ДОГОВІР ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 347.133.26

Юровська Галина Валентинівна

ДОГОВІР ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА
У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
член-кореспондент НАПрН України
Дзера Олександр Васильович

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРУ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА 12
1.1. Передумови та принципи запровадження простого товариства у римському приватному праві 12
1.2. Правове регулювання відносин простого товариства на українських землях в ІХ–ХІХ століттях 18
1.3. Договір простого товариства за ЦК УРСР 1922 року та ЦК 1963 року 31
Висновки до першого розділу 40
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДОГОВОРУ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА 45
2.1. Поняття договору простого товариства в сучасному праві України 45
2.2. Місце договору простого товариства в системі цивільно-правових договорів 73
2.3. Види договорів простого товариства 84
Висновки до другого розділу 108
РОЗДІЛ 3. ЕЛЕМЕНТИ ДОГОВОРУ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА 111
3.1. Учасники договору простого товариства 111
3.2. Права та обов’язки учасників договору простого товариства 115
3.3. Особливості правового режиму спільного майна учасників 141
3.4. Відповідальність учасників простого товариства за спільними зобов’язаннями 161
Висновки до третього розділу 171
ВИСНОВКИ 175
ДОДАТКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 192

ПЕРЕЛІК УМОВИХ СКОРОЧЕНЬ

ГК України – Господарський кодекс України.
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України.
КМ України – Кабінет Міністрів України.
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України.
ПЄКП – Принципи Європейського контрактного права.
ЦК України – Цивільний кодекс України.
ЦК УРСР 1922 р. – Цивільний кодекс Української РСР 1922 р.
ЦК УРСР 1963 р. – Цивільний кодекс Української РСР 1963 р.

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком ринкових та інших відносин в Україні, в рамках яких об’єднуються зусилля різних учасників цивільного обороту. Однією із договірних форм такого об’єднання є просте товариство, що є різновидом спільної діяльності. Договір простого товариства наразі широко опосередковує різні господарські, соціально-культурні та інші відносини за участю фізичних і юридичних осіб. Так, цей договір застосовується при створенні науково-виробничих комплексів, наукових установ і навчальних закладів на базі майна виробничих підприємств, при здійсненні постачальницько-збутової та будівельної діяльності.
У чинному ЦК України договір простого товариства набув свого розширеного законодавчого закріплення, що стало втіленням традицій національної правової системи, положень європейського права та вимог практики його застосування.
Договір простого товариства неодноразово ставав предметом цивілістичних досліджень. Йому приділяли увагу ще дореволюційні російські правники, зокрема, К. П. Победоносцев і І. М. Тютрюмов. Досліджувався цей договір і в роботах радянських цивілістів, зокрема, О. С. Іоффе й М. Й. Бару. Широке поширення договору простого товариства в сучасному цивільному обороті в Україні породжує безліч питань практичного характеру, вирішення яких неможливе без визначення його теоретичної конструкції. Відтак відносини, що виникають з договору простого товариства, досліджувалися в дисертаціях Ю. А. Погуляєва «Передача технології як вклад в просте товариство» (2002 р.), В. В. Рєзнікової «Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні» (2006 р.), О. Є. Блажівської «Договір про спільну діяльність» (2007 р.), Ю. І. Дмитрієвої «Просте товариство: законодавче регулювання в праві Німеччини та України», К. В. Шаперенкова «Цивільно-правове регулювання договору простого товариства» (2009 р.). З тематики договору простого товариства також було проведено кілька дисертаційних досліджень у Російській Федерації. Проте цих робіт, очевидно, недостатньо для всебічного дослідження усіх аспектів такого складного правового інституту, яким є договір простого товариства. Особливо слід відзначити, що в багатьох наявних працях з цієї тематики не були враховані положення європейського договірного права, що формується на основі Принципів Європейського контрактного права та Draft Common Frame of Reference.
Дослідниками правових проблем договору простого товариства приділялася недостатня увага практичному застосуванню положень законодавства про договір простого товариства в договірній і судовій практиці. При цьому практичне застосування договору простого товариства свідчить про недоліки та прогалини відповідної законодавчої матерії, що вимагає їх наукового осмислення та вироблення адекватних пропозицій, спрямованих на їх усунення. Так, на практиці непоодинокими є випадки опосередкування договором простого товариства відносин, що за своєю правовою природою не є спільною діяльністю. Цей договір використовується, зокрема, задля приховування іншого правочину, «обходу» положень закону або договору, що закріплюють заборону на розпорядження майном, а також для інших дій, що мають ознаки зловживання правом.
Усе це обумовлює необхідність подальшого теоретичного розроблення проблем оптимізації регулювання договору простого товариства на основі переоцінки існуючих правових підходів до цього договору та впровадження європейських правових засад, що й визначає актуальність цієї дисертації.
Науково-теоретичною базою дисертаційної роботи, окрім праць указаних вище авторів, є наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників проблем договірного права, зокрема: М. І. Брагінського, В. А. Бєлова, С. М. Бервено, О. А. Беляневич, Д. В. Бобрової, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, В. А. Васильєвої, В. В. Вітрянського, М. Гаррідо, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Д. І. Мейєра, Є. О. Мічуріна, О. В. Михальнюк, І. Б. Новицького, О. А. Підопригори, Ю. О. Погрібного, І. В. Спасибо-Фатєєвої, К. І. Скловського, Є. О. Суханова, Н. В. Федорченко, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки, В. С. Щербини, Г. Ф. Шершеневича та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 18.03.2009 р. (протокол № 3) з урахуванням редакційного уточнення, затвердженого Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України 28.07.2010 р. (протокол № 7). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напряму наукових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (реєстраційний номер 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробленні концепції сучасного цивільно-правового регулювання договору простого товариства, а також у виробленні науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавчих положень цього договору та практики їх застосування.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання дослідження:
1) встановити гносеологію, тенденції й етапи розвитку інституту договору простого товариства;
2) з’ясувати підходи до поняття договору простого товариства;
3) встановити правову природу цього договору;
4) дати загальну характеристику та визначити зміст договору простого товариства;
5) виявити особливості правового режиму спільного майна учасників простого товариства;
6) з’ясувати співвідношення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків учасників договору простого товариства;
7) встановити особливості цивільно-правової відповідальності учасників простого товариства за порушення зобов’язань за цим договором;
8) виробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин за договором простого товариства.
