Судові виклики і повідомлення у цивільному процесі

Краткое описание

Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису
Косарєва Тетяна Вячеславівна

УДК 347.965.43
Судові виклики і повідомлення у цивільному процесі

12.00.03 — цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кузьменко Сергій Георгійович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2012 р.

ЗМІСТ
Вступ...…………………………………………………………………………...............3
Розділ І. Загальна характеристика судових викликів і повідомлень у цивільному судочинстві
1.1. Становлення інституту судових викликів і повідомлень………………….…...13
1.2. Право на інформацію про час і місце розгляду цивільних справ як гарантія права на справедливий і публічний розгляд ……………………………………......28

Розділ II. Діяльність суду щодо забезпечення повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду цивільних справ
2.1. Європейські стандарти організації судових процесів на основі викликів і повідомлень про час і місце розгляду цивільних справ……………………….…....53
2.2. Форми і способи своєчасного повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду цивільних справ…………………………………………….......78
2.3. Правові наслідки порушення вимог інституту судових викликів і повідомлень…………………………………………………………………………...117

Розділ III. Здійснення судових викликів і повідомлень на різних стадіях цивільного судочинства України
3.1. Форми і способи судових викликів і повідомлень при розгляді справи в суді першої інстанції……………………………………………………………………....148
3.2. Судові виклики та повідомлення при перегляді судових рішень та при здійсненні виконавчих дій ………………………………………………………….163
Висновки…………………………………………………………………………... .177
Список використаних джерел …..……………………………………………......184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до судової процедури проявляється вимога справедливості та публічності. Ухвалення правосудного рішення та виключення процесуально-правових порушень можливе у випадку, коли судовий розгляд здійснюється із дотриманням вимог гласності та змагальності. Відкритий доступ до суду осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного судочинства, належним чином повідомлених про вирішення справи чи окремого процесуального питання, є одними з необхідних умов демократичного суспільства та забезпечення справедливого та публічного судочинства на засадах змагальності.
Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) Європейським судом з прав людини свідчить про порушення Україною, як правило, двох статей Конвенції - ст. 6 (Право на справедливий судовий розгляд) і ст. 13 (Право на ефективний засіб юридичного захисту) [1]. Порушення розумності процесуальних строків, відсутність ефективної форми судового захисту обумовлено причинами, пов’язаними із неналежним здійсненням судових викликів і повідомлень, що тягне неявку у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу, що обмежує право особи на доступ до правосуддя. Необхідність комплексного дослідження процесуальних засобів реалізації публічного характеру здійснення правосуддя з точки зору надання інформації про час і місце судового розгляду чи окремих процесуальних дій обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
У сучасній українській доктрині цивільного процесуального права відсутня єдина позиція про зміст такої гарантії на справедливе судочинство, як право на інформацію про час і місце розгляду своєї справи, забезпечення її реалізації. Стрімкий розвиток інформаційних технологій і засобів масової комунікації вимагає впровадження засобів інтенсифікації процесуально-правового механізму належного інформування заінтересованих осіб про рух справи, прийняття рішень за окремими процесуальними питаннями, вирішення спору. Єдиний підхід до вирішення названих питань відсутній і в судовій практиці. Діючий механізм правового регулювання не дозволяє належним чином забезпечити ефективний засіб юридичного захисту.
Забезпечення реалізації права на інформацію про час і місце розгляду справи в цивільному судочинстві, формулювання основних положень для зміни цивільного процесуального законодавства в досліджуваній сфері обумовлює проведення спеціального теоретичного дослідження правовідносин, в яких проявляється нормативно-правове регулювання гласності судового процесу.
У зв’язку із актуальністю проблем гласності в останні роки стали з’являтися окремі наукові розробки таких дослідників, як: О.Б. Абросімова, О.І. Вдовіна, С.П. Гришин, О.І. Носирєва, С.В. Праскова, Л.В. Туманова, В.М. Шерстюк,
В.В. Яркова та інші, присвячені дослідженню публічного характеру судочинства, гласності й відкритості. Питанням організації та виконанню завдань сучасного цивільного судочинства присвячувалися роботи А.О. Богомолова, Л.А. Проскудіної, П.М. Заковоротька, М.Й. Штефана, С.Я. Фурси, В.А. Кройтора, М.М. Ясинка, С.Г. Кузьменка, О.М. Перунової, В.В. Яркова.
Серед спеціальних досліджень за більш загальними предметами можна визначити роботи російських дослідників: О.Г. Фоменко «Принцип публичности гражданского процесса: истоки и современность» 2006 року, О.І. Вдовіної «Принцип гласности в граджанском процессе» 2011 року. В Україні захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (за спеціальністю 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура),
О.О. Овсянніковою «Транспарентність судової влади» у 2009 році. У зазначених наукових роботах досліджуються концепції традиційного розуміння та змісту принципів гласності, проте спеціальне дослідження права на інформацію про час і місце розгляду справи в цивільному судочинстві не здійснювалось.
Керуючись викладеними положеннями у взаємозв’язку, вимагає наукової розробки комплекс актуальних для теорії та практики питань, серед яких визначення поняття, суб’єктів та організаційних гарантій принципу гласності, порядок реалізації обов’язку суду щодо належного повідомлення учасників судочинства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867); тема дисертаційної роботи відповідає п. 9.1 (Проблеми цивільного права і процесу в світлі інтеграційних процесів) «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки», затверджених Вченою Радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2005 року (протокол №13) та п.17.6. «Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 роки», затверджених Вченою Радою Харківського національного університету внутрішніх справ. Робота також спрямована на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року №1072; Основних положень загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року №1629-IV.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із забезпеченням права осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу на інформацію про час і місце розгляду справи.
