ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….........4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ПРАВОВИХ ЗАСАД ………………………………………............................15
1.1. Поняття державного регулювання підприємницької діяльності................................................................................................................15
1.2. Місце і роль держави в регулюванні підприємництва........................33
1.3. Правове забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності................................................................................................................55
1.4. Державне регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва.....................................................................................................63
Висновки до розділу 1 ………………………………………………..........77

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ............................................................80

2.1. Загальна характеристика засобів державного регулювання підприємницької діяльності ............................................................................... 80
2.2. Державне замовлення як засіб державного регулювання підприємництва.....................................................................................................87
2.3. Ліцензування, патентування і квотування ................................................................................................................................99
2.4. Сертифікація та стандартизація як засоби державного регулювання підприємництва...................................................................................................109
2.5. Інші засоби державного регулювання підприємницької діяльності..............................................................................................................128
Висновки до розділу 2.................................................................................144

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН І ТАРИФІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА.......................................................................................147

3.1. Правове регулювання цін і тарифів як засіб державного регулювання підприємництва...................................................................................................147
3.2. Правова регламентація державного регулювання цін і тарифів..................................................................................................................159
Висновки до розділу 3.................................................................................181

ВИСНОВКИ……………………………………………………………....184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….......190
ДОДАТКИ...................................................................................................215
ВСТУП

Актуальність теми. Зараз в Україні відбувається процес формування економічних відносин, в яких важливу роль відіграє підприємницька діяльність (підприємництво), що складає значну питому вагу в господарської діяльності. У ст. 42 Конституції України [1] проголошено право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, та обов'язок держави забезпечення захисту конкуренції та прав споживачів. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
У ст. 42 Конституції України присутня єдність двох протилежностей – право на підприємницьку діяльність та її державне регулювання: у ч. 1 ст. 42 закріплено право на підприємницьку діяльність, а в ч.2 ст.42 - заборона зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції і недобросовісної конкуренції, що є одним з проявів державного регулювання підприємництва.
Це обумовлено тим, що приватні інтереси підприємця можуть суперечити інтересам держави. Держава бере участь в економічному обороті не для задоволення своїх інтересів, а з метою найбільш ефективного здійснення публічної влади. Реальні протиріччя громадського життя, переломлюючись у правовій формі, можуть викликати колізії під час реалізації конституційних норм (наприклад, принцип свободи підприємництва і договорів може суперечити принципові безпеки держави).
Одним із ключових напрямів у здійсненні економічної політики держави є державне регулювання підприємницької діяльності. На протязі 90-х років ХХ ст. були апробовані різні моделі в пошуках оптимального варіанта державного регулювання підприємництва. Україна зараз знаходиться на перехідному періоді, для якого характерне становлення ринкових механізмів регулювання економіки держави, що не завжди обходиться без помилок та прорахунків. Відмічається позитивний перехід від адміністративно-планового управління економікою до тенденції побудови системи господарювання з ринковими елементами. Економічна функція держави має виявлятися в трьох основних напрямах: нормативне регулювання, контроль та управління державною власністю.
Основні положення щодо державного регулювання господарської діяльності містяться у Господарському кодексі України [2].
У Концепції переходу України до ринкової економіки, схваленої Верховною Радою України [3], зазначено, що:
1) метою державного регулювання економіки є досягнення ефективного, поступового та стабільного розвитку;
2) державне регулювання забезпечується управлінською, плануючою та контролюючою діяльністю міністерств, державних комітетів та інспекцій України.
Державне регулювання підприємницької діяльності є одним з важливих напрямів в діяльності органів влади та місцевого самоврядування. Оскільки державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, то результати її здійснення залежать, у тому числі, від держави. Держава встановлює правові засади та засоби на ринку, у межах яких суб'єкти підприємництва мають певну свободу. Типові засади стосуються конкурентної поведінки, управлінських відносин, цінних паперів, реклами, об'єднань підприємців. Ці засади та засоби закріплені в низці законів України та розрізняються за ступенем обмеження підприємництва, але усі вони служать установленню певних обмежень та підтримки діяльності підприємців. Таким чином держава здійснює безліч форм впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподаткування до ціноутворення.
Однак, як зазначається у рекомендаціях парламентських слухань „Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”, схвалених постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 р. № 990 [4], основними проблемами провадження регуляторної політики є те, що центральні, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ще не співвідносять свої дії по виданню нових актів з принципами, закладеними в ідеологію державної регуляторної політики (скорочення витрат підприємців на виконання регуляторних актів, спрощення та прозорість змісту актів законодавства, адекватність відповідальності за розміри заподіяної шкоди підприємцям). Іноді лобіювання органами виконавчої влади галузевих інтересів відбувається в обхід ідеології та процедур регуляторної політики. Тому з метою прискорення розвитку підприємництва в Україні, подальшого вдосконалення регуляторної політики держави та надання їй комплексного і системного характеру учасники парламентських слухань рекомендують, зокрема, сприяти створенню системного взаємозв'язку та взаємодії між законодавчою, виконавчою та судовою гілками державної влади з питань захисту права приватної власності та підвищення відповідальності державних органів за прийняття рішень та їх наслідки.
