ЗДІЙСНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ УЧАСНИКАМИ (ЗАСНОВНИКАМИ) ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ………………………………………………3
Загальна характеристика роботи ………………………………………..4

Розділ 1. Загальна характеристика корпоративних правовідносин.

1.1. Поняття та юридична природа корпоративних правовідносин і корпоративних прав ……………………………………………………….……12
1.2. Суб’єкти корпоративних правовідносин …………………………….31
1.3. Класифікація корпоративних прав …………………………………...41

Висновки до розділу………………………………………………………..47

Розділ 2. Способи та межі здійснення корпоративних прав та виконання корпоративних обов’язків.

2.1. Поняття і види способів здійснення корпоративних прав ..…...……50
2.1.1. Право учасників на участь в управлінні товариством ……...…….65
2.1.2. Здійснення права на одержання частини прибутку (дивідендів) товариства ……………………………………………………………………….89
2.1.3. Право учасника одержувати інформацію про діяльність товариства…………………………………………………………………..……99
2.1.4. Право на вихід в установленому порядку з товариства та право на одержання частини активів при ліквідації товариства………………………108
2.2. Межі та обмеження при здійсненні корпоративних прав………….123
2.3. Зловживання корпоративним правом та його наслідки …………...132
2.4. Виконання корпоративних обов’язків ……………………………...140

Висновки до розділу ……………………………………………………...146

Розділ 3. Цивільно-правові форми розпорядження корпоративними правами.

3.1. Купівля-продаж корпоративних прав……………………………….151
3.2. Застава корпоративних прав ………………………………………...164
3.3. Відчуження корпоративних прав за договором міни (бартеру) та дарування корпоративних прав ……………………………………………….173
3.4. Спадкування корпоративних прав ………………………………….179
Висновки до розділу ……………………………………………………...187
Висновки ………………………………………………………………….190

Список використаних джерел ……………………………………...….196

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні обумовили виникнення на початку 90-х років минулого сторіччя нових видів юридичних осіб із корпоративним устроєм – підприємницьких товариств. На сьогодні вони стали однією з найбільш поширених організаційно-правових форм в Україні.
З’ясування питання щодо здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств залишається необхідним з огляду на динамічний розвиток законодавства, що регулює корпоративні відносини. Потреба його відповідного переосмислення зумовлена суттєвими змінами та доповненнями до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів, а також актуальністю прийняття Верховною Радою України Закону України «Про акціонерні товариства». Значно розширилася судова практика вирішення корпоративних конфліктів.
Поряд із тим неоднакове тлумачення теоретичних положень корпоративного права породжує неоднозначний підхід до вказаного предмета. Ще й досі ведуться дискусії між господарниками та цивілістами щодо визнання корпоративного права цивільно-правовим інститутом. Не останню роль у них відіграє те, що саме нормами Господарського кодексу України (далі – ГК України), а не Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) врегульовано корпоративні права та корпоративні правовідносини. По-різному у цих двох кодексах визначаються права учасників господарських товариств та корпоративні права.
Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств часто супроводжується різноманітними зловживаннями і порушеннями. Суттєвого значення щодо їх уникнення набувають положення чинного законодавства та внутрішньокорпоративні норми. Важливим етапом роботи є використання позитивного зарубіжного досвіду при внесенні пропозицій до нормативно-правових актів, які забезпечують реалізацію корпоративних прав учасниками.
Отже питання, які виникають у зв’язку із здійсненням корпоративних прав та виконанням обов’язків залишаються актуальними, що і обумовлює необхідність аналізу не окремих проблем, а проведення комплексного дослідження у цій сфері.
Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, в тому числі на працях українських і зарубіжних науковців дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, науково-теоретичну базу даної дисертації склали наукові праці М.М.Агаркова, В.І.Борисової С.М.Братуся, В.А.Васильєвої, О.М.Вінник, М.К.Галянтича, Н.С.Глусь, В.П.Грибанова, О.С.Іоффе, І.Р.Калаура, Т.В.Кашаніної, О.В.Кашиної, О.Р.Кібенко, В.М.Коссака, Н.Р.Кобецької, С.С.Кравченка, В.М.Кравчука, О.Д.Крупчана, Н.С.Кузнєцової, І.М.Кучеренко, В.В.Луця, Є.О.Мічуріна, Л.С.Нецької, Н.Н.Пахомової, В.В.Посполітака, І.А.Покровського, С.Я.Рабовської, О.В.Розгон, Р.Б.Сивого, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, С.О.Тєнькова, О.С.Швиденка, В.С.Щербини, О.В.Щербини, В.Л.Яроцького та інших вчених.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв’язок із науковими програмами державного рівня і вписується у загальний процес розвитку корпоративного законодавства України; пов’язане з розробкою основних проблем корпоративного права, що здійснюється за науковими програмами, затвердженими Академією правових наук України. Тема дисертаційного дослідження виконувалась у рамках фундаментальної теми «Становлення і розвиток корпоративного права в Україні» в Лабораторії з вивчення проблем корпоративного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України (номер державної реєстрації 0102V002170).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка наукових положень і пропозицій до законодавства щодо правового забезпечення здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств на основі теоретичних джерел, нормативно-правової бази і судової практики.
Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання дисертаційного дослідження:
- проаналізувати чинну нормативну базу з питань здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств;
- з’ясувати юридичну природу корпоративних прав учасників господарських товариств та їх ознаки;
- встановити коло осіб, які охоплюються статусом суб’єкта корпоративних правовідносин;
- визначити загально-теоретичні поняття щодо здійснення корпоративних прав та виконання корпоративних обов’язків;
- дослідити способи та межі здійснення корпоративних прав;
- розглянути поняття «обмеження корпоративних прав» і «зловживання корпоративними правами»;
- визначити юридичні факти, які породжують, змінюють або припиняють корпоративні права;
- проаналізувати цивільно-правові форми розпорядження корпоративними правами;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, що регулює корпоративні відносини.
