ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

НІМАК МАРІЯ ОРЕСТІВНА

УДК 347.9:347.62(477)

ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ,
ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
БОГДАН Йосип Гнатович
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 12
1.1. СУТНІСТЬ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 12
1.2. ҐЕНЕЗА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗГЛЯДУ ТА ВИРІШЕННЯ СПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 36
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 51

РОЗДІЛ 2 ПОРУШЕННЯ ТА ПІДГОТОВКА ДО РОЗГЛЯДУ СПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 54
2.1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 54
2.2. ПОРУШЕННЯ В СУДІ СПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 64
2.3. ПІДГОТОВКА ДО РОЗГЛЯДУ СПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН …..….……..…………………………….…………………..... 99
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 126

РОЗДІЛ 3 РОЗГЛЯД ТА ВИРІШЕННЯ СПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН 132
3.1. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН.132
3.2.РІШЕННЯ СУДУ У СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ШЛЮБНИХ ПРАВОВІДНОСИН.167
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3. 179

ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТОК А 214
ДОДАТОК Б 220

ВСТУП

Актуальність теми. Питання шлюбних відносин у політичному, економічному, соціально-культурному, а також у морально-етичному аспектах розвитку нашої держави є найбільш актуальними, оскільки шлюб, сім’я є основою становлення й розвитку суспільства в цілому. Охорона цих суспільних інститутів є обов’язком нашої держави. З метою його виконання держава забезпечує захист сімейних прав, у тому числі в судовому порядку.
Цивільним процесуальним кодексом (далі – ЦПК) України та Сімейним кодексом (далі – СК) України запроваджено дещо новий підхід до правового регулювання розгляду та вирішення судом справ, що виникають із шлюбних правовідносин, оскільки деякі категорії цих справ віднесено до справ окремого провадження. Проте у ЦПК України відсутнє правове регулювання розгляду та вирішення цих категорій справ в окремому провадженні, а процесуальні норми, які містяться у СК України, недосконалі та суперечливі.
Судова статистика свідчить, що кількість розглянутих у суді справ окремого провадження, які виникають із шлюбних правовідносин, є порівняно невеликою. Так, у 2009 р. судами України було розглянуто 1702 справи про надання права на шлюб і 2234 справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, у 2010 р. – 1489 і 1731, у 2011 р. – 1424 і 1367 відповідно. Ще рідше розглядаються справи про встановлення режиму окремого проживання. Зокрема, у 2009 р. розглянуто 58 таких справ, у 2010 р. – 29, у 2011 р. – 51. Невеликою є також і кількість справ про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Так, у 2010 р. розглянуто 5 таких справ, у 2011 р. – 48 [3]. Це зумовлено насамперед відсутністю процесуального регулювання окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, а також недостатністю загальної поінформованості про можливість вирішення судом сімейних справ у такий спосіб.
Дослідження питань окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, для сучасного цивільного процесу України є відносно новим, а тому незначною є кількість відповідних наукових праць. Крім того проблеми окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, досліджуються вченими, сфера наукових інтересів яких пов’язана із сімейним правом. Це зумовило появу в науці сімейного та цивільного процесуального права й чинному сімейному законодавстві багатьох спірних, а інколи прямо суперечливих цивільному процесуальному законодавству положень і термінів (наприклад, «відкликання заяви», «затвердження договору рішенням суду», «зупинення дії судового рішення» тощо). Окремі аспекти цих питань аналізували О. Ю. Бикова, Ю. В. Білоусов, А. Б. Болховітінова, К. М. Глиняна, Л. Є. Гузь, І. В. Жилінкова, О. М. Калітенко, С. М. Лепех, О. І. Сафончик, С. Я. Фурса, М. М. Ясинок та ін. Разом з тим можна констатувати, що в українській цивільній процесуальній науці питання окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, висвітлювалися тільки при коментуванні положень ЦПК України та СК України, а також в окремих наукових статтях. Цій темі не присвячено жодного вітчизняного дисертаційного чи монографічного дослідження.
Усе вищезазначене свідчить про актуальність обраної теми, необхідність активізації досліджень у цьому напрямі та визначає важливість цієї роботи для удосконалення цивільного процесуального законодавства України.
Науково-теоретичну основу дослідження становлять праці відомих науковців у галузі цивільного процесуального та сімейного права: О. Ю. Бикової, С. С. Бичкової, Ю. В. Білоусова, С. В. Бирдіної, А. Б. Болховітінової, М. Я. Булошнікова, С. Н. Бурової, Л. А. Ванєєвої, К. М. Глиняної, Л. Є. Гузя, Н. Н. Гусева, П. Ф. Єлісейкіна, І. А. Жеруоліса, І. В. Жилінкової, О. М. Калітенко, Р. Ф. Каллістратової, В. В. Комарова, І. П. Коржакова, В. Н. Корнілова, С. М. Лепех, А. О. Мельникова, І. Б. Морейна, М. Т. Оридороги, Є. Г. Пушкара, З. В. Ромовської, О. І. Сафончик, Г. М. Свердлова, Т. Р. Трубнікова, Я. Ф. Фархтдінова, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, Ю. С. Червоного, Д. М. Чечота, М. Й. Штефана, М. М. Ясинка та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка 25 грудня 2007 року (протокол № 9). Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках теми науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка «Гармонізація цивільного законодавства України з правом Європейського Союзу» (номер державної реєстрації 0109U004333), затвердженої на 2009-2011 роки.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичної концепції правового регулювання окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, формулювання наукових висновків і пропозицій щодо удосконалення правозастосовної практики та чинного законодавства України шляхом внесення до нього змін і доповнень щодо окресленої проблематики.
