СИСТЕМА ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З НАДАННЯ ПОСЛУГ – НОВИЙ ІНСТИТУТ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 11
1.1. Історія розвитку інституту зобов'язань з надання послуг 11
1.2. Значення послуг в сучасному суспільстві. Послуга, як економічна та юридична категорія 40
1.3. Поняття договору про надання послуг 61
Висновки до розділу 1 79
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 82
2.1.Поняття системи договорів в цивільному праві України 82
2.2. Місце системи договорів про надання послуг в системі цивільно–правових договорів 111
2.3. Критерії класифікації договорів про надання послуг 137
Висновки до розділу 2 179
ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190

ВСТУП

Актуальність теми. Новелою у цивільному законодавстві України, порівняно з цивільним законодавством радянської доби, є правова регламентація нового інституту цивільного права – договору про надання послуг. Включення цього договору у Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року (набув чинності з 1 січня 2004 року), є закономірним процесом, який спрямований не тільки на розширення інститутів зобов'язального права, але й важливим напрямком реформування приватного права України, надання йому статусу певної довершеності та одночасно визначення перспективи розвитку на майбутнє.
У сучасному цивільному праві України послуги визнаються як одна з провідних категорій у системі об'єктів цивільних прав, а відносини з надання послуг є предметом регулювання зобов'язально–правових норм. Саме тому питання створення і функціонування системи договорів по наданню послуг займає одне з чільних місць в системі зобов'язального права України.
Над проблемою систематизації договорів про надання послуг, виокремлення їх специфічних ознак та розмежування від інших правових інституцій почали замислюватись ще давньоримські юристи, зокрема Гай, Юстиніан. Ця проблема була предметом дослідження провідних дореволюційних вчених Європи: Г.О. Дормидонтова, Д.І. Мейєра, Й.О. Покровського, Г.Ф. Шершенєвіча; сучасних науковців: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, І.Л. Брауде, Д.В. Бобрової, А.В. Венедиктова, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, А.Ю. Кабалкіна, Ю.Х. Калмикова, В.М. Коссака, О.В. Кохановської, М.В. Кротова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, І.Б. Новицького, О.П. Орлюк, О.А. Підопригори, П.М. Рабіновича, Д.І. Степанова, Р.О. Стефанчука, Ю.К. Толстого, Є.О. Суханова, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Є.Д. Шешеніна, С.І. Шимон, Р.Б. Шишки та інших. Ці науковці внесли значний внесок у розробку проблеми окремих договорів про надання послуг, однак і на сьогодні залишаються дискусійними питання щодо визначення системи договорів про надання послуг, поняття послуги як юридичної категорії, об'єкту та предмету договору про надання послуг, співвідношення договорів про надання послуг із суміжними правовими категоріями, критерії їх класифікації тощо.
Актуальність теми наукового дослідження також полягає і в неоднозначності застосування чинного законодавства щодо окремих договорів та прогалин, які утворились внаслідок розвитку суспільних відносин та появи широкого кола непоіменованих договорів.
Все вищезазначене свідчить про актуальність і важливість обраної для дослідження теми як з точки зору науки цивільного права, так і з точки зору вироблення рекомендацій щодо вдосконалення цивільного законодавства у сфері регулювання договорів про надання послуг.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково–дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України «Суб'єкти цивільного права України» (реєстраційний № PK 0106U012117).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці єдиного підходу до системи договорів про надання послуг в цивільному праві України.
Для досягнення визначеної мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі задачі:
- дослідити поняття послуги як юридичної категорії;
- визначити значення послуг та договорів по їх наданню в сучасному суспільстві;
- виділити місце договорів про надання послуг в системі зобов'язального права України та розробити їх системну класифікацію;
- визначити юридичні характеристики договорів про надання послуг.
Об’єктом дослідження є зобов'язальні правовідносини по наданню послуг.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно–правові акти України, що регулюють правовідносини, які виникають з договорів про надання послуг та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо договорів про надання послуг та їх системи.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ діалектичний метод, формально–логічний, історичний, нормативно–порівняльний, системно–структурний та інші.
Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми які мають місце при класифікації договорів про надання послуг в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу дозволило продемонструвати розвиток теоретичної думки, законодавства та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження даної теми. Формально–логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується у теорії цивільного права та нормах права. Метод аналізу і синтезу використовувався при дослідженні юридичної природи поняття послуг; абстрагування та узагальнення — у процесі розробки дефініцій правових категорій та понять; формально–юридичний — при формулюванні нових правових норм і удосконаленні уже існуючих. Був застосований нормативно–порівняльний метод при дослідженні як норм національного так і зарубіжного права. За допомогою системно–структурного аналізу було досліджено класифікацію послуг як об'єкта цивільного права.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим у цивільному праві України комплексним науковим дослідженням системи договорів про надання послуг, що охоплює широке коло договорів, предметом регулювання яких є послуги як правове явище.
В результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано і обґрунтовано або додатково аргументовано чи уточнено низку положень, що мають наукову новизну:
вперше:
- запропоновано визначення послуги як специфічного об'єкту цивільних прав, продукту корисної дії або діяльності, що не має майнового вираження, результат якої (послуги) не має юридичного значення і не може бути гарантованим;
- виділено п’ять основних етапів розвитку інституту про надання послуг: 1) зародження правового регулювання договорів особистого найму у Дігестах і Інституціях; 2) подальший розвиток в Саксонському зерцалі (1588 р.), Статутах Великого князівства Литовського (1743 р.) і Зібраннях малоросійських прав (1807 р.); 3) початок становлення як окремого інституту із самостійними юридичними ознаками в Саксонських цивільних законах (1863 р.); 4) подальше ствердження як самостійного виду договорів (в дореволюційному праві); 5) постійне вдосконалення та розвиток правового регулювання на сучасному етапі;
- запропоновано створити систему договорів про надання послуг залежно від спрямованості цієї послуги на конкретний об'єкт, яка дозволяє розглядати договори про надання послуг в єдиному взаємозалежному комплексі і поділити їх на: договори про надання послуг, що спрямовані на тіло людини (охорона здоров'я, косметичні, спортивні); договори про надання послуг, що спрямовані на товари й інші фізичні об'єкти (обслуговування устаткування, ветеринарні, охорона матеріальних об'єктів); договори про надання послуг, що спрямовані на свідомість людини (освітні, інформаційні, радіо і телебачення); договори про надання послуг з фінансовими активами (банківські, операції з цінними паперами);
- визначено юридичну значимість класифікації договорів про надання послуг за ознакою ступеня контакту з замовником, яка дозволяє визначити об'єктом їх впливу саму людину та її потреби;
додатково аргументовано:
- необхідність виділення наступної системи ознак послуги як правової категорії: корисний ефект послуги, що задовольняє потребу замовника і споживається в процесі надання; відсутність гарантованого позитивного результату; споживність послуги в процесі її надання; послуга надається у відповідності до завдання замовника; фідуціарність, які повинні бути враховані при формуванні системи договорів про надання послуг;
- потребу у визначенні та юридичному закріпленні поняття «сервісна послуга» як складного комплексного явища, що включає в себе різноманітні види послуг: технічні, консультаційні, професійного навчання й інші, які підпорядковані одній генеральній меті – забезпеченню якості товару в процесі його експлуатації;
набули подальший розвиток:
- положення про те, що під договором про надання послуг слід розуміти таке правовідношення, яке виникає із єдиної правової мети двох або більше суб'єктів з приводу діяльності, що спрямована на виникнення або зміну правовідносин і має корисний ефект для послугоотримувача;
- положення про те, що в сучасному цивільному законодавстві сторонами договору про надання послуг і виконавцем і замовником за загальним правилом можуть бути і фізичні, і юридичні особи, проте спеціальний суб'єктний склад (юридичні особи чи фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю, окремі особи, наділені професійними знаннями в договорах про надання наукомістких та інших послугах тощо) цього договору може передбачатися законом або випливати з характеру послуги;
- наукові положення про класифікацію договорів про надання послуг на основні і додаткові (за критерієм характеру взаємозв'язку послуг з потребами, що задовольняються).
Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором теоретичні положення можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної науки цивільного права, дослідження юридичної природи договорів про надання послуг, створення теоретичної основи для вдосконалення цивільного законодавства у сфері правового регулювання зобов’язань з надання послуг. Вони можуть бути методологічною основою та теоретичним підґрунтям для подальших наукових досліджень цієї тематики. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, зроблені висновки і рекомендації можуть бути застосовані при підготовці змін і доповнень до цивільного законодавства України; використані в процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників; у навчальному процесі при викладанні курсу «Цивільне право України».
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції по вдосконаленню законодавства України були оприлюднені на 6 науково–практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Шляхи євроінтеграції України» (м. Київ, 17-18 квітня 2004 р.); ХІІ регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 9-10 лютого 2006 р.); І Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (м. Одеса, 24-25 лютого 2006 р); Міжнародна науково-практична конференція «Україна в євроінтеграційному процесі: проблеми і перспективи» (м. Київ, 25-26 лютого 2006 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція з цивільного права «Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (м. Львів, 22-23 лютого 2007 р.); Міжнародна наукова конференція «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у чотирьох статтях в журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, та шести тезах доповідей на науково–практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, кожен з яких містить по три підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 204 сторінки, у тому числі список використаних джерел на 14 сторінках (146 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні нами було дано спробу вирішити деякі актуальні питання цивільного права що пов'язані із системою договорів про надання послуг та існуючих проблем їх законодавчого регулювання у законодавстві України. Зазначене питання знайшло своє відображення у висновках та пропозиціях основними з яких є:
1. Виділення основних етапів розвитку інституту договору про надання послуг: 1) його поява в Дигестах і в Інституціях; 2) подальший розвиток в Саксонському зерцалі, Статутах Великого князівства Литовського і Зібраннях малоросійських прав; 3) початок становлення як окремого інституту із самостійними юридичними ознаками в Саксонських цивільних законах; 4) подальше ствердження як самостійного виду договорів (в дореволюційному праві); 5) постійне вдосконалення та розвиток правового регулювання на сучасному етапі, що дає можливість системно підійти до вивчення даної проблеми не лише з історичної позиції, але і з позиції порівняльного правознавства.
2. В основі системи договорів про надання послуг покладена послуга як специфічний об'єкт цивільних прав, продукт корисної дії або діяльності, що не має майнового вираження, результат, якої (послуги) не має юридичного значення і не може бути гарантованим, яка надається за завданням замовника і передбачає її надання особисто виконавцем і є невіддільним від нього (виконавця).
