ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВА ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………. 3
Розділ 1. Загальна характеристика законодавства у сфері охорони та захисту прав виробників фонограм. …………………………………………
13
1.1. Формування законодавства України, що регулює відносини у сфері охорони та захисту прав виробників фонограм………………………..
13
1.2. Міжнародно-правові акти, що стосуються охорони прав виробників фонограм…………………………………………………........................
37
Розділ 2. Підстави виникнення та обсяг прав виробників фонограм……… 58
2.1. Поняття фонограми та виробника фонограми…………………............ 58
2.2. Система і обсяг прав виробника фонограм……………………............. 77
2.3. Цивільно-правові договори стосовно фонограм та позадоговірні види переходу майнових прав виробників фонограм……………….…
95
Розділ 3. Цивільно-правова охорона та захист прав виробників фонограм та обмеження їх майнових прав…………………………………………….....
115
3.1. Способи цивільно-правової охорони та захисту виробників фонограм….................................................................................................
115
3.2. Види порушень прав виробників фонограм……………………............ 125
3.3 Обмеження майнових прав виробників фонограм……………............. 135
Розділ 4. Проблеми охорони та захисту прав виробників фонограм, що виникають у зв’язку з розвитком новітніх технологій……………………..
146
4.1. Історія розвитку фонографічної промисловості та виникнення суміжних прав як результат розвитку технологій……………………..
146
4.2. Особливості цифрових технологій, що впливають на охорону та захист прав виробників фонограм……………………………………...
158
4.3. Охорона та захист прав виробників фонограм у мережі Інтернет…… 168
Висновки……………………………………………………………………….. 181
Список посилань……………………………………………………………….. 187

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Встановлення належного рівня охорони та забезпечення захисту цивільних прав є необхідною умовою побудови правової держави, гарантією її сталого економічного розвитку, забезпечення соціальних гарантій громадян, розвитку громадянського суспільства. Протягом останніх років значного загострення набула проблема забезпечення належної охорони та захисту прав інтелектуальної власності, що є у сучасному світі одним з основних показників цивілізованості суспільства, гарантією економічного та соціального розвитку будь-якої країни та необхідною умовою для зайняття нею належного місця у світовому співтоваристві. Забезпечення такої охорони можливе лише за наявністю відповідної нормативно-правової бази, що адекватно відображала б існуючи реалії як в економічному, так і в суспільному житті держави. Конституція України також наголосила на непорушності права приватної власності [ ;ст.41] та гарантії свободи літературної, художньої, наукової та технічної творчості. Кожний громадянин України має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом [ ;ст.54].
Цю конституційну норму можливо вважати базовою. Законодавство надає певні права, забезпечує їх охорону від посягань з боку третіх осіб та забезпечує захист у разі їх порушення.
Щодо поняття охорони та захисту цивільних прав, найбільш спірним залишається питання їх співвідношення. З семантичної точки зору поняття “охорона” та “захист” є різними за своєю суттю. Так під охороною слід розуміти дії, спрямовані на забезпечення безпеці, закріплення прав, “встановлення загального правового режиму”. Щодо захисту, - це дії, спрямовані на припинення порушення прав, “засоби, що використовуються у випадку, коли цивільні права було порушено або оспорено” [ ]. У сучасній юридичній літературі існують різни підходи до визначення співвідношення понять “охорони” та “захисту” прав: від “вузького”, коли під охоронною функцією фактично розуміється здійснення захисту після фактичного порушення права, так і “широкого”, коли “правова охорона може охоплювати весь комплекс засобів, що забезпечують реалізацію закріплених правовими нормами суб’єктивних прав як в їх позитивному стані, так і у разі порушення” .
Тобто охорона прав виробників фонограм є реалізацією однієї з основних функцій цивільного права – охоронної, що “покликана оберігати суб’єктивні майнові права особи від посягань усіх інших осіб та забезпечуватиме примусовий захист від їх порушення” [ ;25].
