ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК У ГОСПОДАРСЬКОМУ ОБОРОТІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
Розділ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК ЯК КАТЕГОРІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА 14
1.1. Поняття торговельної марки як категорії господарського права 14
1.2. Законодавство України про торговельні марки та сутність прав на них 50
Висновки до розділу 1 64
Розділ 2 НАБУТТЯ ПРАВА НА ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК У ГОСПОДАРСЬКОМУ ОБОРОТІ 67
2.1. Критерії охороноздатності торговельних марок 67
2.2. Використання як підстава набуття прав на торговельну марку 92
2. 3. Державна реєстрація прав на торговельну марку 111
Висновки до розділу 2 137
Розділ 3 ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК
У ГОСПОДАРСЬКОМУ ОБОРОТІ 142
3.1. Поняття використання торговельних марок у господарському обороті та його обсяг 142
3.2. Особливості правового регулювання використання торговельних марок в окремих галузях економіки України 163
3.3. Правова характеристика передачі прав на торговельні марки 175
Висновки до розділу 3 181
ВИСНОВКИ 183
Список використаних джерел 192
Додаток А. Підходи до визначення сутності прав на торговельну марку у чинних законах та проектах законів 217
Додаток Б. Судові та адміністративні справи відносно критеріїв охороноздатності торговельних марок 219

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових відносин та глобалізації міжнародного торговельного простору різко зростає конку-ренція між суб’єктами господарювання за збут їх товарів та послуг. Ефективне залучення майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки до господарського обороту дає змогу суб’єкту господарювання збільшити вартість своїх активів та їх інвестиційну при-вабливість на ринку. Саме тому належна реалізація прав інтелектуальної власності на торговельні марки розглядається світовою спільнотою як невід’ємна умова ефективного розвитку економіки, важливий фактор підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, захисту від недобросовісної конкуренції, а усунення недоліків у правовому ре-гулюванні використання торговельних марок у господарському обороті є одним із завдань законопроектної роботи у сфері правової охорони торговельних марок.
Наявні у чинному законодавстві України про охорону прав на торговельні марки прогалини та колізії як між нормами Цивільного та Господарського кодексів України, так і між нормами цих кодексів та спеціальних законодавчих актів, ускладнюють процедуру реалізації прав на торговельні марки господарюючими суб’єктами у нашій державі.
Внаслідок бурхливого розвитку законодавчої бази у сфері охорони торговельних марок з’явилися теоретичні дослідження питань, присвячених цивільно-правовій, адміністративно-правовій та кримінально-правовій охороні торговельних марок. Проте, не одержали належної наукової оцінки стан та проблеми у правовому регулюванні використання торговельних марок у сфері господарювання. Це обумовлює необхідність аналізу особливостей правового регулювання використання торговельних марок у господарському обороті та надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вирішення виявлених проблем та вдосконалення масиву правових норм у даній сфері.
Дослідження виконано з використанням наукових доробків україн-ських, російських та зарубіжних вчених-юристів дореволюційного, ра-дянського та сучасного періодів з питань господарського права, торгового права та права інтелектуальної власності: Г. О. Андрощука, Є. А. Арієвича, Ю. Є. Атама-
нової, Г. Боденхаузена, К. Дж. Веркмана, О. М. Вінник, В.М. Гайворонського, С.А. Горленко, О.А. Городова, І. І. Дахно, Т. С. Демченко, В. О. Дозорце-
ва, Г. В. Дручок, О. В. Жарова, Г. Л. Знаменського, В. О. Калятіна, Ю. М. Ка-
піци, О. Ю. Кашинцевої, І. Ю. Кожарської, В. М. Крижної, В. В. Лаптєва, В. К. Мамутова, О. М. Мельник, В. Ф. Опришка, О. О. Пиленка, О. О. Підо-
пригори, Б. М. Полякова, Г. П. Рабец, С. І. Раєвича, Н. О. Саніахметової, А. П. Сергєєва, В. М. Сергєєва, Ю. І. Свядосца, О. Д. Святоцького, О. Ф. Фе-
дорова, Н. О. Халаїм, П.П. Цитовича, О.О. Шестимірова, В. С. Щербини, М.В. Якушева та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на юридичному факультеті Державного вищого навчального закладу (ДВНЗ) “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” у рамках комплексної цільової програми “Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України” (номер державної реєстрації 0102 U 006315). Роль автора у виконанні цієї науково-дослідної роботи полягає у дослідженні проблем правового регулювання використання торговельних марок у господарському обігу та формулюванні висновків і пропозицій відносно удосконалення зако-нодавства України та практики правозастосування у вказаній сфері.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо вирішення проблем правового регулювання використання торговельних марок у господарському обороті та вироблення на цьому підґрунті рекомендацій для удосконалення окремих положень законодавства України у сфері правової охорони торговельних марок та практики його застосування.
Вказана мета дослідження вимагає вирішення таких завдань:
­ розкрити поняття, сутність, функції та ознаки торговельної марки як категорії господарського права;
­ проаналізувати термінологію, що застосовується на позначення торговельних марок, та розробити пропозиції щодо її удосконалення;
­ охарактеризувати суб’єкти права на торговельні марки у сфері господарювання;
­ класифікувати торговельні марки;
­ проаналізувати систему законодавства України у сфері правової охорони торговельних марок;
­ з’ясувати сутність прав на торговельну марку;
­ дослідити критерії охороноздатності торговельних марок;
­ визначити підстави і відповідний їм порядок набуття права на використання торговельних марок у господарському обороті;
­ визначити поняття належного використання торговельної марки у господарському обороті та його обсяг;
­ дослідити проблему вичерпання прав на торговельні марки та визначити шляхи її вирішення;
­ дослідити особливості реалізації прав на торговельні марки в окремих галузях економіки України;
­ з’ясувати особливості передачі прав на торговельні марки у сфері господарювання.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері право-вої охорони торговельних марок.
Предметом дослідження є правове регулювання використання торговельних марок у господарському обороту, його нормативно-правова база.
