ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО

Краткое описание

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Поняття житла та підстави набуття права власності на нього 10
1.1. Поняття та види житла 10
1.2. Класифікація підстав та момент набуття права власності на житло
37
РОЗДІЛ 2. Проблеми правового регулювання набуття права власності на житло
73
2.1. Правове регулювання набуття права власності на новостворене житло
73
2.2. Правове регулювання виникнення права власності на житло шляхом участі у фонді фінансування будівництва
96
2.3. Інвестиційні договори та договори на дольову (пайову) участь у будівництві, як підстава набуття права власності на житло
117
2.4. Договори по відчуженню житла, як підстави набуття права власності на житло
137
ВИСНОВКИ
183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190

ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена великим значенням для стабільного функціонування економіки країни і підвищення добробуту населення належного цивільно-правового регулювання права власності на житло. З часу проголошення Україною незалежності пріоритетним напрямком її державної економічної політики став розвиток права приватної власності на житло. Це, зокрема, визначали: Концепція державної житлової політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р., постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 р. № 1300 “Про вдосконалення шляхів розвитку молодіжного житлового будівництва”, Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999-2005 роки, схвалені Указом Президента України від 15 липня 1999 р. № 856/99, Прогноз розвитку державного житлового будівництва на 2000-2004 роки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. № 1347 та ін.
Становленню системи нормативно-правових актів у сфері регулювання права власності на житло сприяло прийняття Цивільного та Земельного кодексів України, Законів України “Про власність”, “Про приватизацію державного житлового фонду”, „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд”, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та ін.
Не зважаючи на прийняття значної кількості нормативних актів, які регулюють порядок набуття права власності на житло, сьогодні в Україні не існує єдиної концепції щодо реалізації конституційного права громадян на будівництво та придбання у власність житла. Підтвердженням цього є відсутність регулювання відносин набуття та реалізації права власності на житло у проекті ЖК України, який повинен був комплексно врегулювати зазначені відносини.
Обраний напрям дослідження є актуальним ще й тому, що на сьогодні у вітчизняній юридичній науці проблемні питання практичної діяльності та законодавства щодо набуття права власності на житло не одержали достатньої наукової оцінки та відповідних рекомендацій щодо їх вирішення.
В останні роки в Україні були захищені дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, в яких розглядались окремі питання стосовно житлових правовідносин: І.В. Бандуркою “Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні” (1998р.), Є.О.Мічуріним “Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло” (2000 р.), Т.Р. Федосєєвою “Право громадян на житло у фонді соціального призначення” (2003р.), В.А. Січевлюком “Інвестиційні договори на будівництво житла (цивільно-правовий аспект)” (2003р.), О.В. Соболєвим “Договір кредитування індивідуального житлового будівництва” (2004 р.) та ін. Проте комплексного дослідження підстав набуття права власності на житло, в тому числі шляхом дольового (пайового) будівництва, участі у фонді фінансування будівництва, особливостей набуття права власності на житло державою в процесі реквізиції, конфіскації тощо, проведено не було.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження та сформульованих висновків стали праці дореволюційних вчених Ю.С. Гамбарова, І.О. Покровського, Г.Ф. Шершенєвича, а також праці сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених – Ч.Н. Азімова, Т.П. Базової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, В.Я. Бондаря, В.В. Вітрянського, М.О. Голодного, О.В. Дзери, П.М. Дятлова, І.В. Жилінкової, В.А. Золотар, С.П. Індиченка, О.С. Іоффе, В.М. Коссака, Є.В. Козаченка, О.А. Красавчикова, П.В. Крашеніннікова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, С.Н. Ландкофа, Т.М. Лісниченко, В.В. Луця, В.Ф. Маслова, В.С. Мартем’янова, Є.О. Мічуріна, М.В. Мороза, С.О. Погрібного, О.А. Пушкіна, Н.О. Саніахметової, В.І. Семчика, Г.С. Сиволобової, О.В. Соболєва, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.І. Труби, Є.О. Харитонова, П.А. Чеберяка, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини, В.Л. Яроцького та інших фахівців з цивільного та житлового права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є аналіз цивільно-правових проблем набуття та реєстрації права власності на житло та практики його застосування, а також обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відносин, пов’язаних з окремими підставами набуття права власності на житло.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі: визначити поняття та види житла; дослідити первісні та похідні, а також загальні та спеціальні підстави набуття права власності на житло; проаналізувати правове регулювання моментів набуття права власності на житло; встановити особливості правового регулювання окремих видів договорів, які є підставою набуття права власності на житло, зокрема, договору купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання (догляду), дольового (пайового) будівництва, участі у фонді фінансування будівництва та ін.; сформулювати пропозиції з вдосконалення чинного законодавства, яке регулює відносини з набуття права власності на житло.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі набуття права власності на житло.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, які регулюють порядок, підстави набуття права власності на житло та практика їх застосування, наукові погляди, концепції та ідеї вітчизняних та зарубіжних вчених з цього питання.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Діалектичний метод дав змогу розглянути поставлені автором проблеми набуття права власності на житло. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні генезису нормативних актів України в сфері регулювання відносин з набуття права власності на житло. Аналіз наукових позицій, поглядів вітчизняних та зарубіжних учених-юристів щодо правового регулювання набуття права власності на житло здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. Формально-логічний та нормативно-порівняльний методи дали змогу виявити суперечності в цивільному законодавстві в сфері регулювання підстав та порядку набуття права власності на житло і сформулювати висновки та рекомендації щодо його удосконалення. При дослідженні судової практики використані методи аналізу та узагальнень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні після прийняття ЦК України комплексного дослідження підстав набуття права власності на житло.
