ПРАВОВА ОХОРОНА ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ У НОТАРІАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

на правах рукопису

Єфіменко Леонід Васильович

УДК 347. 961

ПРАВОВА ОХОРОНА ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ У НОТАРІАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Безклубий Ігор Анатолійович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………….................... 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОТАРІАТУ ЯК
ОРГАНУ ОХОРОНИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ……………………….... 11
1.1. Еволюція правового регулювання нотаріату як інституту охорони
цивільних прав……………………………………………………………... 11
1.2. Методологічні засади дослідження нотаріальної діяльності…………...... 39
1.3. Ступінь дослідженості проблем нотаріату у правовій науці…………...... 60
1.4.Принципи та функції нотаріальної охорони цивільних прав
та інтересів ………………………………………...………………………… 81
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………….… 102
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА
МЕХАНІЗМ ВПРОВАДЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ОХОРОНИ ЦИВІЛЬНИХ
ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ….......................................................................................…… 106
2.1. Поняття та правова природа нотаріальних дій в системі заходів охорони
цивільних прав та інтересів…………………………………………….… 106
2.2. Види нотаріальних дій, що забезпечують охорону та захист порушених
цивільних прав…………………………………………………..………… 127
2.3. Застосування норм цивільного права як основа забезпечення охоронної
функції нотаріату……………………………………………………..…… 148
2.4. Юридичні вимоги до вчинення нотаріусами нотаріальних дій щодо
охорони цивільних прав……………………………..……………………. 164
Висновки до розділу 2………………………………………………………..… 181
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..……………………. 192

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах розбудови правової держави, основним принципом якої є верховенство права, діяльність її інституцій має бути спрямована на реалізацію та захист прав людини. З розвитком громадянського суспільства держава не в змозі у повному обсязі регламентувати та гарантувати реалізацію прав та інтересів усіх суб’єктів, що призводить до передачі певних її функцій діючим на засадах професійного самоврядування недержавним інституціям, до яких належить і нотаріат.
Нотаріат як інституція, результатом діяльності якої є підтвердження достовірності безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, через вчинення нотаріальної дії, посідає належне місце в механізмі правового регулювання цивільних відносин. Не належачи до жодної з гілок влади, виконуючи делеговані державою функції публічно-правового характеру, нотаріат став тією інституцією, яка забезпечує як «укріплення (зміцнення)» цивільних прав через підтвердження їх правомірності та достовірності, так і їх охорону та захист.
Протягом усього посткодифікаційного періоду цивільного права України інститут нотаріату перебуває в стадії постійного реформування, свідченням чому є динамічний процес законодавчих пропозицій та законодавчих змін у даній сфері правового регулювання. Це вимагає наукового супроводу нотаріальної діяльності, пошуку тих першопричин, що зумовлюють відповідні зміни в законодавстві. Їх витоки – у природі нотаріату, тому нерозривному зв’язку, який із самого початку його існування пов’язує цю інституцію з цивільним правом.
Після відходу адміністративно-командної системи управління економікою роль та значення цивільного права постійно зростає. Суттєві, а іноді й революційні, за своїм значенням зміни у цивільному праві не могли не позначитися на нотаріаті й не вплинути на нього остаточно. Під їх тиском він змушений трансформуватися, шукати своє справжнє місце відповідно до запитів сучасного життя. Правова наука, на жаль, не завжди є надійним помічником нотаріату у цьому процесі. Певною мірою причина очевидна – багато хто і досі бачить у нотаріаті лише орган, що виконує делеговані державою публічні функції, недооцінюючи при цьому цивільно-правовий аспект нотаріальної діяльності. Унаслідок відбувається викривлення справжньої природи цієї інституції.
В Україні на сьогодні майже відсутні комплексні монографічні дослідження із загальнотеоретичних та практичних проблем нотаріату в системі регулювання цивільних відносин. Переважна більшість наукових праць, про що свідчать дисертаційні роботи, зокрема, Н. В. Василини “Правова охорона та захист права власності нотаріусом” та Ю. В. Желіховської “Охорона цивільних прав та інтересів нотаріусом» тощо, торкається лише окремих аспектів цивілістичного напрямку діяльності нотаріуса.
Науково-теоретичною основою проведеного дослідження стали наукові праці як дореволюційних цивілістів, зокрема: Є. В. Васьковського, М. П. Ляпідевського,
Д.І. Мейєра, С.А. Муромцева, К.О. Неволіна, К.П. Побєдоносцева, В. І.Синайського, А. М. Фемеліді, так і роботи цивілістів радянського і сучасного періодів, в тому числі Російської Федерації та інших держав, праці та дослідження яких стали теоретичним підґрунтям розвитку інституту нотаріату, а саме: С. С. Алєксєєва,
В. В. Баранкової, Д. В. Бобрової, І. А. Безклубого, Б. М. Гонгало, В.П.Грибанова, І.О.Дзери, О.В. Дзери, А. С.Довгерта, Т. І. Зайцевої, І. В. Жилінкової, С.А.Зінченка, д-ра Катаріни Грефін фон Шліффен, В. В. Комарова, О. В. Кохановської,
Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика, І. Г. Медведєва,Є. О. Мічуріна,І. В. Москаленка, В. Л. Мусіяки, О. І. Неліна,А. А. Підопригори,С. О. Погрібного,Н. Ю. Рассказової, Л. К. Радзієвської, д-ра Рольфа Кніппера, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. І. Фурси,
С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, І. Г. Черемних, Я. М. Шевченко, К. С. Юдельсона,
В. Ф. Яковлєва, В. В. Яркова та ін.
Нормативну й емпіричну основу дослідження складають: Конституція України, норми законодавства, що регулюють відносини у сфері нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів, проекти відповідних законів і супровідні документи до них, матеріали судової практики, статистична звітність про роботу державних та приватних нотаріусів. Джерельну базу також склали відповідні документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України).
Дослідження цієї проблематики видається актуальним ще й тому, що, з одного боку, нотаріальна діяльність підлягає державному контролю, а з іншого боку, учасниками цивільних відносин є не лише фізичні і юридичні особи, а й держава та інші суб’єкти публічного права. А, як відомо, співвідношення інтересів держави з інтересами громадянина та суспільства не завжди є збалансованими та гармонійними.
