ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДОБКІНА Катерина Робертівна
УДК 347.19:334.788(477)

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС
ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
МУСІЄНКО Володимир Володимирович,
кандидат юридичних наук,
доцент,

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Розвиток торгово-промислових палат в Україні
1.1 Передумови виникнення торгово-промислових палат в Україні та стан їх аргументації ...................................................................................
12
1.2 Формування правових засад діяльності торгово-промислових палат в Україні ...........................................................................................
29
Висновки до розділу 1 ............................................................................... 49

РОЗДІЛ 2. Правове регулювання створення та діяльності Торгово-промислової палати в Україні
2.1 Правове становище торгово-промислових палат в Україні ............ 52
2.2 Торгово-промислові палати, як учасники цивільних правовідносин .............................................................................................
91
2.3 Правовий режим майна торгово-промислових палат ....................... 107
Висновки до розділу 2 ............................................................................... 126

РОЗДІЛ 3. Організація управління та припинення діяльності торгово-промислових палат в Україні
3.1 Органи управління торгово-промислових палат ............................................................................................................
130
3.2 Припинення діяльності торгово-промислових палат, як непідприємницьких товариств ..................................................................
155
Висновки до розділу 3 ............................................................................... 170

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 182

ВСТУП

Актуальність теми. Зі здобуттям незалежності Україна стала на шлях розвитку демократичної держави та побудови громадянського суспільства, де вагома роль належить торгово-промисловим палатам. Йдеться не тільки про торгово-промислові палати взагалі, а й про такий інститут, як юридичні особи приватного права, адже торгово-промислові палати як непідприємницькі товариства приймають активну участь у громадському житті держави та суспільства, сприяють розвитку народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасної промислової, фінансової і торговельної інфраструктури, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, науково-технічним і торговельним зв'язкам між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
Правовий статус торгово-промислових палат – це комплексна правова категорія, витоки якої походять з міжнародного приватного права, що потребує дослідження їх правового статусу на засадах самоуправління, саморегуляції та децентралізації. Участь торгово-промислових палат у цивільних правовідносинах вимагає чіткого визначення в національному законодавстві їх правового становища як суб’єкта приватного права, визначення їх місця в системі суб’єктів цивільно-правових відносин, встановлення обсягу їх правосуб’єктності та механізмів її реалізації. Адже відсутність належного теоретичного осмислення зазначених питань не дозволяє системно підходити до визначення місця торгово-промислових палат в системі суб’єктів цивільного права, визначення кола їх прав та обов’язків. На сьогодні в Україні крім Цивільного кодексу є значна кількість законів, які визначають правовий статус окремих видів непідприємницьких юридичних осіб, в тому числі Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні». Проте, єдиного нормативного підходу, який би визначав загальні засади, принципи їх діяльності досі не визначено. Спроби розробки та введення в життя такого нормативного акту виявилися невдалими, визначальним документом залишається Цивільний кодекс України.
Підґрунтям для дослідження правового становища торгово-промислових палат стали праці вчених-цивілістів, зокрема вивченням непідприємницьких організацій займались С. С. Алексєєв, С. М. Братусь, В. І. Борисова, О. М. Вінник, В. П. Грибанов, М. К. Галянтич, В. С. Гопанчук, О. В. Дзера, О. І. Зозуляк, О. В. Кохановська, О. О. Красавчиков, І. М. Кучеренко, Н.С. Кузнєцова, О.Д. Крупчан, В. М. Коссак, В. В. Луць, В.К. Мамутов, О. С. Мазур, О. П. Орлюк, І. Г. Побірченко, Є. Б. Пацурія, К. Н. Пчелинцева, О. А. Підопригора, Р. О. Стефанчук, Р. Б. Шишка, Я. М. Шевченко, С. І. Шимон, Ю. С. Шемшученко, А. И. Щиглик, В. С. Щербина та інші.
Дослідження останніх років інколи вміщували ґрунтовні розробки юридичних особливостей функціонування окремих видів недержавних неприбуткових організацій, але не стосувалися теоретичних проблем і не являли собою комплексне наукове дослідження правового статусу торгово-промислових палат зокрема. Між тим назріла нагальна потреба всебічно проаналізувати юридичні аспекти правового положення торгово-промислових палат як недержавних неприбуткових організацій з метою розробки нових наукових підходів у вивченні їх правового становища, їх взаємодії з органами державної влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (державний номер реєстрації 01050001907) та «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (державний номер реєстрації 0108U010270).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних аспектів діяльності торгово-промислових палат як суб’єкта цивільних правовідносин на основі цивільного законодавства України. Проведення комплексного аналізу цивільно-правового становища торгово-промислових палат України як суб’єктів цивільного права в формі непідприємницьких товариств відповідно до сучасних потреб розвитку суспільства, зокрема з урахуванням міжнародних тенденцій розвитку правового регулювання у цій сфері. Розробка на зазначеній основі конкретних пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правових актів, що визначають статус та правовий режим зазначених суб’єктів цивільно-правових відносин.
Для досягнення зазначеної мети були визначені такі задачі:
- узагальнити різні наукові концепції, доктрини щодо правового положення торгово-промислових палат і на підставі цього дати власне визначення поняття торгово-промислових палат в Україні;
- визначити основні етапи розвитку та становлення торгово-промислових палат в Україні;
- встановити та проаналізувати характерні ознаки цивільної правосуб’єктності торгово-промислових палат, а також дослідити їх особливості;
- виявити основні тенденції у розвитку правового регулювання торгово-промислових палат в Україні, як юридичних осіб приватного права у формі непідприємницьких товариств;
- з’ясувати особливості участі торгово-промислових палат у цивільному обороті, проаналізувати правовий статус та повноваження органів управління торгово-промислових палат в Україні;
- на підставі теоретичних розробок та аналізу чинного законодавства сформулювати висновки та пропозиції щодо удосконалення правового режиму діяльності торгово-промислових палат.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають з приводу створення та діяльності торгово-промислових палат України.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що визначають правове становище торгово-промислової палати України, особливості її цивільної правосуб’єктності, а також законодавство деяких зарубіжних країн щодо діяльності торгово-промислових палат.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: історико-юридичний метод, метод спостереження та порівняння, метод догматичного аналізу (формально-юридичний метод), метод системного аналізу, діалектичний метод, аналітично-системний метод.
