ШЛЯХИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЛАВСКЛАДУ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Краткое описание

ЗМІСТ стор.
Вступ …………………………………………………………………..……..…3
Розділ 1. Моряк як суб’єкт міжнародних приватноправових відносин.....…..13
1.1. Приватноправовий характер правовідносин моряків та іноземних
судновласників…………..……………………………………….………………….13
1.2. Міжнародні стандарти підготовки та дипломування моряків: історія становлення та правова природа………….............................................................28

Розділ 2. Міжнародно-правові вимоги до підготовки та дипломування осіб палубної команди морського судна……………………….………………………48
2.1. Міжнародні стандарти підготовки та дипломування осіб командного складу
палубної команди морського судна………………………….………..…………..48
2.2. Міжнародні стандарти підготовки та дипломування осіб рядового складу
палубної команди морського судна……………………..…………………….......95

Розділ 3. Міжнародно-правові вимоги до підготовки та дипломування осіб машинної команди морського судна…………………………………………….102
3.1. Міжнародні стандарти підготовки та дипломування осіб командного складу
машинної команди морського судна………………………………………..…...102
3.2. Міжнародні стандарти підготовки та дипломування осіб рядового складу
машинної команди морського судна…………………….………………………122

Розділ 4. Сучасний стан та завдання імплементації міжнародно-правових стандартів підготовки та дипломування моряків в Україні………………....127
4.1. Законодавче та організаційне забезпечення впровадження міжнарод-
но-правових стандартів підготовки та дипломування моряків в Україні....127
4.2. Шляхи вирішення завдань імплементації міжнародно-правових стандартів підготовки та дипломування моряків на сучасному етапі.……..151
Висновки ……………………….…………..…………………………..........156
Список використаної літератури………………………………………....160
ВСТУП

Із прийняттям Закону України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право» [1] (далі – Закон «Про міжнародне приватне право») вперше в єдиному нормативно-правовому акті законодавчого закріплення набув порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов’язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Особливого значення норми Закону «Про міжнародне приватне право» набувають для громадян України – моряків, що сьогодні працюють по всьому світові у складі екіпажів вантажних, пасажирських, риболовних та інших типів торговельних суден. Їх число в Україні за різними оцінками складає від 40 до 80 тис. На міжнародному ринку праці моряків для іноземних судновласників та їх комерційних суден під «зручними прапорами» Україна опинилася у десятці провідних країн-постачальників рядового та командного складу екіпажів торговельних суден [2]. Головна особливість правового становища моряків полягає у тому, що, отримуючи роботу на судні, вони знаходяться у правовому полі держави прапора судна. Таким чином, у кожному із цих випадків виникають правовідносини, ускладнені іноземним елементом.
Працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників у першу чергу залежить від їх професійної підготовки та отриманих документів про освіту.
Беручи до уваги міжнародний характер праці моряків та відсутність узагальненої міжнародної угоди стосовно їх підготовки та дипломування з метою забезпечення безпеки судноплавства у 1978 р., Міжнародна морська організація (International Maritime Organization, далі – ІМО) прийняла Міжнародну конвенцію про стандарти підготовки, дипломування моряків та несення вахти (International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1978, далі – Конвенція STCW’78) [3], що явила собою один з найяскравіших прикладів міжнародно-правової уніфікації стандартів професійної підготовки та дипломування моряків.
Від встановлення єдиних стандартів підготовки та дипломування очікувалося полегшення процесу працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників, проте домовленість щодо документів моряків про освіту, необхідних для працевлаштування, до сьогодні не отримала логічного завершення: кожна з держав, що проводить підготовку та дипломування моряків, видає національні дипломи про освіту, а в державі прапора судна моряк повинен отримати їх підтвердження (без додаткових іспитів лише у випадку, якщо між державами укладено двосторонню угоду про визнання документів моряків). Крім того, система підготовки та дипломування моряків у державі повинна відповідати вимогам Конвенції STCW’78, внаслідок чого Комітет з безпеки на морі ІМО заносить її до списку держав, що повністю виконують вимоги Конвенції STCW’78. Таким чином, працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників залежить від відповідності системи підготовки та дипломування моряків в державі стандартам Конвенції STCW’78. Крім того, відповідно до ст. 94 «Обов’язки держави прапора» Конвенції ООН з морського права 1982 року [4], кожна держава стосовно суден, що плавають під її прапором, вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки на морі, зокрема в тій частині, що стосується навчання екіпажів суден з урахуванням застосовуваних міжнародних актів. До числа таких заходів, зокрема, належать заходи, необхідні для забезпечення того, щоб кожне судно очолювалося капітаном та моряками відповідної кваліфікації, зокрема, у галузі судноводіння, навігації, зв’язку, суднових машин та обладнання, а екіпаж за кваліфікацією та кількістю відповідав типу, розмірам, механізмам та обладнанню судна.
