ПРИНЦИП СВОБОДИ ДОГОВОРУ В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1.
Зовнішньоекономічний контракт і принцип свободи договору
17

1.1. Зовнішньоекономічний контракт як різновид
цивільно-правового договору 17
1.2. Сутність загального принципу свободи договору 36
1.3. Межі дії принципу свободи договору в
зовнішньоекономічній сфері: поняття, вираження, походження 46

Висновки до розділу 1 54

Розділ 2.
Принцип свободи договору при укладенні
зовнішньоекономічного контракту

57

2.1. Свобода укладення зовнішньоекономічного контракту 57
2.2. Свобода вибору контрагента при укладенні
зовнішньоекономічного контракту 66
2.3. Свобода вибору виду зовнішньоекономічного контракту 86
2.4. Свобода визначення змісту зовнішньоекономічного контракту 103
2.5. Свобода вибору форми зовнішньоекономічного контракту 132

Висновки до розділу 2 142

Розділ 3.
Принцип свободи договору в процесі реалізації
вже укладеного зовнішньоекономічного контракту

146

3.1 Свобода договору і обов’язковість його виконання 146
3.2. Свобода вибору способів забезпечення виконання
зовнішньоекономічного контракту
151
3.3. Свобода зміни чи розірвання зовнішньоекономічного контракту 165

Висновки до розділу 3 174

Загальні висновки 176

Список використаних джерел 180

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Інтеграція України до європейського та світового співтовариства на разі є одним із генеральних напрямків політики нашої держави. Україна має стати повноправним членом світової спільноти як у політичній, так і в соціальній, культурній і, передусім, економічній сфері. Такі завдання, що стоять перед державою, зумовлюють необхідність поглиблення й розширення інтеграційних процесів у політиці, економіці, соціально-культурній сфері.
Статистика свідчить, що останнім часом намітилася певна тенденція до збільшення обсягів економічного співробітництва України з іноземними країнами. Так, за даними Державного комітету статистики України обсяги експорту зовнішньої торгівлі України товарами за січень-липень 2004 року становили 18290,1 мільйони доларів США, імпорту - 15727,9 мільйони доларів і проти січня-липня 2003 р. збільшилися відповідно на 48 відсотків та на 32,1 відсотки. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 2562,2 мільйони доларів (у січні-липні 2003 р. – 450,3 мільйони доларів). Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами зі 191 країни світу [36, с. 5]. У січні-листопаді 2003 обсяги експорту становили 20679,4 мільйони доларів США, імпорту – 20344,3 мільйони доларів США і проти січня-листопада 2002 року збільшилися відповідно на 27,9 та 33,6 відсотки. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 335,1 мільйони доларів США проти 940,7 мільйонів доларів США у січні-листопаді 2002 року. При цьому зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з 202 країнами світу [35, с. 6-7].
Зростають об’єми зовнішньоекономічних договірних зв’язків і в нашому регіоні. Так, у січні-листопаді 2002 року обсяг зовнішньоторговельного обороту за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, розташованих на території Харківської області, склав 851,2 мільйони доларів США, що на 4,2 % більше, ніж за відповідний період 2001 року. При цьому якщо експортні поставки склали лише 356,5 мільйони доларів США і зменшилися на 8,3 % проти січня-листопада 2001 року, то імпортні надходження збільшилися на 15,4 % і склали 495,7 мільйони доларів США. Питома вага Харківської області в зовнішньоторговельному обороті України за звітний період склала 2,8 відсотки, в тому числі: по експорту – 2,2 %, по імпорту – 3,4 %, що дозволило Харківській області посісти 9 місце серед регіонів України по поставках товарів на експорт і 7 місце – по імпортних надходженнях. Звертає на себе увагу те, що підприємства регіону протягом січня-листопада 2002 року здійснювали зовнішньоторговельні операції з партнерами зі 111 країн світу, основними з яких були Угорщина, Білорусь, Німеччина, Італія та Польща. Традиційно найбільший, до того ж – зростаючий обсяг експортно-імпортних операцій у підприємств Харківщини з контрагентами з Російської Федерації – 43,0 % у 2002 році проти 37,1 % у 2001 році [97, с. 4].
Таким чином, попри всі негаразди, які ще мають місце у вітчизняній економіці, спостерігається достатньо виражена тенденція до зростання обсягу зовнішньоекономічних операцій порівняно з попередніми роками. Однак навіть нинішній їх рівень ще не є оптимальним і достатнім для України.
Саме тому в посланні Президента України до Верховної Ради України про концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки “Європейський вибір” ключовим завданням зовнішньоекономічної стратегії держави визначено забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки [105, с. 11]. Здійснення цього завдання, безумовно, передбачає подальшу лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, зняття невиправданих законодавчих перепон і обмежень у її здійсненні.
Ці ж заходи є необхідними і для реалізації прагнень України щодо набуття членства у Всесвітній торговій організації. Ще при заснуванні останньої представники країн-засновників відзначали, що “створення Всесвітньої торгової організації (ВТО) знаменує нову еру в міжнародному економічному співробітництві, відбиваючи широке прагнення працювати в рамках більш справедливої і більш відкритої багатосторонньої системи торгівлі в інтересах добробуту всіх народів” (пункт 2 Марракешської декларації 1994 року).
Відповідно до пункту 4 статті XVI Мараккешської угоди про створення Всесвітньої торгової організації від 15 квітня 1994 року кожен член цієї організації має забезпечувати відповідність своїх законів, інших нормативних актів і адміністративних процедур своїм зобов’язанням, що випливають з документів даної організації. Крім того, відповідно до пункту 2 статті II Угоди про заснування Всесвітньої торгової організації, угоди і пов’язані з ними правові документи, включені до Додатків 1, 2 і 3, складають невід’ємну частину зазначеної Угоди і є обов’язковими для всіх членів Всесвітньої торгової організації. При цьому необхідно відзначити, що у відповідності зі статтею XVI Угоди про заснування ВТО “кожен член повинен забезпечити відповідність своїх законів, нормативних актів і адміністративних рішень своїм зобов’язанням, що випливають із угод, що додаються”.
