ОПІКА НАД МАЙНОМ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

АДАХОВСЬКА НАДІЯ СЕРГІЇВНА

УДК 347.648 (477)

ОПІКА НАД МАЙНОМ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
ХАРИТОНОВ Євген Олегович

ОДЕСА-2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика інституту опіки над майном за цивільним законодавством України

1.1. Генезис інституту опіки над майном у римському приватному праві….........................................................................................................................11
1.2. Становлення і розвиток правового регулювання опіки над майном в Україні……………………………………………………………………………….24
1.3. Поняття та сутність інституту опіки над майном за сучасним цивільним законодавством України……………………………………………….44
Висновки до Розділу 1……………………………………………………….50

РОЗДІЛ 2. Юридичні факти у правовідносинах опіки над майном

2.1. Загальні положення про юридичні факти у правовідносинах опіки над майном……………………………………………………………………………….52
2.2. Правоутворюючі юридичні факти і їх сукупність у правовідносинах опіки на майном……………………………………………………………………..66
2.3. Правозмінюючі і правоприпиняючі юридичні факти у правовідносинах опіки над майном………………………………………………..78
Висновки до Розділу 2……………………………………………………………...84

РОЗДІЛ 3. Суб’єкти правовідносин опіки над майном за цивільним законодавством України

3.1. Цивільно-правове становище учасників правовідносин опіки над майном……………………………………………………………………………….86
3.2. Правове регулювання діяльності опікуна над майном…………………………………………………………………………...…101
3.3. Правовий статус осіб щодо майна, яких встановлюється опіка………………………………………………………………………………...129
3.4. Правове становище органів опіки та піклування у правовідносинах опіки над майном………………………………………………………………….160
Висновки до Розділу 3………………………………………………….......174

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….181

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до Конституції України наша країна позиціонує себе в першу чергу як соціальна держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток кожної людини (ст. 23). Виняткового змісту принцип всебічного забезпечення й охорони прав людини, який закріплений у ст. 3 Конституції України, набуває при вирішенні питань щодо охорони та захисту особистих і майнових прав малолітніх осіб, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу та осіб, які тривалий час відсутні у місці поживання (визнаних безвісно відсутніми).
Зазначене положення рівною мірою поширюється на тих осіб, які через вік чи стан здоров'я не мають можливості самостійно брати участь у цивільному обороті та в інших правовідносинах, здійснювати і захищати свої права та інтереси, а також виконувати свої обов'язки. У подібних випадках світова спільнота вже протягом багатьох століть застосовує надійно апробовані юридичні конструкції - опіку і піклування. Україна у даному сенсі не є винятком. У сучасній Україні, можливо, у більшій мірі, ніж у країнах із краще розвиненими економікою і громадянським суспільством, діє ціла низка-негативних факторів, що ведуть до зростання числа дітей і повнолітніх осіб, які потребують опіки над майном.
Особливості опіки над майном були предметом досліджень деяких науковців. Так, за радянським цивільним правом, окремі аспекти опіки вивчалися О.Й. Пергамент, Н.М. Єршовою, О.М. Нечаєвою та ін. Проте за відсутності розвинутих відносин приватної власності, на жаль, усі ці наукові пошуки здебільшого зводились до дослідження опіки як правової форми виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування. У цивільно-правовій літературі вони висвітлювалися названими авторами в основному у зв'язку з дослідженням загальних проблем правосуб'єктності фізичних осіб. Спеціального дослідження інституту опіки над майном не проводилося. Тому на сьогодні виникає необхідність у дослідженні інституту опіки над майном за цивільним законодавством України з метою з'ясування його значення, ролі та тенденцій розвитку.
У сучасній цивілістиці недостатнє висвітлення цього питання пояснюється складністю опікунських відносин, які є предметом правового регулювання декількох галузей права. Новели Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо опіки також потребують ґрунтовного науково-практичного дослідження і зваженого доопрацювання. Актуальність теми дослідження також обумовлена тим, що наукові праці з цієї тематики були написані ще за радянських часів і у правовому сенсі вже значно застаріли для тлумачення чинної нормативно-правової бази. Все це зумовлює актуальність дослідження проблем опіки над майном з метою удосконалення чинного законодавства України та практики його застосування.
Проте не можна стверджувати, що наука цивільного права не створила теоретичну і методологічну основу для дослідження проблеми правового регулювання опіки над майном. Таку основу складають наукові праці Д.І. Азаревича, С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова, Д.В. Бобрової, В.І. Борисової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Н.А. Д'ячкової, І.В. Жилінкової, О.С. Иоффе, О.Л. Нєвзгодіної, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, І.Б. Новицького, З.В. Ромовської, В.О. Рясенцева, О.А. Підопригори, Н.О. Саніахметової, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Я.М. Шевченко, І.В. Шерешевського.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України» на 2006-2010 роки як складової плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 010611004970), а також плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права «Методологічні засади вдосконалення цивільного законодавства» на 2011-2015 роки як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011-2015 роки (державний реєстраційний номер 01101І000671).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження опіки над майном, визначення особливостей її цивільно-правового регулювання, розробка теоретичних положень, практичних рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення даного інституту та цивільного законодавства у цій сфері.