Проте, держави прапора здебільшого не готують моряків, які працювали би на їхніх суднах, обмежуючись найманням моряків з інших країн. При цьому основна конкурентна боротьба розгортається між країнами Південно-Східної Азії та Східної Європи. За оцінками експертів, біля 41% загальної кількості моряків на міжнародний ринок праці постачають Філіппіни, Індія, Індонезія та Китай, причому в цих країнах розроблено програми державної підтримки морської освіти та просування моряків на міжнародний ринок праці [5]. Український ринок праці моряків теж має яскраво виражену експортну спрямованість, що пояснюється практичною відсутністю вітчизняного флоту та, відповідно, робочих місць для моряків. Тому визначального значення для працевлаштування українських моряків набуває система їх підготовки та дипломування, сучасний стан якої в Україні характеризується впровадженням міжнародних вимог (стандартів) до цього процесу, встановлених Конвенцією STCW’78, до якої Україна приєдналася у 1996 р. (Закон України від 01.11.1996 р. № 464/96-ВР «Про приєднання України до міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року» [6]).
Сьогодні важко переоцінити актуальність питань, пов’язаних з працевлаштуванням українських моряків на судна іноземних судновласників та його передумовою – організацією їхньої підготовки та дипломування у відповідності до міжнародно-правових стандартів, які закріплені в Конвенції STCW’78, що має наслідком визнання дипломів моряків між державами. Нормативно-правова база, система органів управління, закладів підготовки та дипломування моряків в державі є визначальними задля її перебування у списку держав, що повністю виконують вимоги Конвенції STCW’78, який складає Комітет з безпеки на морі ІМО, та моряки яких можуть, не підтверджуючи одержані знання шляхом складання додаткових іспитів у державах прапорів, працювати на їхніх суднах. Отже, працевлаштування моряків за кордоном стає у залежності від виконання державою уніфікованих вимог (стандартів) Конвенції STCW’78, що має віднайти свій прояв у нормативно-правовому регулюванні та відповідному організаційному забезпеченні. Це обумовлює необхідність імплементації норм щодо підготовки та дипломування моряків. При цьому слід мати на увазі, що існуюча практика працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників свідчить, що воно є дещо ускладненим, оскільки вимагає отримання у кожній з держав прапора підтвердження національного диплому. Саме тут приватноправова природа відносин моряків та іноземних судновласників «ускладнюється» імперативними публічними нормами. Тут необхідно звернути увагу на ст. 14 «Застосування імперативних норм» Закону «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої правила Закону «Про міжнародне приватне право» не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню. Суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв’язок з відповідними правовідносинами, при цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.
Імперативні норми щодо дипломування моряків мають більш тісний зв’язок з трудовими правовідносинами, оскільки лише за наявності диплома та його підтвердження моряк отримує можливість працевлаштування на судно під іноземним прапором. Імперативна складаюча приватноправових відносин моряків з іноземними судновласниками віддзеркалює їхню складність та необхідність подолання «публічних перешкод» для існування приватноправових відносин.
Темою дослідження є шляхи імплементації міжнародно-правових стандартів професійної підготовки плавскладу в українському законодавстві. Воно безпосередньо випливає з приєднання України до Конвенції STCW’78, визнання її, відповідно до ст. 9 Конституції України [7], частиною національного законодавства України, Закону «Про міжнародне приватне право» та необхідності вжиття заходів щодо впровадження її вимог.
Вибір об’єкта дослідження пояснюється значенням працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників, необхідністю теоретичної розробки засад уніфікації національних вимог до підготовки та дипломування моряків з метою полегшення їх працевлаштування на судна іноземних судновласників. При розгляді особливостей підготовки та дипломування моряків в Україні зазначено, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 83 «Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломуванням моряків» [8] на Міністерство транспорту України (27.08.2004 р. Міністерство транспорту України перейменовано на Міністерство транспорту та зв’язку України [9]) покладається виконання передбачених Конвенцією STCW’78 функцій щодо здійснення державного нагляду і загального керівництва з питань підготовки та дипломування моряків. Постановою також передбачено утворення такої державної організації як Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків – спеціального органу з підтвердження дипломів, кваліфікаційних свідоцтв та інших документів моряків. На виконання зазначеної постанови прийнято низку нормативно-правових актів, що, на жаль, не заклали підвалин реалізації вимог Конвенції STCW’78, певні з них, що мали врегулювати найважливіші ділянки роботи з впровадження вимог Конвенції STCW’78, скасовані внаслідок невідповідності діючому законодавству або не набрали чинності у встановленому законодавством порядку. Тому на перший план виходить завдання імплементації вимог Конвенції STCW’78, дієвості механізму її реалізації, закладення теоретичних основ правового регулювання підготовки та дипломування моряків в Україні.
Приєднання України до Конвенції STCW’78 стало одним із кроків на шляху забезпечення реалізації Конституції України, визнання її демократичною, соціальною та правовою державою. Забезпечуючи у такий спосіб права та свободи людини, Україна стає на шлях інтеграції зі світовим співтовариством та налагоджує міжнародне співробітництво.