Дослідження проблемних питань правової охорони цивільних прав та інтересів у контексті здійснення в Україні нотаріальної діяльності та механізму правового регулювання цієї сфери має сприяти подальшому концептуальному вдосконаленню основ нотаріату саме як цивільно-правового інституту.
Наведене вище й обумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до наукової теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер державної реєстрації № 11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і завдання дослідження. Мета даного дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного аналізу теоретичних підходів щодо визначення правової природи нотаріату як інституту охорони цивільних прав та інтересів, правового регулювання відносин вказаної сфери в цивільному праві як України, так і деяких зарубіжних країн, у розробці на зазначеній основі науково-теоретичних і практичних рекомендацій по вдосконаленню чинного законодавства та підвищенню ефективності правового регулювання у цій сфері.
Відповідно до поставленої мети основна увага у дисертації зосереджена на вирішенні таких завдань:
– виявити історико-правові передумови становлення та розвитку нотаріату в Україні;
– розкрити основні методологічні засади дослідження інституту нотаріату;
– визначити ступінь дослідженості проблем нотаріату у правовій науці та науці цивільного права зокрема;
– встановити відмінності між нотаріальними діями з охорони цивільних прав та інтересів і нотаріальними діями із захисту порушених цивільних прав;
– дослідити правову природу нотаріальної дії як основи нотаріальної діяльності;
– з’ясувати механізм впровадження у нотаріальній діяльності функцій охорони цивільних прав та обґрунтувати місце норм матеріального цивільного права як основи забезпечення охоронної функції нотаріату;
– виробити та сформувати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства України.
Об’єктом дослідження є система правовідносин, що виникають при здійсненні нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів.
Предметом дослідження є норми права України про нотаріат, а також джерела цивілістичної доктрини та практичні матеріали щодо охорони прав та інтересів у нотаріальній діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання, які застосовуються у юридичній науці. Їх вибір обумовлено визначеною у дослідженні метою, об’єктом та предметом дослідження. При застосуванні методу історико-правового аналізу розкрито процес формування, розвитку та становлення нотаріату. Метод системного аналізу застосовувався для визначення правової природи нотаріальної дії та в дослідженні її характеристики. На основі системно-структурного методу визначалися принципи нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів, основні критерії класифікації видів нотаріальних дій, місце нотаріальної дії в механізмі правового регулювання цивільних відносин. Завдяки абстрагуванню, узагальненню, аналізу та синтезу встановлено співвідношення основних напрямів та глибини дослідженості проблем нотаріату у правовій науці. Через призму порівняльно-правового методу проведено аналіз положень існуючих правових доктрин і норм законодавства України та деяких зарубіжних країн, що стосуються нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів. Використання порівняльного та логіко-догматичного методу сприяло встановленню узгодженості між нормами права, що регулюють порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій, та їх співвідношення з нормами, які характеризують окремі цивільно-правові інститути. Крім цього, питання методологічних засад дослідження нотаріальної діяльності викладені також у підрозділі 1.2 даної роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні монографічного дослідження в комплексі розглядаються нотаріальні засоби охоронного спрямування, завдяки яким здійснюється правова охорона цивільних прав та інтересів. Наукова новизна результатів дослідження конкретизується в наступних висновках та пропозиціях:
вперше:
– обґрунтовано, що визначальним призначенням нотаріальної діяльності є не лише обов’язок нотаріусів посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм вірогідності, а й сприяння охороні цивільних прав, що ґрунтується на них, та врешті і захисту цих прав у разі їх порушення;
– визначено історико-правове значення Руської Правди у формуванні витоків нотаріату та роль передбачених цим джерелом права свідків як провісників посадових осіб та органів, що в подальшому вчиняли нотаріальні дії;
– обґрунтовано, що нотаріат об’єктивно є організованою соціально-юридичною системою, яка характеризується складністю, неоднозначністю та змінністю пов’язаних між собою елементів, зв’язків та відносин, і запропоновані підходи до формування методологічних основ цивільно-правового дослідження нотаріальної діяльності;
– установлено місце та значення нотаріальної дії як юридичного факту в механізмі правового регулювання цивільних відносин;
– обґрунтовано презумпцію правомірності вчиненої належним чином нотаріальної дії;
– запропоновано авторське доктринальне визначення поняття «нотаріальне посвідчення договору» як нотаріальна дія у формі вчинення на носії інформації, в якому викладено текст договору, посвідчувального напису, який є знаковим підтвердженням юридично оформлених зовнішніх проявів волі осіб та їх правомірних дій, на підставі яких виникають відповідні права та обов’язки;
удосконалено:
– положення про те, що підставою формування нотаріату ще з часів Стародавнього Риму стала потреба підтвердження в майбутньому юридично набутих відповідним суб’єктом цивільних прав;
– аргументацію щодо забезпечення одержавленим нотаріатом часів Радянської України панування державної власності і державного інтересу та їх охорони і захисту;
– положення щодо розуміння нотаріату як міжгалузевого інституту, що має приватно-публічну природу та обґрунтовується, що цей інститут є елементом юридичної безпеки і має переважно приватноправовий характер та виконує делеговану державою публічно-правову функцію укріплення цивільних прав, їх охорони та в окремих випадках захисту;
– обґрунтування розуміння нотаріальної дії як багатоактної дії, що має організаційний характер, на яку поширюються положення цивільного законодавства про правові акти;
– підхід щодо застосування способу розмежування понять – нотаріальна охорона та нотаріальний захист, а також критерії поділу нотаріальних дій на охоронні і захисні;
– способи, завдяки яким встановлюється співвідношення таких юридичних фактів, як вчинення нотаріальної дії і здійснення нотаріусом державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень є публічною і її виконання покладено на нотаріусів державою, запропоновано переглянути існуючий механізм відшкодування шкоди, завданої нотаріусом у результаті здійсненої ним державної реєстрації прав на нерухоме майно і їх обтяжень, шляхом запровадження механізму, аналогічного тому, який передбачений законодавством для відшкодування шкоди, заподіяної актами влади;
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтованість ознак становища нотаріату в часи дії на українських землях Нотаріального положення 1866 року та його зв'язок із сучасним національним нотаріатом, який, у свою чергу, характеризує ці інститути за певними ознаками як подібні нотаріальні форми охорони цивільних прав та такі, що мають деякі аспекти недосконалості організаційної складової вчинення нотаріальної дії;
– аргументація про способи класифікації нотаріальних дій. Оскільки спільною родовою ознакою нотаріальної дії є підтвердження права, а нотаріальна дія є юридичним фактом, запропоновано здійснювати класифікацію нотаріальних дій за їх правовими наслідками;
– обґрунтування щодо визначення правової природи такої нотаріальної дії, як посвідчення довіреності на право користування та розпорядження транспортними засобами;
– правова позиція змісту таких принципів нотаріату, як доступності і гарантованої нотаріальної охорони та захисту безспірних цивільних прав, законності та диспозитивності.