У зв'язку з поставленою метою вирішувалися наступні завдання: визначити поняття та зміст опіки над майном, з'ясувати її правову природу;
розглянути особливості становлення і розвитку інституту опіки над майном в Україні та у країнах континентальної правової сім'ї;
визначити цілі та принципи правового регулювання відносин з опіки над майном в Україні;
виявити особливості правового регулювання відносин з опіки над майном за сучасним цивільним законодавством України;
дослідити систему правовідносин з опіки над майном; визначити поняття і види юридичних фактів у правовідносинах опіки над майном;
з'ясувати роль і місце органів опіки та піклування у системі правовідносин з опіки над майном, з'ясувати особливості їх цивільної правосуб'єктності;
розробити пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавства України з метою підвищення ефективності функціонування інституту опіки над майном і практики його застосування.
Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають у процесі встановлення та здійснення опіки над майном фізичних осіб, які у силу певних причин не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.
Предметом дослідження є опіка над майном за цивільним законодавством України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження інституту опіки над майном було обрано загальнонаукові та спеціально-правові методи пізнання соціально-правових явищ.
Формально-юридичний метод дав можливість проаналізувати взаємозв'язок та співвідношення норм, що регулюють відносини із встановлення та здійснення опіки над майном, дослідити наукові джерела, які містять суб'єктивні погляди на вдосконалення інституту опіки над майном (підрозділи 1.1, 1.3,2.1,2.2,3.1,3.2).
Метод логічного аналізу використовувався при з'ясуванні правової природи опіки над майном (підрозділ 1.3). Метод моделювання був спрямований на оптимальне створення моделей здійснення опіки над майном, формування теоретичної моделі відносин опіки над майном, що дозволило на цій підставі зробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3, 3.4).
Системно-структурний метод використовувався для з'ясування змісту інституту опіки над майном та його місця у системі цивільного права України (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3).
Історичний метод використовувався для дослідження розвитку інституту опіки над майном, у римському праві, дореволюційному цивільному праві Російської імперії, цивільному та сімейному праві радянського періоду, а також сучасному цивільному праві України (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3).
Метод порівняльного правознавства застосовувався з метою врахування досвіду правового регулювання відносин опіки над майном в інших країнах (зокрема, у Німеччині, Франції) (підрозділи 1.1,1.2).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань правового регулювання опіки над майном за цивільним законодавством України.
У дисертації формулюються та обґрунтовуються наступні нові наукові положення:
вперше:
- запропоновано визначення поняття опіки над майном фізичних осіб як комплексу регулятивно-охоронних та захисних норм, інших правових засобів, спрямованих на забезпечення і реалізацію суб'єктивних прав малолітніх, недієздатних осіб та осіб, які через тривалу відсутність у місці свого проживання не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, в їх нормальному (позитивному) розвитку, а також на забезпечення відновлення прав та інтересів у випадку їх порушення;
- обґрунтовано, що за функціональною роллю способи правової охорони при опіці над майном можна розділити на дві групи: превентивні, тобто покликані забезпечити недопущення порушення майнових прав та безпосередньо охоронні (захисні), метою яких є найоптимальніше усунення порушень цих прав;
- зроблено висновок про необхідність включення у ЦК України окремого положення про відшкодування шкоди, заподіяної недобросовісним чи недбалим управлінням переданим під опіку майном;
- аргументовано тезу про те, що у випадку невиконання опікуном цього обов'язку він може бути притягнений до субсидіарної відповідальності за боргами підопічного (безвісно відсутнього) щодо переданого житлового приміщення. У разі відсутності в опікуна коштів, достатніх для погашення заборгованості, відповідний обов'язок повинен покладатися на орган опіки та піклування;
- доведено доцільність доповнення переліку осіб, які потребують опіки або піклування особами, які не можуть бути визнані недієздатними у силу психічного розладу і водночас не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки (наприклад, такі, які перебувають у коматозному стані, стані амнезії);
- запропоновано у ЦК України передбачити відмінності у правовому становищі опікунів осіб, визнаних судом недієздатними, і дітей молодше шести років та дітей у віці від шести до чотирнадцяти років. У відношенні повністю недієздатних осіб опікунам слід надати право вимагати у суді визнання недійсними будь-яких угод третіх осіб, в тому числі односторонніх, навіть якщо вони вчинені для майнової вигоди підопічних, але суперечать їх більш істотним інтересам;
- обґрунтовано пропозицію щодо визнання за єдиним батьком дитини права не тільки звертатися до органу опіки та піклування із заявою про призначення на випадок своєї смерті опікуном чи піклувальником його дитини певної особи, але і включати таке розпорядження у свій заповіт, складений у надзвичайній ситуації;
удосконалено:
- положення про те, що: а) договір управління майном при опіці повинен укладатися лише за необхідності постійного управління майном; б) управитель зобов'язаний звітувати про хід виконання договору перед органом опіки та піклування як у випадку укладення договору управління цим органом, так і опікуном; в) у разі відсутності в управителя майна, достатнього для відшкодування збитків, завданих вигодонабувачеві (власнику), опікун та орган опіки та піклування як установники управління повинні притягуватися до субсидіарної відповідальності; г) опікун і орган опіки та піклування не можуть визнаватися установниками управління, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1032 ЦК України ним може бути лише власник. Відповідно, їх слід вважати особами, яким надано права установника управління;
