ОГРЕНЧУК Ганна Олександрівна ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МЕДІАЦІЇ ПРИ ВИРІШЕННІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ україни
Національна академія внутрішніх справ

На правах рукопису

огренчук Ганна Олександрівна

УДК 347.996

правове регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів

12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гопанчук Василь Степанович
кандидат юридичних наук, професор

Київ 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1 теоретико-правовІ та методологічні засади дослідження правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів..

12

1.1. Поняття та особливості медіації як самостійного альтернативного способу вирішення цивільно-правових спорів...

12

1.2. Стан наукового дослідження проблем правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів та методологія дослідження...

41

1.3. Еволюція правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів

56

Висновки до розділу 1

73

РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ питання нормативного регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів

76

2.1. Загальна характеристика правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів..

76

2.2. Основоположні принципи застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів..

96

2.3. Правове становище медіатора як суб’єкта правовідносин, що виникають при застосуванні медіації при вирішенні цивільно-правових спорів...

115

2.4. Договір як форма забезпечення застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів та його правове регулювання.

127

Висновки до розділу 2

139

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ правового регулювання медіації як АЛЬТЕРНАТИВНОГО способу вирішення цивільно-правових спорів в україні

142

3.1. Передумови запровадження правового регулювання медіації як альтернативного способу вирішення цивільно-правових спорів в Україні.

142

3.2. Міжгалузеві питання запровадження правового регулювання медіації як альтернативного способу вирішення цивільно-правових спорів в Україні..

151

3.3. Запровадження правового регулювання застосування медіації в Україні при вирішенні окремих категорій цивільно-правових спорів..

163

Висновки до розділу 3

179

ВИСНОВКИ

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..
ДОДАТКИ...

