ОХОРОНА ПРАВ АКЦІОНЕРІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК умовних позначень, символів, скорочень і термінів 3
ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика прав акціонерів об'єктів охорони у цивільному праві 13
1.1. Правовий режим акцій 13
1.2. Права акціонерів - об'єкти охорони у цивільному праві 31

РОЗДІЛ 2. Зміст охорони прав акціонерів у цивільному праві 60
2.1. Поняття правової охорони та цивільно-правового захисту прав акціонерів 60
2.2. Класифікація способів правової охорони прав акціонерів 71
2.3. Характеристика способів правової охорони прав акціонерів 76
2.4. Порушення прав акціонерів як підстава цивільно-правового
захисту 116

ВИСНОВКИ 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162

ВСТУП
Ринок цінних паперів є важливим елементом ринкової системи перерозподілу капіталу. В умовах потреби залучення приватних фінансових ресурсів постає необхідність побудови оптимальної системи способів правової охорони, яка здатна викликати довіру інвесторів. Для досягнення повної та всебічної охорони прав акціонерів важливим є поєднання та взаємодія низки галузей права (цивільного, адміністративного, кримінального). При цьому, переважне значення для відтворення системи способів правової охорони має розробка категорій цивільного права та розвиток цивільного законодавства.
Актуальності розробці проблем охорони прав акціонерів надає набуття чинності новим Цивільним кодексом України, в якому по новому була викладена позиція законодавців щодо правового режиму цінних паперів, в тому числі і акцій. Дослідження проблем охорони прав акціонерів має особливе теоретичне значення, оскільки сприяє розвитку важливих категорій теорії цивільного права - правової охорони, правового захисту, способів охорони прав акціонерів.
Необхідність поглибленого вивчення окремих способів захисту прав акціонерів, таких як визнання права власності на акції, витребування акцій із чужого незаконного володіння, тощо, обумовлюється тим, що з розвитком комп’ютерних технологій поширеними є емісії акцій у бездокументарній формі. Деякі науковці дійшли до висновку про зобов’язальну сутність акцій та неможливість застосування речово-правових способів захисту прав їх власників. На наш погляд, уживання комп’ютерних технологій не повинно впливати на правову природу акцій, і при її визначенні, відтворенні в законодавстві та вирішенні питання про застосування речово-правових способів захисту прав власників акцій, слід виходити з цивілістичних досліджень правової сутності акцій. Саме вищезазначений підхід надає можливість уніфікувати захист прав власників акцій, які випущені в документарній формі та акцій, які випущені в бездокументарній формі.
Акція є специфічним об’єктом права, а права акціонерів мають складний юридичний зміст. Аналіз Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства, матеріалів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, судової практики, підтверджує думку про те, що недостатня теоретична розробка таких питань, як правовий режим акцій, застосування інституту права власності до акцій, випущених в документарній або бездокументарній формі, і відповідно, особливості захисту прав власників акцій за допомогою загальних способів захисту цивільних прав, призводить до непослідовного відтворення в законодавстві концепції правового режиму акцій, охорони прав акціонерів, та ускладнень в правозастосовчій практиці при реалізації чинного законодавства.
В більшості країн світу ринок цінних паперів є найбільш контрольованою сферою з боку державних органів, оскільки його стан безпосередньо впливає на економічний розвиток держави. Саме тому, охорона прав акціонерів є складною та відповідальною функцією держави, яка може бути здійснена при повному та чіткому закріпленні в законодавстві способів правової охорони. Визначення повної системи охорони прав акціонерів, виявлення прав акціонерів, реалізація та захист яких є ускладненим, встановлення способів правової охорони, які необхідно закріпити в законодавстві, можливе лише за умови детального дослідження підстав правового захисту.
Проблеми охорони прав акціонерів у цивільному праві були предметом наукового вивчення в дореволюційному правознавстві та в радянському правознавстві в перші післяреволюційні роки. В правовій науці сучасної держави окремі питання охорони прав акціонерів розглядались у дисертаційних дослідженнях: І.В. Спасибо-Фатєєвої “Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин”, В.П. Ливинця “Правове регулювання діяльності акціонерних товариств”, О.В. Щербини “Правове становище акціонерів за законодавством України”. При цьому, питання об’єднання способів охорони прав акціонерів у цілісну систему шляхом їх класифікації, висвітлення проблем визнання права власності на акцію, витребування акції з чужого незаконного володіння, дослідження підстав захисту прав акціонерів, потребують окремого детального вивчення.