Зазначена мета обумовила необхідність вирішення наступних задач:
- виявити особливості провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, і розглядаються у порядку окремого провадження;
- з’ясувати суб’єктний склад правовідносин у справах, що виникають із шлюбних правовідносин;
- визначити передумови права на звернення до суду у справах, що виникають із шлюбних правовідносин;
- встановити умови реалізації права на звернення до суду у справах, що виникають із шлюбних правовідносин;
- проаналізувати порядок розгляду в суді у порядку окремого провадження справ, що виникають із шлюбних правовідносин;
- розкрити особливості участі заявників та заінтересованих осіб у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, та з’ясувати наслідки їх неявки у судове засідання;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин.
Об’єктом дослідження є цивільні процесуальні відносини, пов’язані із розглядом у порядку окремого провадження справ, що виникають із шлюбних правовідносин.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, норми цивільного процесуального та сімейного законодавства України, матеріали судової практики щодо розгляду в порядку окремого провадження справ, що виникають із шлюбних правовідносин.
Методи дослідження. В ході дисертаційного дослідження було використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання: діалектичний метод – для забезпечення можливості розглянути досліджувані питання у процесі їх розвитку (підрозділи 1.1, 1.2); історично-правовий – для дослідження розвитку законодавства, що регулює порядок розгляду справ, що виникають із шлюбних правовідносин (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий – для співставлення положень чинного законодавства України із законодавством, що діяло раніше, а також із законодавством інших країн (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); моделювання – для визначення перспективної ефективності запропонованих змін та доповнень до чинних ЦПК України та СК України (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); індукції та дедукції – для виявлення особливостей провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, на основі аналізу особливостей окремого провадження в цілому, а також для створення нових правових норм (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); аналізу та синтезу – для вивчення окремих частин окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, та узагальнення їх в єдине ціле (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); системний – для послідовного викладу матеріалу дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); логіко-юридичний – для постановки логічно обґрунтованих висновків (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних основних положеннях, висновках та пропозиціях, які виносяться на захист.
Вперше:
1) обґрунтовано, що заявниками у справах про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною або між дітьми, які були усиновлені ним, є особи, які бажають зареєструвати шлюб. Формою звернення до суду у таких справах є спільна заява відповідних осіб;
2) встановлено, що суд не повинен повертати заяву подружжя про розірвання шлюбу, якщо вона подана до суду протягом вагітності дружини або протягом одного року після народження дитини, оскільки розірвання шлюбу в порядку окремого провадження відбувається за взаємною згодою подружжя;
3) аргументовано, що у справах, які виникають із шлюбних правовідносин, у яких заявниками є подружжя або обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, заявники мають право подати тільки спільну заяву: про повернення їм заяви (до відкриття провадження у справі) або про залишення заяви без розгляду (до ухвалення рішення суду);
4) запропоновано встановити, що у разі першої неявки у судове засідання у справі про надання права на шлюб без поважних причин особи, з якою заявник має намір зареєструвати шлюб, або неповідомлення нею про причини неявки, суд повинен відкласти розгляд справи. У разі її повторної неявки у судове засідання суд повинен залишити заяву без розгляду;
5) обґрунтовано, що відмова у відкритті провадження у справі, що розглядається у порядку окремого провадження, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою у порядку окремого провадження. Однак заявник має право звернутися з тими самими вимогами у порядку позовного провадження за умови, що ця справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Удосконалено:
6) визначення підсудності у справах про надання права на шлюб. Запропоновано встановити правило, за яким, якщо шлюбного віку не досягла тільки одна з осіб, які мають намір зареєструвати шлюб, заява про надання права на шлюб повинна подаватися до суду за місцем проживання заявника. Якщо шлюбного віку не досягли обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, їх спільна заява може подаватися до суду за місцем проживання будь-кого з них. Так само заява про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, може подаватися до суду за місцем проживання будь-кого із заявників;
7) положення щодо наслідків неявки у судове засідання одного із заявників у тих справах, що виникають із шлюбних правовідносин, у яких заявниками є подружжя або обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб. Запропоновано встановити, що у разі першої неявки у судове засідання без поважних причин одного із заявників суд повинен відкласти розгляд справи, а у разі його повторної неявки у судове засідання – залишити заяву без розгляду. При цьому обґрунтовано, що правило про можливість розгляду справи за відсутності заявника, якщо від нього надійшла відповідна заява, у цих справах не застосовується;
8) обґрунтування обов’язкової особистої участі заявника у справах про надання права на шлюб, розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, яке має дітей;
9) аргументацію обов’язкової особистої участі у справі про надання права на шлюб особи, з якою неповнолітній має намір зареєструвати шлюб, а також обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника заявника;
10) положення про наслідки невідповідності закону договору про взаємовідносини батьків щодо дітей у справах про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей. Запропоновано встановити правило, за яким, якщо зміст такого договору не відповідає вимогам ч. 1 ст. 109 Сімейного кодексу України, суд оголошує перерву на час, необхідний для усунення цього недоліку. Якщо протягом цього часу подружжя не усуне недоліки договору, то суду слід залишити заяву без розгляду на підставі ч. 6 ст. 235 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки виникає спір про право. Якщо ж договір не відповідає вимогам закону до його форми, суд залишає заяву без розгляду на тій підставі, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.
