МОДЕРНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗГЛЯДУ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ

Краткое описание

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

На правах рукопису

УДК 346 (56+999)

ІВЧЕНКО Анатолій Миколайович

МОДЕРНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗГЛЯДУ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Юлдашев Олексій Хашимович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
Умовні скорочення 3
ВСТУП 4
І. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН І КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ
1.1. Поняття корпоративних відносин 12
1.2. Корпоративні спори 31
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА БАЗА РОЗГЛЯДУ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ЙОГО ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ 51
3. ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗГЛЯДУ КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ
3.1. Досудове та арбітражне провадження 110
3.2. Медіація як спосіб вирішення корпоративних спорів 128
3.3. Закордонний досвід розгляду корпоративних спорів 147
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Розвиток ринкової економіки у сучасних умовах пов'язаний зі становленням і функціонуванням найбільш ефективних організаційних форм суб’єктів господарювання. До таких форм відносяться господарські товариства – корпорації, поширеність яких є ознакою цивілізованості ринкової економіки. Особливо ефективною формою вважаються акціонерні товариства. Саме акціонерний капітал, як показує світовий досвід, є основою ефективної інтеграції суб’єктів господарювання та акумуляції фінансових ресурсів.
Конфлікти, що випливають з корпоративних відносин, попри їх різноманітність, мають спільні риси, а саме: виникають між учасниками корпоративних відносин – носіями корпоративних інтересів, що дозволяє говорити про особливий їх різновид – корпоративні спори. Новизна корпоративних відносин в Україні та зумовлений цим досить скромний (порівняно з країнами з розвиненою ринковою економікою) досвід врегулювання зазначених відносин та розгляду корпоративних спорів – суттєво знижують їх потенційно високу ефективність функціонування. Більш того, неналежне врегулювання корпоративних відносин на законодавчому та/або локальному рівні, призводить не тільки до колізії прав, законних інтересів та/або обов'язків різних учасників цих відносин (спорів), а й створює передумови для появи численних колізій між корпоративними інтересами, зловживання правом, недружніх поглинань, рейдерських атак на товариство.
Розвитку зазначених негативних тенденцій, включаючи прогалини в правовому регулюванні як самих корпоративних відносин, так і процесу розгляду корпоративних спорів, в значній мірі сприяє відсутність комплексних правових досліджень цієї проблеми на теренах СНД. Окремі питання, пов'язані з правовим регулюванням корпоративних відносин та розв’язанням спорів, що випливають з цих відносин, розглядалися авторами, що спеціалізуються на дослідженні правових проблем функціонування господарських організацій корпоративного типу. Проблеми господарських та корпоративних відносин, розгляду корпоративних спорів досліджували такі вчені як: О. Беляневич, О. Вінник, С. Демченко, В. Джунь, Д. Задихайло, О. Кібенко, В. Кравчук, С. Кравченко, В. Мамутов, В. Мілаш, О. Подцерковний, М. Рожкова, Н. Саніахметова, І. Саракун, І. Спасібо-Фатєєва, В. Щербина, О. Щербина та ін.
Однак аналіз судової практики розгляду корпоративних спорів свідчить про нагальну потребу у подальших наукових дослідженнях, необхідність комплексного підходу до вирішення наявних проблем, пов’язаних з усуненням сприятливих умов для ведення корпоративних війн, численних колізій між корпоративними інтересами, припиненням зловживання правом, недружніх поглинань, унеможливлення перерозподілу власності через захоплення, рейдерських атак.
Комплексний підхід до вирішення проблем розгляду корпоративних спорів заснований на виявленні комплексу (системи) чинників, що впливають на дану задачу. Так, для ефективного вирішення корпоративних конфліктів в судовому порядку потрібно реформувати чинне законодавство (зокрема, процесуальне), методи розв’язання корпоративних спорів. У країнах з розвинутою ринковою економікою функціонують також альтернативні методи вирішення корпоративних конфліктів – це мирні способи, які не припускають участі державних судів у вирішенні спору, а якщо і припускають, то мінімальне. Наприклад, сторони за взаємною згодою можуть ініціювати вирішення їх спору за допомогою рекомендаційного арбітражу, медіації.
Таким чином, мова йде не тільки про вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин, а й розвиток (модернізацію) процесу, методів розв’язання спорів, які випливають з цих відносин, що й обумовлює актуальність теми цієї дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень Інституту права Міжрегіональної академії управління персоналом на 2009 — 2012 роки «Правове забезпечення управління персоналом», а також відповідно до науково-дослідної теми на 2009—2012 роки кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права «Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу».
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів та визначення шляхів його модернізації.
Для досягнення цієї мети автор поставив такі основні задачі дисертаційного дослідження:
— проаналізувати зміст господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів та виявити його складові;
— дослідити особливості конфлікту інтересів, що призводять до корпоративних спорів;
— розглянути сутність корпоративних правовідносин, їх юридичну природу, виявити галузь права, предметом якої мають виступати корпоративні відносини;
— дослідити альтернативні методи вирішення корпоративних спорів;
— систематизувати правову базу розгляду корпоративних спорів;
— дослідити узагальнення практики вирішення корпоративних спорів у рамках судового контролю за розв’язанням цих спорів;
— розробити пропозиції щодо модернізації господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів, адаптованої до європейських стандартів.
