Корпоративні права держави: поняття, підстави виникнення, механізм реалізації

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………...........................3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ДЕРЖАВИ .....................16
1.1. Еволюція корпоративних прав держави ....................................................16
1.2. Визначення поняття корпоративних прав держави…....………...............28
Висновки до розділу………………………………………………………..58

РОЗДІЛ 2 ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ДЕРЖАВИ ............................................................................................................62
2.1. Приватизація та корпоратизація державного майна як первинні підстави виникнення у держави корпоративних прав..........…....................................... 62
2.2. Додаткові підстави виникнення у держави корпоративних прав.............80
Висновки до розділу………………………………………………………105

РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВОЮ СВОЇХ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ: ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ .............................109
3.1. Реалізація державою своїх корпоративних прав………...........................109
3.2. Захист корпоративних прав держави..........................................................130
3.3. Органи з управління корпоративними правами держави.........................151
Висновки до розділу……………………………………………………….170

ВИСНОВКИ..............................................................……………………….......174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………................183
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах ринкової трансформації економіки України підвищення ефективності управління господарськими товариствами має вирішальне значення не лише для розвитку корпоративного сектора в Україні, а й для економіки країни в цілому.
Актуальність дослідження викликана ще й тим, що воно тісно пов’язане з урядовою програмою „Назустріч людям”. Стратегічним завданням Уряду визначено забезпечення ефективного використання державного майна та збільшення надходження до державного бюджету від державних підприємств [81, c.89].
Особливістю формування корпоративного сектора і акціонерного капіталу в Україні є те, що ці процеси проходять під значним впливом держави. Держава впливає на них не тільки через реалізацію своєї законотворчої функції, але також через придбання та відчуження власних корпоративних прав. Такі права можуть виникати у держави в результаті: закріплення за державою акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації; корпоратизації державних підприємств; придбання корпоративних прав в діючих господарських товариствах на основі господарсько-правових договорів, а також цивільних правочинів, в тому числі в сфері спадкування; участі в створенні нових господарських товариств відповідно до законодавства.
Сучасне управління державними корпоративними правами є неефективним та має досить безсистемний характер. Така ситуація виникла у зв’язку з тим, що до теперішнього часу функції управління розпорошені серед різних органів, наділених організаційно-господарськими повноваженнями. Отриманий на сьогоднішній день досвід свідчить, що розподіл прав на управління державними корпоративними правами поміж чисельної кількості міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також комерційними структурами себе не тільки не виправдав, але став активно використовуватися особами, що уповноважені на управління цими правами, як джерело задоволення власних корисливих потреб, посилення зловживань своїм службовим становищем, корупційних дій, що кінець кінцем призводить не до створення стабільності, а, навпаки, до збитковості й банкрутства підприємств, їх тіньової приватизації.
Слід відзначити, що відносини державної власності, маючи міжгалузевий характер, охоплюють багато сфер, що підлягають правовому регулюванню. Права та обов’язки державного органу, осіб, уповноважених на управління державними корпоративними правами, мають бути гранично конкретні та виключні. Тому, що до повноважень державних органів неможливо застосовувати поняття сумісного ведення управління. А при можливому пересіченні їх функцій (що має місце в законі “Про управління об’єктами державної власності”) слід відпрацювати процедуру їх взаємодії.
Дослідженням правових проблем, пов’язаних з управлінням корпоративними правами займаються, зокрема, такі видатні науковці, як І.В. Спасібо-Фатєєва, Т.В. Кашаніна, О.Р. Кібенко, Д.В. Задихайло, О.М. Вінник, Н.С. Глусь, А.Г.Бобкова, І.Т. Тарасов, В.І.Андрейцева, С.В.Артаменко, І.А.Селіванова, В.М. Кравчук, О.В. Щербина, Н.Н. Пахомова, С.М.Хеда. Однак ці питання залишаються поки що в недостатній мірі розкриті, не зважаючи на їх значущість та актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Основні проблеми здійснення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867).
Тема кандидатської дисертації Погрібного Д.І. «Корпоративні права держави:поняття, підстави виникнення, механізм реалізації» обговорена кафедрою та затверджена Вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 20 грудня 2002 р. (протокол № 5).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-теоретичної концепції реалізації корпоративних прав держави та визначення науково-теоретичних підходів удосконалення діючого законодавства, включаючи визначення напрямів удосконалення організаційно-правових форм господарюючих суб’єктів у відповідності до сучасних вимог економічного розвитку.
В результаті комплексного дослідження державних корпоративних прав розробити та запропонувати шляхи створення надійного правового механізму захисту інтересів держави у процесі реалізації належних їй корпоративних прав без обмеження законних інтересів інших власників (учасників). Відповідно до вказаної мети необхідно провести аналіз української та зарубіжної правової, економічної літератури, законодавства, практики його застосування, ставлячи перед собою наступні основні завдання:
проаналізувати передумови виникнення і розвитку державних корпоративних прав в Україні;
узагальнити різні підходи до визначення корпоративного права та надати його авторську дефініцію;
виявити правову природу державних корпоративних прав та їх елементи;
систематизувати підстави виникнення державних корпоративних прав;
запропонувати шляхи оптимізації способів та форм реалізації державою корпоративних прав і встановити їх особливості;
виявити найбільш ефективні форми, способи та засоби захисту державних корпоративних прав.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, у рамках яких формуються соціальні інтереси з приводу виникнення та реалізації корпоративних прав держави.
Предметом дослідження є з одного боку, правові норми, що регулюють корпоративні відносини, а, з іншого боку – це правова політика держави в контексті її спрямування на досягнення відповідних державних інтересів в корпоративному секторі (зокрема в процесі корпоратизації та приватизації), які вимагають адекватних собі правових норм і засобів реалізації, і які, в свою чергу, визначають законодавчу політику.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладений комплексний підхід до аналізу проблем реалізації державних корпоративних прав, що поєднує ряд методів. Зокрема, системний метод дозволив дисертанту вивчити об'єкт дослідження як єдине ціле, виявити різноманітні типи зв'язків у ньому й об'єднати їх у теоретичних положеннях. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися нормативно-правові акти України й інших країн світу. У роботі широко застосовувалися категорії і засоби формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення і т.п. Принципи, закони і категорії діалектики активно використовувалися в синтезі нових наукових уявлень, які знаходяться у взаємозв'язку з емпіричними і теоретичними уявленнями науки господарського права.