Запропоновано наступні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України “Про нотаріат”: а) доповнити новою статтею “Загальні принципи нотаріату”; б) внести зміни до статті 28; в) внести зміни до пункту 4 частини другої статті 40.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація містить низку нових теоретичних висновків і положень, спрямованих на вдосконалення інституту нотаріату. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані при розробці пропозицій для вдосконалення чинного законодавства з метою підвищення ефективності діяльності нотаріату. Результати дослідження також можуть бути використані у науково-дослідницькій сфері, навчальному процесі при розробці посібників для підготовки фахівців у сфері охорони цивільних прав та інтересів і захисту порушених прав, навчально-методичній роботі та для узагальнення судової практики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. У дисертації викладені теоретичні положення, висновки та рекомендації, отримані автором на базі особистого вивчення та аналізу наукових, нормативних та архівних джерел.
Апробація результатів дисертації. Сформульовані у дисертації положення, висновки та рекомендації обговорювалися на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення дисертації висвітлювалися на: всеукраїнському науково-практичному форумі нотаріусів України «Стратегія реформування нотаріату України та удосконалення законодавства про нотаріат» (Київ, 29 травня 2009 р.); міжнародній науковій конференції «Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства» (Київ, 17–18 лютого 2010 р.); Українсько-російсько-німецькій конференції «Стан та реформи нотаріального права» (Київ, 2 – 5 листопада 2011 р.); IV всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (Київ, 11 жовтня 2012 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у сімнадцяти статтях, дев’ять із яких опубліковано в наукових фахових виданнях з юридичних наук і в чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена завданням та обраним предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 235 сторінок, з яких 191 – основний зміст і 44 – список використаних джерел.

Список литературы

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу наукових доробок та чинного законодавства України та практики його застосування, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на системне удосконалення правової охорони цивільних прав та інтересів у нотаріальній діяльності, що полягають у такому.
1. Нотаріат — об’єктивно організована соціально-юридична система, яка характеризується складністю, неоднозначністю та змінністю пов’язаних між собою елементів, зв’язків та відносин. Отже стає вельми важливим у теоретичному та практичному аспектах потреба вивчення сенсу, обумовленості та системи нотаріальної діяльності, яка, з одного боку – безпосередньо спрямована на охорону прав та законних інтересів людини і громадянина в Україні, а з іншого – забезпечує постійне відтворення сталих зв’язків у системі взаємодії інститутів держави і інститутів громадянського суспільства.
2. Нотаріат не є суто національним інститутом охорони цивільних прав та інтересів. Витоки нотаріату пов’язані з розвитком правової культури та правових звичаїв, що вимагали високого ступеня формалізації прав, фактів та відносин, тобто дотриманням «букви закону» в оформленні юридичних документів, а також підвищеними вимогами до осіб, які б могли виконувати цю функцію. Підставою формування нотаріату ще з часів Стародавнього Риму стала потреба підтвердження у майбутньому юридично набутих відповідним суб’єктом цивільних прав, юридичних фактів та відносин.
3. Важливе значення у створені передумов виникнення національного нотаріату в період зародження та формування української державності відігравали норми Руської правди – першого письмового кодифікованого акта, що регулював відносини у сфері цивільного обороту. Завдяки цьому правовому акту виконання дій, спрямованих на підтвердження (визнання) цивільних прав у зв’язку з неможливістю їх письмового закріплення, покладалося на свідків, як провісників посадових осіб та органів, що в подальшому вчиняли нотаріальні дії.
4. Запровадження на українських землях у повному обсязі основних складових, що характеризують нотаріат як правовий інститут, відбулося у зв’язку з поширенням на їх територію Положення про нотаріальну частину 1866 р. Нотаріат періоду дії цього правового акта має зв'язок із сучасним національним нотаріатом, який, у свою чергу, характеризує ці інститути за такими ознаками, як подібність нотаріальної форми охорони цивільних прав та такі, що мають деякі елементи недосконалості організаційної складової вчинення нотаріальної дії.
5. Завдання нотаріату часів Радянської України полягало у забезпеченні функціонування цивільного обороту, що змінювалися залежно від ставлення радянської держави до місця цивільного права у регулюванні ним суспільних відносин. Одержавлений нотаріат фактично забезпечував панування державної власності та державного інтересу і був спрямований переважно на їх охорону та захист.
6. Прийняття 2 вересня 1993 р. Закону України «Про нотаріат» обумовлено неспроможністю існуючої на той час системи державних органів, що вчиняли нотаріальні дії, забезпечити у повному обсязі правовий захист майнових прав та інтересів юридичних та фізичних осіб в умовах формування у державі ринкових відносин. Незважаючи на урегулювання цим Законом діяльності приватних нотаріусів, за своєю структурою та змістом порядку вчинення нотаріальних дій, він увібрав у себе норми чинного на той час законодавства про нотаріат. Подальше реформування нотаріату відбулося завдяки досягненню компромісу суб’єктів права законодавчої ініціативи та впровадженню у 2008 р. так званої «малої реформи нотаріату».
7. Сучасна практика свідчить про суб’єктивізм у вдосконаленні законодавчого урегулювання діяльності нотаріату, який проявляється у намаганні держави вирішити певним чином внутрішньо-організаційні проблеми нотаріату та розширити сферу його діяльності. Виходячи із розуміння нотаріату, як інституту охорони цивільних прав та інтересів, важливим є не стільки статус суб’єкта, який учиняє нотаріальну дію, скільки нотаріальна форма і межі правової дійсності, завдяки якій проявляється реальність нотаріальних актів.
