ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ (ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

На правах рукопису

СКРИЦЬКА НАДІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 346.7 : 659.148

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ (ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Опришко Віталій Федорович
Декан юридичного факультету ДВНЗ
“Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана”
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ …………13
1.1. Поняття, ознаки та принципи рекламної діяльності на телебаченні ……..13
1.2. Учасники господарських правовідносин у сфері рекламної діяльності на телебаченні……………………………………………………………………………….34
1.3. Законодавство України про рекламну діяльність на телебаченні………...54

Висновки до Розділу 1……………………………………………………………72

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ ………………………………………………..77
2.1. Реалізація інтересів держави у сфері правового регулювання соціальної реклами на телебаченні………………………………………………………………….77
2.2. Загальна характеристика правового нормування політичної реклами на телебаченні…………….……………………………….……………………………..….93
2.3. Захист прав споживачів – суб’єктів господарювання від недобросовісної реклами на телебаченні ……………………………………………………………….107

Висновки до Розділу 2…………………………………………………………...131

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМНУ ДІЯЛЬНІСТЬ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ ………………………………..136
3.1. Господарсько-правові санкції за порушення законодавства про рекламну діяльність на телебаченні ……………………………………………………………...136
3.2. Порядок притягнення до господарсько-правової відповідальності за порушення законодавства про рекламну діяльність на телебаченні ……………….168

Висновки до Розділу 3…………………………………………………………..191

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………....196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………203

ДОДАТОК ………………………………………………………………………225

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. За умов стрімкого суспільного розвитку засоби масової інформації, зокрема телебачення, формують наші уявлення про події та явища, які відбуваються в Україні і світі, про появу нових видів товарів, робіт та послуг, новітніх технологій, про соціальні проблеми, про основні напрями діяльності суб’єктів виборчого процесу та суб’єктів господарювання тощо. Водночас, рекламна діяльність на телебаченні є одним із видів господарської діяльності, який активно розвивається у наш час.
Саме рекламна діяльність на телебаченні охоплює найбільшу кількість споживачів, а її обсяги в Україні щороку збільшуються. За даними Всеукраїнської рекламної коаліції, обсяг ринку реклами на телебаченні в Україні в 2009 році складав 2000 млн. грн., в 2010 – 2 680 млн. грн., в 2011 році – 3 521 млн. грн., в 2012 – 3 867 млн. грн. За прогнозами Всеукраїнської рекламної коаліції обсяг ринку реклами на телебаченні в 2013 році становить 4 233 млн. грн.
У рекламній діяльності на телебаченні задіяна велика кількість учасників господарсько-правових відносин. Це призводить до високого рівня конкуренції між ними, зокрема й недобросовісної. Реклама на телебаченні часто розповсюджується з порушенням норм чинного законодавства України, і як наслідок може вводити в оману споживачів.
Під час вирішення господарських спорів у сфері рекламної діяльності на телебаченні досить часто виникають труднощі щодо правильного застосування норм чинного законодавства України. Не в останню чергу причиною цього є недосконалість базового Закону України “Про рекламу” та інших нормативно-правових актів, які потребують внесення змін, обумовлених розвитком суспільних відносин у сфері реклами. Важливою складовою механізму вдосконалення національного законодавства є дослідження і врахування досвіду правового регулювання реклами зарубіжних країн.
Європейська інтеграція України ставить на порядок денний вирішення питань адаптації національного законодавства України до правової системи Європейського Союзу. Безперечно, це стосується і законодавства України у сфері рекламної діяльності.
Ці та інші проблеми актуалізують наукові пошуки вирішення зазначених питань, що і вплинуло на вибір теми дисертаційного дослідження.
Рекламна діяльність вже була предметом дослідження як зарубіжних, так і українських учених-економістів, соціологів, представників політологічної науки:
Т. В. Архипової, К. Бове, Дж. Бернетта, А. Дейяна, Ф. Джефкінса, Ф. Котлера,
С. Моріарті, М. Ю. Рогожина, Є. В. Ромата, Ч. Сендіджа, У. Уеллса, В. В. Ученової.
Утім, як правова категорія, рекламна діяльність на телебаченні досліджена недостатньо. У вітчизняній правовій науці рекламна діяльність на телебаченні, з точки зору господарсько-правового регулювання, комплексно не досліджувалась, хоча окремі її аспекти вже стали предметом наукових пошуків Ю. О. Громенко,
Ю. І. Зоріної, З. В. Кузнєцової, О. Г. Курчина, Л. В. Мамчур, М. С. Потапенко,
А. В. Стрельникова, А. І. Черемнової, О. Р. Шишки.
Викладене свідчить про актуальність і практичну значущість дослідження за обраною темою. Саме тому слід, ґрунтуючись на теоретичних здобутках юридичної науки та нормах чинного законодавства України, здійснити комплексне дослідження правового регулювання рекламної діяльності на телебаченні в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” у рамках комплексних цільових програм “Проблеми правового забезпечення соціально-політичного та економічного розвитку України” (номер державної реєстрації 0102 U 006315) та “Законодавче забезпечення вирішення проблем, пов’язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи” (номер державної реєстрації 0108 U 006686).
Мета і задачі дисертаційного дослідження. Мета роботи полягає у розкритті господарсько-правової природи рекламної діяльності на телебаченні та розробці науково обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України у сфері рекламної діяльності на телебаченні.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено наступні задачі:
- розкрити сутність, ознаки та принципи рекламної діяльності на телебаченні;
- визначити поняття реклами на телебаченні як предмета рекламної діяльності на телебаченні;
- охарактеризувати коло осіб, які беруть участь у рекламній діяльності на телебаченні та компетенцію державних органів, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства у досліджуваній сфері;
- здійснити ґрунтовний аналіз та систематизацію національного законодавства у сфері рекламної діяльності на телебаченні;
- окреслити основні ознаки соціальної реклами на телебаченні;
- розкрити проблемні питання правового нормування політичної реклами на телебаченні;
- визначити поняття недобросовісної рекламної діяльності на телебаченні та можливі способи протидії такій діяльності;
- розкрити зміст та порядок застосування господарсько-правових санкцій за порушення законодавства про рекламну діяльність на телебаченні;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері рекламної діяльності на телебаченні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері рекламної діяльності на телебаченні.