3. Запропоновано власне бачення системи ознак послуги як правової категорії: корисний ефект послуги, що задовольняє потребу замовника і споживається в процесі надання; відсутність гарантованого позитивного результату; споживність послуги в процесі її надання; послуга надається у відповідності до завдання замовника; фідуціарність.
4. Зроблено висновок про те, що юридична природа договорів про надання послуг найбільш повно розкривається через такі ознаки як: 1) відсутній матеріально–речовий характер діяльності, не пов'язаної зі зміною й перетворенням форм матерії та сил природи; 2) невіддільність процесів виробництва і споживання послуг; 3) неможливість накопичення, зберігання й транспортування більшості з них (досвід, знання, навички творчої діяльності). В окремих випадках ми можемо наголошувати на необхідності виокремлення і ще однієї ознаки – 4) особистісності.
5. Суб'єктний склад договорів про надання послуг випливає із аналізу чинного законодавства, яке передбачає, що сторонами договору про надання послуг як на стороні виконавця, так і замовника можуть бути фізичні (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства) і юридичні особи (підприємства, установи, організації усіх форм власності і господарювання), проте окремо слід наголосити і на спеціальному суб'єктному складі послугонадавача, особливі вимоги до якого можуть передбачатися законом або випливати з характеру послуги (юридичні особи, фізичні особи, що займаються підприємницької діяльністю, окремі особи, наділені професійними знаннями тощо).
6. Договори про надання послуг є каузальними, тому метою договору про надання послуг завжди є досягнення конкретно визначеного корисного ефекту для послугоодержувача.
7. Під договором про надання послуг слід розуміти таке правовідношення, що виникає із єдиної правової мети двох або більше суб'єктів з приводу діяльності, що спрямована на виникнення або зміну правовідносин і має корисний ефект для послугоотримувача.
8. Додатково обгрунтовано розмежування суміжних понять «роботи» і «послуги», які є цілеспрямованими діями (діяльністю), однак, якщо юридичне значення у послузі полягає саме у вчиненні дії або здійсненні діяльності, то у роботі – крім здійснення цілеспрямованої діяльності, обов'язково має бути певний результат, який і підлягає передачі контрагенту.
9. Наголошено на необхідності комплексного дослідження системи цивільних договорів, яке необхідне з метою: виокремлення ознак, на основі яких побудована система договорів у цивільному праві України; аналізу обраних законодавцем системних ознак для визначення того, чи завжди вони відображають істотні риси договірних правовідносин, що вимагають правового закріплення, і, відповідно, які можливості є для вдосконалення законодавства про договори; чіткого й доступного формулювання ознак, щоб їх практичне використання дозволяло безпомилково кваліфікувати договірні зобов'язання а, отже, і застосовувати до кожного зобов'язання саме ті правові норми, які призначені для його регулювання.
10. Під системою договорів про надання послуг слід розуміти цілісну єдність, що складається із сукупності зобов'язальних правовідносин по наданню послуг, які взаємопов'язані між собою множинністю елементів та ознак, мають чітку внутрішню структуру та врегульовуються спільними правовими нормами;
11. Виділено найбільш важливі і значущі критерії поділу послуг з точки зору прийнятності їх використання: особисті і неособисті послуги; професійні і непрофесійні; послуги, що надаються у відповідності до регульованих цін і до цін, обумовлених домовленістю сторін; послуги, надані з використанням електронних обчилювальних машин і без таких; послуги, що надаються суб'єктами природних монополій (за договорами перевезення залізничним транспортом, поштового зв'язку тощо) і суб'єктами, що не є такими; послуги, що мають юридичний і фактичний результат тощо.
12. Доведено юридичну значимість класифікації послуг за ознакою ступеня контакту з замовником, і визначені наступні проблеми, на які варто звертати увагу при побудові правових конструкцій: ступінь контакту виконавця і замовника може варіюватися в залежності від характеру послуги, що надається, (так, особисті послуги припускають високий ступінь контакту, а технічні послуги – ні); тісний контакт із замовником впливає на розподіл, обсяг і зміст прав і обов'язків між сторонами в рамках зобов'язання.
13. Встановлено тенденції диференціації послуг на основні і додаткові, по–перше, у всіх інфраструктурних блоках, по–друге, у суміжних секторах сфери послуг.
14. Обґрунтовано потребу у визначенні та юридичному закріпленні поняття «сервісна послуга» як складного комплексного явища, що включає в себе різноманітні види послуг: технічні, консультаційні, професійного навчання й інші, які підпорядковані одній генеральній меті – забезпеченню якості товару в процесі його експлуатації, а також визначені ознаки сервісної послуги: а) обслуговуючий характер сервісної послуги стосовно основної; б) надання сервісних послуг (супутніх) послуг не повинно суперечити діяльності по наданню основної послуги; в) надання сервісних послуг у прихованій формі не повинно нав'язуватися замовнику і повинно служити виключно інтересам задоволення потреб останнього.
15. Наголошено на юридичній значимості розподілу послуг за об'єктом впливу (в основному об'єкт впливу як критерій диференціації послуг представлений у роботах сучасних вчених–маркетологів та економістів, а не юристів).
