Договір перевезення вантажу повітряним транспортом за цивільним правом України

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ 13
1.1. Поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом 13
1.2. Місце договору перевезення вантажу повітряним транспортом
у системі цивільно-правових договорів 28
1.3. Джерела регулювання договору перевезення вантажу
повітряним транспортом 40
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 55
Розділ 2. ДИНАМІКА ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ
ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ 61
2.1. Укладання договору перевезення вантажу повітряним транспортом 61
2.2. Правовий статус сторін договору перевезення вантажу
повітряним транспортом 76
2.3. Правовий статус інших учасників договору перевезення вантажу
повітряним транспортом 91
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 104
Розділ 3.ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ 109
3.1. Забезпечення виконання договору перевезення вантажу повітряним транспортом 109
3.2. Відповідальність за невиконання договору перевезення вантажу
повітряним транспортом 125
3.3. Відповідальність перевізника за порушення строків договору перевезення вантажу повітряним транспортом 140
3.4. Пред’явлення претензій і позовів, що випливають із договору
перевезення вантажів повітряним транспортом 157
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 163
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
ВСТУП
Актуальність теми. Становлення Української держави в умовах ринко-вих реформ сьогодні залежить від розв`язання багатьох правових проблем, у тому числі у сфері транспортних послуг. Транспорт є однією з найважливі-ших галузей національної економіки, від функціонування якої залежать усі сфери суспільного виробництва і соціальний клімат у державі.
Актуальність теми дослідження обумовлена особливим значенням пере-везень вантажу повітряним транспортом для економіки України, недосконалі-стю правового регулювання відносин, які пов'язані з повітряними перевезен-нями вантажу та відсутністю комплексних наукових досліджень. Сьогодення обумовлює необхідність визначення та однозначного розуміння базових по-нять договору перевезення вантажу повітряним транспортом в умовах рефор-ми цивільного права та формування нової системи зобов’язань; заповнення прогалин у дослідженні цього договору, що мають місце у вітчизняній літера-турі; визначення співвідношення норм чинного Цивільного, Господарського та Повітряного кодексів України, які регулюють відносини перевезення вантажу повітряним транспортом.
Цивільний кодекс України вніс низку істотних новел у правове регулю-вання договірних зобов’язань, викликаних потребами ринкових реформ. Від-повідно у практичній діяльності іноді досить складно застосовувати нові по-ложення Цивільного кодексу України. Надзвичайну актуальність набуває про-блема узгодження норм нового Цивільного та Господарського і Повітряного кодексів України.
Останнім часом в Україні були виконані дисертаційні дослідження з окремих видів перевезень: І. В. Булгакової (договір залізничного перевезення вантажів), І. А. Діковської (договір повітряного чартеру у міжнародному при-ватному праві), О. В. Клепікової (правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом), Г. В. Самійленко (перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом), Є. Д. Стрельцової (договір морського перевезення ван-тажу).
Проте дискусійними залишаються ще багато теоретичних і практичних питань щодо визначення поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом, правової природи перевізної послуги, правового статусу учасни-ків договору, істотних умов договору, які не мають однозначного тлумачення в юридичній літературі, що ускладнює вирішення справ цієї категорії у судовій практиці.
Однак, поки що в Україні не існує монографічних досліджень, присвяче-них договору перевезення вантажу повітряним транспортом. Аналіз зарубіж-них джерел свідчить про те, що існують деякі дослідження, присвячені різним аспектам вантажних перевезень, зокрема повітряним транспортом. Проте, в них залишилось поза увагою дослідження договору перевезення вантажу по-вітряним транспортом у якості цивільно-правового договору.
Наведене не лише обумовлює вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як в теоретичному плані, так і з позицій договірної практики у сфері повітряних перевезень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослідження виконано відповідно до Плану науково-дослідних та дослі-дно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.” у межах теми: “Проблеми удосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, затвер-дженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз поняття договору перевезення вантажу повіт-ряним транспортом як окремого інституту договірних зобов’язань, аналіз чин-ного законодавства України, теоретичних та практичних проблем, що виника-ють у сфері повітряних перевезень вантажу, вивчення договірної практики та розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного за-конодавства України у сфері повітряних перевезень.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні зада-чі: розглянути загальні положення договору перевезення вантажу повітряним транспортом у цивільному праві України, зокрема визначити поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом; з’ясувати місце договору перевезення вантажу повітряним транспортом у системі цивільно-правових договорів; проаналізувати джерела регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспортом; дослідити порядок укладення договору перевезення вантажу повітряним транспортом; розкрити правове становище учасників договору перевезення вантажу повітряним транспортом, зокрема права і обов’язки його сторін; встановити особливості цивільно-правової відповідальності при виконанні договору перевезення вантажу повітряним транспортом; розглянути порядок пред’явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення вантажу повітряним транспортом; сформулювати пропозиції та надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспортом.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають із договору перевезення вантажу повітряним транспортом.
Предметом дослідження є національне законодавство, міжнародні нор-мативні акти з питань повітряних перевезень, наукові літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, що випливають із повітряних перевезень вантажу.
Методологічну основу дослідження становлять положення загальної теорії цивільного права. У процесі дослідження було застосовано такі методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, догматичний, діалектичний і метод моделювання.
За допомогою порівняльно-правового методу було проведено аналіз окремих положень нормативно-правових актів; історико-правовий  викорис-таний при дослідженні етапів розвитку національного законодавства у сфері повітряних перевезень; формально-логічний метод надав можливість досліди-ти правову природу зобов’язань у сфері повітряних перевезень, умови виник-нення цих зобов’язань, види відповідних правовідносин, а також опрацювати та проаналізувати емпіричний матеріал. Використання системно-структурного методу дозволило класифікувати договори перевезення та визначити місце договору перевезення вантажу повітряним транспортом. Догматичний метод дозволив провести аналіз норм чинного законодавства, виявити у ньому прогалин, сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення, а метод моделювання  не лише представити типові випадки, за яких найчастіше відбувається невиконання умов договору перевезення вантажу повітряним транспортом, а й запропонувати оптимальні шляхи їх правового вирішення.
