Процесуальні строки у цивільному судочинстві України

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БУГА ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 347.932

Процесуальні строки у цивільному судочинстві України

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Кузьменко Сергій Георгійович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………3
ВСТУП ……………………………………………………………………. ……...4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ
У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ …………………………........................... 15
1.1. Розвиток та становлення інституту процесуальних строків у цивільному судочинстві …………………………………………………….......................... 15
1.2. Сутність та значення процесуальних строків у цивільному судочинстві……………………………………………………………………….28
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
УКРАЇНИ……………………………………………..…...… ………………….53
2.1. Поняття та види процесуальних строків у цивільному судочинстві……53
2.2. Обчислення, поновлення, продовження процесуальних строків..............78
2.3. Процесуальні строки на різних стадіях цивільного судочинства..……. .97
РОЗДІЛ 3. СВОЄЧАСНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ТА РОЛЬ
ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ У ВИКОНАННІ ЗАВДАНЬ ЦИВІЛЬНОГО
СУДОЧИНСТВА ……………………………………………………………....127
3.1. Процесуальні засоби дотримання процесуальних строків …………..... 127
3.2. Правові наслідки та види юридичної відповідальності за порушення процесуальних строків…………………………………………………………155
ВИСНОВКИ ……………………………………………...…………………....188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….. ………...194

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

абз. абзац
ВАС Вищий адміністративний суд України
ВККС Вища кваліфікаційна комісія суддів України
гл. глава
ГПК України Господарський процесуальний кодекс України
ДСАУ Державна судова адміністрація України
ЄДРПОУ Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України
ЗМІ Засоби масової інформації
КАС України Кодекс адміністративного судочинства України
КК України Кримінальний кодекс України
КпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
п. пункт
ПП Приватне підприємство
розд. розділ
СНД Союз незалежних держав
ст. стаття
СЦС Статут цивільного судочинства
ЦВК Центральний виконавчий комітет
ЦК України Цивільний кодекс України
ЦПК України 1963 року Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1963 року
ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України 2004 року
ЦПК УРСР 1929 року Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1929 року
ч. частина

ВСТУП

Aктyaльнicть теми дослідження. Інтереси суспільства, держави, фізичних та юридичних осіб обумовлюють необхідність своєчасного здійснення судового захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у зв’язку з чим виникає об’єктивна потреба в забезпеченні реалізації завдань цивільного судочинства. Недотримання встановлених законом процесуальних строків провадження в цивільних справах порушує права осіб на судовий захист, а також суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим у ст. 10 Загальної декларації прав людини [1], п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [2] та п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [3], що зумовлює необхідність неухильного дотримання процесуальних строків вирішення справ, а також на неприпустимість фактів тяганини.
Відповідно до огляду даних про стан здійснення правосуддя у 2011 р. із порушенням процесуальних строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України [4], розглянуто 7 % цивільних справ і матеріалів (у 2010 р. таких справ було 9,14 %). На кінець звітного періоду залишилися не розглянутими 217 тис. цивільних справ позовного та окремого провадження, або 18,6 % усіх справ, що перебували в провадженні упродовж 2011 р.
Успішне вирішення завдання своєчасного розгляду й вирішення цивільних справ залежить від дотримання судом та учасниками судового процесу процесуальних строків, встановлених законом для розгляду справ та вчинення окремих процесуальних дій. Дотримання процесуальних строків та визначення і застосування процесуальних засобів, що впливають на своєчасність розгляду й вирішення цивільних справ, має велике значення для реалізації суб’єктами цивільних процесуальних відносин своїх процесуальних прав та обов’язків і реалізації завдань цивільного судочинства в цілому. Процесуальні засоби, які впливають на дотримання процесуальних строків, не отримали належного дослідження серед науковців, що робить дослідження часових параметрів здійснення цивільного судочинства та правових засобів забезпечення своєчасності актуальним для цивільної процесуальної науки і правозастосовчої діяльності.
Значення процесуальних строків, їх поняття, види, наслідки пропуску та низка інших аспектів досліджуваної теми становили сферу наукового інтересу таких провідних учених-процесуалістів як Д. І. Азаревич, Є. В. Васьковський, А. Х. Гольмстен, І. Є. Енгельман, О. І. Загоровський, В. Л. Ісаченко, К. І. Малишев, Є. О. Нефедьєв, Т. М. Яблочков тощо. У другій половині ХХ ст. процесуальні строки розглядалися в невеликих за обсягом розділах посібників, підручників та коментарях до законодавства А. Ф. Клейнманом, М. К. Треушниковим, П. Я. Трубниковим, Д. М. Чечотом, М. С. Шакарян, К. С. Юдельсоном. У національній доктрині тему процесуальних строків досліджували такі вчені в галузі цивільного процесуального права, як О. В. Андрійчук, С.С. Бичкова, В.В. Комаров, В.А. Кройтор, С.Г. Кузьменко, Д. Д. Луспеник, О. В. Михайленко, О.В. Рожнов, В. І. Тертишников, С. Я. Фурса, С. І. Чорнооченко, М.Й. Штефан, М.М. Ясинок тощо.
На сучасному етапі розвитку науки цивільного процесуального права інститут цивільних процесуальних строків також становив предмет дисертаційних досліджень: у 1987 р. в МДУ ім. М. В. Ломоносова Г. П. Бужинскасом була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Процесуальні строки у радянському цивільному судочинстві»; у 2004 р. в Інституті держава та права Російської академії наук О. В. Ісаєвою була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Процесуальні строки в цивільному процесуальному та арбітражному процесуальному праві»; в Україні у 2009 р. у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка О. В. Андрійчук захищена дисертація «Процесуальні строки у цивільному процесі України». Незважаючи на існування такого самостійного дисертаційного дослідження, на сьогодні в Україні відсутнє дослідження, яке мало б предметом дослідження норми цивільного процесуального законодавства, які встановлюють часові межі вчинення окремих процесуальних дій та вирішення цивільних справ, практику їх застосування, судову практику та судову статистику, іноземне законодавство, а також процесуальні засоби дотримання та правові наслідки пропуску строків, у тому числі юридичну відповідальність. Наведені обставини у взаємозв’язку обумовлюють актуальність теми та її вибір для дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867); тема дисертаційної роботи відповідає п. 9.1 (проблеми цивільного права і процесу в світлі інтеграційних процесів) «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки», затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2005 р. (протокол № 13) та п. 17.6 «Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ. Робота також спрямована на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072; Основних положень загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробленні науково-теоретичної бази подальшого дослідження проблем застосування та дотримання процесуальних строків у цивільному судочинстві України, в наданні конкретних рекомендацій, які забезпечать удосконалення чинного законодавства та практики застосування відповідних норм права під час розгляду та вирішення цивільних справ.
