ПРИНЦИПИ УСНОСТІ, БЕЗПОСЕРЕДНОСТІ ТА БЕЗПЕРЕРВНОСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Краткое описание

З М І С Т

Вступ…………………………...………………………………………. 2 – 10.
Розділ 1. Cтановлення принципів усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві………………………...……11 – 29.
Розділ 2. Принцип усності у цивільному процесі
2.1.Поняття, зміст значення та нормативне вираження принципу усності на різних стадіях цивільного процесу.…………………................….....…. 30 – 57.
2.2.Письмова форма процесуальних дій та її спів відношення з принципом усності ……………...…………………………………………...58 – 74.
Розділ 3. Принцип безпосередності у цивільному процесі.
3.1.Поняття, зміст та значення принципу безпосередності у цивільному процесі …………………………………………………………….……...…..75 – 94.
3.2.Виявлення та нормативне вираження принципу безпосередності на різних стадіях цивільного процесу …………………….………………….95 – 144.
Розділ 4. Безперервність як принцип у цивільному процесі
4.1.Поняття та значення принципу безперервності …..........…….145 – 158.
4.2.Виявлення та нормативне вираження вимог принципу безперервності ……………………………………………………..............................……..159 – 166.

Висновки …………..………………………………...……………..167 – 170.

Додатки …………………………………………………………… 171 – 173.

Список використаної літератури …………………….…….…...174 – 188.

В С Т У П

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена насамперед тим, що у незалежній Україні з прийняттям Конституції України та утвердженням верховенства права виникла гостра потреба у проведенні судово-правової реформи. Її зміст зводиться не лише до реформування судової системи, а і реформуванню того застарілого цивільного процесуального законодавства, яке не відповідає сучасним соціально-економічним потребам держави в її стратегії та практиці розвитку.
Розвиток демократії, зміни в економіці, соціальному житті людей зумовили необхідність розв’язання всіх правових проблем, що виникають у сфері здійснення правосуддя. Так за даними судової статистики за 2003 рік за захистом своїх прав і свобод у порядку цивільного судочинства до судів загальної юрисдикції звернулося 1,6 млн. громадян та юридичних осіб, що на 5,1 % більше ніж у 2002 р. Порівняно з 1993 р. на розгляд судів надійшло втричі більше цивільних справ, що свідчить про зростання упродовж десятиріччя довіри у суспільства до судів. Разом з тим при розгляді і постановленні рішень були допущенні суттєві помилки, які призвели до скасування більше 23 000 рішень у цивільних справах (1,9 % від числа поставлених судами першої інстанції). Поширеними залишаються порушення судами строків розгляду справ і факти тяганини під час їх вирішення. У зв’язку з наведеними Президія Верховного Суду України та президія Ради суддів України звертає увагу судів загальної юрисдикції України на те, що конституційні гарантії судового захисту та відновлення прав і свобод громадян, інтересів держави зобов’язують їх здійснювати правосуддя виключно на засадах судочинства, визначених Конституцією. Вже тільки це свідчить про те, що звернення в наукових дослідженнях до проблем правосуддя є актуальним на сьогодні, бо, зокрема, лише швидкий і якісний розгляд цивільних справ характеризує державу як правову та демократичну.
Детально глибоко дослідження потребують основні засади здійснення правосуддя в цивільних справах, і, зокрема, принципи усності, безпосередності та безперервності. Захист конституційних прав і свобод людини та громадянина у формі цивільного судочин¬ства забезпечується системою процесуальних дій суду та учасників процесу, які ґрунтуються на нормах ЦПК України, в яких закріплено принципи усності, безпосередності та безперервності. Вони, як принципи цивільного процесуального права, набули універсального значення для всього судочинства України.
Актуальність вибору теми дослідження обумовлена ще й тим, що низка наукових праць з даної тематики була створена ще в радянський час і в правовому сенсі вже значно застаріла для тлумачення чинної нормативне-правової бази. Так окремі питання досліджувались Г. М. Едельманом в його дисертації «Принципы устности, непосредственности и непрерывности в советском гражданском процессуальном праве» (1969 р.) [3] та В. М. Корніловим в його дисертації «Принцип уст¬ности и письменная форма процессуальных действий в советском гражданском процессе" (1974 р.)». [4] У національній процесуальній науці тема принципів усності, безпосередності та безперервності в цивіль¬ному судочинстві в деякій мірі висвітлювалась, як правило, в підруч¬никах та навчальних посібниках з цивільного процесу.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається також тим, що прийнятий Верховною Радою України 18 березня 2004 р. но¬вий Цивільний процесуальний кодекс України (Далі - ЦПК 2004 р.) сьогодні змінив не тільки підходи до концепції цивільного процесу¬ального законодавства, але й закріпив нові невідомі раніше інсти¬тути цивільного процесуального права (заочне провадження, судо¬вий наказ), докорінно змінив порядок оскарження постанов суду. З цивільного процесуального законодавства виключено більшість норм про виконання судових рішень.