Науково-теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці вчених-юристів радянського та сучасного періодів: М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, О. А. Беляневич, Д. В. Бобрової, М. І.Брагінського, Т. В. Бондар, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. С. Іоффе, О. Г. Калпіна, В. І. Кисіля, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Л. А.Лунца, В. В. Луця, В. Л. Мусіяки, В. А. Ойгензіхта, О. А.Підопригори, І. С. Перетерського, К. П. Побєдоносцева, Г. П. Савічева, О. Н. Садікова, В. Т.Смирнова, В. І. Труби, Р. О. Халфіної, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, Г. Л. Шмігельського, В. С. Щербини, К. К. Яічкова та ін.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне та господарське законо-давство України, практика його застосування, міжнародно-правові акти, що регулюють повітряні вантажні перевезення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи зобов’язань, що виникають у сфері повітряних перевезень вантажу, в якій розроблено визначення цього договору, з’ясовано його місце у системі договорів перевезення, проаналізовано цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору перевезення вантажу повітряним транспортом, зокрема за порушення строків договору перевезення вантажу повітряним транспортом.
Проведене дослідження дозволило авторові сформулювати та обґрунту-вати такі нові положення, що виносяться на захист.
1. Оскільки в Цивільному кодексі України міститься лише загальне ви-значення договору перевезення вантажу, а в Повітряному кодексі не закріпле-но визначення договору перевезення вантажу повітряним транспортом, у представленій праці обґрунтовано визначення договору перевезення вантажу повітряним транспортом як такого, за яким одна сторона (повітряний перевізник) зобов'язується доставити повітряним шляхом довірений їй другою стороною (відправником вантажу або замовником) вантаж до аеропорту призначення у встановлені у договорі строки та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу повітряним транспортом є цивільно-правовим договором про надання перевізних послуг, на який поширюються норми як загальних положень про зобов’язання Цивільного кодексу України (глави 47-53), так і спеціальні норми глави 64 „Перевезення”. Такий договір, укладений у сфері господарювання на засадах рівності, вільному волевиявлен-ні, майновій самостійності його сторін, набуває ознак господарського, на який мають поширюватися не лише норми Цивільного кодексу України, а й норми Господарського кодексу України, зокрема ст. 179-188, 306-316.
2. Встановлено, що чинне законодавство не містить прямої відповіді на питання про консенсуальність чи реальність договору повітряного перевезення вантажів. Однак, якщо положення ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України в частині, яка встановлює зобов’язання перевізника доставити “довірений” йому другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, розуміти як таке, що виникає лише після прийняття вантажу, то можливий висновок про встановлення законодавчої презумпції реальності договору перевезення вантажу. Однак існування такої презумпції, на думку дисертантки, не перешкоджає сторонам передбачити в договорі повітряного перевезення обов’язок прийняти вантаж для перевезення в майбутньому. У цьому випадку такий договір набуде ознак консенсуальності.
3. Автором вперше запропоновано визначити перевізну послугу як про-дукт, який споживається без створення нової або перетворення переміщуваної речі у процесі діяльності виконавця (перевізника), який шляхом своєї діяльно-сті з переміщення речей (перевезення), задовольняє конкретну потребу замов-ника у перевезенні. Це дає підстави визнати договір перевезення вантажів по-вітряним транспортом договором про надання послуг, на який можуть поши-рюватися положення глави 63 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення”.
4. Доведено, що для визнання договору повітряного перевезення вантажу укладеним, недостатньо визначити предмет перевізної послуги відповідно до загальної вимоги ст. 638 Цивільного кодексу України. У ньому мають бути визначені такі істотні умови: найменування, вид вантажу, його вага, маса, специфічні властивості, вартість, строк виконання і місце виконання (призначення). Саме строк і місце призначення (доставки) вантажу визначено як істотну умову, без якої неможливе виконання договору повітряного перевезення вантажу, більше того, він не може вважатися укладеним.
5. Автором проаналізовано джерела регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспортом: загальні джерела, до яких належать чинне національне законодавство, зокрема Цивільний і Господарський кодекси України, міжнародні нормативні акти, двосторонні міжнародні угоди про повітряне сполучення і спеціальні – Повітряний кодекс України, Правила повітряних перевезень вантажів та інші підзаконні нормативні акти, що регулюють повітряні вантажні перевезення. Договір перевезення вантажу повітряним транспортом, як і в інших договірних відносинах, також є джерелом правового регулювання повітряних перевезень.
6. Автором обґрунтована і дана правова характеристика сторонам і учасникам договору перевезення вантажу повітряним транспортом з відпові-дним визначенням їх правового статусу:
а) повітряний перевізник  юридична або фізична особа, яка має права експлуатанта і за договором перевезення повітряним транспортом зобов’язана здійснити повітряне перевезення вантажу і має право отримати за це плату;
б) відправник вантажу або замовник  юридична або фізична особа, яка уклала договір з перевізником щодо перевезення вантажу, зобов’язана пред’явити вантаж для перевезення і сплатити за перевезення плату;
в) одержувач вантажу  особа, яка уповноважена отримати вантаж у місці (аеропорту) призначення.
7. Враховуючи те, що належне виконання договору при повітряних пере-везеннях залежить від специфіки вантажу, автором запропоновано поділити вантажі на такі види: звичайний, швидкопсувний, спеціальний і небезпечний. Спеціальне застереження про вид вантажу має обов’язково міститися в договорі перевезення вантажу повітряним транспортом.
8. Визнано за доцільне передбачити у Повітряному кодексі України підстави звільнення повітряного перевізника від відповідальності за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу (як це зроблено в Кодексі торговельного мореплавства України), що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України, яка передбачає звільнення перевізника від відповідальності, якщо незбереження вантажу сталося внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. До таких підстав дисертанткою віднесені такі: дія непереборної сили, пожежа на судні за відсутності вини перевізника, терористичні акти, непередбачувані особливі властивості вантажу, природна нестача вантажу, несприятливі метеорологічні умови тощо.
9. Цивільний (ст. 924), Господарський (ст. 314) і Повітряний кодекси України (ст. 93) встановлюють відповідальність перевізника за незбереження вантажу лише у розмірі фактичної шкоди і не передбачають стягнення упуще-ної вигоди (неодержаних доходів). Дисертанткою зроблено висновок про необґрунтованість обмеження розміру відповідальності та закріплення у Цивільному та Повітряному кодексах України повної відповідальності пере-візника.
10. Сформульовано висновок про те, що оскільки в Повітряному та Гос-подарському кодексах України не визначаються конкретні міри відповідальності перевізника за прострочення доставки вантажу, за це порушення має наступати відповідальність у вигляді відшкодування збитків відповідно до ст. 923 Цивільного кодексу України. У даному випадку при визначенні збитків слід враховувати реальні збитки та упущену вигоду.