186
210

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни, що відбулися в соціально-політичному житті України після набуття нею незалежності, призвели до значного зростання ролі приватного права. Логічним наслідком цього процесу став розвиток механізмів самоорганізації як при встановленні приватноправових відносин, так і в сфері захисту приватних прав та інтересів, вирішення приватноправових спорів. Саме до таких механізмів належить система альтернативного вирішення спорів, запровадження якої, як показує світовий досвід, є однією з необхідних передумов побудови ефективної моделі толерантного громадянського суспільства та ефективним засобом забезпечення доступу до правосуддя.
Медіація, як один з найбільш поширених у світі самостійних способів АВС, вже довела свою ефективність при вирішенні цивільно-правових спорів, а відповідне нормативно-правове регулювання її застосування існує сьогодні не лише в національному законодавстві значної частини зарубіжних країн, а й на міжнародному рівні. Серед останніх тенденцій розвитку правового регулювання застосування медіації слід назвати гармонізацію законодавства країн-членів ЄС у відповідній сфері, а також активне запровадження правового регулювання медіації в пострадянських країнах. В Україні запровадження правового регулювання медіації перебуває на етапі законопроектної роботи.
Слід відмітити, що запровадження правового регулювання медіації є складним та відповідальним процесом, оскільки воно призведе до переорієнтації всієї існуючої системи вирішення спорів, «істотно змінить усю архітектоніку процесуальних відносин і судоустрою в Україні»[126,с.12]. Отже, на перший план виходить завдання щодо створення відповідного науково-теоретичного підґрунтя, яке має базуватися на глибинній розробці цього питання, вивчення зарубіжного досвіду та вироблення на його основі (зурахуванням усіх об’єктивних та суб’єктивних обставин, а також національних правових традицій України) власного підходу до такого правового регулювання.
На сьогодні проблеми, пов’язані з застосуванням способів АВС, є предметом активного наукового обговорення. Вивченню окремих аспектів АВС, включаючи медіацію, присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі цивільного та цивільного процесуального права, як: О.В.Аллахвердова, Н.Александер, П.О.Астахов, Х.Бесемер, Ю.В.Білоусов, В.С.Гопанчук, Д.Л.Давиденко, Д.Б.Єлісєєв, С.І.Запара, С.І.Калашнікова, С.Колдберг, В.М.Коссак, А.Н.Кузбагаров, С.А.Курочкін, К.Макі, В.М.Махінчук, О.І.Нелін, О.І.Носирєва, Л.Паркінсон, А.М.Понасюк, Н.Петерсон, С.В.Прилуцький, Ю.Д.Притика, І.В.Решетнікова, Е.Руннесон, Л.Ріскін, Ф.Сандер, Д.Спенсер, В.І.Цимбалюк, С.Я.Фурса та інші.
Окремо слід виділити працю О.М.Спектор «Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів», яка стала першим в Україні комплексним науковим дослідженням нового для України правового інституту інституту АВС, до якого входить і медіація.
Водночас, комплексні наукові дослідження, присвячені питанню правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів, у юридичній науці України і досі відсутні.
Беручи до уваги вищезазначене, розроблення теоретичних засад правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів є актуальним і перспективним напрямом розвитку правової науки України, що обумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося з урахуванням вимог Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 20112015 роки, затверджених загальними зборами Національної академії правових наук України 24 вересня 2010 року, Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ на 20142017 рр. (у межах п. 1.2.6 «Актуальні проблеми цивільного права в умовах реформування цивільного законодавства»), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 20132015 роки.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного аналізу питання правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів, розроблення відповідної науково-теоретичної позиції, напрацювання пропозицій стосовно регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів в Україні.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі задачі:
1) дослідити поняття та особливості медіації як самостійного альтернативного способу вирішення цивільно-правових спорів;
2) оцінити стан наукового дослідження проблеми правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів;
3) визначити методологію дослідження правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів;
4) дослідити еволюцію правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів;
5) здійснити загальну характеристику правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів;
6) визначити та дослідити основоположні принципи правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів;
7) розглянути правове становище медіатора як суб’єкта правовідносин, що виникають при застосуванні медіації при вирішенні цивільно-правових спорів;
