ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ПІДПРИЄМСТВА

Краткое описание

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

На правах рукопису

ОЛЕФІРЕНКО АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ПІДПРИЄМСТВА

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник -
Стефанчук Руслан Олексійович
д.ю.н., професор,
член-кореспондент Національної академії правових наук України

Хмельницький – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Загально-методологічні засади дослідження договору купівлі-продажу підприємства ...................................................................... 11
1.1. Поняття підприємства у цивільному праві України ................................ 11
1.2. Поняття та правова природа договору купівлі-продажу підприємства 30
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ............................................................................ 45
РОЗДІЛ 2. Елементи договору купівлі-продажу підприємства .............. 48
2.1. Сторони договору купівлі-продажу підприємства .................................. 48
2.2. Істотні умови договору купівлі-продажу підприємства ......................... 67
2.3. Порядок укладення договору купівлі-продажу підприємства ............... 108
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ............................................................................ 130
РОЗДІЛ 3. Виконання та відповідальність за порушення зобов’язань за договором купівлі-продажу підприємства ............................................. 134
3.1. Виконання сторонами договору купівлі-продажу підприємства ........... 134
3.2. Відповідальність сторін за договором купівлі-продажу підприємства 155
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ............................................................................ 174
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 189

ВСТУП

Актуальність теми. Значні системні зміни, які відбулися в економіці Україні, потребують докорінної перебудови цивільного законодавства нашої держави. Так, на сьогодні відбувається процес законодавчого уведення до цивільного обороту об’єктів, які тривалий час були з нього вилучені. До таких об’єктів відноситься і підприємство.
Попереднє цивільне законодавство не знало таких категорій – підприємство як об’єкт цивільних прав, підприємство як єдиний майновий комплекс. Приватні особи не могли бути власниками підприємств, а передача їм державних підприємств було вкрай рідкісним явищем.
Цивільний кодекс незалежної України надав підприємству усіх ознак об’єкта права, визнав можливість вільного відчуження та набуття права власності на підприємство різними суб’єктами права. Водночас реалії сьогодення дають підстави стверджувати, що наразі підприємство лише теоретично розглядається як об’єкт цивільного обороту, а на практиці вчинення правочинів з таким об’єктом опосередковується низкою проблем та неврегульованих питань. Така ситуація пов’язана із відсутністю достатнього правового регулювання та напрацьованої практики укладення договорів, предметом яких є підприємство, складністю процедури укладення таких договорів купівлі-продажу, реєстрації прав на підприємство тощо.
Особливості правового регулювання правочинів з підприємствами пов’язані у першу чергу з особливим правовим режимом підприємств як складного об’єкта права, що включає у себе як традиційне майно, майнові права так і специфічні об’єкти – фірмове найменування, добре ім’я, ділова репутація тощо.
Звісно, підняті проблемні питання практично були залишені поза увагою сучасної цивілістичної науки. Окремі проблемні питання укладення та виконання договорів купівлі продажу були розглянуті на загальнотеоретичному рівні, де досліджувались питання методології договорів купівлі-продажу і як їх різновиду – договору купівлі-продажу підприємства. В Україні єдиною комплексною роботою на сьогодні є дисертація Н. І. Грущинської «Договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу». У вказаному дослідженні основна увага зосереджена на понятті підприємства як самостійного об’єкта цивільних прав, його складових елементів, розкритті змісту договору купівлі-продажу підприємства, а також цивільно-правовому захисті прав сторін та інших осіб у разі порушення умов договору чи обов’язків, передбачених законодавством. Однак, попри її глибокий характер, у ній все ж таки, на нашу думку, не повною мірою висвітленою залишилась проблематика правової природи договору купівлі-продажу підприємства, порядку та етапів його укладення та виконання. Крім того, реалії сьогодення дозволяють констатувати, що вказана договірна конструкція все частіше знаходить своє застосування в ході укладення цивільно-правових угод між юридичними та/або фізичними особами, спрямованих на розвиток їх підприємницької діяльності, підтримку ефективного функціонування бізнесу, що також потребує додаткового дослідження.
Враховуючи вказане, можна стверджувати, що дослідження обраної теми дисертаційної роботи обумовлене об’єктивними причинами, а вирішення існуючих проблем у правовому регулюванні відносин, що виникають у зв’язку із договором купівлі-продажу та правовозастосуванні сприятимуть впорядкуванню та полегшенню обороту підприємства як майнового комплексу.
Науково-теоретичною основою дослідження послужили наукові праці таких вітчизняних та зарубіжних правознавців, як-от: М. М. Агаркова, А. П. Башилова, В. А. Бєлова, М. І. Брагінського, А. В. Венедіктова, В. В. Вітрянського, Ф. І. Гавзе, І. А. Галіахметова, А. А. Герц, А. Х. Гольмстена, А. В. Грибанова, С. М. Грудніцької, Н. І. Грущинської, Н. С. Демченко, О. В. Дзери, О. С. Йоффе, Ю. О. Заіки, І. Р. Калаура, О. І. Камінки, В. М. Коссака, С. В Кривобок, В. В. Кримкіна, Н. С. Кузнецової, В. О. Лапача, В. В. Лаптєва, В. В. Луця, М. Я. Маслєннікова, Д. І. Мейера, І. Б. Новіцького, Ю. С. Поварова, Й. О. Покровського, К. О. Поляника, О. А. Пушкіна, В. В. Розенберга, О. Є. Романова, Є. О. Суханова, Р. Саватьє, О. С. Смагиної, І. В. Спасибо-Фатєєвої, С. А. Степанова, К. О. Ходирєвої, П. П. Цитовича, О. В. Чураєвої, Я. М. Шевченко, М. А. Шичкіна, Г. Ф. Шершеневича, О. С. Яворської та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу, що є складовою наукової теми Хмельницького університету управління та права «Управлінські та правові засади забезпечення сталого розвитку України як європейської держави» (державний реєстраційний номер 0108U008927).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні теоретичної концепції зобов’язань з купівлі-продажу підприємства та розробці пропозицій щодо удосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем підприємства як єдиного майнового комплексу.