11. Норми, що регулюють повітряні перевезення вантажів, не містять правил про співвідношення стягуваних збитків і неустойки за порушення зо-бов’язання. Обґрунтовано висновок, що коли договором чи законом встанов-лено неустойку у випадку порушення договору перевезення повітряним транспортом, має стягуватися неустойка у повному обсязі незалежно від відшкодування збитків відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України (штрафна неустойка), а якщо цей договір є господарським, збитки мають відшкодовуватися в частині, не покритій неустойкою відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України (зарахувальна неустойка).
На підставі цих та інших висновків дисертанткою вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, зокрема Цивільного, Господарського і Повітряного кодексів України.
Здійснене в результаті узагальнення і критичного аналізу наукової літе-ратури, нормативно-правових актів та договірної практики дисертаційне дос-лідження договору перевезення вантажу повітряним транспортом доповнює та розвиває існуючі на даний момент наукові положення про сутність цього договору як окремого виду договору в системі договірних зобов’язань, його роль та місце в системі зобов’язального права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сфор-мульовані автором висновки і пропозиції можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення цивільного законодавства. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників та посібників з цивільного права, а також у навчальному процесі.
Деякі сформульовані в дисертації положення мають дискусійний харак-тер і можуть служити матеріалом для проведення подальших досліджень у цьому напрямі.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні спеціальним дослідженням договору перевезення вантажу повітряним транспортом у цивільному праві України. Всі теоретичні положення, висновки, пропозиції, які були сформульовані автором у дисертації, базуються на особистих дослідженнях та аналізі наукових і нормативно-правових джерел, узагальнені договірної практики у сфері повітряних перевезень.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру з удосконалення цивільно-го законодавства, що містяться в дисертації, були обговорені на засіданні ка-федри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викла-дання навчальних курсів “Цивільне право” та “Цивільний процес”. Здобутки дисертації використовувалися також на практичних заняттях з цивільного права.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на нау-кових і науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (Національна академія внутрішніх справ України, 27-28 березня 2003 р.).
Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковані у 7 наукових статтях і тезах конференцій.
Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає його мету і завдання. Робота складається із вступу, 3 розділів, 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 304 найменування. Пов-ний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них 24 сторінки, на яких міс-титься список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Для досягнення мети дисертаційного дослідження у результаті комплек-сного наукового дослідження поняття договору перевезення вантажу повітря-ним транспортом як окремого інституту договірних зобов’язань, аналізу чин-ного законодавства України, висвітлення теоретичних та практичних проблем, які виникають у сфері повітряних перевезень вантажу, узагальнення судової практики та розробки науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері повітряних перевезень було вирішено такі поставлені перед нами основні задачі:
розглянути загальні положення договору перевезення вантажу повітря-ним транспортом у цивільному праві, зокрема визначити поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом;
з’ясувати місце договору перевезення вантажу повітряним транспортом у системі договорів перевезення;
проаналізувати джерела регулювання договору перевезення вантажу по-вітряним транспортом;
дослідити порядок укладення договору перевезення вантажу повітряним транспортом;
розкрити правове становище учасників договору перевезення вантажу повітряним транспортом, зокрема права і обов’язки учасників договору пере-везення вантажу повітряним транспортом;
встановити цивільно-правову відповідальність сторін договору переве-зення вантажу повітряним транспортом, зокрема за невиконання договору пе-ревезення вантажу повітряним транспортом та за порушення строків договору перевезення вантажу повітряним транспортом;
розглянути порядок пред’явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення вантажу повітряним транспортом;
сформулювати пропозиції та надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспор-том чинним законодавством України.
На основі аналізу і дослідження поставлених завдань можна обґрунтува-ти такі висновки.
1. Оскільки в Цивільному кодексі України дається лише загальне визна-чення договору перевезення вантажу, а в Повітряному кодексі не закріплено визначення договору перевезення вантажу повітряним транспортом, обґрунто-вано визначення договору перевезення вантажу повітряним транспортом як такого, за яким одна сторона (повітряний перевізник) зобов'язується доставити повітряним шляхом довірений їй другою стороною (відправником вантажу або замовником) вантаж до аеропорту призначення у встановлені у договорі строки та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу повітряним транспортом є цивільно-правовим договором про надання перевізних послуг, на який поширюються норми як загальних положень про зобов’язання Цивільного кодексу України (глави 47-53), так і спеціальні норми глави 64 “Перевезення”. Такий договір, укладений у сфері господарювання, на засадах рівності, вільному волевияв-ленні, майновій самостійності його сторін, набуває ознак господарського договору, на який мають поширюватися не лише норми Цивільного кодексу України, але й норми Господарського кодексу України, зокрема ст. 179-188, 306-316.
2. Встановлено, що чинне законодавство не містить прямої відповіді на питання про консенсуальність чи реальність договору повітряного перевезення вантажів. Однак, якщо положення ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України в частині, яка встановлює зобов’язання перевізника доставити “довірений” йому другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, розуміти як таке, що виникає лише після прийняття вантажу, то можливий висновок про встановлення законодавчої презумпції реальності договору перевезення вантажу. Проте існування такої презумпції, на думку дисертантки, не перешкоджає сторонам передбачити в договорі повітряного перевезення обов’язок прийняти вантаж для перевезення в майбутньому. У цьому випадку такий договір набуде ознак консенсуальності.
3. Запропоновано визначити перевізну послугу як продукт, який спожи-вається без створення нової або перетворення переміщуваної речі у процесі діяльності виконавця (перевізника), який шляхом своєї діяльності з переміщення речей (перевезення), задовольняє конкретну потребу замовника у перевезенні. Це дає підстави визнати договір перевезення вантажів повітряним транспортом договором про надання послуг, на який можуть поширюватися положення глави 63 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення”.
4. Доведено, що для визнання договору повітряного перевезення вантажу укладеним недостатньо визначити предмет перевізної послуги відповідно до загальної вимоги ст. 638 Цивільного кодексу України. У ньому мають бути визначені такі істотні умови: предмет, який характеризується видом вантажу, його вагою, масою, специфічними властивостями, вартістю; ціна договору, строк і місце (аеропорт) доставки. Місце доставки вантажу автор визначає як істотну умову, без якої неможливе виконання договору повітряного перевезення вантажу, більше того, він не може вважатися укладеним.
5. Проаналізовано джерела регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспортом: загальні джерела, до яких належать чинне націона-льне законодавство, зокрема Цивільний і Господарський кодекси України, мі-жнародні нормативні акти, двосторонні міжнародні угоди про повітряне спо-лучення і спеціальні – Повітряний кодекс України, Правила повітряних пере-везень вантажів та інші підзаконні нормативні акти, що регулюють повітряні вантажні перевезення. Договір перевезення вантажу повітряним транспортом, як і в інших договірних відносинах, також є джерелом правового регулювання повітряних перевезень.