- положення про те, що у відносинах опіки над майном значне місце займають публічно-правові методи регулювання, що пов'язане з необхідністю контролю з боку держави за наданням допомоги опікунами малолітнім та недієздатним особам у здійсненні їх прав;
набуло подальшого розвитку:
- положення про те, що встановлення та припинення опіки над майном не може відбуватися без прийняття спеціального рішення про це судом чи органом опіки та піклування.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:
у сфері законотворчості - при вдосконаленні положень актів цивільного та сімейного законодавства України щодо опіки над майном;
у науково-дослідницькій сфері - для подальших наукових розвідок у галузі цивільного та сімейного права України, а також у галузі римського приватного права;
у навчально-методичній роботі - при викладанні курсів «Цивільне право України», «Сімейне право України», «Основи римського приватного права» та підготовці підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній теоретичні положення, висновки, рекомендації, пропозиції одержані автором як результат ґрунтовного аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових праць, нормативно-правових джерел, переважно тих, що стосуються правосуб’єктності фізичних осіб та охорони їх майнових прав.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Римське право і сучасність» (4 грудня 2010 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (23-24 лютого 2011 р., м. Харків); Міжнародній науковій конференції «Правове життя сучасної України», присвяченій 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права (20-21 квітня 2012 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Римське право і сучасність» (11 травня 2012 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (30 листопада 2012 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення дослідження викладені у 9 публікаціях, включаючи 4 наукових статті у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН молодь та спорту України, і у п'яти тезах повідомлень на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 196 сторінок, із них основного тексту - 180 сторінок. Список використаних джерел розміщено на 16 сторінках (177 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У Висновках узагальнено теоретичні та практичні результати, отримані у ході дослідження, основними з яких є такі:
1. Дослідження опіки та піклування як правового інституту, як системи правовідносин, як форми влаштування громадян, які потребують особливого соціального і правового захисту, і як виду соціального піклування дає підстави стверджувати, що термін «опіка та піклування» не можна звести до жодного із зазначених понять, зважаючи на його багатозначність. Виходячи з того, що: 1) інститут опіки включає до свого складу низку правових норм як майнового, так і немайнового характеру; 2) відносини, що виникають при встановленні та здійсненні опіки, є предметом регулювання різних галузей права; 3) в цілому норми, які регулюють опікунські відносини, не діють автономно, а є єдиним комплексом взаємодіючих і взаємопов'язаних правових елементів, кожен з яких зберігає свої основні властивості та переслідує мету забезпечення безперешкодного здійснення майнових прав певних категорій осіб, зроблено висновок про комплексний характер інституту опіки. Унаслідок такої комплексності та спрямованості встановлюється єдиний порядок регулювання опікунських відносин, досягається цілісність і ефективність правового впливу на їх учасників та інших суб'єктів, що вступають з ними у правовідносини.
2. Передбачені законодавством широкі можливості для здійснення опіки та піклування у різних видах і формах зумовили низку проблем, що вимагають законодавчого вирішення. Зокрема, передбачена можливість встановлення попередньої опіки чи піклування без перевірки особи тимчасового опікуна (піклувальника), що може бути причиною порушення з боку цих осіб законних прав та інтересів підопічних. У законі відсутні чіткі критерії, за наявності яких опіка та піклування можуть здійснюватися за плату, що може перетворити на порожню декларацію норми про безоплатне здійснення опіки та піклування, породити в суспільстві соціальну напруженість.
3. Оскільки на правовідносини щодо опіки та піклування впливають, як правило, не поодинокі юридичні факти, а юридичні склади, необхідно переглянути коло осіб, які можуть і не можуть бути призначені опікунами та піклувальниками. Зокрема, можливим є призначення опікунами та піклувальниками повнолітніх осіб, позбавлених батьківських прав або обмежених у батьківських правах, оскільки їх діяльність не пов'язана з виконанням виховних функцій. Водночас неприпустимим є призначення опікунами та піклувальниками як неповнолітніх, так і повнолітніх підопічних осіб, які мають непогашену чи не зняту судимість не тільки за умисні злочини проти життя і здоров'я громадян, а й за корисливі злочини. Необхідно включити розпорядження єдиного батька дитини про призначення йому опікуна або піклувальника після смерті батька у заповіт, складений в умовах надзвичайної ситуації.
4. Аналіз правовідносин з опіки над майном дозволяє дійти висновку про те, що зазначені правовідносини включають низку більш простих правовідносин: публічно-правових з елементами приватного права і приватно-правових з елементами публічності, цивільно-правових, сімейно-правових та адміністративно-правових, хоча останні проявляють себе у найменшій мірі, а провідну роль відіграють цивільно-правові правовідносини; особистих немайнових і майнових, речово-правових та зобов'язально-правових, абсолютних і відносних, регулятивних та охоронних.