Предметом дослідження виступають норми цивільного процесуального права, які регулюють порядок повідомлення учасників цивільного судочинства про час і місце розгляду справи, принцип гласності судового розгляду, судова практика та доктрина.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є отримання теоретично обґрунтованих висновків, що дозволять встановити порядок належного повідомлення учасників судочинства про час і місце розгляду справи, правові наслідки порушення вимог судових викликів і повідомлень, а також розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відповідних правовідносин в Україні.
Мета дослідження визначила ряд взаємопов’язаних задач:
- визначити зміст поняття та правову природу гласності судового розгляду як принципу судочинства;
- встановити значення гарантій публічного судового розгляду та роль належного повідомлення учасників судочинства про час і місце вирішення справи при виконанні завдань цивільного судочинства;
- визначити основні форми і способи належного здійснення судових викликів і повідомлень, порядок їх реалізації;
- визначити правові наслідки порушення вимог інституту судових викликів і повідомлень та узагальнити їх у залежності від суб’єктів;
- сформулювати пропозиції законопроектного характеру, направлені на оптимізацію правового регулювання інституту судових викликів і повідомлень.
Методологічну основу дослідження становлять загальний діалектичний метод пізнання, загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, системний і структурний підходи, індукція, дедукція тощо.
У роботі використано історичний метод, за допомогою якого досліджено розвиток законодавства та практика його застосування щодо способів організації повідомлень про вирішення цивільних справ, а також генезис наукових поглядів на це правове явище. При визначенні та вирішенні різних проблем, порушених у ході дисертаційного дослідження, в якості доказів їх існування, необхідності глибокого наукового осмислення, додаткової аргументації та вирішення конкретних питань, використані наступні наукові методи. Метод аналізу використовувався при дослідженні структурної характеристики права на інформацію про вирішення справи, практики застосування норм права, що регулюються здійснення судових викликів і повідомлень. Використання методу синтезу дало змогу об’єднати правові норми, що регулюють належне повідомлення учасників судочинства про час і місце вирішення справи. За допомогою методу моделювання запропоновано рекомендації щодо внесення змін і доповнень до законодавства, а також подальшого реформування судової системи України.
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення та узагальнення цивільних справ судів першої та апеляційної інстанцій. Як емпірична база дослідження використовувались дані Верховного Суду України, матеріали аналізу судової практики та узагальнення судової статистики.
При формулюванні правових категорій, встановленні юридичних ознак правових явищ, аналізі й узагальненні судової практики застосовувалися формально-юридичний і конкретно-соціологічний методи наукового пізнання. У процесі розробки різних правових понять і категорій використовувався метод узагальнення. Специфіка та характер теми дисертаційного дослідження зумовили також необхідність звернення до методів індукційного та дедукційного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, що виступили в процесі написання дисертації одним із найважливіших інструментів відбору фактичного матеріалу, так і основною умовою успішності досягнення дисертаційної мети.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці теоретико-правовим дослідженням, яке присвячене актуальній проблемі здійснення судових викликів і повідомлень у цивільному судочинстві. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків, пропозицій, поглядів, що мають ознаки новизни і виносяться на захист, зокрема, найважливішими з них є такі:
уперше:
– визначено поняття «належного повідомлення», під яким необхідно розуміти фактичне своєчасне отримання особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками судового процесу судових викликів та повідомлень, здійснених у визначеній законом процесуальній формі, з метою вчасного виконання процесуальних дій чи здійснення явки в судове засідання. Передбачені законодавством процесуальні форми судових викликів і повідомлень не сприяють вирішенню завдання своєчасного розгляду цивільних справ. З метою інтенсифікації здійснення судових викликів і повідомлень обґрунтована необхідність застосування електронної форми викликів;
– обов’язок здійснення належного повідомлення та контроль за їх виконання покладається на суд. За наявності згоди на осіб, які беруть участь у справі, може бути покладено обов’язок вручення судових викликів і повідомлень сторонам, третім особами та свідкам. Виклик свідків є солідарним обов’язком суду та сторони, що обумовлено виконанням обов’язку доказування обставин, на які посилається сторона у підтвердження своїх вимог та заперечень. Витрати, пов’язані з врученням судового виклику свідку, слід покладати на сторону, яка клопоче про його виклик;
– обґрунтовано, що судові повістки про виклик до суду будуть відігравати більш ефективну роль, якщо вони будуть містити роз’яснення правових наслідків неявки осіб до суду в залежності від їх процесуального положення;
– порушення вимог інституту судових викликів і повідомлень є грубим порушенням норм процесуального права, що відповідно до Європейської хартії про статус суддів може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді та однією з підстав цивільної відповідальності держави при порушенні права на вирішення справи в розумний строк.
удосконалено:
– обґрунтування взаємозв’язку транспарентності із суміжними поняттями, відповідно до якого транспарентність судової влади є більш ширшою відносно гласності та відкритості судового розгляду та за своєю правовою природою є правом та свободою на одержання інформації про суд. Стан транспарентності судової влади в Україні знаходиться на низькому рівні, що в цілому впливає на дієвість системи процесуальних засобів належного повідомлення осіб про вирішення справи;
– положення про докази належного повідомлення, до яких віднесено отримання судом розписки судової повістки, електронного зворотного повідомлення про отримання судового виклику, довідки про здійснення виклику засобами телефонного (факсимільного) зв’язку;
– обґрунтування підстави скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, які прийняті без належного повідомлення, що є порушенням норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення вимог інституту судових викликів і повідомлень позбавляє судовий розгляд публічного та змагального характеру, що може призвести до ухвалення незаконного та обґрунтованого рішення;
– класифікацію передбачених цивільним процесуальним законодавством
процесуальних форм судових викликів і повідомлень, критерієм якої є спосіб вручення чи отримання виклику чи повідомлення: 1) судова повістка про виклик та судова повістка-повідомлення, вручення якої можливе безпосередньо в судовому засіданні, доставка поштою рекомендованим листом із повідомленням та через кур’єрів; 2) судовий виклик чи повідомлення засобами електронного зв’язку, такі як телеграма, виклик через телефонний, у тому числі факсимільний зв’язок, електронна пошта; 3) судовий виклик відповідача через ЗМІ; 4) повідомлення про розгляд справи на офіційному сайті суду, який розглядає справу; 5) повідомлення про окремі процесуальні дії через направлення відповідних ухвал суду.