Дістали подальшого розвитку:
11) положення про те, що, зважаючи на триваючий характер шлюбних правовідносин, наявність рішення суду про відмову в задоволенні заяви або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою заявника від заявлених вимог, постановлених у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, у порядку окремого провадження, не перешкоджає повторному зверненню до суду із тією самою вимогою (за винятком справ про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу);
12) твердження, що припинення режиму окремого проживання, встановленого судом на невизначений строк або такого, що припиняється достроково, здійснюється судом у порядку окремого провадження за спільною заявою подружжя;
13) пропозиція щодо іменування договору про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей (ч. 1 ст. 109 Сімейного кодексу України), «договором про взаємовідносини батьків щодо дітей»;
14) теза про те, що у справах про розірвання шлюбу та справах про встановлення режиму ок¬ремого проживання за заявою подружжя, яке має дітей, суд встановлює лише дійсність і взаємність волевиявлення подружжя на розірвання шлюбу (встановлення режиму) та укладення договору про взаємовідносини батьків щодо дітей, а також перевіряє досягнення у такому договорі згоди щодо всіх умов, передбачених ч. 1 ст. 109 Сімейного кодексу України, та дотримання встановленої законом форми такого договору.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідження спрямовані на удосконалення чинного цивільного процесуального та сімейного законодавства України. Зроблені під час дослідження висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у майбутніх наукових дослідженнях, для удосконалення цивільного процесуального законодавства України та практики розгляду судами справ, при підготовці підручників, науково-практичних коментарів ЦПК України, у практичній діяльності суддів, адвокатів, а також при викладанні курсів «Цивільне процесуальне право України» та «Сімейне право України».
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорені на засіданні кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Також результати дисертаційного дослідження отримали апробацію на: ІІІ Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 4–5 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24–25 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених і здобувачів «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 12–13 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 р.); XV регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 4–5 лютого 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 20–21 березня 2009 р.); XVІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8–9 лютого 2010 р.); XVІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3–4 лютого 2011 р.); XVІІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 26–27 січня 2012 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковано в 13 наукових публікаціях, зокрема в 4 статтях у виданнях, що входять до переліку фахових для юридичних наук видань, та в тезах 9 доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення проблем окремого провадження у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, та нове вирішення наукового завдання, що полягає у наступному:
1. Справами, що виникають із шлюбних правовідносин, є ті категорії справ, що виникають із правовідносин, суб’єктами яких є тільки подружжя або особи, які мають намір зареєструвати шлюб. Запропоновано внести зміни до ч. 3 ст. 234 ЦПК України, виклавши її у такій редакції: «У порядку окремого провадження розглядаються також справи, що виникають із шлюбних правовідносин, та інші справи у випадках, встановлених законом».
2. Справи про розірвання шлюбу у випадку, коли один з подружжя за відсутності заперечень ухиляється від розірвання шлюбу через органи ДРАЦСу не повинні відноситись до справ окремого провадження, оскільки таке ухилення свідчить про відсутність згоди на розірвання шлюбу, а отже, про наявність спору про право. Ця категорія справ повинна розглядатися судом у порядку позовного провадження.
3. Відповідно до ч. 3 ст. 234 ЦПК України справи про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, розглядаються у порядку окремого провадження. Проте, вважаємо, що ці справи не повинні відноситись до справ окремого провадження, оскільки якщо один з подружжя звертається до суду із заявою про розірвання шлюбу, то невідомим є волевиявлення на розірвання шлюбу другого з подружжя, тому не можемо стверджувати про відсутність спору про право. Цю категорію справ повинні розглядати органи ДРАЦСу, зважаючи на те, що цей порядок розірвання шлюбу є найбільш доступним і простим на відміну від судового. З огляду на викладене, запропоновано в ч. 3 ст. 234 ЦПК України слова «за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі» та абзац 2 ч. 4 ст. 235 ЦПК України виключити і відновити дію п. 3 ч. 1 ст. 107 СК України в редакції за 10 січня 2002 року.
4. Якщо подружжя не має дітей, то і немає необхідності розглядати справи про встановлення режиму окремого проживання в суді, оскільки завдання суду полягатиме тільки у з’ясуванні дійсності і взаємності волевиявлення подружжя на встановлення цього режиму, що може бути з’ясовано і працівниками органів ДРАЦСу. Припинення режиму окремого проживання, встановленого за заявою подружжя, яке не має дітей, також повинні здійснювати органи ДРАЦСу. Тому пропонуємо ст. 106 СК України після слів «розірвання шлюбу» доповнити словами «або встановлення чи припинення режиму окремого проживання», а також ч. 1 ст. 119 СК України викласти в такій редакції:
«1. За заявою подружжя, яке має дітей, суд може ухвалити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання.
За позовом одного з подружжя суд може ухвалити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка проживати спільно».
5. Припинення режиму окремого проживання, встановленого судом на невизначений строк або такого, що припиняється достроково, здійснюється судом у порядку окремого провадження за спільною заявою подружжя. Тому слід викласти ч. 2 ст. 119 СК України в такій редакції:
«Режим окремого проживання, встановлений рішенням суду на певний строк, припиняється після спливу такого строку.
За заявою подружжя суд може ухвалити рішення про припинення режиму окремого проживання, встановленого на невизначений строк або такого, що припиняється достроково».
6. Встановлюючи факти реєстрації шлюбу, реєстрації розірвання шлюбу, суд з’ясовує саме наявність факту реєстрації, встановлює достовірні факти, а не можливі. Тому запропоновано п. 4 ч. 1 ст. 256 ЦПК України викласти в такій редакції: «реєстрації шлюбу, реєстрації розірвання шлюбу, усиновлення».
7. У справах, що виникають із шлюбних правовідносин (крім справ про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу), зважаючи на триваючий характер цих відносин, наявність рішення суду про відмову в задоволенні заяви або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою заявника від заявлених вимог не є перешкодою повторного звернення до суду з тією самою вимогою, адже в такому випадку щоразу змінюється підстава вимоги, що є закономірним для триваючих правовідносин.
8. З метою захисту прав та інтересів дітей у справах про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, яке має дітей, питання їх місця проживання, утримання та виховання повинні бути вирішені подружжям на момент їх звернення до суду із відповідною заявою. Тому слід доповнити СК України абзацом 4 ч. 1 ст. 119 такого змісту: «Подружжя, яке має дітей, разом із заявою про встановлення режиму окремого проживання повинно подати до суду договір про взаємовідносини батьків щодо дітей, у якому визначити, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей».