5. За функціональною роллю засоби правової охорони при опіці над майном можна розподілити на дві групи - превентивні, тобто покликані забезпечити недопущення порушення майнових прав, та безпосередньо охоронні (захисні), метою яких є найоптимальніше усунення порушень цих прав.
6. Як результати дослідження сформульовані наступні конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ЦК України:
1) пропонується доповнити частину першу ст. 55 ЦК України окремим реченням наступного змісту: «Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб, недієздатних та обмежено дієздатних осіб, а також безвісно відсутніх осіб та осіб, місцеперебування яких невідоме»;
2) пропонується доповнити перелік осіб, які не можуть бути опікунами та піклувальниками, встановлений ст. 64 ЦК України, особами, які були опікунами над майном, але з їхньої вини опіку було скасовано; особами, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; особами, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; особами, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
3) пропонується доповнити ст. 72 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають при управлінні майном, частиною четвертою наступного змісту: «Договір управління майном при опіці укладається лише за необхідності постійного управління майном. У будь-якому випадку, незалежно від вартості, в управління повинні передаватися такі об'єкти, як цінні папери, внески до капіталів комерційних організацій, цілісні майнові комплекси та інше особливо цінне майно»;
4) пропонується доповнити частину другу ст. 1032 ЦК України двома реченнями наступного змісту: «Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є опікун. Якщо над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, не встановлено опіку, то установником управління є орган опіки та піклування».
Частину третю ст. 1032 ЦК України пропонується викласти у такій редакції: «Якщо власником майна є малолітня особа, над якою встановлена опіка, або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління є опікун. Якщо над майном таких осіб відповідно до ст. 74 ЦК України встановлена опіка, то установником управління є опікун над цим майном»;
5) статтю 1037 ЦК України пропонується доповнити частиною третьою наступного змісту: «При здійсненні управління майном, щодо якого встановлено опіку, управитель зобов'язаний звітувати про хід виконання договору перед органом опіки та піклування як у випадку укладення договору управління цим органом, так і опікуном»;
6) для усунення суперечностей, які виникають при притягненні опікунів до цивільно-правової відповідальності, обґрунтовується необхідність включення до ЦК України окремої статті 77-1 про відшкодування шкоди, заподіяної недобросовісним чи недбалим управлінням переданим під опіку майном;
7) пропонується доповнити главу 86 ЦК України ст. 1240-1 «Заповідальне призначення опікуна чи піклувальника» наступного змісту:
1. Заповідач, якщо він є єдиним батьком неповнолітньої дитини (дітей), має право визначити у заповіті, складеному в умовах надзвичайної ситуації, особу або осіб, які після його смерті мають переважне право на встановлення опіки чи піклування над його неповнолітніми дітьми. Такі особи можуть бути призначені за їх згодою опікунами (піклувальниками) неповнолітніх дітей заповідача за умови дотримання вимог законодавства про опіку (піклування).
2. Заповідач має право визначити майно, за рахунок якого буде здійснюватися опіка (піклування) або виплачуватися винагорода призначеним опікунам (піклувальникам). За умови прийняття призначеними особами опіки (піклування) таке майно не входить до складу спадщини. Право на це майно переходить до неповнолітніх дітей заповідача, над якими повинна бути встановлена опіка (піклування).
3. Право зазначеної в заповіті особи (осіб) бути опікуном (піклувальником) не переходить до інших осіб ні за однією з підстав спадкування».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаревич Д. И. О различии между опекой и попечительством по римскому праву. СПб. : Типогр. т-ва «Обществ, польза», 1872. – 320 с.
2. Гордон А. Представительство в гражданском праве. СПб., 1879. – 447 c.
3. Калюжний Р. А. Римське приватне право : Курс лекцій. – К. : Істина, 2005. – 144 с.
4. Новицкий И. Б. Римское право : Учебник для вузов. М. : Зерцало, 1998. – 245 с.
5. Орач Є. М., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права : Навчальний посібник. – Львів : Ред.-вид. відділ Львів. ун-ту, 2000. – 238 с.
6. Сборник документов по всеобщей истории государства и права / сост. К. Е. Ливанцев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1977. – 140 с.
7. Суверов Е. В. Римское право : Учебное пособие / Е. В. Суверов. – Барнаул : Барнаульский юридический институт МВД России, 2009. – 146 с.
8. Дождев Д. В. Римское частное право : Учебник для вузов / под ред. B. C. Нерсесянца. – М. : Изд. группа «ИНФРА-М» Норма. М., 1996. - 704 с.
9. Новицкий И. Б. Римское право. – М. : Теис, 1998. - 245 с.
10. Неволин К. А. История российских гражданських законов. – Т.1. СПб., 1851. – 456 с.
11. Институции Гая. Документы по истории зарубежного права. – М. : Норма, 1987.
12. Романовская В. Б., Курзенин Э. Б. Основы римского частного права. – Нижний Новгород. – 2000. – 109 c.