Відповідно до поставленої мети дисертації визначено такі основні задачі дисертаційного дослідження:
– проаналізувати розвиток та становлення інституту процесуальних строків у цивільному судочинстві;
– визначити поняття, види та значення процесуальних строків та розглянути нормативно-правове регулювання їх застосування в цивільному судочинстві України;
– дослідити поняття «розумних» строків розгляду справ у цивільному судочинстві України;
– визначити порядок обчислення процесуальних строків, наслідків їх недотримання, порядку поновлення й продовження процесуальних строків на різних стадіях цивільного судочинства України;
– дослідити процесуальні засоби, які впливають на дотримання процесуальних строків;
– визначити процесуальні наслідки та види юридичної відповідальності за порушення процесуальних строків;
– виявити недоліки правового регулювання цивільних процесуальних строків та сформулювати пропозиції щодо відповідних змін до ЦПК України.
Об’єкт дисертаційного дослідження становлять урегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини, які виникають між судом, сторонами та іншими учасниками цивільного процесу під час здійснення цивільного судочинства в Україні.
Предметом дослідження є норми цивільного процесуального законодавства, які встановлюють часові межі вчинення окремих процесуальних дій та вирішення цивільних справ, практика їх застосування, судова практика та судова статистика, іноземне законодавство.
Методи дослідження. Методами дисертаційного дослідження обрано загальнонаукові (історичний, діалектичний метод, метод аналізу й синтезу тощо) та спеціальні методи наукового пізнання (формально-юридичний, конкретно-соціологічний та порівняльно-правовий методи).
Історичний метод використано для дослідження розвитку законодавства і практики його застосування щодо нормативного регулювання процесуальних строків, а також генезису наукових поглядів на дане правове явище (підрозділ 1.1.). Діалектичний метод дозволив проаналізувати чинне цивільне процесуальне законодавство та практику його застосування, вивчити інститут процесуальних строків всебічно, у взаємозв’язку з іншими процесуально-правовими категоріями, а також зробити висновок про їх безпосередній зв’язок із більш загальними проблемами досягнення цілей цивільного судочинства в аспекті реалізації права на справедливий, своєчасний судовий розгляд (підрозділ 1.2 та 2.1). Метод аналізу допоміг дослідити елементи такого юридичного явища, як темпоральність цивільного судочинства (підрозділ 2.3). Метод моделювання використано під час оцінювання потенційно можливих ситуацій, пов’язаних із порушенням вимог законодавства, що встановлює вимоги здійснення процесуальних дій у певні строки (підрозділ 3.1–3.2). Використання формально-логічного методу дозволило здійснити дослідження чинного законодавства та в поєднанні з порівняльно-правовим і системно-структурним методами розробити рекомендації щодо внесення змін і доповнень до цивільного процесуального законодавства (підрозділ 3.2). Під час формулювання правових понять, встановлення юридичних ознак правових явищ, аналізу й узагальнення судової статистики і практики застосовувалися формально-юридичний, конкретно-соціологічний методи наукового пізнання та метод узагальнення (підрозділ 2.1–2.3). В обґрунтуванні окремих висновків дисертаційного дослідження, під час зіставлення національного законодавства із законодавством інших держав застосовано порівняльно-правовий метод (підрозділ 3.1-3.2). Аналітичний метод забезпечував порівняльно-правовий аналіз ЦПК України 1963 р., діючого ЦПК України, процесуального законодавства України та систем права інших країн, що надало можливість зробити висновки стосовно удосконалення окремих елементів цивільної процесуальної форми та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства з точки зору його оптимізації (підрозділ 1.1-1.2 та 2.2).
Емпіричну базу пропонованого дослідження становлять: аналіз роботи місцевих та апеляційних судів щодо розгляду цивільних справ у 2009–2012 рр. (у Автономній Республіки Крим, Донецькій, Харківській областях); результати вивчення понад 200 цивільних справ.
Застосування відповідних методів дозволило здійснити дослідження особливостей застосування інституту процесуальних строків, зробити науково-теоретичні висновки та запропонувати практичні рекомендації, що мають ознаки наукової новизни.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це комплексне вітчизняне наукове дослідження процесуальних строків у цивільному судочинстві України.
На основі аналізу теоретичних джерел поточного процесуального законодавства та судової практики виявлено особливості застосування процесуальних строків у цивільному судочинстві України, їх видів та накреслено основні напрямки подальшого розвитку та механізмів його реалізації.
Проведене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати наступні нові наукові положення:
уперше:
– сформульовано принцип цивільного процесуального права – своєчасність судового розгляду, відповідно до якого процесуальні дії повинні здійснюватись у рамках строків, встановлених законом або судом, з метою забезпечення розгляду і вирішення цивільних справ у розумні строки. Принцип своєчасності є похідним від завдання цивільного судочинства про своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Визначено, що необґрунтовано швидкий розгляд справи може бути визнаний таким, що порушує розумний строк;
– визначено процесуальний засіб досягнення своєчасності судового розгляду за умови порушення розумних строків вирішення справи: право осіб, які беруть участь у справі, клопотати до суду, який вирішує справу, про прискорення провадження у справі;
– процесуально-правовими наслідками пропуску процесуальних строків особами, які беруть участь у справі, є санкції у вигляді ненастання юридичних наслідків, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Заходи процесуального примусу, передбачені главою 9 розділу 1 ЦПК України, є процесуальними засобами, які опосередковано впливають на дотримання своєчасності. Застосування засобів інших видів юридичної відповідальності за порушення процесуальних строків суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин у цивільному судочинстві не сприяє своєчасності судового розгляду.