8. Здебільшого дослідження проблем нотаріату проводяться правознавцями з позицій предметної належності даного правового інституту відповідним галузям права та визначення місця нотаріуса у питаннях охорони та захисту цивільних прав та інтересів. Проте, слід констатувати, що в основі наукових розробок, насамперед, є фундаментальні проблеми більш широкого порядку – механізму правового регулювання нотаріальної охорони та захисту законних прав та інтересів суб’єктів права, а також способи їх досягнення, здійснення, адекватної реалізації.
9. Нотаріат як міжгалузевий правовий інститут має приватно-публічну природу, переважно приватноправовий характер, і виконує делеговану державою публічно-правову функцію укріплення цивільних прав, їх охорони та захисту.
10. Предметна діяльність нотаріату характеризується сферою її застосування, а саме – оборот цивільних прав у широкому його розумінні. Нотаріальна діяльність спрямована, перш за все, на попередження порушення права, його охорону. Посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення, є не спрямованістю нотаріату, а складовою механізму нотаріальної охорони та захисту цивільних прав.
11. Метою діяльності нотаріату як інституції, якій держава передала свої повноваження, має бути задоволення потреб учасників суспільних відносин через такі форми, як охорона та захист цивільних прав. Охоронна функція присутня на всіх етапах нотаріальної діяльності: від звернення за вчиненням нотаріальної дії — до її фактичного вчинення. Нотаріальний захист, як один із способів позасудового захисту цивільних прав, має місце лише у прямо передбачених законом випадках.
12. Підвищенню ролі нотаріальної діяльності в процесі здійснення охорони та захисту цивільних прав сприяє розвиток та поглиблення диспозитивних засад у регулюванні відносин, які є основоположними у сфері цивільного права. Суть відносин між нотаріусом та особою, що звернулася до нього, випливає із норм права, які за своїм змістом є цивільними, а за формою належать до актів цивільного законодавства, на яких базується зміст звернення до нотаріуса, і які, у зв’язку з цим, мають бути визначальною основою формування порядку вчинення нотаріальної дії. Відносини між нотаріусом та особою, що звернулася до нього, мають бути спрямовані на необхідність реалізації суб’єктивних прав та на забезпечення їх охорони, що вказує на організаційну складову реалізації суб’єктивних прав.
13. Нотаріат і нотаріальна діяльність є різні, але взаємопов’язані між собою поняття. Вони пов’язані сенсовно через прояв у них терміну «нотаріат», але співвідносяться між собою як правовий інститут і система правовідносини, що виникають у зв’язку з нотаріальною діяльністю та її організацією.
14. Нотаріальна діяльність є різновидом правозастосовної діяльності. Вона має юрисдикційний характер, спрямована на охорону прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, утвердження загальноправових принципів верховенства права, справедливості, добросовісності та розумності, а тому має здійснюватися у суворій відповідності до норм матеріального права та встановленого порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріусом посвідчуються лише ті факти, у дійсності яких він безпосередньо впевнений та які не суперечать закону. Результатом правозастосовної діяльності нотаріусів є видання нотаріальних актів, які мають відповідати вимогам обґрунтованості, законності та доцільності.
15. Функції нотаріату та притаманні йому принципи характеризують нотаріат не лише як інститут, основним завданням якого є охорона та захист цивільних прав, а й як елемент юридичної безпеки цивільних прав у їх статичному та динамічному проявах.
Основоположним принципом нотаріату є принцип доступності і гарантованої нотаріальної охорони та захисту безспірних прав, оскільки його зміст вказує на основну мету нотаріальної діяльності, є однією з гарантій здійснення та захисту цивільних прав та характеризує місце нотаріату у системі права та правозастосування. Завдяки реалізації норм, у яких проявляється даний принцип, має забезпечуватися не стільки примусове, скільки реальне здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків їх суб’єктами, упереджуватися можливості порушення, невизнання та оспорювання таких прав та обов’язків.
Принцип законності пронизує всі складові нотаріату, відображає правомірність його організації та діяльності. Цей принцип необхідно розглядати у широкому значенні, а саме, як систему правових дій та засобів, завдяки яким забезпечується правомірна діяльність та правова поведінка усіх суб’єктів на всіх стадіях механізму правового регулювання нотаріальної діяльності.
Завдяки реалізації принципу диспозитивності нотаріату має забезпечуватися пріоритетність цивільних прав та інтересів особи у механізмі їх нотаріальної охорони та можливість такої особи на свій розсуд, якщо інше не встановлено законом, самостійно визначати цивільні права, охорона яких має здійснюватись у нотаріальному порядку.
16. Нотаріальна дія – це юридичний факт цивільно-правового характеру, який має цивільно-правову природу. Нотаріальна дія є поняттям сфери цивільного права, a priori вона невідривно пов’язана із реалізацією прав учасниками цивільно-правового обороту. Завдяки механізму вчинення нотаріальної дії здійснюється одночасно регулятивний і охоронний вплив на цивільні суспільні відносини.
17. Метою вчинення нотаріальної дії є підтримка балансу прав та інтересів усіх учасників цивільного обороту та необхідність додержання прав інших осіб через механізм укріплення нотаріатом саме найбільш важливих безспірних прав, які виникають при вчиненні юридично значущих дій та можливості підтвердження таких прав у майбутньому. Правове значення нотаріальної дії полягає у тому, що в результаті її вчинення відбувається трансформація абстрактних правових норм у конкретні права і обов’язки учасників цивільних відносин.
18. Концептуально приватноправовий аспект правової природи нотаріату є цивілістичним за своєю суттю, а тому нормативною основою нотаріальної дії у механізмі правового регулювання приватних відносин є норми цивільного права. Оскільки у широкому значенні зміст нотаріальної дії полягає у посвідченні прав та фактів у сфері цивільного обороту, то саме нормами цивільного права встановлюються найважливіші об’єкти, на які спрямована нотаріальна дія.