Вже більше п’ятнадцяти років тема забезпечення прав та свобод людини та громадянина є однією з провідних в юридичних дослідженнях. Проте тема імплементації міжнародно-правових стандартів професійної підготовки плавскладу в українському законодавстві та, як наслідок, забезпечення прав моряків на вільний вибір країни працевлаштування та заходи щодо його полегшення об’єктом наукових досліджень майже не були. Не існує жодної монографії, окремо присвяченої шляхам імплементації міжнародно-правових стандартів професійної підготовки плавскладу в українське законодавство, хоча окремі її аспекти порушувалися у контексті розгляду організаційно-правового статусу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, її повноважень, законності виданих нею нормативно-правових актів. Поза увагою залишалося майже щоненайголовніше в процесі працевлаштування моряків – їхня професійна підготовка та дипломування, організація цього процесу, а саме: аналіз вимог Конвенції STCW’78, автентичність її тексту, юридична природа закріплених у ній стандартів, шляхи її імплементації та ін.
На жаль на сьогодні, крім декількох публікацій окремих авторів, що стосуються діяльності Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, юридичне (правове) дослідження міжнародних стандартів організації підготовки та дипломування моряків в Україні майже відсутнє. Поза увагою залишився системний аналіз міжнародно-правових засад професійної підготовки плавскладу як передумови працевлаштування на судна іноземних судновласників. Таким чином, здійснених досліджень міжнародно-правових стандартів організації підготовки та дипломування моряків недостатньо. Сучасний стан опрацювання головних аспектів організації підготовки та дипломування моряків характеризується значними прогалинами, нормативно-правова база з цього питання відрізняється неузгодженістю, що у сукупності ускладнює застосування Конвенції STCW’78. Це обумовлює актуальність обраної теми дослідження, викликану потребою в теоретичній розробці правових засад та рекомендацій щодо уніфікації національних вимог до підготовки, дипломування та працевлаштування моряків не тільки в Україні, а й у провідних морських державах.
Розв’язання наукових задач, поставлених у роботі, має зробити вагомий внесок до науки міжнародного приватного права.
Мета і задачі дослідження складаються з виокремлення, розгляду та оцінки міжнародних стандартів підготовки та дипломування моряків як передумови їх працевлаштування на судна іноземних судновласників. Думається, що більшість аспектів міжнародно-правового регулювання підготовки та дипломування моряків в Україні не знайшла належного висвітлення в спеціальній літературі. Саме тому існує необхідність у цьому дослідженні.
Метою роботи є здійснення комплексного вивчення та аналіз міжнародних стандартів підготовки моряків, закріплених в Конвенції STCW’78 для визначення загальних основ їх імплементації в законодавство України.
Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити такі задачі:
– визначити поняття «моряк» та загальні умови отримання роботи українськими моряками на суднах іноземних судновласників;
– визначити передумови уніфікації норм міжнародного приватного права стосовно документів, що є необхідними для працевлаштування моряків;
– визначити правову природу стандартів Конвенції STCW’78;
– проаналізувати стандарти підготовки та дипломування осіб командного та рядового складу екіпажів суден, встановлені Конвенцією STCW’78;
– визначити правові засади організації підготовки та дипломування моряків в Україні;
– визначити систему та повноваження органів виконавчої влади, що здійснюють управління організацією підготовки та дипломування моряків в Україні;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює організацію підготовки та дипломування моряків, з метою виконання вимог Конвенції STCW’78 та перебування України у списку держав, що повністю виконують її вимоги, який складає Комітет з безпеки на морі Міжнародної морської організації.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини моряків, ускладнені іноземним елементом.
Предметом дослідження є акти міжнародного приватного права та національного законодавства України, які регулюють вимоги до професійної підготовки плавскладу.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. Їхню основу складають діалектичний метод зі структурним підходом до вивчення матеріалу, поєднаний із методами синтезу та системного аналізу, а також порівняльно-правовий та формально-логічний методи. Зокрема, діалектичний метод використовується для аналізу становлення міжнародно-правових стандартів підготовки та дипломування моряків. Такі методи наукового дослідження як синтез та системний аналіз застосовуються для формулювання пропозицій з імплементації міжнародно-правових стандартів підготовки та дипломування моряків в українське законодавство. Аналіз стандартів Конвенції STCW’78 та законодавства України, прийнятого на її виконання, здійснюється за допомогою порівняльно-правового методу. Отримані результати дослідження узагальнюються із застосуванням формально-логічного методу. Дослідження ґрунтується також на принципові, який склався в сучасному міжнародному приватному праві, і який вимагає від держав послідовної ратифікації міжнародних конвенцій та вжиття заходів щодо імплементації міжнародно-правових норм.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що в науці міжнародного приватного права в рамках єдиного комплексного дослідження вперше здійснено спробу правового аналізу уніфікованих міжнародних стандартів підготовки та дипломування осіб командного та рядового складу екіпажів суден як передумови їхнього працевлаштування на судна іноземних судновласників, розглянуто організацію підготовки та дипломування моряків в Україні, що дозволило визначити основні теоретичні засади організації підготовки та дипломування моряків із відкриттям при цьому шляхів для подальшого вдосконалення правового регулювання.
Наукова новизна знаходить своє відображення у таких положеннях.