Питання приведення законодавства України у відповідність з нормами і правилами ВТО в даний час є одним з найважливіших. Підтвердженням даного твердження можуть слугувати останні засідання Робочої групи по приєднанню України до ВТО, на яких наші торгові партнери продемонстрували величезну увагу до українських законодавчих змін і разом з тим, висловили цілу низку побажань щодо його подальшого реформування. При цьому найбільша кількість питань у членів ВТО виникає з питань митного адміністрування, стандартизації, сертифікації і підтвердження відповідності, застосування санітарних та фітосанітарних заходів, практики застосування, захисту прав інтелектуальної власності, а також у відношенні мір валютного регулювання і валютного контролю.
Очевидно, що питання, пов’язані з приведенням у відповідність до стандартів ВТО названих законодавчих положень, які часто стосуються договірної практики суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності певним чином обмежуючи свободу їх волевиявлення, є проблемами публічно-правових галузей права. Зокрема – адміністративного, митного, фінансового тощо. Дисертантка не заперечує їх впливу на принцип свободи договору і відзначає важливість наукових досліджень у даній сфері. Однак таке наукове дослідження має бути самостійним і не може бути здійснене в рамках даної роботи, оскільки питання, які мають бути порушені при його здійсненні, виходять за рамки наукової спеціальності 12.00.03 – цивільне право та процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
В даному ж дослідженні, виходячи з викладених вище міркувань, розглядаються цивільно-правові проблеми прояву в сфері укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) принципу свободи договору.
Принцип свободи договору традиційно вважається однією з фундаментальних підвалин класичного цивільного права, невід’ємним атрибутом громадянського суспільства. Ще в XVIII столітті європейські мислителі обґрунтували фундаментальне значення для соціально-політичного та економічного буття суспільства концепції свободи особи. Саме ця концепція (у поєднанні з традиціями Римського права) і породила сучасні уявлення про вільність кожного суб’єкта, його свободу здійснювати свої інтереси на власний розсуд. Саме тоді й було сформульовано думку про те, що право має своїм завданням визнання волі сторін, як вона висловлена в їх угоді, та що повинно бути якнайменше обмежень “свободи договору”. Саме так розумів даний принцип класик економічної науки Адам Сміт. В його відомій праці “Багатство народів”, яка була опублікована у 1776 році, вперше був даний докладний аналіз капіталістичного підприємництва і було показано, що свобода договору – це свобода укладати договір на будь-яких умовах, які представляються найбільш вигідними індивіду. Зрештою, це твердження стало наріжним каменем економіки laisser faire XIX століття [6, с. 15].
Теоретичні і практичні проблеми принципу свободи договору завжди були в центрі уваги не тільки економістів, але й юристів – вітчизняних і зарубіжних цивілістів. Дані проблеми розроблені і висвітлені в достатньо великій кількості монографічних і навчальних робіт, наукових статей, що належать перу відомих науковців. Вже в останні роки з’явилися дисертаційні дослідження А.В. Луць (“Свобода договору в цивільному праві України”. Київ, 2001 рік) та Р.А. Тельгаріна (“Свобода заключения договоров в сфере предпринимательства по гражданскому праву России”. Москва, 1998 рік), безпосередньо присвячені проблемі свободи договору. В названих роботах проаналізовано значний масив проблемних питань і зроблено аргументовані висновки та рекомендації щодо їх розв’язання.
Тим не менше, ціла низка проблем, що пов’язані з дією принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічних контрактів, ще потребує свого дослідження. Перш за все, це проблема поняття і змісту принципу свободи договору за новим Цивільним кодексом України, проблема властивості цього принципу договорам у сфері зовнішньоекономічної діяльності (зовнішньоекономічним контрактам). Потребує спеціального дослідження також і співвідношення змісту принципу свободи договору за національним цивільним законодавством України та за міжнародно-правовими договорами України (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та інші) та міжнародними звичаями ділового обороту (Принципи УНІДРУА, Правила “Інкотермс” тощо). Далі, достатньою неоднозначністю, а іноді і суперечністю, характеризуються сформовані в літературі підходи до визначення необхідності і допустимості обмежень дії принципу свободи договору взагалі і свободи зовнішньоекономічного контракту зокрема. Крім того, до теперішнього часу не отримали комплексного дослідження всі прояви принципу свободи договору на стадії укладення зовнішньоекономічного контракту та при вже укладеному такому контракті. Саме тому, очевидно, не були й проаналізовані встановлені чинним цивільним законодавством обмеження цього принципу, які діють у названих випадках. Нарешті, відсутність теоретично обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо проявів та обмежень принципу свободи зовнішньоекономічного контракту тягне за собою недосконалість правового регулювання даного принципу, а також проблеми практичного застосування відповідних законодавчих положень у зовнішньоекономічній діяльності.
Викладене дозволяє дійти висновку про те, що проблема дії принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту на разі є актуальною для науки цивільного права України. У зв’язку з цим названа проблема й була обрана темою даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами, завданнями, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми “Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватно-правові аспекти)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869), над якою працює кафедра господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема роботи затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 25 квітня 2001 року (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо місця і ролі принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту, його проявів, можливих і допустимих обмежень цього принципу. Метою роботи є також розробка на основі теоретичних висновків рекомендацій щодо удосконалення цивільного законодавства України в частині, яка регулює порядок укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів, а також практику застосування цього законодавства.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:
1. Довести, що зовнішньоекономічний контракт є різновидом цивільно-правового договору, якому властиві всі характеристики останнього, в тому числі й дія принципу свободи договору.
2. Сформулювати загальне поняття принципу свободи договору щодо зовнішньоекономічних контрактів та визначити можливі напрямки прояву даного принципу.
3. Визначити та дослідити дію принципу свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту, а також в процесі реалізації вже укладеного зовнішньоекономічного контракту.
4. Проаналізувати чинне цивільне законодавство України в частині, що стосується правового регулювання укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів на предмет його відповідності міжнародно-правовим зобов’язанням України та звичаям ділового обороту (у тому числі, міжнародним).
Об’єктом дослідження є принцип свободи договору як у його загальному розумінні, так і в його проявах щодо зовнішньоекономічного контракту.
Предметом дослідження є положення чинного цивільного законодавства України, цивільного законодавства окремих зарубіжних країн, що стосуються принципу свободи договору в зовнішньоекономічній сфері; положення міжнародних договорів України та звичаї ділового обороту, які стосуються свободи укладення зовнішньоекономічних контрактів; практика укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів.