Об’єктом дослідження є корпоративні права учасників (засновників) господарських товариств та правовідносини, які складаються з приводу їх набуття та здійснення.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, наукова література, а також договірна і судова практика вирішення корпоративних спорів.
Методи дослідження. У процесі написання дисертаційної роботи використовувалися такі методи: системний, що дозволив розглянути корпоративні відносини у широкому розумінні, включаючи зловживання та колізію інтересів, що виникають при здійсненні корпоративних прав, врахування яких надає цілісне уявлення про корпоративні відносини та забезпечує можливість комплексного визначення факторів, несприятливих для забезпечення реалізації корпоративних прав; порівняльно-правовий, за допомогою якого простежена послідовність розвитку регулювання здійснення корпоративних прав та їх правової природи; логічний, що забезпечив послідовність висловлених суджень та висновків. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у проведенні одного із перших в Україні комплексного дослідження щодо здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств у цивільно-правовому аспекті. Внаслідок цього вперше сформульовано, обґрунтовано, доведено або додатково аргументовано низку положень та висновків, які виносяться на захист.
1. Дістала подальшого розвитку думка щодо того, що корпоративне право є комплексним інститутом, який базується на понятійному апараті цивільного права.
2. Вперше аргументується можливість визначення корпоративного права в об’єктивному розумінні як системи юридичних норм, що регулюють майнові, немайнові й організаційні відносини між учасниками (засновниками) та товариством і між самими учасниками (засновниками), які складаються щодо набуття, здійснення та припинення корпоративних прав.
3. Доведено, що за своєю юридичною природою суб’єктивні корпоративні права є цивільними. Їх правову природу можна дослідити шляхом розгляду елементів корпоративних відносин, а також при встановленні предмета регулювання корпоративного права.
4. Уперше сформульовано ознаки суб’єктивних корпоративних прав учасників (засновників) господарських товариств. Такими ознаками є те, що вони: 1) закріплюються у законодавстві та локальних нормах; 2) набуваються первісним способом (безпосередньо від господарського товариства) або похідним (внаслідок розпорядження ними); 3) виражають відносини між учасником (засновником) та товариством, а також між самими учасниками (засновниками) товариства; 4) мають майновий, немайновий або організаційний характер, тобто передбачають право на дивіденди, на інформацію, на участь в управлінні тощо; 5) пов’язані з опосередкованим правом на майно господарського товариства при його ліквідації.
5. Запропоновано новий підхід до класифікації корпоративних прав учасників (засновників) господарських товариств. За об’єктом правовідносин усі корпоративні права поділяються на майнові, немайнові, організаційні. За внутрішньою диференціацією їх поділяємо на: а) основні – всі корпоративні права, які встановлені законодавством. Основні права поділяються на загальні – ті права, що об’єднують у собі права певної групи, за допомогою яких відбувається реалізація загальних прав, і конкретизуючі права, які деталізують, розкривають зміст загальних прав. Їх класифікують залежно від основного права, реалізацію і захист якого вони забезпечують; б) за належністю учасників до певної організаційно-правової форми товариства виділяємо групу спеціальних корпоративних прав; в) додаткові права – ті, які встановлені самими суб’єктами корпоративних відносин у внутрішньокорпоративних актах. Їх поділяємо на: установчі – права, що встановлюються установчими документами, та права, які встановлені в позастатутних локальних документах товариства.
6. Обґрунтовується положення, що у випадку, коли особа набула корпоративних прав підставі договору, а можливість її участі у господарському товаристві (крім акціонерних товариств) зафіксовано рішенням зборів учасників, - може реалізовувати їх ще до моменту внесення відповідних змін до державного реєстру (статуту, установчого договору). Адже визначальним у цьому висновку є факт укладення правочину та виявлення волі на вступ особи до товариства іншими його учасниками.
7. Висловлено пропозицію про доцільність закріплення у законодавстві правила щодо заборони внесення акціонерним товариством (далі – АТ) змін до документів, з якими вже ознайомилися акціонери після надіслання їм повідомлення про проведення загальних зборів. Необхідність встановлення такого положення зумовлена можливістю зловживань корпоративними правами акціонерів.
8. Аргументується пропозиція щодо необхідності виключення ст.100 із ЦК України, оскільки воно може передаватися іншій особі і не є особистим немайновим правом.
9. Запропоновано встановити санкції до АТ за порушення строків виплати оголошених дивідендів у вигляді сплати акціонерам дивідендів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 3 % річних з простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України. Частково, такий висновок, грунтується на ст. 625 ЦК України, яка регламентує відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Закріплення відповідної норми у законодавстві (а при можливості – і в локальних документах) сприяв би захисту прав акціонерів на одержання оголошених дивідендів.
10. Обгрунтовується положення, що у законодавстві слід чітко визначати, яка саме інформація надається учасникам товариства для ознайомлення та способи її одержання. Доцільність такої регламентації зумовлена наявністю численних відомчих актів (особливо щодо АТ), які регулюють здійснення права на одержання інформації.
11. Висловлено нові доводи для внесення змін до ч. 1 ст. 148 ЦК України: «Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом». Натомість пропонуємо закріпити наступне формулювання цієї частини: «Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти із товариства на підставі поданої ним заяви про вихід та передачі її виконавчому органу товариства, уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, якщо інше не встановлено статутом». На підставі аналізу судової практики зроблено висновок про дискусійність положення, яке обмежує право на добровільний вихід учасників із товариства певними строками.