В результаті проведеного дисертаційного дослідження вперше сформульовано та обгрунтовано або додатково аргументовано низку наукових положень та висновків, які виносяться на захист:
1. Аргументується висновок, що об’єктом права власності може бути одноквартирний житловий будинок та квартира у багатоквартирному житловому будинку.
2. Доводиться, що визнання житлового будинку (квартири) нежилими в зв’язку з невідповідністю його санітарним та технічним вимогам, можливе лише за наявності таких умов: встановлення цього факту у відповідному документі, який відображає фізичний стан будинку та складається органами, які мають право провадити технічну інвентаризацію будинку, припинення фактичного проживання фізичних осіб та внесення відповідних змін до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
3. Пропонується доповнити ст. 11 ЦК України нормою про те, що права на майно, які потребують державної реєстрації, виникають з моменту державної реєстрації відповідного права, якщо інше не встановлено законом, оскільки відсутність такої норми залишає невизначеним момент набуття права власності на житло та інше нерухоме майно у випадках, коли нормативне регулювання не встановлює такий момент.
4. Обгрунтовується пропозиція про необхідність встановлення єдиного моменту набуття права власності на новостворений об’єкт нерухомості, включаючи житло, яким має бути момент реєстрації права власності у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, а правовстановлювальним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація – свідоцтво про прийняття в експлуатацію певного об’єкта нерухомості.
5. Зроблено висновок про недоцільність визнання правовстановлювальним документом свідоцтва про право власності на житло учасників договору простого товариства та інвесторів інвестиційного договору у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, та пропонується визнавати правовстановлювальними документами в цих випадках зазначені договори.
6. Критикуючи такий складний процес документарного оформлення права власності, пропонується з метою його спрощення визнати правовстановлювальним документом, на підставі якого реєструється право власності у учасника фонду фінансування будівництва, договір управління майном з відміткою управителя фонду про повну сплату внесків до фонду та забудовника про передачу квартири учаснику.
7. З метою захисту співвласників квартир у житлових будинках пропонується надати їм переважне право на придбання частки у праві спільної часткової власності на житло у випадку звернення стягнення на неї і продажу її з публічних торгів.
8. Враховуючи вимоги ст. 384 ЦК України щодо викупу членом кооперативу квартири, пропонується укладати та нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу між членом кооперативу та кооперативом.
9. Робиться висновок про необхідність віднесення до істотних умов договорів відчуження житла, які мають бути визначені законом, таких умов: ціна житла, характеристика житла (кількість кімнат, площа, поверх та ін.), перелік осіб, які зберігають право користування житлом після придбання його набувачем, а також характеристика їх прав користування житлом (підстава, об’єкт та строк користування).
10. Обгрунтовується пропозиція про недоцільність встановленої в законі необхідності державної реєстрації договорів, предметом яких є об’єкти нерухомості, включаючи житло, оскільки в цьому випадку фактично дублюються дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності в процесі реформування цивільного законодавства України, що регулює відносини права власності на житло, зокрема, ЦК України, ЖК України, Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та ін. Положення дисертації також можуть бути використані з навчально-методичною метою у процесі підготовки фахівців-правознавців під час викладання курсів лекцій з цивільного та житлового права.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на засіданні Міжнародного „круглого столу”, присвяченого пам’яті К.Г.Федорова (м. Запоріжжя, ЗДУ МОНУ 12 травня 2000 р.), на Науково-практичній конференції „Тиждень науки” у Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя, ГУ „ЗІДМУ”, 30-31 жовтня 2003 р.), на Науково-практичній конференції „Дні науки” у Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя, ГУ „ЗІДМУ”, 28-29 жовтня 2004 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, Національна академія управління, 26-29 квітня 2004 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті, з них – 3 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези 4 доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Прийняття ЦК України має велике значення для розвитку відносин права власності. Одним із досягнень цього кодифікованого акту, є системний підхід до правового регулювання набуття права власності, виділення окремих підстав та визначення моменту виникнення права власності. Не дивлячись, на те, що ЦК досить ґрунтовно регулює відносини щодо набуття права власності, все ж таки багато теоретичних питань, а також практичних питань застосування ЦК залишається невирішеними. Це стосується таких об’єктів права власності, як нерухомість взагалі і житло зокрема, як специфічного об’єкту права власності, який вимагає особливого правового регулювання набуття права власності, оскільки це пов’язане з проживанням людей.