Вбачається, що питання співвідношення охорони та захисту права є суто теоретичним і немає суттєвого значення для реалізації прав. Проте, у контексті даної роботи вважаємо за доцільне розглядати охорону та захист прав як два окремих комплекси дій, підтримуючи позицію В.Л.Мусіяки, що охорона права існує лише до правопорушення, а після нього має місце вже захист права [ ;8].
Таким чином, під охороною прав виробників фонограм пропонуємо розуміти закріплення на законодавчому рівні особистих немайнових та майнових прав виробників фонограм таким чином, що забезпечує можливості їх вільної реалізації, “адже регулятивні норми не лише регулюють цивільно-правові відносини у їх позитивному стані до порушення, а й водночас охороняють права учасників цих відносин” [ ;25]. Відмітимо, що питання забезпечення охорони прав інтелектуальної власності є дуже важливим, оскільки “саме з правової охорони інтелектуальних ресурсів починалося на Заході формування цивілізованих ринкових відносин у сфері інтелектуальної діяльності” [ ;22].
Забезпечення належної охорони та захисту прав виробників фонограм вже протягом майже десятиріччя залишається однією з центральних проблем у сфері інтелектуальної власності. За даними звіту Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI) загальна кількість незаконно виготовлених у всьому світі компакт-дисків перевищила 1 мільярд, кожні два з п’яти дисків, що знаходяться у продажу, є піратськими. Це означає, що обороти незаконної торгівлі музикою перевищують музичний ринок будь-якої країни світу (за винятком США і Японії). В 2002 році було конфісковано більш ніж 50 мільйонів піратських носіїв фонограм, що у чотири разі більше, ніж у 2001 році. Також конфісковано 7000 приладів для копіювання компакт-дисків, що на 3000 більше, ніж у 2001 році [ ]. Наведені дані свідчать про постійний зріст виробництва контрафактної продукції та масові порушення прав виробників фонограм та інших правовласників, незважаючи на намагання урядів країн майже всього світу посилити охорону та захист цих прав.
Проте це не просто питання порушення авторських та суміжних прав. Значна частина коштів, отриманих від продажу піратських записів, йде на фінансування організованої злочинності [ ]. В той же час, за даними IFPI, Україна знаходиться у десятці світових лідерів з виробництва піратських компакт-дисків. Така ситуація не тільки спричиняє шкоди національній культурі – через несплату винагороди авторам та виконавцям, національній економіці – через приховування від оподаткування значних сум прибутку та недовіру інвесторів, але й ставить під загрозу вступ України до СОТ, Європейського Співтовариства та НАТО, ганьбить міжнародний імідж країни.
Виробництво фонограм має подвійний характер. З одного боку, воно є видом інтелектуальної діяльності. І хоча існує думка, що творчого внеску самого виробника практично немає і уся система захисту прав виробників фонограм спрямована на захист прав виконавців та авторів, запис творів яких здійснюється, а також на захист інвестицій самих виробників фонограм, слід звернути увагу на те, що останнім часом, завдяки розвитку новітніх технологій, вагомість творчого внеску саме виробників фонограм у їх створення постійно зростає.
З іншого боку, виробництво фонограм є підгалуззю такої великої галуззі індустрії, як тиражування матеріальних носіїв об’єктів авторського права, на яку тільки, наприклад, у США у 2001 році приходилось 5,5% валового внутрішнього продукту [ ].
Необхідно також відмітити вплив ситуації з охороною та захистом прав інтелектуальної власності на внутрішню безпеку країни. Так, будучи високоприбутковою комерційною діяльністю, виробництво фонограм є дуже привабливим для кримінальних структур як джерело фінансування організованої злочинності. Тому встановлення державного контролю у цієї сфері діяльності є необхідною умовою для ефективної боротьби з правопорушеннями, забезпечення нормальних умов діяльності для тих, хто бажає вести бізнес у правовому полі. Сьогодні в Україні встановлений жорсткий державний контроль за двома сферами господарської діяльності, при здійсненні яких порушення прав виробників фонограм є найчастішими: розповсюдження аудіопродукції та виробництво дисків для лазерних систем зчитування. Створено відповідну нормативно-правову базу. Проте пріоритетним має все ж таки залишатися цивільно-правове регулювання зазначеної сфери, оскільки відносини між всіма учасниками процесу (авторами, виконавцями, виробниками фонограм) базуються, перш за все, на основних принципах цивільного права: юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників. В той же час швидкий розвиток новітніх технологій неминуче призводить до пробілів у правовому регулюванні тих чи інших суспільних відносин. Діяльність з виробництва фонограм, як така, що тісно пов'язана з використанням новітніх технологій, сьогодні опинилася саме у такій ситуації, особливо у зв'язку з розвитком мережі Інтернет.