Емпіричну базу дослідження складають дані про практику реалізації та захисту державних корпоративних прав – як безпосередньо узагальнені автором, так і державними органами в результаті проведення комплексних перевірок, що були опубліковані в періодичній пресі, спеціальній літературі, інших джерелах.
Емпіричну основу дисертації також склали нові досягнення господарсько-правової науки, міжнародно-правові угоди і конвенції, закони України і постанови Кабінету Міністрів України, інші законодавчі акти як України, так і інших країн, що регулюють корпоративні відносини, і зокрема ті, що стосуються державних корпоративних прав. Особливо враховувались положення Господарського кодексу України, увібравшого в себе найновіші правові думки стосовно предмету дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Пріоритет дослідження полягає в тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній науці господарського права, яка присвячена проблемі реалізації державних корпоративних прав та виконана на базі чинного законодавства України і міжнародно-правових угод.
Дисертант стверджує, що наукові результати є новими для наукового співтовариства у порівнянні з рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні. Новизна дисертації полягає у розробці нових та вдосконаленні раніше відомих наукових положень стосовно „державних корпоративних прав” на базі чинного законодавства України і міжнародно-правових нормативних актів. При цьому під «рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні» автор має на увазі всі аналогічні наукові результати, які стали загальнодоступними науковому співтовариству шляхом їх публікації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях.
Вперше робляться висновки:
1. Націоналізація, що була здійснена на початку минулого сторіччя на території нашої країни, з одного боку, є хронологічно первинною підставою виникнення у держави корпоративних прав, з другого боку, всі інші підприємства, які виникли у процесі націоналізації (державні підприємства), стали потенційною основою виникнення корпоративних державних прав. Ця потенційна можливість реалізувалась у 90-х роках минулого сторіччя, коли націоналізовані раніше державні підприємства були перетворені в господарські товариства, в тому числі із державною часткою (в процесі їх корпоратизації та приватизації).
2. Підстави виникнення корпоративних прав у держави поділяються на основні (ті, що, зазвичай мають місце на первинному ринку цінних паперів) та додаткові (ті, що, зазвичай мають місце на вторинному ринку цінних паперів). До перших відносяться приватизація і корпоратизація. До других – реприватизація, деприватизація як різновиди націоналізації; спадкування, викуп приватних корпоративних прав (акцій, часток, паїв тощо), конфіскація, передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб’єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень та створення нових господарських товариств за участю держави.
3. Співвідношення таких підстав виникнення державних корпоративних прав як націоналізація, реприватизація та деприватизація підлягають уніфікації. При цьому націоналізація виступає як родова категорія по відношенню до двох інших.
Поняття реприватизації, як додаткової підстави виникнення у держави корпоративних прав відрізняється від поняття визнання приватизації недійсною тим, що у останньому випадку до держави права не переходять, а лише встановлюється факт, відповідно до якого вважається, що вони в неї й залишались.
Доцільно розмежувати поняття реприватизація та деприватизація. При цьому, пропонується розуміти ці поняття наступним чином: реприватизація – це повернення у державну власність майна, шляхом розірвання договору купівлі-продажу, що укладався в результаті приватизації, у разі його неналежного виконання; деприватизація – це повернення у державну власність об’єктів для мети держави, суспільства, приватизованих без порушень.
4. Суттєвою особливістю реалізації корпоративних прав держави є те, що вона здійснюється за правилами, розробленими самим власником цих прав (державою), що дає йому змогу оперативно реагувати на помилки, що виявляються в процесі правозастосування.
5. Спільним для корпоратизації та приватизації є те, що в цих процесах у держави, з одного боку, припиняється право власності на майно державних підприємств, але, з іншого боку, у неї виникають відповідні корпоративні права.
Відрізняє ж ці процеси те, що при приватизації держава може втратити корпоративні права (отримавши при цьому їх грошовий еквівалент), а при корпоратизації ці права залишаються у держави до прийняття рішення про їх приватизацію, тому, корпоратизація є найбільш поширеною підставою виникнення у держави корпоративних прав.
6. Пропонується доповнити Закон України «Про управління об’єктами державної власності»: 1) нормою про спеціальний статус ФДМУ (статус, аналогічний НБУ, з тією лише різницею, що НБУ – скарбниця фінансова, а ФДМУ – матеріальна). Такий спеціальний статус не дозволить маніпулювати Фондом держмайна з боку інших органів виконавчої влади та має дати можливість більш ефективно здійснювати управління державними корпоративними правами; 2) доповнити цей Закон розділом про управління корпоративними правами держави виключно професійними учасниками з управління, які пройшли акредитацію та на підставі отриманої ліцензії здійснюватимуть свою діяльність. Вибір такого учасника пропонується здійснювати на підставі проведеного тендера. Такий порядок дасть можливість уникати непрофесіоналізму та зловживання у сфері управління державними корпоративними правами.
7. З метою максимального соціально-економічного ефекту від функціонування господарських товариств з часткою, що належить державі, пропонується в главі 18 Господарського кодексу закріпити норму про те, що дивіденди, нараховані на “корпоративні права держави”, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, необхідно спрямовувати на фінансування витрат, пов’язаних з викупом акцій вторинної емісії акціонерних товариств або їх часток у статутних фондах інших видів господарських товариств, а також на заходи, пов’язані з управлінням корпоративними правами держави.
8. Захист корпоративних прав держави досягається: по-перше, у позасудовому порядку впливу на порушника, по-друге, за допомогою звернення до суду. Реструктуризація господарського товариства як комплекс правових, організаційно-економічних та технічних засобів є одним із шляхів позасудового захисту державних корпоративних прав, який спрямовано на оптимізацію господарської діяльності і, як результат – збільшення обсягу дивідендів, які має отримувати держава. Крім цього, пропонується, наприклад, застосування такого виду захисту як «золота акція», яка передбачає спеціальне право держави брати участь в управлінні господарськими товариствами, які мають загальнодержавне або стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Основними засобами судового захисту корпоративних прав держави є позови про: оскарження (визнання недійсними) рішень загальних зборів та органів управління господарським товариством; розірвання договорів про управління державними корпоративними правами; стягнення на користь господарського товариства збитків, спричинених йому винною поведінкою посадових осіб правління або іншого органу управління господарським товариством; визнання недійсними угод, укладених посадовими особами товариства при недотриманні встановленого порядку або за межами наданих їм повноважень; стягнення з товариства невиплачених дивідендів; порушення прав особи, уповноваженої управляти державними правами, на інформацію. Це є авторська класифікація видів захисту державних корпоративних прав.
