НОВАЦІЯ ЯК СПОСІБ ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

СЕНІН ЮРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 347.435(477)

НОВАЦІЯ ЯК СПОСІБ ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент НАПрН України
Харитонов Євген Олегович

Одеса – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................. 3
РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО НОВАЦІЮ
1.1. Припинення зобов’язання новацією у римському приватному праві………………………………………………………………………………13
1.2. Розвиток вчення про новацію у російській та український доктринах та законодавстві до ХХ століття…………….……………………..37
1.3. Доктрина та законодавство про новацію у зарубіжних країнах….52
РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НОВАЦІЮ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
2.1. Підстави припинення зобов’язань та місце новації серед підстав припинення зобов’язання……………………………………………………….61
2.2. Поняття та ознаки новації за цивільним законодавством України.77
2.3. Наслідки новації та межі її здійснення……………………………115
РОЗДІЛ ІІІ. ВІДМЕЖУВАННЯ НОВАЦІЇ ВІД СУМІЖНИХ КАТЕГОРІЙ
3.1. Відмежування новації від передання відступного………………125
3.2. Відмежування новації від інших схожих правових інститутів ...152
РОЗДІЛ ІV. НОВАЦІЯ БОРГУ У ПОЗИКОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
4.1. Загальні положення про новацію боргу у позикове зобов’язання165
4.2. Особливості укладення новаційного позикового договору……..178
4.3. Новація у вексельних відносинах………………………………… 187
ВИСНОВКИ ......................................................................................................194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................199

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність дисертаційного дослідження пов'язана, у першу чергу, з тим, що з прийняттям нового Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) в цивільний оборот було повернено багато приватноправових начал, які не мали широкого застосування раніше. Істотно була змінена та частина цивільного права, яка містить норми про порядок виникнення зобов'язань, їх зміну і припинення.
Порядок, підстави та умови припинення зобов’язання мають велике практичне значення для цивільного обігу, оскільки стосується майнових прав його сторін і в багатьох випадках можуть спричиняти для останніх негативні правові наслідки.
Основні положення про новацію, вироблені протягом багатьох років у вітчизняній і закордонній цивілістичній доктрині, знайшли своє відбиття в ст. 604 ЦК України.
Договір про новацію, є свого роду альтернативою належному виконанню зобов'язання, що дозволяє кредиторові і боржникові припинити існуючі між ними зобов'язання, якщо боржник за тими або іншими причинами не може виконати зобов'язання згідно умовам, що були обумовлені спочатку. Припинення зобов'язань на підставі новації відповідає інтересам сторін, сприяє підтримці і розвитку стабільного цивільного обороту.
Припинення договірних зобов'язань новацією викликає на практиці багато проблем, пов'язаних з визначенням наявності новації в тій або іншій ситуації та наслідків її настання. Іноді виникають складнощі з відмежуванням припинення зобов'язань новацією від інших підстав припинення зобов'язань, особливо передання відступного.
Від правильного вирішення цих питань та правильного тлумачення норм про новацію зобов’язання багато в чому залежить ефективність захисту порушених прав та інтересів суб'єктів цивільного права та розгляду цивільних справ судами.
На сучасному етапі розвитку юридичної науки в Україні новації приділяється недостатня увага в порівнянні з іншими інститутами цивільного права. Сьогодні в Україні немає жодного сучасного монографічного дослідження, присвяченого особливостям правового регулювання новації. Праці за цією темою обмежуються поодинокими статтями у періодичних виданнях, які носять несистемний характер, стосуються лише невеликого кола проблем, зокрема новації боргу у позикове зобов’язання.
Ці та інші проблеми представляються важливими, підтверджують актуальність нашого дослідження та вимагають глибокого доктринального вивчення з метою можливого вдосконалювання відповідних підходів теорії і практики до визначення правової природи, особливостей договорів про заміну первісного зобов'язання іншим зобов'язанням (новацію). В силу цього, комплексне дослідження новації як способу припинення зобов'язань відповідає сучасним потребам української юридичної науки і правозастосовної практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» «Методологічні засади вдосконалення цивільного законодавства» на 2011-2015 роки як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011-2015 роки (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в вирішенні найбільш важливих теоретичних проблем, пов'язаних з визначенням суті та внутрішнього змісту новації як способу припинення зобов’язання, вироблення на цій підставі єдиного підходу до її розуміння, дослідження новації в співвідношенні з суміжними категоріями, а також науковий аналіз наявності специфіки правових рішень у цій галузі та визначення перспектив розвитку вдосконалення правового регулювання, також вироблення пропозицій з вдосконалення законодавства і правозастосовної практики.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі основні задачі:
- дослідити історію розвитку доктрини про новацію;
- дослідити засади правого регулювання новації у зарубіжних країнах;
- визначити засади українського цивільного законодавства, що регулює припинення зобов’язання новацією;
- визначити поняття новації у цивільному праві;
- встановити ознаки новації;
- проаналізувати умови новації;
- встановити наслідки та межі новації;
- відмежувати новацію від передання відступного;
- відмежувати новацію від інших схожих правових інститутів;
- проаналізувати засади новації боргу у позикове зобов’язання;
- виробити пропозиції щодо вдосконалення норм ЦК України, що регулюють припинення зобов’язання неможливістю виконання.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, пов’язані із припиненням зобов’язання новацію, у цивільному праві України.
Предметом дисертаційного дослідження система правових норм, що регулюють правовідносини, пов’язані із припиненням зобов’язання новацією, проблеми, що виникають при тлумаченні та застосуванні зазначених норм, а також судова практика відповідної категорії.
Методологічну базу дослідження становлять загальні та спеціальні наукові методи, серед яких чільне місце посідає загальнонауковий діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Застосування цього методу дозволило розглянути припинення зобов’язання новацією, як елемент правової системи, що знаходиться у процесі постійного розвитку.
У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалися законодавство щодо припинення зобов’язання новацією.
Порівняльний метод дав змогу проаналізувати положення, що стосуються відносин, які є предметом даного дисертаційного дослідження, у ЦК України та раніше чинному цивільному законодавстві, а також порівняння вирішення цих питань у ЦК України та цивільному законодавстві деяких інших країн.
Робота будується на критичному аналізі теоретичного матеріалу і підпорядкована логіці правозастосовного процесу.