8) охарактеризувати договір як форму забезпечення застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів, дослідити питання його правового регулювання;
9) визначити передумови запровадження застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів в Україні;
10) виявити міжгалузеві питання запровадження правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів в Україні, запропонувати шляхи вирішення наявних проблем;
11) розкрити особливості запровадження правового регулювання застосування медіації в Україні при вирішенні окремих категорій цивільно-правових спорів.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають у разі застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів.
Предмет дослідження правове регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Зокрема, історико-правовий метод застосовувався при дослідженні питання еволюції правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів (підрозділ 1.3). Формально-юридичний метод використовувався для визначення змісту окремих положень, що містяться у відповідних законопроектах, поданих на розгляд Верховної Ради України, правових норм, які регулюють окремі питання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів в міжнародно-правових актах та законодавстві зарубіжних країн (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2, 3.3). Метод системного аналізу використовувався при оцінці стану правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів в зарубіжних країнах, наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених, поглядів практиків стосовно окремих питань правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів (підрозділи 1.11.3, 2.12.4, 3.13.3). Методи абстрагування та узагальнення дозволили вивчити існуючі доктринальні підходи до питання правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів, сформулювати авторську дефініцію «медіація», визначити систему договорів у сфері медіації, запропонувати підходи до законодавчого визначення змісту окремих принципів медіації (підрозділи 1.1, 2.2, 2.4). Завдяки порівняльно-правовому методу було проведено порівняльну характеристику положень, що містяться в проектах законів України про медіацію, та відповідних норм міжнародно-правових актів (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2, 3.3). Логіко-юридичний (догматичний) метод та метод моделювання використовувалися для формулювання висновків та надання пропозицій щодо окремих положень проекту закону України про медіацію (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним комплексним науковим дослідженням питань правового регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів, у якому сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які мають важливе значення для розвитку юридичної науки і практики, а саме:
вперше:
запропоновано розглядати медіацію як об’єднуючу категорію для низки процедур (видів медіації), спрямованих на вирішення спору та розв’язання конфлікту між сторонами;
обґрунтовано, що правовому регулюванню підлягає лише медіація, спрямована на вирішення правового, у тому числі цивільно-правового, спору;
доведено, що моделі медіації визначають процедурні особливості проведення медіації і не підлягають правовому регулюванню, але слід обов’язково інформувати осіб, які звертаються для вирішення спору до медіації, про модель медіації, що застосовуватиметься;
удосконалено:
визначення медіації як самостійного альтернативного способу вирішення правових, у тому числі цивільно-правових, спорів за допомогою незалежної особи медіатора. Доведено, що законодавче визначення медіації має надаватись через правову категорію «цивільно-правовий спір», а не через поняття «конфлікт», яке не є правовим;
підхід до класифікації договорів, пов’язаних із застосуванням медіації при вирішенні цивільно-правових спорів, внаслідок чого розмежовано: 1)договори, спрямовані на виникнення медіаційних відносин (договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації та договір про проведення медіації між сторонами спору та медіатором); 2)договори, що укладаються за результатами медіації медіаційні договори;
поняття медіаційного договору як договору, укладеного сторонами за результатами медіації, в якому визначається порядок, умови та строки виконання домовленостей, досягнутих сторонами внаслідок проведення медіації. При цьому категорія «медіаційний договір» є збірним поняттям, яке об’єднує два види відповідних договорів, що мають різну правову природу залежно від моменту їх укладення: 1) медіаційний договір, укладений у спорі, щодо якого не було розпочато судове провадження, є цивільно-правовим договором; 2) медіаційний договір, укладений у спорі, щодо якого було розпочато судове провадження, є окремим видом мирової угоди;
підхід до визначення категорій сімейних спорів, щодо яких доцільно передбачити обов’язо