Вибір конкретного засобу захисту безпосередньо залежить від характеру порушення права та порядку, в якому він реалізується.
Окремі положення отримали подальший розвиток в наступних висновках та пропозиціях:
1. Корпоративні зв’язки та корпорації беруть свій початок з часів Стародавнього Риму, хоч і існували тоді в зародковому стані. В період середньовіччя з’являються нові юридичні форми господарювання, в яких капіталістичний характер є чітко вираженим. Він проявляється у тому, що вже на ранніх стадіях розвитку корпоративного права між суб’єктами корпорації виникають переважно відносини з приводу капіталу, а не особистої участі, тобто отримує розвиток корпоративна організація зв’язків.
Початок розвитку корпоративного права України кінця XIX сторіччя приходиться на період укрупнення корпорацій та удосконалення корпоративного права в усіх економічно розвинених країнах. Саме в цей період, шляхом створення державних корпорацій, починають формуватися і державні корпоративні права в Російській Імперії, в тому числі в Україні.
2. Приватизація – це сукупність певних юридичних фактів (адміністративних актів і правочинів), які є необхідними і достатніми для переходу майна із державної власності в недержавну. Така сукупність, в теорії права, іменується юридичним складом. Приватизація, в процесі якої державне підприємство реорганізується в господарське товариство або державне майно вноситься до статутного фонду, є підставою виникнення у держави корпоративних прав. Причому, корпоративні права, у вигляді акцій, часток, паїв, виникають, у держави, ще до настання такого заключного етапу приватизації, як їх продаж на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.
3. Заповіт як підстава виникнення у держави корпоративних прав може містити в собі особливі заповідальні розпорядження, а саме: заповідальне покладення та підпризначення.
В результаті заповідального покладення до держави, як спадкоємця перейдуть не тільки права, а й обов’язки, що покладені на неї заповідачем. Тобто, корпоративні права будуть обтяжені обов’язками.
В результаті підпризначення спадкоємця держава може розглядатись як основний спадкоємець, або як запасний.
4. Специфікою конфіскації є те, що вона розгядається не тільки як санкція, але є й однієї з додаткових підстав виникнення у держави корпоративних прав. Вона породжує суб’єктивні права тільки у держави та незалежно від волі попереднього правоволодільця.
5. Передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб’єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень, за своєю сутністю, є договором купівлі-продажу (який є додатковою підставою виникнення державних корпоративних прав). Зазначений договір є двостороннім (двостороннє зобов’язуючим), оплатним, консенсуальним.
6. Реалізація державою права на вихід з господарського товариства – є однією з підстав припинення корпоративних прав держави. Здійснення (реалізація) такого права можливе, якщо це не суперечить основним функціям держави.
7. Виходячи із загальних положень щодо суб’єктивного корпоративного права можна визначити поняття корпоративних прав держави наступним чином – це права, об’єм яких визначається пропорційно частці держави (у особі уповноважених державою органів або осіб) у статутному фонді корпорації, що включає право на управління цією корпорацією, отримання певної частки її прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації – відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.
8. Обґрунтування, що правовідносини, об’єктом яких є акція, доля у статутному фонді господарського товариства не є елементом корпоративного права, а представляють самостійні правовідносини речові. Виникнення права на акцію розглядаються лише як умова виникнення корпоративних прав держави.
9. На підставі загальних положень, про реалізацію суб’єктивних корпоративних прав, виведено поняття реалізації корпоративних прав державою. Реалізація державою своїх корпоративних прав – це здійснення своїх правомочностей шляхом участі в роботі органів корпорації щодо: а) участі в управлінні корпорацією відповідно до її частки (акцій, паїв) у статутному фонді; б) участі у розподілі прибутку товариства та одержанні його частки (дивідендів); в) контролю за ефективністю роботи товариства у частині реалізації належних державі корпоративних прав; г) виходу держави в установленому порядку зі складу корпорації; д) отримання майна після припинення корпорації.
10. При розгляді такого суб’єктивного права держави, як брати участь в управлінні справами товариства, пропонується розрізняти зовнішню та внутрішню його площини. Зовнішня площина проявляється через розробку об’єктивного корпоративного права. Внутрішня площина - через міру її можливої поведінки як суб’єкта господарських відносин.
11. Прийняття вищим органом товариства (корпорації) рішення про розмір дивідендів, що припадає на акцію, пай або частку у статутному фонді; дату початку виплати дивідендів; спосіб та порядок їх виплати, необхідно розуміти наступним чином: дивіденд оголошений, і з цього часу у носія зазначеного суб’єктивного права виникає юридично забезпечена можливість вимагати від товариства виплатити оголошених дивідендів.
Крім того в роботі сформульовані і деякі інші положення, котрі стосуються предмета дослідження, реалізація яких дозволить в значній мірі ліквідувати існуючу до теперішнього часу невизначеність по відношенню до корпоративних прав держави.
Практичне значення одержаних результатів. По-перше, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані для проведення подальших досліджень проблем реалізації державних корпоративних прав, які залишилися за її межами або розглядались не в повному обсязі, для викладення курсу господарського та корпоративного права в учбових закладах України, для підготовки підручників, посібників, інших видань з господарського права.