Вперше:
1. Запропоновано впровадження міжнародного диплома єдиного зразка, який не вимагав би підтверджень.
2. Стверджується теза про особливість правової природи стандартів підготовки та дипломування моряків, зазначених у Конвенції STCW’78, які поділяються на два види.
3. Пропонується класифікація стандартів підготовки та дипломування осіб
командного та рядового складу палубної та машинної команд морського судна
згідно з Конвенцією STCW’78 та національним законодавством України.
Наголошується на необхідності:
4. Офіційного перекладу українською мовою та публікації Конвенції STCW’78 в офіційному виданні України.
5. Затвердження порядку присвоєння звань особам рядового складу морських суден, порядку діяльності державних кваліфікаційних комісій, визначення правового статусу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.
Актуальність та новизна теми має прояв у практичних результатах дослідження. Аналіз міжнародно-правових норм, а також національного законодавства, що регулює працевлаштування громадян-моряків та організацію підготовки та дипломування моряків, дає змогу визначити пропозиції та рекомендації щодо подальшої уніфікації норм стосовно підготовки та дипломування моряків та їхнього працевлаштування і внаслідок цього – полегшення їхнього працевлаштування на судна іноземних судновласників, а також подальшого нормотворення та вдосконалення існуючого національного законодавства на виконання вимог Конвенції STCW’78, а також на логічне завершення уніфікації норм міжнародного приватного права стосовно професійної придатності моряків та документів, необхідних для працевлаштування українських моряків на судна іноземних судновласників. Зокрема, результати проведеного дослідження дозволили визначити організаційно-правий статус, тенденції діяльності Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, визначити шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання організації підготовки та дипломування моряків для полегшення працевлаштування українських моряків на судна іноземних судновласників.
Розгляд теоретичного блоку питань, пов’язаних із працевлаштуванням моряків та його передумовою – підготовкою та дипломуванням, сприяє подальшому дослідженню міжнародного приватного права. Крім того, висвітлені теоретичні питання вирізняються проблемним характером і мають вихід на практичну сторону діяльності з організації підготовки та дипломування моряків як передумови їх працевлаштування на судна іноземних судновласників.
Дослідження в цілому повністю висвітлює організацію підготовки та дипломування моряків в Україні, а це дає змогу використовувати його при вивченні відповідної теми в межах курсів «Міжнародне приватне право», «Морське право України».
Положення дисертації обговорювалися на кафедрі морського та митного права, кафедрі міжнародного права та міжнародних відносин, кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, а також на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії, міжнародних науково-практичних конференціях.
Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у восьми наукових статтях, сім із яких опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Більше чверті століття існує Конвенція STCW’78, десять років – Кодекс STCW, у відповідності до їхніх вимог створюються та вдосконалюються національні системи підготовки та дипломування моряків держав. Проте працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників хоча і дещо полегшилося, але це полегшення не досягло бажаних та довгоочікуваних результатів. Не доведена до логічного завершення уніфікація вимог до документів, що потрібні для працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників. Це затримує та ускладнює працевлаштування внаслідок необхідності існування двосторонніх угод між державами про визнання дипломів та необхідність отримання підтвердження диплома у кожній з іноземних держав прапорів. Єдиним засобом подолання цих перешкод має стати впровадження сертифікату про освіту єдиного міжнародного зразка, що має видаватися ІМО на підставі отриманого національного диплома.
Крім того, численні зміни та доповнення до Конвенції STCW’78 та практично повний її перегляд, здійснений у 1995 р., викликають певні труднощі при застосуванні її редакцій.
Сьогодні окремі аспекти організації підготовки та дипломування моряків дедалі частіше стають предметом розгляду українських правознавців, що пояснюється відсутністю теоретичної бази, яка має бути підведена під нормотворчі роботи, оскільки законодавча база з організації підготовки та дипломування моряків продовжує залишатися далекою від досконалості. Необхідність чіткої організації підготовки та дипломування моряків у прозорому правовому полі пояснюється тим, що система морської освіти, підготовки та перепідготовки моряків є фактором соціальної стабільності, забезпечує зайнятість та виступає найважливішим фактором соціального та економічного розвитку держави.
Здійснене дослідження є спробою системного аналізу міжнародних стандартів підготовки та дипломування моряків, а також в межах цього аналізу розгляду національного законодавства України, яким врегульовано організацію професійної підготовки та дипломування моряків, а також аналізу впливу людського чинника та його професійної складової на безпеку мореплавства. Робота викликана потребою в теоретичній розробці правових засад полегшення працевлаштування моряків на судна іноземних судновласників та в розробці рекомендацій щодо вдосконалення його правового регулювання та забезпечення імплементації міжнародних стандартів щодо підготовки та дипломування моряків в українське законодавство.
У відповідності до поставлених завдань підсумками дисертаційного дослідження є такі результати:
1. Досліджено поняття «імплементація», «дипломування моряків», «моряк», при цьому звернуто увагу на те, що на сьогодні визначення цих понять в законодавстві є відсутнім.