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведеного комплексного науково-теоретичного дослідження проектів закону України про медіацію, міжнародно-правових актів та законодавства зарубіжних країн, теоретичного осмислення наукових праць у галузі вирішення правових спорів, дисертантом було сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вирішення поставлених в дисертаційному дослідженні завдань.
1 Медіація є гнучким та ефективним інструментом вирішення цивільно-правових спорів у цивілізованому суспільстві, спрямованим на досягнення згоди між сторонами та збереження злагоди. Сьогодні в Україні правове регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів знаходиться у стадії становлення. Особливе значення у створенні наукових засад правового регулювання застосування медіації має ознайомлення з досвідом зарубіжних країн, де правове регулювання застосування медіації вже є усталеним.
Імпортування напрацьованих зарубіжними країнами та міжнародними інституціями підходів до правового регулювання медіації неможливе без розроблення національних наукових позицій як стосовно розуміння медіації в цілому, так і окремих аспектів правового регулювання її застосування при вирішенні цивільно-правових спорів.
2. Застосування при вирішенні спорів альтернативних способів з залученням нейтральної третьої особи, спрямованих на досягнення сторонами компромісного рішення, відповідає українській правової традиції та менталітету українського народу. Можна казати про наявність в Україні переважної більшості передумов, необхідних для запровадження правового регулювання медіації як альтернативного способу вирішення цивільно-правових спорів.
3. Правове регулювання медіації має здійснюватись з дотриманням наступних принципів: принцип відповідності правового регулювання медіації міжнародним стандартам (зокрема, враховуючи євроінтеграційні прагнення України, необхідним також є врахування вимог законодавства ЄС при здійсненні законопроектної роботи у сфері медіації); принцип мінімального регулювання (полягає у запровадженні правової регламентації відносин в сфері медіації лише тою мірою та в тому обсязі, які необхідні для забезпечення прав та законних інтересів учасників медіації); принцип активної участі держави у впровадженні медіації в правову систему України.
4. Надаючи законодавче визначення медіації, слід визначати її через поняття правового спору та вказувати на місце в загальній системі вирішення правових спорів. Такий підхід забезпечить її інтегрування до загальної системи вирішення правових спорів, а також визначить її місце в системі способів АВС як самостійного способу. Таким чином, медіація може бути визначена як самостійний альтернативний спосіб вирішення правових, у тому числі цивільно-правових, спорів за допомогою незалежної особи медіатора.
5. Термін «медіація» є загальним для цілої низки процедур, спрямованих на вирішення спору та розв’язання конфлікту між сторонами видів медіації. Види медіації можуть бути кваліфіковані за різними підставами: мета (оглядова, врегулювання спору, стримання конфлікту тощо); порядок застосування (добровільна та обов’язкова); використання в «чистому» вигляді або в комбінації з іншими способами АВС; категорій спору; сфери правового регулювання (публічна та приватна). У якості окремого різновиду медіації врегулювання спору може бути виділена медіація вирішення правових спорів і лише вона підлягає правовому регулюванню.
6. Моделі медіації стосуються самої процедури, яка обирається сторонами самостійно, а тому правовому регулюванню не підлягають. Водночас, враховуючи специфіку окремих моделей медіації та з метою захисту прав сторін медіації, доцільно вказувати модель медіації в договорі між сторонами та медіатором.
7. Принципи медіації це головні засади організації медіації як самостійного способу вирішення правових спорів. Включення до закону України про медіацію принципів медіації дозволить створити максимально зрозуміли засади правового регулювання застосування медіації та спростити застосування аналогії права.
8. Окремі положення проектів закону України про медіацію, що стосуються принципів медіації, потребують вдосконалення:
1) пропонується поширити положення, що стосуються принципу добровільності, не лише на сторони медіації, а й на медіатора та інших учасників процедури медіації;
2) при розробці законодавчих положень стосовно принципу конфіденційності слід звернути увагу на такі основні моменти.
По-перше, запровадити презумпцію конфіденційності інформації, отриманої в процесі медіації, у відносинах, що виникають поза процедурою медіації: якщо сторони не домовились про інше, всі учасники медіаційного процесу зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, що стала їм відома у зв’язку з їх участю у процедурі медіації.
По-друге, має бути чітке визначення ситуацій, коли правило стосовно конфіденційності не діє.
По-третє, встановити презумпцію неконфіденційності інформації, отриманої медіатором під час медіації, для сторін процесу медіації: якщо не було обумовлено інше, медіатор має право повідомити інформацію, отриману від однієї сторони процесу медіації, іншій стороні.