Для досягнення визначеної мети у дисертаційному дослідженні поставлені такі задачі:
 дослідити теоретичні підходи до розуміння підприємства на різних етапах історичного розвитку наукової думки, розглянути підприємство як цілісний майновий комплекс;
 проаналізувати правову природу договору купівлі-продажу підприємства, виокремити його істотні умови, визначити місце у системі договорів;
 визначити особливості суб’єктного складу договору купівлі-продажу підприємства;
 визначити існуючий порядок укладення договору купівлі-продажу підприємства, його форму;
 з’ясувати склад предмета договору купівлі-продажу підприємства;
 розкрити правову природу та визначити склад частини підприємства як предмета договору купівлі-продажу;
 розглянути питання, які виникають при виконанні договору купівлі-продажу підприємства;
 дати правову оцінку наслідкам невиконання чи неналежного виконання сторонами умов договору купівлі-продажу підприємства;
 проаналізувати досвід нормативно-правового регулювання відносин, що виникають в сфері купівлі-продажу підприємства в зарубіжних країнах та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій та правозастосовній практиці;
 окреслити пропозиції з вдосконалення національного законодавства, яке регламентує відносини купівлі-продажу підприємства.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають у сфері купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу.
Предметом дослідження є договір купівлі-продажу підприємства.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта і предмету. Методологічну основу роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів.
Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику виникнення поняття «підприємство» та його еволюції із суб’єкта в об’єкт цивільних прав (підрозділ 1.1). Завдяки історичному методу було з’ясовано розвиток наукової думки та нормативно-правового регулювання у сфері відчуження підприємства (підрозділи 1.1, 1.2). Використання можливостей системного аналізу дозволило з’ясувати місце договору купівлі-продажу підприємства серед інших цивільно-правових договорів (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід нормативно-правового регулювання відносин, що виникають в сфері купівлі-продажу підприємства в зарубіжних країнах та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій та правозастосовній практиці (підрозділи 1.1, 1.2). Логіко-юридичний метод дав змогу дослідити положення чинного законодавства України, що регулює правовідносини з купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу (підрозділи 2.1-2.3, 3.1, 3.2). Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження як аналіз, синтез, абстрагування, дедукція, індукція тощо.
Комплексний підхід до використання вищезазначених наукових методів дозволив всебічно дослідити правовідносини, що виникають в ході купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням особливостей правового регулювання, підготовки до укладення, укладення та виконання договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, на основі якого зроблені науково-теоретичні висновки і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази України в даній сфері суспільних відносин та практики застосування діючих норм.
У межах проведеного дослідження одержано такі результати, які складають наукову новизну, зокрема:
вперше:
1) сформульовано визначення договору купівлі-продажу підприємства як договору, за яким продавець зобов’язується передати покупцеві підприємство (або його частину) як єдиний майновий комплекс та як сферу діяльності, за виключенням тих прав і обов’язків, які він не може передати іншим особам, здійснити або утриматись від здійснення визначених договором дій, які можуть впливати на подальшу діяльність підприємства, а покупець зобов’язується прийняти в установленому порядку підприємство, оплатити його і використовувати для здійснення підприємницької діяльності;
2) встановлено неможливість при укладенні договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу використовувати у повному обсязі аналогію закону щодо порядку купівлі-продажу підприємства у процесі приватизації, яка використовується при переході майна державної та комунальної власності у приватну;
3) доведено, що при укладенні договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу у процесі приватизації відбувається значне обмеження принципу свободи договору;
4) здійснено детальний аналіз складу предмету договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу та договору купівлі-продажу його частини з урахуванням положень чинного законодавства;
5) поетапно розкрито порядок укладення та виконання договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу;
6) обґрунтовано пропозицію закріплення на законодавчому рівні обов’язку сторін договору купівлі-продажу підприємства фіксувати факт прийому/передачі єдиного майнового комплексу в акті прийому-передачі, який виступатиме доказом виконання контрагентами своїх зобов’язань щодо передачі та прийняття майна;
удосконалено:
7) обґрунтування пропозицій щодо виокремлення договору купівлі-продажу підприємства як різновиду договору купівлі-продажу на підставі специфіки його предмету, а також розробки спеціального нормативно-правового регулювання відповідних правовідносин;
8) твердження про необхідність закріплення в одній статті Цивільного кодексу України переліку істотних умов договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, до яких, зокрема, віднести умови про предмет та ціну;
дістали подальшого розвитку:
9) твердження щодо недоцільності одночасного використання поняття «підприємство» у різних значеннях, що спостерігається в цивільному і господарському законодавстві, запропоновано шляхи вирішення окресленої проблеми;
10) дослідження ґенези та правової природи поняття підприємства як єдиного майнового комплексу на який, у зв’язку з його специфікою, поширюється режим нерухомості;
11) твердження про те, що у виконанні договору купівлі-продажу підприємства можна виділити три найбільш важливих юридично значимих дії сторін: передача підприємства продавцем покупцю; прийняття підприємства покупцем; оплата покупцем вартості підприємства;
12) пропозиції щодо необхідності детального врегулювання питання про порядок виконання договору купівлі-продажу підприємства, черговості та строків виконання контрагентами покладених на них зобов’язань тощо; приведення у відповідність положень інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Результати, одержані під час дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції можуть бути використані у:
 науково-дослідницькій сфері – висновки доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань розуміння правової природи підприємства як об’єкта цивільних правовідносин та вдосконалення нормативно-правового регулювання відносин, які складаються в ході купівлі-продажу підприємства; результати дисертаційного дослідження формують нову вихідну базу для подальшого наукового дослідження, яке може втілитись у підручниках, посібниках, а також відповідних розділах науково-практичних коментарів законодавства;
 правотворчості – вихідні положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання купівлі-продажу підприємства, зокрема, Цивільного кодексу України;
 судовій практиці – при вирішення спорів, пов’язаних з купівлею-продажем підприємства;
 навчальному процесі – при підготовці підручників, навчально-методичних матеріалів та викладанні курсів: «Цивільне право України».