В дисертації використано наукові досягнення, які містяться в працях науковців дореволюційного періоду: А.О. Гейне, В.М. Гордона, Д.І. Мейєра, Н.Й. Нерсесова, П. Писемського, І.Т. Тарасова, Г.Ф. Шершеневича; вчених радянського періоду: М.М. Агаркова, В.П. Грибанова, О. С. Іоффе; сучасних російських вчених: С.С. Алексєєва, В.А. Бєлова, Т.І. Ілларіонової, М.Г. Іонцева, Є.О. Суханова, а також сучасних українських дослідників: В.І. Борисової, О.М. Вінник, М.В. Венецької, О.В. Дзери, І.О. Дзери, В.М. Коссака, О.Р. Кибенко, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, Р.А. Майданика, Н.М. Мироненко, І.Р. Назарчука, О.І. Онуфрієнко, В.В. Посполітака, О.А. Підопригори, Н.О. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, М.Й. Штефана, В.С. Щербини, О.В. Щербини, В.Л. Яроцького та інших правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планами науково-дослідної роботи проблем цивільного, трудового і підприємницького права інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України (2003 – 2004 рр., державний реєстраційний номер РК 0101U007078).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення системи охорони прав акціонерів у цивільному праві. Особлива увага приділяється розробці науково обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства та правозастосовчої практики.
Досягнення вищезазначеної мети потребує вирішення відповідних задач. У зв’язку із метою у дисертаційному дослідженні здійснюється спроба вирішити наступні основні задачі:
- визначити об’єкти правової охорони;
- сформулювати визначення поняття охорони прав акціонерів у цивільному праві;
- викласти цілісну систему способів охорони прав акціонерів у цивільному праві шляхом класифікації способів;
- надати характеристику способів охорони прав акціонерів у цивільному праві, визначити їх особливості;
- розглянути підстави застосування захисту прав акціонерів у цивільному праві;
- сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення охорони прав акціонерів у цивільному праві.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають при охороні прав акціонерів.
Предметом дослідження є нормативні акти чинного законодавства України, судова практика.
Методи дослідження, що використовувалися у процесі роботи над дисертацією є історичний метод – при дослідженні розвитку теорії цінних паперів; формально-логічний та формально-юридичний – при формулюванні правових дефініцій, пов’язаних з охороною прав акціонерів, для вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства; порівняльно-правовий – для визначення правової природи акції, права власності акціонера та корпоративних прав. Автором був застосований і метод функціонально-правового аналізу з відповідними етапами: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідницький, рекомендаційний та етап провадження. Саме за допомогою цього методу було здійснено збір, систематизацію нормативних актів та практики їх застосування. На теоретичному рівні дослідження автором здійснювалась побудова конструкцій правовідносин за допомогою методу моделювання. Для отримання теоретичних та практичних висновків в роботі застосовані методи аналізу та синтезу.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням, в якому викладається цілісна система способів охорони прав акціонерів, побудована шляхом їх класифікації, яка обгрунтована з урахуванням правової природи акції, її специфіки як об’єкту права. Аналіз наукових надбань, норм чинного законодавства, практики його застосування, надав автору можливість сформулювати наступні теоретичні положення, які містять наукову новизну, та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства:
1. Аргументована позиція, що об’єктом правової охорони є: 1) право власності на акцію; 2) корпоративні (майнові та немайнові) права із акції.
2. Сформульоване визначення охорони прав акціонерів у цивільному праві як сукупності способів, спрямованих на забезпечення реалізації закріплених правовими нормами суб’єктивних прав акціонера, зокрема, права власності на акцію та корпоративних (майнових та немайнових) прав із акції у їх позитивному розвитку, а також способів, передбачених правовими нормами (захисного характеру) і спрямованих на відновлення порушених прав акціонерів або їх визнання або компенсацію заподіяних збитків особам, які їх зазнали.
Уточнено, що правовий захист є складовою частиною категорії правової охорони. Доводиться, що визначення та розробка в теорії цивільного права юридичної категорії охорони прав акціонерів дозволяє закріпити в законодавстві норми, спрямовані на реалізацію прав акціонерів, надати гарантованості та визначеності правам акціонерів.
3. Побудована система способів охорони прав акціонерів у цивільному праві шляхом класифікації способів, згрупованих за однорідними ознаками, які поділяються на: 1) способи, спрямовані на реалізацію прав акціонерів; 2) способи, що застосовуються у випадку порушення прав акціонерів (способи захисту прав акціонерів).
4. Зроблено висновок, що способи, спрямовані на реалізацію прав акціонерів, в залежності від критерію змісту прав акціонерів поділяються на: а) способи, спрямовані на реалізацію права власності акціонерів; б) способи, спрямовані на реалізацію корпоративних (майнових та немайнових) прав акціонерів.
5. Встановлено, що способи правової охорони, що спрямовані на реалізацію права власності акціонерів становлять: а) положення, які визначають вимоги до самої акції як об’єкта цивільних прав (обов’язкові реквізити акції, вимоги до бланку сертифікату акції), б) положення щодо набуття, передачі та припинення права власності акціонера, вимоги до укладення правочинів з акціями.
6. Обгрунтовано, що способи, спрямовані на реалізацію корпоративних прав акціонерів, складають положення щодо здійснення кожного, наданого акціонеру права: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства; отримати частину майна після ліквідації акціонерного товариства, тощо.
7. Аргументовано, що способи, що застосовуються у випадку порушення прав акціонерів, тобто, способи захисту прав акціонерів, за класифікацією поділяються на: а) речово-правові способи, б) зобов’язально-правові способи та в) спеціальні способи захисту.