Теоретичну основу дослідження склали праці українських та російських цивілістів дореволюційного, радянського та сучасного періодів, зокрема: М.Й. Брагінського, В.В. Вітрянського, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе, І.С. Зикіна, А. Кабалкіна, В.І. Кисіля, В.М. Коссака, Н.С. Кузнецової, Л.А. Лунца, А.В. Луць, В.В. Луця, В.Л. Мусіяки, І.Б. Новицького, М. Розенберга, Р.А. Тельгаріна, Ю.К. Толстого, Н.А. Саніахметової, М.М. Сибільова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, М.К. Сулейманова, Є.А. Суханова, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, В. Цікала, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.Ф. Яковлєва та інших. В роботі використані також праці правознавців так званого “далекого зарубіжжя” – Великої Британії (В. Ансон, Х. Шейнмен), Німеччини (Х. Кетц, Ф. Мільх, Б. Пільтц, К. Цвайгерт, Я. Шапп), Польщі (Л Стемпняк), Франції (Р. Давид, Р. Саватьє), Швейцарії (Г. Хонзелл). Крім того, були використані роботи з філософії, логіки, теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук.
Методи дослідження. У своїй роботі автором використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, з використанням загальнонаукового діалектичного методу пізнання, відповідно до якого предмети (явища) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалося поняття зовнішньоекономічного контракту в єдності його значень як юридичного факту, правовідношення та документу. Застосовуючи метод системного аналізу соціальних (зокрема – правових) явищ було розглянуто можливі і допустимі обмеження дії принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту. Застосування системно-структурного методу дозволило виділити та дослідити прояви принципу свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту та в процесі реалізації вже укладеного такого контракту; догматичного – проаналізувати зміст законодавчих положень, присвячених свободі договорів у зовнішньоекономічній сфері; порівняльно-правового – порівняти ці положення чинного законодавства України з відповідними положеннями цивільного законодавства зарубіжних країн тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, перш за все, у тому, що ця робота є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем дії принципу свободи договору у сфері укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів. В ній вперше піднімається питання про необхідності постійного наукового моніторингу стану реальної міри свободи суб’єктів договірних відносин, і зокрема – у зовнішньоекономічній діяльності. Таким чином робота стала першою спробою аналізу співвідношення публічно-правового і приватноправового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності під кутом зору збереження і подальшого розвитку приватної мотивації. На думку автора, серед положень дослідження новими для науки цивільного права України є наступні положення:
1. В дисертації сформульовані додаткові до раніше висловлених аргументи на користь розуміння зовнішньоекономічного контракту як різновиду цивільно-правового договору, і вперше сформульоване визначення такого контракту на підставі оновленого цивільного законодавства як різновиду цивільно-правового договору.
2. Вперше проаналізований зміст принципу свободи договору за новим ЦК України та по-новому визначені його прояви при укладенні та виконанні зовнішньоекономічних договорів.
3. Вперше визначені змістовні (сутнісні) походження обмежень принципу свободи договору у зовнішньоекономічній сфері. Доведено, що такі обмеження можуть мати економічне, соціальне чи політичне походження (зумовлення), і показано прояви цих обмежень щодо свободи зовнішньоекономічних контрактів.
4. На відміну від запропонованих у літературі підходів прояви дії принципу свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту розглянуті окремо щодо оферента та акцептанта у переддоговірних відносинах сторін і вперше вказано на відмінності, які містяться у національному цивільному законодавстві України та нормах міжнародного права щодо обмежень окремих проявів свободи договору.
5. Вперше в українській цивільно-правовій науці виділено та проаналізовано такий прояв принципу свободи договору, як свобода сторін зовнішньоекономічного контракту визначати його тип і вид, та показані можливі напрямки його практичної реалізації.
6. Вперше проаналізовано на підставі нового цивільного законодавства України право сторін зовнішньоекономічного договору укладати між собою так званий змішаний договір, а також договір, що не передбачений законодавством.
7. Вперше визначені загальні та особливі прояви свободи сторін зовнішньоекономічного контракту визначати його зміст, у тому числі такі специфічні прояви цієї свободи, як свобода застосування захисних застережень та свобода вибору сторонами національного права тієї чи іншої країни, що застосовується для регулювання їх відносин (в цілому чи окремих їх проявів) тощо. Зроблено висновок про те, що у змісті зовнішньоекономічного контракту можуть мати місце як умови, імперативно визначені законодавством, так і умови, що є результатом автономного регулювання його сторонами своїх відносин.
8. На відміну від наявних у літературі підходів доводиться необхідність відмежовувати свободу вибору форми зовнішньоекономічного договору і свободу його оформлення та детально аналізується правове регулювання даних проявів за чинним законодавством України.
9. Запропоновано переглянути зміст статті 3 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в напрямку виключення з переліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності “структурних одиниць” іноземних суб’єктів господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження на території України, оскільки структурний підрозділ не є суб’єктом цивільно-правових договірних відносин. Участь же таких суб’єктів у митних, податкових та інших публічно-правових відносинах повинна бути визначена в цьому законі окремо.
10. Запропоновано виключити зі змісту статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ті частини, які стосуються регулювання форми та права, якими визначаються права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди, оскільки в змісті цієї статті одночасно регулюються і окремі аспекти зовнішньоекономічного договору (контракту) і зовнішньоекономічної угоди, що є нетотожними поняттями. Ми вважаємо поняття зовнішньоекономічної угоди таким, що суперечить положенням нового ЦК України, а також таким, що має своїм призначенням регулювання споживчих договорів, які не є предметом зовнішньоекономічної діяльності.
11. Вперше розглянуто законодавче регулювання принципу свободи договору в процесі реалізації вже укладеного зовнішньоекономічного контракту та вказані можливості вдосконалення як їх законодавчого визначення, так і практики їх застосування.
12. Запропонована нова редакція статті 627 ЦК України в такому вигляді: “Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору чи його розірванні, виборі контрагента, виду і типу договору, визначенні умов і форми договору, а також їх подальшої зміни з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, законодавства іншої галузевої належності, які містять імперативні вимоги щодо договірних відносин, а також звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості”.