удосконалено:
– класифікацію процесуальних строків, до яких слід відносити міжінстанційні строки як періоди часу для вчинення процесуальних дій між ухваленням судового рішення судом будь-якої інстанції та відкриттям провадження про перегляд судового рішення у суді послідуючої інстанції. Дотримання цих строків суттєвим чином впливає на своєчасність судового розгляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій тощо;
– у рамках класифікації процесуальних строків запропоновано виділяти складні строки, до яких слід віднести строки, що поділяються на окремі елементи, які, з одного боку, є самостійними часовими параметрами здійснення окремих процесуальних дій, а з іншого – елементами загальних строків. Загальні процесуальні строки, як правило, є складними та встановлені з метою визначення часових меж розгляду і вирішення цивільної справи, перегляду та примусового виконання судових рішень. Спеціальні процесуальні строки встановлюють періоди вчинення судом окремої процесуальної дії. Під час визначення порушення розумних строків вирішення справ аналізу піддається насамперед дотримання спеціальних строків як елементів складного строку, розумність якого є предметом розгляду національним судом чи Європейським судом з прав людини;
– підходи до такого процесуального засобу забезпечення своєчасності, як електронне правосуддя, що включає як подальшу реалізацію проекту «Електронний суд», так і більш широке запровадження використання інформаційно-комунікаційних технологій для загального інформування про рух конкретної справи, учинення окремих дій, пов’язаних із судочинством, для проведення судового процесу в цілому або окремих його стадій чи вчинення окремих процесуальних дій;
– позицію, відповідно до якої зупинення, поновлення, закінчення, пропуск та продовження процесуальних строків є юридичною фікцією порівняно з об’єктивною категорією часу, до якої такі характеристики не можуть бути застосовані.
дістали подальшого розвитку:
– положення, згідно з яким сам процесуально-правовий строк за своєю правовою природою є юридичним фактом-умовною подією, яка є підставою для виникнення, зміни чи припинення цивільних процесуальних правовідносин у юридичному складі;
– обґрунтування наукової позиції, згідно з якою цивільна процесуальна відповідальність не пов’язана із покладенням на особу додаткового обов’язку. Заходи цивільної процесуальної відповідальності для осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу передбачають позбавлення порушника суб’єктивного цивільного процесуального права за невиконання обов’язку чи нездійснення відповідного права в межах строків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, або спонукання особи до вчинення відповідних процесуальних дій;
– положення, згідно з яким за юридичною природою компенсація за порушення права на розгляд справи в розумний строк; компенсація за фактичну втрату часу є засобами цивільно-правової відповідальності;
– позиція, відповідно до якої до загальних засад судочинства належать принципи і постулати, що співвідносяться як засіб і ціль. Принципи є доцільними залежно від того, чи сприяють вони здійсненню постулату. У зв’язку із цим принцип концентрації, який за змістом збігається з принципом оперативності (швидкість процесу та обґрунтованість і законність судового рішення), підпорядкований постулату своєчасності судового захисту (тобто досягненню мети принципу своєчасності), якою є забезпечення розгляду і вирішення цивільних справ у розумні строки;
– систематизація передбачених діючим законодавством процесуальних засобів, які впливають на досягнення своєчасності судового розгляду (тобто на досягнення мети принципу своєчасності), до яких, зокрема, віднесено: об’єднання справ в одне провадження і роз’єднання вимог у самостійні провадження, здійснення судового розгляду без явки учасників процесу, наприклад у режимі відеоконференції, заочний розгляд справи, проведення судового розгляду без попереднього судового засідання, використання альтернативних способів повідомлення осіб, що беруть участь у справ, інших учасників процесу, залучення співучасників, третіх осіб та заміна неналежного відповідача.
Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості їх використання в різних сферах, зокрема:
а) у науково-дослідних роботах для подальшого вивчення проблем строків в цивільному процесуальному праві України;
б) у правотворчій діяльності з метою вдосконалення вітчизняного цивільного процесуального законодавства;
в) у навчальному процесі під час проведення лекцій та практичних занять з навчальних дисциплін «Цивільний процес», «Складання процесуальних документів з цивільних справ», «Доказове право», «Виконавче провадження», а також при написанні підручників, навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі охорони інтелектуальної власності, цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ та на кафедрі цивільно-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднювались на двох Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (м. Донецьк, 14 листопада 2008 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.), чотирьох Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми цивільного права (м. Харків, 13-14 травня 2011 р.); «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 18–19 листопада 2011 року); «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, Україна, 16-17 березня 2012 р.); «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 30 червня 2012 року), на двох науково-практичних конференціях «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 22 травня 2010 р.); «Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів»
(м. Хмельницький, 04 березня 2011 р.);
Публікації за темою дисертації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статей у провідних спеціалізованих виданнях, які включені до переліку фахових видань України, 1 наукової статті у зарубіжному виданні, та восьми тезах наукових доповідей і повідомлень.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 221 сторінка, із них основного тексту – 193 сторінок, список використаних джерел містить 265 найменувань і становить 28 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробленні нового підходу до вирішення проблем процесуальних строків у цивільному судочинстві України та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства і практики застосування відповідних норм права під час розгляду та вирішення цивільних справ. За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Процесуальні строки як темпоральна характеристика цивільної процесуальної форми виявляються в матеріально-правовому і процесуальному аспектах. Матеріально-правовий аспект полягає в реалізації принципу правової визначеності. Процесуально-правовий аспект полягає у внесенні впорядкованості і визначеності в процесуальні правовідносини, забезпеченні своєчасності здійснення судової форми захисту, визначенні ступеня ефективності судочинства. Досягнення балансу між тривалістю судового розгляду та обґрунтованістю й законністю судового рішення забезпечують норми цивільного процесуального законодавства, що передбачають кращі, порівняно з діючими раніше, умови для підготовки справ до судового розгляду, диференціювання строків розгляду і вирішення окремих категорій спорів.
2. Досягненню мети захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, здійсненим справедливим, неупередженим судом, та дотриманню вимог своєчасності розгляду і вирішення цивільних справ цивільного судочинства слугує принцип своєчасності судового розгляду, якому підпорядкований принцип концентрації (оперативності). Принцип оперативності та принцип концентрації, наявність яких відстоюється в процесуальній науці, є тотожними поняттями та є вимогою швидкого процесу в поєднанні з умовою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Змістом зазначених принципів є процесуальні засоби, спрямовані на виконання загальної вимоги своєчасності здійснення процесуальних дій. Процесуальні строки сприяють динамізму процесуальних правовідносин, є взаємопов’язаними і взаємозалежними процесуальними засобами із категоріями оперативності (концентрації).
3. Процесуальний строк як юридичний факт – це умовна подія, що не має самостійного значення та є підставою для виникнення, зміни чи припинення цивільних процесуальних правовідносин у юридичному складі. Норми цивільного процесуального права, які регулюють порядок обчислення, перебігу, зупинення, поновлення та відновлення процесуальних строків, діють як правові фікції.
