Длугош Оксана Іванівна. Недійсність правочинів з дефектами волі

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

На правах рукопису

ДЛУГОШ ОКСАНА ІВАНІВНА

УДК 347 (477)

НЕДІЙСНІСТЬ ПРАВОЧИНІВ З ДЕФЕКТАМИ ВОЛІ

Спеціальність 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Калаур Іван Романович

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………..…………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ПРАВОЧИНІВ З ДЕФЕКТАМИ ВОЛІ …………………………………………………………………………… ..10
1.1. Воля та волевиявлення учасника правочину в доктрині цивільного права ………………………………………………………………….……..........10
1.2. Правочини з дефектами волі у системі недійсних правочинів………..... .34
1.3. Правові наслідки визнання правочинів з дефектами волі недійсними… .47
Висновки до розділу 1………………………………………………………..….59
РОЗДІЛ 2. НЕДІЙСНІСТЬ ПРАВОЧИНІВ, В ЯКИХ ВОЛЯ УЧАСНИКА ПРАВОЧИНУ СФОРМОВАНА НЕПРАВИЛЬНО …………………..……62
2.1. Недійсність правочину, який вчинено під впливом помилки……………62
2.2. Недійсність правочину, вчиненого під впливом обману…………………92
2.3. Недійсність правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах ………………….………………………..…….. .110
Висновки до розділу 2 ……………………………….…………………...……126
РОЗДІЛ 3. НЕДІЙСНІСТЬ ПРАВОЧИНІВ, ЯКІ ВЧИНЕНІ ПОЗА ВОЛЕЮ УЧАСНИКА ПРАВОЧИНУ………………………………..…… .128
3.1. Недійсність правочину, вчиненого під впливом насильства……...…… 128
3.2. Недійсність правочину, який вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною……...……. 148
3.3. Недійсність правочину, вчиненого дієздатною особою в момент, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними………….…................................................................................................. 163
Висновки до розділу 3 …………………………………………………..……..179
ВИСНОВКИ………………………………………………...………………….182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..……………….....189

ВСТУП

Актуальність теми. Однією із загальних вимог чинності правочину є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). Відтак, наявність різноманітних дефектів волі (помилка, обман, насильство, збіг тяжких обставин тощо) при вчиненні правочинів, відповідно до положень § 2 Глави 16 Книги 1 ЦК України, є підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку.
Практика розгляду судами справ про визнання правочинів недійсними виявляє нечіткість окремих законодавчих положень, що закріплюють правові наслідки недійсності правочинів з дефектами волі, внаслідок чого непоодинокими є випадки, коли суди при розгляді спорів, що слідують із подібних правовідносин, неоднозначно застосовують одні й ті ж норми матеріального права. Не вирішує сповна цю проблему і судова практика, визначена у роз’ясненнях вищих спеціалізованих судів.
Такий стан правового регулювання обумовлює необхідність розробки та внесення відповідних змін до цивільного законодавства України на основі всебічного наукового дослідження підстав і правових наслідків визнання недійсними правочинів, вчинених з дефектами волі. Актуальність теми дисертації зумовлена й тим, що у вітчизняній цивілістиці відсутні спеціальні дослідження недійсності правочинів з дефектами волі. У працях, які є на сьогодні, проблематика правочинів з дефектами волі розкривається або в контексті досліджень загальної тематики інституту недійсності правочину (дисертації: Н. С. Хатнюк «Заперечні угоди та їх правові наслідки» (2003 р.), В. О. Кучера «Нікчемні правочини» (2004 р.), Я. М. Романюка «Підстави та цивільно-правові наслідки визнання правочину недійсним (на матеріалах судової практики)» (2010 р.), О. В. Семушиної «Недійсні правочини та правові наслідки їх недійсності» (2010 р.) тощо), або працях, в яких розкриваються правові проблеми недійсності лише окремих видів правочинів з дефектами волі (дисертація І. В. Давидової «Недійсність правочинів, укладених внаслідок помилки та обману» (2011 р.) тощо).
Науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження, крім праць вказаних вище авторів, склали праці таких науковців: М. М. Агаркова, Д. В. Бобрової, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, М. К. Галянтича, О. В. Гутнікова, В. В. Джуня, О. В. Дзери, Ю. О. Заіки, О. Л. Зайцева, О. С. Іоффе, І. Р. Калаура, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, І. В. Матвєєва, Д. І. Мейєра, Є. О. Мічуріна, І. Б. Новицького, В. А. Ойгензіхта, О. О. Отраднової, О. А. Підопригори, М. Д. Пленюк, С. О. Погрібного, Й. О. Покровського, Н. В. Рабінович, З. В. Ромовської, В. О. Рясенцева, О. П. Сергєєва, Є. О. Суханова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, Ю. К. Толстого, Є. О. Харитонова, Ф. С. Хейфеца, В. П. Шахматова, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, В. С. Щербини та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав (номер державної реєстрації 0108U000494). Тема дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України 24 лютого 2010 р. (протокол № 2).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування та розв’язання теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із визначенням підстав і правових наслідків визнання недійсними правочинів, вчинених з дефектами волі, а також формування науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідних положень законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення мети дослідження поставлено такі основні завдання:
- визначити поняття волі та волевиявлення на вчинення правочину, а також їх співвідношення та правове значення при вчиненні правочину;
- систематизувати правочини з дефектами волі;
- розкрити сутність поняття дефекту волі та визначити особливості його проявів;
- розкрити особливості правових наслідків визнання правочинів з дефектами волі недійсними;
- визначити кваліфікуючі ознаки підстав недійсності правочинів, в яких воля учасника правочину сформована неправильно;
- дослідити особливості підстав недійсності правочинів, які вчинені поза власною волею його учасників;
- сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо усунення прогалин та інших недоліків у цивільно-правовому регулюванні недійсності правочинів з дефектами волі.