Об’єктом дослідження є господарсько-правові відносини, що виникають у процесі вирішення корпоративних спорів.
Предметом дослідження є модернізація господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів.
Методологічну базу дисертації складає комплекс різноманітних наукових методів. Зокрема, формально-юридичний метод та системний методи були використані при дослідженні змісту господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів та виявленні його складових; порівняльно-правовий метод та методи структурного аналізу застосовувались при проведенні комплексного аналізу правового забезпечення господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів, а також при розробці пропозицій щодо визначення напрямів його вдосконалення; діалектичний та функціональний методи використовувалися дисертантом при систематизації правової бази розгляду корпоративних спорів; метод моделювання застосовувався з метою одержання можливості порівнювати різні варіанти нормативного врегулювання порядку розгляду корпоративних спорів та формулювання пропозицій щодо вибору моделі цього розгляду, адаптованої до європейських стандартів.
Теоретичну базу дослідження складають наукові роботи як українських, так і зарубіжних вчених, зокрема праці С. Алексєєва, М. Альберта, С. Артеменка, О. Беляневич, А. Бобкової, Є. Бурлай, І. Василенка, О. Вінник, С. Глібка, В. Джуня, Д. Задихайла, В. Євтушевського, О. Кібенко, Б. Кистяківського, В. Колпакова, І. Краська, О. Крупчана, В. Круша, Н. Кузнєцової, Б. Курашвілі, М. Курка, В. Мамутова, Н. Мироненко, А. Подоляка, О. Подцерковного, Д. Притики, Ю. Притики, С. Румянцева, Н. Рязанової, В. Садовського, В. Семчика, В. Сіренка, В. Суторміної, Н. Саніахметової, В. Спасібо-Фатєєвої, В. Тація, Ю. Тихомирова, С. Фурси, В. Федосова, Є. Харитонова, Ф. Хедоурі, В. Цвєткова, В. Чиркіна, В. Щербини, Г. Щокіна, Я. Шевченко, Ю. Шемшученка, Є. Юдіна та ін.
Нормативну основу дослідження склали господарське, цивільне законодавство, а також окремі акти з питань правового забезпечення господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів.
У дисертації проведено системний аналіз відповідних норм Конституції України, Господарського та Цивільного кодексів України, Господарського процесуального кодексу України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та інших актів, а також узагальнено оприлюднену судову практику вирішення корпоративних спорів.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна полягає в тому, що в дисертації комплексно, з урахуванням досягнень теорії господарського права в Україні, досліджено шляхи модернізації господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів, внесено пропозиції щодо його вдосконалення.
У результаті дослідження виявлені найбільш невдалі та недосконалі сторони правового регулювання розгляду корпоративних спорів, запропоновано нові наукові положення й висновки.
Уперше:
— доведено, що існуюча у юридичній літературі думка про те, що для виявлення правової природи будь-якого правовідношення, у тому числі корпоративного, слід дослідити сферу існування цього правовідношення та його суб’єктний склад - щодо корпоративних відносин не є досить правильною. По-перше, визначаючи сферу існування того чи іншого правовідношення, дослідник відразу ж автоматично говорить і про його правову природу. По-друге, стосовно корпоративних (акціонерних) відносин ознака суб’єктного складу взагалі не працює. У зв’язку з відмовою законодавця від суб’єктного критерію, мова йде про виключну підвідомчість корпоративних спорів господарським судам, а отже весь «тягар» розмежування перекладається на предметний критерій;
- введено поняття господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів, яке можна розглядати у широкому і у вузькому значенні. У широкому значенні цей механізм включає техніко-організаційні, організаційно-правові, етичні та ін. засоби врегулювання, запобігання конфлікту інтересів, а також вирішення й попередження корпоративних спорів. У вузькому значенні до складу господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів доцільно включати правову базу цього розгляду (нормативно-правові акти, що регулюють корпоративні правовідносини, Рішення Конституційного Суду України, правові позиції, роз’яснення, рекомендації ВСУ, ВГСУ, їх Пленумів, що стосуються корпоративних спорів) та організаційні форми, методи їх розгляду, найбільш адекватні особливостям корпоративних спорів (арбітражні методи, мирові угоди, медіація, сучасні інформаційні технології, проведення відеоконференцій тощо);
- обґрунтовується, що особливістю конфлікту інтересів, які випливають із внутрішніх організаційно-господарських відносин та призводять до корпоративних спорів, є те, що суперечливість цих інтересів містить у собі і одночасно їх єдність, наявність загальнокорпоративного інтересу. Саме це і відрізняє корпоративні відносини (а отже і значну частину корпоративних спорів) від інших господарських відносин (господарських спорів);
- доведено, що особливістю конфлікту інтересів, які призводять до корпоративних спорів, найбільш адекватною природі корпоративних відносин є медіація, арбітражна форма вирішення корпоративних спорів;
- теоретично аргументовано доцільність викладення частини 4 ст. 3 ГКУ у наступній редакції: «Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, корпоративні, організаційно-господарські та внутрішні організаційно-господарські відносини».
