ПРАВОВИЙ СТАТУС СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ
3
Розділ 1. Сучасний стан законодавчого визначення правового статусу споживчих товариств
1.1. Поняття та ознаки споживчих товариств 12
1.2. Споживчі товариства як суб’єкти права власності 42
Висновки до розділу 1
58
Розділ 2. Майнові та немайнові права членів споживчих товариств
2.1. Членство в споживчих товариствах 64
2.2. Майнові права членів споживчих товариств 75
2.3. Немайнові права членів споживчих товариств 96
Висновки до розділу 2
107
Розділ 3. Правове регулювання створення, реорганізації та ліквідації споживчих товариств
3.1. Створення споживчих товариств 113
3.2. Реорганізація споживчих товариств 130
3.3. Ліквідація споживчих товариств 144
Висновки до розділу 3
156
Висновки
161
Список використаних джерел 174

ВСТУП

Ефективним підґрунтям розвитку будь-якої сучасної правової держави є багатоманітність організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права. У зв’язку з таким твердженням увагу науковців слід звернути на потребу формування такої системи юридичних осіб приватного права, які у своїй діяльності будуть зорієнтовані на найрізноманітніші потреби громадян, а не винятково на отримання прибутків. Саме тому у сфері наукових досліджень вагомого значення набувають непідприємницькі товариства. Споживчі товариства є видом непідприємницьких товариств, що зорієнтовані відповідно до закону на поліпшення економічного та соціального стану своїх членів. Відповідно до наведених характеристик питання правового аналізу споживчих товариств як організаційно-правової форми непідприємницьких юридичних осіб приватного права набувають особливої важливості.
Актуальність теми. Аргументуючи необхідність здійснення подальших наукових пошуків у сфері правового регулювання діяльності споживчих товариств, перш за все слід зауважити, що вказані проблеми сьогодні опинилися на периферії наукових досліджень. Відповідно наявний на сьогодні концептуальний підхід до законодавчого визначення правового статусу споживчих товариств є застарілим. Тому виникає потреба формування нової правової моделі споживчих товариств, яка буде ґрунтуватися на врахуванні досвіду зарубіжних країн і законодавства Європейського Союзу й буде відповідати сучасним економічним і правовим умовам діяльності юридичних осіб приватного права.
Прийнятий у 1992 році Закон України «Про споживчу кооперацію» фактично не змінив концептуальних підходів радянського законодавства до визначення правового статусу споживчих товариств, які входили в систему споживчої кооперації України. Зокрема, залишилися обмеженими права споживчих товариств щодо розпорядження майном, укладення деяких видів договорів; збереглися централізоване управління спілками, невизначеність питання об’єктів права власності членів споживчих спілок, їх майнових та немайнових прав. Закон України «Про кооперацію», прийнятий у 2004 році, не встановив особливостей правового регулювання непідприємницьких кооперативів, у той час як Цивільний та Господарський кодекси України включили споживчі товариства в систему юридичних осіб України як вид непідприємницької юридичної особи. Тому сьогодні перед вітчизняними цивілістами стоїть завдання винайдення основних підходів до правового регулювання споживчих товариств.
Викладені вище положення дають можливість стверджувати, що обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною та потребує подальшого розгляду як для вирішення теоретичних проблем розуміння сутності споживчих товариств, так і для вдосконалення законодавчого забезпечення їх ефективної діяльності.
Перші кооперативи виникли в Україні в середині XIX століття. Саме вони є прообразом споживчих товариств. Основні теоретичні положення, що стали фундаментальним підґрунтям розвитку правового регулювання діяльності сучасних кооперативів, до яких відносяться й споживчі товариства, були визначені в працях відомих теоретиків кооперації, зокрема, М.І. Туган Барановського, О.В. Чаянова та інших. Особливості історичного розвитку споживчих товариств вивчались в роботах С.В. Бородаєвського, К.А. Пажітнова, С.Л. Певзнера, П.Ф. Височанського, Б.М. Мартоса, Ю.В. Павликовського, Є.М. Штанделя.
Юридична особа як суб’єкт правових відносин була предметом досліджень таких відомих вчених у галузі цивільного, господарського та аграрного права, як М.М. Агарков, Ч.Н. Азімов, С.С. Алексеєв, Л.М. Барабанщикова, Т.В. Боднар, Д.В. Боброва, В.І. Борисова, С.Н. Братусь, В.А. Васильєва, О.М. Вінник, В.П. Грибанов, І.П. Грешніков, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, І.В. Жилінкова, О.І. Зирянов, І.С. Канзафарова, О.Р. Кібенко, Н.В. Козлова, В.М. Коссак, О.В. Кохановська, В.М. Кравчук, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.В. Лаптєв, В.В. Луць, Р.А. Майданик, Н.І. Майданик, Д.І. Мейєр, В.Л. Мунтян, О.П. Орлюк, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, В.Д. Примак, В.М. Селіванова, В.І. Семчик, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О. Стефанчук, І.А. Тарасов, Н.І. Титова, С.В. Тичинін, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, Я.М. Шевченко, Ю.С. Шемшученко, Г.Ф. Шершенєвич, В.С. Щербина, О.В. Щербина, В.З. Янчук та інші.
Однак необхідно зазначити, що з часу прийняття Цивільного і Господарського кодексів України комплексних досліджень правового статусу споживчих товариств у вітчизняній науці не проводилося, що має наслідком виникнення потреби теоретичних розробок та формування рекомендацій, спрямованих на створення їх нової правової моделі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з комплексною цільовою програмою «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також відповідно до теми науково-дослідної програми «Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі нової Конституції України», що розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №9 від 27.03.2001 року; номер державної реєстрації 0106У003905).