13. Сформульовані та аргументовані пропозиції автора щодо вдосконалення ЦК України, ГК України, Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та окремих інших актів законодавства в частині правового регулювання укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів. При цьому автор приходить до висновку, що часткове реформування Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” може мати лише тимчасовий характер. На більш віддалену перспективу пропонується розробка та прийняття замість нього двох окремих Законів України: “Про форму та зміст зовнішньоекономічного контракту” та “Про систему державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності”.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони, на думку автора, можуть бути використані:
1) при подальшому удосконаленні цивільного законодавства України, при чому як у частині загальних положень про договір, так і в частині цивільно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
2) для удосконалення практики укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України;
3) для подальшого наукового дослідження проблем загального вчення про цивільно-правовий договір та проблем цивільно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
4) при підготовці підручників, курсів лекцій та навчальних посібників для студентів вищих юридичних навчальних закладів України як з курсу цивільного права, так і з курсу правових основ підприємницької діяльності, а також зі спецкурсу правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження були викладені для ознайомлення спеціалістів в наукових публікаціях автора. Вони також доповідалися та обговорювалися на науковій конференції молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 20-21 грудня 2001 року) та Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління і права, 2001 рік).
Основні висновки та рекомендації дослідження були апробовані автором в своїй практичній діяльності як директора товариства з додатковою відповідальністю “ПроККом”, яке є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Робота також пройшла обговорення та рецензування на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2003-2004 роки).
Публікації. Результати дослідження викладені у п’яти наукових публікаціях автора. З них – три наукові статті, опубліковані у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, а також тези двох наукових доповідей.
Структура роботи обумовлена предметом і метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять 11 підрозділів, висновків (до кожного розділу та по всій роботі) та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 199 сторінок, з них основного тексту – 179 сторінок. Кількість використаних джерел – 201.
Законодавство та наукова література в основному використані за станом на 1 січня 2004 року.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Інтеграція України до європейського і світового співтовариства передбачає в якості необхідних своїх передумов здійснення широкого кола заходів не лише політичного, а й соціального, культурного і, особливо, – економічного характеру. В цьому аспекті особливої актуальності набуває подальше вдосконалення правового регулювання зовнішньоекономічних відносин українських господарюючих суб’єктів з їх іноземними контрагентами. Таке вдосконалення не в останню чергу поєднане із закріпленням і практичною реалізацією класичного, але відносно нового для цивільного права України принципу свободи договору.
2. Принцип свободи договору є класичним принципом цивільного права, відомим ще з часів давньоримського приватного права. Закріплення цього принципу в новому ЦК України стало важливим фактором і вагомою запорукою лібералізації суспільного життя, виведення цивільного обороту з-під жорстокого контролю публічної влади і забезпечення його регулювання засобами приватного права.
3. Зовнішньоекономічний контракт, попри те, що питання його укладення та виконання частково регулюються спеціальним законодавством (Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Господарський кодекс України, інші акти національного законодавства України та міжнародно-правові акти), за своєю правовою природою є різновидом цивільно-правового договору. Він має всі ті ж ознаки, що й будь-який інший цивільно-правовий договір, з тими відмінностями їх прояву, які зумовлені особливою сферою укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів, специфікою їх суб’єктного складу тощо [Див.: 197, с. 81-84]. Саме тому щодо зовнішньоекономічного контракту стверджуються всі правила і застосовуються всі положення Цивільного кодексу України, які стосуються будь-яких інших цивільно-правових договорів. В першу чергу сказане стосується і принципу свободи договору.
3. Принцип свободи договору має власний зміст. При цьому зміст названого принципу, що визначений в статті 627 нового ЦК України є значно звуженим порівняно з тим, як він традиційно визначається в науці цивільного права, і яким він є фактично, якщо взяти до уваги всю сукупність норм приватного права України. До змісту принципу свободи договору слід віднести ті його прояви, які мають місце на стадії укладення зовнішньоекономічного контракту, а також ті, які проявляються при вже укладеному такому контракті. В цьому контексті положення статті 627 ЦК України необхідно викласти в новій редакції.
4. Дія принципу свободи договору має свої обмеження, які зумовлені різноманітними причинами, що зводяться до трьох основних груп. Першу становлять причини економічного характеру, другу – причини соціального характеру, нарешті третю – причини політичного характеру, у зв’язку з якими законодавець встановлює чи санкціонує ті чи інші винятки з дії аналізованого принципу у сфері укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів. При цьому обмеження дії принципу свободи договору можуть виражатися по-перше, в положеннях цивільного законодавства та законодавства інших галузей; по-друге – в позаправових інституціях. До останніх відносяться зокрема ті, які полягають у звичаях ділового обороту, вимогах розумності та справедливості, а також становлять моральні засади суспільства. На підставі проведеного дослідження запропоновано змінити редакцію статті 627 ЦК України, вказавши в ній, що укладення договору, вибір контрагента, визначення умов договору та реалізація інших проявів принципу свободи договору здійснюються з урахуванням не тільки вимог цього Кодексу та актів цивільного законодавства, але й законодавчих актів іншої галузевої належності, які містять імперативні вимоги щодо договірних відносин [Див.: 198, с. 45-47].
5. На стадії укладення зовнішньоекономічного контракту дія принципу свободи договору проявляється в тому, що його сторони за власною ініціативою, на власний розсуд, виражаючи і взаємопогоджуючи власну волю, можуть самостійно вирішувати питання про вступ у договірні відносини [Див.: 199, с. 184-186], про вибір контрагента у договірному відношення, про вибір типу і виду договірного зв’язку, про визначення змісту зовнішньоекономічного контракту та про його форму і оформлення [Див.: 200, с. 33-36]. При цьому кожен з названих проявів принципу свободи договору має певні обмеження, встановлені, як правило, імперативними положеннями актів цивільного законодавства України, а в окремих випадках – і актами іншої галузевої належності національного законодавства України, а іноді – й обов’язковими для України міжнародно-правовими актами.
6. Принцип свободи договору не втрачає свого значення і після укладення сторонами зовнішньоекономічного контракту, а має свої прояви і при його виконанні. Ці прояви полягають у наступному: по-перше, в праві сторін на власний розсуд з урахуванням раніше досягнутої між ними домовленості вирішувати питання, пов’язані з виконанням укладеного ними договору; по-друге, в їх праві обирати і застосовувати засоби забезпечення виконання зовнішньоекономічного контракту; по-третє, в праві контрагентів змінити чи розірвати укладений ними договір [Див.: 201, с. 91-93].