16. Обґрунтована юридична значимість розмежування наукомістких послуг від договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
17. Вказано на «умовну» можливість використання терміну «оборотоздатність» послуг, оскільки оборот послуг вичерпується їхнім наданням–споживанням. Більш коректним є застосування формулювань: «послуги, що відповідно до діючого законодавства не можуть бути предметом цивільно–правових правочинів (релігійні послуги)»; «послуги, учасниками яких можуть бути лише визначені категорії суб'єктів (послуги центрів обов'язкової сертифікації)», а також «послуги, що можуть надаватись лише за спеціальним дозволом (технічне обслуговування авіаційної техніки, послуги з обслуговування зброї тощо)».
18. Окрім загальновизнаних у цивільно-правовій літературі критеріїв (оплатність, публічність, консенсуальність тощо), договори про надання послуг можуть поділятись за наступними критеріями:
- за метою отримання прибутку – підприємницькі та непідприємницькі;
- за кваліфікованістю послугонадавача – професійні і непрофесійні;
- за визначеністю предмету договору – абсолютно визначені та відносно визначені;
- за тривалістю – договори про надання послуги і обслуговування;
- за періодичністю – разові і абонентні.
19. Аналіз існуючих у цивільно-правовій науці підходів дозволив дійти висновку, що ми можемо пристосувати окремі критерії для вдосконалення системи договорів про надання послуг, яка мала б включати в себе:
1. Загальні (універсальні) договори про надання послуг:
1.1. Договори спрямовані на досягнення економічного ефекту:
1.1.1. Договори по вчиненню юридично значимих дій (укладення правочинів):
- договори із високим ступенем ризику (РЕПО);
- договори без високого ступеня ризику (комісія);
1.1.2. Договори по вчиненню фактичної поведінки (перевезення товару до пункту призначення);
1.2. Договори спрямовані на задоволення немайнового інтересу;
1.2.1. Договори спрямовані на задоволення немайнового інтересу фізичної особи:
- договори, що впливають на інтелектуальний розвиток особи;
- договори, що впливають на стан фізіологічного і психічного здоров'я;
- договори, що впливають на духовний стан фізичної особи;
1.2.2. Договори спрямовані на задоволення немайнового інтересу юридичної особи:
- договори про поширення позитивної інформації;
- договори універсального немайнового характеру;
- договори про передачу інформації;
1.2.3. Змішані договори, які можуть бути спрямовані на задоволення немайнового інтересу і юридичної і фізичної особи;
2. Допоміжні договори про надання послуг:
2.1. Договори спрямовані на обслуговування інших договорів (договори на експлуатацію залізничних під'їзних колій);
2.2. Договори спрямовані на забезпечення виконання основного договору (договір експедирування).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакарова П.М., Омарова Д.М. Основные факторы эффективного функционирования и современного развития фирмы в сфере услуг связи // Транспортное право. – М.: Юрист, 2006, № 4. – С. 30-32.
2. Абдуллина В.С., Карягин Н.Е. Права, обязанности и ответственность пациента в сфере оказания медицинских услуг // Вестник СГЭУ "Актуальные проблемы правоведения". Научно-теоретический журнал. – Самара: Изд-во СГЭУ, 2006, № 8 (26). – С. 154-157.
3. Агарков М.М. Учение о ценных бумагах. Курс лекцій. – Научное исследование. – 2-е изд. – М.: БЕК, 1994. – 350 c.
4. Акофф Р.Л. Планирование в больших экономических системах. – Пер. с англ. – М.: Советское радио, 1972. – 224 с.
5. Александров-Дольник М.К. Правовое регулирование эксплуатации железнодорожных подъездных путей необщего пользования // Вопросы советского транспортного права. – М.: Госюриздат, 1957. – С. 107-150.
6. Аминов В.А. Консалтинг и право [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.i2r.ru/static/329.
7. Бреев Б. Д., Галецкий В. Ф. Развитие сферы услуг и экономический рост: Материалы к лекциям и семинарам. //Российский экономический журнал. – 2000. – № 10. С. 56 – 60.
8. Баринов Н. А. Имущественные потребности и гражданское право / Под ред.: Калмыков Ю.Х. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 191 c.
9. Бартошек М. Римское право. Понятия, термины, определения: Перевод с чешского / Спец. науч. ред.: Черниловский З.М. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 c.
10. Белов В. А. Гражданское право. Общая и особенная части: Учебник / Белов В.А. – М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2003. – 960 c.
11. Белов В. А. Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики / Под общ. ред.: Белов В.А. – М.: Юрайт-Издат, 2007. – 993 c.
12. Белов В.А. Гражданское право. Общая и особенная части: Учебник. – М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2003. – 960 c.
13. Белозерова О.А. Договор совместной деятельности при оказании услуг медицинской помощи // Актуальные проблемы правоведения. Научно-теоретический журнал. – Самара: Изд-во СГЭУ, 2007. – № 3 (18). – С. 43-51.
14. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Академія правових наук України; НДІ приватного права і підприємництва. – К., 2006. – 440 арк. – Бібліогр.: арк. 415-440. – 440 арк.
15. Борисов Б.А. Услуги. Правовой режим реализации // Юридический бюллетень предпринимателя. – М.: Интел-Синтез, 1997. – № 4. – С. 44-59.