Передбачена Законом про нотаріат довіреність на право користування та розпорядження транспортним засобом за своїм правовим значенням не відповідає юридичному призначенню представництва, так як користування не є повноваженням на вчинення правочину. У зв’язку з цим необхідно законодавчо усунути дану неузгодженість.
19. Нотаріальні дії можуть бути класифіковані відповідно до обраних критеріїв, зокрема існують два види дій – охоронні та захисні нотаріальні дії. Захисною нотаріальною дією є вчинення нотаріального напису. Охоронними є будь-які нотаріальні дії, за винятком вчинення нотаріального напису. Усі охоронні дії нотаріуса можуть бути поділені на безпосередньо охоронні та загальні охоронні дії, передбачені законом. Правові наслідки вчинення нотаріальних дій можуть бути наступними: набрання чинності правочину (посвідченя правочину); правопідтверджуючий характер засвідченого нотаріусом документа (нотаріальне засвідчення копії документа).
Вказівка закону на таку мету вчинення певної нотаріальної дії, як захист цивільних прав та інтересів, не є підставою для віднесення її до нотаріальних дій із захисту. Основною ознакою відмінності нотаріального захисту від нотаріальної охорони є наявність відповідного боргового документа, завдяки існуванню якого нотаріус підтверджує заборгованість і за результатом нотаріальної дії відбувається примусове стягнення.
20. Нотаріальна дія відрізняється від інших дій, що здійснюються уповноваженим на те особами, та які визнаються юридичними фактами. Зокрема це стосується реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація речових прав як результат здійснення владних повноважень суб’єктом щодо надання адміністративних послуг є публічною діяльністю, спрямованою на офіційне визнання і підтвердження державою речових прав. Нотаріальна дія по своїй сутності не є адміністративною послугою. Основним спрямуванням нотаріальної діяльності є регулювання, охорона та захист цивільних прав, а метою реєстраційної діяльності є охорона майнових прав та гарантування державою зареєстрованих прав на нерухоме майно.
21. Спільність нотаріальної дії та реєстрації речового права виявляється у фіксації права та значенні правового результату, якому слугують ці дії – виникненню і реалізації цивільних прав та обов’язків. Покладення на нотаріусів повноважень по реєстрації речових прав не призводить до визнання такої реєстрації нотаріальною дією. У зв’язку з цим існує необхідність перегляду механізму відшкодування шкоди, завданої в результаті здійснення нотаріусом реєстраційних дій. Це може бути здійснено шляхом запровадження механізму, аналогічного тому, що передбачений законодавством для відшкодування шкоди, завданої актами органів влади.
22. В основі вчинення нотаріальної дії лежить волевиявлення особи, що звернулася до нотаріуса. Отже, вимоги закону щодо нотаріального посвідчення (засвідчення) спрямовані на забезпечення фіксації волевиявлення. Нотаріус не вправі змінити таке волевиявлення, він має лише впевнитися, що волевиявлення є вільним і відповідає справжнім намірам особи.
23. Укладення договору охоплює всі відносини, які виникають на всіх стадіях його укладення, включаючи нотаріальну, а посвідчувальний напис є правовою формою фіксації права. І укладення договору, і його нотаріальне посвідчення є взаємопов’язаним процесом.
24. Нотаріус шляхом вчинення на документі, на якому викладено текст договору, посвідчувального напису фіксує факт того, що сторони договору, по-перше, підтвердили в присутності нотаріуса своє волевиявлення стосовно певних обставин (дій) з метою надання їм юридичної вірогідності і, по-друге, те, що сторонами договору дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору.
25. Нотаріальне посвідчення договору — це нотаріальна дія у формі вчинення нотаріусом на носієві інформації, в якому викладено текст договору, знакового підтвердження шляхом проставлення посвідчувального напису юридично оформлених зовнішніх проявів волі осіб та їх правомірних дій, на підставі яких виникають відповідні права та обов’язки.

Список використаних джерел

1. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
2. Мейер Д. И. Русское гражданское право (в 2 ч.). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902 / Д. И. Мейер. – Изд. 3-е, испр. – М. : Статут, 2003. – 831 с. – (Класика российской цивилистики).
3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : підручник / О. Ф. Скакун. – Х. : Еспада, 2006. – 776 с.
4. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / уклад.:
В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2005. – Т. 2. – 910 с.
5. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима / С. А. Муромцев. – М. : Статут, 2003. – 685 с. – (Классика российской цивилистики).
6. Синайский В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайский. – М. : Статут, 2002. – 638 с. – (Классика российской цивилистики).
7. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
8. Підопригора О. А. Римське право : підручник / О. А. Підопригора,
Є. О. Харитонов. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 528 с.
9. Харитонов Е. О. Формирование современного гражданского права Украины: влияние западной и восточной традиции права / Е. О. Харитонов // Правовая система Украины: история, состояние и перспективы : в 5 т. / под общ. ред. Н. С. Кузнецовой. – Х. : Право, 2011. – Т. 3 : Гражданско-правовые науки. Частное право. – С. 81–126.
10. Основні новели нового Цивільного кодексу України / Кузнєцова Н., Шевченко Я., Підопригора О. та ін. // Українське право. – 1997. – Число 3. – С. 29–34.
11. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових наук» / Ясінська Ліліана Едуардівна. – Л., 2005. – 16 с.
12. Ясінська Л. Е. Нотаріальна діяльність за римським правом та її рецепція в країнах Західної Європи / Л. Е. Ясінська // Римське право та правова культура Європи. – Люблін, 2008. – С. 124–129.
13. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима / С. А. Муромцев. – М. : Статут, 2003. – 685 с. – (Классика российской цивилистики).
14. Ляпидевский Н. История нотариата / Н. Ляпидевский. – М. : Университетская типография, 1875. – Т. 1. – 310 с.
15. Ляпидевский Н. История нотариата / Н. Ляпидевский. – М. : Университетская типография, 1875. – Т. 1. – 310 с.
16. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
17. Ляпидевский Н. История нотариата / Н. Ляпидевский. – М. : Университетская типография, 1875. – Т. 1. – 310 с.
18. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
19. Ляпидевский Н. История нотариата / Н. Ляпидевский. – М. : Университетская типография, 1875. – Т. 1. – 310 с.