Разом з тим дискусійними зостаються значна кількість теоретич¬них проблем цивільного процесу. Особливо це стосується тих засад судочинства, які не притаманні сьогоднішньому цивільному процесу України, зокрема, можливості застосування безперервності як прин¬ципу цивільною процесуального права, від його доктринального зву¬женого тлумачення до розширеного впливу даного принципу на судо¬вий процес. Потребують нового розуміння принципи усності та безпо¬середності, можливості їх впливу на оперативність розгляду цивільних справ у змагальному процесі та дії даних принципів у заочному та на¬казному провадженнях. Отже, можна констатувати, що є нагальна необхідність у науковому дослідженні даної проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з «Тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 рр.» , затвердженою Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року; «Основними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2005 роки», затвердженими вченою радою Національного університету внутрішніх справ від 5 січня 2001 р. (протокол № 4).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування теоретичних висновків, спрямованих на розвиток доктрини цивільного процесуального права на основі комплексного аналізу проблемних питань реалізації принципів усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві, зокрема, визначення ролі і місця даних принципів у системі принципів цивільного процесуального права, розкриття особливостей їх дії на різних стадіях цивільного процесу тощо, та розробка на цій основі конкретних обґрунтованих наукових пропо¬зицій, спрямованих на усунення прогалин у процесуальному законо¬давстві та підвищення ефективності діючого судочинства.
Для досягнення поставленої мети вирішуються такі основні за¬вдання:
1) встановити характерні ознаки, поняття та зміст принципів ус¬ності, безпосередності та безперервності в цивільному судочинстві;
2) виявити особливості дії принципів усності, безпосередності та безперервності при ухваленні заочного рішення;
3) виявити особливості реалізації принципу безпосередності на рівні суду першої інстанції, апеляційного та касаційного проваджень;
4) виявити та розкрити зміст та особливості дії принципу без¬перервності у цивільному процесі та його вплив на подальший роз¬виток цивільного судочинства;
5) дослідити зміст і дію принципів усності та безпосередності на стадії цивільного процесу - провадження у справі до судового розгляду;
6) виявити дію та особливості принципів усності та безпосеред¬ності при документуванні цивільного процесу;
7) розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення чинно¬го цивільного процесуального законодавства, у нормах якого закрі¬плені вимоги принципів усності, безпосередності та безперервності.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального права і пов’язані з реалізацією принципів цивільного судочинства взагалі та принципів усності, безпосередності та безперервності, зокрема.
Предметом дослідження є цивільні процесуальні норми законодавства як України, так і далекого та близького зарубіжжя, які регулюють дію принципів усності, безпосередності та безперервності в цивільному судочинстві, судова практика та правова доктрина.
Методи дослідження. У ході дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні правові методи пізнання. Так, за допомогою формально-логічного методу, що ґрунтується на положеннях форма¬льної логіки, шляхом тлумачення цивільно-процесуальних норм та юридичних явищ, можливо більш повно дати визначення принципів цивільного процесуального права і, зокрема, принципів усності, без¬посередності та безперервності як принципів даної галузі права. За до¬помогою порівняльного методу, на наш погляд, можливе вивчення цивільного процесуального законодавства України, країн Європейсь¬кого союзу (Німеччини, Франції), Російської Федерації в частині розу¬міння визначення поняття доказів, і на цій основі дослідити дію прин¬ципів усності та безпосередності, встановивши при цьому не тільки спільне, але й відмінне в діях зазначених принципів та виявити існую¬чі прогалини у цивільному процесуальному законодавстві України.
Метод безпосереднього аналізу пояснень сторін та третіх осіб, показань свідків, дослідження письмових та речових доказів, ви¬сновків експертів дозволяє одержати необхідні знання, йдучи від одиничного до загального, тобто використовується такий шлях на¬укового пізнання як індуктивний.
Однак, важливо підкреслити, що будь-який метод зберігає свою методологічну цінність лише в органічній єдності з діалектичним методом як прояв конкретизації його певної сторони. Тому таке ви¬користання нами конкретного приватноправового методу визначаєть¬ся принципами діалектичної логіки, яка поєднана з історично-правовим методом, використовуючи який дисертант дослідив істори¬чний розвиток судової системи України та акцентував увагу на вплив досліджуваних принципів на розвиток процесуального права в різних країнах Європи. При цьому в роботі широко використовується судова статистика України при розгляді цивільних справ.
Дане дослідження було системно структуризоване з використан¬ням судової практики, логіко-юридичної поступовості, що дозволило зробити аналітичні висновки та внести певні пропозиції щодо удо¬сконалення цивільно-процесуального законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в сформу¬льованих теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, які виносяться на захист:
1. Набула подальшого розвитку теза, що принципи цивільного процесуального права - це загальні, основні положення, які закріп¬лені в нормах права і діють у межах цивільної процесуальної фор¬ми, регламентуючи при цьому повноваження та процесуальну дія¬льність суду та інших учасників процесу, їх процесуальне-правове становище. При цьому ми виходимо з того, що принципи цивіль¬ного процесуального права впливають на саму побудову цивільного судочинства. Відсутність такого впливу позбавляє судову процеду-ру чіткості, робить цивільне судочинство не упорядкованим.
2. Встановлені особливості реалізації принципів усності, безпо¬середності та безперервності, їх вплив на законність та обґрунтованість заочних рішень. При цьому стверджується, що в заочному провадженні дія принципів усності, безпосередності та безперерв¬ності носить обмежений характер з підстав: а) відсутності відпові¬дача у судовому засіданні; б) спрощеності судової процедури.
3. Дістало подальшого розвитку положення, що за кваліфіка¬ційними ознаками принципи усності, безпосередності та безперерв¬ності в системі права є: а) міжгалузевими; б) закріпленими в зако¬нодавстві про цивільне судочинство; в) функціональними; г) осно¬воположними.