4. На дотримання завдання своєчасності розгляду та вирішення цивільних справ впливають фактори дотримання загальних строків та спеціальних строків, встановлених для вчинення окремих процесуальних дій. Причинами порушення процесуальних стоків у цивільному судочинстві України є системне порушення норм процесуального права, які регулюють здійснення окремих процесуальних дій, а також непроцесуальні фактори, які поряд із попередніми тягнуть значну тривалість судового захисту. Реформування цивільного процесуального законодавства, спрямоване на скорочення загальних та спеціальних процесуальних строків, є заходом, який позитивно впливає на стан дотримання вимог розумності строків судового захисту.
5. Державний примус, який застосовується до осіб, що порушили процесуальні строки в цивільному судочинстві, не має функції поновлення порушеного цивільного процесуального правопорядку і має компенсаторний, виховний та карний характер. З метою дотримання вимог Конвенції з прав людини та основоположних свобод і рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, спрямованих на вдосконалення національних засобів правового захисту та підвищення ефективності засобів правового захисту, вважаємо за необхідне закріпити в Цивільному процесуальному кодексі України підстави та порядок здійснення провадження щодо грошової компенсації за надмірно тривале провадження у справі.
6. У роботі визнано необхідність закріпити право особи вимагати прискорення провадження в нормах цивільного процесуального права, що відповідно до законодавства і практики держав – учасниць Конвенції є одним із дієвих процесуальних засобів, які впливають на дотримання розумності строків вирішення справи, а також закріпити право особи вимагати компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк. Розумний строк розгляду справи обчислюється з моменту відкриття провадження до фактичного виконання рішення у примусовому порядку.
7. Цивільна процесуальна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, яка не обмежується заходами процесуального примусу, і включає санкції нікчемності як ненастання юридичних наслідків у випадку порушення норми процесуального права. Існує обґрунтована необхідність включення до механізму правового регулювання судових штрафів. Притягнення осіб до юридичної відповідальності, яка передбачена за порушення процесуальних норм, пов’язаних зі строками вчинення процесуальних дій, не може подолати перешкоди, що виникають на шляху своєчасного розгляду та вирішення цивільної справи.
Враховуючи проведене дослідження правового регулювання строків у цивільному судочинстві, автором зроблено низку висновків і пропозицій, які мають сприяти удосконаленню механізму правового регулювання. На цій підставі пропонуються доповнення та вдосконалення законодавства України, що становлять новизну дослідження:
– доповнити ч. 1 ст. 27 ЦПК України словами «клопотати про прискорення провадження» після слів «оскаржувати рішення і ухвали суду»;
– доповнити ст. 67 ЦПК України таким положенням: «Процесуальні строки – це проміжок часу, впродовж якого повинна бути здійснена процесуальна дія чи здійснено судочинство в цивільній справі»;
– доповнити ст. 91 пунктом 5, виклавши його таким чином: «5) судові штрафи», й у зв’язку із цим доповнити ЦПК України статтею 94-1 такого змісту:
«1. За порушення правил цього Кодексу суд накладає штрафи у випадках, передбачених статтями 135, 137, ч. 12 ст. 153 цього Кодексу, в розмірі від 0,1 до1 мінімальної заробітної плати.
2. Копія ухвали про накладення штрафу надсилається особі, на яку накладено штраф.
3. Протягом десяти днів з моменту одержання копії ухвали особа, на яку накладено штраф, може просити суд, який наклав штраф, про зняття або зменшення розміру штрафу. Ця заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням особи, на яку накладено штраф. Неявка цієї особи не є перешкодою для розгляду заяви.
4. Ухвала про відмову суду або судді зняти штраф або зменшити його розмір може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом»;
– викласти ч. 1 ст. 157 ЦПК України в такій редакції:
«1. Суд розглядає справи не більше трьох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – двох місяців»;
– доповнити ст. 157 ЦПК України частиною 3 такого змісту: «У випадку порушення судом розумного строку вирішення справи сторона має право подати клопотання про прискорення провадження»;
– доповнити розд. ІІІ ЦПК України главою 9-1 «Провадження з розгляду заяв про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк» такого змісту:
«Стаття 233-1. Право на звернення до суду про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк.
1. Особа, яка вважає, що судом чи органом державної виконавчої служби порушено її право на розгляд справи в розумний строк, має право звернутися до суду із заявою про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк.
2. Заява про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк може бути подана до суду протягом року з дня набрання рішенням законної сили у справі, у якій порушено право на розгляд справи в розумний строк, або до ухвалення рішення, якщо особа раніше зверталась із клопотанням про прискорення провадження у справі, яке тримає більше трьох років.
3. Заява про присудження компенсації за порушення права на виконання судового рішення в розумний строк може бути подана після спливу строків на примусове виконання судового рішення.
Стаття 233-2. Порядок подання заяви про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк.
1. Заява про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк подається до суду, який уповноважений її розглядати, через суд, який ухвалив рішення.
2. Суд, який прийняв рішення, зобов’язаний протягом десяти днів передати заяву до відповідного суду разом із матеріалами справи.
3. До заяви про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк пред’являються вимоги, передбачені у частинах 1–5 статті 119 цього Кодексу. Суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання зазначених вимог, застосовує заходи, передбачені статтею 121 цього Кодексу.
4. Питання про відкриття провадження вирішується суддею одноособово. Суд відкриває провадження у справі, про що протягом трьох днів постановляє ухвалу, копію якої негайно надсилає заявнику.
Стаття 233-2. Порядок розгляду заяви про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк.
1. Заява про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк розглядається судом протягом двох місяців з дня відкриття провадження у справі з повідомленням заявника, суду, який ухвалив рішення чи органів державної виконавчої служби.
2. При вирішенні питання про можливість та розмір компенсації суд виходить із критеріїв правової та фактичної складності справи, поведінки заявника, поведінки суду та інших державних органів, достатності та ефективності дій суду, спрямованих на своєчасний розгляд справи, достатності та ефективності дій органу державної виконавчої служби, загальна тривалість розгляду справи чи примусового виконання рішення суду.