В Указі Президента України „Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” від 12 травня 2005 р. [5] з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність, створення більш сприятливих умов для розвитку підприємництва на засадах непорушності права приватної власності, підтримки добросовісної конкуренції і обмеження монополізму постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вживати в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на підтримку підприємництва, зокрема протягом 2005 року переглянути свої регуляторні акти та привести їх у відповідність із принципами державної регуляторної політики, визначеними статтею 4 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Кардинальна зміна ролі держави в економіці України, перехід від державного управління економікою до її державного регулювання обумовили необхідність створення нової правової бази, що регулює державно-правовий вплив на економічну, в тому числі підприємницьку, діяльність. Таке державно-правове регулювання необхідне для забезпечення захисту суспільних та державних інтересів в економічній сфері. Також сучасний період розвитку суспільства характеризується глобалізацією підприємництва, створенням міжнародних об'єднань підприємців та важливістю передових технологій для економічного розвитку держав, унаслідок чого багато держав допомагають, направляють, регулюють і контролюють підприємництво для досягнення технологічної переваги. Конкуренція на світовому ринку, що підсилюється, глобалізація бізнесу і підвищення значення інновацій обумовлюють необхідність розвитку відносин співробітництва між державою і підприємництвом.
Однак у цій сфері ще залишається значна кількість не вирішених вітчизняним законодавством проблем, одною з яких є ефективне правове забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності (підприємництва).
Таким чином, однією з найважливіших проблем у сфері підприємництва є його державне регулювання. Це поняття є спірним у науковій літературі, що стосується як його засобів, способів тощо, так і ступеня державного регулювання та його сполучення із саморегулюванням у сфері підприємництва.
Створення оптимальної системи державного регулювання господарської діяльності та підприємництва є предметом наукових досліджень як економічних, так і юриспрудичних. Низку проблем державного регулювання економіки та підприємництва досліджено в працях вчених-економістів, зокрема, Л. Абалкина, Є.Ф. Борисова, Д.В. Валового, Г.П. Журавльової, Т.Г. Морозової, А.С. Пелиха, К. Гамільтона, Т. Гулфасона, А. Ісаксена, П. Самуельсона та інших вчених.
Окремі аспекти державного регулювання підприємницької діяльності з юридичної точки зору аналізувались у роботах таких сучасних вчених-юристів, як Є.П. Губін, В.С. Бєлих, В.В. Долинська, І.В. Дойніков, Д.В. Задихайло, Н.Є. Карягін, Н.І. Клейн, М.І. Кулагін, П.Г. Лахно, В.К. Мамутов, В.М. Мандриця, Л.А. Морозова, О.М. Олейник, О.П. Подцерковний, В.Ф. Попондопуло, О.П. Рябченко, Н.О. Саніахметова, Ю.А. Тихомиров та ін. Разом з тим для більш чіткого визначення правових засад в системі державного регулювання підприємницької діяльності необхідні подальші правові наукові дослідження у цій сфері, зокрема, в зв'язку з виникненням нових суспільних відносин. З огляду на вищевказане, дослідження проблем правових засад державного регулювання підприємницької діяльності є актуальним.
Таким чином, для забезпечення надійного і стабільного правового регулювання державного впливу на господарську діяльність необхідне його наукове дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексних тем “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розроблялась науковцями Одеської національної юридичної академії (№0101U001195 в Державному реєстрі) та „Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті”, яка розробляється на даний момент науковцями Одеської національної юридичної академії (№ 0106U004070 в Державному реєстрі). У межах зазначених тем дисертантка брала участь як співвиконавець: нею проведено дослідження державного регулювання підприємництва, виявлені основні проблемні питання правової регламентації державного регулювання підприємницької діяльності та обґрунтовано шляхи їх вирішення.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень щодо правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України у цій сфері.
Відповідно до поставленої мети основна увага приділена вирішенню наступних завдань:
дослідження поняття державного регулювання підприємницької діяльності;
проведення аналізу місця і ролі держави в регулюванні підприємництва;
дослідження правового забезпечення державного регулювання підприємництва;
виявлення співвідношення державного регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва;
з'ясування визначення поняття та виявлення видів засобів державного регулювання підприємницької діяльності;
аналіз окремих засобів державного регулювання підприємництва, зокрема, державного замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сертифікації та стандартизації та інших засобів, а також їх правового забезпечення;
дослідження правового забезпечення державного регулювання цін і тарифів як засобу державного регулювання підприємництва;
обґрунтування пропозицій з удосконалення правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з державним регулюванням підприємницької діяльності.
Предметом дослідження є правові засади державного регулювання підприємницької діяльності.
Методи дослідження. Дослідження грунтується на комплексі загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджено інститут державного регулювання підприємницької діяльності, його роль і місце в системі господарського законодавства України та підготовлено відповідні пропозиції. Порівняльно-правовий метод використано для з'ясування переваг правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод використано для аналізу та вдосконалення змісту правових норм господарського права України. Застосування історичного методу дослідження дозволило уяснити розвиток нормативно-правової бази державного регулювання підприємництва в Україні, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питання правового забезпечення державного регулювання у сфері підприємництва. Також використовувались системно-функціональний (дослідження та доопрацювання основних аспектів державного регулювання підприємництва) та метод абстрагування (уточнення основних визначень понять державного регулювання підприємництва через виявлення видів засобів державного регулювання).
Теоретичну базу дослідження склали наукові праці таких провідних правознавців України, Росії та інших зарубіжних країн, як А.Г. Бобкова, О.М. Вінник, В.М. Гайворонський, І.В. Єршова, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, В.С. Мартем’янов, Г.В. Пронська, Б.Г. Розовський, О.О. Чувпило, В.С. Щербина, О.С. Янкова, Р. Штобер, М. Юттон та ін.
Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, практика органів Антимонопольного комітету України, інших органів державної влади, а також законодавство інших країн та ЄС, що стосується державного регулювання підприємницької діяльності та її правового забезпечення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено перше у вітчизняній юридичній науці системне, комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо державного регулювання підприємництва, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.