4. Вперше обґрунтовується висновок, що порушення принципу безпосередності на рівні касаційного суду (ч. 5 ст. 332 ЦПК 2004 р.) може спричинити порушення п. 2, 4, 7 ст. 129 Конституції України та ст. 13 Європейської конвенції з прав людини. Автор вважає, що розгляд касаційних скарг при їх попередньому розгляді без виклику сторін є порушенням не лише принципу безпосередності, а й прин¬ципу гласності, рівності всіх учасників судового процесу перед за¬коном і судом, змагальності, бо можливість розгляду справ у каса¬ційній інстанції буде залежати не від волі сторін, а тільки від волі самих судів, а інколи й одного із суддів. Крім того, потрібно врахо-вувати, що ухвала Верховного Суду України, постановлена навіть при попередньому розгляді справи, оскарженню не підлягає.
5. При розгляді правової природи принципів цивільною судочинс¬тва отримало подальший розвиток положення про визнання безперер¬вності принципом цивільного процесуального права. Ця ідея фактич¬но закріплена в нормах нового ЦПК 2004 р., пов’язується з даними нормами і має значення для всього цивільного судочинства та харак¬теризує специфіку цієї галузі процесуального права.
6. Вперше висловлено положення про особливості дії принципів усності, безпосередності та безперервності на стадії досудового роз¬гляду справ. При цьому автор констатує, що є нагальна необхідність розширення процесуальних прав суду на даній стадії, та назвавши її «попереднім розглядом» і відповідно до цього надавши право судам ухвалювати на цій стадії попередні судові рішення, і в разі якщо сто¬рони не подали відповідної заяви в 10-ти денний строк до суду першої інстанції, такі рішення мають вступати у законну силу. При цьому фік¬сування судового процесу мас відбуватись в письмовій формі - прото¬колом судового засідання. У разі подачі відповідної заяви стороною попереднє судове рішення вважається таким, що не вступило в закон¬ну силу і справа має переходити в стадію безпосереднього розгляду з фіксуванням судового процесу технічними засобами.
7. Вперше висловлено положення про особливості документу¬вання як процесуальних дій у межах цивільної процесуальної форми, а також ті види документування, які випливають з такої форми і но¬сять обов’язковий характер для інших суб’єктів правовідносин. Ав¬тор стверджує, що документування судових процесів за допомогою технічних засобів має здійснюватись технічними секретарями. По¬кладання таких обов'язків на секретарів судових засідань чи інших працівників суду (ч. 2 ст. 197 ЦПК 2004 р.) є недоцільним. При цьо¬му необхідно закріпити положення про можливість їх відводу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні висновків та пропозицій щодо визначення шляхів та підходів у вирішенні низки теоретичних і насамперед практичних проблем, специфіки реалізації даних принципів при розгляді справ у суді першої інстанції, в апеляційних і касаційній інстанціях, та при провадженнях у зв’язку з винятковими обставинами та у зв’язку з ново виявленими обставинами. Практичні рекомендації, запропоновані автором, були свого часу надіслані у до Верховної Ради України для врахування при підготовці і розробці нового ЦПК України.
Теоретичні висновки та положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу «Цивільний процес», а також при написанні наукових праць, підручників, навчальних посібників, підготовці методичних матеріалів.
Висновки і рекомендації можуть бути використані у законотворчій діяльності, при підготовці нормативно-правових актів, які будуть розроблятися для подальшого удосконалення цивільного процесуального законодавства, а також використовуватись у практичній роботі при розгляді та вирішенні судами цивільних справ.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження проведене на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ, де неодноразово відбувалися його обговорення та рецензування. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участю автора в таких конференціях: науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ», присвяченій пам’яті проф. А. О. Пушкіна (Харків, 21 травня 2003 року); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 23 квітня 2004 року); V Міжнародній науково-методичній конференції «Методологічні проблеми сучасного перекладу» (смт. Гурзуф, Республіка Крим, 18–21 травня 2004 року); науково-практичній конференції «Проблема юридичної особи у цивільному праві України», присвяченій пам’яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 21 травня 2004 року).
Теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертаційному дослідженні, були використані дисертантом при читанні лекцій, проведенні практичних та семінарських занять у Національному університеті внутрішніх справ. Результати дослідження, зокрема, проблеми дії принципів усності, безпосередності та безперервності на різних стадіях цивільного судочинства, доповідались автором 15 лютого 2004 року на загальних зборах суддів Сумської області.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, а також списку використаних джерел (що нараховує 186 найменувань). До структури дисертації входять також три додатки. Повний обсяг рукопису – 170 сторінок машинопису.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Принципи усності, безпосередності та безперервності займають особливе, об’єктивно необхідне місце в системі принципів цивільного процесуального права.
Об’єктивна необхідність дослідження як цих, так і всіх інших принципів цивільного процесуального права характеризуються подальшим розвитком процесуальної науки.
Склад принципів вказаної галузі права обумовлений характером цивільних процесуальних відносин і завдань цивільного судочинства. Принципи усності, безпосередності та безперервності судового розгляду органічно пов’язані із завданнями судочинства. Кожен із досліджених принципів у поєднанні з іншими процесуальними принципами допомагає у прискоренні судочинства, посилює виховну роль судового процесу, виховує повагу до суду. Важливо підкреслити особливе значення принципів усності, безпосередності та безперервності в цивільному процесі у зв’язку з новими видами цивільного процесу – заочного та наказного проваджень, забезпечення необхідних умов та способів становлення принципів усності, безпосередності та безперервності, застосування даних принципів у сучасних умовах на різних рівнях судової системи України і присвячено дане дисертаційне дослідження.