Методи дослідження. В основу дослідження покладено використання загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Діалектичний метод використовувався у процесі всього дослідження, що дало можливість дослідити поняття, сутність, функції та ознаки торговельної марки як категорії господарського права, встановити її зв'язок із суміжними категоріями, з’ясувати сутність прав на торговельну марку, виявити зміни у правовому регулюванні використання торговельних марок у господарському обороті. У процесі дослідження, поставлених у дисертації проблем, за допомогою порівняльного методу здійснено порівняльний аналіз законодавства України та міжнародних стандартів і законодавства зарубіжних країн, що сприяло зваженим оцінкам новацій, передбачених проектами нових законодавчих актів. Історичний метод дозволив з’ясувати ретроспективу становлення і розвитку теорій права інтелектуальної власності, інституту права власності та володіння для з’ясування сутності суб’єктивного права на торговельну марку. Метод сходження від абстрактного до конкретного використовувався у процесі всього дослідження, зокрема, під час вивчення природи торговельної марки як нематеріального об’єкта шляхом переходу від характеристики торговельної марки як об’єкта соціальної дійсності до виявлення її ознак як юридичної категорії; для характеристики суб’єктів права на торговельні марки у сфері господарювання; під час дослідження критеріїв охороноздатності торговельних марок та проблеми вичерпання прав на торговельні марки.
Метод аналізу та синтезу було використано, зокрема, у ході ви-значення обсягу використання торговельних марок у господарському обороті; під час визначення умов застосування права попереднього користувача на торговельну марку; для визначення критеріїв належного використання торговельних марок. Системно-структурний метод було застосовано для визначення місця торговельної марки серед об’єктів господарського права; для характеристики системи законодавства України у сфері правової охорони торговельних марок; для визначення структури суб’єктивного права на торговельну марку; під час визначення підстав і відповідного їм порядку набуття права на торговельні марки; під час дослідження особливостей реалізації прав на торговельні марки в окремих галузях економіки України. Формально-юридичний метод застосовувався під час дослідження термінології, що вживається на позначення торговельних марок, та вироблення пропозицій для її удосконалення; під час дослідження особливостей передачі прав на торговельні марки у сфері господарювання; для виявлення колізій та прогалин у законодавстві, що регулює використання торговельних марок у господарському обороті, та розробки пропозицій для його удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим дослідженням, у якому запропоновано комплексний підхід до вдосконалення правового регулювання використання торговельних марок у господарському обороті на основі врахування сучасного його стану та перспектив становлення правової охорони торговельних марок в умовах глобалізаційних процесів. Проведене дослідження дало змогу сформулювати ряд висновків науково-теоретичного та науково-практичного характеру, що відрізняються певною новизною, зокрема, вперше
визначено юридичні ознаки, за якими поняття торговельна марка відрізняється від поняття бренд: а) складові елементи; б) рівень відомості та репутації; в) вартість; г) наявність правової охорони; д) форма правової охорони; е) обсяг правової охорони;
для класифікації торговельних марок запропоновано нові критерії за
а) способами представлення позначення для подання заявки на його реєстрацію у якості торговельної марки; б) формою використання торговельної марки у господарському обороті; в) суб’єктами викорис-тання торговельних марок у сфері господарювання; г) способами використання торговельної марки у господарському обороті; д) строком чинності прав на торговельну марку; е) територією чинності прав на торговельну марку; є) колом товарів і послуг, щодо яких охороняється торговельна марка (відповідно до принципу спеціалізації);
обґрунтовано необхідність розширити коло позначень, щодо яких слід застосовувати правило про набуття позначенням розрізняльної здатності у процесі використання (це можуть бути будь-які позначення, окрім тих, що суперечать вимогам публічного порядку та моралі);
визначено фактори, які свідчать про набуття позначеннями розрізняльної здатності у процесі використання у господарському обороті;
запропоновано систему гарантій забезпечення прав потенційних заявників на торговельні марки, в тому числі систему обставин, які свідчать про недобросовісність державної реєстрації прав на торговельну марку, на основі аналізу правового регулювання державної реєстрації прав на торговельні марки з точки зору дотримання прав заявника у цьому процесі;
сформульовано визначення належного використання торговельної марки у господарському обороті;
теоретично обґрунтовано, що права на добре відомі торговельні марки набуваються у процесі використання у господарському обороті, і підведено теоретичне обґрунтування законодавчого рішення про те, що такі права не потребують додаткової реєстрації з боку держави;
розроблено систему умов застосування права попереднього корис-тувача на торговельну марку суб’єктами господарювання;
удосконалено:
 термінологію торговельних марок, яка застосовується у законодавстві України; проведено розмежування між поняттями товарний знак, знак для товарів і послуг, торговельна марка, торгова марка, торговий знак, бренд; сформульовано авторське визначення понят-тя торговельна марка;
 вчення про зміст критеріїв охороноздатності торговельної марки: відповідність публічному порядку; неоманливість; розрізняльна здатність;
 теоретичне положення про способи представлення нетрадиційних видів позначень для подання заявки на їх реєстрацію у якості торговельної марки – для рухових позначень, голограм, кольорів – зображення; для звукових та світлових позначень допускаються неграфічні способи представлення;
 систему організаційно-правових заходів стосовно набуття прав на назви мінеральних вод та лікарських засобів для вирішення проблеми їх співпадіння із позначеннями торговельних марок у сфері господарського обороту;
дістали подальшого розвитку положення щодо:
 суб’єкта права на торговельну марку: визнано, що ним може бути будь-яка особа незалежно від наявності у неї статусу суб’єкта господарювання;
 сутності прав на торговельну марку (властивості торговельної марки як нематеріального об’єкта обумовлюють те, що у структурі змісту суб’єктивного права стосовно даного об’єкта акцент слід робити на тих повноваженнях, які надають можливість усувати усіх інших осіб від використання даного об’єкта, якими є виключне право дозволяти іншим особам використовувати торговельну марку та виключне право перешкоджати іншим особам використовувати торговельну марку, тобто виключні майнові права на даний об’єкт);
 вирішення проблеми вичерпання прав на торговельну марку, яку пропонується вирішувати шляхом встановлення відповідних умов у договорах про передачу прав на торговельні марки або ліцензійних договорах, а якщо договір не укладено, застосовувати норми законо-давства про недобросовісну конкуренцію;
 порядку оформлення передачі прав на торговельні марки у сфері господарювання (обґрунтовано необхідність встановлення обов’язковості публікації та внесення до реєстру відомостей про видачу ліцензій на торговельну марку та необхідність підтвердження зміни власника за договором про передачу прав на торговельну марку у повному складі видачею нового охоронного документа та законодавчого закріплення порядку видачі такого документа).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості їх використання для удосконалення практики набуття та реалізації прав на торговельні марки суб’єктами господарювання; удосконалення порядку здійснення процедури державної реєстрації прав на торговельні марки Державним департаментом інтелектуальної власності та визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності; удосконалення національного законодавства у сфері правової охорони торговельних марок; підготовки навчальних посібників, підручників, навчально-методичних матеріалів з права інтелектуальної власності.
