ОХОРОНА ПРАВА НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ЯК ОБ’ЄКТА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ............................................................................................................11
1.1. Історія розвитку поняття торговельної марки.............................................11
1.2. Поняття та функції торговельної марки.......................................................20
1.3. Критерії надання правової охорони торговельній марці............................33
1.4. Види торговельної марки та їх правове значення.......................................55

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ....................................................................................69
2.1. Юридична природа суб’єктивного права на торговельну марку...............69
2.2. Виникнення суб’єктивного права на торговельну марку...........................76
2.3. Здійснення суб’єктивного права на торговельну марку.............................85
2.4. Припинення суб’єктивного права на торговельну марку.........................107
2.5. Міжнародно-правове регулювання охорони торговельної марки...........118

РОЗДІЛ 3. ПОРУШЕННЯ ТА ЗАХИСТ ПРАВА НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ.................................................................................................................131
3.1. Обмежувальна ділова практика..................................................................131
3.2. Поняття та види порушення права на торговельну марку.......................142
3.3. Захист права на торговельну марку............................................................159

ВИСНОВКИ.........................................................................................................175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................180

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Суттєве оновлення всього цивільного законодавства України і, ширше: прагнення до інтеграції та гармонізації національного законодавства в галузі охорони права інтелектуальної власності із законодавством країн Європейського Союзу і Світової організації торгівлі (далі – СОТ) потребує розробки нових теоретичних і практичних підходів до проблеми охорони права на торговельну марку в рамках досить жорстких стандартів і норм щодо охорони і забезпечення надійного захисту прав на марки, визначених в Угоді ТРІПС та Директивах Ради ЄС.
Відсутність в Україні належної законодавчої бази в галузі охорони права на торговельну марку була обумовлена насамперед тим, що в умовах адміністративної економіки торговельна марка не могла виконувати роль, що їй відводиться, її функції мали дещо викривлений характер. Як наслідок – відсутність ефективного механізму захисту прав на торговельну марку та належної законодавчої бази, де б враховувалися інтереси як тих осіб, яким належить виключне право на торговельну марку, так і третіх осіб, що діють на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів та послуг, що спричинило значну кількість порушень цих прав. З розвитком ринкових відносин в Україні почастішали прояви недобросовісної конкуренції, пов’язаної з незаконним використанням торговельних марок. І, на жаль, масштаби таких порушень зростають з року в рік.
Але сьогодні ситуація кардинальним чином змінюється. Так, перехід економіки на ринкові засади, розвиток товарно-грошових відносин, значне оновлення законодавства забезпечують торговельній марці пріоритетне місце серед інструментів ринкової торгівлі. Необхідно зауважити, що сьогодні помітний підвищений інтерес до торговельної марки з боку не тільки вчених, але й представників бізнесу та підприємців, а також засобів масової інформації, про що свідчать численні телерадіопередачі та публікації в газетах і журналах. Це обумовлюється тим, що у міру зростання економічного значення кожного з об'єктів права інтелектуальної власності виникає потреба у комплексному та послідовному дослідженні правових проблем їх охорони, аналізі правового регулювання цих питань у високорозвинених країнах світу та використання його переваг і кращого досвіду в інтересах України.
Рівень наукових розробок за цією темою на базі нового цивільного законодавства України, на нашу думку, є недостатнім. Більшість із наявних публікацій ґрунтується на законодавстві, чинному ще за часів УРСР. До них слід віднести наукові праці А.Н. Адуєва, Е.А. Арієвича, Е.П. Гаврилова, С.А. Горленка, В.А. Дозорцева, В.І. Жукова, І.А. Зеніна, О.Ю. Кашинцевої, Н.Е. Маміофи, О.М. Мельник, В.Я. Мотильової, В.В. Орлової, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Ю.І. Свядосца, В.М. Сергєєва, Г.І. Тицької, Г. Штумфа та інших.
Необхідність нового теоретичного осмислення проблеми охорони права на торговельну марку і практичного її розв’язання з урахуванням міжнародного досвіду і чинних правових актів обумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження і його актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розділом I “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 рр.”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; п. 1.4. “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2005 рр.”, затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 5 січня 2001 р.). Роботу спрямовано також на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ відносно поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (рішення колегії МВС України від 28.12.1999 р.) та перспективного плану дій МВС України у сфері Європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (наказ МВС України від 30.12.2002 р.), а також послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 рр.”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу виключного права на торговельну марку одержати науково обґрунтовані і достовірні результати та запропонувати рекомендації стосовно охорони та ефективного захисту права на торговельну марку із наступною можливістю їх використання при здійсненні реєстрації, проведенні експертизи, правової охорони і використанні торговельних марок. Для досягнення зазначеної мети автором дисертації ставляться і вирішуються такі завдання: сформулювати сучасне авторське визначення поняття “торговельна марка” з урахуванням історичних причин її появи та функцій; визначити конкретні критерії надання правової охорони торговельній марці; з’ясувати правову природу торговельної марки як об’єкта цивільно-правових відносин; виявити та обґрунтувати способи здійснення права на торговельну марку; дослідити фактори, які спричиняють порушення права на торговельну марку; розглянути сучасний рівень правової охорони торговельної марки в Україні щодо відповідності його світовій практиці та міжнародно-правовим нормам, і сформулювати пропозиції з розвитку й удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини з приводу охорони об’єктів права інтелектуальної власності.
Предметом дослідження є торговельна марка як об’єкт правової охорони, критерії встановлення охороноздатності, а також закономірності, що впливають (можуть впливати) на реалізацію особою виключного права на торговельну марку, правозастосовна та судова практика.
Методи дослідження становить сукупність теоретико-методологічних засобів і прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. У ході дослідження застосовувалися загальнонаукові методи пізнання, такі, як діалектичний метод, метод комплексного аналізу, вивчення явищ у динаміці їх розвитку, а також і суто юридичні прийоми й методи. Підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розв’язуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціально змісту та юридичної форми.