З огляду, з одного боку, на цивільний характер відносин, що виникають у процесі створення та використання фонограм, а з іншого, значну уразливість зазначеної галузі, а, через це – необхідності державного контролю, має бути забезпечений належний баланс при якому державний контроль створює умови для ефективної реалізації учасниками правовідносин своїх цивільних прав без зайвих бюрократичних перепон для законної діяльності.
Крім того, “радянська спадщина” у вигляді недбалого ставлення до будь-якого виду приватної власності, не говорячи вже про щось “аморфне”, “інтелектуальне”, має наслідком правовий нігілізм як правовласників, так і користувачів, що стає значною перепоною для впровадження нових правових норм, спрямованих на захист авторського права і суміжних прав. Це явище, безумовно, має бути переборено, але це потребуватиме тривалого часу тоді, коли значимість авторського права і суміжних прав в економічному, суспільному та політичному житті країни зростає у геометричній прогресії.
На сьогодні комплексні дослідження фонограм та прав виробників фонограм в Україні відсутні, хоча окремі аспекти цього питання й розглядались в контексті загальних досліджень з авторського права та суміжних прав провідними вітчизняними науковцями.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U0001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: “Традиції приватного права України”.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному аналізі правової природи виробників фонограм, як суб’єктів суміжних прав та фонограм як об'єктів; розгляді особливостей правового регулювання відносин, що виникають в процесі створення та використання фонограм, співвідношення прав виробників фонограм з іншими інститутами права інтелектуальної власності, аналізі проблем, що виникають у сфері захисту прав виробників фонограм у зв'язку з розвитком новітніх технологій, розробці рекомендацій по вдосконаленню законодавства України у сфері правової охорони прав виробників фонограм. Питання цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм розглядається у загальному контексті охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності з виділенням специфічних особливостей фонограм як об'єктів суміжних прав.
Для досягнення мети автором дисертації були поставлені наступні завдання:
- дослідити процес формування та розвитку національного законодавства, що стосується охорони та захисту прав виробників фонограм;
- проаналізувати національне законодавство, пов'язане з охороною прав виробників фонограм, розглянути основні шляхи його вдосконалення;
- проаналізувати міжнародні угоди, пов’язані з охороною прав виробників фонограм та провести аналіз відповідності ним національного законодавства;
- проаналізувати зарубіжне законодавство, що регулює відносини, пов’язані з виробництвом та використанням фонограм, та здійснити порівняльний аналіз з українським законодавством в частині правового регулювання та охорони прав виробників фонограм;
- визначити поняття фонограми та виробника фонограми;
- виявити й дати аналіз необхідних і достатніх ознак фонограми для надання правової охорони;
- провести дослідження наявності творчого характеру у діяльності виробників фонограм та визначити його критерій;
- визначити та класифікувати причини масових порушень прав виробників фонограм;
- проаналізувати види порушень прав виробників фонограм;
- розглянути випадки законодавчого обмеження прав виробників фонограм;
- проаналізувати договірні відносини, що виникають у процесі створення та використання фонограм;
- визначити та охарактеризувати склад осіб, які беруть участь у відносинах, що виникають у зв'язку з розміщенням фонограм в мережі Інтернет;
- проаналізувати можливість притягнення до юридичної відповідальності Інтернет-провайдерів;
- вказати на можливі способи удосконалення законодавства України, що регулює питання охорони прав виробників фонограм, розробити конкретні пропозиції щодо правової охорони прав виробників фонограм та обґрунтувати доцільність їх впровадження.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері охорони та захисту прав виробників фонограм.