дістало подальшого розвитку:
– положення, відповідно до якого правові норми, які регулюють порядок здійснення судових викликів і повідомлень, є інститутом цивільного процесуального права. Право заінтересованої особи на отримання інформації про час і місце розгляду справи чи окремого процесуального питання забезпечується при розгляді справи по першій інстанції, при перегляді та примусовому виконанні судових рішень;
– теза, відповідно до якої судові виклики і повідомлення є одним із процесуальних засобів реалізації принципу гласності судового розгляду. Гласність судового розгляду передбачає такі процесуальні засоби, як: право на належне повідомлення про розгляд справи, право бути присутнім у судовому засіданні, право фіксації судового засідання у формі, встановленій законодавством, відкрите оголошення судового рішення. Обмеження гласності, передбачені статтями 304-1, 333 ЦПК України [2] відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є допустимими. Якщо розгляд у суді першої інстанції здійснювався із дотриманням гласної процедури, відсутність «гласності» при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може бути виправдано за умови вирішення цими судами питань права. При розгляді справи в суді касаційної інстанції обставини справи не встановлюються, у зв’язку із чим розгляд справи без повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є виправданим;
– узагальнення способів оптимізації інституту судових викликів і повідомлень, серед яких право суду за згодою сторони або її представника видати йому судову повістку для вручення відповідним учасникам цивільного процесу, повідомлення таких осіб телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, електронною поштою, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, виклик свідка до суду через сторону;
– положення, відповідно до якого не здійснення особою, яка бере участь у справі, процесуального права з’являтися в судове засідання може мати виключно процесуально-правові наслідки, у зв’язку із чим ці особи не можуть притягатись до адміністративної відповідальності.
Практичне значення одержаних результатів. Наукове та практичне значення результатів дослідження визначається новизною дисертаційного дослідження й зумовлено прикладним характером висновків і рекомендацій, направлених на вдосконалення цивільного процесуального законодавства, а також усунення проблем правозастосовної практики та порушення норм процесуального права.
Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості їх використання в різних сферах, зокрема:
а) у науково-дослідних роботах для подальшого вивчення проблем інституту судових викликів і повідомлень в цивільному процесуальному праві України;
б) у правотворчій діяльності з метою вдосконалення вітчизняного цивільного процесуального законодавства;
в) у навчальному процесі можуть використовуватися під час проведення лекцій та практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний процес»; при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій робочих та навчальних програм із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження обговорювалось на міжкафедральних засіданнях кафедри охорони інтелектуальної власності, цивільного права та процесу ХНУВС та кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПМК Харківського національного університету внутрішніх справ.
Результати дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції (м. Донецьк, 14 листопада 2008 р.); IV Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (Одеська національна юридична академія, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення» (Одеська національна юридична академія, 10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції (м. Суми, 16-17 травня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті О.А. Пушкіна (Харків, 23 травня 2009 р.; 22 травня 2010 р.). Всеукраїнській науково-практичній конференції (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції (м. Донецьк, 26 листопада 2010 року).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також в восьми тезах виступів та доповідей на науково-практичних конференціях та інших наукових форумах.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 205 сторінок, із них основного тексту – 183 сторінки, список використаних джерел містить 220 найменувань і займає 22 сторінки.

Список литературы

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у висвітленні порядку здійснення судових викликів і повідомлень, механізму забезпечення належного інформування учасників судочинства про час і місце розгляду справи, а також теоретичне обґрунтування на цій підставі пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регламентує процедуру належного повідомлення учасників процесу про час і місце вирішення справи:
1. Публічність судового розгляду цивільних справ була характерною рисою під час всієї історії існування судочинства, проявляючись у вимогах виклику заінтересованих осіб до суду. Характер відповідальності за неявку до суду залежав від загальної демократизації суспільства.
2. Вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції публічному розгляду справи в українському цивільному судочинстві відповідає гласність і відкритість судового розгляду. Гласність судового розгляду передбачає такі процесуальні засоби, як право на належне сповіщення про розгляд справи, право бути присутнім у судовому засіданні, право фіксації таких відомостей у формі, встановленій законодавством, відкрите оголошення судового рішення. Обмеження гласності, передбачене цивільним процесуальним законодавством в апеляційному та касаційному провадженні, виправдані встановленням питань права, у зв’язку із чим розгляд справ без виклику осіб в судове засідання є обґрунтованим.
3. Стан транспарентності судової влади в Україні на низькому рівні, що в цілому впливає на систему процесуальних засобів належного повідомлення осіб про вирішення справи. Належне повідомлення - фактичне отримання сторонами та іншими учасниками судового процесу судових викликів та повідомлень з метою вчасного виконання процесуальних дій чи здійснення явки в судове засідання, що гарантує змагальну, публічну та справедливу процедуру. Належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи, є важливою гарантією на справедливе та публічне судочинство, є реалізацією публічності судового процесу та умовою правосудного рішення. Суди зобов’язані на виконання вимог ефективності засобів юридичного захисту вживати заходів для вчасного проведення судового розгляду.