Окремі результати дослідження використовувалися автором під час викладання ряду дисциплін: “Право інтелектуальної власності”, “Договірне право”, “Цивільне право” у ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (довідка про впрова-дження № 220/08 від 21 травня 2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано автором особисто. Всі положення, результати та рекомендації, що містяться в дисертації, обґрунтовані на основі його власних досліджень. Ряд питань, порушених у дослідженні, розглядаються вперше. Деякі питання розглядаються по-новому. При використанні наукових доробок інших вчених для обґрунтування власних міркувань автора на них обов’язково зроблені посилання.
У науковій статті “Процедура реєстрації торговельних марок в Україні: примусова втрата прав заявників” (автори: О. А. Рассомахіна, О. І. Таранущенко, [176]) науковий персональний внесок здобувача складають аналіз процедури прискореної державної реєстрації прав на торговельні марки та права на поновлення строку надання мотивованої відповіді на попередній висновок закладу експертизи шляхом порівняння законодавства України із законодавством зарубіжних країн та формулювання конкретних висновків відносно встановлення системи гарантій прав заявників у цьому процесі.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри правового регулювання економіки юридичного факультету ДВНЗ “Київський національний економічний уні-верситет імені Вадима Гетьмана”, доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)” (м. Київ, 18 листопада 2004 р.); II-й міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правове життя: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Луцьк, 17-18 березня 2006 р.); Х-й ювілейній міжнародній науково-практичній конференції “Захист прав інтелектуальної власності” (м. Алушта, 29 травня – 2 червня 2006 р.).
Публікації. За результатами проведеного дослідження було підготовлено і опубліковано дев’ять наукових статей у науково-теоретичних виданнях, затверджених ВАК, а також три публікації у збірниках тез науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення шляхів удоскона-лення правового регулювання використання торговельних марок у господарському обороті, що зводиться до наступних положень:
1. Під торговельною маркою як категорією господарського права слід розуміти різновид об’єкта права інтелектуальної власності, за допомогою якого суб’єкт господарювання індивідуалізує свої товари та (або) послуги, забезпечує їх рекламу та гарантію якості у певній сфері господарювання.
2. У вітчизняному законодавстві слід узгодити термінологію на позна-чення торговельних марок. Оскільки логотипи, придатні для вирізнення програм чи передач однієї телерадіоорганізації від іншої, є формою вираження торговельних марок, необхідно викласти абзац 22 ст.1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” у такій редакції:
“логотип – це позначення у особливому графічному виконанні, придатне для вирізнення програм чи передач однієї телерадіоорганізації від іншої”.
Оскільки поняття “бренд” є економічною категорію, формалізувати визначення поняття бренд у законодавстві є недоцільним.
Термін “торгова марка” позначає товарні знаки, які використовуються суб’єктами торговельної діяльності, тому цей термін не може бути належною заміною терміна “знак для товарів і послуг” у законодавстві України, оскільки останній має більш широку сферу застосування.
3. Належним чином набуті права на торговельну марку передбачають, що торговельна марка стає самостійним об’єктом правовідносин щодо індивідуалізації товарів і послуг у господарському обороті. У відносних правовідносинах щодо набуття, передачі прав на торговельну марку важливим також є комплекс прав на даний об’єкт.
4. Зважаючи на те, що класифікація торговельних марок відображає суттєві аспекти використання даних об’єктів у господарському обороті, критерії їх класифікації слід доповнити такими:
а) за способами представлення позначення для подання заявки на його реєстрацію у якості торговельної марки:
- позначення, які заявляють у вигляді зображень;
- позначення, які заявляють у вигляді фонограм на аудіо- або відеокасеті;
- позначення, які супроводжують словесним описом;
б) за формою використання торговельної марки у господарському обороті: основні та похідні торговельні марки;
в) за суб’єктами використання у сфері господарювання:
- торговельні марки, що використовуються виробниками;
- торговельні марки, що використовуються суб’єктами торговельної діяльності;
- торговельні марки, що використовуються суб’єктами некомерційної господарської діяльності;
г) за способами використання торговельної марки у господарському оброті:
- торговельні марки, що застосовуються на товарах та їх упаковці; - торговельні марки, що застосовуються у рекламі;
- торговельні марки, що застосовуються у документації тощо;
д) за строком чинності прав на торговельну марку:
- торговельні марки, права на які припинені достроково;
- торговельні марки, права на які діють протягом 10 років;
- торговельні марки, права на які поновлюються кожні 10 років і таким чином діють безстроково;
е) за територією чинності прав на торговельну марку:
- локальні;
- національні;
- регіональні;
- міжнародні (світові) торговельні марки;
є) залежно від кола товарів і послуг, щодо яких охороняється торговельна марка (відповідно до принципу спеціалізації):
- універсальні торговельні марки;
- торговельні марки, що охороняються лише стосовно товарів і послуг, які наведені у свідоцтві або споріднених з ними товарів і послуг;
- торговельні марки, що охороняються стосовно одного виду товарів чи послуг;
- торговельні марки, що охороняються лише стосовно товарів або лише стосовно послуг.