7. Отримані результати дослідження дозволяють запропонувати нову редакцію статті 627 ЦК України в такому вигляді: “Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору чи його розірванні, виборі контрагента, виду і типу договору, визначенні умов і форми договору, а також їх подальшої зміни з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, законодавства іншої галузевої належності, які містять імперативні вимоги щодо договірних відносин, а також звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості”.
8. Аналіз положень чинного законодавства України, що стосуються принципу свободи договору взагалі, і його проявів при кладенні та виконанні зовнішньоекономічного контракту зокрема, дозволяє зробити висновок про необхідність його певного удосконалення. Конкретні пропозиції щодо удосконалення відповідних положень нормативно-правових актів сформульовані по тексту роботи. Однак, автор вважає за необхідне не обмежуватися виключно “косметичним ремонтом” чинного Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а в майбутньому замінити його двома окремими законами: “Про зміст і форму зовнішньоекономічного контракту” та “Про систему державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності”. Перший з цих законів має стати приватно-правовим нормативним актом і увібрати в себе всі специфічні положення щодо зовнішньоекономічного контракту як різновиду цивільно-правового договору. Другий – має містити норми публічного права, що визначають засади, межі та конкретні прояви державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Уявляється, що подальші наукові пошуки в цьому напрямку та розробка теоретичних моделей проектів цих законів стали б перспективними напрямками пошуків відповідно цивільно-правової і господарсько-правової науки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азімов Ч. Н. Забезпечення виконання зобов’язань: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1995. – 49 с.
2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
3. Андреев С.Е., Сивачева И.А., Федотова А.И. Договор: заключение, изменение, расторжение. – М.: Проспект, 1998. – 376 с.
4. Андрюхова Ю. Підстави до обов’язкового укладення господарських договорів // Право України. – 1998. – № 11. – С. 46-48.
5. Анненков К. Система русского гражданского права. Т. 3. Права обязательственные. – СПб., 1901. – 490 с.
6. Ансон В. Договорное право / Под общ. ред. и с предисл. О.Н. Садикова. – М.: Юридическая литература, 1984. – 464 с.
7. Бабицкий А.М. Принцип свободы трудового договора в советском трудовом праве // Правоведение. – 1989. – № 1.- С. 21-29.
8. Беляневич Е. Некоторые вопросы заключения хозяйственных договоров в порядке арбитражного судопроизводства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 9. – С. 44-47.
9. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Международные отношения, 1994. – 416 с.
10. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 2000. – 848 с.
11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 682 с.
12. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М.: Юриздат, 1947. – 362 с.
13. Бугров Л.Ю. Свобода трудового договора в СССР // Советское государство и право. – 1981. – № 5. – С. 22-28.
14. Вахнин И.Г. Нормативные ограничения усмотрения сторон по договору // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1999. - № 3. – С. 79-90.
15. Венская конвенция ООН 1980 г. о договорах международной купли-продажи товаров. К 10-летию ее применения Россией: Сост. М.Г. розенберг. – М.: Статут, 2002. – 110 с.
16. Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятельности. – М.: НОРМА, 2001. – 256 с.
17. Витрянский В. Общие положения о договоре (Комментарий ГК РФ) // Хозяйство и право. – 1995. – № 12. – С. 5-10
18. Віденська конвенція про право міжнародних договорів: Укладена 23 травня 1969 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1994. – № 5. – С. 3.
19. Вільнянський С.І. Радянське цивільне право. – Харків: Вид-во ХДУ, 1966. – 319 с.
20. Гавзе Ф.И. Договор по Гражданскому кодексу // Еженедельник советской юстиции. – 1923. – № 13. – С. 289.
21. Голембо Л. Підстави виникнення зобов’язань за поставкою: план чи самостійна ініціатива // Право України. – 1996. – № 5. – С. 34-37.
22. Гонгало Б. М. Общие положения об обеспечении обязательств и способах обеспечения обязательств // Цивилистические записки: Межвуз. сб. научн. тр. – М.: Статут, 2001.
23. Гордон М.В. Радянське цивільне право. – Харків: Вид-во ХДУ, 1966. – 314 с.
24. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 49-50. – 14 березня.
25. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.-СПб.: Издательский Торговый Дом «Герда», 1999. – 448 с.
26. Гражданский кодекс Российской Федерации. Научно-практический комментарий Ч. І. / Отв. ред. Т.Е. Абова, А.Ю. Кабалкин, В.П. Мозолин. – М., 1996.
27. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий) / Н.А. Саниахметова, Е.О. Харитонов, Ю.С. Червоный и др. Под общ. ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: ООО “Одиссей”, 1999. – 848 с.
28. Гражданское право: В 2 т. Том II. Полутом 1: Учебник / В.В. Витрянский, В.С. Ем, И.А. Зенин и др. Отв. ред. Е.А. Суханов. – М.: БЕК, 2000. – 704 с.
29. Гражданское право: В 2 т. Том І: Учебник / В.С. Ем, И.А. Зенин, Н.И. Коваленко и др. Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1998. – 816 с.
30. Гражданское право: Учебник. Часть 2 / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: Проспект, 1998. – 782 с.
31. Гражданское право: Учебник. Часть І. / Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1997. – 600 с.
32. Грущинський І. Проблема договірного регулювання відносин у підприємництві // Українське право. – 1997. – Ч. 3. – С. 153-154.
33. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник. 1 частина / За ред. Ю.С. Шемчушенка та Я.М. Шевченко. – К.: Юридична книга, 2000. – 280 с.
34. Дождев Д.В. Римское частное право / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 784 с.
35. Економіка України за 2003 рік // Урядовий кур’єр. – 2004. – 22 січня (№ 12). – С. 6-7.
36. Економіка України за січень-серпень 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 28 вересня (№ 183). – С. 5.
37. Емельянов В.И. Разумность, добросовестность и незлоупотребление гражданскими правами: М.: Лекс-Книга, 2002. – 160 с.
38. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – Харків: Основа, 1995. – 256 с.
39. Задыхайло Д.В. Предпринимательская деятельность в системе международных стандартов прав человека // Проблеми законості: Респ. міжвідом. наук. зб. Вип. 36. – Харків.: Нац. юрид. акад. України., 1998. С. 134-140.
