ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Краткое описание

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

УДК 346.512

ЄРЕМЕНКО Анна Валеріївна

ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Юлдашев Олексій.Хашимович
доктор юридичних наук,
професор

.

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМИ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ ……………… ………………………………………13
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ І СКЛАД ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1. Правові засади нормотворчої діяльності у сфері господарювання ......31
2.2. Організаційна складова організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності в сфері господарювання………………………….58
2.3. Методичні засоби реалізації регуляторної діяльності…………………81

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ДЕЯКИХ ПРОБЛЕМ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
3.І. Практична діяльність з вдосконалення правового регулювання господарської діяльності……………………………………………………..129
3.2. Деякі теоретичні проблеми вдосконалення правового регулювання господарської діяльності……………………………………………………...148
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….176

ВСТУП

Актуальність теми. Виконання завдань забезпечення економічної безпеки держави та добробуту її громадян, захист конкурентного ринкового середовища, реалізація конституційного права кожного громадянина на підприємницьку діяльність, формування сприятливого та передбачуваного правового поля для реалізації відповідного права – все це неможливе без удосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання. Ось чому вдосконалення цієї діяльності розглядається як одна з найважливіших функцій держави.
Держава організовує процес нормотворчої діяльності, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, інструктивно-методичні матеріали та створюючи цілу систему органів, наділяючи їх та інші органи державної влади, самоврядування та різноманітних організацій відповідними обов’язками щодо здійснення нормотворчої діяльності, і контролює цю діяльність. Зазначені функції, виконувані державою щодо цієї діяльності, утворюють самостійний напрям (функцію) державної політики з удосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання – регуляторну політику. З моменту прийняття Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» можна вважати цю функцію законодавчо виокремленою.
Водночас системного характеру в останні роки набуває процес накопичення проблем у сфері формування і реалізації регуляторної політики, що стримує розвиток господарської діяльності, перешкоджає реалізації конституційного права кожного на підприємницьку діяльність.
Аналіз основних засобів державного регулювання господарської діяльності, чинних господарсько-правових актів свідчить, що вони на сьогодні не є ефективними і містять суттєві недоліки. До них належать такі фактичні вади господарсько-правових актів, як їхня недостатня проблемоорієнтованість (недостатня спрямованість на пріоритетне вирішення найважливіших проблем в економіці), низька ефективність, суперечливість, системна неузгодженість, незбалансованість (неузгодженість приватних та публічних інтересів), низький рівень забезпеченості фінансовими ресурсами тощо. Дослідження, проведені у сфері регуляторної політики (роботи З. Варналія, Л. Дідківської, Р. Гринюка, В. Дубіщева, І. Замойського, Г. Знаменського, Т. Кравцової, О. Кужель, О. Літвінова, В. Малиги, В. Мамутова, О. Мордвінова, М. Погрібняка, В. Сіренка, О. Юлдашева, О. Ющика та ін.), свідчать, що у цій сфері ще є достатньо невирішених проблем. Не вирішено теоретичних проблем стосовно визначення, структуризації складу, оптимізації розвитку організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання. Немає достатньо повної нормативно-методичної регламентації засобів щодо забезпечення потрібної результативності, збалансованості, усунення прогалин, подолання суперечностей господарсько-правових актів, порядку їхнього офіційного тлумачення, систематизації та обліку тощо. Невирішеність цих проблем зумовила потребу в удосконаленні нормотворчої діяльності у сфері господарювання, у вирішенні проблем методичного характеру: регламентації розробки концепцій, проектів зазначених актів, оцінки їхнього регуляторного впливу, моніторингу ефективності введених у дію норм права тощо.
Подальше дослідження цих проблем відкриває можливість підвищення якості господарсько-правових актів, а отже, і піднесення економічного рівня господарювання.
Все зазначене вище і зумовлює актуальність цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом на 2008–2011 рр. «Правове забезпечення управління персоналом», а також відповідно до спеціальної науково-дослідної теми кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права «Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу».