Мета і завдання дослідження. Мета наукового дослідження полягає у формуванні концептуального підходу до розуміння правового статусу споживчих товариств як суб’єктів цивільно-правових відносин; у розробці рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства, що закріплює правовий статус споживчих товариств.
Зазначена мета зумовила постановку та вирішення таких завдань:
- встановити критерії, на основі яких відбувається виокремлення споживчих товариств у самостійну організаційно-правову форму непідприємницьких товариств;
- з’ясувати поняття, сутність та особливості правового статусу споживчих товариств;
- сформувати перелік основних правових ознак споживчих товариств як виду непідприємницького товариства;
- визначити основні підходи до правового регулювання створення, управління, ліквідації та реорганізації споживчих товариств;
- встановити об’єкт права власності членів споживчих товариств;
- визначити систему майнових та немайнових прав членів споживчих товариств;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання статусу споживчих товариств.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які складають зміст правового поняття статусу споживчих товариств.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють створення, діяльність та припинення споживчих товариств, судова практика їх застосування, зарубіжне законодавство з питань регулювання правового статусу споживчих товариств, праці вітчизняних та зарубіжних вчених.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, що є засобом отримання об’єктивних достовірних результатів.
Використані у дослідженні методи класифікації та систематизації дали змогу провести узагальнення чинного законодавства, що регулює діяльність споживчих товариств.
В роботі використано також такі методи як історико-правовий, порівняльно-правовий, діалектичний, формально-юридичний та спеціальні методи логічного, системно-структурного аналізу. Історико-правовий метод дозволив прослідкувати виникнення та становлення споживчих товариств, вплив історичних обставин на правове регулювання їх діяльності. Застосований у дослідженні порівняльно-правовий метод дав можливість з’ясувати особливості правового статусу споживчих товариств в інших країнах і визначити переваги й недоліки такого їх правового регулювання. Використання в процесі написання роботи діалектичного методу дозволило провести аналіз різних точок зору вчених-цивілістів на проблему правової природи споживчих товариств та встановити негативні сторони фактичного стану правового забезпечення діяльності споживчих товариств. Метод логічного аналізу застосовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють діяльність споживчих товариств. А використання методу системно-структурного аналізу мало наслідком з’ясування місця споживчих товариств в системі як підприємницьких, так і непідприємницьких товариств.
Філософсько-діалектичний метод став основою для визначення сутності правової природи споживчих товариств, встановлення тих об’єктивних чинників, що зумовлюють необхідність її перегляду.
Використання в науковому дослідженні методів моделювання та прогнозування дозволило здійснити розробку рекомендацій щодо вдосконалення правового забезпечення діяльності споживчих товариств в якості суб’єктів цивільно-правових відносин.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше на основі чинного законодавства України здійснено комплексне дослідження правового статусу споживчих товариств як суб’єктів цивільно-правових відносин.
Проведене дослідження дозволило сформулювати і обґрунтувати наступні основні положення та висновки, що виносяться на захист:
1. Визначено поняття споживчого товариства як непідприємницького кооперативного товариства, члени якого мають право власності на пай, розмір якого визначається як сукупність пайових та додаткових внесків, несуть субсидіарну відповідальність в межах вартості паю та мають право отримувати прибуток у межах, встановлених законом.
2. Додатково обґрунтована пропозиція щодо обмеження в законі права членів споживчих товариств на отримання прибутку розміром облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка нараховується на вартість паю члена товариства.
3. Зроблена пропозиція про визнання об’єктом права власності членів споживчих товариств паю та надання права членам товариства на його відчуження, заставу та передачу в спадщину тощо, в порядку, встановленому законом та статутом товариства.
4. Враховуючи те, що споживчі товариства є непідприємницькими юридичними особами, запропоновано надати право членам товариства на отримання у разі виключення та виходу з кооперативу вартості паю. У випадку коли чисті активи товариства будуть меншими, ніж номінальна вартість усіх паїв його членів, розмір паю, що виплачуватиметься, повинен бути зменшеним пропорційно.
5. Уперше доводиться висновок про необхідність встановлення обов’язку споживчого товариства щодо формування лише пайового фонду (сукупність пайових внесків) та права товариства на створення інших фондів (неподільного, резервного, спеціального).
6. Доведено необхідність визнання членами споживчого товариства осіб, які оплатили передбачені законом та статутом товариства вступний та обов’язковий пайові внески і відповідно до яких прийнято рішення органами управління товариством.
7. Зроблено висновок про необхідність законодавчого регулювання такого порядку створення споживчих товариств: укладення установчого договору, сплата до моменту проведення установчих зборів засновниками вступних та пайових внесків; проведення установчих зборів, на яких приймається рішення про створення товариства, затвердження його статуту, обрання органів управління, затвердження оцінки майнових внесків до пайового фонду; підписання уповноваженими установчими зборами засновників товариства статуту.
8. Аргументовано право споживчих товариств на їх перетворення як в підприємницькі товариства, враховуючи наявність у члена товариства такого об'єкта права власності, як пай, так і в непідприємницькі товариства, оскільки споживчі товариства за своєю правовою природою відносяться до непідприємницьких юридичних осіб.
9. Обґрунтовано висновок про недоцільність покладення на споживчі товариства обов’язку передачі неподільного фонду при ліквідації споживчого товариства іншій кооперативній організації, оскільки призначення майна неподільного фонду повинно полягати у гарантуванні інтересів кредиторів споживчого товариства, що здійснюватиметься шляхом його спрямування при ліквідації товариства на задоволення вимог кредиторів або ж використання відповідно до принципу незацікавленого розподілу.
Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в результаті дослідження висновки є базою для формування концепції розуміння правової сутності споживчих товариств. Практичне значення роботи полягає в тому, що положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – при дослідженні правових проблем юридичних осіб;
- у нормотворчому процесі – при підготовці пропозицій про зміни та доповнення до чинного законодавства;
- у правозастосуванні – у практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо регулювання діяльності споживчих товариств;
- у навчальному процесі – при викладанні курсів «Цивільне право», «Господарське право» та спецкурсу «Корпоративне право», а також при підготовці навчально-методичної літератури.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, в якій досліджено проблеми правового статусу споживчих товариств в якості суб’єктів цивільно-правових відносин. Сформульовані висновки і пропозиції зроблені на базі особистих досліджень і аналізу законодавства України та інших держав, наукової та навчальної літератури, матеріалів судової практики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, звітних університетських конференціях, семінарах. Зокрема, на Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Законодавство України: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Косів, 24-29 січня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжнародній міжвузівській науковій конференції «Законодавство України: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Косів, 27 січня-2 лютого 2006 р.); II Всеукраїнській науково-практичній конференції з цивільного права «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (м. Львів, 24-25 лютого 2006 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); III Міжнародній науково практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика – 2006» (м. Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); XIII Регіональній науково практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р.); II Міжнародній науково практичній конференції студентів та аспірантів «Проблемні питання цивільного та господарського права» (м. Харків, 16 лютого 2007 р.); Міжнародній науково практичній інтернет-конференції «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-й річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Верховенство права у правозастосовчій діяльності» (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин» (м. Івано-Фраківськ, 19-20 жовтня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27 жовтня, 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені у двадцяти п’яти публікаціях, серед яких десять статей, що опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку Вищої атестаційної комісії України, та п’ятнадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні теоретичні та практичні результати проведеного дослідження, зокрема:
1.Здійснений аналіз чинного законодавства дає змогу констатувати відсутність в Україні єдиного концептуального підходу до правового статусу споживчих товариств. Підґрунтям для таких підсумків є суперечливість положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про споживчу кооперацію» стосовно визначення місця споживчих товариств у системі юридичних осіб приватного права.
Окрім того, за підсумками дослідження стверджується, що чинне законодавство не містить належного визначення поняття споживчого товариства, оскільки існуючі дефініції не дають можливості визначити відмінність споживчих товариств від інших юридичних осіб приватного права, тому що містять ознаки, властиві для будь-якого товариства (самостійність, самоврядність, добровільність, діяльність з метою поліпшення економічного й соціального стану). Усе це засвідчує, що на законодавчому рівні не міститься чіткого визначення організаційно-правової форми споживчого товариства, яке повинно ґрунтуватися на ознаках цивільно-правового характеру. Тому виникає потреба в розробці нової правової моделі споживчого товариства.
2.В якості вирішення поставленої проблематики правового статусу споживчих товариств на основі узагальнення найбільш поширених точок зору на елементи організаційно-правової форми юридичної особи нами обґрунтовується, що в основі визначення організаційно-правової форми споживчого товариства повинен знаходитися такий перелік його цивільно-правових ознак:
- непідприємницький правовий статус, що полягає в особливому порядку розподілу прибутку товариства;
- пай як об’єкт права власності членів споживчого товариства;
- субсидіарна відповідальність членів споживчого товариства в межах вартості паю.
Враховуючи усі викладені обставини, ми пропонуємо таке визначення споживчого товариства: непідприємницьке кооперативне товариство, члени якого мають право власності на пай, розмір якого визначається як сукупність пайових і додаткових внесків, несуть субсидіарну відповідальність у межах вартості паю та мають право отримувати прибуток у межах, встановлених законом.
3.З’ясовуючи питання про законодавче закріплення правового статусу споживчих товариств, запропоновано й обґрунтовано доцільність його врегулювання в загальному нормативно-правовому акті, що визначає діяльність усіх кооперативних товариств. На даний час таким нормативно-правовим актом є Закон України «Про кооперацію». Такий підхід забезпечить виконання наступних завдань: 1) встановлення єдиної уніфікованої системи кооперативних товариств, як підприємницьких, так і непідприємницьких; 2) уникнення дублювання у двох законодавчих актах (загальному й спеціальному) положень щодо правового статусу споживчих товариств.
4.Викладено потребу в кардинальній зміні підходів до положень чинного законодавства, що врегульовують діяльність споживчих товариств як суб’єктів права власності, оскільки вони є абсолютно не характерними для юридичних осіб приватного права та суперечать нормам ЦК України, які визначають загальні основи здійснення права власності. Зокрема, нами додатково аргументовано тезу про визначення споживчих товариств як суб’єктів права приватної власності; вилучення системи споживчої кооперації з переліку суб’єктів права власності; закріплення права на розпорядження майном споживчого товариства за його органами управління, а не за спілкою товариств.
Здійснений аналіз чинного законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Укоопспілки, свідчить про необхідність зміни й у підходах до правового режиму майна споживчого товариства. Тому аргументовано необхідність застосування принципу диспозитивності в питаннях формування переліку фондів споживчого товариства, метою чого є уникнення їх «зарегульованості». Обґрунтовано доцільність законодавчого визначення права, а не обов’язку споживчого товариства створювати неподільний фонд. Обов’язковим фондом, який повинен створюватися в споживчому товаристві, є пайовий фонд, що може формуватися не лише під час створення споживчого товариства, але й протягом його подальшої діяльності.
Призначення неподільного фонду, закріплене в чинному законодавстві, визначене як таке, що позбавлене будь-якого правового змісту, тому пропонується спрямовувати внесені до неподільного фонду вступні внески на здійснення фактичних та юридичних дій щодо створення споживчого товариства.