40. Задыхайло Д.В. Реализация конституционного права на предпринимательскую деятельность как фактор государственных доходов // Правове регулювання державних доходів та видатків: Доклади та виступи на міжнар. наук.-практ. конф. 24-26 вересня 1998 р. – Харків: Акад. правових наук України. 1998. – С. 111-126.
41. Закон і бізнес. – 1999. – 5 червня (№ 23). – С. 5.
42. Зобов’язальне право: Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О. В. Дзери – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
43. Зыкин И.С. Договор во внешнеэкономической деятельности. М.: Международные отношения, 1990. – 221 с.
44. Иванов В.В. Общие вопросы теории договора. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 160 с.
45. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
46. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – 511 с.
47. Исрафилов И.М. Кабальная сделка // Законность. – 2000. – № 2. – С. 24-25.
48. Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами: Затверджена спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 3 грудня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 51.
49. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні: Затверджена наказом МЗЕЗторгу України № 30 від 18 січня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 40-41. – С. 8.
50. Кабалкин А. Заключение договора // Российская юстиция. – 1996. – № 9. – С. 12-14.
51. Кабалкин А. Изменение и расторжение договора // Российская юстиция. – 1996. – № 10. – С. 22.
52. Кабалкин А. Понятие и условия договора // Российская юстиция. – 1996. – № 6. – С. 19-21.
53. Карабань В. Правове регулювання спонукання до укладання договору // Право України. – 2001. – № 1. – С. 42-44.
54. Карабань В. Спонукання до укладання цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти // Право України. – 2000. – № 10. – С. 24-27.
55. Кашанин А. Новое о квалификации гражданско-правового договора // Хозяйство и право. – 2001. – № 9. – С. 69-76.
56. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – 512 с.
57. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.
58. Комаров А. Международная кодификация норм, относящихся к международным коммерческим договорам // Закон. – 1995. - № 12. – С. 93-94.
59. Комментарий к гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Руковод. авторск. колл. и отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Контракт; Инфра, 1997. – 778 с.
60. Константинова В. С. Правовое обеспечение хозяйственных обязательств / Под ред. В. А. Тархова. — Саратов, 1987.
61. Красавчиков О.А. Диспозитивность в гражданско-правовом регулировании // Советское государство и право. – 1970. – № 1.
62. Крупчан А.Д. Оспаривание решений международных арбитражных судов по национальному и международному законодательству // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К.: Ин Юре, 2000.
63. Курбатов А.Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности. – М., АО Центр ЮрИнформ, 2001.
64. Кучер А.Н. Договорная дееспособность в праве Англии и США // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 1997. – № 5. – С. 105-113.
65. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
66. Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право: Учеб. пособие. – М.: Юридическая литература, 1984. – 336 с.
67. Лунц Л.А. Международное частное право. Особенная часть. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1963. – 362 с.
68. Луць А. Удосконалення правового статусу акціонерних товариств: ретроспектива і перспектива у зв’язку з новим Цивільним кодексом // Юридичний вісник України. – 1998. – № 24. – 11-17 червня. – С. 30-32.
69. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. – 18 с.
70. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 215-221.
71. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. - № 3. С.
72. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
73. Луць В.В. Проблеми кодифікації договірного права в сучасний період // Матеріали наукової конференції “Конституція України – основа модернізації суспільства та держави” 21-22 червня 2001 р., м. Харків / Упоряд. Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Харків.: Право, 2001. – 408-410.
74. Луць В.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2000. – Вип. 82. Правознавство. – С. 48-52.
75. Луць В.В., Луць А.В. Предпринимательские договоры: их признаки и классификация // Теоретические проблемы правового регулирования хозяйственной деятельности в условиях рыночных отношений: Тезисы докл. респ. нуач.-практ. конф. – Минск: Тесей, 1998. – С. 205-208.
76. Луць В.В., Луць А.В. Свобода договору в системі прав і свобод людини // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Матеріали Міжнародної наук.—практ. конф.: У 2-х ч. - Ч. 2 / За ред. проф. М. І. Панова.- Харків.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 6-9.
77. Майданик Р. Забезпечувальне право власності // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 29-32.
78. Максимов В.А. Свобода экономической деятельности и государственное регулирование // Гражданское право. – 2001. – № 5. – С. 36-41.
79. Малиновська В.С. Поняття та місце захисного застереження у структурі зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 60-69.
80. Мейер Д. Й. Русское гражданское право. Ч. 2. – М.: Статут, 1997.
81. Мілаш В.С. Правові особливості захисного застереження як умови зовнішньоекономічного контракту: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.03. – Харків: Нац. юрид. акад.. України, 2003. – 19 с.
82. Мільх Ф. Принцип свободи укладання контрактів у підприємницькій діяльності // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 82-84.
83. Молчанова Т.Н. Диспозитивность в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.
84. Мусин В.А. Международные торговые контракты. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 151 с.
85. Мусияка В.Л. Правовые основы предпринимательской деятельности. – Харьков.: АО «Бизнес-Информ», 1995. – 90 с.
86. Новиков И. Договор хранения, навязанный ГИБДД, незаконен // Российская юстиция. – 2000. – № 3. – С. 18.
87. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. - М.: Госюриздат, 1954. – 248 с.
88. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Юридическая литература, 1950. – 416 с.
89. Общая теория права и государства: Учебник / В.С. Афанасьев, А.Г. Братко, А.Р. Герасимов и др. Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 360 с.
90. Ойгензихт В.А. Воля и вина в гражданском праве // Советское государство и право. – 1982. – № 4. – С. 49-54.
91. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление: Очерки теории, философии и психологии права. – Душанбе: «Дониш», 1983. – 256 с.
92. Олюха В. Істотні умови цивільно-правового договору // Українське право. – 2000. – Число 1.
93. Петкевич Н.В. Понятие внешнеэкономической сделки // Право и демократия: Межвуз. сб. ст. Вып. 8. – Минск: Белорусский гос. ун-т; Гродненский гос. ун-т, 1997. С. 64-71.
94. Пильтц Бургхард. Новые тенденции в развитии права международной купли-продажи товаров (извлечение: “Сфера применения Венской Конвенции”) // http://www.20jahre.cisg-library.org/piltz.html. (28.08.2002)
95. Письмо Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины № 83-20/246 от 27 марта 2002 г. // Бухгалтер. – 2002. - № 16.
96. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник. – К.: Ін Юре, 2001. – 440 с.