Науково-теоретичною базою дослідження стали роботи в галузі цивільного права вітчизняних та зарубіжних вчених.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки спираються на загальні досягнення юридичної науки, в тому числі на результати досліджень таких вітчизняних та зарубіжних цивілістів, романістів.
Проблеми припинення зобов’язань розглядалися різні часи та у різному обсязі: М.М. Агарковим, О.А. Беляневичем, М.І. Брагінським, С.М. Братусем, В.В. Вітрянським, О.С. Йоффе, К.Д. Кавеліним, Я.А. Канторовичем, В.М. Корецьким, В.М. Коссаком, О.О. Красавчиковим, Н.С. Кузнєцовою, Л.А. Лунцем, В.В. Луцьом, Р.А. Майдаником, Д.І. Мейєром, О.І. Міхно, І.Б. Новицьким, І.О. Покровським, Н.М. Процьків, С.В. Сарбаш, М.М. Сібільовим, Є.О. Сухановим, В.С. Толстим, Ю.К. Толстим, Є.О. Харитоновим, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневичем та ін.
Безпосередньо дослідженнями проблемних питань новації окремо чи в рамках більш загальних досліджень займались: О.С. Кривцов, Д.І. Мейєр, К.П. Побєдоносцев, В.І. Синайський. Серед сучасних науковців, які певним чином займаються проблемами новації, можна назвати таких російських та українських цивілістів, як Т.В. Боднар, A.M. Ерделевський, В.Я. Карабань, Є.А Крашенінніков, Д.В. Мурзін, Н.Ю. Мурзіна, Д.Н. Притика, Є.О. Тупицька, О.Ю Шилохвост та ін.
Проте, праці згаданих вище авторів стосувалися лише окремих аспектів проблеми, що є предметом цього дисертаційного дослідження, не охоплюючи усі її аспекти у цілому.
Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, а також законодавства ряду країн. У ході дослідження опрацьовувалися також монографічна та навчальна література, практика судів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням новації як способу припинення зобов’язання.
Вперше сформульовано низку положень стосовно бачення проблем формування та розвитку норм, які регулюють припинення зобов’язання новацією, котрі б враховували сучасний стан цивільного законодавства та досягнення цивілістичної думки України.
На підставі одержаних у процесі дослідження результатів на захист виносяться такі положення:
вперше:
1. досліджені та розмежовані ознаки, умови та наслідки новації. Ознаки новації випливають здебільшого з ст. 604 ЦК України: 1) це спосіб припинення зобов’язання; 2) вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов’язання); 3) є двостороннім правочином (договором); 4) нове зобов’язання пов’язане з попереднім; 5) спрямована саме на заміну первісного зобов’язання новим, а не на зміну.
2. обґрунтовано, що деякі з вищевказаних ознак новації одночасно є умовами її вчинення. До умов новації віднесено наступні: 1) нове зобов’язання повинне пов’язува¬ти тих же осіб, що і первісне; 2) сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим, «домовленість» про новацію, про яку йдеться мова у ч. 2 ст. 604 ЦК України – це договір про заміну зобов’язання; 3) вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов’язання; 4) на¬явність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вка¬зати у договорі, за відсутністю такого застере¬ження первинне зобов’язання не припиниться, а буде діяти поряд з новим; 5) дійсність первинного зобов’язання (недійсність первинного зобов’язання веде до недійсності і нового зобов’язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов’язаними первинним зобов’язанням, і новація не відбувається); 6) зміна змісту зобов’язання, або має виконуватися те саме, але на iншiй правовiй пiдставi; 7) допустимість заміни первісного зобов’язання новим. Умови новації є необхідними та достатніми для вчинення новації.
3. зроблений висновок, на підставі аналізу наслідків новації, що загальним наслідком новації є припинення первісного та виникнення нового зобов’язання. Спеціальні наслідки новації: 1) сторони не можуть вимагати виконання за первісним зобов’язанням; 2) за новим зобов’язанням боржник не може наводити заперечення проти вимог кредитора, що випливають з первісного зобов’язання; 3) припинення всіх додаткових зобов’язань, що забезпечують виконання первісного зобов’язання, якщо сторони не домовилися при укладанні нового договору про інше; 4) строки позовної давності плинуть виходячи з умов нового зобов’язання.
4. доведено, що новація є консенсуальним, двостороннім і оплатним договором, цей договір має правоприпинювальну природу, є організаційним договором. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє та нове зобов’язання, вказівка на те, що нове зобов’язання виникає замість попереднього.
5. зроблено висновок стосовно форми договору про новацію, що такий договір має відбуватися у формі, передбаченої для нового зобов’язання (мається на увазі форма договору, який є підставою зобов’язання). У зв’язку із цим пропонується доповнити ст. 604 ЦК України нормою наступного змісту: «Домовленість про заміну первісного зобов’язання іншим зобов’язанням між тими ж особами, укладається у формі, передбаченої для нового зобов’язання, що заміняє первісне».
6. запропоновано чітко виразити у новаційному договорі намір сторін щодо припинення первісних зобов’язань, оскільки в судовій практиці зустрічаються позови, пов’язані з виникненням спорів між сторонами через незрозумілість договірних формулювань. Для запобігання визнання схожих до новації відносин, наприклад, зміни договору, слід доповнити ч. 2 ст. 604 ЦК України абзацом другим наступного змісту: «Домовленість сторін про припинення первісного зобов’язання новацією має явно випливати із її змісту».
Набули подальшого розвитку:
1. додатково обґрунтовано, що новація у римському праві погашала дію раніше існуючого зобов’язання за наступних умов: а) новація укладалась саме з наміром погасити попереднє зобов’язання; б) у новому зобов’язанні був новий елемент порівняно з попереднім зобов’язанням; в) дійсності договору, що новується; г) тотожність боргу (idem debitur).
2. теза про те, що на території сучасних України та Російської Федерації у давні часи про новацію, як спосіб припинення зобов’язання, не згадується. Але в більш пізні періоди новація як спосіб припинення зобов’язання хоч і не була передбачена законодавством Російської імперії, однак мала практичне застосування, що пояснювалось застосуванням принципу свободи договору, крім того новація мала доктринальне визначення.
3. теза про те, що новація не може визнаватися дійсною, якщо недійсне первісне зобов’язання. Однак, зроблений висновок, що наведену оцінку не варто вважати універсальною та застосовною до будь-якого зобов’язання. Наслідком недійсності правочину виступає реституція, без звернення до суду сторони можуть самостійно погодити умови реституції за недійсним правочином, оформивши їх як новацію або відступне. Виникле зобов’язання фактично замінить недійсний правочин, визначивши наслідку його недійсності, а вчинений правочин не можна буде визнавати недійсним.