5.Під час дослідження інституту членства в споживчих товариствах, враховуючи потребу в заповненні прогалин чинного законодавства стосовно цього питання та необхідність орієнтації на адаптацію до законодавства Європейського Союзу, наголошено на тому, що врегулювання інституту членства в нормативних актах Укоопспілки не відповідає статусу споживчих товариств як самостійних суб’єктів цивільних правовідносин, внаслідок чого обґрунтовуються такі положення: додатково аргументується недоцільність збереження такого виду членства, як «колективне»; потреба збереження загальних підстав набуття членства в кооперативних товариствах як для фізичних, так і для юридичних осіб; позитивність збереження інституту асоційованого членства у зв’язку з можливістю залучення так званих «членів-інвесторів»; необхідність надання права участі в установчих зборах товариства особам, які сплатили вступний внесок і пай, розмір яких встановлюється договором між засновниками; потреба закріплення в Законі «Про кооперацію» та у внутрішніх документах споживчих товариств процедури прийняття в члени товариств.
6.Розгляд чинних законодавчих актів, у тому числі прийнятих Укоопспілкою, свідчить про відсутність термінологічної та змістової єдності у визначенні об’єктів права власності членів споживчих товариств, а як наслідок цього – неоднорідності майнових прав. Різні нормативно-правові акти передбачили різні об’єкти права власності – майнові сертифікати, пай (частка), загальну частку, частку в майні товариства.
Враховуючи традиції законодавчих актів, що визначали правовий статус кооперативів, і норми, визначені в законодавстві ЄС, наголошується на доцільності виділення такого об’єкта права власності, як пай.
Основною властивістю паю як об’єкта права власності членів споживчого товариства є його оборотоздатність, яка повинна відображатися закріпленою в законодавстві сукупністю майнових прав членів кооперативу щодо нього. Саме тому наголошено на потребі встановлення номінальної вартості паю, що залежить від сплачених членом кооперативного товариства внесків.
У результаті того, що споживче товариство є непідприємницьким товариством, розмір паю його членів повинен визначатися на підставі таких положень: якщо чисті активи товариства будуть меншими, ніж номінальна вартість усіх паїв його членів, то розмір паю, що виплачуватиметься при виході з кооперативу, буде зменшено пропорційно до понесених кооперативним товариством збитків, які покриваються за рахунок капіталу товариства; під час виходу члена із споживчого товариства йому не може бути виплачено більше ніж номінальну вартість паю, оскільки споживче товариство є непідприємницьким товариством.
Унаслідок цього член споживчого товариства при виході з нього не отримає більше ніж сплатив внесків до товариства.
Зазначено, що право членів споживчих товариств отримувати дивіденди на пай суперечить нормам ЦК України, а саме – визначенню непідприємницьких товариств. Передбачені ж Законом України «Про кооперацію» кооперативні виплати не є тотожними поняттю «дивіденди», оскільки носять особливий характер, бо фактично є поверненням частини здійснених членами товариства витрат на купівлю товарів чи отримання послуг через товариство.
Обґрунтована пропозиція про необхідність передбачення в статуті товариства питань, пов’язаних із розподілом прибутку товариства. Статут споживчого товариства може передбачати, що весь прибуток спрямовується на здійснення його мети, або встановлювати можливість членів товариства отримувати виплати на пай на рівні облікової ставки, визначеної Національним банком України, залежно від вартості паю.
7.Розгляд теоретико-правових аспектів правової природи немайнових прав членів споживчих товариств свідчить про можливість віднесення окремих із них як до майнових, так і до немайнових прав (право брати участь у діяльності товариства), до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (право бути прийнятим у першочерговому порядку на роботу в товариство; право на одержання направлення від товариства в навчальні заклади).
Дослідження законодавства інших держав дало можливість стверджувати про наявність тенденції до більш повного закріплення в законодавстві переліку немайнових прав членів споживчих товариств. Тому встановлено необхідність деталізації в законодавстві сукупності тих немайнових прав членів споживчих кооперативних товариств, що пов’язані з їх участю в управлінні товариством, зокрема, права отримувати від товариства для ознайомлення річні баланси, звіти товариств про його діяльність, протоколи зборів, протоколи правління; права члена товариства брати участь у загальних зборах не лише особисто, а й через представника на підставах, визначених законом; обов’язкової вимоги щодо зазначення в статуті кооперативного товариства способу повідомлення членів про проведення загальних зборів (зборів уповноважених); запровадження можливості включення в порядок денний питань, запропонованих членами кооперативу, якщо на це є згода присутніх членів; надання права вимагати скликання загальних зборів членам кооперативного товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів; врегулювання права членів кооперативного товариства бути обраними в органи управління та контролю.
8.Аналіз проблематики правового регулювання створення споживчих товариств ґрунтується на підтриманні тези про поділ процесу їх створення як юридичних осіб на ініціативну, організаційну та легалізаційну стадії, внаслідок чого особливу увагу приділено організаційному етапу створення споживчих товариств, оскільки він є сукупністю дій як юридичного, так і фактичного характеру, спрямованих виключно на виникнення нового суб’єкта права. У результаті поділяється позиція тих науковців, які стверджують необхідність законодавчого закріплення можливості укладення установчого договору під час створення кооперативних товариств, оскільки мова йде про виникнення зобов’язальних відносин між засновниками внаслідок вчинення ними дій організаційного та юридичного характеру щодо створення нового суб’єкта права. Такий договір із теоретико-правової точки зору не є установчим документом, відрізняється від договорів простого товариства та спрямований винятково на заснування нової юридичної особи.
У подальшому обґрунтовано встановлення необхідності проведення установчих зборів під час створення споживчого товариства залежно від кількості засновників, оскільки, якщо вона є незначною, імперативний обов’язок засновників проводити установчі збори є недоцільним. Також аргументовано потребу нормативного закріплення чіткого переліку питань, що належать до компетенції установчих зборів; окреслення кола тих осіб, які вправі брати участь у проведенні установчих зборів на підставі критерію сплати ними вступних і тих пайових внесків, які можуть бути передбачені в засновницькому договорі; врегулювання вимог до кворуму та порядок прийняття рішень установчими зборами за аналогією з відповідним порядком, встановленим Законом «Про кооперацію» для проведення загальних зборів кооперативу.