Предметом дослідження є юридична природа фонограм та прав виробників фонограм, сфера їх правової охорони, характеристика виробників фонограм як суб'єктів суміжних права та фонограм як об’єктів суміжних прав, співвідношення прав виробників фонограм з іншими інститутами права інтелектуальної власності, місце прав виробників фонограм у цивільному праві.
Методологічною основою дослідження став комплексний підхід до аналізу проблем цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм, що поєднує ряд методів. Зокрема, за допомогою системно-функціонального методу об'єкт дослідження був вивчений як єдине ціле, виявлені різноманітні типи зв'язків у ньому, які потім були об'єднані у теоретичних положеннях, визначений механізм взаємин суб'єктів авторського права та суміжних прав у зв'язку з забезпеченням цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм. З використанням порівняльно-правового методу досліджувалися нормативно-правові акти України та інших країн світу, а також нормативно-правові акти України та міжнародні угоди. За допомогою історико-правового методу досліджено питання виникнення та розвитку системи цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм у світі та в Україні, а на підставі методу прогнозування зроблено висновок щодо тенденцій розвитку цієї системи.
Теоретичною основою для висновків, зроблених у дисертації, стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів: А.І.Абдулліна, Ч.Н.Азімова, М.М.Богуславського, О.М.Боярчука, О.В.Дзери, І.І.Дахно, А.С.Довгерта, В.А.Дозорцева, В.Я.Іонаса, О.С.Іоффе, В.О.Калятіна, Ю.М.Капіци, В.И.Корецького, Б.А.Лємана, Д.Ліпціг, А.Люкі, О.М.Пастухова, С.В.Петровського, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, М.Пітерс, Д.М.Притики, О.Д.Святоцького, А.П.Сергєєва, О.Ф.Скакун, В.П.Талімончік, С.В.Усольцєвої, М.Фічора, Є.О.Харитонова, І.Я.Хейфец, Г.Ф.Шершеневича, О.О.Штефан, В.С.Щербини, Н.Є.Яркіної та ін.
Емпіричну основу дослідження складають міжнародні нормативно-правові акти, законодавство України та законодавство зарубіжних країн. Основні положення і висновки, подані у роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства України у сфері права інтелектуальної власності, зокрема - з питань охорони суміжних прав, їх особливостей, досягнень цивільно-правової науки, а також на аналізі міжнародних нормативно-правових актів та зарубіжного законодавства, що розглядає питання охорони та захисту прав, які у вітчизняному законодавстві визначаються як права виробників фонограм.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно є першим у цивільній науці України комплексним, системним дослідженням проблем цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм. В роботі обґрунтовується низка нових положень та висновків, на концептуальному рівні визначаються шляхи подальшого удосконалення цивільного законодавства у сфері охорони та захисту прав виробників фонограм.
На основі комплексного системного аналізу наукової літератури, чинного законодавства України, міжнародних нормативно-правових актів, зарубіжного законодавства деяких країн були сформульовані теоретичні висновки та практичні пропозиції, що відрізняються науковою новизною і конкретизовані у наступних положеннях:
- вперше докладно розглядається питання співвідношення прав виробників фонограм з іншими категоріями права інтелектуальної власності, зокрема авторськими та суміжними правами, визначається місце прав виробників фонограм у загальній структурі цивільного права;
- вперше проаналізовані теоретичні питання охорони прав виробників фонограм, їх зміст, розглянута термінологія, що вживається для характеристики цих понять;
- запропоноване авторське бачення обґрунтування наявності творчого характеру у діяльності виробників фонограм, пропонується розділення понять “фонограма” та “аудіотвір” в залежності від наявності та характеру творчої компоненти;
- вперше проведено дослідження та розширено перелік суттєвих ознак фонограми як об’єкта суміжних прав та виробника фонограми як суб’єкта суміжних прав;
- вперше здійснено класифікацію та визначені особливості цивільно-правових договорів, що укладаються у процесі створення та використання фонограм;
- вперше проведено аналіз впливу новітніх технологій на забезпечення правової охорони виробників фонограм;
- вперше розглянуті питання щодо можливості надання охорони та захисту прав виробників фонограм та визначені суб'єкти відносин у зв'язку з розміщенням фонограм у мережі Інтернет;
- вперше розглянуто питання можливості забезпечення доказів у випадках порушення прав виробників фонограм у мережі Інтернет та визначена ступень відповідальності Інтернет-провайдерів;
- вперше запропоновані рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України та пропозиції відносно внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з питань правової охорони виробників фонограм.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити підходи до вирішення цілої низки теоретичних та практичних проблем правової охорони виробників фонограм. Деякі сформульовані у дисертації положення мають дискусійний характер і можуть стати основою для подальшого наукового дослідження правових проблем у сфері цивільно-правової охорони виробників фонограм.