Об’єктом дослідження є договірні відносини, що опосередковуються договором простого товариства.
Предметом дослідження є положення чинних в Україні нормативних актів, що регулюють зобов’язання за договором простого товариства, відповідні положення законодавства зарубіжних країн, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, договірна і судова практика щодо договору простого товариства.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціально-правові методи наукового пізнання. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод, а також методи історичного, порівняльного та системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджувались формування та розвиток відносин простого товариства та норм, що регулюють цей вид договору у цивільному праві (розділ 1 дисертації). Історичний метод було використано при дослідженні пам’яток права, що закріплювали норми щодо простого товариства (розділ 1 дисертації). За допомогою порівняльного методу виявлялись особливості та загальні риси правового регулювання договору простого товариства в різних країнах (розділи 2 і 3 дисертації). Метод системно-структурного аналізу використаний для встановлення правової природи і місця договору простого товариства в системі цивільних договорів (підрозділ 2.2 дисертації), а також особливостей правового регулювання різних видів договору простого товариства (підрозділ 2.3 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів виражається в наступних наукових положеннях, висновках та пропозиціях, що виносяться на захист.
Вперше:
1) сформульовано визначення договору простого товариства як домовленості у формі правочину (договору) про спільну діяльність, де об’єктивно відсутні антагонізм і конкуренція, за яким двоє або більше учасників на підставі об’єднання вкладів зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної для них мети та більш ефективного використання їх інтелектуального та майнового потенціалу;
2) обґрунтовано висновок, що за сучасних умов на цивільно-правові відносини за договором простого товариства істотно впливає публічно-правове регулювання спільної діяльності податковим законодавством, законодавством про державну реєстрацію нерухомого майна, законодавством про бухгалтерський облік тощо. Такий публічно-правовий вплив призводить до значного звуження сфери застосування договору простого товариства;
3) доведено доцільність вирішення спорів між учасниками договору простого товариства шляхом прийняття ними спільного рішення зі спірного питання, що є обов’язковим для виконання всіма учасниками спільної діяльності. У разі неможливості прийняття такого рішення або якщо учасник простого товариства вважає таке рішення несправедливим, відповідний спір вирішується судом, однак учасник простого товариства відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України у будь-якому випадку наділений правом звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів;
4) зроблено висновок про те, що за наявності чинного договору підряду замовник може внести об’єкт незавершеного будівництва у спільну діяльність лише за згодою підрядника, якщо інше прямо не передбачено відповідним договором підряду;
5) при вирішенні справ щодо договорів простого товариства, за якими резиденти України як уповноважені учасники простого товариства придбавають на Україні земельні ділянки в інтересах нерезидентів України, суди повинні враховувати, що такі договори є нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як правочини, що порушують публічний порядок.
Удосконалено:
6) розуміння предмета договору простого товариства як спільного ведення господарської, наукової та іншої не забороненої законом діяльності для досягнення мети, спільної для всіх учасників;
7) правову позицію про те, що договір простого товариства має загальний типовид – договір про спільну діяльність, незважаючи на те, що договір простого товариства є єдиним легально закріпленим в ЦК України різновидом договору про спільну діяльність. З огляду на це, договір про спільну діяльність і договір простого товариства мають співвідноситись як загальне та спеціальне;
8) позицію про те, що просте товариство, метою якого є отримання прибутку (комерційне просте товариство), може мати комерційне (фірмове) найменування, оскільки таке найменування не є прерогативою юридичних осіб;
Дістали подальшого розвитку:
9) правова позиція про те, що договір простого товариства може не лише регулювати відносини зі спільної діяльності, що безпосередньо є предметом цього договору, але й водночас бути підставою для укладення інших правочинів, спрямованих на реалізацію мети учасників простого товариства;
10) положення про те, що у разі виникнення при виконанні договору простого товариства спільної власності, регулювання майнових відносин щодо неї здійснюється насамперед імперативними нормами про спільну власність (глава 26 ЦК України), яким не можуть суперечити умови договору простого товариства;
11) встановлення особливостей структурної побудови глави 77 ЦК України, внаслідок чого констатується, що в цій главі витримано співвідношення загального (договір), спеціального (тип договору) та окремого (вид договору), а також загальний цивілістичний підхід до побудови типологій договору (передбачає встановлення як загальних положень про спільну діяльність, так і особливих норм щодо договору простого товариства), однак не вказані інші, відмінні від договору простого товариства різновиди договору про спільну діяльність, внаслідок чого структура глави 77 ЦК України є юридично незавершеною.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційній роботі положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності для вдосконалення положень чинного законодавства України, що регулює договірні відносини. За результатами дослідження розроблено проект закону України про внесення змін до ЦК України (щодо договорів простого товариства) (Додаток А) та пояснювальна записка до нього (Додаток Б);
– у науково-дослідній діяльності для подальших наукових досліджень проблем договірного права в цілому та договору простого товариства;
– у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право», «Господарське право», спецкурсу «Договірне право» та інших навчальних дисциплін для студентів вищих навчальних закладів, підготовки відповідних методичних розроблень, підручників і навчальних посібників;
– у правозастосовній діяльності, зокрема у договірній практиці, пов’язаній із договорами простого товариства, та у судовій практиці при вирішенні спорів, що пов’язані з такими договорами простого товариства.