5. З метою вдосконалення порядку набуття прав на торговельні марки та змісту таких критеріїв охороноздатності торговельних марок як відповідність публічному порядку та моралі, неоманливість, розрізняльна здатність у законодавстві слід:
- визначити, що позначеннями, які суперечать публічному порядку та моралі, є такі позначення, які, самі по собі, так і їх використання у якості торговельної марки, буде суперечити правовим основам конституційного ладу України і може викликати обурення громадськості у зв’язку з порушенням правил, що склалися у суспільстві на основі загальноприйнятих норм моралі, традиційних духовних та культурних цінностей;
- доповнити вимогу щодо відповідності публічному порядку нормами:
“у відповідності з міжнародним договором України не допускається реєстрація в Україні у якості торговельних марок позначень, які охороняються в одній із держав-учасниць вказаного міжнародного договору у якості географічного зазначення”;
“позначення торговельної марки є таким, що суперечить публічному порядку у випадку, якщо подання заявки на нього здійснюється недобросовісно”;
- розмежувати зміст таких підстав для відмови в наданні правової охорони торговельним маркам як оманливість позначення та схожість позначення до ступеня змішування із торговельними марками інших осіб, оскільки перша належить до абсолютних підстав відмови в наданні правової охорони торговельним маркам, а друга до відносних, та викласти норму про неможливість надання правової охорони позначенням, що є схожим до ступеня змішування із торговельними марками інших осіб у такій редакції:
“не може використовуватися як торговельна марка позначення, що є ідентичним чи схожим із зареєстрованою торговельною маркою, що використовується для споріднених товарів і послуг, якщо внаслідок цього може виникнути змішування із зареєстрованою торговельною маркою”;
- визначити, що правило про набуття позначенням розрізняльної здатності у процесі використання можна застосувати стосовно широкого кола позначень, окрім тих, що суперечать вимогам публічного порядку та моралі;
- закріпити фактори, які можуть свідчити про набуття позначенням розрізняльної здатності у процесі використання у господарському обороті: 1) тривалість, територія та обсяг використання позначення; 2) ступінь відомості позначення; 3) реєстрація позначення на ім’я того ж заявника на певній території.
6. З метою удосконалення процедури набуття прав на нетрадиційні торговельні марки у законодавстві слід:
- закріпити чіткі способи представлення нетрадиційних видів торгове-льних марок: для рухових позначень, голограм та кольорів – це має бути зображення, для звукових та світлових позначень - допускається фонограма;
- закріпити умови державної реєстрації одного кольору у якості торговельної марки: 1) зазначення у заявці форми та усіх можливих способів використання кольору у діяльності заявника; 2) надання документів, що підтверджують набуття
кольором розрізняльної здатності у процесі використання, зокрема те, що колір використовується на переважній частині товарів та/або супрово-джує надання послуг;
7. З метою вдосконалення процедури державної реєстрації прав на торговельні марки у законодавстві слід встановити систему гарантій прав заявників на торговельні марки:
- закріпити окрему норму “Поновлення попереднього правового становища”:
“права заявника, який незважаючи на всі належні заходи не спромігся вкластися у встановлений Державним департаментом інтелектуальної власності (Установа) строк, поновлюються, якщо відповідне недотримання безпосередньо призведе до втрати будь-якого права заявника, за умови, що такий строк був пропущений з поважних причин”;
- визначити чіткі строки і порядок надання послуг Українським центром інноватики та патентно-інформаційних послуг, зокрема строк передачі звіту та висновків до закладу експертизи;
- встановити зобов’язання Установи не затверджувати висновок експертизи до закінчення 6-ти місячного терміну з дати подачі заявки (строк пріоритету); встановити чіткі строки проведення експертизи закладом експертизи та строки прискореного розгляду заявки на торговельну марку. При цьому загальний строк процедури прискореної державної реєстрації прав на торговельні марки не повинен бути меншим за 6 місяців (строк пріоритету);
- закріпити перелік обставин, за яких рішення про реєстрацію торговельної марки може бути переглянуто Установою: 1) надходження заявки, що має більш ранній пріоритет, на тотожне чи схоже до ступеня змішування позначення стосовно однорідних товарів і послуг; 2) виявлення заявки, що містить тотожну торговельну марку, чи виявлення тотожної торговельної марки, що охороняється стосовно повністю чи частково однакового переліку товарів і з тим же або більш раннім пріоритетом. Зміну рішення Установою слід віднести до окремої процедури оскарження рішення за заявкою;
- визначити момент припинення права заявника на поновлення строку надання мотивованої відповіді на попередній висновок закладу експертизи: дане право припиняється після отримання заявником рішення про відхилення заявки (відмову у державній реєстрації); строк, протягом якого заявник може поновити строк надання мотивованої відповіді, слід обмежити двома місяцями; відлік строку для подачі клопотання про поновлення строку надання мотивованої відповіді на попередній висновок закладу експертизи (починає діяти право на поновлення) має починатися з моменту усунення причини, через яку не було дотримано часових рамок; слід визначити, що поновлений строк надання мотивованої відповіді має обчислюватися з дати сплати збору за подання клопотання до закладу експертизи;
- закріпити норму, згідно якої офіційна публікація заявки із внесенням відомостей до Реєстру має здійснюватися після проходження формальної експертизи. Офіційна публікація відомостей про заявку має здійснюватися також на офіційному веб-сайті Установи. У Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг слід встановити строк розміщення відомостей про заявку он-лайн не менше трьох місяців та перелік відомостей, що підлягають опублікуванню: номер заявки, дату подання, дату пріоритету, ім’я заявника, зображення знака чи його опис;
- закріпити перелік обставин, які можуть свідчити про недобросовіс-ність державної реєстрації прав на торговельну марку: 1) торговельна марка реєструється головним чином з метою продажу, передачі у користування чи будь-яку іншу передачу особі, яка фактично використовує цю торговельну марку у господарському обороті, або конкуренту цієї особи за винагороду, що перевищує кошти, витрачені на реєстрацію торговельної марки, що підтверджується відповідними документами; або 2) торговельна марка реєструється з метою перешкодити особі, яка фактично використовує цю торговельну марку у господарському обороті, здійснювати свою діяльність; або 3) торговельна марка зареєстрована головним чином з метою завдання шкоди діловій репутації конкурента; або 4) торговельна марка зареєстрована з метою за-лучення клієнтів до своєї діяльності шляхом створення змішування із діяльністю особи, яка фактично використовує цю торговельну марку у господарському обороті, щодо джерела, спонсорства або контролю цієї особи.
8. З метою вдосконалення порядку визнання торговельної марки добре відомою обґрунтовано, що права на добре відомі торговельні марки набуваються у процесі використання у господарському оброті і не потребують додаткової реєстрації з боку держави. Вбачається, що застосування норми п.3.1. Порядку для визнання знака добре відомим Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності України про необхідність зазначення у заяві відомостей про наявність правової охорони знака на території України та норми п.3.2. про те, що додатком до заяви є виписка з Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг щодо відомостей про свідоцтво на знак для товарів і послуг, не є обов’язковим для визнання торговельної марки добре відомою в Україні.