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні досягнення юридичної науки в ХХІ столітті» (м. Львів, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у восьми друкованих працях, у тому числі, в п’яти статтях у наукових фахових виданнях та у трьох збірниках матеріалів і тез науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено аналіз соціально-економічної та правової сутності відносин, які складаються в процесі купівлі-продажу підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу. З висновків, зроблених у цій науковій роботі, найбільш загальними і важливими є такі:
1. З моменту, коли з’явилась перша згадка про підприємство у правових актах, які застосовувались на території України (кінець ХVІІІ ст.-1860-і роки), і до сьогодні тривають дискусії в наукових колах про юридичну сутність даного поняття. Причиною цього є те, що вказану категорію розглядають в двох наукових концепціях, а саме положення про підприємство як суб’єкт права (господарсько-правовий аспект), та як об’єкт цивільних прав (цивілістичний аспект). Такий стан речей спонукає зробити висновок про те, що одним поняттям «підприємство» охоплюється дві правові категорії. В цивільному законодавстві воно використовується для позначення певного відокремленого нерухомого майна, а в господарському – для позначення певної організаційно-правової форми суб’єкта підприємництва. Це зумовлює ситуацію за якої відбувається підміна і змішування понять, правових категорій, які використовуються в законодавстві держави.
2. Вирішити проблему неоднозначного застосування поняття «підприємство» можливо, зокрема, такими шляхами. Перший: закріпити на рівні закону тільки дві організаційно-правові форми, у яких можуть створюватися юридичні особи – товариства й установи, що дасть можливість узгодити положення чинних ЦК України й ГК України і усунути з останнього нормативно-правового акту підприємство як одну з організаційних форм господарювання. Другий: усунути двозначність категорії «підприємство», шляхом його заміни поняттям «єдиний (цілісний) майновий комплекс підприємства» у випадках, коли розуміється безпосередньо майно (в основному цивільне законодавство), а не організаційно-правова форма суб’єкта підприємництва.
3. Підприємство як об’єкт цивільних прав є особливим видом відокремленого майна, на який поширюється режим нерухомості, єдиним (цілісним) майновим комплексом, що складається з функціональної сукупності розрізнених предметів, які разом утворюють одну неспоживчу збірну річ, що використовується з метою ведення підприємницької діяльності.
4. Підприємство єдиний (цілісний) майновий комплекс може бути предметом договору купівлі-продажу. Разом з тим, в українському національному законодавстві відсутні спеціальні норми, які б регулювали дані правовідносини, в зв’язку з чим до даних правовідносин слід застосовувати норми глави 54 ЦК України, яка містить загальні положення про купівлю-продаж. Логічно випливає думка, що на підставі виключно загальних положень договору купівлі-продажу не можна ефективно в повній мірі вирішити питання з цілого ряду проблем, які виникають при вчиненні цього правочину. Саме тому наголошується на необхідності виокремлення договору купівлі-продажу підприємства як різновиду договору купівлі-продажу на підставі специфіки його предмету.
5. Договір купівлі-продажу підприємства можна охарактеризувати як договір, за яким продавець зобов’язується передати покупцеві підприємство (або його частину) як єдиний майновий комплекс та як сферу діяльності, за виключенням тих прав і обов’язків, які він не може передати іншим особам, здійснити або утриматись від здійснення визначених договором дій, які можуть впливати на подальшу діяльність підприємства, а покупець зобов’язується прийняти в установленому порядку підприємство, оплатити його і використовувати для здійснення підприємницької діяльності.
6. Як угода даний договір являє собою узгоджений вольовий акт фізичних і (або) юридичних осіб про умови передачі підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу однією особою у власність іншої. Договір направлений на встановлення відповідного зобов’язального правовідношення і слугує основою виникнення зобов’язання купівлі-продажу єдиного майнового комплексу.
7. Покупцем за договором купівлі-продажу підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу може бути виключно суб’єкт підприємницької діяльності, оскільки в ч. 1 ст. 191 ЦК України чітко вказується, що підприємство як єдиний майновий комплекс використовується саме для здійснення підприємницької діяльності. Продавцем виступає власник підприємства, яким може бути підприємницьке товариство, а також фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності. Разом з тим, власником підприємства може бути і фізична особа – непідприємець, зокрема, у випадку спадкування підприємства, оскільки чинне законодавство не містить заборони щодо такого юридичного факту.