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування напрямків удосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання на основі комплексного, системного аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
- провести системне дослідження проблем нормотворчої діяльності у сфері господарювання, у межах якого виявити конкретні проблеми господарсько-правових актів;
- визначити феномен якості системи господарсько-правових актів та засоби забезпечення їхньої потрібної якості;
- визначити конкретні завдання щодо проблем нормотворчої діяльності у сфері господарювання;
- дослідити такі властивості господарсько-правових актів, як несуперечливість, системність, узгодженість, та визначити шляхи забезпечення цих властивостей;
- визначити місце та склад організаційно-правового забезпечення регуляторної діяльності;
- проаналізувати основні складові організаційно-правового забезпечення регуляторної діяльності та їхні елементи, визначити наявні теоретико-правові проблеми;
- проаналізувати організаційну складову організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання, визначити коло суб’єктів організаційної складової організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання та управління регуляторною діяльністю в Україні.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі розроблення, погодження та моніторингу регуляторних актів у сфері економіки.
Предметом дослідження є вдосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи: формально-логічний, діалектичний, історичний, системного аналізу, аналітико-синтетичний, порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного методу і методу системного аналізу виявлено проблеми нормотворчої діяльності у сфері господарювання, розкрито склад організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання, проведено аналіз якості господарсько-правових актів в Україні.
Історичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для обґрунтування економічної необхідності вдосконалення правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері економіки, підготовки пропозицій з удосконалення правових засад та організаційної складової організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання. Аналіз сучасного стану господарського законодавства України у сфері дослідження здійснено автором за допомогою діалектичного та аналітико-синтетичного методу, який, поряд із формально-логічним методом, теж використовувався й у процесі розроблення пропозицій щодо вдосконалення нормотворення, правового регулювання у сфері економіки.
Теоретичну основу дослідження становлять роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: Л. Абалкін, Г. Атаманчук, С. Алексєєв, І. Бачило, О. Беляневич, О. Вінник, О. Віхров, Л. Волчкова, Л. Владимирова, Г. Гінс, Г. Гуревич, В. Джунь, С. Демченко, Д. Задихайло, Л. Знаменський, Х. Каю, Дж. Кейнс, Т. Ковальчук, Т. Кравцова, О. Кряжков, О. Курбатов, В. Лєксін, В. Ойкен, В. Лаптєв, В. Мамутов, В. Мілаш, Т. Морозова, О. Пікулькіна, О. Подцерковний, С. Поленіна, Дж. Стігліц, В. Устименко, О. Швєцов, О. Шоріна та ін.
Нормативну основу дослідження становлять господарське, цивільне й адміністративне законодавство України, а емпіричну основу – офіційні статистичні дані, економічні показники, практика діяльності органів управління та організації регуляторної діяльності, судова практика.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є комплексним господарсько-правовим дослідженням удосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання, на основі якого обґрунтовано нові теоретичні положення щодо забезпечення потрібної якості господарсько-правових актів як складової державного впливу на економіку, розроблено пропозиції щодо вдосконалення відповідного господарського законодавства. У результаті дослідження отримано такі основні наукові результати:
уперше:
- визначено поняття та склад організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання, згідно з яким під цим забезпеченням розуміються сукупність організаційних, правових та методичних засобів її здійснення. У складі організаційно-правового забезпечення регуляторної діяльності виокремлюються, таким чином, правова, організаційна та методична частини;
