникненням, збиранням, транспортуванням, зберіганням, сортуванням, переробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів.
6. З’ясована сутність понять «правове регулювання поводження з відходами в ЄС» та «механізм правового регулювання поводження з відходами в ЄС», під якими слід розуміти відповідно: специфіку регулювання в рамках права ЄС відносин у сфері виникнення, збирання, транспортування, утилізації й видалення відходів та систему правових засобів, що реалізуються органами ЄС для впорядкування відносин держав-членів у сфері поводження з відходами, відповідно до мети і завдань Об’єднання. Зважаючи на специфічний механізм правового регулювання цих відносин, можна виділити інститут екологічного права ЄС під назвою «право поводження з відходами».
7. Сформульовано поняття «утилізація відходів», що означає операцію, спрямовану на залучення відходів у нові технологічні цикли для використання їх у корисних цілях. Вона може також охоплювати будь-який процес переробки використаних виробів, упаковки, тари або відходів виробництва продукції, які можуть бути використані в подальшому технологічному процесі як вторинна сировина, вихідні матеріали або засоби для отримання енергії із застосуванням відповідних технологій. Дана операція може включати два важливі процеси, а саме рекуперацію та регенерацію, які відповідно до законодавства ЄС відмінні між собою. Зогляду на те, що в законодавстві України немає норми, яка чітко регулювала б ці процеси, необхідно прийняти спеціальний закон щодо поводження з відходами, який, у свою чергу, чітко регулював би процеси, включаючи операцію з утилізації відходів, відділяючи їх від процесу знищення відходів.
8. Характеризуючи правила ЄС щодо видалення відходів, можна зробити висновок, що в законодавстві України не зовсім правильно охарактеризовано цей процес. Ідеться про те, що логічним було б його порівнювати з процесом знищення чи знешкодження і трактувати як операцію, що призводить до захоронення та спалення. Однак у Законі України про відходи знешкодження трактується як зменшення чи усунення небезпечності відходів механічним, фізико-хімічним чи біологічним обробленням. Даний термін можна було б замінити, наприклад, «зведення до мінімуму утворення відходів» чи «зменшення їх небезпечності», а процес знешкодження та знищення включити або порівняти з процесом видалення відходів.
9. Виходячи з досвіду ЄС необхідно включити в Закон України про відходи цілі, які стимулюватимуть зменшення утворення відходів. По-перше, важливо встановити плату за утворення відходів і перевищення мінімумів їх виникнення залежно від цінності відходів, рівня екологічної безпеки та місцезнаходження територій, де розміщені об’єкти, на яких утворюються відходи. По-друге, підприємства, які застосовують маловідходні технологічні процеси й виробництва, повинні мати пріоритети на державний контракт, а також податкові, кредитні та інші пільги.
10. Законодавство України, на відміну від Європейського Союзу, не містить вимог щодо маркування, яке вказувало б на окреме збирання їх у відпрацьованому вигляді. Тому необхідно внести зміни до законодавства України щодо такого маркування, а також підготувати та затвердити нові спеціальні нормативні акти у цій сфері.
11. Аналіз законодавства ЄС щодо деяких специфічних категорій відходів дає підстави для висновку, що для України необхідно запровадити дієві механізми правового регулювання такого роду відходів. Наприклад, стосовно небезпечних відходів варто встановити норму, що до небезпечних відходів належать усі види виробів, матеріалів та устаткування, які містять токсичні та небезпечні для здоров’я людини компоненти і стали непридатними до використання у зв’язку із завершенням терміну придатності, а також речовини та матеріали, які утворились у результаті воєнних дій чи терористичних актів та становлять небезпеку для людей і навколишнього середовища.
12. Виходячи з того, що вимоги європейського законодавства стосовно відходів електроніки не відображені в законодавстві України, необхідно прийняти нормативно-правовий акт, яким встановити заходи щодо запобігання накопиченню відходів від електричної й електронної техніки та запровадити їх повторне використання, переробляючи або іншим чином відновлюючи такі прилади, а також обмежити використання небезпечних речовин у такому устаткуванні.
13. Враховуючи досвід ЄС, для запровадження в Україні ефективної системи поводження з використаною упаковкою необхідно не лише прийняти Закон України Про упаковку та відходи упаковки, а й встановити норму заохочувального характеру, яка стимулювала б населення до роздільного збирання та правильного збування відходів.
14. Пропонується включити окремий розділ у Закон України про відходи стосовно правового регулювання відходів, які утворюються під час воєнних дій. Крім того, включити у переговорний процес України та ЄС питання, що стосується фінансування поводження з такими відходами, а саме їх утилізацію чи знешкодження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптація законодавства [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=223287610&cat_id=223281453&ctime=1250084429452.
2. АлексеевС.С. Теория права / АлексеевС.С. М.: Изд-во БЕК, 1995. 320с.
3. Базельська конвенція про контроль за транскордонним переміщенням небезпечних відходів та їх усунення від 22березня 1989 року [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://wфww.basel.int/.
4. БаймуратовМ.О. Міжнародне право / БаймуратовМ.О. Xарків: Одіссей, 2002. 672с.
5. БондарЛ.О. Поняття відходів за законодавством України / Л.О.Бондар // Причорноморський екологічний бюлетень. 2002. №3. С.8790.
6. БратчиковВ. Управление промышленными отходами: [учеб. пособие]: в 2 кн. / В.Братчиков. Харьков: РИП «Оригинал», 20002000.
Кн.2. 2000. 168с.
7. БрацукІ.З. Імплементація права Європейського Союзу в національних правопорядках держав-членів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / І.З.Брацук. Харків, 2011. 20с.
8. БудяковаТ. Деякі питання поводження з відходами: огляд законодавства ЄС / Т.Будякова // Вісник екологічної адвокатури. 2004. №25. С.820.
9. БуроменськийМ.В. Міжнародне право: [навч. посібник] / БуроменськийМ.В. К.: Юрінком Інтер, 2006. 336с.
10. ВалєєвР.М. Міжнародне право. Особлива частина: [підручник для вузів] / Р.М.Валєєв, Г.І.Курдюков. М.: Статут, 2010. 624с.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. 1736с.
12. ВельяминовГ.М. Международное экономическое право и процесс (Академический курс): [учебник] / ВельяминовГ.М. М.: Волтерс Клувер, 2004. 496с.
13. ВиговськаГ.П. Концептуально-методологічні засади мінімізації відходів на базі оцінювання життєвого циклу продуктів та матеріалів [Електронний ресурс] / Г.П.Виговська // Управління відходами та ресурсами. С.114125. Режим доступу:
http://ecoj.dea.gov.ua/wp-content/uploads/2013/12/vugovska.pdf.
14. Відносини Україна ЄС [Електронний ресурс] / Представництво МЗС України. Режим доступу:
http://www.mzs.dn.ua/index.php?p=49. Назва з екрану.
15. ВовкВ. Опасность «экологического занавеса» / В.Вовк, Б.Гаврилишин // Зеркало недели. 2005. №4(532). 511февр.
16. ГавриленкоО.П. Екогеографія України: [навч. посібник] / ГавриленкоО.П. К.: Знання, 2008. 646с.