МІСЦЕ КОМІСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ЗАКОНОДАВЧОМУ ПРОЦЕСІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

СТАНКЕВИЧ ОЛЬГА ІГОРІВНА

УДК 341:061.1 ЄС

МІСЦЕ КОМІСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
В ЗАКОНОДАВЧОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ТРАГНЮК ОЛЕСЯ ЯНІВНА,
кандидат юридичних наук,
доцент

Харків — 2011
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ КОМІСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ІНСТИТУЦІЙНІЙ СИСТЕМІ ІНТЕГРАЦІЙНОГО УТВОРЕННЯ.……………………………………….…………………………..12

1.1. Статус Комісії Європейського Союзу в інституційній системі інтеграційного утворення……………………………………………………..12

1.2. Загальна характеристика повноважень Європейської Комісії……...56

1.3 Законодавчі повноваження Комісії в рамках різних компетенцій…..88

Виснокви до розділу 1………………………………………………………...116

РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ КОМІСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
В ОКРЕМИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОЦЕДУРАХ ТА У БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСІ ЄС………………………….………………………………...……..121

2.1. Консультативна процедура……………………………………………..121

2.2. Законодавча процедура………………………………………………….139

2.3. Бюджетний процес Європейського Союзу……………………………166

Виснокви до розділу 2………………………………………………………...188
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...198

