Таш’ян Роман Іванович ОДНОСТОРОННІ ПРАВОЧИНИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Таш’ян Роман Іванович

УДК 347.133.22

ОДНОСТОРОННІ ПРАВОЧИНИ
В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

спеціальність 12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Жилінкова Ірина Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Академії правових наук України,
Національна юридична академія України імені
Ярослава Мудрого,
кафедра цивільного права № 1

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ОДНОСТОРОННІХ ПРАВОЧИНІВ

10

1.1. Односторонні правочини в системі юридичних фактів

10

1.2. Односторонні правочини в системі правочинів

32

1.3. Класифікація односторонніх правочинів

64

Висновки до розділу 1

88

РОЗДІЛ 2 ВИДИ ОДНОСТОРОННІХ ПРАВОЧИНІВ

93

2.1. Поняття зобов’язальних і розпорядчих
односторонніх правочинів

93

2.2. Зобов’язальні односторонні правочини

105

2.3. Розпорядчі односторонні правочини

130

Висновки до розділу 2

157

ВИСНОВКИ

166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

170

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах становлення сучасної правової системи України важливе значення має переосмислення традиційних правових категорій цивільного права, до яких належать і односторонні правочини.
Поняття одностороннього правочину є одним з основних у цивільному праві. Однак розвиток суспільних відносин призвів до урізноманітнення підстав їх виникнення, ускладнення системи юридичних фактів. Як наслідок, виникає необхідність створення сучасної концепції односторонніх правочинів, розроблення їх класифікацій, визначення їх основних та додаткових ознак та встановлення місця односторонніх правочинів у системі юридичних фактів.
Вирішення цих проблем, по-перше, дасть змогу більш точно визначити поняття односторонніх правочинів, і по-друге, висвітлити правову природу та особливості окремих видів односторонніх правочинів. Це, у свою чергу, відкриє можливості для дослідження тих юридичних фактів, що є односторонніми правочинами, виявлення їх специфічних рис з урахуванням їх односторонньо-правочинної природи. Крім того, дане дослідження може бути теоретичним підґрунтям та науковою базою для вдосконалення системи чинного законодавства. Тому дослідження усього комплексу питань, пов’язаних з односторонніми правочинами, є необхідним і актуальним для науки цивільного права.
Актуальність теми підвищується також у зв’язку з тим, що на практиці виникає чимало питань, пов’язаних із вчиненням односторонніх правочинів та їх виконанням. Ці питання стосуються, зокрема: визначення поняття одностороннього правочину, співвідношення одностороннього правочину та договору, видів односторонніх правочинів, свободи одностороннього правочину та ряд інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми «Проблеми ефективності правового регулювання цивільних відносин в Україні» (№ державної реєстрації 0106u002288). Дисертація становить певний внесок у розкриття напрямків загального дослідження в рамках цієї проблеми.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування поняття односторонніх правочинів, їх значення у сучасних умовах, розкриття їх правової природи, визначення рис, що дозволяють відмежувати односторонні правочини від суміжних понять.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні формулюються такі завдання:
виявити теоретичні підґрунтя становлення системи односторонніх правочинів;
визначити юридичну природу односторонніх правочинів;
встановити відрізняльні риси односторонніх правочинів від суміжних категорій;
розробити класифікацію односторонніх правочинів.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються внаслідок вчинення односторонніх правочинів.
Предмет дослідження теоретичні основи та практичні питання правового регулювання односторонніх правочинів, нормативно-правові акти, практика їх застосування, доктрини, теорії та наукові позиції стосовно односторонніх правочинів.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання:
історичний (генетичний) метод при дослідженні етапів розвитку правового внормування односторонніх правочинів;
формально-логічний метод при з’ясуванні юридичної природи односторонніх правочинів, за допомогою якого здійснювалася обробка та аналіз емпіричного матеріалу, який також обумовив послідовність висловлених суджень, понять і умовиводів;
діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуємих явищ дозволив створити класифікацію односторонніх правочинів з різними класифікаційними критеріями та запропонувати системні різновиди односторонніх правочинів;