Уперше:
надано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється за допомогою використання визначених законодавством засобів впливу на підприємницькі відносини, з метою забезпечення рівного підпорядкування всіх учасників господарських відносин правовому господарському порядку та рівного захисту державою всіх суб'єктів підприємництва;
аргументовано положення, що саморегулювання у сфері підприємництва може бути обмежене лише визначеними законами засобами державного регулювання підприємницької діяльності, що забезпечить оптимальне поєднання саморегулювання та державного регулювання підприємницької діяльності при формуванні правового господарського порядку;
обгрунтовано, що оскільки надання інвестиційних, податкових та інших пільг як позитивних стимулів підприємницької діяльності носить обмежений характер, то при їх введенні доцільно враховувати: пріоритетність розвитку певних видів підприємницької діяльності, необхідність забезпечення споживачів суспільно необхідною продукцією (роботами, послугами), доцільність підтримки окремих видів підприємництва.
Удосконалено положення щодо:
обов'язковості врахування при визначенні засобів державного регулювання підприємництва: основних напрямів економічної політики держави, результатів постійного моніторингу впливу існуючих засобів державного регулювання, необхідності забезпечення реалізації загальних принципів господарювання;
необхідності для правового забезпечення ефективного державного регулювання підприємницької діяльності збалансованого співвідношення правових стимулів та обмежень, ознаками якого мають бути стабілізація та збалансованість соціально-економічного устрою відповідно до умов, що постійно змінюються, та практичні результати у конкретних сферах підприємництва, зокрема в інвестиційній та зовнішньоекономічній;
системи засобів державного регулювання підприємницької діяльності, зокрема, щодо визначення в ГК України понять таких засобів державної підтримки, як дотації та субсидії, а саме: дотаціями є кошти, надані державою для відшкодування різниці в цінах, яка стала результатом проведення відповідної державної цінової політики, субсидіями – державна фінансова допомога (пряма чи непряма), мета якої є пом'якшення та стабілізація майнового стану різних соціальних груп;
узгодженого визначення ліцензії у законодавстві, зокрема, шляхом заміни в законодавстві про зовнішньоекономічну діяльність визначення поняття ліцензії як права на визначення ліцензії як дозволу;
Дістали подальший розвиток положення щодо:
системи засобів державного регулювання господарської діяльності шляхом встановлення переліку засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність невичерпним, з можливістю доповнення за умови визначення підстав та механізму застосування інших засобів на рівні закону, з додержанням основних принципів господарювання;
правового забезпечення стандартизації як одного із засобів державного регулювання підприємництва шляхом закріплення таких принципів стандартизації: максимальне врахування законних інтересів заінтересованих осіб при розробці стандартів; застосування міжнародних стандартів як основи розробки національних стандартів, за винятком випадків, установлених законом; неприпустимість створення перешкод виробництва, обороту продукції в більшому ступені, ніж це необхідно для досягнення поставлених перед стандартизацією цілей; неприпустимість установлення стандартів, що суперечать технічним регламентам; забезпечення умов для однакового застосування стандартів;
державного регулювання цін та ціноутворення в підприємницькій діяльності шляхом доповнення цілей державного регулювання цін такими: контроль рівня інфляції; обмеження діяльності підприємств-монополістів; сприяння формуванню конкурентного середовища; створення соціально орієнтованої системи цінового регулювання щодо товарів і послуг першої необхідності; узгодження інтересів суб'єктів ринкової економіки: товаровиробника, покупця і держави; забезпечення економічної безпеки країни; захист вітчизняного товаровиробника; захист найменш забезпечених верств населення від необґрунтованого росту цін на товари першої необхідності; створення умов для нормальної конкуренції; державний вплив на діяльність підприємств-монополістів; обмеження інфляційного росту цін у результаті виникнення товарного дефіциту, різкого росту цін на фактори виробництва; підтримка цінових пропорцій;
державного регулювання сертифікації шляхом доповнення державних завдань підтвердження відповідності, зокрема, такими: посвідчення відповідності об'єктів технічного регулювання вимогам технічним регламентів, стандартів, договорів; сприяння набувачам у компетентному виборі продукції, робіт або послуг; підвищення конкурентноздатності продукції, робіт або послуг; створення умов для забезпечення вільного переміщення товарів по території України, а також для здійснення міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва і міжнародної торгівлі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи в правотворчій діяльності з метою розвитку та удосконалення правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при створенні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність, у правозастосовчій практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”, а також при розробці програм відповідних спецкурсів та навчально-методичних матеріалів.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії в навчальному процесі при викладанні навчальної дісципліни „Господарське право” (довідка № 206-3 від 05.02.2007р.). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичній діяльності підприємства ТОВ „Цезарь” під час розробки системи правового забезпечення стандартизації та сертифікації підприємства (довідка № 288 від 29.08.2006 р.), а також підприємства ВАТ „Металопром” при розробці локального нормативно-правового акта - Положення про організацію здійснення ліцензування господарської діяльності (довідка № 288 від 04.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувачки. Наукові результати дисертаційної роботи отримані авторкою особисто на основі аналізу вітчизняних та закордонних наукових та нормативно-правових джерел.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались авторкою на I Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), науково-практичній конференції „Правове забезпечення державного управління та місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2005), а також на 8(60)-й та 9(61)-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії МОН України (Одеса, 2005, 2006).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,5 д.а., у тому числі 6 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Всі роботи належать особисто здобувачці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні та отримані на його основі нові результати спрямовані на вирішення наукового завдання, що полягає в науковому обгрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з державним регулюванням підприємницької діяльності, для більш ефективного її здійснення.
Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства у сфері державного регулювання підприємницької діяльності і розвитку науки господарського права щодо державного регулювання економіки. Основні результати дослідження склали підґрунтя для підготовки відповідних пропозицій щодо змін та доповнень законодавства.
На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:
1. Держава покликана регулювати підприємницьку діяльність і контролювати законність її здійснення, причому державне регулювання підприємництва в кінцевому рахунку зводиться до розв'язання проблеми забезпечення балансу приватних (підприємницьких) і публічних (суспільних та державних) інтересів.
Безсумнівною є необхідність взаємозв'язку, взаємозумовленості приватних і публічних інтересів при здійсненні підприємницької діяльності. Держава об'єктивно заінтересована в ефективному функціонуванні суб'єктів підприємництва, в стабільності, а також в позитивних результатах їхньої діяльності. Державне регулювання діяльності суб'єктів підприємництва має бути продуманим і збалансованим. Співвідношення публічних і приватних інтересів при державному регулюванні підприємницької діяльності має виявлятися в такому державному впливі, що надає можливість суб'єктам підприємництва ефективно розвиватися, і при цьому забезпечує необхідні публічні потреби й інтереси.
2. Запропоновано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється за допомогою використання засобів впливу на підприємницькі відносини, визначених законодавством, з метою забезпечення рівного підпорядкування всіх учасників господарських відносин правовому господарському порядку та рівного захисту державою всіх суб'єктів підприємництва.
Обґрунтована обов'язковість врахування при визначенні засобів державного регулювання підприємництва: основних напрямів економічної політики держави, результатів постійного моніторингу впливу існуючих засобів державного регулювання, необхідність забезпечення реалізації загальних принципів господарювання. Запропоновано доповнення Господарського кодексу України ст. 11' цими положеннями.
3. Для становлення і розвитку саморегулівних організацій у сфері підприємницької діяльності в Україні, вдосконалення правового регулювання їхньої діяльності, доцільно прийняття нормативно-правових актів, що встановлюють правовий статус цих організацій і враховують їхні особливості в певних сферах підприємництва. Виходячи зі специфіки різних видів підприємницької діяльності, у нормативно-правових актах про саморегулівні організації доцільно встановити форми об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб в ці організації, їхні повноваження щодо встановлення професійних вимог до учасників, а також конкретні обов'язкові умови, які дозволяють кваліфікувати організації в якості саморегулівних, зокрема доповнити ст. 29 Закону України „Про рекламу” положенням щодо наділення саморегулівних організацій учасників рекламної діяльності – рекламодавців, розповсюджувачів та виробників правами, які мають відповідні об'єднання громадян та об'єднання підприємств; доповнити ст. 1 Закону України „Про підтвердження відповідності” щодо уточнення визначення виробника, якими можуть бути юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, а також створені ними саморегулівні організації, відповідальні за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.
4. Узагальнено положення щодо засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності та запропоновано уточнити перелік основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, закріпленням в ч. 2 ст. 12 ГК України невичерпного переліку засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність, та з доповненням ч. 2 абзацом такого змісту: «інші засоби регулюючого впливу держави на суб’єктів господарської діяльності визначаються законом за умови додержання основних принципів господарювання».
Для встановлення єдиного підходу до ліцензування як засобу регулюючого впливу держави на суб’єктів підприємництва визначення поняття ліцензії як дозволу у зовнішньоекономічній сфері доцільно в ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” у визначенні спеціальної та експортної (імпортної) ліцензії слово «право» замінити на слово «дозвіл».
Крім того необхідно уточнити в ст. 16 ГК визначення понять таких засобів державної підтримки, як дотації та субсидії, а саме: дотація – це кошти, надані державою для відшкодування різниці в цінах, яка стала результатом проведення відповідної державної цінової політики; субсидія – це державна фінансова допомога (пряма чи непряма), мета якої є пом'якшення та стабілізація майнового стану різних соціальних груп.
5. На основі аналізу чинного законодавства, що регламентує засоби державного регулювання підприємництва, встановлено, що практика регулювання цих засобів заснована на великій кількості нормативно-правових актів, у тому числі підзаконних, тоді як відповідно до ГК України (ч.3 ст.12) умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються законодавчими актами. Зокрема, особливості відносин, що виникають у зв’язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, регулюються не відповідно до закону, як зазначено у ч.6 ст.13 ГК України, а підзаконними нормативно-правовими актами. В зв’язку з цим в роботі звертається увага на першочергове приведення таких нормативно-правових актів у відповідність вказаним нормам ГК України.
6. Для забезпечення інтересів суб’єктів підприємництва запропоновано доповнити ст. 5 Закону України „Про стандартизацію” такими принципами: максимальне врахування законних інтересів заінтересованих осіб при розробці стандартів; застосування міжнародних вимог до стандартів як основи розробки національних стандартів, за винятком випадків, установлених законом; неприпустимість створення перешкод виробництву, обороту продукції в більшому ступені, ніж це необхідно для досягнення поставлених перед стандартизацією цілей; неприпустимість установлення стандартів, що суперечать технічним регламентам; забезпечення умов для однакового застосування стандартів.