3. Рішення суду у справі про присудження компенсації за порушення права на розгляд справи в розумний строк повинно відповідати вимогам, встановленим главою 7 цього розділу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Загальна декларація з прав людини від 10 груд. 1948 року // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103. – Редакція від 10 груд. 1948 р.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листоп. 1950 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270 . – Редакція від 27 трав. 2009 р.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 груд. 1966 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
4. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 берез. 2004 року № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №№ 40–42. – Ст. 492. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
5. Основы римского частного права : [учебное пособие] / Слипченко С. А., Смотров О. И. Кройтор В. А., Шишка Р. Б. – Х. :Эспада, 2004. – 192 с.
6. Черниловский З. М. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права : [учебн. пособие] / З. М. Черниловский, В. Н. Садиков. – М. : Гардарика, 1998. – 413 с.
7. Підопригора О. А. Римське приватне право. Академічний курс : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів] / О. А. Підопригора. – [вид. 3-е перероб. Та доп.]. – К. : Видавничий Дім ІнЮре, 2001. – 440 с.
8. История государства и права СССР. Ч.1 : учебник / [Амелин Г. К., Гончаренко В. Д., Громаков Б. С., Дубровина А. Б., Исаев И. А. и др.] ; под. ред. Ю. П. Титова. – М. : Юрид. лит., 1988. – 544 с.
9. Нефедьев Е. А. Учебник русского гражданского судопроизводства / Е. А. Нефедьев. – М. : 1909. – 403 с.
10. Ясинок М. М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинству : [монографія] / М. М. Ясинок, В. А. Кройтор. – Харьков : Ескада, 2007. – 145 с.
11. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса. Т.1 : Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия / Е. В. Васьковский. – М. : Бр. Башмаковы, 1913. – 691 с.
12. Гольмстен А. Х. Учебник русского гражданского судопроизводства / А. Х. Гольмстен. – [5-е изд., испр. и доп.]. – С-Петербург : Типография М. Меркушева, 1913. – 411 с.
13. Энгельман И. Е. Курс русского гражданского судопроизводства / И. Е. Энгельман. – [3-е изд. испр. и доп.]. – Юрьев : Типография К. Маттисена, 1912. – 630 с.
14. Декреты о суде рабочего и крестьянского правительства. – Петербург : Издание Комиссариата над упраздненным Петроградским Окружным Судом и Судебной Палатой, 1918. – 64 с.
15. Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1924 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://leksika.com.ua/10751107/legal/tsivilno-protsesualniy_kodeks_usrr_1924.
16. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР // Збірник законів УРСР. – 1929. – № 25. – Ст. 200.
17. Про забезпечення трудових прав трудящих : Постанова РНК СРСР, ЦК ВКП (б), ВЦСПС від 28 груд. 1938 р. // Збірник Постанов СРСР. – 1939. – №1. – Ст. 1.
18. О мероприятиях по улучшению работы судов по гражданским делам : Приказ Народного Комиссариата Юстиции СССР №3057-Н от 5 июля 1944 г. // Сборник приказов и инструкций Министерства юстиции СССР (1936 -1948 г.г.). – М. : Юр. издат. Мин. юста СССР, 1949. – 435 с.
19. Об ускорении рассмотрения гражданских дел в судах : Постановление Пленума Верховного Суда СССР № 7/1/У от 25 апреля 1947 г. // Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР (1924 – 1963). – М. : Изд. Известия Советов депутатов трудящихся ССР, 1964. – 479 с.
20. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик от 08 декабря 1961 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.referent.ru/1/28565.
21. Цивільний процесуальний кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
22. Про деякі питання судової практики застосування Цивільного процесуального кодексу Української РСР : Постанова Пленуму Верховного Суду Української РСР від 3 липня 1964 р. № 3 // Збірник Постанов Пленум у Верховного Суду Української РСР (1961–1965 рр.). – К. : Вид. Політична література України, 1966. – С. 22– 23.
23. О некоторых вопросах, возникших в практике применения судами Гражданского процесуального кодекса РСФСР : Постановление Пленума Верховного Суда РСФСР от 12 декабря 1964 года №25 [Электорнный ресурс]. – Режим доступа: http://law7.ru/base06/part6/d06ru6175.htm.
24. О практике рассмотрения судебных дел, сявзанных с нарушением правил охраны труда и техники безопасности, и повышения роли судов в предубеждении этих правонарушений : Постановление Пленума Верховного Суда РСФСР от 30 мая 1967 года // Сборник постановлений Пленума Верховного Суда РСФСР 1961-1971 гг. – М., 1972. – С. 124.
25. О повышении роли судов в соблюдении законодательства о труде и укреплении трудовой дисциплины на предприятиях, в организациях и учреждениях : Постановление Пленума Верховного Суда РСФСР от 29 сентября 1967 г. № 6 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law7.ru/base98/part9/d98ru9838.htm.
26. О сроках рассмотрения гражданских дел : Постановление Пленума Верховного Суда РСФСР от 23 декабря 1970 г. № 55 // Сборник постановлений Пленума Верховного Суда РСФСР 1961-1971 гг. – М., 1972. – С. 138.
27. О подготовке гражданских дел к судебному разбирательству : Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 14 апреля 1988 г. № 2 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law7.ru/base52/d5ru7852.htm.
28. О сроках рассмотрения уголовных и граждаснких дел судами Российской Федерации : Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 24 августа 1993 г. №7 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law7.ru/base40/part8/d40ru8491.htm.
29. О выполнении судами Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации : Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 25 июня 1996 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law7.ru.
30. О ходе выполнения Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 24 августа 1993 г. №7 «О сроках рассмотрения уголовных и граждаснких дел судами Российской Федерации» Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 18 ноября 1999 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law7.ru.
31. Бойко В. Ф. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню роботи судів / В. Ф. Бойко // Право України. – 1999. – № 3. – С. 3–8.
32. Бойко В. Ф. У Президії Верховного Суду України. у раді суддів України / В. Ф. Бойко // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №1. –
С. 3–7.
33. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 році (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. –
С. 21–34.
34. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 5. – С. 28.
35. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2011 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
36. Тихонович В. В. Принцип процессуальной экономии в советском гражданском процессуальном праве : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук / В. В. Тихонович. – Минск, 1975. – 28 с.
37. Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопризводства / В. М. Семенов. – М. Юрид. литература, 1982. – 152 с.
38. Богомолов А. А. Процессуальные гарантии правильности и своевременности рассмотрения и разрешения гражданских дел: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / Богомолов Андрей Александрович. – Саратов, 2004. – 194 с.