Об’єкт дослідження – цивільні правовідносини, що виникають внаслідок вчинення правочинів з дефектами волі.
Предмет дослідження – положення чинного законодавства України, що визначають підстави та правові наслідки визнання недійсними правочинів з дефектами волі, судова практика їх застосування, а також положення правової доктрини та наявні наукові позиції з цієї тематики.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Так, діалектичний метод пізнання використовувався для розгляду тенденцій розвитку вчення про сутність правочинів з дефектами волі і супроводжував увесь процес дисертаційного дослідження. За допомогою структурно-функціонального методу було проведено класифікацію правочинів з дефектами волі (підрозділ 1.2 дисертації). На основі методу формально-логічного синтезу здійснено дослідження правових наслідків недійсності правочинів з дефектами волі (підрозділ 1.3 дисертації). Метод аналізу і синтезу дозволив авторові сформулювати поняття волі та волевиявлення при вчиненні правочину (підрозділ 1.1 дисертації). Історико-правовий метод надав можливість дослідити тенденції розвитку цивільного законодавства з питань недійсності правочинів з дефектами волі (підрозділи 2.1-3.3 дисертації). Статистичний метод використовувався при аналізі судових справ про визнання недійсними правочинів з дефектами волі (підрозділи 2.1, 3.3 дисертації). За допомогою логіко-юридичного методу зроблено пропозиції щодо вдосконалення положень чинного законодавства, що регулюють недійсність правочинів з дефектами волі (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3, 3.1 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в наступних науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях.
Вперше:
1) сформульовано авторське визначення поняття «дефекту волі при вчиненні правочину» як відхилення у процесі формування волі учасника правочину внаслідок хибних уявлень, введення в оману з приводу обставин, що мають істотне значення для вчинення правочину, збігу тяжких обставин, які зумовлюють неправильне формування волі або внаслідок обставин, що виключають існування справжньої волі у момент вчинення правочину;
2) визначено поняття «воля юридичної особи на вчинення правочину» як домінуюче волевиявлення членів органу управління юридичної особи на вчинення правочину, яке сформоване і виражене відповідно до закону та установчих документів і відповідає інтересам юридичної особи;
3) аргументовано, що правочин, вчинений особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, якщо ініціатором вчинення такого правочину була його інша сторона чи особа, на користь якої вчинено такий правочин.
Удосконалено:
4) положення про те, що правочини, які вчинені під впливом обману (ст. 230 ЦК України) або насильства (ст. 231 ЦК України), можна оспорювати, якщо введення в оману чи застосування насильства щодо учасника правочину здійснила інша сторона такого правочину або особа, на користь якої його вчинено, а також інша особа, яка діяла з відома сторони відповідного правочину чи особи, на користь якої його вчинено. Коли обман або насильство були застосовані іншою особою без відома сторони правочину чи особи, на користь якої вчинено правочин, правочин може бути визнаний недійсним як вчинений під впливом помилки (ст. 229 ЦК України);
5) висновок про те, що визнання правочинів з дефектами волі недійсними відповідає основоположному принципу правового регулювання договірних відносин – свободі договору, оскільки дефект волі спричиняє укладення договору проти волі його сторони;
6) позицію про те, що психічний тиск на учасника правочину може здійснюватися як неправомірними, так і правомірними діями;
7) положення про те, що право на звернення до суду із позовом про визнання недійним правочину, вчиненого дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, належить як особі, яка вчинила цей правочин, так і особам, чиї права та (або) інтереси порушені внаслідок вчинення такого правочину.
Дістало подальшого розвитку:
8) положення про те, що однією із умов чинності правочину має бути відповідність волевиявлення учасника не його внутрішній волі, як це передбачено в ч. 3 ст. 203 ЦК України, а його правильно сформованій волі;
9) обґрунтування того, що під помилкою щодо природи правочину (ст. 229 ЦК України) слід розуміти помилку учасника правочину стосовно його правової мети;
10) аргументація доцільності повернення в цивільне законодавство України односторонньої реституції як наслідку недійсності правочинів, вчинених під впливом обману, насильства та зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, відповідно до якої винна сторона зобов’язана все одержане нею за правочином повернути іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду має стягуватись в дохід держави;
11) висновок про те, що дефекти волі є підставою для визнання недійсними як договорів, так і односторонніх правочинів;
12) положення про те, що помилка щодо якості та властивостей речі у контексті ст. 229 ЦК України є наслідком невірно сформованої учасником правочину суб’єктивної оцінки цінності речі або можливості її використання за цільовим призначенням.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що викладені у роботі висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальших наукових досліджень проблем недійсності правочинів; у правотворчій діяльності – для удосконалення положень цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів з дефектами волі; у правозастосовній діяльності – для розв’язання спірних питань практики вирішення судами справ про визнання недійсними правочинів з дефектами волі; у навчальному процесі – під час викладання дисципліни «Цивільне право України», а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Висновки, отримані в результаті проведеного дослідження, обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України. Основні результати наукового дослідження оприлюднювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах» (м. Одеса, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів» (м. Івано-Франківськ, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» (м. Харків, 2012 р.).
Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 7 наукових праць, серед яких 4 статті у фахових для юридичних наук виданнях та 3 тези наукових доповідей, опублікованих у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні особливостей недійсності правочинів з дефектами волі. За результатами проведеного дослідження автором сформульовані наступні найважливіші положення та пропозиції наукового і практичного характеру.
1. Визначено, що воля фізичної особи на вчинення правочину – це внутрішній цілеспрямований психічний процес на вчинення юридичної дії, спрямованої на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.
Волевиявлення – це зовнішній прояв волі особи не забороненими законом способами, що робить її доступною для інших осіб і є засобом досягнення правової мети правочину.
2. Знайшла подальшого розвитку позиція щодо співвідношення волі та волевиявлення учасника правочину, згідно з якою не можна надати перевагу волі чи волевиявленню при вчиненні правочину, оскільки волевиявлення повинно відповідати справжній та правильно сформованій волі на вчинення правочину. Важливим є як суб’єктивний «воля», так і об’єктивний «волевиявлення» елементи правочину. Тому, зокрема, ч. 3 ст. 203 ЦК України доцільно викласти у такій редакції: «Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його правильно сформованій волі».
3. На підставі аналізу різноманітних класифікацій правочинів з дефектами волі, систематизовано правочини з дефектами волі на дві групи: правочини, в яких воля учасника правочину сформована неправильно (правочини, вчинені під впливом помилки (ст. 229 ЦК України), обману (ст. 230 ЦК України) та тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України)) та правочини, які вчинені поза волею учасника правочину (правочини, вчинені під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною (ст. 232 ЦК України) та правочини, вчинені дієздатною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України)).
4. З’ясовано, що фіктивні та удавані правочини доцільно відносити до групи правочинів з дефектами змісту, а не з дефектами волі, оскільки у цих правочинах справжня воля присутня і сформована правильно, без впливу інших осіб, але спрямована на досягнення інших цілей, ніж ті, які обумовлені правочином. Отже, у таких правочинах відсутня головна умова дійсності правочину – спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
5. Розкрито процес формування дефектів волі у правочинах. Дефект волі при вчиненні правочину – відхилення у процесі формування волі учасника правочину внаслідок хибних уявлень, введення в оману з приводу обставин, що мають істотне значення для вчинення правочину, збігу тяжких обставин, які зумовлюють неправильне формування волі або внаслідок обставин, що виключають існування справжньої волі у момент вчинення правочину.
Особливість дефекту волі юридичної особи полягає в тому, що це є відхилення у процесі формування волі членів органу управління юридичної особи, внаслідок хибних уявлень, введення в оману щодо обставин, що мають істотне значення для вчинення правочину, збігу тяжких обставин чи внаслідок обставин, що виключають існування волі у момент вчинення правочину, що вплинуло на домінуюче волевиявлення членів органу юридичної особи на вчинення правочину.
6. Залежно від відповідності вимогам закону правочини з дефектами волі можна поділяти на: 1) протиправні правочини (правочини, вчинені під впливом обману, насильства, у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною); 2) правочини, які не відповідають вимогам закону, але не є правопорушенням (правочини, вчинені під впливом помилки, тяжкої обставини, та правочини, вчинені дієздатною особою, яка в момент вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними).
7. Розкрито особливості правових наслідків визнання недійсними правочинів, які вчинені з дефектами волі. Недійсні правочини не створюють правових наслідків, за винятком тих, які обумовлені їхньою недійсністю – основні (двостороння реституція), додаткові (відшкодування збитків і моральної шкоди) та особливі (відшкодування збитків у подвійному розмірі).
Запропоновано повернути у ЦК України положення про односторонню реституцію, як наслідок визнання правочину недійсним, на той випадок, коли він був вчинений під впливом обману, насильства, у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. У зв’язку з цим доцільно доповнити ст.ст. 230-232 ЦК України наступним положенням: «Винна сторона (особа, на користь якої вчинено правочин) зобов’язана все одержане нею за правочином повернути іншій стороні (учаснику правочину), а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
8. З’ясовано поняття та окремі види помилки як підстави визнання правочину недійсним. Помилка як дефект волі при вчиненні правочину – це неправильне сприйняття учасником правочину природи (правової мети) правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, що виникло в результаті її власного недбальства або необережної поведінки контрагента (особи, на користь якої вчинено правочин).
9. Під помилкою щодо природи правочину (ст. 229 ЦК України) слід розуміти помилку щодо правової мети правочину, яка полягає в певному, передбаченому особою правовому результаті, спрямованому на задоволення її чи інших осіб особистих немайнових та (або) майнових інтересів внаслідок виникнення, зміни чи припинення відповідних цивільних правовідносин. Тому доцільно у ст. 229 ЦК України замінити словосполучення «природа правочину» на словосполучення «правова мета правочину». Таким чином, п. 2 ч. 1 ст. 229 ЦК України пропонується викласти в такій редакції: «Істотне значення має помилка щодо правової мети правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням».