- визначено поняття та склад частин організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання. Правова частина цього забезпечення містить сукупність відповідних правових норм, починаючи від норм Конституції, міжнародно-правових актів (конвенцій), законів України, указів Президента, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, що регламентують межі, порядок та спосіб здійснення нормотворчої (нормозастосовчої) діяльності та управління нею. Терміном «організаційне» у понятті «організаційно-правове забезпечення нормотворчої діяльності» охоплюються організаційно-структурні засоби її реалізації. Це сукупність державних органів, суб’єктів господарювання, фізичних та юридичних осіб, їхніх об’єднань, територіальних громад, що беруть участь у здійсненні нормотворчої (нормозастосовчої) діяльності. Методична частина організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, іншими законодавчими актами, деталізує діяльність, спрямовану на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд господарсько-правових актів;
- здійснено систематизацію напрямів удосконалення правового регулювання господарської діяльності, згідно з якою виокремлюються: 1) змістовно-матеріальний напрям (пов’язаний із господарсько-матеріальним або господарсько-процесуальним правом – вдосконаленням змісту діючого правового регулювання, прийняттям нових господарсько-правових актів або зміною чинних); 2) систематизаційний, кодификаційний напрям (систематизація, кодифікація господарсько-правових актів або господарсько-процесуальних норм); 3) процесний напрям, у межах якого вдосконалюється процес підготовки господарсько-правових актів (нормотворча діяльність). Останній напрям поширюється як на законодавчий, так і на локальний рівень господарсько-правового регулювання, передбачає вдосконалення нормотворчої діяльності регуляторних органів і пов’язаний із розробкою, удосконаленням нормотворчого процесу у сфері господарювання;
- надано пропозиції щодо визначення (коректування) системи організаційно-структурних одиниць, посадовців, які мають виконувати функції, пов’язані із реалізацією відповідних етапів регуляторної діяльності у сфері господарювання, на підставі регламентованої технології цієї діяльності;
- запропоновано вважати повноту охоплення організаційно-структурними одиницями всіх етапів регуляторної діяльності критеріями правильності визначення організаційно-структурних одиниць, посадовців, які мають виконувати функції, пов’язані із реалізацією відповідних етапів регуляторної діяльності у сфері господарювання;
- пропонується розробити, за аналогією до проекту адміністративно-процедурного кодексу, господарсько-процедурний кодекс, у якому закріпити процедури державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, ліцензування та припинення (ліквідації, реорганізації) юридичної особи, порядок здійснення державного контролю і нагляду за господарською діяльністю, а також процедури зі здійснення регуляторної діяльності (планування діяльності з підготовки регуляторних актів, аналіз їхнього регуляторного впливу та оприлюднення проектів регуляторних актів розробки, погодження і контролю регуляторних актів, моніторингу їхнього виконання тощо).
Удосконалено:
- поняття якості господарсько-правових актів як сукупності їхніх певних характеристик із виокремленням бажаної і дійсної якості. Під дійсною якістю господарсько-правових актів розуміється сукупність їхніх фактичних характеристик. До них належать такі фактичні характеристики господарсько-правових актів, як їхня недостатня проблемоорієнтованість (недостатня спрямованість на пріоритетне вирішення найважливіших проблем в економіці), низька ефективність, суперечливість, системна неузгодженість, незбалансованість (неузгодженість приватних та публічних інтересів), низький рівень забезпеченості фінансовими ресурсами тощо. Щодо бажаних характеристик господарсько-правових актів, то це їхня проблемоорієнтованість, достатня ефективність, несуперечливість, системність, узгодженість, збалансованість, забезпеченість фінансовими ресурсами;
- обґрунтування того, що одним з етапів здійснення регуляторної діяльності є підготовка концепцій правових актів. Саме на цьому етапі дійсно має досягатися така бажана властивість господарсько-правових актів, як їхня проблемна орієнтованість, тобто спрямованість на вирішення дійсних, найважливіших, найпріоритетніших проблем. Крім того, на цьому етапі мають забезпечуватися і такі бажані властивості господарсько-правових актів, як їхня внутрішня узгодженість, системність, збалансованість (узгодженість приватних та публічних інтересів), а також усуватися прогалини у правовому регулюванні у сфері господарювання.