Результати дисертаційної роботи впроваджені в законотворчу діяльність Верховної Ради України (Лист № 04-29/18-746 від 08.06.2010 р. – Додаток В) та використовуються в навчальному процесі Академії суддів України (Акт впровадження від 07.09.2010 р. – Додаток Д).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації обговорювалися на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України.
Положення та результати дослідження були предметом обговорення на: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ, 23–24 квітня 2009 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (Юридичний інститут Донецького державного університету внутрішніх справ, м. Запоріжжя, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 145-й річниці створення Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова «Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики» (Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, м. Одеса, 23 квітня 2010 р.).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 9 опублікованих працях: 6 наукових статтях, опублікованих у фахових для юридичних наук виданнях, та 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, що містять 9 підрозділів, висновків, 4 додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок. Повний обсяг додатків складає 7 сторінок. Список використаних джерел, який налічує 252 найменування, викладений на 23 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці концепції сучасного правового регулювання договору простого товариства. Здійснене дослідження цивільних відносин з договору простого товариства дозволило сформулювати такі основні висновки і пропозиції.
1. Договір простого товариства належить до одного з найдавніших правових інститутів. Об’єднання зусиль людей відбувалися у всіх цивілізаціях, в яких були розвинуті загальні людські цінності та шанували взаємодопомогу та корпоративізм.
2. В римському приватному праві існувало дві форми союзів, що створювались для досягнення спільної мети: корпоративна установа (universitas) і товариство (societas). Договір товариства societas з неповним об’єднанням майна став прообразом сучасних простих товариств.
3. У римському приватному праві основною ознакою товариства визнавалась особиста участь, спілкування. Подальший розвиток інституту простого товариства ще в епоху середньовіччя призвів до значного послаблення особистого аспекту у внутрішніх відносинах між учасниками товариств та винесення на перший план майнової складової об’єднання осіб для досягнення спільної мети.
4. Договірні об’єднання осіб в Київській Русі ґрунтувались на принципово інших засадах, ніж товариство в римському праві, що повязано з особливостями природно-кліматичного та економічного характеру, а також етнічними особливостями східних слов’ян. Подібна до договору простого товариства неформальна звичаєва домовленість оформлювала традиційні для Русі общинні відносини, сутність яких зводилась того, що б «підняти і винести спільно те, що одному не під силу», і саме товариство як форма об’єднання людей якнайкраще відповідало змісту таких відносин.
5. На Русі існувало багато звичаїв спільної діяльності, які мали ознаки товариства. Одним із таких звичаїв, відомості про який дійшли до наших часів, була «толока» як звичай спільно виконувати роботу із частуванням, що найширше застосовувалась на селі для збирання урожаю. Також подібним до простого товариства був звичай «складщини», що полягав у об’єднанні різного майна для спільної торгівлі, промислу, користування тощо.
6. Зважаючи на поступове входження більшості українських земель до Російської держави починаючи з другої половини ХVІІ ст. еволюція інституту простого товариства на українських землях відбувалась переважно в межах розвитку цивільного права Російської держави із незначними особливостями, що встановлювались звичаєвим правом українського народу. Цивільне право Російської імперії увібрало в себе загальні традиції римського приватного права, що були модифіковані під впливом особливостей східноєвропейського правового регулювання.
7. Однією із найбільш поширених форми об’єднань осіб для досягнення спільної мети в Російській імперії була артіль, яка за своїми багатьма ознаками подібна до сучасного простого товариства. Основною відмінною рисою артілі було те, що особиста довіра учасників один до одного не мала такого виняткового того значення як у товариствах за часів римського приватного права, оскільки основу артілі утворювала не індивідуальна, а спільна довіра (усіх працюючих у ній). Також артілі була відсутня і така важлива ознака простого товариства, як об’єднання майна учасників та відповідно були відсутні внески учасників, оскільки в артілі превалювало об’єднання спільних трудових зусиль.
8. Звід Законів Цивільних Російської Імперії, незважаючи на те, що прямо наділяв створені на підставі договору товариства правосуб’єктністю та не застосовував термін «просте товариство», містив норми, що передбачали укладення особливих договорів товариства, за якими не передбачалась поява окремої організації. Такі договори в судовій практиці кваліфікувались як договори «простого товариства».
9. Відносини товариства в Російській імперії існували в двох основних формах: як цивільні товариства (для спільного будівництва житлового будинку, спільного збирання врожаю тощо), які мали корені в звичаях і саме звичаї складали основу їх правового регулювання; і як прості торгові товариства, виникнення яких було обумовлено потребами торгового обороту, і які регулювались переважно правовими актами.
10. Проект Цивільного Уложення був однією з перших реальних спроб повного законодавчого закріплення норм про договір простого товариства в Російській імперії. Незважаючи на те, що цей проект так і не був прийнятий та не набув чинності, його значення в подальшому розвитку інституту простого товариства було надзвичайно важливим, оскільки при першій радянській кодифікації цивільного права були враховані майже всі положення вищевказаного проекту про просте товариство.
11. До встановлення на українських землях радянської влади правове регулювання відносин, близьких до відносин з простого товариства, здійснювалось на різних правових засадах і обумовлювалось як впливом положень римського приватного права щодо товариств, що трансформувались під впливом умов ведення господарювання, так і численними звичаями населення, купецтва, ремісників, а в подальшому і капіталістів об’єднуватись заради спільної справи.