ВСТУП

Актуальнісь теми дослідження. Розвиток інтеграційних процесів на європейському контененті у другій половині минулого сторіччя привів до створення різних за ступенем інтеграції об’єднань. Найбільш успішним та розвиненим у цьому напрямі проектом став Європейський Союз, що за своєю природою є унікальним утворенням, в якому поєднані риси внутрішньодержавного та міжнародного правопорядку.
Одним із основних векторів сучасної зовнішньої політики України є проголошення курсу на євроінтеграцію. Однак набуття Україною членства в Європейському Союзі пов’язане з необхідністю здійснення низки досить складних кроків у правовій сфері. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Метою такої адаптації є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Для досягнення цієї мети досить важливим виявляється знання та розуміння процесу прийняття нормативно-правових актів в Європейському Союзі.
Законодавчий процес в Європейському Союзі відрізняється значною складністю. Для кожної категорії нормативних актів передбачено свій порядок прийняття рішень і відповідно різні процедури взаємодії між головними органами Європейського Союзу (інститутами, інституціями) – Комісією, Радою та Парламентом. З набуттям чинності Лісабонським договором 1 грудня 2009 року була суттєво змінена інституційна система Європейського Союзу, перебудована система розподілу повноважень між органами і державами-членами ЄС. Нововведення, спрямовані в першу чергу на подолання дефіциту демократії та забезпечення ефективності й прозорості функціонування інтеграційного об’єднання, одночасно торкнулися майже усіх аспектів процесу прийняття рішень в Європейському Союзі. А саме на зміну чотирьом процедурам прийняття рішень (консультативна процедура, процедура співробітництва, процедура спільного прийняття рішень та процедура санкціонування), які раніше існували в ЄС, було запроваджено законодавчу процедуру ухвалення нормативно-правових актів, яка наразі діє у двох різновидах: загальна законодавча процедура та спеціальна законодавча процедура. У кожній із цих процедур Комісія ЄС як орган, що наділений виключним правом законодавчої ініцативи, відіграє особливу роль. Окрім того, надзвичайно важлива роль Комісії у процесі прийняття рішень в ЄС підкреслюється наданням їй права на ухвалення актів делегованого законодавства.
Питання правової природи інститутів Європейського Союзу та їх компетенції, так само як і питання нормативно-правових актів Європейського Союзу, розглядалися у багатьох наукових дослідженнях загальнотеоретичного спрямування. Вони містяться як у навчальній літературі, так і в окремих монографіях. Проте окреме ґрунтовне дослідження законодавчого процесу в Європейському Союзі та місця Комісії Європейського Союзу в ньому у вітчизняній доктрині міжнародного та європейського права сьогодні відсутнє. Таким чином, особливої ваги набуває дослідження правових основ процесу прийняття рішень у системі інститутів ЄС, що зумовлює актуальність даного дослідження. Роль Комісії в законодавчому процесі недооцінена як у вітчизняній, так і в зарубіжній доктрині. Як правило, Комісію в законодавчому процесі розглядають лише як орган наділений ексклюзивним правом законодавчої ініціативи, не враховуючи її значну роль у процесі ухвалення нормативних актів ЄС та нормотворчі повноваження під час їх виконання.
Серед вітчизняних дослідників у сфері європейського права, які приділяють увагу питанням функціонування Європейського Союзу, його правової природи, організації влади на наднаціональному рівні та процесу прийняття рішень в ЄС, слід відзначити: Т. М. Анакіну, М. В. Буроменського, О. І. Головко, Л. Л. Грицаєнко, І. А. Грицяка, В. М. Довганя, Т. В. Комарову, В. В. Копійку, Л. А. Луць, М. М. Микієвича, О. М. Москаленка, В. І. Муравйова, А. В. Омельченка, В. Ф. Опришка, Р. А. Петорова, В. О. Посельського, О. Я. Трагнюк, Л. Г. Фалалєєву, Р. Б. Хорольського, С. В. Шевчука, О. М. Шпакович, І. В. Яковюка та ін. До зазначених проблем зверталися російські вчені: М. М. Бірюков, А. В. Власова, Л. М. Ентін, М. Л. Ентін, Н. Т. Ебралідзе, С. В. Єршов, В. О. Жбанков, О. Ю. Зайцев, Р. Ю. Зєлєнов, О. Я. Капустін, С. Ю. Кашкін, Є. О. Пазина, В. П. Малахов, А. Е. Толстухін, Б. М. Топорнін, В. О. Туманов, О. О. Четвериков та ін. Значним є внесок у дослідження інституційної системи Європейського Союзу та процесу прийняття рішень у ньому зарубіжних науковців, передусім європейських, серед яких: Г. де Бурка, С. Везеріл, С. Ґоці, П. Крейг, А. Дашвуд, В. Кернз, Г. Ісаак, Д. Лейсок, П. Свобода, Ж.-Л. Сорон, Дж. Стейнер, Т. К. Хартлі, Г. Шермерз, Дж. Шо та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» згідно з цільовою комплексною програмою «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (номер державної реєстрації 0106u002284).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є розкриття місця та ролі Європейської Комісії в законодавчому процесі, виявлення особливостей прийняття нормативно-правових актів в Європейському Союзі та специфіки окремих законодавчих процедур на сучасному етапі розвитку цього інтеграційного об’єднання.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- встановити особливості правової природи ЄС як наднаціональної організації, що відбивається на структурі та діяльності інституційного механізму інтеграційного об’єднання, та вплив діяльності інституцій ЄС на еволюцію правової природи інтеграційного об’єднання;
- через загальну характеристику інститутів ЄС, зокрема тих, що беруть участь у законодавчому процесі, виявити основні зміни у правовому регулюванні їхньої діяльності з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором;
- визначити специфіку розподілу повноважень між інститутами ЄС;
- запропонувати класифікацію видів компетенції реформованого Євросоюзу з метою визначення особливостей окремих законодавчих процедур;
- розкрити сутність основних видів повноважень Європейської Комісії як інституту Європейського Союзу;
- встановити зміст законодавчих повноважень Європейської Комісії, у тому числі у рамках співпраці держав-членів ЄС у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері юстиції та внутрішніх справ;
- дослідити еволюцію законодавчого процесу в ЄС та виявити проблемні питання його реформування на сучасному етапі на основі Лісабонського договору, з урахуванням ролі Комісії ЄС;
- визначити місце та роль Європейської Комісії в окремих законодавчих процедурах ЄС та у бюджетному процесі ЄС.
Об’єктом дослідження є правові відносини, пов’язані з функціонуванням Комісії Європейського Союзу в законодавчому процесі.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади участі Європейської Комісії в окремих законодавчих процедурах в Європейському Союзі в умовах реформування інтеграційного утворення після набуття чинності Лісабонським договором, установчі договори ЄС і Співтовариств, акти інститутів, рішення Судів ЄС.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, властивих науці правознавства загалом і науці міжнародного та європейського права зокрема.
Оскільки Європейський Союз є системною дійсністю, що динамічно розвивається, як базисні загальнонаукові методологічні основи необхідно виділити системний підхід і діалектичний метод.