39. Система советского законодательства / [Алексеев В. Б., Болдырев Е. В., Брагинский М. И., Братусь С. Н. и др.] ; под ред. И. С. Самощенко. – М. : Юрид. лит., 1980. – 328 с.
40. Киримова Е. А. Правовой институт: теоретико-правовое исследование : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Е. А. Киримова. – Саратов, 1998. – 23 с.
41. Левицька Н. О. Нормативно-правовий інститут: розмежування із суміжними поняттями / Н. О. Левицька // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – №1(14) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.
42. Вострикова Л. Г. Сроки осуществления защиты гражданских прав : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Вострикова Людмила Геннадьевна. – Москва, 2000. – 159 c.
43. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М., Госюриздат, 1958. – 183 с.
44. Жгунова А. В. Сроки в советском гражданском праве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук / А. В. Жгунова. – Свердловск, 1971. – 20 с.
45. Исаева Е. В. Процессуальные сроки в гражданском м арбитражном процессе / Е. В. Исаева. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 224 с.
46. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. – М. : Юрид. лит., 1984. – 144 с.
47. Яблочков Т. М. Учебник русского гражданского судопроизводства / Т. М. Яблочков. – Ярославль, 1912. – 326 с.
48. Гражданское право : учебник : в 2 т. / [Белякова А. М., Бессонова А. П., Гендзехадзе Е. Н., Грибанов В. П. и др.] ; под ред. Е. А. Суханов. – Т.1. – М., БЕК, 1993. – 432 с.
49. Гражданское право : учебник : в 2 т. / [Дюжева О. А., Ем В. С., Зенин И. А., Коваленко Н. И., Корнеев С. М.и др.] ; под ред. Е. А. Суханов. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Т.1. – М., БЕК, 1998. – 816 с.
50. Исаева Е. В. Процессуальные сроки в гражданском процессуальном и арбитражном процессуальном праве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «Гражданський процесс; Арбитражный процесс» / Е. В. Исаева. – М., 2004. – 32 с.
51. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе, С. И. Аскназий. – Ленинград : ЛГУ, 1949. – 143 с.
52. Гражданское право : учебник : в 2 ч. / [Егоров И. Д., Елисеев И. В., Иванов А. А., Кротов М. В., и др.] ; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Ч.1. – М., ПРОСПЕКТ, 1997. – 600 с.
53. Грибанов В. П. Сроки в гражданском праве / В. П. Грибанов. – М., Знание, 1967. – 48 с.
54. Лебедева К. Ю. Классификация сроков в гражданском праве / К. Ю. Лебедева // Журнал российского права. – 2001. – № 9. – С. 75–82.
55. Суханов Е. А. О месте сроков в системе юридических фактов советского гражданского права / Е. А. Суханов // Вестник Московского ун-та. Право. – 1970. – № 6. – С. 70 - 76.
56. Ярков В. В. Гражданский процесс / В. В. Ярков [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.inetlib.ru/books/509.pdt.
57. Лукьянова Е. Г. Теория процесуального права / Е. Г. Лукьянова. – М., Изд. Норма, 2003. – 240 с.
58. Козлов А. Ф. Гражданские процессуальные права и обязанности суда первой инстанции и процессуально-юридические факты / А. Ф. Козлов // Ученые труды Свердловского юридического факультета. Свердловск. – 1968. – Вып. 8. – С. 345-346.
59. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В. Б. Исаков. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 128 с.
60. Заїка С. О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі України / С. О. Заїка // Вісник Верховного суду України. – 2004. – № 1(41). – С. 41-44.
61. Горшнев В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве / В. М. Горшнев // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 113–118.
62. Душакова Л. А. Правовые фикции : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук / Л. А. Душакова. – Ростов-на-Дону, 2004. – 21 с.
63. Штефан М. Й. Процессуальные средства, обеспечивающие защиту прав в гражданском судопроизводстве: дис. … д-ра юрид. наук / Штефан Михаил Йосипович. – Киев, 1973. – 389 с.
64. Элькинд П. С. Цель и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве / П. С. Элькинд. – Л. : Лененгр. ун-т., 1976. – 143 с.
65. Знаменский Г. Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: цель и средства / Г. Л. Знаменский. – Киев : Наукова думка, 1980. – 187 с.
66. Шугаев А. А. Правовые средства укрепления трудовой дисциплины и борьбы с текучестью кадров : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук / А. А. Шугаев. – М., 1985. – 19 с.
67. Эффективность правовых средств обеспечения качества продукции. : в 2 ч. / [Абрамова А. А., Быков А. Г., Грибанов В. П., Зайкин А. Д., Зенин И. А. и др.] ; под ред. В. П. Грибанова. – Ч.1. – М., Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 215 с.
68. Огибалин Ю. А. Средства и способы обеспечения индивидуальной свободы личности в гражданском материальном и процессуальном праве / Ю. А. Огибалин. – Тверь, ТвГУ, 1991. – 96 с.
69. Струнков С. К. Процессуально-правовые средства: проблемы теории и практики: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Струнков Сергей Константинович. – Саратов, 2003. – 187 с.
70. Civil Procedure Rules [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.justice.gov.uk/civil/procrules_fin/contents/parts/part01.htm. – Заголовок з екрана.
71. Federal Rules Of Civil Procedure : amendments received to May, 2006. – Thomson-West. – 916 p. – Р. 37.
72. Werlauff E. Civil Procedure in Denmark / E. Werlauff. – Kluwer Law International, 2009. – 152 p. – Р. 72.
73. Приходько И. А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе: основные проблемы / И. А. Приходько. – СПб. : Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 672 с.
74. Нижник А. Питання судового захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / А. Нижник // Право України. – 2010. – № 2. – С. 65–81.
75. Рожнов О. В. Принцип оперативності в цивільному процесуальному праві : автореф. … дис.. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. В. Рожнов. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2000. – 16 с.
76. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – К. : Істина, 2006. – 944 с.
77. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : [монографія] / [В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.] ; за заг. ред. В. В. Комарова. – Х. : Харків юрид., 2008. – 928 с.
78. Болдачев А. Темпоральность [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.philosophystorm.org.
79. Рожнов О. В. Процесуальні строки (теорія та практика) / О. В. Рожнов /// Судова практика. – 2008. – №3. – С 3–10.
80. Борисова Е. А. Проверка судебных актов по гражданским делам / О. А. Борисова. – М., 2005. – 304 с.