4. теза про те, що юридичною підставою для зобов’язання, яке виникає при новації, є правочин сторін про припинення первісного зобов’язання, в якому одночасно встановлюється нове зобов’язання. Для новації обов’язкова наявність угоди сторін, тобто відсутність спору щодо припинення дії первісного зобов’язання та щодо умов нового зобов’язання;
5. теза про те, що необхідність розмежування відступного та новації викликана, скоріше, утрудненнями, що виникають при практичному застосуванні досліджуваних категорій. Ці категорії мають наступні відмінності: 1) укладання консенсуального договору про відступне передбачає існування альтернативного обов’язку: передати або предмет основного зобов’язання, або предмет відступного; новація передбачає припинення первісного обов’язку та виникнення нового без альтернативності; 2) на відміну від відступного при новації правовідносин припиняються не виконанням нового зобов’язання, а фактом його укладання (передбачивши, що нове зобов’язання заміняє первісне й тому виконується після його припинення, законодавець визначив новацію як консенсуальний правочин, а якщо правочин про припинення зобов’язання, передбачає, що момент укладання збігається з моментом виконання – це відступне); 3) відступне передбачає заміну первісного предмету виконання зобов’язання на інший і не зумовлює виникнення нового зобов’язання; 4) різниться мета: воля сторін при відступному спрямована насамперед на припинення зобов’язання, у той час, як при новації – на виникнення нового; 5) при новації додаткові зобов’язання припиняються разом з первісним – тобто при укладанні правочину, а при відступному (до моменту його надання) додаткові зобов’язання зберігають чинність.
6. теза про те, що однією з можливих форм новації грошового боргу може бути видача кредитором боржникові векселя на суму боргу. Однак прийняття кредитором векселя на відповідну суму боргу тягне припинення первісного зобов’язання тільки, якщо сторони прямо передбачать, що з видачею векселя воно припиняється.
7. теза про те, що на відміну від новації при зміні договору характер правового зв’язку між сторонами не міняється. Припинення зобов’язання новацією можливе тільки за згодою сторін. Зміна договору також здійснюється на підставі угоди сторін, якщо інше не передбачено ЦК України, іншими законами або договором. Крім того, новація й зміна договору розрізняються за формою здійснення.
Удосконалено:
1. класифікацію способів припинення зобов’язання за волею сторін та виділено дві їх підгрупи. В першу підгрупу входять наступні підстави: виконання, передання відступного і зарахування. Другу підгрупу способів припинення зобов’язань за волею сторін складають: новація, прощення боргу та домовленість сторін, що не підпадає під інші способи припинення зобов’язань за волею сторін.
2. класифікацію видів новації у давньоримському приватному праві: а) новаційний договір може бути укладений тими ж особами, які панували і у попередньому зобов’язанні; у такому випадку нове зобов’язання не повинне бути цілком тотожне колишньому, – зміна може укладатися, наприклад, у включенні або виключенні строку або умови, або у звільненні боржника від застави або поруки тощо; б) при новації може мати місце заміна колишнього кредитора – новим, або колишнього боржника – новим. Новація між новими суб’єктами називалась novatio inter novas personas.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в її спрямованості на усунення прогалин у науці цивільного права щодо припинення зобов’язання новацією. Дослідження має також практичну спрямованість, яка полягає у формулюванні висновків і внесенні пропозицій, що можуть бути використані для удосконалення цивільного законодавства України. Окремі теоретичні положення роботи можуть бути застосовані у навчальному процесі при викладанні курсу „Цивільне право України”. Висновки роботи можуть стати основою для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія), де проведено її обговорення.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на: Міжнародній науковій конференції, присвяченої пам’яті Ю.С. Червоного (16 грудня 2011 р., м. Одеса); Цивілістичних читаннях, присвячених пам’яті І.В. Шерешевського: «Основи цивільного законодавства СРСР 1961 року» та їх вплив на формування сучасного цивільного законодавства України (7 грудня 2012 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Римське право і сучасність (Шерешевські читання)» (11 травня 2012 р., м. Одеса); Круглому столі «Проблеми вдосконалення цивільного законодавства України» (12 травня 2012 р., м. Одеса).
Публікації. Основні теоретичні і практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у трьох наукових статтях, опублікованих в наукових фахових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Римське право сформулювало ясні поняття, що визначають юридичні характеристики підстав припинення зобов'язань. Новація ж як спосіб припинення зобов’язання стала першою ланкою до заміни осіб в зобов’язанні, на підставі якої кредитор міг передати своє право вимоги іншій особі. З цієї конструкції згодом народилась цесія. Тобто новація спочатку замінювала неможливий на той час перехід прав кредитора (її навіть називали «сурогат передачі прав вимоги»).
Новація не тільки була джерелом, з якого виникла цесія, але й мала самостійне значення як спосіб припинення договору та застосовувалась і тоді, коли давньоримським приватним правом вже була визнана цесія.
Види новації у давньоримському приватному праві:
а) вона може бути укладена тими ж особами, які панували і у попередньому зобов’язанні; у такому випадку нове зобов’язання не повинне бути цілком тотожне попередньому, – зміна може укладатися, наприклад, у включенні або виключенні строку або умови, або у звільненні боржника від застави або поруки тощо;
б) при новації може мати місце заміна колишнього кредитора – новим, або колишнього боржника – новим. Новація між новими суб’єктами називалась novatio inter novas personas.
Для новації служив усний договір – так звана стипуляція. Але новація часто укладалась і за формою літеральних (письмових) договорів.
Новація у римському праві погашала дію раніше існуючого зобов’язання за умов: а) якщо новація укладалась з метою погасити попереднє зобов’язання; б) у новому зобов’язанні був новий елемент порівняно з попереднім зобов’язанням; в) якщо договору, який новується є дійсним; г) тотожності боргу (idem debitur).
На території сучасних України та Російської Федерації у давні часи про новацію, як спосіб припинення зобов’язання, не згадується у правових джерелах. Але в більш пізні періоди новація як спосіб припинення зобов’язання хоч і не була передбачена законодавством Російської імперії, однак мала практичне застосування, що пояснювалось застосуванням принципу свободи договору, а також мала доктринальне визначення.