2. Прийняття та закріплення у формі міжнародних угод стандартів професійної підготовки та дипломування моряків є закономірним процесом. Правова природа цих стандартів полягає у тому, що вони є обов’язковими мінімальними вимогами до підготовки та дипломування моряків. Розгляд ґенези Конвенції STCW’78 показав, що на початку свого існування вона не забезпечувала очікуваних результатів високого рівня професійної складової людського чинника у забезпеченні безпеки мореплавства.
3. Виокремлено два типи стандартів, закріплених у Конвенції STCW’78: стандарти, яких повинні дотримуватися сторони з метою повного виконання Конвенції STCW’78, тобто вимоги до держав, та стандарти компетентності, які мають бути продемонстровані кандидатами на отримання дипломів та їх підтверджень, тобто вимоги до фізичних осіб.
4. Аналіз стандартів підготовки та дипломування осіб командного та рядового складу екіпажів суден, встановлених Конвенцією STCW’78, продемонстрував залежність об’єму мінімальних знань від рівня відповідальності, що несе кожен із членів екіпажу морського судна.
5. Правові засади організації підготовки та дипломування моряків в Україні потребують удосконалення, кодифікації, законотворчих робіт та заповнення прогалин у правовому регулюванні підготовки та дипломування осіб рядового складу морських суден, діяльності державних кваліфікаційних комісій, а також забезпечення набуття чинності нормативно-правовими актами з питань підготовки та дипломування моряків шляхом державної реєстрації та опублікування в офіційних виданнях України. Необхідними є офіційний переклад Конвенції STCW’78 та її опублікування в одному з офіційних видань України.
6. Система органів управління підготовкою та дипломуванням моряків в Україні ще потребує вдосконалення, що викликане відсутністю впорядкованості у цій системі, невизначеністю правового статусу органу з питань підготовки та дипломування моряків, чіткого, системного підходу до розмежування та координації повноважень органів державного управління, розподілу компетенції щодо комплексу необхідних механізмів організаційно-правового регулювання підготовки та дипломування моряків, пріоритетів та системи стандартів, передбачених Правилом І/8 Конвенції STCW’78.
Результати дослідження дають змогу упевнитися в необхідності здійснення подальшої міжнародної уніфікації вимог до підготовки та дипломування моряків з метою полегшення їх працевлаштування на судна іноземних судновласників, а також в існуванні прогалин та певних досягнень в організації підготовки та дипломування моряків в Україні. Прогалини перш за все складає недосконалість правового регулювання підготовки та дипломування моряків, а також невизначеність організаційно-правового статусу, тотожність певних повноважень органів державного управління та контролю. До безперечних досягнень слід віднести перебування України у списку держав, що повністю виконують вимоги Конвенції STCW’78, який складає Комітет з безпеки на морі ІМО, а також збереження високого рівня морської освіти в Україні завдяки найстарішим провідним навчальним закладам України.
Завдяки потужному потенціалу навчальних закладів, високій професійності моряків, збереження морських традицій, що передаються з покоління в покоління, Україна має відбудувати власну морську галузь, повернути собі звання морської держави та зайняти гідне місце у списку провідних морських держав світу. Економічні можливості для досягнення цього високого звання в Україні є, треба лише спрямувати їх у належне русло.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. № 2709 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
2. Кривощеков В. Проблемы подготовки та дипломирования моряков в Украине // Судоходство. – 2004. – № 9 – 10. – С. 10.
3. Международная конвенция о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1978 года (ПДМНВ – 78) с поправками (консолидированный текст) = International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1978 (STCW’1978), as amended (consolidated text): – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2002.
4. Конвенция Организации Объединённых Наций по морскому праву от 10 декабря 1982 года / Конституция для океанов (UNCLOS’82): Учеб.-метод. пособие / Сост.: Е.В. Додин, С.А. Кузнецов / Под ред. С.В. Кивалова // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998 – № 3/ІІ. – 250 с.
5. Задача: оптимизировать учебный процесс // Судоходство. – 2001. – № 6 – 7. – С. 56.
6. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року: Закон України від 01.11.1996 р. № 464/96 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 284.
7. Конституція України: Прийнята п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
8. Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломуванням моряків: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 83 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 186.
9. Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затверджене
Указом Президента України від 27.08.2004 р. № 1009/2004 // Офіційний вісник
України. – 2004. – № 35. – Ст. 2333.
10 Пономаренко В., Козырь Л. Повышение квалификации моряков – надёжность их трудоустройства // Судоходство. – 2004. – № 11 – 12. – С. 51.
11. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47 – 52. – Ст. 349.
12. Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право. – М.: Госюриздат, 1940. – С. 5.
13. Лунц Л.А. Международное частное право. – М.: Юрид. лит., 1970. – С. 10.
14. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Междунар. отнош., 1994; Международное частное право / Под ред. Г.К. Дмитриевой – М.: Юрист, 1993.
15. Звеков В.П Международное частное право: Курс лекций. – М.: Издат. гр. «НОРМА – ИНФРА – М», 1999. – С. 10.
16. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959–ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
17. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.
18. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 18 – 22. – Ст. 144.