Дослідження підстав набуття права власності на житло надало змогу сформулювати в дисертації теоретичні висновки та практичні пропозиції, які виносяться на захист.
1. Житлові будинки можуть існувати без поділу на квартири (одноквартирні), а також дво- і багатоквартирні, але останні не можна відносити до окремих видів житла, оскільки квартира, яка є їх складовою частиною сама по собі є об’єктом права власності, а тому визнання самостійним об’єктом права власності багатоквартирного будинку створює ситуацію, за якої одне й те саме майно (будинок та квартира, як частина будинку) може перебувати у власності різних осіб. До того ж, в багатоквартирних будинках існують допоміжні приміщення та інші нежилі приміщення, які є самостійними об’єктами права власності фізичних чи юридичних осіб. Не відноситься до видів житла і садиба, яка є складною, подільною нерухомою річчю. Житлом в садибі має визнаватись тільки житловий будинок. Водночас предметом цивільно-правових договорів можуть бути й ті речі, які входять до складу садиби, крім житлового будинку, наприклад, гараж, сарай, які повинні визнаватися самостійними об’єктами права власності.
2. Виходячи із зробленого дисертантом висновку, про невизнання житлом багатоквартирних житлових будинків та необхідності державної реєстрації об’єктів нерухомості, запропоновано вважати житлом квартири та житлові будинки без поділу на квартири, які призначені та придатні для постійного проживання в них і внесені як такі, до державного реєстру прав на нерухоме майно.
Враховуючи особливий правовий режим житла в порівнянні з іншими об’єктами нерухомості, обгрунтовано необхідність встановити в ст.379 ЦК України таку ознаку житла як внесення відомостей до державного реєстру прав про те, що нерухоме майно є житлом.
3. Як, чинний ЖК так і проект ЖК України пропонують визнавати нежилими приміщеннями, ті які визнані такими відповідно до технічних та санітарних норм. В результаті чого в таких приміщеннях продовжують проживати фізичні особи, які навіть мають право на їх приватизацію, що є недоцільним. В зв’язку з чим автор пропонує віднесення житла, стан якого не відповідає встановленим законодавством санітарним і технічним вимогам, до нежитлових приміщень провадити тільки після встановлення цього факту у відповідному документі, який відображає фізичний стан будинку та складається органами, які мають право провадити технічну інвентаризацію будинку, припинення фактичного проживання фізичних осіб та внесення відповідних змін до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
4. Крім житлових будинків, квартир сьогодні об’єктом права власності як фізичних так і юридичних осіб стали дачні та садові будинки. Такі об’єкти виділяються, як самостійні об’єкти права власності, не дивлячись на те, що вже давно деякі з них стали постійним місцем проживання фізичних осіб.
Але виділення в законодавстві таких об’єктів нерухомості як дачні та садові будинки не має особливого значення для цивільного права. Значно важливішим є визначення того, чи можна вважати такі будинки житловими. Це питання необхідно вирішувати окремо в кожному випадку. Якщо дачний чи садовий будинок розташовані на території міста, відповідають санітарно-технічним вимогам, які пред’являються законодавством до житла, то вони мають визнаватись житловими будинками. За відсутності підстав для віднесення цих будинків до житла слід вважати такі будинки нежитловими.
5. В наукових дослідженнях, присвячених підставам набуття права власності, застосовуються різні правові терміни: “підстави набуття права власності” та “способи набуття права власності”. Однією з причин вживання цих різних термінів є те, що законодавці по-різному підходили до цього питання. Зокрема, у Зводі Законів Російської Імперії (ч.1 ст.699) вказується, що права на майно набуваються не інакше ніж способами, визначеними у законах. Вказаний підхід законодавця справедливо був підданий критиці багатьох вчених. Підтримуючи точку зору вчених, які відносять юридичні факти, на підставі яких виникає право власності у конкретних осіб, до підстав набуття права власності, виділяються такі підстави набуття права власності на житло: первісні – створення (будівництво, реконструкція) житла; набувальна давність; реквізиція; конфіскація; націоналізація; звернення стягнення на житло за зобов'язаннями власника та ін.; похідні – приватизація, спадкування, правонаступництво у випадках реорганізації юридичних осіб, цивільно-правові договори та інші правочини.
6. Стаття 11 ЦК регулює підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Вона не враховує особливостей набуття права власності на нерухоме майно. Тому пропонуємо статтю 11 ЦК України доповнити нормою про те, що права на майно, які потребують державної реєстрації, виникають з моменту державної реєстрації відповідного права, якщо інше не встановлено законом.