13. Энциклопедический словарь / Издание Ф. А. Брокгауза / Под ред. проф. И. Е. Андреевского. Т. 22. Опека – Оутсайдер, 1897. – 480 с.
14. Баринова М. А., Максименко С. Т. Римское частное право : Учебное пособие для ВУЗов. – М. : Юстицинформ – 2006. – 208 с.
15. Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право : Підручник. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
16. Пухан И. Римское право (базовый учебник) / Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна ; [пер с макед. В.А. Томсинова, Ю.В. Пилипова] / Под ред. проф. В. А. Томисинова. – М. : Зерцало, 1999. – 402 с.
17. Бартошек Милан. Римское право : Понятия, термины, определения / под ред. Ю. В. Преснякова. М. : Изд-во Юрид. лит-ра, 1989. – 464 с.
18. Омельченко О. А. Римское право : Учебник. Издание второе, исправленное и дополненное. – М. : ТОН - Остожье, 2000. – 208 с.
19. Санфилиппо Чезаре Курс римского частного права : Учебник / Под ред. Д. В. Дождева. – М. : Издательство БЕК. – 2002. – 400 с.
20. Покровський І. А. Опіка та піклування / Покровський І. А. Історія римського права. – М., 2004. – 564 с.
21. Харитонов Є. О. Історія приватного (цивільного) права Європи. Ч. І. Витоки. – Одеса, 1999. – 327 с.
22. Ершова Н. М. Опека и попечительство над несовершеннолетними по советскому праву : Дис. канд. юрид. наук. – М., 1957. – 210 с.
23. Гражданское и торговое право капиталистических государств : Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Е. А. Васильева. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
24. Морандьер Л. Ж. Гражданское право Франции / Пер. с фр. и вступительная статья Е. А. Флейшиц. Том 1. – М. : Изд-во иностранной лит., 1958. – 742 с.
25. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) : Кодекси, закони та збірники нормативних актів / Довгерт А. С., Захватаев В. Н. – К. : Истина. – 2006. – 1008 c.
26. Германское право. Часть I. Гражданское уложение : Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. М. : Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 552 c.
27. Гражданское уложение Германии : Вводный закон к Гражданскому уложению. Пер. с нем. / [сост. В. Бергман]. – [2-е изд., доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 416 с.
28. Русское законодательство Х-ХХ векав : В 9 т. / Под ред. В. Л. Янина. – М.: Юридическая литература, 1984. – 432 с.
29. Статути Великого князівства Литовського : У 3 т. – Т. І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса, 2002. – 464 с.
30. Права, за якими судиться малоросійський народ (1743-1756 рр.) / Відп. ред. та автор передмови Ю. С. Шемшученко, упоряд. та автор нарису К.А. Вислобоков. – К., 1997. – 570 с.
31. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. Девятое издание. – Москва : Статут, 1911. – 851 с.
32. Хрестоматия по истории государства и права России / Под ред. В. А. Пиляевой. – М., Спарк, 2003.
33. Пахман С. В. Гражданское право : Из серии: «Классики российской цивилистики». – СПБ., 1909. – М. : Статут, 2006.
34. Законодательство Петра I. Отв. ред. А. А. Преображенский, Т. Е. Новицкая. – М. : Юрид. лит., 1997. – 880 с.
35. Благочестивейшая самодержавнейшия великия государыни имп. Екатерина Вторая. Учреждения для управления губерний Всероссийския империи. – М. : Сенат. тип. – 1775. – 215 с.
36. Загоровский А. И. Курс семейного права (издание 2-е, с изменениями и дополнениями). – Одесса : типография Акционерного Южно-Русского Общества Печатного Дела, 1909. – 564 с.
37. Нечаева A. M. Россия и ее дети (ребенок, закон, государство). – М. : Грааль, 2000. – 239 с.
38. Синайский В. И. Русское гражданское право. Выпуск II. Обязательственное, семейное и наследственное право. – К. : 1915. – 451 с.
39. Вольман И. С. Опека и попечительство. СПб. : Типография т-ва печ. и изд. дела «Труд», 1903. – 172 с.
40. Побєдоносцев К. П. Курс цивільного права : У 3 томах. Том 2 / За ред. В. А. Томсінова. М. : Вид-во «Зерцало», 2003. – 656 с.
41. Антонюк О. Проблемні аспекти інституту опіки над майном фізичної особи // Підприємство, господарство і право. – 2006. – № 7. – С. 95–98.
42. Новицкий И. Б. Сделка. Исковая давность. – М. : Госюриздат, 1954. – 245 с.
43. Михеева Л. Ю. Проблемы правового регулирования отношений в сфере опеки и попечительства: автореферат дис. ... доктора юридических наук: 12.00.03 / Том. гос. ун-т. – Томск, 2003 – 39 с.
44. Ворожейкин Е. М. Семейные правоотношения в СССР. – М. : Юридическая литература, 1972. – 334 c.
45. Адаховська Н. С. Опіка над майном за цивільним законодавством України / Н.С. Адаховська // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук, праць. – О. : Юридична література, 2011. – Вип. 59. – С. 293–298.