19. Цивільне і сімейне право України: Навч.-практ. посібник. – 2-е вид., перероб. та доп. / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. – С. 14.
20. Гуцуляк В.Н. Морское право: Учеб. пособие. – М.: РосКонсульт, 2000. – С. 133.
21. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т. – Москва: Спарк, 2002. – С. 576.

22. Кивалов С.В. Торговое мореплавание: проблемы и перспективы правового регулирования // Торговое мореплавание. – 1999. – № 1. – С. 5.
23. Довгерт А.С., Мережко О.О. Методологія міжнародного приватного права // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матер. наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол. О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 363.
24. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Академічний курс: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – С. 18.
25. Морське право України: Навч. посібник. В.В. Деміденко, О.Н. Шемякін, О.О. Балобанов та ін.; Ред. В.В. Демиденко. – Одеса: АО «БАХВА», 1996. – С. 41.
26. Кузнецов С.А. Международно-правовое регулирование надзорной деятельности «государства порта» // Торговое мореплавание. – 1999. – № 1. – С. 37.
27. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 р. № 904 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (ч. 2).– Ст. –2844.
28. Морське право України: Навч. Посібник / В.В. Деміденко, О.Н. Шемякін, О.О. Балобанов та ін.; Ред. В.В. Демиденко. – Одеса: АО «БАХВА», 1996. – С. 10.
29. Черкес М.Е. О соотношении морского права и международного морского права // Торговое мореплавание. – 1999. – № 1. – С. 13.
30. Баймуратов М.О. Міжнародне право. – Х.: Одіссей, 2002. – С. 10.
31. Черкес М.Е., Короткий Т.Р. Международный договор в системе внутригосударственного права Украины: Метод. указ. по спец. дисциплине. – Одесса: Феникс, 2005. – С. 3.
32. Конвенція МОП № 22 про трудові договори моряків від 7 червня 1926 р. / Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною Організацією Праці. 1919 – 1964. – Женева. – Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 1. – С. 91 – 95.
33. Конвенція МОП № 146 про щорічні оплачувані відпустки морякам від 13 жовтня 1976 року / Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною Організацією Праці. 1965 – 1999. – Женева. – Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 2. – С. 1081 – 1085.
34. Конвенція МОП № 164 про охорону здоров’я та медичне обслуговування моряків від 8 жовтня 1987 року / Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною Організацією Праці. 1965 – 1999. – Женева. – Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 2. – С. 1328 – 1335.
35. Конвенція МОП № 165 про соціальне забезпечення моряків (переглянута) від 9 жовтня 1987 року / Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною Організацією Праці. 1965 – 1999. – Женева. – Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 2. – С. 1336 – 1346.
36. Конвенція МОП № 180 про робочий час моряків і склад суднового екіпажу від 22 жовтня 1996 року / Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною Організацією Праці. 1965 – 1999. – Женева. – Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 2. – С. 1503 – 1509.
37. Международная конвенция о подготовке и дипломировании персонала рыболовных судов и несении вахты 1995 года / Международная конвенция о подготовке и дипломировании персонала рыболовных судов и несении вахты 1995 года, включая Заключительный акт Международной конференции по подготовке и дипломированию персонала рыболовных судов и несению вахты 1995 года и резолюции, принятые конференцией. – Международная морская организация. – Лондон, 1997. – С. 7 – 68.
38. Сергеев Ю.В. Международный морской комитет и его роль в унификации морского права // Торговое мореплавание. – 1999. – № 1. – С. 15.
39. Ерофеев В.Н. Сертификация – по мировым стандартам // Порты Украины. – 2001. – № 3. – С. 76.
40. Жернаков В. Міжнародний аспект правового регулювання соціаль-но-трудових відносин // Право України. – 2001. – С. 61.
41. Шаллан Ф. Морське піратство у міжнародному праві та національне законодавство України // Право України. – 1998. – № 3. – С. 97.
42. Шаповал Е.А. Нормы международного права как источник российского трудового права // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 11. Право. – 1999. – № 1. – С. 232.
43. Жоравович Д. Вплив міжнародних норм про працю на вітчизняне трудове право // Право України. – 2001. – № 3. – С. 71.
44. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 года / Действующее международное право: В 3 т. Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – Т. 1. – М.: Изд-во Моск. независим. ин-та междунар. права, 1996. – С. 352.
45. Позолотин Л.А., Торский В.Г. Конвенція ПДМНВ–78/95 (STCW Code 95). Обзор основных изменений: Учеб. пособие. – Одесса: Порты Украины, 1998. – С. 5.
46. Резолюція ІМО А.741(18) 1993 року / Селезнев В.А. Управление безопасностью судоходства (организационно-правовые аспекты) / Под ред. Ю.Е. Полянского // Б-ка журн. Торговое мореплавание (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 2/ІІ. – С. 7 – 10.
47. Кодекс по подготовке и дипломированию моряков и несению вахты (Кодекс ПДМНВ) // Международная конвенция о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1978 года (ПДМНВ – 78). – С поправками (консолидированный текст) = International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1978 (STCW 1978), as amended (consolidated text): – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2002. – С. 100 – 525.
48. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учеб.-практ. пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 28.
49. Международный кодекс по управлению безопасной эксплуатацией судов и предотвращением загрязнения (Международный кодекс по управлению безопасностью (МКУБ) / Селезнев В.А. Управление безопасностью судоходства (организационно-правовые аспекты) / Под ред. Ю.Е. Полянского // Б-ка журн. Торговое мореплавание (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 2/ІІ. – С. 11 – 20.
50. Конвенция МОТ № 53 о минимальной квалификации капитана и других лиц командного состава торговых судов от 24 октября 1936 года / Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919 – 1956. – Т. 1. – Женева: Международное бюро труда, 1991. – С. 412 – 416.
51. Прусс В.М., Боёвич В. Международно-правовые стандарты квалификации в морской отрасти / Международное морское право и Черноморский регіон: Матер. семинара 12 – 17 ноября. – 2001. – С. 117.
52. Лихогляд К., Кечкин С. Подготовка и дипломирование моряков – взгляд через века // Судоходство. – 2003. – № 5 – 6. – С. 41.
53. Конвенция МОТ № 53 о минимальной квалификации капитана и других лиц командного состава торговых судов от 24 октября 1936 года / Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919 – 1956. – Т. 1. – Женева: Международное бюро труда, 1991. – С. 412 – 416.
54. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – С. 1187.
55. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. –Т. 4. – С. 372.
56. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1998 – Т. 5. – С. 614.
57. Женевская конвенція об открытом море 1958 года / Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские конвенции по морскому праву // Библиотека жрнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 5/ІІ. – С. 5 – 10.
58. Резолюція ИМО А.481(ХІІ) Принципы безопасного укомплектования судов экипажами, принятая 19 ноября 1987 года / Торский В.Г., Позолотин Л.А. Усталость на судне убивает: Продолжительность рабочего времени и времени отдыха моряков. – Одесса: Порты Украины, 1998. – С. 19 – 26.
59. Правила визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 30.01.2001 р. № 44 // Офіційний вісник України.–2001. – № 9. – Ст. 335.
60. Про внесення змін і доповнень до Правил визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море: наказ Міністерства транспорту України від 23.11.2001 р. № 818 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 6. – Ст. 252.
61. Ефимов С.Л., Гуцуляк В.Н., Конталев В.А. Как получить работу на судне: Практическое руководство для моряков. – М.: РКонсульт, 2002. – С. 129.
62. Жудро А.К., Джавад Ю.Х. Морское право. – М.: Транспорт.–1974. – С. 71.
63. Чистяков В. Власть капитана // Судоходство. – 1999. – № 11. – С. 15.
64. Передерієв Є. Основні проблеми механізму впровадження міжнарод-но-правових норм, що забезпечують стандартизацію умов і якості участі України у світовій торгівлі // Морська держава. – 2004. – № 2. – С. 42.
65. Морское право: Учеб. пособие / В.Г. Ермолаев, О.В. Сиваков. – М., 2003. – С. 40.
66. Международные правила предупреждения столкновений судов в море 1972 года / Заключительный Акт Международной конференции по пересмотру международных правил предупреждения столкновений судов в море 1972 года с приложениями, включающими Конвенцию о международных правилах предупреждения столкновений судов в море 1972 года, Лондон, ИМО, 1985. – С. 20.
67. Конвенція МОП № 69 про видачу судновим кухарям свідоцтв про кваліфікацію 1946 року / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці. 1919 – 1964. – Женева.– Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 1. – С. 375 – 377.
68. Конвенція МОП № 74 про видачу матросам свідоцтв про кваліфікацію 1946 року / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці. 1919 – 1964. – Женева.– Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. 1. – С. 386 – 388.
69. Ланчуковский В., Бондаренко А. Безопасное управление судовой дизельной установкой // Судоходство. – 2005. – № 1–2. – С. 18.
70. Тихомиров Ю.А. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 13.
71. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906–ІV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2317.
72. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 14 червня 1997 року. – № 107 –108.
73. Горчаков С. Источники морского административного права Украины // Порты Украины. – 2003. – № 3. – С. 75.
74. Про організацію робіт з підготовки звіту про виконання Україною вимог правила І/8 Конвенції ПДНВ: Наказ Міністерства транспорту України від 11 грудня 2003 р. № 966 // Транспорт України – нормативне регулювання. – 31 грудня 2003 р. – № 23. – 24.
75. Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломуванням моряків: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 83 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 186.
76. Про затвердження Положення про порядок присвоєння звань особам командного складу морських суден: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 р. № 38 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 3. – Ст. 137.
77. Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 р. № 693 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 2027.
78. Резолюція 9 Разработка международных тренований к состоянию здоровья моряков / Международная конвенция о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1978 года (ПДМНВ – 78) с поправками (консолидированный текст) = International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1978 (STCW 1978), as amended (consolidated text): – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2002. – С. 540.
79. Правила визначення придатності за станом здоров’я осіб для роботи на суднах, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 листопада 1996 року № 347 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 17. – №. 99.