12. Аргументується, що у законодавстві (наприклад, у ч.2 ст.55 Закону «Про господарські товариства») поряд із можливістю вступу спадкоємців до товариства з обмеженою відповідальністю, необхідно передбачати також строк, протягом якого спадкоємцю повинна бути виділена частка, оскільки його не передбачено чинним законодавством.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання внесених дисертантом у результаті дослідження пропозицій та висновків: по-перше, у законотворчій діяльності – у процесі вдосконалення цивільного законодавства; по-друге, у зауваженнях щодо вдосконалення законопроекту «Про акціонерні товариства» (від 2007р.); по-третє, у практичній діяльності суб’єктів корпоративних правовідносин, а також у науковій і педагогічній практиці; в роботі органів господарських товариств, через які забезпечується здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств.
Автор приймав участь в підготовці наукової записки до проекту закону від «Про акціонерні товариства» (в редакції 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел здобувачем. Здобувач приймав участь в підготовці колективної монографії «Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти)» / [за заг. ред. В. В. Луця]. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 320 с., особистим внеском до якої стало написання сторінок 5–24, 41–54 Розділу 1 та сторінок 104–218 Розділу 2–3.
Апробація наукових результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, пропозиції до законодавства України, які містяться у дисертації, доповідалися та обговорювалися на засіданнях лабораторії з вивчення проблем корпоративного права, відділу проблем приватного права та вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких конференціях та семінарах: ІІІ-ій регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України» (м.Івано-Франківськ, 3 жовтня 2004 р.); науково-практичному семінарі «Проблеми здійснення і захисту корпоративних прав в Україні» (м.Івано-Франківськ, 14 жовтня 2005р.); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Напрямки розвитку корпоративного права в Україні (питання теорії та практики)» (м.Івано-Франківськ, 27 жовтня 2006р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, восьми тезах доповідей на конференціях, а також у монографії «Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти)».
Структура дисертації обумовлена метою та характером дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять п’ятнадцяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 215 сторінок друкованого тексту, у тому числі 18 сторінок списку використаних джерел, що включає 185 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Суб’єктивні корпоративні права учасників (засновників) господарських товариств характеризуються тим, що вони: 1) закріплюються у законодавстві та локальних нормах; 2) набуваються первісним способом (безпосередньо від господарського товариства) або похідним (внаслідок розпорядження ними); 3) виражають відносини між учасником (засновником) та товариством, а також між самими учасниками (засновниками) товариства; 4) мають майновий, немайновий або організаційний характер, тобто передбачають право на дивіденди, на інформацію, на участь в управлінні тощо; 5) пов’язані з опосередкованим правом на майно господарського товариства при його ліквідації.
2. Корпоративне право є комплексним інститутом, який базується на понятійному апараті цивільного права.
3. Аргументується можливість визначення корпоративного права в об’єктивному розумінні як системи юридичних норм, що регулюють майнові, немайнові й організаційні відносини між учасниками (засновниками) та товариством і між самими учасниками (засновниками), які складаються щодо набуття, здійснення та припинення корпоративних прав.
4. Доведено, що за своєю юридичною природою суб’єктивні корпоративні права є цивільними. Їх правову природу можна дослідити шляхом розгляду елементів корпоративних відносин, а також при встановленні предмета регулювання корпоративного права.
5. Особливість корпоративного права полягає у тому, що воно є складним об’єктом цивільних прав, змістом якого є сукупність суб’єктивних прав. У поєднанні із речовим чи майновим компонентом воно виступає і об’єктом цивільного правовідношення.
6. Обгрунтовується положення, що у випадку набуття особою права власності на корпоративні права, що належним чином відображено у відповідному договорі, а можливість її участі у товаристві з обмеженою відповідальністю зафіксовано рішенням зборів учасників, то особа-набувач може реалізувати їх ще до моменту внесення відповідних змін до державного реєстру. Адже, визначальним у цьому висновку є факт укладення правочину та виявлення волі на вступ особи до товариства іншими його учасниками.
7. У господарських товариствах корпоративні правовідносини виникають між їх учасниками (засновниками) і самим господарським товариством, а також між самими учасниками (засновниками) господарського товариства. Зазначені відносини включають також відносини між учасниками, що випливають з укладеного установчого договору.
8. Засновники – це особи (фізичні чи юридичні, а також інші суб’єкти цивільного права), які здійснюють спільну діяльність по створенню господарського товариства і прийняли рішення про затвердження його установчих документів, а також передали певне майно (майнові права) до його статутного фонду.
9. Учасники господарського товариства - це особи (фізичні чи юридичні, інші суб’єкти цивільного права), яким належать корпоративні права по відношенню до товариства, включаючи право на частку в його статутному фонді, що підтверджується відповідними документами. Поряд із тим, учасник може і не бути засновником товариства, а набути певні організаційні та майнові права внаслідок різноманітних правочинів.
10. Наводиться коло суб’єктів корпоративних відносин та обґрунтовується, що у випадку участі представника ДКЦПФР при проведенні реєстрації акціонерів, його не слід вважати суб’єктом корпоративних відносин.
11. Обгрунтовується недоцільність віднесення до кола суб’єктів корпоративних відносин ДКЦПФР, АК, ФДМУ, кредиторів товариства тощо. Відповідно, заперечується можливість ототожнення контролю за дотриманням корпоративного законодавства із самими корпоративними відносинами. Натомість аргументовано, що дійсно, управління державними корпоративними правами здійснює уповноважена особа на підставі чинного законодавства та договору (доручення чи довірчого управління) у порядку, встановленому законом. Отже, держава виступає в даному випадку суб’єктом корпоративних правовідносин. У випадку участі представника ДКЦПФР при проведенні реєстрації акціонерів його не можна вважати суб’єктом корпоративних відносин, оскільки він не є учасником товариства.