Так, принцип національної мови судочинства є відображенням незалежності суверенної держави, що підкреслює гідність держави і гордість її народу за Україну.
Гласність судового розгляду характеризується відкритістю цивільного судочинства України. Водночас здійснення принципу гласності судового розгляду неможливо без послідовного проведення принципу усності в судовому засіданні. Це означає, що принцип усності відіграє у вказаному розумінні не другорядну чи підпорядковану роль, а є одним із найважливіших складових інших принципів – гласності, змагальності. Звичайно, принцип гласності неможливий без принципу усності. Але не слід ігнорувати і зворотним зв’язком цих принципів, а саме: принцип гласності розширює можливості здійснення принципу усності. Він надає усності значення не лише як встановленого засобу спілкування суду з учасниками процесу, але й посилює правове значення всіх його дій, здійснених в усній формі.
Таким чином, принцип усності є природним і об’єктивно необхідним в цивільному процесуальному праві. Він органічно пов’язаний з принципом одноособового та колегіального розгляду справ та інших міжгалузевих принципів, сам трансформувавшись став міжгалузевим принципом.
Об’єктивна необхідність безпосередності судового розгляду обумовлюється характером цивільно-процесуальних відносин, головним і обов’язковим суб’єктом яких є суд. Принцип безпосереднього дослідження доказів у судових засіданнях тісно поєднується з принципом змагальності і є насправді його процесуальним змістом.
Принцип безпосередності виступає в активному органічному зв’язку з галузевими та міжгалузевими принципами у вигляді рівнозначної якісної особливості цивільного процесу.
Дані принципи в їх єдності забезпечують комплексну можливість суду щодо безпосереднього дослідження всіх доказів для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Принцип безперервності, як складова процесуальної форми, є об’єктивною необхідністю як і інші принципи цивільного процесуального права. Така необхідність зумовлена в єдності дій принципів усності, безпосередності, змагальності, диспозитивності та безперервності. Саме безперервність судових засідань посилює дію принципу безпосередності, концентрує увагу суду на матеріалах та обставинах, які розглядаються. Така єдність принципів становить основу цивільного процесу. В умовах гласності судового процесу безперервність судового розгляду посилює виховний вплив судових засідань як на сторони, так і на осіб, які беруть участь у справі.
Безперервність з урахуванням дії принципу диспозитивності, рівності прав сторін у процесі при змагальній формі судочинства, активності сторін у розгляді цивільних справ допомагає упорядкуванню процесуальної діяльності суду, сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.
У взаємодії з іншими принципами цивільного процесуального права безперервність виявляється як рівнозначний принцип у системі всіх галузевих принципів.
Українське законодавство розвивалось і розвивається у напрямку не лише ясності і чіткості формулювань та закріплення їх у процесуальному праві, але й у напрямку послідовного розвитку принципів цивільного процесуального права з вираженням сфери їх впливу і застосування в практиці судочинства.
Внаслідок схожості завдань і принципів цивільного, кримінального, адміністративного та господарського судочинства усність, безпосередність та безперервність судового розгляду виступають у даних галузях права як міжгалузеві принципи, хоча при цьому в кожній із вищезгаданих галузей права вони мають конкретний зміст, зумовлений специфікою матеріальних правовідносин.
Принципи усності, безпосередності та безперервності ґрунтуються на групі процесуальних законів, забезпечуючи у взаємозв’язку з іншими принципами виконання завдань цивільного судочинства, спрямованого на винесення судами України законних та обґрунтованих судових рішень. Тому суворе дотримання вимог процесуального закону, послідовне і повне впровадження всіх його принципів у практику судочинства є необхідною умовою успішного розвитку всієї судової системи України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики)//Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 23 –39.
2. Про стан здійснення судочинства у 2003 р. і завдання на 2004 р.: Постанова спільного засідання Президії Верховного Суду України та президії Ради суддів України від 20 лютого 2004 р. № 5//Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 15.
3. Эдельман Г. М. Принципы устности, непосредственности и непрерыв-ности в советском гражданском процессуальном праве. Кандидатская диссертация. – Свердловск, 1969. – 238 с.
4. Корнилов В. М. Принципы устности и письменная форма процессуальных действий в советском гражданском процессе. Кандидатская диссертация. М., 1974. – 216 с.
5. Підопригора О. А. Римське приватне право. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2001. – 440 с.
6. Пухан И., Полена-Аксимовская М. Римское право (перевод с македонского В. А. Томсинова и Ю. В. Филиппова) под редакцией проф. В. А. Томсинова М., ИКД «Зерцало ». – 2003. – 448 с.
7. Жидкова О. А., Крашенникова Н. А. История государства и права зарубежных стран. ч. 2. – М.: Норма – ИФРА: 1999. – 712 с.
8. Шевчук П. І. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивіль-ному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1– С. 30 – 33
9. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн. – К., – 1995. – 256 с.
10. Арчер Питер Английская судебная система. – М.,1959. – 280 с.
11. Михайлов М. М. Краткое изображение процессов или судебных тяжб. изд. ПСЗ. – СПб., 1830. – 175 с.
12. Нефедьев Е. А. Учебник русского гражданского судопроизводства. – М., 1909.– 295 с.