16. Брагинский М.И. Договор подряда и подобные ему договоры / Брагинский М.И. – М.: Статут, 1999. – 254 c.
17. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 260 c.
18. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Договоры о передаче имущества. – Кн. 2. – М.: Статут, 2000. – 800 c.
19. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – Кн. 3. – М.: Статут, 2007. – 1055 c.
20. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – Кн. 1. – 2-е изд., испр. – М.: Статут, 1999. – 848 c.
21. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 c.
22. Брауде И.Л. Отдельные виды обязательств / Под общ. ред.: Граве К.А., Новицкий И.Б. – М.: Госюриздат, 1954. – 360 c.
23. Быков А.Г. Долгосрочный хозяйственный договор // Советское государство и право. – М.: Наука, 1973. – № 11. – С. 4-12.
24. Васильєва Валентина Антонівна. Проблеми цивільно-правового регулювання відносин з надання посередницьких послуг: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 31с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170 000 / Вячеслав Тимофійович Бусел (уклад.,гол.ред.). – К.; Ірпінь: Перун, 2003. – 1427с.
26. Веретельник Ламара Котеївна. Систематизація договорів у цивільному праві: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2007. – 19с.
27. Витрянский В.В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. – М.: Статут, 1999. – 299 c.
28. Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и правоприменительной практике. (Начало) // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – М.: ЮРИТ-Вестник, 2002. – № 5. – С. 132-142.
29. Ворожейкин Е.М. О предмете советского семейного права // Советское государство и право. – М.: Наука, 1968. – № 6. – С. 47-56.
30. Гай. Институции. С объяснительным словарем. Вып. 1-4 / Пер. и сост.: Расснер Д. – С.-Пб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1887. – 320 c.
31. Голубков Е.П., Голубкова Е.Н., Секерин В.Д. Маркетинг: Выбор лучшего решения. под ред. Голубкова Е.П. – М.: Экономика, 1993. – 222 с.
32. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки. – Ученые записки Харьковского Юридического Института. - Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1954. – Вып. 5. – С. 65-87.
33. Гражданский кодекс Республики Армения / Принят Национальным Собранием Республики Армения от 5 мая 1998 г. – Ереван: Юридический центр содействия развитию законодательства, 1999. – 320 с.
34. Гражданское право. В 2-х томах: Учебник. Т. 2 / Гендзехадзе Е.Н., Грибанов В.П., Дюжева О.А., Ем В.С., и др.; Под ред.: Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – 432 c.
35. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая / Под общ. ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гонгало, В. А. Плетнева. – М., 1998. – 453 с.
36. Гражданское право. Учебник. Т. 2: Полут. 2 / Витрянский В.В., Ем В.С., Козлова Н.В., Корнеев С.М., и др.; Отв. ред.: Суханов Е.А. – М.: БЕК, 2000. – 544 c.
37. Гражданское право. Учебник. Ч. 1 / Егоров И.Д., Елисеев И.В., Иванов А.А., Кротов М.В., и др.; Под ред.: Сергеев А.П., Толстой Ю.К.. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 1997. – 600 c.
38. Гражданское право. Учебник. Ч. 2 / Валявина Е.Ю., Василевская Н.П., Егоров Н.Д., Елисеев И.В. и др.; Отв. ред.: Сергеев А.П., Толстой Ю.К. – М.: Проспект, 1998. – 784 c.
39. Гражданское право. Учебник. Ч. 2 / Валявина Е.Ю., Василевская Н.П., Егоров Н.Д., Елисеев И.В. и др.; Отв. ред.: Сергеев А.П., Толстой Ю.К. – М.: Проспект, 1998. – 784 c.
40. Гражданское право. Учебник. Ч. 3 / Валявина Е.Ю., Егоров Н.Д., Елисеев И.В., Иванов А.А. и др.; Отв. ред.: Сергеев А.П., Толстой Ю.К. – М.: Проспект, 1999. – 592 c.
41. Грибанов В. П. Договор купли-продажи по советскому гражданскому праву. Учебное пособие. – М., 1956. – 68 c.
42. Грибанов В.П. Роль советского гражданского права в реализации решений XXVII съезда КПСС // Вестник Московского университета. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – № 5. – С. 20-30.
43. Дернбург Г. Пандекты: Обязательственное право. Перевод с немецкого. Т. 3 / Под ред.: Соколовский П.; Пер.: Гойхбарг А.Г., Элькин Б.И. – М.: Университет. тип., 1904. – 490 c.
44. Довідник з історії України. А – Я / Інститут історичних досліджень Львівського національного ун-ту ім. Івана Франка / І.З. Підкова (ред.), Р.М Шуст (ред.). – 2. вид., доопрац. і доп. – К. : Генеза, 2001. – 1136с.
45. Дондокова О.Д. Взаимодействие рынка труда и рынка образовательных услуг в современных условиях // Вестник Бурятского государственного университета. Экономика. Право. – Улан-Удэ: Изд-во Бурят. ун-та, 2008. – Вып. 2. – С. 62-68.
46. Дормидонтов Г. Ф. Система римского права. Обязательственное право: Конспект лекций. студенческое изд. – Казань: Типография Я. Н. Подземского. – 184 с.
47. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Б.Д. Гаврилишин (гол.ред. ) – К.: Видавничий центр "Академія", 2000. Т. 3 : П (поручництво) – Я (японський центр продуктивності). – 952с.