Дістали подальший розвиток:
- висновок про те, що під час вимірювання ефективності законодавства доцільно сконцентрувати увагу не на кількісній (якісній) її оцінці, а на її забезпеченні. Висока якість законодавства є основною умовою ефективного правозастосування. Забезпечення високої якості господарсько-правових актів природно сприятиме досягненню необхідного рівня їхньої ефективності;
- підхід до побудови системи господарсько-правових актів із бажаними системоутворюючими властивостями, сутність якого полягає в тому, що бажані властивості (зокрема, несуперечливість правових актів) мають бути забезпечені на етапі розроблення і погодження цих актів, що значною мірою знизить актуальність проблем правозастосування, сприятиме підвищенню якості правового регулювання у сфері економіки;
- думка про те, що регуляторне законодавство, відповідні постанови уряду, центральних і місцевих органів виконавчої влади належать до господарського законодавства, регулюються також нормами і принципами, що містяться у Господарському кодексі України;
- кваліфікація відносин у сфері регуляторної політики, регуляторної діяльності як господарсько-правових відносин, що повинні регламентуватися нормами господарського законодавства;
- розуміння сутності несуперечливості господарсько-правових актів та засобів її забезпечення, згідно з яким під несуперечливістю господарсько-правових актів розуміється відсутність між ними колізій, а засобами забезпечення несуперечливості господарсько-правових актів (їхніх норм) є шляхи розроблення такої сукупності цих актів як системи із несуперечливими, узгодженими її елементами;
- думка про те, що на підставі того, що регуляторними органами практично не застосовується надане їм законом право самостійно скасовувати або вносити зміни до економічно недоцільних або неефективних регуляторних актів, слід, по-перше, розробити і вести реєстр пропозицій суб’єктів господарювання щодо дії регуляторних актів, а по-друге, встановити порядок, згідно з яким, коли, на думку суб’єктів господарювання, дія окремих регуляторних актів є неефективною, Держпідприємництво не просто має право, а й зобов’язане скасовувати відповідний регуляторний акт або внести до нього зміни.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення положень ГК України, законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (та подальшого вжиття за їхніми результатами відповідних заходів прокурорського реагування) та іншого законодавства під час розробки змін до законодавства, що регулює вдосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання.
Основні положення роботи можуть бути використані у підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також у викладанні курсів господарського права, вдосконалення господарського законодавства, нормотворчої діяльності у сфері господарювання. Наукові положення дисертації можуть стати базою для подальших наукових досліджень проблем удосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання.
Апробація результатів дисертації. Отримані у дисертаційній роботі результати, а також її теоретичні висновки можуть бути використані у нормотворчій діяльності під час розробки нових або внесення змін до чинних господарсько-правових актів, аналізу їхнього регуляторного впливу, відстеження ефективності господарсько-правових актів тощо.
Основні положення роботи можуть бути використані у підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також у викладанні курсів господарського права, господарсько-процесуального права, правового забезпечення нормотворчого процесу.
Наукові положення дисертації можуть стати базою для подальших наукових досліджень проблем удосконалення нормотворчої діяльності у сфері господарювання.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки, пропозиції, викладені в дисертації, були предметом доповідей та обговорень на науково-практичних конференціях, зокрема на Київській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (м. Київ, 2009 р.), «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м. Київ, 2009 р.), на XIІI Науково-практичній студентській та професорсько-викладацькій конференції (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у трьох наукових статтях у спеціалізованих виданнях, перелік яких затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, а також у публікації у збірнику матеріалів наукової конференції.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, із них основного тексту – 189 сторінок, список використаних джерел становить 207 найменувань і розміщений на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Проведення системного дослідження проблем нормотворчої діяльності у сфері господарювання дозволило виявити конкретні проблеми господарсько-правових актів. Це: низька їх ефективність, суперечливість, системна неузгодженість, незбалансованість (неузгодженість приватних та публічних інтересів), низький рівень забезпеченості фінансовими ресурсами тощо.
2. Під якістю системи господарсько-правових актів доцільно розуміти сукупність певних її властивостей, які належать до системоутворюючих.
3. Враховуючи складність оцінки фактичної ефективності, відсутність кореляційного зв’язку між потенційною і ефективністю і тими реальними змінами, які відбуваються в об’єкті правового регулювання, включаючи сінергетичні ефекти, слід зробити висновок про те, що доцільно сконцентрувати увагу не на оцінці ефективності законодавства, а на її забезпеченні.