12. Після запровадження на українських землях радянського ладу правове регулювання відносин за договором простого товариства пройшло неоднозначний шлях свого розвитку, що пов’язано із різним відношенням радянського законодавця до цього договору у різні часи існування СРСР.
13. Не зважаючи на широке регулювання договору простого товариства Цивільним кодексом УРСР 1922 року, зважаючи на соціальні і економічні зміни в Радянському Союзі, зокрема, на ліквідацію приватної власності й підприємництва, сфера практичного застосування договору простого товариства з другої половини 20-х років ХХ століття істотно звузилась аж до середини 50-х років ХХ cтоліття в СРСР, коли у договірній практиці відновилось застосування договору простого товариства, що проявлялось у колективному будівництві багатоквартирних житлових будинків, міжколгоспній кооперації тощо.
14. ЦК УРСР 1963 року не закріплював договір простого товариства, оскільки в ньому радянський законодавець на основі вищого ступеня узагальнення правового матеріалу щодо договірних об’єднань задля досягнення спільної мети встановив договір про сумісну діяльність, який за своїми істотними ознаками був договором простого товариства.
15. Практика використання договору про сумісну діяльність обумовила поділ таких договорів на дві групи: 1) договори, спрямовані на створення міжколгоспної організації, яка ставала самостійною юридичною особою; 2) договори, що не призводили до утворення юридичних осіб.
16. Основи цивільного законодавства СРСР 1991 року відродили термін «просте товариство» як спільну діяльність без створення для цієї мети юридичної особи, що мала здійснюватися на основі договору між її учасниками. Проте у зв’язку із набуттям незалежності України, цей правовий акт практично не застосувався на території України.
17. Структурна побудова Глави 77 ЦК України 2003 року свідчить про те, що в цій Главі витримано співвідношення загального (договір), спеціального (тип договору) та окремого (вид договору), а також загальний цивілістичний підхід до побудови типологій договору, що передбачає встановлення як загальних положень про спільну діяльність, так і особливих норм щодо договору простого товариства). Разом з тим, в Главі 77 ЦК України не вказані інші, відміні від договору простого товариства, різновиди договору про спільну діяльність, внаслідок чого структура Глави 77 ЦК України вбачається юридично незавершеною.
13. Сформульовано визначення договору простого товариства як домовленості у формі правочину (договору) про спільну діяльність, де об’єктивно відсутні антагонізм і конкуренція, за яким двоє або більше учасників на підставі об’єднання вкладів зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної для них мети та більш ефективного використання їх інтелектуального та майнового потенціалу
14. Істотними умовами договору простого товариства є умови: 1) про об’єднання внесків; 2) про спільні дії учасників (що становить предмет цього договору); 3) про спільну мету, заради досягнення якої здійснюються ці дії.
15. Характерними рисами відносин простого товариства, які закон не вимагає погоджувати між учасниками такого товариства, і які прямо не віднесені до числа умов договору, але без наявності яких неможливо стверджувати про існування договору простого товариства є: 1) добровільний характер простого товариства; і 2) об’єднання діє без створення окремого учасника цивільних правовідносин (юридичної особи).
16. Договір простого товариства є фідуціарним, консенсуальним, поіменним, відплатним та багатостороннім (незалежно від кількості учасників простого товариства) договором про спільну діяльність, що і визначає його правову природу.
17. Договір про спільну діяльність, в тому числі й договір простого товариства, який укладається при здійсненні господарської діяльності, регулюється Главою 77 ЦК України. З огляду на це відсутня як теоретична, так і практична потреби розрізняти цивільно-правовий договір про спільну діяльність і господарсько-правовий договір про спільну діяльність.
18. При відсутності спільної мети у всіх учасників договір не може вважатись договором простого товариства і при його регулюванні на нього не можуть поширюватись вимоги глави 77 ЦК України.
19. В залежності від характеру мети (одержання прибутку чи досягнення іншого результату, зокрема соціального) договори простого товариства поділяються на: 1) прості цивільні товариства, тобто договори простого товариства, що не пов’язані із зайняттям її учасниками підприємницькою діяльністю та отриманням прибутку і передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню тощо); 2) прості торгові товариства – договори простого товариства, що пов’язані із зайняттям її учасниками підприємницькою діяльністю і метою яких є отримання прибутку.
20. Засновницькі (установчі) договори, які слугують підставою для створення чи реорганізації юридичних осіб, не являються різновидом договору простого товариства, однак їх слід розглядати в якості окремого різновидом договорів про спільну діяльність.
21. Угоди про розподіл продукції, що передбачені Законом України «Про угоди про розподіл продукції», мають ознаки договору підряду, оскільки передбачені ними роботи виконується інвестором за дорученням держави за плату та на ризик інвестора, а тому такі угода не передбачать є спільність мети її сторін та об’єднання їх вкладів та не являються різновидом договору простого товариства.
22. Генеральна угода про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції промислово-фінансової групи, яка передбачена Законом України «Про промислово-фінансові групи», є особливим різновидом договору простого товариства, що має на меті отримання прибутку, і глава 77 ЦК України до неї може застосовуватися лише в тій частині, що не суперечить зазначеному Закону. Такий договір є предметом спеціального врегулювання.
23. Відносини договору негласного товариства, як виду договору простого товариства, існують і потребують законодавчого закріплення. При їх регулюванні повинні застосовуватись положення, що регламентують спільну діяльність та договір простого товариства, крім тих, що суперечать суті зобов’язання.
24. Запропоновано доповнити ЦК України статтею 1143-1 «Негласне товариство» наступного змісту:
«1. Договір простого товариства є негласним товариством, якщо ним передбачається не розкривати його існування третім особам.