7. Відповідно до ст. 351 ЦК право власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом земельної ділянки на якій воно розміщене може бути припинено в зв’язку з її викупом, а позов про викуп житлового будинку та інших будівель, насаджень у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені може пред’являтися у межах своєї компетенції органом державної влади, органом Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Стаття 350 передбачає, що викуп земельної ділянки може провадитися за згодою власника. Тому можна зробити висновок, що виникнення права державної чи комунальної власності на житловий будинок внаслідок його викупу у зв’язку із викупом земельної ділянки, на якій він розміщений, може бути віднесений, залежно від того, яким чином відбувається викуп – за рішенням суду чи за спільною домовленістю сторін, відповідно до первісних чи похідних підстав виникнення права власності на житло.
8. Недоцільним є встановлення у ч.1 ст. 331 ЦК України трьох моментів виникнення права власності на новостворене нерухоме майно: з моменту завершення будівництва (створення майна); з моменту прийняття його до експлуатації; з моменту державної реєстрації. Обстоюється думка про те, що моментом виникнення права власності на житло як об’єкт нерухомості має бути момент державної реєстрації права власності. Зазначається також про недоцільність у випадках будівництва житла, видачі місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування свідоцтва про право власності, як це передбачено ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оскільки у такому випадку виникає питання щодо визначення моменту права власності.
Запропоновано викласти ч.2 ст.331 ЦК України в новій редакції: “Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту державної реєстрації.”
9. Враховуючи необхідність зменшення кількості комунальних квартир та реалізації прав громадян на комфортне проживання в окремих квартирах, надати переважне право на викуп частки у квартирі іншим співвласникам і у тому випадку, коли відчуження частки здійснюється з публічних торгів. В зв’язку з чим пропонується нова редакція ч.1 ст. 362 ЦК України: “У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу майна (крім житла) з публічних торгів.”
10. Невдала редакція статті 732 ЦК України спричинила суперечки з приводу її практичного застосування та абсолютно різні її тлумачення (одні вчені вказують, що всі договори ренти підлягають нотаріальному посвідченню, інші говорять про необхідність нотаріального посвідчення лише договорів ренти, за якими у власність передається нерухоме майно). Пропонуємо викласти в новій редакції ч. 2 ст. 732 ЦК України, а саме: “Договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.”
11. Пропонується внести доповнення до ч.2 ст. 364 ЦК України, якими встановити, що при неможливості виділу в натурі частини квартири, матеріальна компенсація учаснику спільної часткової власності, який вимагає виділу, вартості його частки, може проводитись тільки за згодою усіх співвласників.
12. Пропонується врегулювання порядку та підстав переведення придатних для проживання жилих квартир в багатоквартирному житловому будинку у нежилі приміщення тільки одним нормативним актом, а саме ЖК України.
13. Виходячи із вимог ст. 384 ЦК, яка визнає первинним власником житлового будинку ЖБК, пропонується врегулювати в ЖК України порядок оформлення права власності на квартири членам житлово-будівельних кооперативів, а також порядок укладення договору на інвестиційне (дольове) будівництво багатоквартирних житлових будинків, його виконання та оформлення права власності на квартири.
14. Враховуючи нові конституційні підходи до врегулювання реалізації права громадян на житло, пропонується врегулювати правове положення ЖБК, житлово-будівельних товариств та товариств співвласників багатоквартирного житлового будинку у ЖК.
15. Пропонується виключити зі ст.26 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” ч. 1 та 2, які надають право власникові приміщення у багатоквартирному будинку здавати його в оренду для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі.
16. Не вирішеними в Законі України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” залишаються питання визначення моменту виникнення права власності та вид договору, на підставі якого виникає право власності у учасника ФФБ та який документ є підставою для реєстрації права у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно з вказаним законом довіритель (учасник ФФБ) укладає договір на управління його майном, після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ (документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ), після повної оплати довірителем закріплених за ним об’єктів оформляються два документи – договір про уступку майнових прав на об’єкти інвестування та довідка, яка обмінюється на свідоцтво. Такий складний процес документарного оформлення права власності є невиправданим, тому пропонуємо, з метою його спрощення, визнати правовстановлювальним документом, на підставі якого реєструється право власності у учасника ФФБ, договір управління майном з відміткою управителя фонду про повну сплату внесків до фонду та забудовника про передачу квартири учаснику.
17. Залучення коштів третіх осіб у будівництво житла шляхом створення фінансовими установами фонду фінансування будівництва не повинно бути єдино допустимим способом залучення коштів для фінансування будівництва житла та нерухомості, оскільки необхідно надати можливість суб’єктам цивільного обороту самостійно обирати найбільш прийнятний для них спосіб організації діяльності з будівництва житла із залученням коштів третіх осіб (інвесторів), включаючи укладення інвестиційних договорів та договорів простого товариства на дольове (пайове) будівництво житла. Аналогічні підходи встановлені у РФ, де прийнятий Закон „Про участь у дольовому будівництві багатоквартирних жилих будинків та інших об’єктів нерухомості”, де як забудовник так і учасник договору, який вносить кошти на будівництво житла не повинен бути фінансовою установою.