9. З метою вдосконалення порядку набуття прав на торговельні марки на основі використання у законодавстві слід закріпити умови застосування права попереднього користувача на торговельну марку:
- моментом виникнення цього права слід вважати момент виникнення факту попереднього використання;
- форма використання торговельної марки на праві попереднього користувача співпадає з усіма формами належного використання торговельної марки;
- поняття “значна і серйозна підготовка” слід розуміти як здійснення переважної більшості технічних та організаційних заходів з метою забезпечення готовності до виробництва товарів/надання послуг з використанням торговельної марки;
- попереднє використання має бути вчинено добросовісно, при цьому добросовісність слід розглядати як загальне поняття права;
- визначити, що норма абзацу п’ятого п. 4 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” про те, що “знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака” не підлягає застосуванню щодо позначень, які використовуються на праві попереднього користувача.
10. Для потреб господарського обороту належним використанням торговельної марки слід визнавати використання, яке забезпечує виконання торговельною маркою її трьох основних функцій - індивідуалізації, реклами та гарантії якості.
11. З метою запобігання конфліктам між торговельними марками та географічними зазначеннями у галузі обігу мінеральних вод Державному департаменту інтелектуальної власності та Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики слід:
- встановити правило, що назва мінеральної води на етикетці тари з мі-неральною водою має бути зазначена однаковим шрифтом усіма виробниками мінеральної води відповідного географічного району;
- прийняти рекомендації для суб’єктів господарювання про порядок вибору назв мінеральних вод;
12. З метою запобігання конфліктам між торговельними марками та назвами лікарських засобів у фармацевтичній галузі слід внести зміни до “Порядку проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення”: 1) закріпити поняття торговельної назви лікарського засобу; 2) визначити правила обрання торговельної назви лікарського засобу, враховуючи правові та морально-етичні аспекти; 3) закріпити право власника торговельної марки заперечувати проти реєстрації іншими особами без його дозволу торговельних назв лікарських засобів, що є тотожними чи схожими до ступеня змішування з його торговельною маркою, за умови, що права на торговельну марку зареєстровані раніше, ніж назва лікарського засобу, та процедуру реалізації даного права.
13. З метою підвищення ефективності передачі прав на торговельні марки у сфері господарського обороту обґрунтовано необхідність встановлення обов’язковості публікації та внесення до Реєстру відомостей про видачу ліцензій на торговельну марку та необхідність підтвердження зміни власника у випадку укладення договору про передання прав на торговельну марку у повному складі видачею нового охоронного документа та законодавчого закріплення порядку видачі такого документа.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андреева М. В. Психологические основы образования и функционирования бренда : дисс. … канд. психол. наук : 19.00.05 / Андреева Марианна Валентиновна. – М., 2003. – 214 с.
2. Андрощук Г. Знаки для товарів і послуг : деякі аспекти термінології та застосування законодавства / Генадій Андрощук // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 8. – С. 16 – 19.
3. Андрощук Г. Право интеллектуальной собственности : торговые аспек-ты / Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. — К. : Издат. дом “Ін Юре”, 2000. — 164 с.
4. Ариевич Е. А. Новизна обозначений, заявляемых для регистрации в качестве словесных товарных знаков / Е. А. Ариевич // Вопросы изобретательства. – 1979. – № 10. – С. 36 – 38.
5. Ариевич Е. А. Правовые вопросы экспертизы товарных знаков в СССР : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; Семейное право; Гражданский процесс; Международное частное право” / Е. А. Ариевич. – М., 1984. – 23 с.
6. Атаманова Ю. Є. Права промислової власності як форма участі в господарських товариствах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Ю. Є. Атаманова. – Х., 2003. – 20 с.
7. Беляев И. Д. История русского законодательства / Иван Дмитриевич Беляев. – СПб. : Изд-во “Лань”, 1999. – 640 с. – (Классики истории и философии права).
8. Бервено С. М. Проблеми договірного права України : [моногра-фія] / Бервено С. М. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
9. Біла книга. Інтелектуальна власність в інноваційній економіці Украї-ни / [автори-упоряд. : Г. О. Андрощук, О. В. Дем’яненко, І. Б. Жиляєв та ін.].— К. : Парлам. вид-во, 2008.— 448 с.
10. Боденхаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности : комментарий / Боденхаузен Г.; под ред. : Богуславского М. М.; пер. : Туманова Н.Л.  М. : Прогресс, 1977. – 310 с.
11. Большая советская энциклопедия / [глав. ред. Б. А. Введенский]. – 2-е изд. – М. : Большая сов. Энцикл., 1956. – Ч. 42. – 1956. – 668 с.; Ч.48. – 1957. – 672 с.
12. Гражданское и торговое право капиталистических государств / [ Васильев Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. и др. ; под. ред. Е. А. Васильева]. – [3-е изд.] – М. : Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови : [250 000 слів] [електронний ресурс] / [уклад. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005 – VIII, 1719 с. – Режим доступу до словника : http://www.slovnyk.net/
14. Веркман К. Товарные знаки : создание, психология, восприятие / [Каспер Дж. Веркман]; пер. с англ. В. Б. Боброва и др.; общ. ред. и предисл. Б. Г. Карпова. – М. : Прогресс, 1986. – 476 с.
15. Ветров А. А. Семиотика и ее основные проблемы / Ветров А. А. – М. : Изд-во полит. лит-ры, 1968. – 264 с.
16. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / Вінник О. М. – К. : Атіка, 2005. – 624 с.
17. Води мінеральні питні. Технічні умови : ДСТУ 878-93. – [Чинний від 1993-01-01]. – К. : Держспоживстандарт України, 1993. – 90 с. – (Національний стандарт України).
18. Води мінеральні природні фасовані. Загальні технічні умови : ДСТУ 878 : 2006. – [Проект] : [електронний ресурс]. – К. : Держспоживстандарт України, 2006. – 30 с. – (Національний стандарт України)– Режим доступу : http:// www.dssu.gov.ua/document/88642/proekt_DSTU_878.doc
19. Войниканис Е. А. Информация. Собственность. Интернет : Традиция и новеллы в современном праве / Е. А. Войниканис, М. В. Якушев. – М. : Волтерс Клу-вер, 2004. – 176 с.