8. Продавець повинен володіти правом власності на предмет договору на момент передачі права покупцю. Оскільки ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлює, що коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. Винятків щодо єдиного (цілісного) майнового комплексу підприємства, на який поширюється режим нерухомості, немає. Тобто, особа, яка створила єдиний майновий комплекс і не отримала державної реєстрації права власності на нього як на єдиний об’єкт нерухомого майна, а лише провела державну реєстрацію права власності на окремі об’єкти нерухомого майна, що входять до його складу (земельні ділянки, будівлі, споруди тощо), не може вважатися відповідно до зазначених положень законодавства власником такого підприємства як єдиного майнового комплексу.
Разом з тим законодавство, яке регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, не містить спеціальних положень про державну реєстрацію речових прав на підприємство як єдиний (цілісний) майновий комплекс, що на практиці суттєво ускладнює проведення даної процедури.
9. У випадках, коли стороною договору купівлі-продажу підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, виступає один з подружжя, то відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України він зобов’язаний отримати згоду іншого з подружжя в письмовій нотаріально засвідченій формі. Така згода має отримуватись в обох випадках: як при відчуженні так і при набутті у власність підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
10. Участь організацій в укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості визначається об’ємом правоздатності та видом належних їм прав на нерухоме майно.
11. Продавцем за договором купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу можуть виступати державні та комунальні унітарні підприємства, однак, відчужувати таке нерухоме майно вказані юридичні особи мають право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого вони належать та для державних унітарних підприємств – додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.
12. У ЦК України відсутні норми, які б визначали перелік істотних умов договору купівлі-продажу підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу, однак аналіз законодавства дає можливість віднести до них умови про предмет та ціну. При цьому, умови про строки залежно від особливостей конкретного виду договору купівлі-продажу підприємства можуть бути як поіменованими істотними умовами (зокрема, при приватизації підприємства, коли в договорі обов’язково передбачаються строки, протягом яких на покупця покладаються конкретно визначені законом обов’язки тощо) так і не поіменованими.
13. Предметом договору купівлі-продажу підприємства виступає його єдиний майновий комплекс за виключенням прав та обов’язків, які власник не може передати іншим особам.
14. У ч. 4 ст. 191 ЦК України передбачається можливість бути об’єктами договорів купівлі-продажу, міни, застави тощо не тільки підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу, але і його частини. Однак, при продажі майна підприємства частинами неможливо частково передати фірмове найменування, клієнтелу, гарне ім’я тощо. Проте, такі особливості не є перешкодою для існування такого договору, оскільки саме поняття «частина» не вимагає абсолютної ідентичності складу елементів частини і цілого.
15. Всі матеріальні та нематеріальні об’єкти, які включаються до підприємства як предмета договору купівлі-продажу підприємства, умовно можна поділити на чотири групи: 1) матеріальні об’єкти, які складають майнову базу підприємства; 2) майнові права та обов’язки; 3) виключні права; 4) особливі нематеріальні елементи.
16. Ціну договору купівлі-продажу підприємства потрібно на законодавчому рівні зачислити до його істотних умов. Тому в положеннях, які б визначали особливості регулювання договору купівлі-продажу підприємства потрібно передбачити: «До істотних умов договору купівлі-продажу підприємства належать предмет договору та ціна».
17. Особливий перелік істотних умов купівлі-продажу підприємства під час приватизації та в процедурі санації регулюється спеціальним законодавством.
18. Процес укладення договору купівлі-продажу підприємства має свої особливості і відрізняється більш складною процедурою, а також вимагає низки підготовчих дій, зокрема, визначення складу підприємства шляхом проведення інвентаризації та здійснення його оцінки. Доцільно також проводити зовнішню аудиторську перевірку, що дає змогу оцінити відповідність фінансової звітності встановленим критеріям, а також отримати інформацію про законність проведення підприємницької діяльності.
Для визначення ціни підприємства потрібно, насамперед, здійснити оцінку підприємства як єдиного майнового комплексу. Така діяльність є професійною і здійснюється оцінювачами та суб’єктами оціночної діяльності.
19. Після проведення усіх необхідних підготовчих дій контрагенти за договором купівлі-продажу мають дійти згоди щодо складу підприємства, яке відчужується. Після визначення предмету договору сторони погоджують усі інші істотні умови договору, зокрема, обумовлюють остаточну ціну підприємства, яку має сплатити покупець. При цьому керуються даними, отриманими в процесі професійної оцінки майна, які містяться у відповідному висновку суб’єкта оціночної діяльності (оцінювача).
В тексті договору сторонам доцільно також зазначати: строки звільнення приміщень продавцем, надання покупцю технічної документації на приміщення, обладнання тощо, а також іншої необхідної документації, що стосуються діяльності підприємства (крім тих, які не підлягають передачі); порядок вирішення спорів; порядок зміни умов та розірвання договору; розподіл витрат, пов’язаних з укладенням договору; ризик випадкової загибелі та форс-мажорні обставини (непереборну силу); інші особливі умови тощо.
20. Договір купівлі-продажу підприємства вважається укладеним не з моменту отримання оферентом акцепту, а з моменту нотаріального посвідчення і реєстрації такого договору. Якщо одна із сторін ухиляється від державної реєстрації договору, то інша сторона має право в судовому порядку вимагати від контрагента здійснення дій, спрямованих на реєстрацію такого договору.