6. Обґрунтована і дана правова характеристика сторонам і учасникам до-говору перевезення вантажу повітряним транспортом з відповідним визначен-ням їх правового статусу:
а) “повітряний перевізник” як “юридична або фізична особа, яка має права експлуатанта і за договором перевезення повітряним транспортом зо-бов’язана здійснити повітряне перевезення вантажу і має право отримати за це плату”;
б) “відправник вантажу або замовник” як “юридична або фізична особа, яка уклала договір з перевізником щодо перевезення вантажу, зобов’язана пред’явити вантаж для перевезення і сплатити за перевезення плату”;
в) “одержувач вантажу” як “особа, яка уповноважена отримати вантаж у місці (аеропорту) призначення”.
7. Враховуючи те, що належне виконання договору в повітряних переве-зеннях залежить від специфіки вантажу, автором запропоновано поділити вантажі на такі види: звичайний, швидкопсувний, спеціальний і небезпечний. Спеціальне застереження про вид вантажу має обов’язково міститися в договорі перевезення вантажу повітряним транспортом.
8. Визнано за доцільне передбачити у Повітряному кодексі України підстави звільнення повітряного перевізника від відповідальності за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу (як це зроблено в Кодексі торговельного мореплавства України), що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України, яка передбачає звільнення перевізника від відповідальності, якщо незбереження вантажу сталося внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. До таких підстав дисертантом віднесені такі: дія непереборної сили, пожежа на судні за відсутності вини перевізника, терористичні акти, непередбачувані особливі властивості вантажу, природна нестача вантажу, несприятливі метеорологічні умови тощо.
9. Цивільний (ст. 924), Господарський (ст. 314) і Повітряний кодекси України (ст. 93) встановлюють відповідальність перевізника за незбереження вантажу лише у розмірі фактичної шкоди і не передбачають стягнення упущеної вигоди (неодержаних доходів). Дисертанткою зроблено висновок про необґрунтованість обмеження розміру відповідальності та закріплення у Ци¬вільному та Повітряному кодексах України повної відповідальності перевізника.
10. Сформульовано висновок про те, що оскільки в Повітряному та Гос-подарському кодексах України не визначаються конкретні міри відповідальності перевізника за прострочення доставки вантажу, за це порушення має наступати відповідальність у вигляді відшкодування збитків відповідно до ст. 923 Цивільного кодексу України. У даному випадку при визначенні збитків слід враховувати реальні збитки та упущену вигоду.
11. Норми, що регулюють повітряні перевезення вантажів не містять правил про співвідношення стягуваних збитків і неустойки за порушення зо-бов’язання. Обґрунтовано висновок, що коли договором чи законом встанов-лено неустойку у випадку порушення договору перевезення повітряним транспортом, має стягуватися неустойка у повному обсязі незалежно від відшкодування збитків відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України (штрафна неустойка), а якщо цей договір є господарським, збитки мають відшкодовуватися в частині, не покритій неустойкою відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України (зарахувальна неустойка).
На підставі цих та інших висновків дисертанткою вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, зокрема Цивільного, Господарського і Повітряного кодексів України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов Н. Вина как субъективное основание имущественной ответст-венности хозяйственных организаций за нарушение обязательств: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712 / КГУ им. Т. Г. Шевченко – К., 1971. – 19 с.
2. Авчинкин Д.В. Международные перевозки. Правовые аспекты перемеще-ния грузов и пассажиров. – Мн.: Амалфея, 1999.  304 с.
3. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юриздат, 1940.  191 с.
4. Акт проголошення незалежності України: Затв. 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
5. Актуальные вопросы международного воздушного права / В. С. Грязнов, Ю. М. Колосов, И. А. Верещагин и др.  М.: Междунар. отношения, 1973.  200 с.
6. Александров-Дольник М. К., Лучанский Ф. М. Грузовые перевозки разны-ми видами транспорта. (Правовые вопросы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 309 с.
7. Александров-Дольник М. К. Договора советского транспортного права: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.712 / МГУ. – М., 1963. – 51 с.
8. Александров-Дольник М. К. К вопросу о системе советского транспортно-го права // Сов. государство и право. – 1957. – № 12. – С. 4-12.
9. Александров-Дольник М. К. Споры, вытекающие из правоотношений сто-рон в железнодорожных грузовых операциях. – М.: Госюриздат, 1955. – 156 с.
10. Алексеев С. С. Гражданская ответственность за невыполнение плана же-лезнодорожной перевозки грузов. – М.: Госюриздат, 1959. – 176 с.
11. Алексеев С. С. Об отраслях права // Сов. государство и право. – 1972. – № 3. – С. 16-17.
12. Алексеев С. С. Предмет советского социалистического гражданского права. – Свердловск.: Свердловский юрид. ин-т, 1959 . – 336 с.
13. Аллахвердов М. А., Савичев Г. П. Договора о перевозках грузов. – М.: Юрид. лит., 1967. – 184 с.
14. Ансон В. Договорное право / Под общ. ред., предисл. О. Н. Садикова. – М.: Юрид. лит., 1984. – 463 с.
15. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. – М.: Госюриздат, 1952. – 295 с.
16. Астановский Г. Б. Правовое положение грузополучателя и принцип ре-ального исполнения в договоре перевозки // Изв. вузов. Правоведение. – 1963. – № 4. – С. 54-58.
17. Афанасьев В. Г. Коммерческая эксплуатация международных воздуш-ных линий. – М.: Транспорт, 1987. – 287 с.
18. Афанасьев В. Г. Международные отношения в области гражданской авиации. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 271 c.
19. Баран Р. Т. Организация, технология и правовое регулирование грузо-вых перевозок воздушным транспортом: Учеб. пособие для студентов вузов гра-жданской авиации. – К: Изд. КИИГА, 1993. – 176 с.
20. Безрук Н. А. Договор воздушной перевозки: Лекция. – М.: ВЮЗИ, 1977. – 30 с.
21. Безрук Н. А. Исполнение договора воздушной перевози. – М.: ВЮЗИ, 1972.– 30 с.
22. Белякова А. М. Возмещение вреда, причиненного источником повышен-ной опасности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 56 с.
23. Белякова А. М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда: теория и практика. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 149 с.
24. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 24 с.
25. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання: На-вч. посібник. – К.: Наук. думка, 2002. – 277 с.
26. Богатых Е. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА, 1996.  192 с.