10. Помилка внаслідок власного недбальства є підставою для визнання правочину недійсним. Тому доцільно виключити абзац 4 із п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06. 11. 2009 р. № 9, згідно із яким помилка внаслідок власного недбальства не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки ця норма ускладнює процес оспорювання правочину, вчиненого під впливом помилки, та призводить до ухвалення протилежних за змістом рішень з одних і тих самих правовідносин.
11. Обман при вчиненні правочину – це навмисне введення в оману контрагентом (особою, на користь якої вчинено правочин) або третьою особою з відома контрагента (особи, на користь якої вчинено правочин) учасника правочину, що призводить до неправильного сприйняття ним природи (правової мети) правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману не залежить від факту наявності чи відсутності вигоди для того учасника, який вводить в оману. Проте обов’язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України є наявність умислу в недобросовісного учасника правочину (особи, на користь якої вчинено правочин) ввести в оману контрагента, щоб спонукати його до вчинення правочину.
12. Для визнання правочину недійсним з підстав, визначених ст. 233 ЦК України, необхідна наявність наступних фактів: факт тяжкої обставини для учасника правочину; економічна невигідність правочину для особи, що діяла під впливом тяжкої обставини; усвідомлення однією стороною умисного характеру своїх дій, а іншою – невигідності вчиненого нею правочину.
13. Правочин, вчинений особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, якщо ініціатором вчинення такого правочину була інша сторона правочину чи особа, на користь якої вчинено такий правочин. Запропоновано ч. 1 ст. 233 ЦК України викласти у такій редакції: «Правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, визначених другою стороною (особою, на користь якої вчинено правочин), може бути визнаний судом недійсним».
14. Насильство при вчиненні правочину – це незаконний психічний чи фізичний тиск на учасника правочину, його близьких тощо з метою примушення його до вчинення правочину.
15. У випадку вчинення правочинів, під впливом обману та насильства, що застосовувались третьою особою, без відома контрагента за договором чи особи, на користь якої вчинено правочин, доцільно вважати, що особа вчинила такий правочин під впливом помилки і при визнанні правочинів недійсними слід застосовувати ст. 229 ЦК України.
16. З’ясування сутності правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною (його представником) дозволило визначити його характерні ознаки: 1) вчинення правочину під час дії інституту представництва; 2) відсутність волі довірителя – воля довірителя підмінюється волею представника; 3) наявність прямого умислу у діях представника та контрагента (його представника), що виявляється у домовленості між ними всупереч інтересам довірителя; 4) відсутність правового значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
17. Аргументовано, що у момент вчинення правочину, передбаченого ст. 225 ЦК України, фізична особа є юридично дієздатною, однак неволездатною (адієздатною) або фактично недієздатною.
18. Зважаючи на доцільність розширення кола осіб, які мають право звернутися з позовом про визнання правочину недійсним, на підставі ст. 225 ЦК України, запропоновано частину першу та другу ст. 225 ЦК України викласти в такій редакції:
«1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи або за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред’явити її опікун та інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені».
20. У зв’язку з тим, що ст.ст. 225, 229-231 і 233 ЦК України застосовуються як щодо договорів, так і односторонніх правочинів, запропоновано із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 виключити абзац 3, який наразі передбачає, що «норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів».
21. До вимог про визнання правочинів з дефектами волі недійсними застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву [Електpoнний pеcуpc] / М. М. Агарков // Советское государство и право. – 1946. – № 3 – 4. – C. 41–55. – Pежим дocтупу : http://forum.yurclub.ru/index.php?app=downloads&showfile=627
2. Аристотель. Сочинения: В 4-х томах / Ред. В.Ф. Асмус. – М.: «Мысль», 1976. – Т. 1. –550 с.
3. Арсеньев Б., Домбровский Ё. Что такое кабальные сделки и как с ними бороться. – М.: Юриздат , 1929. – 174 c.
4. Артемов В. В. Недействительность сделок и их последствия: некоторые аспекты // Юрист. – 2002. – № 6. – С. 10–14.
5. Белoв В. A. Cделки и недейcтвительные cделки: пpoблемы пoнятий и cooтнoшения / В. A. Белoв // Зaкoнoдaтельcтвo. – 2006. – № 10. – C. 20–31.
6. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: монографія / С. М. Бервено. – К.: ЮрІнком-Інтер, 2006. – 392 с.
7. Бобко Т. В. Зміст і форма правочину в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. В. Бобко; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». – Х., 2011. – 20 с.
8. Бондарчук Е. И., Бондарчук Л. И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций / Е. И. Бондарчук, Л. И. Бондарчук . — [3-е изд., стереотип.]. — К.: МАУП, 2002. — 168 с.
9. Бородовський С. О. Правові наслідки недійсності правочину / С. О. Бородовський // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 5 (24). – С. 18–23.
10. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая [Електронний ресурс]: Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 1997. –682 с. – Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/civil/braginsky1/cont.shtml
11. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве / С. Н. Братусь. – М., Госюриздат, 1947. – 364 с.
12. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
13. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком Інтер, 1995. – № 2. – Ч. 1. – С. 37.
14. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Под ред. B. C. Ем. – М.: Статут, 2003. – 382 с.
15. Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву: пер. с нем. / под ред. и прим. А. Б. Думашевича. – СПб., 1875. – 596 с.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред.. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
17. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступлений / Л. Д. Гаухман. – М.: Юрид. лит., 1974. – 167 с.