21. Імперативно визначена, деталізована процедура порядку купівлі-продажу підприємства у процесі приватизації, яка використовується при переході майна державної та комунальної власності у приватну, з об’єктивних причин не може бути застосована у повній мірі для купівлі-продажу підприємств, що належать приватним власникам.
22. Спеціальних норм, які б регулювали виконання зобов’язань з договору купівлі-продажу підприємства в цивільному законодавстві України немає. Аналізуючи чинне законодавство можна стверджувати, що виконання зобов’язання, яке випливає з вказаного договору має бути реальним та належним. Реальне виконання зобов’язання передбачає дії боржника спрямовані на виконання зобов’язання в натурі відповідно до умов договору купівлі-продажу підприємства. Що стосується належності виконання зобов’язання, то такий принцип включає в себе комплекс елементів, які визначають вимоги щодо суб’єктів виконання та його прийняття, предмету, строків, місця та способу. В тому випадку, коли було допущено порушення однієї з передбачених умов вважається, що має місце недотримання вимоги щодо належного виконання зобов’язання.
23. У виконанні договору купівлі-продажу підприємства можна виділити три найбільш важливих юридично значимих дій сторін: передача підприємства продавцем покупцю; прийняття підприємства покупцем; оплата покупцем вартості підприємства. Крім перерахованих контрагентам потрібно здійснити ще ряд інших дій, передбачених договором чи законодавством, які носять додатковий характер. Доцільним було б також закріплення на законодавчому рівні обов’язку продавця попередити кредиторів підприємства про його наступне відчуження.
24. Фактична передача підприємства як (цілісного) повинна бути зафіксована в юридично значимих документах. Однак, в чинному цивільному законодавстві немає спеціальних правил щодо порядку виконання договору купівлі-продажу підприємства і вимог до документів, які б підтверджували факт передачі майна. По аналогії до приватизаційного законодавства, таким документом може виступати акт прийому-передачі.
Акт передачі в цьому випадку слугує доказом виконання сторонами зобов’язань щодо передачі та прийняття майна, саме тому він має складатись або одночасно з «врученням» покупцю єдиного майнового комплексу підприємства або одразу після цього.
25. Значними особливостями відрізняється виконання договору купівлі-продажу підприємства у ході приватизації, оскільки, за ним на покупця покладається низка додаткових зобов’язань, які вимагають свого здійснення протягом тривалого терміну, що детально регулюється спеціальним законодавством.
26. За невиконання або неналежне виконання договору купівлі-продажу підприємства сторони несуть цивільно-правову відповідальність, яка може бути як договірною так і позадоговірною.
27. Оскільки в ЦК України відсутнє спеціальне регулювання договору купівлі-продажу підприємства. Зокрема відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, то потрібно керуватись загальними положеннями про договір купівлі-продажу. Так у законодавстві України закріплено принцип повного відшкодування збитків, які за своєю природою є неоднорідними і можуть складатися з двох частин:
1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
28. Досить часто порушення зобов’язання тягне за собою не лише відшкодування боржником завданих збитків, але й сплату ним неустойки (штрафу і пені), встановленої законодавством або договором.
29. У разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність річ (єдиний майновий комплекс підприємства), визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов’язання.
30. Передача продавцем майна, обтяженого правами третіх осіб, надає покупцю право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу підприємства, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на нього.
31. У випадку передання покупцю єдиного майнового комплексу підприємства у стані, який не відповідає вимогам до його якості, залежно від ступеню такої невідповідності, покупець наділяється правами, передбаченими ст. 678 ЦК України, за виключенням права вимоги заміни товару. Правові наслідки передання єдиного майнового комплексу підприємства в неналежній якості встановлюються залежно від характеру таких недоліків.
32. Наслідки передання продавцем та прийняття покупцем єдиного майнового комплексу підприємства, склад якого не відповідає умовам договору, не мають спеціального законодавчого регулювання і визначаються загальними положеннями про договір купівлі-продажу. Так, аналізуючи норми ст. 670 ЦК України, якщо порушення умов договору купівлі-продажу підприємства щодо складу (кількості) його майна виявлені і зафіксовані в акті прийому-передачі, покупець має право:
1) у випадку, коли продавець передав покупцеві єдиний майновий комплекс підприємства у меншому складі, ніж це встановлено договором купівлі-продажу – вимагати передання того майна, якого не вистачає, або відмовитися від переданого майна та його оплати, а якщо оплату вже було проведено, – вимагати повернення сплаченої грошової суми;
2) у випадку, коли продавець передав покупцеві єдиний майновий комплекс підприємства у більшому складі, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться надлишковим майном, то покупець має право прийняти його у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. При цьому, якщо покупець прийняв майно підприємства у більшій кількості, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити його.
33. Неприйняття покупцем єдиного майнового комплексу підприємства відповідно до умов договору вважається відмовою від виконання обов’язку щодо прийняття товару. Цей факт є підставою для використання продавцем механізму захисту, передбаченому в договорі та/або законі. Відповідно до ч. 4 ст. 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець може вимагати від нього прийняття та оплати товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, зокрема, підприємства.