9. Можна виділити дві групи договорів, пов’язаних з вирішенням спору за допомогою медіації. По-перше, це договори, спрямовані на виникнення медіаційних відносин. Вони супроводжують окремі етапи звернення до медіації: договір між сторонами спору про досягнуту ними згоду на проведення медіації та договір про проведення медіації між сторонами спору та медіатором. Друга група договорів, що укладаються у зв’язку з проведенням медіації медіаційні договори.
Медіаційний договір може бути визначений як угода, укладена сторонами за результатами медіації, що містить порядок, умови та строки спору виконання домовленостей, досягнутих під час медіації і є збірним поняттям, що об’єднує два окремі види договорів, які, залежно від укладення їх при вирішенні спору, за яким судове провадження було розпочато, або ні, мають різну правову природу. Договір, укладений по спорах, стосовно яких не було розпочато судове провадження, є звичайним цивільно-правовим договором. Медіаційний договір, укладений по спорах, стосовно яких було розпочато судове провадження, являє собою окремий вид мирової угоди. Зміст такого договору не має виходити за межі предмету позову.
10. Запровадження правового регулювання медіації потребує узгодження норм законодавства про медіацію та цивільно-процесуального законодавства, зокрема, що стосується зупинення перебігу строків позовної давності та зупинення провадження на час проведення медіації, а також встановлення часових рамок проведення медіації.
11. Пропонується передбачити обов’язок суду щодо інформування сторін про можливість вирішення спору за допомогою медіації при розгляді наступних категорій сімейних спорів: розірвання шлюбу; визначення місця проживання дитини; визначення порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо; поділ спільного майна подружжя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвхимовичВ.В. Развитие семейной медиации в России / В.В.Авхимович // Вестн. магистратуры. 2013. № 8 (23). С.6567.
2. АвхимовичВ.В. Чем может помочь процедура семейной медиации современному обществу? / В.В.Авхимович // Вестн. магистратуры. 2013. № 8 (23). С.6870.
3. АллахвердоваО.В. Медиация переговоры с участием посредника / О.В.Аллахвердова, А.Д.Карпенко. СПб. : Роза мира, 2007. 144с.
4. АллахвердоваО.В. Переговоры сторон с участием посредника. Школа посредничества (медиации) : урок 1 / О.В.Аллахвердова // Третейский суд. 2006. № 2 (44). С.175184.
5. АрхипкинаА.С. Медиативное соглашение как гражданско-правовая сделка : проблемы действительности / А.С.Архипкина, А.И.Бабитинская // Сибир. юрид. вестн. 2011. № 2. С.6470.
6. АстаховП.А. Юридические конфликты и современные формы их разрешения : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Павел Алексеевич Астахов. М., 2006. 446с.
7. БайтинМ.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М.И.Байтин. Саратов : СГАП, 2001. 416с.
8. БармакМ. Особливості російської системи судочинства на Правобережній Україні наприкінці ХVІІІ ст. / М.Бармак // Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В.Гнатюка ; за заг. ред. проф. І.С.Зуляка. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка. Сер.: Історія. 2012. Вип. 1. С. 1217.
9. БелінськаО.В. Медіація альтернативне вирішення спорів / О.В.Белінська // Вісн. Вищої ради юстиції. 2011. № 1 (5). С.158173.
10. БесемерХ. Медиация. Посредничество в конфликтах / Х.Бесемер, пер. с нем. Н.В.Маловой. Калуга: Духовное познание, 2004. 176с.
11. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. Канонические / с ил. Гюстава Дорэ. Т. 2. Л.: Библейские комиссии Духовное просвещение, 1990. 624с.
12. БілоусовЮ. До питання про звернення рішення третейського суду до виконання / Ю.Білоусов // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали ІІ Львів. міжнар. форуму (Львів, 2629.05.2009) / відп. за вип. І.І.Дутка. Львів: Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. С.6570.
13. Благочестивейшия самодержавнейшия великия государыни имп. Екатерины Вторыя. Учреждения для управления губерний Всероссийския империи. [Москва] : [Сенат. тип.], [1775]. [10], 215 с. ; 4°. В конце манифеста вых. дан.: Печатан в Москве при Сенате ноября 12 дня 1775 года.
14. БондаренкоС.А. Участники медиативного процесса: гражданско-правовой аспект / С.А.Бондаренко // Вестн. Алтай. акад. экономики и права. 2012. № 3. С.9296.
15. Бондаренко-ЗелінськаН. Медіація : можливість запровадження в цивільному процесі України / Н.Бондаренко-Зелінська // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали ІІ Львів. міжнар. форуму (Львів, 2629.05.2009) / відп. за вип. І.І.Дутка. Львів: Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. С.179182.
16. БорисоваЕ.А. Российская процедура медиации: концепция развития / Е.А.Борисова // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. 2011. № 5. С.1830.
17. БучкоВ.Б. Психологічні аспекти конструктивного вирішення господарських спорів у контексті національної безпеки / В.Б.Бучко // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. Сер. Психологічна. 2008. № 1. С.2836.
18. БюловЛ. Техника ведения переговоров нотариусами. Практическое пособие / Л.Бюлов, Р.Вальц, Б.Зельбгерр, Г.-У.Зорге, и др.; отв. ред. Р.Вальц ; пер. с нем. С.С.Трушникова ; предисл. В.В.Ярков. М. : Волтерс Клувер, 2005. 200c.