Предметом дослідження є правове регулювання рекламної діяльності на телебаченні як одного із видів господарської діяльності в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання.
Діалектичний метод використано для дослідження правової природи рекламної діяльності на телебаченні (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3).
Історичний метод застосовано для аналізу становлення та розвитку рекламної діяльності на телебаченні, а також еволюції правового регулювання у даній сфері (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3).
Формально-юридичний метод застосовано з метою аналізу чинного законодавства України, права ЄС та нормативно-правових актів інших держав у сфері рекламної діяльності на телебаченні та практики застосування зазначених норм (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Системно-структурний метод застосовано для поділу учасників господарсько-правових відносин у сфері рекламної діяльності на телебаченні, побудови правових санкцій за порушення відповідного законодавства України, його узагальнення та систематизації (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.1).
Метод узагальнення використано для визначення ознак рекламної діяльності, рекламної діяльності на телебаченні, добросовісної та недобросовісної рекламної діяльності на телебаченні, а також узагальнення відповідних правових положень (підрозділ 1.1, 1.3, 2.3).
Порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення і порівняння особливостей правового регулювання рекламної діяльності на телебаченні в Україні та у державах-членах ЄС та СНД, США (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1).
Метод прогнозування використано для висунення напрямів удосконалення чинного законодавства України у сфері рекламної діяльності на телебаченні (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Кожен із названих методів застосовано в органічному поєднанні з іншими для формування цілісної методологічної системи дослідження правового регулювання рекламної діяльності на телебаченні.
Теоретичну основу дослідження, крім вищезазначених авторів, склали праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених як: С. С. Алексєєва, В. Е. Беляневича, С. М. Братуся, О. М. Вінник, О. П. Віхрова, О. В. Дзери, Л. А. Жук, О. С. Іоффе, С. Й. Кравчука, О. Е. Лєйста, В. К. Мамутова, А. В. Омельченка, В. Ф. Опришка, В. Л. Ортинського, О. П. Подцерковного, С. О. Тенькова, Н. С. Хатнюк,
В.С. Щербини, О. Х. Юлдашева та ін.
Емпіричну основу дослідження склали акти чинного законодавства України та інших країн, в тому числі правові акти Європейського Союзу, а також правозастосовча практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням правового регулювання рекламної діяльності на телебаченні у господарсько-правовому аспекті.
Наукова новизна основних положень дисертації та особистий внесок автора у предмет дослідження відображені у висновках та пропозиціях, які виносяться на захист:
Уперше::
- сформульовано авторське визначення рекламної діяльності на телебаченні як діяльності суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виробництво та розповсюдження реклами на телебаченні, що здійснюється з метою формування або підтримання обізнаності споживачів реклами та збільшення їхнього інтересу щодо особи, ідей або товару рекламодавця, з метою або без мети отримання прямого чи опосередкованого прибутку, а також досягнення економічних, соціальних результатів та реалізації своїх ідей;
- обґрунтовано доцільність розширення принципів рекламної діяльності на телебаченні та закріплення їх у ст. 7 Закону України “Про рекламу”:
“Рекламу слід розповсюджувати з почуттям відповідальності перед суспільством, враховуючи моральні цінності, які формують основи кожного демократичного суспільства, такі, як: особиста свобода, терпимість, повага гідності й рівність усіх людей,
особливу увагу слід приділяти мінімізації шкідливих наслідків реклами окремих видів товарів, наприклад, алкоголю, фармакологічних препаратів і медичного лікування,
тривалість реклами на телебаченні, не має бути надмірною або применшувати функцію телебачення як одного із засобів отримання інформації, освіти, соціального, культурного розвитку, а також розваги,
розповсюдження на телебаченні реклами, яка впливає на підсвідомість, заборонено”;
- аргументовано доцільність розмежування правового регулювання реклами
на телебаченні алкогольних напоїв та пива, а також напоїв, що виготовляються на його основі. Водночас, обґрунтовано пропозицію щодо заборони на телебаченні реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої. Обґрунтовано, що рекламу пива та напоїв, що виготовляються на його основі, доцільно заборонити на телебаченні з 6 до 23 години;
- доведено доцільність створення єдиного державного підходу до тем, які слід висвітлювати у соціальній рекламі на телебаченні, а також розробки та прийняття Концепції соціальної реклами на телебаченні в Україні, яка б встановлювала основні стандарти, принципи та механізми фінансування соціальної реклами;
- аргументовано заборону фінансування політичної реклами на телебаченні за рахунок коштів Державного бюджету України;
Удосконалено:
- поняття “споживачі реклами” як невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама з метою формування або підтримання їхньої обізнаності та збільшення їхнього інтересу щодо об’єкта рекламування (ідеї, що пропагується рекламодавцем) та/або з метою спонукання до придбання створюваного рекламодавцем товару, що реалізується, або послуги, що надається;
- поняття “політичної реклами” як заходу, який спонукає виборців голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу, містить заклики або іншим чином впливає на виборців з метою спонукання їх до участі у виборах та підтримки перемоги певного суб’єкта виборчого процесу, а також використовує та популяризує назву, діяльність, цілі, емблему, символіку, логотип і гасла суб’єкта виборчого процесу;
- поняття “порівняльної реклами” як реклами, яка прямо або опосередковано вказує на конкуруючого суб’єкта господарювання, який діє на такому ж товарному ринку, або на товари (роботи, послуги), що надаються конкуруючим суб’єктом господарювання, які задовольняють однакові потреби чи призначені для тих самих цілей, що і рекламовані товари або послуги;
- поняття “недобросовісної реклами” як реклами, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок використання неправомірного порівняння у рекламі, неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця, способу розповсюдження і гучності;
Дістали подальший розвиток:
- положення про доцільність імплементації в законодавство України норми про корегуючу рекламу на телебаченні, як обов’язку винної особи здійснити спростування недобросовісної реклами, що має бути поширена з метою ліквідації спричинених нею негативних наслідків у такий же спосіб, у який вона була розповсюджена, у кожному випадку визнання такої реклами Антимонопольним комітетом України недобросовісною;