Особливістю англо-американського права є те, що в англо-американському праві інститут новації застосовується, як правило, для заміни боржника у зобов’язанні. Деякою мірою переведення боргу в цій формі зберігає своє значення і у французькому праві. Німецький цивільний кодекс не містить норм про новацію. Але на підставі загальних статей про припинення договору практика застосовує цей інститут (neuerung).
Зароджені в римському приватному праві та такі, що отримали відбиття в різних правових системах основні принципи новації (aliquid, novi, animus – novandi, припинення додаткових (акцесорних) зобов’язань (якщо інше не передбачено угодою сторін) – відбилися, на становленні цієї підстави припинення зобов’язань у сучасному цивільному праві. Разом з тим, у ЦК України відтворена – так звана проста (об’єктивна) новація, що обумовлено наявністю в цивільному праві окремого інституту зміни осіб у зобов’язанні.
Новація як спосіб припинення зобов’язання знаходиться у групі «припинення зобов’язань за волею сторін». Серед названих підстав припинення зобов’язання можна виділити дві підгрупи. В першу підгрупу входять наступні підстави: виконання, передання відступного і зарахування. Другу підгрупу способів припинення зобов’язань за волею сторін складають: новація, прощення боргу та домовленість сторін, що не підпадає під інші способи припинення зобов’язань за волею сторін.
При цьому новація характеризується подвійною правовою природою, адже вона виступає одночасно підставою для виникнення зобов’язальних правовідносин та підставою їх припинення.
Досліджені ознаки, умови та наслідки новації. У літературі ці категорії змішуються, часто ознаки називаються умовами чи в ознаках називаються наслідки здійснення новації. Так, вказується, поряд з іншим, що ознакою новації є припинення всіх додаткових зобов’язань, що забезпечують виконання колишнього зобов’язання, очевидно, що йдеться про наслідки новації.
Ознаки новації випливають здебільшого з ст. 604 ЦК України: 1) це спосіб припинення зобов’язання; 2) вона можлива лише між тими самими сторонами; 3) є двосторонньою угодою; 4) нове зобов’язання пов’язане з попереднім; 5) спрямована саме на заміну первісного зобов’язання новим, а не на зміну.
Більшість цих ознак новації одночасно є умовами її вчинення. Умови новації є необхідними та достатніми для вчинення новації. До умов новації варто віднести наступні: 1) нове зобов’язання повинне пов’язува¬ти тих же осіб, що і первісне; 2) сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим, «домовленість» про новацію, про яку йдеться мова у ч. 2 ст. 604 ЦК України – це договір про заміну зобов’язання; 3) вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимог до форми та змісту, необхідних для нового зобов’язання; 4) на¬явність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вка¬зати у договорі, за відсутністю такого застере¬ження первинне зобов’язання не припиниться, а буде діяти поряд з новим; 5) дійсність первинного зобов’язання, а недійсність первинного зобов’язання веде до недійсності і нового зобов’язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов’язаними первинним зобов’язанням, і новація не відбувається; 6) зміна змісту зобов’язання, або має виконуватися те саме, але на iншiй правовiй пiдставi; 7) допустимість заміни первісного зобов’язання новим.
Загальним наслідком новації є припинення первісного та виникнення нового зобов’язання. Спеціальні наслідки новації: 1) сторони не можуть вимагати виконання за первісним зобов’язанням; 2) за новим зобов’язанням боржник не може проти вимог кредитора наводити заперечення, що випливають зі старого зобов’язання; 3) припинення всіх додаткових зобов’язань, що забезпечують виконання первісного зобов’язання, якщо сторони не домовилися при укладанні нової угоди про інше; 4) строки позовної давності плинуть виходячи з умов нового зобов’язання.
Новація є консенсуальным, двостороннім і оплатним договором, цей договір має правоприпинювальну природу, є організаційним договором. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє та нове зобов’язання, вказівку на те, що нове зобов’язання виникає між тими ж особами, що й попереднє зобов’язання, і те, що нове зобов’язання виникає замість попереднього.
Необхідність розмежування відступного та новації викликана, скоріше, утрудненнями, що виникають при практичному застосуванні досліджуваних категорій. Ці категорії мають наступні відмінності.
1. Укладання консенсуального договору про відступне передбачає існування альтернативного обов’язку: передати або предмет основного зобов’язання, або предмет відступного; новація передбачає припинення первісного обов’язку та виникнення нового, альтернативності тут не може бути. 2. На відміну від відступного при новації правовідносин припиняються не виконанням нового зобов’язання, а фактом його укладання. Передбачивши, що нове зобов’язання заміняє первісне й тому виконується після його припинення, законодавець визначив новацію як консенсуальний договір. Якщо договір про припинення зобов’язання передбачає, що момент укладання збігається з моментом виконання – це відступне. У такому зобов’язанні немає властивої новації ознаки, що передбачає дію нового зобов’язання після припинення первісного. 3. Відступне передбачає заміну первісного предмету виконання зобов’язання на інший і не зумовлює виникнення нового зобов’язання. 4. Різниться мета: воля сторін при відступному спрямована насамперед на припинення зобов’язання, у той час, як при новації – на виникнення нового. 5. Головний критерій розмежування новації і будь-яких інших правових явищ - спрямованність волі сторін первісного зобов’язання: на появу нового зобов’язання замість раніше існуючого. 6. При новації додаткові зобов’язання припиняються разом з первісним – тобто при укладанні договору. При відступному ж (до моменту його надання) додаткові зобов’язання зберігають чинність.
Практичне значення має також співвідношення новації і зміни зобов’язання за згодою сторін. На відміну від новації при зміні договору характер правового зв’язку між сторонами не міняється. Припинення зобов’язання новацією можливо тільки за згодою сторін. Зміна договору також здійснюється на підставі домовленості сторін, якщо інше не передбачено ЦК України, іншими законами або договором. Крім того, новація та зміна договору розрізняються за формою здійснення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М. Агарков. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
2. Аминов Е.Р. Новация в российском гражданском праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 - гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право : / Е. Р. Аминов. – Екатеринбург, 2011. – 26 c.
3. Аминов Е.Р. Новация алиментных обязательств / Е.Р. Аминов // Семейное и жилищное право. – 2010. – № 2. – С. 3-7.
4. Андреев Ю.Н. Новация как способ прекращения обязательства / Ю.Н. Андреев // Право и государство: теория и практика. – 2006. – № 10. – С. 43-54.