13. Титов Ю. П. История государства и права СССР. Учебник – М.: Юридическая литература, 1988. – 544 с.
14. Сусло Д. С. Історія суду Радянської України / 1917 – 1967/. – К.: Київський університет, 1968. – 229 с.
15. Постанова ВУЦВК від 16.12.1922 р. «Про введення в дію Положення про судоустрій УРСР» Збірник Указів УРСР. –1922. – № 54 – Ст. 779.
16. Положення «Про судоустрій Української РСР» від 23.10.1925 р. Збірник Указів УРСР. – 1925. – № 92 – 93 – Ст. 512.
17. Інструкція «Про основні норми цивільного процесу». Бюлетень Народного Комісаріату Юстиції УРСР. К.: – 1923. – № 16-17 інструкція № 2 – 354 ст.
18. Цивільний процесуальний кодекс УРСР. Збірник Законів УРСР. 1929 р. – № 25. – Ст. 200.
19. Цупренко П. Г. Уголовно-процессуальный Кодекс Украинской ССР. К.: Изд. Политлитература, 1984. – 595 с.
20. Постанова № № Пленуму Верховного Суду УРСР від 03.07. 1964 р. «Про деякі питання судової практики застосування цивільного процесуального кодексу Української РСР». Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду Української РСР. – К., 1966. – 127 с.
21. Постановление № 52 Пленума Верховного Суда СССР от 28 октября 1935 г. «О строгом соблюдении процессуальных норм в гражданском процессе». Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР /1924 – 1963/. М., изд. Известия советов Депутатов трудящихся СССР., 1964. – 479 с.
22. Постанова № 8 Пленуму Верховного Суду УРСР від 31.08.1979 «Про судову практику в справах про розірвання шлюбу». Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду Української РСР. –К., Вид. Політіздат України, 1985.–389 с.
23. Стучка П. И. 13 лет борьбы за революционно – марксистскую теорию права. – М., Госюриздат, 1931. – 53 с.
24. Николаев В. М. Против ошибочных взглядов по вопросам социалистической законности//Коммунист. – 1960. – № 15. – С. 34 – 36.
25. Постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21.12. 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, 1999. – № 5. – 239 с.
26. Законом о судоустройстве СССР, союзных и автономных республик. //Ведомости Верховного Совета. – 1938. - № 11. – Ст. 193.
27. Строгович М. С. Демократические основы советского социалистического правосудия. – М.: Политиздат, 1965. – 230 с.
28. Боннер А. Т. Правосудие по гражданским делам в годы Великой Отечественной войны//Советская юстиция. – 1967. – №9. – С. 19 – 20.
29. Постановление № 14 Пленума Верховного Суда СССР от 29.07.1943 г. «О рассмотрении судами дел о разделе и выделе имущества колхозных и единоличных крестьянских дворов в тех случаях, когда член двора находится в Красной Армии или Военно-Морском флоте» – Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР /1924 – 1963/. –М.: Политическая литература, 1964. – 483 с.
30. Постановление № 7/1/ у Пленума Верховного Суда СССР «Роб ускорении рассмотрения гражданских дел в судах» от 25 апреля 1947 г. Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда ССР (1924 – 1963). М.: Изд. Известия Сов. деп. трудящихся СССР, 1964. – 479 с.
31. Постановление № 6 Пленума Верховного Суда СССР «О судебной практике по взысканию материального ущерба, причиненного преступлением» от 28 мая 1954 г. Сборник Постановлений Пленума Верховного Суда СССР (1924 – 1963). М.: Изд. Известия Сов. деп. трудящихся СССР, 1964. – 479 с.
32. Закон СРСР «Про розширення прав Союзних республік в частині прийняття процесуальних кодексів на базі загальносоюзних Основ судочинства» // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1957. – № 4. – Ст. 63.
33. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик. – М.: Юридическая литература, 1987. – 511 с.
34. Цивільний процесуальний кодекс України. Закон Української РСР від 18.07.1963 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
35. Постанова № 3 Пленуму Верховного Суду Української РСР від 3.07. 1964 р. зі змінами від 28.07.1971 р. «Про деякі питання судової практики застосування Цивільного процесуального кодексу Української РСР». Збірник Пленуму Верховного Суду Української РСР /1962 –1984/. – К.: Юридична література, 1985. – 390 с.
36. Конституція Української Радянської Соціалістичної республіки. Закон Верховної Ради Української РСР від 20.04.1978 р. Систематичне зібрання діючого законодавства Української РСР. – К.: Політична література, 1983.Т. 26. – 712 с.
37. Постанова Верховної Ради УРСР від 21.08. 1991 р. «Про проголошення незалежності України»//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1994. – № 1. – 136 с.
38. M. CAPPELLETTI. Procedure oale et procedure ecrite. Milan – Dott. A. Giuffre editore, 1970. – 157 с.
39. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу – М.: Юридиздат, 1950. – 237 с.
40. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс – М.: Юридическая литература,1952. – 419 с.
41. Треушников М. К. Советский гражданский процесс. Учебник – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 463 с.
42. Штефан М. Й. Цивільний процес.: Підручник для юрид. спец. вищих закладів освіти: – К.: Ін–Юре, 1997. – 608 с.
43. Цивільне процесуальне право України.: Підручник для юрид. вузів і фак. /В. В. Комаров, В. І.Тертишніков, Є. Г. Пушкар та інш. За ред. В. В. Комарова/ –Х.: Право, 1999– 592 с.