20. Гай. Институции [Електронный ресурс] / пер. с лат. Ф. Дыдынского ; под. ред. В. А. Савельева, Л. Л. Кофанова. – М. : ЮристЪ, 1997. – 368 с. – Режим доступу до книги : http://ancientrome.ru/ius/ source/gaius/kn01f.htm
21. Горленко С. А. О принципе обязательного использования товарных знаков / С. А. Горленко // Вопросы изобретательства. – 1973. – № 4. – С. 33 – 35.
22. Городов О. А. Дискуссионные положения проекта части четвертой Гражданского кодекса РФ / О. А. Городов // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – № 7. – 2006. – С. 76 – 85.
23. Городов О. А. Право на средства индивидуализации : [учебно-практическое пособие] / О. А. Городов. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 448 с.
24. Господарське право України : [навч. посіб.] / за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – Х. : Одіссей, 2005. – 608 с.
25. Господарське право України : [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти] / [В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, Н. В. Погорецька та ін] ; за ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. – Х. : Право, 2005. – 384 с.
26. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV : станом на 16 травня 2008 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 18. – ст. 144.
27. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. № 1798-ХІІ : станом на 15 червня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – ст. 56.
28. Григорьев А. Различительная способность – главный критерий охраноспособности товарного знака / А. Григорьев // Интеллектуальная собственность. – 1994. – № 5 – 6. – С. 19 – 21.
29. Давид Рене. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; [пер. с фр. В. А. Туманова] – М. : Междунар. отношения, 2003. — 398 с.
30. Дахно И. И. Патентование и лицензирование / И. И. Дахно. — К. : МАУП, 2004. — 216 с.
31. Дахно І. І. Антимонопольне право : [курс лекцій] / І. І. Дахно. – К. : Четверта хвиля, 1998. – 352 с.
32. Декрет РНК РСФСР “О товарных знаках” от 10 ноября 1922 года // Собр. законов РСФСР за 1922 г. – № 75. – ст. 939.
33. Про державне мито. Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. : станом на 01 січня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – ст. 113.
34. Демченко Т. С. Охрана товарных знаков (сравнительно-правовой ана-лиз): [монография] / Татьяна Сергеевна Демченко. – К. : Ин-т гос-ва и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, 2005. – 208 с.
35. Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 р. : станом на 13 жовтня 1995 р. // Законодавство України про інтелектуальну власність. Тематична зб. : у 3-х т. / [упоряд. П. М. Цибульов, А. М. Горнісевич, С. М. Болєлий]. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2004. – Т. 3 : Міжнародні договори України з питань інтелектуальної валсності. – 2004. – 348 с.
36. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права : Понятие. Система. Задачи кодификации : [Сб. ст.] / Дозорцев В. А. ; Исследовательский центр частного права — М. : Статут, 2003. — 415 с.
37. Дорошенко О. Ф. Судовой порядок захисту прав інтелектуальної власності в галузі фармацевтики / О. Ф. Дорошенко, І. А. Кириченко // тижневик Аптека. – № 20 (341). – 20 травня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до газети : http://www.apteka.ua/ archives/405/19647.html.
38. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності : [навч. посіб.] / В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
39. Дручок Г. В. Спори щодо промислової власності, підвідомчі арбітраж-ним судам / Г. В. Дручок, О. П. Гавриленко // Вісн. господарського судочинства. – № 3 – 4. – 1995. – С. 274 – 283.
40. Дубинський М. Процедура реєстрації товарних знаків в Україні / М. Дубинський, І. Ошарова // Інтелектуальна власність. – 2001.- № 1 – 2. – С. 17–19.
41. Европейское право : Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : [учеб. для вузов.] / [М. В. Каргалова, Е. Ю. Козлов, С. О. Корогод и др.]; отв. ред. Л. М.Энтин; Моск. гос. ин-т междунар. отношений МИД России, Ин-т европ. права. — [2-е изд.]. — М. : НОРМА, 2007. — 939 с.
42. Ефимеко П. Юридические знаки : Опыт исследования по сравнит. обычному праву / Ефимеко П. – СПб. : Типография Балашова, 1874. – С. 53–831, 45–170, 271–293. – (Кн. состоит из 3-х глав из “Журнала Министерства народного просвещения”).
43. Жаров В. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності : шляхи реалізації / В. Жаров, Н. Максимова // Інтелектуальна власність. — 2003. — № 2. — С. 3–6.
44. Жуков В. І. Інститут права інтелектуальної власності в Україні : вірні та помилкові шляхи розвитку / В. І. Жуков // Актуальні проблеми законодавчого забезпечення та розвитку національної системи захисту прав інтелектуальної власності в контексті світового досвіду, стандартів Європейського Союзу, Світової організації торгівлі та Всесвітньої організації інтелектуальної власності : наук.-практ. семінар, 27 лютого 2007 р. : доп.. – К., 2007.
45. Жуков В. Підстави для розширеного тлумачення терміна “інформація” в чинному законодавстві / В. Жуков // Інтелектуальна власність. – № 9. – 2006. – С. 36 – 39.
46. Заикин А. Как создать сильный брэнд / А. Заикин // Маркетинг. – № 3. – 2001. – С. 49 – 63.
47. Закомурная Е. Кредит под залог бренда. Готов ли рынок? / Екатерина Закомурная [Електронний ресурс] // E-xecutive. – 29 червня 2004 р. – Режим доступу : http://www.e-xecutive.ru/credit/article_2384/
48. Закон Российской Федерации “О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товаров” от 23 сентября 1992 года № 350-І : [по состоянию на 11 декабря 2002 года] ; [Електронный ресурс]. – Режим доступу до закону : http://www.fips.ru/npdoc/LAW/tmlaw00.HTM
49. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ : [станом на 16 травня 2008 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – ст. 36.
50. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р. : [станом на 11 червня 2003 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – ст. 80.
51. Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р. № 123/96 – ВР : [станом на 15 червня 2007 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р.- № 22. – ст. 86
52. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР : [станом на 04 червня 2008 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – ст. 156.
53. Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23 грудня 1997 р. № 771/97-ВР : [станом на 14 червня 2007 р.] // Офіційний вісник України 1998 р. – № 3. – ст. 13.
54. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ : [станом на 10 травня 2008 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 10 . – Ст. 43.
55. Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” від 13 вересня 2001 р. № 2681-ІІІ : [станом на 08 травня 2008 р.]// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – ст. 2
56. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності : проблеми вступу до СОТ : матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України / [упоряд. Г. О. Андрощук]. – К. : Парлам. вид-во, 2002. – 360 с.
57. Знаки для товарів і послуг / [Л. І. Ніколаєнко, Л. А. Меняйло, Л. М. Топільська ; за ред. В. Л. Петрова]. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 116 с.
58. Знаменский Г. Л. Хозяйственный механизм и пра-во / Знаменский Г. Л. / АН УССР. Ин-т экономики пром-ти ; отв. ред. В. К. Мамутов. – К. : Наук. думка, 1988. – 160 с.
59. Зорин. Н. Понятие интеллектуальной собственности / Николай Зорин [Електронний ресурс] // Альманах “Лаборатория рекламы, маркетинга и паблик ри-лэйшнз”. – 2005. – № 3. – Режим доступу до журн. : http://lab.advertology.ru/frem.arxiv.htm
60. Красовская А. Г. Показатели работы Государственного предприятия “Украинский институт промышленной собственности” / А. Г. Красовская // Защита прав интеллектуальной собственности : Х-я юбилейная международная научно-практическая конференция, 29 мая -2 июня 2006 г. : тезисы доклада. – Алушта, 20067. – С. 91 – 93.
61. Иллюстрированный энциклопедический словарь / [ред. кол. : В. И. Бородулин, А. П. Горкин, А. А. Гусев и др.]. – М. : Большая Рос. энцикл., 1995. – 894 с.
62. Интеллектуальная собственность для бизнеса / отдел малых и средних предприятий Всемирной организации интеллектуальной собственности [Електронный ресурс]. – Режим доступа к документу : http://www.wipo.int/export/sites/www/sme/ru/docs/ ip_business.doc
63. Интеллектуальная собственность : основные материалы : в 2-х час-тях / [пер. с англ.; отв. ред. перев. Л. Б. Гальперин]. – Новосибирск : ВО “Наука”, 1993. – 367 с.
64. Ілюстративні дані з виступу міністра освіти України С. Ніколаєнка на парламентських слуханнях “Захист прав інтелектуальної власності в Україні : проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування” від 21 березня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sdip.gov.ua/ t/docman/binary/parlament/ministr_dopovid.ppt
65. Іолкін Я. Оманливі товарні знаки за законодавством Європейського Союзу / Ярослав Іолкін // Право України. – 2003. – № 12. – С. 116 – 117.
66. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (исключительные пра-ва) : [учебник] / Калятин В. О. – М. : Норма, 2000. – 450 с.
67. Калятин В. О. В. А. Дозорцев. Интеллектуальные права. Понятие. Сис-тема. Задачи кодификации : [Сб. ст.] / Дозорцев В. А. ; Исследовательский центр частного права — М. : Статут, 2003. — 415 с. / В. О. Калятин // Государство и право. – 2003. – № 12. – С. 117 – 120.
68. Кашинцева О. Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 / Кашинцева Оксана Юріївна. – К., 2000. – 198 с.
69. Кашинцева О. Ю. Визначення правового статусу громадянина-підприємця як суб’єкта права на знак для товарів і послуг // Підприємництво, госпо-дарство і право. – 1999. – № 1. – С. 54-56.
70. Кашинцева О. Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04. “Господарське право; арбітражний процес” / О. Ю. Кашинцева – К., 2000. – 24 с.
71. Кельман М. С. Загальна теорія права : [підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2002. – 354 с.
72. Кириченко І. Зміни в законодавстві про знаки для товарів і послуг : ієрархія пріоритетів / Ірина Кириченко // Юридичний журнал. – 2003. – № 8. – С. 53 – 57.
73. Кириченко І. А. Судова експертиза об’єктів права інтелектуальної власності : [навчальний посібник] – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2005. – 172 с.
74. Класифікація видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1-2002) : ДК 009:2005. – [Чинний від 2005-04-01]. – К. : Держкомстат України, 2006. – 230 с. – (Національний класифікатор України).
75. Коваленко Т. Товарний знак чи бренд / Тетяна Коваленко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 2. – С. 23 – 26.
76. Коваль И. Регулирование Хозяйственным кодексом Украины отношений в сфере интеллектуальной собственности / Ирина Коваль // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 3- 6.
77. Кодинець А. Теоретичні проблеми визначеня сутності прав на засоби індивідуалізації / Анатолій Кодинець // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 7. – С. 24 – 27.
78. Кожарська І. Ю. Деякі питання охорони торговельних марок в ЄС та законодавство України у цій сфері / І. Ю. Кожарська // Промислова власність в Україні : проблеми правової охорони : [зб. наук. статей] / за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького.– К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 247 – 273.
79. Кожарська І. Ю. Деякі практичні питання щодо визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Держдепартаменту / І. Ю. Кожарська // Набуття, здійснення та захист прав інтелектуальної власності на комерційні позначення : семінар, 25 квітня 2006 р. : матеріали семінару. – К., 2006. – С. 26 – 34.
80. Конин Н. В. Товарные знаки и бренды / Конин Н. В., Малуев П. А., Пешкова Т. А. – М : ООО “Журнал “Управление персоналом”, 2006. – 172 с.
81. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
82. Котлер Ф. (Филип). Основы маркетинга=Marketing Essentials/ Ф. Котлер; под ред. и с вступ. ст. Е. М. Пеньковой ; [пер. с англ. В. Б. Боброва]. – М. : Прогресс, 1991. – 734 с.
83. Криволуцкая Т. Как сэкономить маркетинговые ресурсы при выводе новых товаров. Что такое брэнд и чем он оличается от тоговой марки? / Т. Криволуцкая // Маркетолог. М. № 6. – 2002. – С. 9 – 12.
84. Крыжна В. Знаки для товаров и услуг и лицензии на их использова-ние / В. Крыжна // Предпринимательство, хозяйство и право. -1999. – № 1.- С. 36–39.
85. Лаптев В. В. Экономика и право : (теория и практика правовогшо регу-лирования хозяйственных отношений) / Лаптев В. В. – М. : Экономика, 1981. – 216 с.