81. Малюкина А. В. Принцип концентрации гражданского процесса: основные теоретические положения и их реализация: дис.. канд. юрид. наук : 12.00.15 / Малюкина Анастасия Викторовна. – М., 2008. – 170 с.
82. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – Москва, 1917 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : аllpravo. гu.
83. Рязановский В. А. Единство процесса : [учебное пособие] / В. А. Рязановский. – М. : ОАО Издательский Дом Городец, 2005. – 80 с.
84. Гражданский процесс: ученик / [Викут М. А., Воронков Г. В., Гукасян Р. Е., Зайцев И. М. и др.] ; под ред. К. С. Юдельсона. – М., 1972. – 440 с.
85. Гурвич М. А. Принципы советского гражданского процессуального права. Избранные труды : в 2 т. / М. А. Гурвич. – Т. 2. – Краснодар : Совет. Кубань, 2006. – 544 с.
86 Сахнова Т. В. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты / Т. В. Сахнова. – Москва : Волтерс Клувер., 2008. –
696 с.
87. Оптимизация гражданского правосудия России / [Дегтярев С. Л., Медведев И. Г., Трушников С. С. и др.] ; под ред. В. В. Яркова. – М. : Волтерс Клувер., 2007. – 192 с.
88. Царегородцева Е. А. Способы оптимизации гражданского судопроизводства : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс ; Арбитражный процесс» / Е. А. Царегородцева. – Екатеринбург, 2006. – 22 с.
89. Царегородцева Е. А. Способы оптимизации гражданского судопроизводства : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Царегородцева Екатерина Анатольевна. – Екатеринбург, 2006. – 236 с.
90. Шилов А. В. О некоторых направлениях совершенствования работы помощника судьи арбитражного суда / А. В. Шилов [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.garant.ru.
91. Ярков В. В. Использование информационных технологий в арбитражном процессе и нотариальной деятельности : материалы международного семинара [Использование новых информационных технологий в арбитражном процессе и при осуществлении нотариальной деятельности], (Екатеринбург–Москва, 7–8 сентября 2006 г.). – М. : ФРПК, 2007. – С. 101–106.
92. Прокудина Л. А. Оптимизация в организации арбитражного судопроизводства России / Л. А. Прокудина. – Москва, 2007 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://rudocs.exdat.com/docs/index-96950.html.
93. Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26 листоп. 2010 року № 30 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.court.gov.ua/969076/Ppasds1.
94. Гражданский процессуальный кодекс РФ от 14 нояб. 2002 г. № 138-ФЗ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.consultant.ru/popular/gpkrf/8_15.html#p1220.
95. Гражданський процесуальный кодекс. София : Нова Звезда, 2005. – 176 с.
96. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / перевод В. Захватаева. – К., Истина, 2004. – 544 с.
97. Давтян А. Г. Гражданское процессуальное право Германии / А. Г. Давтян. – Москва : Городец, 2000. – 320 с.
98. Юдельсон К. С. Советское гражданское процессуальное право / К. С. Юдельсон, В. П. Волжанин. – М. : Юрид. лит., 1965. – 470 с.
99. Научно-практический комментарий к ГПК РСФСР / [Авдюков М. Г., Герзон С. Л., Гуреев П. П. и др.] ; под ред. Р. Ф. Каллистратовой и В. К. Пучинского. – М. : Юрид. лит., 1965. – 512 с.
100. Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс України : [науково-практичний коментар] / В. І. Тертишніков. – [вид. 6-те, перероб. та доп.]. – Харків : Консул, 2002. – 408 с.
101. Гражданский процесс : [учебник] / [Гришин И. П., Коршунов Н. М., Мареев Ю. Л., Треушников М. К.] ; под ред. М. К. Треушникова. – [2 изд., спр. и. доп.]. – М. : Новый юрист, 1998. – 512 с.
102. Гражданский процесс : [учебник] ; под ред. М.С. Шакарян. – М. : Юрид. лит., 1993. – 560 с.
103. Фурса С.Я. Цивільний процесуальний кодекс України: [науково-практичний коментар] : у 2 т. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, С. В. Щербак ; за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2006. – Т. 1. – 912 с.
104. Зейкан Я. П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Я. П. Зейкан. – К. : Юридична практика, 2006. – 560 с.
105. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
106. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України. Академічний курс : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / М. Й. Штефан. – К. : Концерн Видавничий Дім Ін Юре, 2005. – 624 с.
107. Чорнооченко С. І. Цивільний процес : [начальний посібник] / С. І. Чернооченко. – [вид. 2-ге, перероб. та доп.]. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
108. Кройтор В. А. Гражданський процесс : [учебное пособие] / В. А. Кройтор. – Х. : Эспада, 2006. – 240 с.
109. Васильев С. В. Цивільний процес : [навчальний посібник] / С. В. Васильев. – Х. : ТОВ Одісей, 2007. – 480 с.
110. Андрійчук О. В. Процесуальні строки у цивільному судочинстві: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Андрійчук Оксана Василівна. – К., 2009. – 214 с.
111. Ясинок М. М. Строки розгляду цивільних справ в окремому провадженні : матеріали науково-практичної конференції [Проблеми кримінального і цивільного процесу], (Київ, 31 жовт., 2008 р.). – К. : Унів. ім. Т. Г. Шевченка.
112. Рожнов О. В. Процесуальні строки за новим ЦПК України: правова природа та ефективність : матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Проблеми цивільного права та процесу. Присвячена пам’яті О. А. Пушкіна], (Харків, 26 трав. 2007 р.). – Х. : ХНУВС. – С. 67–70.
113. Шундиков К. В. Механизм правового регулирования : [учебное пособие] ; под ред. д-ра юрид. наук., професора А. В. Малько. – Саратов : СГАП, 2003.
114. Ярков В.В. Гражданский процесс / В. В. Ярков [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.inetlib.ru/books/509.pdt.
115. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 лип. 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №№ 35–37. – Ст. 446. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
116. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листоп.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56. – Редакція від 01 груд. 2012 р.
117. Фурса С. Я. Цивільний процес України. Академічний курс : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. зал.] / С. Я. Фурса. – К. : Видавець Фурса С. Я., КНТ, 2009. – 848 с.
118. Бичкова С. С. Цивільне процесуальне право України : [навчальний посібник] / С. С. Бичкова. – К. : Атака, 2006. – 384 с.
119. Бужинскас Г. П. Процессуальные сроки в советском гражданском судопроизводстве: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бужинскас Гинтаутас Пятрович. – М., 1987. – 206 с.