У ході дослідження автором було використано історико-порівняльний метод, який дав можливість розглянути в ретроспективі історію становлення і розвитку інституту торговельної марки як соціального явища і правового феномена, а також провести порівняльний аналіз законодавства України, США, Великобританії, Німеччини, Франції та інших країн. Теоретична і практична результативність дослідження досягалась шляхом використання порівняльно-правового методу тлумачення правових норм і методу комплексного аналізу законодавства. Застосування методу дедукції дало можливість визначити: поняття торговельної марки, критерії надання правової охорони торговельній марці, функції торговельної марки, видів порушення права на торговельну марку, а також способи захисту права на торговельну марку. Метод індукції дав можливість на підставі правової характеристики аналізованого інституту – права на торговельну марку, віднести його до категорії виключних прав.
Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства і практики його застосування, а конкретно-статистичний – при узагальнені судової практики. Соціологічний метод дозволив з’ясувати думку фахівців-практиків щодо досліджуваної проблеми. У процесі дослідження застосовувались також і інші загальнонаукові методи – традиційні для сучасної науки цивільного права.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла своє відображення в таких положеннях, які виносяться на захист:
1. Удосконалено визначення торговельної марки, та запропоновано на підставі аналізу юридичних та економічних функцій торговельної марки авторське визначення торговельної марки: торговельна марка – це марка (знак), яка відрізняє товари (послуги) одних осіб від однорідних товарів (послуг) інших осіб і призначена для реклами цих товарів (послуг) та полегшення споживачам вибору товарів (послуг) певної якості.
Додатково обґрунтовано висновок, що загальновідомі торговельні марки не є самостійною категорією, а лише відрізняються ступенем відомості. Загальновідому торговельну марку можна визначити як марку, що завдяки інтенсивному використанню і рекламі набула широкої популярності (відомості) серед споживачів як у країні походження, так і за її межами, і символізує високу якість маркованих товарів (послуг), які виробляються (надаються) певною особою.
2. Набуло подальшого розвитку положення, згідно з яким право на торговельну марку за своєю правовою природою необхідно віднести до категорії виключних прав на результати творчої діяльності. Суть правової охорони торговельної марки полягає в тому, щоб надати тільки правоволодільцю зареєстрованої торговельної марки можливість її необмеженого господарчого використання у виробництві і торгівлі, водночас виключаючи з числа користувачів усіх інших осіб. Із позитивного боку зміст права на торговельну марку зводиться до виключної можливості використовувати її будь-яким способом, з негативної – до заборони всім іншим застосовувати ту ж саму марку таким же способом.
3. Дістало подальшого обґрунтування позиція про те, що правовий режим створення, використання і захисту торговельної марки докорінно відрізняється від правового режиму створення, використання і захисту матеріальних об’єктів права власності. Віднесення торговельної марки до об’єктів права власності слід визнати безпідставним. Реалізація права на торговельну марку – це не безпосередній доступ до матеріального об’єкта, а лише здійснення права на певну діяльність, що тільки на наступному етапі може привести до одержання матеріальних цінностей.
4. Уперше стверджується, що форма (припустимі види) торговельної марки не може виступати як легальна правостворююча для торгівельної марки умова. У торговельній марці головним є її зміст (смислові характеристики), а форма її вираження відіграє лише службову (додаткову) роль. Додатково обґрунтовується висновок, що до змісту марки пред’являються дві основні умови, а саме: марка не повинна бути описовою і родовою щодо товару. Зміст торговельної марки повинен мати незалежний, довільний характер по відношенню до об’єкта маркування, сприйматись як вигаданий символ, який не відображає товарної природи виробів, тобто притаманних їм якостей і властивостей.
5. Удосконалено договірні форми щодо надання права на використання торговельної марки, вибір яких обумовлюється маркетинговою позицією і стратегією сторін. При цьому додатково обґрунтовано висновок про те, що надання права на використання торговельної марки може відбутися лише шляхом повного або часткового відступлення права, укладення ліцензійного договору та договору комерційної концесії.
6. Дістало подальшого обґрунтування позиція про те, що положення обмежувального характеру, які містять договори, спрямовані на надання права на торговельну марку, слід розглядати не як неправомірні, стримуючі і обмежуючі конкуренцію сторін, а як правомірну поведінку особи, якій належить виключне право на торговельну марку, з метою збереження свого статусу. Такі обмежувальні умови необхідно розглядати як дії уповноваженої особи, спрямовані на охорону ділової репутації, яка асоціюється з торговельною маркою, і на підтримку якості маркованих товарів.
7. Подальшого розвитку набуло положення про те, що неправомірні дії відносно торговельної марки необхідно розглядати в трьох аспектах, а саме: як контрафактні дії (точне чи майже точне відтворення чужої торговельної марки для маркування однорідних товарів та послуг), обманну імітацію (приблизне відтворення торговельної марки) і обманне маркування (використання в комерційних цілях справжньої, оригінальної марки іншої особи для маркування неоднорідних товарів чи послуг).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що, по-перше, такі результати дозволяють визначити нові підходи до ряду теоретичних та практичних проблем правового регулювання досліджуваних відносин. Висновки та пропозиції можуть бути використані для подальшого дослідження проблем, які залишилися поза межами роботи або розглянуті не в повному обсязі. По-друге, результати дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення чинного законодавства України, норми якого мають враховувати особливості відносин із приводу охорони, реєстрації, здійснення та захисту виключного права на торговельну марку.
Положення дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсів «Цивільне право» та «Право інтелектуальної власності», а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів та вивченні курсу “Право інтелектуальної власності”.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ, де неодноразово проводилося її обговорення. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участі автора на таких конференціях: науково-практична конференція “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.); науково-практична конференція “Проблеми цивільного права” (пам’яті проф. О.А. Пушкіна), (Харків, 21 травня 2001 р.); науково-практична конференція «Проблеми цивільного права України» (Харків, 21 травня 2002 р.); науково-практична конференція “Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні” (Харків, 21 березня 2003 р.); науково-практична конференція “Проблеми юридичної особи у цивільному праві України” Національного університету внутрішніх справ (пам’яті проф. О.А. Пушкіна), (Харків, 21 травня 2004 р.).