18. В юридичній літературі застосовуються різні підходи до визначення правової природи договорів на пайову (дольову) участь у будівництві об’єктів нерухомості, а також інвестиційних договорів. Основними критеріями при визначенні правової природи таких договорів повинна бути спільність мети їх укладення та розподіл всіх ризиків (видатків, збитків), які виникають при будівництві житлового будинку між учасниками (інвесторами). У разі, якщо сторони мають спільну мету – будівництво житлового будинку та спільно несуть всі витрати та збитки, пов’язані із будівництвом, включаючи зміну вартості будівництва, такі договори слід відносити до договорів простого товариства. Результатом такого будівництва буде виникнення спільної власності на об’єкт будівництва.
У випадку ж, якщо забудовником чи іншою особою здійснюється залучення коштів чи іншого майна для отримання прибутку саме за рахунок інвесторів, які не несуть ризики витрат та збитків, що виникають у процесі будівництва житлового будинку, такі договори не можна відносити до договорів простого товариства. Пропонуємо відносити такі договори до інвестиційних договорів. Для усунення непорозумінь на практиці та з метою удосконалення законодавства, не можна щоб під однією назвою (договори дольової/пайової участі, інвестиційні договори) укладалися різні за своєю правовою природою договори. Тому доцільно договори про участь у будівництві, в яких всі ризики, пов’язані з будівництвом житла несе забудовник, називати інвестиційними договорами на будівництво. Враховуючи вимоги ст. 47 Конституції України щодо необхідності створення державою умов для задоволення житлових потреб громадян за власні кошти, необхідно розширити предмет регулювання ЖК України та врегулювати в ньому порядок укладення, зміни, припинення, істотні умови, як інвестиційних договорів, так і договорів простого товариства, метою яких є будівництво житла.
19. Недоцільним є встановлення у ЦК України вимоги про державну реєстрацію договорів з нерухомим майном та встановлення моменту укладення таких договорів з моменту державної реєстрації (ст.640 ЦК України). Для усунення дублювання дій державних реєстраторів прав на нерухоме майно, а також з метою забезпечення дійсності договірних зобов’язань незалежно від факту реєстрації договору, доцільно скасувати державну реєстрацію договорів з нерухомим майном.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамова О. Жилье: товар с особым характером // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 7. – С.29-31.
2. Аврамова О. Понятие жилья и его правовое значение // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 6. – С.37-41.
3. Алексеев В.А. Сделки с недвижимостью. Практ.пособие. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 224 с.
4. Апанасюк М.П. Договір ренти: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НУВС МВСУ. – Харків, 2004. – 20 с.
5. Бандурка І.В. Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / УВС МВС. – Харків. – 1998. – 21 с.
6. Бару М.И. Понятие и содержание возмездности в советском гражданском праве // Ученые записки харьковского юридического института. – Харьков. – 1959. – Вып.13. – С.48-49.
7. Болтанова Е.С. Понятие и правовой режим недвижимости // Журнал Российского права. – № 5/6. – 1999. – С.81-88.
8. Болтанова Е.С. Правовая интерпретация государственной регистрации договоров // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С.84-90.
9. Борщевський І.В. Договір найму (оренди) нерухомого майна. Автореф. дис… канд. юр.наук: 12.00.03 / ІДіП ім.В.М. Корецького НАН України. – К., 2004. – 19 с.
10. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. – М.: СТАТУТ, 2000. – 800 с.
11. Бублик В. Квалификация долевого участия в строительстве // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С.68-73.
12. Витрянский В. Пути совершенствования законодательства о недвижимом имуществе / Хозяйство и право. – 2003. – №6. – С.3-19.
13. Вовк Є. Коваленко О. Щодо визначення технічної можливості поділу жилого будинку: окремі пропозиції // Право України. – 2000. – № 2. – С.72-75.
14. Воронова О.В. Аналіз сутності обмеження права власності на житло в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: ОЮІ НУВС, 2003. – № 2 – С. 138-145.
15. Воронова О.В. Будівля на чужій землі: від суперфіцію до права забудови // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: ОЮІ НУВС, 2004. – № 4 – С. 31-41.
16. Воронова О.В. Жилище // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 26-29 квітня 2004 р.): Зб. наук. праць. В 2 ч. – К.: Національна академія управління, 2004. – Ч.1. – С.612-617.
17. Воронова О.В. Правові засади становлення та розвитку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків // „Дні науки” у Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління”: Зб. тез доповідей (28-29 жовтня 2004 р.). – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2004. – Т.3. – С.28-29.
18. Воронова О.В. Приватизація – одна із підстав придбання житла у власність // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: ІДіП НАНУ, 2001. – Вип. 12. – С. 301-305.