12. Запропоновано класифікацію корпоративних прав. За об’єктом правовідносин всі корпоративні права поділяються на майнові, немайнові та оргвнізаційні. За внутрішньою диференціацією їх можна поділити на а) основні – всі корпоративні права, які встановлені законодавством. Основні права можна поділити на загальні – ті права, які об’єднують у собі права певної групи, за допомогою яких відбувається реалізація загальних прав, і конкретизуючі права, які деталізують, розкривають зміст загальних прав. Їх можна класифікувати залежно від основного права, реалізацію і захист якого вони забезпечують; б) за приналежністю учасників до певної організаційно-правової форми товариства можна виділити групу спеціальних корпоративних прав; в) додаткові права – це ті права, які встановлені самими суб’єктами корпоративних відносин у внутрішньокорпоративних актах. Їх можна поділити на: установчі – права, які встановлюються установчими документами, та права, які встановлені в позастатутних локальних документах товариства.
13. Під здійсненням корпоративних прав слід розуміти поведінку суб’єкта корпоративних правовідносин, спрямовану на реалізацію тих можливостей, які передбачені змістом корпоративного права, шляхом вчинення ним конкретних вольових дій. Здійснення корпоративних прав забезпечується гарантіями, які надають можливість безперешкодного здійснення учасником своїх корпоративних прав, їх охорону, а у випадку протиправних посягань – захист і поновлення. Однією із найважливіших форм правових гарантій здійснення таких прав є корпоративний обов’язок.
14. Під поняттям «корпоративний інтерес» щодо здійснення корпоративних прав ми розуміємо прагнення суб’єкта корпоративних відносин до користування зазначеними майновими та/або організаційними правами, яке зумовлене його потребами і забезпечене правовими засобами їх охорони та захисту.
15. Висловлюється думка щодо недоречності відмови від застосування поняття «моральні засади суспільства» в цивільному законодавстві. Більше того, моральні засади суспільства, як межі корпоративних прав набувають значення, яке не слід ігнорувати, і тим більше, виключати із ЦК, оскільки зважаючи на нього (з точки зору позитивного права) учасник повинен визначати свою поведінку у сфері корпоративних відносин (вольовий аспект). Іншими словами, учасник, який керується моральними засадами суспільства, не буде зловживати правами інших суб’єктів корпоративних відносин.
16. Оскільки чинне законодавство передбачає наявність численних відомчих актів, якими регулюється порядок надання інформації учасникам, у внутрішніх документах товариства необхідно визначати, яка саме інформація є об’єктом для ознайомлення учасниками.
17. Вважаємо, що всі договори, предметом яких є корпоративні права, повинні укладатись виключно у письмовій формі. При цьому, у правочинах доцільно урегульовувати момент їх виникнення із урахуванням специфіки набуття корпоративних прав.
18. Якщо у померлого учасника господарського товариства є декілька спадкоємців, то власник корпоративних прав може визначатися наступним чином: а) корпоративні права можуть перейти у власність одного зі спадкоємців відповідно до угоди між спадкоємцями або рішення суду про поділ спадкового майна (іншим спадкоємцям видається рівноцінне по вартості майно або виплачується грошова компенсація); б) вони можуть бути поділені між спадкоємцями відповідно до часток, які належать кожному з них за законом, за заповітом або в іншому співвідношенні, визначеному угодою спадкоємців чи рішенням суду; в) корпоративні права можуть знаходитись у спільній частковій власності спадкоємців (частки спадкоємців-власників будуть дорівнювати їх часткам у спадковому майні).
19. Рішення про вступ спадкоємця учасника до ТОВ слід приймати на загальних зборах, якщо інше не передбачено статутом цього товариства; його слід оформляти у письмовій формі шляхом подання заяви про вступ до товариства, підписаної усіма учасниками та посвідченою печаткою цієї юридичної особи. Учаснику-спадкоємцю учасника ТОВ, якого прийняли до товариства, належить вся сукупність корпоративних прав, які випливають із участі в ньому.
Пропонуються зміни до законодавства:
До Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.:
20. Закріпити наступне формулювання ч.1 ст.148 ЦК: «Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти із товариства на підставі поданої ним заяви про вихід та передачі її виконавчому органу товариства, уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, якщо інше не встановлено статутом».
21. Виключити ст.100 із ЦК і врегулювати питання представництва на загальних зборах на законодавчому рівні.
До проекту Закону від 15. 02. 2007 «Про акціонерні товариства»:
22. Пропонується у ст.51 проекту Закону України закріпити: «Право бути членом наглядової ради належить акціонеру, або його представнику. До складу наглядової можуть також входити спеціалісти: економісти, фінансисти, банкіри, вчені та інші кваліфіковані особи».
23. В ч. 3 ст. 33 встановити, що: «Члени правління, наглядової ради, реєстратор, який веде систему реєстру акціонерного товариства, не можуть виступати представниками акціонера-фізичної особи на загальних зборах».
24. У ч.3 ст.35 зазначеного проекту пропонується закріпити правило: «Після надіслання акціонерам повідомлення про проведення загальних зборів акціонерне товариство не має права вносити зміни до документів, які надані акціонерам, або з якими вони мали можливість ознайомитися».
25. У п.2.1.2. Принципів корпоративного управління та в ч. 1 ст. 29 проекту Закону «Про акціонерні товариства» від 2007 р. йдеться про те, що «товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами». Натомість пропонуємо встановити наступне формулювання: «Дивіденди товариства виплачуються грошима. За рішенням загальних зборів дивіденди можуть бути виплачені іншим майном у порядку, передбаченому законодавством та статутними документами товариства».
26. Строк виплати дивідендів, встановлений у ч. 2 ст. 29 законопроекту «Про акціонерні товариства» скоротити до 4 місяців.
27. У ч. 7 ст. 29 проекту від 2007р. необхідно встановити норму: «Акціонерне товариство несе відповідальність за порушення строків виплати оголошених дивідендів. Товариство зобов’язане сплатити акціонерам дивіденди з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 3% річних з простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІV // Вісник Верховної Ради. — 2003. — № 18—22. — Ст.144.