2. У відносинах з третіми особами кожний учасник негласного товариства відповідає усім своїм майном за правочинами, які він вчинив від свого імені в спільних інтересах учасників.
3. До негласного товариства застосовуються загальні положення про спільну діяльність і договір простого товариства, якщо інше не суперечить змісту даної статті та суті зобов’язання».
25. Законодавець ототожнює поняття «сторони» і «учасники» договору простого товариства, оскільки називає сторони цього договору учасниками. Це відображає особливості правового становища учасників договору простого товариства, зокрема те, що законом не лімітується їх кількість, тобто учасників договору простого товариства може бути як двоє, так і більше, а також допускається участь в таких договорах як фізичних, так і юридичних осіб.
26. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути учасниками договору простого товариства, якщо за змістом цього договору вони здійснюють права та обов’язки у межах встановленої законом їхньої компетенції.
27. Учасником простого товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має достатній обсяг дієздатності. Разом з тим законом встановлюються окремі винятки з цього правила, що пов’язані із особливим правовим статусом окремих фізичних осіб. Так, державні службовці не можуть бути учасниками договору простого товариства, що укладається для здійснення підприємницької діяльності, однак можуть бути учасниками простих товариств, мета яких не пов’язана із отриманням прибутку.
28. Залежно від стадії функціонування договору всі права учасників договору простого товариства поділені на такі групи: 1) права, що виникають при укладенні договору, 2) права, які пов’язані із виконанням договору, 3) права, які настають при зміні чи припиненні договору простого товариства. За аналогічним критерієм всі обов’язки учасників простого товариства поділені на: 1) обов’язки при виконанні договору; 2) обов’язки при зміні чи припиненні договору; 3) обов’язки після припинення договору. При цьому на етапі укладення договору (у переддоговірній діяльності) обов’язки не виникають.
29. Перелік прав та обов’язків учасників договору простого товариства, закріплений в Главі 77 ЦК України, не є вичерпним, оскільки учасники мають право встановлювати в договорі інші права й обов’язки, зміст яких, однак, не може суперечити природі зобов’язання даного виду і чинному законодавству.
30. За договором простого товариства складаються, зокрема, абсолютні відносини спільної власності, при урегулюванні яких слід виходити, насамперед, із загальних положень про право власності та право спільної власності із врахуванням правової природи та особливостей договору простого товариства.
31. Спільне майно учасників договору простого товариства формується за рахунок таких трьох джерел: 1) майна учасника, яке належить йому на праві власності і яке внесене як вклад в просте товариство, 2) продукції, що вироблена у результаті виконання договору простого товариства, 3) плодів і доходів, одержаних від діяльності простого товариства.
32. Учасник може внести в просте товариство майно, яким він володіє на інших, ніж право власності підставах, тобто внеском у просте товариство можуть бути права на чуже майно. Це не суперечить спільній меті учасників, але не створює для них режиму спільної власності на відповідне майно. Якщо правова підстава володіння чужим майном є строковою (наприклад, договір оренди), то і внесок права володіння чужим майном в просте товариство також є строковим. Якщо в учасника, який вніс такий вклад, припиняється право володіння, то воно припиняється і в інших учасників договору простого товариства.
33. Як вклад в просте товариство може бути внесено об’єкт незавершеного учасником будівництва. У разі виконання будівельних робіт на такому об’єкті за чинним договором підряду зміна правового режиму об’єкту будівництва може істотно вплинути на права та обов’язки підрядника.
34. При внесенні у просте товариство нерухомого майна, не доцільно здійснювати спеціальну державну реєстрацію права спільної власності інших учасників товариства на таке майно. При цьому достатньо, що б іншим учасникам простого товариства була забезпечена можливість вільно користуватись цим майном задля досягнення спільної мети.
35. Законодавець у ст. 1138 ЦК України по різному підійшов до відповідальності в комерційних і некомерційних простих товариствах, закріпивши, що часткова відповідальність учасників договору простого товариства перед третіми особами за спільними зобов’язаннями можлива тільки при дотриманні двох умов: договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, і відповідальність настає тільки за спільними договірними зобов’язаннями учасників. У всіх інших випадках учасники відповідають перед третіми особами солідарно. Такий неоднаковий підхід до відповідальності учасників договору простого товариства виправдовує вказані вище різновиди цього договору і його «коріння» лежить в концепції підвищеної відповідальності підприємців за укладеними ними договорами, що втілена в чинному цивільному законодавстві України.
36. Договір простого товариства може бути розірваний не лише за згодою всіх його сторін, а й у разі відсутності згоди хоча б однієї із його сторін за рішенням суду у разі істотного порушення договору іншим учасником (учасниками) на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, що не суперечить правовій природі та характеру цього договору.
37. Запропоновано внести наступні зміни та доповнення до ЦК України:
 доповнити параграф 1 Глави 77 ЦК України статтею 1131-1 «Строки в договорі про спільну діяльність» у редакції:
«1. Учасники договору про спільну діяльність виконують свої зобов’язання у встановлені договором строки. Якщо такі строки договором не встановлені, ці строки визначаються за загальними правилами про строки виконання зобов’язань»;
 викласти абзац 2 ч. 1 ст. 1134 ЦК України в редакції: «Внесене учасником майно, яким він володів на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах всіх учасників і вони володіють таким майно на тих же підставах, що й учасник, який це майно вніс, якщо інше не визначено договором або законом».

ДОДАТОК А
Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо договорів простого товариства)

Верховна Рада України постановляє:
1. Внести до Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р. № 40-44, Ст. 356) такі зміни:
1) доповнити статтею 1143-1 «Негласне товариство» в редакції:
«Стаття 1143-1. Негласне товариство
1. Договір простого товариства є негласним товариством, якщо ним передбачається не розкривати його існування перед третіми особами.