86. Лєвічева О. Д. Експертиза об’єктів промислової власності : заявки на знак для товарів і послуг (торговельну марку) і кваліфікованого зазначення походження товару та/або права використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару / Лєвічева О. Д. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2006. – 128 с.
87. Локк Дж. Два трактата о правлении : сочинения в 3 т. / [ред. А. Л. Суб-ботин]. – М. : Мысль, 1985. – (Философское наследие). – Т. 3. – 1988. – 668 с.
88. Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф : [тр. по языкознанию] / Лосев А. Ф. – М. : Изд-во МГУ, 1982. – 480 с.
89. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 жовтня 1891 р. : станом на 25 грудня 1991 р. // Зібр. чинних між нар. договорів України. –1990. – № 1. – ст. 348.
90. Мадридское соглашение о международной регистрации знаков и протокол к этому соглашению : цели, основные особенности, преимущества [Електронный ресурс] : публикация ВОИС. – № 418 R. – 2004 г. – Режим доступа : http://www.wipo.int/freepublications/ru/marks/418/wipo_pub_418.pdf
91. Маевская Т. В. Товарный знак (знак обслуживания) как объект промышленной собственности : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.03 “Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право” / Т. В. Маевская. – Минск, 2003. – 22 с.
92. Макаришева Т. Ода знаним кубинським сигарам або історія про торгову марку “СОНІВА”/ Т. Макаришева // Інтелектуальна власність.  № 2. – 2003. – С. 32–34.
93. Макаришева Т. Оманливість – стовідсоткова підстава для відмо-ви? / Тетяна Макаришева // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 2. – С.19 – 22.
94. Макаришева Т. Що таке “дискаунтер”? (Чи може бути у виключній власності однієї людини слово “гастроном”?) / Тетяна Макаришева, Тетяна Салфетник // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 3. – С. 48 -50.
95. Мельник О. Товарний знак та його ознаки / Олена Мельник // Право України. – 1999. – № 2. – С. 22 – 24, 29.
96. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно-правовий аспект) : [монографія] / О. М. Мельник. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2001. – 136 с.
97. Мельников В. В. Критерии установления сходства знаков и их применение / В. В. Мельников // Интеллектуальная собственность. – № 5. – 1999. – С. 1224.
98. Менар К. Создание и защита коллективных знаков / К. Менар., И. Вальцескини // Вопросы экономики. – 1999. – № 3. – С. 74 – 86.
99. Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків. Ніццька класифікація.  [9 ред. 2-ге вид., змін. та доповн. ; станом на 25 червня 2008 р.] : [Електронний ресурс] :– Режим доступу : http://212.82.216.37/mktp9-2/
100. Могилевский В. Право преждепользования на знак для товаров и услуг. Спорные вопросы ведения права преждепользования в Закон о товарных зна-ках / Валентин Могилевский // Юридическая практика. – 2003. – 25 лютого. – № 8. – С. 7 – 8.
101. Мэггс П. Б. Интеллектуальная собственность / Мэггс П. Б., Сергеев А. П. – М. : ЮристЪ, 2000. – 396 с.
102. Набуття, здійснення та захист прав інтелектуальної власності на комерційні позначення : [семінар, 25 квітня 2006 р.] : [матеріали семінару]. – К. : Компанія “Зовнішекономсервіс”; Державний департамент інтелектуальної власності, ДП “Український інститут промислової власності”, 2006. – 44 с.
103. На допомогу заявнику : рекомендації і пояснення Державного фармакологічного центру у зв’язку з набранням чинності змін до наказу МОЗ України від 26 серпня 2005 р. № 426, спрямовані допомоги заявникам у підготовці та оформленні реєстраційних матеріалів, матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pharma-center.kiev.ua/ old/files/2006/ do_yvag04. doc
104. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України / [Г. Л. Знаменьский, В. С. Щербина, В. Ф. Опришко та ін.; за заг. ред. В. К. Мамуто-ва]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
105. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / [за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – Т.І. – 2005. – 832 с.
106. Невинний М. Найпопулярніший клас МКТП / Микола Невинний // Інте-лектуальна власність. – 2005. – № 9. – С. 24 – 25.
107. Нижній С. В. Застава майнових прав як спосіб забезпечення виконання зобов’язань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / С. В. Нижній. – К., 2007. – 16 с.
108. Новицкий И. Б. Римское частное право / И. Б. Новицкий. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 230 с.
109. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка : [80 000 слов и фразеол. Выражений ; 4-е изд., доп.] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова; РАН Ин-т рус. яз. им. В. В. Виноградова.  М. : ООО “ИТИ Технологии”, 2003. – 939 с.
110. Основи економічної теорії : [підручник для студ. вищ. навч. закладів] / [Ю. В. Ніколенко, А. В. Демківський, Л. І. Вергун та ін.; за ред. Ю. В. Ніколенка]. – [3-тє вид.]. – К. : Центр навч. літ-ри, 2003. – 540 с.
111. Основи економічної теорії : політекономічний аспект : [Електронний ресурс] : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / [А. А. Григорук, М. С. Палюх, Л. М. Литвин та ін.]. – Тернопіль : ТДПУ, 2002. – 304 с. – Режим доступу до підручника : http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/index.htm
112. Опришко В. Ф. Міжнародне екoнoмічне право : [підруч-ник] / В. Ф. Опришко; МОіНУ. КНЕУ. – [2-ге вид.] – Київ : КНЕУ, 2003. – 311 с.
113. Основи економічної теорії : політекономічний аспект : [Електронний ресурс] / [Григорук А. А., Палюх М. С., Литвин. Л. М. та ін.]. – Тернопіль : ТДПУ, 2002. – 304 с. – Режим доступу : http://www.tspu.edu.ua/ kurs_lekcij/ Economics/ index.htm.
114. Основи інтелектуальної власності / [Всесвітня організація інтелектуальної власності]. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 1999. – 578 с.
115. Офіційний бюлетень “Промислова власність”. – 2005. – № 8. Укрпа-тент.  опубл. : 15.08.05. – 380 с.
116. Офіційний бюлетень “Промислова власність”. – 2005. – № 12. Укрпа-тент.  опубл. : 15.12.05. – 380 с.
117.