2. Закон України від 15. 02. 2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів» №483-V // Відомості Верховної Ради. — 2007. — № 9. — Ст. 77.
3. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28. 12. 2007 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» №04-5/14. // www.scourt.gov.ua/clients
4. Пахомова Н. Н. Основы теории корпоративних отношений (правовой аспект) / Пахомова Н. Н. — Екб.: Налоги и финансовое право, 2004. — 208 с.
5. Степанов П. В. Корпоративные отношения в коммерческих организациях как составная часть предмета гражданского права: автореф. дисс. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук — 1999.
6. Красавчиков О. А. Организационные гражданско-правовые отношения / О. А. Красавчиков // Антология уральской цивилистики — М.: Статут, 2001.
7. Синенко А. Ю. Эмиссия корпоративных ценных бумаг: правовое регулирование, теория и практика / Синенко А. Ю. — М.: Статут, 2002.
8. Алексеев С. С. Предмет советского социалистического гражданского права / С. С. Алексеев. — Учен. труды Свердловского юридического института: Т. 1. — Свердловск, 1959.
9. Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток: зб. наук. праць за матеріалами міжрегіон. наук.-практ. конф., Івано-Франківськ, 26 27 вересня 2003 р. / відп. ред. О. Д. Крупчан. — К.: НДІ Приватного права і підприємництва АПрН України, 2004. — 428 с.
10. Щербина О. В. Правове становище акціонерів за законодавством України. / Щербина О. В. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 160 с.
11. Цивільне право України: підручник у 3 т. / [за ред. Є. О. Харитонова; А. І. Дрішлюка]. — Одеса: Юридична література. — 2005. — Кн. 1.
12. Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): монографія / [Луць В.В., Васильєва В.А., Кобецька Н.Р., Калаур І.Р., Кашина О.В., Саракун І.Б.]; за заг. ред. В. В. Луця — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 320 с.
13. Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук.: спец. 12.00.04 / О. М. Вінник. —К., 2004. — 32 с.
14. Щербина В. С. Правова природа корпоративних відносин / В. С. Щербина // Українське комерційне право. — 2006. — № 7.
15. Красавчиков О. А. Гражданские организационно-правовые отношения / О. А. Красавчиков // Советское государство и право. — 1966. — № 10.
16. Гражданское право: Учебник для вузов. Ч. 1 / [под общ. ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гонгало, В. А. Плетнева]. – М., 1998.
17. Свердлык Г. А. Структура гражданско-правового организационного обязательства по заключению планового договора поставки / Г. А. Свердлык // Гражданские правоотношения и их структурне особенности: сб. науч. тр. — Свердловськ, 1975. — Вып. 39.
18. Корпоративне управління / [Спасибо-Фатєєва І. В., Кібенко О., Борисова В.]; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої — Х.: Право, 2007. – 500 с.
19. Закон України від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» № 335/94-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 4. — Ст. 28.
20. Закон України від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1997. — № 21. — Ст. 156.
21. Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 // Відомості Верховної Ради — 1993. — № 10. — Ст. 77.
22. Закон України від 18.06.91 р. «Про цінні папери і фондову біржу» № 1201-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
23. Закон України від 19.09.91 р. «Про господарські товариства» № 1576 ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 49. — Ст. 682.
24. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 345-ІV // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № №40—44. — Ст. 356.
25. Закон України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №31. – Ст.268.
26. Иоффе О. С. Советское гражданское право. / Иоффе О. С. — М.: Юридическая литература, 1967.
27. Кравчук В. М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики / Кравчук В. М. — К.: Істина, 2005.- 720 с.
28. Закон України від 10.12.97 р. «Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» № 710/97-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1998. — № 15. — Ст. 67.
29. Борисова В. До проблеми створення юридичних осіб / В. Борисова // Вісник АПрН України. — 2001. — № 2(29).
30. Луць В. В. Акціонерне право: Навчальний посібник / Луць В. В., Сивий Р. Б., Яворська О. С.; за заг. ред. В. В. Луця, О. Д. Крупчана. — К.: Концерн «Видавничий Дім» «Ін Юре», 2004. – 256 с.
31. Спасибо-Фатєєва І. В. Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин: дис. ... доктора юрид. наук / Спасибо-Фатеева І. В. — Харків, 2000.
32. Галянтич М. К. Матеріальна оцінка нематеріальних активів / М. К. Галянтич // Закон і бізнес. — 1997. — 4 червня.
33. Кашаніна Т. В. Некоторые проблемы теории юридических лиц и их прикладное значение (класификация корпоративного права) / Т. В. Кашаніна // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. — №10.
34. Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. / Круглова Н. Ю. — М., 1997.
35. Глусь С. Н. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.наук. — К., 2000.
36. Васильєва В. А. Щодо питання про поняття корпоративного права / В. А. Васильєва // Правове регулювання корпоративних відносин в Україні: матеріали науково-практичного семінару (28.02.03 р.) — Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. — 120 с.
37. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави. / Рабинович П. М. — К.: Атіка, 2001.
38. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины: учебное пособие. / Кибенко Е. Р. — Х: «Эспада», 2001. — 288 с.
39. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» // Відомості Верховної Ради. — 2003. — №31 32. — Ст. 263.
40. Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.92 р. №24-92 «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 11. — Ст. 94.
41. Поєдинок В. Правові питання здійснення корпоративних прав держави. / В. Поєдинок // Українське комерційне право — 2006. — №7.
42. Постанова КМУ від 04.11.98 р. № 1741 «Про управління державними корпоративними правами» // Інфодиск «Законодавство України».
43. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. / Вінник О. М. — К: Атіка, 2003. — 352 с.
44. Закон України від 23.06.05 р. «Про міжнародне приватне право» № 2709-ІV // Відомості Верховної Ради. — 2005. — № 32. — Ст. 422.
45. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Корпоративні правовідносини / [упоряд.: І. Б. Шицький (кер.) та ін.; відп. ред. В. Т. Маляренко]. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 528 с.
46. Кравченко С. С. Юридична природа прав учасників господарських товариств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: 12.00.03 / С. С. Кравченко. — К., 2007. – 18 с.
47. Спасибо-Фатєєва І. В. Проблеми права участі в товаристві / І. В. Спасибо-Фатєєва // Юридична газета. — 2005. — № 8.
48. Популярна юридична енциклопедія / [кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін.] — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 421 с.
49. Пиголкин А. С. Общая теория права. / Пиголкин А. С. — М., 1996 г.
50. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. / Матузов Н. И. — Изд-во Саратовского ун та, 1979.
51. Катаєв Н. А. Теория государства и права / [под ред. Н. А. Катаева и В. В. Лазарева]. — Уфа, 1994. — 374 с.
52. Алексеев С. С. Общая теория права: у 2 т. / С. С. Алексєєв. — М: Юридична література, 1982. — Т. 2.
53. Ямпольська Ц. Я. О субъективных правах советвских граждан и их гарантиях / Ямпольська Ц. Я. // Вопросы советского государственного права — М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1959.
54. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип. / Грибанов В. П. — М.: Статут, 2001. — 411 с.
55. Болвачова Н. Е.Ограничения как средство гражданско-правового регулирования (философско-теоретический аспект). // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып.7 / Под ред. О. Ю. Шилохвоста. — М.: НОРМА, 2003. — 304 с.
56. Боброва Н. А. Гарантии реализации государственно-правовых норм / Боброва Н. А. — Воронеж: Изд.-во Воронежского университета, 1984.
57. Синюкова Т. В. Юридические гарантии реализации прав и обязанностей советских граждан (вопросы теории): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд .юрид. наук: спец. 12.00.01 / Т. В. Синюкова — Свердловск, 1986.
58. Краснова М. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми гарантій, реалізації та захисту / М. Краснова // Право України — 1997. — № 3.
59. Рабинович П. М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень) / Рабинович П. М. — Харків: Право, 1997.
60. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / Иоффе О. С. — М., 2000.
61. Иоффе О. С. Вопросы теории права. / О. Иоффе, М. Шаргородский. — М., 1961.
62. Грибанов В. П. Гражданско-правовые обязанности: содержание и факторы, его определяющие / В. Грибанов, В. Ем // Вестник МГУ. Серия «Право». — 1984. — № 6.
63. Сиренко В. Ф. Проблема интереса в государственном управлении / Сиренко В. Ф. — К.: Наукова думка, 1980.
64. Общее учение о правоотношении / Халфина Р. О. — М.: Юридическая литература, 1974.
65. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве / В. П. Грибанов // Советское государство и право — 1967. — №1.
66. Філософія: Навчальний посібник. — К.: Вікар, 1997. — 438 с.
67. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности. — М.: Политиздат, 1986. — Проблема интереса в социалистической теории. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1964. — 74 с.
68. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / Братусь С. Н. — М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. — 230 с.
69. Губин Е. П. Понятие интереса в гражданском праве / Е. П. Губин // Вестник МГУ: Серия 11. Право. — 1980. — №4.
70. Рішення Конституційного Суду від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) // zakon1.rada.gov.ua
71. Воловик О. Загальнокорпоративні інтереси: зміст та ризик забезпечення у корпоративних відносинах / О. Воловик // Право України. — 2004. — № 4.
72. Могилевский С. Д. Управляющая организация хозяйственного общества. Вопросы теории и практики / С. Могилевский // Гражданин и право. — 2003. — № 5.
73. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве. / Братусь С. Н. — М., 1947
74. Васильєва В. А. Цивільно-правове регулювання посередницьких послуг. Монографія. / Васильєва В. А. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, 2006. – 346 с.
75. Цивільне право України: Академічний курс: підручник у 2 т. / [заг. ред. Я. М. Шевченко]. — К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. — Т. 1. Загальна частина. — 520 с.
76. Цивільне право України: підручник у 2 кн. / [О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.1 — 720 с.
77. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / [за відп. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця]. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — Т. 1 — 832 с.
78. Яроцький В. Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції): Монографія. / Яроцький В. Л. — Харків: Право, 2006. — 544 с.
79. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Прецеденты. Комментарии. / Кибенко Е. Р. – К.: Юстиниан, 2003 – 368 с.
80. Рішення ДКЦПФР від 17.10.2006 р. «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» № 1000 // ssmsc.gov.ua
81. Рішення ДКЦПФР від 17.10.2006 р. «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність» №999 // ssmsc.gov.ua
82. Спасибо-Фатєєва І. В. Акціонерні товариства: корпоративні правовідносини. / Спасибо-Фатєєва І. В. — Х.: 1998. — С. 192.
83. Коваль А. Корпоративный отпор / А. Коваль // Юридическая практика. — 2005 — № 45 (411).
84. Глоболов Д. «Проблемы корпоративного шантажа и правового противодействия ему» / Д. Глоболов // Нефть, газ и право. — 2001 — № 1 (43).
85. Black’s Law Dictionary. — Seventh edition, St. Paul, Minn. — 1999.
86. Маслова М. Грінмейлінг як проблема зловживання акціонерами своїми правами / М. Маслова // Правовий тиждень. Щотижнева інформаційно-правова газета — 23.10.2007 р. — № 43 (64). // Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=124
87. Проект Закону України «Про акціонерні товариства» // Зареєстрований ВР 15.02.2007 № 3177. Автор подання В. Ф. Янукович. Стан проекта: прийнятий в першому читанні 15.05.2007 р. // Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=29524).