Удосконалено:
— висновок про те, що корпоративні відносини за своєю природою є господарськими відносинами, становлять їх систему, яка, по-перше, включає взаємопов'язані і взаємообумовлені організаційно- та майново-господарські відносини у їх взаємообумовленості і пов’язаності, що існують у нерозривній єдності. По-друге, в силу своєї системності, взаємопов'язаності і взаємообумовленості, корпоративні відносини не можуть бути предметом регулювання різних галузей права - цивільного і господарського, а відтак мають регулюватися господарським законодавством (передусім ГКУ), підгалуззю якого є корпоративне законодавство;
- аргументацію стосовно доцільності включення в склад господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів рекомендаційного арбітражу, що обирається сторонами, рішення якого носять рекомендаційний характер і можуть бути використані сторонами як експертний висновок при подальшому вирішенні спору.
Дістали подальший розвиток:
— аргументація теоретичного положення про те, що розгляд сутності корпоративних правовідносин, їх юридичної природи, дозволяє зробити висновок: зазначені відносини за своєю природою є господарськими відносинами, становлять їх систему, яка, по-перше, включає взаємопов'язані і взаємообумовлені організаційно- та майново-господарські відносини, які існують у нерозривній єдності. По-друге, в силу своєї системності, взаємопов'язаності і взаємообумовленості, корпоративні відносини не можуть бути предметом регулювання різних галузей права - цивільного і господарського, а відтак мають регулюватися господарським законодавством (передусім ГКУ), підгалуззю якого є корпоративне законодавство;
— висновок про те, що перехід нашої країни до європейських стандартів життя, в тому числі і в галузі судочинства, неодмінно пов’язаний з розвитком медіації, рекомендаційного арбітражу. Є підстави вважати, що запровадження медіації та рекомендаційного арбітражу для розгляду спорів, що випливають з корпоративних відносин, сприятиме прискоренню, за рахунок своєчасного їх вирішення, економічного обігу, посиленню юридичного захисту корпоративних прав, наближенню України до стандартів демократичної правової держави.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані в дисертаційній роботі результати, а також її теоретичні висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності при розробці змін до законодавства, що регулює модернізація господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів.
Основні положення роботи можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також при викладанні курсів господарського права, правового забезпечення господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів. Наукові положення дисертації можуть стати базою для подальших наукових досліджень проблем вдосконалення господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки, пропозиції, викладені в дисертації, були предметом доповідей та обговорень на засіданнях кафедр господарського права та цивільно-правових дисциплін Інституту права МАУП, на науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема на студентській та професорсько-викладацькій науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м. Київ, 2009 рік), XIІI Науково-практичній студентській та професорсько-викладацькій конференції (м. Київ, 2011 рік).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків та переліку використаної літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження зроблено теоретичні та практичні узагальнення, внесено пропозиції щодо вдосконалення господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів:
1. Розгляд сутності корпоративних правовідносин, їх юридичної природи, свідчить про те, що зазначені правовідносини за своєю природою є господарськими відносинами, становлять їх систему, яка, по-перше, включає взаємопов'язані і взаємообумовлені організаційно- та майново-господарські відносини, які існують у нерозривній єдності. По-друге, в силу своєї системності, взаємопов'язаності і взаємообумовленості, корпоративні відносини не можуть бути предметом регулювання різних галузей права - цивільного і господарського, а відтак мають регулюватися господарським законодавством (передусім ГКУ), підгалуззю якого є корпоративне законодавство.
2. Існуюча у юридичній літературі думка про те, що для виявлення правової природи будь-якого правовідношення, у тому числі корпоративного, слід дослідити сферу існування цього правовідношення та його суб’єктний склад - є не досить правильною. По-перше, визначаючи сферу існування того чи іншого правовідношення, дослідник відразу ж автоматично говорить і про його правову природу (у нашому випадку, різні галузі права або ж цивільне чи господарське право). По-друге, стосовно корпоративних (акціонерних) відносин ознака суб’єктного складу взагалі не працює. У зв’язку з відмовою законодавця від суб’єктного критерію, мова йде про виключну підвідомчість цих спорів господарським судам (спори розглядаються господарськими судами незалежно від складу їх учасників), а отже весь «тягар» розмежування перекладається на предметний критерій. У зв’язку з цим проблема критеріїв відмежування цих спорів від інших дотичних, близьких за характером набуває особливої актуальності.
3. Корпоративні правовідносини співвідносяться з господарськими правовідносинами як особливе і загальне. Корпоративні відносини слід класифікувати як спеціальні (особливі) господарсько-правові відносини.