догматичний метод застосовано при проведенні аналізу норм чинного законодавства, що сприяв виявленню прогалин та дозволив сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Цьому сприяв і метод прогнозування;
функціональний метод дозволив розглянути під відповідним кутом зору види односторонніх правочинів та їх роль у динаміці прав та обов’язків учасників цивільних відносин;
порівняльно-правовий метод дозволив встановити особливості правового регулювання вчинення односторонніх правочинів у вітчизняному законодавстві у порівнянні з законодавством інших держав, а також визначити розмежувальні ознаки односторонніх правочинів та договорів.
У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Теоретичною основою для дослідження проблематики односторонніх правочинів стали наукові праці в області теорії права, цивільного права: М.М. Агаркова, Н.Г. Александрова, С.С. Алєксєєва, Б.С. Антімонова, І.А. Безклубого, В.А. Бєлова, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Л.Ю. Василевської, Ю.С. Гамбарова, Д.М. Гєнкіна, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, Н.Л. Дювернуа, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, І.М. Кучеренко, Є.О. Крашеніннікова, В.В. Луця, В.П. Маслова, Д.В. Мурзіна, Л.М. Ніколайчука, І.Б. Новицького, О.А. Підопригори, Г.Ф. Пухти, В.О. Рясенцева, С.В. Сарбаша, М.М. Сібільова, В.І. Сінайського, К.І. Скловського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, В.С. Толстого, Ю.К. Толстого, К.А. Флейшиц, С.І. Фурси, Р.О. Халфіної, Г.Ф. Шершеневича, В.Ф. Яковлєва та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за обраною темою є комплексним дослідженням проблеми односторонніх правочинів, що вперше здійснено в Україні. На підставі результатів дослідження дисертантом обґрунтовано нові наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист:
1. Вперше запропонована класифікація односторонніх правочинів за критерієм ролі правочину у динаміці прав і обов’язків сторін зобов’язання. За цим критерієм виокремлюються: а) зобов’язальні односторонні правочини (правочини, спрямовані на встановлення прав та обов’язків сторін); б) розпорядчі (правочини, спрямовані на зміну і припинення прав та обов’язків сторін).
2. Вперше пропонується введення в теорію та законодавство узагальнюючої категорії «учасник одностороннього правочину». Пропонується визнавати учасниками одностороннього правочину: а) сторону одностороннього правочину і б) особу, яка хоча і не є стороною правочину, проте відчуває на собі його вплив, оскільки права або обов’язки такої особи виникають, змінюються або припиняються одностороннім правочином.
3. Вперше встановлено єдиний критерій розмежування багатосуб’єктних односторонніх правочинів та багатосторонніх правочинів. Доводиться, що таким критерієм є наявність або відсутність обов’язку щодо сумісного виконання правочину його учасниками.
4. Додатково аргументовано, що оферта та акцепт не є односторонніми правочинами. Ці юридичні факти розмежовуються за низкою ознак. 1) Односторонні правочини є самодостатніми, оскільки самі викликають правові наслідки, у той час як оферта й акцепт потребують певного узгодження і окремо правових наслідків не викликають. 2) Односторонні правочини викликають правові наслідки, для досягнення яких і діє сторона такого правочину, у той час, як оферта та акцепт спрямовані лише на досягнення «проміжного» результату, а саме укладення договору. 3) Більшість односторонніх правочинів не можуть бути відкликані, у той час як оферент може відкликати свою пропозицію до надання на неї акцепту.
5. Вперше в Україні визначений критерій поділу односторонніх правочинів на уповноважуючі й зобов’язуючі. Доводиться, що уповноважуючим є односторонній правочин, яким іншій особі надається право або зменшується чи скасовується її обов’язок. Зобов’язуючим є правочин, яким на іншу особу покладається обов’язок, зменшується обсяг належних їй прав або здійснюється позбавлення іншої особи певних прав.
6. Вперше визначений принцип свободи уповноважуючого одностороннього правочину. Принцип свободи уповноважуючого одностороннього правочину полягає у праві учасників цивільного обороту самостійно вирішувати питання щодо вчинення одностороннього правочину; вибору конкретного виду одностороннього правочину; свободі визначати коло осіб, яких уповноважує односторонній правочин, або визначати, що односторонній правочин спрямований до невизначеного кола осіб; можливості вчиняти односторонні правочини, які хоча не передбачені чинним законодавством, проте і не суперечать його основним принципам.
7. Вперше визначаються межі розповсюдження на односторонні правочини правил про договори. Доводиться, що положення законодавства, які визначають момент, місце та порядок укладення договорів, а також підстави зміни або розірвання договору не діють стосовно односторонніх правочинів.