Історико-юридичний метод дав можливість дослідити процеси розвитку правових норм в сфері правової регламентації статусу та режиму торгово-промислових палат, як юридичних осіб приватного права; порівняльно-правовий метод дав змогу проаналізувати наукові позиції, погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо правового регулювання досліджуваних відносин за участю торгово-промислових палат як недержавних неприбуткових організацій; формально-юридичний аналіз нормативно-правових актів дав можливість сформулювати пропозиції щодо удосконалення механізму правового регулювання. За допомогою системного методу досліджувались значення та сутність таких понять як «торгово-промислова палата», «юридична особа» та «недержавна неприбуткова організація». Діалектичний метод дозволив дослідити формування і розвиток вітчизняного та іноземного законодавства щодо нормативного регулювання діяльності торгово-промислових палат. Застосування аналітично-системного методу дозволило виділити основні критерії та принципи виокремлення торгово-промислових палат як неприбуткових товариств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у вітчизняній цивілістичній науці ця робота є першим комплексним дослідженням правового положення торгово-промислової палати як юридичної особи приватного права, створеної у формі непідприємницького товариства. В роботі на концептуальному рівні визначено особливості цивільної правосуб’єктності торгово-промислових палат, їх участі у приватних правовідносинах.
За результатами проведеного дослідження одержано низку нових висновків, положень, пропозицій, поглядів, що мають ознаки новизни і виносяться на захист, зокрема:
уперше:
1) обґрунтовано подвійну правову природу торгово-промислових палат як непідприємницьких товариств, а саме: а) це – юридичні особи публічного права створені Указом Президента України та Законом з метою забезпечення публічних інтересів; б) це – юридичні особи приватного права (торгово-промислові палати є непідприємницькими товариствами, створеними на засадах добровільного об’єднання юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками;
2) розширено загальне поняття торгово-промислової палати в економічному і правовому значенні, відповідно до якого під Торгово-промисловою палатою в економічному значенні необхідно розуміти організацію, утворену колективом засновників-підприємців з метою надання членам Палати, іншим суб’єктам ринкових відносин України, іноземним фірмам та організаціям довідково-інформаційних послуг, організаційно-правових, консультаційних та інших послуг, сприяння здійсненню підприємницької діяльності, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків; в цивільно-правовому значенні Торгово-промислова палата за чинним законодавством є самоврядною підприємницькою організацією, що має статус юридичної особи приватного права, яка здійснює свої статутні завдання у тому числі у формі підприємництва для досягнення завдань та цілей без мети одержання прибутку;
3) обґрунтовано, що торгово-промислова палата має власні приватні інтереси, що тягне за собою юридичну некоректність законодавчого визнання торгово-промислової палати недержавною неприбутковою організацією в частині її неприбутковості, адже Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» містить прямі дозволи вести певну підприємницьку діяльність, яка може бути прибутковою, а відтак пропонується визнавати торгово-промислову палату недержавною, самоврядною непідприємницькою організацією, яка не має на меті одержання прибутку;
4) виявлено невідповідність положень Статуту Київської торгово-промислової палати щодо її права укладати кредитні та вексельні угоди з українськими та іноземними суб’єктами господарської діяльності, будувати, придбавати, брати і здавати в оренду рухоме і нерухоме майно відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», за яким торгово-промисловим палатам надається право займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання їх статутних завдань і відповідно аргументується недоцільність надання Торгово-промисловій палаті, яка не є суб’єктом підприємництва такої широкої правосуб’єктності у сфері підприємницької діяльності;
5) обґрунтовано висновок про те, що ТПП, незважаючи на наявність у неї правових можливостей займатися відповідною підприємницько-господарською діяльністю, не може вважатися суб’єктом підприємництва, оскільки така діяльність для неї є лише допоміжною з огляду на статутні цілі;
6) обґрунтовано висновок про те, що за своєю організаційно-правовою структурною побудовою торгово-промислова палата є унітарною юридичною особою (організацією), яка не може бути заснована на колективній власності, оскільки ні засновники, ні члени (члени-кореспонденти ТПП) не мають частки у такій власності, а статутний капітал є неподільною за своїм розміром величиною;
дістали подальший розвиток:
7) поняття «правосуб’єктність» торгово-промислової палати як суб’єкта цивільного права. Це – забезпечена державою її соціально-правова можливість бути учасником цивільних правовідносин. Торгово-промислова палата реалізує свою правосуб’єктність шляхом: а) вчинення дій щодо забезпечення власної організаційно-майнової діяльності; б) представництва інтересів членів ТПП на статутних підставах; в) представництва інтересів членів ТПП та інших суб’єктів підприємництва на договірних засадах; г) на підставі вчинення дій в інтересах іншої особи без спеціальних на те повноважень; д) на підставі укладених цивільних та господарських договорів;
8) положення про те, що торгово-промислові палати створюються в договірному порядку, за винятком Торгово-промислової палати України, створеної в розпорядчому порядку відповідно до Указу Президента України від 04 липня 1994 р. № 357/94;
удосконалено:
9) аргументацію щодо визнання ТПП юридичною особою із спеціальною правосуб’єктністю, пов’язаною з виконанням покладених на торгово-промислову палату Законом функцій, на підставі цього пропонується ст. 11 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» доповнити виключними повноваженнями торгово-промислових палат;
10) систему юридичних ознак торгово-промислової палати як юридичної особи, що характеризують особливості її цивільно-правового статусу, до яких зокрема віднесено: а) наявність спеціальної правосуб’єктності; б) відсутність економічної мети одержання прибутку; в) підпорядкованість статутної діяльності інтересам членів палати; г) встановлення режиму права власності для належного їй майна;