Унаслідок аналізу легалізаційного етапу створення споживчого товариства, в роботі отримала подальший розвиток позиція тих вчених, які обстоюють позитивність тенденції до уніфікації порядку державної реєстрації юридичних осіб приватного права.
9.При здійсненні розгляду недоліків законодавчого врегулювання реорганізації споживчих товариств увагу акцентовано на необхідності розробки питання, що стосується можливості перетворення споживчих товариств у підприємницькі та інші організаційно-правові форми непідприємницьких товариств. Поділяється точка зору тих вчених, які обґрунтовують можливість такого перетворення в тому разі, коли є наявний майновий зв'язок між товариством і його членами. Тому пропонується визначити законодавчо право споживчих товариств на перетворення в ті організаційно-правові форми підприємницьких і непідприємницьких товариств, для яких характерною є наявність об’єкта права власності та майнових прав учасників товариства.
Встановлено необхідність законодавчого визначення процедури реорганізації кооперативних товариств, яка повинна ґрунтуватися на пріоритетах забезпечення прав та інтересів у першу чергу пайовиків товариства, його кредиторів. Основу цієї процедури становлять такі положення: віднесення прийняття рішення про реорганізацію до виключної компетенції загальних зборів кооперативного товариства; необхідність надання членам кооперативного товариства інформації про умови можливої реорганізації до моменту скликання загальних зборів, на яких планується вирішувати таке питання; необхідність повідомлення кредиторів товариства про прийняте загальними зборами рішення; врегулювання права членів кооперативного товариства звернутися до нього з письмовою заявою про викуп чи повернення належних їм паїв, якщо вони проголосували проти прийняття рішення про реорганізацію.
10.У результаті дослідження порядку ліквідації споживчих товариств у загальному контексті інституту юридичних осіб приватного права додатково аргументовано необхідність визначення в чинному законодавстві уніфікованого переліку підстав примусової ліквідації юридичних осіб, який буде застосовуватись і до споживчих товариств.
У роботі відстоюється позиція тих вчених, які вказують на доцільність застосування до споживчих товариств порядку визнання їх банкрутом, оскільки ЦК України надає право споживчим товариствам здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті товариства.
Обґрунтовано потребу зміни підходів до врегулювання порядку ліквідації кооперативних товариств, зокрема: підкреслюється недоцільність закріплення в законодавстві можливості прийняття рішення про ліквідацію кооперативу зборами уповноважених; визначається доцільність розширення кола тих органів, які можуть проводити дії з ліквідації кооперативу, оскільки такі функції може виконувати не лише ліквідаційна комісія, але й ліквідатор чи орган управління кооперативного товариства; береться до уваги встановлення можливості контролю товариством за діяльністю ліквідаційного органу, оскільки він завершує справи товариства; вказується на неможливість членів кооперативного товариства бути його кредиторами, адже вони мають право на майно, що залишилося після розрахунків із кредиторами; здійснено критику необхідності передання неподільного фонду при ліквідації кооперативного товариства іншій кооперативній організації та запропоновано застосування принципу незацікавленого розподілу майна, що залишилося після розрахунків із кредиторами та виплати членам кооперативного товариства вартості їх пайових внесків. Порядок такого незацікавленого розподілу пропонується визначати в статуті кооперативного товариства.
11.Сформовано такі пропозиції щодо вдосконалення законодавчого закріплення правового статусу споживчих товариств:
- визначити в статті 2 Закону «Про кооперацію» таке поняття споживчого товариства: непідприємницьке кооперативне товариство, члени якого мають право власності на пай, розмір якого визначається як сукупність пайових і додаткових внесків, несуть субсидіарну відповідальність у межах вартості паю та мають право отримувати прибуток у межах, встановлених законом;
- закріпити в тих положеннях Закону «Про кооперацію», які стосуються споживчих товариств, норму, відповідно до якої «члени споживчого товариства можуть отримувати виплати на пай на рівні облікової ставки, визначеної Національним банком України, якщо така можливість передбачена статутом. Статутом споживчого товариства може бути закріплено, що весь дохід товариства спрямовується на здійснення його мети»;
- обґрунтовано недоцільність збереження чинності норм Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, оскільки вони не відображають об’єктивно правовий режим майна споживчих товариств: не встановлюють критеріїв поділу його на подільне та неподільне й ґрунтуються на економічних термінах;
- запропоновано внести зміни до статті 29 Закону України «Про кооперацію» та до пункту 4.3 Положення про неподільний фонд і викласти ці норми у такій редакції: «у випадку ліквідації кооперативу долю неподільного фонду визначає вищий орган управління кооперативом – загальні збори його членів на підставі застосування принципу незацікавленого розподілу»;
- визначити в статті 20 Закону України «Про кооперацію», що кошти неподільного фонду спрямовуються на здійснення фактичних та/або юридичних дій щодо створення та подальшої діяльності кооперативу;
- внести до статті 20 Закону «Про кооперацію» зміни, відповідно до яких «для забезпечення статутної діяльності кооператив в обов’язковому порядку формує пайовий і резервний фонди й може формувати неподільний та інші спеціальні фонди відповідно до потреб кооперативу»;
- доведено необхідність приведення в узгодженість статті 2 та статті 20 Закону «Про кооперацію» шляхом визначення пайового фонду як сукупності паїв (пайових внесків) членів кооперативу;
- додатково обґрунтовано необхідність вилучення з частини 5 статті 111 Господарського кодексу України положень, що визначають споживчу кооперацію як суб’єкт права власності, тому що суб’єктами права власності є споживчі товариства та їх об’єднання;
- зберегти в статті 10 Закону «Про кооперацію» положення щодо загальних підстав членства в кооперативі як для фізичних, так і для юридичних осіб;
- передбачити в статті 7 Закону України «Про кооперацію» норму, відповідно до якої право участі в установчих зборах мають особи, які сплатили вступний внесок та обов’язковий пайовий внесок, розмір яких визначається установчим договором;
- закріпити в статті 11 Закону «Про кооперацію», яка називається «Вступ до кооперативу», положення, згідно з яким особа набуває прав та обов’язків члена кооперативу після сплати в повному обсязі передбачених законодавством внесків та прийняття відповідного рішення кооперативом;
- викласти статтю 21 Закону «Про кооперацію» в новій редакції та закріпити в ній такі положення: «Кожен пай члена кооперативу має номінальну вартість, яка залежить від сплачених членом кооперативу внесків.