46. Цивільно-процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-VІ / Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 40. – Ст. 492. – 167 с.
47. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 р. №3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
48. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Наказ Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5// Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.
49. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : У 2 т. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – Т. 1. – 832 с.
50. Прутян Д. С. Опіка за римським приватним правом та сучасним цивільним законодавством України : Автореф. дис...канд. юрид. наук. – О., 2007. – 20 c.
51. Памятники римского права : Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М. : Зерцало, 1997. – 608 с.
52. Харитонов Є. О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історичні аспекти). – Одеса : Бахва, 1997. – 286 с.
53. Летяев В. А. Рецепция римского права в России XIX – начала XX в. : историко-правовой аспект // Автореф. дис. д-ра юрид. Наук : 12.00.01 / Волжский гуманитарньтй инт. Волгоград, гос. ун-та. – Саратов, 2001. – 44 с.
54. Теория государства и права / Под ред. проф. М. Н. Марченко. – М., 1987. – 482 с.
55. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М. : Аванта+, 2000. – 560 c.
56. Шевченко О. М. Історичний метод пізнання права (до методологій пізнання) // Методологія приватного права (за матеріалами наук.-теорет. Конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол. : О. Д. Крупчан (голова) та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.
57. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1993. – 148 c.
58. Косарев А. И. Римское частное право : Учебник для вузов. М. : Закон и право, 1998. – 254 с.
59. Исаков В. Юридические факты в советском праве. – М. : Юридическая литература, 1984. – 144 с.
60. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави : Посіб. для студентів. 2 вид. – К., 1994. – 236 с.
61. Теория государства и права : Учебник / Под ред. В. К. Бабаева. – М. : Юристъ, 2004. – 678 с.
62. Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К. : Істина, 2003. – 761 с.
63. Исаков В. Б. Проблемы теории юридических фактов. Автореф. дис…доктора юрид. наук. – Свердловск : 1985. – 27 с.
64. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М., Госюриздат, 1958. – 185 с.
65. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – № 7. – С. 29–34.
66. Тлумачний словник російської мови Ушакова. URL : http://www.slovopedia.com/3/202/794261.html.
67. Черданцев А. Ф. Юридичні конструкції, їх роль в науці і практиці // Правоведініе. – 1972. – № 3. – С. 13–18.
68. Александров М. Г. Законність і правовідносини у радянському суспільстві / Александров М. Г. – М. : Госюріздат, 1955. – 286 с.
69. Алексеев С. С. Общая теория права. В двух томах. Т. II. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
70. Иванова З. Д. Юридические факты и возникновение субъективных прав граждан // Советское государство и право. – 1980. – № 2. – С. 31–39.
71. Данилин В. И., Реутов С. И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск : изд-во Уральского Государственного ун-та, 1989. – 465 с.
72. Харитонов Є. О. Цивільні правовідносини : моногр. / Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Одеса: Фенікс, 2011. – 456 с.
73. Чумакова Г. М. Дефектність фактичних складів : Автореферат канд. дис. – Одеса, 2004. – С. 30
74. Исаков В. Б. Фактические (юридические) составы в механизме правового регулирования : Автореф. канд. дис… – Свердловск, 1975. – С. 30.
75. Маркосян А. В. Юридические факты в семейном праве современной России. – М. : Элит, 2007. – 192 с.
76. Адаховська Н. С. Загальні положення про юридичні факти у правовідносинах опіки та піклування / Н. С. Адаховська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2011. – Вип. 16. – С. 82–85.
77. Цивільний кодекс України : Коментар. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2003. – 856 с.
78. Рясенцев В. А. Семейное право. – М. : Юридическая литература, 1982. – 674 c.
79. Гражданское право Украины : В 2 ч. : Ч. 1 / А. А. Пушкин, В. М. Самойленко, Р. Б. Шишка и др. / Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Х. : Основа, 1996. – 437 с.
80. Бірюков І. А., Заїка Ю. О. Цивільне право України. Загальна частина. – Навчальний посібник. / К. : КНТ, 2006. – 480 c.
81. Харитонов Є. О., Харитонова О. І., Старцев О. В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 2, перероб. і доп. – К. : Істина, 2009. – 816 с.
82. Венедіктова І. В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. / І. В. Венедиктова. – Х., 2003. – 23 с.
83. Толстой Ю. К. К теории правоотношения. – Л. : ЛГУ, 1959. – 87 с.
84. Дзера О. В. Об’єкти цивільних прав // В кн. : Цивільне право України. Загальна частина : Підручник / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданчика. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
85. Халфина P. O. Общее учение о правоотношении. – М. : Юрид. лит., 1974. – 351 с.
86. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М. : Юридическая литература, 1981. – 216 с.
87. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР. М., 1985.- 176 с.
88. Лепешкин А. И. Правовое положение советских граждан. – М. : Мысль, 1966. – 56 с.
89. Щетинин Б. В. Гражданин и социалистическое государство // Советское государство и право. – М. : Наука. – 1975. – № 2. – С. 3–10.