34. Наголошується на нагальній необхідності детального врегулювання питання про порядок виконання договору купівлі-продажу підприємства, черговості та строків виконання контрагентами покладених на них зобов’язань тощо; приведення у відповідність положень інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно тощо. Це дасть змогу уникнути ускладнень в ході виконання договору та дозволить належним чином захистити права та законні інтереси контрагентів за договором.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами і доповненнями) // ОВУ. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
2. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 2003. – № 18, 19-20, 21-22. – Ст. 144.
3. Сімейний кодекс України № 2947-III від 10.01.2002 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 2002. – № 21-22. – Ст.135.
4. Земельний кодекс України № 2768-III від 25.10.2001 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 2002. – № 3-4 (25.01.2002). – Ст. 27.
5. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами і доповненнями) // ОВУ. – 2010. – № 92 (частина 1). – Ст. 3248.
6. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14.07.1967 г. [Електронний ресурс] Верховна Рада України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_169.
7. Про авторське право і суміжні права: Закон України № 3792-XII від 23.12.1993 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 1994. – № 13 (29.03.94). – Ст. 64
8. Про акціонерні товариства: Закон України № 514-VI від 17.09.2008 р. (зі змінами і доповненнями) // ОВУ. – 2008. – № 81 (03.11.2008). – Ст. 2727.
9. Про аудиторську діяльність: Закон України № 3125-XII від 22.04.1993 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 1993. – № 23 (08.06.93). – Ст. 243.
10. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-XII у ред. Закону від 30.06.1999 р. № 784–XIV // ВВР. – 1992. – № 31. – Ст. 440; 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
11. Про власність: Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII (втратив чинність) // ВВР. – 1991 – №20. – Ст. 249.
12. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України № 1952-IV від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВР. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
13. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України № 755-IV від 15.05.2003 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 2003. – № 31-32 (08.08.2003). – Ст. 263.
14. Про захист економічної конкуренції: Закон України № 2210-ІІІ від 11.01.2001 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
15. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України № 1775-III від 01.06.2000 р. (зі змінами і доповненнями) // ОВУ. – 2000. – № 27 (21.07.2000). – Ст. 1109.
16. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.; в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (втратив чинність частково) // ВВР. – 1995. – № 4 (24.01.95). – Ст. 28.
17. Про оренду державного та комунального майна: Закон України № 2269-XII від 10.04.1992 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
18. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України № 290/96-ВР від 10.07.1996 р. // ВВР. – 1996. – №41. – Ст. 188.
19. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України № 2658-III від 12.07.2001 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 2001. – № 47(23.11.2001). – Ст. 251.
20. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України № 147/98-ВР від 03.03.1998 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 1998. – № 34. – Ст. 228.
21. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України № 847-XIV від 07.07.1999 р. // ВВР. – 1999. – №37. – Ст. 332.
22. Про підприємництво: Закон України № 698-XII від 07.02.1991 р. (втратив чинність частково) // ВВР. – 1991. – № 14. – Ст.168.
23. Про підприємства в України: Закон України № 887-XII від 27.03.1991 р. (втратив чинність) // ВВР. – 1991 – №24. – Ст. 272.
24. Про приватизацію державного майна: Закон України № 2163-XII від 04.03.1992 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
25. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України № 2171-XII вiд 06.03.1992 р. (зі змінами і доповненнями) // ВВР. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
26. Про управління об’єктами державної власності: Закон України № 185-V від 21.09.2006 р. (зі змінами і доповненнями) // ОВУ. – 2006. – № 41 (25.10.2006). – Ст. 2726.
27. Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду: постанова ВРУ № 1767-XII від 31.10.1991 р. // ВВР. – 1991. – № 53. – Ст. 795.
28. Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду: Декрет Кабінету Міністрів України № 57-93 від 20.05.1993 р. // ВВР. – 1993. – № 30. – Ст. 337.
29. Про затвердження Методики оцінки майна: постанова КМ України № 1891 від 10.12.2003 року (зі змінами і доповненнями) // ОВУ. – 2003. – № 51 (02.01.2004) (частина 1). – Ст. 2669.
30. Про затвердження Методики проведення інвентаризації об’єктів державної власності: постанова КМ України № 1121 від 30.11.2005 р. // ОВУ. – 2005. – № 48 (14.12.2005). – Ст. 2998.
31. Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»: постанова КМ України № 1440 від 10.09.2003 р. // ОВУ. – 2003. – № 37 (26.09.2003). – Ст. 1995.
32. Про затвердження Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна»: постанова КМ України № 1442 від 28.10.2004 р. // ОВУ. – 2004. – № 44 (19.11.2004). – Ст. 2885.
33. Про затвердження Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»: постанова КМ України № 1655 від 29.11.2006 р. // ОВУ. – 2006. – № 48 (11.12.2006). – Ст. 3197.
34. Про затвердження Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»: постанова КМ України № 1185 від 03.10.2007 р. // ОВУ. – 2007. – № 75. – Ст. 2792.
35. Про затвердження Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання): постанова КМ України № 158 від 02.03.1993 р. // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 52-53.
36. Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: постанова Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р. // ОВУ. – 2011. – № 51. – 51. – Ст. 2035.
37. Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів: постанова Кабінету Міністрів України № 671 від 26.05.2004 р. // ОВУ. – 2004. – № 21. – Ст. 1420.
38. Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації: постанова КМ України № 846 від 17.09.2008 р. // ОВУ. – 2008. – № 73 (06.10.2008). – Ст. 2452.
39. Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ: наказ Головного управління Держказначейства України, Мінфіну України № 90 від 30.10.98 р. у ред. наказу Державного казначейства України № 184 від 05.10.2005 р. // ОВУ. – 1998. – № 46 (03.12.98). – ст. 1711; 2005. – № 43 (09.11.2005). – Ст. 2731.
40. Про затвердження Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: наказ Мінфіну № 291 від 30.11.1999 р. // ОВУ. – 1999. – № 52 (14.01.2000). – Ст. 2606.
41. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: наказ Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. (зі змінами та доповненнями) // ОВУ. – 2012. – № 17. – Ст. 632.
42. Про затвердження Положення про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць: наказ Міністерства економіки, Міністерства статистики, Антимонопольного комітету України № 43/79/5 від 20.04.1994 р. [Електронний ресурс] Верховна Рада України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0153-94
43. Про затвердження Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об’єктів малої приватизації: наказ Фонду державного майна № 1511 від 30.07.1998 р. // ОВУ. – 1998. – № 37 (01.10.98). – Ст. 1375.
44. Про затвердження положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю: наказ Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999 р. (втратило чинність) // ОВУ. – 1999. – № 34 (10.09.99). – Ст. 1780.
45. Про затвердження Положення про порядок приватизації структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об’єднань): наказ Фонду державного майна та Антимонопольного комітету України № 265/13/01 від 04.05.1994 р. [Електронний ресурс] Верховна Рада України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0153-94.
46. Про затвердження положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю: наказ Фонду державного майна України № 1976 від 22.09.2000 р. (втратило чинність) // ОВУ. – 2000. – № 41 (27.10.2000). – Ст. 1759.
47. Про затвердження Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за класифікацією об’єктів приватизації віднесені до груп В, Г: наказ Фонду державного майна № 1336 від 26.07.2002 р. // ОВУ. – 2002. – № 40 (18.10.2002). – Ст. 1886.
48. Про затвердження порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна: наказ Фонду державного майна № 1649 від 19.08.1998 р. [Електронний ресурс] Портал «Ліга:Закон». – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN4797.html
49. Про затвердження Примірного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні, за конкурсом (для державних підприємств групи Г): наказ Фонду державного майна № 3144 від 12.12.2005 р. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2006. – № 1.
50. Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Наказ Мінфіну № 69 від 11.08.1994 р. (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] Верховна Рада України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0202-94
51. Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р. // ОВУ. – 1999. – № 23 (25.06.99). – Ст. 1079.
52. Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів : наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 р. // Юридичний вісник України. – 2004. – № 11.
53. Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій: постанова Держномстату СРСР № 241 від 28.12.1989 р. // Головбух. – 2006. – № 69.
54. Щодо можливості передачі приватного підприємства іншій особі: лист Державного комітету України з питань регуляторної політики № 2-222/3825 від 20.06.2001 р. // Галицькі контракти – Документи для роботи. – 2001. – № 33.
55. О порядке передачи предприятий, объединений, организаций, учреждений, зданий и сооружений: постанова Ради Міністрів СРСР № 940 від 16.10.1979 р. // СП СССР. – 1979 г. – № 26. – Ст. 172.

Література:
56. Авилов Е.Г. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / [Г. Е. Авилов, Б. П. Варнавский, А. И. Загянский и др.]; Рук. авт. кол., отв. ред. О. Н. Садиков; Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при Правит. РФ. – М.: Контракт: ИНФРА-М. – Норма. – 1997. – XVI. – 779 с.
57. Азаревич Д. Система римского права. Университетский курс / Д. Азаревич. – Варшава: Типография М.Земкевич, 1888. – Т.2. – Ч. 1. – 288 с.
58. Амелина Е.Е., Жаркова Г.И. Предприятие как объект прав в наследственном праве (историко-правовой аспект) / Е.Е. Амелина, Г.И. Жаркова // Концепция развития гражданского законодательства Российской Федерации: актуальные проблемы совершенствования правовых норм: Сборник научных статей. – М.: Изд-во СГУ, 2010. – С. 118-131.
59. Аскназий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями / С.И. Аскназий // Ученые записки Ленинградского юридического института, – 1947. – Вып. 4. – С. 5-47.
60. Башилов А.П. Русское торговое право / А. П. Башилов. – СПб, 1887. – Вып. 1: Введение. Торговые правоотношения. Их субъекты (до товариществ). – 275 с.
61. Безклубий І.А. До питання про підстави виникнення грошового зобов’язання / І.А. Безклубий // Право України. – 2004. – № 4. – с. 57-60
62. Белов В. А. Гражданское право: Особенная часть: Учебник. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. – 767 с.
63. Белов В.А. Имущественные комплексы: Очерк теории и опыт догматической конструкции по российскому гражданскому праву / В.А. Белов. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. – 240 с.
64. Белова Д. А. Правовая охрана фирменных наименований и коммерческих обозначений в Российской Федерации : Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.03 / Д. А. Белова; Науч. рук. В. В. Безбах. – М.,
2004. – 24 с.
65. Болтнева В. Правовой режим интеллектуальной собственности в составе предприятия как сложного объекта / В. Болтнева // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – 2009. – № 4. – С. 17-24.
66. Бошицький Ю.Л. Роль права в охороні комерційних позначень та інших об’єктів інтелектуальної власності / Ю.Л. Бошицький // Судова апеляція. – 2006. – №. 4. – С. 32-38.
67. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договора о передаче имущества / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М: Статут, 2002. – 800 с.
68. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 1999. – 848 с.
69. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М. : Гос. изд. юр. лит., 1950. – 367 с.