У роботі широко використано низку спеціальних юридичних методів. Порівняльно-правовий метод застосовується для з’ясування правової природи Європейського Союзу при дослідженні його відмінностей від міжурядових організацій та державоподібних утворень, а також під час дослідження основних змін, що були внесені Лісабонським договором до установчих договорів Європейського Союзу. Еволюція законодавчого процесу досліджується за допомогою історико-правового методу, який використовується також під час розгляду еволюції законодавчих повноважень Європейської Комісії, Європейського Парламенту та Ради ЄС та під час розгляду основних етапів розвитку інтеграційних процесів. Аналіз нормативних актів, які регулюють правові аспекти організації та діяльності інституцій, що беруть участь у законодавчому процесі, базується на використанні формально-юридичного та структурно-функціонального методів. При визначенні видів компетенції та поділі їх на певні групи застосовано метод класифікації. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Теоретичним підґрунтям для виконання роботи були наукові праці українських і зарубіжних фахівців у сфері європейського права та міжнародного публічного права.
Емпіричну базу дослідження становили установчі договори й акти вторинного законодавства Європейського Союзу, практика Суду ЄС та аналітичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням місця Комісії Європейського Союзу в законодавчому процесі з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором. Крім того, наукова новизна визначається сутністю постановки правових проблем, викладенням нових ідей та тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі. На підставі результатів дослідження дисертантом пропонуються нові наукові положення та висновки, які виносяться на захист:
Уперше:
- з’ясовано, що місце Комісії Європейського Союзу в законодавчому процесі не обмежується лише правом законодавчої ініціативи; вона бере активну участь у подальшому процесі розгляду проекту нормативного акта, може здійснювати вплив на його зміст шляхом перегляду своєї пропозиції на стадії її обговорення, а також відповідає за належне виконання прийнятого нормативного акта;
- обґрунтовано, що Комісію Європейського Союзу в інституційній структурі варто розглядати як поліфункціональний інститут, що поєднує одночасно риси виконавчого, законодавчого, контрольного та квазісудового органу;
- здійснено класифікацію повноважень Європейської Комісії на чотири основні групи: 1) забезпечення виконання установчих договорів та заснованих на них актів Євросоюзу; 2) участь у нормотворчій діяльності; 3) здійснення управлінських функцій; 4) участь у здійсненні зовнішньополітичних зв’язків;
- доведено, що обсяг законодавчих повноважень Комісії Європейського Союзу нині розширено за рахунок скасування трьохопорної структури Європейського Союзу;
- запропоновано визначення поняття комітології в праві Європейського Союзу, під яким розуміється механізм контролю за діяльністю Європейської Комісії під час імплементації права ЄС на національному рівні, що здійснюється за допомогою системи спеціально створених комітетів. Одночасно розкрито особливості системи комітології з урахуванням змін, внесених Регламентом Європейського Парламенту та Ради від 16.02.2011 р. № 182/201, який встановлює правила та загальні принципи щодо механізмів контролю держав-членів за здійсненням Комісією повноважень з імплементації;
- встановлено особливості законодавчих процедур Європейського Союзу в їх історичному розвитку та з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором.
Набули подальшого розвитку:
- дослідження правової природи Європейського Союзу як об’єднання sui generis на основі нової редакції змісту установчих договорів ЄС;
- характеристика інститутів ЄС, зокрема тих, що беруть участь у законодавчому процесі, при цьому виявлено основні зміни у правовому регулюванні їхньої діяльності з урахуванням положень Лісабонського договору;
- дослідження класифікації видів компетенції реформованого Євросоюзу на основі чинних установчих договорів у редакції Лісабонського договору;
- питання еволюції повноважень Комісії Європейського Союзу від Високого керівного органу Європейського Співтовариства вугілля та сталі до сучасної Європейської Комісії, що функціонує на підставі установчих актів у редакції Лісабонського договору. У результаті зроблено висновок, що незважаючи на суттєве обмеження повноважень, якого зазнала Європейська Комісія протягом свого існування, реальний обсяг її повноважень залишається досить значним, а на практиці він є значно ширшим за той, що закріплений установчими договорами;
- теза про те, що Європейська Комісія залишається «найбільш наднаціональним» органом в інституційній системі Європейського Союзу, діяльність якого спрямована на забезпечення одночасної стабільності й динамізму розвитку Союзу.
Удосконалено:
- теоретичні положення щодо особливостей інституційної системи ЄС, які обумовлені специфікою правої природи Європейського Союзу;
- підхід щодо особливостей розподілу повноважень між інститутами Європейського Союзу, у результаті чого зроблено висновок про доцільність використання терміна «розподіл повноважень», а не «розподіл влад» у рамках Європейського Союзу;
- тезу про те, що проблема «дефіциту демократії» в Європейському Союзі нині набула часткового вирішення, зокрема, за рахунок таких нововведень, як посилення ролі Європарламенту в законодавчому процесі Союзу, запровадження звичайної та спеціальної законодавчих процедур, удосконалення процедури голосування в Раді, залучення національних парламентів до процесу прийняття рішень у Союзі, наділення громадян Союзу поряд з Європейською Комісією правом законодавчої ініціативи. І зроблено висновок, що ці новели є прогресивним кроком на шляху до підвищення демократичності законодавчого процесу Європейського Союзу та його інституційної системи в цілому.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки можуть бути використані: у науково-дослідних цілях – для подальших загальних і спеціальних досліджень теоретичних і практичних проблем пов’язаних із процесом прийняття рішень в Європейському Союзі, поглибленні знань про правову систему ЄС загалом; у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при розробці, обговоренні, укладенні міжнародно-правових документів та національних нормативних актів, спрямованих на адаптацію законодавства України до acquis communautaire; у навчальному процесі – під час викладання курсів з міжнародного публічного права та права Європейського Союзу, а також для підготовки відповідних підручників, навчальних посібників та методичної літератури для студентів і слухачів юридичних навчальних закладів; в інформаційно-аналітичній роботі – у процесі поширення знань про Європейський Союз і законодавчий процес ЄС як важливу складову інтеграційних процесів.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та подається нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті місця та ролі Європейської Комісії в законодавчому процесі, встановленні особливостей прийняття нормативно-правових актів в Європейському Союзі та специфіки окремих законодавчих процедур на сучасному етапі розвитку вказаного інтеграційного об’єднання.
Основні теоретичні та практичні результати цього дослідження полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:
1. Концепція особливого характеру Євросоюзу та його правової сис¬теми залишається найвпливовішою у сучасній правовій науці. Європейський Союз вважається міждержавним інтеграційним об’єднанням наднаціонального характеру, котре поєднує риси міжнародної організації з рисами державоподібного утворення та еволюціонує в бік поступового розширення його компетенції з посиленням проявів федеративної організації влади. ЄС є унікальним європейським регіональним утворенням sui generis, яке помітно впливає не лише на європейські, а й світові інтеграційні процеси. Наслідком особливої політико-правової природи Європейського Союзу є його інституційний механізм.