Основні положення роботи можуть бути використані як безпосередньо у навчальному процесі, так і під час підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, а також при викладанні дисциплін “Цивільне право України”, “Право інтелектуальної власності”, “Міжнародне приватне право”.
Висновки та рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства можуть бути використані в законотворчій діяльності та у правозастосовчій практиці.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійне, з використанням останніх досягнень науки цивільного права, всі сформульовані у ньому положення та висновки ґрунтуються на базі особистих досліджень авторки.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, обговорена на засіданні кафедри, схвалена та рекомендована кафедрою до захисту. Основні положення та висновки дисертанта знайшли відображення в опублікованих ним працях, а також обговорені на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідались на Третій міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність” 14-15 травня 2004 р. (м. Одеса).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у трьох наукових статтях (всі – у провідних фахових виданнях України).
Структура дисертації. Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, 11 підрозділів, висновків та списку посилань. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок. Список посилань складає 130 найменувань і займає 33 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ.

1. Аналіз сучасної юридичної літератури та діючого законодавства вказує на можливість розділення понять охорони та захисту прав. Так, під охороною прав виробників фонограм можна розуміти закріплення на законодавчому рівні особистих немайнових та майнових прав виробників фонограм таким чином, що забезпечує можливості їх вільної реалізації, а під захистом – комплекс передбачених законодавством заходів, спрямованих на припинення порушення прав.
2. Початок правової охорони прав виробників фонограм в Україні слід віднести до 1994 року, коли набув чинності прийнятий 23 грудня 1993 року Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Хоча необхідність встановлення такої правової охорони існувала вже в радянські часи, оскільки країна мала величезний обсяг виробництва аудіопродукції.
Законодавство радянського періоду у сфері авторського права також характеризувалося низкою недоліків, що сталі перешкодою для приєднання до таких міжнародних актів з питань авторського права, як Бернська Конвенція про охорону літературних і художніх творів та Всесвітня конвенція з авторського права.
Протягом останніх років відбувався постійний процес вдосконалення законодавства України у сфері інтелектуальної власності, зокрема – щодо охорони та захисту прав виробників фонограм. Прийнято базовий закон – Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року (та його нова редакція від 11 липня 2001 року) та новий Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. З метою забезпечення дотримання прав, передбачених цивільним законодавством, було розроблено та прийнято закони, спрямовані на регулювання окремих сфер використання об’єктів авторського права і суміжних прав, зокрема - фонограм (“Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” від 23 березня 2000 року, “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” від 17 січня 2002 року) та прийнято відповідні зміни до адміністративного та кримінального законодавства. Таким чином, не лише було вперше закріплено на законодавчому рівні права виробників фонограм (як і інших суб’єктів суміжних прав), але й створено систему їх охорони та захисту.
3. Оскільки діяльність, пов’язана з виробництвом, тиражуванням та розповсюдженням фонограм є високоприбутковою, для запобігання правопорушень у цієї сфері норм лише цивільного законодавства недостатньо. У зв’язку з критичною ситуацією, що склалась в Україні у зв’язку з масовими порушеннями прав виробників фонограм, основну увагу в процесі вдосконалення національного законодавство було приділено публічним галузям права: адміністративному та кримінальному.