2. У відносинах з третіми особами кожний учасник негласного товариства відповідає усім своїм майном за правочинами, які він вчинив від свого імені в спільних інтересах учасників.
3. До негласного товариства застосовуються загальні положення про спільну діяльність, договір простого товариства, якщо інше не суперечить змісту цієї статті та суті відповідних зобов’язань.»;
2) доповнити параграф 1 Глави 77 статтею 1311-1 «Строки в договорі про спільну діяльність» в редакції:
«Стаття 1311-1. Строки в договорі про спільну діяльність
1. Учасники договору про спільну діяльність виконують свої зобов’язання у встановлені договором строки. Якщо такі строки договором не встановлені, вони визначаються за загальними правилами про строки виконання зобов’язань.»;
3) абзац 2 частини 1 статті 1134 ЦК України викласти в такій: «Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах всіх учасників і вони володіють ним на тих же підставах, що передбачені для учасника, який це майно вніс, якщо інше не визначено договором або законом».
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / Михаил Михайлович Агарков – М.: Юрид. изд во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
2. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процессу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
3. Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 4 / Под ред. Проф. М. И. Брагинского. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 432 с.
4. Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 9 / Под ред. О. Ю. Шилохвоста. – М.: Норма, 2005. – 480 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права – Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 361 с.
6. Алексеев С. С. Основы теории государства и права. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1971. – 408 с.
7. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 183 с.
8. Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 1 / Под ред. Р. А. Майданика. – К.: Всеукраинская ассциация издателей «Правова еднисть», 2008. – 312 с.
9. Андреев В.К. О праве частной собственности в России (критический очерк). – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 184 с.
10. Амелина Т. И. Предпринимательская деятельность по договорам простого товарищества // Бухгалтерский учет. – 2001. – № 19. – С. 28-33.
11. Ахтерова О. А., Иваненко Т. В. Латинский язык и основы юридической терминологии. – М.: Юрид. лит., 1998. – 304 с.
12. Барон Ю. Система римского гражданского права. – В 6-ти кн. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005. – 1102 c.
13. Бару М. И. Понятие и содержание возмездности и безвозмездности в советском гражданском праве // Ученые записки. Ученые записки ВИЮН. – Вып. 13. – Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1959. – С. 19-64.
14. Белов В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 960 с.
15. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
16. Бєляева З. С. Правовое положение межколхозных организаций. – М.: Госюриздат, 1958. – 95 с.
17. Блажівська О. Є. Договір про спільну діяльність: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.03. – Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2007. – 21 с.
18. Боднар Т. В. Договірні зобов’язання в цивільному праві: (Загальні положення): Навч. посібник. – К.: Юстиніан. 2007. – 280 с.
19. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: общие положення. – Кн. 1. – 3-е изд., стереотип. –М.: Статут, 2001. – 842 с
20. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. – Книга пятая. В 2 томах. – Том 1: Договоры о займе, банковском кредите и факторинге. Договоры, направленные на создание коллективных образований. – М.: Статут, 2006. – 736 с.
21. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк истории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
22. Брызгалин А. Договор о совместной деятельности // Право и экономика. – 1994. – № 11/12. – С. 15-21.
23. Брызгалин А. В. Гражданско-правовое регулирование отношений в сфере организации и деятельности субъектов предпринимательства: Дис. … канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03 / А. В. Брызгалин – Екатеринбург, 1993. – 22 с.
24. Бублик В. Гражданское законодательство и имущественный статус экономических агентов // Хозяйство и право. – 1996. – № 8. – С. 61-64 .
25. Бусыгин А. В. Предпринимательство: Учебник. – М.: Дело, 1999. – 640 с.
26. Вавин Н. Г., Вормс А. Э. Товарищества: простое, полное и на вере. – М.: Право и жизнь, 1924. – 129 с.
27. Василенко В., Папінова О. Спільна діяльність за участю фізичної особи // Будівництво для всіх: право та облік. – 2009. – № 11. – С. 18.
28. Веретельник Л.К. Систематизація договорів у цивільному праві: Дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.03 / Л.К. Веретельник, Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Харків, 2007. – 199 с.
29. Веткин С. К. Правовое положение межколхозных электростанций // Ученые записки. Ученые записки Харьковского Юридического Института. Вып. 5. – Х.: Из-во Харьк. ун-та, 1954. – С. 113-139.
30. Вільховий Ю. Договір про спільну діяльність без створення юридичної особи // Вісник податкової служби України. – 2004. – № 28. – С. 44-45.
31. Вольф В. Ю. Основы учения о товариществах и акционерных обществах. – М.: Изд-во НКФ СССР, 1927. - 168 с.
32. Гарсіа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты // Перевод с испанского. Отв. Ред..Л.Л.Кофанов. –М.:Статут,2005.-812с.
33. Герценберг В.Э., Перетерский И.С. Обязательственное право. Книга V Гражданского уложения [Проект, внесенный 14 октября 1913 г. в Государственную Думу]. – М.: Статут, 2001. – 672 с.
34. Гессен Я.М. Устав торговый. – 2-е изд., пересмотр. и доп. – СПб.: Изд. юрид. кн. склада «Право», 1914. – 860 c.
35. Годес А. Правовое регулирование совместной деятельности // Советская юстиция. – 1966. – № 11.
36. Гордон М. В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского Юридического Института. Вып. 5. – Х.: Из-во Харьк. ун-та, 1954 – С. 51-87.
37. Горобец Е. Налогообложение совместной деятельности без создания юридического лица // Справочник экономиста. – 2009. – № 11. – С. 37; № 12. – С. 44.