4. Способами повідомлення про час і місце вирішення справи є: судова повістка про виклик; судова повістка-повідомлення як процесуальні документи; повідомлення про окремі процесуальні дії через направлення відповідних ухвал суду; судовий виклик через ЗМІ; судовий виклик через засоби електронного зв’язку, такі як телеграма, виклик через телефонний, у тому числі факсимільний зв’язок, електронною поштою. Судові повістки є спеціальними процесуальними документами, які є засобом організації судочинства і характеризуються як процесуальні документи, які мають імперативний характер; засоби отримання інформації для учасників судочинства про час і місце вирішення справи; письмові докази належного здійснення судових викликів і повідомлень; звітно-грошові документи; супровідні документи; процесуальна форма здійснення судових викликів і повідомлень. Судові повістки про виклик до суду будуть відігравати більш ефективну роль, якщо вони будуть містити роз’яснення процесуально-правових наслідків неявки осіб до суду в залежності від процесуального положення. Відповідно до міжнародних вимог і стандартів належного повідомлення про розгляд справи можуть бути використані новітні технології для належного виклику особи до суду. Використання електронних засобів зв’язку дозволяє забезпечити досягнення найважливіших цілей: дійсного доведення відповідного документа до відома адресата в належний час та спрощення способів передачі таких документів, істотна економія часу та грошових коштів. Отримання і прочитання електронного повідомлення може розглядатися як вручення документа, оскільки діюче законодавство не забороняє вручення документів за допомогою засобів електронного зв’язку.
5. До способів оптимізації інституту судових викликів і повідомлень відноситься: право суду за згодою сторони або її представника видати йому судову повістку для вручення відповідним учасникам цивільного процесу, повідомлення таких осіб телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. До негативних сторін організації судового процесу можна віднести включення строку для повідомлення осіб про розгляд справи в загальний строк розгляду справи, відсутність оперативності викликів, неможливість оперативного внесення до них уточнень, недостатнє фінансування суду, низький рівень використання інноваційних форм судових повідомлень тощо.
6. Неналежне здійснення судових викликів і повідомлень займає перше місце серед причин недотримання судами строків вирішення цивільних справ, що обумовлює вжиття комплексних заходів для дотримання вимог справедливого та публічного судочинства. Оптимізація інституту судових викликів і повідомлень повинна бути пов’язана із застосуванням у цивільному судочинстві електронних засобів зв’язку, покладенням солідарного обов’язку щодо виклику свідків на суд і сторін. Порушення належного виконання судових викликів і повідомлень є підставою для застосування заходів цивільної процесуальної відповідальності для суду у вигляді скасування судового рішення з підстав порушення норм процесуального права. Неналежне здійснення повідомлень є грубим порушенням норм процесуального права, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді. До осіб, які беруть участь у справі, застосовуються заходи цивільної процесуальної відповідальності у вигляді позбавлення права вчинити процесуальну дію, вирішення справи в заочному порядку, залишення заяви без розгляду тощо.
7. Відносно перспективи подальших напрямів цього дослідження, пошук нових шляхів удосконалення способів та механізмів забезпечення права особи на інформацію про час і місце розгляду справи чи окремого процесуального питання має надзвичайно важливе значення, тому потребує додаткового вивчення як на теоретичному рівні, так і в практичній площині.
8. У контексті проведеного дослідження автором зроблено ряд висновків і пропозицій, які мають сприяти удосконаленню законодавства. На основі проведеного наукового дослідження пропонуються доповнення та вдосконалення законодавства України, що становлять новизну дослідження:
- змінити редакцію ч. 10 ст. 6 ЦПК України і викласти дану норму у такій редакції: «Хід судового засідання фіксується як технічними засобами, так і письмово - протоколом судового засідання». У зв’язку з цим ч. 11 ст. 6 ЦПК України виключити;
- доповнити ст.74 ЦПК України наступним змістом: «11. Якщо особа, яка бере участь у справі, чи інший учасник цивільного процесу зазначила адресу електронної пошти, зареєстрованої на веб-порталі судової влади (номер факсу, телефаксу) і висловила намір щодо їх використання для одержання текстів судових викликів і повідомлень та інших документів, суд здійснює виклик цієї особи засобами електронної пошти (номер факсу, телефаксу). Адреса електронної пошти (номер факсу, телефаксу) та намір щодо її використання може бути зазначена у позовній заяві, заяві, апеляційній та касаційній скарзі, запереченнях проти пред’явлених вимог.
12. Особа за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) повинна негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення особи про дату, час і місце судового розгляду.
13. Суб’єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень.
14. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту судового виклику чи повідомлення підтвердження від особи, яка викликається до суду не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення особи про дату, час і місце судового розгляду»;
- змінити ч. 3 ст. 76 ЦПК України та викласти її в такій редакції: «Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею»;
- доповнити ст. 76 ЦПК України частиною 10, яку викласти в наступній редакції: «10. Вручення судового виклику свідка здійснюється особою, яка бере участь у справі, за її згодою»;
- внести зміни до змісту п. 2 сторінки 2 повістки про виклик до суду в справі кримінальній, цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій, викладеного у додатку 36 до «Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах» та викласти її в такій редакції:
«2. У цивільних справах наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, передбачені у статтях 169, 170 ЦПК України. У разі неявки в судове засідання з неповажних причин:
- відповідача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ст. 224 ЦПК України);
- позивача, який повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду (п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України);
- свідка, який не повідомив про причини неявки, суд застосовує привід, як захід процесуального примусу (ст. 94 ЦПК України).