Речово-правовими способами захисту прав акціонерів є визнання права власності акціонера; витребування акції з чужого незаконного володіння; захист права власності акціонера від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння.
Зобов’язально-правові способи захисту становлять: примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, зміна або припинення правовідношення шляхом зміни або розірвання договору.
До спеціальних способів захисту належать: визнання правочину з акціями недійсним, визнання недійсною емісії акцій, визнання недійсними рішень органів управління акціонерного товариства (загальних зборів акціонерів, наглядової ради, виконавчого органу товариства); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади; відновлення прав на акцію та відновлення акції.
8. Викладена характеристика способів охорони прав акціонерів у цивільному праві, згрупованих за однорідними ознаками, здійснено поглиблене дослідження способів правового захисту, виявлені теоретичні та практичні проблеми захисту прав акціонерів за кожною з трьох груп зазначених способів. Уточнено, що зазначені проблеми пов’язані із складністю юридичної конструкції акції та можливістю її випуску в бездокументарній формі, тобто існування як нематеріального об’єкту. Підтверджується думка про можливість застосування речово-правових способів для захисту прав власників акцій.
9. З метою охорони добросовісного набувача акцій обгрунтовується думка про необхідність встановлення в законодавстві спеціального скороченого строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішень загальних зборів акціонерів, в один рік з моменту прийняття рішення.
10. На охорону добросовісного набувача акцій пропонується в законодавстві встановити спеціальний скорочений строк позовної давності щодо вимог про визнання емісії акцій недійсною в шість місяців з моменту реєстрації випуску акцій ДКЦПФР.
11. Обгрунтовується висновок про необхідність закріплення в законодавстві заборони витребування від добросовісного набувача іменних акцій.
12. Аргументована доцільність закріплення в законодавстві норми, відповідно до якої у разі визнання емісії недійсною особам, які сплатили за акції, емітентом повертаються грошові кошти та відшкодовуються збитки у строк не пізніше трьох місяців.
13. Виділено ознаки, що характеризують підстави цивільно-правового захисту та класифіковані підстави захисту прав акціонерів у цивільному праві шляхом їх поєднання та виділення автором в три групи за подібними ознаками. Визначене співвідношення між поняттями порушення прав акціонерів та правопорушення на ринку цінних паперів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження містять комплексну характеристику системи охорони прав акціонерів, визначають певні особливості застосування загальних способів захисту цивільних прав до прав акціонерів, виявляють особливості застосування до акцій речово-правових конструкцій: права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Дисертація має цільову практичну спрямованість. Висновки і пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути використані для подальшої розробки категорій цивільного права та розвитку цивільного законодавства, а також можуть сприяти вдосконаленню практики Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при здійсненні нею функцій щодо захисту прав інвесторів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України”, яка проводилася Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, на міжнародній науково-практичній конференції “Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах”, яка проводилась Київським національним торговельно-економічним університетом, обговорювалась на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також викладено в чотирьох публікаціях в наукових фахових виданнях.
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Грунтуючись на дослідженнях цивільного права та наукових надбаннях теорії цінних паперів, автором сформульовані та досліджені базові категорії, необхідні для класифікації способів охорони прав акціонерів. Такими базовими категоріями є: акція як об’єкт права власності акціонера, право власності акціонера та тріада повноважень акціонера – право володіння акціонера, право користування та право розпорядження акціонера, корпоративні права акціонерів, охорона прав акціонерів, правовий захист прав акціонерів.
2. Відтворюючи питання захисту прав акціонерів в законодавстві, слід виходити із практичної необхідності спрощення процедури залучення приватних фінансових ресурсів та розширення кола інвесторів за допомогою акції як фінансового інструмента.
Така мета може бути досягнута шляхом встановлення правового режиму акції, який: 1) спрощує легітимацію (підтвердження наявності прав) акціонера при здійсненні прав на акцію, спрощує процедуру переходу права власності; 2) спрощую легітимацію при здійсненні акціонером прав із акції. При цьому, на наш погляд, досягнення вищезазначеної мети неможливе без: 1) оптимального розподілу ризиків за акцією між учасниками відносин (емітентом, реєстроутримувачем, зберігачем, власником, тощо); 2) можливості захисту добросовісного набувача акції.
3. Особливості змісту прав акціонерів виявлені в дослідженні, виходячи з того, що акція є річчю та об’єктом речового права. Належність акції як об’єкта цивільних прав до категорії речей найповніше відповідає її правовій природі. Віднесення акції, незалежно від форми випуску (документарної чи бездокументарної), до речей, тобто до однієї категорії об’єктів права, допомогає стабілізації обігу акцій та надає визначеності правам акціонерів. Саме невизначеність в правах завжди призводить до несприятливих наслідків для окремих осіб і для майнового обігу в цілому.