8. Вперше показана роль односторонніх правочинів у реалізації секундарних правомочностей доведено, що односторонні правочини можуть слугувати способом реалізації секундарних правомочностей.
9. У роботі аналізується правова природа згоди одного учасника цивільних відносин на здійснення юридично значущих дій іншими учасниками цивільних відносин. Доводиться, що згода є одностороннім правочином та елементом юридичного складу, що спричиняє виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
10. Вперше доводиться необхідність застосування до односторонніх правочинів загальних підстав недійсності правочинів. Зокрема, зазначається, що підстави недійсності, які за формальними ознаками розраховані лише на договори, можуть застосовувати і до односторонніх правочинів.
11. Визначено загальні підстави недійсності правочинів, які можуть застосовуватися до односторонніх правочинів. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання підстав недійсності правочинів з тим, щоб вони розповсюджувалися і на правочини односторонні.
12. Додатково обґрунтовується думка про те, що виконання зобов’язання є складним юридичним явищем, яке може містити різні за своєю юридичною природою елементи. Так, до юридичного складу виконання зобов’язання можуть входити односторонні та двосторонні правочини, а також юридичні вчинки.
13. Вперше в Україні визначена правова природа вибору як одностороннього правочину. Доводиться, що вибір є розпорядчим одностороннім правочином, який змінює цивільні права та обов’язки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження містить матеріали, придатні для використання: 1) при викладанні навчального курсу «Цивільне право України»; 2) при підготуванні навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів; 3) у нормотворчій діяльності для внесення змін до Цивільного кодексу України, окремих законів України, підзаконних нормативно-правових актів, а також при розробленні відповідних нормативних актів; 4) у правозастосовчій діяльності судами під час розгляду справ по вчиненню односторонніх правочинів; 5) у практичній діяльності фізичними та юридичними особами при вчиненні та виконанні односторонніх правочинів; 6) у науково-дослідницьких цілях для подальших досліджень у сфері правового регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються, припиняються на підставі односторонніх правочинів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на ІІ Міжнародній студентській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблемні питання цивільного та господарського права» (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 16 лютого 2007 року), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 23-24 квітня 2007 року), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 30-31 жовтня 2007 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 4 статтях у наукових фахових виданнях, що входять до переліку Вищої атестаційної комісії України, а також у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, які містять п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 189 сторінок, із них основного тексту 169 сторінок. Кількість використаних джерел 235 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Свобода це не лише засіб реалізації волі людини. Свобода полягає у творенні принципово нових цінностей. За допомогою правочинів, у тому числі односторонніх, особа не просто реалізує права, надані нормами позитивного права, а й створює нові права та нові правовідносини. Особа вчиняє односторонні правочини, керуючись своєю власною волею. Втім, свобода при вчиненні правочинів залежить від рівня вольових якостей самої особи і її правового статусу, а також правових норм, що панують в суспільстві. Якщо ж односторонній правочин, як волевиявлення, суперечить існуючому суспільному порядку, то суспільство може не визнати за ним юридичної сили, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
2. Сторони є вільними у вчиненні лише уповноважуючих односторонніх правочинів. Водночас вчинення односторонніх зобов’язуючих правочинів допускається лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю осіб. Таке вирішення питання повністю відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Адже якщо дозволити учасникам цивільних правовідносин в односторонньому порядку покладати обов’язки один на одного, це буде суперечити іншим принципам цивільного права, зокрема, принципу юридичної рівності. Щодо розпорядчих односторонніх правочинів принцип свободи не діє.
3. З загального аналізу окремих видів цивільно-правових правочинів можна навести кілька наступних складових критерію кількості сторін:

узгодженість волі осіб;
відсутність домовленості;
спрямованість волі;
самостійність односторонніх правочинів.

Крім того, в якості додаткових критеріїв розмежування можна використати: свободу одностороннього правочину та його роль у регулюванні суспільних відносин.
4. Внаслідок вчинення одностороннього правочину виникають, змінюються, припиняються права або обов’язки не лише сторони правочину, а й інших осіб. Тому при дослідженні односторонніх правочинів можна запровадити поняття «учасник одностороннього правочину» як більш загальної категорії, ніж термін «сторона одностороннього правочину». Учасниками одностороннього правочину мають визнаватися: а) сторона одностороннього правочину і б) особи, які не є стороною одностороннього правочину, проте права або обов’язки яких виникають, змінюються, припиняються одностороннім правочином.
5. Принцип свободи одностороннього правочину полягає у праві учасників цивільного обороту самостійно вирішувати питання щодо вчинення одностороннього правочину; самостійності суб’єкта у визначенні виду одностороннього правочину, який він планує вчинити; свободі визначати коло осіб, яких уповноважує односторонній правочин, або визначати, що односторонній правочин спрямований до невизначеного кола осіб; можливості вчиняти односторонні правочини, які хоча не передбачені чинним законодавством, проте і не суперечать його основним принципам.
6. На відміну від інших юридичних фактів правочини є не лише підставою виникнення, зміни, припинення цивільних прав і обов’язків. Вони можуть також регулювати відносини сторін, встановлювати, визначати їхні права й обов’язки, тобто бути регуляторами суспільних відносин. Уповноважуючі односторонні правочини можуть бути вчинені й у випадках, коли вони не передбачені законодавством чи договором. З цього випливає, що такі односторонні правочини повинні врегульовувати відносини сторін зобов’язання, визначати їх права й обов’язки.
7. Існують наступні класифікації односторонніх правочинів: 1) уповноважуючі й зобов’язуючі; 2) звернені до конкретно-визначеної особи, і такі, що звернені до всіх і кожного; 3) що потребують і не потребують сприйняття іншими особами; 4) основні та допоміжні; 5) правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі; 6) оплатні й безоплатні; 7) каузальні й абстрактні; 8) зобов’язальні й розпорядчі.
8. Поділ односторонніх правочинів на уповноважуючі та зобов’язуючі здійснюється за характером правових наслідків, що виникають внаслідок вчинення правочину для інших осіб. Цей поділ обумовлений тим, що особа, яка вчиняє односторонній правочин, може надати іншій особі певне право, взявши на себе обов’язок, а може навпаки зобов’язати іншу особу, створивши для себе суб’єктивне право. У першому випадку односторонній правочин буде уповноважуючим, у другому зобов’язуючим. Уповноважуючим одностороннім правочином буде такий правочин, яким іншій особі надається право або зменшується чи скасовується її обов’язок. Під зобов’язуючими односторонніми правочинами необхідно розуміти дії покладення обов’язку на іншу особу, а також односторонні правочини, за допомогою яких зменшується обсяг прав, що належать іншій особі, чи така особа взагалі позбавляється певних прав.
9. Спільними ознаками усіх зобов’язальних односторонніх правочинів, на відміну від розпорядчих, є наступні: 1) за їх допомогою реалізується правосуб’єктність учасників цивільних відносин, у той час як для вчинення розпорядчого одностороннього правочину замало правосуб’єктності необхідна ще наявність конкретного суб’єктивного права; 2) свобода односторонніх правочинів має певні межі, наприклад, стосовно розпорядчих односторонніх правочинів принцип свободи не діє; 3) розпорядчі односторонні правочини не підлягають багатьом класифікаціям правочинів, зокрема, до них не застосовується поділ правочинів на: основні й допоміжні; оплатні й безоплатні; 4) значна частина розпорядчих односторонніх правочинів не вимагають дотримання положень про форму правочину; 5) зобов’язальні односторонні правочини завжди створюють права й обов’язки сторони правочину й інших осіб; 6) зобов’язальні односторонні правочини можуть бути недійсними за наявності підстав, встановлених ЦК України; 7) виконання відбувається на стадії вчинення. Більшість відноситься до стадії виконання зобов’язального правочину. Зобов’язальний правочин створює модель для поведінки сторін, розпорядчий переносить титул.