По-друге, отримані результати дослідження можуть знайти своє застосування при підготовці відповідного поточного законодавства України, в правозастосовчій практиці судових органів, при проведенні профілактики правопорушень правоохоронними органами, в діяльності інших органів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, де неодноразово було проведено її обговорення і резензування. Основні наукові висновки викладені в публікаціях, пройшли апробацію на наукових конференціях: науковій конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті» (м.Харків,2002); міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (м.Харків,2004); міжнародній науковій конференції «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку» (м.Харків,2007); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (м.Харків,2007).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в п’ятьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, а також у чотирьох тезах наукових доповідей, оприлюднених на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Структура дисертації визначена метою і задачами дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків до кожного підрозділу, а також загального висновку і списку використаних джерел (складається з 258 джерел). Обсяг рукопису складає 210 сторінок машинописного тексту, з яких основний зміст дисертації складає 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у забезпечення стабільності функціонування такого інституту як управління державними корпоративними правами через розробку механізмів їх реалізації та захисту є запорукою стабільності державної економіки в цілому.
В умовах ринкової трансформації економіки України підвищення ефективності управління господарськими товариствами має вирішальне значення не лише для розвитку корпоративного сектора в Україні, а й для економіки країни в цілому. Особливістю формування корпоративного сектора і акціонерного капіталу в Україні є те, що ці процеси проходять під значним впливом держави. Держава впливає на них не тільки через реалізацію своєї законотворчої функції, але також через придбання та відчуження власних корпоративних прав. Слід відзначити, що сучасне управління державними корпоративними правами є неефективним та має досить безсистемний характер. Така ситуація виникла у зв’язку з тим, що до теперішнього часу функції управління розпорошені в різних структурах, а це є приводом для чисельних зловживань та корупційних дій, які можуть здійснюватися особами, уповноваженими на управління корпоративними правами держави.
Актуальність теми зробленого дослідження зумовлена викладеними обставинами, потребою удосконалення вітчизняного законодавства та майже цілковитою відсутністю наукового опрацювання зазначених проблем.
2. В основу методології дослідження було покладено комплексний підхід до аналізу проблем реалізації державних корпоративних прав, що поєднує ряд методів. Зокрема, системний метод дозволив дисертанту вивчити об'єкт дослідження як єдине ціле, виявити різноманітні типи зв'язків у ньому й об'єднати їх у теоретичних положеннях.
За допомогою порівняльно-правового аналізу були досліджені нормативно-правові акти України й інших країн світу. У роботі широко застосовувалися категорії і засоби формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення і т.п. Принципи, закони і категорії діалектики активно використовувалися в синтезі нових наукових уявлень, які знаходяться у взаємозв'язку з емпіричними і теоретичними уявленнями науки господарського права.
Обрана методологія дозволила вирішити поставлені завдання.
3. В результаті проведеного дисертаційного дослідження ми дійшли наступних висновків:
Вперше робиться висновок:
1. Націоналізація, що була здійснена на початку минулого сторіччя на території нашої країни, з одного боку, є хронологічно первинною підставою виникнення у держави корпоративних прав, з другого боку, всі інші підприємства, які виникли у процесі націоналізації (державні підприємства), стали потенційною основою виникнення корпоративних державних прав. Ця потенційна можливість реалізувалась у 90-х роках минулого сторіччя, коли націоналізовані раніше державні підприємства були перетворені в господарські товариства з державною часткою ( в процесі їх корпоратизації та приватизації).
2. Підстави виникнення корпоративних прав у держави поділяються на основні (ті, що, зазвичай мають місце на первинному ринку цінних паперів) та додаткові (ті, що, зазвичай мають місце на вторинному ринку цінних паперів). До перших відносяться приватизація і корпоратизація. До других – реприватизація, деприватизація як різновиди націоналізації; спадкування, викуп приватних корпоративних прав (акцій, часток, паїв і т.і.), конфіскація, передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб’єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень та створення нових господарських товариств за участю держави.
3. Співвідношення таких підстав виникнення державних корпоративних прав як націоналізація, реприватизація та деприватизація підлягають уніфікації. При цьому націоналізація виступає як родова категорія по відношенню до двох інших.
Поняття реприватизації, як додаткової підстави виникнення у держави корпоративних прав не слід ототожнювати із поняттям визнання приватизації недійсною. У останньому випадку до держави права не переходять, а лише встановлюється факт, відповідно до якого вважається, що вони в неї й залишались.
Вважається за доцільне розмежувати поняття реприватизація та деприватизація. При цьому, пропонується розуміти ці поняття наступним чином: реприватизація – це повернення у державну власність майна, шляхом розірвання договору купівлі-продажу, що укладався в результаті приватизації, у разі його неналежного виконання; деприватизація – це повернення у державну власність об’єктів для мети держави, суспільства, приватизованих без порушень
4. Суттєвою особливістю реалізації корпоративних прав держави є те, що вона здійснюється за правилами, розробленими самим власником цих прав (державою), що дає йому змогу оперативно реагувати на помилки, що виявляються в процесі правозастосування.
5. Спільним для корпоратизації та приватизації є те, що в цих процесах у держави, з одного боку, припиняється право власності на майно державних підприємств, але, з іншого боку, у неї виникають відповідні корпоративні права.
Відрізняє ж ці процеси те, що при приватизації держава може втратити корпоративні права (отримавши при цьому їх грошовий еквівалент), а при корпоратизації ці права залишаються у держави до прийняття рішення про їх приватизацію.
Тому, корпоратизація є найбільш поширеною підставою виникнення у держави корпоративних прав.
6. Пропонується доповнити Закон України «Про управління об’єктами державної власності»: 1) нормою про спеціальний статус ФДМУ (статус, аналогічний НБУ, з тією лише різницею, що НБУ – скарбниця фінансова, а ФДМУ – матеріальна). Такий спеціальний статус не дозволить маніпулювати Фондом держмайна з боку інших органів виконавчої влади та має дати можливість більш ефективно здійснювати управління державними корпоративними правами; 2) доповнити цей Закон розділом про управління корпоративними правами держави виключно професійними учасниками з управління, які пройшли акредитацію та на підставі отриманої ліцензії здійснюватимуть свою діяльність. Вибір такого учасника пропонується здійснювати на підставі проведеного тендера. Такий порядок дасть можливість уникати непрофесіоналізму та зловживання у сфері управління державними корпоративними правами.