4. Суб’єктивні права акціонерів, маючи загальні риси суб’єктивного цивільного права, характеризуються певними особливостями, що пов’язані із специфікою акції як об’єкту суб’єктивних цивільних прав та носію суб’єктивних прав. Визначення дуалізму юридичної сутності акції дозволяє говорити про суб’єктивні права акціонера, "права на акцію", які є абсолютними, носять речовий характер і їх об’єктом є сама акція. Також, вищезазначені положення теорії цінних паперів дозволяють виділяти суб’єктивні права акціонера “із акції”, об’єктом яких є відносини між держателем акції і особою, зобов’язаною по цієї акції, корпоративні права.
5. Простота посвідчення належності прав акціонеру сприяє міцності правовідносин, яка є необхідною для комерційного обігу. При цьому, ця простота може бути досягнута лише за умови чіткого відтворення в законодавстві посвідчення належності прав акціонеру і шляхом підпорядкування обігу акцій єдиному, належним чином закріпленому в чинному законодавстві, правовому режиму.
6. В результаті наукового аналізу в дослідженні сформульоване визначення охорони прав акціонерів у цивільному праві як сукупності способів, спрямованих на забезпечення реалізації закріплених правовими нормами суб’єктивних прав акціонера, зокрема права власності на акцію та корпоративних (майнових та немайнових) прав із акції у їх позитивному розвитку, а також способів, передбачених правовими нормами (захисного характеру) і спрямованих на відновлення порушених прав акціонерів або їх визнання або компенсацію заподіяних збитків особам, які їх зазнали.
7. Доведено, що об’єктами правової охорони є право власності акціонера та корпоративні (майнові та немайнові) права акціонера.
8. Здійснюється висновок про те, що класифікуючи способи охорони прав акціонерів у цивільному праві слід враховувати наступні умови: 1) правовий захист є складовою частиною категорії правової охорони, тому лише частина способів систематизується в розроблених класифікаціях правового захисту цивільних прав; 2) акція є об’єктом речового права, тому логічним є застосування до неї речово-правових способів захисту, але ці конструкції мають певні особливості; 3) акція є специфічним об’єктом права, оскільки вона сама по собі не становить будь-якої цінності, а таку цінність мають права із акції, тому існує два об’єкти правової охорони: право власності акціонера та корпоративні (майнові та немайнові) права; 4) особливості правового регулювання відносин в сфері ринку цінних паперів надають підстави для висновку, що традиційні способи не дозволяють в повній мірі забезпечити охорону прав акціонерів, тому необхідними є спеціальні способи захисту.
9. Аналіз правозастосовчої практики та цивілістичної доктрини надав підстави здійснити класифікацію способів охорони прав акціонерів у цивільному праві. Способи охорони прав акціонерів поділяються на: 1) способи, спрямовані на реалізацію прав акціонерів; 2) способи, що застосовуються у випадку порушення прав акціонерів (способи захисту прав акціонерів).
Способи, спрямовані на реалізацію прав акціонерів, в залежності від критерію змісту прав акціонерів поділяються на: а) способи, спрямовані на реалізацію права власності акціонерів; б) способи, спрямовані на реалізацію корпоративних (майнових та немайнових) прав акціонерів.
Способи захисту прав акціонерів за побудованою автором класифікацією поділяються на: а) речово-правові способи, б) зобов’язально-правові способи та в) спеціальні способи захисту.
Способи правової охорони, спрямовані на реалізацію права власності акціонерів становлять: а) положення, які визначають вимоги до самої акції як об’єкта цивільних прав (обов’язкові реквізити акції, вимоги до бланку сертифікату акції, які зменшують ризик підробки акції), б) положення щодо набуття, передачі та припинення права власності акціонера, вимоги до укладення правочинів з акціями.
Способи, спрямовані на реалізацію корпоративних прав акціонерів, становлять положення щодо здійснення кожного, наданого акціонеру права: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства; отримати частину майна після ліквідації акціонерного товариства, тощо.
Способи захисту прав акціонерів підрозділяються на: речово-правові, зобов’язально-правові та спеціальні способи захисту. Речово-правовими способами захисту прав акціонерів є визнання права власності акціонера; витребування акції з чужого незаконного володіння; захист права власності акціонера від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння.
Зобов’язально-правові способи захисту становлять: примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, зміна або припинення правовідношення шляхом зміни або розірвання договору.
До спеціальних способів захисту належать: визнання правочину з акціями недійсним, визнання недійсною емісії акцій, визнання недійсними рішень органів управління акціонерного товариства (загальних зборів акціонерів, наглядової ради, виконавчого органу товариства); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади; відновлення прав на акцію та відновлення акції.
10. Аналіз судової практики та матеріалів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку свідчить про те, що реалізація акціонером права на управління акціонерним товариством потребує доповнення існуючих в законодавстві положень щодо скликання та проведення загальних зборів по питанням, наведеним нижче. Підтверджено думку про те, що необхідно закріпити норми:
- спрямовані на реалізацію права акціонера отримувати інформацію про діяльність акціонерного товариства, тобто закріпити в законодавстві обов’язок акціонерного товариства надати таку інформацію, визначення строку надання інформації та встановленням відповідальності за ненадання інформації.