11) критерії виокремлення торгово-промислових палат як неприбуткових товариств через їх спеціальні характеристики, визначені національним та міжнародним законодавством, а саме: порядок реєстрації; організаційна структура, характер членства; особлива організаційно-правова форма; сфера діяльності, функції;
12) систему принципів формування та діяльності торгово-промислових палат: добровільність (ніхто не може змушувати до участі в неприбуткових товариствах або перебуванню в них); мета (відсутність мети використання прибутку з метою розподілу отриманого прибутку між учасниками); відокремленість від держави (відокремленість від публічно-правових утворень та створених ними юридичних осіб публічного права, самостійна цивільно-правова відповідальність); законність діяльності (функції та повноваження визначаються спеціальним Законом «Про торгово-промислові палати в Україні», «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись у:
– науково-дослідній сфері – на підставі теоретичних висновків та одержаних результатів дисертації можуть здійснюватися подальші наукові дослідження правового становища торгово-промислових палат;
– правотворчій діяльності – для вдосконалення положень чинного законодавства України, що регламентують діяльність торгово-промислових палат;
– правозастосовній діяльності – для вдосконалення діяльності учасників торгово-промислових палат та судової практики при розгляді окремих цивільних та господарських справ;
– навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників, навчально-методичних комплексів для студентів-правників вищих навчальних закладів, а також при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять із дисциплін «Цивільне право України», «Правовий статус непідприємницьких організацій» тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та практичні рекомендації обговорювалися на: ХІІ Науково-методичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (м. Київ, 24–28 березня 2007 р.), ХIV Міжнародній науково-методичній конференції Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (м. Київ, 29 березня – 02 квітня 2010 р.); ХV Науково-методичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (м. Київ, 28 березня – 01 квітня 2011 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Альянс наук: вчений-вченому» (м. Дніпропетровськ, 18–19 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного розвитку міжнародного морського, транспортного та екологічного права» Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (м. Київ, 20–22 травня 2010 р.).
Публікації. Теоретичні розробки та практичні рекомендації, отримані в процесі проведеного дослідження, викладені в трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, та в трьох доповідях на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичного та практичного матеріалу, проведені дослідження юридичних аспектів формування і діяльності недержавних неприбуткових організацій, а саме торгово-промислової палати України, її статусу, дозволили дисертанту зробити наступні теоретичні висновки і внести практичні рекомендації.
1. Різноманітні зв'язки між людьми для досягнення соціальних, політичних, благодійних, релігійних чи професійних цілей, існували ще в давнину. Вже тоді наявність цих спільнот, так чи інакше, торкалась інтересів держави, соціальних груп і конкретних осіб, отримувала законодавчу регламентацію, і в першому ряді серед них стояли релігійні. Саме взаємини між ними та державою з урахуванням історичної зміни суспільства визначили розвиток правового статусу, як неприбуткових об'єднань, так і статусу окремої особи. У цілому, історичний підхід до розвитку та становлення інституту недержавних неприбуткових організацій, дає достатню підставу стверджувати, що сутнісними елементами поняття та юридичного статусу непідприємницьких організацій є: міжнародне визнання значущості правосуб'єктності кожної людини; права індивіда на свободу об’єднання; добровільність; неприбуткова мета; відокремленість від держави; об’єднання організацій та діяльності; можливість обмеження права на асоціацію в окремих випадках у порядку, встановленому раціональним законодавством.
2. Виходячи з аналізу положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та проекту Закону України «Про недержавні неприбуткові організації», запропоновано визначити: поняття торгово-промислової палати України, як юридичної особи, неприбуткової недержавної організації; правовий статус та режим торгово-промислової палати, як юридичної особи приватного права, що дозволяє бути рівноправним суб’єктом цивільних правовідносин.
3. Особливостями торгово-промислових палат, як неприбуткових організацій є: 1) торгово-промислова палата є недержавною організацією; 2) є самоврядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, а також їх об'єднання. 3) є неприбутковою організацією, однак вона може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань, а одержаний прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань. 4) є юридичною особою і тому торгово-промислова палата відповідає за своїми зобов'язаннями всіма коштами та майном, що належать їй. 5) Торгово-промислові палати не відповідають за зобов'язаннями своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають за її зобов'язаннями. Розмежування відповідальності торгово-промислової палати полягає також у тому, що вона не відповідає за зобов'язаннями створених нею підприємств та інших організацій, так само як підприємства та інші організації не відповідають за зобов'язаннями торгово-промислової палати.
4 . Особливості створення торгово-промислових палат полягають у дотриманні правових принципів, а саме: Торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного об'єднання їх засновників (принцип добровільного об'єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу); територіальності - торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати); у межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата; структурного підпорядкування - на території України діє Торгово-промислова палата України; ініціативи - торгово-промислова палата створюється за ініціативою не менш як 50 засновників, які знаходяться на відповідній території; статутного об’єднання - засновники скликають установчий з'їзд (конференцію) або загальні збори, на яких приймається статут і створюються керівні органи торгово-промислової палати; членства - членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання.