4. Доцільно викласти частину 4 ст. 3 ГКУ у наступній редакції: «Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, корпоративні, організаційно-господарські та внутрішні організаційно-господарські відносини». Частину 7 цієї ж статті доповнити вказівкою про те, що до внутрішніх організаційно-господарських відносин у складі корпоративних відносин належать відносини: •
- між засновниками (засновником) чи учасниками (учасником), акціонерами (акціонером) господарського товариства, що виникають у процесі корпоративного управління. Зокрема, це відносини щодо управління товариством у порядку, визначеному в установчому документі; відносини щодо права учасників одержувати інформацію про діяльність товариства та щодо їх обов'язку не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; відносини, пов'язані з додержанням установчого документа товариства та виконанням рішень загальних зборів; відносини, пов'язані з виходом у встановленому порядку з товариства, відчуженням акцій тощо;
- між засновниками (засновником) чи учасниками (учасником), акціонерами (акціонером) товариства і органами створеного ними господарського товариства, що виникають у процесі корпоративного управління;
- між органами господарського товариства (загальними зборами, наглядовою радою, правлінням або іншим виконавчим органом, ревізійною комісією), що виникають у процесі корпоративного управління і контролю.
5. Узагальнення поняття корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, дозволяє зробити висновок про те, що під ними дійсно можна розуміти спори, предметом яких є вимоги засновників, учасників корпоративних відносин, тобто відносин, пов’язаних зі створенням господарського товариства, його функціонуванням та припиненням, включаючи здійснення управління корпоративним утворенням або веденням його справ, про захист їх корпоративних прав способами, передбаченими законом.
6. Особливістю конфлікту інтересів, що призводять до корпоративних спорів, є те, що суперечливість цих інтересів містить у собі і одночасно їх єдність, наявність загальнокорпоративного інтересу. Саме це і відрізняє корпоративні відносини (а отже і частину корпоративних спорів) від інших господарських відносин (господарських спорів).
7. Господарсько-процесуальний механізм розгляду корпоративних спорів можна розглядати у широкому і у вузькому значенні. У широкому значенні цей механізм включає техніко-організаційні, організаційно-правові, етичні та ін. засоби врегулювання, запобігання конфлікту інтересів, а також вирішення й попередження корпоративних спорів. У вузькому значенні до складу господарсько-процесуального механізму розгляду корпоративних спорів доцільно включати правову базу цього розгляду (нормативно-правові акти, що регулюють корпоративні правовідносини, Рішення Конституційного Суду України, правові позиції, роз’яснення, рекомендації ВСУ, ВГСУ, їх Пленумів, що стосуються корпоративних спорів) та організаційні форми, методи їх розгляду, найбільш адекватні особливостям корпоративних спорів (медіація, рекомендаційний арбітраж).
8. Доцільно включити в склад господарсько-процесуального механізму корпоративних спорів етап попереднього їх розгляду рекомендаційним арбітражем, що обирається сторонами, рішення якого носять рекомендаційний характер і можуть бути використані сторонами як експертний висновок при подальшому вирішенні спору.
9. Перехід нашої країни до європейських стандартів життя, в тому числі і в галузі судочинства, пов‘язується з розвитком альтернативних методів вирішення спорів. Є підстави вважати, що застосування альтернативних методів розгляду спорів, що випливають з корпоративних відносин, відповідатиме практиці зарубіжних країн, сприятиме посиленню юридичного захисту корпоративних прав, наближенню України до стандартів демократичної правової держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абалкин Л.И., Аболихина Г.А., Адибеков М. Г., Андросова Л.Д., Ауров В.В. Безопасность банка (Банковская система России) / Грязнова А.Г. (ред.). — М.: ДеКА, 1995. – 104 с.
2. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.
3. Абдуллин А.Й. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. части, права. — 1997. — № 2. — С. 17—21.
4. Абова Т.Е. Арбитражный процесе в СССР: Понятие, основные принципы. — М., 1985.
5. Абова Т.Е. Защита прав предпринимателей арбитражными судами: Материалы конференции по вопросам Российского предпринимательского права // Государство и право. — 1997. — №1. — С. 25.
6. Абрамов Н. Господарський кодекс необхіден. — Закон & Бізнес, 1997, № 35, 27 авг.
7. Аверьянов В.Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права // Правоведение. — 2007. — № 1. — С. 31—42; Верховенство права: Сборник. – М.: Прогресс, 1992. – 87 с.
8. Авилов Г.Е. Правовые формы совместной деятельности предприятий в развитых странах // Правовое регулирование совместного предпринимательства в развитых капиталистических странах — теория и практика. — М.: ИНИОН, 1991. — С.13—50.
9. Агарков М.М. Ценность частного права // Избранные труды по гражданскому праву: В 2-х т. — Т. 1. — М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2002. — 490 с.
10. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. — 142 с.
11. Адамович Г. Глобальная налоговая реформа 80—90-х годов в России и за рубежом. — Хозяйство и право, 1996, № 9.
12. Актуальні проблеми управління ресурсами міського розвитку // Матер, міжнар. наук.— практ. конф. (20 листопада 2003 р., м. Донецьк). — Донецьк: Сб. науч. тр. / HAH Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Ред. кол.: В.КМамутов (отв. ред.) и др. — Донецк, 2003. — 228 с. (С. 88—94).
13. Алексеев С.С. Избранное. — М.: Статут, 2003. — 480 с.
14. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії i практики: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 244 с.
15. Арбитражный процесс / Под ред. проф. М. Треушникова. — М.: БЕК, 1993.
16. Арбитражный процесс в СССР / Под ред. А.А. Добровольского. — М., 1983.