- регламентуючі діяльність рахункової комісії, зокрема, порядок її формування та здійснення повноважень.
- щодо наслідків зборів акціонерів, які не відбулися, насамперед, положення щодо зниження кворуму; дата складення реєстру акціонерів; повідомлення акціонерів про проведення зборів.
- які визначають необхідність та встановлюють форму документа, що підтверджує голосування акціонера на загальних зборах (документ може складати емітент або реєстратор, що здійснює реєстрацію для участі у загальних зборах)
- які визначають відомості, які повинні бути зафіксовані в протоколі зборів (місце, час проведення зборів; загальна кількість голосів; відомості про секретаря та голову зборів; порядок денний; основні положення виступів; питання, за які голосували; підсумки голосування; прийняті рішення)
11. Деталізовано положення про те, що гарантією виплати акціонерам дивідендів стане закріплення граничних термінів виплати акціонерам дивідендів в законодавстві. В такому випадку акціонер у разі невиплати йому дивідендів у відповідний термін буде мати можливість звернутися до суду із майновим позовом.
12. Визначені особливості речово-правових способів захисту права власності акціонера: визнання права власності на акцію, витребування акції з чужого незаконного володіння, захист права власності акціонера від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння.
13. Необхідність визнання права власності на акцію нерідко виникає у випадку, коли особа, яка придбала акції, не може реалізувати корпоративні права внаслідок того, що: 1) особа, яка відчужує акції, не надає документи, необхідні для внесення набувача акцій до реєстру власників іменних цінних паперів; 2) реєстратор безпідставно відмовляє набувачу акцій у внесенні змін до реєстру щодо переходу до нього права власності; 3) реєстратор, не маючи підстав, вносить запис до реєстру про перехід права власності на певну кількість акцій, в тому числі, якщо реєстратором здійснюється коригуюча операція, яка не має юридичних підстав.
14. На підставі аналізу матеріалів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено класифікацію випадків, в яких здійснюються коригуючи операції в системі реєстру власників іменних цінних паперів. Ця класифікація призвела до висновку, що застосування правових норм, які регулюються порядок здійснення вищезазначених операцій, призводить до порушення прав акціонерів.
При здійсненні коригуючих операцій необхідно виходити із наступного. Чинне законодавство не надає підстав пов’язувати момент переходу права власності акціонера із внесенням його до реєстру власників іменних цінних паперів. Реєстр власників іменних цінних паперів не є правовстановлюючим документом. Здійснювати корпоративні права із акції акціонер може лише за умови внесення його до реєстру власників іменних цінних паперів.
Відтворюючи в Положенні про порядок ведення реєстрів здійснення коригуючих операцій, на нашу думку, необхідно чітко визначити, що коригуюча операція є виправленням технічних помилок: 1) у номерах паспортів зареєстрованих осіб; 2) у прізвищах, іменах та по батькові зареєстрованих осіб; 3) в найменуваннях юридичних осіб; 4) наявності в реєстрі двох рахунків, що відкриті на одну особу.
Виправлення щодо кількості акцій та їх власників, які тягнуть юридичні наслідки, не можуть здійснюватися реєстратором, навіть за умови, якщо особі не виданий сертифікат акцій. У вищезазначеному випадку необхідне внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, на підставах, які передбачені Положенням (в тому числі, цивільно-правові договори, рішення суду, тощо).
15. В результаті аналізу наукових досліджень цивілістичних поглядів на віндикацію та поєднання їх із правовою природою акції визначено, що для застосування віндикації до акції існує низка проблем. Зокрема, це пов’язано із застосування речово-правового інституту до об’єкта, який не існує у матеріальній формі – до акції у бездокументарній формі. При цьому, аналіз чинного законодавства надає підстави стверджувати про можливість застосування інституту віндикації до іменних цінних паперів, які випущені в документарній формі, і які випущені в бездокументарній формі. Відповідно до положень, які містяться в Цивільному кодексі України, цінні папери, які випущені в документарній та бездокументарній формі мають однаковий правовий режим.
16. Розвиток комп’ютерних технологій надав можливість існування цінних паперів у нематеріальній формі, якою є здійснений зберігачем обліковий запис, внаслідок чого постає необхідність подальшої розробки проблеми застосування речово-правового інституту віндикації до цінних паперів. Використання новітніх технологій для фіксації суб’єктивних прав викликає необхідність розробити заходи, що дозволяють мінімізувати ризики, які виникають вже виключно внаслідок використання цих технологій. Застосування до цінного паперу, і зокрема, акції, норм речового права, визнання її об’єктом речового права, з одного боку спрощує її обіг, але з іншого боку вимагає додаткового дослідження традиційних правових інститутів, в тому числі і віндикації.
17. Сформульована категорія втрати акції як пошкодження акції, внаслідок чого вона втрачає ознаки документа (необхідні реквізити), за яким необхідно здійснити виконання; знищення акції, тобто фізичне припинення її існування; загублення акції власником; загибель акції внаслідок будь-якої стихійної події або протиправних дій інших осіб або внаслідок недбалих дій самого власника; викрадення акції, тобто вилучення акції із законного володіння власника.