44. Кройтор В. А.Гражданский процесс. – Х.: Эспада, 2003. – 288 с.
45. Решетникова Н. В., Ярков В. В. Гражданский процесс. – М.: Изд-во «Норма», 2001. – 352 с.
46. Чечина Н. А. Гражданский процесс. – М.: Консум, 1998. – 480 с.
47.Мусина В. А., Чечина Н. А., Чечота Д. М. Гражданский процесс. Учебник – М.: Проспект, 1998. – 480 с.
48. Адміністративний процесуальний кодекс України. Проект //Юридичний вісник України. – 2002. – № 34 – 4 –32 с. № 35 – 13 – 28 с.
49. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий 18.03.2004 р.//Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. –№ 5. – 544 с.
50. Шевчук П. І., Кривенко В. В. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень (коментарій). – К.: «Вид. дім Юридична Книга», 2002. – 80 с.
51. Шевчук П. І., Кривенко В. В. Касаційне провадження в цивільних справах.//Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 27 – 33.
52. Ключко Г. І., Тертишніков В. В. Суворо додержувати процесуальної форми в цивільному судочинстві //Радянське право. – 1980. – № 11. – С. 29 – 32.
53. Шевчук П. І. До питання створення та дії апеляційних судів у судовій системі України //Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 5 – 10.
54. Шишкін В. М. Змагальність – принципи судочинства в демократичному суспільстві //Право України. –1999. –№ 2. – С. 21 - 24.
55. Шевчук П. І. Розширення дії засад змагальності та диспозитивності пр розгляді цивільних справ у суді першої інстанції// Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 20– 23.
56. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1 півріччі 2003 р. за даними судової статистики //Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 23 – 38.
57. Любарская Л. В. Отводы // Советская юстиция, – 1969. – № 14. – С. 21 – 23.
58. Архів Липово – Долинського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 712/2002.
59. Ухвала апеляційного суду Сумської області від 4.09.2002. Архів апеляційного суду Сумської області за 2002 рік.
60. Купців А. П. Роль председательствующего в обеспечении процессуальных гарантий участников судебного разбирательства//Советская юстиция – 1976. – № 23. – С. 20 – 22.
61. Комаров В. В. Громадянин звернувся до суду. –К.: Т-во «Знання», 1991.–48 с.
62. Закворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. – К.: Вид. «Київський університет», 1971. – 187 с.
63. Кононенко В. І. Неупередженість суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 56 – 59.
64. Маляренко В. Т. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як одна із конституційних засад кримінального судочинства //Вісник Верховного Суду України. 1998. – № 4. – С. 26 – 33.
65. Маляренко В. Т. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду//Право України, 2004. – № 1. – С. 4 – 10.
66. Правила поведінки суддів України. Проект. Комітет Ради суддів України з питань етики. – К., 1997. – 6 с.
67. Архів Сумського районного суду Сумської області за 2002 р. справа № 2 – 289/2002.
68. Китаєв А. І. Окреме доручення – важлива процесуальна дія //Радянське право. – 1975. – № 1. – С. 41 – 42.
69. Цельтнер П. В. Використання особистого листування як доказу в цивільному процесі//Радянське право. – 1977. – № 3. – С. 35 – 39.
70. Коваленко О. І. Цивільний процес: проблема документального закріплення ходу судового розгляду//Право України. – 1998. – № 8. – С. 89 – 90.
71. Постанова № 8 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – 11. – 351 с.
72. Сергеич П. С. Искусство речи на суде. – М.: Юридическая литература, 1988. – 384 с.
73. Гурвич М. А. Советский гражданский процесс. – М.: Юридическая литература, 1967. – 438 с.
74. Шульженко Ю. І. Правове становище цивільного процесуального представника як самостійного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин: його повноваження //Право України, 2002. –№ 9.– С. 77 – 81.
75. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти //Право України. – 2004. – № 2. – С. 16 – 21.
76. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2001 р. Справа № 2-775/2001.
77. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2001 р. Справа № 2-852/2001.
78. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2-32/2002.
79. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2003 р. Справа № 2-263/2003.
80. Пам’ятка для відвідувачів модельного суду. – ДП Експрес – Поліграф, 2002 – 4 с.
81. Шевчук П. І. Заочне рішення в цивільних справах //Вісник Верховного Суду України. – 1998. – №3. – С. 44 – 47.
82. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации. – М.: 2003. – 176 с.
83. Вершинин А. П. Упрощение и ускорение советского гражданского процесса: опыт теории и практики /20-е годы //Весник ЛГУ. сер. 6, история КПСС, науч. коммунистическая философия, право. – 1988. – вип. 2.
84. Решетникова Н. В., Ярков В. В., Гражданское право и гражданский процесс в современной России. – М.: Изд-во «Норма», 1999. – 312 с.
85. Немировская О. В. На шляху оновлення цивільного процессуального законодавства //Право України, 1999. – № 11. – С. 70 – 72.
86. Давтян А. Г. Гражданское процессуальное право Германии – М.: Городец, 2000. – 320 с.
87. Луспеник Д. О. Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення //Право України. – 2004. – № 7. – С. 89 – 94.
88. Шевчук П. І. Судовий наказ в цивільному судочинстві //Право України. – 1998. – № 5. – С. 31 – 32.
89. Шакарян М. С. Гражданское процессуальное право России. – М.: «Норма», 1996. – 384 с.