5. Державна реєстрація Торгово-промислової палати України провадиться Міністерством юстиції України, Торгово-промислової палати Автономної Республіки Крим - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, інших торгово-промислових палат - відповідно обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Для державної реєстрації торгово-промислової палати у відповідний реєструючий орган у місячний термін з дня прийняття статуту подається заява її засновників. До заяви додаються нотаріально засвідчені копії статуту торгово-промислової палати і протоколу установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли статут. Державна реєстрація здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання заяви; за результатами реєстрації видається свідоцтво про державну реєстрацію. Торгово-промислова палата набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації. Так само, в такому ж порядку має здійснюватися і припинення її діяльності. Натомість ст.10 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає інший порядок припинення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Пропонується узгодити порядок державної реєстрації як створення, так і припинення торгово-промислової палати, відповідно до одного нормативного акту Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»
6. На основі дослідження концепції правового статусу торгово-промислової палати України, елементи якого складають права і обов'язки, правоздатність, дієздатність і відповідальність, дисертантом пропонується дефініція торгово-промислових палат, як суб'єкта цивільних правовідносин: «недержавна організація існуюча відокремлено від держави і не володіє владними повноваженнями, самодіяльна і самоврядна, яка не має отримання прибутку як основну мету своєї діяльності, створена юридичними та фізичними особами для задоволення їх спільних інтересів усередині об'єднання і для досягнення спільних цілей у зовнішньому середовищі методами і засобами, що відповідають меті такої організації і не суперечать закону.
7. Формулюючи висновки щодо виникнення цивільної правосуб'єктності, в дисертації наголошується, що вона базується на статусі суб'єкта, права і свободи якої є невідчужуваними. У цілому, ані міжнародне приватне право, ні національне законодавство не має встановлювати будь-яких необгрунтованих обмежень для реалізації права на об’єднання.
З цього випливає, що волевиявлення окремих осіб про їх добровільні об’єднання з іншими підприємцями для створення торгово-промислової палати саме є достатньою для визнання за такою організацією цивільної правоздатності, але не з моменту проголошення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, оскільки цивільна правосуб'єктність пов'язана з наявністю факту її державної реєстрації.
8. Визнання за торгово-промисловою палатою цивільної правоздатності пов'язане з участю суб'єктів (зокрема, підприємств, що нею створені і мають статус юридичної особи) в майнових правовідносинах. Різноманітність порядку реєстрації недержавних неприбуткових організацій як юридичних осіб так само створює певні труднощі у правозастосовчій діяльності. Дозвільний порядок зберігається для об'єднань комерційних організацій, колегій адвокатів, торгово-промислових палат. У цілому, прийняття окремих законів про регулювання діяльності окремих видів неприбуткових організацій дозволили зробити висновок про необхідність спеціального, модельного законодавчого акту «Про недержавні неприбуткові організації».
9. Дослідження історико-правових аспектів, сучасного стану так і перспектив розвитку правового статусу торгово-промислової палати доводить необхідність розвитку інституту торгово-промислових палат як окремих суб'єктів цивільного права. З метою систематизації історично-правових аспектів виникнення та розвитку торгово-промислових палат, вважаємо за необхідне запропонувати внести до теоретичного положення чітку періодизацію заснування та становлення торгово-промислової палати України, зокрема: 1 етап - виникнення торгово-промислової палати за часів існування Лівобережної та правобережної України; 2 етап - створення та діяльність Українських відділень Всесоюзної торгової палати в Радянські часи; 3 етап - діяльність торгово-промислової палати у незалежній Україні.
10. Враховуючи, що торгово-промислова палата є суб’єктом відносин як цивільного права, так і міжнародного приватного права, постає необхідність посилення відносин з державою, але на засадах децентралізації. Тому, на наш погляд, необхідно внести зміни до ст.4 Закону в частині посилення участі торгово-промислової палати щодо розробки та реалізації державних та регіональних економічних програм.
11. Система принципів формування та діяльності торгово-промислових палат полягає у добровільності (ніхто не може змушувати до участі в неприбуткових товариствах або перебуванню в ній); меті (відсутність мети використання прибутку з метою розподілу отриманого прибутку між учасниками); відокремленості від держави (відокремленість від публічно-правових утворень та створених ними юридичних осіб публічного права, самостійна цивільно-правова відповідальність); законність організації та її діяльності (функції та повноваження визначається спеціальним Законом «Про торгово-промислові палати в Україні», «Про міжнародний комерційний арбітраж»). Аналізуючи зміст принципів торгово-промислової палати, пропонуємо внести зміни до п.1 ст.5 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», в якій зазначається право підприємців входити або не входити до складу торгово-промислової палати, на основі принципу добровільності. Проте, розкриваючи зміст цього принципу, законодавець поширює його дію лише на підприємців, не згадуючи інших об’єднань, які за своїм статусом не займаються підприємницькою діяльністю або тих, які не мають статусу юридичної особи, що є суттєвим недоліком чинного законодавства.
12. Визначено подвійну правову природу торгово-промислових палат, як непідприємницьких товариств, а саме : 1) це публічно-правове утворення, (принципи, підстави виникнення та припинення, функції та повноваження, визначаються спеціальним законом), на основі створення за галузевої та функціональною ознакою торгово-промислових палат в Україні з метою забезпечення публічних інтересів; 2) торгово-промислові палати є непідприємницьким товариством, створених на засадах добровільного об’єднання юридичних та фізичних осіб-підприємців, правове становище яких визначаються Цивільним кодексом України та іншими нормами приватно-правового характеру.
13. Торгово-промислові палати у цивільному обороті мають власні інтереси, забезпечених нормами ЦК, які відмінні від приватного інтересу її членів. Цивільно-правове становище торгово-промислової палати визначається його складовими (елементами), до якого відносяться: права і обов’язки, правосуб’єктність торгово-промислової палати, гарантії їх діяльності та відповідальність, який відмінний від цивільно-правового становища членів торгово-промислової палати.