18. Для того, щоб власник після втрати акції міг реалізувати права із акції, йому необхідно здійснити низку заходів, які залежать від виду акції (іменна або на пред’явника) та форми, в якій випущена акція (в документарній або бездокументарній). Встановлений законодавцем порядок відновлення акції створює нестійкість прав добросовісного набувача акцій. Крім того, у разі, коли відновлення акції здійснюється емітентом, на боржника за цим цінним папером покладається ризик недобросовісності заявника, який може заявити про втрату акції після того, як він здійснив її відчуження іншій особі, а набувач цього цінного паперу, ще не подав документи для здійснення реєстроутримувачем запису про нього як про власника цінного паперу. Більшої визначеності цьому порядку шляхом встановлення обов’язку власника цінних паперів оприлюднити інформацію про втрату цінних паперів та встановлення терміну.
19. Визнання недійсною емісії акцій полягає в припиненні регулятивної сили складного юридичного факту, що не відповідає визначеним, сформульованим в законодавстві вимогам. До підстав визнання емісії недійсною може бути віднесені порушення емітентом у процесі емісії акцій нормативних актів, що встановлює вимоги до процесу емісії, а також виявлення в документах, які надаються емітентом для реєстрації випуску, недостовірної інформації. Оскільки в ст. 156 ЦК України встановлено, що збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його сплати і не допускається збільшення статутного капіталу для покриття збитків, то до зазначених підстав визнання емісії недійсною можна додати і збільшення статутного капіталу акціонерного товариства до його сплати, а також збільшення статутного капіталу для покриття збитків.
20. Визначені підстави застосування способів правової охорони цивільних прав акціонерів, співвідношення правопорушення та ринку цінних паперів та порушення прав акціонерів, класифіковані підстави шляхом розподілення на три групи за однорідними ознаками.
Першу групу діянь, які порушують права акціонерів, становлять правопорушення на ринку цінних паперів, склад яких чітко відтворений у законодавстві.
До другої групи діянь, які порушують права акціонерів, належать правопорушення на ринку цінних паперів, склад яких в законодавстві нечітко визначений.
У третю групу діянь, які порушують права акціонерів слід віднести діяння, які порушують права акціонерів, але законодавчо не визнаються правопорушеннями. Практичні матеріали надали можливість продемонструвати усі з вищезазначених груп на конкретних прикладах.
21. Класифікація свідчить про те, що не всі права акціонера можуть бути забезпечені цивільно-правовими способами захисту. Саме тому, на нашу думку, більш ефективним буде забезпечення прав акціонерів шляхом закріплення в законодавстві деяких складів правопорушень на ринку цінних паперів.
В Законі України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” доречно визначити наступні склади правопорушень на ринку цінних паперів:
- порушення строків видачі сертифікатів цінних паперів (суб’єктом правопорушення може бути як емітент, так і реєстратор);
- нездійснення загального повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів у місцевій пресі і в одному з офіційних друкованих видань;
- нездійснення або порушення термінів персонального повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів;
- порушення порядку реєстрації акціонерів (їх представників) для участі в загальних зборах акціонерів;
- нескликання виконавчим органом товариства загальних зборів акціонерів відповідно до чинного законодавства;
- невиплата девідендів у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення про їх нарахування та виплату.
- невиконання або порушення строків виконання реєстратором операції з внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів щодо особи, яка набула акції акціонерного товариства, без достатніх підстав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України // Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
3. Цивільний кодекс Української РСР // Кодекси України. Книга друга – К., Юрінком Інтер .– 1997.
4. Цивільний процесуальний кодекс: Офіційне видання. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 316 с.
5. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України // Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 304 с.
6. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.- 2001. - N 25-26. - Ст. 131.
7. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1961.- N 2.- Ст. 14.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР . - 1984. - додаток до N 51. - Ст. 1122.
9. Закон України від 7 лютого 1991 року “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20. – Ст. 249.
10. Закон України від 18 червня 1991 року “Про цінні папери і фондову біржу” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 508.
11. Закон України від 19 вересня 1991 року “Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. – Ст. 682.
12. Закон України від 30 жовтня 1996 року “Про державне регулювання ринку цінних паперів” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 51. – Ст. 292.
13. Закон України від 19 лютого 1997 року “Про приватизацію державного майна” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 17. – Ст. 170.
14. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 24. – Ст. 171.
15. Закон України “Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”// Офіційний вісник України. – 2000. - № 32. – Ст. 279.
16. Закон України від 10 грудня 1997 року “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 15. – Ст. 67.
17. Закон України “Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 38. – Ст. 474.
18. Закон України від 15 березня 2001 року “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- N 21. - Ст. 103.
19. Закон України від 12 липня 2001 року “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”// Урядовий кур'єр, 2001.- № 154.- 29 серпня.
20. Закон України від 2 жовтня 1992 року “Про заставу” // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- N 47.- Ст. 642.
21. Закон України від 1 червня 2000 року “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”// Відомості Верховної Ради України.- 2000. - № 36. - Ст. 299.