70. Васькин В.В. Возмещение убытков предприятием / В.В. Васькин. – М.: Юридлит. – 1977. – 102 с.
71. Вахнин Н. Виды условий договора с учётом нормативно-правового регулирования / Н. Вахнин // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 104-108.
72. Веденин А. Предприятие как комплекс имущества / А. Веденин // Хозяйство и право. – 2010. – № 11. – С. 126-128.
73. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР / А.В. Венедиктов. – М.; Л.: АН СССР, 1954. – 268 с.
74. Винник О.М. Правовое положение хозяйственных организаций: пути усовершенствования законодательства / О.М. Винник // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 1. – с. 7-12.
75. Витрянский В.В. Договор купли-продажи и его отдельные виды / В.В. Витрянский. – М., 1999. – 284 с.
76. Витрянский В. В. Договор продажи предприятия / В. В. Витрянский // Вестник Высшего арбитражного Суда РФ. – 1999. – № 11. – С. 85-95.
77. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посібник / В. В. Вітлінський. – К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.
78. Вольф В.Ю. Основы хозяйственного права / В.Ю. Вольф. – М., 1928. – 151 с.
79. Гавзе Ф. И. Обязательственное право (общие положение) / Ф. И. Гавзе. – Мн. : Изд–во БГУ им. В. И. Ленина, 1968. – 128 c.
80. Галазова З.В. Правовой режим предприятия как имущественного комплекса / З.В. Галазова // Наследие юридической науки и современность: Материалы заседаний V Международной школы-практикума молодых ученых-юристов (Москва, 26-28 мая 2010 г.). – М.: Юриспруденция, 2011. – С. 472-476.
81. Галиахметов И.А. Сравнительно-правовая характеристика предприятия в положениях гражданского права России и Украины / И.А. Галиахметов // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества. Сборник материалов III Межвузовской научно-практической конференции (м. Чернигов, 2004 года). – Чернигов: Украинско-российский институт (филиал) Московского государственного открытого университета, 2004. – 204 с.
82. Галіахметов І.А. Концептуальні положення про підприємство в умовах розвитку цивільного права / І.А. Галіахметов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 32-36.
83. Галіахметов І.А. Підприємство як майновий комплекс в системі об’єктів цивільних прав / І.А. Галіахметов // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень ‘2004». – Том 5. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 14-17.
84. Галіахметов І.А. Підприємство як об’єкт цивільних прав: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне право» / І.А. Галіахметов. – Одеса, 2005. – 22 с.
85. Галіахметов І. А. Підприємство як об’єкт купівлі-продажу / І. А. Галіахметов // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 78–81.
86. Генкин Д.М. Правовое положение государственного социалистического предприятия / Д. М. Генкин // «Советское государство и право», 1965. – № 9. – С. 71-72.
87. Герц А.А. Майновий комплекс підприємства як предмет застави / А.А. Герц // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – 2002. – №2. – С. 147-150.
88. Герц А.А. Поняття підприємства як майнового комплексу / А.А. Герц // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 257-259.
89. Голофаев В.В. Фирменное наименование коммерческих организаций: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03 / В.В. Голофаев; Науч. рук. В.С. Якушев; Министерствообщего и профессионального образования РФ; Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 1999. – 25 с.
90. Гольмстен А. Х. Очерки по русскому торговому праву / А.Х. Гольмстен. – СПб.: Тип. Д. В. Чичинадзе, 1895. – 210 с.
91. Гражданский кодекс РСФСР 1922 года с постатейно-систематизированными материалами / Под ред. С. Александровского. – М., 1925. – 1200 с.
92. Гражданский кодекс РСФСР от 11 июня 1964 г. // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1964. – № 24. – Ст. 406.
93. Гражданский кодекс РФ (часть вторая) от 26.01.1996 р. №14-ФЗ // СЗ РФ. – 29.01.1996. – № 5. – Ст. 410.
94. Гражданский Кодекс РФ (часть первая) от 30.11.1994 р. №51-ФЗ // С3 РФ. – 1994. – № 32. – Ст. 3301.
95. Гражданский кодекс РФ (часть третья) от 26.11.2001 р. №146-ФЗ // СЗ РФ. – 03.12.2001. – № 49. – Ст. 4552.
96. Гражданское и торговое право капиталистических государств / [Васильев Е.А., Зайцев В.В., Костин А.А. и др.]; отв. Ред. Е.А. Васильев. Изд. 3-е, перераб. и доп.. – М. : Международные отношения. – 1993. – 556 с.
97. Гражданское право России. Курс лекций. / [Брагинский М.И., Залесский В.В., Клейн Н.И., Литовкин В.Н., и др.]; Под ред.: Садиков О.Н. – М.: Юрид. лит., 1996. – Ч. 1. – 304 c.
98. Гражданское право. В 2-х томах: Учебник. / [Белякова А.М., Бессонова А.П., Гендзехадзе Е.Н., Грибанов В.П., и др.]; Под ред.: Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – Т. 1. – 432 c.
99. Гражданское право. Общая часть: учебник / В. А. Белов. – М. : Издательство Юрайт, 2011. – Т. II. Лица, блага, факты. – 1093 с.
100. Гражданское право. Учебник для вузов. / [Валиева Н.Г., Гонгало Б.М., Добрынин Ю.Е. и др.]; под общей ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнёва. – М.: Норма-Инфра, 1998. – Ч. 1. – 464 с.
101. Гражд