4. За роки незалежності Україна стала учасником основних міжнародних угод, спрямованих на охорону прав виробників фонограм, які, відповідно до статті 9 Конституції України від 28 червня 1996 року, після їх ратифікації Верховною Радою України , стали частиною національного законодавства України, а саме:
Женевської Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм;
Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання та фонограми;
Міжнародної Конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, підписаної в Римі 26 жовтня 1961 року.
Враховуючи територіальний характер правового статусу об’єктів інтелектуальної власності, участь України у зазначених міжнародних угодах не тільки дозволяє забезпечити належну охорону прав українських виробників фонограм за кордоном, а іноземних – на території України, але й сприяє, таким чином, подальшому розвитку цивілізованого ринку інтелектуальної власності.
З огляду на європейську орієнтацію України необхідно приведення законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав у відповідність до відповідних директив Ради Європи.
5. Визначення фонограми Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 11 липня 2001 року було приведено у відповідність до міжнародних угод. Сьогодні законодавство України визначає фонограму як виключно звуковий запис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. При цьому сам звукозапис розуміється як фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матеріальному носії звуків, яка дозволяє здійснювати їх сприяння, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою.
6. Сучасне законодавство визначає як фонограму звукозапис виконання або будь-яких звуків, а діяльність виробника фонограми розглядається як суто технічна, за повною відсутністю творчості. Притому аналіз показує, що подібне твердження справедливо тільки відносно звукозапису творів недраматичного характеру, чи звуків, що не є твором. За діючим сьогодні законодавствам таким складним об’єктам як аудіотвори надається охорона як фонограмам, що є вкрай недостатнім. При фактичному існуванні, аудіотвори не визнані законодавством, хоча саме таким шляхом вирішується питання у відеосфері: виділення аудіовізуального твору як об’єкта авторського права та відеограми як об’єкта суміжних прав.
7. Оскільки фонограмою є звукозапис, вироблений з дотриманням певних умов, постає питання щодо визначення строків охорони. За загальним правилом виробник фонограми набуває майнових прав з моменту вироблення фонограми. Строк чинності майнових прав на фонограму складає 50 років. Цей строк відліковується з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності опублікування – з 1 січня року, наступного за роком її вироблення. В той же час, у разі недотримання вимог законодавства щодо прав авторів та виконавців при здійсненні звукозапису, такий звукозапис не вважається фонограмою. Але, у разі укладання відповідної угоди, його виробник набуває прав виробника фонограми. Вважаємо, що у цьому випадку строк чинності майнових прав виробника фонограми має відліковуватися з урахуванням дати набуття чинності договором.
8. У складі фонограми виділяють чотири структурних компонента, два перших з яких – матеріальний носій та звукозапис, відносяться до технічних, а два других – зміст та юридична основа – до юридичних. Саме в залежності від змісту фонограма може бути комплексним (таким, що містить інші об’єкти авторського і(або) суміжних прав) або простим об’єктом суміжних прав.
9. Аналіз діючого законодавства України показує, що відповідно до нього, суб’єктом суміжних прав може бути будь-яка особа, який за договором передано майнове право виробника фонограм (виключне або невиключне), оскільки у законодавстві йдеться або про передачу, або про набуття майнових прав інтелектуальної власності та окремо зазначається, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково. Занадто “широке” визначення суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав в українському законодавстві та можливість, у зв’язку з цим, створювати організації колективного управління майновими правами особами, що фактично є користувачами і чиї права мають терміновий характер, може призвести до значних зловживань у зазначеній сфері. Саме для забезпечення належного рівня охорони та захисту прав, сталого функціонування системи колективного управління необхідно окреслити коло суб’єктів, що набувають статусу суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав відповідно до договору і можуть створювати організації колективного управління майновими правами. До них мають належати тільки ті суб’єкти, яким було відчужено майнові права, причому у повному обсязі.