Теоретичні положення, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, були використані автором під час читання лекцій, проведення практичних і семінарських занять у Національному університеті внутрішніх справ та Харківському економіко-правовому університеті.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в трьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, що включають дванадцять підрозділів, загального висновку та переліку використаної літератури. Загальний обсяг рукопису становить 203 сторінки. Список використаних джерел налічує 302 наукові праці і нормативні акти України та зарубіжжя.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження проблеми створення ефективного механізму охорони права на торгову марку можна сформулювати наступні основні теоретичні та практичні висновки:

1. Торгова марка як соціальна реальність з’являється в епоху середньовіччя, як правова категорія стає відомою у другій половині ХІХ ст., юридично відокремившись серед інших засобів індивідуалізації товару і товаровиробника таких, як підпис, клеймо і т.п.
2. На сучасному етапі розвитку ринкового господарства торгову марку можна визначити як один із видів товарних позначень, призначення, якого полягає в ідентифікації товару залежно від конкретної ситуації чи з точки зору джерела його походження, чи з точки зору певного стандарту якості.
2.1. Надається авторське визначення торгової марки, а саме, торгова марка – це марка (знак), яка відрізняє товари (послуги) одних осіб від однорідних товарів (послуг) інших осіб і призначена для реклами цих товарів (послуг) та полегшення споживачам вибору товарів (послуг) певної якості.
2.2. Торгова марка виконує наступні головні функції: відрізняльну (здатність відрізнити товари одних виробників від однорідних товарів інших), гарантію якості (здатність допомогти покупцю у виборі якісного товару) та рекламну (здатність сприяти здійсненню ефективної реклами товару). Ці функції є взаємозалежними і з практичної точки зору їх завжди слід розглядати комплексно.
3. При здійсненні права на торгову марку необхідно чітко розрізняти два об’єкти правовідносин: юридичний – дія зобов’язаної особи та матеріальний – “право на торгову марку”. Відповідно, коли надається право на використання торгової марки, то торгова марка є “матеріальним об’єктом”, а саме: суб’єктивне право на торгову марку.
4. Ознаки чи критерії охороноздатності торгової марки фіксуються в негативній формі, тобто за допомогою перерахування властивостей, що не можуть бути притаманні марці. Торгова марка, що характеризується розрізняльною здатністю та новизною не може бути помилковою чи оманливою та суперечити державним інтересам, міжнародним угодам і нормам моралі.
5. Незважаючи на детальну регламентацію в законі, вирішення питання про надання позначенню правової охорони на практиці часто залежить від фактичного складу, який характеризує його використання. Тому кожне конкретне позначення, як потенційна торгова марка, повинно бути розглянуте не абстрактно, а як органічний елемент середовища використання.
6. Вважаємо, що докладна регламентація в законі конкретних допустимих форм зовнішнього вираження торгової марки (видів) є зайвою. Як правило, завжди така класифікація має умовний характер, і дуже часто практика вносить свої корективи. Позначенню, що відповідає усім вимогам охороноздатності як торгові марки, але яке має не передбачену законом форму, практично ніколи не відмовляється в захисті.
7. Суб’єктивне право на торгову марку не можна розглядати як право власності в суб’єктивному розумінні. Право власності не поширюється на результати творчої діяльності. Уживання ж терміна «власність» може створити неправильне уявлення про зміст права, його дію та способи захисту.
8. Додатково обґрунтовано, що право на торгову марку за своєю правовою природою є виключним правом, абсолютним правом.
8.1. Правова охорона торгової марки полягає в тому, щоб надати тільки правоволодільцю марки можливість необмеженого (монопольного) використання її у виробництві і торгівлі, виключаючи з-поміж користувачів усіх інших осіб. Із позитивної сторони зміст права на торгову марку зводиться до виключної можливості використовувати будь-яким способом, з негативної – до заборони всім іншим застосовувати ту саму марку таким же способом.
9. Встановлено, що відсутня єдина підстава виникнення права на торгову марку. Це право встановлюється залежно від двох обставин, згідно з якими визнається значення правовстановлюючих юридичних фактів. Виключне суб’єктивне право на торгову марку виникає на підставі або реєстрації марки, або застосування марки в господарчому обігу (тобто з першої подачі заявки на реєстрацію чи з першого фактичного використання марки).
10. Загальновідому торгову марку можна визначити як марку, що набула завдяки інтенсивному використанню і рекламі широкої популярності (відомості) серед споживачів, як у країні походження, так і за її межами, і символізує високу якість маркованих товарів, які виробляються певною особою.
10.1. Пропонуються наступні критерії визначення ступеня загальновідомих торгових марок: інтенсивність використання (часте використання марки в даній країні протягом певного тривалого періоду часу); масштабність використання (великий обсяг використання на великій території); тривалість використання; безперервність використання (використання торгової марки постійно, а не від часу до часу).
10.2. Встановлено, що правовий режим загальновідомих марок полягає в наступному: а) наданні їм переважної охорони без спеціальної реєстрації перед більш пізніми марками даної країни стосовно до однорідних чи неоднорідних товарів; б) наданні можливості анулювати реєстрацію більш пізньої торгової марки; в) закріпленні за компетентним адміністративним чи судовим органом даної країни вирішення питання про загальновідомий характер марки.
11. Визначено, що існує дві основні форми передачі права на торгову марку: відступлення права і тимчасове надання права користування торговою маркою. У першому випадку відносини оформлюються договором про передачу виняткових майнових прав на торгову марку, у другому випадку – ліцензійним договором чи договором про комерційну концесію (франчайзинг).
12. Підставами, з наявністю яких закон пов’язує припинення дії права на зареєстровану торгову марку є: по-перше, визнання реєстрації недійсною, по-друге, втрата реєстрацією чинності (закінчення строку дії реєстрації права на торгову марку; спеціально заявлена відмова особи від суб’єктивного права на торгову марку; невикористання марки протягом певного часу перетворення торгової марки в загальновживане (родове) поняття).
13. Міжнародні угоди істотно сприяють підвищенню ролі і значення торгових марок у торгівлі та інших формах міжнародного співробітництва. Вони надають ефективну охорону та захист права на торгову марку, полегшують реєстрацію права на марку.