7. Виявлено, що з багатьох вказаних у Законі України „Про державну підтримку малого підприємництва” напрямів його державної підтримки реально забезпечено законодавством та впроваджується тільки один напрямок – спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Хоча ця система є суперечливою та на практиці викликає багато труднощів при застосуванні, однак введення цієї системи значно сприяло розвитку малого підприємництва. Що стосується інших напрямів та засобів підтримки малого підприємництва, то слід зазначити, що вони не забезпечені правовим механізмом і тому відповідні положення вказаного Закону залишаються декларативними. Аргументовано положення щодо доцільності закріплення відповідної процедури та порядку формування і організації державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва на рівні закону.
8. Для подальшого упорядкування державного регулювання цін пропонується доповнити Закон України «Про ціни та ціноутворення» ст. 3', в якій визначити наступні цілі державного регулювання цін, зокрема: контроль рівня інфляції; сприяння формуванню конкурентного середовища; створення соціально орієнтованої системи цінового регулювання щодо товарів і послуг першої необхідності; узгодження інтересів товаровиробника, покупця і держави; забезпечення економічної безпеки країни; захист вітчизняного товаровиробника; захист найменш забезпечених верств населення від необґрунтованого росту цін на товари першої необхідності; створення умов для нормальної конкуренції; державний вплив на діяльність підприємств-монополістів та обмеження їх діяльності; обмеження інфляційного росту цін у результаті виникнення товарного дефіциту, різкого росту цін на фактори виробництва; підтримка цінових пропорцій.
Запропоновано перелік методів державного регулювання цін визнати як «основний» та визначити його невичерпним шляхом доповнення ч. 5 ст. 191 ГК України словами – „та інших методів”.
9. Для упорядкування прав та обов’язків учасників відносин щодо підтвердження відповідності запропоновано уточнити державні завдання посвідчення відповідності шляхом доповнення Закону України „Про підтвердження відповідності” ст. 5', в такій редакції: „Державними завданнями посвідчення відповідності є: посвідчення відповідності об'єктів технічного регулювання вимогам технічним регламентів, стандартів, договорів; сприяння набувачам у компетентному виборі продукції, робіт або послуг; підвищення конкурентноздатності продукції, робіт або послуг; створення умов для забезпечення вільного переміщення товарів по території України, а також для здійснення міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва і міжнародної торгівлі”.
Вперше здійснене у вітчизняній юридичній науці після оновлення господарського законодавства комплексне дослідження правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні дозволило розробити нові теоретичні засади і запропонувати зміни до норм законодавства з метою підвищення рівня правового забезпечення у сфері господарювання.
Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки чинних нормативно-правових актів.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18-22. – Ст.144.
3. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки від 01 листопада 1990 р. № 438-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 48. - С. 632.
4. Про рекомендації парламентських слухань „Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”: Постанова Верховної Ради України від 19 червня 2003 р. № 990-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 1. - Ст.2.
5. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. - 2005. – 20 трав. (№ 92).
6. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции. – М.: Изд. г-на Тихомирова М. Ю., 2001. – С. 74.
7. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А.Чухна. – К.: Вища школа, 2001. - 606 с.
8. Кратко И. Государственное регулирование предпринимательской деятельности в Российской империи //Проблемы теории и практики управления. - 1996. - № 5. - С.123-126.
9. Экономика: Учебник для юристов /Под ред. проф. Д.В.Валового. - М.: Изд-во «Щит-М», 1999. - 360 с.
10. Основы предпринимательства /Под ред. А.С. Пелиха. - М.: Гардарика, 1996. - 256 с.
11. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие для вузов /Под ред. проф. Т.Г.Морозовой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 255 с.
12. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н.Азрилияна. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Ин-т новой экономики, 1997. – 726 с.
13. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – Вид. 2-ге, доопрац. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. - 440 с.
14. Рынок // Самуэльсон Поль А. Экономикс. – К.: Вид-во „Україна”, 1995. – С. 278-322.
15. Исаксен А., Гамильтон К., Гулфасон Т. Экономика переходного периода. – Кн. 1. - М.: СОВ-ВИП, 1993. - 222 с.
16. Верхан Петер Х. Підприємець. Його економічна функція та суспільно-політична відповідальність. – К.: Знання, 1994. – 83 с.
17. Utton M.A. The Economics of Regulating Industry. – Oxford: Basic Blackwell, 1986. – 243 p.
18. Словарь современной экономической теории Макмиллана. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 608 с.
19. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. - М.: Рыбари, 2000. - 479 с.
20. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний досвід //Право України. - 2001. - № 9. - С.39-41.
21. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов /Под ред. Г.П.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 485 с.
22. Макроекономічне регулювання підприємницької діяльності: теорія і практика // В.П. Вихрущ, П.С. Харів, Я.М. Карпик, О.М. Собко. – Тернопіль, 1996. – 54 с.
23. Борисов Е.Ф. Основы экономики: Учебник. - М.: Юристъ, 1998. - 336 с.
24. Дашкевич А. Підтримка вітчизняного бізнесу без забезпечення ефективного конкурентного середовища – неможлива // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України – 2006. - № 1. – С. 2 – 4.
25. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624с.
26. Рябченко О.П. Державне управління економікою України (адміністративно-правовий аспект): Автореф. дис. ... док. юрид. наук: 12.00.07 / М-во внутр. справ України. Ін-т внутр. справ. – Харків, 2000. – 36 с.
27. Державне управління: теорія і практика: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
28. Аверьянов В. Б. Малый бизнес: правовой статус и бухгалтерский учет предприятия. – К.: Б. и., 1993. – 187 с.
29. Адміністративне право України: Підручник/ За ред. С.В.Ківалова. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – 917 с.
30. Харитонова Е. И. Административно – правовые отношения. – Одесса: Б.и., 2004. – 301 с.