7. З метою максимального соціально-економічного ефекту від функціонування корпорацій з часткою, що належить державі, пропонується в главі 18 Господарського кодексу закріпити норму про те, що дивіденди, нараховані на “корпоративні права держави”, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, необхідно спрямовувати на фінансування витрат, пов’язаних з викупом акцій вторинної емісії акціонерних товариств або їх часток у статутних фондах господарських товариств, а також на заходи, пов’язані з управлінням корпоративними правами держави.
8. Захист корпоративних прав держави досягається: по-перше, у позасудовому порядку впливу на порушника, по-друге, зверненням до суду. Реструктуризація корпорації як комплекс організаційно-економічних, правових та технічних засобів є одним із шляхів позасудового захисту державних корпоративних прав, який спрямований на оптимізацію виробництва підприємства і, як результат – збільшення обсягу дивідендів, які має отримувати держава. Крім цього, пропонується, наприклад, застосування такого способу захисту як «золота акція», яка передбачає спеціальне право держави брати участь в управлінні акціонерними товариствами, які мають загальнодержавне або стратегічне значення для економіки та безпеки держави, також віднести до позасудового порядку захисту.
Основними засобами судового захисту корпоративних прав держави є позови про: оскарження (визнання недійсними) рішень загальних зборів та органів управління корпорацією; розірвання договорів про управління державними корпоративними правами; стягнення на користь корпорації збитків, спричинених їй винною поведінкою посадових осіб правління або іншого органу управління корпорацією; визнання недійсними угод, укладених посадовими особами корпорації при недотриманні встановленого порядку або за межами наданих їм повноважень; стягнення з корпорації невиплачених дивідендів; порушення прав особи, уповноваженої управляти державними правами, на інформацію.
Вибір конкретного засобу захисту безпосередньо залежить від характеру порушення права та порядку, в якому він реалізується.
Окремі положення отримали подальший розвиток в наступних висновках та пропозиціях:
1. Корпоративні зв’язки та корпорації беруть свій початок з часів Стародавнього Риму, хоч і існували тоді в зародковому стані. В період середньовіччя з’являються нові юридичні форми господарювання, в яких капіталістичний характер є чітко вираженим. Він проявляється у тому, що вже на ранніх стадіях розвитку корпоративного права між суб’єктами корпорації виникають переважно відносини з приводу капіталу, а не особистої участі, тобто отримує розвиток корпоративна організація зв’язків.
Початок розвитку корпоративного права України кінця XIX сторіччя приходиться на період укрупнення корпорацій та удосконалення корпоративного права в усіх економічно розвинених країнах. Саме в цей період, шляхом створення державних корпорацій, починають формуватися і державні корпоративні права в Російській Імперії, в тому числі в Україні.
2. Приватизація – це сукупність певних юридичних фактів (адміністративних актів і правочинів), які є необхідними і достатніми для переходу майна із державної власності в недержавну. Така сукупність, в теорії права, іменується юридичним складом. Приватизація, в процесі якої державне підприємство реорганізується в господарське товариство або державне майно вноситься до статутного фонду, є підставою виникнення у держави корпоративних прав. Причому, корпоративні права, у вигляді акцій, часток, паїв, виникають, у держави, ще до настання такого заключного етапу приватизації, як їх продаж на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.
3. Заповіт як підстава виникнення у держави корпоративних прав може містити в собі особливі заповідальні розпорядження, а саме: заповідальне покладення та підпризначення.
В результаті заповідального покладення до держави, як спадкоємця перейдуть не тільки права, а й обов’язки, що покладені на неї заповідачем. Тобто, корпоративні права будуть обтяжені обов’язками.
В результаті підпризначення спадкоємця держава може розглядатись як основний спадкоємець, або як запасний.
4. Специфікою конфіскації є те, що вона розгядається не тільки як санкція, але є й однієї з додаткових підстав виникнення у держави корпоративних прав. Вона породжує суб’єктивні права тільки у держави та незалежно від волі попереднього правоволодільця.
5. Передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб’єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень, за своєю сутністю, є договором купівлі-продажу (який є додатковою підставою виникнення державних корпоративних прав). Зазначений договір є двостороннім (двостороннє зобов’язуючим), оплатним, консенсуальним.
6. Реалізація державою права на вихід з господарського товариства – є однією з підстав припинення корпоративних прав держави. Здійснення (реалізація) такого права можливе, якщо це не суперечить основним функціям держави.
7. Виходячи із загальних положень щодо суб’єктивного корпоративного права можна визначити поняття корпоративних прав держави наступним чином – це права, об’єм яких визначається пропорційно частці держави (у особі уповноважених державою органів або осіб) у статутному фонді корпорації, що включає право на управління цією корпорацією, отримання певної частки її прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації – відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.
8. Обґрунтування, що правовідносини, об’єктом яких є акція, доля у статутному фонді господарського товариства не є елементом корпоративного права, а представляють самостійні правовідносини речові. Виникнення права на акцію розглядаються лише як умова виникнення корпоративних прав держави.
9. На підставі загальних положень, про реалізацію суб’єктивних корпоративних прав, виведено поняття реалізації корпоративних прав державою. Реалізація державою своїх корпоративних прав – це здійснення своїх правомочностей шляхом участі в роботі органів корпорації щодо: а) участі в управлінні корпорацією відповідно до її частки (акцій, паїв) у статутному фонді; б) участі у розподілі прибутку товариства та одержанні його частки (дивідендів); в) контролю за ефективністю роботи товариства у частині реалізації належних державі корпоративних прав; г) виходу держави в установленому порядку зі складу корпорації; д) отримання майна після припинення корпорації.
10. При розгляді такого суб’єктивного права держави, як брати участь в управлінні справами товариства, пропонується розрізняти зовнішню та внутрішню його площини. Зовнішня площина проявляється через розробку об’єктивного корпоративного права. Внутрішня площина - через міру її можливої поведінки як суб’єкта господарських відносин.
11. Прийняття вищим органом товариства (корпорації) рішення про розмір дивідендів, що припадає на акцію, пай або частку у статутному фонді; дату початку виплати дивідендів; спосіб та порядок їх виплати, необхідно розуміти наступним чином: дивіденд оголошений, і з цього часу у носія зазначеного суб’єктивного права виникає юридично забезпечена можливість вимагати від товариства виплатити оголошених дивідендів.