5. Ансон В.Р. Договорное право. – пер. с англ. / Под ред. О.Н. Садикова. – М. : Юрид. лит., 1984. – 463 с.
6. Бабаев А.Б. Соглашение о новации, предоставлении отступного и прощение долга / А.Б. Бабаев // Законодательство. – 2001. – № 9. – С. 15-21.
7. Бабаев М.М. Отступное и новация в гражданском праве России : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Мирфарид Мираскерович Бабаев. – Москва, 2010.
8. Богачева Т.В. Принципи взаимного содействия сторон и зкономичности в договорних обязательствах / Т.В. Богачева. – М, 1982.
9. Боднар Т. Погашення договірного зобов'язання як спосіб його припинення / Т. Боднар // Юридична Україна. – 2004. – № 3. – С. 28-32.
10. Боднар Т.В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов'язань / Т.В. Боднар // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С.167-174.
11. Боднар Т.В. Новація як спосіб заміни договірного зобов’язання / Т.В. Боднар // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту. – 2004. – Вип. № 212. – С. 56-60.
12. Боднар Т.В. Способи припинення зобов'язання / Т.В. Боднар // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. – Вип. 45 : Правознавство. – Чернівці : ЧДУ, 1999. – С. 72-83.
13. Боднар Т.В. Теоретичні проблеми виконання договірних зобов'язань (цивільно-правовий аспект) : автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Тетяна Валеріївна Боднар. – К., 2005. – 34 с.
14. Брагинский М.И. Договорное право. Книга первая: Общие положення / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – 2-е изд. – М. : Статут, 2005. – 926 с.
15. Брагинский М.И. Комментарий к части первой Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М. : Правовая культура, 1995.
16. Вавин Н.Г. Взаимоотношение между векселем и основной сделкой / Н.Г. Вавин // Вестник права. – 1914. – № 15. – С. 435-458.
17. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ–Ірпінь, 2005.
18. Висіцька І. Новація в цивільному законодавстві України / Ы. Висіцька // Справочник экономиста : Ежемесячный специализированный журнал. – 2007. – № 5. – С. 55-57.
19. Витрянский В.В. Договор займа. Общие положения и отдельные виды договора / В.В. Витрянский. – М. : Статут, 2004. – 333 с.
20. Возможна ли новация договора займа по существующему обязательству. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lawmix.ru/finans/25031/
21. Волкова Т.А. Договорные основания прекращения обязательств : автореф. дисс. на стиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 – Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право / Т.А. Волкова. – Казань,2006. – 22 с.
22. Гавзе Ф.И. Обязательственное право (общие положения) / Ф.И. Гавзе. – Минск : Узд. БГУ им. В. И. Ленина, 1968.
23. Германское право. Часть І. Гражданское уложение. – Пер с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М. : Международный центр финансово–экономического развития, 1996. – 552 с.
24. Гомола А.І. Гражданское право / А.І. Гомола. – М. : Академия, 2003. – 416 с.
25. Господарський кодекс України : комент. / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – X. : Одіссей, 2004. – 848 с.
26. Господарський кодекс України : науково-практ. комент. / [О.І Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.] ; За ред. О.І. Харитонової. – Х. : Одіссей, 2006. – 832 с.
27. Гражданский кодекс Российской Федерации. – Ч. 2. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / Под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М., 1996. – 945 с.
28. Гражданский кодекс Российской Федерации : Официальный текст по состоянию на 15 февраля 1998 года: Ч. 1 и 2 / Ю.Х. Калмыков (вступ. ст.). – М. : Норма-Инфра-М, 1998. – 1024 с.
29. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватав / Предисловие А. Довгерт, В. Захватав / Приложения 1 – 4 В. Захватав / Отв. ред. А. Довгерт. – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
30. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е.А. Васильевой. – М. : Международные отношения, 1993. – 554с.
31. Гражданское право : учеб. : в 2-х т. / Под ред. В. В. Залесского. – М. : Норма, 2004. – Т. 2. Обязательственное право. – 2004. – 736 с.
32. Гражданское право : учеб. : в 3-х т. / Отв. ред. А. Н. Гуев. – М. : Инфра-М, 2004. – Т. 2. – 2004. – 513 с.
33. Гражданское право России. Обязательственное право : курс лекц. / Отв. ред. О. Н. Садиков. – М. : Юристъ, 2004. – 845 с.
34. Гражданское право : в 2-х томах. Т.2. / Под ред. Е.А. Суханова. – М. : БЕК, 1994. – 384 с.
35. Гражданское право. Том 1 / Под ред.. М.М. Агаркова, Д.М. Генкина. – М. : Юридическое изд-во НКЮ СССР, 1944. – 319 с.
36. Гражданское право : учебн. Часть I. – 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : ПРОСПЕКТ, 1998. – 632 с.
37. Гражданское право / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – Т. 1. – М: Проспект, 2000. – 765 с.
38. Гражданское право : в 2 т. Т. ІІ. Полутом 1 : учебн. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2002. – 704 с.
39. Гражданское право : учеб. : в 3 т. Т. 1. – 6-е изд., перераб. и доп. / [Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев и др] ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю.К. Толстой. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 657 с.
40. Гражданское право : учебн. / Под ред. С.П. Гришаева – М. : Юристъ, 1998. – 484 с.
41. Гражданское право : учебн. Ч.1 / Под. ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – 536 с.
42. Гражданское право : учебн. : в 2-х т. / Отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2000. – Т. 2. – 704 с.
43. Гражданское Уложение. Кн. пятая. Обязательственное право. Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского уложения – С.-Петербург, 1905. – 211 с.
44. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: Гражданские и торговые кодексы : учебн. пособ. / Под ред. : Кулагин М.И., Пучинский В.К. – М. : Изд-во УДН, 1986. – 336 c.
45. Грачева Е.А. Новация: понятие, содержание и форма / Е.А. Грачева // Гражданское право : Научно-практический журнал. – 2008. – № 2. – С. 33-36.
46. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 496 с.
47. Дернбург Г. Пандекты. Выпуск ІІІ. Обязательственное право / Г. Дернбург. – М., 1911.
48. Дзюбровская Л.В. Новация и отступное – как основания прекращения соглашения об уплате алиментов / Л.В. Дзюбровская // Юрист. – 2010. – № 8. – С. 40-43.
49. Дождев Д. В. Римское частное право : учеб. для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА, 2002. – 784 с.