27. Богданов Е. В. Договор в сфере предпринимательства Х.: Консум, 1997.  109 с.
28. Богуславский М. М. Виды и содержание договоров во внешнеэкономи-ческой деятельности.  М.: Наука, 1991. – 313 с.
29. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд. – М.: Юрист, 1999. – 407 с.
30. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: 2-е изд., испр. – М.: Статут, 2000. – 926 с.
31. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 721 с.
32. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. – М.: Нау-ка и техника, 1967. – 259 с.
33. Брагинский М. И., Еремеев Д. Ф. Хозяйственные договора. – М.: Бела-русь, 1967. – 95 с.
34. Братусь С. Н. Имущественная ответственность в хозяйственных отно-шениях. – М.: Наука, 1968. – 256 с.
35. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. (Очерк тео-рии).  М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
36. Бризгалін А. В., Долинов Л. П. Комерційний договір: від укладення до виконання. – К.: А.Л.Д., 1996.  172 с.
37. Васильев Г., Мамутов В. О Гражданском кодексе Украины // Голос Ук-раины.  1996. – 19 нояб.
38. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Часть І. Учение о тол-ковании и применении гражданских законов. – С.Пб.: Б.и, Б.г. – 376 с.
39. Верещагин А. Н. Организационно-правовые основы международных воздушных перевозок. – М.: Междунар. отношения, 1961. – 189 с.
40. Верещагин А. Н. Проблемы международного правового регулирования воздушных сообщений. – М.: Междунар. отношения, 1966. – 199 с.
41. Віденська конвенція про право міжнародних договорів // Відомості Вер-ховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. – Ст. 343.
42. Виндшайд Б. Об обязательствах по римскому праву. – С.Пб.: Типогра-фия А. Думашевского, 1875.  593 с.
43. Виноградов Д. Чартерный рейс // Воздушный транспорт. – 2000. – № 5. – С. 3-8.
44. Висоцький О. Ф. Питання реалізації морської правосуб’єктності України // Суверенітет України і міжнародне право. – К., 1995. – С. 258-285.
45. Виссарионов А. Особенности государственного регулирования переходной экономики // Проблемы теории и практики управления. – 1996.– № 6. – С. 16-24.
46. Витрянский В. В. Договор купли-продажи и его отдельные виды. – М.: “Статут”, 1999. – 288 с.
47. Витрянский В. В. Договор перевозки. – М.: Статут, 2001. – 526 с.
48. Витрянский В. В. Договора об организации перевозок грузов // Хоз-во и право. – 2001. – № 3. – С. 41-55.
49. Витрянский Г. В. Договора, регулирующие перевозки грузов в прямом и смешанном сообщении // Хоз-во и право. – 2001. – № 6. – С. 25-44.
50. Витрянский Г. В. Обязательства по подаче транспортных средств и предъявлению грузов к перевозке // Хоз-во и право. – 2001. – № 4. – С. 25-42.
51. Витрянский Г. В. Ответственность по договору перевозки груза // Хоз-во и право. – 2001. – № 5. – С. 36-54.
52. Витрянский Г. В. Понятие и виды договора перевозки. Система догово-ров перевозки // Хоз-во и право. – 2001. – № 1. – С. 60-75.
53. Витрянский Г. В. Участники договорных отношений, связанных с пере-возками // Хоз-во и право. – 2001. – № 2. – С. 26-48.
54. Воздушный кодекс Российской Федерации. – М.: Юрид. лит., 1997. – 78 с.
55. Воздушный кодекс СССР: Утв. пост. ЦИК и СНК СССР 7 авг. 1935 г. – М.: Глав. упр. гражданского воздушного флота при СНК СССР, 1935. – 60 с.
56. Воздушный кодекс СССР: Утв. Указом ПВС СССР от 11 мая 1983 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1983. – № 20. – Ст. 303.
57. Воронина Е. В. Актуальные проблемы современного правового регули-рования транспортно-экспедиционной деятельности // Транспортное право. – 2000.  № 6. – С. 16-18.
58. Гауф Г. Р., Ляндрес Г. Б. Правовые методы обеспечения сохранности грузов на железнодорожном транспорте. – М.: Транспорт, 1989. – 253 с.
59. Генкин Д. М. Право собственности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 223 с.
60. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер.с фр. И. Б. Новицкого.  М.: Юрид. изд., 1948 – 512 с.
61. Гордон М. У., Спаногл Дж. А., Фолсом Р. Х. Международные сделки. – М.: Логос, 1996. – 527 с.
62. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2004. – 848 с.
63. ДСТУ 30335-95. Послуги населенню. Терміни і визначення. – Введ. 01.01.97.
64. Грабарь Г. Э. История воздушного права // Вопр. воздушного права. – М., 1927. – C. 47-53.
65. Гражданский кодекс Российской Федерации: Части первая и вторая. – М.: Б.и., 1997. – 560 с.
66. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. проф. Н. К. Яичков. – М.: Междунар. отношения, 1966. – 55 с.
67. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие / Под ред. Г. П. Мозолина и М. И. Кулагина. – М.: Высш. шк., 1980. – 382 с.
68. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности “Международное право” / Р. Л. Нарышкина, Г. В. Зайцева, Ю.В. Свядосу; Отв. ред. Р. Л. Нарышкина. – М.: Междунар. отношения, 1984. – 301с.
69. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности “Правоведение” / Е. А. Васильев, Г. В. Зайцева, А. А. Костин. – 3-е изд. – М.: Междунар. отноше-ния, 1993. – 560 с.
70. Гражданское право. Учебник. Часть І. / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев, А. А. Иванов и др.; Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1997.  546 с.
71. Гражданское право. Учебник. Часть ІІ / Е. Ю. Валявина, Н. П. Василевская, Н. Д. Егоров и др.; Под ред. А. П. Сергеева, О. К. Толстого. – М.: Проспект, 1997.  784 с.
72. Гражданское право Германской Демократической Республики: Пер. с нем. М. М. Богуславского, Р. Л. Нарышкиной. – М.: Изд. иностр. лит., 1959. – Т. 3. Обязательственное право. – 811 с.
73. Грачев Ю. Н. Внешнеторговые документы. – М.: Бухгалтерский бюл., 1998. – 312 с.
74. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Ста-тут, 2000. – 343 с.
75. Грязнов Г. С. Международные авиаперевозки (Правовые вопросы). – М.: Юрид. лит., 1982. – 118 с.
76. Гуревич Г. С. К вопросу о правовой природе договора перевозки грузов // Ученые записки Кишиневского гос. ун-та. – Кишинев, 1964. – Т. 67. – С. 36-47.