19. Воронова О.В. Проблема форм власності: дискусія триває // „Тиждень науки” у Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління”: Зб. тез доповідей (30-31 жовтня 2003 р.). – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2003. – Т.3. – С.52-54.
20. Воронова О.В. Розвиток законодавства про житлову кооперацію // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: право. – 2001. - № 2. – С.35-39.
21. Воронова О.В. Система житлового законодавства в умовах ринкових відносин // Матеріали засідань міжнародного „круглого столу”, присвяченого пам’яті К.Г.Федорова (12 травня 2000 р.). – Запоріжжя: ЗДУ МОНУ, 2000. – С.169-176.
22. Гетман Е.С. О жилищных правах и обязанностях. – М.: Знание, 1992. – 106 с.
23. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // ВВР. –2003. – №18, №19-20, №21-22. – Ст.144.
24. Государственная регистрация прав на недвижимость: проблемы регистрационного права / Отв.ред.Кирсанов А.Р. – М.: Ось-89, 2003. – 528 с.
25. Государственная регистрация прав на недвижимость: теория и практика. Сборник статей / Сост.Киндеева Е.А., Пискунова М.Г. – М.: Ось-89, 2005. – 480 с.
26. Градостроительный кодекс Российской Федерации от 7 мая 1998 г. № 73-ФЗ, принят Государственной Думой 8.04.1998 г., одобрен Советом Федерации 22.06.1998 г. (с изм. согл. ФЗ от 30.12.2001 № 196-ФЗ, от 10.01.2003 № 15-ФЗ) // Электронное периодическое издание «Общероссийская справочная правовая система «Законодательство России». – www.elexpravo.ru.
27. Гражданский кодекс Российской Федерации от 30 ноября 1994 года № 51-ФЗ, принят Государственной Думой 21 октября 1994 г. // Электронное периодическое издание «Общероссийская справочная правовая система «Законодательство России». – www.elexpravo.ru.
28. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий). – Харьков: ООО «Одиссей», 1999. – 848с.
29. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года) / Под общ. ред. Харитонова Е.О., Калитенко О.М. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – Т. 2. – 1024 с.
30. Гражданское право. Том 1. 2-е издание. Учебник / Отв. ред. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 2002. – 785 с.
31. Гражданское право. Учебник. Ч.1 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 632 с.
32. Галянтич М. Приватно-правове регулювання забезпечення права громадян на житло в Україні // Право України. – 2003. – № 7. – С.70-72.
33. Емелькина И.А. Виндикационный и негаторный иски как способы защиты вещных прав на недвижимое имущество // Актуальные проблемы борьбы с правонарушениями в сфере экономической деятельности: Материалы Всероссийской научно-практической конференции (5-6 декабря 2002 г.). – Саранск: Изд-во Мордовского ун-та, 2003. – С.64-67.
34. Жилінкова І. Права та обов’язки батьків щодо управління майном неповнолітніх // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 6. – С.31-33
35. Житлове законодавство України / Укладачі: М.К. Галянтич, Г.І. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.249.
36. Житлове право України. Навч.посібн. / За ред. В.С.Гопанчука, Ю.О.Заіки. – К.: Істина, 2003. – 208 с.
37. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-XX // ВВР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст.573.
38. Закон РФ «Об основах федеральной жилищной политики» от 24 декабря 1992 г. № 4218-1 // Электронное периодическое издание «Общероссийская справочная правовая система «Законодательство России». – www.elexpravo.ru.
39. Закон РФ «Об участии в долевом строительстве многоквартирных домов и иных объектов недвижимости и о внесении изменений в некоторые законодательные акты Российской Федерации» от 30 декабря 2004 г. № 214-ФЗ, принят Государственной Думой 22 декабря 2004 г., Одобрен Советом Федерации 24 декабря 2004 г. // Электронное периодическое издание «Общероссийская справочная правовая система «Законодательство России». – www.elexpravo.ru.
40. Закон СРСР “Про кооперацію в СРСР” від 26.05.1988 р. № 8998 11 (із змінами, внесеними згідно із Законами СРСР // ВВР. – 1991. – № 12. – Ст.325.
41. Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 р. № 687-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законом) // ВВР. – 1999. – № 31. – Ст.246.
42. Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1994. – № 46. – Ст.411.
43. Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 р. № 45/95-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами // ВВР. – 1995. – № 8. – Ст.54.
44. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. № 4004-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1994. – № 27. – Ст.218.
45. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1997. – № 24. – Ст.170.
46. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1999. – № 20-21. – Ст.190.
47. Закон України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. № 2780-XII із змінами, внесеними згідно із Законами // ВВР. – 1992. – № 52. – Ст.683.
48. Закон України „Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. № 1805-III (із змінами, внесеними згідно із ЗК України і Законом) // ВВР. – 2000. – № 39. – Ст.333.
49. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. № 1264-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1991. – № 41. – Ст.546.