97. Підсумки соціально-економічного розвитку Харківської області у 2002 році // Слобідський край. – 2003. – 18 лютого.
98. Покровский Б.В. Необходимость и свобода хозяйственного договора в период развернутого строительства коммунизма // Советское государство и право в период развернутого строительства коммунизма: Тезисы докл. и науч. сообщ. – Харьков: Харьков. юрид. ин-т, 1962. – С. 112-115.
99. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
100. Полич С. Изменение и расторжение договора приватизации жилья // Законность. –1999. - №9. – С. 32-34.
101. Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій: затверджено наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 47 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. – Ст. 797.
102. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 № 201 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 39. – Ст. 1784.
103. Попов А.А. Правовые основы внешнеэкономической деятельности: Учебное пособие. – Харьков: Каравелла, 2001. – 358 с.
104. Порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства: Затверджений наказом Міністерства економіки України від 7 червня 2001 року № 123 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 26. – Ст. 1189.
105. Послання Президента України до Верховної Ради України про концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки “Європейський вибір” // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня (№ 100). – С. 5-12.
106. Правила ИНКОТЕРМС. Международные правила интерпретации коммерческих терминов: Сборник законодательных актов. – Харьков: Ксилон-Информ, 1994. – 56 с.
107. Принципы международных коммерческих договоров (принципы УНИДРУА) // Закон. – 1995. – № 12. – С. 82-92.
108. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30 (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30)
109. Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 3 грудня 1992 р. № 675 та Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 609 // Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 14 квітня 1997 р. № 335 // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 83-84 (15 травня).
110. Про виконання резолюцій Ради Безпеки ООН щодо Сьєрра-Леоне: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 1997 р. № 1261 // Урядовий кур’єр. “Орієнтир”. – 1997. – № 220-221. – с. 9.
111. Про внесення змін до Закону України "Про лізинг": Закон України від 11 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 3.
112. Про деякі питання застосування Указу Президента України “Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності”: Лист Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/55 від 8 травня 1992 р. // Інформаційний вісник. – 1992. – № 3. – С. 3-4.
113. Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 року № 756 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – Ст. 781.
114. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
115. Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину: Закон України від 15 листопада 2001 року № 2786-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6. – Ст. 44.
116. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. - Ст. 148.
117. Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 року № 201 // Закон і бізнес. Бібліотека З&Б. – 2001. – 3-9 листопада.
118. Про заходи щодо вдосконалення кон’юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Указ Президента України від 10 лютого 1996 року № 124/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 13 лютого (№ 29).
119. Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності: Указ Президента України від 19 березня 1992 року № 162 // Підприємництво і ринок. – 1992. – № 3. – С. 92.
120. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
121. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
122. Про мови в Українській РСР: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28 жовтня 1989 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
123. Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні: Указ Президента України від 7 листопада 1994 р. // Українська інвестиційна газета – 1999. – 2 листопада (№ 43) (пункт 1 Указу).
124. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України РСР – 1991. - № 14. – Ст. 168.
125. Про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом окремих видів виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, що можуть використовуватися для створення озброєння, військової чи спеціальної техніки: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 1005 // Бюлетень законодавꗬÁ䀵Й ደ¿ က ؀ ⸪

橢橢㋏㋏ Й 舭
墭 墭 儾 ઽ ￿ ￿ ￿ ˆ ޸ ޸ ޸ . ߦ $ ࠊ ࠊ ࠊ ࠞ 糢 糢 糢 8 級 ż 纖 Ƅ ࠞ  ö 耦 耦 " 聈 聈 聈 脣 ľ 艡 d 苅 4 � � � � � � � $  ɒ  Š � u ࠊ 苹 脣 脣 苹 苹 � о поставки продукції для державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
128. Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 р. № 7978-XI
129. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 44.
130. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
131. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78. (В редакції Закону України № 2745-III від 04.10.2001, ВВР, 2002, № 7, ст. 50).
132. Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті: Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444
133. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
134. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Н.В. Варламова, В.В. Лазарев, В.В. Лапаева и др. Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
135. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
136. Ракитина Л. О так называемой свободе экономической деятельности // Хозяйство и право.- 1994.- № 9.- С. 109-112.
137. Резолюція 1231 (1999), прийнята Радою Безпеки ООН на її 3986-му засіданні, 11 березня 1999 року
138. Резолюція 1333 (2000), прийнята Радою Безпеки ООН на її 4251-му засіданні, 19 грудня 2000 року.
139. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) від 14 грудня 1999 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4.
140. Розенберг М. Конвенция ООН о договорах международной купли-продажи товаров // Закон. – 1995.- № 12.- С. 29-32.
141. Розенберг М.Г. Международная купля-продажа товаров. – М.: Юридическая литература, 1995. – 288 с.
142. Ромовська З.В. Проблеми загальної теорії права у проекті Цивільного кодексу України // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К., 2000. – С. 42.
143. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк. – М.: Прогресс, 1972. – 440 с.
144. Савушкин Д.В. О понятии внешнеторговой сделки // Известия вузов. Правоведение. – 1993. – № 1. – С. 119-121.
145. Самонд и Вильямс. Основы договорного права. – М.: Изд-во Иностранной литературы, 1955. – 704 с.
146. Сейнароев Б.Н. Договор как механизм реализации и защиты интересов деловых людей // Дело и право.–1996. - № 6. – С. 46-52.
147. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины. – К.: «А.С.К.», 1999.
148. Сидоренко М.В. Проблеми волі та волевиявлення в цивільних угодах // Правова держава. НАН України. Ін-т держави і права ім. В. Корецького.- К.: “ІнЮре”, 1998.- Вип. 9.- С. 363-366.
149. Сібільов М. Цивільно-правовий договір в механізмі правового регулювання суспільних відносин в сфері приватного права // Юридичний вісник. – 2002. - № 3. – С. 105-109.
150. Сібільов М.М. Зміст цивільно-правового договору // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32) – С. 93-99.
151. Скловська К. О возможности ограничения права собственности договором // Хозяйство й право. — 1999. — № 5. — С. 109—113.
152. Советское гражданское право. Т. 1 / А.М. Белякова, В.И. Бессмертный, А.Г. Быков и др. Под. ред. В.П. Грибанова, С.М. Корнеева. – М.: Юридическая литература, 1979. – 550 с.