2. Головною метою інституційної побудови ЄС є ні недопущення узурпації влади однією з гілок (що є основним призначенням принципу розподілу влади у державах), а забезпечення збалансованого поєднання владних повноважень держав-членів та Європейського Союзу – з одного боку, та між самими інституціями – з другого. У свою чергу, це виявляється через принцип лояльного співробітництва.
Серед інститутів Союзу Комісія ЄС є органом, який найважче класифікувати. Вона не є повною мірою ні виконавчим, ні законодавчим органом, але поєднує у своїй діяльності обидві ці функції, вона одночасно є гарантом установчих договорів та має право законодавчої ініціативи, її аналогів не існує в світі. Комісія виконує подвійну функцію забезпечення стабільності та динамізму розвитку Союзу. Завдяки постійним реформам, демократична легітимність цієї інституції істотно зміцнилася, а її поліфункціональний характер, який виявляється в поєднанні рис виконавчого, законодавчого, контрольного та квазісудового органу, набув свого розвитку.
3. Особливість поєднання міжурядових та наднаціональних начал у правовій та політичній природі ЄС та реформування Союзу в бік підвищення його демократичності відображаються на специфіці законодавчого процесу в Європейському Союзі. Для кожної категорії нормативних актів у Союзі передбачено свій порядок прийняття рішень і відповідно різні процедури взаємодії між головними інституціями ЄС – Європейською Комісією, Радою ЄС та Європейським Парламентом.
4. У результаті скасування «трьохопорної структури» ЄС в установчих договорах нині досить чітко визначається компетенція Союзу (її види), що дає можливість з’ясовувати, в яких сферах ЄС може приймати нормативні акти, а отже, з яких саме питань політичні інституції ЄС беруть участь у здійсненні законодавчих повноважень. Це повною мірою стосується і Європейської Комісії. Обсяг законодавчих повноважень Комісії Європейського Союзу сьогодні розширено за рахунок скасування трьохопорної структури Європейського Союзу.
Повноваження Комісії закріплені безпосередньо в установчих договорах (основні, першочергові) та можуть бути надані Комісії за рішеннями Ради та Парламенту (похідні, делеговані). Практика призвела до того, що сьогодні Комісією ухвалюється величезна кількість нормативно-правових актів делегованого законодавства, які утворюють основну частину норм права Євросоюзу. Обсяг повноважень Комісії має тенденцію до постійного розширення в результаті поступового наділення її новими правами та обов’язками з прийняттям Парламентом і Радою нових законодавчих актів.
5. Повноваження Європейської Комісії можна умовно виокремити у чотири основні групи: 1) забезпечення виконання установчих договорів та заснованих на них актів Євросоюзу; 2) участь у нормотворчій діяльності; 3) здійснення управлінських функцій; 4) участь у здійсненні зовнішньополітичних зв’язків.
6. Одним з найбільш важливих повноважень Єврокомісії у сфері нормотворчості є її право законодавчої ініціативи. Пріоритетність і значущість цього права особливо підкреслюється установчими договорами у старій редакції та повністю підтверджується Лісабонським договором. Хоча сьогодні в законотворчому процесі Комісії належить далеко не головна роль, проте саме вона дає поштовх процесу розробки тієї чи іншої норми права, ініціює законотворчість в Євросоюзі.
7. Місце Комісії Європейського Союзу в законодавчому процесі не обмежується лише правом законодавчої ініціативи; вона бере активну участь у подальшому процесі розгляду проекту нормативного акта, може здійснювати вплив на його зміст шляхом перегляду своєї вже висунутої пропозиції на стадії її обговорення, а також відповідає за належне виконання прийнятого нормативного акта. Можливість ініціативи Комісії нині обмежується здебільшого лише у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки та спільної оборонної політики, де вона поділяє це право з державами-членами ЄС і Верховним представником Союзу з питань іноземних справ і політики безпеки, який є одночасно заступником Голови Комісії.
8. Особливу роль у характеристиці статусу Європейської Комісії відіграє система комітології, під якою пропонуємо розуміти – механізм контролю за діяльністю Європейської Комісії під час імплементації права ЄС на національному рівні, що здійснюється за допомогою системи спеціально створених комітетів.
9. Відповідно до реформ, запроваджених Лісабонським договором, на зміну чотирьом процедурам прийняття рішень (консультативна процедура, процедура співробітництва, процедура спільного прийняття рішень та процедура санкціонування), які раніше існували в ЄС, було запроваджено законодавчу процедуру ухвалення нормативно-правових актів, яка наразі діє у двох різновидах: загальна законодавча процедура та спеціальна законодавча процедура. У кожній із цих процедур Комісія ЄС як орган, що наділений правом законодавчої ініцативи, відіграє особливу роль. Право законодавчої ініцативи Європейської Комісії обмежується лише у випадках, окремо передбачених в установчих договорах (наприклад, у сфері спільної закордонної і безпекової політики).
10. Загальна законодавча процедура за своїм характером дуже подібна до процедури спільного прийняття рішень, яка існувала раніше. Головним є те, що відповідний нормативний правовий акт вважається схваленим, якщо він прийнятий в ідентичній редакції Європейським Парламентом і Радою ЄС за пропозицією Європейської Комісії. Розроблений Єврокомісією проект законодавчого акта нині надається одночасно до розгляду Європарламенту та Раді ЄС. Певна новела виявляється у тому, що раніше пропозиції Єврокомісії надавалися до Ради ЄС і лише після її розгляду передавалися до Парламенту. За новим порядком нібито врівноважується значення і роль головних законодавчих інституцій Євросоюзу – Європарламенту та Ради.
11. У випадку виникнення певних протиріч між позиціями Парламенту і Ради ЄС щодо запропонованого Комісією законопроекту за загальною законодавчою процедурою передбачено скликання Погоджувального комітету, призначення якого полягає у подоланні таких протиріч, і розробці взаємоприйнятного проекту нормативного акта, який буде передано до розгляду обом законодавцям. Погоджувальний комітет формується на паритетних засадах (складається з 27 представників від Ради ЄС і 27 представників від Європарламенту). У роботі Погоджувального комітету обов’язково бере участь Комісія, яка висуває всі необхідні ініціативи з метою погодження позицій Європарламенту та Ради. Такі ініціативи можуть містити проект компромісного тексту, що відображає позиції обох законодавчих інституцій. Щоправда, позиція самої Комісії не має суттєвого впливу на стадії погодження.
12. У рамках спеціальної законодавчої процедури, що не потребує спільного прийняття рішень, законодавчий акт приймається безпосередньо однією з інституцій – Європейським Парламентом або Радою ЄС. Проте на практиці, на відміну від загальної законодавчої процедури, яка ставить обидві провідні законодавчі інституції Союзу в рівне положення, спеціальна законодавча процедура перевагу явно надає Раді ЄС. Ухвалення актів за цією процедурою Європарламентом передбачено установчими договорами лише у трьох випадках: у випадку коли Парламент встановлює правила та загальні умови, що регламентують виконання обов’язків його членів (ч. 2 ст. 223 ДФЄС); у випадку створення тимчасового Слідчого комітету (ст. 226 ДФЄС); коли встановлюються правила та загальні умови, що регулюють виконання обов’язків Омбудсмана (ч. 4 ст. 228 ДФЄС). Наразі існує декілька видів спеціальної законодавчої процедури, які чітко не викладені в договорах, вони не врегульовуються за стандартними правилами, а мають різний порядок, вказаний у нормах, які передбачають звернення до такої процедури. Застосування спеціальної законодавчої процедури передбачається переважно щодо регулювання окремих випадків, вказаних у конкретних статтях установчих договорів, у тих сферах, де раніше підлягали застосуванню процедури консультації, співробітництва та санкціонування. При цьому Європейська Комісія виступає невід’ємним учасником спеціальної законодавчої процедури. У більшості випадків застосування вказаної процедури Комісія зберігає свою головну прерогативу законодавчої ініціативи, яка обмежується лише у випадках, окремо передбачених в установчих договорах.