10. Зобов’язальні правочини створюють зобов’язальні правовідносини, які можуть бути охарактеризовані таким чином: змістом їх виступає індивідуалізований суспільний зв’язок у виді взаємних прав та обов’язків сторони правочинів та інших осіб; внаслідок вчинення односторонніх правочинів у одних суб’єктів виникають права вимагати від інших суб’єктів певної поведінки; права та обов’язки виникають між конкретно визначеними суб’єктами стороною одностороннього правочину та іншими особами; у разі невиконання особою своїх обов’язків, що випливають з одностороннього правочину, вона може бути притягнена до цивільно-правової відповідальності.
11. Розпорядчим визнається правочин, який безпосередньо спрямований на зміну, обтяження, припинення або перехід від однієї особи до іншої існуючого суб’єктивного цивільного права права вимоги (наприклад, договір про прощення боргу або договір цесії) або абсолютного права. До розпорядчих односторонніх правочинів належать: 1) зміна та припинення зобов’язання (не внаслідок виконання) шляхом одностороннього розпорядження суб’єктивним правом; 2) виконання зобов’язання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агарков, М.М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2-х т. / М.М.Агарков. М.: ЦентрЮрИнфоР, 2002. Т. 2. 176 с.
2. Александров, Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г.Александров. М.: Госюриздат, 1955. 176 с.
3. Александров, Н.Г. Право и законность в период развитого строительства коммунизма / Н.Г.Александров. М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961. 272 с.
4. Алексеев, С.С. Выражение особенностей предмета советского гражданского права в методе гражданско-правового регулирования. Виды гражданских правоотношений и метод гражданско-правового регулирования / С.С.Алексеев // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. М.: Статут, 2001. С. 7-54.
5. Алексеев, С.С. Общая теория права: курс лекций в двух томах / С.С.Алексеев. М., 1982. Т. II. 360 с.
6. Алексеев, С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. М.: Статут, 2001. С. 5468.
7. Алексеев, С.С. Проблемы теории права: курс лекций в двух томах. Том первый: Основные вопросы общей теории социалистического права / С.С.Алексеев. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. 395 с.
8. Антимонов, Б.С. Советское наследственное право / Б.С.Антимонов, К.А.Граве. М.: Юрид. лит., 1955. 265 с.
9. Антонюк О. Право на односторонню відмову від зобов’язання та односторонню зміну його умов / О. Антонюк // Підприємництво, господарство і право. 2006. № 2. С. 1518.
10. Архипов, Б.П. Гражданско-правовой механизм слияний и присоединений акционерных обществ : Автореф. дис. канд. юрид. наук / Б.П.Архипов. Москва., 2004. 27 с.
11. Байгушева, Ю.В. Гарантийное обязательство / Ю.В. Байгушева // Очерки по торговому праву: Сб. науч. тр. / Под ред. Е.А. Крашенинникова. Ярославль: ЯрГУ, 2005. Вып. 12. С. 43-59.
12. Барон, Ю. Система римского гражданского права / Ю. Барон. Вып. I. Книга 1. Общая часть. СПб., 1909. 250 с.
13. Безклубий, І.А. Банківські правочини : монографія / І.А. Безклубий. К.: Видавничий Дім «Ін Юре». 2007. 456 с.
14. Безклубий, І.А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми / І.А.Безклубий / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. — 378 с.