9. Малолітні та недієздатні особи не можуть бути заявниками у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, ні особисто, ні через своїх законних представників, за винятком справ про встановлення факту реєстрації шлюбу, реєстрації розірвання шлюбу, оскільки встановлення цих фактів може мати для них юридичне значення.
10. Оскільки ЦПК України не визначено підсудність у справах, що виникають із шлюбних правовідносин, пропонуємо доповнити ЦПК України новою нормою наступного змісту:
«1. Заява особи, яка досягла 16 років, про надання їй права на шлюб подається до суду за місцем її проживання. Якщо шлюбного віку не досягли обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, заява подається до суду за місцем проживання будь-кого з них. Заява про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, подається до суду за місцем проживання будь-кого із заявників.
2. Заява про розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування подружжя, якщо воно співпадає. Якщо ж подружжя проживає окремо, то заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування того з подружжя, на утриманні якого є малолітні чи неповнолітні діти, або того, який не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання другого з подружжя. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них».
11. У тих випадках, коли шлюбного віку не досягли обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, а також, коли йдеться про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною або між дітьми, які були усиновлені ним, особи, які бажають зареєструвати шлюб, повинні подавати до суду спільну заяву про надання їм права на шлюб, підписану ними обома, оскільки подання окремих заяв кожною з осіб, які мають намір зареєструвати шлюб, може зумовити розгляд однієї і тієї ж справи різними судами за підсудністю, а отже, неможливо буде об’єднати справи в одне провадження.
12. Подружжя повинно подавати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання, підписану обома з подружжя, із зазначенням прізвищ, імен, по-батькові та місць проживання (перебування) або місцезнаходження, поштових індексів, номерів засобів зв’язку обох з подружжя.
13. Запропоновано у ч. 1 ст. 109 СК України слова «договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей» замінити словами «договір про взаємовідносини батьків щодо дітей».
14. Оскільки розірвання шлюбу в порядку окремого провадження відбувається за взаємною згодою подружжя, то вважаємо, що немає необхідності перешкоджати подружжю в реалізації їх прав. З огляду на це, пропонуємо привести п. 5 ч. 3 ст. 121 ЦПК України у відповідність до ч. 2 ст. 110 СК України, для чого слова: «під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року» замінити словами «протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини». Також пропонуємо доповнити ст. 109 СК України ч. 3 такого змісту: «Заява подружжя про розірвання шлюбу також може бути подана до суду протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини».
15. Відмова у відкритті провадження у справі, що розглядається у порядку окремого провадження, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою у порядку окремого провадження. Однак заявник має право звернутися з тими самими вимогами у порядку позовного провадження за умови, що ця справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Тому слід доповнити ст. 234 ЦПК України ч. 5 такого змісту:
«Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку».
16. У справах про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, та справах про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя доказування, по суті, відсутнє. Подружжя тільки засвідчує перед судом те, що їх волевиявлення на розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання є дійсним і взаємним, і що ними дотримано встановлених законом вимог про досягнення домовленостей щодо місця проживання, утримання та виховання їх дітей. Остання умова підтверджується в суді договором подружжя, який не є доказом, що підтверджує наявність обставин справи, але є доказом виконання заявниками вимог закону щодо досягнення домовленостей щодо місця проживання, утримання та виховання дітей.
17. Запропоновано виключити друге речення ч. 4 ст. 109 СК України і доповнити ЦПК України новою нормою такого змісту: «Заявники у справах про надання права на шлюб, якщо шлюбного віку не досягли обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, та у справах про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною або між дітьми, які були усиновлені ним, у справах про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, чи справах про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, яке має дітей, мають право до відкриття провадження у справі подати заяву про повернення їм заяви або до ухвалення рішення суду відмовитися від заявлених вимог або подати заяву про залишення заяви без розгляду тільки шляхом подання спільної заяви».
18. Оскільки особливості розгляду в суді справ, що виникають із шлюбних правовідносин, значно відрізняють їх від інших справ, що розглядаються у порядку окремого провадження, запропоновано доповнити Розділ IV ЦПК України Главою 13 «Розгляд судом справ, що виникають із шлюбних правовідносин».
19. Зважаючи на особистий характер шлюбних правовідносин, у справах про надання права на шлюб; розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя особиста участь у справі заявника (заявників) є обов’язковою. Тому пропонуємо у ч. 1 ст. 38 ЦПК України після слів «крім справ про усиновлення» доповнити словами «надання права на шлюб; розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя», а також доповнити ЦПК України нормами такого змісту:
- «Справи про надання права на шлюб суд розглядає за обов’язковою особистою участю заявника, його батьків (усиновлювачів) чи піклувальника та особи, з якою він має намір зареєструвати шлюб. Разом із заявником чи особою, з якою він має намір зареєструвати шлюб, участь у справі можуть брати їх представники»;
- «Справи про надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною або між дітьми, які були усиновлені ним, суд розглядає за обов’язковою особистою участю заявників. Разом з ними участь у справі можуть брати їх представники»;
- «Справи про розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, яке має дітей, суд розглядає за обов’язковою особистою участю заявників. Разом із заявниками участь у справі можуть брати їх представники».
20. Оскільки заявником є особа, яка ініціює провадження у справі, то наслідки неявки в судове засідання, які застосовуються до позивача, за аналогією застосовується й до заявника. Тому пропонуємо доповнити п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 169 ЦПК України після слова «позивача» словами «або заявника». Згідно з ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд відкладає розгляд справи або залишає заяву без розгляду за умови, що від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Проте правило про можливість розгляду справи за відсутності сторони, якщо від неї надійшла відповідна заява, не може за аналогією застосовуватись при розгляді справ, що виникають із шлюбних правовідносин (крім справ про встановлення фактів реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу), адже у цій категорії справ особиста участь заявника є обов’язковою, а тому розгляд справи за його відсутності неможливий за будь-яких умов.