13. Важливою умовою, яка поєднує обидві законодавчі процедури (загальну та спеціальну), є вказівка до послідовного використання принципу субсидіарності. Згідно з Протоколом про принципи субсидіарності та пропорційності в усіх випадках, коли йдеться про прийняття нового законодавчого акта, відповідні проекти такого акта мають бути передані до розгляду національним парламентам на предмет встановлення їх відповідності принципу субсидіарності. Заперечення з боку національних парламентів, якщо ті відмовилися ухвалити законопроект, практично зупиняють законодавчу процедуру та вимагають або переробки законопроекту, або відмови від нього. Таке посилення ролі національних парламентів у законодавчому процесі свідчить про підвищення демократичності законодавчого процесу Європейського Союзу, спрямованим на подолання проблеми «демократичного дефіциту» в ЄС.
14. Комісія ЄС виконує роль посередника у реалізації інституту громадянської ініціативи, яка є одним із способів подолання проблеми «дефіциту демократії» в Європейському Союзі. Саме до Комісії направляється пропозиція підтримана 1 млн громадян ЄС, що вивчається Комісією, яка після цього приймає рішення про можливість висунення законодавчої пропозиції з цього питання.
15. Проблема «дефіциту демократії» в Європейському Союзі сьогодні набула часткового вирішення, зокрема, за рахунок таких нововведень, як посилення ролі Європарламенту в законодавчому процесі Союзу, запровадження звичайної та спеціальної законодавчих процедур, вдосконалення процедури голосування в Раді, залучення національних парламентів до процесу прийняття рішень у Союзі, наділення громадян Союзу поряд з Європейською Комісією правом законодавчої ініціативи. Ці новели є прогресивним кроком на шляху до підвищення демократичності законодавчого процесу Європейського Союзу та його інституційної системи в цілому.
16. Процедура ухвалення бюджету ЄС є різновидом спеціальної законодавчої процедури, в якій Європейська Комісія здійснює роль ініціатора та активного учасника розгляду законопроекту у Раді та Парламенті, при цьому специфіка бюджетного процесу в цілому полягає у тому, що Комісія виступає також і виконавцем бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулин, А. И. Право Европейских Сообществ: к вопросу о классификации источников [Текст] / А. И. Абдулин // Известия вузов. Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 177 – 197.
2. Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу [Текст]: тези доп. наук.-практ. конф. студ., аспірантів, молодих учених та викладачів. – К. : Реферат, 2004. – 230 с.
3. Анакіна, Т. М. Судовий прецедент у праві Європейського Союзу [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Тетяна Миколаївна Анакіна. – Х., 2008. – 231 с.
4. Анисимова, Н.В. Принцип субсидиарности в европейском праве [Текст]: автореф. дисс. … канд. юрид. наук.: 12.00.10 / Н.В. Анисимова. – М., 2005. – 26 с.
5. Арах, М. Европейский союз: видение политического объединения [Текст] / М. Арах; пер. со словенск. И. Б. Хлебниковой. – М. : Экономика, 1998. – 467 с.
6. Бартенев, С. А. Правовая концепция «принципа субсидарности» в Европейском Сообществе [Текст] / С. А. Бартенев // Моск. журн. междунар. права. – 2004. – №3/55. – С. 175 – 196.
7. Бирюков, М. М. Современное развитие Европейского Союза: международно-правовой поход [Текст]: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.10. / Михаил Михайлович Бирюков. – М. : Дипломат. акад. МИД РФ, 2004. – 334 с.
8. Буряк, П. Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності [Текст] / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – К. : Хай-Тек Прес, 2007. – 336 с.
9. Бюджетний процес в ЄС: без компромісів не обійтися / Євробюлетень – 2010. – № 11, листопад. – С. 4 – 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/eurobulletin/eurobulet_11_2010_uk.pdf. – Заголовок з екрана.
10. Василенко, В. А. Основы теории международного права [Текст] / В. А. Василенко. – К. : Вища школа, 1988. – 288 с.
11. Вдовиченко, О. Визначення компетенції Європейського Союзу за Лісабонським договором [Текст] / О. Вдовиченко // Юридична Україна. - № 5 (101). – 2011. – С. 106 – 110.
12. Вдовиченко, О. Демократизація законодавчого процесу в Європейському Союзі [Текст] / О. Вдовиченко // Право і безпека. – № 4 (36). – 2010. – С. 23 – 26.
13. Вдовиченко, О. І. Деякі особливості законодавчого процесу в Європейському Союзі [Текст] / О. І. Вдовиченко // Треті Конституційні читання: збірка тез наукових доповідей і повідомлень міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвячена пам’яті академіка права Ю. М. Тодики / за заг. ред. проф. А. П. Гетьмана. Нац. юрид. акад. України. – Х.: Права людини, 2010. – С. 383 – 385.
14. Вдовиченко, О. І. Загальна законодавча процедура прийняття нормативних актів у Європейському Союзі [Текст] / О. І. Вдовиченко // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. тез наук. доп. VIІ міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених (25-26 берез. 2011 р.) / уклад. О. В. Жишко, О. С. Ковтун, І. Ф. Марчук, А. М. Сур’як. – Л.: ПП Іванюк В. П., ПП Петринка А. Ю., 2011. – С. 77 – 79.
15. Вдовиченко, О. І. Статус Європейської Комісії після Лісабонського договору [Текст] / О. І. Вдовиченко // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. тез наук. доп. VI міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених (19-20 берез. 2010 р.) / уклад. О. В. Жишко, А. М. Сур’як, І. Ф. Урина. – Л.: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – С. 86 – 89.
16. Вдовиченко, О. Основні зміни інституційної системи Європейського Союзу після Лісабонського договору [Текст] / О. Вдовиченко // Юридична Україна. - № 9 (93). – 2010. – С. 118 – 123.
17. Вовк, Т. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України [Текст] / Т. Вовк, Г. Друзенко, Г. Зугравий, Т. Качка, І. Коноваленко та ін. // за наук. ред. С.Шевчука. – Х.: Консум, 2002. – 912 с.
18. Волес, В. Творення політики в Європейському Союзі [Текст] / В. Волес, Г. Волес; пер. з англ. Р.Ткачук. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004.– 871 с.
19. Врадій, О. Можливості подолання проблеми «демократичного дефіциту» в Європейському Союзі / О. Врадій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sup/2010_21/Rozdil_3/06_Vradiy.pdf. – Заголовок з екрана.
20. Головко, О. І. Європейська Комісія: правовий статус в системі органів Європейського Союзу [Текст] / О. І. Головко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 9. – С. 474 – 479.
21. Головко, О. І. Функції та компетенція органів Європейського Союзу у сфері соціальної політики [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Оксана Ігорівна Головко. – Л., 2003. – 195 с.
22. Горбатова, Е. Европейское строительство глазами Жака Делора [Текст] / Е. Горбатова // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. – №1. – С.152 – 155.
23. Горниг, Г. Право Европейского Союза [Текст] / Г. Горниг, О. Витвицкая. – СПб. : Питер, 2005. – 256 с.
24. Ґоці, С. Європейська Комісія. Процеси ухвалення рішень і виконавчі повноваження [Текст] / С. Ґоці; пер. з італ. І. Дробот. – К. «К.І.С.», 2006. – 208 с.