90. Воеводин Л. Д. Содержание правового положения личности в науке советского государственного права // Советское государство и право. – 1965. – № 2. – С. 42-50.
91. Венгеров А. Б. Теория государства и права. – М. : Интерстиль, 1998. – 864 с.
92. Патюлин В. А. Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений) / Патюлин В. А. ; Акад. прав. наук СССР ; Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1974. – 246 с.
93. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах. Учеб.-метод. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 1997. – 197 с.
94. Погребной И. М. Теория права : учеб. пособие. – 3-е изд., испр. и доп. – Х.: Основа, 2003. – 128 с.
95. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. – 3-тє вид., змін, й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247с.
96. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підруч. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
97. Теория государства и права : Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
98. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
99. Теорія держави і права (опорні конспекти) : навч. посіб. / авт.-упоряд. М. В. Кравчук. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
100. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К. : Атіка. – 2001. – 176 с.
101. Мананкова Р. П. О понятии специального правового статуса (модуса) // Проблемы совершенствования гражданско-правового регулирования. – Томск, 1982. – 260 с.
102. Матузов Н. И. Правовая система и личность. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 294 с.
103. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву // Избранные труды : В 4 т. Т. I. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 572 c.
104. Петров Ю. А. Соотношение понятий гражданства, правоспособности, правового положения граждан // Вестник Ленинградского университета. – 1974. – № 5. – Вып. 1. – С. 115–120.
105. Гинцбург Л. Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М. : Наука, 1977. – 310 с.
106. Мицкевич А. В. Субъекты советского права. – М. : Госюриздат, 1962. – 213 с.
107. Д’ячкова Н. А. Опіка як спосіб охорони майнових прав фізичних осіб : Автореф. дис. … канд. юр. Наук : 12.00.03 / Київський університет імені Т. Шевченка. – К., 2006. – 21 с.
108. Олійник А. Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. Загальна теорія держави і права (терміни, визначення, елементи змісту) : навч. посіб. – К. : НАВСУ, 1998. – 237 с.
109. Теорія держави і права. Академічний курс : Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
110. Справа № 2-585/2011 // Архів Запоріжського районного суду Запорізької області.
111. Берлач А. Еще раз о рынке земли // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 8. – С. 27–30.
112. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи – Харьков : “Ксилон”, 2000. – 398 с.
113. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
114. Ершова М. Н. Опека и попечительство. – М., 1971. – 80 с.
115. Рудаєва Л. Опіка та піклування над особами, які не досягли 18 років згідно з Новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 55–57.
116. Підопригора А. А. Основи римського гражданського права. – К., 1994. – 287 с.
117. Нечаева А. М. Семейное право : Курс лекций. – М., 1998. – 336 с.
118. Шершеневич Г. Ф. Ученик руського гражданського права (по изданию 1907 г.). – М., 1995. – 556 с.
119. Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции. T.I. М., 1958. – 742 с.
120. Сімейне право України / За ред. Ю. С. Червоного. – К. : Істина, 2004. – 400 с.
121. Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135.
122. Сімейне право України : Підручник / Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін. ; За заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 264 с.
123. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України : Науково-практичний коментар. – К. : Ін Юре, 2003. – 532 с.
124. Іваницька Т. До питання про вимоги закону до особи опікуна та піклувальника // Вісник : юридичні науки / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – 2006. – № 70–71. – С. 34–37.
125. Право и защита семьи государством / Е. Г. Азарова, Ю. А. Королев, Е. В. Кулагина и др. – М. : Наука, 1987. – 464 с.
126. Лінік Є. П., Омельчук Т. В. Опіка та піклування. – К. : Видавець Фурса С.Я., 2008. – 56 с.
127. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
128. Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини : Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.
129. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права / Д. Д. Гримм. – М.: «Зерцало», 2003. – 496 с.
130. Михеева Л. Ю. Опека и попечительство. Теория и практика. – М., Волтерс Клувер, 2004. – 356 с.
131. Пергамент А. И. Опека и попечительство. – М. : Юридическая литература, 1966. – 161 с.
132. Рябов Е. Н. Правовой статус несовершеннолетних в российском законодательстве / Е. Н. Рябов // Юридический мир. – 2009. – № 2. – С. 11–17.
133. Паварс А. Я. О проблеме гражданскоправового регулирования частичной дееспособности несовершеннолетних // Правоведение. – 1967. – № 4. – С. 66–74.
134. Тарасова А. Е. Сделки с особенностями волеизъявления // Журнал российского права. – 2008. – № 4. – С. 4–10.
135. Груздев В. В. Расточительство в гражданском праве : постановка проблемы // Журнал российского права. – 2007. – № 3. – С. 25–32.
136. Справа № 2-о-79/2011 р. // Архів Святошинського райсуду м. Києва.
137. Ершов В. А. Опека и попечительство : юридический статус и защита прав и законных интересов детей, лишенных родительской опеки, недееспособных и ограниченно дееспособных граждан / В. А. Ершов. – М. : Гросс Медиа-Росбух, 2008. – 112 с.