15. Безклубий, І.А. Правочини в банківській діяльності: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. України / Безклубий І.А. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007. — 420c.
16. Бекленищева, И.В. Гражданско-правовой договор: классическая традиция и современные тенденции / И.В. Бекленищева. М.: Статут, 2006. 204 с.
17. Белов, В.А. Гражданское право. Общая часть : учебник / В.А. Белов. М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. 639 с.
18. Белов, В.А. Сингулярное правопреемство в обязательстве : 3-е изд., стер. / В.А.Белов. М.: АО «Центр ЮрИнфоР», ООО «ЮрИнфоР-Пресс», 2002. 299 с.
19. Беляневич, О.А. Господарський договір та способи його укладення / О.А.Беляневич. К.: Наукова думка, 2002. 261 с.
20. Бервено, С. Цивільно-правова характеристика укладення договору / С.Бервено // Підприємництво, господарство і право. 2006. № 4. С. 1013.
21. Бервено, С.М. Проблеми договірного права України : монографія / С.М.Бервено. К.: Юрінком Інтер, 2006. 392 с.
22. Бердников, В.В. Распорядительная сделка как способ изменения имущественно-правового положения лица / В.В.Бердников // Законодательство. 2002. № 3. С. 30-39.
23. Бєляєва, А.П. Принцип свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.П. Бєляєва / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2005. — 20 с.
24. Білоус Ж. А. Дійсність господарських договорів : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Ж. А. Білоус / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 20 с.
25. Блажівська О.Є. Договір про спільну діяльність : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.Є.Блажівська / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. К., 2007. — 20 с.
26. Блащук, А. Відмова від виконання договору як підстава припинення зобов’язання / А. Блащук// Юридична Україна. 2004. № 12. С. 43-47.
27. Боднар, Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві : монографія / Т.В.Боднар. К.: Юрінком Інтер, 2005. 272 с.
28. Борисова, В. И. К проблеме правосубъектности юридического лица / В.И.Борисова // Проблеми законності. Х., 2000. Вип. 43. С. 3237.
29. Бородовський, С.О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / С.О.Бородовський / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2005. — 19 с.
30. Брагинский, М. И. Договорное право. Кн. 1 : Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. 2-е изд., завод 6-й (стереотип.). М. : Статут, 2003. 795 с.
31. Брагинский, М. И. Договорное право. Кн. 2 : Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. М. : Статут, 2000. 800 с.
32. Брагинский, М. И. Договорное право. Кн. 2 : Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. М. : Статут, 2004. 910 с.
33. Брагинский, М. И. Договорное право: Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. М. : Статут, 1998. 682 с.
34. Брагинский, М. И. Участие Советского государства в гражданских правоотношениях / М. И. Брагинский. М. : Юрид. лит., 1981. 192 с.
35. Василевская, Л.Ю. Учение о вещных сделках по германскому праву / Л.Ю.Василевская. М.: «Статут», 2004. 538 с.
36. Васьковский, Е.В. Учебник гражданского права. Выпуск 1: Введение и общая часть / Е.В.Васьковский. СПб.: 1894. 169 с.
37. Верховний Суд України. Узагальнення. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 р. [Електронний ресурс] //Офіційний сайт Верховної ради України http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0003700-08&p=1257585347216401
38. Вильнянский, С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Часть 1 / С.И.Вильнянский. Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1958. 339 с.
39. Вінник, О.М. Господарське право : курс лекцій / О.М.Вінник. К.: Атіка, 2004. 624 с.
40. Вінник, О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : монографія / О.М.Вінник. К.: Атіка, 2003. 352 с.
41. Власова, А.В. Абстрактные обязательственные договоры / А.В.Власова // Очерки по торговому праву: Сб. науч. тр. / Под ред. Е.А. Крашенинникова. Ярославль: ЯрГУ, 2002. Вып. 9. 9-19 с.