Злісне ухилення від явки до суду свідка, позивача, відповідача, експерта, перекладача є підставою для адміністративної відповідальності за статтею 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення»;
- п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України викласти в наступній редакції: «ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, адрес електронної пошти, якщо такі відомі»;
- викласти ст. 121 ЦПК України у наступній редакції: «Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що суддя впродовж двох днів зобов’язаний повідомляти позивача, та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали»;
- ст. 122 ЦПК України необхідно доповнити частиною 8, виклавши її у наступній редакції: «Упродовж трьох днів з дня відкриття провадження у справі суд направляє судові виклики та повідомлення всім учасникам попереднього судового засідання, якщо таке було призначено»;
- ч. 2 ст. 135 ЦПК України викласти в наступній редакції: «2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом семи днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов’язковою»;
- ч. 2 ст. 153 доповнити наступним реченням: «Якщо у заяві про забезпечення позову особа виявить бажання бути присутньою під час її розгляду, суд розглядає заяву протягом семи днів із повідомленням заявника».
- змінити п. 2 ч.1 ст. 199 ЦПК та викласти його в наступній редакції: «ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку та електронної пошти, якщо такі відомі»;
- ч. 1 ст. 197 ЦПК України викласти в такій редакції: «Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання». При цьому необхідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України викласти у редакції: «Фіксування судового засідання технічним засобом здійснюється секретарем судового засідання на вимогу хоча б одного із учасників цивільного процесу або за розпорядженням головуючого»;
- ч. 4 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» слід доповнити реченням: «Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження завчасно».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р. // Відомості Верховної Ради Укра¬їни. — 1997. — № 40. — Ст. 263. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
2. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №№ 40-42. – Ст. 492.
3. Конституція України: Закон України вiд 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141 (з наступними змінами та доповненнями від 08 грудня 2004 року).
4. Закони XII таблиц / Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учеб.пособие / Сост. В. Н. Садиков; Под ред. З. М. Черниловского М.: Гардарика, 1998. – 336 с.
5. Пухан Иво. Римское право : (базовый учебник) / Иво Пухан, М. Поленак-Акимовская ; пер. с македон. ; под ред. В. А. Томсинова ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. - М.: ИКД « Зерцало-М», 2003. - 341с.
6. Слипченко С. А. Основы римского частного права: Учебное пособие / Смотров О. И., Кройтор В. А., Шишка Р. Б.; Под ред. С. А. Слипченко, О. И. Смотрова - Xарьков: Эспада, 2004. – 192 с.
7. Салическая правда / Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие / Сост. В.Н. Садиков; Под ред. З. М. Черниловского. - М.: Гардарика, 1996. - 413с.
8. Саксонское зерцало Кн.2. / Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. - Том 1: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / За ред. В. Д. Гончаренка. - К.: Ін Юре, 1998. - 504 с.
7. Польская Правда / Хрестоматія по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие /Сост. В. Н. Садиков: Под ред. З. М. Черниловского - М.: Гардарика, 1998. - 413 с.
9. Статут Великого князівства Литовського виданого у Кракові в 1588р. / Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С. Чайковський ; пер. О. Л. Копиленко інші. - К.: Юрінком Інтер, 2003.- 656 с.
10. Фоменко Е. Г. Принцип публичности гражданского процесса : Истоки и
современность: автореф. дисс. на получение научн. степни канд. юрид. наук : 12.00.15 / Фоменко Е. Г. - Томск, 2006. - С. 10
11. История государства и права СССР: Учебник Ч. 1 / Под ред. Ю. П. Титова. - М.: Юрид лит., 1988,- 312 с.
12. Ясинок М. М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві : монографія / Ясинок М. М., Кройтор В. А. – Х.; Еспада, 2007. – 152 с.
13. Нефедьев Е. А. Учебникъ русскаго гражданскаго судопроизводства. – М.; Тип. Импер. Моск. уни-та, 1909. – 402 с.
14. Права, за якими судиться малоросійський народ (1743 р.) / Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб./ Упоррядк.: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко інш. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 200 с.
14. Історія держави і права України: Підручник/ А. С. Чайковський (пер. Авт. Кол.), В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та інш.; За ред. А. С. Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
15. Цивільний процесуальний кодекс УРСР // Збірник законів УРСР. – 1929. – № 25. – Ст. 200.
16. Постановление 52-го Пленума Верховного Суда СССР от 28 октября 1935 г. «О строжайшем соблюдении процессуальных норм в гражданском процессе» // Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924
- 1963 / Сост. : В.И. Теребилов (гл. ред.) и др. - М.:
Известия Советов Депутатов Трудящихся СССР, 1964. - 479 с.
16. Постановление 52-го Пленума Верховного Суда СССР от 28 октября 1935г. «О строжайшем соблюдении процессуальных норм в гражданском прооцессе». Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР, М.: Узд. «Известия Советов депутатов трудящих ся СССР», 1964. – 97 с.
17. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс. - М. : Госюриздат, 1952. – 231с.
18. Постанова Пленуму Верховного Суду № 12 (8) У «Про судову практику в справах про розірвання шлюбу» // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду Української РСР (1961-1965). – К.: Політвидав., 1966. – 128 с.
19. Постановлением Совнаркома СССР № 1622 от 27 ноября 1944 г. (1936 – 1948) «О порядке рассмотрения судами дел о расторжении брака» Инструкция № 58. - М.: Юриздат Минюста СССР, 1944 – 233 с.
20. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. Основы законодательства Союза ССР и союзных республік. - М.: Юридическая литература, 1987 – 359 с.
21. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР: Закон УРСР від 18 липня 1963 року // Відомості Верховної Ради. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
22. Постанова Пленуму Верховного Суду Української РСР № 3 від 17 квітня 1969 року «Про виконання судами Української РСР Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 25 лютого 1967 року № 1 «Про поліпшення організації судових процесів, підвищення культури їх проведення і посилення виховного впливу судової діяльності» // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду Української РСР. - К.: Вид. Політ літер. 1973 – С. 6
23. Постанова Пленуму Верховного Суду Української РСР № 4 від 2 грудня 1967 року «Про хід виконання судами Української РСР Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 18 грудня 1963 р. № 18 «Про заходи по дальшому поліпшенню розгляду скарг і заяв громадян по судових справах» // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду Української РСР (1962 – 1972 р.р.). - К.: Вид. Політ літер. 1973 – С12 .
24. Постанова Пленуму Верховного Суду Української РСР № 1 від 5 березня 1977 р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» / Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах / Бюлетень законодавства і юр. практики України, 1993 – № 2 – 146 с.
25. Юдельсон К. С. Cоветское гражданское процессуальное право. - М.: Изд. Юридическая литература, 1965. – 180 с.
26. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах: монографія / Н. Ю. Сакара. – Х.: Право, 2010. – 256 с.
27. Богомолов А.А. Процессуальные гарантии правильности и своевременности рассмотрения и разрешения гражданских дел : дисс. …. канд. юрид. наук : 12.00.15 / А. А. Богомолов. - Саратов, 2004 - 194 c.
28. Захаров В. Н. О понятии гражданских процессуальных гарантий прав сторон и третьих лиц / Захаров В. Н. // Вопросы теории и практики гражданского процесса. Гражданское судопроизводство и арбитраж. Межвуз, науч. сб. Издательство Сарат. ун-та, 1984. - С. 15-16
29. Строгович М. С. Уголовный процесс: учебник / М. С. Строгович. - М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1946. - 512 с.
30. Цыпкин А. Л. Право на защиту в советском уголовном процессе / Цыпкин А. Л. - Саратов : [б. и.], 1959. - 338 с.
31. Правовые гарантии законности в СССР / С. Г. Березовская, В. И. Каминская [и др.] ; ред. М. С. Строгович ; Ин-т гос-ва и права АН СССР. - М. : Изд-во Акад наук СССР, 1962. - 476 с.
32. Мельников А. А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / А. А. Мельников; отв. ред. В. С. Тадевосян. - М. : Наука, 1969. - 248 с.
33. Зайцев И. М. Процессуальные функции гражданского судопроизводства /
Под ред. А. Г. Коваленко. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-
та, 1990. - 139 с.
34. Голошвили Г. А. Своевременное рассмотрение гражданских дел в суде и
процессуальные средства его обеспечения: автореф. дисс. на получение научн. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Голошвили Г. А. ; Тбилисский государственный университет. - Тбилиси, 1988. - 24 с.
35. Головин М. Д. , Двинянинов А. Г. Влияние кассационной практики на своевременность рассмотрения и разрешения гражданских дел судом первой инстанции / М. Д. Головин, А. Г. Двинянинов // Современная правоприменительная практика как осуществление правовой политики перестройки в СССР. Межвузовский сборник научных трудов Изд-во Перм. Ун-та - Пермь, 1989. - С. 80 - 85
36. Блиновская Е. Как сократить сроки рассмотрения уголовных и гражданских дел // Российская юстиция. – М.: Юрид. лит., 2001, № 5. - С. 27-28;
37. Червяков К. Соблюдение процессуальных сроков по гражданским делам // Советская юстиция. - М.: Юрид. лит., 1983. - №9. - С. 12-13;
38. Коваленко А.Г. Полнота доказательств как одна из гарантий правильности рассмотрения жилищных дел // Актуальные вопросы советской юридической науки. Саратов; Издательство Саратовского университета, 1978. Ч. 2. С. 55-56
39. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 30 липня 2010 року № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41-42, № 43, 44-45 - Ст. 529
40. Комаров В. В. Громадянин звернувся до суду: случаи из судебной практики / В. В. Комаров. - К. : Т-во "Знання" УРСР, 1991. - 48 с. (Громадянин і закон).
41. Нула Моул. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод. Статья 6 Право на справедливое судебное разбирательство: прецеденты и комментарии / Нула Моул, Катарина Харби, Л. Б. Алексеева. – М.: Рос. акад. Правосудия, 2001. – 151 с.
42. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А.Б. Барихин. - 2-е изд., переработанное и дополненное. - М.: Книжный мир, 2006. - 719 с.
43. Великий енциклопедичний юридичний словник: А-Я / В. Б. Авер'янов, Д. С. Азаров, В. І. Акуленко [та ін.] ; за ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Юрид. думка, 2007. - 990 с.
44. Карабут Л. В. Принцип публічності у кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Л. В. Карабут ; Академія адвокатури України. - Луганськ, 2008. - 198 с.
Юридическая энциклопедия / Т. Е. Абова, Е. Б. Абросимова, А. С. Автономов [и др.] ; под общ. ред. Б. Н. Топорнина // Ин-т государства и права РАН. - М.: Юристъ, 2001. - 1267 с.
46. Юридична енциклопедія: [у 6 т.]. Т. 5 : П-С / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. - К.: "Українська енциклопедія", 2004. - 733 с.
47. Штефан М. Й. Цивільне-процесуальне право України: Академічний курс / М.Й. Штефан. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2005. - 622 с.
48. Цивільний процес: навчальний посібник / [авт.: А.В. Андрушко та ін.]; за ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Наук.думка: Прецедент, 2004. - 262 с.
49. Банчук O. A., Куйбіда Р. О. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод до процедури здійснення судочинства. - К.: «ІКЦ «Леста»», 2005. - 116 с.
50. Вдовина Е. И. Принцип гласности в гражданском процессе: автореф. дис. на получение степени канд. юрид. наук : 12.00.15 / Вдовина Елена Ивановна ; - Москва, 2011.- 27 с.
51. Претто і ін. проти Італії, Рішення Європейського Суду з прав людини від 8 грудня 1983 р., п. 26 // «Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі». — 2005 р. — № 1.
52. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06 листопада 1991 № 1798- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12
53. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06 липня 2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35-36, № 37. – Ст. 446. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
54. Кримінально-процесуальний кодекс України:
55. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07 грудня 1984 року № 8073-ХІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
56. Овсяннікова О.О. Транспарентність судової влади: дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.10. / Овсяннікова Ольга Олександрівна ; Національна юридична акад. імені Ярослава Мудрого ; наук. кер. Марочкін І. Є. – Х.: 2009. - 271 с.
57. Абросимова Е. Б. Судебная власть: транспарентность или конфиденциальность? // Проблемы транспарентности правосудия / под ред. Е.Б. Абросимовой, С.Л. Чижкова. - М.: ЛексЭст. – 2005. – 31-56 с.
58. Бойко В. Ф. Право людини на правосуддя (судове право України): навч. посіб. / В. Ф. Бойко, В. О. Євдокимов, О. Х. Юлдашев. – К. : МАУП, 2003. – 256 с.
59. Трунов И. Л. Открытость российского правосудия / И.Л. Трунов // Уголов. право. – 2002. – № 1. – С. 87-88.
60. Карномазов А. И. Транспарентность судебного решения по делам о компенсации морального вреда / А. И. Карномазов // Юрид. аналит. журн. – 2003. – № 3. – С. 80-81.
61. Праскова С. В. Теоретические основы гласности правосудия : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Светлана Васильевна Праскова ; научн. рук. Власенко Н.А. – М., 2004. – 214 с.
62. Проскудина Л.А. Оптимизация в организации арбитражного судопроизводства России : учебное пособие / Л.А. Проскудина. – Москва : Юриспруденция, 2007. - 152 с.
63. Case of Diennet v. Francea 26.09.1995 р. – № 325-A [Електронний ресурс]. // European Court of Human Rights Search Portal. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int
64. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / [В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.] ; за заг. ред. професора В. В. Комарова. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 928 с.
65. Справа № 2-а-2808/08. Архів суду. [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20091312.
66. Стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2007 р. // Вісник Верховного Суду України. 2008. - № 7. – 33 с.
67. Ярков В.В. Современные проблемы доступа к правосудию в Российской Федерации // СНГ: реформа гражданского процессуального права. Материалы Международной конференции. - М.: Городец-издат, 2002. - С. 49-73
68. Юдельсон К. С. Советское гражданское процесуальное право / К.С. Юдельсон, Волжанин В. П. - М.: Юрид. Литература, 1965. - 470 с.
69. Гражданский процесс. Учебник / Вершинин А.П., Кривоносова Л.А., Митина М.А., Мусин В.А., и др.; Отв. ред.: Мусин В.А., Чечина Н.А., Чечот Д.М. - М.: Гардарика, Проспект, 1996. - 480 c.
49. Банчук O.A., Куйбіда Р.О. Б 87 Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства. - К.: «ІКЦ «Леста»», 2005. - 116 с.
70. Чірікоста та Віола проти Італії. Рішення Європейського Суду з прав людини від 4 грудня 1995 року [Електронний ресурс. Офіційний сайт Європейського Суду з прав людини]. — Режим доступу : http://www.coe.kiev.ua/hr/case/24.html
71.Шевчук С. В. Захист права на додержання розумних строків судового провадження: Європейський довід та українські реалії // Вісник Верховного Суду України, 2006. - № 8. – С. 31.
72. Маляренко В. Т. Про стан здійснення судочинства у 2004 р. та завдання на 2005 р. // Вісник Верховного Суду України, 2005 р. - № 3. – С. 5
73. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - 2003. - № 1. – С. 227-232.
74. Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. 2005. - № 5. – С. 23-34.
75. Про здійснення судочинства у 2007 р. і завдання на 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. 2008. - № 5. – С. 3
76. Стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2006 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. 2007. - № 6. – С. 30.
77. Про здійснення судочинства у 2007 р. і завдання на 2008 р.// Вісник Верховного Суду України. 2008. - № 5.- С. 18 .
78. Судова влада України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://court.gov.ua/sudova_statystyka/oglyad/
79. Справа № 22 - 913/2006 р. Архів суду. [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/182020
80. Інформація про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності [Електронний ресурс. Офіційний сайт Вищої кваліфікаційної комісії суду України]. – Режим доступу: http://vkksu.gov.ua/ua/distsiplinarne-provadjennya/informatsiya-pro-prityagnennya-suddiv-do-distsiplinarnoi-vidpovidalnosti/
81. Справа №22-3131 2008р. Архів суду. [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/8355046
82. План заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до Європейських стандартів. Указ Президента України від 20 березня 2006 р. № 242/2006. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
83. Заява Президії Верховного Суду України та президії Ради суддів України від 21 травня 2007 р. // Вісник Верховного Суду України. 2006. - № 6. – С. 7
84. Онопенко В. В. Справедливість у державі може забезпечити лише справедливий суд //Вісник Верховного Суду України, 2007. - № 3(79). – 2 – С. 5.
85. Решетникова И. В. Гражданское право и гражданский процесс в современной Росиии / И. В. Решетников. – М.: Изд. Норма, 1999 г. – 312 с.
86. Головатий С. Нові можливості щодо захисту прав людини в Україні // Практика Європейського суду з прав людини: Рішення. Коментарі. – 1999. - № 1. – С. 11.
87. Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту: Рекомендація Rec(2004)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від № 12 травня 2004 року Rec(2004)6 // Комітет Мінінстрів Ради Європи. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_718
88. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. 2006. - N 30. - Ст.260.