Крім того в роботі сформульовані і деякі інші положення, котрі стосуються предмета дослідження, реалізація яких дозволить в значній мірі ліквідувати існуючу до теперішнього часу невизначеність по відношенню до корпоративних прав держави.
4. Зроблені висновки можуть бути використані під час підготовки підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з господарського права та методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, а також при викладенні курсу «Господарське право».
Сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію господарського права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності у галузі господарського та суміжного з ним галузей законодавства.
Послідовне застосування висновків та рекомендацій, що зроблені в результаті дослідження дозволить підвищити ефективність управління господарськими товариствами корпоративні права на які належать державі, надати їм більш системний характер, усунути чисельні зловживання та корупційні дії, що можуть здійснюватися особами, уповноваженими на управління корпоративними правами держави.

Список використаних джерел

1. Агапов А.Б. Учебник административного права. -М. Юр.лит. 1999. – 320 с.
2. Алексеев С.С. Собственность в акционерном обществе// Цивилистическая практика. 2003. №1(6). 3-7 с.
3. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. -М. Юр.лит. 1955. -264 с.
4. Антонюк О.І. Інтерес як самостійний об’єкт цивільно-правового захисту// Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: матеріали круглого столу. 16.12.2005 р. -Харків. ХНУВС. 2006. -76-78 с.
5. Апанасюк М.П. Зіткнення суб’єктивних прав та інтересів у цивільному праві// Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 року. -Харків. ХНУВС. 2006. -143-146 с.
6. Асмус В.Ф. Логика. -М. Госполитиздат. 1947. – 300 с.
7. Баліна С.Н., Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочинних посягань. Навчальний посібник. -К. Атіка. 1999. – 160 с.
8. Братусь С.Н. Субъекты гражданського права. -М. Юр.лит. 1950. -363 с.
9. Безклубий І.А. Грошові зобов’язання у цивільному праві/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -2004. -331 с.
10. Бердников В.В. Обязательственные права акціонера/ Южноуральский юридический вестник. 2000. №5.-12-14 с;
11. Беседин А.Н. Корпоративне отношения в предмете гражданського права// Российское право в интернете. 2003. №3// http:/abit.msal.ru/magazine/number9/
12. Бизнес-словарь/http://www.businessvoc.ru/bv/Term.asp?word_id=26988
13. Быков А.Г. Система хозяйственных договоров// -М. Вестник МГУ. 1974. №1. - 4-5 с.
14. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. -Х. Консум. 1997. – 192 с.
15. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. -М. Изд-во «Статут». 1997. – 685 с.
16. Бушев А.Ю., Скворцова О.Ю. Акционерное право. -М. ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез». 1997. – 21 с.
17. Варул П.А. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности. –Таллин: Ээсти раамат, 1986. -152 с.
18. Ведяхин В.М., Шубина Т.Б. Защита права как правовая категория// Правоведение. 05.01.1998. №1. С. 35-58.
19. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. -М.-Л. 1948. -756 с.
20. Верменчук М.Ф., Павлова Л.П. Проблеми гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня р., м. Харків. -К. Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. 2004. – 908 с.
21. Веселовский С.Я. Приватизация как глобальный процесс переоценки pоли и места государства в экономике// Собственность в XX столетии. -М. 2001. – 437 с.
22. Винник О.М. Гармонизация корпоративного права Украины с правом ЕС/ Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб.научн.тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. -Донецк: ООО „Юго-Восток, Лтд”. 2005. – 584 с.
23. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище. -К. Товариство „Знання”. 1998. -340 с.
24. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навч. посібник./За ред. проф. В.С. Щербини. -К. Атака. -2000. -67 с.
25. Внесение изменений в устав должно быть последовательным (Постановление от 18 марта 2003 года. Председательствующий –Кузьменко -М, судьи – Васищак И., Палий В.)// День юридической практики 2004: Материалы практического семинара «Корпоративное право: практика применения». -2004. 16 марта 2004 г. -435-437 с..
26. Воловик О. Організаційно-господарські відносини у системі корпоративного управління// Право України. 2004. №7. C. 58-62.
27. Генкин Д. Недействительность сделок, совершенных с целью, противной закону// Ученые записки ВИЮН. Вып. - 1947. -7 с.
28. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: Автореф. дис... кан. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т. – К. -2000. -16 с.
29. Голевинский В. О происхождении и делении обязательств. -Варшава. Право. 1872. – 231 с.
30. Гончаренко М.Б. Речеві права на нерухомість. Автореф. дис... кан. юрид. наук. 12.00.03. -Харків. -1999. – 19 с.
31. Граве К.А. Советское наследственное право. -М. Юрид. лит. -1955. – 338 с.
32. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. -М.: Междунар.отношения, 1993. –560 с.
33. Гражданское право. Словарь-справочник. -М. Юр.лит. 1996. -575 с.
34. Гражданское право. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное./ Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. -М.
Часть 1. -1996. -384 с.
35. Гражданское право. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное./ Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. -М. «ПРОСПЕКТ»
Часть I. -2000. – 600 с.
36. Гражданское право. Учебник. / Под ред. А.П. Сереева, Ю.К. Толстого. -М. «ПРОСПЕКТ».
Часть II. -1997. – 784 с.
37. Гражданское право. Учебник. / Под ред. А.П. Сереева, Ю.К. Толстого. -М. «ПРОСПЕКТ».
Часть III. -1998. – 592 с.
38. Гражданское право. Учебник для вузов/ Под ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонтало, В.А.Плетнева. -М. -1998. – 412 с.
39. Гражданское и семейное право. Учебно-практический справочник/ Под ред. Е.О.Харитонова. -Х. -1999. – 832 с.
40. Гражданское право: В 2 т.: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. -М.: Издательство БЕК,
Т.1. -2000. -816 с.
41. Гражданское право: В 2 т.: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК,
Т. II. Полутом 2. -2000. -544 с.
42. Гражданское право Украины. / А.А.Пушкин, В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др.; под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М. Самойленко. -Х. Ун-т внутр. Дел. Основа.
Часть 1. -1996. -440 с.
43. Гражданское право Украины: Учебное пособие (Под редакцией Слипченко С.А., Кройтор В.А.). -Харьков. Эспада.
Часть II. -2000. -399 с.