17. Атаманчук Г.В. Теория государственного управлення: Курс лекций. — М.: Юрид. литература, 1997. — 400 с.
18. Базель II - документ, угода "Міжнародна конвергенція виміру капіталу і стандартів капіталу: нові підходи" Базельського комітету з банківського нагляду. Головною метою угоди Базель II є підвищення якості управління ризиками в банківській справі, що, в свою чергу, має зміцнити стабільність фінансової системи в цілому.
19. Баришпольская Т.Ю. Гражданские процесс и процедура: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — Томск, 1988.
20. Белых B.C. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России. — Государство и право, 1995, № 11.
21. Беляневич В. Е. Повторна касація у господарському судочинстві: Деякі проблеми правозастосування // Право України. — 2003. — № 3. — С. 36—40.
22. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. — К.: Наук. думка, 2002. — 279 с.
23. Бобкова А.Г. Пpоблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання господарської діяльності в сфері рекреації / А.Г. Бобкова // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2001. — Вип. 11. — С. 329-332.
24. Бобкова А.Г. Рекреационное право: Учеб. пособие / А.Г. Бобкова; Донец. нац. ун-т. — Донецк, 2000. — 249 с.
25. Боботов С.В. Правосудие во Франции. М. 1994.
26. Боннер А.Т. Соотношение властности и диспозитивности в развитии гражданских процессуальных правоотношений // Актуальные проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций. — М., 1985. — С. 17.
27. Борисова Е.В. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. — М., 2000.
28. Бочкарев В. Дореформенный суд // Судебная реформа / Под ред. Давыдова Н.В. и Полянского Н.Н. — М. - 1915.
29. Бринцев В.Д. Зміни конституційних засад судової влади – безумовна передумова завершального етапу судової реформи // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 180–183, 171–179, 180–183
30. Бринцев О. В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи / Бринцев О. В. – X.: Право, 2007. – 64 с.
31. Бургер Итан С., Льюис Майкл, Бочарова Ольга. Разрешение коммерческих споров в России: роль медиации // Правова держава. 2002 № 5 С. 142-147
32. Буцковский Н. Очерки судебных порядков по Уставам 29 ноября 1864 г. — Санкт-Петербург, 1874.
33. Васильев Г., Мамутов В. Про Цивільний кодекс України. — Голос України, № 216, 1996, 19 лист.
34. Васильев Р. Ф. О понятии правового акта // Вести. Моск. ун-та. — Сер. И. Право. — 1998. — С. 17—19.
35. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины. — Харьков, 2002.
36. Вебер М. Социология религии // Вебер М. Избранное. Образ общества. — М.: Юрист, 1994. — 704 с.
37. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Учебник // М.: "Новый юрист", 1998.
38. Венгеров А.Б. Дисциплина перестройки: противники и сторонники. Советское государство и право. — 1987. — № 8.
39. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. — М.: ИКФ Омега-Л, 2002. — 608 с.
40. Венедиктов А. В. Правовая природа государственных предприятий. — М.: Б.и., 1928.—151 с.
41. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Сов. государство и право. — 1955. — № 6. — С. 19—23.
42. Вернадский Г.В. История права. — Спб.: Издательство "Лань" Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 1999. — 176 с.
43. Виноградова Н.В. Создание и устав торгового товарищества во Франции // Законодательство и экономика. — 1994. — № 15—16. — С. 54.
44. Витрук А. И. Правовой статус личности в СССР. — М.: Юрид. лит., 1985.
45. Витрянский В. Реорганизация и ликвидация юридических лиц: забота об интересах кредиторов // Закон. — 1995. — № 3. — С. 98—102.
46. Відповідальність за посадові злочини в зарубіжних країнах // Под ред. Ф.М. Решетникова. М.: Юрид. літ., 1994.
47. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. — К.: Знання, 1998. — 309 с.
48. Вінник О. Кодифікація законодавства, регулюючого громадські відношення у сфері ринкової економіки.— Закон & Бізнес, 1997, № 33, 13 серп.
49. Вінник О.М. Правові питання діяльності підприємств в умовах переходу до ринку. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. канд. юрид. наук. — Київ, 1995.
50. Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів у господарських товариствах. — Автореф. дис. доктора юрид.наук. — К., 2004. — 32 с.
51. Владимиров В. Прозрачность и ответственность // http://e-government.ru/dyn/.
52. Воскресенский Г. Торговое право в России должно быть. — Российская юстиция, 1994, № 12.
53. Вышинский А.Я. Вопросы теории государства и права. —Изд. 2-е. — М.: Гос. издательство юридической литературы, 1949. — 423 с.
54. Вышинский А.Я. К положенню на фронте правовой теории. — М.: Юриздат, 1937.
55. Гаврилов И. Решение арбитражного суда // Хозяйство и право. — № 5. — 1998. — С. 59.
56. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. – 2003.– № 5. – С. 26-31; Головатий С. «Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. – К.: Вид-во «Фенікс», 2006. – LXIV; 1747 c.;
57. Галянтич М.К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадян в умовах ринкових перетворень. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України. – 2006, – 512 с.
58. Гегель Г. Ф. Лекции по философии истории. — СПб., 2000. — 479 с.