4. Проведене дослідження показало, що якість господарсько-правових актів перебуває в прямій залежності від технології їх підготовки, прийняття і спостереження за результативністю цих актів, надання пропозицій щодо реалізації за допомогою новітніх інформаційних технологій, таких попередньо упорядкованих двох функцій як: 1) участь в процесі підготовки, обговорення цих актів громадськості, наукових кіл; 2) моніторинг – постійне спостереження та зворотний зв’язок між дією цих документів та особами, відповідальними за їх дію, – суб’єктами регуляторної діяльності.
5. Конкретними завданнями щодо проблем нормотворчої діяльності у сфері господарювання є подолання таких вад господарсько-правових актів як їх низька ефективність, суперечливість, системна неузгодженість, незбалансованість (неузгодженість приватних та публічних інтересів), низький рівень забезпеченості фінансовими ресурсами.
6. Дослідження таких властивостей господарсько-правових актів як несуперечливість, системність, узгодженість свідчить, що під несуперечливістю господарсько-правових актів доцільно розуміти відсутність між ними колізій. Несуперечливість правових актів (їх норм) забезпечується шляхом розробки сукупності цих актів як системи з несуперечливими, узгодженими її елементами.
7. Визначення місця організаційно-правового забезпечення регуляторної діяльності, регуляторної політики дозволяє заключити, що це забезпечення є важливим засобом їх реалізації.
8. У складі організаційно-правового забезпечення регуляторної діяльності доцільно виділяти правову, організаційну та методичну частини. Правова частина цього забезпечення включає норми Конституції України, міжнародні документи, відповідні положення ГКУ, закони, що регулюють регуляторну діяльність, а також укази Президента України, постанови уряду та інших міністерств і відомств.
9. Виявлення наявних теоретико-правових проблем правової частини організаційно-правового забезпечення регуляторної діяльності показало, що це, перш за все, проблеми правозастосування: визначення того, які види правовідносин складаються в процесі здійснення регуляторної діяльності. 57
10. Доцільно сконцентрувати увагу не на оцінці ефективності законодавства, а на її забезпеченні. Забезпечення високої якості господарсько-правових актів сприятиме досягненню необхідного рівня їх ефективності. Рівень якості цих актів визначається значеннями системоутворюючих її властивостей.
11. Аналіз організаційної складової організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності в сфері господарювання свідчить, що терміни «організаційно-господарські відносини», «організаційно-господарські повноваження» є тісно пов’язаними. Організаційно-господарські повноваження є необхідною умовою для реалізації організаційно-господарських відносин. Щодо кола суб’єктів організаційної складової організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності у сфері господарювання, то до цієї складової належить система органів та осіб, що беруть участь у здійсненні регуляторної діяльності, а також система органів державного управління цією діяльністю. Управління регуляторною діяльністю в Україні, то воно здійснюється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, міністерствами і відомствами, а також Державною службою України з питань регуляторної політики та підприємництва.
12. Доцільно розробити, по аналогії з адміністративно-процедурним кодексом, господарсько-процедурний, в якому закріпити процедури державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ліцензування та припинення (ліквідації, реорганізації) юридичної особи, порядок здійснення державного контролю і нагляду за господарською діяльністю а також процедури зі здійснення регуляторної діяльності (планування діяльності з підготовки регуляторних актів, аналіз їх регуляторного впливу та оприлюднення проектів регуляторних актів розробки, погодження і контролю регуляторних актів, моніторингу за їх виконанням тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Беляневич О.А. Коментар до гл. 20 ГК України // Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 309.
Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. – К.: Наук. думка, 2002. – 279 с.
Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 270 с.
Бобкова А.Г. Внутрихозяйственные подразделения как субъекты рекреационной деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №3. – С. 16-19.
Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.
Віхров О. Роль і місце організаційно-господарських зобов'язань у сучасній економіці // Право України. – 2004. – № 4. – С. 53-56.
Віхров О.П. Господарський кодекс України і теорія господарських зобов'язань // Економіка та право. – 2003. – № 2. – С. 54-58.