21. Заявниками у справах про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, встановлення режиму окремого проживання, надання права на шлюб, якщо шлюбного віку не досягли обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, надання права на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною або між дітьми, які були усиновлені ним, є обоє з подружжя чи обидві особи, які мають намір зареєструвати шлюб, а тому в разі неявки в судове засідання одного з них слід застосовувати ті ж процесуальні наслідки, як і в разі неявки їх обох. Слід доповнити ЦПК України новою нормою такого змісту: «Неявка в судове засідання заявників (заявника) чи одного з них перешкоджає можливості розгляду справи в суді і тягне наслідки, передбачені ст. 169 цього кодексу щодо наслідків неявки позивача. Наслідки неявки в судове засідання заявників або одного з них застосовуються незалежно від подання ними заяви про розгляд справи за їх відсутності».
22. Запропоновано доповнити ЦПК України новою нормою такого змісту:
«У разі першої неявки без поважних причин у судове засідання у справі про надання права на шлюб особи, з якою заявник має намір зареєструвати шлюб, або неповідомлення нею про причини неявки, суд відкладає розгляд справи. У разі її повторної неявки в судове засідання суд залишає заяву без розгляду».
23. Запропоновано викласти ч. 3 ст. 109 СК України в такій редакції:
«Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що волевиявлення подружжя на розірвання шлюбу є дійсним і взаємним і що на момент розірвання шлюбу подружжям дотримано всіх умов, встановлених ст. 109 СК України, та договір про взаємовідносини батьків щодо дітей укладено у встановленій законом формі». Слід доповнити ЦПК України новою нормою такого змісту: «Під час розгляду в суді справ про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, чи справ про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, яке має дітей, суд повинен з’ясувати дійсність і взаємність волевиявлення подружжя на розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання і на укладення договору про взаємовідносини батьків щодо дітей та перевірити, чи в договорі досягнуто згоди щодо усіх умов, передбачених ч. 1 ст. 109 СК України, і чи укладено договір у встановленій законом формі».
24. Суд не перевіряє договір подружжя на відповідність інтересам дітей, а тільки з’ясовує відповідність його змісту та форми вимогам ст. 109 СК України. Тому слід доповнити ЦПК України новою нормою такого змісту: «Якщо зміст договору не відповідає вимогам ч. 1 ст. 109 СК України, тобто якщо в договорі не досягнуто згоди хоча б щодо однієї із зазначених у цій статті умов договору, суд оголошує перерву відповідно до ч. 2 ст. 191 цього кодексу. Якщо протягом встановленого строку подружжя не усуне недоліки договору, то суд залишає заяву без розгляду на підставі ч. 6 ст. 235 цього кодексу. Якщо договір не відповідає встановленим законом вимогам щодо його форми, суд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 цього кодексу залишає заяву без розгляду».
25. Запропоновано доповнити СК України ст. 1151 такого змісту:
«Стаття 1151. Державна реєстрація встановлення та припинення режиму окремого проживання подружжя.
1. Рішення суду про встановлення режиму окремого проживання або про його припинення після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
2. Документом, що засвідчує факт встановлення (або припинення) режиму окремого проживання судом, є рішення суду про встановлення (або припинення) режиму окремого проживання, яке набрало законної сили».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42, 42. – Ст. 492.
2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135.
3. Відомості Державної судової адміністрації України за 2009, 2010, 2011 роки (Форма 2ц, розділ 3.2, рядок 17, 18, 20).
4. Дякович М. М., Сеник С. В. Правове регулювання «фактичних шлюбних відносин» / М. М. Дякович, С. В. Сеник // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 2 (126). – С. 37–43.
5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [За ред. В. М. Коссака]. – [2-ге вид., змінене і доп.]. – К. : Істина, 2008. – 992 с.
6. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р. Е. Гукасян. – Саратов, 1970. – 187 с.
7. Окреме провадження : монографія / [Комаров В. В., Світлична Г. О., Удальцова І. В. та ін.] ; за ред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – 312 с.
8. Фурса С. Я. Провадження в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку цивільного судочинства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право» / С. Я. Фурса. – К., 1997. – 23 с.
9. Мельников А. А. Особое производство в советском гражданском процессе / [Отв. ред. В. С. Тадевосян]. – М. : Наука, 1964. – 128 с.
10. Гусев Н. Н. О судебной практике по делам об установлении фактов, имеющих юридическое значение / Н. Н. Гусев // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1966. – № 3. – С. 36–40.
11. Елисейкин П. Ф. Особенности судебного рассмотрения отдельных категорий гражданских дел / Елисейкин П. Ф. – Ярославль, 1974. – 36 с.
12. Жеруолис И. А. Некоторые вопросы особого производства / И. А. Жеруолис // Советское государство и право. – 1958. – № 8. – С. 63–72.
13. Морейн И. Б. Основные вопросы теории особого производства в советском гражданском процессе : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / И. Б. Морейн. – Л., 1951. – 29 с.
14. Воложанин В. П. Споры в неисковых производствах / В. П. Воложанин // Российский юридический журнал. – 2004. – № 2. – С. 70–73.
15. Жильцова Н. А., Голиченко М. М. О спорности в делах особого производства / Н. А. Жильцова, М. М. Голиченко // Арбитражный и гражданский процесс. – 2007. – № 2. – С. 33–36.
16. Зейкан Я. Установление значимых фактов [Електронний ресурс] / Ярослав Зейкан // Юридическая практика. – 2006. – № 34 (452). – Режим доступу до журн. : http: // www.yurpractika.com/article.php? id=10006407.
17. Каллистратова Р. Ф. Установление юридических фактов судом в порядке особого производства / Каллистратова Р. Ф. – М. : Госюриздат, 1958. – 119 с.
18. Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / Кравчук В. М., Угриновська О. І. – К. : Істина, 2006. – 944 с.