48. Жукова Т.В. Проблемы договорного регулирования возмездного оказания образовательных услуг // Юрист. – М.: Юрист, 2003. – № 8. – С. 2-5.
49. Завидов Б.Д. Договоры посреднических услуг. – М.: ФБК-Пресс, 1997. – 96 c.
50. Закон СССР «Об индивидуальной трудовой деятельности» от 19.11.1986 / Ведомости Верховного Совета СССР. – 1986. – № 47. – Ст.964.
51. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23 (08.06.93). – Ст. 243.
52. Закон України «Про вищу освіту» від 2002.01.17 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8 (07.03.2002) . – Ст. 327.
53. Закон України «Про захист прав споживачів» від 1991.05.12 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30 (23.07.91) . – Ст. 379.
54. Закон України «Про телекомунікації» від вiд 18.11.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 12. – Ст. 155.
55. Зобов'язальне право: теорія і практика. / Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Луць В.В. та інші. / За ред. О.В.Дзери. – К.: Юрінком, 1998. – 912 с.
56. Измайлова Е.В. Договор на выполнение маркетинговых исследований. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2000. – 179 c.
57. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права" / Редкол.: Ем В.С., Козлова Н.В., Корнеев С.М., Кулагина Е.В., Панкратов П.А., Суханов Е.А. (Предисл.). – М.: Статут, 2000. – 777 c.
58. Избранные труды. В 4-х томах. Т. 3 / Иоффе О.С. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 837 c.
59. Иоффе О.С. Обязательственное право . – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 c.
60. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций: Отдельные виды обязательств: Учебное пособие / Отв. ред.: Юрченко А.К. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. – 531 c.
61. Кабалкин А., Брычева Л. Договор абонементного обслуживания // Социалистическая законность. – М.: Известия, 1983. – № 11. – С. 34-35.
62. Кабалкин А.Ю., Савенко Л.И. Индивидуальная трудовая деятельность и закон. – М.: Юрид. лит., 1987. – 159 c.
63. Калмыков Ю. X. К понятию обязательств по оказанию услуг в гражданском праве // Сов. государство и право. 1966. № 5. С. 30-37.
64. Карась И.З. Экономический и правовой режим информационных ресурсов // Право и информатика. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – С. 40-59.
65. Кванина В. В. Договоры с абонентной формой отношений сторон. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Кванина В.В. – М., 1990. – 174 c.
66. Козлова Н.В. Договор возмездного оказания правовых услуг. (Начало) // Законодательство. – М., 2002. – № 3. – С. 40-45.
67. Комментарий части первой гражданского кодекса Российской Федерации / Брагинский М.И., Витрянский В.В., Звеков В.П., Суханов Е.А., и др.; Под общ. ред.: Карпович В.Д. – М.: Спарк, Хозяйство и право, 1995. – 597 c.
68. Кондратьев В. Закон об акционерных обществах. Проблемы совершенствования // Хозяйство и право. – М., 1999. – № 10. – С. 66-70.
69. Контрактное право. Мировая практика. В 3-х томах. – Том 1. –Сделки / Под ред. Петровой Г.В. – М.: Имидж-Сет, 1992. – 397 с.
70. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент; пер. с англ. Т. Виноградовой [и др.]; под ред. Л. А. Волковой, Ю. Н. Каптуревского. – 10-е изд. –СПб.: Питер, 2003. – 749 с.
71. Красавчиков О. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – М.: Госюриздат, 1960. – № 5. – С. 42-43.
72. Красавчиков О.А. Сфера обслуживания: гражданско-правовой аспект // Гражданское право и сфера обслуживания. Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1984. – С. 5-29.
73. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве. Учебное пособие / Науч. ред.: Толстой Ю.К. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 107 c.
74. Ларина Т.В. Услуга как объект гражданско-правового регулирования // Закон и право. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – № 6. – С. 33-34
75. Луць В. В. Сучасна кодифікація договірного права в Україні: здобутки і проблеми / Вісник Академії правових наук України / Президія Академії правових наук України. – Х.: Академія правових наук України. – С.424-437.
76. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб. / Прикарпатський ун-т ім. В.С.Стефаника. – 2. вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 556с.
77. Макарчук В.С. Основи римського приватного права: Навч. посібник / Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України; Міжнародна асоціація істориків права. – 2-ге вид., доп. – К.: Атіка, 2003. – 255с.
78. Маркова В.Д. Маркетинг услуг. – М.: Финансы и статистика, 1996 г. – 120 с.
79. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т. 26: Ч. 3. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1964. – 674 c.
80. Масевич М. К., Покровский Б. В., Сулейменов М. К. Правовые формы хозяйственного расчета производственных объединений и предприятий / Отв. ред.: Басин Ю.Г. – Алма-Ата: Наука КазССР, 1975. – 231 c.
81. Масевич М.Г. Хозяйственные договоры в социалистических странах. – М.: Изд–во МГУ, 1987. – 87 с.
82. Международные экономические отношения: Учебник / Под общ. ред. В.Е. Рыбалкина. – М.: дипломатическая академия при МИД РФ, 1997. – 384с.
83. Муромцев С. Гражданское право Древнего Рима. Лекции. – М.: Тип. А.И. Мамонтова и Ко, 1883. – 733 c.