Знаменский Г.Л. Хозяйственный механизм и право. – К.: Наук. думка, 1988. – 160 с.
Знаменський Г. Співвідношення загального і спеціального законодавства: методологічний аспект // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1. – С. 22-25.
Знаменський Г.Л. Кодификація і гармонізація економічного законодавства // Юридичний вісник України. – 2003. – 20-26 верес. (№ 38). – С. 1, 10.
Лаптев В.В. Предмет и система хозяйственного права. – М.: Юрид. литература, 1969. – 175 с.
Мамутов В.К. О соотношении понятий компетенции и правоспособности государственных хозяйственных органов // Изв. вузов. Правоведение. – 1965. – № 4. – С. 58-59.
Мамутов В.К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно-правовой мысли в суверенной Украине. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2004. – 17 с.
Мамутов В. К. Управление экономикой и право. – К.: Знание, 1983. – 48 с.
Мамутов В. Придумывание "проблем" вместо делового рассмотрения // Закон і Бізнес. – 1998. - 2 дек. (№ 48).
Манжул К. Організація та проблеми проведення експертизи законопроектів // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 7-12.
Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. – Том 1.Общие положения. Курс лекций. – М.: Изд-во БЕК,1994. – 312 с.
Предпринимательское право. Курс лекций / Под ред. Н.И. Клейн. – М.: Юрид. лит., 1993. – 480 с.
Опришко В. Наукове забезпечення законодавчого процесу – вимога часу // Віче. – 1995. – № 3. – С. 3-13.
Подцерковний О.П. Недоліки норм про свободу договору в новому Цивільному кодексі України // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3. – С. 77-90.
Поляков Б.М. Правові проблеми регулювання неспроможності (банкрутства): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04 / НАН України. Ін-т екон.-правов. дослідж. − Донецьк, 2003. − 38 с.
Поляков С.Б. К вопросу о независимости суда // Государство и право. 2000. – № 10. – С. 85-98.
Притыка Д., Джунь В. Как упорядочить хозяйственный механизм // Обеспечение общественного хозяйственного порядка. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. – С. 21-27.
Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.
Рабінович П.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти) / П.М. Рабінович, І.М. Панкевич: Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України. Серія І. – Вип. 3. – Львів: Астрон, 2001. – 256 с.
Регуляторна політика: нові можливості / За ред. К. Ляпіної, Д.Ляпіна і Я. Демченкова. – К.: Ін-т конкурентного суспільства, 2004. – 170 с.
Розвиток господарського законодавства на сучасному етапі // Підприємницьке право. – 2004. – № 1. – С. 46.
Садиков О.Н. Новый опыт кодификации рыночного законода-тельства: Хозяйственный кодекс Украины 2003 г. // Развитие гражданского законодательства на современном этапе. – М., 2005. – С. 45.
Садовский В. Н. Основания общей теории систем. – М.: Наука, 1974. – 279 с.
Сальман І.Ю. Адаптація державного управління та законодавства України щодо конкурентної політики в галузі сільського господарства до вимог ЄС / І.Ю.Сальман, А.Х. Юлдашев // Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки: Матеріали державної наукової конференції (Біла Церква, 28 квіт. 2004 р.) – Біла Церква, 2004. – С. 84-87.
Сальман І.Ю. До питання про Аграрний кодекс України / І.Ю. Сальман, А.Х. Юлдашев // Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки: Матеріали державної наукової конференції (Біла Церква. 28 квіт. 2004 р.). – Біла Церква, 2004. – С. 88-93.
Зыкова И.В. Юридические лица: создание, реорганизация, ликвидация / И.В. Зыкова. – М. : Ось-89, 2005. – 256 с.
Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.
Чуряев А.В. Административно-правовое регулирование государственной регист-рации субъектов предпринимательской деятельности : автореф. дис. на соис-кание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 “Административное право; финансовое право; информационное право” / А.В. Чуряев. – М. : Орловский гос. техн. ун-т., 2009. – 30 с.