14. Вперше обґрунтовано, що положення обмежувального характеру, які містять договори спрямовані на надання права на торгову марку, слід розглядати не в якості неправомірних, стримуючих і обмежуючих конкуренцію, а як правомірну поведінку особи, якій належить виключне право на торгову марку з метою збереження свого статусу. Виключне право на торгову марку – це не тільки пасивне право, що дозволяє ініціювати позов у випадку його порушення, воно також передбачає ряд дій, спрямованих на охорону репутації, яка асоціюється з торговою маркою і підтримку якості маркованих продуктів. Саме з цих моментів потрібно виходити при аналізі правомірності обмежувальної ділової практики.
15. Правопорушення в галузі права на торгову марку може бути здійснене в трьох формах: контрафакція, обманна (незаконна) імітація, обманне маркування.
Контрафакція (підробка) – це точне, чи майже точне відтворення чужої марки для маркування однорідних товарів (послуг). Обманна імітація – це наближене відтворення марки, при якому є достатній ступінь схожості між оригінальною і «підробленою» марками. Така імітація здатна викликати змішання. Обманне маркування полягає у використанні особою справжньої, оригінальної марки іншої особи для позначення неоднорідних товарів чи послуг.
16. Обґрунтовується висновок про те, що захист права на торгову марку слід визнати самостійним суб’єктивним правом. Захист права на торгову марку – це юридично забезпечена можливість для управомоченої особи використання спеціальних засобів правоохоронного характеру з метою відновлення порушеного права і припинення дії, що порушує право. Зміст захисту права на торгову марку полягає в можливість управомоченої особи застосовувати дозволені законом засоби власного примусового впливу на правопорушника, захищати приналежне йому право власними діями (самозахист цивільних прав) в можливості застосування юридичних заходів оперативного впливу (оперативні санкції) та в можливості звернутися до компетентних державних органів з вимогою про захист порушеного права чи права, що заперечується.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Декрет СНК «О товарных знаках» от 22 ноября 1922 г. // Собр. Указаний и Распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства. – 1922. – №75. – С.939.
2. Директива ЄЕС № 89/104 по гармонізації національних законодавств про товарні знаки. – Офіційний бюлетень № L040 11.02.89.
3. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” ВВР України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
4. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 21 січня 2001 года № 2210-IІІ.
5. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до Реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг // Офіційний вісник України, 2001. – № 34. – Ст. 1615.
6. Конституція України від 28 червня 1996 г.
7. О регистрации товарных знаков: Постановление СНК СССР от 31 марта 1940 г.// Собрание законов и расп. Правительства СССР. – 1940. – №5. – С.153.
8. О товарных знаках и знаках обслуживания: Закон СССР от 3 июля 1991 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – №30. – С. 864.
9. Об улучшении производственной маркировки товаров народного потребления: Постановление Совета Министров СССР от 16 февраля 1962г. // СП СССР. – 1962. – №4. – С.30–31.
10. Положение о товарных знаках утв. Постановлением Комитета по делам изобретений и открытий при Совете Министров СССР от 23 июля 1962 г.// Вопросы изобретательства, 1967. – № 10. – С.44.
11. Положение о товарных знаках: Утверждено 8 января 1974 г. Изменения от 22 января 1976 г. и 23 июня 1976г. // Вопросы изобретательства. – 1976. – №6, №11.
12. Постановление ВСНХ «О товарных знаках государственных предприятий» от 17 июля 1919 г. // Собр. Указаний и Расп. Рабоче-Крестьянского правительства. – 1919. – №33. – С.332.
13. Постановление СНК СССР от 18.06.1923 г. “О товарных знаках”. Собр. Указаний и Расп. Рабоче-Крестьянского правительства. – 1923. – №78. – С.511.
14. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Затв. Наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 р. №116 (в ред. від 20.08.97 наказ Державного патентного відомства №72).
15. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з захистом права інтелектуальної власності. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 року № 04-5/1107.
16. Собрание Указаний и Распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства. – 1918. – №56. – С.648.
17. Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 25.04.2001 р. №285/2001.
18. Цивільний кодекс України: Офіц. текст: Прийнятий Верх. Радою України 16 січ. 2003 р. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 432с.
19. Цивільно-процесуальний кодекс України (затверджений Законом від 18.0763 (1500-06) // ВВР. – 1963. – № 30. – Ст.. 464) із змінами.
20. «McDonald's пока проигрывает». Юридическая практика №9, 2 марта 2004г. – С. 2.
21. Авилов Г.Е. Коммерческая концессия (глава 54) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маяковского, С.А. Хохлова. М., 1996. – С.556.
22. Адуев А.Н. Лицензионные соглашения на товарный знак // Вопросы изобретательства. – 1973. – № 8. – С.33–36.
23. Адуев А.Н. Некоторые вопросы правовой охраны товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1970. – № 3. – С. 27-33.
24. Адуев А.Н. Правовое регулирование товарных знаков. Автореф. дис...канд.юрид.наук – МГУ. – 1972. – 31с.
25. Адуев А.Н. Разрешение споров по товарным знакам // Вопросы изобретательства. – 1973г. – № 10. – С.28–30.
26. Адуев А.Н., Белгородская Е.М. Товарный знак и его правовое значение. – М.: Юридическая литература. – 1972. – 72 с.
27. Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права. – М.: Госюриздат. – 1960. – 286 с.
28. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций, Т.I, Свердловск, 1972. – 396 с.
29. Алексеева О.Л. Рекомендации по отдельным вопросам экспертизы заявок на товарные знаки. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 48 с.
30. Андреева А. Охрана товарных знаков и параллельный импорт США и ЕЭС // Патенты и лицензии. – 1993. – № 3,4. – 25 с.
31. Андрощук Г. Ловушка для товарных знаков // Юридическая практика, 2002. – № 30. – С. 12.
32. Андрощук Г. Торгова марка: вибір імені // Інтелектуальна власність. – №4. – 2004. – С.30–37.
33. Андрощук Г., Денисюк В. Франчайзинг: правовые аспекты регулирования // Юридическая практика, 2002. – № 28. – С. 5.
34. Андрощук Г., Кислий Т. Правова охорона товарних знаків у Німеччині // Інтелектуальна власність. – 2000. – №6,7. – С.17.
35. Андрощук Г., Пахаренко А. Договор о законах по товарным знакам // Бизнес-информ. –1998. – № 4. – С. 16–20.