20. Ляпидевский Н. История нотариата / Н. Ляпидевский. – М. : Университетская типография, 1875. – Т. 1. – 310 с.
21. Кальницький М. Нариси історії нотаріату України / М. Кальницький ; Укр. нотар. палата. – К. : Гопак, 2008. – 144 с.
22. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
23. Черниш В. М. До питання про історіографію вітчизняного нотаріату: історико-правовий аспект / В. М. Черниш, В. Д. Степаненко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 12. – С. 39–47.
24. Черниш В. М. Цивільно-правові засади розвитку нотаріату в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Черниш Володимир Миколайович. – К., 2003. – 24 с.
25. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових наук» /Ясінська Ліліана Едуардівна. – Л., 2005. – 16 с.
26. Баранкова В. В. Проблеми нотаріальної форми охорони та захисту прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Баранкова Вікторія Валеріївна. – Х., 1997. – 24 с.
27. Коломоєць Т. О. Адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності в Україні : монографія / Т. О. Коломоєць, К. І. Федорова. – К. : Істина, 2008. – 184 с.
28. Гулєвська Г. Ю. Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право, інформаційне право» / Гулєвська Ганна Юрівна. – Ірпінь, 2004. – 19 с.
29. Данюк Л. Нотаріально-правові відносини: сутність, історія формування, перспективи розвитку / Л. Данюк // Право України. – 2010. – № 3. – С. 218–223.
30. Черниш В. М. До питання про історіографію вітчизняного нотаріату: історико-правовий аспект / В. М. Черниш, В. Д. Степаненко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 12. – С. 39–47.
31. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
32. Неволин К. А. История российских гражданских законов. Часть вторая : Книга вторая об имуществах. Роздел первый об имуществах вообще и раздел второй о правах на вещи / К. А. Неволин. – М. : Статут, 2006. – 412 с. – (Классика российской цивилистики).
33. Романовская О. В. О понятии нотариата / О. В. Романовская // Журнал российского права. – 2009. – № 1. – С. 142–149.
34. Кузнєцова Н. Основні методологічні засади сучасного цивільного права України / Н. Кузнєцова // Право України. – 2009. – № 8. – С. 12–14.
35. Фемилиди А. М. Русскій нотаріатъ. История нотариата и действующее нотариальное положение 14 апр. 1866 г. / А. М. Фемилиди. – С.-Петербургъ : Издание Я. А. Канторовича, 1902. – 74 с.
36. Неволин К. А. История российских гражданских законов. Часть вторая : Книга вторая об имуществах. Раздел первый об имуществах вообще и раздел второй о правах на вещи / К. А. Неволин. – М. : Статут, 2006. – 412 с. – (Классика российской цивилистики).
37. Рулан Н. Юридическая антропология : учебник для вузов / Н. Рулан. – М. : Норма, 1999. – 301 с.
38. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / за ред.
О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 688 с.
39. Безклубий І. Світоглядні витоки права українського народу /
І. Безклубий, П. Косянчук // Про українське право. Число ІІІ / за ред. проф.
І. Безклубого. – К., 2008. – С. 19- 28
40. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових наук» / Ясінська Ліліана Едуардівна. – Л., 2005. – 16 с.
41. Реєнт О. П. Сучасна історична наука в Україні: шляхи пошуку /
О. П. Реєнт // Український історичний журнал. – 1999. – № 3. – С. 3–22.
42. Спасибо-Фатєєва І. Фундаментальне дослідження історії кодифікації цивільного законодавства / І. Спасибо-Фатєєва // Право України. – 2009. –№ 11. – С. 229–231.
43. Сидоренко Д. В. История возникновения и развития нотариального акта как инструмента доказывания в странах общего и континентального права [Електронний ресурс] / Д. В. Сидоренко. – Режим доступу : http://www.mirnot.narod.ru/istnotact.html.
44. Історія держави і права України : підручник / А. С. Чайковський (кер. авт. кол.), В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев та ін. ; за ред. А. С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – С. 13–30.
45. Юшков С. В. Русская правда. Происхождение, источники, ее значение / С. В. Юшков. – М., 1950. – 379 с.
46. Історія держави і права України : підручник : у 2 т. / за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – Т. 1. – Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин,
О. Д. Святоцький та ін. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – 648 с.
47. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства / С. В. Юшков. – М., 1949. – С. 422–442.
48. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. / за ред.
В. Д. Гончаренко. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – С. 28–36.
49. Заруба В. М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі (кінець VIII ст. – початок ХIV ст.) : навч. посіб. / В. М. Заруба. – К. : Істина, 2007. – 128 с.
50. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима / С. А. Муромцев. – М. : Статут, 2003. – 685 с. – (Классика российской цивилистики).
51. Рубаник В. Є. Інститут права власності в Україні: проблеми зародження, становлення й розвитку від найдавніших часів до 1917 року. Історико-правове дослідження / В. Є. Рубаник. – Х. : Легас, 2002. – 302 с.
52. Станиславский А. Исследование начал имущественных отношений в древнейших памятниках русского законодательства / А. Станиславский. – Казань, 1855. – 66 с.
53. Луць В. Тенденції розвитку договірного права України в сучасних умовах / В. Луць // Право України. – 2009. – № 8. – С. 8–11.
54. Історія українського права / за ред. О. О. Шевченка. – К. : Олан, 2001. – 214 с.
55. Нелін О. І. Еволюція спадкового права в Україні (історико-правовий аспект) : монографія / О. І. Нелін. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – 365 с.
56. Ключевский В. О. Содействие церкви успехам русского гражданского права и порядка [Електронний ресурс] / В. О. Ключевський. – Режим доступу : http://gosudarstvo.voskres.ru/kluchvsk.htm.
57. Історія держави і права України : підручник : у 2 т. / за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – Т. 1. – Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин,
О. Д. Святоцький та ін. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – 648 с.
58. Історія українського права / за ред. О. О. Шевченка. – К. : Олан, 2001. – 214 с.
59. Правовая система Украины: история, состояние и перспективы : в 5 т. – Х. : Право, 2011. – Т. 1 : Методологические и историко-теоретические проблемы формирования и развития правовой системы Украины / под общ. ред. М. В. Цвика, А. В. Петришина. – 896 с.