77. Гусаков А. Г. Железнодорожное право по законодательству СССР. – М.: Транспечать НКПС, 1929. – 353 с.
78. Дежкин Г. Н. Вина как условие договорной ответственности перевозчи-ка по международному воздушному праву // Изв. вузов. Правоведение.  1977.  № 3.  С. 107-111.
79. Демиденко Г. В. Международно-правовая основа национального мор-ского права Украины (теоретические аспекты). – Одесса: Одес. держ. мор. акад., 1995. – 216 с.
80. Денисов С. А. О порядке заключения договора //Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М. И. Брагинского; Исследовательский центр ча-стного права. Российская школа частного права. – М., 1998. – С. 229-276.
81. Діковська І. А. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень // Підприємництво, господарство і право. – 2002.  № 2.  С. 46-49.
82. Діковська І. А. Деякі спірні питання звільнення від відповідальності Ва-ршавського перевізника // Вісн. Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Юридичні науки. – К., 2002.  Вип. 48. – С. 295-299.
83. Діковська І. А. Договір повітряного чартеру у міжнародному приватно-му праві // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Зб. наук. праць. Правознавство. – Чернівці, 2001.  Вип. 121. – С. 42-45.
84. Діковська І. А. Колізійні питання договору повітряного чартеру у міжнародному приватному праві // Вісн. Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шев-ченка: Юридичні науки.– К., 2002.  Вип. 45. – С. 64-68.
85. Діковська І. А. Місце договору повітряного чартеру у системі приватно-правових договорів // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Зб. наук. праць. Правознавство. – Чернівці, 2001.  Вип. 125. – С. 35 -39.
86. Довгерт А. Проект нового Цивільного кодексу України: теорія і проблеми // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – Х., 1999. – № 6. – С. 12-18.
87. Довгерт А. Система приватного права та структура нового Цивільного кодексу України // Укр. право. – 1997. – № 1. – С. 18-30.
88. Дозорець О. Договір перевезення вантажу різними видами транспорту: правова характеристика // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 7. – С. 21.
89. Егиазаров Г. А. Транспортное право. – М.: Юрид. лит., 1999. – 269 с.
90. Един О., Цветов Ю., Соколов Л. Транспортная политика в Украине // Экономика Украины. – 2000. – № 1. – С. 24-27.
91. Жуков В. И., Юровский Б. И. Юридическая природа “услуги” // Экспресс-анализ. – 1999. – № 15. – С. 19-22.
92. Журдо А. К., Джавад Ю. Х. Морское право. – М.: Транспорт, 1974. – 384 с.
93. Зайцев Ю. Методико-організаційні засади опрацювання термінології проекту Цивільного кодексу України // Укр. право. – 1996. – № 2 (Спецвипуск). – С. 27-29.
94. Заменгоф З. И. Изменение и расторжение хозяйственных договоров. – М.: Юрид. лит., 1967. – 144 с.
95. Замойский И. Е. Обеспечение договорных обязательств на предпри-ятии. – М.: Юрид. лит., 1982. – 111 с.
96. Замойский И. Е. Эффективность хозяйственно-правовой работы. – К.: Наук. думка, 1982. – 170 с.
97. Знаменский Г. Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: цель и средства. – К.: Наук. думка, 1980. – 187 с.
98. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство Украины. Формиро-вание и перспективы развития. – К.: Наук. думка, 1996. – 62 с.
99. Зобов’язальне право. Теорія і практика: Навч. посіб. / За ред. проф. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
100. Зоидзе В. И. Соотношение договорной и внедоговорной (деликтной) ответственности в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Тбилисский ГУ. – Тбилиси, 1980.  23 с.
101. Зыкин И. С. Внешнеэкономические операции: право и практика. – М.: Междунар. отношения, 1994. – 304 с.
102. Зыкин И. С. Договор во внешнеэкономической деятельности.  М.: Междунар. отношения 1990.  222 с.
103. Іваненко Л. М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (по-купців): Монографія. – К.: Юмана, 1998. – 224 с.
104. Інструкція з організації перевезень вантажів повітряним транспортом: Затв. наказом М-ва трансп. України від 15 липня 2004 р. // Офіц. вісн. – 2004. – № 32. – Ст. 2192.
105. Інструкція про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних ван-тажів: Затв. наказом М-ва трансп. України від 25 жовтня 1999 р. // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 27. – Ст. 1149.
106. Иоффе О. С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975.  880 с.
107. Иоффе О. С. Советское гражданское право: Курс лекций. Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1958.  376 с.
108. Калпин А. Чартер: (Природа, структура отношений, сопоставление со смежными морскими договорами).  М.: Транспорт, 1978. – 291 с.
109. Каминская П. Д. Основания ответственности по договорным обяза-тельствам // Вопросы гражданского права. – М., 1957. – C. 56-144.
110. Кейлин А. Д., Виноградов П. П. Морское право. – М.: Водный транс-порт, 1939. – 245 с.
111. Кейлин А. Д. Транспортное право СССР и капиталистических стран. – М., 1924. – 110 с.
112. Кельман Е. И. Вопросы воздушного права. – М., 1930. – 112 с.
113. Кисіль В. І. Механізм колізійного регулювання у сучасному міжнарод-ному приватному праві: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т. ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 39 с.
114. Клеин Н. И. Организация договорно-хозяйственных связей.  М.: Юрид. лит., 1976.  190 с.
115. Клепікова О. В. Правова природа договору морського перевезення вантажів // Вісн. Вищ. Арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 222-226.
116. Ковалевская Н. С. Коммерческое право: Учебник / Под ред. В. Ф. По-пондопуло, В. Ф. Яховдезой.  С.Пб.: Изд-во С.Пб. ун-та, 1997. – 306 с.
117. Кодекс торговельного мореплавства: Офіц. текст із змінами станом на 1 жовтня 2000 р. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2000. – 199 с.
118. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К., 2000. – 336 с.
119. Колосов Ю. М. Ответственность в международном праве.  М.: Юрид. лит., 1975.  256 с.
120. Комаров А. С. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: Юрид. лит., 1991.  208 с.
121. Комаров Г. В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995.  301 с.
122. Комментарий к гражданскому кодексу Российской Федерации.  Ч. І. / Г. А. Егиазаров, Г. В. Залесский, Н. И. Клейн и др. – М.: Юринформцентр, 1997. – 448 с.
123. Комментарий к гражданскому кодексу Российской Федерации. Ч. 2. (постатейный) / Г. Е. Авилов, Б. П. Варнавский, А. И. Загянский и др. – М.: ИНФРА-НОРМА, 1997.  880 с.