90. Инструкция № 58 «О порядке рассмотрения судами дел о расторжении брака». Сборник приказов и инструкций министерства юстиции ССР. 1936 – 1948 гг. – М., 1949. – 434 с.
91. Цивільний процесуальний кодекс України 1963 р. Офіційне видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім, Ін Юре», 2004. – 208 с.
92. Нефедьев Е. А. Основные начала гражданского судопроизводства. – Казань, 1985. – 256 с.
93. Стефаник В. С., Богранов Л. Б., Попов Ю. І. Організаційно-правові та технічні засади аудіо фіксування судового процесу //Право України. – 2002. – № 4 – С. 12 – 15.
94. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 р. за даними судової статистики //Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 400 – 55.
95. Архів Глухівського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2-385/2002.
96. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики) //Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 23 – 39.
97. Постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21. 12. 1990 р. зі змінами від 25. 12. 1992 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції». Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Юридична література, 1995. Ч. 1. – 261 с.
98. Архів Білопільського районного суду Сумської області. Статистичний звіт за 2002 р.
99. Інструкція по діловодству у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному, Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах //Наказ Міністерства Юстиції України від 13.03.1997. Зареєстровано в Міністерстві України 18.03.1997р. – 96 с.
100. Декрет Кабінету Міністрів України від 21. 01. 1993 р. «Про державне мито». Закон України «Про нотаріат», Декрет «Про державне мито». – К.: Вид. Софія, 1994. – 71 с.
101. Архів Недригайлівського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2-579/2002.
102. Закон України «Про судоустрій України». –К.: Вид. Дім. «Ін.Юре», 2004. – 88 с.
103. Ухвала судової колегії Верховного Суду УРСР в цивільних справах від 13.03.1974 р. //Радянське право. –1974 р. – № 10 – 102 с.
104. Архів Тростянецького районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2-705/2002.
105. Шевчук П. І. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі //Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 30 – 33.
106. Шевчук П. І. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі //Право України. – 2000. – № 4. – С. 8 – 10.
107. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. – М.: Изд-во МГУ, 1964. – 376 с.
108. Комаров В. В. Гражданский процесс. Учебник – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 704 с.
109. Комиссаров К. И., Семенов В. М. Советский гражданский процесс. – 2-е перераб., и доп. – М.: Изд. Юридическая литература, 1988. – 480 с.
110. Архів Сумського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2-689/2002.
111. Лунц Л. А. Международный гражданский процесс: Монография. – М.: Юридическая литература, 1966. – 173 с.
112. Быков А. М., Матюшин Б. В. Оценка доказательств по гражданский делам судом первой инстанции //Советская юстиция. – 1976. – № 7. – С. 9 – 11.
113. Рубинштейн С. И. Вопросы общей теории судебных доказательств. – М.: Юридическая литература, 1964. – 121 с.
114. Бєлоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі //Право України. – 1966. – №9. – С. 55 – 57.
115. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – Минск: Изд-во БГУ, 1969. – 203 с.
116. Лившиц В. Я. Принцип непосредственности в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1949. – 65 с.
117. Постанова № 8 Пленуму Верховного Суду України від 29.11.1976 р. зі змінами від 24.04.81 р.; 25.12.92 р.; 25.05.98 р. «Про судове рішення». Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах (1963 – 2001). – Х.: ООО «Одисей».
118. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз //Офіційний Вісник України. – 1998. – № 46. – Ст. 1715
119. Архів Глухівського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2-1050/2002.
120.Гузь Л. Е. Подготовка некоторых категорий гражданских дел к слушанию и особенности их рассмотрения. Книга 3. – Х.: Харьков юридический, 2001. – 240 с.
121. Закон України «Про банки і банківську діяльність» //Офіційний вісник. – К., 2001. – Ч. 1.
122. Цюра Т. О. Сторони як основні «процесуальні противники» в процесі доказування в цивільних справах //Право України. – 2002. – № 3. – С. 102 – 105.
123. Адамова Е. Н. Доказательственная роль суда в гражданском судопроизводстве //Юридический весник. – 2003. – № 2. – С. 110 – 114.
124. Цупренко П. Г. Додержання матеріального і процесуального законодавства – основа виховної діяльності суду //Радянське право, 1979. – № 11. – С. 6 – 10.
125. Гурвич М. А. Принципы советского гражданского процессуального права. М. – 1965 Труды ВЮЗИ Т. 3. – 1965. – 286 с.
126. Боннер А. Т. Участие специалиста в гражданском процессе //Соц. законность. – 1977. – № 4. – С. 52 – 53.
127. Научно-методическая конференция в Верховном Суде СССР //Соц. законность. – 1966. – № 9. – 129 с.
128. Інструкція № 53/5 від 8 жовтня 1998 р. Про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз. Судово-експертна діяльність (довідник для суддів). –К.: «Вид.Дім «ІнЮре»,2003. – 912 с.
129. Кривенко В. П. Аудіозапис судових засідань – можливість змінити фіксування судового процессу //Право України. – 2002. – № 5. – С. 135 – 136.
130. Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України. Затв. Наказом ДСА України, 24.09.2004 р. № 161/04. К.: ДСАУ. – 2004. – 4 с.
131. Китаєв А. В. Окреме судове доручення – важлива процесуальна дія //Право України. – 1975. – № 1. – С. 41 – 42.
132. Плысенко А. И., Ковин В. П. Судебные поручения в гражданском процессе.//Советская юстиция. – 1976. – № 5. – С. 20 – 23.