19. Штефан М. Й., Дріжчана О. Г. Процесуально-правова природа окремого провадження / М. Й. Штефан, О. Г. Дріжчана // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 1984. – № 25. – С. 44–50.
20. Елисейкин П. Ф. Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение / Елисейкин П. Ф. – М. : Юридическая литература, 1973. – 127 с.
21. Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы защиты права / А. А. Добровольский, С. А. Иванова. – М. : Издательство Московского университета, 1979. – 159 с.
22. Бырдина С. В. Особое производство в советском гражданском процессе по судебном установлении фактов, имеющих юридическое значение : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / С. В. Бырдина. – Саратов, 1954. – 18 с.
23. Чечот Д. М. Неисковые производства / Чечот Д. М. – М.: Юридическая литература, 1973. – 168 с.
24. Мельников А. А. Особое производство в советском гражданском процессе / А. А. Мельников // Советское государство и право. – 1961. – № 6. – С. 53–63.
25. Каллистратова Р. Особое производство в новых ГПК / Р. Каллистратова // Социалистическая законность. – 1966. – № 3. – С. 27–30.
26. О рассмотрении дела в порядке отдельного производства [Електронний ресурс] // Юридическая практика. – 2008. – №4 (526). – Режим доступу до журн. : http: // www.yurpractika.com/article.php?id=10008759.
27. Німак М. О. Процесуально-правова природа справ, що виникають із шлюбних правовідносин / М. О. Німак // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 130–137.
28. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / [За ред. Є. О. Харитонова]. – [видання друге, доп.]. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 560 с.
29. Семейное право : учебник / [Волосатый Г. С., Калитенко О. С., Труба В. И.] ; под ред. Ю. С. Червоного. – Х. : «Одиссей», 2005. – 520 с.
30. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ромовська З. В. – [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Правова єдність, 2009. – 432 с.
31. Юркевич Н. Г. Заключение брака по советскому праву / [под ред. В. А. Рясенцева]. – Минск : Наука и техника, 1965. – 142 с.
32. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року // Вісник Верховного суду України. – 2008. – № 1. – С. 5–11.
33. Зейдер Н. Б. Процессуальный порядок рассмотрения дел о расторжении брака / Н. Б. Зейдер // Социалистическая законность. – 1945. – № 8. – С. 30–36.
34. Коржаков И. Процедуру расторжения брака в суде надо изменить / И. Коржаков // Российская юстиция. – 1996. – № 4. – С. 42–43.
35. Абрамов С. Н. Характер и особенности судопроизводства по делам о расторжении брака по законодательству СССР / Абрамов С. Н. ; Под ред. И. Б. Новицкого. – М., 1947. – 42 с.
36. Матросов Н. А. Процессуальные вопросы расторжения брака / Н. А. Матросов // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 1. – С. 112–117.
37. Жилинкова И. В. Расторжение брака / Жилинкова И. В. – Х. : Ксилон, 2007. – 98 с.
38. Васильєв С. Припинення шлюбу: історико-правовий аспект / С. Васильєв // Право України. – 1998. – № 2. – С. 98–101.
39. Войнаровская О. Основной принцип брака и развода [Електронний ресурс] / Оксана Войнаровская // Юридическая практика. – 2007. – № 39 (509). – Режим доступу до журн. : http://www.yurpractika.com/article. php?id=10007976.
40. Жилінкова І. В. Правове регулювання розірвання шлюбу за новим Сімейним кодексом України / І. В. Жилінкова // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків : Національна юридична Академія України імені Я. Мудрого, 2003. – Вип.63. – С. 14–20.
41. Кидалова А. Особливості правового регулювання розірвання шлюбу між подружжям, яке має неповнолітніх дітей / А. Кидалова // Право України. – 2000. – № 2. – С. 55–57.
42. Свердлов Г. М. Некоторые вопросы судебного расторжения брака / Г. М. Свердлов // Советское государство и право. – 1946. – № 7. – С. 22–34.
43. Сергєєва С. М., Сидоров Я. О. Розлучення як форма припинення шлюбу (історичний аспект) / С. М. Сергєєва, Я. О. Сидоров // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 4. – С. 114–122.
44. Аксененок Г. Роль суда в укреплении семьи в советском государстве / Г. Аксененок // Социалистическая законность. – 1949. – № 3. – С. 3–11.
45. Антимонов Б., Пергамент А. Нужны ли изменения в порядке расторжения брака? / Б. Антимонов, А. Пергамент // Социалистическая законность. – 1954. – № 9. – С. 24–31.
46. Оридорога М. Т. Расторжение брака : по материалам судебной практики Украинской ССР / Оридорога М. Т. – М. : Госюриздат, 1958. – 94 с.
47. Свердлов Г. М. Брак и развод / [Отв. ред. В. И. Серебровский]. – М. ; Л. : Изд-во Академии наук СССР, 1949. – 147 с.
48. Райчук А. Основні сучасні тенденції розвитку законодавства розвинених країн у сфері припинення шлюбу / А. Райчук // Право України. – 2008. – № 9. – С. 130–135.
49. Райчук А. Б. Деякі питання розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя / А. Б. Райчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Випуск 67–69. – С. 101–103.
50. Глиняна К. М. Правове регулювання розлучення за сімейним законодавством України: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Глиняна Катерина Михайлівна. – Одеса, 2006. – 206 с.
51. Ясинок М. Режим окремого проживання подружжя – новий вид справ у окремому провадженні / М. Ясинок // Право України. – 2008. – № 5. – С. 114–117.
52. Лепех С. Інститут сепарації: проблеми застосування / С. Лепех // Право України. – 2003. – № 3. – C. 128–130.
53. Конституція України від 28 червня 1996 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
54. Калітенко О. М. Окремі новели з питань припинення шлюбу (за новим Сімейним кодексом України) / О. М. Калітенко // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Випуск 17. – С. 8–10.