22. Закон України від 9 липня 2003 року “Про недержавне пенсійне забезпечення” // Офіційний вісник України. - 2003.- N 33. - Ст. 1769.
23. Закон України від 14 травня 1992 року “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. – система ЛІГА: Закон. – http://www.liga.net.
24. Закон України від 7 грудня 2000 року “Про банки і банківську діяльність”// Офіційний вісник України. – 2001. - № 1-2. Ст. 1.
25. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення" //Відомості Верховної Ради України.- 1994.- N19.- Ст. 111.
26. Закон України від 19 червня 2003 року № 980-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. - система ЛІГА: Закон. – http://www.liga.net.
27. Закон України від 28 грудня 1994 року “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 27. – Ст. 181.
28. Закон України від 21 квітня 1999 року “Про виконавче провадження”// Відомості Верховної Ради.- 1999. - № 24.- Ст. 207.
29. Закон України від 18 листопада 2003 року “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” // Офіційний Вісник України.- 2003.- N 52. - Ст. 2734.
30. Державна програма приватизації на 1998 рік. Затверджена Законом України від 19 лютого 1998 року “Про державну програму приватизації” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 33. – Ст. 222.
31. Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки. Затверджена Законом України від 18 травня 2000 року “Про державну програму приватизації” // Відомості Верховної Ради України.- 2000. - N 33-34.- Ст. 272.
32. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України. Ухвалена Постановою Верховної Ради України “Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України” від 22 вересня 1995 року // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1995. - №12.
33. Указ Президента України від 25 травня 1994 р. № 247/94 “Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій” // Урядовий кур’єр .- 1994. - № 86.- 12 червня.
34. Указ Президента України “Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 25.05.94р. №247/94” // Урядовий кур’єр. - 1996. - № 48-49.- 14 березня.
35. Указ Президента від 21 березня 2002 р. №280/2002 “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” // Офіційний Вісник України.- 2002.- N 13.- Ст. 647.
36. Державна програма приватизації на 1999 р. Затверджена Указом Президента України від 24 лютого 1999 р. № 209/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 8. – Ст. 278.
37. Порядок накладення арешту на цінні папери. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 38. – Ст. 1912.
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 “Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку”// Урядовий кур’єр. - 1993. - № 61-62. - 29 квітня.
39. Заходи щодо реалізації пріоритетних напрямків розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах. Затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. № 25-р. // Урядовий кур’єр. - 2003. - № 56.- 26 березня.
40. Заходи щодо реалізації Основних напрямків розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2001 р. № 1046. - система ЛІГА: Закон. – http://www.liga.net.
41. Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 року № 98, наказом Служби безпеки України від 15 листопада 1993 року № 118, наказом Міністерства внутрішніх справ від 24 листопада 1993 року № 740 та ГСТУ 47-02-01-95. - система ЛІГА: Закон. – http://www.liga.net.
42. Порядок і норматив відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року № 50.- система ЛІГА: Закон. – http://www.liga.net.
43. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2002 рік. Затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 квітня 2003 р. N 161.- система ЛІГА: Закон. – http://www.liga.net.
44. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2003 рік // Ринок цінних паперів України. - № 7-8. – 149 с.
45. Принципи корпоративного управління. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 р. N 571// Цінні папери України. – 2004. - №1.
46. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів. Затверджено наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 березня 2001 р. № 49/60 // Офіційний вісник України.- 2001.- N 16. - Ст. 706.
47. Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій. Затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 січня 1997 р. № 2 ( у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 лютого 2001 р. № 27) // Офіційний вісник України. - 1997.- № 4.- с. 246.
48. Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах. Затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 року № 331// Українська Інвестиційна Газета. - 2002.- N45.- 12 листопада.
49. Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформацію про їх емісію (у новій редакції). Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 лютого 2001 р. № 18 // Офіційний вісник України.- 2001.- N 22. - Ст. 1019.
50. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 // Цінні папери України. - 1998. - №9. - 19 червня.
51. Положення про депозитарну діяльність. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 61 // Цінні папери України. - 1998. - №11. - 1 липня.
52. Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 липня 1998 р. № 95 // Офіційний вісник України. – 1998. - №33. – Ст. 1264.
53. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 25 грудня 2001р. № 386 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 17. – Ст. 906.
54. Положення про проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1998 р. № 199// Офіційний вісник України.- 1999.- N10.- Ст. 407.
55. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998р. № 221 // Урядовий кур'єр.- 1999. - N 60-61.- 4 січня.
56. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства (у новій редакції). Затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2000 р. № 158 // Офіційний вісник України.- 2000.- N 44. - Ст. 1900.
57. Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції. Затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 року № 7 // Офіційний вісник України.- 2002. - N 5. - Ст. 214.
58. Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного (венчурного, недиверсифікованого) інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх приватному розміщенні. Затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 року № 8 // Офіційний вісник України.- 2002.- N 5. - Ст. 215.
59. Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств. Затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового від 11 червня 2002 року № 167 // Офіційний вісник України.- 2002. - N 29. - Ст. 1393.
60. Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні. Затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №42 від 20.11.97р. // Урядовий кур’єр.- 1998.- № 25-26. - 7 лютого.
61. Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду № 125 від 14 вересня 2000 року // Офіційний вісник України.- 2000.- № 40. - Ст. 1720.
62. Положення про порядок переведення випуску іменних цінних паперів у бездокументарну форму. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 червня 2000р. № 98 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 42. - Ст. 1805.
63. Положенням про вимоги до договору про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 січня 2002р. № 11// Офіційний Вісник України. - 2002. - N 6. - Ст. 269.
64. Інструкція про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифікатів цінних паперів. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 липня 1999 р. № 156 // Офіційний вісник України.- 1999.- N 35. - Ст. 1819.
65. Порядок контролю за дотриманням Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів. Затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21 квітня 2003 р. № 52. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 17 квітня 2003 р. № 162 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 20. – Ст. 903.
66. Порядок формування єдиного інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів. Затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 травня 2003 р. № 233 // Офіційний вісник України. - 2003.- N 27. - ст. 1353.
67. Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 січня 2003 р. № 21 // Цінні папери України. - 2003. - 2 липня.
68. Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 червня 2002 р. № 190 // Цінні папери України. - 2002. - 27 липня.
69. Методичні рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство. Затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 січня 2005 р. № 27 // Українська інвестиційна газета. - № 9. – 22 лютого.
70. Типовий договір про відкриття рахунку у цінних паперах. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 липня 1998р. № 87 // Офіційний вісник України.- 1998.- N 34. - Ст. 1291.
71. Типовий договір на ведення реєстру. Затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 вересня 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 41. - Ст. 2738.
72. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 червня 2001 р. №190 “Про затвердження змін та доповнень до Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998р. № 60”// Офіційний вісник України. - 2001. - N 37. - Ст. 1718.
73. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 квітня 2004 року N 123 “Про затвердження зразкових Статуту та внутрішніх положень відкритого акціонерного товариства”// Цінні папери України. - 2004.- травень.
74. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 жовтня 2001 р. № 308 Про затвердження змін та доповнень до Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, затвердженого рішенням Комісії від 31.07.98 N 95 (із змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України.- 2001.- N 46.- Ст. 2046.
75. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 серпня 2000 р. № 109 “Про скасування рішення Комісії від 09 березня 2000 р. № 21 “Про погодження Положення про порядок отримання кодів для випущених та зареєстрованих акцій, інвестиційних сертифікатів, облігацій підприємств та місцевих позик, затвердженого рішенням Ради Національного депозитарію України від 25 листопада 1999 р. № 40/99” // Цінні папери України. - 2000. - № 36.
76. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 грудня 2000 р. № 245 “Про здійснення кодифікації (нумерації) цінних паперів// Офіційний вісник України. – 2001. - № 4. – Ст. 169
77. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 лютого 2003 р. № 64 “Щодо захисту прав власників цінних паперів при здійсненні депозитарного обліку”// Офіційний вісник України.- 2003. - N 10. - Ст. 449.
78. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 лютого 2003 р. № 62 “Щодо упорядкування депозитарної діяльності”// Офіційний вісник України. - 2003. - N 10 . - Ст. 447.
79. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 лютого 2003 р. № 63 “Про внесення змін до деяких нормативних актів Комісії”// Офіційний вісник України. - 2003. - N 10. - Ст. 448.
80. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 червня 2003 р. № 221 “Про порядок інформування громадськості акціонерними товариствами та емітентами облігацій”// Офіційний вісник України. - 2003. - N 27. - Ст. 1351.
81. Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222 // Офіційний Вісник України. - 1999. - № 12. – Ст. 447.
82. Рекомендації щодо проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств представниками акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 травня 2004р. № 207 // Українська Інвестиційна Газета. - 2004. - N28. - 13 липня.
83. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 березня 1997 р. № 9 “Про порядок застосування статті 22 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” при реєстрації випуску акцій закритого акціонерного товариства. // Правове регулювання на фондовому ринку України. – К.: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – 1998. – 543 с.
84. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 жовтня 1999 р. № 23 // Бухгалтер. - 2001. - 06. - 17-18 (ч. 2).
85. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 жовтня 1999 № 24 щодо порядку застосування статей 41 та 43 Закону України „Про господарські товариства” у частині регулювання питань щодо порядку денного загальних зборів // Українська інвестиційна газета, 2003. - 8 лютого.
86. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 січня 2002 р. № 1 щодо порядку застосування статті 5 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” стосовно власника арештованих акцій брати участь в управлінні товариством шляхом голосування на загальних зборах // Вісник. Цінні папери. - 2002. - 23-24.
87. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 лютого 2002 р. № 2 про порядок застосування ст. 40, 43 Закону України “Про господарські товариства” щодо порядку та змісту повідомлення про внесення змін до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства”// Українська інвестиційна газета.- 2003. - 02, 8.
88. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2002 р. № 5 про по