50. Закон України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 р. № 1699-III // ВВР. – 2000. – № 31. – Ст.250.
51. Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р. № 3745-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1994. – № 5. – Ст.21.
52. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1999. – № 24. – Ст.207.
53. Закон України “Про власність” від 07.02.1991 р. № 697-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами, Декретами, Постановою ВР) // ВВР. – 1991. – №20. – Ст.249.
54. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1992. – № 47. – Ст.642.
55. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 р. № 1908-III // ВВР. – 2000. – № 42. – Ст.348.
56. Закон України “Про обернення майна Компартії України та КПРС у державну власність” від 20 грудня 1991 р. № 2004-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1992. – № 13. – Ст.181.
57. Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. №2482-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1992. – №36. – Ст.524.
58. Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року № 1956-XII // ВВР. – 1992. – № 10. – Ст.139.
59. Закон України „Про відповідальність підприємств, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування” 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1994. – № 46. – Ст.411.
60. Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об межень” від 1 липня 2004 р. № 1952-IV (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 2004. – № 51. – Ст.553.
61. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. № 1560-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1991. – № 47. – Ст.646.
62. Закон України „Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами) // ВВР України. – 1993 – № 39. – Ст.38.
63. Закон України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.2001 р. № 2866-III // ВВР. – 2002. – № 10. – Ст.78.
64. Закон України „Про охорону дитинства” № 2402-ІІІ від 26 квіттня 2001 р. (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 2001. – № 30. – Ст.142.
65. Закон України „Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 р. № 1550-III // ВВР. – 2000. – № 23. – Ст.176.
66. Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19 червня 2003 р. // ВВР. – 2003. – № 52. – С.377.
67. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
68. Зубков Н.А., Индыченко С.П., Кучеренко И.Н. Организация кооперативного жилищного строительства. Справочник. – К.: Будивэльнык, 1988. – 256 С.
69. Зульфугарзаде Т.Э., Жирнов А.В., Тушиев А.Э., Тушиев М.Э. Правовое регулирование сделок, предусматривающих отчуждение недвижимого имущества под выплату ренты // Право: теория и практика. – 2003. - № 16. – С.8-9.
70. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. Т. II. Советское гражданское право. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 511 с.
71. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
72. Іванчук С.В. До питання термінології в житловому законодавстві // Держава і право: Збірник наукових праць. – К.: ІдіП ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 9. – С. 237-239.
73. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004р. № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 (з подальшими змінами і доповненнями) // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 10. – Ст.639.
74. Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Держбуду України 24.05.2001 № 127, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 28. – Ст.1290.
75. Інформаційний лист Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2004 № 1037 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
76. Казенных Т.А. Государственна регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с ним: понятие, значение, принципы // Юридический консультант. – 2004. - № 1. – С.21-23.
77. Килкэли У., Чефранова Е.А. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод: Статья 8. Право на уважение частной и семейной жизни, жилища и корреспонденции. – М., 2001. – 161 с.
78. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. (із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР, Законами // ВВР УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст.1122.
79. Козлова Е. Поиск модели договора долевого участия в строительстве и его учетная регистрация // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С.72-81.
80. Колесніченко К. Деякі правові проблеми відведення земельних ділянок під забудову // Право України. – 2001. – № 4. – С.36-39.
81. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Отв.ред. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма “КОНТРАКТ”, Издательский Дом “ИНФРА-М”, 1997. – 778 с.
82. Коновалов А.В. Владение и владенческая защита в гражданском праве. – С-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 299 С.
83. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст.141.
84. Концепция развития гражданского законодательства о недвижимом имуществе. – М.: Статут. – 2004. – 95 с.
85. Концепція державної житлової політики”, схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р. № 254 // ВВР. – 1995. – № 27. – Ст.200.
86. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. – С-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 211 С.
87. Корнєєв В., Лукашенко А. Правовий захист вітчизняних інвесторів // Право України. – 1996. – № 8. – С.11-13.
88. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т.– М.: Статут, 2005. – Т. 2. – 494 с.
89. Крашенинников П.В. Жилищное право. – М.: СТАТУТ, 2000. – 237 с.
90. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. 2341-III // ВВР. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
91. Крылов С. Регистрация прав на недвижимость: понятие и проблемы // Российская юстиция. – 1997. – № 10. – С.31-32.
92. Крюкова Е.С. К вопросу о понятии жилого помещения // Актуальные вопросы частного права: Межвузовский сборник научных трудов / Отв.ред.Ю.С.Поваров, В.Д.Рузанова. – Самара: Изд-во «Самарский университет», 2004. – С.58-64.
93. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наукова думка, 1993. – 160 с.
94. Кулага І. Деякі аспекти формування національного інвестиційного потенціалу України // Підприємництво, господарство і право. – № 11. – 2000. – С.65-68.
95. Кумыков М.З. Концепция формирования договорных отношений в капитальном строительстве // Экономика строительства. – 1991. – № 6. – С.37-75.