124. Конвенция для унификации некоторых правил, касающихся междуна-родных воздушных перевозок (Измененная Гаагским протоколом 1955 года) // Міжнародне приватне право. Міжнародні договори України. – К.: “Port-Royal”, 2000. – Т. 1. – C. 29-39.
125. Конвенция для унификации некоторых правил международных воз-душных перевозок (Измененная Гаагским протоколом 1955 года) // Міжнародне приватне право. Міжнародні договори України. – К.: “Port-Royal”, 2000. – Т. 2. – C. 75-80.
126. Конвенция дополнительная к Варшавской конвенции, для унификации некоторых правил, касающихся международных воздушных перевозок, осущест-вляемых лицами, не являющимися перевозчиками по договору // Міжнародне приватне право. Міжнародні договори України. – К.: “Port-Royal”, 2000. – Т. 1. – C. 40-43.
127. Конвенция о борьбе с незаконным захватом воздушных судов 1970 го-да // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. документів. – К.: Юрінком, 1996. – Кн. 1.  С. 343-350.
128. Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности гражданской авиации, подписанная в Монреале 23 сентября 1971 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. док. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – Кн. 1. – С. 351-356.
129. Конвенция о международной гражданской авиации // Міжнародне при-ватне право. Міжнародні договори України. – К.: “Port-Royal”, 2000. – Том 1. – С. 44-72.
130. Конвенция о международном признании прав на воздушные суда // Міжнародне приватне право. Міжнародні договори України. – К.: “Port-Royal”, 2000. – Том 2. – С. 70-81.
131. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради Украї-ни 28 червня 1996 року: Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2001. – 91 с.
132. Контрактное право: Мировая практика: Собрание документов:
В 3-х т. / Под ред. Г. В. Петровой. – М., 1992 – Т. 1. Сделки – 398 с.
133. Корнеев С. М. Право государственной социалистической собственности в СССР. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964. – 268 с.
134. Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європей-ського Союзу: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496 // Офіц. вісн. України. – 1999.  № 33. – Ст. 1735.
135. Коробов Н. А. Гражданско-правовые средства обеспечения сохранно-сти грузов при железнодорожных перевозках: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.712 / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1983. – 29 с.
136. Корсакова И. Ответственность перевозчика при международной воз-душной перевозке // Сов. юстиция. – 1975.  № 19.  С. 21
137. Красавчиков О. А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственно-сти и защиты гражданских прав. – Свердловск, 1973. – С. 10 –18.
138. Краснов Н. И. Реальное исполнение обязательств между социалистиче-скими организациями. – М.: Госюриздат, 1959. – 192 с.
139. Краткая философская энциклопедия. – М.: Прогресс-энцикл., 1994. – 300 с.
140. Кузнецова Н. С. Подрядные договора в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наук. думка, 1993. –226 с.
141. Кузнєцова Н. С. Шляхи розвитку комерційного законодавства в Україні (До питання про співвідношення Цивільного і Господарського (комерційного) кодексів // Укр. право. – 1997. – № 1. – С. 30-36.
142. Лаптев В. В. Внутрихозяйственные отношения на промышленном предприятии. (Правовая организация). – М.: Юрид. лит., 1965. – 402 с.
143. Ласк В. Гражданское право США (право торгового оборота). – М.: Изд. иностр. лит., 1961. – 545 с.
144. Лебедев С. Н. Международное сотрудничество в области коммерческо-го арбитража. – М.: Междунар. отношения, 1979.  201 с.
145. Левенсон Д. С. Договор аренды транспортных средств. – М.: Юрид. лит., 1969. – 119 с.
146. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теорети-ческие проблемы). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 239 с.
147. Ленин В. И. Очередные задачи Советской власти // Полн. собр. соч. – Т. 36 – С. 165-208.
148. Лукашук И. И. Структура и форма международных договоров. – Сара-тов: Изд-во Сарат. юрид. ин-та, 1960.  131 с.
149. Лунц Л. А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1973. – 384 с.
150. Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3-х т. – Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1975.  504 с.
151. Лунц Л. А., Марышева Н. И., Садиков О. Н. Международное частное право: Учеб. для вузов по специальности “Правоведение”.  М.: Юрид. лит., 1984. – 336 с.
152. Луць В. Кодифікація договірного права (за проектом нового Цивільно-го кодексу України) // Укр. право. – 1997. – № 1(6). – С. 83-92.
153. Луць Г. В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Ін-тер, 1999. – 565 с.
154. Малеин Н. С. Возмещение вреда, причиненного личности. – М.: Юрид. лит., 1965.  230 с.
155. Мамутов Г. К. Кодификация хозяйственного законодательства Украи-ны в новых экономических условиях // Государство и право. – 1994. – № 6. – С. 68-78.
156. Мамутов Г. К. Сближение современных систем правового регулирова-ния хозяйственной деятельности // Государство и право. – 1996. – № 8.– С. 41-51.
157. Мамутов Г. К. Совершенствование правового регулирования хозяйст-венной деятельности (методология, направление). – К.: Наук. думка, 1982. – 238 с.
158. Масляев И. А. Долгосрочный транспортный договор и его роль в организации хозяйственных связей // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. –1984. – № 1. – С. 73-79.
159. Матвеев Г. К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М: Юрид. лит., 1970. – 312 с.
160. Матвеев Ю. Г. Англо-американское деликтное право. – М. .: Юрид. лит., 1973. – 176 с.
161. Международная торговля: финансовые операции, страхование и дру-гие услуги: Пер. с англ. – К.: Торгово-издательское бюро BHV, 1994. – 480 с.
162. Международное воздушное право. Кн. 1. – М.: Наука, 1980. – 380 с.
163. Международное воздушное право. Кн. 2 / Отв. ред. А. П. Мовчан. – М.: Наука, 1980. – 366 с.
164. Международные пассажирские и грузовые авиаперевозки. Северная Америка, Circular 128-AT/37 / Международная организация гражданской авиа-ции. – Монреаль, Канада.  1976.  315 с.
165. Михайлин С. З. Обеспечение сохранности социалистической собствен-ности на предприятии (Правовой аспект). – К.: Наук. думка, 1978. – 239 с.
166. Морское право / Г. В. Демиденко, А. М. Шемякин, А. Щ. Балабанов и др. – Одесса: Одес. гос. мор. акад., 1996. – 320 с.
167. Мусин Г. А. Международные торговые контракты. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1986.  149 с.
168. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения правовых норм // Изд. вузов. Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 45-53.
169. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве.  М.: Госюриздат, 1950.  416 с.
170. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность. – М.: Юрид. лит., 1954. – 248 с.
171. Новый англо-русский юридический словарь / Ю. Ф. Березовенко, С. Н. Березовенко, Д. М. Чернобай, И. С. Ященко – К.: Евроиндекс ЛТД, 1993. – 315 с.
172. Ойгензихт Г. А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. – Душанбе: ТГУ, 1984. – 128 с.
173. Олюха Г. Г. Істотні умови цивільно-правового договору // Вісн. Вищ. арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 230-233.
174. Олюха Г. Г. Нові положення про договір у проекті Цивільного кодексу України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 62-64.
175. Олюха Г. Г. Публічний договір на сучасному етапі в Україні // Право України. – 2000. – № 9. – С. 104-107.
176. Олюха Г. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шев-ченка. – К., 2003. – 20 с.
177. Орданский М. С. Субъекты транспортного права: Учеб. пособие. – Уфа: Башкирский гос. ун-т, 1976. – 162 с.
178. Орданский М. С. Проблемы гражданской правосубъектности предприятий на железнодорожном транспорте на современном этапе: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Моск. гос. ун-т. – М., 1985. – 54 с.
179. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравни-тельно-правовое исследование / Г. В. Залесский, Г. Е. Авилов, М. М. Вильдонова и др. – М.: Норма, 1999. – 648 с.
180. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / С. И. Долгов, Г. В. Васильев, С. П. Гончарова и др. – М.: Высш. шк., 1990. – 432 с.
181. Основы гражданского законодательства Союза ССР и союзных респуб-лик: Утв. Верховным Советом СССР 8 декабря 1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 50. – Ст. 525.
182. Основы договорных отношений в экономическом пространстве СНГ / М. Б. Биржанов, Ю. Р. Баранов, И. Л. Бачило и др. – М.  С.Пб.: Филинъ–ОЛБИС, 1997. – 768 с.
183. Особенности организации и развития международных воздушных пе-ревозок в различных регионах мира: Учеб. пособие для студентов вузов гражданской авиации / Г. Г. Афанасьев, С. М. Богданов, Г. В. Радченко. – К.: КИИГА, 1987. – 84 с.
184. Остроумов Н. Н. Воздушный чартер и его условия // Сов. государство и право.  1981.  № 1.  С. 128-132.
185. Отдельные виды обязательств / Общ. ред. К. А. Граве, И. Б. Новицко-го.  М.: Госюриздат, 1954. – 360 с.
186. Пащенко Ю. Транспортная политика Украины // Экономика Украи-ны. – 2001. – № 12. – С. 38-43.
187. Передмова до проекту Цивільного кодексу України / С. Головатий, А. Довгерт та ін. // Укр. право. – 1996. – № 2(4). – С. 4-26.
188. Перетерский И. С. Воздушное право. – М., 1923.  124 с.
189. Перетерский И. С. Договор воздушной перевозки // Сов. право. – 1924. – № 2. – С. 115-125.
190. Пилипенко А. Я., Щербина В.С. Господарське право: Навч. посіб. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
191. Питання Міністерства транспорту України: Пост. Кабінету Міністрів України від 17 лютого 1993 р. // Зб. постанов Уряду України. – 1993. – № 6. – Ст. 101.
192. Платонов Д. И. Международное частное право: Конспект лекций в схемах. – М.: Изд-во ПРИОР, 1999. – 44 с.
193. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
194. Подопригора А. А. Основы римского гражданского права: Учеб. посо-бие для студентов юрид. вузов и факультетов. –2-е изд., перераб. – К.: Вища шк., 1994. – 288 с.
195. Поздняков Г. С., Садиков О. Н. Правовое регулирование отношений по внешней торговли СССР. Ч.1. – М.: Междунар. отношения, 1985.  91 с.
196. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Ста-тут, 1998. –353 с.
197. Положення про Державну спеціальну службу транспорту: Затв. Указом Президента України від 6 серпня 2004 р. // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 32. – Ст. 2129.
198. Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ екс-плуатантів до ринку авіаційних перевезень і робіт: Затв. наказом М-ва трансп. України від 7 жовтня 1999 р. № 487 // Офіц. вісн. України. – 1999.  № 45. – Ст. 2255.
199. Попондопуло Г. Ф. Динамика обязательственного правоотношения и гражданско-правовая ответственность. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1985. – 112 с.
200. Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 // Зібр. законодавства Укра-їни. Сер. 2: Зб. постанов Кабінету Міністрів України. – 2001. – № 1. – Ст. 74.
201. Правила виконання чартерних рейсів: Затв. наказом М-ва трансп. України від 18 травня 2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001.  № 22. – Ст. 1024.
202. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. // Зб. законодавства України. Сер. 2. Звід постанов Кабінету Міністрів України. – 2001. – № 1. – Ст. 63.
203. Правила перевезення швидкопсувних вантажів: Затв. наказом М-ва трансп. України від 9 грудня 2002 р. // Б-ка нормат. актів міністерств і відомств України. – 2003. – № 2. – С. 65-123.
204. Правила перевезень вантажів в універсальних контейнерах: Затв. нака-зом М-ва трансп. України від 20 серпня 2001 р. // Б-ка нормат. актів міністерств і відомств України. – 2001. – № 21. – С. 94-107.
205. Правила перевозки пассажиров, багажа и грузов на воздушных линиях Союза ССР: Утв. приказом Мин-ва гражданской авиации от 16 января 1985 г. – М.: Воздушный транспорт, 1985. – 86 с.
206. Правила побутового обслуговування населення: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 26 травня 1994 р. // Зібр. законодавства України. – 1999. – № 2. – Ст. 110.
207. Правила повітряних перевезень вантажів: Затв. наказом М-ва трансп. України від 14 жовтня 2003 р. // Офіц. вісн. – 2003. – № 46. – Ст. 407.
208. Правила сертифікації експлуатантів: Затв. наказом М-ва трансп. Украї-ни від 29 травня 1998 р. № 204 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 37. – Ст. 1379.
209. Предпринимательское право Украины: Учебник / Р. Б. Шишка, А. М. Сытник, В. Н. Левков и др. / Под общей ред. канд. юрид. наук Р. Б. Шиш-ки. – Харьков: Эспада, 2001. – 624 с.
210. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 22. – Ст. 105.
211. Про Державну спеціальну службу транспорту: Закон України від 5 лю-того 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 19. – Ст. 269.
212. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
213. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991.  № 30. – Ст. 379.
214. Про зовнішньоекономічну діяльні