19. ВальцР. О технике ведения переговоров нотариусом / Р.Вальц // Медиация в нотариальной практике (альтернативные способы разрешения конфликтов): Сб. ст. / Р. Вальц, Б. Вегманн, К. Грефин фон Шлиффен и др. ; отв. ред. Б. Вегманн, К. Грефин фон Шлиффен ; пер. с нем. С. С. Трушникова ; предисл. В. В. Яркова. М. : Волтерс Клувер, 2005. С.111134.
20. ВасильчакС.В. Шляхи цивілізованого вирішення корпоративних конфліктів / С.В.Васильчак, Л.В.Руснак // Наук. вісн. Нац. лісотехн. ун-ту України. 2009. Вип. 19. С.122126.
21. ВладимироваМ.О. Медиативное соглашение в системе гражданско-правового регулирования: дис. ... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Маргарита Олеговна Владимирова. Самара, 2014. 199с.
22. ГайдукА.В. Проблеми законодавчого забезпечення медіації в Україні / А.В.Гайдук // Часопис Академії адвокатури України. 2013. №2. С. 1-4.
23. ГарбарГ.А. Гостинність в соціокультурній сфері туризму як головний предмет філософського аналізу / Г.А.Гарбар // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки : Наук. вісник: зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім.М.П.Драгоманова, Українська АН. К. : Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2009. Вип. 27. С.273278.
24. ГогольН.В. Духовная проза / Н.В.Гоголь. М. : Русская книга, 1992. 560с.
25. Гопанчук В.С.Правове регулювання медіації як способу вирішення цивільно-правових спорів : світовий досвід та перспективи для України / В.С.Гопанчук // Вісн. прокуратури. 2013. № 2 (140). С. 108118
26. Гражданское процессуальное уложение Германии = Deutsche Zivilprozessordnung mit Einfűhrungsgesetz : Ввод. закон к Гражд.-процес. уложенню : пер. с нем. / [В. Бергман, введ., сост.]. М. : Волтерс Клувер, 2006. 472с.
27. ГриммД.Д. Лекции по догме римского права / Д.Д.Гримм; под. ред. В.А.Томсинова. М. : Зерцало (Рус. юрид. наследие), 2003. 361с.
28. ДавидР. Основные правовые системы современности / Р.Давид, К.Жоффре-Спинози / пер. с фр.В.А.Туманова. М. : Междунар. отношения, 1998. 400с.
29. ДавыденкоД. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах : сущность, принципы, применимость / Д.Давыденко // Хозяйство и право. 2005. № 5. С.105111.
30. ДавыденкоД.Л. Вопросы юридической терминологии в сфере «альтернативного разрешения споров» / Д.Л.Давыденко // Материалы конф. «Альтернативное разрешение споров в программах высшего и дополнительного профессионального образования», 1314.11.2008, Санкт-Петербург. юрид. ф-т. СПб., 2008. С. 1526.
31. ДавыденкоД.Л. Из истории примирительных процедур в Западной Европе и США / Д.Л.Давыденко // Вестн. Высш. арбитр. суда РФ. 2004. № 1. С.163-176.
32. ДавыденкоД.Л. Как избежать судебного разбирательства. Посредничество в бизнес-конфликтах / Д.Л.Давыденко. М. : Секрет фирмы, 2006. 196с.
33. ДавыденкоД.Л. Примирительные процедуры в Средневековой Европе / Д.Л.Давыденко // Вестн. Высш. арбитр. суда РФ. 2004. № 1. С.164176.
34. ДавыденкоД.Л. Примирительные процедуры и арбитраж в Древней Греции / Д.Л.Давыденко // Третейский суд. 2010. № 5. С.161168.
35. ДавыденкоД.Л. Примирительные процедуры и арбитраж в Древней Греции / Д.Л.Давыденко // Третейский суд. 2010. № 6. С.130140.
36. ДемедюкТ. Протидія хабарництву в судах Стародавнього світу / Т.Демедюк // Вісн. Акад. управління МВС. 2010. № 3 (15). С. 6470.
37. Державна служба статистики України : Стат. зб. 2013. К., 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
38. Директива № 2008/52/ЄС Європейського парламенту і Ради про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах від 21.05.2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_a95
39. ДмитрієвА.І. Вестфальскький мир 1648 року і сучасне міжнародне право : автореф. дис. доктора юрид. наук : 12.00.11 «Міжнародне право» / Анатолій Іванович Дмитрієв. К., 2003. 28с.
40. Договір про заснування Європейської спільноти від 25.03.1957 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_017.
41. Дослідження питань розв’язання господарських спорів в Україні. Опитування українських підприємств про господарські спори [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://www.leasing.org.ua/files//ADR-ukr.pdf.
42. ДручекВ. Доступність альтернативного способу вирішення спорів / В.Дручек // Проблеми альтернативного судочинства в Україні : матеріали І Львів. міжнар. форуму. Львів : Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В. Чорновола, 2008. С.158164.
43. ДуткаІ. Медіаційні процедури у філософсько-богословській спадщині Григорія Кониського в аспекті сучасних проблем філософії діалогу / І.Дутка // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали ІІ Львів. міжнар. форуму (Львів, 2629.05.2009) / Відп. за вип. І.І. Дутка. Львів : Львів. держ. ін-т новіт. технологій та управління ім. В. Чорновола, 2009. С.179182.
44. ЕлисеевД.Б. Роль медиации в разрешении правовых конфликтов (теоретико-правовой анализ) : автореф. дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история государства и права, история учений о государстве и праве» / Дмитрий Борисович Елисеев. М., 2013. 32с.
45. ЕрохинаЕ.В. Нормативно-правовое регулирование примирительных процедур при разрешении гражданско-правовых споров / Е.В.Ерохина // Вестн. Оренбург. гос. ун-та. 2014. № 3. С.913.
46.