31. Дедов Д.И. Приоритеты развития экономического законодательства //Развитие хозяйственного законодательства на современном этапе: Материалы Междунар. науч. конф. (29 апр. 2004 г.). – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – С. 77-80.
32. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 640 с.
33. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2-х т. / Под ред. проф. М.Н.Марченко. – Т.2. Теория права. – М.: Изд-во «Зерцало», 1998. – 640 с.
34. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник / В 2 т.; Под ред.О.М. Олейник. – М.: Юристъ, 1999. – Т. 1. – 727 с.
35. Андреева Л.В. Коммерческое право России: Проблемы правового регулирования. - М.: Право и закон ХХI, 2004. - 368 с.
36. Карягин Н.Е., Михайлов А.В., Челышева М.Ю. Комментарий к законодательству о государственном регулировании предпринимательской деятельности: Науч.-практ. комментарий. – СПб.: Питер, 2003. – 351 с.
37. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. Монографія. – К.: Атіка, 2003. - 352 с.
38. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Моногр. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
39. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М.: Юристъ, 1995. – 477 с.
40. Тихомиров Ю.А. Публичное право: падения и взлеты // Государство и право. – 1996. – № 1. – С.3-12.
41. Белых В.С. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России // Государство и право. – 1995. – № 11. – С.53-61.
42. Мамутов В.Н. Кодификация хозяйственного законодательства Украины в новых экономических условиях //Государство и право. – 1994. – № 6. – С. 77-87.
43. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник. – К.: Ділова України, 1996. – 352 с.
44. Предпринимательское право: Курс лекций / Под ред. Н.И.Клейн. – М.: Юрид лит., 1993. – 480 с.
45. Шнипко О. Сутність підприємницької діяльності та основні умови розвитку її в Україні //Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 6. – С. 3-6.
46. Лаптев В.В. Проблемы совершенствования предпринимательского законодательства // Правовое регулирование предпринимательской деятельности. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1995. – С. 4-17.
47. Лаптев В.В. Введение в предпринимательское право. - М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. – 31 с.
48. Попондопуло В.Ф. Коммерческое (предпринимательское) право: Учебник. – М.: Юристъ, 2003. – 668 с.
49. Предпринимательское право. – Ростов н/Д: „Феникс”, 2003. – 640 с.
50. Ершова И.В. Предпринимательское право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД «Юриспруденция», 2003. – 544 с.
51. Підприємницьке право: Підручник / За ред. О.В. Старцева. – К.: Істина, 2005. – 600 с.
52. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.
53. Пушкин А.А. Методологічні аспекти кодифікації законодавства в сфері підприємництва // Право України. – 1995. - № 5-6. – С.3-7.
54. Дойников И.В. Хозяйственное (предпринимательское) право: Учебно-методическое пособие. – 2-е изд. – М.: «Книга сервис», 2003. – 272 с.
55. Феррари Эрмино. Контроль и регулирование экономической деятельности в Италии. Государственное регулирование экономической деятельности. – М.: Юристъ, 2000. – 524 с.
56. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Общие положения: Курс лекций. – М.: БЕК, 1994. – Т. 1. – 298 с.
57. Харитонова О. І. Організаційно-правові питання управління економікою і роль товарних бірж в умовах формування ринкових відносин: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса,1995. – 23 с.
58. Авер'янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київського університету права. – 2002. - № 2. – С. 3.
59. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64. – (Зі змін. та допов.).
60. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
61. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
62. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
63. Про рекламу: Закон України від 11 липня 2003 р. № 1121-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 8. – Ст. 62.
64. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
65. Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22 грудня 1998 р. № 330-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9-10. – Ст. 65.
66. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22 грудня 1998 р. № 331- ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 12-13. – Ст. 80.
67. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 51-52. – Ст. 447.
68. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: формирование и перспективы развития. – К.: Наук. думка, 1996. – 63 с.
69. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К. Мамутова – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
70. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М.: Дело, 1992. – 144 с.
71. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки: Підручник. – 2-ге вид. За ред. І.Р. Михасюка. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с.
72. Коржубаев А.Г. Государственное регулирование по-американски // ЭКО. – 1998. – № 2. – С. 127-135.
73. Штобер Р. Общее хозяйственно-административное право: Основы и принципы. Экономическая конституция: Пер. с нем. – Мн.: Изд-во Европейского гуманитарного ун-та, 2001. – 312 с.
74. Government Intervention in the Developed Economy. – London: Croom Helm, 1979. – 489 р.
75. Шуйбао Чжан. Организационно-правовые основы предпринимательской деятельности в Китайской Народной Республике и в Украине (сравнительно-правовой анализ): Учебное пособие. – Одесса: «Юридична література”, 2000. – 213 с.
76. Шегда А., Божидарнік Т. Стратегія розвитку підприємництва в умовах перехідної економіки України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 102-105.
77. Агарков М.М. Ценность частного права // Изв. вузов. Правоведение. – 1992. – № 1. – С. 40-42.
78. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 96-101.
79. Тихомиров Ю.А. Государство на рубеже столетий // Государство и право. – 1997. – № 2. – С.29-35.
80. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Юринформ-центр, 1998. – 718 с.
81. Клитгаард Р. Рыночные реформы. – М.: Мысль, 1998. – 363 с.
82. Талапина Э.В. Вопросы правового регулирования экономической функции государства // Государство и право. – 1999. – № 11. – С. 73-79.
83. Рахмилович В.А. Экономические основы государства // Право и экономика. – 1998. – № 1. – С. 28-34.