- положення про забезпечення права суб’єктів господарювання на звернення до господарського суду з метою захисту від недобросовісної реклами на телебаченні, в тому числі з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок розповсюдження такої реклами;
- положення про те, що рекламодавці алкогольних напоїв, пива та напоїв, що виготовляються на їх основі, мають нести відповідальність за невиконання приписів законодавства у сфері виробництва та розповсюдження соціальної реклами на телебаченні щодо шкідливості надмірного вживання алкоголю;
- положення про доцільність оскарження рішення Державної інспекції України із захисту прав споживачів про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про рекламу до господарського суду протягом двох місяців з дня його одержання;
- положення про доцільність закріплення п’ятирічного строку давності притягнення до господарсько-правової відповідальності у сфері недобросовісної реклами.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані у роботі висновки та пропозиції є вагомим внеском у теорію господарського права та господарського процесуального права. Вони можуть бути використані:
у науково-дослідній діяльності – для подальших наукових розробок проблем господарсько-правового регулювання рекламної діяльності на телебаченні;
у правотворчій діяльності – для вдосконалення господарського законодавства у сфері рекламної діяльності на телебаченні;
у навчальному процесі – для підготовки підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів з господарського права; при викладанні таких навчальних дисциплін, як: “Господарське право”, “Господарське процесуальне право”, “Господарське законодавство”, а також інших навчальних дисциплін з господарсько-правової проблематики (Довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес від 25.06.2013 року).
Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною науково-дослідною роботою. Наукові результати отримані автором особисто, на базі власних досліджень і практичного досвіду. Особистий внесок автора зазначено в переліку публікацій основних результатів роботи.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”.
Основні положення дослідження оприлюднені на таких наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених “Осінні юридичні читання” (12 – 13 листопада 2008 р., м. Харків); V Міжнародна цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів “Сучасна цивілістика”
(31 березня – 1 квітня 2010 р., м. Одеса); VI Міжнародна науково-практична конференція “Україна у Європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права” (29 – 30 квітня 2010 р., м. Львів); Міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах” (12 – 13 лютого 2011 р., м. Одеса); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-м роковинам Чорнобильської катастрофи “Правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”
(18 травня 2011 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція “Право як ефективний суспільний регулятор” (6 – 7 квітня 2012 р., м. Львів). Тези доповідей опубліковано.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 13 наукових працях автора, з яких шість опубліковано у фахових наукових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених Департаментом атестації кадрів Міністерства освіти і науки України, одна – у виданні іноземної держави, та шість – у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу і загальних висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок, з яких 202 сторінки основного тексту, список використаних джерел включає 213 найменувань на 22-х сторінках та додаток – 25 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Загальні висновки за результатами дисертаційного дослідження зводяться до наступного:
1. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що сутністю рекламної діяльності на телебаченні є діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та розповсюдження реклами на телебаченні, що здійснюється з метою формування або підтримання обізнаності споживачів реклами та збільшення їхнього інтересу щодо особи, ідей або товару рекламодавця, з метою або без мети отримання прямого чи опосередкованого прибутку, а також досягнення економічних, соціальних результатів та реалізації своїх ідей.
Основними ознаками рекламної діяльності на телебаченні є, по-перше, те, що вона здійснюється у сфері виробництва, розповсюдження та споживання спеціальної інформації у формі звуків, зображень або їх комбінації; по-друге, така діяльність виробників та розповсюджувачів реклами за своїм економічним змістом є виробництвом та розповсюдженням реклами на телебаченні (тобто здійснюється у виробничій сфері, хоча і в особливий спосіб); по-третє, реклама на телебаченні як результат рекламної діяльності має грошову оцінку (цінову визначеність) незалежно від того, чи є така діяльність підприємницькою.
Для забезпечення ефективного здійснення господарювання рекламну діяльність на телебаченні слід здійснювати із дотриманням таких принципів: законності, точності, достовірності, справедливості, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди, відповідальності перед суспільством.
2. З метою запровадження єдиного підходу до розуміння поняття реклами на телебаченні запропоновано внести зміни у ст. 1 Закону України “Про рекламу,” виклавши п. 12 у такій редакції: “Реклама на телебаченні – це спеціальна інформація в формі звуків, зображень або їхньої комбінації, що розповсюджується за плату за допомогою телебачення шляхом демонстрації з метою формування або підтримання обізнаності споживачів реклами та збільшення їхнього інтересу щодо особи, ідей або товару рекламодавця, з метою або без мети отримання прямого чи опосередкованого прибутку, а також досягнення економічних, соціальних результатів та реалізації своїх ідей”.
3. З’ясовано, що безпосередніми суб’єктами рекламної діяльності на телебаченні є рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами. Споживачі рекламної діяльності є учасниками, а не суб’єктами рекламної діяльності. Органами державної влади, що здійснюють контроль за дотриманням законодавства про рекламу є: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Антимонопольний комітет України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі.
4. Проаналізувавши норми національного законодавства у сфері рекламної діяльності на телебаченні, автор обґрунтовує, що Закон України “Про рекламу” є спеціальним, комплексним і найважливішим законодавчим актом у системі законодавства України про рекламну діяльність на телебаченні.
Аргументовано доцільність чіткого розмежування правового регулювання рекламування на телебаченні алкогольних напоїв та пива, а також напоїв, що виготовляються на його основі. Автор пропонує повністю заборонити рекламу на телебаченні алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої.