44. Грицан В. Закриті акціонерки – закриті// Відомості Полтавщини. №67. 2005. - 3-8 с.
45. Грудницкая С.Н. О проблеме сближения Акционерного законодательства стран СНГ/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. –К. 2004. – 908 с.
46. www.spfu.kiev.ua/index.php – станом на 10.03.06
47. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: Монографія. — К.: Вентурі, -1996. – 272 с.
48. Демчик В.І. Право власності: Проблеми розвитку// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Реферативний гляд чинного законодавства України. Законодавство про вибори. -К. 1998. -69 с.
49. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права/ Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. -М. Городец. -2000. -287-320 с.
50. Закон України „Цивільний кодекс України”// Відомості Верховної Ради (ВВР). 2003. NN 40-44. Ст.356
51. Дзера О.В. Чи потрібна цивільно-правова конфіскація у новому ЦК України?/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня р., м. Харків. К. Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. -2004. – 908 с.
52. Дихтяр А.И. Особые случаи завещательных распоряжений// Юрист. №1. -2003. -5 с.
53. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов. Под ред. члена-корр. РАН, професора. В.С. Нерсесянца. -М. Издат. группа ИНФА*М-НОРМА. -1996. – 704 с.
54. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права/ Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. -М. Городец. -2000. – 384 с.
55. Долинская В. Правовое регулирование организации и деятельности акционерных обществ: Автор. дис. … кан. юрид. наук. – М., 1993. – 13 с.
56. Жалинский А., Рёрихт А. Введение в немецкое право. -М. -2001. – 488 с.
57. Жилинский С.Э. Правова основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. -М. 1998. 100 с.
58. Энциклопедический юридический словарь. -М. -1998. – 367 с.
59. Забігайло В.К. Право як інструмент реформування українського суспільства: законодавчі сподівання та соціальна реальність// Український часопис міжнародного права. -2002. №4.
60. Задихайло Д. Держава та економічне ринкове середовище: господарсько-правовий аспект// -Х. Вісник Академії правових наук України. №3(42). 2005. -149-161 с.
61. Задихайло Д. Правовий господарський порядок в Україні: десятирічний досвід конституційно-правового забезпечення// -Х. Вісник Академії правових наук України. №3(46). 2006. -143-153.
62. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. -Х. Еспада. -2003. -688 с.
63. Закон України „Про підприємництво”// Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 14. Ст. 168.
64. Закон України „Про власність”// Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 20. Ст. 249.
65. Закон України „Про підприємства в Україні”// Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 24. Ст. 272.
66. Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”// Відомості Верховної Ради (ВВР). 1991. N 38. Ст.508.
67. Закон України „Про господарські товариства”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 49. Ст.682.
68. Закон України „Про приватизацію державного майна”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 24. Ст. 348.
69. Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”//Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 24. Ст. 350.
70. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 51. Ст. 292.
71. Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 15. Ст. 67.
72. Закон України „Про Державну програму приватизації”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 33-34. Ст. 272.
73. Закон України „Про Державну програму приватизації”//Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 45. Ст. 375.
74. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N31-32, ст. 263.
75. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 9, ст. 96.
76. Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 31, ст. 268.
77. Закон України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”// (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 37, ст. 332).
78. Закон України «Про управління об'єктами державної власності»// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 46, ст. 456.
79. Залесский В. Общества с ограниченной ответственностью в системе хозяйственных товариществ и обществ// Право и экономика. 1998. №3. - 11-14 с.
80. Запорожець А.М., Истомина Е.А. Реструктуризация как фактор реанимации экономического потенциала и восстановления интересов в обществе/ Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 року. -Харків. ХНУВС. 2006. – 168 с.
81. Заруба П. Праове регулювання приватизаційних процесів: зарубіжний досвід та українські реалії// Підприємництво, господарство і право. №6. 2005. -89-92 с.
82. Знаменский Г.Л. Общественный хозяйственный порядок и законодательство// Государство и право. 1994. №4. -67-69 с.
83. Зобов’язальне право/ Під ред. О.В.Дзера. -К. 1998. – 912 с.
84. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 (N 135)// Офіційний сайт Верховної Ради України// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
85. Ильичев Р. Европейские миражи// Бизнес. 2004. 1 марта.
86. Ильичев Р. Украина все еще не рыночная// Бизнес. 2004. 16 февраля.
87. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. -Ленінград. Из-во Ленинградского ун-та. 1975. -156 с.
88. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. Из кн. Избранные труды: В 4 т. -СПб. Изд-во «Юридический центр Пресс».
-Т. 1. 2003. – 574 с.
89. Каминка. А.И. Акционерные компании. -СПб.
- Т. 1. 1902. – 200 с.
90. Каптуренко О.М. Щодо деяких проблем адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС/ Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб.научн.тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. -Донецк: ООО „Юго-Восток, Лтд”. 2005. - 147-151 с.
91. Кашанина Т. В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ). Учебник для вузов. -М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА • М. -1999. – 815 с.
92. Кашанина Т.В. Хозяйственные товарищества и общества: правовое регулирование внутрифирменной деятельности. Учебник для вузов. -М. Изд. группа ИНФРА*М – КОДЕКС. 1995. – 554 с.
93. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського досвіду у правовому полі України. Серія: „Юридичний радник”. -Х. Страйк. 2005. -432 с.
94. Кібенко О.Р. Інститут загальних зборів у корпоративному праві Великобританії: новий підхід/ Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб.научн.тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. -Донецк: ООО „Юго-Восток, Лтд”. -2005. - 115-120 с.
95. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Прецеденты. Комментарии. -Х. -2003. – 368 с.
96. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебное пособие. -Х. Эспада. 2001. – 288 с.
97. Кобецька Н.Р Зловживання правом у корпоративних правовідносинах. Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня р., м. Харків. К. Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. -2004. - 812-816 с.
98. Кодекс України „Про адміністративні правопорушення”// Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984. Ст. 1122.
99. Кодифікація приватного (цивільного) права України/ За ред. А. Довгерта. – К. Український центр правничих студій. 2000. – 336 с.
100. Кожухов А. „Ахилесова п’ята” закрытых акционерных обществ// День юридической практики 2004: Материалы практического семинара «Корпоративное право: практика применения». 2004. 16 марта 2004 г. -63-65 с.
101. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е. Корпоративне управління. Підручник для вузів. -Київ. „Лібра”. 2004. – 368 с.
102. Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, затвердженої постановою Верховної Ради України від 31 жовтня 1991 року (N 1767-XII)// Офіційний вісник Верховної Ради України// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
103. Кочергина Е.А. Содержание организационно-правовых форм предпринимательских обществ: интересы, функции, правове средства: Автореф. дис... кан. юрид. наук. – Харьков. 2005. – 20 с.
104. Кочергіна К.О. Організаційно-правові форми комерційних юридичних осіб: проблема співвідношення інтересів, функцій та правових засобів/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 2004. -184-191 с.
105. Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. – К. Істина. 2005. – 720 с.
106. Красавчиков О.А. Гражданские организационные отношения // Сб. статей: Антология уральской цивилистики. 1925 – 1989. – М.: Статут, 2001. - 15 с.
107. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском праве. - М. 1958. – 183 с.
108. Красько И. Некоторые проблемы теории юридических лиц и их прикладное значение (классификация, корпоративные права, ответственность участников)// Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - № 10. - 3-5 с.
109. Кримінальний кодекс України// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.
110. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х. ТОВ „Одіссей”. 2004. – 820 с.
111. Кройтор В.А. Категорія „законний інтерес” в цивільному процесі// Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 року. – Харків. ХНУВС. 2006. -19-23 с.
112. Кротов В.И. Учебное пособие по корпоративному праву. – Саратов. Саратовський УИН. 2002. – 200 с.
113. Крупчан О. Публічні і приватні засади в корпоративному праві України: правові питання // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2004, № 2 (37). - 71-79 с.
114. Кузнєцова Н.С. Проблеми гармонізації цивільного та підприємницького законодавства України та країн Європи/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня р., м. Харків. К. Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. 2004. – 908 с.
115. Лапо-Данилевский И.П. Русские промышленные и торговые компании в первой половине XVIII столетия. – СПб. 1888. – 75 с.
116. Лаптев О.М. Акционерное право. – М. 1999. – 123 с.
117. Лепейко Т.І. Акції як інструмент корпоративного управління// Правові проблеми корпоративного управління та діяльності акціонерних товариств: Матеріали для навчальних семінарів суддів/ Упоряд. проф. В.В.Комаров. - Харків. НЮА України. 2002. -30-34 с.
118. Леонова Г. Категория вещных прав в советском гражданском праве// Вестник МГУ. Серия Право. 1991. №5.
119. Ливанцев К.Е. История буржуазного государства и права. Учебное пособие. – Ленінградт. Изд-во Ленинградского унта. 1986. -425 с.
120. Луць В.В. До регулювання відносин власності у новому Цивільному кодексі України // Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України: Тези доповідей і наук. повідомлень наук.-практ. конфер. 2002. - 53-58 с.
121. Макарова О.А. К вопросу о корпоративном праве/ Гражданское законодательство Российской Федерации как правовая середа гражданського общества: Материалы Международной научно-практической конференции: В 2 т. – Краснодар. Просвещение-Юг.
- Т.1. 2005. – 290 с.
122. Мартемъянов В.С. Разгосударствление. Приватизация// Советское государство и право. 1992. №52. - 290-295 с.
123. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Общие положения: Курс лекций. – М. Изд-во БЕК.
- Т. 1. 1994. – 200 с.
124. Мащенко И.В. Внутрихозяйственные и корпоративные отношения: вопросы соотношения/ Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб.науч.тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД». 2005. – 584 с.
125. Мигранов С. Некоторые проблемы правового регулирования операций с бездокументарными ценными бумагами// Хозяйство и право. 2000. №12. - 48-49 с.
126. Наказ Фонду державного майна України „Про затвердження Типової форми договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі” від 1.03.2004 року №383// Офіційний сайт Верховної Ради України// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
127. Наказ Фонду державного майна України „Про Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації в зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна”від 26.12.2005 року №3227// Офіційний сайт Верховної Ради України// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
128. Наказ Фонда державного майна України „Щодо перерозподілу функцій з управління корпоративними правами держави” від 14.07.2004 р. За №1451// Офіційний сайт Верховної Ради України// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
129. Ніколаєв І.С. Специфіка спадкових відносин з участю держави Україна як суб’єкта міжнародного приватного права//Вчені записки Харківського гуманітарного університету „Народна українська академія”.-Х,2006.
-Т.12.-С.674-682.
130. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность/ Курс советского гражданского права. – М. Госюриздат. 1954. – 246 с.
131. «О некоторых вопросах практики решения споров, связанных с созданием, реорганизацией и ликвидацией предприятий»: Разъяснения Высшего арбитражного суда Украины №02-5/334 от 12.09.1996г.// Бюллетень законодательства и юридической практики Украины. 2001. №1.
132. Олейник Е.В. Акционерное законодательство России и Украины/ Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня р., м. Харків. К. Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. 2004. – 908 с.
133. Основы начных исследований. Грушко И.М., Сиденко В.М. 3-е изд., перераб. и доп. Харьков: Выща школа. Изд-во при – Харьк. Ун-те. 1983. – 224 с.
134. Пахомова Н.Н. Основы теории корпоративных отношений. – Екатеринбург. 2004. – 159 с.
135. Петренко В.С. Правова природа установчого договору суб’єкта господарювання// Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб.науч.тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД». 2005. - 209-214 с.
136. Підприємницьке право України: Підручник/ За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ. „Еспада”. 2000. – 480 с.
137. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України. Навч. посібник. 3-є вид., перероб. І доп. - К. МАУП. 1998. – 237 с
138. Подцерковний О.П. Хозяйственно-правовые проблемы управления государственным имуществом в Украине// Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб.науч.тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД». 2005. - 262-266 с.
139. Попов М.В. Актуальные вопросы корпоративных правоотношений// http://www.yrclаb.ru/docs/civil_korp/index.html
140. Попондопуло В.Ф. Коммерческое (предпринимательское) право: Учебник. - М. 2003.
141. Порошенко П. Правове регулювання управління корпоративними правами в Україні (адміністративно-правові засади)// Право України. 2000. №11. - 102-105 с.
142. Порядок і нормативи відрахування господарськими ор