84. Соколова Э.Д., Александрова С.Н. Хозяйственное право. Учебное пособие. – М.: ИД «Юриспруденция», 2000. – 427 с.
85. Сорокин А.К. Государство и предпринимательство в России (Исторический опыт предоктябрьской модернизации) //Политические исследования. – 1995. – № 3. – С. 152-158.
86. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики. – 1997. – № 6. – С. 10-13.
87. Папаїка О. О. Розподільча економічна система держави: розвиток стійкості відносин. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2005. – 304 с.
88. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
89. Бринцев О.В. Правова сутність економічних спорів та способи їх вирішення: Моногр. – Х.: Право, 2005. – 304 с.
90. Мамутов В.К., Дутов М.М. Господарський кодекс: процес освоєння // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 5. – С. 119-124.
91. Ширшин В. Співвідношення нового Цивільного та Господарського кодексів України // Юридичний журнал. – 2005. – № 3 (33). – С. 58-73.
92. Долинская В.В. Предпринимательское право: Учебник. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Издат. центр «Академия», 2004. – 208 с.
93. Подцерковний О.П., Ломакіна О.А. Проблеми визначення методів та форм державного регулювання господарських відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 3-6.
94. Предпринимательское право: Учебник / Под ред. Е.Г.Губина, П.Г.Лахно. – М.: Юристъ, 2001. – 416 с.
95. Пикулькин А. В. Система государственного управления. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 543 с.
96. Виссарионов А. Особенности государственного регулирования переходной экономики // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 6. – С. 19-24.
97. Пугинский Б. И., Сафиуллин Д. Н. Правовая экономика: проблемы становления. – М.: Юрид. лит., 1991. – 238 с.
98. Белых В.С. Гражданско-правовое обеспечение качества продукции, работ и услуг: Автореф. дис. … д-ра юрид.наук. – Екатеринбург, 1993. – 32 с.
99. Тихомиров Ю.А. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 577 с.
100. Алексеев С.С. Теория права. – 2-е изд. – М.: БЕК, 1995. – 628 с.
101. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В.Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
102. Предпринимательское право Российской Федерации / Отв. ред. Е.П. Губин, П.Г. Лахно. – М.: Юристъ, 2004. – 1001 с.
103. Тихомиров Ю.А. Предприниматель и закон: практическое пособие. – М.: Экономика, 1996. – 287 с.
104. Лаптев В.В. Современные проблемы предпринимательского (хозяйственного) права // Предпринимательское право в ХХI веке: преемственность и развитие. – М., 2002. – С. 3-25.
105. Шишкин С.Н. Вопросы ответственности в предпринимательских отношениях // Развитие хозяйственного законодательства на современном этапе: Материалы Междунар. науч. конф. (29 апр. 2004 г.). – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – С. 127-131.
106. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 р. № 1160-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
107. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 22. – Ст. 888.
108. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1172.
109. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
110. Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей: Закон України від 2 червня 2005 р. № 2630-ІV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 25. – Ст. 1416.
111. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. № 2806-ІV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 39. – Ст. 2429.
112. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності: Закон України від 1 грудня 2005 р. № 3164 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 52. – Ст. 3246.
113. Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів: Закон України від 8 вересня 2005 р. № 2860-ІV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 50. – Ст. 3106.
114. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001 р. № 2406-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 169.
115. Мандрица В.М. Российское предпринимательское право. – Ростов на/Д: Феникс, 1999. – 544 с.
116. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. - СПб: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1994. – 208 с.
117. Харитонова Е. И. Административно – правовые отношения. – Одесса: Б.и., 2004. – 301 с.
118. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Прецеденты. Комментарии. – К.: Юстиниан, 2003. – 368 с.
119. Блэк Дж. Экономика: Толковый словарь: Англо-русский. – М.: ИНФРА – М, Изд-во «Весь Мир», 2000. – 840 с.
120. Сімпсон Р., Синкова О.М. Регулювання послуг загального інтересу в ЄС: Навч. посіб. – О.: Одеська нац. юрид. акад., 2004. – 129 с.
121. Крусс В.И. Право на предпринимательскую деятельность – конституционное полномочие личности. – М.: Юристъ, 2003. – 672 с.
122. Саниахметова Н.А., Черемнова А.И. Законодательство Украины о коммерческой рекламе. – Харьков: Одиссей, 1999. – 256 с.
123. Черячукин Ю.В. Проблемы правового регулирования рекламной деятельности в России и зарубежных странах: Автореф. дис... докт. юрид. наук. - Ростов н/Д., 2002. – 34 с.
124. Аузан А., Крючкова П. Административные барьеры в экономике: задачи деблокирования // Вопросы экономики. - 2001. - № 5. - С.73-88.
125. Крючкова Я. Саморегулирование бизнеса как способ управления контрактными отношениями // Вопросы экономики. – 2001. – № 6. – С.129-143.
126. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23 . – Ст. 243 .
127. Саниахметова Н.А. Правовая защита конкуренции в предпринимательстве Украины. – Одесса: АО БАХВА, 1998. – 244 с.
128. Бове Кортлэнд Л., Аренс Уилльям Ф. Современная реклама: Пер. с англ. – Тольятти: “Издательский дом Довгань”, 1995. – 704 с.
129. Сэндидж Ч.Г., Фрайбургер В., Ротцолл К. Реклама: Теория и практика. – М.: Прогресс, 1989. – 630 с.
130. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.
131. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 р. № 2908-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.
132. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2658-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
133. Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів: Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 329 // Офіційний вісник України. – 1996. – № 51. – Ст.522.