84. Мусин В.А. Правовые вопросы индивидуальной трудовой деятельности. – Л., 1988. – С. 12 (див. в роботі: Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве. Учебное пособие / Кротов М.В.; Науч. ред.: Толстой Ю.К. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 107 c.).
85. Мыльникова, И.С. О защите прав пациентов на качественную медицинскую помощь / И.С. Мыльникова // Главный врач. – 1995. – № 3. – С. 45-51.
86. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 c.
87. Овчинников Н.И. Особенности хозяйственных договоров // Правоведение. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. – № 4. – С. 60-67.
88. Олюха Віталій Георгійович. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 191арк. – Бібліогр.: арк. 175-191.
89. Отставнов М. Банки, Интернет, Право.//Банковские технологи. № 9. 1997. – С.21.
90. Собрание малороссийских прав 1807 г. / АН Украины; Археографическая комиссия ; Институт государства и права им. В.М.Корецкого ; Институт украинской археографии / Б.М. Бабий (отв.ред.) К.А. Вислобоков (сост.), А.Н. Мироненко (отв.ред.). – К.: Наукова думка, 1993. – 366с.
91. Памятники римского права. Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана – М.: Зерцало, 1997. – 608 c.
92. Петровский С.В. Правовое регулирование оказания интернет-услуг. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Петровский С.В. – М., 2002. – 27 c.
93. Пичугин И., Гендлин В. Free больше! // Коммерсант-Деньги. –1998. – № 46. – С. 16.
94. Победоносцев К. Курс гражданского права: Вотчинные права. – Ч. 1 С.-Пб.: Синод. тип., 1892. – 794 c.
95. Попов Е. Актуальные вопросы маркетинга // Маркетинг. – 2000. – № 1. – С. 4-21.
96. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній та державних холдингових компаній, які перебувають у загальнодержавній власності» від 19.08.1996 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=973-96-%EF.
97. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького ; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського / Ю.С. Шемшученко (відп.ред.та авт.передм.), К.А. Вислобоков (упоряд.). – К., 1997. – 547с.
98. Предпринимательское (хозяйственное)право : Учебник : В 2 т. – Т. 1 / Отв. ред. О. М. Олейник. – М.: Юристъ, 1999. – 727 с.
99. Пустозерова В.М. Посреднические сделки. – М.: Приор, 1996. – 80 c.
100. Пушкин А.А. К вопросу о совершенствовании правовой регламентации отношений в сфере обслуживания населения // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1983. – С. 18-21.
101. Рахмилович В.А. Рахмилович В.А. О достижениях и просчетах нового Гражданского кодекса Российской Федерации // Государство и право. – М.: Наука, 1996. – № 4. – С. 117-127.
102. Ращевский Е.С. Частно-правовые вопросы регулирования газоснабжения // Законодательство. – М., 2001. – № 4. – С. 44-54.
103. Римское частное право. Учебник / Краснокутский В.А., Новицкий И.Б., Перетерский И.С., Розенталь И.С., и др.; Науч. ред.: Новицкий И.Б., Перетерский И.С. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 583 c.
104. Робсон М., Уллах Ф. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес процессов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 214 с.
105. Романец Ю. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001. – 496 c.
106. Рубин А. М. Правовое регулирование централизованных перевозок грузов автомобильным транспортом. – М.: Госюриздат, 1960. – 173 c.
107. Русское гражданское право. В 2-х частях: По исправленному и дополненному 8-му изданию, 1902 г.. Ч. 2 / Мейер Д.И.; Редкол.: Ем В.С., Козлова Н.В., Корнеев С.М., Кулагина Е.В., Панкратов П.А., Суханов Е.А. – М.: Статут, 1997. – 455 c.
108. Садиков О.Н. Некоторые положения теории советского гражданского права // Советское государство и право. – М.: Наука, 1966. – № 9. – С. 15-24.
109. Гражданское право Японии. В 2-х книгах: Перевод с японского. Кн. 2 / Сакаэ Вагацума , Тору Ариидзуми; Под ред.: Халфина Р.О.; Пер.: Батуренко В.В. – М.: Прогресс, 1983. – 334 c.
110. Саксонские гражданские законы.Выпуск 2,Дополнительные законы к гражданскому уложению. – С.-Петербург: Издание редакционной комиссии по составлению гражданского уложения, 1885. – 133 с.
111. Саксонское зерцало :Памятник, комментарии, исследования / Академия наук СССР. Институт государства и права ; Отв. ред. В. М. Корецкий ; Ред. кол. : Г. А. Аксененок и др. – М.:Наука, 1985. – 271 с.
112. Свод законов Российской Империи: Свод законов гражданских: С примечаниями и ссылками на позднейшия узаконения и оглавлением. – Т. 10: Ч. 1. - С.-Пб.: Рус. Кн. Товарищество "Деятель", 1. – 441 c.
113. Сенчищев В.И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие // Актуальные проблемы гражданского права. Сборник статей. – М.: Статут, 1999. – Вып. 1. – С. 109-160.
114. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах / Українська академія зовнішньої торгівлі / Сергій Григорович... Осика (уклад.та наук.ред.). – К.: УАЗТ, 2000. – 596с.