138. Евдокимова Т. В., Зубков П. Совершенствование попечительства // ЭЖ-Юрист. – 2008. – № 5. – С. 42–49.
139. Покровский И. А. Проблема расточительства // Сборник статей по гражданскому и торговому праву. Памяти профессора Г. Ф. Шершеневича. – М. : Статут, 2005. – 620 с.
140. Законы гражданские с разъяснениями Правительствующего Сената и комментариями русских юристов. Составил И. М. Тютрюмов. Кн. первая. М., 2004. – 444 с.
141. Еннекцерус Л. Курс германского гражданского права. Кн. 1. Издательство иностранной литературы. – М. : – 1949. – 379 с.
142. Синайський В. И. Русское гражданское право. – М. – 2002. – 638 с.
143. Кузнецова И. М., Михеева Л. Ю. Сущность опеки (попечительства) как формы устройства физических лиц // Проблемы гражданского, семейного и жилищного законодательства. Сборник статей. – М. : Городец, 2005. – С. 106–116.
144. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22.02.2000 р. // Відомості Верховної Ради України – 2000. - № 19. – Ст. 143.
145. Особи : фізична особа, юридична особа / За ред. В. М. Кравчука. – Х. : Фактор, 2011. – 640 с.
146. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. – М. : Государственное издательство юридической литературы. 1950. – 368 с.
147. Васькин В. В., Мустафин Р. Р. Некоторые вопросы правового регулирования распоряжения имуществом лиц, находящихся под опекой и попечительством // Жилищное право. – 2010. – № 2. – С. 31–36.
148. Цивільне та сімейне право України : навч.-практ. посіб. / за ред. Є. О. Харитонова, А. І. Дрішлюка. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. – X.: Одіссей, 2003. – 640 с.
149. Фетисова О. В. Семейно-правовое положение недееспособных совершеннолетних граждан // Юридический мир. – 2008. – № 11. – С. 45–47.
150. Про державну допомогу сім’ям з дітьми : Закону України від 21.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 5. – Ст. 21.
151. Большой юридический словарь / К. Е. Игнатенкова, Г. Н. Комкова, З. И. Цыбуленко и др.; Под ред. А. В. Малько. – М. : Проспект, 2009. – 409 с.
152. Конституція України // Урядовий кур’єр. – 1996. Липень. – № 129–130.
153. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР: Прийнят. 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
154. Паршукова К. Ю. Проблемы реализации прав детей, лишенных родительского попечения, в России // Юрист. – 2007. – № 10. – С. 5–8.
155. Барков А. В. Правовая природа договора социального содействия детям, оставшимся без попечения родителей // Гражданское право. – 2008. – № 4. – С. 32–35.
156. Сімейне право України : Підручн. / За ред. Гопанчука В. С. – К. : Істина, 2002. – 304 с.
157. Молдован В. В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право : опорні конспекти: Навч. посібник. – К. : Наукова думка, 1996. – 256 с.
158. Урумова Т. О. Эволюция правового статуса органов опеки и попечительства // Семейное и жилищное право. – 2007. – № 4. – С. 43–46.
159. Про місцеве самоврядування : Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
160. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 30. – Ст. 142.
161. Про запобігання насильства в сім'ї : Закон України від 15.11.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 10. – Ст. 70.
162. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України від 13.01.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 6. – Ст. 147.
163. Про соціальні послуги : Закон України від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 45. – Ст. 358.
164. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей : Закон України від 02.06.2005 р. Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 26. – Ст. 354.
165. Правила опіки та піклування : Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством праці та соціальної політики України від 26.05.99 р. № 34/166/131/88 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 26. – С. 115.
166. Основы теории государства и права. – М. : Юридическая литература, 1971. – 408 с.
167. Ноздріна О. М. Система державних органів соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування // Держава і право : Юридичні і політичні науки. – 2006. – № 33. – С. 262–271.
168. Морозова С. Є. Правові основи діяльності органів опіки та піклування // Держава і право : Зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 25. – С. 333–337.
169. Типове положення про будинок дитини : Наказ МОЗ України від 18.05.1998 р. № 123 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – Ст. 271.
170. Про затвердження порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. № 1377 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 1944.
171. Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти і науки України : Наказ Міністерства освіти України від 30.03.1996 р. № 98 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. – Ст. 54.
172. Порядок ведення банку даних про дітей, позбавлених батьківського піклування: Наказ Міністерства України у справах молоді та спорту від 29.07.2005 р. № 1466 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 13. – Ст. 67.
173. Рудалєва Л. Функції органів опіки та піклування за сімейним кодексом України // Юридичний вісник України. – 2006. – № 10. – С. 7–9.
174. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защита гражданских прав. – М. : Изд-во Московского гос. ун-та, 1972. – 284 с.
175. Михеева Л. Ю. Участие органа опеки и попечительства в договоре доверительного управления имуществом // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2000. – № 10. – С. 81–84.
176. Справа № 2-о-29/07 // Архів Богуславського районного суду Київської області.
177. Актуальні проблеми юридичної науки : Збірник тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 року) : У 4-х частинах. – Частина третя: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». – Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2008. – 410 с.