60. Правовая система Украины: история, состояние и перспективы : в 5 т. – Х. : Право, 2011. – Т. 1 : Методологические и историко-теоретические проблемы формирования и развития правовой системы Украины / под общ. ред. М. В. Цвика, А. В. Петришина. – 896 с.
61. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. – К., 1997. – 547 с.
62. Харитонов Е. О. Формирование современного гражданского права Украины: влияние западной и восточной традиции права / Е. О. Харитонов // Правовая система Украины: история, состояние и перспективы. – Т. 3 : Гражданско-правовые науки. Частное право / под общ. ред. Н. С. Кузнецовой. – С. 81–126.
63. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових наук» / Ясінська Ліліана Едуардівна. – Л., 2005. – 16 с.
64. Нотариат и нотариальное право России : учебн. пособ. / И. Г. Черемных ; под ред. Г. Г. Черемных. – М. : Эксмо, 2007. – 272 с.
65. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових наук» / Ясінська Ліліана Едуардівна. – Л., 2005. – 16 с.
66. Гурлянда Я. Юридический разбор нотариальных вопросов и разные заметки / Я. Гурлянда. – Х., 1875. – С. 12 (цит. за: Сидоренко Д. В. Эволюция нотариального акта в России [Електронний ресурс] / Д. В. Сидоренко. – Режим доступу : http://www.mirnot.narod.ru/ istnotactrus.html).
67. Сидоренко Д. В. История возникновения и развития нотариального акта как инструмента доказывания в странах общего и континентального права [Електронний ресурс] / Д. В. Сидоренко. – Режим доступу : http://www.mirnot.narod.ru/istnotact.html.
68. Руководство к совершению актов, договоров и обязательств на основании нового Положения о нотариальной части и правил, распубликованных Указом Правительствующего Сената 3 ноября 1867 г. с приложением образцов и форм. Составил Д. Коковцов [Електронний ресурс]. – С.-Петербург, 1868. – 74 с. – Режим доступу : http://www.mirnot.narod.ru/ruk1868/ruk1868.html.
69. Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Ст. 632. – Код акта 60599/2012.
70. Определеніе Полтавского Окружного Суда от 20 ноября 1910 года // ЦДАВО України, ф. 2207, оп. 4, спр. 4.
71. Черемных И. Г. Нотариат и нотариальное право России : учеб. пособ. / И. Г. Черемных ; под. ред. Г. Г. Черемных. – М. : Эксмо, 2007. – 272 с.
72. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових наук» / Ясінська Ліліана Едуардівна. – Л., 2005. – 16 с.
73. Черемных И. Г. Нотариат и нотариальное право России : учеб. пособ. / И. Г. Черемных ; под. ред. Г. Г. Черемных. – М. : Эксмо, 2007. – 272 с.
74. Українська Центральна Рада : Док. і матеріали : у 2 т. – К. : Наук. думка, 1997. – Т. 1 : 4 березня – 9 грудня 1917 р. – С. 398–401.
75. Кальницький М. Нариси історії нотаріату України / М. Кальницький ; Укр. нотар. палата. – К. : Гопак, 2008. – 144 с.
76. Правовая система Украины: история, состояние и перспективы : в 5 т. – Х. : Право, 2011. – Т. 1 : Методологические и историко-теоретические проблемы формирования и развития правовой системы Украины / под общ. ред. М. В. Цвика, А. В. Петришина. – 896 с.
77. Правовая система Украины: история, состояние и перспективы : в 5 т. – Х. : Право, 2011. – Т. 1 : Методологические и историко-теоретические проблемы формирования и развития правовой системы Украины / под общ. ред. М. В. Цвика, А. В. Петришина. – 896 с.
78. ЦДАВО України, ф. 2207, оп. 4, спр. 4.
79. Декрет Совета Народных Комиссаров Украины «Об учреждении Народных Нотариальных Контор» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1919. – № 14. – Ст. 163.
80. Декрет Совета Народных Комиссаров Украины «О Юридических Отделах Губернских, Уездных и Городских Исполкомов (положение)» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1919. – № 14. – Ст. 164.
81. Харитонов Є. О. Вступ до цивільного права України : навч. посіб. /
Є. О. Харитонов. – К. : Істина, 2006. – 288 с.
82. Постановление Совета Народных Комиссаров Украины от 27 июля 1921 г. «О нотариате» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1921. – № 14. – Ст. 400.
83. Постановление Совета Народных Комиссаров Украины от 27 сентября 1921 г. «О нотариальных функциях» // Собрание постановлений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1921. – № 18. – Ст. 554.
84. Юдельсон К. С. Советский нотариат / К. С. Юдельсон. – М. : Юридическая литература, 1959. – 376 с.
85. Юдельсон К. С. Советский нотариат / К. С. Юдельсон. – М. : Юридическая литература, 1959. – 376 с.
86. Положення про державний нотаріат // Збірник Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1923. – № 13. – Ст. 232.
87. Інструкція Народного Комісаріату Юстиції Губсудам по Нотаріату // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1923. – № 9(11)–10(12). – Ст. 57.
88. Цивільний кодекс Української Соціялістичної Радянської Республіки 1922 року // ЗУ УСРР. – 1922. – № 55. – Ст. 780.
89. Постанова ВЦВК і Ради Народних Комісарів УСРР від 16 грудня 1925 р. «Про надання чинності Нотаріальному Положенню» // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1925. – № 102. – Ст. 557.
90. Постановление ЦИК и СНК СССР от 14 мая 1926 г. «Об основных принцыпах организации государственного нотариата» // Собрание Законов и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Союза ССР. – 1926. – № 35. – Ст. 251.
91. Постанова ВЦВК і Ради Народних Комісарів УСРР від 25 липня 1928 р. «Нотаріальна Устава» // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду Украни. – 1928. – № 20. – Ст. 183.
92. Постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 3 грудня 1940 р. № 1615 «Про зміну і доповнення Нотаріального положення УРСР» // ЗП УРСР. – 1940. – № 24. – Ст. 198.
93. Постанова ВЦВК і Ради Народних Комісарів УСРР від 20 червня 1933 р. «Про реорганізацію державного нотаріату» // ЗП УССР. – 1939. – № 37. – Ст. 177.
94. Постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 27 грудня 1940 р. № 1761 «Про поліпшення організації державного нотаріату УРСР» // ЗП УРСР. –1941. –
№ 3. – Ст. 28.
95. Кальницький М. Нариси історії нотаріату України / М. Кальницький ; Укр. нотар. палата. – К. : Гопак, 2008. – 144 с.
96. Постанова Ради Народних комісарів Української РСР від 9 серпня 1944 р. № 1016 «Про затвердження Положення про державний нотаріат і Переліку документів, на підставі яких вчиняються нотаріальні виконавчі написи на стягнення грошей та майна» // ЗП УРСР. – 1944. – Ст. 18.
97. Кальницький М. Нариси історії нотаріату України / М. Кальницький ; Укр. нотар. палата. – К. : Гопак, 2008. – 144 с.
98. Постанова Ради Міністрів Української РСР від 26 грудня 1956 р. № 1536 «Про затвердження Положення про державний нотаріат Української РСР» //
ЗП УРСР. – 1956 . – № 23–24. – Ст. 240.
99. Постанова Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1964 р. № 941 «Про затвердження Положення про державний нотаріат Української РСР та Переліку документів, на підставі яких вчиняються нотаріальні виконавчі написи на стягнення грошей і майна // ЗП УРСР. – 1964. – № 8. – Ст. 113; 1964. – № 4. – Ст. 44; 1970. –
№ 2. – Ст. 14.
100. Закон СССР «О государственном нотариате» //Ведомости Верховного Совета СССР. – 1973. – № 30. – Ст. 393.
101. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про державний нотаріат» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1975. – № 1. – Ст. 4.
102. Стенограма третього засідання Верховної Ради Української РСР восьмого скликання // ЦДАВО України, ф. № 1, оп. 16, арк. 1-118.
103. ЦДВО України, ф. № 1, оп. 16.
104. ЦДАВО України, ф. № 1, оп. 22, арк. 20.
105. ЦДВО України, ф. № 1, арк. 52.
106. ЦДВО України, ф. № 1, арк. 63-117.
107. Закон України «Про нотаріат» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
108. Комаров В. В. Нотаріат в Україні : підручник / В. В. Комаров,
В. В. Баранкова. – Х. : Право, 2012. – 384 с.
109. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 13. – Ст. 161.
110. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 388 с.
111. Шемшученко Ю. С. Проблеми наукового забезпечення сучасного конституційного процесу в Україні / Ю. С. Шемшученко // Право України. – 2012. – № 8. – С. 28–34.
112. Пушкіна О. В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні : теоретичні і практичні аспекти забезпечення / О. В. Пушкіна. – К. : Логос, 2006. – 416 с.
115. Василевич Г. А. Конституционное право Республики Беларусь /
Г. А. Василевич. – Минск : Книжный Дом, 2010. – 768 с.
116. Петришин О. В. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні / О. В. Петришин // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2(33)–3(34). – С.142–161.
117. Медведчук В. В. Громадянське суспільство : Український вибір : монографія / В. В. Медведчук. – К. : Логос, 2012. – 568 с.
118. Погорілко В. Ф. Конституційне право України: Академічний курс : у 2 т. / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. – К. : Юридична думка, 2006. ‒ Т. 1. – 544 с.
119. Конституційне право України : підручник / за ред. В. П. Колісника,
Ю. Г. Барабаша. – Х. : Право, 2008. – 416 с.
120. Пушкіна О. В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення / О. В. Пушкіна. – К. : Логос, 2006. – 416 с.
121. Соловьев А. А. Нотариальная деятельность / А. А. Соловьев. – М. : Приор, 1997. – 96 c.
122. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.). – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 4. – 720 с.
123. Калиниченко Т. Г. Нотариальная деятельность: понятие и особенность / Т. Г. Калиниченко // Право и государство: теория и практика. – № 1. –С. 19–25.
124. Квитко Ф. А. Этапы, перспективы развития и правовые модели российского нотариата / Ф. А. Квитко // Экономика и право. – 2012. – № 2. – С. 87–103.
125. Советский нотариат / Юдельсон К. С. ; отв. ред. Ширинский В. И. – М. : Госюриздат, 1959. – 376 c.
126. Нотариат в СССР : учебник / Виноградова Р. И., Гольская Д. Х., Лесницкая Л. Ф. ; под ред. Лесницкой Л. Ф. – М. : Юрид. лит., 1985. – 160 c.
127. Москаленко И. В. Нотариальная деятельность и правосудие /
И. В. Москаленко // Современное право. – 2006. – № 3. – С. 41–45; № 4. – С. 66–68.
128. Афанасьева Н. В. Нотариальная деятельность как фактор регулирования социальных отношений : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. социолог. наук : спец. 22.00.08 «Социальное управление» [Електронний ресурс] /
Н. В. Афанасьева. – М., 2008. – Режим доступу : http://www.dissercat.com/content/notarialnaya-deyatelnost-kak-faktorreguli rovaniya-sotsialnykh-otnoshenii.
129. Ткаченко М. В. К вопросу о необходимости реформирования законодательства, регулирующего нотариальную деятельность / М. В. Ткаченко // Пробелы в российском законодательстве. – 2010. – № 2. – С. 364–366.
130. Ярков В. В. Нотариат в правовой системе России (аналитико-информационная записка) [Електронний ресурс] / В. В. Ярков. – Режим доступу : http://www.notiss.ru.
131. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1994. – 360 с.
132. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
133. Корнута Р. Циппеліус Р. Юридична методологія. Переклад, адаптація, приклади з права України і список термінів / Р. Корнута. – К. : Реферат, 2004. –
176 с.
134. Nowak S. Metodologia badań społecznych / S. Nowak. – Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007. – 496 s.
135. Актуальні проблеми теорії держави та права : навч. посіб. /
С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легша та ін. – К. : КНТ, 2007. – Ч. 1 : Актуальні проблеми теорії держави. – С. 45–46.
136. Федоренко В. Л. Система конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти : монографія / В. Л. Федоренко. – К. : Ліра-К, 2009. – 578 с.
137. Макуев Р. Х. Теория государства и права / Р. Х. Макуев. – М. : Нор