36. Андрощук Г., Пахаренко А. Товарный знак и пресечение недобросовестной конкуренции: (международная практика рассмотрения споров) // Бизнес-информ. –1998. – № 21,22. – С. 28–33.
37. Антимонов Б.С., Флейшиц Б.А. Изобретательское право. – М.: Госюриздат, 1960. – 228 с.
38. Арбитражная практика // Юридическая практика № 6 (112), 10 февраля 2000 года. – С.12.
39. Ариевич Е.А., Кутумина О.А. Ослабление товарных знаков: Необходима реформа США // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1989. – № 5,6. – С.121–123.
40. Ариевич Е.А. Вопросы использования товарных знаков в свете дела «PFARMACO» // Изобретательство и патентное дело. Реферативный сборник. М., 1983. – №1 (38). – С.52–54.
41. Ариевич Е.А. Доктрина функционального использования товарного знака в судебной практике США // Изобретательство и патентное дело. Реферативный сборник. М., 1987. – №4. – С.66–70.
42. Ариевич Е.А. Из практики Совета споров и апелляций по товарным знакам Патентного ведомства США // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник, 1985. – № 9. – С. 59–61.
43. Ариевич Е.А. Из практики Совета споров и апелляций по товарным знакам. Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник, 1985. – № 2. – С. 59-60.
44. Ариевич Е.А. Из судебной практики по товарным знакам во Франции // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1987. – № 2. – С. 50–51.
45. Ариевич Е.А. Исследование охраноспособности словесных товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1981. – № 4. – С.34–38.
46. Ариевич Е.А. Некоторые вопросы правовой охраны товарных знаков в развитых капиталистических странах // Вопросы изобретательства. – 1985. – №1. – С.43–46.
47. Ариевич Е.А. Объем охраны, предоставляемой товарному знаку согласно судебной практике Франции // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1987.–№ 6.–С. 52–54.
48. Ариевич Е.А. Охрана товарных знаков и торговых наименований // Изобретательство и патентное дело. Реферативный сборник. М., 1982. – № 4. – С.39–41.
49. Ариевич Е.А. Правовые вопросы экспертизы товарных знаков в СССР: Автореф. дис...канд.юрид.наук – М.: 1984. – 23с.
50. Ариевич Е.А. Рекламная функция товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1981. – №7. – С.40–43.
51. Ариевич Е.А. Товарные знаки, противоречащие морали. Анализ законодательства Канады, США, Великобритании и Австрии // Изобретательство и патентное дело. Реферативный сборник. М., 1989. – № 5–6. – С.53–55.
52. Ариевич Е.А. Что такое товарный знак? Ответ палате лордов // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1988. – № 2. – С. 58–59.
53. Ариевич Е.А., Асламова В.А. Методические рекомендации для разработки товарных знаков. – М.: ВНИИПИ, 1991. – 85 с.
54. Бедринець М.Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи в Україні // Фінанси України, 2001. – № 2. – С. 96 – 104.
55. Безух О. Захист прав на знак для товарів та послуг: судова та адміністративна практика в Україні // Збірник рішень Вищого арбітражного суду України. – 1996. – №4. – С. 297–300.
56. Безух О.В. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності: Автореф. дис...канд.юрид.наук. – Донецьк. – 2001. – 19с.
57. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. – М.: Юристь, 2002. – 288 с.
58. Блаватская Т.В. Ахейская Греция во ІІ т. до н.э. – М.: Наука, 1966. – 255 с.
59. Близнец И.А., Лукницкий С.П. История и задачи правоохранительной и судебной системы по защите прав творческих личностей. М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 121 с.
60. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИФРА – М, 1998. – 790 с.
61. Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів // Право України, 2002. – № 8. – С 15 – 19.
62. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договора о выполнении работ и оказании услуг. – М.: «Статут», 2002. – 1038 с.
63. Василевский А.Л. Основные направления исследований по товарным знакам. В сб.: Тезисы докладов на I научной конференции ЦНИИПИ. М.: ЦНИИПИ, 1967. – 178c.
64. Василевский А.Л. Разработка словесных знаков. В сб.: Инструктивно-методические материалы по патентно-лицензионной работе. Вып. 4. М.: ЦНИИПИ, 1971. – С.148–156.
65. Василевский А.Л. Семиотический анализ товарных знаков. – В кн. Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики. М.: МГУ, 1971. – С.464–488.
66. Вацковский Ю. Защита товарных знаков // Право и экономика, 1998. – № 1. – С. 78.
67. Вениаминова А. Галицькі контракти контратакуют // Юридическая практика, 1999. – № 23. – С.11–12.
68. Веркман К. Дж. Товарные знаки: создание, психология, восприятие. Пер. с англ. – М., «Прогресс». – 1986. – 520 с.
69. Верхало Ю.М., Грачев А.Н., Фарвазова О.В. Организация работы с товарными знаками // Вопросы изобретательства, 1988. – № 9. – С. 36–39.
70. Веселова Р.Б. Трудности в использовании комбинированных товарных знаков // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1984. – № 2. – С. 56–57.
71. Ветров А.А. Семиотика и ее основные проблемы. М.: Политиздат, 1968. – 283 с.
72. Витрянский В.В. Судебная защита гражданских прав. Автореф.дис...д-ра юрид. наук. М., 1996. – 37с.
73. Воєводин Л.В. Юридические гарантии конституционних прав и свобод личности в социалистическом обществе: Учебник. М., 1987. – 245c.
74. Возможности урегулирования споров по товарным знакам и адресным наименованиям в Интернете: Аналитико-темат. обзор по материалам отеч. и зарубеж. лит. / Автор аналит. части и сост. Л.Г.Кравец. М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 32 с.
75. Володіна Ю. LACOSTE “проковтнув” “Ла Кос” // Адвокатура, від 29 вересня 2003. – № 3. – С.1, С. 9.
76. Волынец-Руссет Э.Я. Коммерческая реализация изобретений и ноу-хау (на внешних и внутренних рынках): Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 326 с.
77. Восканян Р. Охрана товарных знаков при переходе к рынку // Интеллектуальная собственность. – 1997. – № 11. – С. 5–6.
78. Гаврилов Э.П. Авторское право и охрана товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1980. – №3. – С. 37–39.