14. Поняття правосуб’єктності торгово-промислової палати як суб’єкта цивільного права – це забезпечена державою її соціально-правова можливість бути учасником цивільних правовідносин і яка складається з основних елементів: правоздатності, дієздатності, деліктоздатності. Основою правосуб’єктності торгово-промислових палат, як суб’єктів цивільного права є їх правоздатність, яка має спеціальний характер, внаслідок чого вони мають вчиняти: 1) будь які дії, не заборонені законом; 2) спеціальні дії, що характеризують суть та призначення торгово-промислових палат визначені її статутними задачами та цілями; 3) особливі дії в силу закону. Запропоновано вдосконалити механізм правового регулювання діяльності торгово-промислових палат шляхом внесення змін до закону відповідно до її функцій основних, додаткових та спеціальних.
15. Функції торгово-промислових плат слід класифікувати за ознакою виконання функцій, що віднесені до їх компетенції Міжнародним правом та торговельними традиціями; національним законодавством у сфері формування зовнішньо-економічної політики, встановленню ділового співробітництва, правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності; статутна діяльність (правова експертиза документів, консультування розробка юридичних документів,та оформлення претензій).
Торгово-промислова палата реалізує свою правосуб’єктність шляхом: а) вчинення дій щодо забезпечення організаційно-майнової власної діяльності; б) представництва інтересів членів торгово-промислової палати на статутних підставах; в) представництва інтересів членів торгово-промислової палати та інших суб’єктів підприємництва на цивільно-правових договірних засадах; г) на підставі вчинення дій в інтересах іншої особи без спеціальних на це повноважень; д) на підставі укладених двосторонніх чи багатосторонніх цивільних та господарських договорів.
16. Визначення, що однією з ознак торгово-промислових палат є некомерційна господарська діяльність, пов’язана з виконанням покладених на торгово-промислову палату функцій. Отже, у разі укладення торгово-промисловою палатою правочинів у суперечності з встановленими метою та цілями її діяльності такі правочини мають визнаватися нікчемними.
17. Розмежування відповідальності між Торгово-промисловими палатами та їх членами, об'єднаннями, підприємствами та іншими організаціями за єдиним критерієм - виконання статутних завдань. На підставі цього пропонується статтю 11 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» доповнити повноваженнями: проведення експертизи кількості, якості, комплектності товарів, продукції, сировини, визначення їх вартості; проведення експертизи походження експортних товарів, експертизи на відповідність товару коду Гармонізованої системи опису і кодування товарів; підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України тощо.
18. Правове положення Торгово-промислових палат, які мають особливі організаційно-правові форми юридичних осіб, що характеризують особливості їх цивільно-правового статусу, за наявності особливої структури цивільних правовідносин за своєю суттю є організацією, яка об’єднує юридичних та фізичних осіб-підприємців, які створені і діють відповідно до законодавства України. Критеріями виокремлення торгово-промислових палат як неприбуткових товариств виступають їх спеціальні характеристики визначені національним та міжнародним законодавством, а саме: порядок реєстрації; організаційна структура, характер членства; особлива організаційно-правова форма; сфера діяльності, функції. Відповідно до цих критеріїв пропонується розрізняти в межах непідприємницьких товариств: Торгово-промислову палату України, регіональні торгово-промислові палати, зарубіжні торгово-промислові палати, змішані, які діють як структурно відокремлені юридичні особи. До структури органів, які не мають статусу юридичної особи слід віднести представництва та філії, ділові ради, спільні організації.
19. З огляду положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», пропонується внести наступні зміни та доповнення:
- внести до Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначення торгово-промислової палати, як юридичної особи, з урахуванням правового статусу та режиму. Пропонується наступне поняття торгово-промислової палати. Торгово-промислова палата – це відокремлена від держави, добровільна, неприбуткова недержавна організація індивидів, які законно реалізують право на свободу створення асоціації;
- внести до Закону зміни щодо прав та обов’язків керівних органів торгово-промислової палати, що дозволить визначити їх повноваження при вирішенні цілей та завдань обумовлених Законом та удосконалити правове регулювання діяльності;
- доповнити ст.10 нормою наступного змісту: “Торгово-промислова палата може бути ліквідована: 1)за рішенням її засновників (членів); у випадку зменшення кількості учасників менше 50; з інших підстав, передбачених в статутних документах; 2) за рішенням суду у випадках: здійснення діяльності, що суперечить її статутним цілям чи заняття діяльністю, забороненою законом; порушення законів чи міжнародно-правових договорів; банкрутства її учасників; визнання реєстрації недійсною»
- включити до ст.10 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» положення щодо створення ліквідаційної комісії у випадку ліквідації торгово-промислової палати, відповідно до норм ЦК, так як у даній нормі не визначено органів та їх повноважень у процедурі ліквідації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросимова Е. А. Благотворительные организации в Российской Федерации (гражданско-правовые аспекты) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Абросимова Е. А. – М., 1994.– 166 с.
2. Авакьян С. А. Политический плюрализм и общественные объединения в Российской Федерации: конституционно-правовые вопросы / Авакьян С. А. – М. : Рос. юрид. изд. дом, 1996. – 359 с.
3. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / Агарков М. М. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002–2002. –
Т. 1. – 2002. – 490 с.
4. Адміністративне право України : підручник / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
5. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Александров Н. Г. – М. : Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 336 с.
6. Алексеев С. С. Избранное / Алексеев С. С. – М. : Статут, 2003. – 480 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 2. – 1982. – 360 с.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права : [курс лекций] : в 2 т. / Алексеев С. С. – Свердловск : Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972–1972. –
Т. 1. – 1972. – 396 с.
9. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс ; [пер. со швед. Р. Л. Валинского и др.]. – М. : Наука, 1999. – 395 с.
10. Антологія Української юридичної думки : в 6 т. / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка] – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2002–2003. –
Т. 1. – 2002. – 568 с.