50. Дробышев П.Ю. Вексель в коммерческом обороте : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 – Предпринимательское право; Арбитражный процесс / П.Ю. Дробышев. – СПб., 1996. – 23 с.
51. Дыдынский Ф.М. Латинско-русский словарь к источникам римского права / Ф.М. Дыдынский. – 2-е изд., испр. и доп. – Варшава, Типография К. Ковалевского, 1896. – 464 с.
52. Ефимов А., Глик А. Прекращение обязательств / А. Ефимов, А. Глик // Бухгалтерия. – 2004. – № 50 (621).
53. Законы гражданские с разъяснениями Правительствующего Сената и комментариями русских юристов. Составил И.М. Тютрюмов. Книга четвертая. – М. : Статут, 2004. – 635 с. (Классика российской цивилистики.)
54. Земляков Д.Е. Гражданско-правовые проблемы регулирования отношений, возникающих при осуществлении расчетов с использованием пластиковых карт / Д.Е. Земляков // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 4. – М. : НОРМА, 2002. – 432 с.
55. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран : учебн. пособ. / И.А. Зенин. – М. : Изд-во МГУ, 1992. – 192 с.
56. Зобов’язальне право України (елементарний курс) : навч. посіб. / за заг. ред. С. В. Резніченка. – Одеса : ОДУВС, 2010. – 346 с.
57. Зобов’язальне право України : підруч. / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К. : Істина, 2011. – 828 с.
58. Зобов’язальне право: теорія і практика : навч. посіб. / [О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.] ; За ред. О.В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
59. Информационное письмо Президиума ВАС РФ от 21.12.2005 № 102 «Обзор практики применения арбитражными судами ст. 409, 414 Гражданского кодекса Российской Федерации» // Вестник ВАС РФ. – 2006. – № 4.
60. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 c.
61. Иоффе О.С. Основы римского гражданского права / О.С. Иоффе, В.А. Мусин. – Ленинград : Из-во Ленинградского ун-та,1975. –156 с.
62. Каган Е. Соглашение о новации или соглашение об отступном / Е. Каган // Юрист. – 1999. – № 19. – С. 3-7.
63. Карапетов А.Г. Иск о присуждении к исполнению обязательства в натуре / А.Г. Карапетов. – М. : Статут, 2003. – 190 с.
64. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
65. Красавчиков О.А. Советское гражданское право : в 2-х т. Том 2. – М. : Высшая школа, 1968. – 520 с.
66. Крашенинников Е. О прощении долга / Е. Крашенинников // Хозяйство и право. – 2002. – № 10. – C. 76-81.
67. Кривенда О. Деякі аспекти поняття і правової природи позикових відносин / О. Кривенда // Підпр-во госп-во і право. – 2001. – № 9. – С. 49-51.
68. Кривцов А.С. Абстрактные и материальные обязательства в римском и современном гражданском праве / А.С. Кривцов. – М. : Статут, 2003. – 242 с.
69. Крутицкий Н.А. Вексель как один из способов прекращения денежного обязательства / Н.А. Крутицкий // Известия высших учебных заведений. Правоведение : Научно-теоретический журнал. – 2001. – №2. – C. 97-112.
70. Латыпова Д.Ф. Римское право : учебн. пособ. / Изд-е Башкирок, ун-та. – Уфа, 2002. – 48с.
71. Лунц Л.А. Денежное обязательство в гражданском и коллизионном праве капиталистических стран. – М. : Юриздат, 1948. – 214 с.
72. Майоров В. Расторжение договора // Юридической практики. – 2006. – № 52 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.yurpractika.com
73. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в двух частях. Ч. 2. По испр. и доп. 8-му изд., 1902 г.). – М. : Статут, 1997. – 455 с.
74. Мельников О.О. Правовые проблемы новации долга в заемное обязательство / О.О. Мельников // Вестн. Высш. Арбитр. Суда РФ. – 1999. – № 6. – С. 90-95.
75. Міхно О. Відступне як підстава припинення договору за новим Цивільним кодексом України / О. Міхно // Підприємництво, господарство і право. – 2004 . – № 6. – С. 45-47.
76. Міхно О.І. Припинення договору за цивільним законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О.І. Міхно. – К., 2007. – 22 с.
77. Мкртумян Р. Связь вексельного обязательства с основанием его возникновения / Р. Мкртумян // Нотариус. – 2002. – № 3. – C.22-27.
78. Мурашко М.С. Новация и отступное: сходство и различия / М.С. Мурашко // Российское правосудие. – 2009. – № 7. – С. 15-20.
79. Мурзин Д.В. Новация в российском договорном праве / Д.В. Мурзин, Н.Ю. Мурзина // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. С.С. Алексеева. – М. : Статут, 2000. – С. 148-192.
80. Муромцев А.И. Гражданское право древнего Рима / А.И. Муромцев. – М. : Типография Мамонтова и К°., 1883. – 697 с.
81. Новация в «строительных» договорах: как избежать ошибок – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.advocat-cons.info
82. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Т.2 / Укладачі : В.В.Яременко, О.М.Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003. – 927 с.
83. Новицкий И.Б. Римское право / И.Б. Новицкий. – Изд. 7-е стереотип¬ное. – М., 2002. – 310 с.
84. Новицкий И.Б. Общие учения об обязательстве / И.Б. Новицкий, Л.А. Лунц. – М. : Госиздатюридлит, 1950. – 416 с.
85. Новоселова Л.А. Договор займа. Правовое регулирование банковской деятельности / Л.А. Новоселова. – М., 1997.
86. Овсянникова М. Новация долга по договору подряда в заемное обязательство / М. Овсянникова – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.referent.ru/sitemap/statya
87. Орач Є.М. Основи римського приватного права : навчал. посібн. / Євген Михайлович Орач, Борис Йосипович Тищик. – Львів : Ред.-вид. відділ Львів, ун-ту, 2000. – 238с.
88. Орлова Е.В. Новация долга по договору подряда в заемное обязательство / Е.В. Орлова. /– [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rnk.ru/journal/archives/2009/23/nalogovyj_klub/problemnaja_situacija/novacija_dolga_po_dogovoru_podrjada_v_zaemnoe_objazatelstvo107501.phtml
89. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В.В. Залесский. – М. : НОРМА, 1999. – 646 с.
90. Памятники римского права: Законы 12 таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М. : Зерцало, 1997. – 608 с.