Член кооперативу має право на свій розсуд продати, подарувати, заповісти, закласти пай чи розпоряджатися ним іншим чином у порядку, встановленому законом і статутом.
У разі виходу або виключення з кооперативу член кооперативу має право на отримання вартості паю в порядку й у строки, визначені законом і статутом.
Вартість паю, що повертається члену непідприємницького кооперативу в разі його виходу чи виключення з кооперативу, визначається, враховуючи таке:
Якщо чисті активи кооперативу будуть меншими ніж номінальна вартість усіх паїв його членів, то розмір паю, що виплачуватиметься, буде зменшено пропорційно до понесених кооперативом збитків, які покриваються за рахунок капіталу кооперативу.
Під час виходу чи виключення члена з непідприємницького кооперативу йому не може бути виплачено більше ніж номінальну вартість паю»;
- деталізувати перелік немайнових прав членів кооперативних товариств шляхом закріплення в частині 1 статті 12 Закону України «Про кооперацію» таких норм: «Основними правами члена кооперативу є:
право отримувати від товариства для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, протоколи правління;
право брати участь в загальних зборах не лише особисто, а й через представника на підставах, визначених законом;
право на отримання встановленим у статуті способом повідомлення про проведення загальних зборів (зборів уповноважених);
право вносити пропозиції щодо розгляду додаткових питань в порядку денному загальних зборів членів кооперативу;
члени кооперативу, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, мають право вимагати скликання загальних зборів членів кооперативу;
право бути обраними в органи управління та контролю кооперативу».
- внести у частину 3 статті 7 Закону «Про кооперацію» зміни, які полягають у закріпленні диспозитивної норми щодо можливості проведення установчих зборів, а тому викласти вказані положення в такій редакції: «При створенні кооперативу засновники мають право скликати установчі збори. При незначній кількості засновників рішення про створення кооперативу може прийматися засновниками без скликання установчих зборів»;
- доповнити статтю 7 Закону «Про кооперацію» такими частинами:
«Засновники мають право укладати установчий договір про створення кооперативу. Установчий договір є засобом правового регулювання зобов’язальних відносин між засновниками.
Право участі в прийнятті засновниками рішення або в проведенні установчих зборів мають ті особи, які сплатили вступні та пайові внески, передбачені засновницьким договором кооперативу.
У разі скликання установчих зборів вони вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини засновників. Рішення на установчих зборах приймаються простою більшістю, а рішення про прийняття статуту, обрання органів управління та формування відповідних фондів кооперативу – голосуванням не менше як 75 відсотками засновників, присутніх на установчих зборах.
До компетенції установчих зборів належить: прийняття рішення про створення кооперативу; затвердження статуту кооперативу; обрання органів управління та контролю; схвалення угод, укладених засновниками до моменту проведення установчих зборів; затвердження списку членів кооперативу (на підставі їх заяв); затвердження звіту про використання вступних внесків»;
- передбачити в статті 28 Закону України «Про кооперацію» право непідприємницьких кооперативних товариств перетворюватися в ті організаційно-правові форми підприємницьких і непідприємницьких товариств, які дають змогу провести обмін об’єктів права власності членів товариств;
- доповнити статтю 28 Закону «Про кооперацію» такими положеннями: «Члени кооперативу, що проголосували проти прийняття рішення про реорганізацію, мають право звернутися до кооперативу з вимогою про повернення вартості їх паю в порядку й у строки, визначені законом і статутом.
Виконавчий орган кооперативу зобов’язаний здійснити підготовку відповідних документів, що визначають умови проведення запланованої реорганізації, та довести їх зміст до членів кооперативу до моменту проведення загальних зборів пайовиків у термін, що є достатнім для ознайомлення з інформацією, яка міститься в таких документах»;
- вилучити із частини 6 статті 29 Закону положення, які визначають членів кооперативу як його кредиторів, оскільки вони мають право на майно, що залишилось після розрахунків із кредиторами, привівши таким чином її у відповідність до частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України й узгодивши черговість задоволення вимог кредиторів із статтею 112 Цивільного кодексу України;
- виключити з частини 11 статті 15 Закону поняття «збори уповноважених», оскільки вирішення вказаних у статті питань вимагає наявності всіх членів кооперативу;
- внести до частини 2 статті 29 Закону «Про кооперацію» положення, що полягає в наступному: «Ліквідація кооперативу проводиться ліквідаційною комісією, ліквідатором чи органом управління кооперативу»;
- доповнити статтю 29 Закону України «Про кооперацію» такими нормами:
«Виконавчий орган зобов’язаний терміново повідомити кредиторів кооперативу про прийняте загальними зборами рішення.
Члени кооперативу під час ліквідації отримують майно пропорційно до вартості внесених ними паїв.
Поділ майна, що залишилось після виплати всіх сум заборгованості перед кредиторами та повернення членам їх внесків, здійснюється за принципом незацікавленого розподілу, порядок якого визначається статутом кооперативу.