25. Ґоці, С. Урядування в об’єднаній Європі [Текст] / С. Ґоці; пер. з італ. К. Тищенка. – К. : К.І.С., 2003. – 286 с.
26. Грицаєнко, Л. Л. Демократизація законодавчого процесу Європейського Союзу [Текст] // Л. Л. Грицаєнко // Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв. 27 – 28 листопада 2009 року. – М.: Іліон, 2009. – С. 371 – 372.
27. Грицяк, І. А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади [Текст] / І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
28. Грицяк, І. Європейське управління в Договорі про запровадження Конституції для Європи [Текст] / І. Грицяк // Право України. – 2005. – № 4. – С. 118 – 123.
29. Грицяк, І. Право та інституції Європейського Союзу [Текст] / І. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 260 с.
30. Грицяк, І. Правові акти Європейського Союзу в управлінні інтеграційними процесами [Текст] / І. Грицяк // Вісник Української Академії державного управління. – 2001. – № 3. – С. 359 – 365.
31. Гробова, В. Щодо правового статусу Європейського парламенту [Текст] / В. Гробова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 95 – 97.
32. Дайнен, Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції [Текст] / Д. Дайнен; пер. з англ. М. Марченко. – К. : К.І.С., 2006. – 692 с.
33. Дейвис, К. Право Европейского Союза [Текст] / К. Дейвис; пер. со 2-го англ. изд. – К.: Знання, 2005. – 406 с. – (Европейское право).
34. Довгань, В. М. Європейський Парламент. Правовий статус і компетенція в системі органів Європейського Союзу [Текст]: монографія. / В. М. Довгань. – К.: КНТ, 2007. – 204 с.
35. Довгань, В. Повноваження Європейського Парламенту у сфері зовнішньої політики Європейського Союзу [Текст] / В. М. Довгань // Українське право. – 2003. – № 1. – С. 221 – 224.
36. Довгань, В. Правовий статус Європейського Парламенту в системі органів Європейського Союзу [Текст] / В. М. Довгань // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 3. – С. 95 – 99.
37. Европа: новое начало. Декларация Шумана 1950 – 1990. Европа и проблема расширения [Текст] / под общ. ред. Ю. А. Борко. – М. : МИГ «Право», 1994. – 79 с.
38. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития [Текст] / под ред. Ю. А. Борко и О. Б. Буториной. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 472 с.
39. Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями [Текст]. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 698 с.
40. Европейское право [Текст]: Учебник для вузов/ под общ. ред. Л. М. Энтина. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 720 с.
41. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека [Текст]: учебник / рук. авт. кол. и отв. ред. Л. М. Энтин. – 3-е изд., пересмотр. и доп. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2011. – 960 с.
42. Ершов, С. В. Правовые особенности формирования наднациональной власти ЕС в процессе взаимодействия права ЕС и национального права государств-членов [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Сергей Владиславович Ершов. – М. : Дипломат. акад. МИД РФ, 2003. – 163 с.
43. Європейська криза: українські рефлексії [Текст] / Дзеркало тижня. – 2005. – № 24 (552), 25 червня. – С. 5.
44. Жбанков, В.А. Эволюция компетенции Европейского Союза и ее отражение в европейском праве [Текст]: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Владимир Александрович Жбанков. – М., 2009. – 25 с.
45. Жбанков, В.А. Эволюция компетенции Европейского Союза и ее отражение в европейском праве [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Владимир Александрович Жбанков. – М., 2009. – 190 с.
46. Зайцев, А. Ю. Европейская комиссия: порядок формирования и полномочия [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Александр Юрьевич Зайцев. – М., 2003. – 202 с.
47. Зеленов, Р. Ю. Законодатльные процедуры Европейского Союза. Эволюция полномочий Европейского парламента [Текст] / Р. Ю. Зеленов // Государство и право. – 2005. – № 1. – С. 97 – 103.
48. Зеленов, Р. Ю. Правовые основы принятия решений в системе институтов ЕС [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Роман Юрьевич Зеленов. – М., 2005. – 180 с.
49. Ижак, А. Конституционный туман над Европой [Текст] / А. Ижак // Украина и мир сегодня. – 2005. – № 21 (340), 3 июня. – С. 7.
50. Исполинов, А. С. Процедуры назначения членов Комиссии ЕС и прекращения выполнения ими своих обязанностей [Текст] / А. С. Исполинов // Московский журнал международного права. – 1996, № 2. – С. 99 – 110.
51. Інтернет-сторінка реформаторського (Лісабонського) Договору [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/lisbon_treaty/index_en.htm.
52. Капустин, А. Я. Европейский Союз: интеграция и право [Текст]: монография / А. Я. Капустин. – М. : Изд-во РУДН, 2000. – 436 с.
53. Кашкин, С. На пути к европейской конституции: Европейский конвент и перспективы разработки Конституционного договора (Конституции) Европейского Союза [Текст] / С. Кашкин, А. Четвериков // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2003. – № 1 (42). – С. 38 – 41.
54. Квашевников, Н. Лиссабонский договор: как меняется Европейский союз / Н. Квашевников [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.perspectivy.info/oykumena/politika/lissabonskij_dogovor_kak_menajetsa_jevropejskij_sojuz_2009-12-22.htm. – Заголовок з екрана.
55. Кернз, В. Вступ до права Європейського Союзу [Текст]: навч. посіб. / Волтер Кернз; пер. з англ. В. С. Ісакович. – Т-во «Знання», КОО, 2002. – (Європейське право). – 381 с.
56. Клочкова, Ю. А. Европейский Парламент в системе политических институтов Европейского Союза [Текст] / Ю. А. Клочкова // Международное публичное и частное право. – 2005. – № 2 (23). – С. 5 – 8.
57. Коваль, В. Проблема вдосконалення парламентаризму в Європейському Союзі [Текст] / В. Коваль // Право України. – 2002. – № 7. – С. 110 – 113.
58. Коваль, В. С. Становлення та розвиток Європейського Союзу: історико-правовий аспект [Текст]: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т законодавства Верхов. Ради України / Вячеслав Станіславович Коваль. — К., 2003. – 199 с.
59. Коваль, В. Створення Конституції Європейського Союзу: pro et contra [Текст] / В. Коваль // Право України. – 2003. – № 2. – С. 145 – 147.
60. Комарова, Т. В. Юрисдикція Суду Європейських Співтовариств [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Тетяна В’ячеславівна Комарова. – К., 2009. – 233 с.
61. Комарова, Т. В. Юрисдикція Суду Європейського Союзу [Текст]: монографія / Т. В. Комарова. – Х. : Право, 2010. – 360 с.
62. Кому вдасться врятувати євроконституцію? [Текст] / Закон і Бізнес. – 2006. – № 25, 24 червня. – С. 10.
63. Конституция Европейского Союза: Договор, устанавливающий Конституцию для Европы (с комментарием) [Текст] / отв. ред. С. Ю. Кашкин; пер. А. О. Четверников. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 622с.
64. Лагасс, Н. Практический анализ институциональной эволюции бельгийского государства [Текст] / Н. Лагасс // Казанский федералист. – 2004. – №1(9). – С. 117 – 137.
65. Лукашук, И. И. Международное право. Особенная часть [Текст]: ученик / И. И. Лукашук. – М. : БЕК, 1997. – 410 с.
66. Международное право [Текст]: учеб. / отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. – М. : Юрид. лит, 1999. – 624 с.
67. Мещерякова, О. М. Наднациональность в праве Европейского Союза и проблема суверенитета [Текст]: автореф. дис. ... док. юрид. наук: 12.00.10 / Ольга Михайловна Мещерякова. – М., 2010. – 41 с.
68. Микієвич, М. М. Інституційне право Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки [Текст]: монографія / М. М. Микієвич. – Л. : Видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 416 с.