91. Пахман С.В. Обычное гражданское право в России. Юридические очерки. Том I. Собственность, обязательства и средства судебного охранения / С.В. Пахман. – С.-Петербург, 1877.
92. Пергамент М.Я. Договорная неустойка и интерес. Издание второе пересмотренное и дополненное. Издание книжного магазина И.К. Голубева под фирмою «Правоведение» комиссионера государственной типографии. Москва, Никольская, д. «Славянского Базара». Типолитография И.И. Пашкова. – Москва, 1905.
93. Підопригора O.A. Основи римського приватного права : підручн. [для студ. юрид. вузів та фак-ів] / О.А. Підопригора. – К. : Вентурі, 1997. – 336 с.
94. Підопригора О.А Римське право : підручн. / О.А. підопригора, Є.О. Харитонов. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
95. Победоносцев К.П. Курс гражданского права : в 3 т. / К.П. Победоносцев. – С.-Петербург : Синодальная типография, 1896. – 787 с.
96. Победоносцев К.П. Курс гражданського права : в 3-х т. – Т 3 / К.П. Победоносцев ; Под ред. В.А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 453 с.
97. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права / А.А. Подопригора. – К., 1994. – 287 с.
98. Покровский И.А. История римского права / И.А. Покровский. – СПб. : Летний Сад, 1998. – 560 с.
99. Постанова Вищого господарського суду України від 07.09.2004 за справою N 6/173 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.licasoft.com.ua/component/lica/?view=text&format=print&base=5&type=1&menu=308016&id= 220215
100. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.09 р. № 10/097-08/9 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.licasoft.com.ua/component/lica/?href=0&view=text&base=5&id=493393&menu=1
101. Присяжнюк А. Домовленість сторін про розірвання цивільно-правового договору як правочин, зобов'язання, договір / А. Присяжнюк // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2004. – № 11. – С. 45-49.
102. Присяжнюк А. Розірвання цивільно-правового договору як підстава припинення зобов'язання за новим Цивільним кодексом України / А. Присяжнюк // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2004. – №12. – С. 58-62.
103. Притыка Д.Н. Договорное право: Общ. ч.: Комментарий к гражд. законодательству Украины / Д.Н. Притыка, В.Я. Карабань, В.Г. Ротань. – К. : Ин-т юрид. исследований, 2002. – 507 с.
104. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Наказ МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12
105. Про іпотеку : Закон України вiд 05.06.2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 31.
106. Про обіг векселів в Україні : Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2374-14
107. Процьків Н.М. Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Наталія Миколаївна Процьків. – К., 2003. – 19 с.
108. Римское частное право / Под ред. В.С Нерсесянца. – М. : НОРМА. 1996. – 704 с.
109. Римское частное право : учебн. / Под ред. И.Б. Новицкого и И.С. Перетерского. – М. : Новый юрист, 1997. – 512 с.
110. Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 6 грудня 2007 р. за справою № 22-2257 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/2598457
111. Рішення Господарського суду м. Києва, б\н, б\д : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/1530145
112. Рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.10 р. за справою № 14/33пд : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/10605360
113. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.07.11 р. за справою № 9/116 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/17080725
114. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2010 р. за справою № 8/87 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/10475702
115. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27 листопада 2008 р. за справою № 4/270 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/2553533
116. Рішення Господарського суду Луганської області від 16.08.07за справою № 5/285 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/985069
117. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.08 р. за справою № 34/239-22/677 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/3583738
118. Рішення Господарського суду Одеської області від 01 липня 2008 р. у справі № 5/13-08-818 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/1912445
119. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.04.11 р. у справі № 5/178-09 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/15122992
120. Рішення Господарського суду Харківської області від 19 грудня 2008 р у справі № 35/145-08 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/2636663
121. Рішення Господарського суду Харьківської області від 17 червня 2008 р. за справою № 27/108-08 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/1777200
122. Рішення Господарського суду Харьківської області від 24 листопада 2006 р. за справою № 21/162-06 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/287385
123. Рішення Господарського суду Харьківської області від 24 лютого 2010 р. за справою № 270/1-27 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/8265068
124. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2009 р. у справі № 16/1903 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/4857934
125. Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 вересня 2010 року у справі № 2 – 135 – 10 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/11538839
126. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 8 жовтня 2010 року за справою №2-315\10 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/12274452
127. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2009 року у справі № 2 – 70 / 2009 : Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/5904166
128. Романовская В.Б. Основы римского частного права / В.Б. Романовская, Э.Б. Курзенин. – Нижний Новгород, 2000. – 94 с.
129. Рохлин А. Юридические особенности отношений из отступного / А. Рохлин // Хозяйство и право. – 2002. – № 7. – С. 48-56.
130. Рукавишникова И. Правовая природа векселя. Особенности бухгалтерского учета векселей / И. Рукавишникова // Хозяйствои право. – 1998. – № 1. – С. 35-44.
131. Рукавишникова И.В. Вексель как объект гражданских правоотношений / И.В. Рукавишникова. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2003. – 270с.
132. Саватье Р. Теория обязательств: Юрид. и эконом. Очерк / Р. Саватье. – М. : Прогресс, 1972. – 440 с.
133. Саватье Р. Теория обязательства / Р. Саватье. – М. : Прогресс, 1982. – 440 с.
134. Свит Ю.П. Новация как способ прекращения обязательств / Ю. П. Свит // Современное право [Электронный ресурс]. – 2000. – № 3. – Режим доступа: http://www. juristlib. ru/book_1871. html
135. Семенов В.В. Существует ли проблема безденежности при новации долга в заемное обязательство / В.В. Семенов // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – № 11. – 2000. – С. 90-98.
136. Синайский В.И. Русское гражданское право / В.И. Синайский. – Вып. 2. Обязательственное, семейное и наследственное право. – К., 1915. – 451 с.
137. Синайский В.И. Русское гражданское право : учебн. / В.И. Синайский. – М. : Статут, 2002. – 638 с.
138. Советское гражданское право : учебн. : в 2-х томах. Т. 1 / [Т.И. Илларионова, М.Я. Кириллова, О.А. Красавчиков и др.] ; Под ред. О.А. Красавчикова. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Высш. шк., 1985. – 544 с.
139. Статья 818. Новация долга в заемное обязательство – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://grazhdanskiy-kodeks-rf.com/category/tekst-gk-rf-s-kommentariyami-ch-2/
140. Стучка П.И. Курс советского и гражданского права. Т. II. Общая часть гражданского права / П.И. Стучка. – М. : Изд-во Коммунистической Академии, 1929. – 376 с.