88. Проект Закону України «Про акціонерні товариства» від 2005 р. // Автор подання Ю. І. Єхануров / Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
89. Практика розгляду судами корпоративних спорів. Узагальнення Верховного Суду України (підготовлено суддею ВСУ О. І. Потильчак та начальником управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ І. В. Бейцун) // Режим доступу: www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf.
90. Перша директива Ради від 9 березня 1968 р. про координування гарантій, які вимагаються Державами-членами від компаній у розумінні другого абзацу ст. 58 Договору для захисту інтересів Держав-членів та інших держав з метою досягнення єдиної еквівалентності таких гарантій у всіх країнах Співтовариства // Директиви ЄС стосовно корпоративного законодавства. — К., 1998.
91. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про спостережну раду» від 19 липня 1993 р. № 556 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 416 (416-94-п) від 15.06.94; № 114 (114-2001-п) від 07.02.2001)) // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
92. Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про наглядову раду відкритого акціонерного товариства» від 8 квітня 2004 р. // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
93. Лист ДКЦПФР від 07.05.2003 «Щодо обрання членів спостережної ради відповідно до чинного законодавства» №5420-14 // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
94. Рогожин Н. А. Оспаривание решений органов управления акционерных обществ / Н. А. Рогожин // Акционерное общество: вопросы корпоративного управления № 6 (13), ноябрь, 2004 г.; Постановление ФАС Московского округа от 31 декабря 2003 г. По делу № КГ-А40/10474-03 // ИПС «Консультант Плюс».
95. Роз’яснення ДКЦПФР від 06.09.2007 № 11 «Про порядок застосування частини четвертої статті 159 Цивільного кодексу України та статті 42 Закону України «Про господарські товариства» при вирішенні питання про правомочність рішення загальних зборів акціонерів про реорганізацію акціонерного товариства» // ssmsc.gov.ua
96. Теньков С. Коментар судової практики вирішення корпоративних конфліктів / С. Теньков // Бюлетень законодавства і судової практики. — К.: Юрінком Інтер — 2005. — № 12.
97. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью. — М.: БЕК, 1995.
98. Суханов Е. О. Коментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Суханов Е. О.; [отв. ред. О. Н. Садиков]. — М.: ЮРИНФОРМ-ЦЕНТР, 1996. — С. 163.
99. Лист Міністерства юстиції України від 31.03.2004 № Ч-87-19 (стосовно надання роз’яснення в межах компетенції щодо можливості акціонера видати довіреність на представництво своїх інтересів на загальних зборах акціонерів) // zakon1.rada.gov.ua
100. Роз’яснення ДКЦПФР від 31.05.2001 «Щодо передачі акціонером повноважень, які виникають з прав власності на акції» № 8 // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
101. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» № 419 // zakon1.rada.gov.ua
102. Спасибо-Фатєєва І. В. Сто проблем зі ст.100 ЦК / І. В. Спасибо Фатєєва // Юридична газета. — 2004. — № 10.
103. Кібенко О. Р. Парадокси нового ЦК / О. Р. Кібенко // Юридична газета. — 2004. — № 10.
104. Закон України від 30.10.96 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 51. — Ст. 292.
105. Постанова Президії Верховного Суду України від 3.03.2004 р. № 15. / Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
106. Роз’яснення ДКЦПФР від 10.11.99 № 23 (vd991110 vn23) Про порядок застосування статей 41 та 43 Закону України «Про господарські товариства» щодо участі неповнолітніх у загальних зборах акціонерів товариства // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
107. Рішення ДКЦПФР від 25.05.04 «Про схвалення рекомендацій щодо проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств представниками акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів» № 207 // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
108. Словарь иностранных слов. — М.: Сирин, 1996.
109. Рішення ДКЦПФР від 25.05.04 «Про затвердження принципів корпоративного управління» № 207 // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
110. Крапивин О. М. Комментарий к Федеральному закону «Об акционерных обществах» (постатейный). / О. М. Крапивин, В. И. Власов — М.: ИКФ Омега-Л, 2002.
111. Саракун І. Б. Дивіденди акціонерного товариства: погляд на сучасні проблеми та перспективи їх правового врегулювання / І. Б. Саракун // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць. Вип.4, 2004 р. / редкол.: Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. — К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 2005. — 190 с.
112. Рішення ДКЦПФР від 31.07.98 «Про затвердження Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі № 95» // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України».
113. Семенов А. С. Право на дивиденды / А. С. Семенов // Акционерное общество: вопросы корпоративного управления. — 2004. — № 2.
114. Постанова НБУ від 12.11.2003 р. «Про затвердження інструкції про відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах» № 492 // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
115. Наказ Міністерства юстиції України від 18.02.2003 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та приватних нотаріусів» № 13/5 // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
116. Постанова Львівського Апеляційного Господарського Суду від 19 квітня 2004 р. Справа №12/280.
117. Указ Президента від 21 березня 2002 р. «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 280/2002 // Урядовий кур’єр. — 2002 — № 79 (25 квітня).
118. Роз’яснення ДКЦПФР від 09.10.2007 N 12 «Щодо порядку застосування статті 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в частині надання емітентами цінних паперів особливої інформації про зміну складу посадових осіб, у разі звільнення або призначення осіб, що виконують обов’язки посадових осіб емітента тимчасово» (Роз’яснення затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 2036 (vr 036312-07) від 09.10.2007) // ssmsc.gov.ua
119. Рішення ДКЦПФР від 19.12.2006 «Про затвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» № 1591 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2007 р.за N 97/13364) // ssmsc.gov.ua
120. Рішення ДКЦПФР від 23.01.2007 р. «Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської» № 50/13317 // ssmsc.gov.ua
121. Рішення ДКЦПФР від 19.12.2006 «Про затвердження Положення щодо підготовки аудиторських висновків, які подаються до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформації емітентами та професійними учасниками фондового ринку» № 1528 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. № 53/13320) // ssmsc.gov.ua
122. Рішення ДКЦПФР від 20.06.2006 р. «Про затвердження Інструктивного листа щодо подання регулярної та особливої інформацій емітентами цінних паперів та інформування громадськості емітентами цінних паперів про свій фінансово-господарський стан і результати діяльності» № 417 // ssmsc.gov.ua
123. Рішення ДКЦПФР від 13.07.2006 «Щодо Концепції розкриття інформації на фондовому ринку України» // ssmsc.gov.ua
124. Роз’яснення ДКЦПФР «Про порядок застосування п. «г» ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 29.10.2002 р. // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
125. Закон України від 02.10.92 «Про інформацію» № 2657-ХІІ // Вісник Верховної Ради. — 1992. — № 48. – Ст. 650.