11. Арбитражное судопроизводство : сб. нормативных актов Высшего арбитражного суда Украины / [сост. и ред. М. В. Стаматина]. – Харьков : Арсис, 1999.– 432 с.
12. Афонов Г. Українські благодійники минулого / Г. Афонов // Вітчизна. – 1996. – № 9–10. – С. 105–109.
13. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / Барихин А. Б. – М. : Книжный мир, 2000. – 720 с.
14. Бартошек М. Римское право (понятие, определение, термины) / М. Бартошек ; [пер. с чешск.]. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
15. Белоусов А. А. Меценатство и благотворительность на Дальнем Востоке России 1861–1917 гг. Исторический опыт : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. ист. наук : спец. 07.00.02 «Отечесвенная история» / А. А. Белоусов. – Владивосток, 1997. – 27 с.
16. Бергман Г. Д. Западная традиция права: епоха формирования / Г. Д. Берман ; [пер. с англ.]. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 365 с.
17. Богатых Е. А. Гражданское и торговое право : [учеб. пособие] / Богатых Е. А. – М. : Юрид. фирма «Контракт», 2000. – 352 с.
18. Богданов Е. В. Сущность и ответственность юридического лица / Е. В. Богданов // Государство и право, 1997. – № 10. – С. 97–101.
19. Богуславский М. М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование / Богуславский М. М. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 482 с.
20. Бойцов В. Я. Система субъектов советского государственного права / Бойцов В. Я. – Уфа : Башкир. кн. изд-во, 1972. – 160 с.
21. Бокарев С. Н. Государственно-церковные отношения в России (Филосовско-правовой аспект) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / С. Н. Бокарев. – М., 1999. – 23 с.
22. Большой юридический словарь / [под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 704 с.
23. Борисова В. Інститут юридичної особи у праві України / В. Борисова // Право України. – 2010. – № 12. – С. 25–31.
24. Борисова В. І. Органи юридичної особи / В. І. Борисова // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / [відп. ред. В. Я. Тацій]. – Харків : НЮАУ, 2002. – Вип. 53. – С. 36–39.
25. Брагинский М. И. Договорное право : в 5 кн. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2002–2002. –
Кн. 1: Общие положения. – 2002. – 848 с.
26. Брагинский М. И. Договорное право : в 5 кн. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – [3-е изд., стереотипное]. – М. : Статут, 2000–2006. –
Кн. 2: Договоры о передаче имущества. – 2001. – 783 с.
27. Брагинский М. И. Граждане (физические лица). Юридические лица / М. И. Брагинский, К. Б. Ярошенко // Хозяйство и право. – 1995. – № 2. – С. 125–132.
28. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / Братусь С. Н. – М. : Госюриздат, 1950. – 367 с.
29. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Веберс Я. Р. – Рига : Зинатне, 1976. – 231 с.
30. Винницкий Д. В. Субъекты налогового права / Винницкий Д. В. – М. : Изд-во НОРМА, 2000. – 192 с.
31. Витрук Н. В. К теории правосубъектности (правоспособности) как правоотношения / Н. В. Витрук // Вопросы государства и права : труды Томского государственного университета им. В. В. Куйбишева. – Т. 199. Серия юридическая. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1968. – С. 3–8.
32. Витрянский В. В. Налоговые органы, налогоплательщик и гражданський кодекс / В. В. Витрянский, С. А. Герасименко. – М. : Изд-во Междунар. Центра фінансового развития, 1995. – 476 с.
33. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище : [монографія] / О. Вінник. – К. : Знання, 1998. – 308 с.
34. Вінник О. Кодифікація законодавства, регулюючого громадські відношення у сфері ринкової економіки / О. Вінник. // Закон & Бізнес. – 1997. – № 33. – С. 74–78.
35. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення / Вінник О. М. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
36. Власенко Н. А. Коллизионные нормы в советском праве / Власенко Н. А. – Иркутск : Изд-во Иркутского ун-та, 1984. – 99 с.
37. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права : [монографія] / Власов Ю. Л. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
38. Власов Ю. Н. Государство и право Киевской Руси: становление политико-правовых отношений / Власов Ю. Н. – М. : Юрайт, 1999. – 354 с.
39. Всесвітня Конференція з прав людини у Відні (червень 1993 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ombudsman.kiev.ua/d_02_1.htm.
40. Гегель Г. В. Философия права / Гегель Г. В. – М. : Мысль, 1990. – 526 с.
41. Гендзехадзе Е. Н. Жилищно-строительные кооперативы в городе и селе / Гендзехадзе Е. Н. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1976. – 105 с.
42. Города России : энциклопедия / [гл. ред. Г. М. Лаппо]. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1994. – 559 с.
43. Гражданский кодекс Украинской ССР : официальный текст с изменениями и дополнениями по состоянию на 20 мая 1985 г. – К. : Политиздат Украины, 1985. – 275 с.
44. Гражданское и торговое право капиталистических государств : учебник / [отв. ред. Е. А. Васильев]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
45. Гражданское и торговое право капиталистических стран : учебник / [под ред. В. П. Мозолина, М. И. Кулагина]. – М. : Наука, 1980. – 560 с.
46. Гражданское общество / [Дука А. В., Федоров И. А., Белоусов В. Г. и др.]. – СПб. : Изд-во «Лань», 1997. – 204 с.
47. Гражданское право : в 2 ч. / [под ред. Ю. К. Толстого и А. П. Сергеева]. – М. : Статут, 1996–1997. –
Ч. 1. – 1996. – 784 с.
48. Гражданское право Украины : учебник для вузов системы МВД Украины : в 2 ч. / [Пушкин А. А., Самойленко В. М., Шишка Р. Б. и др.] ; под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Харьков : Ун-т внутренних дел; «Основа», 1996–1996. –
Ч. 1. – 1996. – 440 с.