69. Москаленко, О. М. Джерела права Європейського Союзу (міжнародно-правовий аналіз) [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Олександр Михайлович Москаленко. – К., 2006. – 171 с.
70. Муравйов, В. Види компетенції реформованого Європейського Союзу [Текст] / В. Муравйов, І. Березовська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. – № 37. – С. 53 – 57.
71. Муравйов, В. І. Наднаціональні інститути в системі органів Європейського Союзу [Текст] / В. І. Муравйов // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С. 105 – 113.
72. Опришко, В. Ф. Право Європейського Союзу [Текст] / В. Ф. Опришко, А. В. Омельченко, А. С. Фастовець. – К. : КНЕУ, 2002. ¬ – 96 с.
73. Ормонбеков, Ж. Бельгийская модель федерализма: особенности и перспективы [Текст] / Ж. Ормонбеков // Казанский федералист. – 2004. – №1(9). – С. 138 – 156.
74. Основи права Європейського Союзу: Нормативні матеріали [Текст] / за заг. ред. проф., д.ю.н., член-кореспондента АПрН України М. В. Буроменського. – Х.: Видавництво «ФІНН», 2010. – 392 с.
75. Пазына, Е. О. Правовые основы бюджета и бюджетного процесса Европейского Союза [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Евгений Олегович Пазына. – М., 2010. – 213 с.
76. Покровский, Ф. А. Эволюция правотворческого процесса в Европейском Сообществе [Текст] / В. А. Покровский // Вестник Москов. унив-та. Сер. 11. Право. – 2002. – № 6. – С. 99 – 107.
77. Посельский, В. Конституция для объединенной Европы должна подождать [Текст] / В. Посельский // Зеркало недели. – 2003. – № 49 (474), 20 декабря. – С. 8.
78. Посельський, В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції [Текст] / В. Посельський. – К. : Смолоскип, 2002. – 168 с.
79. Право Европейского Союза [Текст]: учеб. пособие / С. Ю. Кашкин [и др.]; отв. ред. С. Ю. Кашкин. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 304 с.
80. Право Европейского Союза [Текст]: учебник для вузов / под ред. С. Ю. Кашкина. – М. : Юристъ, 2002. – 925 с.
81. Право Европейского Союза [Текст]: учебник для вузов / под ред. С. Ю. Кашкина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство Юрайт; ИД Юрайт, 2010. – 1119с.
82. Право Європейського Союзу [Текст]: навчальний посібник / за ред. Р. А. Петрова. – 4-те видання, змінене і доповнене. – К.: Істина, 2011.- 376 с.
83. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 р. [Текст] // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
84. Россия и Европейский Союз [Текст]: документы и материалы / под ред. С. Ю. Кашкина. – М.: Юрид. лит., 2003. – 560 c.
85. Сало, В. І. Внутрішні функції держави в умовах членства в Європейському Союзі [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Володимир Ігорович Сало. – Х., 2008. – 220 с.
86. Смирнова, К. В. Джерела права Європейського Союзу [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Ксенія Володимирівна Смирнова. – К., 2005. – 228 с.
87. Сорон, Ж.-Л. Курс європейських інституцій: європейська головоломка: підручник [Текст] / Ж.-Л. Сорон; пер. з франц. – К.: ІМВ, 2001. – 444 c.
88. Стрелков, А. «Демократический дефицит» после Лиссабонского договора / А. Стрелков [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.perspectivy.info/oykumena/europe/demokraticheskij_deficit_posle_lissabonskogo_dogovora_2010-04-09.htm. – Заголовок з екрана.
89. Стукина, В. Европейский Парламент и его эволюция в процессе европейской интеграции [Текст] / В. Стукина // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2004. – № 2. – С. 8 – 11.
90. Сулимский, С. В. Международно-правовые проблемы развития институциональной системы Европейского Союза после Амстердамского Договора [Текст]: дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.10 / Сергей Викторович Сулимский. – М., 2003. – 185 с.
91. Танчев, Е. Вино и мехи, или легитимация Европейского Союза путем принятия писаной конституции [Текст] / Е. Танчев // Сравнительное Конституционное обозрение. – 2005. – № 1 (50). – С. 129 – 144.
92. Тарасов, О. В. Періодизація міжнародно-правової персоніфікації об’єднаної Європи [Текст] / О. В. Тарасов // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції: матеріали міжнар. наук. семінару, м. Харків, 16 трав. 2008 р. / редкол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. – Х.: Право, 2008. – С. 38 – 40.
93. Тарасов, О. В. Юридична природа об’єднаної Європи [Текст] / О. В. Тарасов // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. – 2005. – Вип. 10. – С. 134 – 135.
94. Татам, А. Право Европейського Союзу [Текст]: підручник / Алан Татам; пер. з англ. – К. : Абріс, 1998. – 146 с.
95. Тихоновецкий, Д. С. Судебная практика как источник Европейского права [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Дмитрий Сергеевич Тихоновецкий. – М., 2004. – 152 с.
96. Тоді, Ф. Нарис історії Європейського Союзу [Текст] / В. Тоді. – K.: К.І.С., 2001. – 142 с.
97. Толстухин, А. Э. О наднациональном характере Европейского Союза [Текст] / А. Э. Толстухин // Московский журнал международного права. – 1997. – №4. – С. 3 – 19.
98. Толстухин, А. Э. Правовая природа Европейского Союза [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Александр Эрастович Толстухин. – М.: МГИМО МИД РФ, 1997. – 156 с.
99. Топорин, Б. Н. Европейские Сообщества: право и институты. (динамика развития) [Текст] / Б. Н. Топорнин – М. : ИГиП РАН, 1992. – 183 с.
100. Топорнин, Б. Н. Европейское право [Текст]: учебник / Б. Н. Топорнин ; Институт государства и права РАН. – М. : Юристъ, 2001. – 455 с. – (Institutiones).
101. Трагнюк, О. Я. Виключна компетенція Європейського Союзу: деякі проблеми її визначення [Текст] / О. Я. Трагнюк // Актуальні проблеми державотворення в сучасних умовах: міжнародна науково-практична конференція молодих вчених, м. Київ, 29-30 листопада 2010 року. – К.: у 3 т. - К.: Центр правових наукових досліджень, 2010. – Т.3. – С. 92 – 94.
102. Трагнюк, О. Я. Громадянська ініціатива у Європейському Союзі як інструмент посилення демократичних начал урядування в інтеграційному утворенні [Текст] / О. Я. Трагнюк // Громадянське суспільство і права людини: матеріали міжнар. наук-практ. семінару, м. Харків, 9 грудня 2010 р. / Нац. акад. прав. наук України, НДІ держ. будівництва та місц. самоврядування, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування / Нац. акад. прав. Наук України, НДІ держ. будівництва та місц. самоврядування, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2010. – С. 101 – 103.
103. Трагнюк, О. Я. Деякі концептуальні засади побудови інституційної системи Європейського Союзу [Текст] / О. Я. Трагнюк // Держ. буд. та місц. самовряд. Вип. 10: зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – С. 67 – 75.
104. Транснациональное политическое пространство: новые реальности международного развития [Текст] / отв. ред. М. В. Стрежнева. – М.: ИМЭМО РАН, 2010. – 266 с.
105. Трыканова, С. А. Конституция Европейского Союза: политико-правовая оценка проекта [Текст] / С. А. Трыканова // Междунар. публич. и част. право. – 2005. – № 5 (26). – С. 45 – 46.
106. Турукис, Г. Европа в поисках нового устройства [Текст] / Г. Турукис // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – №5. – С. 91 – 100.
107. Тюшка, А. Договір про Конституцію для Європи: генезис, юридична природа, політична цінність [Текст]: монографія / А. Тюшка. – К.: К.І.С., 2007. – 228 с.
108. Ушаков, Н. А. Проблемы теории международного права [Текст] / Н. А. Ушаков. – М.: Наука, 1988. – 191 с.
109. Фадеева, Т. М. Европейский Союз: федералистские концепции европейского строительства [Текст] / Т. М. Фадеева. – М. : ИНИОН РАН, 1996. – 124 с.
110. Фадеева, Т. М. Европейский федерализм: современные тенденции [Текст]: научно.-аналит. обзор. / Т. М. Фадеева. – М. : ИНИОН РАН, 2000. – 84 с.