У випадку недостатності майна споживчого кооперативного товариства для розрахунків із кредиторами, споживче кооперативне товариство ліквідується у порядку визнання його банкрутом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абова Т.Е. Законодательство о кооперации: проблемы совершенствования / Т.Е. Абова // Организация и деятельность кооперативов: правовой аспект. – М., 1991. – 173 с.
2. Абова Т.Е. Производственные кооперативы в России. Правовые проблемы теории и практики / Т.Е. Абова // Государство и право. – 1998. - №8 – С. 70-73.
3. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / [Шевченко Я. М., Бошицький Ю. Л., Бабаскін А. Ю., Венецька М. В., Кучеренко І. М. та ін.] – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
4. Акціонерне право: навчальний посібник / [Луць В. В., Сивий Р. Б., Яворська О.С. та ін.]; за заг. ред. В. В. Луця, О. Д. Крупчана. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 256 с.
5. Апопій В. Нові кооперативні принципи та проблеми їх застосування в сучасних умовах / В. Апопій, І. Мельник // Українська кооперація: історичні та соціально-економічні аспекти (збірник статей). – Львів, 1998. –
– Т. 1. – 1998. – С. 122-126.
6. Артеменко С.В. Цивільно-правові проблеми управління акціонерним товариством: дис... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Артеменко Сергій Вікторович. – К., 2004. – 189 с.
7. Архів Господарського суду Житомирської області. – Справа №7/445-НМ. – 06.06.2006 р.
8. Архів Господарського суду Київської області. – Справа №135/8-06. – 13.06. 2006 р.
9. Архів Господарського суду Вінницької області. – Справа №13/255-06. – 04.07.2006 р.
10. Архів Господарського суду Херсонської області. – Справа №5/105-АП-06. – 04.07.2006 р.
11. Бабенко С.Г. Історія кооперативного руху: підручник для кооперативних вузів / Укоопспілка, Львівська комерційна академія / [Бабенко С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А. та ін.] – Львів: Інститут українознавства НАН України, 1995. – 408 с.
12. Барабанщикова Л.М. Правовой режим имущества организаций потребительской кооперации в Российской Федерации: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Барабанщикова Любов Михайлівна.- М.: РГБ (Из фондов Российской Государственной Библиотеки), 2005. – 210 с.
13. Басин Ю. Г. Юридические лица по Гражданскому кодексу Республики Казахстан: понятие и общая характеристика / Ю. Г. Басин. – Алматы, 1996. – 197 с.
14. Беляев К.П. О делении юридических лиц на коммерческие и некоммерческие в гражданском законодательстве / К.П. Беляев // Актуальные проблемы гражданского права / под ред. С.С.Алексеева. – М.: Статут, 2000. – Вып.3. – С.35–48.
15. Бернвальд А.Р. Потребительская кооперация в условиях перехода к рыночной экономике / А.Р. Бернвальд, А.В. Цихоцкий. – Новосибирск: ВО «Наука», 1993 г. – 167 с.
16. Борисова В.І. До проблеми створення юридичних осіб / В.І. Борисова // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (29). – С.85 88.
17. Борисова В.І. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин// Цивільне право України: підручник: у 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –
– Т. 1. – 2004. – С. 111-159.
18. Брагинский М.И. Юридические лица (законодательные модели) // Концепция гражданского законодательства Российской Федерации: тезисы докладов междунар. науч.-практ. конф. [«Гражданское законодательство Российской Федерации: состояние, проблемы, перспективы»] / ИзиСП при Правительстве Российской Федерации; Высший Арбитражный суд Российской Федерации. – М.: ИзиСП при Правительстве Российской Федерации, Высший Арбитражный суд Российской Федерации, 1994. – С. 35-36.
19. Брагинский М.И. Гражданский Кодекс Российской Федерации с учетом изменений и новых законодательных актов. Юридические лица / М.И. Брагинский // Хозяйство и право. – 1998. - № 3. – C.11-21.
20. Брагинский М.И. Договорное право. Кн. первая: Общие положения. – изд. 2-е, завод. 6-й (стереотипный) / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. - М.: «Статут», 2003. – 848 с.
21. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. - М.: Госюриздат, 1950. – 367 с.
22. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права / С.Н. Братусь. – М.: Госюриздат, 1963. – 196 с.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.) / уклад. голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
24. Венецька М.В. Забезпечення прав кредиторів у процедурі банкрутства / М.В. Венецька // Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / [Шевченко Я.М., Бошицький Ю.Л., Бабаскін А.Ю., Венецька М.В., Кучеренко І.М. та ін.] – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 65-97.
25. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій / О.М. Вінник. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.
26. Гаєцька-Колотило Я.З. Орг-прав. Форми с/г кооперації в Україні: дис… кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Гаєцька-Колотило Ярина Зіновіївна. – К., 2003. – 201 с.
27. Герасименко С. Березнівське споживче товариство в умовах переходу до ринкової економіки: досвід, проблеми, шляхи їх подолання / С. Герасименко // Українська кооперація: історичні та соціально-економічні аспекти: в 2 т.: Збірник наукових статей. – Львів, 1998. –
– Т. 1. – 1998. – С. 223-225.
28. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 192 с.
29. Гражданское законодательство России. Ч.1.: сборник нормативно-правовых актов и документов. / отв. ред. З.И. Цибуленко. – М.: Юристъ, 1999. – 620 с.
30. Гражданский кодекс Российской Федерации с постатейными материалами. Ч.1. / авт. – сост. М.В. Кузнецов и другие. – М.: Право и закон, 2001. -560 с.
31. Гражданский кодекс Республики Казахстан / науч. ред. Н.Э. Лившиц; вст. ст. И.П. Грешникова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 1029 с.
32. Гражданский кодекс Республики Беларусь / науч. ред. и предисл. В.Ф. Чигира. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 1059 с.