133. Кац А. М. Судебные поручения и обеспечение доказательств //Советская юстиция, 1967. – № 3. – С. 18 – 19.
134. Пучинский В. К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. – М.: Юридическая литература, 1962. – 89 с.
135. Баклан М. Г., Гаврилова Л. В. Деякі проблеми розгляду цивільних позовів та порядок застосування інших стягнень у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 38 – 42.
136. Чельцов М. А. Гражданский иск в уголовном процессе. М.: НКЮ СССР. – 1945. – 23 с.
137. Постанова № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27.08.76 р. із змінами від 30.06.78; 30.03.84; 25.12.98 рр. Про судову практику в справах про виключення майна з опису. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах (1963 – 2001 рр.). –Х.: Одісей. – 2002. – 400 с.
138. Архів Путивльського районного суду Сумської області за 1997 р. Справа № 1 – 48/1997.
139. Архів Сумського обласного суду за 1997 р. Справа № 22/393/1997.
140. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 1997 р. Справа № 2 – 566/1997.
141. Архів Сумського обласного суду за 1997 р. Справа № 33/643/1997.
142. Архів Охтирського міського суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 827/2002.
143. Архів Тростянецького районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 940/2002.
144. Архів Шостинського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 984/2002.
145. Архів Зарічного районного суду м. Суми за 2002 р. Справа № 2 – 856/2002.
146. Архів Ковпаківського районного суду м. Суми за 2002 р. Справа № 2 – 909/2002.
147. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2004 р. Справа № 2 – 909/2004.
148. Постанова № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову пракриту в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 р. із змінами від 25.05.1998 р. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юр Інком, 1999. – № 5. – 239 с.
149. Сімейний кодекс. К.: «Вид-чий Дім «ІнЮре». – 2004. – 184 с.
150. Пучинський В. К. Принятие заявлений по гражданским делам //Советская юстиция. – 1966. – № 1. – С. 32 – 34.
151. Курылев С. В. О праве предъявления иска //Сов. гос-во и право, 1958. – № 1. – С. 44 – 46.
152. Чегот Д. М. Участники гражданского процесса. – М.: Юридическая литература, 1960. – 78 с.
153. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 1413/2002.
154. Тимченко Г. П. Підстави позову в цивільному процесі //Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 10. – С. 36 – 39.
155. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2001 р. Справа № 2 – 448/2001.
156. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 219/2002.
157. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2001 р. Справа № 2 – 506/2001.
158. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2001 р. Справа № 2 – 573/2001.
159. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 800/2002.
160. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2003 р. Справа № 2 – 98/2003.
161. Клейнман В. К. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 125 с.
162. Пучинский В. К. Судопроизводство по гражданский делам: Научный комментарий судебной практики по гражданским делам. – М.: Юридическая литература, 1961. – 389 с.
163. Тимченко Г.І. Мирова угода в науці цивільного процесуального права. //Право України. – 2004. – № 8. – С. 104 – 107.
164. Карабань В. Від эксперименту до системного реформування //Право України. – 2004. – № 12. – С. 3 – 4.
165. Архів Білопільського районного суду Сумської області статистичний звіт Білопільського районного суду Сумської області за 2003 р.
166. Розгляд судами загальної юрисдикції справ різних категорій протягом 1990 – 2000 р/р. //Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1.
167. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики) //Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 23 – 39.
168. Маляренко В. Т. Розвиток системи правосуддя у контексті судової реформи. //Юридичний вісник України. – 2004. – № 10. – 10 с.
169. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 1330/2002.
170. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 1548/2002.
171. Юдушкин С. В. Ответственность за невыполнение свидетельского долга //Советская юстиция. – 1978. – № 3. – С. 8 – 10.
172. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 1999 р. Справа № 2 – 730/1999.
173. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 592/2002.
174. Архів Сумського районного суду Сумської області за 2002 р. Справа № 2 – 689/2002.
175. Тимченко Г. П. Підстави позову в цивільному процесі //Вісник Верховного Суду України. 2004. – № 10. – С. 36 – 39.
176. Шибіко В. П. Юридична енциклопедія. – К.: Юридична енциклопедія, 1998. – Т. 1. – 672 с.
177. Архів Ковпаківського районного суду м. Суми за 2002 р. Справа № 2 – 768/2002.
178. Конституція України. – К.: «Феміна», 1996. – 64 с.
179. Європейська Конвенція про захист прав і основ свобод людини. – К.: Вид-во «Київська правда». 1998. – 71 с.
180. Постанова № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1971 р. зі змінами від 25.05.98 р. Про практику перегляду судами у зв’язку з ново виявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2004. –№ 11. – 352 с.
181. Юдельсон К. С. Советское гражданское процессуальное право. Учебник. – М.: Юридическая литература, 1965. – 471 с.
182. Закон України від 22.04. 1993 р. «Про внесення доповнень і змін до цивільного процесуального та кримінально-процесуального кодексів України щодо порядку розгляду судових справ» //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 22. – Ст. 228.
183. Господарський процесуальний кодекс України //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. К.: Юрінком. – 2003. –№ 4. – 302 с.
184. Архів Білопільського районного суду Сумської області за 2004 р. Справа № 1 – 216/2002.
185. Архів Апеляційного суду Сумської області .Справа № 11 – а – 371/2004.
186. Кодекс України Про адміністративні правопорушення. – К.: «Вид-во Дім «Ін Юре», 2004. – 304 с.