153. Советское гражданское право. Ч. 1 / К.К. Лебедев, В.А. Мусин, Е.А. Поссе и др. Под. ред. В.Т. Смирнова, Ю.К. Толстого, А.Н. Юрченко. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1982. – 414 с.
154. Сокуренко В.Г., Савицкая А.Н. Право, свобода, равенство. – Львов: Вища школа, 1981. – 231 с.
155. Соменков С.А. Расторжение договора в одностороннем порядке // Государство и право. – 2000. – № 4. – С. 42-45.
156. Стемпняк Л. Проблемы свободы договоров и ответственности в обобществленном обороте // Современное польское право. – 1981. - № 4. – С. 43-55.
157. Сулейманов М.К. Договор в народном хозяйстве (вопросы общей теории). – Алма-Ата: Наука, 1987. – 180 с.
158. Суханов Е.А. Агентирование (гл. 52). Доверительное управление имуществом (гл. 53). Коммерческая концессия (гл. 54): Комментарий ГК РФ // Хозяйство и право. - 1996. – № 11.
159. Тельгарин Р. О свободе заключения гражданско-правовых договоров в сфере предпринимательства // Российская юстиция. – 1997. - № 10. – С 13-15.
160. Тельгарин Р.А. Свобода заключения договоров в сфере предпринимательства по гражданскому праву России: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М.: ИГП РАН, 1998. - 130 с.
161. Товкун И.Н. Документарный аккредитив как форма расчетов в международном частном праве // Проблеми законності. Вип.. 38: Респ. міжвідом. наук. зб. Відп. Ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад.. України, 1999. С. 94-101.
162. Томсинов В.А. Внешнеторговые сделки: практические рекомендации по составлению контрактов. – М.: Тантра, 1994. – 160 с.
163. У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Лубнифарм” щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 6 Закону Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність” і статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (справа про порядок підписання зовнішньоекономічних договорів): Рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 1998 р. // Офіційний віник України. – 1998. – № 48. – Ст. 1767.
164. Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав: укладена 20 березня 1992 року // Арбитражный процесс: Россия, Украина, Беларусь: Сборник нормативных актов.
165. Україна. Закони. Господарський процесуальний кодекс України. Про господарські суди: Закон України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 96 с.
166. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 351 с.
167. Ханик-Посполітак Р. Деякі питання загальної теорії договору // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 12. – С. 23-25.
168. Хахулин В.В., Новошицкий А.Н. Принцип равенства сторон и пробелы в гражданском праве // Правоведение. – 1990. – № 5. – С. 77-80.
169. Хвалей В.В., Функ Я.И. Курс правовых основ внешнеэкономической деятельности государств – участников СНГ (Россия, Беларусь, Украина). – Минск: Амалфея, 2000. – 256 с.
170. Хомяк С. Внешнеторговый контракт купли-продажи товаров // Баланс. – 2000. – № 23 (304). – С. 55.
171. Хондиус Э. Свобода контракта и конституционное право в Нидерландах // Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 78-97.
172. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. Т. 2. Пер с нем. – М.: Международные отношения, 2000. – 512 с.
173. Цветков И.В. Внешнеторговые сделки : правоприменительная практика: Практическое пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. – 136 с.
174. Цивільне право України. Частина перша. Підручник / Ч. Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін. За ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – 368 с.
175. Цивільне право України: Підручник. У двох книгах. Книга 1. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін. За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
176. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 45-46. – 12 березня; № 47-48. – 13 березня.
177. Цікало В. Свобода укладення договору та її межі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999. – Вип. 34. – С. 169-173.
178. Шапп Я. Основы гражданского права Германии. – М.: БЕК, 1996. – 286 с.
179. Шевченко Я.М. Правові засади розвитку цивільних правовідносин в сучасній Україні та проект нового Цивільного кодексу // Часопис Київського університету права. – 2001. – № 1. – С. 58-60.
180. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: СПАРК, 1995. – 556 с.
181. Щодо військового ембарго РБ ООН стосовно Ефіопії та Еритреї: Лист Державної митної служби України № 11/4-4762 від 29 травня 2000 року // (офіційно не опублікований)
182. Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля: Інструктивний лист Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 19029/730 від 26.04.93 // (офіційно не опублікований)
183. Щодо представництв іноземних фірм в Україні: Лист МЗЕЗторгу України № 14-33/790 від 2 вересня 1997 р. // Бизнес (ІІ). – 1998. – № 15. – С. 5.
184. Эрделевский А. Толкование договора // Российская юстиция. – 1999. – № 4. – С. 13.
185. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений.–Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1972. – 210 с.
186. Яковлев В.Ф. Россия: экономика, гражданское право (вопросы теории а практики). – М.: РИЦ ИСПИ РАН, 2000. – 224 с.
187. Sheinman H. Contractual liability and voluntary undertakings // Oxford journal of legal studies. – 2000. – Vol. 20, N 2. – 205-220.
188. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
189. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14 вересня 1999 року № 1039-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 44. - Ст. 391.
190. Про внесення змін до Закону України "Про лізинг": Закон України від 11 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 3.
191. Про концесії: Закон України 16 липня 1999 року № 997-XIV // Відомості Верховної Ради України . – 1999. – N 41. - Ст. 372.
192. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.
193. Про затвердження переліку видів металобрухту, що утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил та інших військових формуваннях, експорт якого забороняється: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 226 від 5 грудня.
194. Про заборону закупівлі закладами і установами охорони здоров’я, що фінансуються з державного бюджету, діагностикумів, вакцин, сироваток та інших медичних імунобіологічних препаратів імпортного виробництва, аналоги яких у достатній кількості виробляються в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 23-24 від 5 лютого.
195. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
196. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23 вересня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
197. Бєляєва А.П. Зовнішньоекономічний контракт як цивільно-правовий договір // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. і наук. повідомл. наук. конф. молод. учених / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. С. 81-84.
198. Бєляєва А. Межі дії принципу свободи договору в сфері зовнішньоекономічної діяльності: поняття, вираження, походження // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 45-47.
199. Бєляєва А.П. Свобода укладення зовнішньоекономічного контракту за законодавством України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2002. – № 2. – С. 184-186.
200. Бєляєва А. Свобода вибору форми та оформлення зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 33-36.
201. Бєляєва А. Свобода зміни та розірвання зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 10. – С. 91-93.