79. Гаврилов Э.П. Некоторые вопросы охраны товарных знаков в СССР // Вопросы изобретательства. – 1978. – №1. – С. 31–38.
80. Гаврилов Э.П. О правовой охране товарных знаков. В сб.: Охрана изобретений и товарных знаков. Рига: Знание, 1975. – С. 105–119.
81. Гаврилов Э.П., Койтель Х.Х. Правовая охрана товарных знаков в СССР В сб.: Методические материалы по товарным знакам и промышленным образцам. Талин, ЦБТИ Эстонская ССР, 1967. – С.30–45.
82. Гальперин Л.А., Михайлова Л.А. Интеллектуальная собственность: сущность и правовая природа. В сб.: Право промышленной и интеллектуальной собственности. Новосибирск, 1992. – С.14.
83. Галянтич М. Патентний суд України – нагальна проблема створення єдиної системи захисту промислової власності // Інтелектуальна власність. – 1999. – №1. – С. 3– 6.
84. Гетц Х. Охрана товарных знаков в Европе // Интеллектуальная собственность. 1996. – № 7. – С. 46 – 47.
85. Горленко С.А. Гармонизация законодательства по товарным знакам продолжается // Патенты и лицензии. – 1993. – № 9/10. – С. 17–19.
86. Горленко С.А. Недобросовестная конкуренция с использованием товарного знака // Патенты и лицензии. – 1997. – № 5. – С.25 – 30.
87. Горленко С.А. О принципе обязательного использования товарного знака // Вопросы изобретательства. – 1973. – №9. – С.33–35.
88. Горленко С.А. Права третьих лиц и товарный знак // Патенты и лицензии. – 1997. – № 11. – С.21 – 25.
89. Горленко С.А., Погребинская Т.Ю. Практика отнесения заявленных на регистрацию в качестве товарных знаков обозначений к категории противоречащих общественным интересам, принципам гуманности и морали. М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 23 с.
90. Горленко С.А., Саленко Л.П. Актуальные вопросы правовой охраны товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1988. – №1. – С. 51–55.
91. Городисский М.Л. Товарный знак – визитная карточка предприятия // Вопросы изобретательства. – 1972. – № 2. – С.12–18.
92. Гражданский процесс. М., 1968, с. 154.
93. Гражданский процесс. Учебник для вузов / Под ред. В.М. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. – 480 с.
94. Гражданский процесс. Учебник для вузов / Под ред. проф. М.К. Треушникова. – 2-е изд. испр. и доп. – М.: Издательство «Спарк», Юридическое бюро «Городец», 1998. – 544 с.
95. Гражданский процесс: учебник / Под ред. проф. Комарова В.В. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 704 с.
96. Гражданское и торговое право капиталистических государств. – М., 1966. – 552с.
97. Гражданское право России. Часть вторая. Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. М., 1997. – С. 593 (автор – Л.А. Трахтенгерц).
98. Гражданское право Украины. Ч. 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; Под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – 440 с.
99. Гражданское право. Часть 2. Обязательственное право /Под ред. В.В. Залесского. М., 1998. – С. 578 (автор – Г.Е. Авилов)
100. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
101. Гражданское право: В 2 т. Том 2. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 704 с.
102. Гражданское право: Учебник. Часть 2 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л.В. Рожникова», 2000. – С.720.
103. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: «Статут», 2000. – 411 с.
104. Гражданское право. Учебник. Часть 1. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 632с.
105. Деменьев В.Н. Интеллектуальная собственность. – М.: НИЦПрИС, 1995. – 208 с.
106. Демченко Т. Поняття та функції товарного знака // Предпринимательство, хазяйство и право. – 2000. – № 5. – С. 37–40.
107. Джермакян В. Наименование минеральных вод и Парижская конвенция // Интеллектуальная собственность, 1998. – № 2. – С. 27–33.
108. Джермакян В. Противоречие общественным интересам как основание для отказа в регистрации товарных знаков // Интеллектуальная собственность, 1997. – № 5–6. – С. 11–15.
109. Джермакян В.Ю. Теория и практика охраны в Российской Федерации названий природных минеральных вод в качестве объектов промышленной собственности. М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 205 с.
110. Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М., 1979. – 159с.
111. Добрыдин Н. Регистрация товарного знака // Человек и закон, 1997. – № 11–12. – С. 70–73.
112. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права. – С.287–320. В кн.: Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. М.: Городец, 2000. – 384 с.
113. Дозорцев В.А. Функции товарного знака и его правовой режим // Хозяйство и право. – 1978. – № 1. – С.46–51.
114. Дубинський М. Недобросовестная конкуренция и нарушение прав владельца товарного знака // Юридическая практика, 1–15 декабря 1999 года. – №23(105). – С.10.
115. Евдокимова В.Н. Франшиза и договор коммерческой концессии // Хозяйство и право. – 1997. – №12. – С. 110–115.
116. Евдокимова В.Н., Еременко В.И. Монополизм в области промышленной собственности // Патенты и лицензии. 1995. – № 4. – С. 12–18.
117. Евстегнеева Е. «Горячий спор за имя Тая» // Юридическая практика. – №5. – 2004. – С.3.
118. Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М., 1991. – 166с.
119. Еременко В.И. Патентно-антитрестовские дела в правоприменительной практике США // Патенты и лицензии. 1998. – № 2. – С. 32–39.
120. Жаров В.О. Угода TRIPS і проблеми гармонізації національного законодавства в сфері інтелектуальної власності до вимог СОТ. В кн.: Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. Наук. Статей / За ред. Ю.С. Шемчушенка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.97–125.
121. Жохов А.П. Практика разработки и использования товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1984. – №7. – С. 37–41.
122. Жуков В.И. Гражданское законодательство и институт интеллектуальной собственности // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 8. – С. 9–14.
123. Жуков В.И. Правовая охрана объектов научно-технического творчества. Х.: Юридический институт, 1983. – 96 с.
124. Зайцева Е.А. Правовая охрана общеизвестных товарных знаков. Автореф.дис...канд.юрид.наук. М., 1998. – С.21.
125. Законодательство в области промышленной собственности в ПНР /Под ред. Кокушкина А.В. – М., 1992. – 113 с.
126. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки. – Зб. Документів, матеріалів, статей / За заг. Ред. О.Д. Святоцкого. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 368 с.
127. Зегет В. Элементарная логика / Пер. с нем. И.М. Морозовой. – М.: Высш., шк., 1985. – 256 с.
128. Зенин И.А. Гражданское торговое право капиталистических стран: Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1992.
129. Зенин И.А. Рынок и право интеллектуальной собственности в СССР // Вопросы изобретательства. – 1991. – №3. – С.21–25.
130. Золотова Л. Товарний знак – атрибут конкурентного економічного середовища // Інтелектуальна власність. – № 1. – 2002. – С.13–14.
131. Изобретательство и патентное дело. 1982. – №10. – реф. 82.10.24. – 35.
132. Изобретательство и патентное дело. Реферативный сборник. М., 1982. – №6 (30). – С.46–47.
133. Изобретательство и патентное дело. Реферативный сборник. М., 1982. – №6 (30). – С.55–56.
134. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. Изд.: В 4т. / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. – Т.1: Право интеллектуальной собственности / С.А. Довгий, В.С. Дробязко, В.А. Жаров и др.; Под ред. В.М. Литвина, С.А. Довгого. – К.: Ін Юре, 1999. – 492 с.
135. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Научн.-практ. изд.: В 4 т. / Под общ. Ред. А.Д. Святоцкого. – Т. 3 Промышленная собственность / Г.А. Андрощук, С.А. Довгий и др.; Под ред. В.Л. Петрова, В.А. Жарова. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 672.
136. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1949. – 144 с.
137. Иоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекцій). Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – 514 с.
138. Иоффе О.С. Советское гражданское право. М., «Юридическая литература», 1967. – 494 с.
139. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2000. – С.145.
140. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. Наук. Статей / За ред. Ю.С. Шемчушенка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 424с.
141. Калиновский В.Е. Особенности правовой охраны товарных знаков в ФРГ // Вопросы изобретательства. – 1983. – № 12. – С.29–31.
142. Калятин В.О. Доменные имена. М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 188 с.
143. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М), 2000. – 480 с.
144. Каспер Дж. Веркман. Товарные знаки: создание, психология восприятия. Пер. с англ. – М.:”Прогресс”, 1986. – 519 с.
145. Кашинцева О. Поняття та види товарних знаків в Україні // Вісник Київського Університету ім. Т. Шевченко. – 1998. – № 35. – С. 40–43.
146. Кашинцева О.Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: Автореф. дис...канд.юрид.наук – Київ. – 2001. – 19с.
147. Кашинцева О.Ю. Сравнительная характеристика правового режима товарных знаков в Украине, России и Польше // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №11. – С. 44–49.
148. Килимник И.И. Договор франчайзинга: анализ содержания //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 9. – С. 21–23.
149. Килимник І.І. Правове регулювання франчайзингу в Україні // Вісник унів. внутр. справ. – Х.: Унів. внутр. справ. – 1999. – № 6. – С. 211–214.
150. Киселев О.М. и Левковская И.С. Источник информации по товарным знакам // Вопросы изобретательства. – 1967. – № 10. – С.27–23.
151. Клименко Л.Ф. Товарный знак и пресечение недобросовестной конкуренции //Патенты и лицензии. – 1997. – № 12. – С.8–12.
152. Кожарська І. Охорона знаків для товарів та послуг в Європейському співтоваристві // Інтелектуальна власність. – №6. – 2002. – С.6–11.
153. Кожарська І., Пейкрішвілі М. Співвідношення правової охорони промислових зразків і знаків для товарів і послуг // Інтелектуальна власність. – №1. – 2003. – С.11–15.
154. Койтель Х.Х. Международно-правовая охрана товарных знаков // Советское право, 1970. – № 7. - C. 11 – 17.
155. Комаров Л.Е. О состоянии работы в области промышленных образцов и товарных знаков по ее совершенствованию // Вопросы изобретательства, 1986. – №10. – С.2–7.
156. Коммерческое право: Учебник / А.Ю. Бушев, О.А. Городов, Н.С. Ковалевская и др.; Под ред. В.Ф. Попондуполо, В.Ф. Яковлевой. СПб., 1997. – 587c.
157. Кончаловски Я. Функции товарного знака // Изобретательство и рационализация. – 1970. – №11. – С. 23–27.
158. Корнилова Л. “Фавориты” закона. Имя как источник дохода // Юридическая практика №3 (109) от 20 января 2000г. – С. 12.
159. Корчагин А.Д., Богданов Н.В., Орлова В.В. и др. Соглашение по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности и законодательство Российской Федерации. М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 445 с.
160. Корчагин А.Д., Орлова Н.С., Ашихин А.Н., Биткова И.В. Исследование договорных отношений при создании и использовании объектов интеллектуальной собственности российскими юридическими лицами с иностранными партнерами. М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 62 с.
161. Коцетов Г. Б. Франчайзинг: организация малого бизнеса // США – Канада: экономика, политика, культура, 2000. – № 4. – С. 102 – 118.
162. Кравченко О.С. Цивільно-правове регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності: Автореф. дис...канд.юрид.наук. Х., 2003. – 16с.
163. Красавчиков О.А. Советское гражданское право. В 2-х томах. Том 1. – М.: Высшая школа. – 1968. – 520 с.
164. Крылов И.В. Из судебной практики по товарным знакам разных стран // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1988. – №3. – С.67–68.
165. Кузнецов М.Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве. – М.: Издательство Университета дружбы народов, 1988. – 180с.
166. Кукрус А.Ю., Койтель Х. Охрана промышленной собственности / Аналитический обзор. – Таллин. 1980. – 145 с.
167. Кулагин М.И. Избранные труды. М: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 330 с.
168. Кунавина И.И. Товарный знак как гарантия качества: взгляд экономиста. Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация // Реферативный сборник. М., 1990. – С.32-33.
169. Курс советского гражданского процессуального права. В 2-х т. Том 1. – М.: Наука, 1981. – 463 с.
170. Курышев В.В. Товарный знак во внешней торговле // Внешняя торговля. – 1978. – №12. – С.48–51.
171. Кутумина О.А. Суд первой инстанции предписал компании «Соса Cola Co.» (США) открыть рецептуру экстракта ограниченному кругу лиц // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1986. – №7. – С.47–48.
172. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. К.: Рад. Школа, 1948. – 424 с.
173. Лебедев И.В. и др. Отвечаем читателям / И.В. Лебедев, С.А. Горленко, Т.В. Моисеенко // Промышленная собственность 2004. – № 2. – С.60–66.
174. Лобода О. Незаконная «ФАНТАзия» // Юридическая практика, 2002. – № 18. – С.1, С.7.
175. Магазинер Я.М. Объект права. – В кн.: Очерки по гражданскому праву. – Л.: ЛГУ, 1957. – 292 с.
176. Макаришева Т. Імітація державної символіки. Підстави для відхилення заявки // Інтелектуальна власність. – №10. – 2002. – С.40 –42.
177. Макаришева Т. Правовий захист об’єктів інтелектуальної власності: з досвіду роботи // Інтелектуальна власність, 2002. – №11. – С.21–31.
178. Малаева Л.З. Судебные решения о защите от незаконного использования наименования Rothschild в Канаде // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. Реферативный сборник. М., 1989. – №1. – С.37.
179. Мамиофа И.Э. Понятие и определение товарного знака. В кн.: Практика изобретательской и патентно-лицензионной работы. Л.: ЛДНТП, 1981. – 87 с.
180. Мамиофа И.Э. Содержание права на товарный знак. В кн.: Промышленные образцы и товарный знак в обеспечении качества продукции. Киев, 1976. – С. 3–31.
181. Медведева А. Товарный знак: отражение в бухгалтерском учете // Хозяйство и право, 1997. – №9. – С. 69–75.
182. Международное частное право: Учеб. пособ. / Сост. Д.В. Задихайло. – Харьков: Консум, 1998. – 752с.
183. Международные договоры и соглашения в области охраны интеллектуальной собственности (3-е изд., доп.). – М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. – 256с.
184. Мельник О.М. Види товарних знаків // Юридичний вісник, 1999. – № 2. – С. 102–104.
185. Мельник О.М. Законодавство України про товарні знаки – проблемні питання // Право України. – 1999. – № 4. – С. 71–73.
186. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно-правовий аспект): Монографія. – Ірпінь: Академія ДЕС. України, 2001. – 135 с.
187. Мельник О.М. Принципи законодавства про товарні знаки // Право України. – 1999. – № 6. – С. 70–72.
188. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. Харків: Вид-во національного університету внутрішніх справ, 2002. – 362 с.
189. Мельник О.М. Суб'єкти права на товарний знак // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 2. – С. 77–81.
190. Мельник О.М. Товарний знак та його ознаки // Право України. – 1999. – № 2. –С. 22–24, 29.
191. Миллер А., Дейвис М. Интеллектуальная собственность: патенты, товарные знаки и авторское право / Сокр. Перевод. – М., 1997. – 210 с.
192. Мироненко Н.М., Карпенко А.Д. Товарные знаки: практика правовой охраны // Правовые проблемы промышленной собственности: Реферат. Обор действующего законодательства Украины и практика его применения. – К., 1996. – 114 с.
193. Міжнародний симпозіум з питань ТРІПС. – Київ, 23–24 квітня 1999 р. Збірка обраних міжнародних матеріалів. – К., 1999. – Т. 1. – С. 38–69.
194. Могилевський В. Реєстрація знака для товарів і послуг на ім’я фізичної особи // Інтелектуальна власність. – №1. – 2002. – С.10–12.
195. “McDonald’s пока проигрывает” // Юридическая практика, 2 марта 2004г. – №2. – С.2.
196. Новий англо-український, українсько-англійський словник: 50 тисяч слів та словосполучень / Уклад.: Биховець Н.М. та ін.; За ред. Ю. О. Жлуктечка, Н.М. Биховець. – К.: А.С.К., 2002. – 880 с.
197. Навроцки С. Товарный знак. Варшава, 1970. – 100 с.
198. Негрискул В. Природа права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – №3. – 2003. – С.3–6.
199. Обострение проблемы охраны товарных знаков: Аналитико-темат. обзор по материалам отеч. и иностр. лит. / Автор аналит. части и сост. Л.Г.Кравец. М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 29 с.
200. Обыденов А. Франчайзинг как особая форма институциональных отношений // Вопросы экономики, 2001. – №6. – С. 114 – 128.
201. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., Изд-во «Русский язык», 1987. – С. 680.
202. Опальски Т. Функции товарных и сервисных знаков. В кн.: Вопросы охраны товарных знаков в странах СЭВ. Budapest: Maqyar Iparjoqvedelmi Eqyesulet, 1977. – 99 с.
203. Орлова В. Проблемы правовой охраны общеизвестных товарных знаков // Интеллектуальная собственность. – 1997. – № 11–12. – С. 6–8.
204. Орлова В.В. Правовая охрана общеизвестных товарных знаков // Патенты и лицензии. 1997. – №11. – С. 11–17.
205. Орлова В.В., Восканян Р.С., Корчагин А.Д. Товарные знаки в России. Тольяти, 1995. –
206. Основи інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 578 с.
207. Охрана интеллектуальной собственности и новые технологии: Аналитико-темат. обзор по материалам отеч. и зарубеж. лит. / Сост. Л.Г.Кравец. М.: ИНИЦ Роспатента, 2003. – 45 с.
208. Охрана промышленной собственности. Талин, 1980. – 123 с.
209. Паладій М. Патентний суд: аргументи “за” // Інтелектуальна власність. – 2002. – №4. – С. 4 – 8.
210. Пахаренко А. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків // Інтелектуальна власність. – 1999. – №1. – С. 40–43.
211. Пейкрішвілі М. Дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг та міжнародної реєстрації знака // Інтелектуальна власність. №9. – 2002. – С.9–12.
212. Петров И. Нарушение прав на товарный знак // Интеллектуальная собственность, 2000. – № 12. – С. 20–28.
213. Пиленко А.А. Право изобретателя. – М., «Статут», 2001. – 688 с.
214. Підопригора О. Захист права інтелектуальної власності в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність, 2003. – №6. – С.3–7.
215. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 624 с.
216. Підопригора О.О. Законодавство України про інтеле