33. Гражданское право: в 2 т. / под ред.Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1992. –
– Т.2. – 1992. – 876 с.
34. Гражданское право: Учебник – Ч.1 / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – СПб.: ТЕИС, 1996. – 550 с.
35. Гражданское право: учебник. – изд. 5-е, перераб. и дополненное / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ООО «ТК Велби», 2002. –
– Т. 1. – 2002. – 632 с.
36. Гражданское право: в 2 т.: учебник / отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2003. –
– Т. 1. – 2003. – 816 с.
37. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве / И.П. Грешников. – СПб.: Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2002. – 331 с.
38. Грибанов В.П. Юридические лица / В.П. Грибанов. – М.: Изд-во Моск. ун-т, 1961. – 115 с.
39. Грудницкая С.Н. О правовой природе учредительного договора и устава / С.Н. Грудницкая // Збірник наукових праць «Держава і право» Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Вип. 2. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 186-191.
40. Дзера О.В. Загальна характеристика права власності / Право власності в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
41. Довгерт А.С. Спільна діяльність // Цивільне право / за ред. О.А. Підопригори і Д.В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1995. – С.280-291.
42. Довгерт А.С. Загальна характеристика зобов’язань за спільною діяльністю // Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 640 с.
43. Економічний словник-довідник / за ред. С.В. Мочерного. – К.: Феміна, 1995. – 367 с.
44. Єфименко А.П. Регулювання припинення (реорганізації) та ліквідації юридичних осіб за проектом Цивільного кодексу України/А.П. Єфименко // Право України. – 2002. - №10. – С.76-79.
45. Закон Германии «О производственных и хозяйственных кооперативах» 01.05.1889 р. (с последующими изменениями) // Германское право. Ч. 1. Торговое уложение и другие законы/науч. ред. Залесский В. В. – М., 1996. – 624 с.
46. Законодавче регулювання діяльності неприбуткових організацій: світовий досвід та рекомендації для України / «Лабораторія законодавчих ініціатив». Міжнародний фонд відродження. – К., 2000. – 36 с.
47. Захаров В.А. Создание юридических лиц: правовые вопросы / В.А. Захаров. – М.: Норма, 2002. – 208 с.
48. Зеліско А.В. Споживче товариство як вид непідприємницьких товариств / А.В. Зеліско // Часопис Хмельницького університету управління та права «Університетські наукові записки».– 2005. – №4(16). – С. 132-136.
49. Зеліско А.В. Поняття споживчого товариства / А.В. Зеліско // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей. – Вип. XV. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 72-77.
50. Зеліско А.В. Право на розпорядження майном споживчого товариства / А.В. Зеліско // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 35. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 423 -430.
51. Зеліско А.В. Сучасний стан та перспективи розвитку споживчих товариств в Україні / А.В. Зеліско // Право України. – 2008. – №6. – С. 78-83.
52. Зыкова И.В. Юридические лица: создание, реорганизация, ликвидация / И.В. Зыкова. – М.: Ось-89, 2005. – 255 с.
53. Зырянов А.И. Право собственности потребительского общества: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Зырянов Александр Иванович. – Рязань, 2001. – 188 с.
54. Зіновчук В.В. Моделі, зміст та сучасні тенденції розвитку кооперативного законодавства в зарубіжних країнах / В.В. Зіновчук // Проблеми розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі: збірник наукових праць. – Ч. 2. – Львів, 1998. – С. 108-114.
55. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право) / С.Э. Жилинский – М.: НОРМА, 1998. – 672 с.
56. Житлове законодавство України. – К.: Істина, 2006. – 320 с.
57. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): учебник для вузов / Т.В. Кашанина. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 795 с.
58. Кодифікація приватного (цивільного) права України / за ред. проф. А.С. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій «Fiat Justitia», 2000. – 286 с.
59. Козлова Н.В. Договор простого товарищества (о совместной деятельности) // Гражданское право. – Т.2., Полутом 2 / отв.ред. проф. Е.А. Суханов. – М.: БЕК, 2002. – C.319-324.
60. Козлова Н.В. Правосубьектность юридического лица / Н.В. Козлова. – М.: Статут, 2005. – 476 с.
61. Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица. Очерк истории и теории: учебное пособие / Н.В. Козлова. – М.: Статут, 2003. – 259 с.
62. Коментар до Цивільного кодексу України / за заг. ред. Харитонова С.О. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. – 856 с.
63. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: В 3 т. Т. 1 / Под ред. Т.Е. Абовой, А.Ю. Кабалкина. – М.: Юрайт-Издат, 2006. – 1035 с.
64. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части первой (постатейный) / под ред. О.Н. Садикова. – М.: Инфра-М, 2007. – 1062 с.
65. Конституція України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 47 с.
66. Кооперативне право: підручник для кооперат., сільськогосп., економ., юрид. вищих навч. закладів і фак. / за ред. чл..-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – 366 с.
67. Коровайко А.В. Реорганизация хозяйственных обществ: учебное пособие / А.В. Коровайко. – М.: НОРМА, 2001. – 106 с.
68. Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні: цивільно-правовий аспект / В.М. Коссак. – Л., 1996. – 216 с.
69. Кравченко С.С. Юридична природа прав учасників господарських товариств: аврореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С.С. Кравченко. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. — 18 с.
70. Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики / В.М. Кравчук. – К.: Істина, 2005. – 720 с.
71. Кравчук В.М. Сутнісні ознаки юридичної особи / В.М. Кравчук // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №7. – С. 31-32.
72. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения / О.А. Красавчиков // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. Кафедра гражданского права Уральской государственной юридической академии. – М.: СТАТУТ, 2001. – 367 с.
73. Куликова И.В. Трансформация отношений собственности в России и место кооперации в этом процессе / И.В. Куликова. - М., 1995. – 97 с.
74. Кучеренко І.М. Правове полож