59. Гегель Г. Ф. Философия права. М.: Наука, 1990.
60. Германское право /4.1. Гражданское уложение: Пер. с нем. — М.: Междунар. центр фин.-экон. развития, 1996. — 552 с.
61. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2—х т. — М.: Мысль, 1965. — Т. 2. — С. 45—678.
62. Годунский С. А., Строгович М. С. Теорія держави і права. — М.: Изд-во АН СССР, 1940.
63. Гойхбарг А.Г. Основы частного имущественного права. — М., 1924. — С. 8—9.
64. Гойхбарг А.Г. Очерки хозяйственного права. — М., 1927.
65. Головатий С. "Верховенство закону" versus "верховенство права": філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? – Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2 (33) – 3 (34). – С. 96-113.
66. Головатий С. П. Верховенство права: глухі кути вітчизняної юридичної доктрини // Наукові записки. Том 77. Юридичні науки 2008 С. 32 -35.
67. Горбуз А. Доступность судебного решения. Российская юстиция. 2001. № 1.
68. Горшенев В.М. Юридический процесс: – Харьков: Основа, 1985. – 156 с. Грасхоф К. Принцип верховенства права в конституційному судочинстві // Вісн. Конституц. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 33-38.
69. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 p. № 436 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст.462.
70. Господарський кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ "Одіссей", 2004. — 848 с.
71. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под редакцией В.П. Мозолина, М.И. Кулагина. — М.: Высшая школа, 1980. — 382 с.
72. Гражданское право: В 2 т. Том. 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. М.: БЕК, 1998.
73. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. — М.: МГУ, 1972.
74. Грибанов В.П. Юридические лица. — М.: Изд-во МГУ, 1961. — 114 с.
75. Гроций Г. О праве войны и мира. — М., 1956.
76. Грошевий Ю. М. Судове слідство за статусом кримінального судочинства 1864 р. / Ю. М. Грошевий. // Вісник Академії правових наук України. – 1995. № 4. – С. 7-12.
77. Грошевий Ю. М., Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. – К.: Ін Юре, 1997. – 20 с.
78. Грудницька С.М., Шеремет О.С. Удосконалення правового регулювання організації і діяльності повних товариств // Економіка та право. — 2005. — №3(13). —С.73—81.
79. Губаева Т. В., Шакирова Д. И. Принцип определенности правовой нормы и лингвистическая экспертиза законопроектов // http://www. irbis.asu.ru.
80. Демченко С. Складники ефективності господарського судочинства // Вісник Академії управління МВС. 2010. № 2 (14)
81. Демченко С. Ф. Системний аналіз ефективності господарського судочинства / Демченко С. Ф. // Вісник Академії правових наук України. 2010. – № 1 (60). – С. 180-186)
82. Демченко С.Ф. теоретико-методологічні засади ефективності господарського судочинства: монографія /С.Ф. Демченко С.Ф. – К.: Вид-во «Преса України», 2009.472 с.
83. Демченко С.Ф. Теоретичні аспекти становлення і розвитку економічного судочинства в Україні: монографія / С.Ф. Демченко.- К.: Вид-во «Преса України», 2009. – 240 с.
84. Джунь Вячеслав Васильович. Теоретико-прикладні проблеми реформування законодавства України про банкрутство. : Дис... д-ра наук: 12.00.04 - 2009.
85. Дзера О.В. Непорушність – визначальний принцип інституту права власності // Право та управління. – 2011, №1 С. 122 - 127
86. Европейский суд по правам человека. Избранные решения в 2-х томах. – Т. 1. – М., 2000.
87. Ємельянов В.М., Татаренко В.Б. Державна влада України в боротьбі з корупцією в органах правосуддя // Наукові праці. Державне управління. Політологія Том 130. Випуск 117
88. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обгрунтування) // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 1 (12). – С. 3;
89. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
90. Закон про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 вересня 2003 року N 1160-IV ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 9, ст. 79 ).
91. Закревський А.А. «Метод мозкового штурму в процедурі посередництва // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. – 2009. № 11 С. З9-40
92. Игнатов В. Как распознать мошенника /В. К. Игнатов – Ростов на/Д. : Феникс, 2000. – 320 с., Григор’єв О. М. Деякі кримінально-правові та кримінологічні аспекти зловживання довірою при шахрайстві // Кримський юридичний вісник. Випуск № 1 (8). Частина II. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Kyuv/ 2010_1_2/07.pdf).
93. Ильин И. А.. Путь к очевидности. – М.: Республика, 1993. – 430 с., 165
94. Ильин И. А.. Путь к очевидности. – М.: Республика, 1993. – 430 с., 510 - 511Комментарий к Гражданскому кодексу РФ, части первой / Отв. ред. О.Н. Садиков. М., 1999. С. 30; Гражданское право. Т. 1 / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. М.: БЕК, 1998. С. 393 та ін.