89. Рекомендация Комитета Министров Совета Европы государствам-членам относительно принципов гражданского судопроизводства, направленных на совершенствование судебной системы от 28 февраля 1984 года R (84) 5 // Комитет Министров Совета Европи. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_126
90. Шевчук С. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного українського право розуміння // Практика Європейського суду з прав людини: Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2. – 236 с.
91. Буткевич В.Г. Європейський суд з прав людини та українське судочинство: питання взаємодії / В. Г. Буткевич, В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. 2004. - № 04. - С. 2-8
92. Шевчук П. Поспішайте, повільно, або чи є можливість скористатися правом звернення до міжнародних судів // Голос України. – 1997. - № 159. – 27 серпня.
93. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, євро¬пейський контекст / За ред. О.Л. Жуковської. — К.: Віпол, 2004. — С. 214—215
94. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах : Гаазька конференція з міжнародного приватного права від 15 листопада 1965 року. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_890
95. Практичне керівництво із застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах : Гаазька конференція з міжнародного приватного права від 01 грудня 2005 року. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_a890
96. Всесвітня поштова конвенція від 05 жовтня 2004 року // Указ Президента N 564/2006 21.06.2006. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_297
97. Офіційний сайт французького поштового зв'язку. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.laposte.fr
98. Марія Мацковский. Міжнародний досвід. Проблеми та можливості в мінливому світі // Пошта Росії. – 2005. - № 8. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fcr.russianpost.ru.
99. Кудрявцева Е.В. Подготовка дел к судебному разбирательству в России и Англии // Законодательство. - № 11. – 2008. – с. 78-97
100. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05 березня 2009 року № 270. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-п
101. [Електронний ресурс. Офіційний сайт Українського державного підприємства "Укрпошта"]. - Режим доступу: http://www.ukrposhta.com
102. Маляренко В. Т. До питання доктрини кримінальної юстиції України // Право України. 2009. - № 2. – С. 11-18
103. Чернушенко А. В. Проблеми правосуддя – до нагального вирішення / А. В. Чернушенко // Вісник Центру суддівських студій. - 2009. - № 12. – 4 с.
104. Литвин В. М. Судово-правова реформа: час уточнити орієнтири // Вісник Верховного Суду України. 2005. - № 4. – 48 с.
105. Ківалов С.В. Українська юстиція на шляху до європейських стандартів // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6(70). – С. 12-16.
106. Справа № 2-940/2002. Архів Тростянецького районного суду Сумської області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua
107. Справа № 2-98/2002. Архів Шостинського районного суду Сумської області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua
108. Справа № 2-909/2002.4/2002. Архів Ковпаківського районного суду м. Суми. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua
109. Справа № 2-1548/2002. Архів Білопільського районного суду Сумської області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua
110. Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 лютого 2007 р. (Витяг) // Вісник Верховного Суду України. 2007. - № 6. – 48 с.
111. Справа № 22ц-2475/10. Архів Апеляційного суду Одеської області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/9698067
112. Паліюк В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В. П. Паліюк. – К., 2004. – 264 с.
113. Лисак В. Д. Судовий адміністративний процес в Україні у контексті Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Вісник Верховного Суду України. 2007. - № 1. – 48 с.
114. Европейский суд по правам человека. Избранные решения [у 2-х т.]. – Т.1 / [Под ред. колл. – д-р юрид. наук. Проф. В. А. Туманов]. – М., 2001. – 301- 307 с.
115. Справа 22ц-740/2011. Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/18817612
116. Інформація голови апеляційного суду Сумської області головам місцевих судів за № 01-07 від 26.11.2003. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Міністерства юстиції України]. - Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/
117. Капустинський В. А. Європейський Суд з прав людини як одна із основних міжнародних правових інституцій загальноєвропейської системи захисту прав людини // Вісник Верховнго Суду України. 2005. – № 12. – 48 с.
118. Інформаційно-додаткові матеріали // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі 2003. - № 1 – 238 с.
119. Рішення Європейського Суду по справ 26/62 NV Algemene Transport – en Expeditie Onderneming van Gend & Loos / Vetherlands Inland Revenne Administrations (1963) ECR 1.
120. Рішення Європейського Суду з прав людини по справ 6/64 Costa & EHEL (1964) ECR 858.
121. Рішення Європейського Суду з прав людини по справ 106/77 Administrations delle Finanze dello & Simmental (1978) ECR 629
122. Європейський Суд з прав людини. Справа № 36985/97 Компанія «Вестерберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2006. № 1. – 253 с.
123. Рожнов О. В. Принцип оперативности в гражданском процессуальном праве: дис. ... канд. юрид. : 12.00.03 / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. - Х., 2000. - 184 с.
124. «Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді», затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006р.
125. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 365.
126. Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади,
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади
127. Про стан організації розгляду кримінальних і цивільних справ судами Харківської області // Відомості Верховного Суду України. - 2007. - №1 (77). – с. 4
128. Справа №22ц-20104/10. Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/12643573
129. Справа № 22ц-1003/11. Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/18814983
130. Справа №22-3131 Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/8355046
131. Справа № 5962-2008. Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/8355047
132. Справа № 5432. Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/8355049143
133. Справа 22ц-1212. Архів Апеляційного суду Донецької області. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Єдиного державного реєстру судових рішень]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/18815144
134. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / пер. с франц. В. Захватаева; отв. ред. А. Довгерт. - Киев: Истина, 2004. - 544 с.
135. Підсумки роботи територіальних управлінь Державної судової адміністрації України за І півріччя 2011 року. - [Електронний ресурс. Офіційний сайт Судової влади України]. - Режим доступу : http://www.court.gov.ua/dsa/1233/prtuDSA1
136. Лист-роз’яснення голови апеляційного суду Сумської області від 20.02.2009 р. за №01-10-02. – Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2009 рік.
137. Малышев К. Курс гражда