Титова Е.В. Правовое регулирование ликвидации обществ с ограниченной ответст-венностью: некоторые проблемы и пути их решения / Е.В. Титова, А.Н. Переверзев // Вісник Донецького університету. Сер. В.: Економіка і право. – 2008. – № 1. – С. 367–370.
Галіцина Н.В. Припинення суб’єктів господарювання як адміністративна процедура / Н.В. Галіцина // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 4. – С. 98–102.
Дорошенко Л.М. Правове регулювання припинення суб’єкта господарської діяль-ності / Л.М. Дорошенко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 59–61.
Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 14.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
Повар П.О. Проблемні питання державної реєстрації припинення юридичних осіб / П.О. Повар // Молодь у юридичній науці : зб. тез Міжнар. наук. конф. молодих учених “Четверті осінні юридичні чи-тання” : у 5 ч. – Х. : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2005. – Ч. 2: Приватно-правові науки. – С. 245–248.
Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право в Украине. – Харьков: Одиссей, 2005. – 798 с.
Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятель-ности в Украине: организационно-правовые аспекты. – Одеса: Одисей, 1998. – 232 с.
Системный анализ: этап развития методологии решения проблем в США // Системное управление – проблемы и решення. – 2001. – Вип. 12. – С. 62-87.
Тертичка В. Державна політика: Аналіз та впровадження в Україні. – К.: УАДУ, 2002. – 78 с.
Цвєтков В.В., Юлдашев О.Х. Актуальність наукового забезпечення регуляторної політики // Юридична Україна. – 2005. – № 12. – С. 60-65.
Щербина В., Ющик О. Хотіли як краще…а вийшло як завжди // Юридичний вісник України. – 2005. – 18 листоп. (№ 45). – С. 1, 6-7.
Щербина В.С. Адміністративно-господарські санкції в системі заходів господарсько-правової відповідальності // Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми та перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. (12-13 квіт. 2006 р.). – Донецьк, 2006. – С. 531-537.
Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.
Щербина В.С. Деякі питання відповідальності суб'єктів господарювання // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць / Редкол. О.Д. Крупчан. – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 260-263.
Юлдашев О.Х. Управління нормотворчою діяльністю – найперспективніший шлях удосконалення законодавства України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 5. – С. 41-49.
Юлдашев О.Х. Удосконалення нормотворчої діяльності органів державного управліня у сфері економіки // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 4. – С. 78-83.
Юлдашев О.Х. Регуляторна політика як засіб вдосконалення господарського законодавства: Моногр. – К.: МАУП, 2006. – 302 с.
Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : монографія / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти) : монографія / О. А. Беляневич. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – 3-е изд., перераб. и доп. – Х. : Одиссей, 2008. – 488 с.
Задихайло Д. В. Стратегія держави в системі законодавчого регулювання економічних відносин / Д. В. Задихайло // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 1 (44). – С. 135-155.
Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій: у 2 ч. / В. С. Мілаш. – Х. : Право, 2008. – Ч. 1. – Х. : Право, 2008. – 496 с.
Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; под ред. Мамутова В. К. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.
Abel, Richard L. The Politics of Informal Justice. Vol. 1: The American Experience New York, N.Y.: - Academic Press. - 1982.
Abel, Richard L. The Politics of Informal justice. Vol. 2: Comparative Studies New York, N.Y.: -Academic Press. - 1982.
Adler, Christine; Wundersitz, Joy, eds. Family Group Conferencing and Juvenile Justice: The Way Forward or Misplaced Opportunism? Canberra, Australia: Australian Institute of Criminology. (Available from Criminal Justice Press, PO 249, Monsey, NY 10952, 800 914-3379)., 1994.
Albanese B. Per la storia del «ereditimi» // AP. 2001. — Jfe 32. — с. 148 154.
Berman, Harold J. Law and Revolution: The Formation of the Western Legal Tradition Cambridge, Mass.: Harvard University Press. 1983.
Gonzales Carlos E. The Logic of Legal Conflict: The Perplexing Combination of Formalism and AntiFormalism in Adjudication of Conflicting Legal Norms / Oregon Law Review. – Summer 2001. – Vol. 80. –No. 2. – Р. 454-586.