Водночас, потребує удосконалення правове регулювання реклами на телебаченні пива, а також напоїв, що виготовляються на його основі. На підставі викладеного пропонується Закон України “Про рекламу” доповнити ст. 22-1 “Реклама пива та напоїв, що виготовляються на його основі” у наступній редакції:
“1. Реклама пива та напоїв, що виготовляються на його основі забороняється на телебаченні з 6 до 23 години.
2. Реклама пива та напоїв, що виготовляються на його основі:
- не може формувати думку, що вживання пива та напоїв, що виготовляються на його основі має важливе значення для досягнення суспільного визнання, професійного, спортивного або особистого успіху або сприяє покращенню фізичного або емоційного стану;
- не може формувати думку, що вживання пива та напоїв, що виготовляються
на його основі безпечне або корисне для здоров’я;
- не повинна створювати враження, що вживання пива та напоїв, що
виготовляються на його основі є одним з способів подолання спраги;
- не повинна містити образи людей та тварин, у тому числі тих, які виконані за
допомогою мультиплікації (анімації)”.
З’ясовано, що Закон України “Про рекламу” не узгоджується з іншими нормативно-правовими актами у сфері рекламної діяльності на телебаченні. Зокрема, із Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції” у питаннях визначення порівняльної реклами та із Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” у питаннях реклами певних видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.
5. Основними ознаками соціальної реклами на телебаченні є: спрямованість на досягнення суспільно корисних цілей; популяризація загальнолюдських цінностей; відсутність посилання на рекламодавця у рекламі; розповсюдження рекламодавцями без мети отримання прибутку; виробництво рекламними агентствами, студіями-виробниками та телерадіоорганізаціями з метою отримання прибутку.
Незважаючи на те, що розповсюдження соціальної реклами на телебаченні не має на меті отримання прибутку рекламодавцем, її виробництво, все одно, призводить до отримання прибутку виробниками такої реклами, як правило, телерадіоорганізаціями.
Обґрунтовано необхідність закріплення у п. 7 ст. 12 Закону України “Про рекламу” переліку тем, які підлягають висвітленню у соціальній рекламі, наприклад, сприяння захисту материнства, дитинства та батьківства; соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розвиток науки і освіти тощо.
Кабінету Міністрів України запропоновано розробити та прийняти Концепцію соціальної реклами в Україні, яка б встановлювала основні стандарти і принципи функціонування соціальної реклами та визначала порядок спрямування державних коштів на соціальні програми та Концепцію соціальної реклами у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
У дисертаційному дослідженні актуалізується потреба створення експертних та дослідницьких центрів, які б знаходились під контролем громадськості і давали можливість оцінювати ефективність соціальної реклами. Пропонується зобов’язати рекламодавця соціальної реклами зазначати якого саме ефекту він прагне досягти завдяки розміщенню такої реклами на телебаченні.
6. Діяльність у сфері розповсюдження та виробництва політичної реклами на телебаченні, як і соціальної реклами, для телерадіоорганізацій різних форм власності є суспільно корисною господарською діяльністю щодо виготовлення реклами, якій властиві ознаки господарської діяльності, що здійснюється між рекламним агентством, студією-виробником реклами та телерадіоорганізацією.
Запропоновано ст. 1 Закону України “Про рекламу” доповнити визначенням політичної реклами, виклавши його у такій редакції: “Політична реклама – це заходи, які спонукають виборців голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу, містять заклики або іншим чином впливають на виборців з метою спонукання їх до участі у виборах та підтримки перемоги певного суб’єкта виборчого процесу, а також використовують та популяризують назву, діяльність, цілі, емблему, символіку, логотип і гасла суб’єкта виборчого процесу”.
Обґрунтовано необхідність обов’язкового позначення політичної реклами як такої на початку і вкінці телевізійного рекламного ролика. Запропоновано обов’язкове зазначення у політичній рекламі на телебаченні повної назви суб’єкта, який оплачує політичну рекламу.
Враховуючи досвід окремих держав-членів ЄС, обґрунтовано заборону фінансування розповсюдження політичної реклами за рахунок коштів Державного бюджету України. Це питання є особливо актуальним, враховуючи економічну ситуацію в Україні протягом останніх років.
Доцільно привести у відповідність з міжнародно-правовими актами норми чинного законодавства України у сфері правового регулювання політичної реклами, зокрема тривалості політичної реклами під час виборчих перегонів, а саме: заборонити збільшувати рекламну квоту впродовж виборчого процесу на 5 %.
7. Визначено, що недобросовісна реклама – це прояв недобросовісної конкуренції у вигляді досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Порівняльна реклама – це прояв недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання ділової репутації суб’єкта господарювання і є формою недобросовісної реклами. Оскільки такі правопорушення, як порівняльна реклама та недобросовісна реклама, пов’язані з поняттям недобросовісної конкуренції і становлять єдиний вид господарської діяльності – неправомірну рекламну діяльність, то порівняльну рекламу слід вважати особливою формою недобросовісної реклами.
У роботі удосконалено визначення недобросовісної реклами як “реклами, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок використання неправомірного порівняння в рекламі, неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця, способу розповсюдження і гучності реклами”.
Удосконалено визначення порівняльної реклами як “реклами, яка прямо або опосередковано вказує на конкуруючого суб’єкта господарювання, який діє на тому ж товарному ринку, або на товари (роботи, послуги), що надаються конкуруючим суб’єктом господарювання, які задовольняють однакові потреби чи призначені для тих самих цілей, що і рекламовані товари або послуги”.
Законодавством України, на відміну від законодавства держав-членів ЄС, не встановлено обов’язку суб’єкта господарювання надавати докази достовірності реклами та відповідності нормам конкурентного законодавства. Втім, уявляється, що такий обов’язок має бути закріплений в Законі України “Про рекламу” з метою зменшення обсягу недобросовісної реклами на телебаченні.