10. Суміжні права, до яких входять права виробників фонограм, є самостійним правовим інститутом, що регулює відносини, які виникають у зв’язку зі створенням та використанням об’єктів суміжних прав (виконань, фонограм, відеограм, передач організацій мовлення), має власні функції та принципи. Питання розділення авторського права та суміжних прав на два окремих інститути залишається дискусійним у юридичній літературі.
Проте, оскільки суміжні права (наприклад, на фонограми, що мають самостійний характер) не завжди є похідними від авторського права, вважаємо за доцільне розділення авторського права та суміжних прав на два окремі цивільно-правові інститути.
11. Чинне законодавство України не дає визначення видозміни фонограми, між тим наділяючи виробника фонограм виключним майновим правом на видозміну своїх фонограм. Тому пропонуємо видозміною фонограми вважати внесення до фонограми таких переробок, як технічного, так і нетехнічного характеру (посилення окремих звуків, «накладення” нових звуків, виведення вокальної або музичної партії тощо), що змінюють їх слухове сприйняття, причому таку зміну можливо сприйняти без застосування додаткових технічних засобів.
12. Основним видом переходу майнових прав виробників фонограм є їх передача на підставі цивільно-правового договору. Аналіз існуючої практики дозволяє здійснити класифікацію таких договорів та виділити три основні групи: цивільно-правові договори, спрямовані на створення фонограм (виникнення прав); цивільно-правові договори стосовно розпорядження майновими правами виробників фонограм та договори про колективне управління майновими правами виробників фонограм. Розвиток новітніх технологій робить необхідним включення до цих договорів деяких специфічних умов, зокрема, щодо можливості зміни носія або формату.
13. Оскільки успішне законодавче забезпечення потребує всебічного вивчення ситуації стосовно об’єкта охорони та захисту, можливо виділити чотири основні фактори масових порушень прав виробників фонограм: юридичний (недосконалість діючого законодавства, деклараційність багатьох норм стосовно захисту прав, складнощі у визначенні порушника та забезпеченні доказів); економічний (високоприбутковість діяльності із створення та розповсюдження контрафактних примірників фонограм, що перевищує будь-які штрафні санкції за порушення прав); соціально-психологічний (неприйняття інтелектуальної власності як власності, відсутність правової традиції, правової нігілізм правовласників та користувачів) та технологічний (розповсюдженість та приступність засобів для копіювання, розвиток мережі Інтернет).
14. Обмеження на законодавчому рівні майнових прав виробників фонограм є необхідною умовою для забезпечення балансу інтересів авторів та виконавців, виробників фонограм та публіки. Причому таке вільне використання фонограм можливе лише у чітко визначених законодавством випадках.
15. Швидкий розвиток новітніх технологій призводить до відставання законодавчих норм та неврегульованості існуючих суспільних відносин. Перш за все це стосується мережі Інтернет.
Аналіз сучасної літератури дозволяє виділити наступні особливості новітніх технологій, що істотно впливають на можливість забезпечення охорони прав виробників фонограм: легкість відтворення та розповсюдженість засобів для відтворення фонограм у цифровому форматі; високі якісні характеристики цифрового запису; швидкість та легкість розповсюдження копій фонограм завдяки мережі Інтернет; висока щільність запису інформації; збільшення можливостей для приватного копіювання.
Враховуючи існування чотирьох основних позицій стосовно правового регулювання відносин, що виникають у мережі Інтернет (“природномережевої”, традиційної, революційної та часткового регулювання), останню слід признати найбільш раціональною.
16. Сьогодні залишається невирішеною низка питань, що є принциповими для забезпечення охорони прав виробників фонограм у мережі Інтернет: відсутність єдиного терміну для визначення цифрового середовища; складнощі у забезпеченні доказів при поданні позову про порушення прав у цифровому середовищі; визначення суми позову; визначення місця пред’явлення позову; визначення сторін правовідносин, що виникають у мережі Інтернет; визначення суб’єкта правопорушення; забезпечення контролю за використанням фонограм в мережі Інтернет, збору та виплати винагороди; визначення виду використання, до якого слід віднести розміщення фонограм у мережі Інтернет.