95. Інютіна О. Протистояння загальних і третейських судів триває // Юридична газета. – 2007, № 51 20 грудня
96. Кириченко О.А., Мелесик С.В. Економічна безпека банківської системи України в умовах глобальної фінансової кризи // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 8
97. Ківалов С.В. Проходження юридичної служби в Україні //Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Т. УІІІ Н 34 / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – 328 с. С. 5 – 16
98. Лис І. М. Вплив корпоративного управління на підвищення рівня капіталізації банківської системи України // http://www.khibs.edu.ua/2%287%292009/R4/6.pdf
99. Лист Верховного Суду України від 25.01.2006 р. N 1-5/45 "Щодо розумних строків розгляду справ" // Закон & Бізнес", N 6, 11 - 17 лютого 2006 р.
100. Ломейко Юрий. "Русская матрешка" для украинского права. — Зеркало недели, № И (128), 15—21 марта 1997 г.
101. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: Издательство НОРМА, 2003. — 240 с.
102. Малиновский А. Злоупотребление правом (основы концепции). — М., 2000.
103. Малиновский А. Злоупотребление правом (основы концепции). – М.: МЗ – Пресс, 2002. – 122 с. С. 18
104. Малиновский А.А. Злоупотребление субъективным правом (теоретико-правовое исследование) /А.А.Малиновский. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 352 с. – ISBN 978-593295-300-6..
105. Малько А. В., Шундиков К. В. Правовая политика современной России: цели и средства // Государство и право. — 2001. — № 7. — С. 37—41.
106. Мамутов В. К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно-правовой мысли в суверенной Украине // Докл. на междунар. науч.-практ. конф. "Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора", 30 сент. 2004 г. — Донецк, 2004.
107. Мамутов В.К. Обеспечение системности правового регулирования в процессе законотворческой деятельности. — Проблеми методології сучасного правознавства (Мат. міжн.наук.-теор. конф. 9—10 жовтня 1996 р.). К., 1996, с. 37—40.
108. Марочкин И. Е. Природа судебной власти / И. Е. Марочкин. // Актуальные проблемы государства и права. – Вып. 3. – Одесса, 1996. – С. 16-25, С. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління. – К.: Знання-Прес, 2002.
109. Матишевський П. Преступления против собственности и смежные с ним преступления / Павел Матишевський. – К.: Юрінком, 1996. – 240 с.
110. Модельні господарські суди: критерії організації діяльності, фінансове, кадрове, організаційно-технічне та інформаційне забезпечення». Організатори: Вищий господарський суд України, USAID Проект комерційного права України та Рада Європи / Європейська комісія). Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Квітень 2007, 189 с.
111. Москвич Л.М. До питання про проблеми судової реформи // Вісник Академії правових наук України / зб. наук. пр. / редкол.: В.Я. Тацій та ін. – Х.: Право, 2009 – № 4 (59). – С. 171–179
112. Назаров І. В. Судова реформа як частина правової реформи в Україні// Вісник Вищої ради юстиції» № 1 (5) 2011 – С.59-64
113. Науково – практичний коментар Кримінального Кодексу України: за станом на 1 жовтня 2001 р. / За ред. М. І. Мельника., М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А. С. К., 2002. – 1104 с., с. 477;
114. Новий тлумачний словник української мови : в трьох томах / 10. [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – ІІ вид. – К. : Аконіт, 2005. – Т. 3. – 2005. П-Я. – 928 с. - ISBN 966-7173-28-3.
115. Носырева Е. Посредничесгво становится заметным явлением правовой действительности. // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. – 2009. № 11 С. 6-10
116. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.10/Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007.
117. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Овчаренко Олена Миколаївна. – Х., 2007. – 249 с.
118. Орзих М. Ф. Судебная власть в механизме защиты прав человека: доктрина и практика / М. Ф. Орзих. // Юридичний вісник. – 2001. – № 4. – С. 117-128., С. 123
119. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України. — 2004. — № 5. — С. 27.
120. Осетинський А. Суди – заручники недосконалого законодавства // Правовий тиждень. № 26-27 7 липня 2009 р.
121. Осетинський А. У земельних спорах судами застосовуються діаметрально протилежні позиції в подібних за обставинами справах» // Закон і бізнес. № 25 20-26 червня 2009 р.
122. Осетинський А.Й. Господарське судочинство: Деякі теоретичні та практичні аспекти касаційної інстанції // Вісник господарського судочинства. — № 2. — 2004. — С. 170—180.
123. Осетинський А.Й. Порівняльна характеристика організаційно-правових засад діяльності арбітражного суду касаційної інстанції в Російській Федерації та господарського суду касаційної інстанції в Україні // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 3. — С. 207.
124. Осетинський А.Й. Формування касації в контексті розвитку господарської спеціалізації в судовій системі України // Право України. — 2004. — № 3. — С. 10—11.
125. Основні принципи незалежності судових органів. Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 995_201
126. Пискарев И.К., Иванова С.А. Вынесение решения / Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу РФ. — М., 1997.
127. Плевако В.І. Суб’єкт права апеляційного оскарження рішень господарського суду // Вісник господарського судочинства. — 2003. — № 3. — С. 201—205.
128. Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесе. — К., 1988.
129. Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция. —К., 1973.
130. Подцерковный О.П. Проблема досрочного исполнения денежных обязательств // Економіка та право. – 2005. – № 2 (12). – С. 83-86.
131. Подцерковный О. Место исполнения денежного обязательства // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 55-57.