120. Терехова Л. А. Межинстанционные периоды в гражданском процессе и их фиксация / Л. А. Терехова // Российская юстиция. – 2008. – № 10. – С. 60–62.
121. Приймак А. М. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти / А. М. Приймак // Наукові записки. Том 103. Юридичні науки / Національний університет Києво-Могилянська академія. – К. : Аграр Медіа Груп, 2010. – С. 53–55.
122. Комлик В. В. Судовий розгляд цивільної справи протягом розумного строку / В.В. Комлик // Часопис Хмельницького університету управління та права. Університетські наукові записи. – 2009. – №1. – С. 151–154.
123. Банчук О. Розумний строк розгляду справ у суді: Європейські стандарти та українські реалії / О. Банчук // Адвокат. – 2005. – №11. – С. 7– 10.
124. Винокурова І. Європейські критерії розумного строку розгляду справ та їх застосування адміністративними судами України / І. Винокурова // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – №3. – С. 111–116.
125. Лисак В. Д. Cудовий адміністративний процес в Україні у контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод / В.Д. Лисак [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
126. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») : Рішення Конституційного суду України від 03 черв. 1999 року № 5-рп/99 // Офіційний вісник України. –1999. – № 24. – Ст. 180.
127. Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці / Д. Д. Луспеник. – Харків : Харків юридичний, 2005. – 432 с.
128. Власенко М. Проблеми впровадження розумного строку судового розгляду як елемент права на справедливий судовий захист / М. Власенко // Юридичний авангард. – 2009. – №2. – С. 136–139.
129. Сакара Н. Ю. Розумний строк судового розгляду як елемент доступності правосуддя у цивільних справах : тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів [Актуальні проблеми правознавства] / за ред. М. І. Панова. – Х. : Нац. юрид. академія України. – 2004. – С. 66–68.
130. Комарова В. В. Право на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві : [навчальний посібник] / В. В. Комаров, Н. Ю. Сакара. – Х. : Нац. юрид. академія України, 2007. – 42 с.
131. Дело Аллене Де Рибемон против Франции : Решение Европейского Суда по правам человека [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://europeancourt.ru.
132. Бортнік О. Г. Мирова угода у цивільному судочинстві: дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бортнік Оксана Григорівна. – Х., 2007р. – 189 с.
133. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. Шевчук. – К. : Реферат, 2006. – 848 с.
134. Паліюк В. У яких випадках українські судді зобов’язані застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основних свобод / В. Паліюк // Судова апеляція. – 2006. – №3. – С. 126–128.
135. Україна – четверта в Європі за кількістю заяв до Європейського суду [Електронний ресурс]. – Режим доступа: www.pravda.com.ua.
136. Яворський В. Європейський суд з прав людини визнав порушення права на справедливий судовий розгляд у розумні строки в справі проти України / В. Яворський [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1081156942.
137. Бараненко Д. В. Право на справедливий суд в контексті діяльності Європейського суду з прав людини / Д. В. Бараненко [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://ev.nuos.edu.ua.
138. Паліюк В. П. Особливості застосування судами України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : [навчально-практичний посібник] / В. П. Паліюк. – Миколаїв, Атол, 2003. – 130 с.
139. Дженис М. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии) / Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. ; пер. с англ. – М. : Права человека, 1997. – 640 с.
140. Пушкар П. Європейський суд з прав людини: діяльність. Реформування та розвиток прецедентної практики стосовно України / П. Пушкар // Адвокат. – 2006. – №5. – С. 32–33.
141. Насад В. О. Проблеми тривалого вирішення цивільних спорів національними судами у світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод / В. О. Насад [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/11359.
142. Кодексу законів про працю України від 10 груд. 1971 року № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Редакція від 09 груд. 2012 р.
143. Загоровский А. Очерки гражданского судопроизводства в новых административно-судебных и судебных учреждениях / А. Заговорский. – Одесса : Тип. Штаба Одес. Воен. Округа, 1892. – 383 с.
144. Ухвала від 05 січ. 2012 р. [Електронний ресурс] : справа № 2-1509/11 / Торезький міський суд Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20692629.

145. Сімейний кодекс України від 10 січ. 2002 року № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135. – Редакція від 09 груд. 2012 р.
146. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 груд. 2007 р. № 11 // Вісник Верховного суду України. – 2008. – № 1. – Ст. 5.
147. Ухвала від 05 верес. 2011 р. [Електронний ресурс] : cправа № 2-353/11 / Кіровський міський суд Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
148. Ухвала від 23 серп. 2011 р. [Електронний ресурс] : справа №22 ц -1358/2011 / Приморський районний суд м. Маріуполя // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17967546.
149. Цивільне процесуальне право України : навчальний посібник / [С. С. Бичкова, В. І. Бобрик, І. О. Ізарова та. ін.] ; за ред. С. С. Бичкової. – [2-ге видання, доповнене і перероблене]. – К. : Атіка, 2007. – 404 с.
150. Ухвала від 02 листоп. 2010 р. [Електронний ресурс] : справа № 22ц-13327 / Амвросіївський районний суд Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12648728.
151. Цивільний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар : У 2-х томах / за заг. ред. С. Я. Фурси. – Т. 1. – К. : Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2007. – 916 с.
152. Андрійчук О. В. Зупинення, поновлення та продовження цивільних процесуальних строків / О. В. Андрійчук // Вісник прокуратури. – 2009. – №4(94). – С. 93–102.
153. Гражданский процесуальный кодекс Украины : научно-практический комментарий / [Ю. С. Червоный, Г. С. Волосатый, В. О. Ермолаева и др.]. – Х. : Одиссей, 2009. – 792 с.
154. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства : в 2-х томах / [И. Я. Фойницкий, А. В. Смирнов] ; под ред. А. В. Смирнова. – Т. 2. – Санкт-Петербург : Альфа, 1996. – 606 с.
155. Михайленко О. Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України : [навчальний посібник] / О. Р. Михайленко. – К. : Київський університет, 2000. – 40 с.
156. Цивільне процесуальне право України : підручник / [С. С. Бичкова, І. А. Бірюков, В. І. Бобрик та ін.] ; за ред. С. С. Бичкової. – К. : Атіка, 2009. – 760 с.
157. Гончар А., Спас О. ГПК: возобновление и продление сроков Анализ института возобновления и продления процессуальных сроков, предложения по совершенствованию его проц