38. Господарський кодекс України: Прийнятий 16 січ. 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003 – № 11. – Ст.462.
39. Гражданский кодекс Квебека. – М.: Статут, 1999. – 472 с.
40. Гражданский кодекс РСФСР // Известия ВЦИК. – 1922. – № 256.
41. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.: ЗАО «Издательский дом «Главбух». – 2002. –464 с.
42. Гражданский кодекс Франции (кодекс Наполеона) / Предисловие: А. Довгерт, В. Захватаев. – К.: Истина, 2006. – 1008 с.
43. Гражданское законодательство СССР и союзных республик / Сост.: Бодерскова Н.Н., Глебова Р.Г., Меркулова В.И.; Под ред.: Новицкого И.Б. – М.: Госюриздат, 1957. – 780 c.
44. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. Ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. – 4-е изд., перераб. И доп.В 2-х т. – Т. І. – М.: Междунар. Отношения, 2004. – 560 с.; Т. ІІ. – М., 2005. – 640 с.
45. Гражданское право: Учебник для вузов ч.1 / Под общей ред. д-ра юр. наук, проф. Т.И. Илларионовой, канд. юрид. наук, доц. Б. М. Гонгало, В. А. Плетнева. – М.: Изд. группа «Норма-Инфра-М», 1998.– 464 с.
46. Гражданское право. Учебник. Том 1. / Под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К..- изд-е 5-е, перераб. доп М.» ПБОЮЛ Л. В. Рожников», 2001 – 632 с.
47. Гражданское право. Учебник. Том 2. / Под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К..- изд-е 5-е, перераб. доп М.» ПБОЮЛ Л. В. Рожников», 2001 – 632 с.
48. Гражданское право. Учебник: в 2-х томах. Т. 1. / Отв. ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – 432 с.
49. Гражданское право в 2-х томах: Учебник. Т.2 / Под ред. Суханова Е. А. М.: Бек, 1993. – 432 с.
50. Гражданское право: В 4 т., Том 3: Обязательственное право: учеб./ [Витрянский Василий Владимирович. и др.] ; Отв. ред.– Е. А. Суханов.- 3-е изд., прераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005.– 800 с.
51. Гражданское право / Под ред. Е.А. Суханова. – Т.ІІ, Полутом 2 – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 544 с.
52. Гражданское право: В 4 т. учеб./ Витрянский Василий Владимирович. и др.; Отв. ред. Е. А. Суханов. – 3-е изд., прераб. и доп. – Т.3: Обязательственное право.– М.: Волтерс Клувер, 2005.– 800 с.
53. Гражданское право: В 4 т. /Под ред. Е.А.Суханова. – Т.3. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 800 с.
54. Гражданское уложение Германии = Deutsches Buergerliches Gesetzbuch mit Einfuehrungsgesetz : ввод. закон к Гражд. уложению ; пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост.] ; науч. редакторы А. Л. Маковский [и др.]. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
55. Гражданское Уложение Германской Империи / Пер. с нем.; Приложение к "Журналу Министерства юстиции" (1898 г.). – СПб.: Типография Правительствующего Сената, 1898. – 374 с.
56. Гражданское уложение Германии =Deutsches Burgeliches Gesetzbuch mit Einfuhrungsgesetz : ввод. Закон к Гражд. Уложенню ; пер. с нем. /[ В.Бергманн, введ., сост.] ; науч. Редакторы - В.Бергманн [ и др.]. – 3-у изд., перераб. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 896 с.
57. Гражданское уложение. Проект Высочайше учрежденной редакционной комиссии по составлению проекта Гражданского уложения –С.– Петербург, 1905. – 254 с.
58. Даль В. Л Толковый словарь живого великорусского языка: в 4-х тома. Том 4 – М.: Русский язык, 1991. –683с.
59. Данилова Е. Н. Простое товарищество // Данилова Е. Н., Перетерский И. С., Раевич С. И. Советское хозяйственное право. – М.-Л.: Гос. Издат., 1926. – С. 78-103.
60. Дмитрієва Ю. А. Просте товариство: законодавче регулювання в праві Німеччини та Україні: автореф. дис.. канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.03 / Ю. А. Дмитрієва, КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 20 с.
61. Добровольский В. И. Проблемы корпоративного права в арбитражной практике. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 448 с.
62. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін. / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
63. Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін. / За ред. О.В.Дзери. – К.: Юрінком. Інтер, 2009. – 1200 с.
64. Доценко-Белоус Н. Правовая энциклопедия инвестирования строительства. Практическое пособие. – К.: Юридична практика, 2006. – 544 с.
65. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. – Л.: ЛГУ, 1988. – 175 с.
66. Енциклопедичний словник бізнесмена: Менеджмент, маркетинг, інформатика / Під заг. ред. М.І. Молдованова. –К.: Техніка, 1993. – 856 с.
67. Ельяшевич В. Б. Юридическое лицо, его происхождение и функции в римском частном праве. – СПб.: Типография лит. Шредера, 1910. – 448 с.
68. Ем В. С., Козлова Н. В. Договор простого товарищества (комментарий главы 55 ЦК) // Законодательство. – 2000. – № 1. – С.7-8.
69. Ермаков В. С. Правовое регулирование деятельности товариществ собственников жилья: Дис. … канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03 / Вадим Станиславович Ермаков. – М.: 2004. – 248 с.
70. Ермилов В.Ю. Полное товарищество как субъект гражданского права России. Дис. ... канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03. – М.: 2005. – 168 с.
71. Завидов Б. Особенности возмездных договоров. // Право и экономика. – 2000. – № 10. – с.4-6
72. Зазуляк І. І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.03 /Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України – К.: 2009. – 17 с.
73. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. - № 33 (03.09.99). - Ст. 1706.
74. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 13 травня 2010 р. № 2181-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – N 37 (28.05.2010). –Ст. 1242.
75. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. №1576-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №49. – Ст. 682.
76. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52 (28.12.93). – Ст. 490.
77. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15 (30.04.2004). – Ст. 1028.
78. Закон України «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону України від 1 грудня 2005 р. № 3161–IV) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст.84.
79. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29 (16.07.91). – Ст. 377.
80. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47 (19.11.91). – Ст. 646.
81. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. № 1775-III // Офіційний вісник України. – 2000. – N 27 (21.07.2000). – Ст. 1109.
82. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39 (28.09.93). – Ст. 383.
83. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 р. № 437/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 23. – Ст.88.
84. Закон України « Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» та внесення змін до деяких законодавчих актів» від 9 вересня 2010 р. № 2522-VI // Офіційний вісник України. – 2010. - №76.- Ст.2689
85. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19 (07.05.96). – Ст. 80.
86. Законы о товариществах. Акционерные Общества, Товарищества на паях, Торговые Дома, Артели и др. Порядок их учреждения и деятельности, с разъяснениями и приложеним / Составитель Максимов В.– 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. Кн-ва «Юристъ», 1911. – 987 с.
87. Занько В. Бухгалтерський і податковий облік будівництва об’єкта за договором про спільну діяльність // Справочник экономиста. – 2010. – № 10. – С. 69.
88. Защита прав предпринимателей арбитражными судами (конференция, организованная Институтом Адама Смита) // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 58-59.
89. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10 (26.03.2004). – Ст. 639
90. Історія держави і права України. Підручник. — У 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, І А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. — Т. 1 — Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, р. Д. Святоцький та ін. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 656 с.
91. Иванов В. В. К вопросу об общей теории договора // Государство и право. – 2000. – №12. – С.73-77.
92. Илюшников С. М.. Простое товарищество в российском гражданском праве: Автор. дисс. ... степени канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03. Ростов-на-Дону, 2009. – 25 с.
93. Иоффе О. С. Гражданское право. Избранные труды. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
94. Иоффе О. С. Обязательственное право– М.: Юр. лит., 1975. – 880 с.
95. Иоффе О. С., Мусин В. А. Основы римського гражданского права: Учебно-методическое пособие для студентов заочного отделения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 157 с. .
96. Кабалкин А. Понятие и условия договора // Российская юстиция. – 1996. – № 6. – С.19-22.
97. Каминка А. И. Основы предпринимательского права. – Петроград, Петрогр. т-во печ. и изд. дела «Труд», 1917. – 345 с.
98. Каминка А. И. Очерки торгового права.– 2-е изд., испр. и доп. – Вып. 1. – СПб.: Юрид. кн. скл. «Право», 1912. – 447 c.
99. Канзафарова І. С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Ілона Станіславівна Канзафарова. – К., 2007. – 36 с.
100. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія. – Одеса: Астропринт, 2006. – 264 с.
101. Канзафарова І. С. Цивільно-правова відповідальність як охоронні зобов’язання // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецько го НАН України. – Вип. 15. – К., 2004. – С.239-244.
102. Кац С. Ю., Подопригора З. А., Шелестов В. С. Некоторые правовые вопросы межколхозной собственности // Советское государство и право. – 1959. – № 2. – С. 139-146.
103. Ківалова Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти) : монографія / Тетяна Сергіївна Ківалова; М-во освіти і науки України; Одеська нац. юрид. акад. – Одеса: Юридична література, 2008. – 360 с .
104. Ківалова Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди за цивільним законодавством України: теоретичні проблеми: автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.03. – Одеса, 2008. – 40 с.
105. Київська школа цивілістики: До 175-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 1834-2009 / За ред. члена-кореспондента АПрН України Р.А. Майданика. – К.: Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. – 334 с.
106. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: Т.1 /Уклад.: Ю.В. Білоус, І.Р. Калаур, С.Д. Гринько та ін. / За ред. Р.О. Стефанчука та М.О. Стефанчука. –К.: Правова єдність, 2009.-1168 с.
107. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: Т.1 /Уклад.: Ю.В. Білоус, І.Р. Калаур, С.Д. Гринько та ін. / За ред. Р.О. Стефанчука та М.О. Стефанчука. –К.: Правова єдність, 2009.: Т.2. – 1240 с.
108. Козлова Н.В. Правовая природа учредительных документов юридического лица // Хозяйство и право. – 2004. – № 1. – С. 55-74.
109. Козлова Н. В. Учредительный договор о создании коммерческих обществ и товариществ. – М.: БЕК, 1994. – 173 с.
110. Комментарий к Гражданскому кодексу Республики Беларусь с приложеними актов законодактельства и судебной практики (постатейный): в 3 кн. – Кн. 2. Разд. III. Общая часть обязательственного права. Разд. IV. Отдельные виды обязательств (главы 30-50) /Отв. ред. В. Ф.Чигир. – 2-е изд. – Минск: Амафея, 2007. – 1384 с.
111. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор д.ю.н, проф.О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА- М,1997. – ХХ11,778с.
112. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный). Изд.3-е, испр. и доп. Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор д.ю.н, проф.О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА- М,1997. – ХХ11,799 с.
113. Конституція України від 28 червня 1996 р // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
114. Красавчиков О. А. Вопросы системы Особенной части ГК РСФСР // Вопросы кодификации советского законодательства: Сборник статей. – Свердловск, 1957. – 215 с.
115. Красавчиков О.А. Понятие, основные виды и основания возникновения гражданско-правовых обязательств / Октябрь Алексеевич Красавчиков // Советское гражданское право. Учебник под ред. про