141. Тупицька Є. Механізм новації боргу у позикове зобов'язання / Є. Тупицька / Є. Тупицька // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 9. – С. 92-95.
142. Тупицька Є.О. Щодо питання поіменованості чи непоіменованості договору новації боргу у позикове зобов’язання / Є.О. Тупицька // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 621– 626. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/
143. Тупицька Є.О. Новація боргу в системі позикових зобов’язань / Є.О. Тупицька // Проблеми законності. – 2009. – № 103 – С. 56-62.
144. Тупицька Є.О. Новація боргу у позикове зобов'язання за законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Євгенія Олександрівна Тупицька. – Х., 2010. – 20 с.
145. Тупицька Є.О. Трансформація боргового зобов'язання у позикове за Цивільним кодексом України / Є.О. Тупицька // Проблеми законності. 1976- 2009. Вип. 102. – С. 241-247.
146. Учебник гражданского права. Часть 1 / Под общ. ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева. – М., 1998.
147. Халфина Р.О. Договор в английском гражданском праве / Р.О. Халфина. – М. : Издательство Академиии Наук СССР, 1959.
148. Харитонов Е.О. Категория обязательств в римском частном праве / Е.О. Харитонов // Юридический вестник. – 1997. – № 1. – С. 20-29.
149. Харитонов Е.О. Римское частное право / Е.О. Харитонов. – Х. : Одиссей, 2000. – 235 с.
150. Харитонов Е.О. Гражданское право / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. – К. : А.С.К., 2001. – 720 с.
151. Цивiльне право : навчал. посiб. – К. : Вентурi, 1996. – 480 с.
152. Цивільне право України / За ред. Р. О. Стефанчука. – К. : Наукова думка, Прецедент, 2004.
153. Цивільне право України : підруч. : у 2-х т. / [В. І. Борисова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін.] ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо–Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 2004. – 480 с.
154. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 1.Загальна частина. – К. : Ін Юре, 2003.
155. Цивільне право України : підручн. У 2 кн. / [О.В. Дзера, Д.Б. Боброва, А.С. Довгерт та ін.] ; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 2.
156. Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях. / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х. : Одіссей, 2002. – 640 с.
157. Цивільне та сімейне право України : підруч. / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К. : Правова єдність, 2009. – 968 с.
158. Цивільний кодекс України. Проект, прийнятий Верховною Радою України в першому читанні 5 червня 1997 року // Українське право. – 1999. – Число 1. – С. 31–558.
159. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Голос України. – № 45–46. – 12 березня 2003 р. – С. 5–28.
160. Цивільний кодекс України : науково-практ. коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, Харитонової О.І., Голубєвої Н.Ю. – К. : Правова єдність. – 2008. – 740 с.
161. Цивільний кодекс України : науково-практ. коментар / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – 5-е вид., перероб. та доп. – Х. : Одіссей, 2009. – 1208 с.
162. Цивільний кодекс УСРР. Затверджений постановою ЦВК УСРР від 16 грудня 1922 року // ЗУ УСРР. – 1922. – № 55. – С. 780.
163. Цитович П.П. Деньги в области граж¬данского права / П.П. Цитович. – Харьков, 1873. – 72 с.
164. Цитович П.П. Курс вексельного права / П.П. Цитович. – К. : Тип. И.Н. Кушнерева, 1887. – 336 с.
165. Цитович П.П. Очерк основных понятий торгового права / П.П. Цитович. – К. : Тип. И. Н. Кушнорева и Ко, 1886. – 214 с.
166. Цитович П.П. Труды по торговому и вексельному праву : в 2 т. Т. 1: Учебник торгового права. К вопросу о слиянии торгового права с гражданским. – М. : Статут, 2005. – 460 с. (Классика российской цивилистики.)
167. Чайка И. В. Прекращение обязательств по основаниям, не связанным с их фактическим исполнением : автореф. дисс. .. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.03 – Гражданское право ; Предпринимательское право ; Семейное право ; Международное частное право / Ирина Викторовна Чайка. – Волгоград, 2007. – 22 с.
168. Чуєва О. Внесення змін до договору, строк виконання за яким настав, а також що таке новація та як її застосувати / О. Чуєва // Мала енциклопедія нотаріуса (комплект) : Науково-практичний журнал. – 2008. – № 6. – С. 48-50.
169. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. Т. II : Товар. Торговые сделки / Г.Ф. Шершеневич. – М. : Статут, 2003. – 544 с.
170. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. Т. III: Вексельное право. Морское право / Г.Ф. Шершеневич. – М. : Статут, 2003. – 412 с. (Классика российской цивилистики.).
171. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. Т. IV: Торговый процесс. Конкурсный процесс / Г.Ф. Шершеневич. – М. : Статут, 2003. – 550 с. (Классика российской цивилистики.).
172. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права / Г.Ф. Шершеневич. – Тула : Автограф, 2001. – 720 с.
173. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Вступительная статья, Е.А. Суханов. – М. : СПАРК, 1995. – 556 с.
174. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права / Г.Ф. Шершеневич. – СПб. : Изд. бр. Башмаковых, 1910. – 879 c.
175. Шестаков Г. И. О некоторых аспектах применения ст. 818 ГК РФ (Новация долга в заемное обязательство) / Г.И. Шестакова – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sistemahalsinvest.ru
176. Шилохвост О. Прекращение обязательств новацией / О. Шилохвост // Российская юстиция. – 1996 – № 8. – С. 43-45.
177. Шилохвост О.Ю. О прекращении обязательств прощением долга / О.Ю. Шилохвост // ГК России. Проблемы. Теория Практика: Сборник памяти С.А. Хохлова / Отв. ред. А. Л. Маковский; – М. : Родос, 1998. – С. 367-368.
178. Шилохвост О.Ю. Отступное – способ прекращения обязательств / О.Ю. Шилохвост // Российская юстиция. – 1998. – №11. – С. 7-10.
179. Шилохвост О.Ю. Отступное в гражданском праве России / О.Ю. Шилохвост. – М. : Статут, 1999.
180. Энциклопедический словарь Брокгауза Ф.А. и Ефрона И.А. (1890 - 1916гг.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://booksite.ru/fulltext/bro/kga/brokefr/3/3183.htm
181. Эрделевский A.M. О прекращении обязательств новацией / А.М. // Законодательство. – 2008. – №1. – С. 31-36.