134. Остапович Г. Поняття саморегулівної організації ринку цінних паперів в Україні //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - С.119-122.
135. Онуфрієнко О. Регулятивні функції саморегулівних організацій на ринку цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 58-59.
136. Добровольская В. Государственное регулирование предпринимательской деятельности: понятие и основание // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 97-100.
137. Добровольская В. Правовое обеспечение государственного регулирования предпринимательской деятельности // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С 54-57.
138. Добровольська В. Місце і роль держави в регулюванні підприємницької діяльності // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – Вип. 1-2. – С.155-159.
139. Добровольська В.В. Питання 11. Місце і роль держави в регулюванні економіки та підприємницької діяльності. Питання 12. Державне регулювання підприємництва: поняття і підстава. Питання 13. Правове забезпечення державного регулювання підприємництва // Господарське право України: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – С. 27-34.
140. Добровольська В.В. Правове регулювання діяльності саморегулівних організацій у підприємництві // Збірник наукових статей за матеріалами II міжвуз. Наук.-практ. конф. „Актуальні питання реформування правової системи України”. – Луцьк, 2005. – Ч. 2. – С. 59-63.
141. Добровольська В.В. Державне регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – № 25. – С. 302-305.
142. Махров И. Е. Административно-правовое регулирование предпринимательской деятельности: некоторые проблемы совершенствования федерального и регионального законодательства // Право и политика. – 2002. – № 12. – С. 14-18.
143. Хозяйственное право Украины: Учебник / Под ред. А.С.Васильева, О.П.Подцерковного. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.
144. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). – М.: Юрид. фирма КОНТРАКТ: ИНФРА-М, 1997. – 778 с.
145. Ионова Ж.А. Правовые проблемы государственной регистрации и лицензирования предпринимательства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1997. – 20 с.
146. Крусс В.И. Право на предпринимательскую деятельность – конституционное полномочие личности. – М.: Юристъ, 2003. – 672 с.
147. Калюжний Р.А., Ластовецький А.С. Вдосконалення дозвільно-реєстраційних процедур щодо підприємництва у ракурсі адміністративної реформи // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 5. – С. 58-77.
148. Рішення Господарського Суду Черкаської області від 15.11.2004р. у справі № 11/3302 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. arbitr.gov.ua
149. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 р. в редакції Закону від 17 березня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
150. О поставках продукции для федеральных государственных нужд: Закон РФ от 13 декабря 1994 г. № 60-ФЗ // СЗ РФ. – 1994. – № 34. – Ст. 3540.
151. Паппас С. Політика ЄС у сфері державних закупівель: Навч. посіб. – О.: Одеська нац. юрид. акад., 2005. – 124 с.
152. Смиричинський В. Оскарження недотримання положень конкурсних процедур у системі державних закупівель // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2005. – № 3. – С. 17-24.
153. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1490-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. – Ст. 148.
154. Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1469 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – Ст. 1659.
155. Господарське право України: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – 608 с.
156. Про державне оборонне замовлення: Закон України від 3 березня 1999 р. № 464-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 17. – Ст. 111.
157. Питання державного оборонного замовлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2244 в // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2445.
158. Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1999 р. № 1928 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2103.
159. Про затвердження Положення про механізм розрахунків під час закупівлі сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1288 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 33. – Ст. 1234.
160. Про внесення змін до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та інших законодавчих актів України”: Закон України від 15 грудня 2005 р. № 3205 // Урядовий кур’єр. – 2006. – 17 берез. (№ 51). – С. 10-12.
161. Коммерческое право: Учебник /Под ред. В.Ф.Попондопуло, В.Ф.Яковлевой.– СПб: Изд-во С.-Петербургского университета, 1998. – Т.1. –518 с.
162. Паламарчук А., Бут Н. Надзор за исполнением законодательства о лицензировании // Законность. – 2000. – № 6. – С. 7-10.
163. Постатейный комментарий к Федеральному закону «О лицензировании отдельных видов деятельности» / А.Б.Агапов. – М.: Статут, 2000. – 248 с.
164. Правові основи підприємницької діяльності / Під ред. В.І. Шакуна, П.В. Мельника, В.М. Поповича. – К.: Правові джерела, 1997. – 780 с.
165. Гущин А.В. Лицензирование в Российской Федерации: Правовые и организационные основы. – М.: ИТК «Дашков и К», 2004. – 166 с.
166. Заводнов В.Я. Пути совершенствования организационных форм системы лицензирования в России (на примере инвестиционно-строительной деятельности // Лицензионное обозрение. – 2002. – № 1. – С. 12-17.
167. Пальчук П.М. Місце інституту ліцензування в правовій системі України // Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (24-26 жовт. 2001 р.). – К., 2001. – C. 76-78.
168. Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты. – Одесса: Одес. гос. юрид. акад., 1998. – 232 с.
169. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 46-50.
170. Постанова Вищого Господарського Суду України № 23/199 від 27.04.05р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. arbitr.gov.ua
171. Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1658 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1937.
172. Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000 р. № 1719 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. –Ст. 2035.
173. Про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 753 // Офіційний вісник України. – 1999. – №18. – Ст. 782.
174. Перелік органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 2001.
175. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48. – Ст. 2093.
176. Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – Ст. 1212.
177. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82. – (Зі змін та допов).
178. Про внесення змін до переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 659 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 1462.
179. Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 р. № 1077 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 28. – Ст. 1049.
180. Про затвердження форм торгового патенту та Порядку заповнення торгового патенту: Наказ Головної державної податкової інспекції України від 25 квітня 1996 р. № 33 // Вісник податкової служби України. – 1999. – № 6.
181. Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хо