49. Гражданское право : учебник : в 2 т. / [под ред. Е. А. Суханова]. – М. : Волтерс Клувер, 2004–2005. –
Т. 1. – 2004. – 721 с.
50. Гражданское право : учебник : в 2 т. / [отв. ред. Е. А. Суханов]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : БЕК, 2000–2000. –
Т. 1. – 2000. – 630 с.
51. Гражданское право : учебник / [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ПРОСПЕКТ, 1997. – 600 с.
52. Гражданское право : учебник : в 3 ч. / [под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Проспект, 1998–1999. –
Ч. 1. – 1998. – 592 с.
53. Гражданское право : учебник : в 2 ч. / [под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева]. – М. : Юристь, 1997–1998. –
Ч. 1. – 1997. – 472 с.
54. Гражданское право: Словарь-справочник / [под общ. ред. М. Ю. Тихомирова]. – М. : Юристъ, 1996. – 575 с.
55. Грибанов В. П. Юридические лица / Грибанов В. П. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1961. – 115 с.
56. Гуревич П. С. Философский словарь / Гуревич П. С. – М. : Олимп; ООО «Издательство АСТ», 1997. – 320 с.
57. Дзейко Ж. О. Історія законодавчої техніки в Україні періоду княжої доби кінця ІХ – початку ХІV ст. / Ж. О. Дзейко, О. Й. Вовк // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 28. – С. 149–158.
58. Дзера О. В. Зміст інституту права повного господарського відання та оперативного управління / О. В. Дзера, С. І. Пересунько // Право власності в Україні : навч. посібник / [за заг. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 277 с.
59. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності на Україні / Дзера І. О. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 183 с.
60. Договірне право України. Загальна частина : навч. посібник / [Бондар Т. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
61. Додонов В. Н. Словарь гражданского права / Додонов В. Н., Каминская Е. В., Румянцев О. Г. ; под общ. ред. В. В. Залесского. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 304 с.
62. Долгов А. И. История политических учений / А. И. Долгов // Политология для юристов : курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. – М. : Юристъ, 1999. – С. 155–203.
63. Європейська конвенція про визнання правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій : прийнята Зборами Європи 24 квітня 1986 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.lawngo.net/index.php?itemid=1604.
64. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/declhr.shtml.
65. Загальна теорія держави і права : підручник для студ. юрид. вищих навч. закладів / [Цвік М. В., Петришин О. В., Авраменко Л. В. та ін.] ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2011. – 584 с.
66. Заіка Ю. О. Українське цивільне право : [навч. посібник] / Заіка Ю. О. – [2-е вид., змін. і доп.]. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 368 с.
67. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001 – № 5–6. – Ст. 190.
68. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» : Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України за № 01–8/9 від 14 січня 1998 р. // Арбитражное судопроизводство : сб. нормативных актов Высшего арбитражного суда Украины / [сост. и ред. М. В. Стаматина]. – Харьков : Арсис, 1999. – С. 123–135.
69. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-ІV-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.
70. Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 5. – Ст. 35.
71. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–48. – Ст. 372.
72. Закон України «Про телебачення та радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
73. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» вiд 02 грудня 1997 р. № 671/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 52.
74. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=3480-15.

75. Залесский В. В. Комментарий к закону «О некоммерческих организациях» / В. В. Залесский, Р. Ф. Каллистратова. – М. : Юрайт, 2000. – 264 с.
76. Звоницкий А. К. К вопросу о значении торговой регистрации для третьих лиц: случай из судебной практики / А. К. Звоницкий // Право и жизнь. – 1925. – № 4–5. – С. 56–60.
77. Зобов’язальне право : теорія і практика / [Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Луць В. В. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
78. Зобов’язальне право: теорія і практика : навч. посібник для студ. юрид. вузів / [за заг. ред. О. В. Дзери]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 637 с.
79. Зозуляк О. І. Договір як правова форма реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Зозуляк Ольга Ігорівна. – К., 2010. – 225 с.
80. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / Иоффе О. С. – М. : Статут, 2000. – 777 с.
81. Иоффе О. С. Обязательственное право / Иоффе О. С. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 с.
82. История экономических учений / [под ред. В. А. Жамина, Е. Г. Василевского]. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1989. – 366 с.
83. Інтернет-сторінка Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
www.zakon.rada.gov.ua.
84. Качанов В. В. Право собственности профсоюзных и иных общественных организаций : [учеб. пособие] / Качанов В. В. – Куйбышев : Изд-во КГУ, 1980. – 139 с.
85. Кашанина Т. В. Хозяйственные товарищества и общества: правовое регулирование внутренней деятельности : [учебник для вузов] / Кашанина Т. В. – М. : Издательская группа ИНФРА-М – Кодекс, 1995. – 554 с.
86. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / Кечекьян С. Ф. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 185 с.
87. Кистяковский Б. А. Государство правовое и социалистическое / Б. А. Кистяковский // Вопросы философии. – 1990. – № 6. – С. 141–159.
88. Климкин С. И. Реализация правоспособности юридического лица через его органы / С. И. Климкин // Цивилистические записки : межвузовский сб. науч. трудов. – М. : Статут, 2001. – С. 159–166.
89. Ключевский В. О. Исторические портреты. Деятели исторической мысли / Ключевский В. О. – М. : Правда, 1991. – 624 с.
90. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица по российскому гражданскому праву : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / Козлова Наталья Владимировна. – М., 2004. – 735 с.
91. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации (части первой) / [под ред. О. Н. Садикова]. – М. : ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 788 с.
92. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации / [ред. журнала «Хозяйство и право»]. – М. : Фонд «Правовая культура», 1995. – 480 с.
93. Конституционное право зарубежных стран : учебник для вузов / [под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина]. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
94. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / [под ред. А. А. Мишина]. – М. : Юстицинформ, 2010. – 560 c.
95. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
96. Копистянська Х. Про досвід благодійницької діяльності виробничо-комерційних структур / Х. Копистянська, В. Бідак, М. Хаблюк // Економіка України. – 1995. – № 12. – С. 82–84.
97. Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. М. Кравчук. – Львів, 2000. – 19 с.
98. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О. А. – М. : Госюриздат, 1958. – 182 с.
99. Крупчан О. Д. Проблеми взаємозв’язку приватного та публічного в цивільному праві України / О. Д. Крупчан // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 29–30 квітня 2004 р.). – К. : Академія правових наук; НДІ приватного права і підприємництва; НДІ інтелектуальної власності; Нац. юрид. академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 7–14.
100. Кудрявцева Г. А. Материальная основа деятельности общественных организаций на современном этапе (правовой аспект) / Г. А. Кудрявцева ; [отв. ред. А. И. Щиглик]. – М. : Наука, 1988. – 188 с.
101. Курс международного права : в 7 т. / [Баскин Ю. А., Крылов Н. Б., Левин Д. Б. и др.]. – М. : Наука,1989–1993. –
Т. 7. – 1993. – 589 с.
102. Курс предпринимательства : учебник для вузов / [Горфинкель В. Я., Швандер В. А., Купряков Е. М. и др.] ; под ред. В. Я. Горфинкеля, В. А. Швандера. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 439 с.
103. Кучеренко И. Н. Как зарегистрировать и перерегистрировать предприятие / И. Н. Кучеренко // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 1. – С. 10–13.
104. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : [монографія] / Кучеренко І. М. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с.
105. Ландкоф С. Н. Основи цивільного права / Ландкоф С. Н. – [2-е вид.]. – К. : Рад. школа, 1948. – 150 с.
106. Лапаева В. В. Закон об общественных объединениях нуждается в совершенствовании / В. В. Лапаева // Журнал российского права. – 1997. – № 4 – С. 32–36.
107. Лещенко Д. С. Непідприємницькі юридичні особи: особливості організаційно-правових форм / Д. С. Лещенко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2008. – № 1 (37). – С. 67–72.
108. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності : [навч. посібник] / Луць В. В. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
109. Лысенко В. В. Регламентирование правового положения и функционирования неправительственных организаций в зарубежных странах / В. В. Лысенко // Государство и право. – 2009. – № 1. – С. 65–72.
110. Мамутов В. К. Предприятие и вышестоящий орган / Мамутов В. К. – Донецк : Каштан, 2010. – 240 с.
111. Марьяновський В. А. Собственность общественных организаций / В. А. Марьяновський // Развитие социалистической общественной собственности. – М. : Юрид. лит., 1980. – С. 154–157.
112. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Мейер Д. И. – М. : Статут, 2000. – 246 с.
113. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / Мицкевич А. В. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1962. – 212 с.
114. Мілаш В. С. Проблеми визначення господарсько-правового статусу учасників господарських відносин / В. С. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 25–29.
115. Морандьер Л.-Ж. Гражданское право Франции / Л.-Ж. Морандьер ; [пер. с. франц. Е. А. Флейшиц]. – М. : ИЛ, 1958. – 742 с.
116. Мукашева К. В. Юридические лица / К. В. Мукашева // Актуальные вопросы коммерческого законодательства в Республике Казахстан и практика его применения : материалы семинаров. – Алматы : ЭдшетПресс, 1996. – Т. 1. – С. 59–63.
117. Мусієнко В.В. Цивільне право України: загальна частина / Мусієнко В.В. – К. : Істина., 2012. – 185 с.
118. Мусина В. А. Гражданский процесс : учебник / Мусина В. А., Чечина Н. А., Чечота Д. B. – М. : ПРОСПЕКТ, 1998. – 480 с.
119. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4 т. –/ [відп. ред. В. Г. Ротань]. – К. : Юрид. книга; Севастополь : Ін-т юрид. досліджень, 2008–2008. –
Т. 4: Методологія тлумачення нормативно-правових актів України. – 2008. – 928 с.
120. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [за ред. В. М. Косака]. – К. : Істина, 2004. – 976 с.
121. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / [за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2006–2006. –
Т. 1. – 2006. – 832 с.
122. Негребецька К. В. До проблеми відмежування непідприємницьких товариств від підприємницьких / К. В. Негребецька // Сучасні проблеми юридичної науки : тези доповідей та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів, «Осінні юридичні читання» 2008 р., Харків / за заг. ред. А. П. Гетьмана. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2008. – С. 304–307.
123. Некоммерческие фонды и организации. Правовые аспекты / [Дрокин О. Г., Игнатенко А. А., Изотова С. В. и др.]. – М. : Филинъ, 1997. – 336 с.
124. Николаева Э. Н. Понятие и правовая природа международных неправительственных организаций / Є. Н. Ніколаєва // Юрист. – 2000. – № 9. – С. 53–58.
125. Німецьке цивільне уложення. Гражданское уложение Германии = Deutsches Burgerliches Gesetzbuch mit Einfuhrungsgesetsz : вводный Закон к Гражданкому Уложенню / [пер. с нем. ; введ. и сост. В. Бергманн ; науч. ред. В. Бегманн и др.]. – [3-е изд., перераб.]. – М. : Волтерс Клувер. 2008. – 896 с.
126. О благотворительности и спонсорстве : Закон Республики Молдова от 7 июля 1995 г. – М. : САF, 1996. – 35 с.
127. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка : 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – [4-е изд., доп.]. – М. : Азбуковник, 1999. – 944 с. – (Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН).
128. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1991. – № 26.
129. Підопригора О. А. Цивільне право : [підручник для студ. юрид. вузів та фак.] / Підопригора О. А.– К. : Вентурі, 1997. — 480 с.
130. Погребняк С. П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Погребняк Станіслав Петрович. – Харк