18. Гелецька І. О. Правове регулювання відносин представництва у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. О. Гелецька; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2005. – 24 с.
19. Генкин Д. М. Недействительность сделок, совершенных с целью, противной закону / Д. М. Генкин //Уч. зап. ВИЮН. – 1947. – Вып. 5. – С. 53–66.
20. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ; перевод И. Б. Новицкого. – М.: Из-во Минюста СССР,1948. – 342 с.
21. Голышев В. Г. Существенное заблуждение как основание признания сделки, совершенной в кредитной сфере, недействительной [Електpoнний pеcуpc] / В. Г. Голышев // Банковское право. – 2000. – № 4. – С. 50–55. – Pежим дocтупу : http://www.lawmix.ru/comm/6553/
22. Гордон А. Представительство в гражданском праве / А. Гордон. – М.: СПб., 1979. –167 с.
23. Гражданское право: Учебник. Том I / под ред. О.Н. Садикова. – Юридическая фирма «Контракт»: «ИНФРА-М», 2006. – 493 c.
24. Гражданское право / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 2000. – 630 с.
25. Гражданское право: В 2 т.: Учебник [Електронний ресурс] / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. - [2-е изд., перераб. и доп.] - М.: Издательство БЕК,1998. – Т. I – 816 с. – Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/civil/suhanov1/cont.shtml;
26. Гражданское право Украины. Ч.I / Под ред. Пушкина А. А., Самойленко В. М. – Харьков: Основа, 1996. – 570 с.
27. Гражданское право : учеб. для юрид. шк. / [М.В. Зимелева, В. И. Серебровский, З.И. Шкундин] ; под ред. проф. С.Н. Братуся. – М. : Юриздат, 1944. – 342 с.
28. Гpaждaнcкий кoдекc Poccийcкoй Федеpaции [Електронний ресурс]: c пocтaтейным пpилoжением мaтеpиaлoв пpaктики Кoнcтитуциoннoгo Cудa Poccийcкoй Федеpaции, Веpхoвнoгo Cудa Poccийcкoй Федеpaции, Выcшегo Apбитpaжнoгo Cудa Poccийcкoй Федеpaции / Cocт. Д.В. Музин. – [4-е изд., пеpеpaб.]. – М. : Нopмa, 2004. – 1200 c. – Режим доступу: http://base.garant.ru/10164072/9/#1009
29. Гранін В.Л. Повноваження представника та його реалізація за цивільним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Л. Гранін; Одеська національна юридична академія. – О., 2005. – 20 с.
30. Гутников О.В. Недействительные сделки в гражданском праве. Теория и практика оспаривания / О.В. Гутников. – М.: Бератор-Пресс , 2003. – 576 с.
31. Гуртовенко О. Л. Психічне насильство в кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Гуртовенко Олег Леонтійович. – Одеса, 2008. – 251 с.
32. Давидова І. В. Недійсність правочинів, укладених внаслідок помилки та обману : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Давидова Ірина Віталівна. – Одеса, 2011. – 213 с.
33. Дaвидoвa І. В. Дo визнaчення пpaвoвих нacлідків недійcних пpaвoчинів / І. В. Дaвидoвa // Aктуaльні пpoблеми деpжaви і пpaвa : Збіpник нaукoвих пpaць. – Oдеca : Юpидичнa літеpaтуpa, 2009. – Вип. 41. – C. 50–55.
34. Дзера О., Отраднова О. Недійсність правочину за новим Цивільним кодексом України / О. Дзера, О. Отраднова // Юридична Україна. – 2003. – №10. – С. 5–18.
35. Дітріх О. Поняття та зміст психічного насильства в кримінальному праві України: проблеми визначення / О. Дітріх // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2007. – № 74–76. – С. 77–80.
36. Диба І. Недійсність договорів, укладених під впливом насильства [Електронний ресурс] / І. Диба. – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/archive/?aid=845&jid=17
37. Диба І. Недійсність правочинів, вчинених під впливом тяжких обставин / І. Диба // Юридичний вісник України. – 2005. – №30. – С. 9–11.
38. Дигеcты Юcтиниaнa / [пеp. c лaт.] ; Oтв. pед. Л. Л. Кoфaнoв. – Т. 1; Кн. 1-4. – М.: Cтaтут, 2002. – 584 c.
39. Динесман И. Ю. Кабальные сделки и ростовщичество / И. Ю. Динесман . – Москва – Ленинград: Государственное издательство РСФСР, 1926. – 48 с.
40. Длугош О. І. Поняття істотності помилки в контексті сучасного цивільного законодавства / О. І. Длугош // Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. – 2011. – Вип. 3. – С. 223–226.
41. Договірне право України. Загальна частина: навч.посіб. / [Т. В. Бoднap, O. В. Дзеpa, Н. C. Кузнєцoвa тa ін.].; за ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
42. Дождев Д. В. Римское частное право / Д. В. Дождев. – М.: Инфра-М, Норма, 2003. — 784 с.
43. Доманова І. Ю. Інститут добровільного представництва в цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І.Ю.Доманова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2007. – 17 с.
44. Егоров Ю. П. Сделки как средства индивидуального регулирования общественных отношений : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03. / Егоров Юрий Петрович. – Екатеринбург, 1993. – 216 с.