96. Кучеренко І.М. Деякі питання створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис: Зб.наук. пр. – Хмельницький.: ХІРУП, 2003. – № 1. – С.56-61.
97. Кучеренко І.М. Житлово-будівельні кооперативи – правові проблеми систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наук. пр. – К.: ІДП НАН України, 2003. – Вип.14. – С.355-361.
98. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. – К.: ІДіП, ДП “Юридичне видавництво “Аста”, 2004. – 328 с.
99. Кушніренко О., Мащокін В. Роль місцевих органів влади у забезпеченні права громадян на достатній життєвий рівень // Право України. – 1999. – № 1. – С.14-16.
100. Левик А., Яворська О. Законодавче регулювання реприватизації, доприватизації житла // Право України. – 2002. – №3. – С.116-118.
101. Лейбман А., Монфред Ю., Степанов И. Как стабилизировать экономику строительства // Экономика строительства. – 1992. – № 1. – С.24-32.
102. Лист Вищого Арбітражного Суду України „Про деякі питання практики вирішення господарських спорів” № 01-8/368 (06.06.94) // Інформаційно-пошукова система „Нормативні акти України”.
103. Лист Державного комітету з будівництва та архітектури від 14.04.2005 р. за № 8/1/-240 // Інформаційно-правова система „Нормативні акти України”.
104. Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.02.2005 р за № 1057/11-11 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
105. Литовкин В.Н. Право собственности и другие вещные права на жилище // Жилищное право. – 2001. – №2. – С.33-38.
106. Ліцензійні умови провадження діяльності із залучення коштів фізичних осіб – установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2004 за № 1225, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за № 927/9526 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
107. Лічман Л. Поняття „житло” і його цивільно-правове значення // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №11. – С.20-22.
108. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С.215-221.
109. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
110. Макаров Г. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество в жилищной сфере // Хозяйство и право. – 1998. – № 3. – С.109-118. Романов О. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с недвижимым имуществом: некоторые проблемы правоприменения // Хозяйство и право. – 1998. – № 7. – С.68-72.
111. Макаров Г. Законодательство о жилищных сертификатах // Хозяйство и право. – № 8. – 1999. – С.108-114.
112. Маковская А.А. Судебный акт как основание государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2003. - № 4. – С.110-112.
113. Маковская А.А. Судебный акт как основание государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2003. - № 5. – С.79-94.
114. Малютина-Алексеева И. Долевое участие в строительстве и инвестиционные договоры // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С.22-23.
115. Масляев А.И., Масляев И.А. Договор о совместной деятельности в советском гражданском праве. – М., 1998. – 112 С.
116. Медведев С. Установление фактов принадлежности недвижимого имущества на праве собственности // Хозяйство и право. – 2003. - № 1. – С.124-128.
117. Медведчук В. Проект Основ державної житлової політики в Україні: декларації і реальність // Право України. – 1994. – № 3-4. – С.38-41.
118. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: СТАТУТ, 2000. – 831 с.
119. Михайлова Е.Л. Брачный договор как основание для государственной регистрации прав на недвижимое имущество // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2002. - № 7. – С.76-77.
120. Мічурін Є. Особливості правового режиму житла та його співвідношення з іншими видами нерухомого майна // Право України. – 2002. – №11. – С.91-93.
121. Мічурін Є.О. Правочини з житлом. Науково-практичний посібник. – Харків: Юрсвіт, 2005. – 472 с.
122. Мічурін Є.О. Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло. Автореф. дис… канд. юр.наук: 12.00.03 / УВС МВСУ. – Х., 2000. – 16 с.
123. Мічурін Є.О., Сліпченко С.О., Соболєв О.В. Житлове право України. Науково-практичний посібник. – Харків: ЭСПАДА, 2001. – 318 с.
124. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури, та житлової політики України № 219 від 10.12.2001 „Про затвердження Типових регіональних правил забудови”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 р. за № 4/6292 // Комп’ютерна правова система “Нормативні акти України”.
125. Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.01.2005 р. № 21 „Про затвердження форм актів з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, Переліку виконавчої та іншої документації, що надається державній приймальній, робочій комісіям при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, переліку внутрішніх опоряджувальних робіт у квартирах, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових будинків, у яких квартири та інші приміщення побудовані за кошти фізичних та юридичних осіб”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2005 р. за № 236/10516 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
126. Наказ Держбуду України від 05.12.2000 № 273 „Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за № 945/5166 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
127. Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах” № 1/5 від 10.01.2005р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 17/10297 від 10.01.2005р. // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
128. Наказ Міністерства юстиції України „Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках” № 84/5 від 20.09.2002 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.09.2002 р. № 773/7061 (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із наказами Мін’юсту) // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
129. Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
130. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
131. О новых подходах к решению жилищной проблемы в стране и мерах по их практической реализации: Указ Президента СССР от 19 мая 1990 года // Ведомост