111. Фалалєєва, Л. Г. Правові аспекти становлення та розвитку виконавчих органів Європейського Союзу [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Людмила Геннадьевна Фалалєєва. – К., 2003. – 227 с.
112. Хорольський, Р. Б. Судовий прецедент як джерело права Європейського Співтовариства [Текст] / Р. Б. Хорольський // Проблеми законності. – 1999. – Вип. 39. – С. 204 – 210.
113. Хьюеглин, Т. Федерализм, субсидиарность и европейская традиция [Текст] / Т. Хьюеглин // Казанский федералист. – 2002. – № 4. – С. 79 –91.
114. Чегринец, Е. А. Конституционно-правовой статус Центральных Банков Европейского Союза (На примере Европейской Системы Центральных Банков) [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Егор Алексеевич Чегринец. – М., 2001. – 203 с.
115. Четвериков, А. О. Основные органы Европейского Союза (конституционно-правовой аспект) [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. / Артем Олегович Четвериков. – М.: МГЮА, 1999. – 209 с.
116. Шевчук, С. В. Значення загальноправового принципу пропорційності для визначення конституційності законодавчих обмежень щодо реалізації конституційних прав і свобод (зарубіжний досвід) [Текст] / С. В. Шевчук // Вісн. Акад. правов. наук України. – 2000. – №1. – С. 69 – 76.
117. Шибаева, Е. А. К вопросу о наднациональности межправительственных организаций универсального характера [Текст] / Е. А. Шибаева // Московский журнал международного права. – 1992. – №4. – С.81 – 93.
118. Шпакович, О. Особливості законотворчого процесу в Європейському Союзі [Текст] / О. Шпакович // Юридична Україна. – 2006. – № 11. – с. 87 – 90.
119. Шпакович, О. Особливості процедур ухвалення постанов Європейського Союзу [Текст] / О. Шпакович // Законотворчість. Вип.4. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом.: зб. наук-практ. матеріалів. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2005. – с. 67 – 72.
120. Шреплер, Х.-А. Международные организации [Текст]: справочник / Х.-А. Шреплер ; пер. с нем. С.А. Тюпаева. – М.: Междунар. отношения, 1995. – 319 с.
121. Эбралидзе, Н. Т. Методы правотворчества в ЕС [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Нона Тамазовна Эбралидзе. – Казань, 2004. – 173 с.
122. Элазар, Д. Европейское сообщество: между государственным суверенитетом и субсидиарностью или Иерархия против коллегиальности в управлении Европейским сообществом [Текст] / Д. Элазар // Казанский федералист. – 2002. – № 4. – С. 57 – 78.
123. Энтин, Л. М. О проекте Конституции Европейского Союза [Текст] / Л. М. Энтин // Московский журнал международного права. – 2004. – № 1 (53). – С. 85 – 100.
124. Энтин, Л. М. Право Европейского Союза. Новый этап эволюции: 2009 – 2017 годы [Текст]: серия: Общие пространства России – ЕС: право, политика, экономика. Учебное пособие . Вып. 5 / Л. М. Энтин – М.: Изд-во "Аксиом", 2009. – 304 c.
125. Энтин, М. Л. Договор о реформе / Л. М. Энтин // Вся Европа. – 2007. – № 11 (16) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://alleuropa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=464. – Заголовок з екрана.
126. Энтин, М. Л. Суд Европейских Сообществ: правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции [Текст] / М. Л. Энтин. – М. : Междунар. отношения, 1987. – 176 с.
127. Энтин, М. Эволюция права ЕС и правоприменения в постлиссабонский период / М. Энтин // Вся Европа. – 2010. – № 11 (49) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://alleuropa.ru/index.php? option=com_content&task=view&id=1890. – Заголовок з екрана.
128. Энтина, Т. О чем поведал доклад Счетной палаты ЕС / Т. Энтина // Вся Европа. – 2008. – № 2 (19) [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://alleuropa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=590. – Заголовок з екрана.
129. Юмашев, Ю. М. О правовой природе Европейского сообщества [Текст] / Ю. М. Юмашев // Европейская интеграция: правовые проблемы / ред. кол.: Б. Н. Топорнин, А. И. Ковлер, М. М. Славин, И. С. Крылов; под ред. Б. Н. Топорнина. Кн. 1. – М. : ИГП РАН, 1992. – С. 91 – 112.
130. Юнгман, Й. Бюджетный процесс как инструмент эффективного управления [Текст] / Й. Юнгман; пер. со шведского: Иванов Г., Мерзляков В. – Стокгольм: «Правительственная канцелярия», 2005. – 255 c.
131. Яковюк, І. В. Субсидіарність як принцип взаємовідносин національних держав і Європейського Союзу [Текст] / І. В. Яковюк // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2004. – № 4. – С. 22 – 30.
132. 25th Annual Report on Monitoring the Application of Community Law (2007) [Teхt] // SEC. – 2008. – P. 2854.
133. Belloff, M. The Future of British Foreign Policy [Teхt] / Max Beloff Beloff, Baron; – London, Secker & Warburg, 1969. – 154 p.
134. Bergstrom, C. F. Comitology: Delegation of Powers in the European Union and the Committee System [Teхt] / Carl Fredrik Bergstrom. – Oxford: Oxford University Press, 2005. – 370 p.
135. Best, E. The Lisbon Treaty: A Qualified Advance for EU Decision-Making and Governance / Edward Best // EIPASCOPE, 2008/1. – p. 7 – 12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eipa.eu/files/repository/eipascope/20080509183728_SCOPE2008-1-2_EdwardBest.pdf. – Заголовок з екрана.
136. Bonnie, A. The Evolving Role of European Commission in the Enforcement of Community Law: From Negotiating Compliance to Prosecuting Member States? [Teхt] / A. Bonnie // Journal of Contemporary European Studies. – 2005. – Vol. 1, Issue 2. – P. 39 – 53.
137. Bradley, K. Institutional design in the Treaty of Nice [Teхt] / K. Bradley // Common Market Law Review. – 2001. – Vol. 38. – P. 1095–1124.
138. Case 1/54, France v High Authority [Teхt] // European Court Reports. – 1954 –1956. – P. 1.
139. Case 121/07, Commission v France [Teхt] // European Court Reports. – 2008. – P. 1145.
140. Case 138/79, SA Roquette Freres v Council of the European Communities [Teхt] // European Court Reports. – 1980. – P. 3333.
141. Case 25/70 Einfuhrstelle v. Köster [Teхt] // European Court Reports. – 1971. – P. 1161.
142. Case 278/01, Commission v Spain [Teхt] // European Court Reports. – 2003. – P. I-14141.
143. Case 304/02, Commission v France [Tekst] // European Court Reports. – 2005. – P. I-6263.
144. Case 387/97, Commission v Greece [Teхt] // European Court Reports. – 2000. – P. I-5047.
145. Case 41/69, AGF Chemiefarma v. Commission [Teхt] // European Court Reports. – 1970. – P. 661.
146. Case 817/79, Buyl v. Commission [Teхt] // European Court Reports. – 1982. – P. 245.
147. Case C-331/88, R. v.Minister of Agriculture, Fisheries and Food and Secretary of State for Health, ex p FEDESA [Teхt] // European Court Reports. – 1990. – P. I-4023.
148. Case C-417/93, Parliament v. Council (TACIS) [Teхt] // European Court Reports. – 1995. – P. I-185.
149. Case C-65/90, European Parliament v. Council of the European Communities [Teхt] // European Court Reports. – 1992. – P. I-4593.
150. Cassese, S. La Costituzione Europea [Teхt] / S. Cassese // Quaderni Costituzionali. – 1991. – Vol. 11. – P. 187 – 192.
151. Chalmers, D. European Union Law Book and Updating Supplement Pack: Text and Materials [Teхt] / Damian Chalmers and Giorgio Monti. – New York: Cambridge University Press, 2008. – p. 1578.
152. Chalmers, D. European Union Law: Cases and Materials [Teхt] / Damian Chalmers, Gareth Davies & Giorgio Monti. – [2nd edition]. – New York: Cambridge University Press, 2010. – p. 1150.
153. Commission Decision of 24 May 2004 relating to a proceeding pursuant to Article 82 of the EC Treaty and Article 54 of the EEA Agreement against Microsoft Corporation (2007/53/EC) [Teхt] // Official Journal L3