8. Обґрунтовано, що з метою удосконалення чинного законодавства України у сфері захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної реклами доцільно закріпити у ст. 1 Закону України “Про рекламу” визначення корегуючої реклами і викласти його у такій редакції: “Корегуюча реклама – це спростування недобросовісної реклами, що поширюється з метою ліквідації спричинених нею негативних наслідків в такий же спосіб, у який така реклама була розповсюджена”.
З метою реалізації норми про корегуючу рекламу доцільно законодавчо закріпити обов’язок винної особи здійснити корегуючу рекламу у кожному випадку визнання Антимонопольним комітетом України її реклами недобросовісною і викласти п. 4 ст. 10 Закону України “Про рекламу” у такій редакції: “Особа, яку було визнано винною у замовленні, виробництві та/або розповсюдженні недобросовісної реклами, зобов’язана розповсюджувати корегуючу рекламу у такий же спосіб, у який вона була розповсюджена, з метою ліквідації негативних наслідків
недобросовісної реклами, яка була замовлена, виготовлена або розповсюджена цією особою”.
9. Обґрунтовано, що суб’єкти рекламної діяльності на телебаченні несуть не лише дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну, кримінальну, але й господарсько-правову відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
Доведено, що до осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу, можуть бути застосовані заходи господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зокрема адміністративно-господарський штраф, що накладається Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів та Антимонопольним комітетом України, анулювання ліцензії на мовлення, що застосовується Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення; заборона відповідної реклами за рішенням суду; спростування відповідної реклами добровільно або за рішенням суду; визнання реклами недобросовісною органами державної влади, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу. А також господарські санкції у вигляді відшкодування збитків, які були завдані недобросовісною та неправомірною порівняльною рекламою.
10. Обґрунтовано доцільність узгодження строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який закріплений у п. 2 ч. 1 ст. 42 Закону України “Про захист економічної конкуренції” і становить п’ять років, та строку давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію, який закріплений у ст. 28-1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, що становить три роки з дня вчинення порушення, шляхом збільшення останнього до п’яти років.
Основним результатом дисертаційного дослідження є розробка проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Скляренко В. Є. Телебачення незалежної України: історія та сучасність / В. Є. Скляренко // Український історичний журнал. – 2008. – № 5 (482). – С. 179 – 186.
2. Тацишин І. Б. Еволюція розвитку рекламної діяльності в Україні /
І. Б. Тацишин // Митна справа. – 2007. – № 5 (53). – С. 50-56.
3. Джефкінс Ф. Реклама : практ. посіб. / Ф. Джефкінс ; допов. і ред.
Д. Ядіна ; пер. з англ. О. Чистякова. – 2-ге укр. вид., випр. і допов. – К. : Знання, 2008. – 565 с.
4. Панкратов Ф. Г. Основы рекламы : учеб. / Ф. Г. Панкратов,
Ю. К. Баженов, В. Г. Шахурин. – 8 изд., перераб. и доп. – М. : Дашков и К., 2005. – 524 с.
5. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Державний комітет статистики України; за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за випуск Н. П. Павленко. – К. : Август Трейд, 2011. – 560 с.
6. ВРК оцінила ринок телереклами – 2009 у 2 млрд. гривень
і прогнозує 25% зростання [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/news/2009-12-23/50076.
7. Объемы рекламно-коммуникационного рынка Украины в 2012 году и прогноз развития рынка в 2013 году. Экспертная оценка Всеукраинской
рекламной коалиции [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.adcoalition.org.ua/ru/news/view/279.
8. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1975. – 775 с.
9. Ученова В. В. История рекламы, или Метаморфозы рекламного образа : учеб. для вузов / В. В. Ученова, Н. В. Старых. – М. : Юнити-Дана, 1999. – 336 с.
10. Про рекламу : Закон України від 03 липня 1996 р. № 270-96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
11. Костенко Л. Деякі проблемні питання правового регулювання реклами / Л. Костенко // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 16-18.
12. Про інформацію : Закон України від 02 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
13. Чи розуміють законотворці сутність рекламної діяльності?
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/media-rinok/regulyuvannya/verhovna-rada/2002-09-12/5108.
14. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
15. Коментар до Закону України “Про рекламу” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tvweek.dp.ua/files/27.pdf.
16. Громенко Ю. О. Ознаки реклами [Електронний ресурс] /
Ю. О. Громенко // Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції
за різними юридичними напрямками. – Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=61.
17. Мочерний С. В. Економічний словник-довідник / ред. С. В. Мочерний. – К. : Femina, 1995. – 368 с. – (Nota bene!).
18. Конопліцький В. А. Економічний словник : тлумачно-термінологічний / В. А. Конопліцький, Г. І. Філіна. – К. : КНТ, 2007. – 577 с.
19. Словник сучасної економіки Макміллана / ред. Д. В. Пірс. – 4-те. вид. – К. : АртЕк, 2000. – 628 с.
20. Великий енциклопедичний юридичний словник / В. Б. Авер’янов,
Д. С. Азаров, В. І. Акуленко [та ін.] ; за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
21. Коломойцев В. Е. Універсальний словник економічних термінів: інвестування, конкуренція, менеджмент, маркетинг, підприємництво : навч. посіб. / В. Е. Коломойцев. – К. : Молодь, 2000. – 382 с.
22. Іванченко Р. Г. Реклама : словник термінів / Р. Г. Іванченко ; Всеукр. фонд сприяння розвитку книговидання та преси. – К., 1998. – 208 с.
23. Архипова Т. В. Розвиток ринку телевізійної реклами в Україні : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.06.01 / Т. В. Архипова ; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2004. – 22 с.
24. Ромат Є. В. Трансформація моделі державного управління рекламною діяльністю у перехідних умовах : моногр. / Є. В. Ромат. – К. : Вид-во УАДУ, 2003. – 380 с.
25. Большой юридический словарь : словарь / ред. А. Я. Сухарев ; авт.- сост. В. Н. Додонов. – М. : Инфра,1999. – 790 с.