80. Про організацію видачі документів, що засвідчують звання і кваліфікацію
моряків: наказ Міністерства транспорту України від 15 лютого 2002 року № 99 //
Транспорт України. – 28 лютого 2002 р. – № 4.
81. Про затвердження зразків документів осіб командного складу та суднової команди морських суден: наказ Міністерства транспорту України від 2 серпня 2004 р. № 686 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 31. – Ст. 2108.
82. Про затвердження зразка підтвердження, що засвідчує визнання дипломів: Наказ Міністерства транспорту України від 11 вересня 2002 року № 646 // Додаток до інформаційного бюлетеня «Весь транспорт Онлайн». – 18.09.2002 – № 167.
83. Про затвердження Положення про державні кваліфікаційні комісії: Наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 26 лютого 2002 року № 41 // www.itcs.org.ua.
84. Довженко Є. Щодо необхідності систематизації законодавства у транспортній галузі // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 74.
85. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Державною морською адміністрацією Республіки Азербайджан про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків Республіки Азербайджан відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року від 24 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4 (ч. 2). – Ст. 219.
86. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Державною морською адміністрацією Республіки Азербайджан про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року від 24 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4 (ч. 2). – Ст. 218.
87. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Міністерством технологій і транспорту Королівства Марокко про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків Королівства Марокко відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року від 26 березня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12 (ч. 2). – Ст. 831.
88. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Міністерством технологій і транспорту Королівства Марокко про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року від 26 березня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12 (ч. 2). – Ст. 830.
89. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Міністерством транспорту Чеської Республіки про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками від 25 квітня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12 (ч. 2). – Ст. 846.
90. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту Чеської Республіки та Міністерством транспорту України про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків Чеської Республіки відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, від 25 квітня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12 (ч. 2). – Ст. 845.
91. Меморандум про взаємопорозуміння між Адміністрацією морського транспорту Грузії та Міністерством транспорту України про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків Грузії відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року, від 02 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 11. – Ст. 708.
92. Меморандум про взаємопорозуміння між Адміністрацією морського транспорту Грузії та Міністерством транспорту України про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року, від 02 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 11. – Ст. 709.
93. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Морською адміністрацією Монголії про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року, від 22 липня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 11. – Ст. 715.
94. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та В’єтнамським національним бюро з морських питань про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, від 01 вересня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 5. – Ст. 280.
95. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та В’єтнамським національним бюро з морських питань про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків Соціалістичної Республіки В’єтнам відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, від 01 вересня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 5. – Ст. 281.
96. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Морською адміністрацією Союзу Коморських островів про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, від 12 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст. 1538.
97. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Радою з питань морської підготовки Республіки Філіппіни про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року, від 02 вересня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. –№ 50. – Ст. 3317.
98. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту України та Радою з питань морської підготовки Республіки Філіппіни про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками 1995 року, від 02 вересня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. –№ 50. – Ст. 3316.
99. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту та зв’язку України і Міністерством транспорту Держави Ізраїль про визнання Україною дипломів (сертифікатів) моряків Держави Ізраїль відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, від 11 листопада 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3318.
100. Меморандум про взаємопорозуміння між Міністерством транспорту та зв’язку України і Міністерством транспорту Держави Ізраїль про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, від 11 листопада 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. –№ 50. – Ст. 3319.
101. Положення про Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1998 р. № 2098 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – Ст. 1953.
102. Положення про Агентство по контролю за здійсненням підготовки та дипломування моряків, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 06 березня 1998 року № 68 // www.itcs.org.ua.
103. Про першочергові заходи щодо забезпечення виконання вимог Міжнародної Конвенції STCW 78/95: Наказ Укрморрічфлоту від 01 жовтня 1999 року № 31 // www.itcs.org.ua.
104. Про першочергові заходи щодо виконання вимог Міжнародної Конвенції з підготовки, дипломування та несення вахти моряків (ПДНВ 78/95): Наказ Міністерства транспорту України від 12 листопада 1999 року № 546 // www.itcs.org.ua.
105. Про створення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків: Наказ Міністерства транспорту України від 17 травня 2001 року № 292 // www.itcs.org.uа.
105. Державний класифікатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання. ДК 002:2004», затверджений наказом Держстандарту України від 28.05.2004 р. № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів» // Ориентир. – 2004. – № 30.
107. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15.12.1999 р. № 1572/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2434.
108. Пономаренко В., Козырь Л. Повышение квалификации моряков – надёжность их трудоустройства // Судоходство. – 2005. – № 1 – 2. – С. 56.
109. Передерієв Є. Морський регіоналізм і деякі аспекти контролю державою порту // Морська держава. – 2004. – № 6. – С. 53.
110. Торский В.Г., Боровик А.Н. Системы управления качеством в судоходстве: Учеб. пособие. – Одеса: Порты Украины, 1998. – С. 36.
111. Положення про огляд підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 листопада 2004 року № 1042 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3303.
112. Про введення в дію Положення про порядок огляду підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку та дипломування моряків: Наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 15 січня 2001 року № 06 // www.itcs.org.ua.
113. Общая теория права и государства: Ученик / Под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – С. 164 – 165.