115. Ситдикова Л.Б. Правовое регулирование отношений по возмездному оказанию услуг. Монография. – Набережные Челны: Изд-во Камск. гос. политех. ин-та, 2003. – 168 c.
116. Скобелкин В.Н. Поощрительные правоотношения // Проблемы совершенствования гражданско-правового регулирования. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1991. – С. 153-155.
117. Словарь иностранных слов и выражений / Е. С. Зенович (авт.- сост.). – М.: Олимп, 1997. – 608с.
118. Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / Сергій Васильович... Ківалов (ред.) — О. : Юридична література, 2002. Т. 3, кн. 1: Статут Великого князівства Литовського 1588 року. – 686с.
119. Степанов Д.И. Зарождение и развитие услуг в римском частном праве // Журнал российского права. – М.: Норма, 2001. – № 3. – С. 148-160.
120. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2004. – 315 c.
121. Тлумачний словник української мови: Близько 7000 слів / Д. Гринчишин (уклад.). – 3.вид., доп. й перероб. – К. : Освіта, 1999. – 303с.
122. Тлумачний словник-мінімум української мови: Близько 6 тис. сл. / О.М. Єфімов (відп.за вип.). – К.: Довіра, 1999. – 447с.
123. Тлумачний словник-мінімум української мови: Близько 9 тис. сл. / Л.О. Ващенко (уклали), М.О. Єфімов (уклали). – 3.вид., виправ. і доп. – К.: Довіра, 2006. – 608с.
124. Толстой Ю.К. О теоретических основах кодификации гражданского законодательства // Правоведение. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1957. – № 1. – С. 42-55.
125. Торговый кодекс Японии / [Пер. с англ. А.А. Лыхо; Под общ. ред.: Тэцуо Сато, В.С. Позднякова]. – М.: МИКАП, 1993. – 252 с.
126. Ушакова Е.А. Услуга как объект гражданского права // Современные проблемы юридической науки. Материалы III Всероссийской с международным участием научно-практической конференции малодых исследователей, 26-28 апреля 2007 г.. – Челябинск: Полиграф-Мастер, 2007. – Ч. 1. – С. 134-136.
127. Философская энциклопедия / Гл. ред. Ф. В. Константинов. – М.: Совет. энцикл., 1960 - 1970. Т. 5: Сигнальные системы – Яшты: энциклопедия. – М., 1970. – 740 с.
128. Хозяйственное право. Курс лекций. Т. 2 / Андреева Л.В., Ершова И.В., Ефимова Л.Г., Иванова Т.М. и др.; Отв. ред.: Мартемьянов В.С. – М.: БЕК, 1994. – 387 c.
129. Цехер Г. Если мы потребляем услугу, то надо знать // Услуги: права потребителя (тарифы, сроки, неустойки). – Екатеринбург, 1999. – С. 16–17.
130. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.:У 2 т. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / Ярослава Миколаївна Шевченко (заг.ред.) – 2.вид., доп. і перероб. – К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2006. – Т. 2 : Особлива частина. – 520с.
131. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.:У 2 т. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / Ярослава Миколаївна Шевченко (заг.ред.) – 2.вид., доп. і перероб. – К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2006. – Т. 1 : Загальна частина. – 696с.
132. Цивільне право: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. Ч. 2 / За ред. О.В. Дзери. – К.: Вентурі, 1997. – 479с.
133. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.
134. Черниловский, З. М. Римское частное право: Элементарный курс. – Учеб. изд. - М. :Юрист,2000. – 212 с.
135. Шаблова Е.Г. Перспективы развития правового института возмездного оказания услуг // Журнал российского права. – М.: Норма, 2002. – № 1. – С. 60-65.
136. Шешенин Е.Д. Общие проблемы обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики, 1925 - 1989. Сборник статей. – М.: Статут, 2001. – С. 346-352.
137. Шешенин Е.Д. Предмет обязательства по оказанию услуг // Сборник ученых трудов. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1964. – Вып. 3. – С. 151-193.
138. Щенникова Л.В. Право и туристско-экскурсионное обслуживание в СССР // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1983. – С. 93-96.
139. Щуковская О. М. Правовое регулирование деятельности по оказанию правовых услуг. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Щуковская О.М. – С.-Пб., 2001. – 213 c.
140. Щуковская О.М. Правомерные основания отказа от заключения и исполнения договора на оказание правовых услуг и конфликт интересов // Юрист. – М.: Юрист, 2002. – № 2. – С. 19-22.
141. Щуковская О.М. О соотношении обязательств по оказанию услуг и обязательств по выполнению работ (подряда) // Правоведение. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2002. – № 2. – С. 204-208.
142. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: "Укр. енцикл.", 1998. – Том 2: Д-Й. – 744 с.
143. Язев В.А. Правовые вопросы торгового обслуживания // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1983. – С. 43-50.
144. Яичков К.К. Договор перевозки и его виды в советском праве // Вопросы советского транспортного права. – М.: Госюриздат, 1957. – С. 259-295.
145. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений / Яковлев В.Ф.. – 2-е изд., доп. – М.: Статут, 2006. – 240 c.
146. Якушев B.C. Гражданский кодекс России (часть вторая) – продолжение формирования рыночного законодательства (общая правовая характеристика) // Российский юридический журнал. – 1996. – № 2. – С. 22–23.