26. Седельников И. С. Реклама за рубежом / общ. ред. Б. Г. Карпова ; сост. И. С. Седельников. – М. : Прогресс, 1977. – 371 с.
27. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф. Котлер. – 10-е изд. – СПб. : Питер, 2000. – 752 с. – (Теория и практика менеджмента).
28. Корнилова Е. Е. Телевизионная реклама / Е. Е. Корнилова. – СПб. :
Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 2002. – 184 с.
29. Бугрим А. В. Телевізійна реклама як об’єкт наукового
дослідження [Електронний ресурс] / А. В. Бугрим // Електронна
бібліотека інституту журналістики. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1579.
30. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
31. Теньков С. О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України : від 16 січня 2003 року / С. О. Теньков ; за ред. О. П. Коцюби. – К. : А.С.К., – 2007. – 720 с.
32. Вінник О. М. Господарське право : навч. посіб. / О. В. Вінник. – 2-ге вид. – К. : Правова єдність, 2009. – 766 с.
33. Фесенко В. Правове регулювання рекламної діяльності / В. Фесенко // Юридичний журнал. – 2007. – № 1. – С. 45-47.
34. Громенко Ю. О. Правове регулювання рекламної діяльності суб’єктів господарювання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Ю. О. Громенко; Міжрегіональна акад. упр. персоналом. – К., 2012. – 20 с.
35. Мамчур Л. В. Правове регулювання реклами (цивілістичний аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Л. В. Мамчур ; Львів. нац. ун-т
ім. І. Франка. – Львів, 2006. – 20 с.
36. Кузнєцова З. В. Управління у сфері рекламної діяльності : організаційно - правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / З. В. Кузнєцова ; Нац. ун-т внутр. справ. М-во внутр. справ України. – Х., 2003. – 19 с.
37. О рекламе : Закон Республики Беларусь от 10 мая
2007 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=h10700225&p2={NRPA}.
38. Угода про співробітництво держав-учасниць СНД у сфері регулювання рекламної діяльності від 19 грудня 2003 р. : міжнар. документ [Електронний ресурс] / СНД. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/997_748.
39. Про затвердження Угоди про співробітництво держав-учасниць СНД у сфері регулювання рекламної діяльності : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 р. № 1654 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – С. 61.
40. Шишка О. Р. Договір на створення та розповсюдження реклами : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. Р. Шишка ; Нац. ун-т внутр. справ. М-во внутр. справ України. – Х., 2005. – 19 с.
41. Опришко В. Міжнародне економічне право : підруч. / В. Опришко,
А. Коста, К. Квінтано [та ін.] ; за наук. ред. В. Опришка. – К. : КНЕУ, 2006. – 496 с.
42. Присухін С. І. Філософія : навч. посіб. : у 2 ч. / С. І. Присухін. – К. : КНЕУ, 2006. – Ч. 2. : Система філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. – 168 с.
43. Юридична енциклопедія: в 6 т. // ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [ та ін.] – Т.5 : П-С. – К. : Укр. енцикл., 1998. – 990 c.
44. Про принципи телевізійної реклами : Рекомендація N R (84) 3 Комітету міністрів Ради Європи від 23 лютого 1984 р. : міжнар. документ [Електронний ресурс] / Рада Європи. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_720.
45. Міжнародний кодекс рекламної практики від 02 грудня 1986 р. : міжнар. документ [Електронний ресурс] / МТП. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=988_010.
46. Гринько-Гузевська А. В. Правове регулювання рекламної діяльності: принципи та їх реалізація / А. В. Гринько-Гузевська // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 2 (25). – С. 106-110.
47. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
48. Про захист від недобросовісної конкуренції : Закон України від
07 червня 1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –
№ 36. – Ст. 164.
49. Про захист суспільної моралі : Закон України від 20 жовтня 2003 р.
№ 1296- IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
50. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
51. Красько И. Е. Актуальные проблемы советского хозяйственного права : моногр. / И. Е. Красько. – Х. : Вища шк., изд-во при Харьк. ун-те, 1976. – 112 с.
52. Советское хозяйственное право : учеб. для студ. юрид. ин-тов и фак. вузов / И. Г. Побирченко, Г. Л. Знаменский, Г. В. Пронская [и др.] ; под ред.
И. Г. Побирченко. – К. : Вища шк., 1985. – 335 с.
53. Кравчук С. Й. Господарське право України : навч. посіб. / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2009. – 294 с. – (Юридична книга).
54. Ортинський В. Л. Господарське законодавство : навч. посіб. /
В. Л. Ортинський, О. В. Кондратюк, О. В. Ременяк [та ін.] ; за ред.
В. Л. Ортинського. – К. : Знання, 2008. – 359 с.
55. Жук Л. А. Господарське право : навч. посіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук,
О. М. Неживець ; за заг. ред. Л. А. Жука ; відп. ред. О. М. Неживець. – К. : Кондор, 2007. – 400 с.
56. Господарське право : підруч. : у 2 ч. / В. Ф. Опришко, Н. С. Хатнюк,
Н. А. Фукс [та ін.] ; за заг. ред. В. Ф. Опришка, Н. С. Хатнюк ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ “Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана”. – К. : КНЕУ. – Ч. 1. – 2011. – 507 с.
57. Щербина В. С. Господарське право : підруч. / В. С. Щербина ; М-во освіти і науки України. – 4-те вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 640 с.
58. Рогожин М. Ю. Теория и практика рекламной деятельности : учеб. пособ. / М. Ю. Рогожин. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : РДЛ, 2003. – 224 с.
59. Про політичну рекламу : проект Закону України реєстр. № 3143
від 21 січня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516=3143&skl=5.
60. Про телебачення і радіомовлення : Закон України від 21 грудня 1993 р. № 375-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
61. Звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nrada.gov.ua/userfiles/file/2012/Zvitna%20informacia/Zvit%202011.pdf.
62. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
63. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2003 р. у справі № 12/215 // Юридична газета. – 2004. – № 17 (29).
64. Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : моногр. /
В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.
65. Про положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів : Указ Президента України від 13 квітня 2011 р. № 465/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – С. 340.
66. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від
26 листопада 1993 р. № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –
№ 50. – Ст. 472.
67. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
68. Онопрієнко С. Деякі питання захисту від недобросовісної реклами /
С. Онопрієнко [Електронний ресурс] // Юридичний журнал. – 2003. – № 12. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=941.
69. Кулішенко В. С. Захист від неправомірного використання ділової репутації суб’єктів господарювання у конкуренції: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / В. С. Кулішенко ; Ін-т економіко-правових досліджень НАНУ. – К., 2003. – 19 с.
70. Про особливості застосування положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у зв’язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 18.12.2008 № 689-VI : інформ. лист Антимонопольного комітету України від
17 лютого 2009 р. № 21-15/02-1244 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN44208.html.
71. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення : Закон України від 23 вересня 1997 р. № 538/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
72. Про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1550 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 46. – С. 48.
73. О рекламе : Закон Российской Федерации от 13 марта 2006 г. № 38 – ФЗ [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.consultant.ru/popular/advert/.
74. Микитенко Л. Правове регулювання реклами і рекламної діяльності: проблеми теорії / Л. Микитенко // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 10. – С. 37-40.
75. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна “законодавство”) від 09 липня 1998 р. № 12-рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – С. 59.
76. Правознавство : підруч. / за ред. В. Ф. Опришко. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.
77. Про Державний Гімн України : Закон України від 06 березня 2003 р.
№ 602-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 24. – Ст. 163.
78. Про транскордонне телебачення : Європейська Конвенція від 05 травня 1989 р. № ETS (132) : міжнар. документ / Рада Європи // Офіційний вісник України. – 2010. – № 11. – С. 201. – Ст. 562.
79. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів : Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –
№ 46. – Ст. 345.
80. Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016 – 97 : наказ Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
від 30 грудня 1997 р. № 822 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN3381Z.html. – (втратив чинність).
81. Про затвердження та скасування національних класифікаторів : наказ Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 р. № 457 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN5904Z.html.
82. Про затвердження порядку виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. № 990 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 26. – С. 50.
83. Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв : Постанова Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 р. № 997 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 37. – С. 31.
84. Про затвердження нормативних актів з питань реклами лікарських засобів : наказ М-ва охорони здоров’я України від 10 червня 1997 р. № 177 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 30. – С. 79.
85. Плевако Ф. Н. Избранные речи / Ф. Н. Плевако ; вступительная статья
Г. М. Резника. – М. : Юрайт, 2010. – 649 с.
86. Про безпечність та якість харчових продуктів : Закон України від
23 грудня 1997 р. № 771/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
87. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 01 червня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. –
№ 36. – Ст. 299.
88. Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності : наказ Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11 вересня 1997 р. № 111/55 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 74. – С. 145. – Ст. 2778.
89. Николайшвили Г. Г. Краткая история социальной рекламы [Электронный ресурс] / Г. Г. Николайшвили. – Режим доступа : http://www.socreklama.ru/analytics/list.php?ELEMENT_ID=390&SECTION_ID=122&sphrase_id=8956.
90. Буренков И. Социальная реклама – это составляющая гражданского общества [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://naruzhnayareklama.ru/socialnaya-reklama-_25e2_2580_2593-eto-sostavlyayushhaya-grazhdanskogo-obshhestva-igor-burenkov/.
91. Буренков И. Public interests в России / И. Буренков // Деньги и благотворительность. – 1994. – № 3. – С. 34-46.
92. Николайшвили Г. Г. Социальная реклама: некоторые вопросы теории и практики / Г. Г. Николайшвили // Общественные науки и современность. – 2009. – № 1. – С. 101-109.
93. Астахова Т. В. Хорошие идеи в Америке рекламируют / Т. В. Астахова // Рекламный мир. – 1994. – № 2. – С. 23-44.
94. Бове К. Современная реклама / К. Бове, У. Аренс ; общ. ред.
О. А. Феофанова; пер. с англ. ; предисл. к рус. изд. М. А. Назарушкина. – Тольятти : Довгань, 1995. – 704 с.
95. Реклама: принципы и практика / У. Уэллс, С. Мориарти, Дж. Бернетт ; пер. с англ. под ред. Л. Богомоловой. – 7-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 736 с.
96. Ромат Е. Социальная реклама в системе социального маркетинга /
Е. Ромат // Маркетинг и реклама. – 2009. – № 11 (159). – С. 19-27.
97. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами : Закон України від 18 березня 2008 р. № 145-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 18. – С. 474. – Ст. 197.
98. Про благодійництво та благодійні організації : Закон України від
16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. –
№ 46. – Ст. 292.
99. Вінніков О. Ю. Як здійснювати благодійну діяльність в Україні згідно з новим Податковим кодексом / О. Ю. Вінніков, М. В. Лациба ; Укр. незалеж. центр політ. дослідж., Мережа розвитку європ. права. – К.: Агентство “Україна”, 2011. – 124 с.
100. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–17. – С. 556. – Ст. 112.
101. Про координацію визначених положень, що встановлені законодавчо, регулятивно або адміністративно країнами-учасницями (Європейської конвенції про транскордонне телебачення) в галузі телевізійного мовлення : Директива
Ради Європейського Союзу від 03 жовтня 1989 р. № 89/552/EEC :
міжнар. документ [Електронний ресурс] / ЄС. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_446.
102. Биденко А. Эффективная уличная социальная реклама / А. Биденко // Маркетинг и реклама. – 2009. – № 11 (159). – С. 30-33.
103. Опришко В. Ф. Правові Чорнобильські проблеми / відп. ред.
В. Ф. Опришко // Правове регулювання економіки : зб. наук. праць. – 2009. – № 9. – С. 5-27.