55. Сафончик О. І. Правове регулювання припинення шлюбу в Україні: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Сафончик Оксана Іванівна. – Одеса, 2004. – 206 с.
56. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України – утвердження ідеології ненасильства / З. В. Ромовська // Адвокат. – 2002. – № 6. – С. 5–6.
57. Білоусов Ю. В. Структура справ окремого провадження за новим Цивільним процесуальним кодексом України / Ю. В. Білоусов // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 1 (21). – С. 84–89.
58. Сімейний кодекс України : Науково – практичний коментар [Електронний ресурс] / [Жилінкова І. В., Антошкіна В. К., Д’ячкова Н. А., Москалюк В. Ю. та ін.] ; за ред. І. В. Жилінкової. – Х. : Ксилон, 2008. – 855 c. – Режим доступу : http://apelyacia.org.ua/node/8369.
59. Сімейний кодекс України : Науково – практичний коментар / [За заг. ред. С. Я. Фурси]. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2008. – 1248 с. – (Серія «Цивілістика»).
60. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / [перевод с французского В. Захватаева ; отв. ред. А. Довгерт]. – К. : Истина, 2004. – 544 с.
61. Сімейне право: Нотаріат Адвокатура Суд : наук.-практ. посіб. з інформ. додатком на лазерному носії : у 2 кн. / [Драгнєвіч Л. Ю., Пульнєва О. С., Фурса Є. І., Фурса С. Я., та ін.] ; за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я., 2005. – Кн. 1. – 2005. – 896 с.
62. Каспшик П. Сепарація подружжя в польському праві. Аналіз положень, спроба оцінки функціонування / П. Каспшик // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія юридична. – 2006. – Випуск 43. – С. 180–191.
63. Бичкова С. С. Визначення складу осіб, які беруть участь у деяких справах, що можуть розглядатися в порядку окремого провадження / С. С. Бичкова // Приватне право і підприємництво. – 2009. – Випуск № 8. – C. – 89–93.
64. Ясинок М. Встановлення фактів, що мають юридичне значення / Микола Ясинок // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №11. – С. 172–174.
65. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. – К., 1969. – 108 с.
66. Будзилович І. Особливості розвитку державності, прав і функцій церкви у Київській Русі (аналітичний нарис) / І. Будзилович // Право України. – 1999. – № 1. – С. 126–132.
67. Законодательство Петра I / [отв. ред. А. А. Преображенский, Т. Е. Новицкая]. – М. : Юридическая литература, 1997. – 880 с.
68. Свечникова Л. Г. Заключение брака / Свечникова Л. Г., Микаелян О. С., Васильев Ю. В. – Ставрополь : Изд-во СтГАУ «Агрус», 2004. – 164 с.
69. Свод Законов Российской империи. Том Х – Свод Законов Гражданских. – Книга первая : О правах и обязанностях семейственных [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://civil.consultant.ru/reprint/books/ 211/1.html.
70. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / [Под редакцией и с предисловием В. А. Томсинова]. – М. : Изд-во «Зерцало», 2003. – 464 с.
71. Труба В. І. Проблеми правового регулювання та перспективи розвитку встановлення режиму окремого проживання подружжя / В. І. Труба // Вісник Одеського національного університету. Правознавство. – 2008. – Том 13. –Випуск 10. – С. 40–47.
72. Історія держави і права України : підручник : у 2 т. / [за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренко та ін.]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 648 с. – Т. 1. – 2003. – 656 с.
73. Масцюх В. Церковне право супруже / Масцюх В. – Перемишль, 1910. – 676 с.
74. О гражданском браке и о ведении книг актов гражданского состояния: Декрет Совета Народных Комиссаров Украины от 20 февраля 1919 года // Собрание Узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 12. – Ст. 144.
75. О разводе: Декрет Совета Народных Комиссаров Украины от 20 февраля 1919 года // Собрание Узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 12. – Ст. 145.
76. О разводе: Декрет ЦИК и СНК РСФСР от 19 декабря 1917 года // Собрание Узаконений РСФСР. – 1917. – № 10. – Ст. 152.
77. Матвеев Г. К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР / Матвеев Г. К. – К. : Изд-во Киев. ун-та, 1960. – 247 с.
78. Сімейне право України / [За ред. Гопанчука В. С.]. – К. : Істина, 2002. – 304 с.
79. Ухвала Відділу Вищого Судового Контролю НКЮ РРФСР / Справа № 648 // Вісник радянської юстиції. – 1922. – № 33. – С. 22.
80. Гражданский процессуальный кодекс РСФСР от 07 июля 1923 года // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и крестьянского правительства РСФСР. – 1923. – № 46–47. – Ст. 479.
81. Кодекс законов РСФСР о браке, семье и опеке от 19 ноября 1926 года // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и крестьянского правительства РСФСР. – 1926. – № 82. – Ст. 612.
82. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 30 липня 1924 року // ЗУ УРСР. – 1924. – № 16–17. – Ст. 156.
83. Кодекс Законів про сім’ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану УРСР від 31 травня 1926 року // ЗУ УРСР. – 1926. – № 67–69. – Ст. 440.
84. О запрещении абортов, увеличении материальной помощи роженицам, установлении государственной помощи многосемейным, расширении сети родильных домов, детских яслей и детских садов, усилении уголовного наказания за неплатеж алиментов и о некоторых изменениях в законодательстве о разводах: Постановление ЦВК и РНК СССР от 27 июня 1936 года // СЗ СССР. – 1936. – № 34. – Ст. 309.
85. Німак М. О. Розвиток законодавства з питань підвідомчості справ, що виникають із шлюбних правовідносин / М. О. Німак // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 3. – С. 64–67.
86. Об увеличении государственной помощи беременным женщинам, многодетным и одиноким матерям, усилении охраны материнства и детства, об установлении высшей степени отличия - звания «Мать-героиня» и учреждении ордена «Материнская слава» и медали «Медаль материнства»: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 08 июля 1944 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1944. – № 37.
87. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 11 вересня 1929 року // ЗЗ УРСР. – 1929. – № 25. – Ст. 200.
88. Инструкция НКЮ СССР «О порядке рассмотрения судами дел о расторжении брака», утверждена Постановлением СНК СССР 27 ноября 1944 года // Справочник по законодательству и судебной практике по отдельным категориям гражданских дел. – 1954. – № 60. – С. 298.
89. Історія держави та права УРСР : у 2 т. (1917 – 1967 рр.) / [за ред. Б. М. Бабія]. – К. : Наукова думка, 1967. – Т. 2: 1937 –1967 рр. – 673 с.
90. Об утверждении Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье : Закон СССР от 27 июня 1968 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 27. – Ст. 241.
91. Кодекс про шлюб та сім’ю України від 20 червня 1969 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1969. – № 26. – Ст 204.
92. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 18 липня 1963 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
93. Ясинок М. М. Чи потрібно було виключати із окремого провадження справи про поновлення шлюбу після його розірвання? / М. М. Ясинок // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. – Вип. 435: Правознавство. – Чернівці : Рута, 2008. – С. 43–47.
94. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс : підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / Штефан М. Й. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 624 с.
95. Цивільне процесуальне право : навч. посібник / С. В. Сеник, Р. Я. Лемик. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 424 с.
96. Мельников А. Процессуальные особенности возбуждения в суде дел особого производства / А. Мельников // Советская юстиция. – 1963. - № 9. – С. 11–12.
97. Ясинок М. М. Суб’єкти цивільного процесу та їх процесуальний статус у справах окремого провадження / М. Ясинок // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – № 3. – С. 29–34.
98. Семейный кодекс Российской Федерации от 29 декабря 1995 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 1. – Ст. 16.
99. Семейный кодекс Молдовы от 26 октября 2000 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minjust.lgg.ru/ru/activity/international_ cooperation/ infozags/zagszakvo/index.php?from4=1
100. Гражданский кодекс Латвии от 23 января 1937 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minjust.lgg.ru/ru/activity/international_ cooperation/infozags/ zagszakvo/index.php?from4=1
101. О браке и семье: Закон Республики Казахстан от 17 декабря 1998 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://minjust.lgg.ru/ru/activity/ international_cooperation/infozags/ zagszakvo/index.php?from4=1
102. Семейное право Российской Федерации и иностранных государств: основные институты / [Гайдаенко Н. И., Грачев О. Д., Залесский В. В. и др.] ; под ред. В. В. Залесского. – М. : Юринформцентр, 2004. – 310 с.
103. Хазова О. А. Брак и развод в буржуазном семейном праве: Сравнительно-правовой анализ / [отв. ред. А. А. Рубанов]. – М. : Наука, 1988. – 173 с.
104. Гражданский кодекс Литовской Республики утвержден законом № VIII-1964 от 18 июля 2000 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minjust.lgg.ru/ru/activity/international_cooperation/infozags/zagszakvo/index. php?from4=1
105. Петришина Л. В. Брак в международном аспекте / Л. В. Петришина // Человек, закон, общество. – 2001. – № 3-4. – С. 385–389.
106. Фурса С., Фурса Е. Новеллы совместного проживания [Електронний ресурс] / Светлана Фурса, Евгений Фурса // Юридическая практи¬ка. – 2003. – № 41 (303). – Режим доступу до журн. : http://www.yurpractika.com.ua/article. php?id=10001923.
107. Пушкарь Е. Г. Конституционное право на судебную защиту (гражданско-процессуальный аспект) : монография / Пушкарь Е. Г. – Львов : Выща школа, 1982. – 214 с.
108. Кондратьєва Л. Особливості підвідомчості справ, що виникають із сімейних правовідносин з участю неповнолітніх / Людмила Кондратьєва // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 37–39.
109. Пушкар Є. Г. Наслідки порушення передумов права на позов : конспект лекцій / Пушкар Є. Г. – Львів : Видавництво Львівського університету, 1972. – 63 с.
110. Фархтдинов Я. Ф. Судебное рассмотрение дел о расторжении брака: некоторые вопросы теории и практики / [Науч. ред. Р. А. Дзыба]. – Казань : Издательство Казанского университета, 1978. – 144 с.
111. Пушкарь Е. Г. Исковое производство в советском гражданском процессе : (процессуальные последствия возбуждения дел) : монография / Пушкарь Е. Г. – Львов : Выща школа, 1978. – 197 с.
112. Кострова Н. М. Теория и практика взаимодействия гражданского процесса и семейного права / Кострова Н. М. – Ростов-на-Дону, 1988. – 144 с.
113. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2009 року / Справа № 2о-96/09 // Архів Шевченківського районного суду м. Львова.
114. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 червня 2009 року / Справа № 2-о-55/2009 // Архів Сихівського районного суду м. Львова.
115. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 червня 2009 року / Справа № 2-о-70/2009 // Архів Сихівського районного суду м. Львова.
116. Бикова О. Ю. Укладення шлюбу за Сімейним кодексом України / О. Ю. Бикова // Держава і право : Зб. наук. праць. – К. : ІДіП НАНУ, 2004. – Вип. 23. – С. 297–303.
117. Самойлов С. А. Брак. Развод: Условия, порядок оформления / С. А. Самойлов, В. Е. Сидоров. – М. : «Олимп»; ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. – 192 с. – (Советы юриста на все случаи жизни; вып. 5).
118. Особенности рассмотрения отдельных категорий гражданских дел / [Треушников М. К., Шерстюк В. М., Логинов П. В. и др.] ; под ред. М. К. Треушникова. – М.: Изд-во Московского университета, 1995. – 336 с.
119. Бурова С. Н. Социология и право о разводе / Бурова С. Н. – Минск : Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.
120. Шахматов В. П. Вопросы семейного п