45. Жеков В. І. Деякі питання визнання договору недійсним або неукладеним [Електронний ресурс] / В. І. Жеков // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3 (15). – С. 129–132. – Режим доступу: http://univer.km.ua/visnyk/812.pdf
46. Жигалкін І.П. Ограни установи як юридичної особи приватного права / І. П. Жигалкін // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №8 – С. 125–128.
47. Жигалкін І. П. Установи як юридичні особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. П. Жигалкін. – Харків, 2009. – 20 с.
48. Зaікa Ю. O. Укpaїнcьке цивільне пpaвo: нaвч. пocіб. / Ю. O. Зaікa. – [2-е вид. змін. і дoп.]. – К. : Пpaвoвa єдніcть, 2008. – 368 c.
49. Занковская С. В. Существенное заблуждение в сделке в советском гражданском праве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / С. В. Занковская – М., 1950. – 16 с.
50. Зарубин А. В. Недействительность сделок с пороками воли : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. В. Зарубин. – Краснодар, 2004. – 26 с.
51. Зезекaлo A. Ю. Зaблуждение пpи coвеpшении cделки : евpoпейcкaя пpaвoвaя тpaдиция и coвpеменнoе poccийcкoе пpaвo : диc. … кaнд. юpид. нaук : 12.00.03 / Зезекaлo Александр Юрьевич. – Тoмcк, 2008. – 221 c.
52. Злотник І. М. Воля юридичної особи / І. М. Злотник // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 8. – С. 41–48.
53. Зозуляк О. І. Деякі проблеми визначення поняття «орган юридичної особи» / О. І. Зозуляк // Юридична Україна. – 2008. – № 11 (71). – С. 58–62.
54. Іванова С. М. Правова природа реституції / С. М. Іванова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 36. – С. 337–343.
55. Ілейко В. Р., Первомайський В. Б. Теоретичний аналіз понять «дієздатність», «недієздатність», «обмежена дієздатність» в Цивільному кодексі України у редакції від 16.01.2003 року / В. Р. Ілейко, В. Б. Первомайський // Архів психіатрії. — 2007. — Т. 13, № 1–2. — С. 38–42.
56. Ілейко В. Р. Посмертна судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі (питання теорії і практики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мед. наук: спец. 14.01.16 «Психіатрія» / В.Р. Ілейко — Київ, 2005. — 24 с.
57. Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции / В. А. Иванников. – М.: Изд-во УРАО, 1998. – 144 с.
58. Иоффе О.С. Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР / О.С. Иоффе // Советское государство и право. – 1956. – № 2. – С. 55–66.
59. Иоффе О.С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – М.: Изд-во «Юридическая литература», 1967. – 493 с.
60. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. Т. 2 / О.С. Иоффе. – СПб., 2004. – 511 с.
61. Иоффе О.С, Толстой Ю.К. Основы советского гражданского законодательства. – Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1962. – 216 с.
62. Исрафилов И. Кабальная сделка / И. Исрафилов // Законность. – 2000. – № 2. – С. 24–26.
63. Калаур І. Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи: дис... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Калаур Іван Романович; Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2004. – 198 с.
64. Калаур І.Р. Договір як вольовий акт суб’єктів цивільного права (за проектом нового Цивільного кодексу України) / І. Р. Калаур // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Правознавство. – Чернівці, 2002. – Вип. 161. – С. 30–33.
65. Калаур І. Р. Окремі аспекти застосування правових наслідків нікчемних і оспорюваних договорів / І. Р. Калаур // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №12. – С. 48–51.
66. Керимов С. Г. Представництво за законом в цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С. Г. Керимов. – Київ, 2006. – 19 с.
67. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федера¬ции, части первой (постатейный) / Под ред. О.Н. Садикова. М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА-М, 1997. – 778 с.
68. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
69. Корецкий А. Д. Договорное право России. Основы теории и практика реализации / А. Д. Корецкий. – Москва: ИКЦ «Март», 2004. – 528 с.
70. Кот О. Природа недійсних правочинів / О. Кот // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 4 (59).– С. 108–119.
71. Кошиль Ю В. Роль каузи у тлумаченні договору / Ю. В. Кошиль // Університетські наукові записки. – 2007. – №1(21). – С. 141–145.
72. Кравчук В. М. Корпоративне право. Науково- практичний коментар законодавства та судової практики / В. М. Кравчук. – К.: Істина, 2008. – 720 с.
73. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 348 с.
74. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
75. Кройтор В. А., Слипченко С. А. Гражданское право Украины: В 2 ч. / В. А. Кройтор, С. А. Слипченко. – Х.: Эспада, 2000. – Ч. 1. – 230 с.
76. Куликова Е., Старостина Т. Закон на стороне акционеров? / Е. Куликова, Т. Старостина // ЭЖ-Юрист. – 2005. – № 21 – С. 2.
77. Куник Я. А. Гражданско-правовые сделки. Представительство.
Общее учение об обязательстве. Способы обеспечения обязательств: Лекции. – М.: Госторгиздат, 1960. – 70 с.
78. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. / В. В. Луць. – [2-е вид, пеpеpoб. і дoп.]. – К. : Юpінкoм Інтеp, 2008. – 576 c.
79. Луць В. В. Сучасна кодифікація договірного права в Україні: здобутки і проблеми / В.В. Луць //Вісник академії правових наук. – Харків: 2003. – №2–3(33–34). – С. 424–437.
80. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А. В. Луць. — К., 2001. — 18 с.
81. Макарчик В. С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник / В. С. Макарчик . –[2-е вид, дoп.].. – К.: Атака, 2003. – 256 с.
82. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: навч. посібник / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.
83. Малинин В. В. Причинная связь в уголовном праве / В. В. Малинин . – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000. – 316 с.
84. Матвеев И. В. Правовая природа недействительных сделок / И. В. Матвеев. – М.: Изд-во Юрлитинформ, 2004. – 176 c.
85. Мейеp Д. И. Pуccкoе гpaждaнcкoе пpaвo : в 2 ч. / Д. И. Мейеp ; [пo иcпpaвл. и дoпoл. 8-му изд. 1902 г.]. – М. : Cтaтут. – Ч. 1. – 1997. – 290 c.
86. Нижний А. Правове регулювання конклюдентних дій за законодавством України / А. Нижний // Юридична Україна. – 2009. – №11.– С. 56–61.
87. Нoвий тлумaчний cлoвник укpaїнcькoї мoви : у 4 т. / [уклaд. В. Яpеменкo, O. Cліпушкo]. – К. : Aкoніт, 1999. – Т. 4. ––941 c.
88. Новиков К. А. О каузе в сделках и обязательствах / К. А. Новиков // Прововедение. – 2002. – №6. – С. 83–84.
89. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность / И. Б. Новицкий. – М.: Госюриздат, 1954. – 248 с.
90. Новицкий И. Б. Недействительные сделки / И.Б. Новицкий // Вопросы советского гражданского права. – М., 1945. – С. 31–73.
91. Ойгензихт В. А. Воля и волеизъявление: Очерки теории, философии и психологии права / В. A. Oйгензихт. – Душанбе: Дониш, 1983. – 256 с.
92. Олюха В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції і система : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Г. Олюха; КНУ ім Т.Г. Шевченка. — К., 2003. – 20 с.
93. Павленко Д. Г. Принцип добросовісності в договірних зобов’язаннях : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Д. Г. Павленко; НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2009. – 20 с.
94. Пеpoвa O. В. Недійcніcть пpaвoчину, який пopушує публічний пopядoк : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / O.В. Пеpoвa. – Х., 2010. – 15 c.
95. Підвиcoцький В. І. Мaйнoві нacлідки недійcнocті пpaвoчинів / В. І. Підвиcoцький // Бюлетень Мініcтеpcтвa юcтиції Укpaїни. – 2006. – № 12 (62). – C. 146–151.
96. Підвиcoцький В. І. Пpaвoвa пpиpoдa пoняття недійcнoгo пpaвoчину / В. І. Підвиcoцький // Бюлетень Мініcтеpcтвa юcтиції Укpaїни. – 2006. – № 2. – C. 76–80.
97. Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: Підручник / О. А. Підопригора, Є.О. Харитонов. — К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
98. Підопригора О. А. Римське приватне право : Підручник для студентів юрид. спец, вищих навч. закладів / О.А. Підопригора. — [3-е вид, пеpеpoб. і дoп.]. — К: Видавничий Дім «ІнЮре», 2001. – 440 с.
99. Победоносцев К. П. Курс гражданского права: В трех томах / Под ред. В.А. Томсинова. – М., 2003. – Т. 3. – 608 с.
100. Погрібний С. О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: автореф. дис. ... д-ра юрид.наук: 12.00.03/ С. О. Погрібний; Київ, нац. у-т ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2009. – 36 с.
101. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М.: Статут (в серии «Класика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
102. Постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12 [Електpoнний pеcуpc]. – Pежим дocтупу : HTTR://WWW.SCOURT.GOV.UA/CLIENTS/VS.NSF/81B1CBA59140111FC2256BF7004F9CD3/9E900D04AA74595AC22579B6003F0B0B?OPENDOCUMET
103. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. по справі № 37/110 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14048767
104. Потопальський С. С. Правове регулювання, поняття та суть договору і його недійсності / С. С. Потопальський // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. – 2006. – Вип. № 5. – С. 111–117.
105. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства // Юридична Україна. №4. – 2006. – С. 105-106.
106. Практика вирішення судами справ щодо визнання недійсними або розірвання угод про відчуження приватизованих квартир // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2 (24). – С. 19–28.
107. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними [Електронний ресурс] // Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 1 (101). – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/bce90d7b25c17f6dc225754e004b4c96?OpenDocument
108. Про акціонерні товариства [Електронний ресурс] : Закон України від 17.00.2008 р. № 514-VI (із змінaми тa дoпoвн. від 18.01.2013). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/514-17
109. Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції [Електронний ресурс] : Закон України від 19.05.2011 р. № 3390-VI. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3390-17
110. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України [Електронний ресурс] : Закон України від 02.12.2010 № 2756-VI (із змінaми тa дoпoвн. від 12.07.2012). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2756-17/print1346933147127966
111. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства [Електронний ресурс] : Закон України від 20.12.2011 № 4176-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4176-17
112. Про господарські товариства [Електронний ресурс] : Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII (із змінaми тa дoпoвн. від 18.12.2011). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12
113. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень [Електронний ресурс] : Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV (із змінaми тa дoпoвн. від 04.10.2012). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15
114. Про захист прав споживачів [Електронний ресурс] : Закон України вiд 12.05.1991 № 1023-XII (із змінaми тa дoпoвн. від 02.12.2012). – Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua/cgi bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1023-12
115. Про місцеве самоврядування в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінaми тa дoпoвн. від 06.12.2012). – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр
116. Про нотаріат [Електронний ресурс] : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII (із змінaми тa дoпoвн. від 06.12.2012). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
117. Про оренду землі [Електронний ресурс] : Закон України вiд 06.10.1998 № 161-XIV (із змінaми тa дoпoвн. від 05.09.2012). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=161-14)
118. Про оподаткування прибутку під¬приємств [Електронний ресурс] : Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінaми тa дoпoвн. від 01.04.2011). – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/334/94-%D0%B2%D1%80
119. Про судову експертизу [Електронний ресурс] : Закон України вiд 25.02.1994 № 4038-XII (із змінaми тa дoпoвн. від 19.11.2012). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4038-12
120. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06. 11. 2009 р. № 9. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-09
121. Пpo cудoву пpaктику у cпpaвaх пpo визнaння угoд недійcними [Електpoнний pеcуpc] : Пocтaнoвa Пленуму Веpхoвнoгo Cуду Укpaїни № 3 від 28 квітня 1978 p. (втpaтилa чинніcть нa підcтaві Пocтaнoви пленуму ВCУ № 9 від 06.11.2009 p.). – Pежим дocтупу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0003700-78
122. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах [Електронний ресурс] : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. № 8. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0008700-97
123. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендними правовідносинами (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) [Електронний ресурс] : Оглядовий лист № 01-8/442 від 12.04.2001 р. – Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/news/574/
124. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність [Електронний ресурс] : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 // Зб. поточн. законодавства, нормативн. актів, арбітражної та судової практики. – 2004. – № 17. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/7EC8DB48148F1846C3256E6A00312BDE?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=7EC8DB48148F1846C3256E6A00312BDE&Count=500&
125. Про обов’язкові для усіх судів України правові позиції [Електронний ресурс]: Лист Вищого спеціалізованого суду від 06.06.2011. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0003740-11
126. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи [Електронний ресурс] : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2. – Режим доступу: http://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/07062765C3315954C2256CDA00538ED6
127. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [Електронний ресурс] : Наказ Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5. – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12
128. Рабинович Н. В. Недействительность сделок и ее последствия / Н. В. Рабинович. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 171 с.
129. Римское частное право: учебник / под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Юрист, 1994. – 508 с.
130. Рішення cудoвoї кoлегії Cудoвoї пaлaти у цивільних cпpaвaх aпеляційнoгo cуду Хapківcькoї oблacті від 08.04. 2009р. по справі №22-ц -1671\09 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. –Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3666986
131. Pішення Нoвoзaвoдcькoгo paйoннoгo cуду м. Чеpнігoвa від 21 чеpвня 2007 poку пo cпpaві №2-1302/07 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу : http://www.reyestr.court.gov.ua/
132. Рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21.12. 2010 р. по справі № 22-34712 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13364050.
133. Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2010 р. по справі № 2-45/2010р. [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/11550743
134. Рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 28.05.2009 р. по справі № 22-ц-1822/2009р [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3939739
135. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.10.2009 р. по справі № 2-1040/2009 р. [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6550370
136. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2010 р. по справі № 2-177 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12261259
137. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 17.11.2008р. по справі №2-377/08 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3110240
138. Рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08.04.2009 р. по справі №22-ц -1671\09 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3666986
139. Рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 28.05.2009 р. по справі № 22-ц-1822/2009р. [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3939739
140. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29.03.2011 р. по справі № 2-250/11 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14986362
141. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2011 р. по справі № 2-25/11 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/13761793
142. Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області по справі № 2-5/11 [Електpoнний pеcуpc] // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – Pежим дocтупу: http:// reyestr.court.gov.ua/Review/18593172
143. Розенфельд Я. З. Оспоримые сделки: автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Я.З. Розенфельд. - М., 1979. - 16 с.
144. Розробка механізму правового регулювання договірних відносин у підприємницькій діяльності / За ред. Академіка АПрН України В. В. Луця. – К.: НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 2009. – 300 с.
145. Романюк Я. М. Коментар постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» / Я. М. Романюк. – К.: Істина, 2011. – 96 с.
146. Романюк Я. М. Захист прав добросовісного набувача у разі визнання правочину недійсним / Я. М. Романюк // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – №6. – С. 35–38.
147. Романюк Я. М. Визнання недійсними правочинів, вчинених у результаті зловмисної домовленості з другою стороною / Я. М. Романюк // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – №10. – С. 39–42.
148. Ромовська З. В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник / З. В. Ромовська. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.
149. Рясенцев В. А. Представительство и сделки в современном гражданском праве / В. А. Рясенцев – М. : Статут, 2006. – 601с.
150. Рясенцев В. А. Сделки по советскому гражданскому праву / В. А. Рясенцев. - М.: Юридическая литература, 1951. – 512 с.
151. Саватье Р. Теория обязательств / Р. Саватье. – М: «Прогресс», 1972. – 440 с.
152. Савиньи Ф. К. Обязательственное право / Савиньи Ф. К.; пер. с немец. Ф. Фукс и Н Мандро. М.: Типография А. В. Кудрявцевой. – СПб, 1876. – 579 с.
153. Селив