132. Подцерковний О. Щодо питання про майнову відповідальність установ // Право України. – 2005. – № 9. – С. 43-46
133. Подцерковний О. Правомірність задоволення банківських зобов’язань за рахунок коштів клієнтів // Право України. – 2001. – № 3. – С. 97-100
134. Подцерковний О.П. Господарські грошові зобов’язання у системі державної кредитно-грошової політики // Судова апеляція. – 2006. – № 4 (5). – С. 128-134
135. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с. – (Классика рос. цивилистики). – С. 113.
136. Полумордвинов Д.И. Законная сила судебного решения. — Тбилиси, 1964.
137. Притика Д. Арбітражні суди в Україні: історія, сьогодення, перспективи розвитку // Право України. — 2001. — № 2. — С. 19—25.
138. Притика Д.М. Дискусійні проблеми судової реформи в Україні //http://radnuk.info/statti/568-sud/14795-2011-01-19-02-58-53.html
139. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес: Навч. Посібн. — Харків: Консум, 1999.
140. Про Національний банк України: Закон України вiд 20.05.1999 №679-XIV змінами та доповненнями // zakon1.rada.gov.ua.
141. Пронская Г.В. Правовая организация отраслевых хозяйственных систем. — К., Вища школа. — 1985.
142. Пухтецька А. Еволюція доктринального тлумачення принципу верховенства права: від зарубіжної доктрини до вітчизняного праворозуміння // Юридичний журнал. 2007 № 4 С. 47-51
143. Пучинский В.В. Кассационное производство в гражданском процессе. — М., 1973.
144. Рабінович П.М. Філософія права: деякі наукознавчі аспекти //Вісн. Акад. прав. наук України. – 1997. – № 1 – С. 36-46
145. Рішення Конституційного Суду України N 9-зп від 25.12.97 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v009p710-97
146. Романов С. Ю. Обман як спосіб злочинної діяльності : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 21 с. Кочои С. М. Ответственность за корыстные преступления против собственности /.С. М. Кочои. – М. : Антэя, 2000. – 288 с.
147. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах. Автореферат дисертації канд. юрид. наук. Спец. 12.00.03. Харків-2006. 19 с.
148. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 "Цивільне право і цивільний процес; сімейне право". – Харків – 2006. – 19 с.
149. Свердан М. Державне регулювання розвитку фондового ринку та управління державними корпоративними правами // Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах / За заг. ред. І. Розпутенка та Б. Лессера. – К.: Видавництво "К.І.С.", 2004. - С. 108 – 109
150. Сеглин Б. Исполнение решений Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ и иных международных арбитражных судов // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 96-104
151. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенства права» і «верховенства закону» // Право України. – 1997. – № 6. – С. 8-18
152. Сидоров І. Поняття функції судів загальної юрисдикції / І. Сидоров. // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С. 97-102., С. 100
153. Сірий М.І. Проблема вибору моделі нової судової та правоохоронної системи України // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. /редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 187–190.
154. Скакун О.Ф. Верховенство права і правова держава: співвідношення понять // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна № 841 2009 р.
155. Соловьев В.С. Оправдание добра. – М.: Республика, 1996. – 478 с. - С. 518
156. Соловьев В.С. Оправдание добра. – М.: Республика, 1996. – 478 с., 531
157. Спільний експертний висновок щодо проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підготовлений Венеціанською комісією і Дирекцією з технічного співробітництва Генеральної Дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи, ухвалений 12–13 березня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/docs/2010/CDL-AD(2010)003-ukr.pdf
158. Судебные и правоохранительные органы Украины: учеб. пособие / А.С. Васильев, В. В. Иванов, Л.А. Корчевская и др. – Харьков: Одиссей, 2002. – 320 с., С. 44
159. Сухоручко П. Кто является собственником объектов незавершенного строительства // Юридическая практика - 2004- № 19 С. 12-14
160. Т.Полянський. Зловживання правом (загальнотеоретичний аналіз) // http://www.info-pressa.com/article-178.html
161. Тарасишина О.М. Справедливість як правова цінність // Юридический вестник. – 2002. – № 3. – С. 114-117; її ж: Справедливість і толерантність у сучасному праві України. – Автореф.. дис. канд.. юрид. наук за спеці. 12.00.01. – Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2008. – 19 с.
162. Українська інвестиційна газета. – 29 лютого 2000 р. – № 8 (229
163. Футей Богдан А. Конституційна реформа і верховенство права // Стратегічні пріоритети, №2(7), 2008 р. С.194-198; Константий О.В. Щодо проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні /http://www.viaduk. net/clients/vs.nsf/0/
164. Хавронюк М.І. Реформа судової та правоохоронної системи: ключові проблеми // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. /редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.:Одіссей, 2010. – С. 183–187.
165. Хміль М.М. Принцип неприпустимості зловживання правом (теоретико-правові аспекти). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія правових і політичних вчень. — Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005 р.
166. Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. — К.: Істина, 2002. — Бібліогр. : 304 с.
167. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. – 1999. – № 1. – С. 5-7.
168. Щербина B.C. Господарське право України.— К.: АТГКА, 1999.
169. Экимов А.И. Интересы и право в социалистическом обществе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 134 с.С. 90