104. Сиренко В. Ф. Обеспечение приоритета общегосударственных интересов (организационно-правовые вопросы) : моногр. / В. Ф. Сиренко ; отв. ред. В. В. Цветков. – К. : Наук. думка, 1987. – 176 с.
105. Уроки Чорнобиля: висновки і рекомендації Міжнародної конференції “Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє” // Вісник Національної академії наук України. – 2007. – № 4. – С. 23-41.
106. Дети, забытые в Чернобыле [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.adme.ru/social/deti-zabytye-v-chernobyle-leo-burnett-ukraina-predstavilo-seriyu-printov-dlya-krasnogo-kresta-i-polumesyaca-13736/.
107. Скоробогатова Т. Социальная реклама: отечественные реалии /
Т. Скоробогатова // Маркетинг и реклама. – 2009. – № 12 (160). – С. 20-23.
108. Голота И. Проблемы и перспективы социальной рекламы в России /
И. Голота [Электронный ресурс] // Доклад на круглом столе (К., 17 березня 2003 р.). – Режим доступа: www.fppr.org.ua.
109. Dr. Kevin Rafter. Political advertising: the regulatory
position and the public view [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.bai.ie/pdfs/political_advertising_report.pdf.
110. Presidential campaign commercials 1952-2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.livingroomcandidate.org/.
111. Кафарський В. Політична реклама: проблеми правового регулювання / В. Кафарський // Право України. – 2006. – № 10. – С. 64-69.
112. Про вибори Президента України : Закон України від 05 березня 1999 р. № 474-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
113. Про вибори народних депутатів України : Закон України від
17 листопада 2011 р. № 4061-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. –
№ 10-11. – Ст. 73.
114. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 10 липня
2010 р. № 2487-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35. – Ст. 491.
115. Майола Д. Регулювання діяльності засобів масової інформації під час виборів : дослідж. / Д. Майола, М. Майер-Резенде. – К. : КІМ, 2008. – 85 с.
116. Judgement of the European Court of Human Rights in
the case of VgT Verein gegen Tierfabriken v. Switzerland, Application
№ 24699/94, 28.06.2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.medietilsynet.no/Documents/Aktuelt/Presedenssaker/Politisk_reklame/EMD_Tierfabriken_vsSveits_2001.pdf.
117. Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній : Рекомендація № R (99) 15 Комітету міністрів Ради Європи від 09 вересня 1999 р. : міжнар. документ [Електронний ресурс] / Рада Європи. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_726.
118. Mason David M. Federal election campaign laws [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.fec.gov/law/feca/feca.pdf.
119. Звіт Національної ради України з питань телебачення
та радіомовлення про вибори Президента України 2009 –
2010 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nrada.gov.ua/ua/zvitnainformacia/zvitprovybory/zvit_pro_vibori_2009__2010_roku_.html.
120. Опришко В. Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В. Ф. Опришко, І. Ю. Онопчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 132 с.
121. Регулювання участі ЗМІ у виборчому процесі: напрями удосконалення [Електронний ресурс ] // Лабораторія законодавчих ініціатив. – 2007. – 26 с. – Режим доступу : http://www.parlament.org.ua/docs/files/8/1194879063_ans.pdf.
122. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 38. – Ст. 1272.
123. Про відшкодування політичним партіям (політичним партіям, що входили до виборчих блоків політичних партій) витрат, пов’язаних з фінансуванням їх передвиборної агітації : постанова Центральної виборчої комісії від
04 травня 2006 р. № 1215 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v1215359-06.
124. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права / пер. з англ. ; за ред. Ю. Ключковського // Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. – К., 2009. – 500 с.
125. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України /
Г. Л. Знаменський, В. С. Щербина, В. Ф. Опришко [та ін.] ; за заг. ред.
В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
126. Жамен С. Торговое право : учеб. пособие / С. Жамен, Л. Лакур. – М.: Международные отношения, 1993. – 251 с.
127. Про захист прав споживачів : Закон України від 12 травня 1991 р.
№ 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
128. Керівні принципи для захисту інтересів споживачів :
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 р. № 39/248:
міжнар. документ [Електронний ресурс] / ООН. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_903.
129. Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення : Указ Президента України від 05 грудня 1994 р. № 723/94 // Урядовий кур’єр. –
1994. – № 189. – (втратив чинність).
130. Гукасян Л. Е. Законодательство о защите недобросовестной конкуренции: пути совершенствования / Л. Е. Гукасян, А. В. Залесов, Д. И. Серегин [Электронный ресурс] // Патенты и лицензии. – 2004. – Режим доступа : http://rbis.su/article.php?article=424#lit.
131. Степченко Т. С. Эпатаж и абсурд в рекламе: горе от ума или от его отсутствия? / Т. С. Степченко // Практический маркетинг. – 2012. – № 4 (182). –
С. 37-40.
132. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. : міжнар. документ / ООН // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – С. 320.
133. Горленко О. В. Российская реклама : манипулирование сознанием потребителя / О. В. Горленко // Всероссийский экономический журнал ЭКО. – 2011. – № 12. – С. 149-163.
134. Черемнова А. І. Правове регулювання комерційної реклами в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / А. І. Черемнова ; Київ. нац. ун-т
ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 17 с.
135. Карцева Я. Недобросовісна реклама [Електронний ресурс] // Юридична газета. – 2010. – № 26 (247). – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/ru/article/1673/.
136. Прес-реліз до засідання Антимонопольного комітету України з розгляду справи щодо розповсюдження оманливої реклами відомого лікарського засобу “Лазолван” від 16 березня 2010 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?art_id=177949&cat_id=59331.
137. Ісаханова Н. Реклама, що вводить в оману, з огляду законодавства
про захист від недобросовісної конкуренції [Електронний ресурс] //
Юридична газета. – 2010. – № 16. – Режим доступу: http://www.vk-partners.com/site/?act=home&code=publications&id=403&setlang=ua.
138. Громенко Ю. Порівняльна реклама як предмет правового регулю