126. Постанова КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9.08.1993 р. № 611 // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
127. Принципы корпоративного управления ОЭСР // Организация экономического сотрудничества и развития. — М., 2000.
128. Соботник В. В. Особливості розгляду корпоративних спорів у господарському процесі, пов’язаних із виходом учасника із товариства / В. В. Соботник // Актуальні питання цивільного та господарського права (науково-практичний журнал). — 2007. — № 4–5 (5–6).
129. Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: Правове становище [Монографія] / Вінник О.М. – К.: «Знання», 1998 р.
130. Рішення ДКЦПФР від 01.08.2006 р. «Про затвердження змін до Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств» № 613 // ssmsc.gov.ua
131. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (витяг) від 02.04.2007 р. «Про вихід учасника із складу товариства» № 2355/0/2-07 // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
132. Ольшанченко В. І. Вихід учасника у господарських товариствах з обмеженою відповідальністю / В. І. Ольшанченко // Актуальні питання цивільного та господарського права. — 2007. — №4–5 (5–6).
133. Закон України від 14.05.92 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1992. — № 31. — Ст. 440.
134. Права человека. Основные международные документы: Сб. документов. — М., 1989.
135. Конституція України від 28.06.96 № 254 к/96-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 30. — С. 141.
136. Кашанина Т. В. Хозяйственные товарищества и общества: правовое регулирование внутрифирменной деятельности: [учебник для вузов] / Кашанина Т. В. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1995.
137. Стефанчук М. О. Межі здійснення суб’єктивних цивільних прав: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / М. О. Стефанчук.
138. Максименко С. Т. Гражданское право России / Максименко С. Т.; [под ред. З. И. Цыбуленко]. — М., 2000. — Ч. 1 — С. 247.
139. Емельянов В. Запрет злоупотреблением гражданскими правами / В. Емельянов // Законность. — 1999. — № 10.
140. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / Покровский И. А — М., 1998. — С. 34–35, 77.
141. Новий тлумачний словник української мови. Т. 3. / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. — К.: Аконіт, 1998.
142. Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (загальні положення / Мічурін Є. О. — Харків: Юрсвіт, 2007. — С. 136.
143. Розгон О. В. Межі та обмеження права власності: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Розгон О. В. — Харків, 2005.
144. Приходько Н. М. Правовые ограничения в законодательстве: Проблемы теории и практики / Н. М. Приходько // Правоведение. — 1999. — № 1. — С. 241.
145. Ильин И. А. Общее учение о праве и государстве (фрагменты) / И. А. Ильин // Правоведение. — 1992. — № 3. — С. 96.
146. Махінчук В. М. Моральні засади суспільства як один із чинників цивільного законодавства та критеріїв визначення меж здійснення особистих немайнових прав / В. М. Махінчук // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 29–30 квітня 2004 р., Харків. – 908 с.
147. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 р. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. — 856 с.
148. Цивільний кодекс УРСР від 18.07.63 р. № 1540-VI. // Втратив чинність — zakon1.rada.gov.ua
149. Гражданское право / [под ред. Е. М. Суханова]. — М.: БЕК, 2003. — Т.1.
150. Агарков М. М. Проблемы злоупотребления правом в советском гражданском праве / М. М. Агарков // Известия АН СССР. — № 6.
151. Бару М. М. О статье 1 Гражданского кодекса / М. М. Бару // Советское государство и право. — 1958. — № 12.
152. Теньков С. Коментар судової практики вирішення корпоративних конфліктів / С. Теньков // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — Юрінком Інтер, 2005. — № 12.
153. Бізнес. — 2004. — № 13 (548) — (29 березня).
154. Мельник А. Проблема злоупотреблением правом в корпоративных конфликтах / А. Мельник // Юридическая практика. — 2005. — № 19 (385) — (10 травня).
155. Степанов Д. И. Правопреемство при реорганизации в форме выделения / Д. И. Степанов // Вестник Высшего арбитражного суда РФ. — 2002. — № 8.
156. Васильев А. С. К вопросу о сущности и условиях реализации управленческой функции права / Васильев А. С., Кузнецов Э. А., Мучник А. Г. // Рыночная экономика: современная теорія и практика управления: научн. сб. / под общ. ред. Кузнецова Э. А. — Одесса, 1998.
157. Вінник О. М. Акціонерне право: навчальний посібник / О. М. Вінник, В. С. Щербина; за ред. проф. В. С. Щербини. — К.: Атіка, 2000.
158. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [авт. кол.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін]. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
159. Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі за конституційним зверненням ЗАТ «Оболонь» та громадянина Винника В. В. про офіційне тлумачення положень... (справа про права акціонерів ЗАТ). — Справа № 1-11/2005 // zakon1.rada.gov.ua
160. Гражданское право: [учебник: в 2 т. / отв. ред. проф. Е. А. Суханов]. — Т.1.
161. Закон України від 07.12.2000 «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 5–6. — Ст. 30.
162. Положення Національного банку України від 31.08.2001 «Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» № 375 // Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України».
163. Закон України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич